Соціальні гарантії безробітним та практика їх реалізації

16

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

на тему: «Соціальні гарантії безробітним та практика їх реалізації»

Київ 2008

ЗМІСТ

Вступ

1. Основні завдання державної служби зайнятості.

2. Сприяння служби зайнятості у працевлаштуванні громадян

3. Професійне навчання, перенавчання та профорієнтація незайнятого населення

4. Організація оплачуваних громадських робіт

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Перехід України до ринку загострив проблеми зайнятості населення та відтворення трудового потенціалу. Згортання виробництва, фінансова й матеріальна заборгованість, проблеми в реалізації продукції спричинили масові звільнення працівників. Зростає чисельність громадян, які звертаються до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та допомогою в разі безробіття. Лави безробітних почали поповнювати ті, хто ще донедавна вважав своє трудове становище міцним і стабільним. Спостерігається неповна зайнятість і приховане безробіття на тлі подальшого зниження продуктивності праці.

Сучасний стан розвитку економіки ставить підвищені вимоги до якості робочої сили, її конкурентоспроможності. В результаті інтенсифікації виробництва, трансформації професій, впровадження у виробництво нових засобів, матеріалів, інноваційних технологій підвищуються вимоги до професійних якостей працівника, рівня його знань та навичок. Поряд з тим спостерігається збільшення професійно-кваліфікаційного дисбалансу, зниження цінності та престижності професійної освіти, перенасиченість ринку праці спеціалістами з вищою освітою та дефіцит робітничих кадрів. Випуск навчальними закладами фахівців з вищою освітою удвічі перевищує випуск робітничих кадрів.

З погіршенням ситуації на ринку праці лише державна служба зайнятості реально допомагає безробітним, найперше молоді, жінкам та іншим соціально найменш захищеним категоріям населення .

В зазначеній роботі відображена ситуація, що склалася на ринку праці Лубенщини, наведено приклад надання Лубенським міськрайонним центром зайнятості соціальних послуг незайнятим громадянам, які звертаються до служби зайнятості, внесені пропозиції покращення роботи щодо виконання функцій надання населенню державних гарантій в сфері зайнятості.

Служба зайнятості є посередником на ринку праці, дає надію і шанс людям на працевлаштування. Але практика свідчить, що самих зусиль центру зайнятості недостатньо. Для цього потрібні рішучі кроки керівників підприємств, місцевих органів влади по відновленню виробництва; створення нових робочих місць; повне порозуміння та тісна співпраця з роботодавцями. Подолання безробіття буде тим успішнішим, чим більше посадових людей залучатиметься до вирішення цієї проблеми.

Зростання рівня безробіття, збільшення його тривалості вимагають підвищення ефективності діяльності державної служби зайнятості.

1. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ

Основними завданнями державної служби зайнятості є:

1. Розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття;

2. Систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили;

3. Раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення;

4. Контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності.

Послуги пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, його соціальним захистом від безробіття надаються державної службою зайнятості безплатно

Державна служба відповідно до покладених на неї завдань:

а) Інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робочих місць і вакантних посад на підприємствах, в установах і в організаціях держави, про послуги, що надаються службою зайнятості;

б) Консультує громадян з питань одержання роботи, в тому числі в інших населених пунктах держави, умов і оплати праці;

в) Інформує та консультує власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи щодо наявності незайнятої робочої сили на відповідній території, можливості забезпечення нею підприємств, установ і організацій;

г) Веде облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, вільних робочих місць і вакантних посад, створює автоматизовані банки даних про потребу підприємств, установ і організацій у кадрах;

д) Здійснює добір і направлення на підприємства, в установи і організації усіх форм власності, працівників потрібних професій (спеціальностей) і кваліфікації, контроль за їх працевлаштуванням; веде первинний облік працевлаштування громадян, а також громадян, направлених на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку і оплачувані громадські роботи;

е) Сприяє створенню додаткових робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях для використання праці громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також на територіях пріоритетного розвитку;

ж) Розробляє прогнози щодо структури робочих місць, потреби підприємств, установ і організацій у працівниках за їх професійним складом та визначає на цій основі обсяги і напрями професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників та незайнятого населення;

з) Здійснює заходи щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників та безробітних з метою підвищення їх конкурентної спроможності на ринку праці як у навчальних закладах системи служби зайнятості, так і в інших навчальних закладах з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів громадян;

и) Бере участь у підготовці та реалізації державних і територіальних програм зайнятості, заходів щодо запобігання безробіттю;

к) Вносить до місцевих державних адміністрацій пропозиції про бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5 процентів загальної кількості робочих місць для осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

л) Бере участь в організації оплачуваних громадських робіт для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім для осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами інших підприємств, в установах і організаціях;

м) Подає допомогу бажаючим влаштуватися на роботу громадянам, у тому числі тим, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

н) Реєструє безробітних, забезпечує їх працевлаштування, в тому числі за бажанням направляє безробітних на сезонні та оплачувані громадські роботи, виплачує допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на їх утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надає безпроцентні позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю;

о) Виплачує матеріальну допомогу громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку;

п) Готує пропозиції щодо визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;

р) Інформує населення про наявність навчальних закладів, центрів, курсів, технічних шкіл, комбінатів, пунктів підготовки та перепідготовки кадрів, про строки навчання;

с) Проводить роботу з питань організації професійної діяльності громадян України за кордоном;

т) Видає суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на посередництво у працевлаштуванні за кордоном;

у) Видає дозволи на працевлаштування іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін

ф) Здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення. Вживає заходів до запобігання незаконному використанню робочої сили;

х) Розробляє статистичну звітність про стан ринку праці, попит і пропонування на робочу силу, іншу звітність про зайнятість населення, забезпечує її достовірність та своєчасне подання;

ц) Веде облік та складає звіти про витрачання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.

2. СПРИЯННЯ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ У ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ ГРОМАДЯН

Одним із основних завдань державної служби зайнятості є сприяння у працевлаштуванні громадян

Головною метою працівників центру зайнятості є індивідуальний підхід до клієнтів і надання адресної допомоги як незайнятим громадянам, так і роботодавцям.

Для того щоб наша допомога була ефективною, ми активізуємо свою співпрацю з роботодавцями (ретельно вивчаємо актуальні потреби, економічний стан та кадрові проблеми підприємств; націлюємо їх на те, що участь в реалізації політики зайнятості має суспільно-корисний характер, особливо для тимчасово незайнятих громадян і членів їх сімей, які сподіваються на підтримку співвітчизників та ін.), бо саме від їх роботи залежатиме наявність робочих мість для працевлаштування безробітних.

Зрозуміло, що без відповідного бажання самих безробітних знайти роботу і без активної поведінки їх на ринку праці важко протистояти безробіттю. З метою активізації власних зусиль безробітних та посилення їх відповідальності щодо влаштування свого життя в Лубенському центрі зайнятості проводяться семінари по опануванню ними методів самостійного пошуку роботи. Як свідчить вітчизняний та зарубіжний досвід, дана форма роботи служби зайнятості без вагомих витрат дозволяє значно підвищити ефективність працевлаштування безробітних

Велику користь дає комісія по довготривалому безробіттю, яка робить аналіз проведеної роботи з певним клієнтом, вивчає причини відсутності результатів щодо його працевлаштування, а також активізує зусилля клієнта до пошуку роботи. Ми працюємо не на показники, а на конкретного громадянина - це основна концепція ЄТОНН.

3. ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ, ПЕРЕНАВЧАННЯ ТА ПРОФОРІЄНТАЦІЯ НЕЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ

Обґрунтований вибір громадянами певного виду діяльності та форм зайнятості відповідно до особистих схильностей і потреб економіки, правильне самовизначення при виборі та плануванні кар'єри є необхідними умовами ефективного функціонування ринку праці будь-якої держави.

Робота все більш вимагає від людини нових поведінкових моделей до тих працівників, в яких є потреба та одночасно вивільняються найменш конкурентноспроможні громадяни, які не відповідають потребам сучасного ринку.

Ситуація на сучасному ринку праці потребує створення нового механізму зв'язку професійної школи і професійної праці, яким має стати супровід професійної кар'єри працівника. Для випускників вузів - це формування професійної кар'єри, для безробітних - сприяння зайнятості, для працюючих - розвиток професійної кар'єри на підприємстві.

Проведення групових та індивідуальних консультацій, профвідбору дає змогу з достатньою достовірністю прогнозувати успішність засвоєння професії або спеціальності особами різних вікових груп. Створюються умови для скорочення строків підготовки кваліфікованих працівників, необхідних тій чи іншій організації та підприємству, забезпечення більш повної відповідності їх вимогам виробництва, задоволення людини працею, зростання продуктивної праці, а також для виявлення тих протипоказань, ігнорування яких при виборі професії може негативно вплинути на здоров»я працівників.

Отже, професійна орієнтація є комплексом взаємопов'язаних соціальних, економічних, медико-фізіологічних та психолого-педагогічних заходів, спрямованих на формування в людині готовності до усвідомленого, обґрунтованого вибору професії, подальшого професійного зростання відповідно до своїх нахилів, здібностей з урахуванням регіональних особливостей ринку праці.

Політика служби зайнятості на сучасному етапі має бути спрямована на скорочення тривалості безробіття. Цього можна досягти шляхом надання безробітним допомоги в пошуках роботи та сприяння їх орієнтації на ринку праці з одночасним підвищенням їх професійно-кваліфікаційних характеристик.

Безробітні по-різному реагують на ситуацію безробіття. Одні краще справляються з труднощами, що виникають через втрату роботи, другі - гірше.

Професійна консультація - це спеціальна діяльність фахівців служби зайнятості, спрямована на формування в безробітних об'єктивної оцінки ситуації безробіття та можливостей зайнятості й вирішення проблеми індивідуального працевлаштування з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей безробітного і потреб ринку праці. Професійне консультування безробітних досить складне, тому що не кожен з них готовий негайно приступити до роботи і їм потрібна не тільки допомога у працевлаштуванні, але й серйозна психологічна підтримка. Необхідно зняти тривожний стан безробітного, спільно проаналізувати становище, що склалося та вихід з нього. Потім виявити коло інтересів і схильностей безробітного й підібрати відповідний тип професій, обговорити можливості працевлаштування на вільні вакансії; у разі неможливості працевлаштування на вільні вакансії, обговорити з безробітним можливості переорієнтації та перенавчання для отримання нової професії. У кожному конкретному випадку професійна консультація має бути індивідуальною. Необхідно пояснити безробітному загальні причини неконкурентоспроможності його на ринку праці (слабка проінформованість про ринок праці і вимоги роботодавця до працівника, неадекватна самооцінка, високій рівень домагань, втрата навичок спілкування і професійної кваліфікації, невміння показати себе роботодавцю).

Орієнтуючись на потреби ринку праці та індивідуально-психологічні особливості безробітних, їх особисті запити, профорієнтація, профконсультація надають реальну допомогу безробітним у виборі професії чи місця роботи, профілю професійного навчання чи перенавчання та в працевлаштуванні, підвищенню їх конкурентноспроможності на ринку праці.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПЛАЧУВАНИХ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

Оплачувані громадські роботи -- загальнодоступні види некваліфікованих робіт, а також кваліфіковані роботи, які організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки та забезпечення тимчасової зайнятості осіб, які шукають роботу;

Оплачувані громадські роботи організовуються для:

· осіб, які не мають роботи;

· зайнятих трудовою діяльністю осіб, які виявили бажання працювати у вільний від основної роботи час;

· учнівської та студентської молоді, яка виявила бажання працювати у вільний від навчання час;

· пенсіонерів, інвалідів.

Особи, зареєстровані як безробітні у службі зайнятості, залучаються до оплачуваних громадських робіт на строк, що сумарно не перевищує 180 днів у межах календарного року. Оплачувані громадські роботи проводяться виключно на спеціально створених для цього тимчасових робочих місцях. Місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих рад та роботодавці незалежно від форми власності організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості.

Оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі. Для проведення оплачуваних громадських робіт (незалежно від джерел їх фінансування) між міським, районним, районним у місті або міськрайонним центром зайнятості та роботодавцями укладається договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт. Примірна форма зазначеного договору затверджується Мінпраці за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Участь в оплачуваних громадських роботах є добровільною. Направлення осіб на оплачувані громадські роботи можливе тільки за їх згодою. Тривалість робочого часу осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, встановлюється відповідно до законодавства про працю. До оплачуваного робочого часу безробітного, зайнятого на оплачуваних громадських роботах, додається дві години на місяць, призначені для пошуку підходящої роботи та відвідування центру зайнятості. Фінансування витрат на заробітну плату за цей час здійснюється за рахунок джерела оплати праці таких осіб.

Визнана в установленому порядку безробітною особа, зайнята на оплачуваних громадських роботах, може достроково розірвати трудовий договір у разі працевлаштування на постійне місце роботи та в інших випадках, передбачених законодавством.

В умовах складної ситуації на ринку праці, організація оплачуваних громадських робіт вважається ефективним засобом активної політики на ринку праці.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Розширення обсягів працевлаштування громадян можливе лише за умови плідної співпраці працівників служби зайнятості з представниками роботодавців. Керівники та працівники кадрових служб, підприємці все частіше звертаються в сектор взаємодії з роботодавцями, де їм за лічені хвилини надаєтья інформація про наявність безробітних за будь-якими спеціальностями. Постійно вивчаються актуальні потреби, економічний стан та кадрові потреби підприємств. На семінарах роботодавці отримують юридичні консультації стосовно дотримання законодавства про зайнятість, про державне страхування на випадок безробіття, а також про нові можливості взаємодії зі службою зайнятості.

Актуальним на сьогоднішній день вважаю підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві, за новими технологіями та на сучасному обладнанні як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва.

Сьогодні роботодавець потребує висококваліфікованих робітників. В організації професійного навчання незайнятого населення з робітничих професій є необхідність розширення обсягів підвищення кваліфікації з низьких розрядів на більш високі. Також вважаю за доцільне збільшувати обсяги професійного навчання з одночасним набуттям безробітними декількох споріднених професій, що збільшить можливості подальшого працевлаштування.

Вирішенню проблем зайнятості значно сприятиме розгляд на державному рівні питань щодо реалізації таких заходів, як формування державного замовлення на підготовку робітничих кадрів у ПТУ та професійного складу студентів вузів незалежно від форм навчання (за рахунок бюджетних коштів або на комерційній основі), з урахуванням попиту на відповідні професії на ринку праці, а також готувати спеціалістів з більш розширеними можливостями, наприклад, медична-сестра-масажист.

Також необхідно доповнити чинні законодавчі акти щодо зайнятості молоді положеннями, які б передбачали відповідальність роботодавців за відмову в роботі молоді, котра потребує соціального захисту.

Отже, формування національного ринку праці неможливе без ефективної державної політики зайнятості. В умовах перехідного періоду вона має бути спрямована на забезпечення гнучкості ринку праці, зміну професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, підвищення мобільності працівників, а також стимулювання трудової активності населення на працю.

Гострою проблемою в кадровій політиці є забезпечення служби кваліфікованими державними інспекторами праці та юристами. Щоб працювати з повною віддачею на цих посадах потрібні люди з вищою освітою, а то і двома.

Практика роботи показує, що успіх супроводжує тільки згуртовані, кваліфіковані, ініціативні колективи. Можна бути впевненими, що небайдужість колективу Лубенського міськрайонного центру зайнятості до долі міста та району, його громадян, тісна співпраця з органами місцевого самоврядування і соціальними партнерами уможливлять вирішення більшості проблем, пов язаних із безробіттям.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Парлам. вид-во,1999.-88 с.

2. Закон України «Про зайнятість населення» із змінами та доповненнями відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» від 21.11.1997 р.-К.,1998.

3. Закон України « Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування на випадок безробіття» 2 березня 2000р.№1533-III // Праця і зарплата № 14(210) квітень 2000р.

4. Постанова від 10 вересня 2008 р. N 839 «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів» Кабінету Міністрів України .

5. Маршавін Ю., Фокас Л., Ляміна Л. Методичні рекомендації щодо

надання центрами зайнятості соціальних послуг роботодавцям. К.; Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості 2004.-с.60.

6. Піддубний В. В., Маршавін Ю. М. Довідник спеціаліста державної служби зайнятості з базових засад, загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. - Т. І. - 544 с.