Технологія виробництва холодної прокатки труб

3.2 Проектні рішення та розрахунок капітальних вкладень

Розробками проекту передбачено удосконалення технології виробництва труб за рахунок зміни технологічного обладнання стану ХПТ-55. Це дозволить збільшити вихід готової продукції, зменшити кількість браку, підвищити точність геометричних розмірів труб, зменшити час на механічні простої стану

В даному випадку економічна ефективність проектних заходів досягається за економії металу внаслідок впровадження проектної технології.

Впровадження даного заходу пов'язане з дооснащенням обладнання і потребує додаткових капітальних вкладень.

КВ = КН.ОБ. + КТ.Р.

де КН.ОБ.- вартість закупленого обладнання:

КН.ОБ. = А · ВВАР

КН.ОБ. = 1 · 950000 = 950000 грн;

КТ.Р. - вартість транспортування, приймаємо 0,5% від вартості нового обладнання, грн.;

Визначаємо витрати на транспортування:

КТ.Р. = 0,005 · КН.ОБ

КТ.Р. = 0,005 · 950000 = 4750 грн.

Таким чином, величина капітальних вкладень складатиме:

КВ = 950000 + 4750 = 954750 грн.

3.3 Розрахунок собівартості продукції

Визначаємо коефіцієнт росту обсягу виробництва.

кр =

де В - приріст в тонах за рахунок збільшення обсягу виробництва;

В- об`єм виробництва продукції по проектному варіанту, т/рік

В- об`єм виробництва продукції по базовому варіанту, т/рік

кр =

Розрахунок проектної собівартості виконуємо по статтям витрат в калькуліаційному розрізі.

При розрахунку проектної собівартості ціни приймаємо по базовій калькуляції. Калькуляція собівартості одної тони приведена в таблиці 3.1, витрати по переробці цеху приведені в таблиці 3.2

Зниження собівартості планується за рахунок зниження умовно - постійних витрат по переробці в наслідок росту обсягу виробництва.

Таблиця 3.1 - Калькуляція собівартості 1 т труб м.с. 08Х18Н10Т

Назва елементів витрат	Розрахунок на 1 тонну
	Варіанти
	Базовий	Проектний
	Кількість, т	Ціна, грн..	Сума, грн.	Кількість, т	Ціна, грн..	Сума, грн.
Заготівка	1,212	35550,0	43086,60	1,205	35550,0	42837,75
Вихідні: - обрізь - окалина - вигар - брак	0,100 0,072 0,030 0,010	1470,00 1300,00 940,00 540,00	147,00 93,60 28,20 5,40	0,100 0,072 0,030 0,003	1470,00 1300,00 940,00 540	147,00 93,60 28,20 1,62
Усього відходів	0,212	-	274,20	0,205	-	270,42
Задано за відрахуванням відходів	1,000	-	42812,40	1,000	-	42567,33
Витрати по переробці	8,0	-	15314,64	8,0	-	15313,28
Виробнича собівартість	1,000	-	58127,04	1,000	-	57880,61



Таблиця 3.2 - Витрати по переробці ТВЦ ПрАТ «СПЮ»

№ п\п	Назва статей витрат	Для умовної частини	На 1 тонну
			По плану базове	По проекту
		Постійні А	Змінні В	Кількість тонни	Ціна, грн.	Сума, грн.	Сума, грн.
1	Паливо технологічне, газ природній в натурі	0,2	0,8	-	-	113,04	112,88
2	Енергетичні витрати -електроенергія -пар -технічна вода -стисле повітря	0,09 1 0,9 0	0,91 0 0,1 1	- - - -	- - -	210,04 176,12 15,08 31,07	210,04 174,9 15 31,07
	Всього	-	-	-	-	545,35	543,89
3	Допоміжні матеріали	0	1	-	-	281,25	281,25
4	Основна зарплата, виробничих робітників	0,26	0,74	-	-	104,75	104,55
6	Відрахування на соціальне страхування	0	1	-	-	53,10	53,10
7	Змінне обладнання, інструмент	0	1	-	-	143,75	143,75
8	Утримання основних засобів	0,25	0,75	-	-	150,48	150,21
9	Ремонтний фонд	0,25	0,75	-	-	137,50	141
10	Амортизація основних засобів	1	0	-	-	122,50	136,57
11	Робота транспортних цехів	0,1	0,9	-	-	5,63	5,62
12	Інші витрати по цеху	0,78	0,22	-	-	183,29	183,15
13	Всього витрат по переробці	-	-	-	-	1781,35	1778,43
14	Загально заводські витрати	0	1	-	-	287,04	287,04
15	Всього витрат	-	-	-	-	2068,39	2065,47

Виконуємо перерахунок витрат по переробці з урахуванням проектних рішень:

, грн.



де, Сі - сума витрат по переробці за проектом, грн.;

С - сума витрат по переробці базового варіанту, грн.;

А - частка умовно постійної частини витрат по переробці, ед;

Кр - коефіцієнт росту обсягу виробництва Кр=1,007.

Паливо - технологічне, газ природний в натурі.

Енергетичні витрати.

Електроенергія.

.

Пар.

.

Технічна вода.

.

Стисле повітря.

.

Допоміжні матеріали.

.

4. Основна зарплата, виробничих робітників.

.

Додаткова зарплата виробничих робітників.

.

Відрахування на соціальне страхування.

.

Зміна обладнання.

.

8. Утримання основних засобів.

.

Ремонтний фонд.

.

Na=5%

10. Амортизація основних засобів.

.

Na=20%

Робота транспортних цехів:

.

Інші витрати по цеху:

.

Загально заводські витрати.

.

Таким чином зниження собівартості 1 тони труб в наслідок реалізації проектних рішень складатимуть

грн.

де, Сбаз - комерційна собівартість одиниці продукції базового варіанту, грн./т.

Спр - комерційна собівартість одиниці продукції проектного варіанту, грн./т.

.

3.4 Економічна ефективність проектних рішень та розрахунок основних техніко-економічних показників

Річна економія від зниження собівартості одиниці продукції внаслідок впровадження проектних заходів:

Ес = ( - ) Впр

де Впр- обсяг виробництва продукції проектного варіанту, т/рік.

Ес = (58127,04 - 57880,61) • 12788,9 = 3151568,6 грн.

Приріст прибутку:

?П = Ппр - Пбаз

Пбаз = (Ц - Сбаз) •Вбаз

Ц =70450 грн.

Пбаз = (70450 - 58127,04) • 12788,9 =157597103 грн.

Ппр = (Ц - Спр) •Впр

Ппр = (70450 - 57880,61) • 12788,9 = 160748671,7 грн.

?П = 160748671,7-157597103=3151568,7 грн.

3 Приріст чистого прибутку:



?ЧП = 0,82 • ?П

?ЧП = 0,82 • 3151568,7=2489739,3 грн.

4 Коефіцієнт абсолютної економічної ефективності дорівнює:

Е =

Е = = 2,60

5 Термін окупності капіталовкладень складатиме:

Т =

Т =< 1 року

Що менше нормативного галузевого терміну окупності

6 Фондовіддача:

?0 =

?0баз =

?0пр =

?0пр =

7 Продуктивність праці:



Пр =

де В - річний обсяг виробництва, т/рік;

Чс - списочна чисельність робітників, роб.

Прбаз =

Прбаз =т/роб

Прпр =

Прпр = т/роб

8 Прибуток на одну тонну продукції:

П = Ц - С

Пбаз = Ц - Сбаз

Пбаз = 70450 - 58127,04=12323грн./т

Ппр = Ц - Спр,

Ппр = 70450 - 57880,61=12569,3грн./т

9 Рентабельність продукції:

Р = %

Рбаз = %



Рбаз = %

Рпр = %

Рпр = % = 21,7 %

Таким чином розрахунки підтверджують економічну доцільність впровадження проектних рішень .

Таблиця 3.3 - Техніко-економічні показники дільниці ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» до та після впровадження проектних рішень

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	Варіанти	Відхилення (+)
			базовий	проектний	абсолютне	%
1	Річний випуск продукції	т/рік	12700	12788,9	+88,9	+0,7
2	Фактичний час роботи обладнання	годин	7200	7200	-	-
3	Продуктивність стану	т/год	1,76	1,77	+0,1	+0,7
4	Чисельність робітників	роб.	22	22	-	-
5	Продуктивність праці одного робітника	т/роб.	577,3	581,3	+4	+0,7
6	Витратний коефіцієнт металу	т/т	1,212	1,205	-0,007	-0,58
7	Капітальні вкладення за проектом	грн.	-	954750	-	-
8	Вартість основних фондів	тис.грн.	157597103	160748671,7	3151568,7	1,96
9	Фондовіддача	т/грн.	0,0057	0,0040	-0,0017	-0,17
10	Собівартість одиниці продукції в т.ч. витрати по переробу	грн.	58127,04	57880,61	-246,43	-0,42
			15314,64	15313,28	-1,36	-0,01
11	Собівартість 1т труб розміром 25х3.5 мм	грн.	57636,05	57561,31	-74,74	-0,13
			15239,12	15234,4	-4,72	-0,03
12	Прибуток на 1 тонну продукції	грн.	12323	12569,3	+246,3	+2,12
13	Рентабельність продукції	%	21,2	21,7	+0,5	-
14	Термін окупності капітальних вкладень	роки	-	< 1	-	-
15	Загальний прибуток	млн. грн.	3,149

Як слід із таблиці 5.3 після впровадження проектних заходів середня продуктивність стану склала 1,77 т/ год., випуск продукції збільшився з 12700т до 12788,9т ( на 0,7 % або на 88,9 т в натуральних показниках), виробіток на одного працівника збільшився на 0.70 %. Витрати на 1 тонну труб зменшились на 74,74 грн., у тому числі за рахунок зменшення витрат металу на 367.406 грн.(в середньому по цеху). Приріст прибутку склав 12569,3 тис. грн., а рентабельність продукції підвищилась на 0.5% і склала 21,7%. Проектні заходи є економічно ефективними.



4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці -- це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних i лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я i працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Головна мета охорони праці -- надати фахівцям знання основ охорони праці реалізація яких на практиці сприятиме поліпшенню умов праці, піднесенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму тощо.

Основним завданням охорони праці є гуманізація праці. Під гуманізацією праці розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості

Завданнями охорони праці є також :

· знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;

· запровадження норм гранично допустимих рівнів шкідливих виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості й небезпечності праці;

· розробка та планування заходів з поліпшення умов праці;

· забезпечення безпеки виконання робіт працівником;

· впровадження технічних засобів і заходів з боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

· розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.

Шкідливі виробничі фактори -- фактори середовища і трудового процесу, які можуть викликати професійну патологію, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я потомства.

4.2 Промислова санітарія

Цех розташований в північно-західній частині заводу. Будівельний майданчик і планування виготовленні згідно з вимогами СНІП II-89-90. Прольоти спрямовані зі сходу на захід. Переважний напрямок вітру північно-східне. Стіни всередині цеху пофарбовані в білий колір. Цех складається з 14-ти прольотів. У 1-му та 2-му прольоті підлога бетонна і частково мозаїчний, в 3-му і 4-му бетонний, в районі печей цегляний, в травильному відділі і електро-полірувальному з кисневого цегли, в інших - бетонний. Будівля цеху одно поверхова. Прольоти цеху відповідають технологічному процесу та проектної потужності. З південного боку цеху побудовано п'яти поверхова будівля побутового корпусу. За санітарної класифікації підприємство відноситься до другого класу з шириною санітарно-захисної зони 500м, як підприємство з неповним металургійним циклом. Будівельний майданчик відносно рівна з невеликим ухилом для стоків природних опадів.

При виборі технологічних процесів перевага повинна надаватися тим з них, які забезпечують кращі умови праці: прокатка з подвійною і безперервною подачею і поворотом заготовки, прокатці в чотирьох валкової робочої кліті, прокатці в станах зі стаціонарними клітями. Слід зазначити, що умови праці вальцювальників станів ХПТ ускладнюються тим, що їхня робоча зона розташована в безпосередній близькості до стану і не захищена закритою кабіною. Через застосування все розширюється сортаменту мастил, необхідних для забезпечення високошвидкісного процесу у повітря робочої зони можливе надходження низько-і високомолекулярних жирних кислот, окису вуглецю, хлору, аерозолю масел. Це вимагає обладнання станів ХПТ місцевою витяжною вентиляцією. Технічні засоби безпеки на станах повинні забезпечувати: захист робочих від підвищених рівнів шуму, а так само виключити можливість ведення процесу за відсутності або несправності кінцевих вимикачів, заземлюючих пристроїв, огороджень робочих клітей, переднього патрона, каретки стрижня; включення стана при знаходженні робітників у небезпечній зоні ; довільне переміщення робочої кліті при виконанні робіт на стане. У уникнення травмування повинно бути виключено проворачивание заготовки вручну, що надходить у калібри, а також підтримування при подачі стрижня у вогнище деформування. Травмування на стані можливо, коли входить в небезпечну зону проти прокатування труби, а також проводить замір її стінки на ходу стана. Вальцювальник та їх підручні повинні дотримуватися в роботі безпеку. Насамперед це стосується робіт, пов'язаних з перебуванням працюючих в станині табором, перевалка, зачистка калібрів, вимірювання зазорів між ними, ущільнення клинів, чищення фільтра емульсій. З метою виключення довільного переміщення робочої кліті, необхідно між зубчастими колесами і рейками поставити дерев'яні клини. Проходи повинні бути вільні, підлога сухим і чистим, траншеї перекриті гофрованими металевими плитами. На працюючому стані не можна проводити ремонтні роботи, вимірювання величини подачі, зазору між калібрами, товщини стінки прокатуваної труби, мастило вузлів і механізмів стану. Під час роботи стану забороняється перебувати біля переднього патрона проти прокатуваної труби, робіт з кривим стрижнем, доливати масло в ванни картерів і редукторів стана; регулювати розведення труб, по яких надходить емульсія. При перевалці калібрів дозволяється використовувати тільки справний і призначений для конкретних робіт інструмент. Тривала дія шуму, що перевищує допустимі норми, призводить до втрати слуху. Шум високих тонів також негативно впливає на організм. Граничні рівні звукового тиску на робочих місцях в промислових приміщеннях і на території підприємств регламентуються ГОСТ 12.1.003-83. Інтенсивність виробничих шумів вимірюється шумометр. Для забезпечення нормальних режимів роботи персоналу відповідно до ГОСТ12.1.005-88 повинні бути забезпечені параметри мікроклімату, таблиця 4.1.

Таблиця 4.1 - Мікроклімат у трубоволочильному цеху

Параметрі	Холодний період	Теплий період
	ДСТ	Факт	ДСТ	Факт
Температура, ?С	17-19	10-20	20-22	24-28
Відносна вологість,%	не більш 75	56-65	не більш 70	58-66
Швидкість руху повітря, м/с	не більш 0,4	0,8-2	0,2- 0,5	1,15-3,1

Мікроклімат цеху нестійкий, через те, що змінюються параметри, отже, створюються зони з різною температурою повітря. Різкі коливання температури повітря негативно впливають на теплорегуляцію організму людини.

До шкідливих факторів, що мають місце на ділянці станів ХПТ, ставляться загазованість і запорошеність, теплове випромінювання й вібрації відсутні .Джерелом яких є робота різних механізмів і пристроїв по обробці металів. Пил містить здрібнену металеву окалину таблиця 4.2.

Загазованість повітря обумовлена в основному застосуванням у технологічному виробництві мастильних матеріалів: мінеральних мастил .



Таблиця 4.2- Граничні дози по загазованості й запорошеності повітря

Показник	ГДК, мг/м3 ГОСТ 12.1.005-88	Дійсні фактори, мг/м3
Мастіло мінеральне	5	6-8
Пил	4	5-7

4.3 Техніка безпеки

Вальцювальники працюють в умовах шкідливих чинників :

- підвищеної температури ;

- загазованості ;

- запиленій ;

- шуму ;

- інфрачервоного випромінювання ;

- джерела іонізуючого випромінювання .

Небезпечними чинниками є рухомі частини виробничого устаткування що обертаються : рольганги, укладивателі заготовки, перекривачі кишень, вантажі, які переміщаються електромостовими кранами, труби і трубна заготівка, які рухаються по гратах, рольгангам, охолоджувальним столам і шнекам .

Для роботи в шкідливих і небезпечних умовах вальцювальники отримують по встановлених нормах безкоштовної видачі спецодягу, спецвзутті і інших СІЗ (суконні і брезентові рукавиці, костюм з вогнестійким просоченням, захисні каски) працівникам металургійної промисловості, затвердженим наказом Державного комітету України по промисловій безпеці, охороні праці і гірському нагляду від 27.082008г. №187, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2008г. за №918/15609 (НПАОП 27.0-3.01-08), якими вони зобов'язані користуватися під час роботи.

Засоби індивідуального захисту служать для захисту робітників від шкідливих і небезпечних факторів виробничого процесу. Працюючі у відділенні, на ділянці, лабораторії забезпечені ними згідно зі штатним розписом на підставі типових галузевих норм. Річна потреба індивідуального захисту для робітників основних професій на ділянці приведена в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - Засоби індивідуального захисту для робітників

Професія	Кількість осіб	Спецодяг, спец- взуття і інші кошти ЗІЗ	Термін носки у місяцях	Загальна кількість на рік	Вартість, грн.
Вальцювальник	1.	Бірюші	0,25	48	50
		Рукавиці	1	12	112
		Спецодяг	60	3	180
		Спецвзуття	12	1	220
		Захисні окуляри	1	12	65
Різчик	1.	Рукавиці	1	12	112
		Спецодяг	60	3	180
		Спецвзуття	12	1	220

Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві проводять заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці, погоджує служба охорони праці та затверджує керівник підприємства. У складі комісії з перевірки знань з питань охорони праці повинно бути не менше трьох осіб, які в установленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються протоколом.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці, забороняється. Відповідальність за організацію навчання та перевірку знань з охорони праці на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах цеху.

За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці підрозділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж з охорони праці проводиться з:

усіма робітниками, які щойно працевлаштувалися (постійно або тимчасово) незалежно від їх освіти, стажу роботи за професією або посади;

працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі;

учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового та професійного навчання у лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Первинний інструктаж проводять на робочому місці до початку роботи з:

працівником, новоприбулим (постійно або тимчасово) на підприємство;

працівником, якого переводять з одного цеху виробництва в інший;

працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях.

Повторний інструктаж проводять на робочому місці з усіма працівниками:

на роботах з підвищеною небезпекою -- 1 раз на квартал, на інших роботах -- 1 раз на півріччя. Повторний інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводять з працівниками на робочому місці або у кабінеті охорони праці:

під час запровадження нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також за внесенні змін і доповнень до них;

за зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструменту, сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці; за порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, які можуть призвести або призвели до травми, аварії або отруєння;

на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або державної виконавчої влади, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів роботи або нормативних актів про охорону праці;

за перерви в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт -- більше 60 днів.

Цільовий інструктаж проводять з працівниками за:

виконанні разових робіт, не пов'язаних з безпосередніми спеціальності (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо);

ліквідації аварії, стихійного лиха;

проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл та інші документи;

екскурсії на підприємства.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктаж проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Після інструктажу має бути проведене усне опитування, а також перевірка практичних навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє той, хто проводив інструктаж. Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи особи, яка, проводила інструктаж, робить запис у журналі. При цьому обов'язковими є підписи того, кого інструктували, і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошиті та засвідчені печаткою.



4.4 Пожежна безпека

Грубе порушення техніки безпеки спричиняє вибухи, пожежі. По ступені пожежної небезпеки ТВЦ відповідно до СНІП 2.01.02-85 відноситься до категорії «Д», тобто виробництво, зв'язане з обробкою неспалених матеріалів у холодному стані. По класифікації будівельних матеріалів, елементів будинку, приміщення цеху відноситься до I ступеня вогнестійкості. З метою зниження пожежонебезпеки в цеху передбачена автоматична система пожежегасіння кабельного господарства й олія оксидів, установлені крани з водою для гасіння швидко займистих речовин. На ділянці ХПТ на випадок пожежі установлені вогнегасники ОП-5,ОУ-2. Кількість вогнегасників типу ОП-5 береться з розрахунку пожежегасіння приведеного в таблиці4.4. Кількість вогнегасників типу ОП-5 береться з розрахунку один ОП-5 на 600м площі цеху. Кількість вогнегасників типу ОУ-2 береться з розрахунку один ОУ-2 на десять електродвигунів потужністю до 100квт, один ОУ-2 на два електродвигуни потужністю до 200квт і один ОУ-2 на п'ять електродвигунів потужністю до 30квт. У прольоті ХПТ двигунів: до 30квт-90шт; 200квт-12шт. При проектування виробничих, допоміжних і інших приміщень забезпечується можливість безпересторожнього виходу з приміщення при виникненні пожежі, вибухів і інших аварій.

Таблиця 4.4 - Забезпечення приміщень вогнегасниками.

Категорія приміщення	Гранична площа, що захищається, м2	Клас пожежі	Пінні і водні вогнегасники ємністю 10л (ОХП, ОВП)	Порошкові вогнегасники ємністю, л	Хладонові вогнегасники об'ємом 2 (3)л	Вуглекислотні вогнегасники об'ємом
				2	5	10		2 (3)	5 (8)
Г, Д	1800	A D (E)	2 - -	4 - 2	2 2 2	1 1 1	- - 2	- - 4	- - 2

Протипожежні перестороги вживають для попередження розповсюдження пожежі. До них відносяться неспалимі перекриття й протипожежні стінки. Двері, ворота, вікна в протипожежних стінах повинні виконуватись із неспалимих або важко спалимих матеріалів з межею вогнестійкості не менш 1,2 часу, при цьому загальна площа отворів не повинна перевищувати 25% площі протипожежної стінки.

Протипожежні стінки спираються на фундамент або фундаментальні балки, при цьому протипожежні стінки будуються вище покрівлі при спалимому покритті в будівлях зі спалимим або важко спалимими зовнішніми стінами повинні виступати за площу зовнішніх стін, а також за карнизи й завіси дахів не менш ніж на 30 см, або ж примикати до неспалимих ділянок зовнішніх стін з неспалимими карнизами шириною в плані не менш 1,8 м з однієї й з другої сторони від протипожежної стінки.

До основних засобів гасіння пожеж, які застосовують на металургійних підприємствах, відносять воду, водні емульсії галоідованих вуглеводом, водяний пара, повітряно-механічну й хімічну піну, інертні гази, вуглекислоту, стиснене повітря, сухі вогнегасні речовини й покривала.

Вогнегасники призначені для гасіння полум'я та пожеж у початковій стадії їх утворення до прибуття пожежних підрозділів. У залежності від типу загорання створені різні типи вогнегасників.

Хімічні пінні, вогнегасники призначені для подачі хімічної піни, отриманої із водяних розчинів лугів і кислот. Вони бувають декількох тинів: ОХП-10, ОП-М (морський) і ОП-9ММ (малогабаритний).

Газові вогнегасники - вуглекислотні. Призначені для гасіння полум'я вуглекислотою в газо- або снігоподібному вигляді. Для отримання газоподібної вуглекислоти застосовують стаціонарні установки або пересувні установки.

Ручні вуглекислотні вогнегасники ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 призначені для різноманітних матеріалів і електрообладнання, що знаходяться під напругою.



4.5 Охорона навколишнього середовища

Для видалення забруднень на ТВЦ ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» застосовуються оборотні системи застосовуються різні системи очищення. Цехи старої будівлі працюють на прямоточній системі водопостачання, де вода подається в ставок-охолоджувач, і звідси знову надходить у цехи. У цехах будівлі 60-70-х років застосовуються оборотні системи водопостачання, стічні води яких мають стабільний склад домішок.

Стічні води проходять двох або триступінчасте очищення, при якій їх попередньо очищають у локальних очисних спорудженнях від домішок, найбільш характерних для даних цехів і ділянок. У ТВЦ діють дві системи оборотного водопостачання: чистого й брудного циклів.

Вода системи оборотного водопостачання чистого циклу в процесі роботи піддається тільки нагріванню й після охолодження в градирнях використається повторно.

Окалино утримуючі стічні води системи оборотного водопостачання брудного циклу цеху проходять тpьеxcтупенева очищення у відстійниках, що приведені на рисунку 4.1.



Рисунок 4.1 - Схема роботи системи оборотного водопостачання брудного циклу

1 - система лотків гідрозмиву окалини;

2 - первинний відстійник;

3 - колектор, що збирає;

4 - грейферний кран;

5 - насос;

6 - горизонтальний відстійник;

7 - радіальний відстійник;

8 - подача очищеної стічної води в цех;

9 - шламова пульпа;

10 - трубопроводи;

До складу споруджень чистого циклу входить циркуляційна насосна станція, загальна для чистого й брудного циклів, три трисекційні вентиляторні градирні із секціями 192 м2 і шість швидкісних кварцових фільтрів діаметром 2 м і продуктивністю 200 м3/година кожний. Фільтри призначені для доочищення частини води, що подається для охолодження робочих валків редукційного й каліброваного станів, елементів кільцевих і індукційних печей, повітроохолоджувачів машинних залів і термовідділа, теплообмінників маслопідвалів. Відпрацьована вода від цих споживачів приділяється в брудний цикл цеху, здійснював у ньому дисбаланс, Витрата води чистого оборотного циклу c-cтавляє 4050 м3/година.

По напрямку руху стічної води, відстійники класифікують на горизонтальні, вертикальні, радіальні й комбіновані. Для очищення забруднених вод у цеху газоводопостачання застосовуються горизонтальні й радіальні відстійники.

До складу споруджень системи оборотного водопостачання брудного циклу входять чотири первинних відстійники з бункерами зневоднювання, насосна станція подачі води на вторинне очищення її й гідрозмив окалини, два вторинних горизонтальних відстійники, три радіальних відстійники діаметром 28 м, два маслосбірника, група насосів оборотної води, пятисекційна вентиляторна градирня, трисекційна площадка зневоднювання окалини.

У цеху по системі лотків гідрозмиву окалини стічні води спочатку надходять у чотири первинних відстійники,службовці для вловлювання й осадження великої окалини. Ця окалинa періодично відвантажується з відстійників грейферним краном у спеціальні бункери (накопичувачі) для її зневоднювання. У міру нагромадження бункерів-накопичувачів, окалина відвантажується в залізничні вагони МШС і відправляється на металургійні заводи для подальшої переробки (утилізації).

Потім, стічні води, що пройшли через відстійники цехи, з водозбірних колекторів насосами по системі трубопроводів подаються на горизонтальні відстійники ділянки цеху ГВС. Дзеркало води горизонтальних відстійників розташовано вище радіальних відстійників, тому прояснена стічна вода самопливом перетікає в радіальні відстійники, у яких дзеркало води розташоване на рівні землі (ґрунту).

У горизонтальному відстійнику, що на рисунку 5.2, вода, що подається насосами по трубопроводу, надходить у його зону, утворену перегородкою й корпусом відстійника. Відстійник по довжині розбитий на дві зони, у яких спостерігається нерівномірний розподіл швидкостей по глибині потоку. У першій зоні більша частина часток забруднень осідає в мул частина відстійника, у другій зоні швидкість потоку вважається постійної, де також відбувається осадження часток. Через трубопровід вода виводиться з горизонтальних відстійників і далі самопливом надходить у радіальні відстійники, що володіють більше високою продуктивністю.

У радіальний відстійник, що на рисунку 5.3, стічна вода, що тече, надходить по вхідному патрубку з діаметром, що розширюється, по перетині на виході й рухається в радіальному напрямку

Збільшення вихідного діаметра патрубка забезпечує, при заданій витраті, зменшення швидкості витікання стічної води із трубопроводу й, отже, збільшення ймовірного ламінарного осадження твердих часток у відстійнику.

Кожний радіальний відстійник обладнаний рухливою формою з маслоулавлювачі, що збирає основну частину масел з поверхні води.

Очищена стічна вода по трубопроводах, що відводять, направляється в прийомні камери насосної станції. Насосом вода подається в градирню для охолодження, у якій прохолоджується 50% оборотної води. Потім вона насосом іншої групи вертається в ТВЦ.

Шламова пульпа з радіального відстійника насосом типу 4НФ відкачує на горизонтальні відстійники.



Рисунок 4.2 - Схема горизонтального відстійника: 1 - трубопровід, що підводить; 2 - корпус відстійника; 3 - перегородка 4 - осад; 5 - трубопровід, що відводить

Рисунок 4.3 - Схема радіального відстійника: 1 - вхідний патрубок; 2 - переливний лоток; 3 - трубопровід, що відводить; 4 - отсос шламові пульпи

Мелкодисперсная окалина, що осіла в горизонтальних відстійниках, вивантажується мостовим грейферним краном на дренажні площадки для зневоднювання, підсушується й автотранспортом вивозиться в ТВЦ для подальшого відправлення залізничними вагонами.

Витрата проясненої води в системі оборотного водопостачання брудного циклу становить 1750 м3/ч.

По даним служб заводу у відстійниках ділянки цеху ГВС, що обслуговує ТВЦ, у добу осаджується до 8 тонн мелкодисперсной окалини (сухий). У результаті очищення й зневоднювання на дренажних площадках суміш, що утвориться, має наступний состав: 63-70% окалини, 15% вологи, 9% масел і 6% інших домішок.

Таким чином, у ТВЦ діють системи оборотного водопостачання. Це раціонально й дуже важливо з погляду захисту навколишнього середовища. Добавки свіжої води із природних джерел у таку систему (для компенсації випару) становить 3,5% від загального споживаного обсягу.

Накопичення твердого побутового сміття на підприємстві визначено згідно з КТМ 204 України 012-95 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству "Рекомендовані норми накопичення твердого побутового сміття для населених пунктів України". Сучасний стан збирання, вивезення та захоронення побутових і будівельних відходів не повністю задовольняє потреби підприємства: недостатня площа полігонів захоронення відходів, недостатня потужність сміттєспалювального заводу, немає в місті сміттє-переробного заводу. Потребує вирішення питання збереження та утилізації промислових відходів, у т.ч. і токсичних, які на сьогоднішній день накопичуються у великій кількості на полігонах. Є необхідність організації підприємства по збиранню та утилізації старих автомобілів, автошин, акумуляторів, тощо. Концепцією розвитку підприємства та міста передбачені заходи, виконання яких дасть можливість покращити санітарний стан у місті:

- будівництво полігону для знешкодження токсичних промислових відходів І та II класів небезпеки;

- впровадження технології роздільного збирання твердих побутових відходів з вилученням цінних компонентів для їх використання як вторинної сировини;

- організація системи збирання та впровадження технології спалювання лікарняних відходів без контакту з людиною в процесі виконання робіт;

- впровадження технології отримання біогумусу або компосту з відходів зеленого господарства (гілок, листя, деревини) з подальшим їх використанням при організації парків, скверів, зон відпочинку;

- організація підприємства по збиранню та утилізації акумуляторів, автошин, тощо.

Підприємство користується базовими нормативами плати за забруднення навколишнього природного середовища України. Відповідно до Закону України від 25.06.91 р. "Про охорону навколишнього природного середовища" і постанов Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. №303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" із змінами і доповненнями та від 25.03.99 р. №465 "Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами" для проведення єдиної екологічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища, упорядкування укладення договорів з підприємствами на послуги каналізації та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів на підприємстві затверджено Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України. Згідно проекту нормативів гранично - допустимих викидів нормативна санітарна захисна зона ПрАТ складає 500 м зі сторони селитебної території. Озеленення території в 2000-2007 р. не проводилось.



5. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.[33]

Завданнями цивільної оборони є:

- Запобігання надзвичайних ситуацій техногенного характеру та проведення заходів щодо зниження збитку і втрат від надзвичайних ситуацій, які запобігти неможливо;

- Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій, постійне інформування про обстановку та правила дії;

- Захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій;

- Організація життєзабезпечення населення на час надзвичайних ситуацій;

- Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

- Створення систем, аналізу та прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, контролю над обстановкою;

- Підготовка і перепідготовка кадрів, керівництво складу, населення.

У даному розділі дипломного проекту розглядається питання: «Евакуація населення у надзвичайних ситуаціях».

Актуальнiсть теми вiдображається в кiлькостi надзвичайних ситуацiй, що сталися на території України з початку 2014 року: всього - 103 (техногенного характеру - 60, природного - 37, соціального - 6). В цих НС загинуло 235 особи, постраждало - 466 осiб. [34]

Евакуацією називається організоване вивезення робітників та службовців підприємств, організацій і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у виробництві населення із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об'єктів, розташованих поза цими містами. Екстрена евакуація населення здійснюється за рішенням начальника ЦО відповідного рівня з зон радіоактивного і хімічного зараження, із зон масових пожеж, а також з районів можливого затоплення. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих об'єктів, розташованих поза цими містами. Межі зон можливих руйнувань встановлюються в залежності від значення міста і чисельності його населення.

У будь-яких надзвичайних ситуаціях першорядне значення приділяється термінам евакуації людей з небезпечних зон. У максимально короткий термін евакуацію здійснюють комбінованим способом, який полягає в тому, що масове виведення населення з міст пішки поєднується з вивозом певних категорій населення усіма видами наявного транспорту.

Транспортом вивозяться робочі зміни (на час відпочинку) під-приємств, що продовжують виробничу діяльність у містах, 0. с. формувань ЦО (щоб підтримувати їх у готовності до негайного ведення РІНР в осередках ураження), населення, якому дуже важко пересуватися пішки на великі відстані (старі, інваліди, хворі, вагітні, жінки з дітьми до 10-річного віку).

Пішки виводяться робітники та службовці некатегорійованих підприємств, організацій і установ відповідно до розроблених на цих об'єктах планів евакуації і населення, незайняте у сфері виробництва (непрацюючі члени родин робітників та службовців, учні вищих і середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ та ін.). При недостачі транспортних засобів частина робочих змін також може виводитися пішки разом із членами їхніх родин.

Евакуація населення комбінованим способом здійснюється за територіально-виробничим принципом. Це значить, що виведення у заміську зону більшої частини населення організовується через підприємства, установи і навчальні заклади. Інші евакуюються, як правило, через ЖЕКи і домоуправління за місцем проживання. Перевага комбінованого способу полягає в тому, що він забезпечує досягнення основною частиною населення безпечної зони в порівняно короткий термін.

Евакуйовані, які не зв'язані з виробничою діяльністю і не є членами родин робітників, що розосереджуються, і службовців, розміщуються в більш віддалених районах заміської зони.

По завершенні розосередження й евакуації в місті повинні перебувати тільки працюючі зміни категорійованих об'єктів, черговий і лінійний персонал, що забезпечує життєдіяльність міста (чергові бригади служб міськгазу, водоканалу, енергопостачання, охорони громадського порядку), нетранспортабельні хворі та персонал, що їх обслуговує.

Планування евакуації -- одне з найважливіших завдань штабів ЦО всіх ступенів. У масштабі міста проведення евакозаходів планується штабом ЦО міста. Основний документ, який визначає обсяг, зміст, терміни проведення заходів щодо розосередження й евакуації населення і порядок з виконання, це план ЦО (розділ про захист населення).

У містах, районах і на об'єктах народного господарства (підприємствах, організаціях і навчальних закладах) створюються евакуаційні комісії, а в сільській місцевості -- евакоприймальні комісії.

ЗЕП розгортаються в громадських будовах (школах, клубах і т.п.) поблизу залізничних станцій, платформ, пристаней, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт, а також на підприємствах, що мають під'їзні колії або річкові (морські) причали, і на тих, на яких розосередження робітників та службовців і евакуація членів їх родин передбачені автомобільним транспортом.

Евакоприймальна комісія веде підготовку до прийому і розміщення евакуйованого населення, підприємств і установ, організовує постачання продовольством, предметами першої необхідності, медичне й інше обслуговування та забезпечення.

Для забезпечення безперебійного руху на шляхах розосередження й евакуації на кожен маршрут призначається начальник маршруту з групою управління, до складу якої включаються представники підприємств та організацій.

Групи керування забезпечуються необхідними засобами зв'язку й оповіщення, їм підпорядковуються сили і засоби для ведення радіаційної, хімічної і медичної розвідки.

Евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України і здійснюється органами виконавчої влади. Рішення на проведення екстреної евакуації можуть прийняти начальники ЦО об'єкта, району, міста.

Про початок евакуації населення оповіщається через підприємства, навчальні заклади, домоуправління й органи міліції.

Ідучи на ЗЕП, кожен повинен узяти із собою паспорт, військовий квиток, документи про освіту, трудову книжку чи пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження дітей, необхідний запас продуктів (на 2--3 дні), білизну, постіль та інші необхідні речі з урахуванням тривалого перебування в заміській зоні.

Дітям дошкільного віку необхідно покласти в кишені чи пришити до одягу записки із зазначенням прізвища, імені, по батькові і місця проживання чи роботи батьків. Перед виходом з квартири необхідно відключити електроживлення, закрити вікна і кватирки, перекрити вентилі в системі опалення і водопостачання, відключити газ, зачинити квартиру, здати ключі представнику домоуправління.

На ЗЕП ті, кого евакуюють, проходять реєстрацію, групуються по вагонах залізничного ешелону або по автомашинах автоколони і у призначений час виводяться до пунктів посадки на транспорт.

Транспортне забезпечення розосередження й евакуації включає: вивезення населення, установ і організацій у райони евакуації, вивезення матеріальних цінностей; перевезення робочих змін з районів евакуації в місто на підприємства і назад.

Штаб ЦО об'єкта одержує від вищестоящого штабу виписку із плану евакуаційних заходів, в котрій зазначено, які транспортні засоби виділяються об'єкту, їх місткість, час подачі, місце посадки, час відправлення, місце і час висадки.

Матеріальне забезпечення включає, головним чином, постачання евакуйованого населення продовольством і предметами першої необхідності. Організація його покладається на заступника начальника об'єкта з матеріально-технічного забезпечення, що спільно зі службами ЦО міського та сільського районів підготовляє необхідні умови для постачання матеріальними засобами робітників та службовців об'єкта і членів їх родин у заміській зоні, а також організовує харчування працюючої зміни на об'єкті.

Харчування працюючих змін підприємств, які продовжують виробничу діяльність у місті, організовується в наявних на об'єктах їдальнях. Постачання їдалень продуктами здійснюється службою торгівлі і харчування міста (міського району), яка створює необхідні для цього запаси продовольства в межах установлених норм.

На пішохідних маршрутах для забезпечення евакуйованих слід передбачати організацію рухомих пунктів харчування і водопостачання, а в зимовий час -- і пунктів обігріву.

Постачання питною водою у заміській зоні здійснюється в основному з артезіанських колодязів, шахтних, трубчастих та інших закритих джерел.

Медичне обслуговування евакуйованого населення здійснюється через існуючу мережу лікарень, поліклінік і медпунктів сільської місцевості.

Інженерне забезпечення розосередження й евакуації включає: забезпечення утримання і ремонту доріг, бруківки дорожніх споруд, устаткування пунктів посадки і висадки, колонних шляхів на пішохідних маршрутах, побудову пішохідних переходів на водних перешкодах, обладнання укриттів для населення на шляхах евакуації й у районах розміщення.

Таким чином, при організації захисних заходів, необхідно розумно застосовувати всі засоби захисту населення, віддаючи перевагу у кожному конкретному випадку тому з них, який більше відповідає даній ситуації. [35]

ВИСНОВКИ

Проаналізовано технологію виробництва холодної прокатки труб на ділянці ХПТ. Розглянуто й описані технологічні операції при виробництві труби розміром 25х3.5 мм. Розраховано маршрут прокатки на станах ХПТ-75, ХПТ-55 Визначена годинна продуктивність стана ХПТ-55, які складає 173,56 м/годину.

Проведений розрахунок на міцність валка стану ХПТ-55, всі деталі задовольняють умові міцності. Проаналізовано калькуляцію собівартості однієї тонни труб яка склала 56402 грн .

Проаналізовано основні шкідливості й небезпеці на ділянці ХПТ у ТВЦ, проаналізовані вимоги проти пожежної безпеки.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. О.А. Семенов, Ю.М. Бєліков, Н.Н. Король БНТИ Чорна металургія. - Вип. 22. - М.: Черметінформація, 1977.-С.49-51. [1]

2. А. Г. Виноградов. Трубне виробництво. М.: Металургія, 1981 - 343 с.

3. Н. В. Розов. Производство труб. М.: Металургія, 1974 - 600 с. [3]

4. Шевакин Ю.Ф. Глейберг А.З. Виробництво труб - М.: Металургія, 1968 р.

5. Технологічні інструкція виробництва холоднодеформованных труб в ТВЦ (ТИ НЗНТ ТВЦ-2-00).

6. ГОСТ 9941-81 «Труби безшовні холодно и теплодеформовані із корозійностійкої сталі»

7. ГОСТ 12.1.005-88. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони. - М.: Стандартіздат, 1988

8. ГОСТ 12.1.003-83. Система стандартів безпеки праці. Шум. Загальні вимоги безпеки. - М.: Стандартіздат, 1983.

9. СНиП 2.03.02-85. Протипожежні норми проектування будинків і споруд. - М.: Стройиздат, 198

10. ТУ 14-3р-55-2001[10] «Котельні труби, призначені для парових котлів і трубопроводів»

11. ТУ 14-3-796-80 [11] «Котельні труби, призначені для парових котлів і трубопроводів»

Размещено на Allbest.ur