Встановлення підсистеми глісадних вогнів

Вся використана сировина (близько 90%) надходить в навколишнє середовище у вигляді різноманітних відходів. Цікаво, що до видобутку ці речовини в природі знаходилися в найменш розчинній, отже, найменш токсичній формі. Наприклад, метали - у вигляді малорозчинних оксидів, фтор - у вигляді фторида кальцію або фосфатів.

При одержанні металів, фосфорних добрив і ряду інших продуктів утворюється велика кількість твердих, рідких і газоподібних відходів, у яких важкі метали і фтор знаходяться в активній формі, що негативно діє на все живе.

В останні 20 років в усьому світі промисловість і транспорт викинули в навколишнє середовище свинцю більше, ніж за весь попередній період. Взагалі в результаті антропогенного навантаження в біосферу надійшло близько 20 млн т свинцю, 14 млн т цинку, більше 2 млн т міді.

Вторинні матеріальні ресурси - це відходи виробництва і споживання, що на даному етапі розвитку науки і техніки можуть бути використані в народному господарстві.

Вторинні матеріальні ресурси поділяються на використовувані і невикористовувані.

До невикористовуваних вторинних матеріальних ресурсів відносять відходи, що не знаходять застосування через відсутність капіталовкладень для їхньої переробки, відсутності споживача продукції або через не розробленість технології переробки.

Одним із резервів підвищення ефективності суспільного виробництва з використання побічних або побіжних продуктів, які (на відміну від відходів) можуть бути застосовані без доробки і переробки.

Утилізація відходів - від латинського utilis - корисний - означає залучення їх у нові технологічні процеси з метою одержання корисного продукту. Тобто використання відходів як вторинної сировини, палива, добрива, будівельних матеріалів або з іншою метою.

Варто розрізняти поняття «утилізація» відходів, «реутилізація» або «рециркуляція».

Рециркуляція відходів - це їхнє багаторазове використання після переробки (металевий брухт, макулатура, склобій, мастила і т.д.).

Іноді зустрічається термін «знешкодження відходів» технологічний процес або їхня сукупність, у результаті якого токсичні речовини (або група речовин) перетворюються в нетоксичні сполуки, що не розкладаються.

Еколого-економічний збиток - це фактичні та можливі збитки в їх кількісному та якісному вираженні, включаючи додаткові витрати на ліквідацію несприятливих насідків для життєдіяльності людей, тварин, рослин і інших живих організмів, викликаних порушенням нормативів якості навколишнього природного середовища у результаті негативних дій господарської й іншої діяльності, техногенних аварій та катастроф.

У наш час оцінка еколого-економічного збитку дуже актуальна, тому що зросла увага до проблем навколишнього середовища. Всі ми хочемо жити в екологічно чистій місцевості, дихати чистим повітрям, пити чисту воду. Оцінка еколого-економічного збитку може стати ефективним механізмом щодо нормалізації екологічної обстановки в регіоні.

Еколого-економічні збитки поділяється на такі складові:

- економічний (наприклад, втрати від недоотримання продукції);

- соціально-економічний (зростання захворюваності економічно активного населення);

- соціальний (зокрема, зниження тривалості життя);

- екологічний (зникнення біологічних видів).

4.3 Розробка заходів, що підвищують екологічну безпеку проектованої підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги

При дипломному проектуванні особлива увага приділена раціональному використанню електроенергії при технічному обслуговуванні об'єкта контролю.

Раніше до складу світлосигнальних систем аеродромів більшості аеродромів України підсистема глісадних вогнів не входила, адже за радянських стандартів не була обов'язковою. Частково її функції виконувала підсистем вогнів знака приземлення, яка інформує пілота про ділянку, де ПС повинно торкнутися ЗПС під час заходу на посадку. Підсистема вогнів знака приземлення має в складі 20 однолампових вогнів (10 вогнів з кожного напрямку) потужністю 200 Вт. На даний час, згідно стандартів Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) і сертифікаційних вимог цивільної авіації України підсистема глісадних вогнів ЗПС є обов'язковою з 01 січня 2008 року для використання у міжнародних аеропортах, а з 01 січня 2010 року у всіх цивільних аеропортах України.

Найпоширенішою для більшості аеродромів України є система візуальної індикації глісади типу РАРІ. Система PAPI складається з одного флангового горизонту, до складу якого входять чотири дволампових вогні з різним кольоровим переходом, що розташовані через рівні проміжки. На аеродромі з обох напрямків посадки всього використовується 16 ламп потужністю 200 Вт.

4.4 Розрахунок еколого-економічного збитку

На даний час на більшості аеродромів України проводиться реконструкція, замінюються системи електропостачання та інше. При заміні старої системи електропостачання виникають відходи - старий кабель, який для економії коштів на вивезення просто закопують неподалік на території аеродрому.

Кабель електропостачання аеродромних вогнів виготовлений з міді та покритий гумовою оболонкою. Перетин струмовідної жили складає 6,0 мм² (або 10,0 мм² ), в залежності від струму для якого він призначений. Довжина кабелю системи електропостачання аеродромних вогнів вимірюється кілометрами, наприклад довжина кабелю системи візуальної індикації глісади РАРІ загалом складає 1,75 км і для неї використовується кабель перетином 6,0 мм².

Таблиця 4.1

Розрахунок еколого-економічного збитку

Найменування ПССА	Перетин жили, мм2	Загальна довжина кабелю, м	Маса міді в кабелі, кг	Вартість міді в кабелі, грн
Підсистема глісад них вогнів РАРІ	6	1750	93,75	4685

Густина міді становить 8920 кг/м3;

Вартість одного кілограму мідного металобрухту становить 40-60 грн., для розрахунків взято середнє значення 50 грн/кг.

4.5 Екологічний ефект від зниження збитків навколишньому середовищу

Використання електроенергії впливає на навколишнє середовище, так як вироблення електроенергії електростанцією пов'язане зі спалюванням твердого палива або з реакціями радіоактивного розкладу, викидами в атмосферу шкідливих речовин, а також радіоактивними і електромагнітними випромінюваннями.

Проведемо економічний розрахунок і визначимо ефект від економії електроенергії.

Запобігання збитку навколишньому середовищу від витрати електроенергії розраховуємо за формулою:

,

де - питомий екологічний збиток, який дорівнює грн./кВт·год

- електроенергія, яка споживається проектованим і базовим пристроями відповідно.

Приймемо для коефіцієнтів навантаження і втрат в мережі наступні значення:

.

Базовий варіант вогнів знака приземлення має джерело живлення з ККД, рівним , а проектований .

Потужність джерел живлення:

базового варіанту =200 Вт = 0,2 кВт,

проектованого =200 Вт = 0,2 кВт.

Час роботи 24 години на добу.

Визначимо діючий фонд часу при 24 годинах використання електроенергії за добу:

базовим варіантом кВт·год,

проектованого кВт·год.

Тоді річний діючий фонд часу:

базового варіанту кВт·год,

проектованого кВт·год.

Відвернений екологічний збиток:

грн.

Таким чином можна сказати, що при проведенні даної роботи буде спостерігатися зменшення негативного впливу на навколишнє середовище в результаті виробництва електроенергії на електростанціях: зменшення викидів в атмосферу шкідливих речовин, радіоактивних і електромагнітних випромінювань.

4.6 Висновки

1. При заміні старої підсистеми вогнів знака приземлення на підсистему індикації глісади, необхідно повторно використовувати відходи попередньої системи, адже це зменшить витрати на встановлення нової системи та зменшить навантаження на навколишнє середовище.

2. В результаті заміни підсистеми вогнів знака приземлення на проектовану підсистему глісадних вогнів злітно-посадкової смуги зменшено негативний вплив на навколишнє природне середовище.

3. В результаті розрахунку обчислено відвернений екологічний збиток, який становить 1681,92 грн.



5. Охорона праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Безпека праці - це стан умов праці, при якому виключається вплив на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Метою охорони праці є створення таких умов, які виключають або зводять до мінімуму вплив на працюючого шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Шкідливий виробничий фактор - це виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров'я або зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор - це виробничий фактор, дія якого може призвести до травм або іншого раптового погіршення стану здоров'я працівника.

5.1 Перелік шкідливих і небезпечних виробничих факторів при технічній експлуатації підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги

При технічній експлуатації підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги (ЗПС) на працівників можуть впливати такі небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

- рухомі самохідні і переміщувані вручну машини, механізми та пристосування для впровадження робіт - аеродромні електричні джерела живлення обладнання літаків і запуску двигунів, аеродромні киснево-зарядні станції, комплекти контрольно-перевірочної апаратури для перевірки працездатності, а також їх рухомі незахищені частини;

- рухомі незахищені елементи літаків: стулки відсіків шасі, закрилки, стернові поверхні, передкрилки, гальмові щити, повітряні гвинти;

- елементи авіаційного і радіоелектронного обладнання (АіРЕО) повітряних суден, які виступають: антени, датчики, приймачі повітряного тиску, температури зовнішнього повітря;

- уламки, що розлітаються під час руйнування суден і приладів, що працюють під тиском стиснутих газів і рідин; балонів зі стисненим повітрям і киснем, вогнегасників;

- ударна хвиля у разі вибуху піротехнічних пристроїв, кисневих балонів і суден, що працюють під тиском;

- гострі уламки обладнання під час демонтажу агрегатів АіРЕО;

- хімічні речовини, що містяться в обладнанні і застосовуються під час технічного обслуговування глісадних вогнів;

- підвищена температура повітря в робочій зоні;

- знижена температура повітря і поверхонь обладнання під час виконання технічного обслуговування глісадних вогнів в умовах від'ємних температур;

- підвищений рівень вібрації під час роботи силових установок повітряного судна;

- підвищене значення напруги змінного струму електричних мереж, замикання яких може статися через тіло людини; електрична дуга короткого замикання.

За небезпекою ураження людей електричним струмом технічне обслуговування підсистеми глісадних вогнів ЗПС аеродрому відноситься до умов підвищеної небезпеки. Умови, що створюють підвищену небезпеку ураження людини електричним струмом:

- вологість, струмопровідний пил;

- струмопровідні підлоги (земляні, залізобетонні);

- висока температура навколишнього середовища;

- можливість одночасного дотику людини до металоконструкцій, механізмів, що мають з'єднання з землею, з одного боку, і до металевих корпусів електроустаткування з іншого.

Небезпека ураження електричним струмом значною мірою залежить від метеорологічних умов і виробничого оточення. Навколишні умови можуть сприяти збільшенню або зниженню небезпеки ураження людини електричним струмом. Підвищена вологість і висока температура повітря під час технічного обслуговування підсистеми глісадних вогнів ЗПС на відкритому повітрі сприяють переходу напруги на струмонепровідні частини електроустаткування вогнів. Висока температура повітря сприяє рясному потовиділенню, а висока відносна вологість - поганому випаровуванню поту і, отже, зволоженню шкіри людини в процесі праці. Опір зволоженої шкіри різко знижує загальний електричний опір тіла, і це збільшує струм через тіло людини та небезпеку її ураження. Струмопровідні підлоги - земляні, бетонні, залізобетонні на відкритих зовнішніх електроустановках підсистеми глісадних вогнів аеропортів також посилюють небезпеку ураження людини електричним струмом під час технічного обслуговування електричного обладнання підсистеми глісадних вогнів ЗПС аеродрому.

Технічне обслуговування електроустановок на аеродромах цивільної авіації часто виконується в обмежених умовах, де є можливість одночасно випадкового дотику, з одного боку, до струмопровідної частини, а з іншого - до металевих частин електроустаткування, що має хороше з'єднання з землею. Такий дотик людини дуже небезпечний, оскільки ізоляція проводів мережі не відіграє жодної захисної ролі. Названі умови визначають ступінь небезпеки ураження людини електричним струмом.

5.2 Технічні заходи, що виключають або обмежують вплив на технічний персонал небезпечних і шкідливих виробничих чинників

Заходи електробезпеки.

Згідно [7] електробезпека має забезпечуватися:

- конструкцією електроустановок;

- технічними способами і засобами захисту;

- організаційними і технічними заходами.

Для забезпечення електробезпеки потрібно застосовувати окремо або в поєднанні один з одним такі технічні засоби:

- захисне заземлення;

- занулення;

- вирівнювання потенціалів;

- малі напруги;

- електричне розділення мереж;

- захисне відключення;

- ізоляцію струмопровідних частин;

- компенсацію струмів замикання на землю;

- захисні пристрої;

- попереджувальну сигналізацію, блокування, знаки безпеки;

- засоби захисту і запобіжне пристосування.

Для забезпечення безпеки робіт у діючих електроустановках мають виконуватися такі організаційні заходи [8]:

- призначення осіб, відповідальних за організацію і впровадження робіт;

- оформлення наряду або розпорядження на впровадження робіт;

- здійснення допуску до проведення робіт;

- організація нагляду за проведенням робіт;

- оформлення закінчення роботи, перерв у роботі, переведення на інші робочі місця.

Для забезпечення безпеки при проведенні робіт зі зняттям напруги в діючих електроустановках або поблизу них повинні виконуватися наступні технічні заходи [8]:

1. Відключення установки від джерела живлення енергією;

2. Механічне замикання приводів відключених комутаційних апаратів, зняття запобіжників, відмикання кінців живлячих ліній і інші заходи, що забезпечують неможливість хибної подачі напруги до місця роботи;

3. Установка знаків безпеки і огородження залишених під напругою струмоведучих частин, до яких в процесі роботи можна доторкнутися або наблизитися на недопустиму відстань;

4. Прокладання заземлень;

5. Огородження робочого місця і установка необхідних знаків безпеки.

Для забезпечення безпеки обслуговуючого персоналу при проведенні монтажних робіт забороняється:

- приступати до виконання робіт особам, яки не пройшли інструктажу з правил безпечної експлуатації електроустановок;

- використовувати непрацездатні елементи, інструмент та інші засоби праці при проведенні монтажних та налагоджувальних робіт;

- виконувати роботи на електроустановках, що не мають захисного заземлення;

- проводити монтажні та налагоджувальні роботи під робочою напругою.

5.3 Розрахунок захисного заземлення

Розрахувати захисне заземлення підстанції 6/0,4 кВ в однорідному ґрунті.

Вихідні дані. Трансформаторна знижувальна підстанція має два трансформатори 6/0,4 кВ із заземленими нейтралями на стороні 0,4 кВ і розміщена в окремому одноповерховому приміщенні розмірами 15Ч20 м.

Поблизу станції розміщена частково заглиблена в ґрунт металева технологічна конструкція, яка може бути використана як природний заземлювач, що має опір розтікання струму 12 Ом.

Розв'язання. Струм замикання визначимо за відомою протяжністю кабельних ліній 6 кВ 47 км і повітряних ліній км.

Як вертикальні одиночні заземлювачі використаємо стержні завдовжки

м, діаметром мм.

Верхні кінці стержнів з'єднуються за допомогою зварювання стальною смугою, прокладеною горизонтально на глибині м, загальною довжиною м, перетином 4Ч40 мм.

Розраховані питомі опори ґрунту для вертикальних заземлювачів (стержнів) завдовжки 6 м Ом·м, а для горизонтальної смуги - Ом·м.

Для визначення опору розтікання струму від заземлювача заздалегідь визначимо струм замикання на землю на стороні 10 кВ за такою формулою:

А,

де U - напруга трансформатора з боку високої напруги, кВ;

- протяжність кабельних і повітряних ліній відповідно, км.

Опір розтіканню струму від штучного заземлювача, який використовуватиметься як загальний для електроустановок у мережі 6 кВ і 0,4 кВ, визначаємо відповідно до вимог ПУЕ-86.

Під час розрахунку заземлювача в однорідній землі за напруженням дотику, маючи у своєму розпорядженні найбільше допустиме значення, визначимо найбільший допустимий розрахунковий опір заземлювача за формулою:

Ом,

де - найбільше допустиме значення напруги дотику з урахуванням падіння напруги в опорі основи, на якій стоїть людина, беремо 125 В.

Необхідний опір штучного захисного заземлення підстанції з урахуванням штучного з природним , визначимо за формулою:

Ом.

Розраховуючи штучне заземлення, вибираємо контурне, розміщене по периметру підстанції. Вертикальні стержневі заземлювачі забиваємо в грунт на відстані м один від одного.

З попереднього розташування заземлювачі видно, що за довжини горизонтальної з'єднувальної смуги м можна забити 11 вертикальних заземлювачів.

Розрахуємо опір розтіканню електричного струму від одиничного вертикального і горизонтального заземлювача за формулами:

Ом;

Ом.

Визначимо коефіцієнт використання одиночного стержневого заземлювача і коефіцієнт використання смуги за співвідношенням , од.

Коефіцієнт становить =0,55, =0,35.

Опір розтіканню струму від штучного контурного заземлювача визначимо за формулою:

Ом

Розрахований опір Ом менший від необхідного опору штучного захисного заземлення Ом, тому цей контур нас задовольняє. Контур складається з 11 вертикально забитих стальних стержнів завдовжки 6 м, діаметром 20 мм, забитих на відстані 6,4 м один від одного, сполучених між собою стальною смугою 4Ч40 мм завдовжки 71 м і з природною металевою конструкцією.

5.4 Забезпечення пожежної і та вибухової безпеки підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги

Пожежна безпека має забезпечуватися:

- системою запобігання пожежі;

- системою протипожежного захисту;

- організаційно-технічними заходами.

Небезпечними чинниками пожежі, що впливають на людей, є:

1. Відкритий вогонь та іскри;

2. Підвищена температура навколишнього середовища, предметів;

3. Токсичні продукти горіння;

4. Дим;

5. Знижена концентрація кисню;

6. Падаючі частини будівельних конструкцій, агрегатів, установок;

7. Небезпечні чинники вибуху.

Вимоги до системи запобігання пожежі.

Запобігання пожежі необхідно досягати двома способами:

1. Запобігання утворенню горючого середовища;

2. Запобігання утворенню в горючому середовищі джерел займання.

Запобігання утворенню горючого середовища має забезпечуватися:

- максимально можливим застосуванням негорючих і важко займистих матеріалів;

- ізоляцією горючого середовища;

- підтримкою концентрації горючих газів, пари, пилу окислювача в суміші поза межами їх займання;

- підтримкою його температури й тиску, за яких виключається поширення полум'я;

- установленням пожежонебезпечного обладнання по можливості в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках;

- застосування ізольованих відсіків.

Запобігання утворенню в горючому середовищі джерел займання має досягатися:

• застосуванням машин, механізмів, обладнання, пристроїв, під час експлуатації яких не утворюються джерела займання;

• застосуванням енергоустаткування, відповідно до пожежонебезпечної і вибухонебезпечної зон, групи і категорії вибухонебезпечної суміші за вимогами «Правил устройства электроустановок»;

• застосуванням у конструкції швидкодіючих засобів захисного відключення можливих джерел займання;

• застосуванням технологічного процесу і обладнання, що задовольняє вимогу електростатичної іскробезпеки за ГОСТ 11018-86;

• улаштуванням блискавкозахисту обладнання;

• підтримкою температури нагрівання поверхонь обладнання, механізмів, які можуть увійти в контакт з горючим середовищем, нижче граничнодопустимої, яка становить 80% найменшої температури самозаймання пального;

• виключення можливості появи іскрового розряду в горючому середовищі з енергією, яка дорівнює або вища від мінімальної енергії займання;

• застосування інструменту, що не іскрить під час роботи з легкозаймистими рідинами і горючими газами;

• ліквідація умов для теплового самозаймання речовин, виробів і конструкцій, що перетворюються;

• усунення контакту з повітрям пірофорних речовин;

• зменшення визначального розміру горючого середовища нижче граничнодопустимого за горючістю;

• виконання установлених правил пожежної безпеки.

Вимоги до системи протипожежного захисту.

Протипожежний захист має забезпечуватися застосуванням:

- засобів пожежегасіння і відповідних видів пожежної техніки;

- автоматичних установок пожежної сигналізації та пожежегасіння;

- основних будівельних конструкцій об'єктів з регламентованими межами вогнестійкості та поширення вогню.

Організаційно-технічні заходи щодо пожежної безпеки.

Організаційно-технічні заходи мають охоплювати [8]:

- організацію пожежної охорони відповідного виду, чисельності та технічної оснащеності;

- паспортизацію речовин, матеріалів, виробів, технологічних процесів і об'єктів у сфері забезпечення пожежної безпеки;

- організацію навчання робітників, службовців правил пожежної безпеки;

- розроблення і реалізацію норм і правил пожежної безпеки, інструкцій про порядок роботи з пожежонебезпечними речовинами і матеріалами, про дотримання протипожежного режиму та про дії людей у разі виникнення пожежі;

- розроблення заходів щодо дій адміністрації, робітників, службовців в разі виникнення пожежі і організації евакуації людей;

- виготовлення і застосування засобів наочної агітації щодо забезпечення пожежної безпеки.

5.5 Інструкції з техніки безпеки, пожежної та вибухової безпеки

1. До виконання монтажу обладнання підсистеми глісадних вогнів ЗПС допускається тільки технічний персонал, який має спеціальну підготовку в галузі технічної експлуатації обладнання ССА та має не нижче ІV групи з електробезпеки.

2. Технічний персонал, який виконує комплекс монтажних робіт на обладнанні ССА, зобов'язаний:

Знати:

• принцип дії та устрій всіх елементів світлосигнального обладнання, що входять до підсистеми глісадних вогнів типу РАРІ та елементів, що використовуються для його монтажу та налагодження;

• правила технічної експлуатації світлосигнального обладнання, що підлягає монтажу, діагностуванню та налагодженню;

• правила користування захисними засобами під час виконання монтажних, налагоджувальних та випробувальних робіт;

• об'єм та порядок проведення монтажних робіт, випробувальних операцій, операцій з технічного контролю, діагностування та налагодження обладнання ССА;

• правила надання першої допомоги при враженні електричним струмом та вміти їх практично виконувати.

Виконувати:

• усі вимоги правил безпеки, охорони праці та навколишнього середовища в процесі проведення монтажних, випробувальних та налагоджувальних робіт;

• усі встановлені нормативно-технічною документацією режими роботи для кожного з видів виробів, що підлягають монтажу, контролю та налагодженню;

• усі встановлені нормативно-технічною документацією операції з випробування елементів обладнання перед їх застосуванням для монтажних робіт.

3. Для забезпечення безпеки обслуговуючого персоналу при проведенні монтажних робіт забороняється:

• приступати до виконання робіт особам, яки не пройшли інструктажу з правил безпечної експлуатації електроустановок;

• використовувати непрацездатні елементи, інструмент та інші засоби праці при проведенні монтажних та налагоджувальних робіт;

• виконувати роботи на електроустановках, що не мають захисного заземлення;

• проводити монтажні та налагоджувальні роботи під робочою напругою.

4. Спеціальні заходи безпеки

При проведенні монтажних робіт підсистеми глісадних вогнів ЗПС, обслуговуючий персонал, механізми, матеріали, що використовуються для монтажу та налагодження обладнання, земляні траншеї, земляні вали, що створюються при ремонті кабельних ліній представляють собою тимчасові перешкоди для повітряних суден, виконуючих польоти в зоні аеродрому.

З урахуванням того, що монтажні та налагоджувальні роботи підсистеми глісадних вогнів ЗПС проводяться в межах льотної смуги, обслуговуючий персонал повинен дотримуватися додаткових спеціальних засобів безпеки. Ці засоби безпеки з одного боку розповсюджуються на обслуговуючий персонал, що виконує монтажні та налагоджувальні роботи в межах льотної смуги аеродрому, а, з іншого боку, виконання монтажних та налагоджувальних робіт не повинно створювати загрозу безпеці польотів повітряним судам, що виконують зліт, посадку та руління в зоні аеродромі.

Технологічно аеродромні вогні та електрообладнання підсистеми глісадних вогнів ЗПС розташовано на відстані не більш 3-15 м від бічних кромок та торців ЗПС. Це бічні вогні ЗПС, вхідні та обмежувальні вогні ЗПС, та вогні ЗПС знака приземлення. Таким чином, зона у якій виконуються монтажні та налагоджувальні роботи може бути віднесена до першої зони проведення робіт відповідно до нормативно-технічного документу СВ ЦАУ, 2. Дана зона розповсюджується на територію, що знаходиться в межах 20 м від краю ЗПС для аеродромів усіх класів.

Отже монтажні та налагоджувальні роботи підсистеми глісадних вогнів ЗПС, що проводяться в межах зони 1, повинні виконуватись з дотриманням вимог Додатку 3 до пункту 6.1.7. СВ ЦАУ 2.

Основними вимогами до заходів безпеки при виконанні робіт в зоні 1 ЗПС є наступні:

1. Робота в зоні 1 ЗПС повинна проводитись в один і той же час тільки на одній стороні ЗПС.

2. Площа перешкоди не повинна перевищувати 9 м², однак, як виняток, припускається улаштування вузьких траншей площею не більше 28 м² Це означає, що в процесі монтажу кабелю довжина траншеї не повинна перевищувати 70 м при її ширині 0,4 м.

3. При створенні земляних валів їх максимальна висота не повинна перевищувати 1 м.

4. Канави, траншеї, ями, колодязі, земляні вали після виконання кожного з комплексів робіт мають бути усунені. Кабельні траншеї мають бути засипані з пошаровим ущільненням ґрунту.

5. Під час використання ЗПС повітряними судами ніяке обладнання або транспортні засоби (механізми) не повинні знаходитися в зоні 1.

Керівник робіт з проведення ремонту обладнання ССА повинен забезпечити утримання, ремонт і обслуговування електросвітлотехнічного обладнання відповідно до вимог чинних нормативних документів.



5.6 Висновки

1. В результаті аналізу принципу дії та умов експлуатації підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги розроблені заходи, які забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці під час експлуатації, монтажу, демонтажу, технічного обслуговування та ремонту підсистеми, що проектується.

2. В результаті аналізу вимог протипожежного захисту та умов експлуатації підсистеми глісадних вогнів розроблені заходи пожежної і вибухової безпеки, об'єкта, що проектується.

3. В результаті аналізу умов експлуатації та чинних нормативно-технічних документів в галузі цивільної авіації складена інструкція з технічної безпеки, пожежної та вибухової безпеки для підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги.



Висновок

Дана дипломна робота базується на тому, що в нормативно-технічних документах ІКАО відсутня методика визначення місця розташування глісадних вогнів, існують тільки окремі положення і вимоги. Виходячи з цього, виникає необхідність розробки єдиної методики, яка б містила чіткий порядок дій і детальні рекомендації щодо визначення місця розташування глісадних вогнів.

В результаті аналізу нормативно-технічних документів цивільної авіації України та стандартів і вимог ІКАО були сформульовані загальні положення і вимоги щодо місця розташування глісадних вогнів злітно-посадкової смуги, обгрунтовані вихідні дані, необхідні для визначення місця розташування підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги. На основі сформульованих положень і вибраних вихідних даних розроблена методика з чітким алгоритмом визначення місця розташування підсистеми глісадних вогнів, а також визначення електричної потужності кабельних ліній для електропостачання підсистем глісадних вогнів ШЗПС.

На основі вище зазначених нормативно-технічних документів, були сформульовані загальні положення і вимоги щодо місця розташування глісадних вогнів злітно-посадкової смуги. Згідно з нормативно-технічним документом підсистема глісадних вогнів злітно-посадкової смуги - система візуальної індикації глісади типу РАРІ повинна складатися з чотирьох вогнів, розташованих з лівого боку ЗПС. Допускається розміщення глісадних вогнів і з правого боку ЗПС, якщо неможливо встановити їх з лівого боку, або ж їх можна встановлювати і по обидва боки ЗПС. У системі PAPI інтервали між вогнями мають чітку схематизацію, і тому повинні складати 91 м, а ближній до ЗПС вогонь повинен знаходитися на відстані 151 м від її краю. Для системи PAPI на ЗПС класу Д, Е допускаються інтервали між вогнями 61 м, а відстань від краю ЗПС до внутрішнього вогню 101 м. Також глісадні вогні повинні знаходитися на одному рівні. Якщо поперечний ухил льотного поля не дозволяє виконати цю вимогу, не повинні допускати розходження у висоті сусідніх вогнів більш 5 см. Граничний ухил лінії вогнів дорівнює 1,25%. Осі вогнів (вісь системи) PAPI повинні бути паралельні осьовій лінії ЗПС. Допускається відхилення осей вогнів (осі системи) від напрямку осі ЗПС на кут до 5 при необхідності зміщення на відповідний кут поверхні захисту від перешкод.

Оптимальне віддалення вогнів системи РАРІ від порогу ЗПС визначається такими вимогами: забезпечення бажаного запасу висоти коліс шасі над порогом ЗПС для всіх типів ПС, які використовують аеродром, експлуатаційною необхідністю сумісності системи РАРІ з глісадою невізуального заходу на посадку, розходженнями у кутах підвищення між вогнями системи РАРІ і вогнями порога ЗПС. Після визначення бажаного кута нахилу глісади (звичайно ) і відповідних установочних кутів, параметри визначаються наступним чином: якщо на ЗПС відсутня система забезпечення посадки по приладам, то насамперед потрібно визначити бажаний запас висоти коліс шасі на порогом ЗПС для типів ПС, що використовують аеродром. Значення «МЕНТ», що забезпечує запас висоти коліс шасі над порогом ЗПС, рівне сумі відстані від рівня очей пілота ПС до коліс шасі і бажаного запасу висоти коліс шасі над порогом ЗПС. Розрахунок номінального місця розташування вогнів РАРІ оснований на припущенні, що вони знаходяться на одному рівні з відповідною ділянкою осьової лінії ЗПС, а цей рівень в свою чергу, являється рівнем порога ЗПС. Номінальна відстань вогнів РАРІ від порогу ЗПС визначається як добуток потрібного значення «МЕНТ» на котангенс кута М.

На обладнаних ЗПС глісада PAPI повинна як можна більше співпадати з глісадою радіотехнічних систем посадки. У випадку відмінності глісади ILS (СП) від номінальної на 5 і більше, допускається встановлення глісади PAPI по куту нахилу глісади ILS (СП), а не по номінальному. Якщо на ЗПС встановлено обладнання ILS, то систему РАРІ слід розміщувати біля ефективного початку глісади ILS. При цьому на шукане місце розташування буде впливати середнє значення вертикальної відстані від рівня очей пілота ПС до антени ILS. Оптимальна сумісність РАРІ з ILS повинна бути забезпечена для всього діапазону вертикальних відстаней між рівнем очей пілота і антеною ПС. Відстань, на яку необхідно змістити вогні РАРІ від точки ефективного початку глісади ILS, дорівнює добутку середнього значення відстані від рівня очей пілота ПС до антени ILS на котангенс кута нахилу глісади. Отримане значення відстані вогнів від порога ЗПС повинне бути таким, при якому забезпечується запас висоти коліс шасі над порогом ЗПС. Тобто, відстань глісадних вогнів від порога ЗПС розраховується таким чином, щоб забезпечити оптимальне співпадання глісади РАРІ з ILS. Критерієм оптимальності вважається така відстань глісадних вогнів від порога ЗПС, при якій вертикальна відстань від «променя» РАРІ до порогу ЗПС відповідає опорній точці ILS.

Остаточне розміщення вогнів визначається співвідношенням між кутом траєкторії заходу на посадку, різницею рівня установки вогнів відносно порогу ЗПС і найменшою висотою, з якої пілот, що знаходиться над порогом ЗПС, бачить індикацію вогнів РАРІ «на глісаді» - два білих, два червоних - «МЕНТ». Кут М, що використовується для визначення «МЕНТ», на менше установочного кута вогню, що визначає нижню границю індикації на глісаді (тобто вогню №2). Номінальну відстань місця розташування глісадних вогнів від порога ЗПС необхідно скорегувати якщо висота осі ЗПС, що відповідає номінальній відстані, відрізняється від рівня порога ЗПС на розмір більш 0,3м, а також якщо висота вогнів (лінз) РАРІ відрізняється від висоти осі ЗПС, що відповідає розташуванню РАРІ, на розмір більш 0,3м. В тих випадках, коли різниця між відносною висотою порогу ЗПС і відносною висотою вогнів РАРІ перевищує 0,3м при номінальному віддаленні від порога ЗПС, виникає необхідність у переміщенні вогнів РАРІ від місця їх номінального розташування. Ця відстань буде більшою, якщо номінальне місце розташування знаходить нижче порогу ЗПС, і навпаки меншою, якщо вказане місце розміщується вище порогу ЗПС. Вогні РАРІ повинні встановлюватися на мінімальній висоті, що не перевищує 0,9м від рівня землі. Не допускається, щоб якийсь об'єкт виступав над поверхнею захисту від перешкод системи візуальної індикації глісади.

На основі загальних вимог щодо місця розташування глісадних вогнів було складено алгоритм по якому проводилось визначення місця розташування системи РАРІ. За цим алгоритмом спочатку визначається ефективний початок глісади ILS для однорівневої ЗПС потім середня відстань по вертикалі між рівнем очей пілота та антеною ILS, вже на основі цих даних визначається номінальне місце розташування вогнів і визначення «МЕНТ». Після цього проводиться контроль запасу висоти коліс шасі над порогом ЗПС за відповідними даними для кожного ПС, яке використовує дану ЗПС. Далі необхідно скорегувати номінальне місце розташування глісадних вогнів з урахуванням відносних висот подовжнього профілю ЗПС, а також проводиться коректування з урахуванням висоти лінз оптичних систем вогнів. Для визначення сумарної помилки розрахунків проводиться зворотній контроль «МЕНТ». Вже після розрахунків місця розташування системи глісадної індикації, проводиться визначення електричної потужності кабельних ліній з метою оптимального з техніко-економічних позицій вибору потужності регуляторів яскравості.

На основі сформульованих положень і вихідних даних аеропорту «Запоріжжя», був проведений розрахунок місця розташування системи РАРІ на ШЗПС МК -18 і МК -198 з ILS. А також були встановлені вихідні дані для визначення потужності кабельних ліній підсистем аеродромних вогнів та вибору регуляторів яскравості і на основі них був проведений розрахунок потужності кабельних ліній підсистем глісадних вогнів ШЗПС для обох магнітних курсів і вибрані регулятори яскравості.

Проаналізувавши нормативно-технічні документи ІКАО та СВ ЦАУ, було створено методику для визначення кількісної оцінки впливу показників надійності підсистеми глісадних вогнів аеродрому на рівень безпеки польотів на етапі візуального пілотування. Було визначено критерій відмови підсистеми типу РАРІ, а також критерій відмови кожного її елемента. На основі методики теорії надійності та сформульованого критерію відмови, було розраховано надійність підсистеми РАРІ та визначено її вплив на безпеку польотів.

Всі розраховані дані можна рекомендувати для використання при встановленні системи глісадної індикації РАРІ на аеропорту «Запоріжжя».



Список використаних джерел

1. Руководство по проектированию аэродромов. Ч. 4. Визуальные средства. 4-е изд. 2004. Doc.9157, AN/901.

2. Сертифікаційні вимоги до цивільних аеродромів України. Наказ Державіаслужби України від 17.03.2006, № 201.

3. ИКАО «Аэродромы» Том 1 Проэктирование и эксплуатация аэродромов. Приложение 14 к Конвенции о международной гражданской авиации. Издание пятое - июль 2009 год.

4. Руководство по проектированию аэродромов. Ч. 5. Электрические системы. 1-е изд. 1983. Doc.9157, AN/901.

5. С. Дев'яткіна Визначення критеріїв відмови світлосигнальних систем аеродромів / Вісник НАУ. 2006. № 1. c. 207 - 211.

6. Методика кількісної оцінки впливу надійності світлосигнальних систем аеродромів на рівень безпеки польотів. Методична розробка / Уклад.: С. С. Дев'яткіна. К.: НАУ, 2006. 16 с.

7. Охрана труда: Методические указания по дипломному проектированию/ Сост.: А. С. Протоерейский, И. М. Боровик, В. П. Чмут. К.: КМУЦА, 2000-60с.

8. Охорона праці в галузі: Навч. посіб. К.: Книжкове видавництво НАУ, 2005. 268 с.

9. Українсько-російсько-англійський термінологічній словник «СИСТЕМИ СВІТЛОСИГНАЛЬНІ АЕРОДРОМНІ» Міністерство освіти і науки України Національний авіаційний університет, В.М. Азарсков, С.Г. Ванецян, С.С. Дев'яткіна, Київ. 2002.

Размещено на Allbest.ru