Фольклорні витоки повісті "В неділю рано зілля копала" Ольги Кобилянської

Побутування жанру балади в усній народній творчості та українській літературі. Аналіз основної сюжетної лінії твору. Розкриття образів головних героїв повісті О. Кобилянської. Використання легендарно-міфологічного матеріалу з гуцульських повір’їв.

Рубрика Литература
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 30.11.2015
Размер файла 64,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Петро Іванов, збирач і дослідник народного побуту Куп'янщини, виділяє долю природжену, яка визначається актом народження, є дарунком матері і має характер неминучості. Крім того, дослідник висловлює думку, що людині може даватися три долі, де доля матері дійсно відповідає ідеї вродженості, доля батька - ідеї випадкового щастя, фортуни, а доля Божа - ідеї рокованості [8, c.348]. Але все це - відгалуження долі особистої (O. Beceловський, крім того, вирізняє ще два типи долі: приватну та родову).

Особистою є доля, що переходить у спадок від батьків чи інших людей, які є визначними у житті певної особи. При змалюванні образу Гриця О.Кобилянська, відповідно до народної традиції, показує, що він одночасно любить двох дівчат зовсім протилежної вдачі. Виникає питання: що зумовило таку роздвоєність уподобань?

П. Филипович намагається це пояснити тим, що двоєдушність Гриця трактується у повісті його походженням від матері циганки, яка протягом усього життя несла гріх своїх батьків [37, c. 123-124]. Гриць, з вільною душею, був вихований не рідними батьками, які теж мали вплив на особисту долю хлопця. Гріх Маври вчинений нею свідомо і вона розуміє, що мусить відповідати за свої вчинки. Її батько, Андронаті, каже Раду, чоловікові Маври: «її гріх чи може не гірше украє її сам» [14, c. 113].

Доля Гриця, дитини гріха, народженого «під злий час, під лихую годину», а отже затаврованого на весь свій вік, повністю визначається, навіть задається материною долею. Що відповідає фольклорній традиції, то «доля і недоля дається чоловіку, як родиться, матір'ю і нароком. Як родиться дитина, мати обереже її хрестом тричі і каже: «Даю тобі Щастя-Долю!<...> коли дитина народилася в якомусь горі, вона скаже: «Народилось, ти, небого, на мою голову. Гірка твоя доля» [14, 351]. Так і Мавра, коли народжується Гриць, розуміє, що ця дитина не до щастя і доля його важка.

Другий тип долі - родова, що впливає на весь рід, плем'я. Згідно з дослідженнями М.Сумцова, П.Іванова, доля ототожнюється з душею предків, померлих батьків чи близьких людей: «Залишки попередніх жертвоприношень померлим і колишніх при цьому гадань ми бачимо тепер у народному звичаї залишати після вечері, особливо під великі свята, частину їжі для долі. Говорять: «Не годиться горшків і ложок після вечері мити, а то долі нічого буде їсти» [14, c. 343].

Ольга Кобилянська вводить в творі біблійні образи.

Невипадково увесь основний конфлікт в творі розпочинається з опису місцевості, де розташувався циганський табір. І вже тоді письменниця налаштовує нас на атмосферу зради, прокльонів, провини. «Мешканці, хоч і не полохливі з вдачі, затривожилися чимало тими чорними непрошеними гістьми. Здавна оповідано про них речі, які не викликали прихильності до них. Вже сама легенда, що в'язалася з ними, хоч і не всім знана, буцімто їх предки не прийняли на відпочинок Марії, що втікала з божим дитятком і Йосифом, чинила з них якихось ворогів. До того було всім звісно, що цигани мали в різних місцях гір свої тайні криївки і сховки, звідки нападали ночами на подорожніх, ограбовували та вбивали їх, збагачуючись так різним добром. Потім так само загадочно, скоро і потайно, як з'являлись, зникали. Куди, як і що, -- ніхто докладно не знав. Прибувши, запалювали ночами для повідомлення громади про свою присутність великі огні. Відтак по днині розлазилися селами поодиноко. Тут -- по милостиню, там -- розпитуючи, чи нема кітлів до поправки, там -- збираючи по горах чудотворне зілля, там -- ворожачи, там -- виграваючи на скрипці або цимбалах за кусень хліба або яку стару одежину... там -- як сказано -- нападали на подорожніх, а все з якимось поспіхом, все мов в перелеті.» [14, c.21].

На початку твору ми не одноразово зустрічаємо образ срібляників. Автор наче хоче дати нам підказку на подальше розгортання подій. Досить згадати біблійний сюжет про зраду Іуди Іскаріота Ісуса Христа за тридцять срібляників. Тобто срібляники виступають в даному творі символом зради. Тільки у випадку з Маврою є певні відмінності. З самого початку Мавра, як і всі цигани, намагалась заробити гроші для своєї родини. Але такі її наміри перетворюються на випробування в житті циганки. Заробляючи гроші, Мавру спокушує молодий білий пан. І після цього життя Маври перевертається з ніг на голову. Тобто ми бачимо, що добрі поривання Маври перетворюються на зраду, провину і як наслідок кару - розлуку з плодом гріха.

Пізніше і сам батько молодої циганки, Андронаті, буде згадувати біблійну легенду і саме в ній знаходитиме причину всіх нещасть циган: «От що значить циганське життя. Нині тут, завтра там, а позавтра, може, і мертвий. Йому пригадалася нараз казкова, вже майже тисячолітня легенда про причину вічної циганської мандрівки і злиднів. Будучи ще в Єгипті, вони не прийняли Марії з Йосифом та божим дитятком у себе на відпочинок, -- і через те за кару тиняються, мандрують споконвіку по світі. І чи скінчиться коли оця кара господня? Відбудуть її? -- питався.» [14, c. 15].

Аби підкреслити провину Маври О. Кобилянська подає опис її зовнішності в досить темних кольорах і акцентує саме на чорному кольорі : «Вона зарила свої тонкі чорні пальці в волосся над низьким своїм чолом і посіпала його слабо. Срібні великі монети, що були вплетені в її чорне волосся, зсунулися нараз самі по собі низько на чоло і надали її чорному, мов з бронзи темному лицю предивну чарівну окрасу…» [14, c.12].

Після прочитаного, створюється таке враження, що ця чорнота вже ніколи не зможе відмитися з тіла жінки. Ми можемо потрактувати це таким чином, що оця чорнота - тілесна спокуса, якій піддалася циганка, і така чорна пляма залишиться слідом не тільки на ній, але й на дитині, яку вона народила.

Знов ж таки бачимо, що «Срібні великі монети, що були вплетені в її чорне волосся…» автор вводить ці два кольори аби додати ситуації напруження та драматизму, яка зробила із порядної жінки самого Раду пропащу і нікому непотрібну людину в рідному таборі [14, c. 56]. У творі двічі згадується легенда, за якою предки циганів не прийняли на відпочинок Марії та Йосипа, коли вони втікали з малим дитям від переслідування Ірода. Легенда націлює Андронаті на думку, коли він з білим внуком на руках тікає з табору від Раду: «От що значить циганське життя. Нині тут, завтра там, а позавтра, може, і мертвий <…> Андронаті вірить, що його плем'я споконвіку тиняється по світу за старі провини» [14, c. 97]. Саме цей гріх - прокляття, що є визначним для долі усіх наступних поколінь цього племені, - повною мірою впливає й на життя поодиноких циган так само, як і на все плем'я: «Прокинулася в ній [Маврі] туга і привичка її чудного люду - зміняти час від часу місцевість свого побуту, забаглося предивною тугою поволіктися кудись у дальній світ» [14, c.121]. Таку саму приреченість на мандри та внутрішній неспокій передає вона і своєму синові Грицеві.

У повісті «цигани, всі загалом, караються за якийсь легендарний злочин, вчинений багато сторіч тому» [14, c. 120]. Як бачимо, подається прив'язка долі однієї особи з долею цілого етносу: трагедія кохання Гриця й Тетяни обумовлюється саме цим. Приватною є особиста доля людини, що її, хоч і не усвідомлено, визначає сама людина, її вчинки. Гриць - палка, лірична натура, яка прагне «душі подібної собі». Він знайшов таку душу в особі Тетяни. Та біда в тому, що його душа «тільки дотикала, але в цілковиту гармонію злитись не могла» [14, c. 148], - занадто в нього «слабкий, похитливий характер» [14, c. 149]. Саме у цьому причина трагедії Гриця. Досить було Настці рішуче заявити про свої права на нього, як Гриць вирішив підкоритися, вважаючи, що Тетяні багатство може замінити щиру любов. С.Нікітіна зазначає: «Доля включає в себе ряд стрижневих для людини подій, які не можна уникнути. Головні із них - шлюб і смерть» [15, c.131].

Шлюб - справа долі, звідси поняття суджений і суджена; веде свій початок і уявлення про те, що доля жінці являється у вигляді чоловіка, а доля чоловіка має образ жінки. Прикладом до цієї думки може слугувати оповідь, записана П. Івановим: «Ходили по святій землі Бог та святий Петро. Ідуть вони коло груші, а під нею лежить чоловік, відкрив рот і дожидає, коли йому груша у рот упаде. Ідуть далі, дивляться - дівчина жито жне, та все ж так приязно жне, що й не розгинається. Святий Петро й каже: «Бач, Господи, гарно і подивитися на цю дівчину, що вона так приязно робить». А Бог і відповідає: «А помітив ти, святий Петро, того чоловіка, що під грушею лежить, - то її Доля». - «За що ж, - каже, - Господи, так?» «А ти ж бачив, - каже Бог, - що тому лінь і руку підняти, щоб біля себе грушу взяти; а ця, бачиш, он як приязно робить; от вона біля себе і його прогодує» [14, 358].

Проте можна виділити і спроби внести корективи долі. Перша спроба людини вплинути на долю - запитати про неї. На долю може вплинути сваволя, дурна воля, і в цьому випадку відхилення від назначеної долі завжди плачевні. Про це говорять прислів'я: «Своя волюшка доводить до гіркої долюшки, більше волі - гірша доля» [14, c. 132-133]. Своя воля, свавілля - це невиконання волі Божої.

Наступне відхилення від природженої долі - вплив чужої злої волі: порча, чаклунство. Чаклунство пов'язане з нечистою силою, це горе і напасть не від Бога [14, c. 133]. Власна воля та гадання у повісті О. Кобилянської не зіграли ніякої ролі, вони лише загострили конфлікт, налаштувавши читача до розв'язки.

У фольклорній традиції у ролі віщунів долі виступають птахи, тварини, солярні символи та ін. У повісті О. Кобилянська використовує символ сонця, закритого імлою, та трембіту. Долю Гриця тричі віщує Андронаті трембітою (треба згадати, що звичай грати на трембіті у населення Карпат дуже давній. Він має глибокі сакральні корені. Грати на трембіті могли лише чоловіки, і то у певний час, як правило, - сповіщаючи про чиюсь смерть). Вона «не то, щоб обзивалася, а ридала» [14, c. 122], вперше, коли Андронаті підкладає новонародженого до хати Михайла Бойчука, вдруге - коли Гриць легковажить обома дівчатами - і Насткою, і Тетяною - у розмові з дідом, і втретє, як Тетяна вже отруїла Гриця, власне, ця трембіта грала по його душі.

Отже, щоб зобразити долі своїх героїв, О. Кобилянська звернулася до фольклорного бачення долі людини, народних уявлень про неї, вірувань, символіки та ін. Як і у народних уявленнях, письменниця показала, що доля не залежить від якостей і здібностей людини; використала три типи долі, які вплинули на Гриця: родова, приватна, особиста.

Домінує у творі «В неділю рано зілля копала» особиста доля, яка поділяється на природжену - дарунок матері, випадкове щастя - доля батька і доля від Бога - ідея рокованості. Родова та приватна доля стали допоміжними при розкритті життєвого шляху Гриця.

балада кобилянська гуцульський міфологічний

Висновки

У повісті Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала» спостерігається щедре використання народних джерел. Письменниця будує свій твір на матеріалі народної балади «Ой, не ходи, Грицю..».

Стосовно визначення жанру балади існує досить багато різних думок, кожна з яких є досить цікавою і розкриває специфічні риси цього жанру. Найбільш об'єктивним і загальновизнаним є таке: « Народна балада - це ліро-епічний твір із напруженим сюжетом у якому розповідається про фантастичні або героїчні події» [21, с. 45]. Прочитання твору підтверджує , що в повісті наявно багато елементів містики, починаючи вже з однієї з головних героїнь - Маври, яка вміла ворожити та лікувати людей. Досить містично змальовано природу у творі, яка намагається всім своїм виглядом дати підказку, про подальший розвиток подій, а саме про неминучу біду.

Твір О.Кобилянської -- це майстерно вибудована система художнього світу, де міфологічне тло є основою неофольклорного міфа, який покликаний розширити межі національної літератури. Адже саме у повісті “В неділю рано зілля копала...” набули своєрідного узагальнення міфологеми гріха, долі, проблема внутрішнього роздвоєння людини. Саме вони є своєрідними ланками, які пов'язують у єдине ціле окремі культурні світи О.Кобилянської, забезпечуючи їх оригінальне вирішення в рамках модерністського освоєння традицій. Синтез двох різних культур за своїм світоглядом, традиціями дають нам банальну картину любовного трикутника, яка виходить від саме дитя поєднання двох різних світів - Гриця.

Письменниця вдається до спроби психологізму головного героя, що вказує на новаторство Ольги Кобилянської у спробі інтерпретувати народну баладу. Вона показує результат крові, зовсім протилежної за своїм складом, яка тече в його жилах. І цей результат виражається у роздвоєнні душевного стану хлопця, через який він неспроможний побороти в собі почуття і комфорт, не зміг зробити вибір і тим самим спроектував свій трагічний кінець життя.

У повісті мовби в одній часовій площині співіснують минуле, теперішнє і майбутнє. Власне, минуле проектується в майбутнє, бо воно визначене наперед тими подіями, які відбулися раніше. Теперішнє відіграє роль своєрідного містка між минулим і майбутнім. Підтвердженням цього є нерозривний ряд родичів Маври та Гриця. Оскільки колись скоєний гріх супроводжував її сина, як плід забороненого кохання, все його життя аж до смерті.

Письменниця збагатила тло твору легендарно-міфологічним матеріалом (легенди про цвіт папороті), персоніфікацією явищ природи, елементами містики, символами (маки, золото), що беруть початок у творчості О. Кобилянської з гуцульських повір'їв.

Не оминула Ольга Кобилянська і біблійний мотив в своєму творі, сенс якого розкривається через внутрішній монолог старого цигана Андронаті, що вказує на тяжіння письменниці до психологізму у творчості. З якого ми дізнаємося, що колись цигани зробив немилосердний вчинок: не прийняли Марію та Йосифа. І саме в цьому він бачить такі муки циганського народу, як відсутність постійного місця проживання, спосіб заробляння грошей, відношення інших націй до їхньої та, зокрема, гріх і кара яка впала на долю його доньки та їхньої родини.

Отже, вибудувавши сюжет твору на основі фольклорних джерел, О. Кобилянська в повісті “В неділю рано зілля копала…” органічно синтезувала національний матеріал, окремі моменти з життя циганів (реальний і міфологічний пласти), а також світову літературну традицію, в основі якої -- хлопець, що одночасно кохає двох дівчат. І хоча корені окремих образів твору -- в народній пісні, вони осмислені авторкою відповідно до естетичних поглядів і етичних засад культури початку ХХ століття. «Пишна троянда в саду української літератури», -- так образно визначив Михайло Старицький місце Ольги Кобилянської в літературному процесі [21, с. 38 ]. Ця характеристика вказує на особливості індивідуального стилю видатної письменниці, який полягає в тому, що вона зуміла надати творчо переосмисленим мотивам та образам співзвучне своїй епосі змістове наповнення та ідейно-семантичне звучання. Конкретні екзистенційні ситуації, стани особистості, реалії життя набули у творі письменниці універсального звучання.

Список використаної літератури:

1.Балашов Д.М. Постановка питання про баладу в російському та західному фольклорі //Праці Карельского філіалу Академії Наук СССР, 1962 - Вип. 35( Питання літератури і народної творчості) - С. 17-19

2. Бєлінський В.Г. Вибрані філософські твори / В.Г. Бєлінський. - К., 1948. - Т.1 - С. 218

3. Бисинало С.К., Борщевський Ф.М. Український фольклор: критичні матеріали / С.К. Бисинало, Ф.М. Борщевський. - К. : Вища школа, 1978. - 228 с.

4. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних по-глядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та віру-вання. -- К.: Довіра, 1993. -- 414 с

5. Гнатюк В. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків: [Українці : народні вірування, повір'я, демонологія] / В. Гнатюк. - К. : Либідь, 1991. - С. 383-406.

6. Гнатюк О. Трансформація фольклорного матеріалу у літературному тексті / О. Гнатюк // Молода нація. - 1997. - №5 - С. 24-35 .

7. Дах М.І. Літературне життя народної балади «Ой, не ходи, Грицю …» : проблема олітературнення сюжету і жанру: дис. канд. філолог. наук., 2011. - вип.10. - 21 с.

8. Дей О. Українська народна балада / О. Дей. - К. : Наукова думка, 1986. - Львів, 2001. - 220 с.

9. Деякі аспекти олітературення народної балади "Ой не ходи, Грицю…" // Українське народознавство: Стан і перспективи розвитку на зламі віків. Матеріали міжнародних науково-практичних читань, присвячених пам'яті українського фольклориста Михайла Пазяка. -- Київ, 2000. -- С.162-164.

10. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. -- К.: Редакція часопису «Народознавство», 2001. -- 576 с.

11. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні, прислів'я, загадки, скоромовки / [упоряд. Н.С. Шумада] -- К.: Веселка, 1989. -- 606 с.

12.Іванницький А. Українська народна музична творчість / А. Іванницький. - К. : Музична школа, 1990. - C. 336 -263

13. Кобилянська О. Основи зворушеного серця : [щоденники, автобіографії, листи, статті та спогади] - К. : Основи, 2001. - 198 с.

14. Кобилянська О. В неділю рано зілля копала / Кобилянська О. Твори у 5 т. / О. Кобилянська. - К. : Держ. вид. худ. літ-ри, 1963. Т. 3 - 1963. - С. 314-135

15.Комишанченко М.П. О. Кобилянська (До 100-річчя з дня народження) / М.П. Комишанченко. - К.: Знання, 1963. - 48 с.

16.Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: Під-ручник. -- К.: Знання-Прес, 2001. -- 591 c.

17.Лессінг Г.Е. П'єси / Г.Е. Лессінг. - К.:Лаокоон. - 1976. - 212 с.

18.Лещенко М. Ольга Кобилянська: Літературний портрет / М. Лещенко - К. : Дніпро, 1973. - 171 с.

19.Літературознавчий словник-довідник / [за ред. Р.Г. Гром'яка, Ю.І. Коваліва]. - К. : ВЦ «Академія», 1997. - 752 с.

20. Луців Л.О. Природа Ольги Кобилянської // Літературно-науковий вісник. - 1930. - Кн. 10.

21. Мала філологічна енциклопедія / [за ред. О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк]. - К. : Довіра, 2007. - 478 с.

22. Марків Р. Текст у тексті : міфологеми у повісті-баладі О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала» / Р. Марків // Фольклористика. - 2006. - №3. - С. 42-29.

23. Монахова Н. Фольклорні моделі в повісті О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала» (на прикладі міфологеми «доля») / Н. Монахова // Літературознавчі студії. - 2000. - №4. - С. 11-20.

24.Новаторство фольклоризму О.Кобилянської // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Слов'янська філологія. -- Вип.58-59. -- Чернівці, 1999. -- С.69-70.

25. Нудьга Г.А. Жанрові особливості балади / Г.А. Нудьга .К. : Дніпро, 1970. - 260с.

26. Нудьга Г.А. Балада про отруєння Гриця і легенда про Марусю Чурай / Г.А. Нудьга // Жовтень. - 1967. - № 2. - С. 131-138.

27. Погребенник Ф.П. Ольга Кобилянська. До 125-річчя від дня народження / Ф.П. Погребенник. - К.: Знання, 1988. - 48 с.

28. Поетика балади // Слово і час - 1998. - №12. - С. 48.

29.Поліщук Н. Ю. Міфопоетичний світ О. Кобилянської: архетип провини і покарання / Поліщук Н.Ю. Мова і культура / Н.Ю. Поліщук. - К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2010.

Т. 2 - 2010. - С. 368-379

30. Пряникова Ю. Міфологічні елементи в повісті О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала» / Ю. Пряникова // Літературознавчі студії. - 2000. - №4. - С. 9-21.

31. Пряникова Ю. Міфологічні елементи в повісті О. Кобилянської "В неділю рано зілля копала" / Ю. Пряникова // Магістеріум. Серія: Літературознавчі студії / ред. В.П. Моренець. - К., 2000. - Вип. 4. - С. 41- 44. - Бібліогр.: 5 назв.

32. Раскін О. Балади І.В. Гете // Наукові записки Курського педагогічнго Інституту. Питання із зарубіжної літератури. Курськ . - 1967. - Вип. 32. - С. 169-200.

33. Синявська Л. Тенденція «олітературнення» в українській літературі 20-х років ХХ століття / Л. Синявська // збірник наукових праць. - Одеса: Астропринт, - 2011. - Вип. 15. - С. 221- 230.

34. Словник символів культури України / [за ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка]. - К. : Міленіум, 2002. - 658с.

35. Томашук Н.О. Ольга Кобилянська / О. Н. Томашук. - К.: Дніпро, 1969. - 240 с.

36. Томащук Н. Народнопоетичні джерела повісті О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала» / Н. Томащук // Народна творчість та етнографія. - 1963. - №24. - С. 121-128.

37. Филипович П. Історія одного сюжету / Павло Филипович // Филипович П. З новітнього українського письменства. Історично-літературні статті : К. : Культура, 1929. - 172с.

38. Шнітке А. Полістилістичні тенденції в сучасній музиці // Бесіди з Альфредом / ред. Іванишкін - М., 1994. - С.144

39. Якименко О. Трансформація міфу про вічне повернення у повісті Ольги Кобилянської "В неділю рано зілля копала" / О. Якименко // Дивослово. -2008. - № 6. - С.46

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття фольклору та фольклористики. Роль фольклору у художній літературі. Загальні особливості твору О. Кобилянської "В неділю рано зілля копала" та авторська інтерпретація балади "Ой не ходи, Грицю…". Фольклорні образи і мотиви у повісті "Земля".

    курсовая работа [49,2 K], добавлен 11.10.2014

  • Особливості філософського осмислення теми кохання у повісті О. Кобилянської "У неділю рано зілля копала" та романі у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай". Спільні та відмінні риси відображення стосунків головних героїв обох творів, характерів персонажів.

    курсовая работа [47,2 K], добавлен 07.05.2014

  • Задум повісті Ольги Кобилянської "Земля": бpатовбивство, як наслідок відступництва від законів наpодної етики, зневаження загальнолюдських цінностей, усталених віками цивілізації. Доля головних героїв повісті: Івоніки Федорчука, Рахіри, Марійки, Михайла.

    презентация [863,2 K], добавлен 04.03.2014

  • Біографічний нарис відомої української письменниці О. Кобилянської. Тема інтелігенції, що проходить через усю творчість Кобилянської. Осмислення сутності людського буття в повісті Кобилянської "Земля". Ідеї фемінізму та емансипації у повiстi "Людина".

    реферат [30,0 K], добавлен 01.12.2010

  • Зародження українського емансипаційного руху на теренах України та його реалізація у творах тогочасних авторів. Проблеми емансипації у повісті О. Кобилянської "Людина". "Нова жінка" Кобилянської – людина сильна, спроможна на одинокий виклик суспільству.

    курсовая работа [49,4 K], добавлен 27.03.2013

  • Міф і фольклорний матеріал, переломлений крізь призму літературного досвіду у творчості О. Кобилянської. Переосмислення міфу про Ніобу в творі Габріеля Гарсіа Маркеса "Сто років самотності". Трагічна тональність повісті Ольги Кобилянської "Ніоба".

    реферат [26,5 K], добавлен 20.09.2010

  • Літературно-стилістичний аналіз повісті. Історія створення та принципи написання повісті "Старий і море" Е.Хемінгуейем. Варіативність концепцій щодо різних сприймань змісту твору. Символічність образів твору.

    реферат [19,5 K], добавлен 22.05.2002

  • Проблема жінки, її свободи, самореалізації для Кобилянської. Новела "Некультурна", образ головної героїні, шлях до примирення із самою собою. Значення сну в кінці новели. Методика викладання новели "Некультурна" Ольги Кобилянської, варіанти запитань.

    статья [18,5 K], добавлен 07.04.2015

  • Знайомство Ольги Кобилянської з українським письменником Миколою Устияновичем. Активна участь письменниці у феміністичному русі. Тема інтелігенції у творчості Кобилянської. Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем.

    презентация [3,9 M], добавлен 23.10.2013

  • Біографія талановитої письменниці-демократки Ольги Юліанівни Кобилянської (1863—1942), розвиток наукових і мистецьких інтересів, характеристика її творів, вплив на них О. Маковея, дружба з Л. Українкою. Діяльність "Товариства руських жінок на Буковині".

    реферат [22,0 K], добавлен 12.11.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.