Теоретико-практичні засади формування іміджу керівника загальноосвітнього закладу
Імідж керівника як соціально-психологічний феномен. Систематизація особистісних та професійних якостей, що характеризують імідж керівника навчального закладу. Іміджеві характеристики керівника ЗОШ (на прикладі директора Переяслав-Хмельницької школи №7).
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.07.2013 |
| Размер файла | 253,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
Розділ 1. Імідж сучасного керівника як елемент системи управління організації
1.1 Імідж керівника як соціально-психологічний феномен
1.2 Функціональні аспекти іміджу керівника
1.3 Імідж керівника - визначальний фактор формування позитивного іміджу навчального закладу
1.4 Систематизація особистісних та професійно - важливих якостей, що характеризують імідж керівника ЗНЗ
Висновки до 1 розділу
Розділ 2. Дослідження процесу формування іміджу керівника загальноосвітнього закладу
2.1 Стадії формування іміджу керівника ЗНЗ
2.2 Етапи, методика та результати емпіричного дослідження
2.2 Іміджеві характеристики керівника ЗОШ (на прикладі директора Переяслав-Хмельницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №7 Кітаєвої Галини Василівни)
Висновки до 2 розділу
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
Актуальність дослідження. Сучасний стан розвитку Української держави та освіти зумовлює необхідність постійного пошуку шляхів та засобів вдосконалення професійної підготовки майбутніх керівників вищих навчальних закладів. В останні роки система управління освітніми закладами зазнає значних труднощів. Вирішення стратегічних освітніх завдань, визначених у Законах України «Про освіту» [22], «Про загальну середню освіту» [21] та інших нормативно-правових документах, залежить, у першу чергу, від якісного управління, що здійснюється у навчально-виховних закладах, компетентності і здібностей їх керівників, а також від оволодіння ними змістом, методами і формами ефективного управління, серед яких особливе значення має імідж керівника.
Проблема необхідності формування позитивного іміджу керівника, що є визначальним у формуванні іміджу загальноосвітнього навчального закладу в сучасних соціально-економічних умовах зростання конкуренції між закладами середньої освіти постає дуже гостро. При цьому створений позитивний імідж керівника може полегшити доступ освітнього закладу до фінансових, інформаційних та людських ресурсів; освітній заклад, на чолі з керівником з позитивним іміджем за рівних умов стає привабливішим для педагогів. Думка оточуючих про навчальний заклад формується на основі багатьох факторів, але першим є образ директора школи. Керівник навчального закладу здійснює управлінську діяльність через систему стосунків з дітьми, батьками, колективом працівників, адміністративними та контролюючими інстанціями, різними громадськими організаціями. Зрозуміло, що всі вони так чи інакше аналізують і оцінюють роботу керівника.
Саме тому керівники загальноосвітніх навчальних закладів змушені замислитися над тим, як набути таких особливостей (особливих, сильних, актуальних якостей менеджера), які б могли забезпечити перевагу їх навчального закладу над іншими. При цьому імідж керівника виступає як складова загального іміджу організації та один з чинників ефективної діяльності закладу. Крім того, актуальним є дослідження іміджу саме сучасних керівників, тобто тих людей, які сьогодні фактично вирішують основні питання розвитку середньої освіти.
Сутність іміджу як соціальної, психолого-педагогічної та управлінської категорії вивчається на стику наук. Активно вивчають природу, структуру та фактори формування іміджу фахівці з менеджменту та маркетингу (наприклад, А.Андерсон, Т.Бурцева, Фішер), соціологи та політологи (С.Ананьєва, А.Бінецький [8], С.Лісовський), психологи та педагоги (Т.С. Яценко, В.Лозниця, О.Перелигіна [54], Г.Почепцов [60], В.Шепель[79], А.А. Калюжний та ін.).
Проте залишаються недостатньо вивченими можливості змістовної сторони професійного іміджу майбутнього керівника загальноосвітнього закладу, його структура та процес формування.
Таким чином аналіз психолого-педагогічної літератури дає змогу констатувати, що проблема розвитку професійного іміджу майбутнього керівника загальноосвітнього закладу не була предметом системного та цілісного вивчення.
Отже, потребами суспільства, необхідністю інноваційних змін у підготовці майбутнього керівника загальноосвітнього закладу і зумовлено вибір теми наукового дослідження „Теоретико-практичні засади формування іміджу керівника загальноосвітнього закладу ”.
Об'єктом дослідження є процес формування іміджу сучасного керівника загальноосвітнього закладу.
Предмет дослідження - теоретико-практичні аспекти іміджевих характеристик керівника загальноосвітнього навчального закладу.
Мета дослідження - обґрунтувати теоретико-практичні підходи до вивчення проблеми іміджу та дослідити основні елементи іміджу керівника-праткика загальноосвітнього закладу.
Для досягнення мети дослідження були визначені такі завдання:
1. Здійснити аналітичний огляд проблеми в сучасних наукових дослідженнях.
2. Дослідити функціональні аспекти іміджу керівника та встановити взаємозв'язок між іміджем сучасного навчального закладу і його керівника.
3. З'ясувати стадії формування іміджу керівника ЗНЗ.
4. Провести емпіричне дослідження іміджу керівника (на прикладі директора ЗОШ №7 м. Переяслав-Хмельницький).
Методологічні основи дослідження склали фундаментальні положення і принципи соціально-психологічної науки щодо психологічних механізмів міжособистісного сприймання та самопрезентацію особистості; сучасні підходи управлінської психології до ролі особистості керівника та його іміджу; теорії управлінських якостей.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися:
- теоретичні методи (логіко-теоретичного аналізу проблеми, аналізу і синтезу при визначенні мети, предмета, завдань дослідження, аналіз результатів експерименту, визначення його наукової новизни)
- емпіричні: анкетування, спостереження, методи математичного опрацювання результатів дослідження.
Експериментальна база дослідження. Емпіричне дослідження проводилося впродовж 2012-2013 н. р. на базі Переяслав-Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст.. №7 та ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Вибірку дослідження склали 16 учнів 11 класу, 12 учителів школи та 20 студентів ВНЗ.
Наукова новизна дослідження полягає в конкретизації сутності, структури і функцій соціально-психологічного іміджу керівника загальноосвітнього навчального закладу. В обсягах магістерського дослідження доведена стадіальність та послідовність процесу утворення цілісного образу керівника, починаючи з первинних вражень до системного уявлення про нього.
Практичне значення дослідження полягає в систематизації та узагальненні рекомендацій для цілеспрямованого формування позитивного іміджу сучасного керівника-практика.
Структура та обсяг роботи. Магістерська робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 85 найменуваннь робіт вітчизняних і зарубіжних авторів.. Загальний обсяг роботи складає 89 сторінок.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ІМІДЖУ ВИКЛАДАЧА
імідж керівник навчальний заклад
1.1 Імідж керівника як соціально-психологічний феномен
Потреба в дослідженні іміджу керівника ЗНЗ продиктована вимогами реформування освітньої системи, визначеними законами “Про освіту” [22], “Про загальну середню освіту” [21], Державною національною програмою “Освіта (Україна ХХ1 століття)”, концепцією 12-річної загальної освіти.
З моменту виникнення управлінської практики, а надалі й науки управління, одне із центральних місць у пізнанні займає фігура керівника («адміністратора», «менеджера» тощо). Не зважаючи на те, що є об'єктом управління -- величезна імперія чи невелика майстерня -- є певний арсенал універсальних якостей, котрі необхідні кожному керівникові. Так, наприклад, ще вавилонський правитель Хаммурапі (1792-1750 р. до н. е.) прекрасно розумів, що уявлення про людину складається на підставі трьох показників: те, що думають про неї оточуючі; те, що думає про себе вона сама, і те, чим вона є насправді. Він уміло маніпулював першим критерієм і цілеспрямовано створював думку про себе в народі як про його турботливого правителя. На цьому приклад можна побачити перші кроки свідомого формування іміджу правителя.[39]
Як показує досвід, кращі сучасні керівники вже сьогодні приділяють пильну увагу питанню формування іміджу, але використовують досягнення іміджелогії стихійно, не знають чітко її змісту, не володіють методиками та технологіями втілення в практику роботи.
У цьому зв'язку важливо проаналізувати літературні джерела з проблеми дослідження та з'ясувати основні якості, що визначають імідж керівника загальноосвітнього навчального закладу.
Аналіз літературних джерел здійснювався нами з цільовою установкою вивчення сутності іміджу як соціальної, психолого-педагогічної та управлінської категорії, особливостей та функцій іміджу сучасного керівника ЗНЗ, складових та стадій формування іміджу управлінця.
Розвиток уявлень про явище іміджу керівника, усвідомлення його значення та функцій пройшли ряд етапів, але й сьогодні цей процес ще не завершився. Розвиток цих уявлень варто розглядати з двох сторін - стосовно наукових уявлень про імідж і стосовно побутових, точніше суспільних уявлень про нього.
Перший етап формування уявлень про імідж охоплює значний період часу від початку 60-х до кінця 80-х років. Головна особливість цього етапу стосовно вітчизняної науки полягає у тому, що поняття "імідж" ще не було поширеним. Його заміняли розгляд особистісних якостей керівника, управлінських функцій планування і контролю, психологічного клімату колективу, питання ідеологічної та професійної підготовки керівників. Підготовка кадрів керівників для країни була одним з головних завдань і напрямків діяльності відповідних структур держави. Таке визначення державного завдання висувало на перший план дещо «ідеальний» тип керівника, який був підібраний точно за існуючими критеріями.
На початку 90-х років з'явилася література, де вивчався більш адаптований до вітчизняних умов тип керівника і приділялась увага таким факторам, як одяг, манери, зовнішність та привабливість керівника. Серед вчених, які займалися цими питаннями, можна назвати В.М.Шепеля[80], А.М. Омарова, В.І. Лебедєва, І.В. Бізюкову та інших.
На рівні суспільної свідомості поняття "імідж" тільки почало входити до активного лексикону, але в побутовому розумінні його зміст варіював у дуже широких межах. У цей час під іміджем розумілися лише його зовнішні атрибути без уваги до внутрішніх факторів. В цей же час за кордоном з'явилося дослідження Р. Баумейстера із самопрезентації, яке базується на припущенні, що кожна людина зацікавлена у тому враженні, яке вона справляє на оточуючих. Поняття самопрезентації закономірно наближало науку до розгляду іміджу. [68]
Після 1992 року розпочався другий етап, для якого було характерно збільшення видань, що розглядають імідж, обговорення змісту поняття в наукових колах. В цей час все більше уваги приділяється психологічним проблемам взаємовідносин в колективі, психологічним питанням спілкування між людьми і бар'єрам, які перешкоджають оптимальному взаєморозумінню, а керівник опиняється в центрі уваги психологів. Серед вітчизняних дослідників, які розкрили психологічні особливості керівника, дослідили процеси міжособистісного сприймання та становлення його іміджу можна назвати О.О. Бодальова, Н.Г. Любимову, Р.Л.Кричевського, Є. Соловйова, [72] а серед зарубіжних - Л. Браун[10], М. Вудкока, Д. Френсіс, Д.Фрасера та інших. На цьому етапі, що триває і зараз, актуальними виявилися не лише зовнішні атрибути, але й внутрішні, суттєві характеристики іміджу.
У розумінні іміджу до сьогодні не склалося несуперечливої теоретичної концепції, в силу чого в науковій літературі співіснують його різноманітні визначення. Основними з них є такі. Імідж - це надзвичайно яскраво емоційно забарвлений образ чогось або когось, який склався в масовій свідомості і має характер стереотипу, йому характерні значні регуляторні властивості (Л.Браун) [10]. Імідж - це особливий психічний образ, який сильно й певним чином впливає на емоції, поведінку та відносини особистості чи соціальної групи (Г.Почепцов) [60]. Імідж - це маніпулятивний, привабливий, легко трактований психічний образ, що виникає при адекватному сприйнятті чогось або когось, впливає на емоційну сферу людини і подекуди на її підсвідомість, а через них - на пояснювальні механізми свідомості і поведінки, вибір людини (В.Шепель[80], Е.Уткін).
Іміджу як спеціально сконструйованому, маніпулятивному, але все ж особливому психічному образу, що має характер стереотипу, притаманні такі загальні характеристики. Імідж як ідеальний об'єкт, що виникає в масовій свідомості, не підлягає прямому виміру, оцінити який можливо лише за характером ставлення людей, що виявляється у спілкуванні, діяльності, виборі. Імідж як ідеальне утворення є нестійким феноменом, що вимагає постійного „підкріплення" рекламою і різноманітними цільовими суспільними акціями. [8] Імідж як стереотип містить обмежене число компонентів, складність конструкції якого тільки заважає його сприйняттю і визначає неоднозначне ставлення до нього. Імідж викликає сильний емоційний відгук, що випливає з його визначення. Імідж як певною мірою образ ілюзорний є і реалістичним, оскільки очевидні прикраси достоїнств знижують довіру і симпатії до нього. Імідж є образом прагматичним, тобто зорієнтованим на обмежене коло завдань, що відповідають цілям особистості фахівця, організації чи особливостям певної ситуації її розвитку. Іміджу як образу цілісному і несуперечливому, що відповідає однозначним узагальненим уявленням, властива варіабельність, оскільки через динамічність ситуації його трансляції та необхідності внесення коректив є неприйнятною абсолютна жорстка і незмінна його конструкція.
Залежно від базисних підстав, що передбачають схожість і відмінності, правомірно виділити такі типології іміджу. З урахуванням критерію спрямованості прояву імідж буває зовнішнім і внутрішнім. [28] За критерієм емоційного забарвлення, імідж диференціюється на позитивний і негативний. З урахуванням критерію цільової установки, імідж буває природним і штучним. За критерієм ступеня раціональності сприйняття імідж виявляє себе як когнітивний образ, який дає „суху" спеціальну інформацію, зорієнтований головним чином на вузьких спеціалістів і людей обізнаних, й емоційний, чуттєвий, орієнтований на широку аудиторію, який може викликати сильний емоційний відгук. Згідно з критерієм змістового наповнення, відповідності його специфіці конкретної діяльності, виокремлюють: імідж керівника та його команди; імідж організації; політичний імідж; імідж території (країни, регіону, міста); імідж ідеї, проекту; професійний імідж спеціаліста; особистісний імідж людини. При цьому очевидно, що кожний з цих типів іміджу має свою психологічну специфіку, яка й визначає особливості його формування в кожному конкретному випадку.
На думку А.Ю. Панасюка [52] імідж включає не тільки природні властивості особи, але і спеціально вироблені, створені і сформовані.
Цілісність іміджу залежить від внутрішньої психологічної узгодженості його соціально-психологічних компонентів (емоційної спрямованості особистості, поведінкових реакцій, проявів характеру, наявних ділових якостей) та виявляється в узгодженні уявлень про цілі діяльності керівника, засоби вирішення управлінських завдань, вербальні та невербальні компоненти спілкування.
Іноді іміджем називають набір значень і вражень, завдяки яким у людей складається уявлення про об'єкт, вони запам'ятовують його і починають відноситися до нього певним чином або завдяки яким об'єкт стає відомим. При цьому, як правило уточнюється, що об'єктом іміджу частіше за все є людина, група людей або компанія.
З точки зору утворення та функціональних особливостей імідж є соціально-психологічною категорією. Введення поняття соціально-психологічного іміджу спонукає до вивчення саме соціально-психологічних механізмів його утворення та розвитку. Соціально-психологічний імідж керівника об'єднує в собі не тільки соціальний статус, соціальні зв'язки цього керівника, але і його психологічні особливості та якості.
Аналіз публікацій [1, 2, 5,], в яких вивчається феномен іміджу керівника, дозволяє виділити такі його основні особливості, як гнучкість, цілісність, залежність від очікувань оточуючих щодо особистості керівника.
На зв'язку іміджу особистості керівника із соціальними очікуваннями людей як членів певного трудового колективу зауважує С.Д.Максименко. При цьому автор виходить з того, що в кожному колективі існує система норма поведінки, що склала далася роками, на основі якої виникають соціально значущі очікування стосовно компетенції, індивідуальних якостей керівника і методів його впливу на колектив. Суть полягає в тому, що ці очікування суттєво впливають на те, яким колектив буде бачити керівника та його імідж. „З ростом вимог до ефективності роботи, - підкреслює автор, - зростають і соціальні очікування щодо керівника, його бажають бачити кращим, ніж він є. Причому соціальні очікування спрямовані на всіх керівників, незалежно від стажу роботи і віку” [41].
У цьому зв'язку зазначимо, що в соціальній психології останніх років імідж розглядається як ореол, стихійно чи спеціально створюваний, і який підтримується думкою соціальної групи. При цьому акцентується увага на тому, що поняття іміджу містить в собі не лише природні особливості особистості, але й спеціально нею вироблювані відповідно до існуючих соціальних норм і вимог. Тому поняття „імідж” пов'язується не тільки із зовнішніми атрибутами людини, його зовнішнім виглядом, але й із внутрішнім його змістом, її психологічним типом, риси якого відповідають запитам часу і суспільства.
У цьому зв'язку В.М.Шепель доходить висновку, що імідж - це збірне поняття. Це образ як та форма життєпрояву людини, завдяки якій „на люди” виставляються його найбільш сильнодіючі особистісно-ділові характеристики. Серед останніх відносно іміджу керівника нового типу автор виокремлює такі:
- комунікабельність (здатність легко сходитися з людьми), емпатійність (здатність до співпереживання), рефлективність (здатність зрозуміти іншу людину), красномовність (здатність впливати словом);
- моральні цінності, психічне здоров'я, вміння долати конфлікти, вміння спілкуватися;
- життєвий і професійний досвід особистості (включаючи інтуїцію в ситуації спілкування) [80].
Мається на увазі, з одного боку, те, що люди схильні бачити те, що бажають бачити, навіть за відсутності в особистості виокремлених ними характеристик, які немов би повинні бути присутніми віртуально. З іншого - для ефективної самопрезентації необхідний прояв упевненості в собі і своїх силах, активності й ініціативи, здатності покладатися на свої власні сили та творчість.
Підкріплюючи викладене вище, О.О.Леонтьєв акцентує увагу на тому, що самопрезентація, яка розгортається у процесі спілкування, належить до бажання особистості подати бажаний образ як для зовнішньої аудиторії (інших людей), так і для аудиторії всередині (ми самі). Тому в ситуації самопрезентації людина управляє враженнями, які вона викликає в тих, хто оточує, виражає свою позицію щодо самовизначення, виявляючи себе як певний тип особистості. Крім того, навмисно чи ні, цілеспрямовано або побічно вона виправдовує або захищає себе для того, щоб підтримати свою самооцінку і підтвердити свій Я-образ. Отже, доходить висновку автор, правомірно виділити три основних мотиви само подачі: прагнення до розвитку відносин; самоствердження особистості; необхідність відповідати професійному плану (іміджу) [7].
Схожа думка підтримується І.Криксуновою, яка стверджує, що самопрезентація чи стратегія самоподачі має за мету такий вплив на тих, хто оточує, щоб досягти сприятливого враження в них про свою особистість. У зв'язку з цим певні аспекти поведінки людини спеціально спрямовані на встановлення контакту, підтримку свого позитивного образу в очах навколишніх, досягнення відповідності цьому образу. Тому кожна людина, піклуючись про власний імідж, приділяючи йому особливу увагу, тим самим турбується „про самоствердження, працює над приближенням життєвих цілей до їх реалізації” [40].
Імідж керівника має бути гнучким, виявляти певний рівень ситуативності, тобто залежності від конкретних умов, потреб, часу. Виходячи з того, що взагалі «імідж - це стійке уявлення» [19] про особистість керівника, то під гнучкістю у даному контексті слід розуміти можливість адекватно поводитися у мінливому середовищі, зберігаючи при цьому індивідуальність.
На імідж керівника істотно впливають очікування підлеглих. Найважливішою його характеристикою є уміння відповідати корпоративній культурі. Існують уявлення про те, якими якостями повинен володіти керівник в організації з певним типом корпоративної культури. Так для культури кланового типу необхідний керівник, що має образ заступника, захисника, тобто керівник, орієнтований на персонал, при цьому велика увага приділяється його харизмі, яка є психологічною основою лідерського впливу. За класичним визначення М.Вебера, харизматичними якостями особистості є якості надзвичайні, надприродні або, щонайменше, специфічно особливі, не доступні іншим людям. У культурі підприємницького типу оптимальним для керівника є імідж процвітаючого бізнесмена, орієнтованого на досягнення ринкових цілей. В ієрархічній культурі найбільш прийнятним буде імідж керівника як талановитого менеджера, що є ефективним координатором й організатором. [66]
Вплив очікувань підлеглих на імідж керівника підтверджує існування так званого «ідеального» іміджу. Ідеальний імідж не може бути реалізований на практиці, він служить певним орієнтиром для проектування або удосконалення окремих складових існуючого іміджу управлінця.
У науці управління проблема ідеального керівника відразу стала ключовою. Так, і в А. Файоля й у Ф. Тейлора в роботах наводяться якості, якими повинен володіти, на їхній погляд, адміністратор. Ф. Тейлор виділяє таку сукупність якостей: 1) розум; 2) освіта; 3) досвід; 4) такт; 5) енергія; 6) кмітливість; 7) чесність; 8) здоровий глузд; 9) здоров'я. А. Файоль розставляв якості ідеального менеджера в такому порядку: 1) здоров'я та фізична витривалість; 2) розум і розумова працездатність; 3) моральні якості -- свідома, тверда, завзята воля; активність, енергія, при необхідності - відвага; мужність, відповідальність, почуття обов'язку, турбота про спільний інтерес; 4) значне коло загальних пізнань; 5) адміністративна установка; 6) загальна обізнаність про все, що має відношення до очолюваного виробництва; 7) більш глибока компетентність у специфічно характерній для даного підприємства професії. Як бачимо, багато якостей перетинаються, однак варто помітити, що в адміністратора А. Файоля фігурують такі «моральні якості»: «Свідома, тверда, завзята воля; активність, відвага; мужність, відповідальність; почуття обов'язку турбота про спільний інтерес». Для порівняння наведемо якості хорошого керівника за Ф. Тейлором: «Такт, чесність, енергія». Таким чином, А. Файоль посилено підкреслює діяльність, що дуже близька до бойової боротьби, тим часом як Ф. Тейлор виділяє звичайні культурні якості європейця чи американця. [76]
Надалі в науковій літературі з менеджменту[5] цій темі приділялось усе більше уваги. У раціоналістичному напрямі розвитку управлінської діяльності -- це функції, а, отже, визначення змісту професійного «поля» адміністратора. У психологічному напрямі -- це вивчення проблем лідерства, виявлення стилів управління, форм впливу тощо. У наш час щоби стати професіоналом у сфері управління, потрібно опанувати серйозні знання й уміння, накопичені сучасним менеджментом.
Таким чином, сутність іміджу як соціальної, психолого-педагогічної та управлінської категорії вивчається на стику наук. Як категорія управлінської науки імідж керівника може бути визначено як образ керівника, що склався в свідомості представників цільових контактних груп громадськості, та виконує певні функції у рамках його професійно-орієнтованої діяльності. У соціальній психології імідж розглядається як різновид образу, що виникає в результаті соціального пізнання. Завдяки цьому образ володіє характеристиками індивідуального явища [29]. Як соціально-психологічна категорія імідж керівника об'єднує в собі не тільки соціальний статус, соціальні зв'язки цього керівника, але і його психологічні особливості та якості. В психолого-педагогічних літературних джерелах під іміджем розуміється стиль і форма поведінки людини в суспільстві.
Таким чином, детальне вивчення проблеми дозволило констатувати, що науковий період можна характеризувати 2 підетапами: тобто коли проблема одночасно починає розроблятися вченими різних наукових галузей фрагментально -з початку ХХ століття; та коли вона починає розроблятися комплексно - це кінець ХХ ст. - початок ХХІ ст. В першому випадку різні спеціалісти почали розробку методів впливу на аудиторію та прийомів ефективного заповнення інформаційних потоків. Пріоритет в цих розробках займають політики та члени адміністративних політичних структур, психологи, що досліджують засоби впливу на особистість, представники великих економічних структур, спеціалісти засобів масової інформації [37].
Як вже зазначалося, комплексно імідж починає досліджуватися з кінця ХХ століття. Саме в цей період з'являється «іміджмейкінг» як наука. На цьому етапі фахівці використовують надбання в різних сферах наукових знань та організовують системну підготовку спеціалістів - іміджмейкерів. Втілення останніх активно починає запроваджуватися в політиці [39], в економіці, в шоу - бізнесі [8], в освіті [9] та інших сферах людської діяльності. Саме на цьому етапі іміджелогія оформлюється як окремий предмет у багатьох вузах. Для її розвитку та впровадження використовуються спеціальні кафедри та факультети іміджелогії, захищаються дисертаційні дослідження, видаються наукові публікації. При цьому, слід зазначити, що до спеціалістів сфери іміджу залучаються фахівці як психології [52], так і соціології [13.], ПР - технологій [8] та інші.
Спираючись на вищенаведене, можна зазначити, що виникнення проблеми іміджу відбулося разом з пізнанням групової поведінки людей. На сучасному етапі розвитку освіти наука про формування іміджу виділяється в окрему наукову галузь зі своєю специфікою, теоретико-методологічною базою та технологіями впровадження.
1.2 Функціональні аспекти іміджу керівника.
Аналіз літературних джерел дозволив нам виділити низку функцій іміджу керівника. Їх умовно можна поділити на зовнішні та внутрішні.
Серед зовнішніх функцій найважливішими виступають представницька та комунікаційна функції. Ще Г.Мінцберг, описуючи ролі, що виконують керівники, наголосив на важливості функції керівника як представника при зовнішніх контактах організації. Тобто, імідж керівника визначає імідж організації. Підкреслюючи важливість комунікаційної функції іміджу, Г.Почепцов наголошує на тому, що імідж «це - інструмент спілкування з масовою свідомістю»[62]. Таким чином, комунікаційна функція має забезпечити оптимальний обмін інформацією між організацією та зовнішнім середовищем. Поняття комунікативної функції включає в себе три власне психологічних аспекти: комунікативна поведінка керівника, комунікативні явища і процеси його діяльності [1].
Внутрішні функції іміджу менеджера складаються з номінативної, нормативної, мотиваційної та функції соціального впливу. Безумовно комунікаційна функція, яку розглянуто у складі зовнішніх, має і внутрішній аспект (у контексті внутрішніх комунікацій).
Номінативна функція виділяє керівника серед інших менеджерів, підкреслює його переваги, відмінності, диференціює особистість керівника у середовищі. Позитивний, ефективний особистісний імідж є дієвим інструментом розвитку власної кар'єри, тому проектування власного іміджу має для керівника і суто прагматичну мотивацію.
Нормативна функція полягає в тому, що керівник задає норми поведінки в організації. Це може бути основою формування соціально-психологічного клімату. Особистісні цінності керівника та його особиста місія впливають на корпоративну культуру організації.
Мотиваційна функція іміджу базується на бажанні підлеглих бути схожими на керівника професійними чи соціальними рисами. Імідж керівника, як мотиватор діяльності підлеглих, впливає на їх самовираження, емоційний стан, психологічний клімат колективу у цілому. При цьому безпосередній вплив на підлеглих повинен ґрунтуватися на особистому прикладі, регулярному спілкуванні, попередженні емоційного пригнічення, сполученні вимогливості і демократизму. Позитивний імідж управлінця є важливим чинником ефективного функціонування організації [26].
Мотиваційна функція тісно взаємодіє із функцією соціального впливу іміджу. У загальному вигляді під соціальним впливом розуміємо процес, через який поведінка одного або кількох людей змінює стан інших людей: їх поведінку, мотивацію або ставлення до тих чи інших речей і явищ [15]. Щоб стати лідером і залишатися ним, людині мало мати потенційну владу, треба користуватися нею, постійно впливати на інших людей, проводити через них свої рішення, перетворювати їх у своїх послідовників. Вплив у процесі спілкування взаємний. Але стосовно лідерства говорять про так званий несиметричний вплив, який виникає, коли одна людина впливає на іншу значно сильніше, причому, цей вплив має зберігатися протягом тривалого періоду часу.
Згідно точки зору автора посібника для керівників «Основи менеджмента» М. Армстронга [3], сучасний керівник (менеджер) виступає в системі суспільного виробництва в кількох ролях: «управлінець», «дипломат», «лідер», «вихователь», «інноватор», «людська істота».
«Керівник-управлінець». Ця функція базується на делегованих йому формальних повноваженнях управляти організацією. Мета управління - забезпечення належного рівня функціонування навчального закладу, переведення його на більш якісний рівень, забезпечення розвитку і оновлення , відповідність педагогічного процесу вимогам сучасності. Виходячи з того, що функції управління визначають зміст управлінської діяльності, а зміст управління часто змінюється під впливом зовнішніх та внутрішніх умов, тому й управлінські функції керівника навчального закладу також часто видозмінюються, що проявляється як у збільшенні чи зменшенні їх кількості, так і у визначенні пріоритетними одних стосовно інших. Значна кількість управлінських функцій свідчить про складність процесу управління та необхідність спеціальної підготовки до нього. Така підготовка передбачає оволодіння управлінським персоналом великим переліком управлінських функцій, що зробити досить складно.
Одним з можливих варіантів розв'язання цієї проблеми є підхід, що полягає в упровадженні основних функцій управління й об'єднанні їх у певні блоки. Це дає можливість здійснювати структурний аналіз управлінського процесу та більш об'єктивно оволодівати змістом і прийомами здійснення цього процесу.
Тому, об'єднавши найбільш істотні управлінські функції в невелику групу, можна здійснювати аналіз управлінської діяльності саме з позицій їх реалізації, а саме:
1. Педагогічний аналіз, який має передбачати:
· аналіз навчально-виховного процесу як засіб визначення рівня розвитку школярів;
· вивчення мотивів, цінностей учителів, можливостей стимулювання їх до інноваційної, експериментальної діяльності;
· висновки щодо існуючого стану справ як уроки на майбутнє;
· використання системного аналізу як засобу вдосконалення функцій управління;
· пошук шляхів розв'язання проблеми;
· налагодження системи інформаційного забезпечення та зворотних зв'язків;
· аналіз результатів діяльності колективу з позиції ролі в ньому кожного члена колективу.
2. Планування, яке має визначити, якими повинні бути цілі закладу та що повинен робити його колектив, аби досягти їх. Для цього адміністрації необхідно:
· сформулювати місію школи (разом з колективом);
· розробити концепцію, скласти прогноз розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення й навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу;
· розробити цільові проекти, які мають відображати етапи реалізації програми розвитку закладу;
· залучити колектив до складання планів, програм розвитку, цільових проектів;
3. Організація, що передбачає створення структури, яка дає можливість членам педагогічного колективу ефективно працювати для досягнення їхніх особистих цілей і цілей закладу. У такому випадку необхідно: ,
· моделювати структуру управління (хто буде залучений і на якому рівні);
· встановлювати горизонтальні зв'язки й забезпечувати їх координацію (хто, коли, чим займається);
· під час добору спеціалістів ураховувати перспективи індивідуального посадового та фахового зростання й інші індивідуальні можливості; х формувати організаційну культуру закладу, яка полягає в тому, що задовольняє потреби членів шкільного колективу -- духовні, організаційні, потреби в згуртованості, наявності сенсу своєї діяльності тощо.
4. Контроль - визначення того, наскільки реалізуються цілі, поставлені перед освітнім закладом на етапі планування.
Кожен працівник школи постійно потребує чіткого уявлення про те, як розвивається школа, які тенденції цього розвитку, як удосконалюється (або не вдосконалюється) навчально-виховний процес. Інакше кажучи, потрібен постійний аналіз, постійний зворотний зв'язок, поінформованість про всі сфери життя й діяльності шкільного колективу. Таку інформацію, достовірну, повну, можна отримати лише за допомогою добре налагодженого, внутрішньо шкільного контролю, який передбачає всебічне вивчення й аналіз навчально-виховного процесу, об'єктивне оцінювання досягнутих результатів, запобігання можливим помилкам, координацію зусиль відповідно до визначених завдань. Контроль має бути регулятором навчально-виховного процесу, виконувати діагностичну, коригуючу та регулюючу функції. За його результатами приймаються управлінські рішення.
«Керівник-дипломат». На діяльність керівника особливий відбиток накладає необхідність постійно вести переговори, вступати в контакти з представниками інших організацій, виробляти спільні рішення, вести переговори. Це вимагає від керівника певних дипломатичних здатностей.
«Керівник-лідер». Сучасні теоретики в галузі управління однозначно висловлюють точку зору, відповідно до якої успішним керівник буде тільки в тому випадку, якщо він є лідером. Причому лідерство та керівництво взаємодоповнюють одне одного. Лідерство - це відносини домінування і підкорення, впливу й наслідування в системі міжособистісних і групових відносин. Лідер (від англ. leader - ведучий) - авторитетний член організації чи соціальної групи, особистий вплив якого дозволяє йому відігравати істотну роль у соціально-політичних ситуаціях і процесах, у регулюванні взаємовідносин у колективі, групі, суспільстві. Керівництво -- це посадове повноваження, коли вплив на підлеглих виявляється за допомогою формальної влади. Лідер і керівник відрізняються в наступному: керівник, як правило, призначається, лідер висувається групою стихійно; керівник має обумовлені законом, розпорядженнями права та обов'язки, лідер, як правило, їх не має; лідер, безперечно, є неординарною особистістю (не обов'язково із соціально позитивними якостями), продуктом природного відбору, і ці якості постійно потрібно підтверджувати, із якостями керівника необхідно рахуватися незалежно від ставлення до них. Керівник - лідер має володіти «корисними», з точки зору групи, якостями, завдяки яким його діяльність щодо задоволення інтересів даної групи є найпродуктивнішою. За ним група визнає право на прийняття рішень, найефективніших з точки зору групового інтересу. Авторитет лідера заснований на вміннях об'єднувати, згуртовувати учасників групи заради досягнення спільної мети.
«Керівник-психолог-вихователь». У процесі функціонування педагогічного закладу між працівниками можуть виникати різноманітні суперечки, ворожі взаємини і навіть сварки. Основою цього є конфлікт. Керівник повинен уміти запобігати деструктивним конфліктам і сприяти адекватному розв'язанню конструктивних. Основними джерелами прогнозування конфліктів є результат вивчення об'єктивних і суб'єктивних умов та факторів взаємодії між людьми з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних особливостей. У колективі, наприклад, такими умовами та факторами можуть бути: рівень соціальної напруженості, соціально-психологічний клімат, лідерство і мікрогрупи тощо.
Основними шляхами запобігання виникненню конфліктів можуть бути:
- постійна турбота про задоволення потреб і запитів співробітників;
- дотримання принципу соціальної справедливості в будь-яких рішеннях . що торкаються інтересів колективу й особистостей;
- виховання співробітників, учнів, батьків формування у них професійно важливих управлінських і особистісних якостей спілкування тощо.
Оскільки конфліктами краще управляти, ніж розв'язувати, керівник закладу освіти повинен володіти різноманітними прийомами: відхід від конфлікту, придушення конфлікту і власне управління конфліктом. [3]
«Керівник-інноватор». Одна з найголовніших професійних якостей керівника -- це стрімкість: необхідно розвиватися в ногу із часом, а ще краще -- трохи випереджаючи його. У Марка Твена є таке зауваження: «Навіть вірний шлях не доведе до потрібного місця, якщо тупцювати на ньому занадто довго». Інноваційна діяльність керівника полягає в організації та проведенні на базі закладу або за його участі апробацій і педагогічних експериментів щодо тієї чи іншої інновації, яка або вже є готовим продуктом, або знаходиться на стадії розробки: очолення робочих і творчих груп, ініціювання участі в інноваційних проектах тощо.
«Керівник -- людська істота». Менеджер являє собою особистість, яка володіє своїм характером -- сукупністю поведінкових рис, які або позитивно, або негативно впливають на виконання ним службових обов'язків. Спроби визначити особливий набір рис характеру та розумових здібностей ідеального керівника мали обмежений успіх. Особливу увагу цій сфері досліджень приділив Е. Гізеллі. Більше двадцяти років наукової діяльності він присвятив вивченню даного питання. Наводимо таблицю, що дає коротку картину висновків щодо його досліджень. У ній у порівнянні знаходяться відомості про тридцять різних рис характеру та розумових здібностей, необхідних для створення образу ідеального керівника. Не дивно, що Гізеллі зробив такий висновок: «Керівник із яскраво вираженими авторитарними рисами має менше шансів на успіх, ніж людина більш спокійна у стосунку до цього. Трохи менш важливими рисами, що характеризують керівника, є професійні досягнення (висота сходини на службових сходах), розумові здібності, рівень освіченості, упевненість у собі, самореалізація, рішучість»[15; с. 28-40].
Інше дослідження з цієї ж теми було проведено Ф. Філдером. Він зробив висновок, що проникливий і психологічно віддалений від підлеглих керівник має більше шансів на успіх, ніж його протилежність. Такому керуючому легше об'єктивно оцінити роботу кожного із працівників. Але, напевно, найважливіший висновок зі всіх подібних досліджень зводився до такого твердження: індивідуальні риси особистості керівника майже не впливають на успіх спільної справи, а отже, вони не повинні ставати критеріями при відборі керівників[78].
Дуже важливо знайти оптимальне сполучення між особистими характеристиками керівника та особливостями керованої ним групи. Якщо таке сполучення знайдене успішно, то продуктивність роботи такої групи різко зростає. На додаток до вищесказаного варто відмітити, що чоловіки та жінки мають абсолютно рівні шанси на успіх. Це твердження дозволяє зруйнувати багато стійких стереотипів у поглядах на жінку-управлінця.
Отже, згідно з «теорією рис», керівник повинен мати сукупність певних якостей. Однак, незважаючи на проведені дослідження, учені не змогли дійти загальної думки про обов'язковий набір якостей ефективного лідера. Щоб мати лідерський вплив, керівник повинен сприйматись групою, як:
«Один із нас». Лідер має спільні характеристики із членами групи, тому він сприймається як «один із нас», а не як «чужинець». «Чужинець» зазвичай викликає сторожкість.
«Подібний до більшості з нас». Лідер повинен бути дійсним членом групи, особливим чином утілювати в собі норми та цінності, що мають найбільше значення для групи.
«Кращий із нас». Треба бути не тільки таким, як більшість із нас, але й, як це не парадоксально, «кращим із нас», щоби бути прикладом, зразком для наслідування, «фокусом» усіх позитивних емоцій членів групи. При цьому лідер уже не буде «як один із нас», що може викликати у групи побоювання, що її проблеми не будуть зрозумілі та важливі для лідера[63].
Підлеглі мають бути впевнені, що керівник може допомогти задоволенню їхніх потреб, і керівник повинен виправдати їхні очікування щодо цього.
Якості та характеристики ідеального керівника, про які йшлося вище, мають свого роду космополітичну спрямованість. Однак не можна ігнорувати той факт, що кожний національний підхід, що сформувався в управлінні, вкладає в характеристики ідеального керівника деяке «звучання», яке відрізняється «національним колоритом». Воно формується під впливом особливостей економічного та історичного розвитку держави, пануючої національної релігії й укоріненої системи моральних цінностей, а також багатьох інших факторів, що поєднуються поняттям національного менталітету. Найбільш часто в науковій літературі з менеджменту порівнюються японський та американський підходи в управлінні. Японський менеджмент став активно розвиватись після Другої світової війни, коли гасло виживання всіх націй звучало так: «Експорт або смерть!». Відповідно в основі концепції японського менеджменту лежить уявлення про менеджера як про друга-наставника, спільна діяльність менеджера та підлеглого здійснюється з головною метою -- урятувати країну. Тому японському менеджеру більш притаманні такі риси, як чуйне, уважне ставлення до людей, він виступає не в ролі арбітра, судді, а в ролі гравця цієї команди[47].
Американські автори вважають, що менеджер повинен мати такі якості, як лідерство, ініціативність, рішучість, розважливість, незалежність, уміння делегувати владу, комунікабельність, здатність до міркування, уміння ризикувати, стресостійкість, наполегливість, розвинену уяву, чутливість[1].
Англійський перелік включає (за пріоритетами): здатність делегувати владу, комунікабельність, доступність, уміння слухати, авторитетність, компетентність, чесність, твердість, зацікавленість у людях, позитивність, рішучість тощо[3].
На основі опрацьованої літератури ми виділили більше ста таких ознак, що могли б прямо чи опосередковано відобразити складові іміджу. Систематизація їх дозволила виділити найбільш часто пропоновані: лідерські, інтелектуальні, соціальні, професійні якості.
Лідерські: сильні вольові якості; готовність до розумного ризику; прагнення до успіху, честолюбство; здатність до домінування в екстремальних умовах; комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіантність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність); стійкість проти стресу; швидка пристосованість до нових умов[39].
Інтелектуальні - прагнення до постійного самовдосконалення; схильність до сприйняття нових ідей і досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних; широта мислення; мистецтво швидко опрацьовувати інформацію і приймати рішення; здатність до самоаналізу; вміння розуміти, приймати і використовувати корисну думку, протилежну власній; психологічна освіта [39]
Професійні - вміння ефективно використовувати досягнення прогресу; глибоке знання особливостей функціонування ринкової економіки; здатність віднаходити резерви людського чинника на підприємстві; вміння заохочувати персонал до роботи і справедливо критикувати; мистецтво приймати нестандартні рішення; вміння ефективно розподіляти завдання і виділяти час; діловитість. Постійний вияв ініціативи [54].
Соціальні - вміння враховувати наслідки рішень; схильність керуватися принципами соціальної справедливості; мистецтво попереджати і розв'язувати конфлікти; вміння підтримувати стосунки з людьми; тактовність і ввічливість, переважання демократичності в стосунках з людьми; вміння брати на себе відповідальність; виконання правил організації; вміння заохочувати персонал до відвертості [74]
Оскільки має місце неоднозначність у поглядах фахівців на визначення ознак іміджу, ми уточнили найбільш суттєві з них. При цьому ми намагалися визначити важливі ознаки іміджу керівника освітнього закладу що характеризують не лише його особистісні особливості, а й презентативну основу.
Рис. 1.3.1.
Система складових ознак, що характеризують імідж керівника ЗНЗ
Внутрішні ознаки - темперамент, характер, здібності, мотивація, спрямованість, інтереси, самооцінка тощо.
Зовнішні ознаки - це особливості зовнішнього вигляду, одяг, макіяж, зачіска, аксесуари, уміння тримати себе перед аудиторією тощо.
Середовищні ознаки - це створене людиною предметне оточення, за яким складається думка про неї.
Запропонована нами структура іміджу відповідає визначеним вище функціям, які він виконує.
З нашої точки зору вказана відтворює загальну характеристику особистості керівника ЗНЗ та його діяльності. Вона може бути використана в системі фахової підготовки майбутніх управлінців і опосередковано при формуванні основ іміджу в його професійному застосуванні.
1.3 Імідж керівника - визначальний фактор формування позитивного іміджу навчального закладу.
На ринку освітніх послуг між загальноосвітніми навчальними закладами України поступово виникає і посилюється конкуренція, яка є актуальною як для приватних, так і для державних закладів освіти. Із цією метою вони розробляють чимало різноманітних заходів, серед яких важливими є заходи зі створення та підтримання привабливого іміджу організації.
Проте, на жаль, чітка, цілеспрямована, комплексна робота керівників зі створення стійкого сприятливого іміджу освітньої установи не завжди спостерігається [9], а це є величезним резервом у підвищенні конкурентоспроможності закладу, отримання ним гідного місця в рейтингу кращих загальноосвітніх навчальних закладів.
Імідж навчального закладу можна розглядати як сформовану у свідомості людей систему образів й оцінок таких складових (структура іміджу)[14]:
1) імідж керівника та заступників керівника навчального закладу -- включає уявлення про установки, ціннісні орієнтації, психологічні характеристики, зовнішність керівників;
2) імідж персоналу -- це сукупний, узагальнений образ учительського колективу, що розкриває найбільш характерні для нього риси, такі як професійна компетентність: мобільність, акуратність у виконанні посадових обов'язків, точність виконання роботи, поінформованість, висококваліфікована професійна підготовка; культура: комунікабельність (привітність, доброзичливість), правильність мови, соціально-психологічні характеристики вчителів; соціально-демографічний та фізичний стан: вік, стать, освіта [4];
3) імідж послуги -- уявлення людей щодо унікальних характеристик, якими, на їхню думку, володіє послуга. Додаткові послуги -- це те, що забезпечує закладу відмінні властивості (нові напрями спеціалізації і т.д.);
4) імідж споживачів освітніх послуг -- включає уявлення про стиль життя, суспільний статус і деякі особливості, характеристики (психологічні) споживачів;
5) внутрішній імідж навчального закладу -- це уявлення співробітників про свій навчальний заклад. Основними детермінантами внутрішнього іміджу є культура організації та соціально-психологічний клімат;
Подобные документы
Методологічні засади формування професійного та соціального іміджу керівника. Історія розвитку поняття "імідж керівника". Пропозиції щодо удосконалення професійного та соціального іміджу керівника Київського професійно-педагогічного коледжу ім. Макаренка.
дипломная работа [404,3 K], добавлен 16.05.2012Роль соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи у підвищенні ефективності його управлінської діяльності. Роль керівника у середовищі навчального закладу. Управлінська діяльність керівника як предмет психологічного аналізу.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 18.06.2013Теоретична основа процесу формування позитивного іміджу сучасного керівника. Паблік рілейшнз як наука про формування позитивного іміджу. Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТОВ "Аваль-сервіс". Основні напрямки удосконалення іміджу керівників.
дипломная работа [127,4 K], добавлен 26.03.2011Навички і якості керівника: організаційні здатності, людські якості. Взаємодія керівника з людьми з використанням комунікативних засобів. Значення зовнішнього вигляду керівника туристичної фірми. Національні особливості ділового спілкування у Франції.
контрольная работа [22,8 K], добавлен 17.11.2011Системні функції керівника. Соціотипи психологічного комфорту працівників. Фази розвитку психоінформаційної системи. Якості і риси керівника. Тести для виявлення соціотипу керівника. Принципи та методи менеджменту. Сутність моделювання в управлінні.
курсовая работа [91,7 K], добавлен 29.01.2010Зміст управління в умовах самоменеджменту, цілі та зміст роботи керівника. Закордонний та вітчизняний досвід роботи керівника в умовах самоуправління. Аналіз чинників результативності і успішної діяльності сучасного керівника в системі самоменедженту.
реферат [91,3 K], добавлен 07.08.2017Поведінський напрям оцінки якостей керівника. Вміння управляти собою. Наявність чітких особистих цінностей. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі. Здатність особистого саморозвитку. Навички вирішувати проблеми. Творчість та здатність до інновацій.
курсовая работа [38,9 K], добавлен 16.11.2008Методологічні аспекти, принципи і методи дослідження впливу стилю управління керівника на соціальну ефективність роботи персоналу закладу громадського харчування. Зміст форм стилів управління, цільова зміна мотиваційних настроїв в управлінні персоналом.
дипломная работа [117,1 K], добавлен 12.09.2010Розкриття понять "керівник", "рівень домагань", "самооцінка", "управлінська діяльність", "ефект неадекватності". Роль керівника в організації. Проведення теоретичного аналізу рівня самооцінки як фактора ефективності управлінської діяльності керівника.
статья [20,5 K], добавлен 24.04.2018Прийняття рішення як соціальний процес, поняття та сутність, етапи прийняття рішень та чинники, що впливають на процес. Місце та роль керівника у прийнятті рішень, структура особистості керівника, мотивація прийняття управлінських рішень керівником.
курсовая работа [80,1 K], добавлен 18.05.2010
