Аналіз та розроблення стратегій ЗЕД для підприємства харчової промисловості

ЗМІСТ
ВСТУП
1. ОГЛЯД ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ В КОНДИТЕРСЬКІЙ ГАЛУЗІ ТА КОНКУРЕНЦІЇ В НІЙ
1.1. Основні економічні показники, які характеризують галузь
1.2. Асортимент
1.3 Аналіз конкурентної середи та оцінка її перспектив
1.4 Цінова та збутова політика
1.5 Привабливість кондитерської галузі для іноземних інвесторів
1.6 Розвиток експортно-імпортної діяльності в кондитерській галузі
1.7 Інноваційний процес - чинник економічного зростання
2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АТЗТ "ХЕРСОНСЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА
2.1. Організаційно економічна характеристика суб'єкту та умови господарювання
2.2. Аналіз ЗЕД підприємства в сучасних умовах господарювання
2 21 Характеристика зовнішньоекономічних стратегій підприємства
2.2 2 Існуючі стратегії просування та збуту на АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика"
2.23 Стратегія стимулювання збутової діяльності підприємства
2.2.1Аналіз реалізації продукції по ринках збуту
2.3 Сучасні проблеми та перспективи розвитку фабрики
3. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ ВІД ЗА ПРОПОНОВАНИХ ЗАХОДІВ
4. ОРГАНІЗАЦІЯ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
4.1 Забезпечення БЖД людини
4.2 Охорона праці та протипожежна безпека
4.3 Керівництво охороною навколишнього середовища
4.4 Заходи покращення умов і безпеки праці
ВИСНОВОК
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Рреферат

Дипломна робота на тему Аналіз та розроблення стратегій ЗЕД для підприємства харчової промисловості на прикладі АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" складається з чотирьох розділів, кожен з яких містить декілька підрозділів. В роботі представлені двадцять таблиць, три малюнки, розрахунковий матеріал, який містить відповідні формули. Дані представлених таблиць розраховані з допомогою формул Excel. В роботі використано 22 літературних джерела, з яких 6 Законів України.

В першому розділі дипломної роботи відображається стан існуючого виробництва кондитерських виробів, асортиментна політика, цінова та збутова. Особливу увагу приділено розвитку внутрішньої конкуренції та ринкам збуту. Проведено аналіз експортно-імпортної діяльності в кондитерській галузі.

Другий розділ "Аналіз економічної діяльності в АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" і розроблення рекомендацій по її вдосконаленню" розкриває організаційно економічну характеристику суб'єкту та умови його господарювання, дає аналіз маркетингової, фінансової діяльності. Особливу увагу тут звернено на ЗЕД суб'єкту, так як підприємство наполегливо займається нею. Також виявлено сучасні перспективи та проблеми розвитку фабрики, розроблені рекомендації щодо вдосконалення її господарської діяльності.

Третій розділ - це розрахункова частина, яка відображає ефективність виробничої діяльності підприємства за рахунок впровадження маркетингових рішень, на основі цього розраховано економічний ефект від експорту продукції.

У розділі "Організація безпеки та охорони праці " відображено стан безпеки життєдіяльності, пожежонебезпеки, охорони навколишнього середовища, а також запропоновані заходи щодо покращення умов праці на підприємстві.

В кінці дипломної роботи зроблені висновки, на основі яких можна зрозуміти характер та напрямок діяльності підприємства "Херсонська

кондитерська фабрика". Запропоновані в роботі пропозиції по вдосконаленню господарської діяльності фабрики можуть бути використані керівництвом в подальшій його роботі.

Розрахунковий матеріал представлений у вигляді комп'ютерної задачі за допомогою таблиць Excell.

Вступ

Кондитерська промисловість - це важлива галузь народного господарства. Основним напрямком розвитку цієї галузі є необхідність значного зростання якості, біологічної цінності і смакових переваг продуктів харчування, а також покращення їх асортименту.

Завжди актуальним є повне забезпечення потреб народного господарства і населення у високоякісній продукції; проведення технічного переозброєння, вдосконалення та інтенсифікація виробництва кондитерської галузі.

Кондитерські вироби - харчові продукти високої калорійності і засвоюваності, мають приємний смак, тонкий аромат, привабливий зовнішній вигляд. Тому актуальним питанням на сьогоднішній день є використання натуральної вітчизняної сировини, придбання найсучаснішого обладнання та впровадження найновіших технологій для виробництва продуктів високої якості.

Сьогодні кондитерська промисловість - це 28 великих спеціалізованих підприємств, а також маса малих цехів. Серед кондитерських фабрик України Херсонська кондитерська фабрика займає місце як підприємство з перспективним розвитком в майбутньому. Саме дослідження діяльності цього підприємства було вибрано темою дипломної роботи.

Ціллю дипломної роботи є відображення стану харчової промисловості в цілому, а також розкриття господарської діяльності окремого підприємства на прикладі Херсонської кондитерської фабрики та розроблення стратегій економічного розвитку в майбутньому для цього підприємства.

1. Огляд загального стану в кондитерській галузі та конкуренції в

ній

1.1 Основні економічні показники, які характеризують галузь

Сьогодні кондитерська промисловість України - це 28 великих спеціалізованих підприємств, а також маса малих цехів. Сукупна потужність цих фабрик складає приблизно 625 тис. тонн за рік. Крім цього солодке печиво виробляють і хлібозаводи, окремі види кондитерської продукції випускають заводи продовольчих товарів.

В сучасних умовах господарювання провідними конкурентами-виробниками цукерок є підприємства, які входять до концерну "Укрпромінвест" (Київська, Вінницька, Маріупольська, Кременчуцька кондитерські фабрики),а також Полтавська, Харківська бісквітні фабрики. На рівні конкуренції в національному масштабі значно підтягнулися в 1998 році Чернівецька, Луцька фабрики.

При неперервному щорічному зростанні виробництва планується зміна структури асортименту в цілях зростання випуску виробів, які користуються підвищеним попитом (в тому числі цукерок), покращення якості виробів, зниження цукромісткості, використання нетрадиційних видів сировини і фруктово-ягідних заготівок місцевого виробництва, які дозволяють створити безвідхідні технології, безперервне технічне переозброєння кондитерських фабрик на базі нової техніки, створення і впровадження комплексно-механізованих і автоматизованих ліній, впровадження робототехніки і механізації трудомісткості, і ручних процесів. Створення і впровадження нової техніки і технології, застосування нових конструкторських матеріалів та освоєння нових виробів приводить до зниження трудомісткості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити витрати робочого часу і простою устаткування.

В результаті проведених досліджень були виявлені три групи конкурентів галузі:

1.Оптові і дрібнооптові постачальники кондитерських виробів з країн Західної Європи.

2. Оптові і дрібнооптові постачальники з країн Східної Європи.

3. Вітчизняні підприємства виробники кондвиробів.

Споживачами кондитерських виробів є населення регіону, області чи країни в цілому. Сьогодні кондитерська промисловість побудована так, щоб максимально задовольнити потреби споживача. Звичайно імпортні вироби користуються неабияким попитом серед населення нашої країни, але вони відрізняються високою ціною, яка розрахована на категорію високо спроможних споживачів. Якість товару не завжди відповідає високій ціні реалізації. Продукція, що постачається з країн Східної Європи характеризується доступною ціною, що забезпечує постійний попит серед споживачів із середнім достатком.

Вітчизняні підприємства характеризуються співвідношенням високої якості та ціни товару, який в спромозі споживати кожна верства населення. Тому обсяг споживання національних кондитерських виробів серед населення нашої країни щорічно зростає.

Кондитерська галузь - це найважливіша галузь харчової промисловості. Всього в Україні біля шести сотень підприємств, які виробляють кондитерську продукцію. За 10 місяців 2000 року спеціалізовані кондитерські фабрики, хлібокомбінати, заводи промтоварів, дрібні цехи випустили 340678 тонн кондитерських виробів. За відповідний період минулого року було випущено 438815 тонн солодощів, тобто виробництво збільшилося на 28.8%. За розрахунками спеціалістів ЗАТ "Укркондитер" в 2002 році виробництво кондитерських виробів в Україні складе 700 тис. тонн, в тому числі підприємства ЗАТ, яким належить 70% шоколадно карамельного ринку, випустять біля 480-500 тис. тонн.

Середній асортимент українських кондитерських фабрик на сьогоднішній час складає не менше 70 найменувань. В деяких підприємств асортиментний ряд нараховує більше 200 позицій і він продовжує зростати.

Останнім часом зростає виробництво виробів покращеного, дорогого асортименту. Така ж ситуація була і в зарубіжних конкурентів Польщі, Угорщини, але після переходу до ринкової економіки в них також великими темпами розвивалось виробництво дешевої групи кондитерських виробів: шоколаду, шоколадних цукерок.

Значну роль у збільшені виробництва і розширення асортименту української кондитерської продукції зіграло різке збільшення обсягів експорту в Росію за останні два роки. Там українські солодощі зайняли нішу дешевих кондитерських виробів. Багато численні українські підприємства, особливо великі і середні, експортують в Росію більше половини виробленого.

Як відзначалося вище, конкуренція є невід'ємною частиною ринку. Тому внутрішня конкуренція для вітчизняних виробників - не новина. В таких умовах підприємства намагаються запропонувати не тільки випробуваний часом товар, але й освоїти випуск нової продукції, знайти свою особливість в асортименті, яка б відрізняла б їх, зробити наголос на реалізації цієї продукції.

Так, Одеська фабрика запропонувала карамель подрібненої форми "люкс" в металізованій упаковці і шоколадні цукерки "Асорті" (фасовані і вагові). Нехай в загальному обсязі виробництва такі вироби займають відносно невелику долю (20%), але лінії по їх випуску завантажені на повну потужність. А саме головне - підприємству забезпечений постійний попит на цей товар. При цьому попит може бути настільки високим, що оптові пропозиції товару стають дефіцитними. Концерн "АВК" змушений відпускати вафельну трубочку "Мажор" тільки по своїх дилерських мережах. Буквально за записом здійснюється реалізація фасованого печива, виготовленого на новій імпортній лінії Херсонської фабрики.

Представники кондитерських фабрик відмітили, що поки імпорт є менш привабливим, для вітчизняних підприємств настав час діяти ще більш ретельно - боротьба йде не тільки за регіон, але й за смак споживача, якщо вітчизняний виробник зможе створити стійкий попит на новий "смак".

Цукерки є найбільш багато численною по асортименту групою кондитерських виробів і найбільшою по числу кондитерських мас, з яких вони виготовляються. В загальному обсязі виробництва кондитерських виробів цукерки складають більше ніж на 13 відсотків. Основна маса цукерок на теперішній час випускається з помадних мас, а потім з інших мас різного типу, для роздрібного асортименту незначна кількість. Такий обсяг випуску обумовлений присутністю високовиробничих поточних ліній помадних цукерок.

Розробка і впровадження нових сортів цукерок і використання нетрадиційних видів сировини (різноманітні види молочної сироватки, фруктові порошки, молочна суха продукція, білкові концентрати, пюре з дикорослих плодів і ягід) дозволять знизити цукромісткість виробів і підвищити їх смакові і харчові якості.

Не менш важливим етапом випуску кондитерських виробів (зокрема цукерок) є впровадження високовиробничого обгортаючого і пакувального устаткування, що дозволить збільшити випуск обгорнених цукерок, запакованих в яскраві коробки.

Значну роль в зростанні якості кондитерських виробів в умовах нових економічних форм господарювання має комплексна система управління якістю продукції (КСУЯП), покращення організації і умов праці кожного працюючого на підприємстві, збільшення високо кваліфікованих робочих кадрів на виробництві.

Головна задача кондитерської промисловості - більш повне забезпечення потреб народного господарства і населення високоякісною продукцією, а також забезпечення технічного переозброєння і інтенсифікації виробництва у всіх галузях.

Основним напрямком розвитку народного господарства є необхідність значного зростання якості, біологічної цінності і смакових переваг продуктів харчування, а також покращення їх асортименту.

Кондитерські вироби - харчові вироби високої калорійності і засвоюваності, мають приємний смак, тонкий аромат, привабливий зовнішній вид. Ці якості присутні кондитерським виробам завдяки застосуванню для їх виробництва багатьох натуральної високоякісної сировини.

В залежності від сировини, яка застосовується у виробництві і технології, кондитерські вироби розподіляються на цукрові і борошняні. Для отримання високоякісних кондитерських виробів використовують різноманітну сировину (цукор, борошно, патоку, горіхи, олійні зерна, какао-боби, каву, плодово-ягідні напівфабрикати, фрукти і ягоди). Одержати високоякісні кондитерські вироби з низької якості сировини неможливо Тому на більшості підприємств кондитерської галузі значна увага приділяється контролю якості сировини яка надходить, а знання вимог стосовно сировини вкрай необхідні всім працівникам промисловості.

В основному, імідж відносно кондитерської галузі підтримується зусиллями підприємств, які входять в концерни "Укрпромінвест"(Київською, Вінницькою, Маріупольською і Кременчуцькою кондитерськими фабриками). Добре себе зарекомендували Полтавська кондитерська, Харківська бісквітна фабрика. Підтягнулись в 1998 році Чернігівська, Луцька фабрики, Чернівецька "Буковинка".

Високими темпами в 1998 році зросли обсяги виробництва карамелі (13,5 відсотків в порівнянні з останнім роком). Ще активнішими стали виробники плиткового шоколаду (140%). До останнього часу в Україні для випуску даної продукції було недостатньо потужностей, його робили на шоколадній фабриці "Україна" (зараз "Крафт Якобз Сушард Україна"), кондитерських фабрик Львова ("Світоч"), Києва, Дніпропетровська, Харкова.

Сьогодні провідними виробниками плиткового шоколаду на Україні можна назвати перші три з перерахованих вище підприємств і Вінницьку кондитерську фабрику, яка входить в "Укрпромінвест".

В 1998 році за різними оцінками, доля імпортованих кондитерських виробів на внутрішньому ринку України складала від 40 відсотків до 60 відсотків. Сьогодні закордонну продукцію витискують вітчизняні виробництва по всім позиціям.

В 1997 році українські кондитери не могли конкурувати з західними в області плиткового шоколаду, начинених батончиків. Сьогодні аналогічною вітчизняною продукцією заповнені магазини країни.

На ринку карамелі українці поступово витісняють прибалтійських виробників, поляків, болгар. Не існує конкурентів вітчизняному дешевому печиву. В собівартість кондитерських виробів біля 90 відсотків приходиться на долю сировини пакувальних матеріалів. А більшість інгредієнтів різноманітних солодощів імпортується, але керівництво країни ввело обмежувальні заходи щодо імпорту кокосу, бобів, рослинних і твердих жирів і полівінілхлоридної плівки. Правда, не менш екзотичні для України фундук, мигдаль і арахіс залишилися за межами цього переліку. Ввезення цих горіхів підлягає нульовій ставці митного збору, проте треба сплачувати ПДВ. Не ввійшло в цей перелік і обладнання для кондитерської промисловості, за яке при ввезенні треба сплачувати 20 відсотків ПДВ і 10 відсотків збору.

На кондитерському ринку можна виділити три групи підприємств, кожне з яких по своєму змагається за нішу на ринку. Перший спосіб - залучення іноземного інвестора. Таким шляхом пішло одне велике підприємство -колишня шоколадна фабрика "Україна". Особливу увагу тут приділили інвестори контролю якості сировини, яка надходить, підготовчому відділенню виробництва і санітарного стану підприємства. Другий спосіб - об'єднання з великими виробниками, які зайняли своє місце на ринку і мають ім'я. Добре працюють фабрики, які входять до складу концернів "Укрпромінвест" і "А.В.К." Третій спосіб - намагатися самостійно вийти на ринок. Яскравий приклад - АОЗТ "Харківська бісквітна фабрика". Підприємство на стільки твердо стало на ноги, що може собі дозволити інвестувати і другі кондитерські підприємства. Таким же методом скористалися і такі підприємства як Дніпропетровська, Одеська, Полтавська кондитерські фабрики. [12]

1.2 Асортимент

Середній асортимент українських кондитерських фабрик на сьогоднішній час складає не менше сімдесят найменувань. В деяких підприємств асортиментний ряд нараховує більше 200 позицій і він продовжує зростати (Табл. 1).

На протязі року майже на всіх підприємствах розробляються до десятка, а то й більше видів виробів. Правда, основними ходовими позиціями, завдяки яким сьогодні існують фабрики, являються звичайна карамель і вагове печиво. Так, наприклад, ці позиції складають 60 відсотків обсягу продаж АТЗТ "Дніпропетровська кондитерська фабрика". В обсязі виробництва Херсонської кондитерської фабрики займають 60 відсотків карамель, 30 відсотків печиво, у ЗАТ "Одеса" 30 відсотків карамель і 30 відсотків печиво. Концерн "А.В.К." (Донецьк) в основному випускає карамель. В цілому, по даним операторів ринку, випуск карамелі в загальному обсязі виробництва солодощів в Україні приблизно складає 35 відсотків.

Торгівля карамеллю для підприємств виявилась настільки вигідною, що АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" крім своєї основної продукції пропонує дев'ять видів карамелі. Випускаються вони на технологічних лініях Харківської кондитерської фабрики.

Останні бісквітні фабрики основний наголос роблять на випуску вагового печива (більш дешевого в порівнянні з фасованим). Так, в обсязі виробництва Черкаської бісквітної фабрики і КП "Новомосковське" (Дніпропетровська область) даний вид продукції складає біля 70 відсотків. Оскільки ряди забезпеченого населення порідшали, то значний період часу ці групи товарів будуть займати основні позиції в обсязі випуску продукції (Табл. 1.1). [12]

Таблиця 1.1

Кількість найменувань продукції деяких українських виробників

№	Виробник	Кількість найменувань
1	Кондитерський концерн "А.В.К." м. Донецьк	200
2	АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика"	99
3	ВАТ "Крафт Якобз Сушард Україна"	60
4	ЗАТ"ОДЕСА"	240
5	АОЗТ "Дніпропетровська кондитерська фабрика"	270
6	ЗАТ "Житомирські солодощі"	200
7	Чернівецька кондитерська фірма "Буковинка"	200
8	КП "Новомосковське"	51
9	ВАТ Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла"	105
10	АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика"	55

1.3 Аналіз конкурентної середи та оцінка її перспектив

Як зазначалося вище Україні "у спадок від Союзу зосталися" 28 кондитерських фабрик, тобто фактично у кожній області діє свій вітчизняний виробник. Але якщо раніше вони забезпечували солодощами 270 мільйонів населення СРСР, то зараз реальний ринок збуту скоротився в декілька разів. До цього ж значно зменшилась покупна спроможність населення. В результаті виробничі потужності підприємств використовують не на повну силу. Наприклад, ЗАТ "Одеса" - одне з самих великих в Україні, при потужності виробництва 40 тисяч тонн кондитерських виробів за рік випускає всього біля 20 тисяч тонн.

По суті, ринок заповнений кондитерськими виробами. Працювати ж на склад не одне підприємство собі дозволити не може. Взагалі, конкуренція для вітчизняних виробників - не новина. Але якщо до останнього часу вони змушені були конкурувати в основному з імпортним товаром, то зараз - з українськими партнерами.

В таких умовах підприємства намагаються запропонувати не тільки випробуваний часом товар, але й освоїти випуск нової продукції, знайти свою особливість в асортименті, яка відрізняла б їх, зробити наголос на реалізацію саме цієї продукції. Так, Одеська фабрика "знайшла себе", запропонувавши карамель подрібненої форми "люкс" в металізованій упаковці (1 кг - 330 шт.) і шоколадні цукерки "Асорті" (фасовані і вагові).

Нехай в загальному обсязі виробництва такі вироби займають відносно невелику долю (до 20 відсотків), проте лінії по їх випуску завантажені на повну потужність. А саме головне - підприємству забезпечений постійний попит на цей товар.

При цьому попит може бути настільки високим, що оптові пропозиції товару стають дефіцитними. Концерн "А.В.К " змушений випускати вафельну трубочку "Мажор" тільки по своїх дилерських сітках Буквально за записом здійснюється реалізація фасованого печива, виготовленого на новій імпортній лінії Херсонської фабрики.

Продукція Херсонської фабрики в 1998 році в порівнянні з 1997 роком реалізовано на 2 млн. 600 тис. гривень і більше. Обсяги випуску збільшились на 30 відсотків, в 1997 році було виготовлено 3161 тонна, в 1998 році - 4019 тонн. Також необхідно відмітити, що в 1998 році на 0,5 відсотків знизилась рентабельність виробництва. Але валовий дохід в результаті збільшення продаж виріс на 247 тис. гривень. На думку спеціалістів Херсонської кондитерської фабрики, щоб вижити в теперішніх умовах підприємству необхідно мати запаси сировини, допоміжні матеріали (не дивлячись на те, що при їх придбанні необхідно сплачувати немалі податки).

Найбільш "кмітливі" виробники скористалися зростаючим попитом: вони відпускають такий товар тільки за умови придбання певної кількості менш знаменитої продукції. Наприклад, КП "Новомосковське" освоїло виготовлення халви за новою вакуумною технологією. Виріб виявився настільки привабливим для оптовиків, що вони змушені придбавати його разом з менш ходовим товаром.

1.4 Цінова та збутова політика

Основним аргументом вітчизняних виробників в боротьбі за ринок залишається ціна - у кого вона нижча, той і у виграші. Але не все так просто, як може здатись на перший погляд. Практично на всіх виробництвах доля імпортованих інгредієнтів у випуску виробів (за винятком печива) складає 15-20 відсотків фізичного обсягу, а при виробництві, наприклад, шоколаду доходить і до 40 відсотків. Імпортуються какао-боби, жири, пальмове, арахісове, кокосове масла, ароматизатори. За все це треба платити дорожчою валютою. Приходиться імпортувати і пакувальні матеріали (хоча б частково), що також обходиться надто недешево.

Кожне з підприємств подбало знайти свій рецепт "задержування" цін. ЗАТ "Одеса" віддало перевагу в період кризи скороченню випуску виробів, виробництво яких потребує значних обсягів імпортної сировини. На найбільш ходові групи товарів (карамель, печиво) підприємство постаралось не підвищувати ціну взагалі. Правда, вдалося це не до кінця - ціни на карамель в середньому зросли на 5-15 відсотків (в результаті утримання енергоносіїв, упаковки, ароматизаторів). Ціна на звичайне печиво зросла на 30 відсотків, а на печиво з добавкою какао-порошка - на 10 відсотків.

Особливо успішно пройшло "задержування" цін на підприємствах, які мають запаси сировини (Херсонська кондитерська фабрика пропрацювала на своїй сировині два місяці). Але треба мати на увазі, що не всі виробники в спромозі робити великі запаси, так як складові приміщення не розраховані на зберігання товару в значних обсягах. До того ж деяка продукція має визначений термін зберігання.

Точка зору представників підприємств відносно необхідної величини запасів сировини виявилась різною. Одні вважають відносно достатнім запас цукру на 3-4 (і навіть один) тижні роботи, вважаючи, що ціни на нього будуть стабільними. Інші хочуть перестрахуватись, створивши запаси на трьохмісячний, а то й піврічний термін. Проте необхідно відмітити, що купуючи сировину у великих обсягах, приходиться заморожувати обігові засоби (а в умовах кризи це не бажано). [11]

Одним із наслідків зникнення з ринку левової частки імпорту стало те, що маса діючих, добре налагоджених збутових мереж залишилися ні з чим. І не скористатися такою ситуацією було б просто невірно, особливо тим із вітчизняних виробників, які займали слабі позиції в "грошових" регіонах.

Скажімо, в столиці добре продавалась продукція кондитерської фабрики імені Карла Маркса, Львівської "Світоч", Тростянецької "Крафт Якобз Сушард Україна". Східний регіон був особливо добре опанований Харківською бісквітною фабрикою, концерном "А.В.К.", Дніпропетровською кондитерською фабрикою.

А зараз в інших виробників з'явилася можливість закріпитися на цих ринках. Причому не просто "викинувши" на них товар, але й оволодіти частиною місцевої збутової мережі. Не гають часу й концерни промисловості -вони намагаються охопити пропозиціями свого товару всю Україну. Так, якщо раніше 57 відсотків обсягу продаж "Крафт Якобз Сушард Україна" приходилось на Київ і близько розташовані райони, то зараз підприємства намагаються рівномірно розподілити товар по всій території країни, завойовуючи навіть недоступний західний регіон.

Практично вже всі підприємства мають достатню мережу дилерів. В період кризи деякі з них приклали зусилля для додаткового підтримання збутовиків, представляючи їм товарні кредити. Потурбувалися постачальники зберегти для своїх давніх партнерів і відстрочку платежу, але при цьому, правда, зменшивши терміни розрахунків. В разі введення підприємствами передоплати за продукцію дилерам з'явилась можливість робити це частково. Не обійшлося і без ожорсточення умов фінансового розрахунку. Наприклад, концерн "А.В.К." лишає оптовика знижок, якщо він не розрахувався за товар в установлений термін. Враховуючи деяку ненадійність роботи з "ексклюзивним" оптовиком, деякі підприємства пішли шляхом створення власних торгівельних структур в регіонах.

Так, КП "Новомосковське" відкрило мережу таких організацій, що дало можливість довести товар до кінцевого споживача по мінімальним цінам. Окремі підприємства (наприклад Житомирська і Херсонська фабрики) згадали про стару практику відкриття фірмових магазинів. В сучасних умовах це достатньо вигідний захід - на товар встановлюється лише десятивідсоткова націнка. До того ж отримані кошти відразу надходять на рахунок підприємства.

1.5 Привабливість кондитерської галузі для іноземних інвесторів

В 1995 році харчові продукти становили майже третину експорту до України, то вже в 1996 році процентне співвідношення цієї групи товарів тяжіло до 40 відсотків. З продукції харчової промисловості, зокрема кондитерських виробів, іноземні підприємці - виробники какао, шоколаду та цукерок, схоже також покладають на український ринок великі надії. Це означає не лише експорт в Україну готових кондитерських виробів, а й створення спільних підприємств, де у виробництві використовуватиметься українська сировина і де значну частину персоналу становитимуть українські фахівці.

Після замороження торгових відносин з Росією деякі колишні країни СНД, зокрема Естонія, активніше виявляють інтерес до ринку України. Сьогодні деякі Естонські підприємства харчової промисловості зацікавлені у створені дистрибутивної мережі в Україні й активно шукають партнерів для співробітництва.

Так, наприклад, в Естонії зареєстровано 119 підприємств з українським капіталом. За останніми даними загальний капітал становить близько 1,89 млн. доларів США. Сфера діяльності цих підприємств поширюється на оптову торгівлю товарами промисловості, продуктами харчування і т. д.

Так, незважаючи на труднощі, українсько-естонські спільні підприємства все ж відкриваються, зокрема у Києві та Запоріжжі. Восени в Києві розпочало роботу акціонерне товариство "Калев", яке являється одним із членів групи харчових підприємств Естонії - Акціонерне товариство "ЕТФУГруп".

Акціонерним товариством "Калев" став в 1996 році. Серед напрямків діяльності - виробництво кондитерських виробів (шоколадні плитки - 40%, цукерки - 20%), а також оптова торгівля, експорт та імпорт. [12]

Як відомо, інвестиційна активність є однією з основних напрямків стабілізації вітчизняної економіки. Західні гроші допомагають підприємствам придбати обладнання та впроваджувати найсучасніші технології і не перешкоджають їх самостійності. Одним із найяскравіших прикладів західного інвестування є те, що ЄБРР розпочинає фінансування "Світоча", одного з найбільших підприємств по виготовленню кондитерських виробів в Україні, на 10 млн. Доларів США і "відкриває" його для інвестицій.

Сьогодні частка "Світоча" у загальному виробництві вітчизняних кондитерських виробів становить майже 20відсотків. Минулого року підприємство випустило 41 тис. тонн шоколаду, цукерок, карамелі, драже, печива, вафель, мармеладу, зефіру. 12,5 відсотків продукції "Світоч" реалізував за кордон. У1997 році було виготовлено 37 тис. тонн солодощів. Торік "Світоч" сплатив до бюджету держави 35 млн. гривень. Цього року податкові відрахування становитимуть понад 60 млн. гривень. [12]

Нині львівське кондитерське підприємство має справу з відомими компаніями у більш як двадцяти країнах. Тільки один приклад. Якщо раніше розрахунки за какао-боби - стратегічну для "Світоча" сировину - постачальники відтерміновували на 40-60 днів, то тепер вони погодяться чекати грошей і три місяці.[12]

Фінансування "Світоча" - це перший випадок надання коштів ЄБРР повністю українському підприємству. Львівська фірма заслужила право скористатися кредитом завдяки своєму прогресивному, готовому до розвитку підприємству, керівництву і виробничому потенціалу. "Світоч" здатний скласти гідну конкуренцію іноземним виробникам солодощів.

Після підписання угоди з ЄБРР акціонерне товариство зробило заявку на отримання першого траншу кредиту у розмірі 105 млн. Доларів. Ці гроші підуть на закупівлю італійської лінії фірми "Мацетті" - найсучаснішого обладнання, якого немає жодне з українських кондитерських підприємств. Нова повністю автоматизована лінія поєднає процес виготовлення продукції у комплексі: переробку какао-бобів, приготування шоколадних мас та формування виробів. Фахівці акціонерного товариства підготували під італійську техніку серію елітного шоколаду "Світоч", батончики з різноманітними наповнювачами та цукерки.

Сьогодні технологи розробляють рецептуру нового шоколаду. Після запуску обладнання виробництво шоколаду на фірмове зросте більш як у тричі. Але гроші ЄБРР передбачається використовувати не тільки на освоєння основних фондів. На "Світочі" буде впроваджена більш раціональна та ефективна система управління акціонерним капіталом, максимально комп'ютеризовано робочі місця, що дозволить застосувати міжнародну систему якості ISO -9001 та світові стандарти.

За три найближчі роки у розвиток "Світоча" планується вкласти 40 млн. доларів, отримавши їх за рахунок зовнішніх і внутрішніх інвестицій. Одним із джерел фінансування підприємства стане його вихід з акціями на українську біржу цінних паперів.

Відкриття акціонерного товариства "Світоч було і однією з умов ЄБРР. В угоді записано, що у разі її порушення відсотки за кредит будуть збільшені. У спільному документі також обумовлена передача частини акцій банку на період

кредитування. Це дуже незначний відсоток цінних паперів, який не загрожує підприємству потрапити у залежність до іноземної структури. Навіть розмір позики у ЄБРР складає таку частину, що за будь-яких форс-мажорних обставин підприємству під силу буде їх повернути.

Усю сукупність процесів, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи -традиційні та інноваційні. Протягом тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів - персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні еволюційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або стали економічно невигідними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях організаційних форм і методах господарювання.

На протязі останніх років розвиток харчової промисловості набуває інтенсивного характеру, тобто в діяльності підприємств присутні інноваційні процеси. Вони являються сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі і просторі.

Так, на сьогоднішній день споживач може спостерігати великий обсяг асортименту кондитерських виробів, який заполонив не тільки ринок нашої країни, а й почав охоплювати закордонний ринок. Це стало можливим завдяки технічним нововведенням, які проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Сучасним технологіям в цій галузі властиві певні тенденції розвитку і застосування. Головним з них є: перехід до мало стадійних процесів через поєднання в одному технологічному агрегаті кількох операцій, забезпечення в нових технологічних системах мало -або безвідходності виробництва.

Цілі та пріоритети технічного розвитку підприємств, зокрема харчової промисловості, визначається в сучасних умовах згідно із загальною стратегією підприємства на конкретному етапі його існування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку таких підприємств зв'язані з вирішенням таких проблем:

1) Кардинальне підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому і вітчизняному ринках.

2) Розробки і впровадження ресурсозберігаючих (енергозберігаючих) технологій.

3) Скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки.

4) Здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища.

1.6. Розвиток експортно-імпортної діяльності в кондитерській

галузі

Згідно статистичним даним обсяг виробництва вітчизняних кондитерських виробів 2000 року збільшився в порівнянні з 1999 на 114 тис. Т. І склав 515 тис. т. З урахуванням імпорту-експорту на внутрішньому ринку в 2000 році було реалізовано більше 420 тис. т. Кондитерської продукції. В 2001 році планується виробництво не менше 700 тис. т. Солодощів з урахуванням експортних постачань, на які в цьому році припадає приблизно 25% загального обсягу виробництва, і з урахуванням імпорту (10 - 15 тис. т. до кінця року) на внутрішньому ринку може бути реалізовано 520 - 530 тис. т. кондвиробів. Обсяг ринку в грошовому вираженні в 2001 році склав 650 - 700 млн. Доларів в роздрібних цінах.

Якщо в 1997 -1998 роках на долю імпорту припадало 20 - 30% продаж, то в цьому році - не більше 5%. Фінансова криза мала значний вплив на скорочення імпорту, коли ціни зросли на імпорті солодощі в два рази. Сприяли Звільненню ринку від імпортної продукції порівняно високі митні збори.

Згідно постанові Кабінету міністрів України від 26. 12. 98року, митний збір на кондитерські вироби з цукру складає EUR1 за 1 кг. (пільгова) і EUR2 за 1 кг. (повна).

Тією ж постановою Кабміна встановлений митний збір на шоколад з начинкою і без начинки в розмірі EUR0,9 за 1 кг. (повна і пільгова). Але за оцінкою деяких трейдерів в цьому році зниження обсягів імпорту зупинилась і є деякі перспективи його росту. Сьогодні за імпортерами кондитерських виробів залишаються ті сегменти ринку, де можливості українських кондитерів обмежені. Просування імпортного товару на ринок супроводжується рекламною підтримкою, а його виробники продавці застосовують випробувані і діючі маркетингові засоби.

Традиційно основні країни-імпортери шоколаду і шоколадних виробів -Росія і Німеччина. Але за останній час обсяги продажу російського шоколаду зросли приблизно на 5 - 10% німецького ж зменшилися на 60%.

Зростання продажу російської продукції можна пояснити, по-перше, тим, що ввезення кондитерських виробів з Росії в Україну здійснюється без сплати ПДВ. По друге, на ринку з'явилися і почали активно працювати торгівельні представництва і офіційні дистриб'ютори російських фабрик. Російські солодощі традиційно користуються популярністю серед українських споживачів, хоча за ціною цей товар дорожчий за вітчизняний на 25%.

Борошняні кондитерські вироби займають приблизно 25%) в загальному обсязі імпорту. Як правило, це рулети, кекси, коржі, які постачаються з європейських країн. Інші солодощі (карамель, східні солодощі, різноманітні м'які цукерки) займають приблизно 5% в обсязі імпорту. Тут вітчизняні виробники - на висоті, і не залишають місця для імпорту.

Безперечно, очікувати особливого росту обсягів імпортної продукції не приходиться - занадто неплатежеспроможні вітчизняні виробники. Але деяку частину ринку - 5-10% - вона займати буде, і цим можуть скористатися, торговці.

Крім цього, на думку більшості реалізаторів українських кондитерських виробів, у вітчизняних виробників повинен бути гідний суперник, з яким вони могли б конкурувати не тільки по ціні, але й по якості.

В таблиці 1.2 приведені дані імпорту та експорту українських кондитерських виробів.

Таблиця 1.2

Імпорт кондитерських виробів в Україну

Країна	1998 рік	1999 рік	2000 рік
	Обсяг, т.	Вартість, тис. дол.	Обсяг, т.	Вартість, тис. дол.	Обсяг, т.	Вартість, тис. дол.
Шоколад та інші харчові продукти, які містять какао
Росія	1740,4	6082,8	2072,8	6091,9	2046,4	5498,1
Німеччина	3679,2	6791,1	2265,1	3292,4	1490,5	2119,8
Всього	10573,9	25431,3	6414,7	14347,8	4108,6	8755,2
Хліб, борошняні кондитерські вироби, печиво та інші хлібобулочні та борошняні вироби
Німеччина	2005	1516,4	746	402,8	389,6	270
Польща	379,2	465,4	95,3	154,7	168,4	322,1
Всього	5642,4	5430,2	2268,7	2567,8	1880,6	2426,7
Кондитерські вироби із цукру (включаючи білий шоколад), який не містить какао
Туреччина	14,3	6,7	63,6	13	151,2	49,1
Росія	0,3	0,45	9,5	11,86	458,2	1106,8
Естонія	425	578,4	215,7	223,3	162,6	313,4
Всього	1291,2	1794,3	393,3	507,5	991,5	3115,8

Як видно з таблиці 1.2 вироби, які імпортуються в Україну займають значну долю продажу.

Кондитерські вироби імпортуються з різних країн як з країн близького ^лак і далекого зарубіжжя.

Експорт кондитерських виробів з України останнім часом значно розширився. Експортується продукція національного виробництва в країни близького зарубіжжя, в основному в Росію.

В таблиці 1.3 приведені дані експорту продукції на Російські ринки.

Таблиця 1.3

Експорт кондитерських виробів з України

Країна	1998 рік	1999 рік	2000 рік
	Обсяг, т.	Вартість, тис. дол.	Обсяг, т.	Вартість, тис. дол.	Обсяг, т.	Вартість, тис. дол.
	Шоколад та інші харчові продукти, які містять какао
Росія	12575,1	20900,3	15148,4	17950,2	23829,8	25797
Всього	13313,8	22494,3	17138,7	21855,8	25719	28440,4
Хліб, борошняні кондитерські вироби, печиво та інші хлібобулочні та борошняні вироби
Росія	11416,8	1085,6	10326,5	5862,2	19241,5	11120,26
Всього	122235,4	10957,1	11581,6	6963,9	21729,5	12576,5
Кондитерські вироби з цукру (включаючи білий шоколад), який не містить какао
Росія	40221,5	40566,2	66696,4	46867,8	90406,2	58231,4
Всього	43840,2	44944,7	72591,6	51667,6	94146,7	3115,8

1.7 Інноваційний процес - чинник економічного зростання

Економічна теорія технологічних змін та інноваційних процесів стверджує, що головним чинником економічного зростання є науково-технічний прогрес, який втілюється в технологічних змінах. Технологічні зміни здійснюються через інноваційні процеси потоки нововведень, що є основним елементом доведення науково-технічних знань до стадії використання у процесі виробництва, забезпечуючи основну мету ринку - отримання та примноження прибутку.

Потреба у впровадженні нововведень у виробництво або поновлення виробництва служить джерелом безперервних змін в економічній системі. Масові інвестиції у впровадження певних нововведень грають найважливішу роль у забезпеченні динамічного економічного розвитку, ефективної конкуренції і господарського процвітання.

Країни, у яких переважно базуються власники новітніх технологій є учасниками розподілу надприбутку. На порядок менше збагачуються ті, хто тиражує чужі технології. Відсутність достатньо продуктивних технологій, навіть в умовах надходження інвестицій, позбавляє країну економічного зростання та експортної конкуренції в галузях і призводять до становища хронічної нестійкості. Так, і в Україні за умов становлення ринку інноваційна політика не стала основним блоком загальної економічної політики держави.

Перевага під час реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики має надаватись довготерміновій стабільності перед тимчасовим успіхом. В Україні необхідно сформувати модель організації інноваційної діяльності, яка поєднувала б у собі елементи ринкової економіки, зі збереженням гнучких потужних важелів державного регулювання. При цьому, державі важливо вловити ту межу, де, власне, ринкових стимулів виявляється недостатньо, і створити противагу, стимулюючи інвестиції в нововведення, використовуючи методи державного регулювання.

Комплексне розв'язання проблем підвищення ефективності всіх складових кредитно-інвестиційного механізму прискорить розвиток інноваційного процесу. У цьому полягає суть економічної складової інноваційної політики держави в умовах ринкової економіки.

До заходів, що можна реалізувати за короткий термін та досягти вагомих результатів у стимулюванні інноваційної діяльності, зокрема, належать: створення нормативно-правового середовища; пристосування фінансово-податкової системи і кредитної політики; створення системи органів регулювання та підтримки; створення ефективного механізму концентрації науково-технічних ресурсів; створення юридичних умов; формування політики обміну продукцією виробництва та послугами; розвиток комп'ютерних систем збору і переробки інформації, а також систем консультацій.

Аналіз іноземного досвіду функціонування інституту фондів як у країнах з подібною до України економічною ситуацією, так і в умовах розвиненої ринкової економіки свідчить про їх значний внесок у справу розбудови економік своїх держав. Об'єднані однією кінцевою метою сприяння підвищенню науково-технологічного рівня національного виробництва - ці фонди мають відмінності у шляхах досягнення поставленої мети.

Стратегія в галузі інвестицій є рушійною силою будь-якої системи. Вихідними принципами побудови системи фінансування інновацій, повинні виступати: чітка цільова орієнтація системи; логічність, обґрунтованість і юридична захищеність використаних прийомів і механізмів; множинність джерел фінансування; широта і комплексність системи; адаптивність і гнучкість.

Інноваційні процеси, у кінцевому рахунку, являють собою інноваційні проекти, під час реалізації яких інноваційна та інвестиційна діяльність здійснюються у взаємозв'язку під єдиним керівництвом. Отже, проект як об'єкт управлінця за рахунок матеріалізації ідеї здатний з меншого зробити більше, що в умовах гострої обмеженості інвестиційних ресурсів в Україні набуває важливого значення.

Формування інноваційних проектів для розв'язання найважливіших науково-технічних проблем забезпечує: комплексний, системний підхід до досягнення конкретної мети; кількісна конкретизацію цілей і точне відбиття кінцевих результатів проекту в управлінні інноваціями, безперервне управління процесами створення, освоєння виробництва і споживання інновацій; обґрунтований вибір шляхів найефективнішої реалізації мети проекту: збалансованість ресурсів, необхідних для його реалізації; міжвідомчу координацію та ефективне управління складним комплексом робіт з проекту.

Особливістю інноваційного менеджменту в сучасних умовах є широке використання в процесі прийняття рішень висновків незалежної експертизи. Характерними особливостями методу експертних оцінок як наукового інструменту розв'язання складних неформалізованих проблем є, по-перше, науково обґрунтована організація проведення всіх етапів експертизи, по-друге, застосування кількісних показників як при організації експертизи, так і при оцінці суджень експертів та груповій обробці результатів.

У розвинених країнах майже 50% витрат на науку у ВВП фінансують суспільні фонди інвестиційна діяльність інноваційних фондів в Україні здійснюється відповідно до затверджених пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Слабка інноваційна активність в Україні пов'язана, крім усього, із нерозвиненістю фінансових механізмів її забезпечення. Прикладом цьому є те, що основним джерелом коштів українських фондів і досі продовжує залишатись бюджет.

Основне завдання, чинного з 1992 p., Державного фонду фундаментальних досліджені (ДФФД) - забезпечення розвитку фундаментальних наукових досліджень шляхом стабільного фінансування на основі грантів. На відміну від ДФФД джерела фінансових ресурси Державного інноваційного фонду (ДІФ) України, чинного з 1992 p., - це внески підприємств. ДІФ виконує функції державної підтримки інноваційної діяльності в Україні шляхом здійснення фінансової, інвестиційної та матеріально-технічної підтримки заходів зі створення, реалізації та розповсюдження науково-технічної, інноваційної продукції. Фонд здійснює фінансування у формі: інноваційної позики; фінансової інвестиції; фінансового лізингу; оперативного лізингу. Нині Фонд фактично є єдиним державним органом, який здійсню фінансову підтримку інноваційних проектів в економіці, у першу чергу на регіональному рівні.

Галузеві підприємства та організації в Україні поки що повинні самостійно вишукувати кошти для інноваційної діяльності.

Ефективність інноваційної діяльності значною мірою залежить і під наявності та фінансового стану інвестиційного та інноваційного банків. З економічного погляду участі інноваційного банку у фінансуванні інноваційних проектів можна розділити на кредитування різні форми прямого інвестування. Характерна риса інноваційних кредитів - їх високий фінансовий ризик. Для розв'язання цієї проблеми, а також проблеми низької кредитоспроможності клієнта, використовуються такі підходи: часткове фінансування; придбання авторських прав на нововведення; послуги з реалізації результатів дослідження; організація спільних виробництв; лізингові операції; цільове фінансування досліджень і розробок. Як правило, інноваційні банки використовують "комбінований" підхід при фінансуванні створення і впровадження нововведень.

Для швидкого становлення інноваційно-інвестиційного механізму та його подальшого розвитку необхідно вдосконалити існуючий механізм управління вже функціонуючими фондами. Отже економічною базою реформування науково-технологічної системи України с вдосконалення механізмів її фінансування, відповідаючих критерію самофінансування.

Найпотужнішим засобом державної підтримки науки і в той же час найдинамічнішим елементом регулювання цього процесу може стати створення механізму економічного стимулювання всіх учасників інноваційного циклу незалежно від типів організацій і форм власності й на всіх його стадіях - системи фондів для інвестування інноваційного процесу.

Економічна теорія та міжнародна практика доводять значну роль інновацій у забезпеченні виходу економіки з кризи та подальшої о економічного зростання. Тому питання інноваційного менеджменту на макро- та мікроекономічному рівнях у трансформаційній економіці України набувають значної актуальності.

Сучасний інноваційний менеджмент має враховувати світові тенденції інноваційної діяльності:

- відбувається подальша диверсифікація та індивідуалізація продукту;

- зростають темпи нарощування обсягу виробництва та товарообороту інноваційних продуктів;

- розширяється асортимент продукції (за останніх 25 років він збільшився в 10-15 разів);

- скорочується середня протяжність життєвого циклу продукту (за 25 років зменшилася на половину);

- зростає швидкість морального старіння патентної інформації (у середньому термін коригування патентом становить нині 10-14 років, а в галузі мікроелектроніки - всього 4-5 років);

- скорочується інноваційний період (до 3-5 років);

- зменшується час розповсюдження інновацій (кожні 20 років скорочувався наполовину і зараз становить 2-6 років);

- інновація все більше стає необхідним засобом створення конкурентних переваг, завоювання національною і міжнародного ринків. Відсутність достатньо продуктивних інновацій, навіть в умовах значних інвестицій, позбавляє країну економічного зростання та експортної конкуренції в провідних галузях;

- країни-власники нових технологій отримують основну частку надприбутків, а ті країни, що тиражують створені іншими технології -отримують прибутки на порядок менші;

- активізація інноваційної діяльності вимагає обґрунтованого державного регулювання та оперативного корпоративного менеджменту.

Характер науково-технічних інновацій такий, що їх ініціатори (першопроходці) майже зразу власною потилицею починають відчувати подих конкурентів. Якщо ці новатори спіткнуться, то їх неодмінно випередять. Тому, підприємницьке управління на новому підприємстві вимагає: а) концентрації зусиль на ринку; б) фінансового передбачення, особливо у плануванні та регулюванні наявних грошей; в) створення вищої управлінської ланки, задовго до того, як нове підприємство відчує в цьому реальну потребу та задовго до появи в нього реальної можливості позволити собі мати цей підрозділ; г) вміння визначити ділянки найефективнішого застосування своїх сил та здібностей.

Важливою проблемою управління інноваціями є знаходження необхідної міри втручання держави та оптимального співвідношення ринкового та державного регулювання інновацій. При цьому необхідно враховувати характер сучасного НТП та такі обставини. Так, з одного боку, ускладнення умов відтворення та самозростання капіталу привело до підвищення регулюючої ролі ринкового механізму та конкурентної боротьби. У зв'язку з цим в економічних системах відбувається зміна принципів макроекономічної та індустріальної політики. Ця зміна полягає в обмеженні прямого державного втручання в економічну діяльність, перенесенні акценту на регулювання самих ринкових механізмів та проголошенні самостійності приватного підприємництва.

З іншого боку конкуренція у сфері НТП виявила деякі проблеми, які не можуть бути розв'язаними без участі держави. Високі витрати на наукові дослідження та розробки, значний ризик при виборі пріоритетних напрямів, необхідність координації діяльності учасників наукових досліджень (університетів, приватних фірм, державних інститутів та лабораторій, фондів), завдання підтримки національних учасників міжнародної конкуренції, розв'язання соціальних та екологічних проблем тощо -- усе це вимагає державного фінансування, гарантій, розподілу ризику, організаційної та інформаційної допомоги. Велику роль держава відіграє у створенні виробничих, інформаційних та соціальних інфраструктур, сприяючи широкому та динамічному розвиткові інноваційного процесу.

Роль держави визначає також міжнародний фактор. На сучасному етапі переваги в конкурентній боротьбі вже не визначаються ні розмірами країни, ні багатими природними ресурсами або могутністю фінансового капіталу. Тепер вирішальними факторами є рівень освіти, обсяг нагромаджених знань, здатність до науково-технічних проривів, що надають переваги, першопроходця. Це вимагає вироблення єдиної довгострокової загальнонаціональної інноваційної полі гики.