“Типового положення про навчання з питань охорони праці”, на яку відведено не менше 20 годин. Відповідальність за організацію охорони праці, забезпечення безпечних умов праці ТОВ “Агрофірма “Маяк” покладено на головних спеціалістів, які ведуть роботу по охороні праці у підрозділах. Інженер по охороні праці відповідає за безпечні умови праці на підприємстві в цілому на всіх виробничих підрозділах.

У ТОВ “Агрофірма “Маяк” існує трьохступенева система контролю за станом охорони праці.

Перша ступень контролю здійснюється уповноваженими трудових колективів структурних підрозділів з питань охорони праці щоденно на початку робочої зміни. На цій ступені контролю робиться [13]:

- перевірка стану робочих місць працівників, безпеки технологічного обладнання;

- наявність та вірність використання засобів індивідуального захисту працівників;

- виконання заходів по усуненню порушень та недоліків, які були виявлені попередньою перевіркою.

Друга ступінь контролю проводиться головними спеціалістами у присутності інженера по охороні праці 2 рази на місяць. На цій ступені проводиться перевірка [13]:

- своєчасності та якості інструктажів працівників з безпеки праці;

- стану санітарно-побутових приміщень;

- організації та виконання заходів по приписам та вказівкам органів державного нагляду за охороною праці;

- виконання заходів за матеріалами розслідування нещасних випадків;

- справності та відповідності засобів виробництва транспортних засобів стандартам безпеки праці;

- стану і наявності протипожежних засобів та іншої контрольно- вимірювальної техніки і т ін.

Третя ступень контролю проводиться комісією по охороні праці в ТОВ "Агрофірма "Маяк", яка один раз на місяць перевіряє | ІЗ|:

- виконання: заходів, які закладеш в колективний договір;

- технічний стан приміщень виробничих підрозділів та відповідність їх санітарно-гігієнічним нормам;

- виконання заходів по матеріалам розслідування тяжких нещасних випадків та аварій у виробничих підрозділах;

- відповідність технологічного і виробничого обладнання нормам без пеки праці;

- підготовку робітників ТОВ Агрофірма Маяк до праці в аварійних умовах

Відповідальними за проведення інструктажів, не залежно від ступеня і характеру небезпеки підприємства, покладаються на керівника підприємства, а в підрозділах - на керівників підрозділів.

Своєчасність навчання з безпеки контролює інженер з охорони праці. Навчання з безпеки праці при підготовці робітників, перепідготовці, отриманні іншої професії, підвищенні кваліфікації на виробництві організовують працівники з підготовки кадрів ( технічного навчання) із залученням необхідних спеціалістів відділів служб підприємств інших організацій.

Навчання з безпеки праці при підготовці робітників за професіями, до яких ставляться додаткові вимоги безпеки, завершуються іспитом.

До основних інструктажів з охорони праці, які проводяться на підприємствах, можна віднести наступні [ ІЗ]:

· Вступний інструктаж з особами, яких приймають на роботу, а також із студентами та учнями, які проходять виробничу практику, навчання або виконують певні роботи, проводить головний спеціаліст галузі виробництва з обов'язковою участю інженера з охорони: праці. З головними спеціалістами вступний інструктаж проводить керівник підприємства (організації) з обов'язковою участю інженера з охорони праці.

· Первинний інструктаж на робочому місці проводять з усіма без винятку особами, яких вперше беруть на роботу, переведеними з інших робіт, відрядженими, учнями і студентами, що прибули на навчання або практику, з іншими працівниками, які будуть виконувати нову для них роботу.

· Повторний, проводиться також безпосередньо керівником робіт кожні шість місяців (а для робіт з підвищеною небезпекою - 1 раз в три місяці) для перевірки знань правил і інструкцій з охорони праці;

· Позаплановий - цей інструктаж проводиться у разі порушення працівниками вимог безпеки при зміні технології і виробництва, при змінах в нормативних документах і т.д., керівниками структурних підрозділів.

· Цільовий - проводиться з працівниками перед виконанням робіт; для яких потрібний наряд-допуск (наприклад, ремонт сільськогосподарської техніки).

Дане переробне підприємство має досить складне технологічне обладнання, характеризується фізико-хімічними процесами і важкими умовами праці. Тут застосовуються лінії великої потужності, до яких входять різноманітні технологічне обладнання, які пов'язані з такими небезпечними виробничими чинниками: електричний струм, частини машин, механізми, що мають незахищені рухомі елементи виробничого устаткування, дія яких завдає шкоди здоров'ю людини майже миттєво та призводить до такого негативного явища, ж виробничий травматизм, що характеризується сукупністю виробничих травм.

До основних недоліків в організації охорони праці на виробництві можна віднести наступні: нечітке дотримання вимог щодо своєчасного проведення інструктажу серед працівників підприємства, не належне дотримання техніки безпеки під основного виробничого процесу, не достатній контроль за умовами праці з боку вищого керівництва, зокрема інженера з ОП та головних спеціалістів, недостатня обізнаність працівників з питань охорони праці та техніки безпеки.

Основним каталізатором, який стимулює поліпшення стану охороні праці на виробництві та є основним гарантом за подальше дотриманням рівня безпечності праці є своєчасне проведення навчання ГГР та повне фінансування заходів по охороні праці. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції. У ТОВ “Агрофірма “Маяк ” виділення коштів на охорону праці відбувається повністю, але несвоєчасно.

4.3 Аналіз виробничого травматизму

В господарстві хоча і проводяться організаційні заходи по організації охорони праці, але спостерігаються незначні недоліки та порушення в роботі по охороні праці.

Найбільш поширеними методами аналізу виробничого травматизму на підприємствах сільського господарства є: статистичний, монографічний, топографічний, економічний, спостереження, анкетування, груповий, сіткового моделювання. Статистичний метод аналізу виробничого травматизму на підприємствах сільського господарства призначений для визначення кількісних показників, які характеризують, загальний рівень виробничого травматизму. Для цього засовують відносні величини - показники частоти, важкості і втрат (напрацездатності).

Показник тяжкості травматизму (Пт) характеризує загальну важкість травм, що виникли протягом звітного періоду. Він показує скільки днів втрати непрацездатності в середньому припадає на одну травму [13]:

(4.1)

Показник частоти травм (Пч) характеризується кількістю днів непрацездатності, що припадає на 1000 працюючих за звітний період [13]:

(4.2)

де Т- загальна кількість травм, що виникла в господарстві за звітний період;

П - середня кількість працюючих в господарстві за той же період;

Д - сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках, що враховані за звітний період.

Розрахунок показників травматизму представлений в таблиці 4.2

Таблиця 4.2 - Рівень показників травматизму на підприємстві ТОВ “Агрофірма “Маяк ”

Назва показників	2001	2002	2003	2004	2005
1. Середньорічна кількість робітників	590	581	581	516	490
2. Число нещасних випадків	0	0	1	2	1
З.Виплачено по травматизму, грн.	2430	2650	3235	3435	2120
4. Втрата працездатності по травматизму	220	215	210	221	164
5. Виплачено по хворобі, грн.	3450	3250	3342	2324	2178
6. Показник частоти травматизму	11,1	12,3	12,05	15,5	12,2
7. Показник тяжкості травматизму	29,7	31	30	27,6	27,3
8. Показник нероботоздатності	387,1	427,4	361,4	428,3	334,7

Основними чинниками високого рівня травматизму є недостатній контроль за рівнем підготовки працівників з питань охорони праці, несвоєчасність проведення інструктажів, недостатні заходи по навчанню.

4.4 Забезпечення працюючих спецодягом, взуттям і засобами індивідуального захисту

Для сучасного сільськогосподарського виробництва характерним є вплив на організм людини різних технічних, хімічних, біологічних та інших факторів.

Для боротьби із шкідливими виробничими факторами застосовують технічні засоби: нагрівні, опалювальні, освітлювальні та вентиляційні установки, кондиціонери, засоби сигналізації про появу в повітрі шкідливих речовин, технічні засоби боротьби з шумом, вібраціями, шкідливими випромінюваннями тощо, як повинні бути в межах гранично допустимих межах.

В умовах виробництва, коли, незважаючи на удосконалення обладнання і процесів, неможливо повністю уникнути шкідливої дії різних факторів на працюючих, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту (спецодяг). їх добирають залежно від фізичних і хімічних властивостей цих факторів.

Відповідно до стандарту (ГОСТ 12.4.103-83) спецодяг залежно відпризначення має спеціальні позначення, які наносяться на етикетки, прикріплені до рукавів або інших місць.

Потреба в спецодязі для працівників представлена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 - Розрахунок потреби в спецодязі, спецвзутті та індивідуальних засобах захисту

Професія	Кількість, чол.	Назва індивідуальних засобів	Строк придатності, місяців	Потреба на рік, шт.
1. Прибиральник	1	Комбінезон	12	1
		Костюм Чоботи	12 12	2 2
		Рукавиці	3	8
2 .Майстер-наладчик	1	Комбінезон	12	1
		Окуляри захисні	до зносу	1
		Рукавиці	3	4
3. Молодший обслуговуючий персонал	3	Халат Рукавиці	12 3	3 12

4.5 Вимоги безпеки і виробничої санітарії на підприємстві

Стан техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах та заводах повинен відповідати Правилам техніки безпеки праці. При проведенні виробничих процесів мають бути передбачені заходи захисту працівників від можливих впливів небезпечних і шкідливих виробничих факторів згідно з галузевими стандартами.

Елементи конструкцій машин мають бути без гострих кутів, вузлів агрегатів, які є джерелом безпеки при їх обслуговуванні. Конструкція агрегатів повинна виключати можливість випадкового дотику до перегрітих або переохолоджених частин, систем подавання стисненого повітря, пари, води, тобто відповідати діючим вимогам і нормам [2].

Машини, апарати, механізми, обладнання, розміщують так, щоб монтаж, ремонт і обслуговування їх були зручними та безпечними. Для цього при установці обладнання, чітко дотримуються мінімально допустимих розмірів проходів і розривів, передбачені відповідними нормами техніки безпеки і виробничої санітарії. Так, ширину проходів забезпечують не менше 1 м, між окремими машинами і станками - не менше 0,8 м [2].

Обладнання, яке не має частин, що рухаються, наприклад труби самопливу, повітропроводи, розміщують з урахуванням зручного та безпечного обслуговування. їх можна розмішувати елементами, поблизу стін на відстані не менше 0,15 м, але збоку від вікон, з метою достатнього природного освітлення приміщення.

Після монтажу обладнання, а також після капітального ремонту або тривалої зупинки запускати його в роботу можна тільки з дозволу начальника цеху або головного інженера.

Якщо машину зупиняють на тривалий період (капітальний ремонт , ремонт, реконструкцію, модернізацію), з неї прибирають залишки зерна або продукти його переробки, пил, домішки. З неї знімають приводні паси, а при індивідуальному приводі виключають напругу.

У комплексі загальних вимог охорони праці важливе місце належить питанням вимог санітарної гігієни: чистоті робочих місць і обладнання; відсутності джерел пилоутворення і загазованості повітря у виробничих приміщеннях; належно освітленість згідно з галузевими нормами; відповідність шуму і вібрації встановленим нормам; дотримання особистої гігієни; належний порядок в санітарно-побутових приміщеннях, озеленення робочих місць та місць відпочинку.

Виробничий процес в цеху пов'язаний з видалення пилу, який утворюється при розвантаженні та завантаженні сировини і готової продукції, їх переробці, переміщенні транспортуючими механізмами. Пил, що проникає в атмосферу, знижує чистоту повітря та ступінь його прозорості, в результаті чого зменшуються пряма сонячна радіація та ультрафіолетове випромінювання. При цьому, він попадає в органи дихання та шкідливо впливає на здоров'я людини.

Виділення теплоти, вологи і пилу у виробничих приміщеннях не повинно перевищувати граничних рівнів (концентрацій) встановлених для робочих зон. З цією метою в приміщеннях встановлюють системи вентилювання та кондиціювання та аспіраційне обладнання. Виробничі приміщення будують так, щоб у них було максимальне природне освітлення, що денне (сонячне) світло в гігієнічному відношенні набагато ефективніше штучного. Робота тільки при штучному освітленні негативно впливає на загальний стан організму людини [2].

У виробничих приміщеннях, небезпечних щодо накопичення пилу, газів, парів, можливих вибухів, використовують спеціальні пило- і волого-

непроникні та вибухонебезпечні світильники. Крім того, забороняється використовувати відкритий вогонь (запалювати сірники, палити, проводити зварювальні та інші роботи пов'язані з утворенням іскор).

Робочі місця мають бути зручними для виконання робіт та обслуговування машин. Постійним робочим місцем вважається те, на якому робітник знаходиться більшу частину (більше 50% або більше 2 годин безперервно) свого робочого часу.

На всіх підприємствах передбачають заходи, виконання яких дасть змогу забезпечити на робочих місцях і території підприємства рівень шуму, що не перевищує допустимі норми. Рівень шуму, як правило, перевіряють один раз на рік після ремонту обладнання.

При зарахуванні на роботу обслуговуючий персонал забезпечують спецодягом та індивідуальними засобами захисту. Спецодяг повинен щільно облягати тіло і застібатися, щоб повністю виключати можливість захвату його частинами механізмів та обладнання, що мають обертальні рухи. Спецодяг, який використовує персонал для обслуговування обладнання, має бути легким, еластичним, водонепроникним, а взуття для окремої категорії робітників - мати діелектричні властивості.

Забороняється працювати при несправних електропроводці і електропусковій апаратурі, без занулення і заземлення пультів керування та електродвигунів. Усі пошкодження електричних частин повинен лагодиш електромонтер.

Для захисту обслуговуючого персоналу від ураження електричним струмом всі електроустановки повинні відповідати вимогам по забезпеченню захисту від ураження електричним струмом за ПУЕ.

Заземлення у цеху влаштовується відповідно до вимог ПУЕ, ГОСТ 12.1.030-81 [2].

Для приєднання пересувних і переносних струмоприймачів (зварювальні апарати, електродрилі тощо), які підлягають заземленню, можуть застосовуватися гнучкі проводи лише з додатковою жилою, укладеною в загальну зовнішню оболонку (гумову, пластмасову або іншу).

Виробничі процеси не повинні супроводжуватися забрудненням навколишнього природного середовищі й розповсюдженням шкідливих речовин вище допустимих норм, встановлених відповідними стандартами та іншими нормативними документами.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України “Про охорону праці” не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічну експертизу.

4.6 Розрахунок освітлення цеху

Передбачається природне освітлення цеху через вікна та штучне освітлення за допомогою ламп розжарювання. Природне освітлення здійснюється через вікна розміром 1500x1800 мм. Загальну площу вікон обчислюємо за формулою:

(4.3)

де Fn - площа підлоги, м2;

Іmin - мінімальний коефіцієнт природного освітлення, Ітіп = 0,5;

n0 - світлова характеристика вікон; n0 = 11;

к - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон сусідніми будівлями; к-1;

І0- коефіцієнт світопропускання з врахуванням затінення, l0= 0,3;

n1 - коефіцієнт, що враховує відбивання світла від внутрішніх поверхонь приміщення, n1 = 1,2.

Розрахуємо загальну кількість вікон за формулою;

(4.4)

де - площа одного вікна; Р = 2,7м2 .

16,9

Приймаємо 17 вікон розміром 1500x1800 мм.

Необхідну кількість ламп для штучного освітлення визначаємо за формулою:

(4.5)

де F - світловий потік для лампи 200 Вт; Р=2510;

k - коефіцієнт запасу; k = 1,3;

Fn - площа підлоги приміщення, Fn = 300 м2;

- освітленість по нормі для овочепереробних підприємств,

100кл;

Z - коефіцієнт нерівномірної освітленості, Z= 0,8;

n0 - коефіцієнт використання світлового потоку, n0 = 0,57;

ni - кількість ламп.

Перетворивши дану формулу і здійснивши необхідні розрахунки визначимо кількість ламп розжарювання:

Приймаємо 22 ламп розжарювання потужністю 200 Вт.

4.7 Розрахунок повітрообміну

Для виведення пилу, вологи та тепла які утворюються при роботі технологічного обладнання, та створення необхідного мікроклімату у виробничому приміщені необхідно забезпечити належу вентиляцію виробничого приміщення. Величину повітрообміну в цеху розраховуємо за формулою:

WB = Vn · k ,

де Vn - об'єм приміщення, Vn = 1442 м2;

k -годинна кратність обміну повітря, k = 3...4.

WB = 1442 · 3 = 4326 м3.

Діаметр повітропроводу розраховуємо за формулою:

де - швидкість повітря в повітропроводі, = 15 м/с.

Тиск вентилятора визначаємо за формулою:

Н = Ндин + Нр + Нм,

де Ндин - динамічний тиск, Па;

НР - втрати тиску на подолання опору руху повітря в повітропроводі, Па;

Нм - втрати напору від місцевих опорів.

Ндин =

де - густина повітря, = 1,24 кг/м2.

Ндин =

де l - довжина повітропроводу, l =23 м;

- гідравлічний коефіцієнт опору руху повітря, = 0,0155.

Визначаємо втрати напору від місцевих переходів за формулою:

,

де - коефіцієнт опору руху повітря, = 1,1.

Загальний тиск вентилятора

Н = 14,22 + 0,37 + 15,64 = 15,64 Па

Знаючи подачу вентилятора та напір вибирає мого вентилятора ЦЦ-70.

4.8 Висновки та пропозиції

Проводячи аналіз усього сказано, можна зробити висновок, що існуючий стан справ з охорони праці в даному господарстві не відповідає існуючим нормам, тому намічаємо перелік заходів по його покращенню:

Таблиця 4.3 - План заходів по охороні праці на 2012рік

Найменування заходів і місце проведення	Термін виконання	Відповідальні виконавці
1. Забезпечити робітників спецодягом, засобами індивідуального захисту	До 10.10	Головний спеціаліст, завідуючий господарством
2. Обладнати приміщення з охорони праці в адмінкорпусі господарства	IV кв.	Інженер з охорони праці, головний інженер
3. Забезпечити всі виробничі цехи аптечками	IV кв.	Інженер з охорони праці
4. Проводити обов'язковий оперативний контроль за станом охорони праці в господарстві	Постійно	Інженер з охорони праці, завідуючий лабораторії
5. Провести навчання і атестацію спеціалістів середньої ланки і робітників по 32-ох годинній програмі з охорони праці	До 1.12	Інженер з охорони праці, головні спеціалісти

5 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Екологічна експертиза являє собою врегульовану нормами діяльність експертів по аналізу, перевірці і оцінці документації об'єктів і рішень, на їх відповідність правилам і вимогам охорони навколишнього середовища і раціонального природного використання в цілях попередження можливих негативних наслідків для навколишнього середовища.

Цілі екологічної експертизи: забезпечення наукового визначення відповідності проектних рішень сучасним екологічним вимогам їх затвердженням в компетентних державних органа; попередження можливого негативного втручання на екосистему проектуємо і функціонуючих об'єктів в процесі її реалізації.

Екологічна експертиза передбачає проведення державної, громадської експертизи, а також інших її видів. Вона є обов'язковою умовою законодавчої роботи господарства і іншої діяльності, яка впливає на стан навколишнього середовища. В останні роки відбуваються негативні зміни навколишнього середовища, тому у 1991 році 25 червня на третій сесії Верховної Ради України був прийнятий Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Який визначає правові, екологічні і соціальні основи організації охорони навколишнього середовища.

Екологічну експертизу проекту проводять з дотриманням принципів права громадськості на охорону навколишнього середовища, гармонійного поєднання екологічних та економічних інтересів, суворого дотримання законності і державних норм природокористування.

Еколого-експертний процес з трьох основних етапів: підготовчого, основного і заключного. Об'єктом даної екологічної експертизи є конструкторська частина: розробка оббивальної машини для покращення якості мукомельних продуктів. Машина складається з таких робочих органів: із корпуса, гладкого циліндра, бичевого ротора, привода випускного пристроїв, живильника. Живильний пристрій складається з бункера, живильного циліндра, розподільного циліндра.

Корпус зроблений в формі стакана в який встановлено два підшипника, на яких закріплений вал. На вал кріпиться биче вий ротор, затягнути конусною шайбою. Биче вий ротор складається із втулки до якої приварені шайби, а на шайбі кріпиться 4 бича.

Вся конструкція закріплена гладким циліндром на якому приварений лепесток (виконуючий роль задвижки). При повороті циліндра лепесток перекриває вихідний отвір, тим самим створює підпір зерна.

Завантажувальний бункер виконавши у вигляді конуса який приварений до циліндра, всередині встановлений рухомий циліндр з ручкою. При повороті ручки зазор між циліндром і напускною шайбою збільшується. В результаті чого відбувається подача зерна в робочу зону.

Вихід зерна здійснюється через отвір в нижній кришці і далі по трубі з'єднується з пневмоповітряним сепаратором.

Мукомельний цех впливає на стан навколишнього середовища в наслідок шкідливих викидів. Отже е необхідність проведення екологічної експертизи мукомельного цеху і розробки заходів по зниженню забруднення навколишнього середовища.

В мукомельному цеху необхідно, щоб обов'язково була і працювала примусова вентиляція шкідливих рештків (пил, штучний пил), фільтруючі елементи та вловлювачі пилу, що значно знижують забруднення повітря. Всі відкриті обертаючи частини обладнання повинні мати огородження. Для зниження шуму дільниці необхідно розміщувати з вітринної сторони по відношенню до напрямку домінуючих вітрів. Особливо шумні установки ізолюють за допомогою кожухів, ковпаків і виносять їх за межі цеху. Шум необхідно зменшувати за рахунок раціонального розміщення різких по рівню шуму об'єктів і шляхом озеленення вільних територій.

Система безпеки стандартів праці передбачає склад повітря в робочій зоні, який неповинен перевищувати: двоокис азоту 5мг/м3, окис вуглецю 20мг/м3, тверді речовини 1мг/м3.

Для зниження шкідливих викидів в атмосферу передбачено комплекс таких заходів:

1. Вдосконалення технологічних процесів виробництва з утилізацією газових відходів.

2. Покращення конструкцій очисних споруд, встановлення санітарно- очисних зон.

Важливу роль в охороні навколишнього середовища відіграє справна техніка. Технічно несправні машини забруднюють атмосферу відпрацьованими газами, які є більш токсичні ніж у справних машин.

Обов'язковою вимогою заключного етапу екологічної експертизи є аналіз рішень можливих прогнозованих змін навколишнього природного середовища при реалізації проекту з урахуванням впливу метеорологічних, економічних та інших факторів.

Екологічна, санітарно-гігієнічна оцінки.

В наслідок цього вище сказаного ми можемо сказати, що покращення охорони навколишнього середовища в системі агропромислового комплексу є головною задачею державного управління природокористування і однією з умов діяльності керівників і спеціалістів сільськогосподарського виробництва.

При дотриманні наведених вище пропозицій щодо охорони природи, можна вважати шкідливий вплив мельниці на оточуюче середовище буде мінімальним.

6 ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТІВАННЯ

6.1 Розрахунок основних техніко-економічних показників

Основні технологічні показники роботи будь якого підприємства являється собівартість виробленої продукції. Собівартість виробництва всієї продукції визначається за формулою:

С0=3+А+Т+Г+Ш+В+Е+П+Оп+Ох-Н, (7.1)

де 3- заробітна плата робочих, грн..;

А- річна норма амортизації, грн.;

Т- затрати на технічний ремонт, грн.;

Г- паливо-мастильні матеріали, грн.;

П- витрати на перевезення сировини і готової продукції, грн.;

В- витрати на гарячу і холодну воду, грн.;

Е- витрати на електроенергію, грн.;

Оп- інші затрати, грн.;

Ох-- загальновиробничі витрати, грн.;

Н1- побічна продукція, грн..

1. Заробітна плата робітників визначається за формулою:

З = (Зр-h)·(1+0), (7.2)

де Зр- річний фонд заробітної плати одного основного і допоміжного робочого, грн.;

h- кількість робочих, чол.;

О- коефіцієнт відрахувань на соціальні страхування. Пенсії і Чорнобильські фонди, відпускні.

З1 = (751,8-7)(1+0,5)=1128 грн.

32 = (751,8-1)(1+0,5)=1127,7 грн.

2 Річна сума амортизації

(7.3)

де Б- балансова вартість основних коштів, грн.;

Н- норма амортизації, %( будівельної частини 8%, обладнання 24%).

3 Витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування

(7.4)

де Б - балансова вартість основних коштів, грн.;

П - норма відрахувань на поточний ремонт і технічне

обслуговування(будівельна частина 2,6%, обладнання 12,5%).

4 Витрати на перевезення сировини до пункту переробки від пункту зберігання

П=Ароб·Д·Кр·Кг·П0·Ж,(7.5)

де А- кількість машино-днів в роботі;

Д- вантажопідємність автомобілів,т.;

Кр- кількість рейсів в день, шт..;

Кг- коефіцієнт використання вантажопідйомності;

Пс- середня відстань перевезень, км;

Ж- собівартість одного тонно-кілометра, грн..

П1 = 360·3·1·0,37·10·0,80 = 3196,8 грн.

П2 = 360·3·1·0,46·10·0,80 = 3974,4 грн.

5 Витрати на опалення приміщень

Ш=3·Т,

де, 3- площа опалення, м3;

Т- тариф на відношення за одиницею площі опалювального приміщення, грн./м2.

Ш = 15,2·0,4 = 6,1 грн.

Ш = 10·0,4 = 4 грн.

6 Витрати на гарячу і холодну воду

В = Еr·A, (7.7)

де, Еr - кількість використаної гарячої води і холодної, м3;

А- вартість м3 гарячої і холодної води, грн.

В даних технологічних процесах вода не використовується і тому показники не використовуємо.

7 Витрати на електроенергію

Є=С·Т, (7.8)

де С- кількість використаної електроенергії, кВт-2

Т-тариф на 1 кВт·2, грн..

Є1 = 28560·0,21 = 5997,6 грн.

Є2 = 18800·0,21 = 3948 грн.

8 Інші витрати

(7.9)

де 3- заробітна плата основних і допоміжних робочих, грн.;

А- річна сума амортизації, грн.;

Т- витрата на поточний ремонт і технічне обслуговування, грн.;

n - процент витрати прийняти (5%).

9 Загально виробничі витрати (Ох).

(7.10)

де 3- заробітна плата основних і допоміжних робочих, грн.;

А- річна сума амортизації, грн.;

Т- затрати на поточний ремонт і технологічне обслуговування, грн.;

К- процент затрати на поточний ремонт прийняти рівним 25%.

С01 = 1128+5636+4965+3196+6+3141+541+2707 = 20420 грн.

С02 = 1128+4116+2958+3974+1848+410+2051 = 16489 грн.

6.2 Основні технологічні показники

1 Собівартість виробництва одиниці продукції визначається по формулі:

(7.11)

де Со - собівартість виробництва всієї продукції;

Д - кількість виробленої продукції, Т.

2 Продуктивність праці

(7.12)

де Д- кількість виробленої продукції, Т.

Р- кількість робочих, чоловік.

З Рівень рентабельності виробництва продукції по собівартості.

(7.13)

де П- прибуток, грн.;

С0 - собівартість всієї виробленої продукції, грн.;

ВП- вартість валової продукції, грн..

4 Фондовіддача

(7.14)

де ВП- ціна валової продукції, грн.;

Б- балансова вартість основних засобів, грн..

5 Електроозброєність праці

(7.15)

де С- кількість витраченої електроенергії, кВт-год.;

Р- кількість робочих, чол..

6 Час окупності капітальних вкладів.

(7.16)

де Б- балансова вартість основних засобів, грн.;

П- прибуток, грн..

7 Річна економія засобів.

Fe = (С1-С2)·Д,(7.17)

де С 1, С 2 - собівартість виробництва однієї тони виробленої продукції в початковому і в проектованому варіантах, грн./т.;

Д2 - кількість виробленої енергії.

Fe = (5,59 - 4,52) · 3650 = 3905грн.

8 Річний економічний ефект

(7.18)

де С 1, С 2 - собівартість виробництва однієї тони виробленої продукції в початковому і в розрахунковому господарстві, грн.;

Д1 і Д2 - кількість виробленої продукції в початковому і розрахунковому варіантах, Т.;

Є- нормативний коефіцієнт відносної ефективності капітальних вкладів, 0,15.

9 Рівень рентабельності по фондам

(7.19)

механізована лінія виробництво борошно

де П- прибуток, грн.;

Б- балансова вартість основних засобів, грн..

Таблиця 6.1 - Основні техніко-економічні показники, порівняльна характеристика існуючого і проектуємого цеху

Показники	Варіанти	Відхилення
	існуючі	проектуємі
1	2	3	4
Вартість виробництва продукції, грн..	20420	16489	-3931
Заробітна плата, грн.	1128	1127,7	-0,3
Річна сума амортизації, грн..	5636	4116	-1520
Затрати на поточний ремонт, грн.	4065	2958	-1107
Затрати на транспортування сировини, грн.	3195,8	3974,4	777,6
Затрати на опалення приміщень, грн.	6,1	4	-2,1
Витрати на електроенергію, грн.	3141,6	1848	-1293,6
Інші виробничі витрати.	541	410	-131
Загальногосподарські і загальновиробничі витрати, грн.	2701	2051	-650
Собівартість виробництва готової продукції, грн.	55,9	45,2	-107
Продуктивність праці	365	365	--
Рівень рентабельності виробництва продукції по собівартості, %	7,25	32,8	22,55
Фондовіддача, грн./грн	0,52	0,73	0,21
Електроозброєність, кВт·год/чол..	2448	28800	26352
Термін окупності капітальних вкладів, років	28,5	5,5	-2,3
Рівень рентабельності по фондах, %.	3,51	18,0	14,49

Отже з даних розрахунків видно, що дане мукомельне підприємство прибуткове, тому що затрати на виробництво перекривають прибутками.

Висновок

Даний дипломний проект виконаний на тему: “Механізація виробництва муки на малих підприємствах з розробкою оббивальної машини”.

Одержані техніко-економічні показники дозволяють зробити висновок про доцільність використання в виробництві даної машини на підприємствах малих об'ємів виробництва, таких як підприємства - загального харчування, приватними особами, фермерськими господарствами. Невеликі об'єми одержуваної продукції будуть задовольниш потреби по якості так як отримана продукція , мука, виходить вищого ґатунку.

Порівняно висока ціна виробництва міні млинів окупається високим рівнем рентабельності виробництва і коротким строком окупності. Застосування даної машини дозволяє забезпечити підприємству прибуток від продажів одержаної продукції і забезпечує нові робочі місця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Річні звіти ТОВ “Агрофірма “Покровська” за 2003-2005 роки.

2. Трисвятський Л.А. и зд. Хранение и технология сельскохозяйственньїх продуктов. 4-е зд., переаб. И доп.~ М.: Агропромиздат, 1991455с.

3. Государственньїе стандартьі. Сборки. Зерновьіе, зернобобовьіе и масличньїе культури, часть2.-М.: Издательство стандартовЛ990.-320с.

4. Сливановский А.О. и он. Транспортирующие машины. Атлас онструкцій.-М.: Машиностроение 1999- 124с.

5. Анурьев В.И. Справочник конструктора машиностроение.; В 3-хт. 5- е зд., перераб. И доп.-М.;Мапшностроение. 1978-728с.:ил.

6. Иванов М.Н. Детали машин.: Учебник для студентов вьісших учебньїх заведений. 5-е зд., перераб.-М.: Вьісшая школа, 1991--328с.: ил.

7. Лозовський А.П., Арендаренко В.М. Механізація переробки і зберігання сільськогосподарської продукції. Методичні рекомендації для виконання дипломних проектів із спеціальності 6.09.1900 “Спеціаліст”- Полтава 2002 - 36с.

8. Каталог нормативних документів (за станом на 1 січня 1995р.): -К.: Держстандарт України, 1995.-ТЛ.-131С.; Т.2.-180 с.

9. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. К.: Вища школа, 1994.-415с.

10. Михайлов В.Н. и др. Охрана труда в сельском хозяйетве.-М.: Агропромиздат, 1989-568с.

11. Писаренко В.М., Куценко О.М. Екологічні основи раціонального

природокористування в аграрному виробництві -К.: НМК ВО, 1992- 345 с.

12. Закон України про екологічну експертизу від 05.02.1995--К.: 1995.

Размещено на Allbest.ru