Особливості зображення сновидінь і марень в українському художньому тексті

Цей приклад ілюструє внутрішнє мовлення персонажа. Він сам собі ставить питання, хаотично переходить від теми до теми, звертається до уявних привидів. Наведене розмірковування містить елементи діалогічного мовлення та неконтрольованої оповіді. Така форма синтаксису найкраще передає особливості стану марення, в якому перебуває персонаж. І за змістом епізоду, і за його синтаксичним вираженням.

Марень, пов'язаних із травмами героїв, агонії та наркотичним сп'янінням у прозі Юрія Андруховича відносно мало. Усіх їх представлено авторською оповіддю, яка поєднує монолог і діалог:

Аж тоді витягнув свою таємну зброю у вигляді останньої в портсигарі «прилуцької», набитої задля різноманітності цілком якісною конопляною сумішшю. Після першої ж його затяжки гра набула сповільненої осмисленості, а Карл-Йозеф, пожвавлено ворухнувши ніздрями, запитав:

- Hasch?

- Воллен? - підморгнув йому Пепа і передав сигарету.

- Nicht schlecht! - оцінив Карл-Йозеф, потягнувши.

- А ти думав! - підтвердив Артур.

За недовгий час він дійшов висновку, що розвиток подій на шахівниці відомий йому далеко наперед. На сто партій наперед. Не було сенсу переставляти фігури - усе й без цього рухалося до переможного кінця. Він міг не збиваючись перелічити всі ходи на сто років наперед. І свої, й суперникові. Бо він перетворився у суцільний Мозковий Центр, от у що він перетворився, Артур Пепа. Це був здвоєний Мозковий Центр: один сидів у ньому всередині, а другий був просто Артур Пепа, так його звали. Від цієї думки йому зробилося трохи лячно.

- Слухай, ми такого тут натворили, - заклопотано сказав Пепа. - Земля горить під ногами!

Він глянув у небо й побачив, що сонце зникає за параваном далеких вершин. Артур Пепа не надто добре знав, що таке параван, але був упевнений, що зараз сонце зникає саме за параваном. Ще він побачив навколо себе голови - ціле товариство згромадилося над шахівницею, збуджено обговорюючи становище й тицяючи своїми завбільшки з колоди пальцями в недобиті фігури. [1, c. 175-176]

Цей приклад ілюструє ефект розширення свідомості. Персонаж вдається до психотропних речовин, які сприяють пришвидшенню мозкової діяльності. Виклад КМФ комбінований, у ньому поєднано авторську оповідь з діалогічним мовленням. Оповідь динамічна, діалоги пожвавлюють виклад. Автор вдало передає відчуття героя від дією легких наркотиків, зокрема порівняння зі здвоєним мозковим центром і властивістю розраховувати шахові ходи наперед.

У зображенні марень героїв, Ю.І. Андрухович найчастіше вдається до авторської оповіді, рідше до опису та розмірковування.

3. Специфіка редагування сновидінь та марень прози Ю.І. Андруховича

На сьогодні чимало прозових творів, створених на основі методу «потік свідомості» публікуються в авторському правописі, без втручання редактора. Так, у світ без редакторського аналізу вийшли всі п'ять прозових творів Юрія Андруховича. Можливо, автор залишав право редагувати власні тексти з огляду на здобутий редакторських фах у Львівській академії друкарства. Інший варіант - письменник не вважає за потрібне піддавати свої твори редакторському втручанню.

Часто «потік свідомості» називають методом «що бачу, те й пишу». Це формулювання свідчить, що складно бути «суддею» чи «лікарем» тексту. Такий текст є самим собою. Його існування стосується площини вседозволеності. Однак мета будь-якого тексту - бути донесеним до читача, бути сприйнятим ним. І не лише на чуттєвому, інтуїтивному рівні. Тобто текст мусить бути зрозумілим читачеві. Все, чим може зарадити редактор у такі ситуації - подати коментарі до тексту, де були б розшифровані алюзії та натяки на загальновідомі факти, які автор приховав, сподіваючися на високий інтелектуальний рівень читача та його здогадливість. У такому вигляді ми зустрічаємо видання «Улісс» Дж. Джойса. Хоча дехто й нарікає на утруднення сприйняття тексту читанням коментарів, однак вони просто необхідні для глибокого, інтелектуального осмислення твору.

На даному етапі український читач покинутий напризволяще виданнями, де текст, створений у манері «потоку свідомості», подається у авторському оригіналі, без коментарів. Самі автори втрачають потенційного читача, якому для повного розуміння тексту бракує знань про ті чи інші факти, завуальовані ним у творі. Однак, Юрій Андрухович, у порівнянні з іншими письменниками, у цьому питанні має свої переваги. Справа в тім, що у різних своїх прозових творах він переважно звертається до схожих подій. В основі будь-якого прозового тексту частково лежить його автобіографія. Чим більше читаєш творів Юрія Андруховича - тим більше розумієш потаємну мову його символів, алюзій, натяків, іронії.

Щодо специфіки редагування снів та марень, то потенційному редакторові варто ознайомитися бодай із фізіологічною природою цих явищ. А точні механізми порушення мозкової діяльності поки що не відомі вченим.

Вказівки на причини марень героїв знаходимо у самих уривках: «від такої безвиході мусив знову прикластися до пляшки» [3, c. 251], «Доктор поклав його в ліжко, стимулювавши сплячку ризикованою дозою рослинних та ін. галюцинативних засобів» [3, c. 43]; «Маю безліч алкоголю в крові. Більше, ніж самої крові» [2, c. 76]. Один із прикладів варто розглянути детальніше:

Увесь подальший день 4 березня, а також ніч із 4-го березня на 5-те Респондент проспав непробудним сном на віллі «Мелюзина» в околицях Поссенгофена, де Доктор поклав його в ліжко, стимулювавши сплячку ризикованою дозою рослинних та ін. галюцинативних засобів (morphini hydrochloridum, scopolamini hydrobromidum, aconitum, solanum etc. ibid.). [3, c. 43]

На нашу думку, реакцію читачів на вказівку медичних препаратів можна передбачити таким чином:

- читач обізнаний з медициною і переконується в правдивості слів автора;

- читач необізнаний з медициною, але вірить йому на слово;

- читач не обізнаний з медициною, сприймає латинізми як зібрані до купи автором рештки шкільних знань з ботаніки чи хімії, або краєм вуха вловлені терміни, подані без найменшого уявлення про їхню суть.

Таким чином імітація наукового стилю з уживанням латинських термінів доповнює стилістичну манеру Ю. І. Андруховича. Читач настільки звик до безкінечних рядів виданих сучасним літератором за однорідні члени речення комічно підібраних лексем, які насправді такими не є, що органічно сприймає в такому ж ракурсі латинізми.

Тому втручання редактора, класична перевірка фактичного матеріалу не є конче необхідною. Стилістичний ефект спрацює навіть у випадку подання автором латинськими літерами суцільної нісенітниці. Отже, традиційний підхід до редагування модерної прози у конкретно цьому випадку терпить поразку на практиці редагування творів Андруховича.

Для чистоти експерименту ми з'ясували, що насправді, усі зазначені речовини існують у природі, більше того, їхній вплив на організм людини й справді стосується центральної нервової системи:

Morphini hydrochloridum - морфіну гідрохлорид - білі голкоподібні кристали або білий кристалічний порошок, дещо сіріючий при зберіганні. Морфіну гідрохлорид призначають всередину по 0,01 - 0,02 г. чи підшкірно по 1 мл 1%-го розчину як болетамуючий засіб при травмах та інших захворюваннях, що супроводжуються больовими відчуттями. Застосування морфіну супроводжується ейфорією, що може призвести до хворобливого звикання і хронічного отруєння - «морфінізму»; [6, c. 560]

Scopolamini hydrobromidum - скополаміну гідробромід - безбарвні, прозорі кристали або білий кристалічний порошок. Скополаміну гідробромід має заспокійливу дію на центральну нервову систему. В малих дозах (0,00025 - 0,0005г всередину чи 0,5-1,0 мл 0,05%-ний розчин підшкірно) його призначають як заспокійливий засіб в неврологічній практиці. [6, c. 541]

Aconitum (nemorosum) - аконіт дібровний (борець), належить до родини жовтецевих. У ньому виявлено понад 30 алкалоїдів, серед них найтоксичнішим є аконітин (C₃₄H₄₇O₁₁N). Він діє на центральну та периферичну нервові системи. Вплив на ЦНС відображається, передусім, на дихальному центрі, проявляючись спочатку в формі збудження, яке згодом змінюється пригніченням. Характерними симптомами отруєння є швидке настання загальної слабості, витікання з рота пінистої слини; людина вкривається холодним потом, розширюються зіниці, порушуються або повністю втрачаються слух і зір, починаються марення. [10, c. 14] Практичне значення: лікарське (болетамуюче); декоративне. [18, c. 194]

Solanum (nigrum) - паслін чорний - гіллястий однорічник, належить до родини пасльонових. Отруйні органи: трава і нестиглі плоди. Містить отруйний алкалоїд соланідин, який подразнює слизові стравоходу, пригнічує діяльність центральної нервової системи. Основні симптоми отруєння: біль у животі, нудота, пригнічення рухової і психічної активності, ускладнене дихання, серцево-судинна недостатність; у тяжких випадках - коматозний стан. [18, c. 237] У народній медицині настій трави пасліну чорного використовують як спазмолітичний, діуретичний, болетамуючий, пом'якшувальний та протизапальний засоби. [10, c. 90]

Отже, Ю.І. Андрухович не випадково вказав усі ті назви, а був обізнаний з їхнім впливом на людину, що допомогло йому максимально точно передати стан героя, що перебував під дією цих речовин. Вживання їх визначило його подальше сприйняття світу і розкриває причини марень та химерності.

Щодо алкогольного марення, то, як ми з'ясували в першому розділі, воно виникає навіть після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. Саме такі відчуття ілюструє приклад алкогольного марення, в якому перебував герой Ю.І. Андруховича у «Перверзії»: «Ревнощі, люті несамовиті ревнощі гнати Перфецького все далі і далі. Де вона? Хто з нею?» [3, с. 250].

Тобто знову письменник у зображення марень максимально наблизився до істини. З огляду на його особисті висловлювання щодо алкоголю в його творчості, можемо зробити висновок, що алкогольні марення він подавав із власного досвіду. Під час он лайн конференції на сайті Інтернет-видання «Кореспондет» у квітні 2007 року Андрухович зазначив:

15:00:57 [Марися] Юрий Андрухович> У Вашому останньому творі герої вживають чимало алкоголю. Ви справді є прихильником твердження, що «талант не проп'єш»?:)

Щодо сновидінь, то досить часто на сторінках прозових творів Ю. І. Андруховича знаходимо його власний погляд на сни:

- Смерть?

- Ні. Він сам. Відбитий у дзеркалі. Як оце я зараз. Вам сподобалося?

- Не надто. Це швидше нагадує не вірші, а сни.

- Це ще не написані вірші. А не написані вірші - це сни. Ви маєте рацію. [3, с. 234].

У цьому прикладі письменник проводить чітку паралель між сном і творчістю. Треба сказати, що подібне порівняння зустрічається вже не вперше в літературі. Як художня творчість, так і сновидіння працюють із підсвідомістю. Інколи автор свідомо налаштовує уяву на хвилю сонної фантазії, наслідує її «зразки». Підтвердженням цьому є наведений приклад.

Найбільше роздумів автора над снами зустрічаємо в його останньому творі «Таємниця. Замість роману»: «відтоді в мене на все життя з'явився сон, який час до часу мені сниться» [5, c. 170], «А справді - що тобі снилося?» [5; c. 336], «А які сни бачить Європа?» [5, c. 4 25].

Іноді герої Юрія Андруховича вдаються до розмірковувань щодо причини появи сновидінь та їхніх особливостей:

- На мій скромний погляд, саме тут маємо загалом тактовне проникнення у світ архетипів, - радо заговорив Доктор, від чого Волшебник відразу пожалкував, що зачепив його. - Саме вони, згідно з Юнґом, утворюють зміст так званого колективного несвідомого. Їхній безпосередній вигляд, що вражає нас у сновидіннях і мареннях, має багато індивідуального, незрозумілого і навіть наївного. Архетип являє, по суті, несвідомий зміст, який замінюється у процесі свого становлення свідомим і чуттєвим, і притому в дусі тієї індивідуальної свідомості, в якій він постає. [1, c. 171]

Другий приклад вказує на обізнаність письменника з досягненнями відомих психоаналітиків щодо походження сну. Саме К.Г. Юнг трактував колективне підсвідоме як певну атмосферу, в якій ми перебуваємо, як духовну ауру, що нас оточує, як те, що міститься всередині нас, і, звісно, розгортається у наших сновидіннях. Наведений приклад яскраво демонструє обізнаність Юрія Андруховича з фундаментальними працями відомого вченого і його теорії сновидінь. Аби редагувати подібні тексти, треба бути не менш ерудованим, аніж сам письменник. Однак, навіть у цьому прикладі згадки про К.Г. Юнга й колективне підсвідоме можна сприйняти за вигадку, стилістичний прийом письменника. Адже адресувалося повідомлення персонажеві, чия обізнаність із поглядами К.Г. Юнга на вираження колективного підсвідомого була досить умовною. Тому й редагувати такі приклади не обов'язково.

До недоліків можна віднести опис сну, де Ю.І. Андрухович зі словами «Артур Пепа щоразу дивувався» [1, с. 189-193] передає особисті відчуття, які б виникли у нього на місці головного героя. Як ми вже зазначили в першому розділі, людину зазвичай не дивує перебіг подій уві сні. Такий недогляд з боку письменника можна виправдати художнім поданням сну, бажанням автора оживити свого персонажа, вималювати його характер.

Отже, втручання редактора в тексти Андруховича Ю. не є обов'язковим. Його творча манера виправдовує будь-які ймовірні помилки. Цей висновок стосується модерної прози взагалі, оскільки цінність її полягає в безпосередньому сприйнятті авторської думки, навіть коли її хибність продиктовано стилістичними особливостями творчої манери письменника.

Висновки

Цікава творча манера письменника Юрія Андруховича породжує цілу низку стилістичних атрибутів у його творах. У нашому дослідженні ми зробили спробу проаналізувати способи викладу сновидінь та марень у його прозових творах та з'ясувати їхні особливості.

Усі видіння героїв у текстах можна поділити на сни та марення. Останні ж класифікувати за причиною їхнього виникнення. Найчисельнішою є група алкогольних марень, менше видінь герої зазнають від черепно-мозкових травм, агонії та вживання наркотиків.

На підставі поділу типів викладу на оповідь, опис та розмірковування, нам вдалося встановити, що найбільш уживаною в текстах сновидінь та марень є авторська монологічна оповідь. Характерним для стилю Ю.І. Андруховича є поєднання такої оповіді з діалогічним мовленням. Нерідко письменник вдається до стилізації, застосовуючи характерні синтаксичні конструкції з інших стилів, зокрема, конфесійного.

Проаналізувавши згадки в текстах про сновидіння та марення самих персонажів, ми зробили висновок, що вони становлять не лише безпосередній текст твору, герої Андруховича часто розмірковують на сутністю та їхнім значенням, що свідчить на користь захоплення цією темою самим автором.

Щодо меж редакторського втручання в текст сновидінь та марень, то вони вкрай обмежені. По-перше, специфіка сучасної художньої прози не потребує корегувань, оскільки будь-яку хибність автора можна виправдати стилістичним прийомом. Метод «потоку свідомості», який застосовує Ю.І. Андрухович, може редагувати тільки він, оскільки це потік його свідомості. Окрім того, сам письменник є за фахом редактором, тому ймовірно він застосовує авторедагування, оскільки всі його художні твори надруковано в авторській редакції. Єдиним доповненням до такого тексту від імені стороннього редактора може бути коментар із вказівкою того чи іншого факту біографії письменника, або натяку на події соціального чи політичного значення, які автор завуалював у тексті. Це полегшить сприйняття твору й зробить його доступним для ширшого кола читачів.

Використані джерела

марення сон художній твір

1. Андрухович Ю. І. Дванадцять обручів. Роман. - К.: Критика, 2004. - 336 с.

2. Андрухович Ю. І. Московіада. http://aldebaran.ru. - 76 с.

3. Андрухович Ю. І. Перверзія. Роман. - Л.: ВНТЛ «Класика», 2004. - 304 с.

4. Андрухович Ю. І. Рекреації. Роман. - Л.: ЛА «ПІРАМІДА», 2005. - 144 с.

5. Андрухович Ю. І. Таємниця. Замість роману. - Х.: Фоліо, 2007. - 478 с.

6. Беликов В.Г. Фармацевтическая химия: Учеб. для фармац. ин-тов и фармац. фак. мед. ин-тов. - М.: Высш. шк., 1986. - 768 с.

7. Борбели А. Тайна сна / Пер. с нем. В.М. Коваль зона. - М.: Знание, 1989. - 192 с.

8. Бредовое состояние. http://med-lib.ru/encik/dom_dokt/b035.shtml

9. Вавулин Н. Безумие, его смысл и ценность. Психологические очерки. - СПб, 1913. - 230 с.

10. Векірчик К.М. Отруйні лікарські рослини. Посібник-довідник. - Т.: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 144 с.

11. Великий тлумачний словник сучасної української мови www.slovnyk.net

12. Де Риос М.Д. Растительные галлюциногены. - М.: КСП, 1997. - 272 с.

13. Жовновська Т.Б. Онірично-міфологічний дискурс прози Валерія Шевчука: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. - О., 2000. - 16 с.

14. Зарицький М.С. Стилістика сучасної української мови: навчальний посібник. - К.: Парламентське вид-во, 2001. - 156 с.

15. Курс осознанного сновидения http://www.redline.ru /~gateway/Os/course.htm

16. Людям сняться всього 12 сюжетів. http://ogo.rv.ua/article/13/07/2006/9808.html

17. Макаров А.М. П'ять етюдів. Підсвідомість і мистецтво: Нариси з психології творчості. - К.: Рад. письм., 1990. - 285 с.

18. Орлов Б.Н. и др. Ядовитые животные и растения СССР: Справочное пособие для студентов вузов по спец. «Биология» / Б.Н. Орлов, Д.Б. Гелашвили, А.К. Ибрагимов. - М.: Высш. шк., 1990. - 272 с.

19. Ранняя диагностика и лечение инфекционного психоза типа «Острого бреда» (Методические рекомендации для врачей) / Черновицкий государственный медицинский институт. - Черновцы, 1973. - 16 с.

20. Рохлин Л.Л. Сон, гипноз, сновидения. - М.: Медгиз, 1959. - 63 с.

21. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века. - М.: Аграф, 1997. - 384 с.

22. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. - К.: Наук. думка, 2000. - 680 с.

23. Словник української мови: В 11 т. - К.: Наук. думка, 1970-1980

24. Текст. http://dict.linux.org.ua/dict/other/SSR/RE5.html

25. Трошева Т. Система функционально-смысловых типов речи в современном русском языке. http://philolog.pspu.ru/trosheva_sys.shtml

26. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови - стереотип. вид. - К.: Наук. думка, 2002. - 240 с.

27. Уяр. С. Каким должен быть сон? http://www.kardeshlek.ru/forum/lofiversion/index.php/t755.html

28. Фенько Н.М. Естетичні функції картин сновидінь у художніх творах українських письменників другої половини ХІХ-ХХ століть: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Дніпропетр. держ. ун-т. - Д., 1999. - 19 с.

Размещено на Allbest.ru