Психоінформаційні технології у менеджменті. Функції та компетентність керівника. Психологічна орієнтація працівників

Теорія ієрархії потреб А. Маслоу - Учені, які вивчають поведінку людей, твердять, що ми робимо, спрямоване на задоволення певних потреб. За Маслоу, існує п'ять категорій потреб людини: потреба самореалізації, потреба відчувати повагу до себе, соціальні потреби, потреба безпеки, фізіологічні потреби. Детальніші розглянемо нижче.

Двофакторна теорія мотивації Ф. Герцберга, Він розрізняє так звані гігієнічні фактори мотивації поведінки і чисті. Відкриття групи дослідників, очолюваної Ф. Герцбергом, полягає в тому, що вдалося виявити, з одного боку, фактори, що приводять до задоволення роботою, тобто є мотиваторами, а з іншого боку - гігієнічні фактори, що викликають незадоволення і діють негативно.

Соціопсихічна теорія мотивації Е. Мейо та Ф. Ретлісбергера, яка містить ідею унікальних потреб людини, їх складності, важливості особистих та сімейних мотивів, вирішального значення ефективного обміну інформацією.

Теорія існування, належності і розвитку К. Адлерфера, яка розвивала концепцію А. Маслоу.

Теорія концентрації мотивів на досягненні однієї з потреб Д. Мак-Клеланда, яка робить наголос на владі, успіху і причетності.

Теорія очікувань В. Врума, яка визначає мотивацію як взаємодію трьох складових зв'язків: а) затрати праці - результати, б) результати - винагорода, в) винагорода - задоволення (валентність).

Теорія справедливості Портера-Лоулера, що враховує п'ять факторів: затрачені зусилля, отримані результати, винагорода внутрішня і зовнішня, сприйняття винагороди, задоволення;

Теорія оперантного обумовлення Б. Скінера, яка побудована на зміні поведінки у потрібному напрямі шляхом навчання і підкріплення належної реакції відповідними стимулами.

Розглянемо теорію ієрархії потреб А. Маслоу більш детально.

За Маслоу, існує п'ять категорій потреб людини, які він зобразив їх у вигляді піраміди (рис. 3.3.)

А. Маслоу сформулював три основоположні припущення щодо людської поведінки у своїй найбільш популярній книзі "Мотивація та особистість":

люди суть нужденні тварини, потреби яких ніколи не можуть бути задоволені, а цілей своїх повністю їм не дано досягти;

стан часткового або ж повного незадоволення потреб спонукає людину до дії (згідно з Маслоу «кращий спосіб спонукати кого-небудь до пошуку любові - це відмовити йому в ній»);

люди суть нужденні тварини, потреби яких ніколи не можуть бути задоволені, а цілей своїх повністю їм не дано досягти;

стан часткового або ж повного незадоволення потреб спонукає людину до дії (згідно з Маслоу «кращий спосіб спонукати кого-небудь до пошуку любові - це відмовити йому в ній»);

існує ієрархія потреб, в якій основні потреби нижчого рівня перебувають унизу, а вищого рівня - наверху, стрілка зліва вказує на послідовність задоволення потреб.

За Маслоу, поведінку людей визначає безліч мотивів, що перебувають у певному співвідношенні один з одним. На думку дослідника, про вищі потреби мова може йти тільки тоді, коли базові потреби більш-менш задоволені - теза, що сьогодні часто зазнає критики. Пов'язано це з тим, що нижчий, чи основний, рівень потреб - фізіологічні потреби і потреби, пов'язані з безпекою особистості, - вважається задоволеним для більшості працівників. Отже, переважно слід мати на увазі потреби вищого порядку. Треба зважати також на те, що середні й малі підприємства мають більше можливостей для задоволення соціальних потреб своїх працівників.

11. Надайте характеристику лідерства, влади та стилів керівництва.

Лідерство - це соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на випливі особистого авторитету людини на поведінку їх членів .

Лідерство - стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків у групі.

Лідерство - це здатність впливати на індивідуумів і групи людей, щоб працювати для досягнення цілей.

Влада - це можливість впливати на поведінку інших людей. Керівник повинен мати владу не лише неформальну, але обов'язково має формальну владу: підлеглі залежать від нього в питаннях зарплати, видачі завдань, просуванні по службі, задоволення соціальних потреб, видачі матеріальної допомоги.

Вплив - це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни у поведінку (стосунки, відчуття тощо) іншого індивіда.

Стиль керівництва система принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей.

Розглянемо та надамо характеристику таким стилям керівництва: автократичний стиль, демократичний стиль, ліберальний стиль.

Автократичний стиль - це поведінка керівника, який має достатній обсяг влади для нав'язування своєї волі підлеглим. Основними позитивними характеристиками керівника-автократа є: відданість, ризикованість, оперативність, настирливість тощо. Негативним у керівника-автократа є: надмірна централізація влади, свідоме обмеження контактів з підлеглими, нетерпимість до заперечень, формальне проведення нарад, перевищення меж законів, часте застосування адміністративних стягнень тощо.

Демократичний стиль - це поведінка керівника, який намагається не нав'язувати свою волю підлеглим, а створює клімат у колективі, де працівники мотивують себе самі до праці через потреби вищого рівня. Основними позитивними характеристиками керівника-демократа є справедливість, повага до підлеглих, турбота про них, делегування другорядних питань підлеглим, прислуховування до думок підлеглих, доведення вказівок підлеглим у вигляді пропозицій, порад і навіть прохань, інформування колективу про стан справ та перспективи розвитку організації тощо.

Ліберальний стиль - це поведінка керівника, який надає своїм підлеглим майже повну волю у виборі завдань та контролю за ними. Основними позитивними характеристиками керівника-ліберала є: ввічливість, добродушність до підлеглих, готовність вислуховувати пропозиції і навіть критику підлеглих тощо. Негативним у керівника-ліберала є: відсутність ініціативи, очікування вказівок зверху, невпевненість, легкість впливу оточуючих, невимогливість до підлеглих, легко роздає нереальні обіцянки, безконтрольність, якщо вказівка не виконується підлеглим, може виконувати її сам тощо.

12. Розкрийте сутність управління конфліктами.

Конфлікт - це відсутність згоди між двома або більше сторонами, де кожна хоче, щоб були прийняті саме її погляди. Основною негативною стороною конфлікту є заважання задоволенню потреб як окремої особи, так і колективу в цілому. Позитивними сторонами конфлікту є допомога у виявленні різносторонніх поглядів, джерело додаткової інформації та числа альтернатив, допомога в ефективному виконанні завдань тощо.

Основними способами розв'язання конфліктних ситуацій є структурні і міжособові методи. До структурних методів розв'язання конфліктних ситуацій належать: роз'яснення вимог до праці, координаційні та інтеграційні механізми, загальноорганізаційні комплексні цілі, структура системи винагород. Роз'яснення вимог до праці - це повідомлення підлеглих про шляхи руху інформації в організації, система повноважень та оплати праці, правила внутрішнього розпорядку тощо. Координаційні та інтеграційні механізми - це повідомлення підлеглих про ланцюг команд, ієрархія повноважень, порядок прийняття рішень тощо. Загальноорганізаційні комплексні цілі - це виконання окремого завдання зусиллями двох або більше підрозділів. Структура системи винагород - це вплив на поведінку людей через мотивацію. До міжособових методів розв'язання конфліктних ситуацій належать ухилення, «згладжування», примушування, компроміс, вирішення проблеми. Ухилення - це намагання людини відійти від конфлікту. Згладжування - це переконання, що у результаті конфлікт позначиться негативно на всіх, тому його не варто починати. Примушування - це примушування прийняти свій погляд будь-яким чином. Компроміс - це прийняття погляду іншої сторони, але до певної міри.

Вирішення проблеми - це готовність ознайомитися з іншими поглядами та знайти вихід, зрозумілий і прийнятний для всіх сторін.

13. Надайте перелік господарських товариств.

За статтею 1 Закону України «Про господарські товариства», до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

14. Надайте перелік об'єднань підприємств, їх форми та принципи діяльності.

Господарське об'єднання - це складна господарська організація, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа.

Класифікація об'єднань підприємств:

Асоціації - найпростіша форма договірного об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

Корпорації - договірні об'єднання господарюючих суб'єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад, здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також цілі держави (наприклад, Міжнародний консорціум супутникового зв'язку). Після досягнення статутної мети консорціум або ліквідується, або перетворюється рішенням його засновників і реєструється як постійне господарське об'єднання.

Концерни - форми статутних об'єднань підприємств, що характеризуються єдністю власності і контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки (промисловість, торгівля, страхова справа тощо).

Картелі - договірне об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовлюваної продукції.

Синдикати - організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Подібним чином може здійснюватись закупівля сировини для усіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трести - монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються усі напрямки діяльності.

Холдинги - специфічна організаційна форма об'єднань капіталів; державницьке інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання.

Фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства. На відміну від концерну фінансові групи очолюють один або декілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств, що входять до них, координують усі сфери їх діяльності.

15. Складіть “портрет” менеджера ХХІ століття.

На сучасному етапі розвитку менеджменту визначення психологічного портрета особистості є, на мій погляд, одним із самих складних і важливих питань, рішення якого дозволить підвищити ефективність управління персоналом.

Менеджер високого класу повинний:

1. Уміти ставити високі особисті мети по задоволенню потреб у самовираженні, прагнути вести нормальний спосіб життя, підтримувати гарну фізичну форму, постійно підвищувати свою кваліфікацію, ясно і дохідливо викладати свої думки, бути чесним, обов'язковим, цілеспрямованим і красиво вдягатися.

2. Уміти науково прогнозувати стратегію розвитку фірми, ефективність і конкурентноздатність товару, що випускається, вивчати й оцінювати фактори, аргументовано доводити усно і письмово свої ідеї.

3. Уміти формулювати мети колективу, розуміти характер, особливості особистості й адекватно оцінювати себе й інших людей, підтримувати нормальний морально-психологічний клімат у колективі, знімати стреси, згладжувати конфліктні ситуації.

4. Знати технічні і технологічні особливості, принцип дії що купується, що випускається чи продаваного об'єкта, розбиратися в питаннях уніфікації, стандартизації, спеціалізації й автоматизації виробництва.

5. Вміти аналізувати, прогнозувати, економічно оцінювати і приймати рішення в умовах невизначеності.

6. Вміти організовувати себе і колектив на досягнення поставлених цілей, виконувати функції розподільника ресурсів, диспетчера і координатора, делегувати функції і відповідальність по рівнях керування, організовувати стимулювання працівників за реалізацію концепції маркетингу, підвищення якості й економію ресурсів.

Висновок

Менеджмент - це і мистецтво, і наука. Мистецтво, тому що багатьом з необхідних менеджеру навичок неможливо навчитися, навіть читаючи найрозумніші книги. Потрібна ще й практика. Але це і наука, тому що доводиться мати справу з величезною і постійно поповнюваною базою знань і даних про процес управління і методи підвищення ефективності роботи організації. Отже, менеджер повинен мати не тільки формальну освіту і практичний досвід, але і вміти сполучити науку з мистецтвом управління.

У сучасних умовах трансформації економіки на основі ринкових відносин одним із пріоритетних напрямків у менеджменті стає вироблення нових теоретичних і методологічних концепцій з використання науки управління в практичній діяльності організацій в Україні. У XXI столітті менеджери повинні будуть покладатися в основному на людські і концептуальні навички, але застосовувати їх будуть по-новому. На зміну ієрархіям, твердим графікам і правилам приходить робота в командах, безпосередні взаємодії, перманентні інновації, безупинне навчання й удосконалювання.

Менеджери перетворюються в партнерів, помічників своїх підлеглих, вони повинні вміти йти на усвідомлений ризик і сприяти розвитку здібностей і повнішому використанню енергії співробітників.

В умовах усе зростаючого інтересу до менеджменту, як науки і практики управління, виникає потреба не тільки в узагальненні і систематизації знань про різноманітні методи керівництва організаціями, але й у передачі накопиченого досвіду зростаючої армії керівників і підприємців.

Література

1. Крамаренко В.И. Менеджмент: Навчальний посібник - Київ: ЦУЛ, 2000. - 248 с.

2. Основи менеджменту / Під ред. Федоренка В.Г. - Київ: Алерта, 2007. - 420 с.

3. Менеджмент организации. Учеб. пособие / З.П. Румянцева, Н.А. Соломатин и др. М.: ИНФРА-М, 1995.

4. Шегда А.В., Основы менеджмента: Учеб. пособие. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998.

5. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник.-К: Вища шк., 1995 - 351 с.

6. Менеджмент. Навч. посібник. Л.Г. Дідковська, П.Л. Гордієнко. Київ “Алерта” КНТ, 2007.

7. Кредісов А.І., Панченко Є.Г. Менеджмент для керівників. - Т.: Т-во «Знання», КОО, 1999.