Концепції сучасного документознавства

Якщо прийняти статус документології як метанаукової надбудови для усіх наук документально-комунікаційного циклу, то яким чином варто тлумачити зміст документознавства, складовою якого виступає загальне документознавство, і чи є воно надбудовою, а чи базисом для документознавчої науки? Відкритість цих і інших питань вказує на непростий період в еволюції модерного документознавства, коли накопичення знань потребує наукової систематизації, що опосередковано позначається на виборі напрямів майбутнього розвитку науки, ідеалах і нормах наукового пошуку. Важливо зауважити, що автор терміна «документоведение» (україномовний варіант - «документознавство») К.Г.Мітяєв спочатку ототожнював його із загальним або управлінським документознавством⁷⁸. Пізніше К.Г.Мітяєв відзначить перспективність метанаукового змісту документознавства, покликаного «розробляти загальні питання теорії документонакопичення і практику документування у всіх сферах діяльності людини, узагальнювати результати досліджень документів в усіх сферах гуманітарних і технічних наук»⁷⁹, створивши прецедент обговорення перспектив метанауки про документ. У цьому контексті слушною видається думка, що розширення об'єкта і зміна ракурсу предмета вивчення документознавства у 1970-1980-х рр. відбувається через зміщення значеннєвих акцентів у розумінні документа, розпорошеність і хаотичність ідей наукової інформатики, інших дисциплін і галузей знань, які переживали становлення у зазначений час, взаємно впливаючи і породжуючи один одного, творячи те, що знаходилося «перед усім», інакше кажучи, передувало тому, чим стало документознавство у 1990-2000-х рр. І суть проблеми не в апріорності тих чи інших ідей, які детермінували розвиток дисципліни у майбутньому, а у внутрішній природі, що завдяки міждисциплінарним інвазіям, глибшій динаміці галузевих запозичень, адаптації досягнень зарубіжного досвіду й модулює мультисемантичність змісту документознавства.

У 2000-х рр. за авторством С.Г.Кулешова з'явилися контраверсійні для вітчизняної науки студії із загального документознавства, котрі продовжують інтерпретувати його як сукупність наукових знань про документ. Окреслення значеннєвих меж документології, визначення її змісту, співвідношення зі спеціальними документознавчими галузями знань - такими є основні теми міркувань дослідника. Незважаючи на нетривале перебування розвідок у науковому обігові, вони вже встигли помітно «розсіятися» у засобах формальної наукової комунікації, стати хрестоматійним джерелом посилань і цитувань для фахівців⁸⁰. Розвиваючи діалог з архівістами, документо-, бібліографо- і бібліотекознавцями, дослідник невідступно наслідує проголошені раніше постулати, вивіряючи їх з ідеями, документологічними концепціями Б.І. Ілізарова, Н.М. Кушнаренко, М.С. Слободяника, А.М. Сокової, Ю.М. Столярова, Г.М. Швецової-Водки та ін. В останній за часом появи праці С.Г. Кулешова моделюються два основних шляхи організації дискурсу - «документологія як узагальнена історія і теорія документа має право на життя» і «саме … високий рівень узагальнення і неоднаковий характер низки закономірностей у функціонуванні різних «форм» документа не гарантує їй право бути окремою науковою дисципліною»⁸¹. На цій підставі триває ствердження можливості існування документології як сукупності наукових знань з історії та теорії документа, «розділ загального документознавства у межах самого документознавства», «теоретико-методологічна частина документознавства», а у стосунку навчального курсу «загальне документознавство (документологія) є пропедевтичною дисципліною», опанування якою покликане передувати спеціальним чи галузевим напрямам документознавства⁸². Чи не вперше у вітчизняній науці було висловлено думку про відносність спеціального документознавства. Ідеться про те, що кожен вид документознавства може виступати загальним для тих, що зростуть на його ґрунті⁸³. Наприклад, управлінське документознавство ідентифікують як спеціальне, проте для кадрового, банківського чи іншого документознавства воно буде загальним.

Відгукуючись про окремі модерні бажання колег утвердити документологію як наукову і навчальну дисципліни, а також наукову спеціальність, відшукати практичну сферу апробації її ідей чи терени їх продукування, С.Г.Кулешов виступив рішуче проти того, щоб вважати такими, наприклад, «Документографію» чи «Загальне фондознавство», зміст яких зводиться до описування документів (бібліографічних, археографічних, архівних, музейних) і організації одиниць зберігання в архівах, службах діловодства, бібліотеках, органах інформації, музеях тощо. Аргументація позиції полягає в тому, що кількість відмінних рис у цих процесах значно переважає над об'єднавчими тенденціями, а, відтак, зазначені курси навряд чи можуть ілюструвати практичні засади документології⁸⁴. Підтвердженням справедливості суджень виступив досвід 1920-х рр., коли лише спробували адаптувати способи класифікування й індексування УДК у діловодстві й архівній справі⁸⁵.

Поширення електронних документів і створення загальних електронних інформаційних ресурсів «безвідносно від видів джерел інформації», на думку С.Г. Кулешова, має суттєво вплинути на дискусію стосовно перспектив документології, яка за цих умов набуває цілком реальних обрисів⁸⁶. Дійсно, існування управлінського, картографічного, музичного чи науково-технічного документа в електронному вигляді порушує питання узагальнень знань про всі види документів, екстраполюючи на новітню форму їх існування. Проте зауважмо на некоректності рівнозначного оперування різними категоріями понять при намаганні продемонструвати перспективність у руслі розвитку електронних документів документології.

Ще один аспект для розуміння концепції документознавства С.Г.Кулешова має важливе значення - це трактування ним завдань науки і міжгалузевих зв'язків. Із-поміж магістральних дослідницьких завдань документології (загального документознавства) учений називає такі: 1) розроблення поняттєво-категоріального апарату науки; 2) вивчення комплексу характеристик документа (зміст, зовнішня форма, функції, властивості)⁸⁷. Розмаїття теоретичних і практичних, ретроспективних і актуальних, методологічних і технологічних аспектів студіювання документа зумовлює характер, зміст і значення зв'язків документознавства з іншими науками, зокрема семіотикою, інформологією, мовознавством (студіювання характеристик змісту); інформатикою (вивчення характеристики зовнішньої форми документа); філософією, культурологією, загальною теорією комунікації, соціологією, історичним джерелознавством (дослідження документа як засобу соціальної пам'яті чи свідчення, комунікації)тощо. Така ситуація породжує численні міжгалузеві інтеграційні процеси, які водночас посилюють тенденції дисциплінарної ідентифікації. Зв'язки загального документознавства з іншими галузями знань не тільки відкривають обрії для безмежної кількості варіацій досліджень об'єкта, предмета пізнання, але й провокують наукову спільноту стратегічно підтримувати сталий статус, здійснюючи фундаментальні теоретичні узагальнення результатів міждисциплінарного спілкування.

Розгляду теоретичних основ спеціального документознавства С.Г.Кулешов присвятив окремий розділ монографії з аналогічною назвою, в якому завдяки глибокому історіографічному екскурсу ґрунтовно представлено його об'єкт, предмет і завдання. Монографія дослідника стала чи не першим випадком узагальнення історичного і теоретичного (теоретико-фундаментального і теоретикоприкладного) аспектів спеціального відгалуження документознавчої науки у вітчизняній науці.

Єдиним конституйованим видом спеціального документознавства С.Г.Кулешов називає управлінське документознавство⁸⁸, незмінно при цьому постулюючи три основні напрями його досліджень, що відповідають структурі об'єкта і змісту предмета. Це - теорія документа; історія документа; практична робота з документами⁸⁹. Окреслення змісту кожного компонента відбувається завдяки переліку їх завдань. Для теорії документа такими є дослідження сутності, функційності, властивостей управлінського документа, документної інформації, уніфікованих моделей документів та їх систем, а також класифікаційних, типологічних, термінологічних проблем; історії документа - вивчення генезису управлінського документа, еволюції характеристик змісту і форми управлінських документів, формування і розвитку їхніх видів і типів, виявлення закономірностей цих процесів, дослідження історичних умов створення та функціонування управлінської документації, а технологічних - вироблення раціональних наукових методик створення документів і керування документаційними процесами загалом⁹⁰. Власне, класичний підхід до розуміння змісту науки, який знайшов місце у відомій монографії, чітко відбився у трьох найважливіших складових спеціального документознавства (історія, теорія, методика), а специфіка об'єкта і предмета галузевих досліджень зумовили їх сутнісне наповнення.

До порушеної у монографії проблеми співвідношення загального і спеціального, тлумачення їх змісту С.Г.Кулешов буде повертатися неодноразово, що відіб'ється у відомій дискусії зі М.С.Слободяником стосовно структури документознавства⁹¹, а також резонансних публікаціях у фаховій періодиці, виступах на наукових форумах, котрі конкретизували і деталізували висловлені раніше міркування. Багаторічні творчі пошуки переконали вченого у тому, що кожен із видів традиційного (спеціального) документознавства складається із таких розділів: «Основні етапи розвитку документа», «Функції документа», «Концепції документа», «Типологія документа», «Проблеми створення, функціонування і зберігання документа». Це пояснюється спільністю теоретичних проблем, пов'язаних з осягненням документа як суспільного феномена, документуванням, функціонуванням і організацією роботи зі спеціальними видами документів⁹².

Принагідно зауважимо, вивіряючи поступальний рух роздумів С.Г.Кулешова із формальною логікою, що з усіх можливих варіантів спеціального документознавства існує лише управлінське, а щодо загального документознавства, котре ототожнюється із документологією, то йому так само ще належить утвердитися. Отже, за таких умов побутуюче у вітчизняному науковому просторі документознавство можна назвати управлінським, відмовляючи при цьому іншим «документознавствам» (які, до того ж, перебувають у стадії становлення) у статусі загального чи спеціального. Тому, з огляду на відсутність: 1) сформованих видів спеціального документознавства і 2) документології, оскільки їй належить не теперішнє, а майбутнє, резонно не відкидати класичне ставлення до структури і змісту науки у традиційному, суто управлінському (чи «адміністративному») розумінні.

Таким чином, особливістю побутування українського документознавства наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. стала дискусія між прихильниками традиційного й альтернативного/нетрадиційного/загального документознавства. Аналізуючи її значення для розвитку документознавства С.Г.Кулешов вважає, що якби ситуація довкола цього мала діалогічний характер, то довелося б уникнути однобічної інтерпретації змісту документознавства, а також оперування такими методологічними підходами, що зорієнтовані винятково на аналітико-синтетичне опрацювання документів із позицій бібліотечно-бібліографічної та науково-інформаційної діяльності⁹³. Коментуючи протистояння прихильників класичного документознавства і документології, висловимо сміливе твердження про співучасть одних і інших в їх конституюванні і розвиткові.

Заручившись підтримкою Г.-Ґ.Ґадамера, дозволимо припустити, що роздуми будь-якого критика ніколи не є «вільними» від думки його опонентів. Відтак, незгода М.С.Слободяника, С.Г.Кулешова, Г.М.Швецової-Водки, Н.М.Кушнаренко у питаннях змісту документознавства й перспектив його розвитку виступає моментом єднання щонайменше на рівні обговорення спільних проблем. Висловимо ще одне міркування. Якщо представники традиційного документознавства поки що сприймають документологію як академічне явище, то самі провідники його нової версії здебільшого мислять категорією практики роботи з документами, що й засвідчує їх орієнтація на знаходження підтверджень власних ідей серед практичної сфери функціонування інформаційних, бібліотечно-бібліографічних наук, діловодства тощо. Вочевидь, їх дискусія має продукуючий характер і є необхідною умовою всебічного розвитку наук документально-комунікаційного циклу.

Як висновок розгляду різних існуючих на даний час концепцій документознавства можна стверджувати, що в кожній з них є, так би мовити, "раціональне зернятко". Концепція Н. М. Кушнаренко приваблює тим, що тлумачить документознавство як дуже широку галузь знання, у якій досліджується все, що стосується документа. Такий підхід логічно продовжує погляди Поля Отле, засновника науки під назвою "документація" (або "документологія"). Концепція С. Г. Кулешова відрізняється чіткістю щодо змісту і меж як загального, так і спеціального документознавства. Концепція М. С. Слободяника привертає увагу до особливих зв'язків документознавства з наукою про інформацію як більш фундаментальною. Разом з тим у кожній з наведених концепцій є слабкі місця, що викликають зауваження. Синтезу набутих знань поки що не відбулося.

Осмислюючи спостереження над основними тенденціями еволюції науки останніх двох десятиріч, очевидним є прагнення розмежувати значення змісту спеціальних і загальних відгалужень документознавства за рахунок окреслення об'єктно-предметної сфери досліджень, значення змісту, напрямів, завдань і методології побудувати оптимальну модель їх співіснування і взаємозбагачення. Різні вектори розвитку загального і спеціального документознавства продукують відмінну проблематику досліджень. Назагал перспективними залишаються дослідження ґенези документа, еволюції його форми і змісту, історичних умов створення та побутування документів; вивчення документації як інформаційного ресурсу суспільства, явища культури, елемента соціальної пам'яті, «життєвого циклу документів», природи функційності документа; вирішення термінологічних, класифікаційних питань, співвідношення варіантів розвитку традиційної й електронної документації, вироблення раціональних методик її створення та забезпечення функціонування. Активізація спільних зусиль істориків, документознавців, архівістів, джерело-, книго- і бібліотекознавців, представників інших наук документально-комунікаційного циклу сприятиме успішному їх розв'язанню, забезпечить позитивну перспективу розвитку науки.

Висновок

Таким чином, в результаті дослідження теми ми прийшли до наступних висновків:

- сучасний етап розвитку документознавства в Україні характеризується її оформленням як самостійної наукової дисципліни. Вагомим підтвердженням цього є ґрунтовні монографії провідних вітчизняних учених.;

- загальне документознавство або документологія - це наука, що вивчає історію, теорію документа, формує поняттєво-категоріальний апарат документознавства та розробляє методику роботи з документами.

Загальне документознавство представляється як певна метанаука щодо дисциплін, об'єктом (або одним з об'єктів) вивчення яких виступає документ; - на сьогодні існує два трактування документознавства, які яскраво доводять, що нова концепція ґрунтується на більш широкому значенні поняття «документа», внаслідок чого відбиває більш загальні підходи до аналізу його характеристик (складових, властивостей, функцій, класифікаційних і типологічних критеріїв тощо) і власне може стати базою для формування засад загального документознавства; - розглянута в нашому дослідженні структура документознавства може розвиватись у відповідності із збагаченням документознавчого знання і реальними потребами практики. Магістральним напрямом такого розвитку є посилення інтеграційних зв'язків між окремими дисциплінами комплексу. Цей процес має завершитись трансформацією документознавства в цілісну інтегровану науку; - проблеми документування діяльності організацій і керування документацією є настільки ж давніми, як і самі документи. На сьогодні питання різноманіття документознавства актуалізуються стрімким розвитком нових інформаційних технологій, прискореною інформатизацією суспільства. Безперервне зростання обсягів документації в усьому світі, все більш широке застосування електронно-обчислювальної техніки при обробці інформації, використання непаперових носіїв та інші об'єктивні фактори приводять фахівців до висновку про необхідність пошуку нових можливостей оволодіння і керування документованою інформацією, а отже і про необхідність розвитку науки про документознавство; - на сьогодні можна визначити також такі напрямки розвитку документознавства, що є пріоритетними та перспективними: вивчення комплексу характеристик документа, зокрема характеристик змісту, зовнішньої форми, функцій, властивостей документа як засобу комунікації, джерела інформації тощо. Серед характеристик змісту привертають увагу дослідження знакових форм його інформації, способів структурної побудови тексту, внутрішня форма повідомлення, лексико-семантичні прийоми організації тексту документа. Такі розробки базуються не тільки на теоретичних результатах, отриманих у різних галузях знань, а й на досвіді практичної підготовки різних видів документів; - отже, у висновку можна сказати, що основні теоретичні проблеми загального документознавства відбиваються в практичних питаннях створення і використання документів.

Список використаної літератури

1. Кулешов С.Г. Документознавство: історія. Теоретичні основи. - К., 2000.

2. Калакура Я.С., Щербак М.Г. 60 років підготовки архівістів у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2004. - №1. - С.81-87;

3. Стрельський В. Нове в роботі кафедри архівознавства та допоміжних історичних дисциплін Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка // Архіви України. - 1971. - №5. - С.14-17.

4. Дмитрієнко М. До питання про сучасні проблеми джерелознавства // Архіви України. - 1971. - №4. - С.3-13.

5. Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф.Р.1. - Оп.1. - Спр.1184.;

6. Вавричин М.Г. Семінар з архівознавства та спеціальних історичних дисциплін у ЦДІА УРСР у м. Львові // Архіви України. - 1973. - №3. - С.90

7. Врадій Н.Ф. Науково-методичний кабінет із спеціальних історичних дисциплін у ЦДІА УРСР у м. Львові // Архіви України. - 1986. - №6. - С.36-37.

8. Зворський С.Л. Перший рік діяльності спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій в УНДІАСД // Студії з архівної справи та документознавства (далі - Студії…). - 2004. - Т.11. - С.273-275; Його ж. У спеціалізованій вченій раді УНДІАСД // Студії... - 2004. - Т.12. - С.248-250.

9. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: учеб., 2-е изд., перераб. и дополн. - К., 2000.

10. Кулешов С. Новий погляд на структуру документознавства // Вісник Книжкової палати. - 2003. - №10. - С.24-27; Слободяник М. Структура сучасного документознавства // Там само. - №4. - С.18-21.

11. Кушнаренко Н.М. Концепція документознавства Н.М.Кушнаренко: зміст і напрями еволюції // Вісник Харк. держ. академії культури. - 2008. - Вип.23. - С.92-93.

12. Кушнаренко Н.М. Внутріпредметна і міжпредметна інтеграція дисциплін документознавчого циклу // Вісн. Харк. держ. академії культури. - Х., 2003. - Вип.11. - С.106-114.

13. Швецова-Водка Г.М. Можливі шляхи розвитку терміносистеми документознавства // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань: Зб наук. праць / Київський нац. ун-т культури і мистецтв; Інститут державного управління і права. За заг. ред. В.В.Бездрабко. - К., 2008. - Вип.2.

14. Швецова-Водка Г.Н. Определение документа в документационно-информационной науке. - Ленинград, 1991. - 44 с.

15. Бездрабко В.В. П.Отле та документаційна наука ХХ ст. // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 2008. - №21. - С.65-73.

16. Швецова-Водка Г.М. Документознавство: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007.

17. Зиновьева Н.Б. Документоведение: Учеб.-метод. пособие. - Москва, 2001. 208 с;

18. Виноградова Е.Б. Зачем книговедению документологическая линейка // Науч. И техн. б-ки. - 2006. - №2. - С.82-86;

19. Словник іншомовних слів / За ред. акад. О.С.Мельничука. - К., 1985.

20. Документознавство: Робоча програма для студентів спеціальності 7.020105 «Документознавство та інформаційна діяльність» / Уклад. М.С.Слободяник. - К., 2003. - С.3.

21. Бездрабко В.В. Модерна «документологічна дискусія» у документознавстві, або Про роль особи й об'єктивної реальності у науці // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань: Зб. наук. праць / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв; Інститут державного управління і права. За заг. ред. В.В.Бездрабко. - К., 2008. - Вип.2. - С.21-25.

22. Слободяник М.С. Формування загальної теорії документа: історія, сучасність, перспективи // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: Матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 21-23 травня 2007 р. - К., 2007. - С.3-4;

23. Кулешов С.Г. О понятии электронный документ // Документация в информационном обществе: электронное делопроизводство и электронный архив: Докл. и сообщения на VI междунар. науч.-практ. конф. - Москва, 2000. - С.54-57; Його ж. Історичне документознавство: зміст та основні завдання наукового напряму (до постановки проблеми) // Архіви України. - 1998. - №1-6. - С.9-18;

24. Бездрабко В.В. Управлінське документознавство: Навч. посіб. - К., 2006. - С.18.

25. Автократов В.Н., Банасюкевич В.Д., Сокова А.Н. Основные направления развития документоведения // Теоретические проблемы документоведения: Тез. докл. и сообщ. к теор. семинару (март 1975 г.) / ВНИИДАД. - Москва, 1975. - С.35.

26. Кулешов С.Г. Проект концепції розвитку документознавства в Україні (матеріал для обговорення) // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвідомч. збірн. наук. праць. - Вип.9. - К., 2007. - С.82-91;

27. Кулешов С.Г. Документологія як навчальний курс та наукова дисципліна // Студії з архівної справи та документознавства. - 2006. - Т.14. - С.59-60.

28. Адаптований матеріал для однойменного курсу з управлінського документознавства міститься у відповідному навчальному посібникові, в якому вперше в історії вітчизняного документознавства комплексно репрезентовано основи його історії, теорії, зокрема, такі вузлові питання - термінологія, класифікація управлінських документів, уніфікація та стандартизація управлінської документації, керування документаційними процесами за кордоном (Кулешов С.Г. Управлінське документознавство: Навч. посіб. - К., 2003. - 57 с).

Размещено на Allbest.ru