Аналіз експортно-імпортних операцій виробника

У свою чергу експорт російської парфюмерно-косметичної продукції займає поки дуже скромні позиції. Основний експорт приходиться на країни СНД і ближнього зарубіжжя. У 2001 році обсяг експорту цього концерну складе приблизно 14 млн. доларів.

Найбільші світові ринки до недавніх пір були майже цілком закриті для російських виробників, хоча за рівнем якості наші цілком могли б потягатися з західними конкурентами. Але без державної підтримки проникнути на "чужі" території сьогодні дуже складно.

Для того щоб взяти участь у найбільшій у Європі виставці Cosmoprof в італійській Болоньї, Росії довелося кілька років постояти в черзі. Але от підбадьорюючий факт: цього року у виставці уперше взяли участь п'ять російських компаній. Були укладені контракти на постачання російської парфумерії і косметики в Західну Європу й інші регіони.

Обсяг парфюмерно-косметичного ринку Росії зараз більш ніж солідний - у 2001 році він досяг майже $4 млрд. В останні кілька років галузь знаходиться на підйомі, і темпи її росту більш ніж у два рази випереджають європейські показники.

У Європі парфюмерно-косметичний ринок збільшується приблизно на 6% у рік, а в нас - як мінімум на 10-15%. Правда, виробники відзначили, що під кінець року картина злегка змінилася.

Розподіл сил між чисто російськими виробниками й іноземними компаніями на нашому ринку залишається в останні рік-півтора відносно стабільним. За даними Російської косметичній-парфюмерно-косметичної асоціації (РПКА), це співвідношення зараз складає 35% на 65%. Очікується, що російська частка ринку буде збільшуватися. У вітчизняних підприємств з'явилися нове обладнання, якісна сировина і західні технології, так що вони цілком можуть бути конкурентноздатними. Сама провальна для них ніша - декоративна косметика. її випускають не більше 10 російських виробників, інші якщо і намагаються щось робити, те в дуже маленьких обсягах. Закордонна палітра декоративної косметики зараз дуже велика. Між західною продукцією і тим, що випускають наші старі підприємства ще з радянських часів, зберігається величезна якісна прірва.

Могутні іноземні корпорації почувають себе на російському ринку дуже спокійно. Усі великі гравці начебто Procter&Gamble чи Unilever встигли прийти в Росію ще до кризи 1998 року, на той же період довівся і пік іноземних інвестицій у галузь, коли міжнаціональні корпорації вкладали по $50-100 млн. у покупку і розвиток виробництв. Зараз іноземці вже не будують заводів. Вони всі частіше воліють розміщати замовлення на російських підприємствах. Наприклад, Schwarzkopf робить свої лаки для волосся на заводі "Арнест".

За даними РПКА, на території Росії зараз працює 178 парфюмерно-косметичних підприємств. 10 років тому їх було усього 13, так що інвестиції в галузь йдуть. Однак велика частина виробників - невеликі компанії, яким не вистачає оборотних коштів на рекламу своєї продукції і розвиток.

Середню цінову нішу закривають лідери. Частки брендів тут міняються дуже динамічно, оскільки парфуми і креми купуються часто, використовуються швидко, а російський споживач до того ж любить регулярно пробувати на собі різні марки. Але в цілому положення компаній на ринку відносно стабільно. У трійку лідерів РПКА включає "Невскую косметику", "Калину" і "Свободу", хоча остання знизила обсяги і по ринку ходять слухи про покупку великого пакета акцій фабрики сторонньою компанією. За лідерами з досить великим відривом випливає друга група російських компаній - "Арнест", "Весна", Тармонія+", "Линда", "Новая Заря".

Основними тенденціями розвитку сфери виробництва косметичній-парфюмерно-косметичної продукції, у тому числі і виходу вітчизняної продукції на світовий ринок за прогнозами повинні стати:

Загострення конкуренції між російськими підприємствами.

Освоєння сегментів медіа-маркет, селективної косметики і професійної косметики.

Стабільне вирівнювання співвідношення споживання імпортних і російських парфюмерно-косметичних продуктів. - Перехід від сертифікації продукції по вимогах безпеки до систем якості виробництва.

Оволодіння новітніми маркетинговими технологіями.

На закінчення необхідно підкреслити, що для успішного здійснення цих перспектив, а також для подальшого розвитку російської парфюмерно-косметичної галузі убік цивілізованого ринку необхідне здійснення тісної тристоронньої взаємодії. Органи державної влади, підприємства - виробники і галузеві асоціації повинні працювати в тісному контакті, оперативно і чітко реагувати на виникаючі проблеми і спільно виробляти шляхи їх рішення. Тільки при досягненні такого безупинного процесу спільної роботи ми зможемо адекватно реагувати на всі зміни глобальної і місцевий кон'юнктури ринку і домогтися природної інтеграції російської парфюмерно-косметичної галузі у світове економічне співтовариство.

2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОАО «АРОМАЛАК»

(С.-ПЕТЕРБУРГ)

2.1 Дослідження умов господарювання підприємства на ринку парфюмерно-косметичної продукції

Предметом дослідження є Відкрите Акціонерне товариство «Аромалак», що здійснює свою діяльність у Санкт-Петербурзі (Росія).

Основними видами діяльності товариства є:

харчосмакові ароматизатори;

лаки манікюрні і рідини для зняття лаку;

парфюмерно-косметична продукція;

композиції, бази, отдушки, ароматизатори, розчинники для парфумерії, побутової хімії й інших галузей промисловості;

ароматизовані алкогольні і безалкогольні напої;

заготівля, переробка сільгосппродукції, лікарської і рослинної сировини і виготовлення продукції на їхній основі;

надання послуг населенню методами нетрадиційної медицини;

ведення комерційної, торгово-посередницької, експортно-імпортної зовнішньоекономічної діяльності.

По архівним даним, приблизно з 1930-го і до початку 1942 року тут знаходився «Маслоробний завод», що у роки Вітчизняної війни був законсервований.

Сучасна історія підприємства починається з 1945 року і лежить в основі розвитку вітчизняної сировинної бази для парфюмерно-косметичної промисловості, а саме, виробництва синтетичних запашних речовин і продуктів розгонки ефірних олій - необхідної сировини для парфюмерно-косметичної і миловарної промисловості.

Незважаючи на високий рівень розвитку хімічної науки взагалі й в області тонкого органічного синтезу зокрема (праці Бутлерова, Зелінського, Чулаєва, Флеринського й ін.), у дореволюційній Росії не було виробництва синтетичних запашних речовин (далі СДВ), тому радянської парфюмерно-косметичної промисловості довелося створювати його заново .

Розвиток цієї галузі промисловості почалося в Росії із середини 1920-х років з метою забезпечення парфумерної і миловарної промисловості запашними речовинами вітчизняного виробництва, що в той складний період повинне було допомогти зберегти значну частину золотої валюти, затрачуваної на їх імпорт, і до 1941 р. досягло значних успіхів; розвивалася прекрасна наукова база, виросла когорта талановитих учених-хіміків, був побудований і введений у стрій ряд підприємств, у тому числі й у Ленінграді: Ленінградський завод синтетичної ароматики на набережній Обвідного каналу, д.92. Під час війни завод був законсервований, а основні кадри були переведені в Москву для налагодження устаткування і пуску Московського заводу синтетики.

У 1945 році майже всі колишні кадри повернулися в Ленінград, де було почате відновлення заводу на новому місці - вул. Курляндска, д.42 (нині д.46) на площах законсервованого на час війни «Маслоробного заводу».

З 1945 по 1951 р. була зроблена повна реконструкція будівель і споруд, оснащення їх устаткуванням, що відповідають високим вимогам виробництва, побудована нова хіміко-аналітична лабораторія. Одночасно з реконструкцією йшло освоєння вже створених потужностей, і незабаром завод вийшов на проектну потужність: 60 т синтетичних ароматичних речовин у рік.

У 1964 р. був створений цех виробництва манікюрних лаків і рідини для зняття лаку, і донедавна це було ведуче виробництво в країні по випуску даної продукції.

У 1971 році завод увійшов до складу ВПО «Союзпарфюмерпром» як Ленінградський комбінат Хіміко-харчовий ароматики, виробництво №2.

В наступні роки розвиток заводу йшов по шляху освоєння нових і удосконалення існуючих технологій виробництва СДВ, модернізації діючого устаткування, а також переоснащення цехів новим обладнанням, що сприяло нарощуванню виробничих потужностей і поліпшенню якості продукції.

У 1993 році в процесі приватизації Комбінат хіміко-харчовий ароматики знову розділився на два підприємства. На базі виробництва №2 було організовано ОАО «Аромалак».

В даний час ОАО «Аромалак» спеціалізується на випуску косметичної продукції: рідини для зняття лаку, лосьйонів, одеколонів; однак випуск манікюрних лаків був припинений у зв'язку з утратою сировинної бази, а також достатком імпортної продукції.

Силами інженерно-технічного персоналу була розширена й атестована лабораторія відділу контролю якості і сертифікації продукції. Тут відновлена класична рецептура «Потрійного одеколону», розроблені рецептури одеколонів фантазійного напрямку, а також ряд лосьйонів: гігієнічного напрямку, для проблемної шкіри, після гоління. З огляду на зрослий попит населення на вітчизняні товари побутової хімії, ведуться роботи з розробки і постановки на виробництво вітчизняних миючих засобів типу Fa і інших товарів побутової хімії.

У зв'язку з закриттям виробництва синтетичних запашних речовин, що було основним виробництвом, для збереження основного контингенту працюючих на підприємстві ОАО «Аромалак» уклало договірні відносини з рядом давніх партнерів, на виробничих площах, що звільнилися, організували карамельно-шоколадний, рибокоптильний цехи, ділянку рибної кулінарії, ділянку сушіння деревини, цех по виробництву фарби для розмітки автомобільних доріг. У співробітництві з державою Ізраїль налагоджений випуск солей і брудів Мертвого моря. У 1998 році підприємство ввійшло до складу російської Парфюмерно-Косметичної Асоціації. На економічну діяльність підприємства впливає зовнішнє середовище, що виражається у безлічі факторів, з яких виділяють фактори прямого впливу і фактори непрямого впливу. Фактори прямого впливу:

- споживачі послуг і продукції підприємства гостро реагують на зміну ціни і якості. Тому підприємство намагається регулювати ціни на продукцію, і виконувані роботи і стежити за їхньою якістю, податки. Держава проводить визначену податкову політику, яка також впливає на діяльність організації. Через недосконалу податкову систему, великих податків, відбувається утрата коштів, у яких потребує підприємство для власного розвитку, мінливість законодавства; конкуренція на ринку продукції та послуг.

В даний час на регіональному ринку можна виділити найбільших конкурентів підприємства на ринку парфюмерно-косметичної продукції: "Свобода», «Калина», «Невская Косметика», «Линда», «Низар», «Апрель».

Існує безліч дрібних і середніх компаній, що намагаються заповнити цю нішу на ринку, однак обсяг і технічний рівень їхніх робіт і послуг, явно недостатній для задоволення ринкових потреб. Для оцінки рівня впливу факторів прямого впливу скористаємося методикою, розробленої економістами-маркетологами. Виходячи з зібраних мною оцінок експертів ринку в регіоні була проведена оцінка ризику.

Таблиця 2.1

Оцінка ринкового ризику діяльності підприємства «Аромалак»

Вид ризику	Вірогідність	Пріоритет
Недостатній попит	0.2	1
Зниження цін конкурентами	0.5	2
Неплатоспроможність споживачів	0.3	2
Ріст податків	0.1	2
Поява альтернативних послуг	0.3	2
Нестача оборотних коштів	0.2	2
Недостатній рівень зарплати	0.2	2

В другій групі: 0.25/6=0.042.

Таблиця 2.2.

Перерахування ризиків діяльності підприємства з урахуванням питомих ваг ризиків окремих груп

Вид ризику	Імовірність	Вага	Бали (йм*вага)
Недостатній попит	0.2	0.25	0.05
Зниження цін конкурентами	0.5	0.042	0.021
Неплатоспроможність споживачів	0.3	0.042	0.0126
Ріст податків	0.1	0.042	0.0042
Поява альтернативних послуг	0.3	0.042	0.0126
Недолік оборотних коштів	0.2	0.042	0.0084
Недостатній рівень зарплати	0.2	0.042	0.0084
Разом	-	-	0.3172

Приймаючи показник разом за 100 балів, знаходимо значення ризиків у балах:

Таблиця 2.3.

Значення ризиків діяльності ВАТ «Аромалак» у балах

Вид ризику	Значення в балах	Ранжирування
Недостатній попит	15.8	2
Зниження цін конкурентами	6.6	4
Неплатоспроможність споживачів	4.0	5-6
Ріст податків	1.3	9
Поява альтернативних послуг	4.0	5-6
Недолік оборотних коштів	2.7	7-8
Недостатній рівень зарплати	2.7	7-8

За результатами видно, що найбільшу небезпеку представляють ризики:

недостатній попит;

зниження цін конкурентами.

Для боротьби з ризиком 1 необхідно зробити рекламну кампанію в СМІ і тим самим зменшити імовірність його реалізації, по оцінках, до 0.15. Міра для боротьби з ризиком 2 - розробка обміркованої цінової стратегії підприємства, упровадження нових методів ціноутворення.

Основним фактором непрямого впливу на діяльність будь-якої організації і будь-якої форми власності є загальний стан економіки. Економічне становище в країні приводить до погіршення матеріального добробуту населення і підприємницьких структур, що спричиняє зменшення купівельної спроможності споживачів продукції та послуг розглянутого підприємства, зниження попиту. Основною метою діяльності Підприємства є одержання прибутку та збільшення обсягу виробленої продукції та послуг за рахунок ефективного та якісного виконання робіт та послуг щодо предмета діяльності підприємства зі здійснення виробничої діяльності та надання послуг. Цілі організації спричиняють розробку стратегії, аналіз сильних і слабких сторін підприємства, факторів зовнішнього і внутрішнього впливу і знаходяться в безпосередній взаємодії з організаційною структурою підприємства (див. мал. 2.2).

Аналіз усіх факторів впливу на діяльність підприємства у попередні роки, призвів керівництво до рішення про зміну форми власності, що потягнуло за собою зміну організаційної структури. Управління підприємством, як товариством з обмеженою відповідальністю, та прийняття рішень здійснюється такими органами : Збори учасників, Ревізійна комісія, Голова Товариства. Збори учасників є вищим органом товариства. Збори обирають голову товариства. До компетенції зборів належить :

визначення основних напрямів діяльності підприємства;

внесення змін до установчих документів підприємства;

заключення контракту з директором підприємства;

обрання та відкликання членів ревізійної комісії;

затвердження результатів діяльності підприємства та ін. Голова товариства:

скликає збори учасників;

підписує контракт з директором підприємства;

контролює виконання рішень зборів та ін.

Мал. 2.2 Схема взаємодії внутрішніх та зовнішніх факторів на організаційну структуру підприємства.

Виконавчим органом підприємства є директор. Директор підприємства: формує штатний розклад працюючих по найму робітників Підприємства, визначає умови оплати їх праці, приймає на роботу та звільнює з роботи, є розпорядником Кредитів підприємства, представляє інтереси підприємства в органах влади та управління, володіє правами підприємця. Директор підприємства створює маркетингову службу по вивченню ринків збуту, нових технологій та послуг. Ревізійна комісія створюється для контролю за діяльністю директора підприємства. Підприємство має декілька підрозділів, функції яких розподілені, тобто досліджуване підприємство має лінійно-функціональну систему організації (див. мал. 2.3). Управлінський аналіз починає роботу підприємства з оцінки доцільності своєї діяльності, її ефективності, стану на ринку. Послідуючими етапами налізу є економічний та фінансовий аналіз діяльності підприємства.

Мал.2.3 Організаційна структура управління ВАТ «Аромалак»

2.2 Економічний аналіз діяльності підприємства

Економічний аналіз на підприємстві проводиться з метою виявлення резервів прибутковості підприємства, підвищення рентабельності робіт і послуг, збільшення прибутку.

Даний аналіз проведемо на основі інформації форми бухгалтерської звітності №2 "Звіт про фінансові результати ВАТ "Аромалак" за 2002 р.

Балансовий прибуток складається з наступних складових:

прибуток від реалізації;

прибуток від іншої реалізації;

результати від позареалізаційних операцій.

Аналіз балансового прибутку проведемо на основі дані таблиці 2.4

Таблиця 2.4.

Фінансові результати роботи ВАТ "Аромалак"

Показники	На 1 січня 2000 p.	На 1 січня 2002 р.	Відхилення
			Абсолют.	%
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. крб.	3078,527	2714,209	+364,31	+П,8
Прибуток від іншої реалізації, тис. крб.	-	-	-	-
Інші фінансові доходи, тис. крб.	-	-	-	-
Балансовий прибуток, тис. крб.	3078,527	2714,209	+364,31	+11,8

Як видно з таблиці 2.4 фактичний балансовий прибуток на 1 січня 2002 більше ніж балансовий прибуток 2001 року на 364,31 тис. крб. або на 11,8%. До складу балансового прибутку за звітний період входив тільки лише прибуток від реалізації робіт і послуг, прибутку від іншої реалізації та іншої діяльності отримано не було.

Прибуток від реалізації товарів, робіт і послуг являє собою різницю між виторгом від реалізації і витратами на реалізацію товарів, виконання робіт і надання послуг. Для аналізу прибутку від реалізації складемо таблицю 2.5. Ще одним значимим показником ефективності діяльності підприємства є показник рентабельності. Рентабельність характеризує відносну прибутковість підприємства (прибуток на 1 крб.).Рентабельність робіт визначається по формулі:

Як видно, обсяг реалізації дорівнює 3078,527 тис. крб. З них собівартість складає 2983,068 тис. крб. і прибуток від реалізації 95,459 тис. крб. Балансовий прибуток з урахуванням результату позареалізаційних операцій дорівнює -50,481 тис. крб., 64,705 тис. крб. з цієї суми спрямовано в бюджет у виді податку на прибуток.

Таблиця 2.5.

Дані для аналізу прибутку від реалізації, тис. крб.

Показники	Ha l січня 2001 г.	Ha l січня 2002 г.	Абс. відхилення
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. крб.	3078,527	2714,209	+364,31
Податок на додану вартість, тис. крб.	64,705	40,599	+24,106
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. крб.	95,459	-23,753	+119,212
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. крб.	2983,068	2737,962	+24,106
Валовий прибуток, тис. крб.	-50,481	18,241	-68,722
Адміністративні витрати, тис. крб.	-	-	-
Витрати на збут, тис. крб.	-	-	-
Інші операційні витрати, тис. крб.	-	-	-
Фінансові витрати, тис. крб.	-	-	-
Фінансовий результат (прибуток від реалізації), тис. крб.	-115,186	-22,358	-95,828

Аналіз економічної діяльності підприємства дозволяє зробити наступні висновки: рівень рентабельності робіт і реалізації досить невисокий, що характеризує підприємство як працююче неефективно. Як видно з результатів аналізу, підприємство за звітний період несе збитки у розмірі 115,186 тис. крб, що визначає незадовільний стан діяльності у сфері виробництва та надання послуг.

Слід зауважити однак, що підприємство має резерви для підвищення рівня прибутку за рахунок зниження собівартості робіт та послуг шляхом розширення своєї спеціалізації за рахунок розширення номенклатури продукції, вдосконалення методів управління, збільшення обсягів реалізації. Більш детально рекомендації щодо підвищення ефективності досліджуваного підприємства буде надано у розділі 3 даної випускної роботи.

2.3 Фінансовий аналіз діяльності підприємства «Аромалак»

Аналізом фінансової діяльності називається науково розроблена система методів та прийомів, за допомогою яких вивчається фінансовий стан підприємства, рівень його платоспроможності, стан активів і пасивів, виявляються резерви прибутковості на основі облікових і звітних даних, розробляються шляхи найбільш ефективного використання фінансових коштів підприємства.

Самі підприємства аналізують свою роботу для поліпшення показників своєї діяльності. Основними даними для аналізу фінансової діяльності підприємства є:

- баланс підприємства - форма №1 на 1 січня 2002 p.;

- звіт про фінансові результати і їх використання - форма №2 за 2001 p.;

- оперативні дані статистичного і бухгалтерського обліку.

Насамперед проведемо аналіз виробничого потенціалу підприємства. Виробничий потенціал підприємства можна охарактеризувати наступним показником : коефіцієнтом реальної вартості основних коштів у майні підприємства.

Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у майні підприємства визначається по формулі:

Як видно, основні кошти в майні підприємства зменшилися на 0,4 %.

Зменшення вартості основних фондів підприємства відбулося внаслідок списання невикористовуваних, зношених машин і устаткування в незначному розмірі, це також не можна віднести до факторів, негативно впливають на виробничий потенціал підприємства. Таким чином, у розглянутому випадку зниження рівня коефіцієнта Кр.₀ зовсім не свідчить про реальне зниження виробничого потенціалу підприємства.

Аналіз стану коштів підприємства «Аромалак» на 1 січня 2002 року виконаний за даними таблиці 2.6.

Як випливає з даних таблиці 2.6, у цілому вартість майна підприємства за досліджуваний період збільшилася на 19,2 тис. крб. Це збільшення обумовлене ростом необоротних активів на 43,6 %, ростом вартості оборотних коштів на 97,6 %. Ріст вартості оборотних коштів, у свою чергу, зв'язаний зі збільшенням вартості коштів на 10,8 тис. крб.

Разом з тим, відбулися зміни показників заборгованості підприємства. Так, дебіторська його заборгованість у складі оборотних активів збільшилася на 200 % і досягла розміру 2,7 тис. крб., а кредиторська в складі поточних зобов'язань за розрахунками - на 300 % і склала на кінець звітного року 9,6 тис. крб. (проти 2 тис. крб. на початок року).

Таблиця 2.6

Вартісна характеристика майна підприємства, тис. крб.

Показники	Початок періоду	Кінець періоду	Відхилення
			Абс.	%
Разом коштів підприємства, тис. крб.	2089,413	2381,874	+292,46	+13,90
Необоротні активи	736,786	801,557	+64,771	+8,80
в % до майна	35,26	33,65	-1,61
Оборотні активи (запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти)	1352,627	1580,317	+227,69	+17
в % до майна	64,74	66,35	+1,61
Запаси	283,079	146,743	-136,336	-48
в % до оборотних активів	20,93	9,29	-11,64
Грошові кошти та їх еквіваленти	18,982	22,888	+3,91	+20,58
в % до оборотних активів	1,40	1,45	+0,04
Дебіторська заборгованість	859,100	1232,655	+373,555	+43
в % до оборотних активів	63,51	78,00	+14,49
Інші поточні активи	-	-
в % до оборотних активів	-	-
Власний капітал	651,457	635,015	-16,442	-2,52
в % до майна	31,18	26,66	-4,52
Позичені кошти (довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання)	1437,956	1746,859	+308,903	+21,48
в % до майна	68,82	73,34	+4,52
Довгострокові зобов'язання	-	-
в % до позичених коштів	-	-
Поточні зобов'язання за розрахунками	1437,959	1746,859	+308,9	+21,48
в % до позичених коштів	100	100	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	-	-
в % к позиченим коштам	-	-

Зростання кредиторської заборгованості обумовлений в основному зростанням заборгованості в розрахунках бюджетом, позабюджетним платежам, оплаті праці. Значне збільшення дебіторської заборгованості свідчить про погіршення стану розрахунків підприємства по внутрішніх розрахунках, тому що збільшення цього виду заборгованості відбулося за рахунок впливу саме цих факторів.

Побоювання викликає ріст заборгованості по поточним розрахунках у складі кредиторської заборгованості, що свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням довгострокових і короткострокових коштів, співвідношенням власних і позикових коштів, темпами росту власних коштів, належним забезпеченням матеріальними коштами й ін. Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства приведені в таблиці 2.7

Таблиця 2.7.

Показники фінансової стійкості підприємства

Показники	Початок періоду	Кінець періоду	Відхилення
1.Коефіцієнт відношення власних та позичених коштів К1	0,4	0,07	-0,33
2.Коефіцієнт маневровості власних коштів К2	0,65	0,51	-0,14
3. Коефіцієнт накопичення амортизації КЗ	0,7	0,6	- 0,1
4.Коефіцієнт реальної вартості оборотних активів К4	0,6	0,5	- 0,1
5.Коефіцієнт реальної вартості необоротних активів К5	0,53	0,52	- 0,01

Коефіцієнт К1 показує відношення зобов'язань по залученню позикових коштів до суми власних коштів і характеризує скількох залучалося позикових коштів на кожний крб. власних коштів. На початок року підприємство залучав 0,4 крб. на кожний карбованець. Під кінець року даний показник змінився в кращу сторону - підприємство залучає 0,07 крб. на кожний карбованець. Таке значення коефіцієнта свідчить про досить високу фінансову стійкість підприємства. Зменшення коефіцієнта свідчить про зниження залежності підприємства від зовнішніх джерел.

Коефіцієнт К2 показує відношення власних оборотних коштів до суми джерел власних коштів. Як видно, за звітний період цей показник зменшився на 0,14. Це означає, що фінансове положення підприємства поступово стабілізується.

Коефіцієнт КЗ показує якими коштами здійснюється нагромадження амортизації. Як видно, на початок року 70% вартості основних коштів були погашені за рахунок амортизаційних відрахувань, кінцю року 60%. Таке зниження ступеня зносу основних фондів обумовлене тим, що в плині року на підприємстві були списані зношені, невикористовуванні основні фонди з відповідним зменшенням суми нарахованого зносу. Крім того, за той же період на підприємстві були також введені основні фонди. Ці операції в остаточному підсумку рівнозначні відновленню основних фондів У цілому видно, що накопичення амортизації нормальне.

Коефіцієнт К4 зменшився за досліджуваний період на 0,1. Це в основному обумовлене тим, що до кінця аналізованого періоду у виробництво була передано значна кількість малоцінних швидкозношуваних предметів, що привело до істотного скорочення залишкової вартості матеріальних активів підприємства. Крім того, на зміну цього коефіцієнта вплинуло і деяке збільшення залишкової вартості основних фондів.

Коефіцієнт К5 показує співвідношення залишкової вартості основних коштів і валюти балансу. Його зниження за аналізований період обумовлено збільшенням валюти балансу в основному по третьому його розділі. Його величина відповідає середньому значенню цього показника для підприємств подібного роду діяльності.

Найважливішим показником, що характеризує використання оборотних коштів є оборотність.

Оборотність характеризується системою показників. Одним із яких є коефіцієнт оборотності. Він визначається відношенням обсягу реалізації до середнього залишку оборотних коштів.

Середні залишки оборотних коштів складають (12,7+25,1)/2=37,8 Проаналізуємо оборотність матеріальних оборотних коштів. Визначимо коефіцієнт оборотності оборотних коштів підприємства за минулий період. * -

Такий період оборотності оборотних коштів для підприємства даного профілю є цілком нормальної.

Визначимо оборотність дебіторської заборгованості.

Середні залишки дебіторської заборгованості складуть:

3=<1232,655+859,100) / 2= 1045,877 тис. крб.

Коефіцієнт оборотності:

Код = 3078,527/1045,877=2,9

Період обороту:

Те = 360/2,9=124 дні

З огляду на, що нормальна тривалість оборот дебіторської заборгованості при розрахунках складає 10 днів, можна вважати, що оборотність дебіторської заборгованості підприємства не вважається нормальна і викликає особливу тривогу.

Фінансове положення підприємства визначається ступенем фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, здатності погашати свої фінансові зобов'язання у встановлений термін, тобто платоспроможністю.

Найважливішим показником, що характеризує фінансове положення підприємства є коефіцієнт фінансової незалежності підприємства. У нашому випадку він складає на початок періоду 2/26,3 = 0,07, на кінець аналізованого періоду він склав відповідно = 0,25. Тому що коефіцієнт в обох випадках не перевищує 0,5, то фінансування діяльності за рахунок притягнутих коштів здійснюється в припустимих межах.

Для оцінки фінансового положення використовується система абсолютних і відносних показників, коефіцієнтів.

Узагальнюючий показник платоспроможності - це достатність джерел коштів для покриття боргів.

Для зручності подальшого проведення аналізу перетворимо баланс підприємства в аналітичний баланс (див. таблицю 2.8) Таким чином, отримана проміжна таблиця, що після незначних перетворень здобуває форму (див. таблицю 2.9) зручну для аналізу ліквідності підприємства, тобто можливостей по оплаті заборгованості.

Власні оборотні кошти визначаються по формулі:

Таким чином, протягом звітного періоду сума оборотних коштів підприємства зменшилась на 64,771 тис. крб., що в загальному свідчить також про послаблення фінансової стійкості суб'єкта підприємництва. Збільшення власних оборотних коштів може бути профінансовано за рахунок додаткового капіталу (продаж акцій за ціною перевищуючої її номінал).

Для більш точного виміру ліквідності використовується система коефіцієнтів, що відображають співвідношення різних статей балансу (див. таблицю 2.10).

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнта покриття) визначається співвідношенням:

Коефіцієнт загальної ліквідності вказує на ту частину поточних зобов'язань по кредитах і розрахункам, яку можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти. Нормальним значенням показника вважається більше 2,5 (але не менше одиниці). Як видно даний коефіцієнт на початок звітного періоду не досягає рівня, що рекомендується. Тенденція зміни його не може не викликати визначену тривогу, оскільки його рівень наближається до його граничного рівня, що може істотно дестабілізувати фінансове положення підприємства в майбутньому.

2. Коефіцієнт ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) К_л визначається співвідношенням:

Даний коефіцієнт характеризує частина зобов'язань, що може бути погашена за рахунок швидколіквідних активів і мобільної дебіторської заборгованості. Нормальне значення коефіцієнта 0,7 - 0,8. Отже, фактичне значення даного коефіцієнта не перевищує припустимий його рівень, що свідчить про те, що підприємство може вчасно розрахуватися по своїх боргах за рахунок легко реалізованих активів.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності Кал

Таблиця 2.8.

Розподіл статей балансу

Статті активу балансу	Сума. тис. крб.
	На початок періоду	На кінець періоду
І група - активи швидкої реалізації	18,982	22,888
Грошові кошти та їх еквіваленти	18,982	22,888
II група - активи середньої реалізації	859,100	1232,655
Дебіторська заборгованість	859,100	1232,655
III група - активи повільної реалізації	-	-
Витрати майбутніх періодів	-	-
IV група - активи важкої реалізації	736,786	801,557
Необоротні активи	736,786	801,557
Статті пасиву баланса	Сума , тис. крб.
	На початок періоду	На кінець періоду
І група - пасиви короткострокові	-	-
Короткострокові кредити банків	-	-
	-	-
II группа - пасиви середньої терміновості	1319,264	1746,856
Поточні зобов'язання за розрахунками	1319,264	1746,856
III група - пасиви довгострокові	-	-
Довгострокові зобов'язання	-	-
IV група - постійні пасиви	1899,684	1899,684
Статутний капітал	20,189	20,189
Додатковий вкладений капітал	1879,495	1879,495
Нерозподілений прибуток	-	-
Доходи майбутніх періодів	-	-

Таблиця 2.9

Зведена таблиця аналітичного балансу

№ груп- пи	Покриття (актив)	Сума зобов'язань (пасив)	Відхилення
	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду	Надлишок	Нестача
					На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду
1	2	3	4	5	6 (2-4)	7 (3-5)	8 (4-2)	9 (5-3)
І група	18,982	22,888	0	0	18,982	22,888	-	-
II група	859,100	1232,655	1319,264	1746,856	-	-	460,16	514,20
III група	0	0	0	0	_	_	_	_
IV група	736,786	801,557	1899,684	1899,684	-	-	1162,9	1098,1

Даний коефіцієнт показує, яка частина зобов'язань може бути погашена негайно коштами, що маються в касі, розрахунковому рахунку й ін., тобто за рахунок швидко ліквідних активів.

Нормативне значення коефіцієнта 0,2-0,25. Це свідчить про не високу фактичну абсолютну ліквідність балансу підприємства. Підприємство відчуває досить велику нестачу вільних грошових коштів для погашення поточних зобов'язань

4. Співвідношення ліквідних і неліквідних коштів.

Нормальним вважається зразкова рівність сум ліквідних і неліквідних коштів, тобто співвідношення повинне бути дорівнює приблизно 1. У нашому випадку ця умова не виконується, тобто неліквідні кошти перевищують ліквідні активи. Ця ситуація склалася через велику заборгованість по поточним зобов'язаннях по розрахунках, збільшення додаткового вкладеного капіталу.

5. Співвідношення власних і позикових коштів.

Цей показник характеризує, скільки гривень позикових коштів залучалося на кожний карбованець власних коштів.

Показник знаходиться в припустимих межах, тобто залежність від позикового капіталу невелика.

Коефіцієнт ліквідності власних коштів (К_м), що визначає ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства.

Нормативний рівень цього показника - 0,5. Аналіз ліквідності власних коштів свідчить про їхню високу ліквідність і мобільність.

7. Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості.

Як видно під кінець року цей показник на підприємстві збільшився на 0,05. Ці дані свідчать про те, що підприємство значну частину своїх потреб в оборотних коштах покриває за рахунок кредиторської заборгованості, у тому числі за рахунок поточних зобов'язань по розрахунках з бюджетом і позабюджетними платежами. Оскільки ж підприємство не має іншої простроченої кредиторської заборгованості, те таку політику фінансування оборотних коштів не можна схвалити.

Таблиця 2.10

Показники ліквідності

Найменування показників	На початок періоду	На кінець періоду
1. Коефіцієнт загальної ліквідності	0,66	0,71
2. Коефіцієнт ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття)	0,66	0,71
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,014	0,013
4. Співвідношення ліквідних і неліквідних коштів	0,46	0,66
5. Співвідношення власних і позикових коштів	0,46	0,16
6. Коефіцієнт ліквідності власних коштів	0,61	0,57
7. Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості	0,65	0,70

Для заглибленого аналізу визначимо коефіцієнт касової ліквідності:

К_кл = 1 гр. активу балансу / (1 гр. + 2 гр. + 3 гр.) активи балансу. (2.14)

К_кл^н = 18,982 /(18,982+859,100+0+736,786)=18,982/1614,686=0,012

К_кл = 22,888 / (22,888+1232,655+801,557)- 22,888/2057,1=0,011

Коефіцієнт касової ліквідності повинний бути більше 0,2, тобто гроші повинні складати приблизно 20% від загальної суми оборотних коштів. Аналіз показує, що підприємство випробує утруднення зі швидко ліквідними коштами. Однак показник занижений, що свідчить про те, що каса займає маленьку частку в активах підприємства, що підтверджує дані попереднього аналізу про нестачу вільних грошових коштів для покриття зобов'язань. Визначимо коефіцієнт дебіторської заборгованості:

К_дз = 2 гр. активи балансу / (1 гр. + 2гр. + 3 гр.) активу балансу (2.15)

К_дз^н - 859,100 / (1614,686) = 0,53

Коефіцієнт дебіторської заборгованості повинний бути менше 0,2. Даний коефіцієнт дебіторської заборгованості перевищує нормативне значення, що свідчить про значний розмір дебіторської заборгованості на підприємстві. Викликає тривогу також збільшення цього показника порівняно с минулим роком.

Іншим, не менш важливим показником, чим ліквідність, що характеризує фінансове положення підприємства, є платоспроможність, що визначає рівень покриття підприємством позикових коштів, тобто його здатність виконувати свої зовнішні (короткострокові і довгострокові) зобов'язання, використовуючи свої активи.

Цей показник вимірює фінансовий ризик, тобто імовірність банкрутства.

Для виміру рівня платоспроможності використовуються: коефіцієнт автономії К_а, обумовлений співвідношенням

Нормальне значення коефіцієнта більше 1,5, тобто рівень платоспроможності є задовільним.

Результати фінансового аналізу свідчить про неспроможність колективу підприємства на даному етапі забезпечити фінансову стійкість підприємства. Негативним є те, що підприємство значну частину своїх потреб в оборотних коштах покриває за рахунок кредиторської заборгованості, у тому числі за рахунок поточних зобов'язань по розрахунках з бюджетом і позабюджетними платежами. Цей факт пояснюється нестачею вільних грошових коштів на підприємстві, що як видно з економічного аналізу викликано незадовільним результатом діяльності з виробництва та реалізації продукції та надання послуг за минулий рік. Ці факти являють собою резерви для підвищення фінансової стійкості підприємства.

3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Перед тим як перейти до більш ретельного аналізу шляхів підвищення ефективності організації менеджменту на досліджуваному підприємстві, у тому числі й у сфері експортно-імпортних операцій, зупинимо увагу на основних тенденціях, що очікують російський ринок парфюмерно-косметичної продукції в найближчому майбутньому.

1. Традиційні місця продажів зберігають своє значення, хоча вже найближчим часом і їх торкнуться істотні зміни. Наприклад, московський уряд планує до кінця 2001 року цілком ліквідувати відкриті ринки, а на їх місці побудувати криті торгові комплекси. У цілому частка продажів на відкритих ринках значно знизиться не тільки в столиці.

2. Найближчим часом варто очікувати розвитку нових форм торгівлі, що вже активно заявили про себе на Заході: з'являться мережі гіпер- і супермаркетів - Рамстор, Перехрестя, Сьомий Континент, спеціалізованих парфюмерно-косметичних магазинів типу Sephora . Це у свою чергу трохи зм'якшить розходження між селективною і масовою системою продажів.

З розвитком Інтернету усе більше значення буде здобувати (особливо у великих містах) електронна торгівля. А виходить, з'являться компанії, що спробують захопити цю нішу.

Набагато активніше буде розвиватися сектор прямих продажів косметики і парфумерії вітчизняного виробництва. Такий спосіб поширення, по-перше, дозволяє враховувати індивідуальні потреби клієнта, що стає усе більш актуальним. По-друге, прямі продажі дають можливість трохи знизити витрати на просування російських марок.

Більш швидкими темпами відбувається просування російської продукції на західний ринок, завдяки участі в міжнародних виставках і конкурсах.

З огляду на настільки швидкі темпи росту вітчизняного парфюмерно-косметичного ринку, слід зазначити, що для забезпечення конкурентноздатного положення на ньому підприємства, що виробляє цю продукцію, необхідно не тільки вкладати гроші в наукові розробки, але і задіяти всі інструменти маркетингу.

На досліджуваному парфюмерно-косметичному підприємстві є досить професійний відділ маркетингу. Відділ використовує свою стратегію і тактику поводження на ринку. Ним здійснюється розумна рекламна і маркетингова політика, свідченням чого є реклама продукції цих підприємств на центральному телебаченні. У той же час досить широко використовуються малозатратні і досить ефективні засоби Public Relations.

Найчастіше діяльність фабрики висвітлюється в центральній і регіональній пресі, тому що при порівняно невеликих витратах тут можна дати досить великий обсяг інформації як про самого виробника, так і про його продукцію, охопивши при цьому значну частину цільової аудиторії.

Однак, аналізуючи інформацію Gallup Media/Adfact про витрати на рекламу парфюмерно-косметичної продукції, можна помітити, що в Росії тільки на Тв-рекламу виробники парфюмерно-косметичних товарів витратили в 2001 р. 391,1 млн. дол. Лідируючі позиції за цими показниками займали закордонні виробники.

Звичайно, такі витрати на рекламу поки не під силу вітчизняним виробникам.

Тому, крім засобів Public Relations, маркетологи підприємства «Аромалак» як основний засіб просування своєї продукції використовують мерчандайзинг у роздрібній мережі, що передбачає викладення реклами (листівки, постери, наклейки) на місці продажу.

Змагання з західними виробниками ведеться на рівні різних підходів, що реалізуються в рамках тактичних задач рекламної діяльності. Одним з таких тактичних підходів є збільшення асортименту парфумерних і косметичних товарів виробників. Різноманітний асортимент пояснюється бажанням виробників підвищити імовірність покупки своїх товарів і полегшити роботу з оптовими фірмами. Останнє визначається тим, що оптовик хоче мати вичерпний асортимент, і, чим більше товару відповідного якості і кількості він знайде на одному підприємстві, тим краще для цього виробника.

Завод, що займається збутом товару через мережу багаторівневого маркетингу, здійснює навчання своїх співробітників. Кожен консультант може найдетальнішим образом розповісти про достоїнства товару, методах його використання, протипоказаннях, якщо такі є.

Як правило, розповсюджувана в такий спосіб косметика коштує дорожче, ніж косметика «середнього рівня», і має посилену дію, застосування цієї косметики вимагає спеціального навчання.

У результаті аналізу фахівцями маркетингового відділу заводу виявлено, що самим популярним джерелом одержання інформації є ради знайомих чи родичів. На другому місці стоять поради продавців.

Реклама в засобах масової інформації не користається такою довірою, як два попередніх джерела.

Для споживачів парфумерії і косметики характерні наступні сприйняття різних видів реклами:

телереклама викликає негативні емоції в більшості респондентів;

реклама на радіо й у пресі залишає більшість опитаних байдужими. Ясно видна наступна тенденція: чим вище ступінь впливу даного виду

реклами, тим більше дратівної вона є для більшості респондентів. Саме тому телереклама має стільки супротивників.

У наступній таблиці проаналізуємо які джерела інформації користуються найбільшою довірою у різних груп респондентів, які споживають продукцію підприємства.

Таблиця 3.1

Співвідношення ступеня довіри споживачів до різних джерел інформації про парфюмерно-косметичну продукцію заводу «Аромалак»

№	Джерела інформації	Співвідношення респондентів, %
1	Поради родичів і знайомих	31,7
2	Поради продавців	25,1
3	Реклама в безкоштовних виданнях	7,9
4	Реклама в інших виданнях	6,3
5	Телереклама	3,8
6	Радіореклама	0,5
7	Зовнішня реклама	ОД

Отже, аналізуючи сформовану ситуацію сфері збуту продукції досліджуваного підприємства, можна зробити наступні основні висновки:

Зміцнення позицій виробника досягнуто за рахунок реалізації обґрунтованої рекламної і маркетингової політики і впровадження результатів наукових розробок.

В наявності тенденція росту в перевагах споживачів у відношенні косметичної продукції даного виробника.

Зміцнення позицій виробника надалі може бути досягнуте за рахунок поліпшення упакування і рекламної підтримки, здійснюваної з урахуванням рекламних переваг потенційних споживачів.

Хотілося б докладніше зупинитися на проблемі виводу продукції заводу на світовий ринок. У числі перших заходів у цьому напрямку я бачу постійну участь у міжнародних виставках, конкурсах і конференціях з питань парфюмерно-косметичного виробництва. Немаловажне значення в цьому грає членство ОАО «Аромалак» у Російській парфюмерно-косметичній асоціації. Крім того, разом із РІЖА щорічно проводиться близько 800 міжнародних, національних, регіональних і інших виставок і ярмарків у 37 містах країн СНД і Балтії. У них беруть участь 80 тисяч російських і іноземних фірм на виставочних площах більш 1 мільйона квадратних метрів. У планах РПКА - вступ у всесвітню торгову організацію, що буде означати магістральний напрямок прориву Росії в когорту світових лідерів. У такий спосіб - участь у виставках - перший крок на шляху до нових ринків для підприємства, що планує освоєння закордонних ринків у майбутньому. Подіями в цій сфері в найближчому майбутньому повинні стати:

- Участь разом з журналом «Новини у світі косметики» у Міжнародній конференції «Косметичний ринок Європи: проблеми і перспективи розвитку»

За підтримкою РПКА, Союзу споживачів Росії і Фонду «Центр незалежної споживчої експертизи», у Санкт-Петербурзі участь у II Міжнародній конференції «Проблеми підвищення якості парфюмерно-косметичної продукції на російському ринку».

Участь у діяльності робочої групи по розробці й узгодженню державних стандартів «Вироби парфумерні рідкі. Загальні технічні умови».

Участь у II «Cosmetique News Forum». Для учасників Форуму, у рамках якого пройде конференція «Інтеграція - Інформація - Індивідуальність» і спеціалізована виставка, Інформаційне співробітництво з Національними Асоціаціями Австрії, Австралії, Великобританії, Німеччини, Іспанії, Франції, Швейцарії, США

- Щорічна участь у Тижні парфумерії і косметики в Росії за підтримкою Уряду РФ, ТІШ РФ і Уряду Москви. У рамках Тижня РПКА проводить щорічну Міжнародну науково-практичну конференцію, Національний Конкурс на кращу ПК продукцію року, за підтримкою Асоціації проходить ведуча в Східній Європі виставка парфумерії і косметики «Интершарм».

Наступним етапом удосконалення діяльності підприємства, спрямованої на розширення кола споживачів повинне на мій погляд стати участь у електронному бізнесі й освоєння нових методів збуту, використовуючи новітні інформаційні технології.

Переваги мережного бізнесу, помножені на можливості електронної комерції, зруйнували всі тимчасові і просторові границі. Традиційна лінійна торгівля використовує той очевидний факт, що людина не може роздвоїтися, тому товари і послуги йому пропонуються тільки у визначених крапках часу і простору (у магазинах, кіосках, на ярмарках). Електронний бізнес дає можливість вибору потрібного товару чи послуги, причому в електронному магазині вибір нескінченно різноманітний. Такої кількості товарів і послуг не може запропонувати жоден супермаркет чи агентство. Представник компанії Ви, використовуючи тести, може підібрати продукт індивідуально для клієнта. Одночасно в електронний магазин може зайти необмежена кількість клієнтів. Використовуючи Інтернет, існує можливість знаходити людей, потенційно зацікавлених у тім виді продукції, що підприємство може запропонувати. Існують своєрідні електронні "клуби по інтересах", у яких спілкуються за допомогою електронної пошти (переписування по Інтернету) чи в режимі Online. Це одна з причин того, що електронний бізнес користається усе великою перевагою в споживача. Заходами щодо входження підприємства в електронний бізнес повинні стати розробка власного Web-сайта й особиста участь у торгівлі за допомогою електронних магазинів, що займаються поширенням парфюмерно-косметичної продукції в мережі.

На закінчення, хотілося б зупинитися на удосконалюванні документального забезпечення експортно-імпортних угод, що укладаються підприємством на постачання виробленої продукції. У цьому зв'язку необхідно звернути увагу на необхідність переходу на нові стандарти укладання зовнішньоторговельних контрактів між підприємствами - умови Incoterms 2000. Метою Incoterms є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути, чи принаймні, у значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах. У Incoterms 2000 умови для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, що відрізняються між собою власне кажучи: починаючи з терміна, відповідно до якого продавець тільки надає товар покупцю на власній території продавця ("Е" - термін - EX Works); далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов'язаний поставити товар перевізнику, призначеному покупцем ("F" - терміни - FCA, FAS і FOB); далі "С" - терміни, відповідно до яких продавець повинний укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати чи ушкодження товару чи додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження і відправлення (CFR, CIF, СРТ і СГР); і, нарешті, "D" - терміни, при яких продавець повинний нести усі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Немаловажним є вибір документарної форми взаємин з контрагентом по торгівлі. Традиційно бортовий коносамент є єдиним прийнятним документом, що продавець може представити відповідно до термінів CFR і CIF. Коносамент виконує три важливі функції, а саме: - доказ постачання товару на борт судна; - свідоцтво договору перевезення; - засіб передачі прав на транзитний товар іншій стороні за допомогою передачі їй документа. Інші транспортні документи, крім коносамента, будуть виконувати перші дві зазначені функції, але не будуть контролювати доставку транзитного товару в місце призначення чи давати можливість покупцю продавати транзитний товар за допомогою передачі документів його покупцю. Замість цього інші транспортні документи будуть називати сторону, що має право на одержання товару в місці призначення. Той факт, що володіння коносаментом необхідно для одержання товарів від перевізника в місці призначення, особливо ускладнює його заміну електронним документом. Далі, звичайно видається кілька оригіналів коносамента, але, звичайно, дуже важливо, щоб чи покупець банк, що діє відповідно до його інструкцій при оплаті продавцю, забезпечив передачу продавцем всіх оригіналів (так називаний "повний комплект"). Це також є вимогою Правил для документарних кредитів Міжнародної торговельної палати (ICC Rules for Documentary Credits) (так називані Єдині традиції і практика Міжнародної торговельної палати (ІСС Uniform Customs and Practice, "UCP"). Поточна версія виходить у день публікації Incoterms 2000; ІСС публікація номер 500). Транспортні документи повинні свідчити не тільки про доставку товару перевізнику, але також і про те, що товар, наскільки перевізник може це підтвердити, був отриманий у повній справності і гарному стані. Будь-який запис у транспортних документах, яка б указувала, що товар був отриманий не в такому стані, зробить документ "нечистим" і, таким чином, неприйнятним відповідно до UCP. Незважаючи на особливу юридичну природу коносамента, передбачається, що в найближчому майбутньому він буде замінений електронним документом. Версія Incoterms 2000 року належним образом врахувала це очікуване удосконалення. У відповідності зі статтями термінів паперові документи можуть бути замінені електронною інформацією за умови, що сторони домовилися здійснювати електронний зв'язок. Така інформація може передаватися безпосередньо зацікавленій чи стороні через третю сторону, що забезпечує додаткові послуги. Однією з таких послуг, що з користю може бути надана третьою стороною, є реєстр послідовних власників коносамента. Системи, що надають такі послуги, таких як так називана послуга БОЛЕРО, можуть зажадати подальшої підтримки відповідними юридичними нормами і принципами, як підтверджують це СМІ 1990 Правила електронних коносаментів (СМІ 1990 Rules for Electronic Bills of Lading) і Статті 16 - 17 UNCITRAL Модельний закон по електронній торгівлі (UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce). Робота з досягнення відповідності документарного обороту підприємства міжнародним стандартам, участь в електронному і електронному бізнесі, а також співробітництво з закордонними компаніями й асоціаціями з питань поліпшення якості виробленої продукції, упакування і методів просування дозволить підприємству «Аромалак» найближчим часом відчутно збільшити свою частку на російському і закордонному ринках парфюмерно-косметичної продукції, поліпшити фінансові й економічні результати своєї роботи.