Зварювальний апарат. Призначення та особливості

Крім в'язкості рідкі мастила характеризуються такими параметрами, як температура спалаху і температура запалювання.

Температура спалаху - це така температура, при якій суміш парів повітря і мастила спалахує при піднесенні до неї відкритого вогню і відразу гасне.

Температура запалювання вища за температуру спалаху. При температурі запалювання мастило спалахує і горить не менше як 5 секунд.

Найбільш широко в легкій промисловості для змащування обладнання серед рідких мастил використовують індустріальні мастила. Індустріальні мастила по ступені в'язкості поділяють на легкі, середні і важкі.

Серед легких (кінематична в'язкість - від 4 до 10 сст при 50ъ С) найбільш відомі - індустріальне Л (велосіт) і індустріальне Г (вазелінове). Їх застосовують для змащення вузлів, що працюють на великих швидкостях і малих навантаженнях, наприклад - швидкохідних веретен крутильних і прядильних машин. Також цими маслами змащують контрольно - вимірювальні прилади.

Середні індустріальні мастила мають кінематичну в'язкість 10 - 50 сст при 50°С. вони використовуються для змащування механізмів при середньому навантаженні і невисоких швидкостях. З них найбільш поширені:

Індустріальне 12. Кінематична в'язкість - 12 - 14 сст, температура спалаху 165ъ°С, застигає при температурі (30°С). Використовують для змащення тонких веретен в бавовняному виробництві.

Індустріальне 20 та Індустріальне 20В. Мають кінематичну в'язкість - 18 - 23 сантистокс. Температура спалаху 170°С. Температура застигання (16ъ°С). Використовують для змащування товстих веретен прядильних машин бавовняного і шерстяного виробництв, для заливання в масляні ванни різних вузлів машин легкої промисловості, для змащування підшипників ковзання електродвигунів потужністю до 10 кВт. Також цим мастилом змащують лічильники на текстильних машинах. В якості заміни цим маслам може використовуватись турбінне Л.

Рис.10. Практичне використання мастила.

Індустріальне 30. Кінематична в'язкість 27 - 33 сст. Температура спалаху 180°С. Застигає при температурі (20ъС ). Використовують для змащування вузлів чесальних, стрічкових, прядильних, стригальних машин текстильного виробництва, а також для змащення підшипників ковзання електродвигунів потужністю від 10 до 100 кВт.

Індустріальне 45В. Кінематична в'язкість зк 40 - 50 сст. температура спалаху Тспалах =180ъС. Температура застигання Тзаст = 8°С. Використовують для змащення вузлів машин обробного виробництва, а також сортувальних і тріпальних машин бавовняного виробництва. Це масло не рекомендують заливати в масляні ванни вузлів в зв'язку з його недостатньою стабільністю. Для заливання в масляні ванни рекомендують масло Індустріальне 45 і Індустріальне 50, або їх замінник Веретенне АУ. Ці масла також рекомендують заливати в редуктори і коробки передач верстатів і машин легкої промисловості.

Важкі індустріальні мастила використовують для змащування важко навантажених деталей, наприклад - черв'ячних передач або зубчастих коліс, а також деталей, які працюють при підвищених температурах (наприклад - підшипник ковзання сушильних барабанів

В легкій промисловості, а також при побутовому обслуговуванні населення також використовують деякі автотракторні, трансмісійні, дизельні та інші мастила. Мастила, що вказані в технічній документації обладнання, дозволяється замінювати на інші в випадках необхідності, але замінник повинний мати показники, близькі до показників мастила, яке замінюють, особливо це стосується в'язкості.

2.4 Консистентні змащувальні матеріали, їх асортимент

Консистентні змащувальні матеріали - це складні колоїдні системи. Вони являють собою пластичні, мазеподібні мастила. отримані шляхом згущування рідких мінеральних масел солями жирних кислот або твердими вуглеводнями (парафін, стеарин, церезин).

Найбільш розповсюджені мастила, в яких в якості згущувача використані кальцієві або натрієві мила. В склад кальцієвих мастил (солідолів УС) входить вода, без якої ці мастила розпадаються. Натрієві мастила (консталіни УТ) в своєму складі води не мають. В зв'язку з цим, солідоли використовують для змащення деталей, яки працюють в вологому середовищі, а натрієві - для деталей, що працюють в сухому середовищі. Консистентні мастила відрізняються також температурою плавлення. Мастила на кальцієвій основі плавляться при температурі нижче 100ъС, а мастила на основі натрієвих мил - при температурі вище 100ъС.

Широко розповсюджені консистентні мастила на змішаній основі, наприклад кальцієво - натрієве консистентне мастило типу 1 - 13.Ці мастила дуже стабільні в умовах підвищеної температури і вологості.

По призначенню консистентні мастила поділяються на антифрикційні і консерваційні (захисні).

Антифрикційні змащувальні матеріали призначені для зменшення коефіцієнта тертя і для зниження ступеня зношення деталей внаслідок тертя. Застосовуються вони, як правило, для змащування частин машини, до яких важко доставатись, особливо тихохідних та таких, що працюють при підвищеному навантаженні, а також в умовах частих зупинок і запусків вузла.

Консерваційні мастила призначені захищати деталі та інші металеві поверхні від корозії під час їх зберігання.

Одним з головних параметрів консистентних мастил є їх в'язкість. Від ступені в'язкості залежать експлуатаційні можливості мастила: можливість проходження по трубопроводам, здатність забезпечення надійного змащення в окремих вузлах, можливість використання в централізованих системах змащення.

Рис.11. Консистентні мастила.

Крім в'язкості консистентні мастила характеризує число пенетрацї. По числу пенетрацї визначають можливість проходження мастил по трубопроводу, що дуже важливо при застосуванні централізованої системи змащування. Число пенетрацї визначають на пенетрометрі по величині глибини занурення в мастило сталевого конуса на протязі 5 секунд. Чим м'якше мастило, тим вище його число пенетрацї.

Дуже важливим показником в консистентних мастилах є показник температури краплепадіння. Температурою краплепадіння називають таку температуру, при якій з мастила, яке нагрівають в особливих умовах, впаде перша крапля. В стандартах на консистентні мастила температура краплепадіння повинна вказуватись обов'язково, інакше, якщо застосувати мастило з показником температури краплепадіння нижчим, ніж температура роботи вузла, то мастило може витікати з цього вузла.

2.4.1 Асортимент консистентних мастил

Консистентні змащувальні матеріали поділяються на низькоплавкі, середньоплавкі і тугоплавкі.

Схема 2. Класифікація консистентних змазок.

Низькоплавкі мають температуру краплепадіння до 65ъС. Найбільш розповсюдженими серед них є:

 консистентне мастило УНЗ (гарматне), має температуру краплепадіння 50ъС, універсальне, захисне. Використовують для захисту від корозії металевих поверхонь, не захищених іншими покриттями, а також для змащування деяких мало відповідальних механізмів в літню пору року.

 консистентне мастило УН (вазелін технічний), температура краплепадіння 54ъС, універсальне змащувальне. Використовують для змащення механізмів, які працюють при малих навантаженнях і невисокій температурі, не вище 50ъС, а також для захисту металевих поверхонь від корозії.

 консистентне мастило АФ - 70 (приладове), температура краплепадіння 60ъС, використовують для змащування приладів, а також деяких механізмів з підвищеною вимогою до міцності масляної плівки.

Середньоплавкі мазі мають температуру краплепадіння до 100ъС. Серед них найбільш поширеними є мастила трьох марок: УС - 1 (прес - солідол), УС - 2 (солідол Л) і УС - 3 (солідол Т). Їх виготовляють з мінеральних мастил високої ступені очищення з додаванням кальцієвого мила. Ці мастила мають вигляд однорідної мазі від світло - жовтого до коричневого кольору.

  УС - 1 використовують в централізованих системах, які обслуговують вузли тертя при середніх питомих навантаженнях і в умовах підвищеної вологості.

  Солідол Л (УС - 2) використовують для змащення деталей машин при робочій температурі не вище 60ъС і середніх швидкості та навантаженні.

  Солідол Т (УС - 3) застосовують для змащення поверхонь тертя, які працюють з підвищеним навантаженням на малих і середніх швидкостях в умовах підвищеної вологості при температурах не вище 80ъС.

Синтетичні універсальні середньоплавкі мастила виготовляють, як замінники мінеральних консистентних середньо плавких мастил УС - 1, УС - 2 і УС - 3. Вони мають відповідно маркування :УСС 1, УСС - 2 і УСС - 3. Виготовляють синтетичні солідоли з індустріальних рідких масел, загущених кальцієвими милами синтетичних жирних кислот.

Крім вище перерахованих солідолів серед консистентних мастил широко відомо мастило УСА (графітне) - однорідне, чорного кольору. Виготовлено з суміші кальцієвого мила, мастила - Циліндрове 11 та графіту. Його застосовують для змащування відкритих тяжко навантажених вузлів тертя.

.Серед тугоплавких консистентних мастил найбільш відомі:

 універсальне тугоплавке водостійке 113, його використовують для змащування підшипників та деяких інших вузлів тертя, які працюють при середніх і підвищених навантаженнях і при температурі не вище 110ъС при умові підвищеної вологості ;

універсальне УТ (консталін жировий) - для змащування підшипників і інших поверхонь тертя при температурах до 120ъС (мастило УТ1) та до 135ъС (мастило УТ2);

універсальні тугоплавкі синтетичні мастила УТС 1 та УТС2 (консталін синтетичний) використовують як замінники жирових консталінів УТ1 і УТ2.

Крім вищевказаних тугоплавких консистентних мастил використовують мастила спеціального призначення, наприклад - текстильне мастило І Т, яке використовують для змащування кілець крутильних машин текстильного виробництва.

2.5 Тверді змащувальні матеріали

Із твердих змащувальних матеріалів найбільш розповсюджені дисульфід молібдену та графітові препарати.

Дисульфід молібдену має структуру, побудовану окремими шарами речовини. Ці шари легко пересуваються в площині і на цьому заснована змащувальна дія матеріалу. На основі дисульфіду молібдену виготовляють порошки і пасти. Порошками натирають поверхні, що зазнають тертя. Пасти на основі дисульфіду молібдену використовують в парах тертя, які працюють в умовах, де часте змащування неможливе, а також в умовах дуже високих або низьких температур.

Графітні матеріали, також дуже розповсюджені в якості твердих змащувальних засобів. Високі антифрикційні властивості графіту пояснюються будовою цієї речовини. Вона складається з окремих шарів. Зв'язки між атомами сусідніх шарів дуже слабкі і вони легко сковзають один по одному. Змащувальний ефект графітового мастила полягає в тім, що графіт заповнює собою усі подряпини та западини профілю поверхні. До такої поверхні змащувальні масла прилипають в 8 - 10 разів краще, ніж до чистої, в зв'язку з цім коефіцієнт надійності вузла значно покращується.

Графітні мастила використовують частіше, ніж препарати молібдену, в зв'язку з тим, що графіт порівняно менше дефіцитний, більш дешевий, більш витривалий при малих навантаженнях і має більшу стійкість до окислення. Однак, дисульфід молібдену створює на поверхні металів більш міцну змащувальну плівку.

2.6 Види і періодичність технічного обслуговування автомобіля

Технічне обслуговування  це комплекс операцій, які спрямовані на підтримання автомобіля в справному та працездатному стані і проводяться в процесі експлуатації автомобіля.

Мета технічного обслуговування і ремонту  підтримування дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Система технічного обслуговування та ремонту техніки  сукупність взаємопов'язаних засобів, документації технічного обслуговування і ремонту та виконавців, які потрібні для підтримування і відновлення якості виробів, що входять у цю систему;

Технічний стан  сукупність схильних до зміни в процесі виробництва чи експлуатації якостей виробу, яка характеризується в певний момент часу ознаками, встановленими технічною документацією на цей виріб; 
Справний стан (справність)  стан виробу, який відповідає усім вимогам нормативнотехнічної і (або) конструкторської документації;Роботоздатний стан (роботоздатність)  стан виробу, в якому значення усіх параметрів, які характеризують здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативнотехнічної і (або) конструкторської документації; 
Залежно від обсягу робіт, періодичності та працеємкості їх виконання, технічне обслуговування розподіляється на такі види:

Види технічного обслуговування

контрольний огляд перед виїздом із парку ( КО);

контрольний огляд в дорозі;

щоденне технічне обслуговування (ЩТО) ( продоводиться щоденно після заїзду в парк);

технічне обслуговування № 1 (ТО1);

технічне обслуговування № 2 (ТО2);

Сезонне технічне обслуговування (СО) проводиться навесні і восени при переході на .літній та зимовий періоди експлуатації.

Щоденне технічне обслуговування ( ЩТО)виконується щодня після повернення автомобіля з лінії в між змінний час і включає: контрольно оглядової роботи щодо механізмів і систем, що забезпечує безпеку руху , а також кузову, кабіни , приладів освітлення ; збирально мийні та сушильно обтиральні операція , а також дозаправку автомобіля паливом , маслом , охолоджувальною рідиною . Мийка автомобіля здійснюється за потреби в залежності від погодних , кліматичних умов і санітарних вимог , а також від вимог, що пред'являються до зовнішнього вигляду автомобіля.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЩТО

1. Відкрити капот автомобіля і зафіксувати його

2. Оглянути двигун чи не має підтікання масла, охолоджувальної рідини, палива. 

3. Витягнути щуп і перевірити рівень масла в піддоні двигуна, рівень масла повинен находитися між нижньою і верхньою позначками, краще щоб ближче був до верхнього рівня. По необхідності долити масло для цього необхідно зняти кришку сапуна і через неї долити масло і через 23 хвилини перевірити рівень масла. 

4. Відкрутити кришку радіатора і перевірити рівень охолоджувальної рідини, вона повинна повністю закривати соті серцевини радіатора (охолоджувальна рідина повинна добре бути видна в верхньому бачку радіатора) По необхідності долити

5. Закрити кришку радіатора

6. Перевірити наявність гальмової рідини в бачку головного гальмового циліндра.

7. Перевірити надійність кріплення коліс та тиск в шинах. Надійність кріплення коліс перевіряють ударом ноги по колесу при цьому не повинно бути ні якого люфту в колесі. Тиск в шинах перевіряють за допомогою манометра по необхідності підкачують

8. Запустити двигун подивитися на прилади контролю тиску масла і зарядку акумуляторної батареї 

9. Прослухати двигун на стуки. Стуки можна визначити на слух або за допомогою стетоскопа. При роботі двигуна не повинно чути не ні яких сторонніх металічних стуків та шумів.

10. Перевірити роботу приладів освітлення, сигналізації якщо не працюють усунути причину

11. Перевірити працездатність зчеплення та коробки передач. Для цього необхідно при працюючому двигуні натиснути на педаль зчеплення і ввімкнути передачі, передачі повинні вмикатися вільно без металічного скреготу а після включення передачі автомобіль повинен оставатися на місці (не повинно бути самовільного руху). 

12. Перевірити надійність роботи гальмової системи. Для цього необхідно розігнати автомобіль на рівній площадці з твердим покриттям і натиснути на гальмову педаль. При цьому педаль не повинна провалитися до полика а всі колеса загальмувати одночасно

13. Перевірити стан рульового керування. Для цього необхідно заїхати на оглядову яму або естакаду і перевірити стан шарнірних з'єднань рульових тяг, люфт рульового колеса

14. Перевірити стан карданної передачі (при обертанні не повинно бути люфта), ресор (всі листи повинні бути цілими і надійно закріпленні до мостів та до рами автомобіля)

15. Вимити автомобіль привести кабіну до порядку.

Рис.12. Організація ЩТО автомобілів в АТП.

Перше технічне обслуговування (ТО 1) полягає в зовнішньому технічному огляді всього автомобіля та виконанні у встановленому обсязі контрольно діагностичних , кріпильних , регулювальних , мастильних , електротехнічних і заправних робіт з перевіркою роботи двигуна , рульового управління, гальм та інших механізмів .

Друге технічне обслуговування (ТО 2) включає виконання у встановленому обсязі кріпильних , регулювальних , мастильних та інших робіт , а також перевірку дії агрегатів , механізмів і приладів у процесі роботи
Сезонне технічне обслуговування ( СО) проводиться 2 рази на годи є підготовкою рухомого складу до експлуатації в холодну і теплу пори року. Окремо СО рекомендується проводити для рухомого складу, що працює в зоні холодного клімату. Для інших кліматичних зон СО поєднується з ТО 2 при відповідному збільшенні трудомісткості основного виду обслуговування

Періодичність технічних обслуговувань

Технічні обслуговування ТО1 і ТО2 мають періодичність обслуговування, яка визначається пробігом автомобіля.

Технічні обслуговування ТО1 і ТО2 для автомобілів визначаються пробігом автомобіля, що встановлюється залежно від категорії умов експлуатації.Примірна періодичність технічних обслуговувань приведена в таблиці

Таблиця №1

№ п\п	Автомобілі	Періодичність ТО (км. пробігу)
		ТО1	ТО2
1	легкові	4000	16000
2	вантажні	3500	14000
3	автобуси	3000	12000

Методи Технічного обслуговування:

Тупіковий роботи по технічному обслуговувані виконуються на універсальному посту працівниками різних спеціальності
Потоковий метод роботи з технічного обслуговування виконуються на декількох розташованих в технологічній послідовності спеціалізованих постах

Роботи що виконуються при технічном обслуговувані автомобіля

При ЩТО необхідно:

заправити автомобіль;

перевірити відсутність підтікання палива, масла і охолоджуальної рідини, а також втрати повітря з пневмосистеми (при виявленні несправності усунути її);

очистити і вимити автомобіль від бруду, прибрати всередині кабіну і вантажну платформу, 

привести зовнішній вид автомобіля до належного стану;

усунути всі несправності, які виявились в дорозі;

оглянути кріплення всіх коліс;

при роботі в умовах великої запиленості провести обслуговування повітряного фільтра;

злити конденсат із ресиверів гальмової системи;

в зимовий час злити воду із системи охолодження;

вимкнути вимикач "маси ».

б) технічне обслуговування № 1 (ТО1).

Перед початком робіт ТО1 проводяться операції щоденного технічного обслуговування.

перевіряється комплектність автомобіля, інструментів водія, шанцевого інструмента;

перевіряється кріплення всіх вузлів і агрегатів, затягування гайок кріплення головок блока циліндрів;

обслуговуються акумуляторні батареї;

перевіряється і регулюється натяг всіх приводних пасів;

проводять змащувальні роботи згідно таблиці змащування;

перевіряють і при необхідності регулюють гальма та рульове керування;

перевіряють тиск у шинах коліс;

перевіряється робота всіх систем і механізмів автомобіля на ходу.

в) Технічне обслуговування № 2 ( ТО2).

перед виконанням ТО2 виконуються операції ЩТО та ТО1.

При ТО2:

проводиться поглиблена перевірка технічного стану автомобіля, оцінюється технічний стан агрегатів, вузлів і систем автомобіля, уточнюються обсяги робіт при ТО2;

проводяться регулювальні роботи, згідно з інструкцією по експлуатації автомобіля;

промиваються і замінюються фільтруючі елементи в системі живлення;

при значному зносі протекторів шин проводиться їх перестановка згідно схем перестановки;

перевіряється герметичність гальмових систем;

проводяться змащувальні роботи згідно карти змащування.
Після закінчення обслуговування перевіряється робота всіх вузлів, агрегатів і систем автомобіля на ходу.

г) Сезонне технічне обслуговування (СО).

Проводиться навесні і восени при переході на літній та зимовий періоди експлуатації. Сезонне технічне обслуговування машин складається з проведення чергового ТО1 або ТО2 і додаткових робіт відповідно до наступаючого періоду експлуатації та:

промивання, продування стисненим повітрям, перевірки і регулювання приладів системи живлення двигуна; заміни сезонних змащувальних матеріалів та спеціальних рідин в агрегатах і механізмах машин, всесезонні мастила і рідини замінюються тільки по закінченні терміну їх роботи;

підфарбування або повного фарбування автомобіля.

При підготовці машин до експлуатації в зимовий період додатково до сезонного ТО проводяться:

перевірка і підготовка до роботи засобів підігріву двигуна, обігріву кабіни і кузова, встановлення засобів утеплення;

підключення до системи охолодження і перевірка роботи передпускового підігрівача двигуна та опалювача кабіни;

заправка системи охолодження двигуна рідиною, що замерзає при низькій температурі;

видалення конденсату із трубопроводів і каналів системи регулювання тиску повітря в шинах і системи пневматичних приводів гальм.

зняття з машини засобів утеплення. 

3. Охорона праці

1. Загальні положення для електрогазозварника

1.1. До виконання електрозварювальних робіт допускаються особи, які досягли 18річного віку, визнані придатними для даної роботи медичною комісією, пройшли спеціальне навчання з безпечних методів і прийомів ведення робіт та мають кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче ІІ. 

1.2. Електрозварник ручного зварювання, якого приймають на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій. 

1.3. До початку роботи безпосередньо на робочому місці електрозварник ручного зварювання повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт. Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. 

1.4. Електрозварник, що приймається на роботу, після первинного інструктажу повинен протягом 2-15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого, кваліфікованого електрозварника ручного зварювання, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації. 

1.5. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи електрозварник повинен проходити: 

-періодично, не рідше одного разу на квартал; 

-при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку; 

-у зв'язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми. 

1.6. Електрозварник ручного зварювання повинен працювати у спецодязі та спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: костюмі брезентовому або костюмі для зварника, рукавицях брезентових, черевиках шкіряних. На зовнішніх роботах взимку: куртці та брюках бавовняних на утеплювальній прокладці, валянках. 

1.7. Робочі місця повинні бути забезпечені інвентарними загородженнями, захисними та запобіжними пристроями, повинні мати достатнє освітлення. В разі потреби, користуватися справним переносним світильником напругою не вище 42 В, а при роботі в котлах, цистернах, колодязях - не вище 12 В. Освітленість робочого місця має бути не менша за 50 лк. 

1.8. Електрозварник повинен протягом усього робочого дня тримати в порядку і читоті робоче місце, не захаращувати проходи до нього матеріалами та конструкціями. 

1.9. Забороняється проводити зовнішні електрозварювальні роботи на риштуваннях під час грози, ожеледі, туману, при вітрі силою 15 м/сек і більше. 

1.10. Електрозварювальну установку розміщувати так, щоб були забезпечені вільний доступ до неї, зручність і безпека при веденні робіт. 
При одночасному використанні кількох зварювальних установок їх треба встановлювати не ближче 350 мм один від одної, а ширина проходів між ними повинна бути не менше 800 мм. 

1.11. Електрозварювальну установку включати в електромережу тільки за допомогою пускового пристрою. Забороняється живити зварювальну дугу безпосередньо від силової та освітлювальної електромереж. 
Довжина проводів між живильною мережею та пересувною установкою не повинна перевищувати 10 м. Кабель (електропроводку) слід розміщувати на відстані не менше 1 м від трубопроводів кисню та ацетилену. 

1.12. Відстань від місця проведення електрозварювальних робіт до місця встановлення газогенератора, балонів з газом та легкозаймистих матеріалів повинна бути не менша за 10 м. 

1.13. Забороняється зберігати легкозаймисті матеріали та вибухонебезпечні речовини в приміщеннях для зварювання. 

1.14. У закритих приміщеннях і всередині ємностей електрозварник повинен працювати при наявності припливновитяжної вентиляції. 
Забороняється одночасна робота електрозварника і газозварника (газорізальника) всередині закритої ємності або резервуара. 

1.15. Робочі місця при роботі кількох електрозварників в одному приміщенні слід обгороджувати світлонепроникними щитами (екранами) з вогнетривкого матеріалу, заввишки не менше 1,8 м. 

1.16. Виконувати електрозварювальні роботи на висоті з риштувань та інших засобів підіймання дозволяється тільки після перевірки майстром їх міцності і стійкості, а також після вживання заходів, що попереджають спалахування настилів, падіння розплавленого металу і огарків електродів на працюючих або людей, які проходять поблизу. Забороняється використовувати випадкові опори. 

1.17. Електрозварник, при потребі, повинен спускатися в траншеї (котловани) по приставних драбинах, переходити через канави і траншеї по перехідних містках. 

1.18. Електродотримач має бути заводського виготовлення, легкий, забезпечувати надійне затиснення і швидку зміну електродів без дотику до струмоведучих частин і бути справний. Держак повинен бути виконаний з теплоізоляційного діелектричного матеріалу. Забороняється застосовувати електродо¬тримачі з підвідним проводом у держаку при силі струму 600 А та більше, а також ручний інструмент, що має: 

-вибої, відколи робочих кінців; 

-задирки та гострі ребра в місцях затискання рукою; 

-тріщини та відколи на затилковій частині. 

1.19. Забороняється протирати деталі перед зварюванням бензином або гасом. 

1.20. Необхідно стежити, щоб руки, взуття та одяг були завжди сухі. 

2. Загальні положення для слюсаря по ремонту автомобілів.

2.1. До самостійної роботи слюсарем по ремонту автомобілів (далі слюсарем) допускаються особи не молодше 18 років, які мають професійну підготовку і пройшли:

попередній медичний огляд (при ухиленні від проходження медичних оглядів працівник не допускається до виконання трудових обов`язків);

вступний інструктаж;

навчання безпечним методам і прийомам праці і перевірку знань з безпеки праці;

первинний інструктаж на робочому місці.

До роботи з електрифікованими інструментом і обладнанням допускаються слюсарі, які пройшли відповідне навчання і інструктаж, а також мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки.

Виконання робіт, не пов`язаних з обов`язками слюсаря, допускається після проведення цільового інструктажу.

2.2. Слюсар зобов`язаний:

2.2.1. Дотримуватися норм, правил та інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки і правил внутрішнього трудового розпорядку.

2.2.2. Правильно застосовувати колективні і індивідуальні засоби захисту, дбайливо відноситися до виданих в користування спецодягу, спецвзуттю і іншим засобам індивідуального захисту.

2.2.3. Негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику про будьякий нещасний випадок, що відбувся на виробництві, про ознаки професійного захворювання, а також про ситуацію, яка створює загрозу життю і здоров`ю людей.

2.2.4. Виконувати тільки доручену роботу. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядомдопуском після проходження цільового інструктажу.

2.3. Забороняється вживати спиртні напої, а також приступати до роботи в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння. Палити дозволяється тільки в спеціально обладнаних місцях.

2.4. Небезпечними і шкідливими виробничими факторами для слюсаря при виконанні робіт з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів є:

падіння вивішених частин транспортних засобів при обслуговуванні і ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;

падіння кузова автомобілясамоскида при обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;

падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля;

падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструмента;

падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок), в оглядову яму;

рухомі частини вузлів і агрегатів;

наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в`їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій ямі та конвеєрі;

термічні фактори (пожежі при зливанні паливномастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);

осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, висей, під час рубки металу;

наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вихлопні гази двигуна тощо);

знижена температура повітря в холодний період року;

недостатнє освітлення;

ураження електричним струмом;

незручна робоча поза;

гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.

2.5. Працівник повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту. Згідно з ДНАОП 0.003.0698 «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття і інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту» слюсареві по ремонту автомобілів видаються:

костюм віскознолавсановий (термін носіння 12 місяців);

черевики шкіряні (термін носіння 12 місяців);

берет (термін носіння 12 місяців);

рукавиці комбіновані (термін носіння 2 місяці);

окуляри захисні (до зносу).

При виконанні робіт по технічному обслуговуванню і ремонту на оглядових ямах, підйомниках, естакадах додатково видається:

каска будівельна (чергова).

При виконанні робіт з розбирання двигунів, транспортування, перенесення і промивки деталей двигунів та при роботі з етилованим бензином видаються:

костюм віскознолавсановий (термін носіння 12 місяців);

фартух прогумований (термін носіння 6 місяців);

чоботи гумові (термін носіння 12 місяців);

рукавиці гумові (термін носіння 6 місяців);

рукавиці комбіновані (термін носіння 2 місяці);

окуляри захисні (до зносу).

При виконанні зовнішніх робіт узимку, а також у приміщеннях при температурі в них, нижчій за допустиму, додатково видаються:

куртка бавовняна на утеплювальній прокладці (термін носіння 36 місяців);

брюки бавовняні на утеплювальній прокладці (термін носіння 36 місяців).

Роботодавець зобов`язаний замінити або відремонтувати спецодяг, спецвзуття і інші засоби індивідуального захисту, що прийшли в непридатність, до закінчення встановленого терміну носіння по причинах, які не залежать від працівника.

2.6. При захворюванні або травмуванні як на роботі, так і поза нею необхідно повідомити про це керівника і звернутися в лікувальний заклад.

2.7. При нещасному випадку потрібно надати допомогу потерпілому відповідно до інструкції по наданню долікарської допомоги, викликати працівника медичної служби. Зберегти до розслідування обстановку на робочому місці такою, якою вона була в момент випадку, якщо це не загрожує життю і здоров`ю присутніх і не призведе до аварії.

2.8. При виявленні несправності обладнання, пристосування, інструмента повідомити про це керівника. Користуватися і застосовувати в роботі несправні обладнання і інструменти забороняється.

2.9. Виконуючи трудові обов`язки, слюсар зобов`язаний дотримуватися наступних вимог:

ходити тільки по встановлених проходах, перехідних містках і майданчиках;

не сідати і не спиратися ліктем на випадкові предмети і огорожі;

не підійматися і не спускатися бігом по сходових маршах і перехідних містках;

не торкатися до електричних проводів, кабелів електротехнічних установок;

не усувати несправності в освітлювальній і силовій мережі, а також пускових пристроях;

не знаходитися в зоні дії вантажопідйомних машин.

2.10. Звертати увагу на знаки безпеки, сигнали і виконувати їх вимоги. Заборонюючий знак безпеки з пояснюючим написом "Не включати працюють люди!" має право зняти тільки той працівник, який його встановив. Забороняється включати в роботу обладнання, якщо на пульті управління встановлений заборонюючий знак безпеки з пояснюючим написом "Не включати працюють люди!".

2.11. При пересуванні по території необхідно дотримуватися наступних вимог:

ходити по пішохідних доріжках, тротуарах;

переходити залізничні шляхи і автомобільні дороги у встановлених місцях;

при виході з будівлі пересвідчитися у відсутності транспорту, що рухається.

2.12. Для питва потрібно вживати воду з сатураторів, обладнаних фонтанчиків або питних бачків.

2.13. Приймати їжу слід в обладнаних приміщеннях (столовій, буфеті, кімнаті прийому їжі).

2.14. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядомдопуском після проходження цільового інструктаж



Висновок

Зварювання справа складна, і цьому процесу люди навчаються не один рік. Це якщо говорити про професійний підхід до справи. Якщо ж мова йде про побутовому використанні зварювання, то навчитися з'єднувати метали з її допомогою досить просто. До того ж сучасне зварювальне обладнання коштує не дуже дорого, так що в господарстві воно зайвим не буде.

Зварювальний апарат -- електрообладнання, яке використовується для міцного з'єднання металевих деталей.

Електрозварювання -- спосіб зварювання, при якому для нагрівання і розплавлення металу застосовується електрична дуга. Температура такої дуги може доходити до 5000 ° С, що набагато вище температур плавлення всіх існуючих на сьогодні металів.

В даній дипломній роботі ми розглянули основнні види зварювальних апаратів, визначили їх недоліки та плюси в порівнянні один з одним.

Визначили яким із зварювальних апаратів краще зварювати тей чи інший метал. Дізналися та розглянули їх характеристики.

Також визначили, що собою являє технічне обслуговування. Його види та основні роботи які при ньому проводяться.

Дізналися навіщо слугує змащування вузлів та механізмів вантажних та легкових автомобілів.

Розглянули правила поведінки газоелектрозварників при ручному дуговому зварювані, правила їх поведінки при роботі та під час небезпечних і надзвичайних ситуацій, способи допомоги при нещасних випадках та інше.



Список використаних літературних джерел

1. Сварные конструкции. Расчёт и проектирование: Учеб. для вузов/Под ред. Николаева Г.А М.: Высш. шк., 1990.446 с.

2. Холопов Ю.В. Ультразвуковая сварка пластмасс и металлов. Л.: Машиностроение. Ленингр. отдние, 1988. 224 с.

3. Сварка полимерных материалов: Справочник/К.И. Зайцев, Л.Н. Мацюк, А.В. Богдашевский и др.; Под общ.ред. К.И. Зайцев, Л.Н. Мацюк

М.: Машиностроение, 1988. 312 с.

4. Ф. А. Хромченко: «Сварочное пособие электросварщика.» М. Энергоатамиздат, 1989. - 114 с.: ил. (Бка тепломонтажника).

5. «Оборудывание для дуговой сварки»: Справочное пособие (Под ред. В.В. Смирнова. Л.: Энергоатомиздат. Ленинградское. Отделение, 1986. - 656 с.: ил.

6. Гитлевич А.Д., Этингоф Л.А.:«Механизация и автоматизация сваросного производства», М., Машиностроение, 1979г.

7. Положение о техническом обслуживании и ремонте подвижного состава автомобильного транспорта. М.: Транспорт, 1986.

8. Суханов, Б.Н. и др. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. Пособие по дипломному проектированию. М.: Транспорт, 1991.

9. Румянцев С.И. и др. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. Учебник для ПТУ. М.: Машиностроение, 1989.

10. Крамаренко Г.В., Барашков И.В. Техническое обслуживание автомобилей. М.: Транспорт, 1982.

11. Кузнецов Ю.М. Охрана труда на авторемонтных предприятиях. М.: Транспорт, 1990.

12. Семенов Н.В. Техническое обслуживание и ремонт автобусов. М.: Транспорт, 1987.

Размещено на Allbest.ru