Аргонно-дугове зварювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Найбільш ефективний спосіб з'єднання металів - це зварювання. Немає іншого ефективного способу щоб поєднати кілька металевих деталей, що роблять їх єдиним виробом, як не зварювання.

Не має важливішої галузі у суспільстві, в яких не застосовувались зварювальні роботи. Зварювання використовується в космонавтиці, медицині, машинобудуванні, електроніці. Яку галузь не візьми кожної галузі необхідно застосування зварювальних робіт. Зварювання використовують не тільки на землі а під водою, у відкритому космічному просторі.

Найбільшу сферу застосування зварюванню знайшло у ракето-машинобудуванні. Раніше, як відомо, деталі з'єднували клепкою. Але цей спосіб зовсім не підходить для з'єднання деталей, агрегатів. Мало застосовується у машинобудуванні, ракетобудуванні, не використовується у будівництві.

Зараз є види зварювання: напівавтоматичне, автоматичне в захисному газі, зварювання у вакуумі, зварювання стиснутою дугою, тертям, вибухом, світлове, під водою, в космосі, контактне, електромагнітне, під флюсом, електрошлакове та інше.

В сучасному житті зварювання зазнало дуже великих змін з часів його застосування, але зварювання не втратило своєї ефективності, а навпаки придбало.

Найбільше застосовують аргонно-дугове зварювання. Цей спосіб зварювання дає високу якість зварного шва, в якому практично відсутня пористість і який представляю собою одне ціле з готовим вибором.

Аргонне зварювання дозволяє значно збільшити термін служби отриманого виробу. Слід зазначити, що навіть зварювання корозійностійкої сталі легко відбувається під захистом аргону.

Мета дипломного проекту це набуття умінь та навичок самостійного проектування: виробу, матеріалу, режиму зварювання, підборки устаткування, розробки технічних схем, складання розробки рекомендацій та інше.

В дипломному проекті було виконано та розглянуті такі питання: проведено технологічний аналіз виробу, обрано оптимальні способи зварювання, призначені параметри режиму зварювання на основі технологічних розрахунків, вибрано необхідне устаткування та інше.

1. Загальний розділ

1.1 Характеристика заданої зварної конструкції

Трубопровід використовується для подачі ракетного палива. Складається з основних частин .

- (СБ - 1) - 1 шт.;

- поз. 2 - Горловина - 1 шт.;

- поз. 3 - Труба - 1 шт.;

- поз. 4 - Ребро - 1 шт.;

Вага виробу - 1,900 кг.

Трубопровід працює в дуже жорстких умовах. Умови експлуатації знаходиться під тиском 26 МПа і при температурі до 350 оС.

1.2 Вибір матеріалу

1.2.1 Призначення матеріалу та обґрунтування його вибору

Враховуючи умови експлуатації виробу <<Трубопровід>> для його виготовлення я обрав корозійностійку сталь аустенітного класу марки 12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72.

Сталь цієї марки підходить до даного типу сталі, працює в умовах: агресивних розчинах азотної, оцтової, фосфорної кислот, розчинах лугів і солей, працює під тиском при температурі від -196 до +600 оС.

1.2.2 Хімічний склад матеріалу.

Данні про хімічний склад сталі 12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72 приведені нижче у таблиці 1.

Таблиця 1. Хімічний склад сталі 12Х18Н10Т, %

Марка	С	Si	Mn	Ni	S	P	Cr	Cu	Ti	Fe
12Х18Н10Т	до 0,12	до 0,8	до 2	9 - 11	до 0,02	до 0,035	17 - 19	до 0,3	0,8	70,92

1.2.3 Механічні та технологічні властивості.

До механічних властивостей металу відносять:

· Пластичність;

· Зварюваність;

· Твердість;

· Пружність;

· Деформація;

· Напруження;

· Ударна в'язкість;

Під механічними властивостями розуміють:

Пластичність сталі - це здатність металу без руйнування отримувати великі залишкові деформації.

Зварюваність - властивість металів або поєднання металів утворювати при встановленій технології зварювання з'єднання, що відповідає вимогам, обумовленим конкуренцією і експлуатацією виробу.

Твердість - властивість металу опиратися проникненню до нього, більш твердого тіла - індентора.

Пружність - властивість металу відновлювати свою форму після припинення дій зовнішніх сил.

Деформація - зміна форми та розміру твердого тіла під впливом зовнішніх сил.

Напруження - навантаження до одиниці площі поперечного перерізу.

Ударна в'язкість - здатність матеріалу відновлювати свою форму, чинити опір динамічній силі.

Механічні властивості сталі 12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72 приведені в таблиці 2.

Таблиця №2. Механічні властивості марки сталі 12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72

Сталь 12Х18Н10Т	Механічні властивості
	д5, %	Gв, МПа	Gт, МПа
	35	510	196

Ця сталь має добру (1 групу) зварюваності. Зварні з'єднання високої якості одержують без використання особливих прийомів. Рекомендовані способи зварювання при використанні даної сталі:

1. Ручне дугове зварювання з термообробкою;

2. Зварювання під шаром флюсу;

3. Всі види контактного зварювання;

4. Аргонодугове зварювання неплавким електродом з присадкою;

1.3 Технічні умови на виготовлення зварної конструкції

До технічних умов на складання належить:

Перевірити типи деталей, розміри зварних швів на паралельність, та щоб вони відповідали кресленню та ескізу в технологічному процесі.

Зачистити зварювальні кромки для якісного зварювання, щоб не було дефектів, та зачисти зварні шви від окалин, напливів та інших поверхневих дефектів.

Перевірити зварні шви на якість з'єднання, на наявність дефектів за допомогою різновидних методів контролю.

Забезпечення легкого доступу до місць прихваток та зварювання.

До технічних умов на зварювання належить:

1) Контроль розмір та типів зварних з'єднань згідно креслення;

2) Перевірка швів на наявність дефектів після зварювання;

3) Заходи по подальшій обробці зварної конструкції (зачистка зварних швів, контроль розмірів після зварювання, тощо).

Дотримання вище перелічених умов забезпечить виробу «Трубопровід» високу технологічну якість зварного з'єднання, зварювальний шов буде характеризуватись кращим виглядом зварювальний шов буде краще витримувати перевірку на ударну в'язкість, міцність, герметичність тощо.

Після прихватки та зварювання, зварні шви та прихватки перевірити зовнішнім оглядом на відповідність вимог ГОСТ 14771-76. Контроль зовнішнім оглядом встановлює наявність зовнішніх дефектів або внутрішніх дефектів, які виходять на поверхню: не проварів, підрізів, кратерів, проплавів, тріщин, тощо.

При відсутності можливості огляду та вимірювання зварного з'єднання з зворотної сторони, наявність дефектів - не проварів, проплавів - зовнішнім оглядом не встановлюється. Кратери, тріщини в зварних швах та навколо шовної зони без виправлення не допустимі. В зварних швах допускаються без виправлення дільниці, з підрізами глибиною до 10% товщини зварного матеріалу, але не більше 0,5 мм при сумарній протяжності ділянок не більше 10% довжини шва.

2. Технологічний розділ

2.1 Вибір методів виготовлення заготівель та деталей виробу

При виготовленні цього виробу були застосовані такі заготівельні операції: точіння, зачистка, гнуття. Необхідне обладнання для цих заготівельних операцій є: токарний верстат, свердлильний верстат, шліфувальна машинка. Був використаний трубний та листовий вид прокату. Ці данні приведенні у таблиці 3.

Таблиця 3. Вибір методів виготовлення заготівель та деталей виробу

№	Складальна одиниця	Кільк	Вид прокату	Операція	Обладнання
1	Компенсатор СБ -1	1		-	-
	Труба	1	Труба	Різка Зачистка	Дискові ножиці Шліф машинка
	Горловина	1	Труба	Різка Точіння	Дискові ножиці Токарний верстат
	Ребро	1	Лист	Різання Фрезерування	Дискові ножиці Фрезерувальний верстат

1.Точіння. На верстатах токарної групи циліндричні поверхні обробляють при повздовжньому переміщенні супорта або різцевих полозків. Головним рухом при точінні є обертання виробу навколо своєї осі, а рухом подачі є поступальний рух інструмента відносно виробу.

2.Фрезерування.-це процес обробки поверхонь ,фасонних та гвинтових поверхонь шляхом нарізки шліців ,різьб зубчастих колес , отримання гвинтових канавок за допомогою обертаючого ріжучого інструмента, який називається фреза.

3. Різання -- це процес зняття різальним інструментом шару металу заготовки (стружки) для надання виробу потрібної форми, заданих розмірів і чистоти поверхні. Види обробки металів різанням розрізняють залежно від конструкції різального інструмента, що застосовують, або від характеру руху інструмента і заготовки при обробці вручну чи на металорізальному верстаті.

2.2 Вибір способу та методу виготовлення виробу

Для складання виробів існують три способи складання:

1) Послідовний - використовується, коли вироби, деталі не розділені на окремі вузли;

2) Паралельний - використовується, коли вироби поділені на вузли, складається незалежно один від одного;

3) Послідовно паралельний - використовується, коли окремі вузли складаються паралельно, а потім складається весь виріб.

Для виготовлення виробу «Трубопровід» була обрана послідовна схема складання.

Складання виробу „Трубопровід”



Послідовність дій:

1. Складаємо дет. поз. „2” з дет. поз. „3”, отримуємо СБ-2.

2. Складаємо СБ-2 з дет. поз 4,отримуємо СБ-3.

3. Складаємо СБ-3 з СБ-1, отримуємо СБ-4 - Виріб.

Ураховуючи що складання - це частина виробничого процесу яка характеризується послідовно паралельним з'єднанням та фіксацією всіх деталей, для отримання виробу я обрав послідовну схему складання для виробу «Трубопровід».

Також для виготовлення виробу «Трубопровід» було обрано метод неповної взаємозаміни, цей метод передбачає неповну або часткову заміну деталей без підгонки. Цей метод економічно доцільніший при серійному виробництві.

2.3 Вибір способів зварювання

Для виготовлення виробу «Трубопровід» було обрано спосіб зварювання ИНи ГОСТ 14771-76 - це зварювання в інертному газі неплавким електродом ЭВИ ГОСТ 23949-80 ш2мм без присадки в імпульсному режимі.

Зварювання неплавким електродом здійснюють на постійному і змінному струмі ручним, напівавтоматичним та автоматичним способами. Постійним струмом на прямій полярності зварюють високолеговані (корозієстійкі, жароміцні сталі), мідь та її сплави, нікель і його сплави, титан завтовшки 0,1...6,0 мм.

Змінним струмом зварюють алюміній, магній та їх сплави. При цьому в ті на півперіоди, коли катодом є виріб, його поверхня бомбардується важкими позитивними іонами аргону і відбувається катодне розпилення тугоплавких оксидних плівок алюмінію або магнію. Тому відпадає потреба у використанні флюсів для їх видалення.

Таблиця 4 Порівняльна характеристика зварних швів

№	Зміст, вхідні данні	Позначення	Засіб зварювання
			Р	ИНп
1	2	3	4	5
1.	Площа поперечного перетину шва, мм2	Fn	0,075	0,075
2.	Довжина шва, мм	L	120	120
3.	Коефіцієнт витрачення зварювальних матеріалів, %	Кр ел. Кр дроту	1,5 -	0,0135 1,04
4.	Дольове витрачення газу, л/хв.	g2	-	8
5.	Ціна захисного газу за 1 л, грн.	Ц зах. газу	-	0,04
6.	Ціна зварювального дроту за 1 кг, грн.	Ц зв. дроту	-	119
7.	Ціна електродів за 1 кг, грн.	Ц ел.	80	1150
8.	Основний час зварювання шва, хв.	Tосн	10,62	10,37
9.	Годинна тарифна ставка зварювальника, грн..	Ci	8,67	11,56
10.	Річний фонд часу, год.	Фд	2001	2001
11.	Коефіцієнт використання зварювального поста	Кп	0,8	0,9
12.	Вартість зварювального обладнання, грн.	Уд	4995	15000
13.	Коефіцієнт вартості обладнання на транспортування та монтаж	Ке	0,15	0,15
14.	Норма амортизаційних відрахувань	Ар	0,21	0,21
15.	Дольові витрати електроенергії	G електр.	4	6
16.	Ціна 1 квт промислової електроенергії, грн..	Ц електр.	0,67	0,67

2.4 Вибір та техніко-економічне обґрунтування обраних способів зварювання

- ручне дугове зварювання штучним електродом марки ЦЛ-11 Ш2 -ГОСТ 5264-80-С2-Р;

- ручне аргонодугове зварювання неплавким електродом марки ЭВИ Ш2 з присадкою - ГОСТ 14771-76 -С2-ИНи.

1. Визначаємо масу наплавленого металу :

Gн = Fн*7,8*L , кг (2.5.1) [ 10]

Р Gн = 0,0075*7,8*11=7,0=0,06 , кг

ИНи Gн = 0,0075*7,8*11=7,0=0,06 , кг

2. изначаємо дольове витрачення зварювальних матеріалів:

Gм = Gн*Кр (2.5.2) [10]

Р Gм = 0,06*1,5=0,09 , кг

ИНи Gм = 0,06*0,0135=0,0008 , кг

ИНи Gм = 0,06*1,04=0,062 , кг

3. Визначаємо витрати захисного газу :

Gз.г. = 1.3*g*tосн , л (2.5.3) [ 10]

Gз.г. = 1.3*8*10,37=107,848 , л

4. Визначаємо вартість зварювальних матеріалів :

Gел = Цел*Gм , грн. (2.5.4) [ 10]

Gз.г. = Цз.г.* Gм , грн. (2.5.5) [ 10]

Р Gел = 80*0,09 = 7,2 , грн

ИНи Gел. = 1150*0,0008 = 0,92 , грн.

ИНи Gдр = 119*0,0062 = 0,74 , грн.

ИНи Gз.г. = 0,04*107.848= 4,31 , грн

5. Амортизаційні відрахування вартості устаткування для зварювання :

а) Продуктивність зварювального поста :

(2.5.6) [ 10 ]

б) Питома вартість обладнання :

(2.5.7)[10]

в) Визначаємо амортизаційні відрахування :

Ам = Ар*Уд , грн. (2.5.8) [10]

Р Ам = 0.21*0,098=0.020 , грн.

УП Ам = 0.21*0,088=0,018, грн.

6. Визначаємо вартість електроенергії, що витрачається на зварний шов :

Сел = Gн*g електор*Ц електор , грн. (2.5.9) [10]

Р Сел = 0,007*4*0,67=0.018 , грн.

ИНи Сел. = 0,007*6*0,67=0.028 , грн.

7. Визначаємо основну заробітню платню зварювальника, що виконує шов

Зо = Сі*tшт , грн (2.5.10) [ 10 ]

Р Зо = 8,67*0,00017=0,0014 ,грн.

ИНи Зо = 12,43*0,000104=0,0012 , грн.

Таблиця № 5 Результати розрахунку економічного обгрунтування

№	Стаття затрат	Спосіб зварювання
		Р	ИНи
1.	Вартість матеріалів , грн. Електродів Зварного дроту	7,2 -	0,92 0,74
2.	Вартість захисного газу , грн.	-	4,31
3.	Основна заробітна платня , грн.	0,0014	0,0012
4.	Амортизаційні відрахування , грн.	0,020	0,018
5.	Вартість електроенергії , грн.	0,018	0,028
Разом :	7,2	6,01

Висновок:

Техніко-економічне обґрунтування показало, що зварювання Ини дешевше чим зварювання ручним способом. Обраний спосіб зварювання більш доцільніший ніж зварювання ручним способом. Спосіб зварювання Ини забезпечує більшу якість зварювального шва.

Зварювальний шов характеризується кращим виглядом, у зварювальному шві менше виникає пор, тріщин та інших внутрішніх дефектів. Зварювальний шов більш стійкіший до механічного пошкодження, на ударну в'язкість, краще проходить перевірку на міцність, герметичність, перевірку тиском.

2.5 Вибір зварювальних матеріалів

2.5.1 Характеристика зварювальних матеріалів

Неплавкий електрод марки ЭВИ ГОСТ 23949-80 діаметр 2мм. ЭВИ має діаметр 2-6, 8, 10, складається з чистого вольфраму з домішками оксиду ітрію (1,5-2,3%). Ітрірованний вольфрам найбільш стійкіший з використовуваних по сьогоднішній день вольфрамових електродів. Наявність ітрію забезпечує гарне підпалювання дуги і підвищує стійкість до зношування електрода використовується для зварювання кольорових металів і їх сплавів високо легованих сталей, вольфрамовий електрод марки ЭВИ добре підходить для отримання якісного зварювального шва підвищеної міцності.

Для виробу «Трубопровід» я обрав зварювальні матеріали які забезпечують високий технологічний рівень, що можуть дати високі показники якості, міцності, зробити зварювальне з'єднання більш стійкішим та витривалішим до механічних пошкоджень, забезпечити якісне формування зварного з'єднання.

Були обрані наступні матеріали :

1. неплавкий вольфрамовий електрод марки ЭВИ ГОСТ 23949-80 діаметр 2мм;

2. зварювальний дріт Св-01Х19Н9 ГОСТ 2246-70 діаметр 0,8мм;

3. захисний газ Ar , 1-го гатунку ГОСТ 10157-79.

2.5.2 Хімічний склад зварювальних матеріалів

Хімічний склад припадочного дроту приведений нижче у таблиці 8.

Таблиця №6 Хімічний склад Св 01Х19Н9 ГОСТ 2246-70, %

C	Si	Mn	Cr	Ni	Ti	S	P	Fe
0,03	0,5?1	1?2	18-20	8,2-10	0,8	0,015	0,028	68

Хімічний склад електроду ЭВИ приведений нижче у таблиці 9.

Таблиця № 7. Хімічний склад вольфрамового електроду ЭВИ, %

Вольфрам	Присадка ітрію	Алюміній, залізо, молібден, нікель
Не менш 96,98	1,5-2,3	Не більш 1,02

2.5.3 Характеристика обраного захисного газу

Захисний газ подають у зварювальну дугу під тиском більшим, ніж атмосферний, завдяки чому він відтісняє повітря від плавильного простору, забезпечуючи там необхідну захисну атмосферу.

Аргон першого або вищого ґатунку ГОСТ 10157-79. Вміст чистого газу за об'ємом не менше 99,98%. Застосовують для зварювання тонколистових і високо легованих нержавіючих сталей, міді і їх сплавів, різки металів тощо.

2.6 Вибір зварювального обладнання

Для виготовлення зварних деталей необхідне спеціальне обладнання, яке забезпечує отримання шва заданих якості і розмірів.

Тому я обрав установку для зварювання в середовищі аргону УДГУ-361,та зварювальна головка УСА-500, технічні данні приведені нижче:

Таблиця № 8. Технічні характеристики зварювального обладнання

УДГУ-361
Напруга живлючої мережі, В	2*380
Частота, Гц	50
Межа регулювання струму, А	5-350
Напруга холостого ходу, В	80
Живлюча потужність, кВт	15
Діаметр електроду, мм	0,6-5
Габаритні розміри	810х550х900
Маса, кг	155
УСА-500
Напруга живлючої мережі, В	220
Ш електрода, мм	2-5
Ш присаджувального дроту, мм	0,6-2,5
Швидкість зварювання, м/год.	6-95
Номінальний струм, А при ПВ 65%	500
Регулювання струму, А	15-480
Маса, кг	12,6

1. УДГУ-361- установка аргоно-дугового зварювання, призначена для аргоно-дугового зварювання неплавким електродом в режимі TIG, на постійному та змінному струмі всіх видів металів та сплавів, має перемикач постійний/змінний струм.

УСА-500. Автомат призначений для дугового зварювання кільцевих швів з розробкою і без розробки кромок в середовищі захисного газу плавким або неплавким електродом.

2.7 Вибір та проектування складально-зварювальних пристроїв

Для зварювання виробу «Трубопровід» я використовую в якості пристрою

2.8 Вибір методів контролю зварювання

При виготовлені вибору «Трубопровід» були обрані методи контролю:

· Зовнішній огляд;

· Ренгеноконтроль;

· Випробування на герметичність;

· Випробування виробу тиском.

Зовнішній - це метод контролю найбільш поширений, простий, самий доступний, дешевий. За допомогою нього перевіряють якість заготівок, виконання швів в процесі зварювання,якість готових зварних з'єднань. Його проводять неозброєним оком. В сумнівних містах за допомогою лупи 4-5-ти кратного збільшення. Мета зовнішнього огляду виявлення видимих дефектів протяжності більш 0,1 мм., і відступів віл необхідних розмірів і форм зварного з'єднання. Зовнішньому огляду зварювальний шов і прилеглий матеріал на відстані не менш 20 мм.

Ренгеноконтроль - дає можливість встановити типи кристалічних решіток металів, сплавів, їх параметри. Цей метод засновано на проникненні ренгеновських променів скрізь тіло яке непроникне для бачимого світла контроль на міцність.

Метод контролю на герметичність - дає змогу визначити умови працездатності багатьох систем, також визначається надійність і довговічність. Спосіб повірки на герметичність найбільш простий. Застосовується при контролі зварювального шва, зварювальний шов покривається водним розчином крейди. На звороті шов обмочують гасом. При наявності дефекту шва на білому тлі з'являються темні плями гасу це і є ознаки дефекту.

Випробування тиском - процес випробування полягає у внутрішній порожнині деталі або вузла гідравлічного тиску, що перевищує звичайне робоче на 25-75%. Перед початком випробування випускають повітря із внутрішньої порожнини через спеціально передбачені для цього отвори. Отвори на деталях повинні бути заглушені.

2.9 Визначення норм часу на складально - зварювальні роботи

Методика раз рахування норм часу на складально-зварювальні роботи.

Норми часу складально-зварювальних робіт визначає штучний час Т шт. на виконання операцій.

Штучний час розраховується формулою:

де, t0 - основний час на складання або зварювання хвилин;

t вен. - допоміжний час на установку деталей на робочому місці, поворот її у процесі виконання операції, зачистка швів, встановлення режимів зварювання тощо, хв.;

t н.з. - складається із витрат часу на отримання завдання та виробничого інструктажу, на налаштування апаратури тощо, хв.;

t обс. - час на обслуговування робочого місця, хв.;

t н. - час на відпочинок, на особисті потреби, хв;

де, t опер. - оперативний час, хв..

Оперативний час для складальних робіт підбирається згідно «Общемашиностроительные нормативы времени на слесарно-сборочные работы по сборке машины и приборов в условиях массового, крупносерийного и среднесерийного типов производства».

Для складальних операцій:

Для зварювальних операцій:

Таблиця 9. Визначення норм часу на складально - зварювальні роботи

№ опер. № перех.	Зміст операції	Тшт., хв	Обґрунтування розрахунку
005	Комплектація	26
1	Закомплектувати згідно КК	23,4	К.74[10,11]
2	Контроль комплектації	2,6	К.25[10,11]
010	Переміщення L =6м	21,5	К.9,10,11[10,11]
015	Контроль БТК	4,32
1	Контроль БТК на предмет мех. пошкоджень тощо	2,81	К.25[10,11]
2	Контроль вірності СПК	1,51	К.25[10,11]
020	Складання	4,3
1	Обезжирювання	0,5
2	Скласти дет.поз 2 з поз 3	3,3	К.38[10,11]
3	Контроль БТК	0,5	К.25[10,11]
025	Зварювання	8,2
1	Прихопити	0,7
2	Зварити	2,6	[10][10,11]
3	Зачистити	4,2	K.61[10,11]
4	Контроль	0,7	К.25[10,11]
030	Складання	4,3
1	Обезжирювання	0,5
2	Скласти СБ- 2 з дет. поз. 4	3,3	К.38[10,11]
3	Контроль БТК	0,5	К.25[10,11]
035	Зварювання	7,0
1	Прихопити	0,6
2	Зварити	2,3	[10]
3	Зачистити	3,6	K.61[10,11]
4	Контроль	0,5	К.25[10,11]
040	Складання	5,0
1	Обезжирювання	0,5
2	Скласти СБ -3 з СБ- 1	3,9	К.38[10,11]
3	Контроль БТК	0,6	К.25[10,11]
045	Зварювання	7,2
1	Прихопити	0,8
2	Зварити	2,5	[10]
3	Зачистити	3,4	K.61[10,11]
4	Контроль	0,5	К.25[10,11]
050	Переміщення L=7м	11,23
1	Відправити деталь на склад		К 9,10,11 [10]

Загальні норми часу на виготовлення виробу:

Складання -?tшт = 103,25 хв

Зварювання-?tшт =76,2 хв

Контроль-?tшт =23,2 хв

Переміщення-?tшт =15,3 хв

2.10 Визначення витрат прокату

Визначення витрат прокату визначається з потреб у прокаті на виробництво зварювальних конструкцій по кожній групі сортименту та визначається за формулою:

де: - витрати прокату на деталь, кг

- чиста вага деталі згідно креслення, кг

- коефіцієнт витрат матеріалів по галузям виробництва.

Gптруба = 0,310*1,14 = 0,3534 , кг

GпГорловина = 0,250*1,14 = 0,285 , кг

GпРебро= 0,435*1,14 = 0,4959 , кг

Таблиця 10. Витрати прокату при виготовленні зварної конструкції

№ п/п	Назва деталі	Кіль кість	Прокат	Вага деталі кг	Кп	Витрати прокату
1	СБ- 1	1	-	0,730	-
2	СБ- 1	1	-	0,175
3	Труба	1	труба	0,310	1,14	0,3534
4	Горловина	1	проф.	0,250	1,14	0,285
5	Ребро	1	проф.	0,435	1,14	0,4959
			Разом:	1,900	Разом:	2,0638

2.11 Визначення витрат зварювальних матеріалів.

Визнаємо витрати зварювальних матеріалів, при моїх способах зварювання :

1. Визначити загальну довжину швів, використовуючи креслення :

Lшв = р * d ,см

Шов №1 - Lшв = 3.14*3,5 = 10,99 , см

Шов №2 Lшв = 3.14*3,5 = 10,99 , см

Шов №3 Lшв = 3.14*3,5 = 10,99 , см

2. Визначити площу поперечного перетину швів :

Шов №1 - Fn = S*b + 0.75*e*g , см2

Шов №2- Fn =1,5*0+0,75*1,5*6 = 0,085, см2

Шов №3 - Fn= 1,52 / 2 =1,125 см2

3. Визначити масу наплавленого металу для кожного зварного шва :

Gн = Fн * г * L , г

де : Fн - площа поперечного перетину шва , см2

г - питома вага матеріалу , г / см3

L - довжина зварного шва , см

Шов №1 - Gн = 0,067*7,8*32,97 =17,230, г

Шов №2- Gн= 0,067*7,8*32,97 =17,230, г

Шов №3- Gн= 0,011*7,8*32,97= 2,828 г

4. Визначити витрати зварювальних електродів та дроту:

Gел. = Gн * Кр , г (2.10.4) [10]

Gдр. = Gн * Кр , г (2.10.5) [ 10 ]

де : Кр - коефіцієнт витрат зварювальних електродів

Gел = 17,230*0,0135 = 0,232, г

Gел = 17,230*0,0135 = 0,232, г

Gел =2,828*0,0135= 0,038, г

Gдр = 17,230*1,04 = 17,91, г

Gдр =17,230*1,04 = 17,91, г

Gдр =2,828*1,04= 2,94,г

5. Визначити витрати захисного газу :

Gз.г. = 1.3*gг* tшт+ Gз.г. пр. , л (2.10.6) [ 10 ]

Gз.г. пр = Gз.г. * 0,2 , л (2.10.7) [ 10 ]

де : tшт. - штучний час зварювання , хв.

Gз.г. пр. - витрати захисного газу на прихватки

Шов №1 - Gз.г = 1,3*8*10,48+21,8 = 130,8, л

Шов №2 Gз.г = 1,3*8*10,48+21,8 = 130,8, л

Шов №3 Gз.г =1,3*8*8,2+ 17,056= 102,3, л

6. Визначити загальні витрати зварювальних матеріалів.

Таблиця №11 Витрати зварювальних матеріалів

№ п/п	Зварювальні матеріали	Витрати
1	Неплавкий електрод ЭВИ	0,502, г
2	Присадочний дріт Св-08Г2С	38,76, г
3	Захисний газ Ar	362,9, л

3. Організаційно - економічна частина

3.1 Розрахунок потрібної кількості складально-зварювального устаткування

При плануванні дільниці початком роботи с визначення для фактично працюючого обладнання показників використання часу роботи обладнання.

Тому в цьому підрозділі необхідно дати визначення дійсного фонду роботи устаткування та провести його розрахунок.

Номінальний фонд роботи обладнання - це кількість станко - годин, які має відробити обладнання згідно офіціально встановленому режиму роботи підприємства (дільниці). Номінальний фонд часу роботи одиниці обладнання дорівнює календарному фонду часу за відрахуванням неробочих днів (вихідні, святкові). Річний номінальний фонд встановлюється централізовано на державному рівні, друкується в періодичний літературі і с нормою для усіх підприємств незалежно від форм власності.

Фн = Дк - (Дв + Дсв) ( 3.1.1 ) [ 13 ]

Фн = 366 -(105+10 )= 251 , дня

Фн - номінальний фонд робочого часу обладнання, днів.;

Дк - календарний фонд робочого часу. який дорівнює кількості днів на рік.;

Дв, Дсв - кількість законодавчо встановлених днів вихідних та свят.

Дійсний фонд робочого часу розраховується для подальшого визначення ефективності роботи обладнання та є часом, на протязі, якого обладнання потенційно може бути задіяне у виробництві. Розраховується за формулою :

 ( 3.1.2 ) [ 13 ]

Прийнято на 2012 рік - Фд = 2001 , год.

де Фд - дійсний фонд робочого часу, год.;

Кпл - коефіцієнт планових витрат робочого часу на ремонт, оснащення, переоснащення та зміну робочого міста, ( у % від номінального фонду )

С - тривалість зміни, год.;

nзм - кількість змін.

Кпл - для універсальних верстатів 3-3,5 % , для верстатів з ЧПК 6-8 %.

Тривалість зміни знаходиться як різниця встановленої законодавством

тривалості робочої зміни (8 год.) та часу нерегламентованих перерв, які складають 3-4 % від 8- годинної зміни.

Коефіцієнт планових витрат звичайно знаходиться в межах від

2% до 12%.

Це залежить від якості устаткування. Наприклад, якщо устаткування тільки що від виробника, то коефіцієнт скоріше усього буде дорівнювати 2%. А у випадку якщо той же самий верстат зроблений 25 років тому і ламається, тоді коефіцієнт буде рівним 13%.

Наступним кроком при плануванні кількості устаткування на дільниці є визначення планової трудомісткості виробничої програми.

Нормативна трудомісткість всієї виробничої програми визначається за плановим нормативом трудових витрат на одиницю продукції (операцію), яка помножена на приведений плановий випуск продукції, та розраховується за формулою :

Тпл = tшt / 60*Nпл

де Тпл - планова трудомісткість операцій, нормо - год;

tшt - тривалість однієї операції, год;

Nпл - приведена річна виробнича програма, шт.

Таблиця № 12 Розрахунок планової трудомісткості виробу

Назва операції	Норма часу хв.	Виробнича програма , шт.	Планова трудомісткість нормо-год.
Складання	103,25	10000	17200
Зварювання	76,2	10000	12000
Контроль	23,2	10000	3866,7
Переміщення	15,3	10000	2550
Разом :	207,95	10000	34600

При плануванні виробничої дільниці основним моментом є розрахунок необхідної кількості обладнання, яка визначається для однакових операцій та в цілому для дільниці.

Виходячи із змісту технологічного процесу та величини заданої виробничої програми розраховується (по окремих операціях) необхідна кількість обладнання за формул

( 3.1.4 ) [ 13 ]

Ррм , складання=

Ррм, зварювання = 6

Ррм, контроль =

Ррм, переміщення =

де Ррм - розрахункова кількість робочих місць (обладнання), шт.;

Квн = 1,15 - 1,4 - коефіцієнт виконання норм.

Величина розрахункової кількості робочих місць (обладнання) майже завжди дробова, тому існує показник прийнятої кількості робочих місць (обладнання), який визначається шляхом округленням розрахункової кількості в більший бік.

Використання обладнання в часі характеризує коефіцієнт завантаження обладнання. Він встановлюється як для всього парку обладнання, так і для кожної групи окремо.

*100%

Кз, складання = %

Кз, зварювання=

Кз, контроль =

Кз, переміщення =

де Кз - коефіцієнт завантаження, %

Прм - прийнята кількість робочих місць, шт.

Таблиця № 13 Розрахунок кількості робочих місць

Назва операції	Кількість робочих місць	Коефіцієнт завантаження
	Розрахункова , шт	Прийнята , шт	%
Складання	7,47	8	93
Зварювання	5,21	6	86
Контроль	1,68	2	84
Переміщення	1,10	2	55
Разом :	15,46	18	79,5

Згідно даним таблиці 15 нижче приведено графік завантаження обладнання.



Мал. 2

3.2 Планування виробничої площі дільниці

Загальна виробнича площа дільниці складається із основної та додаткової. Основна виробнича площа включає площу обладнання ( робочих ), складів та міста контролю. Додаткова виробнича площа включає стіл майстра , проїзди. Службові приміщення та ін. та береться у розмірі 15-20 % від основної.

Визначення площі місця контролю :

Sконтр. = Прм*Kf ( 3.2.1 ) [ 13 ]

Sконтр. = 2*4 = 8 , м2

Визначення площі складу заготівель :

Sсз = 0,5*Sв* Kf*n ( 3.2.2 ) [ 13 ]

Sсз = 0,5*4*0,5*18 = 18 , м2

Визначення площу складу готової продукції :

Sстн = 0,7*Sв* Kf* n ( 3.2.3 ) [ 13 ]

Sстн = 0,7*18*0,5*4 =25,2 м2

Kf-4, n-кількість робітників на дільниці, Sв-площа виробу;

Sо = Прм*Kf*f

Sо ск= 8*3*4 = 84 м2

Sо зв=6*4*4 = 96 м2

?Sо = 84+96=180м2

Основна виробнича площа дільниці :

Sосн = ?Sо + Sсз + Sстн + Sо ( 3.2.4 ) [ 13 ]

Sосн = 180+8+18+25,2 = 231,2 м2

Додаткова кількість робочих місць :

Sдод = 20 % *Sосн (3.2.5) [ 13 ]

Sдод = 0,2*231,2= 46,24м2

Загальна виробнича площа дільниці :

Sзаг = Sосн + Sдод (3.2.6) [ 13 ]

Sзаг = 46,24+231,2=277,44 , м2 , приймаю 280 м2

Kf - коефіцієнт, який враховує додаткову площу на проходи, проїзди та ін.

3.3 Розрахунок штату дільниці

Планування чисельності працівників підприємства пов'язане з використанням робочого часу в продовж року. Середнє число робочих годин одного працівника визначається на основі балансу робочого часу. Плановий баланс робочого часу складається в три етапи:

1. Розрахунок середньої фактичної кількості робочих днів;

2. Розрахунок середнього продовження робочого дня;

3. Визначення ефективного робочого часу працівника.

Розрахунок середнього фактичного числа робочих днів розпочинається з визначення календарного фонду робочого часу (Дк) та числа вихідних (Дв) та святкових (Дсв) днів в періоді :

ФРЧн = Дк - ( Дв + Дсв ) ( 3.3.1 ) [ 13 ]

ФРЧн = 366-(105+10) = 251 , дня

Середнє фактичне число робочих днів в плановому періоді (явочний фонд робочого часу ФРЧяв) - це різниця між номінальним фондом робочого часу та кількістю планових неявок в днях. До планових невиходів відносять цілоденні втрати робочого часу, які пов'язані з :

1. Черговими та додатковими відпустками;

2. Учбовими відпустками;

3. Відпустками у зв'язку з пологами та доглядом за дитиною;

4. Відпустками по хворобі;

5. Виконанням державних та громадянських обов'язків;

6. Та іншими неявка з дозволу законодавства.

Планові цілоденні витрати (Вцд) складають 9,4 - 12,2% номінального фонду робочого часу.

ФРЧяв = ФРЧн - Вцд (3.3.2) [ 13 ]

ФРЧяв = 251-25,1 = 225,9

Ефективний фонд робочого часу (ФРЧе) дорівнює множенню явочного фонду робочого часу на тривалість зміни, яку скоректовано на внутрішньо змінні витрати робочого часу. Законодавством встановлено тривалість робочої зміни при п'яти денному робочому тижні - вісім годин. До планових внутрізмінних витрат робочого часу відносять скорочення робочого дня на одну годину для підлітків, робочих, які зайняті на важких та шкідливих роботах, перерви для матерів з немовлятами, а також скорочення на одну годину в передсвяткові дні. Внутрізмінні витрати робочого часу (Ввз) встановлюються в розмірі 1,4 - 1,6% від тривалості робочої зміни :

ФРЧе = ФРЧяв*(tзм - Ввз ) (3.3.3) [ 13 ]

ФРЧе = 225,9*( 8 - 0,014 ) = 1782

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування. Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій персоналу робітників залежить від їх професійної діяльності та галузевих особливостей роботи підприємства.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на такі категорії : керівники, спеціалісти, службовці, робітники

В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на :

- основних - тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції.

- та допоміжних тих, що виконують функції обслуговування основного виробництва.

Чисельність основних робочих визначається за наступною формулою:

Чор = ( 3.3.4) [ 12 ]

Чисельність робочих визначається окремо для кожної операції. В цілому для дільниці чисельність робочих визначається як сума по всіх операціях.

Необхідне число допоміжних робочих та інженерно-технічного персоналу залежить від технологічного процесу та кількості основних робочих дільниці. Для проектуємої дільниці необхідна наступна кількість додаткових робітників:

допоміжні робочі (Чдр) - 4 - 5% від чисельності основних;

службовці (Чс) - 3 - 5% від загальної чисельності робочих;

молодший обслуговуючий персонал (Чмоп) - І - 3% від загальної чисельності робочих.

Таблиця № 14 Чисельність персоналу на проектуємій дільниці.

Категорія персоналу	Розряд	Чисельність, чол.
Складальники	5	8
Зварювальники	5	6
Контролер	5	2
Транспортувальники	3	2
Майстри	-	1
Службовці	-	1
Додаткові робітники	3	1
МОП	-	1
Разом :		22

3.4 Розрахунок фонду заробітної плати виробничої дільниці

При плануванні собівартості продукції та прибутку підприємства особливе значення має розрахунок планового фонду заробітної плати працівників, бо саме на основну заробітну плату на одиницю продукції нараховуються витрати на утримання та експлуатацію обладнання та загальнозаводські витрати.

Заробітна плата - це грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виплачується працівникові за виконану роботу або надані послуги і спрямований на мотивацію досягнення бажаного рівня продуктивності праці.

У машинобудуванні використовуються дві основні форми заробітної плати робітників - відрядна і погодинна.

Відрядна заробітна плата нараховується у певному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції, вираженої у натуральних одиницях вимірювання (шт., кг,м).

Погодинна форма оплати праці виражає залежність між її розміром і кількістю відпрацьованого часу робітником. Вона використовується при оплаті праці адміністративно - керуючого і обслуговуючого персоналу, який працює по ненормованому робочому дню, а також при роботах, які важко нормувати, коли відсутня можливість здійснювати облік об'ємів виконаної роботи або виготовленої продукції, а також у тих випадках, коли необхідно забезпечити не кількість, а високу якість роботи.

Організація відрядної оплати праці вимагає розробки визначених нормативів затрат праці для кожного робітника і визначення розміру оплати по кожній одиниці виготовленої продукції або виконаної роботи, тобто встановлення відрядної розцінки.

Відрядна заробітна плата включає: пряму відрядну, відрядно- прогресивну і відрядну-преміальну системи оплати праці.

Для розрахунку річного фонду заробітної плати основних робочих дільниці використовується відрядно - преміальна система заробітної платі,

Визначення відрядного фонду заробітної плати основних робочих (ФЗПв) проводиться за відрядними розцінками.

( 3.4.1 ) [ 13 ]

де Р - відрядна розцінка на одиницю продукції (операцію), грн;

де ТС - годинна тарифна ставка і-го розряду, грн.;

Розцінки розраховуються для кожної операції окремо.

Таблиця 15 Відрядні розцінки для основних робочих.

№ п/п	Професія	Розряд	ТС, грн	t шт, хв	Р, грн	Відр. фонд
1.	Складальник	5	12,43	103,25	21,39	213900
2.	Зварювальник	5	12,43	76,2	15,78	157800
3.	Контролер	5	9,91	13,12	2,16	21600
4	Транспор-ник	-	8,03	15,13	2,02	20200
	Разом:				41,35	413500

Додатковий фонд заробітної плати (ФЗПд) основних робочих включає премії та доплати.

ФЗП Д = П + Д ( 3.4.3 ) [ 13 ]

де П - сума премій, грн.;

Д - сума доплат, грн.;

П = ФЗПв р

де р - розмір премій, %,( приймаю - 30% - дані базового підприємства).

Д=ФЗПВ d

де d - розмір доплат, %,( приймаю - 10% - дані базового підприємства).

П=413500*30%=124050 грн

Д == 413500*10%=41350 грн

ФЗП д= 124050+41350=165400 грн

Для оплати понаднормових робіт на підприємствах створюють резервний фонд заробітної платні (ФЗПрез).

ФЗПрез = 25% (ФЗПВ + ФЗПД) ( 3.4.4 ) [ 13 ]

ФЗПрез = (413500+165400)*25%=144725 грн.

Загальний фонд заробітної плати розраховується як сума відрядного, додаткового та резервного фондів заробітної плати

ФЗПрічор = ФЗПв + ФЗПд + ФЗПрез ( 3.4.5 ) [ 13 ]

ФЗПрічор = 413500,00+165400+144725=723625 грн.

Для розрахунку річного фонду заробітної плати допоміжних робочих, інженерно-технічного персоналу та молодшого обслуговуючого персоналу використовується погодинно - преміальна система оплати праці.

Планування річного фонду заробітної плати цих категорій працівників засновано на використанні штатних окладів, які указані в «Місячних окладах допоміжних робітників, МОП і робітників, зайнятих на погрузочно - розгрузочних видах робіт ВО ПМЗ». Для розрахунку основного фонду заробітної плати ( ФЗПг ) допоміжних робочих використовуються тарифні ставки робочих-погодинників та ефективний фонд робочого часу.

Для допоміжних робочих:

Основний фонд заробітної плати

ФЗПг = ТС * ФРЧе * Чдр (3.4.6)

ФЗПг = 8,21*1782*1 = 14630,2 , грн,

де ТС - середня годинна тарифна ставка робочих-погодинників, грн. Для допоміжних робітників дорівнює 8,21.

Додатковий фонд заробітної плати:

ФЗПд = П+Д

ФЗПд = 2926,04+1463,02 = 4389,07 грн

де П - сума премій, грн

П = ФЗПг*р

П = 14630,2 *0,3= 2926,04,грн

де р - розмір премій , становить 30%.

Д - сума доплат, грн

Д = ФЗПв*d

Д = 14630,2 *0,1= 1463,01,грн

де d - розмір доплат , становить 10%.

Фонд заробітної плати допоміжних працівників річний

ФЗПдрріч = ФЗПг + ФЗПд (3.4.7)

ФЗПдрріч = ФЗПг + ФЗПд = 14630,2 + 4389,07 = 19019,3 грн

Фонд заробітної плати керівників, фахівців та службовців визначається на основі єдиної тарифної сітки розрядів та коефіцієнтів оплати праці.

ФЗП = Ом*Ч*12 (3.4.8)

ФЗПмайстра = 2100*1*12 = 25200 , грн

ФЗПслужбовця = 1050*1*12 = 12600, грн

ФЗПМОП = 1150*1*12 = 13800 ,грн

де Ом - місячний оклад даної категорії персоналу згідно зі штатним розкладом , грн. Місячний оклад майстра дорівнює 2100гривень, службовця - 1050 гривень, МОП - 1150 гривень.

Загальні фонди заробітної плати допоміжних робочих, майстрів, службовців та МОП включають премії П та доплати Д. Премії даним категоріям працівників становити від 20% до 30% фонду заробітної плати , доплати 7-10%

Додаткові фонди заробітної плати

ФЗПд = П+Д

де П - сума премій, грн

П = ФЗПг*р

де р - розмір премій , вибирається згідно з «Положенням про преміювання» для кожної категорії і становлять: розмір премії для майстра 30%, розмір премії для МОП 15%, розмір премії для службовця 30%.

Д - сума доплат, грн

Д = ФЗПв*d

де d - розмір доплат , становить 10% для майстра, для МОП -7%, для службовця - 7%.

Річний фонд заробітної плати майстра (МОП, службовця) дорівнює:

ФЗПріч = ФЗПд + П + Д

ФЗПдрріч майстра = 25200+10800 = 35280, грн

ФЗПдрріч службовця = 12600+ 4662 =17262,грн

ФЗПдрріч МОП = 13800 + 3036 = 16836, грн

Загальний фонд заробітної плати всіх категорій персоналу на дільниці включає річні фонди зарплати основних та допоміжних робочих , службовців та МОП.

ФЗПзагріч = ФЗПрічор+ФЗпрічдр+ФЗПрічсл+ФЗПрічмайст +ФЗПрічМОП

ФЗПзагріч = 463591

№	Вид виплат	Сума , грн.
1.	Відрядний фонд заробітної плати основних робочих	413500
2.	Додатковий фонд заробітної плати основних робочих	165400
	в т. ч. премії	124050
	доплати	41350
3.	Резервний фонд заробітної плати основних робочих	144725
4.	Річний фонд оплати праці основних робочих	723625
5.	Основний фонд заробітної плати допоміжних робочих	14630,2
6.	Додатковий фонд заробітної плати допоміжних робочих	4389,07
	в т. ч. премії	2926,04
	доплати	1463,02
7.	Річний фонд оплати праці допоміжних робочих	19019,3
8	Основний фонд заробітної плати майстра	25200
9.	Додатковий фонд заробітної плати майстра	10080
	в т. ч. премії	7560
	доплати	2520
10	Річний фонд оплати праці майстра	35280
11	Основний фонд заробітної плати службовців	12600
12	Додатковий фонд заробітної плати службовців	4662
	в т. ч. премії	3780
	доплати	882
13	Річний фонд оплати праці службовців	17262
14	Основний фонд заробітної плати МОП	13800
15	Додатковий фонд заробітної плати МОП	3036
	в т. ч. премії	2070
	доплати	966
16	Річний фонд оплати праці МОП	16836
Загальний річний фонд заробітної плати на дільниці	812022,3

3.5 Розрахунок вартості виробничих фондів та амортизаційних відрахувань

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється,(на платні послуги ) частинами в міру спрацювання.

Загальна вартість обладнання дільниці розраховується як сума вартості окремих його елементів ( вартості самих основних фондів, вартості інвентарю та оснащення і вартості виробничої площі, яка зайнята обладнанням ).

Вартість обладнання :

Воф. = (3.5.1) [ 13 ]

Воф = , грн

Сума капіталовкладень у виробничий інвентар та оснащення (Ві) складає 10-15% від загальної вартості основних виробничих фондів.

Ві = (10-15% )?Воф (3.5.2) [ 13 ]

Ві = 289296*10% = 28929,6, грн.

де Ві - вартість інвентарю, грн.;

?ВОФ - загальна вартість основних фондів, грн

Третя складова частина основних фондів дільниці с виробнича площа, яка зайнята під обладнання. Вартість виробничої площі ( Впл ) розраховується за формулою :

Впл = Ркв.м*Sзагвир (3.5.3) [ 13 ]

Впл = 280*420=117600, грн

де Ркв.м - ціна за 1 м2, виробничої площі, грн;

Sзагвир - загальна виробнича плоша дільниці, м2.

Таблиця № 17 Капіталовкладення в основні виробничі фонди дільниці

Вид основних фондів	Вартість , грн
Загальна вартість обладнання	289296
Вартість виробничого інвентарю	28929,6
Вартість виробничої площі	117600
Загальна вартість основних фондів	435825,6

Амортизація оборотних фондів - це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко - економічного старіння. Методи рівномірної ( лінійної ) амортизації передбачають перенесення балансової вартості основних фондів на собівартість продукції, що виробляється та послуг, що надаються. Протягом амортизаційного періоду (нормативного строку служби ) засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань.

3.6 Визначення повної собівартості зварювальної конструкції

Собівартість продукції виробничого виробництва - це виражені в грошовій формі витрати на спожиті засоби виробництва ( сировину, матеріали, паливо, перенесену частину вартості основних засобів), оплату праці робітників, послуг інших підприємств , витрати по керуванню й обслуговуванню виробництва і підготовці збуту.

Види собівартості продукції:

- цехова собівартість - відбиває витрати на виробництво даного виробу продукції в межах цеху;

- виробнича собівартість - витрати на виробництво продукції даного виробу в межах підприємства;

- повна собівартість продукції підприємства - спільні витрати виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут;

-собівартість валової продукції - витрати на весь обсяг зроблених робіт при виготовленні продукції;

- собівартість реалізованої продукції - фактично зроблені витрати по продукції, що вважається реалізованої протягом звітного періоду;

- собівартість незавершеного виробництва - це вартість продукції часткової готовності, у зв'язку з незакінченим циклом ії виробництва н визначену звітну дату.

Для розрахунку собівартості виробу необхідно провести розрахунки за окремими статтями калькуляції.

У статтю 1 „Сировина та матеріали” включають вартість основних матеріалів, що входять до складу вироблюваних виробів, і допоміжних, використовуваних при виготовленні даного виробу для забезпечення нормальних технологічних процесів, а також вартість готових виробів і напівфабрикатів, що здобуваються по кооперації для укомплектування продукції, що випускається , і потребуючих витрат на їх обробку.

У статті 2 „Паливо для технологічних цілей” і „Електроенергія для технологічних цілей” включаються витрати на усі види палива й енергії, одержувані з боку чи вироблювані самим підприємством, і що витрачаються безпосередньо в процесі виробництва продукції.

У планових калькуляціях вартість сировини і матеріалів, палива й енергії для технологічних цілей визначається на основі затверджених у встановленому порядку норм витрат на одиницю продукції, що діють,на основі оптових цін і тарифів на перевезення з урахуванням усіх витрат по заготівлі і доставці їх на склад підприємства

В основну заробітну плату виробничих робітників ( стаття 3) включають основну заробітну плату робітників, зайнятих безпосередньо на виготовленні продукції, доплату по відрядно-прогресивній системі оплати праці і премії робочим-погодинникам.

У додаткову заробітну плату виробничих робітників ( стаття 4) включають виплати, передбачені договорами, контрактами і КЗпП, у т. ч. Оплату чергових і додаткових відпусток, компенсацію за невикористану відпустку, оплату пільгових годин для підлітків, оплату часу, зв'язаного з виконанням державних обов'язків, а також виплату винагород за вислугу років і ін.

Нарахування на заробітну плату (фонди соціального забезпечення згідно статті 5) виробничих робітників визначаються відповідно до встановленої норми у відсотках до витрат на заробітну плату виробничих робітників (основну і додаткову): на пенсійне страхування, на соціальне страхування, на страхування на випадок безробіття, на страхування від нещасних випадів.

Цехові витрати ( стаття 7) включають витрати, зв'язані з роботою устаткування, і загально цехові витрати ( заробітна плата цехового персоналу, зміст і амортизація будинків, споруджень і інвентарю цехового призначення, поточний ремонт будинків і споруджень, досвідам, раціоналізаторським винаходам, відшкодування зносу малоцінного інвентарю, ін).

До складу виробничих витрат включаються: витрати на керування виробництвом ( оплата праці апарата керування; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарата керування; витрати на оплату службових відряджень персоналу і т.д.); амортизація основних засобів загально виробничого ( цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на зміст, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення; витрати на удосконалення технології й організації виробництва ( оплата праці відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва поліпшенням якості продукції, підвищенням Ії надійності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі.

Позавиробничі витрати складаються з адміністративних витрат, витрат на збут, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати і ін.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і керування підприємством, витрати на зміст основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (амортизація, ремонт, опалення, висвітлення, водопостачання, водовід), винагороди за професійні послуги амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання. загальногосподарського призначення.

Ст. 1 Сировина та матеріали.

При виговленні виробу «Трубопровід» використовують слідуючі матеріали:

сталь марки 12Х18Н10Т; електрод ЭВИ-1; захистний газ аргон;

Загальна сума витрат на сировину та матеріали визначається за формулою:

Всм=(Вм+Вде+Вг)*1,05 ( 3.6.1 ) [ 13 ]

де 1,05 - коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати

Вартість металу (Вм):

Вм= Нвит*Рм ( 3.6.2 ) [ 13 ]

Вм = 1,900 *280= 532 грн

де Нвит - норма витрат металу на один виріб (чиста вага заготівлі), кг;

Рм - ціна одного кг металу, грн

Вартість электродів ( Вде)

Вде = Ре*Gн*Кв ( 3.6.3 ) [ 13 ]

Вде = 1135*0,084*1,04 = 0,1 грн

де Рде - оптова ціна за один кг електродів, грн

Gн - маса наплавленого металу, г

Кв - коефіцієнт витрат електродних матеріалів.

Вартість газу (Вг)

Вг = Рг*Нвит ( 3.6.4 ) [ 13 ]

Вг = 0,025*19,5 =0, 49 грн

де Рг - ціна за один л газу, грн

Нвит - норма витрат газу на одиницю виробу, л.

Всм= (532+0,1+0, 49)*1,05 = 560,16 грн

Ст.2 Технологічне паливо та енергія.

Витрати на технологічну енергію (ВеЕ) розраховуються за формулою:

Ве = Ре · We* tшт ( 3.6.5) [ 13 ]

де Ре- ціна за 1 кВт/год, грн ;

We - середня потужність, що споживається, дорівнює 4.5 кВт/год;

tшт - час на виконання операції.

Ве = 0,67 *1,27*4,5 = 3,83 грн

Ст 3. Основна заробітна плата виробничих робочих.

( 3.6.6 ) [ 13 ]

де ЗПо - основна заробітна плата за одиницю виробу, грн.

ЗПо = 41,35 грн

Ст.4. Додаткова заробітна плата виробничих робочих

ЗПд = ЗПо ( 3.6.7 ) [ 13]

де ЗПд - додаткова заробітна плата основних робочих, грн.

ЗПд =41,35*0,3= 12,40рн

Ст.5. Відрахування на соціальне страхування.

О = ( ЗПо+ ЗПд ) * ( 3.6.8 ) [ 13 ]

О = 21,50 грн

де О - сума соціальних відрахувань, грн.;

b - сумарний відсоток відрахувань, % і дорівнює сумі відрахувань у наступній структурі:

внески до Пенсійного фонду - 33,2%;

внески до Фонду страхування на випадок тимчасової втрати працездатності - 1,5%:

внески до Фонду страхування на випадок безробіття - 1,3% ;

внески до Фонду страхування від нещасних випадків - 0,2-13,8%.

Ст. 6. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання.

Стаття витрат на утримання та експлуатацію обладнання розраховується на основі основної заробітної плати.

Ву = ЗПо ( 3.6.9 ) [ 13 ]

Ву = 62,03 грн

де Ву - сума витрат на утримання та експлуатацію обладнання, грн.

б - відсоток витрат на утримання і експлуатацію обладнання, коливається в межах 120%-180%, для базового підприємства б = 150%.

Ст. 7. Цехові витрати.

Цехові витрати на проектній дільниці розраховуються за формулою:

Вц = ( 3.6.10 ) [ 13 ]

Вц36,09 грн

де Абуд - річні відрахування на амортизацію будівлі, дорівнюють 5% від вартості спорудження;

Вартість будівлі Вб складає 374000 грн.

Вос - витрати на освітлення, грн.;

Вру - витрати на ремонт та утримання будівлі, грн.;

Врац - витрати на раціоналізацію, грн.;

Він - інші витрати, які не входять в склад продукції, грн.

Витрати на освітлення розраховуються за формулою:

Вос =Ре ( 3.6.11 ) [ 13 ]

Вос

де h - норма освітлення дільниці, h = 25Вт/м2;

Тосв - час горіння, год., Тосв = Фд; дорівнює 2001 год.

Кч - коефіцієнт, який враховує чергове освітлення, Кч = 1,05.

Витрати на ремонт та утримання будівлі розраховуються за формулою:

Вру = Врем + Ві ( 3.6.12 ) [ 13 ]

Вр у= 9354 грн,

де Врем - витрати на ремонт будівлі беруться в розмірі 1,5-2% від її вартості,

Врем = 0,015*374000=5610 грн

грн.; вартість будівлі Вб складає 374000 грн.

Ві - інші витрати, які беруться в розмірі 15-20 грн. на один м2 на рік.

Витрати на раціоналізацію розраховуються за формулою:

Врац = 20 · Чзаг ( 3.6.13 ) [ 13 ]

Врац = 20 · 19 = 380 грн

де 20 - сума, яка витрачається на розробку та впровадження раціоналізаторських пропозицій на одного робітника на рік. грн.

Чзаг - загальна чисельність працівників на дільниці, чол.

Він - інші витрати беруться в розмірі 1% від вартості будівлі Вб.

Він = 0,01*Вб ( 3.6.14 ) [ 13 ]

Він = 0,01*374000= 3740 грн

Ст.8. Загальнозаводські витрати

Загальнозаводські витрати (Взз) беруться в розмірі 150% від основної заробітної плати виробничих робочих.

Взз = ЗПо ( 3.6.15 ) [ 13 ]

Взз = 3,30 грн

Ст.9. Позавиробничі витрати.

Позавиробничі витрати (Впв) розраховуються в розмірі 8% від заводської собівартості.

Технологічна собівартість Ст складається з витрат на матеріали і заробітну плату: