Главная База знаний "Allbest" Производство и технологии Гідрофобна обробка текстильних матеріалів

Гідрофобна обробка текстильних матеріалів

Вплив технологічних параметрів процесу покриття текстильних матеріалів поліакрилатами на гідрофобний ефект. Розробка оптимального складу покривної гідрофобізуючої композиції для обробки текстильних тканин, що забезпечує водовідштовхувальні властивості.

Рубрика Производство и технологии
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 02.09.2014
Размер файла 733,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Методи визначення жорсткості:

- Визначення жорсткості при згині під дією власної сили тяжіння без примусової деформації проби (консольний метод і метод перемінної довжини)

- Визначення жорсткості під дією зосередженого навантаження з примусовою деформацією проби (метод кільця)

Відбір проб:

1. Готують точкові проби

2. Елементарні проби вирізають з точкових проб, уникаючи місць згину. Відстань від кромки повинна бути не менше 5 см. Проби не повинні мати перекосів і зім'ятих місць.

3. Для дослідження консольним безконтактним методом і методом перемінної довжини вирізають по 5 елементарних проб в поздовжньому і поперечному напрямках розміром:

160х 30 мм - для консольного безконтактного методу;

260х 30 мм - для методу перемінної довжини.

4. Для дослідження методом кільця вирізають по 5 елементарних проб в кожному напрямку розміром:

125х 25 мм - для прикладних і прокладкових текстильних полотен;

160х 20 мм - для матеріалів, дубльованих штучним хутром;

Довжиною 125 мм по всій ширині і розміром 125х 25 мм - для текстильно-галантерейних виробів;

95х 20 мм - для решти текстильних матеріалів.

Апаратура. Для проведення дослідження по консольному безконтактному методу і методу перемінної довжини використовують прилад типу ПТ - 2 або ПТ - 1 (рис 2.3.)

Рис.2.3. Схема приладу ПТ-2

Прилад складається з наступних основних частин: горизонтальної опорної пластини - 6, яка складається з нерухомої середньої частини і рухомих бокових сторін; механізму - 2, який забезпечує плавне і рівномірне опускання і підняття обох сторін горизонтальної пластини; показники прогину - 4, які переміщуються гвинтом - 3; шкали абсолютного прогину - 5; вантажу - 8, який необхідний для створення контакту досліджуваної проби з поверхнею горизонтальної пластини. Симетричність встановлення проби 7 провіряють по шкалі 9, відградуйованій в міліметрах. Тумблер 1 приводить в дію механізм 2.

Проведення дослідження.

Визначення жорсткості по консольному методу.

1. Елементарні проби по кожному напрямку (по 5 проб) зважують на вагах з похибкою не більше 0,01 г і визначають загальну масу (m, г) проб поздовжнього і поперечного напрямку окремо.

2. Елементарну пробу розміщують на горизонтальній пластині лицевою стороною доверху симетрично середній лінії, суміщають зовнішній край проби і пластини. На середину проби встановлюють вантаж (8) шириною 20 мм, масою (500±5) г і з допомогою тумблера (1) вмикають механізм опускання бокових сторін опорної пластини. Через 1 хв. з моменту відділення елементарної проби від поверхні пластини (6) вимірюють прогини кінців (f) проби з допомогою показників прогину (4).

3. За кінцевий прогин приймають середнє арифметичне значення результатів вимірювання кожного напрямку з похибкою не більше 1 мм.

Значення відносного прогину (f0) обчислюють за формулою:

f0=, (2.3)

де довжина частини проби, що звисає, рівна см;

значення середнього арифметичного прогину проб, визначене по шкалі приладу, см;

Жорсткість (Е), мкН·см 2 обраховують окремо в поздовжньому і поперечному напрямках за формулою:

Е= 42046 , (2.4)

де загальна маса п'яти елементарних проб, г;

А - функція відносного прогину, визначена по таблиці. Додаток

Визначення жорсткості методом перемінної довжини

1. Визначають масу елементарних проб.

2. Елементарну пробу довжиною Lпоч. розміщають на опорній пластині лицевою стороною догори симетрично середній лінії, при цьому суміщають зовнішній край проби і пластини. Після цього на досліджувану смужку тканини встановлюють вантаж шириною (20±1) мм, масою (500±5) г і з допомогою тумблера вмикають механізм опускання бокових сторін опорної пластинки. Через 1 хв. З моменту відділення проби від пластинки вимірюють прогини проби з допомогою показників прогину.

3. Елементарну пробу вкорочують на 20 мм, відрізаючи з обох її кінців по 10 мм, після чого повторяють дослід. Вкорочення проби проводять до досягнення довжини Lкін. Проби, що рівна 60 мм.

Значення відносного прогину (f0) обчислюють за формулою 2.3.Будують графік (f0;l) зміни значення відносного прогину f0 в залежності від значення довжини звисаючої частини проби l, см. По графіку знаходять довжину l0,5 проби, що має значення відносного прогину f0= 0,5.

Середню масу 1 см довжини прогину проби (m1, мг/см) обчислюють окремо для поздовжнього і поперечного напрямків за формулою:

1=, (2.5)

де m - загальна маса п'яти проб початкової довжини, г.

Жорсткість (Еl0,5), мкН·см 2, для поздовжнього і поперечного напрямків при фіксованому значенні відносного прогину f0= 0,5 обчислюють за формулою:

Е0,5= 1,92·1·30,5, (2.6)

де m1 - середня маса 1см довжини проби, мг/см;

l0,5 - довжина проби при значенні відносного прогину

f0= 0,5 см.

Повітропроникність - здатність тканин пропускати повітря. Вона характеризується кількістю повітря в міліметрах, що проходить через 1см 3 тканини в одну секунду. Повітропроникність залежить від будови і пористості тканини [25].

Відбір проб. Відбирають точкові проби. Вони не повинні бути зім'ятими. Прасування їх не допустиме.

Апаратура. Для визначення повітропроникності текстильних матеріалів застосовують прилади марки ВПТМ.2 (рис 2.4).

Рис.2.4. Схема приладу ВПТМ-2: 1 - індикатор розрідження; 2 - диференціальний манометр; 3 - притискне кільце; 4 - камера розрідження; 5 - змінний столик; 6 - досліджуваний зразок; 7 - перемикач трубок; 8,9 - витратоміри повітря (трубки Вентурі); 10 - дросель; 11 - електродвигун з вентилятором.

Прилад забезпечує: визначення повітропроникності в діапазоні від 2,5 до 10750 дм 3/м 2с; Розрідження під точковою пробою 49Па (5мм вод. ст.); Силу тиску на точкову пробу 147 Н (15 кгс).

Проведення випробувань. Повітропроникність визначають на точкових пробах, відібраних в десяти різних місцях, розташованих по діагоналі. Для тканин, контрольованих по кожному шматку, випробування проводять на кожній відібраної точкової пробі в п'яти місцях у шаховому порядку (рис. 2.5.)

Рис. 2.5.Схема продувки зразка тканини.

Визначення повітропроникності на приладі марки BПТМ.2.

Точкову пробу випробуваного матеріалу укладають на столик лицьовою стороною вгору і притискують до столика кільцем 3 до загоряння червоної сигнальної лампочки. Електродвигун з вентилятором 11 включається автоматично при подачі навантаження на випробувану точкову пробу. Відкриттям дроселя 10 встановлюють розрідження під точковою пробою, що дорівнює 49Па (5мм вод. ст.). яке визначають за шкалою індикатора розрідження. За шкалою диференціального манометра 2 відраховують результат вимірювання з точністю до одної поділки шкали.

Повітропроникність (Q) в дм 3/ м 2с кожної точкової проби, шматка або вироби вираховую за формулою

Q=, (2.7)

де, Vср.- середня витрата повітря по одній точковій пробі, шматку або виробі, дм 3/ м 2с;

- випробувана площа, см 2.

При підрахунку мінімального і максимального значень повітропроникності (Qmax і Qmіn) В формулу замість підставляють значення або де, і - максимальний і мінімальний показники об'єму повітря з усіх проведених випробувань точкової проби, шматка або виробу. За результати випробування приймають мінімальне і максимальне значення повітропроникності або середньоарифметичне. Середня витрата повітря по точковій пробі, шматку або виробу знаходять шляхом певоду по тарувальній таблиці, що додається до приладу, середньоарифметичного значення із усіх вимірів по диференціальному манометрі (мм. сп. ст.) в дм 3/с. Результат підраховують з похибкою до 0,1 дм 3/ м 2с і округлюють до 1,0 дм 3/ м 2с [13].

Ступінь усадки. Усадка - зменшення площі тканин й одночасне їх ущільнення. Зміна розмірів тканин (усадка), особливо довжини, можливо при тривалому збереженні в процесі лежання, під дією світлопогоди і прання. Найбільшу усадку дають тканини з віскозного волокна й інші тканини крепової скрутки. У зв'язку з тим, що в результаті більшої усадки тканини одяг може стати непридатним для експлуатації, установлені межі усадки: по основі - 1,5-5%, по утоку - 1,5 -2%. При виготовлені одягу необхідно це враховувати і відповідно підбирати тканини для верху і підкладки.

Проведення випробування.

Готують елементарні проби, проводять кип'ятіння. Після цього проби розміщають в розправленому вигляді на плоскій поверхні, відмічають краї проби і витримують протягом 600 хв.

Обробка результатів випробування.

Вимірюють відстані між мітками з похибкою 1 мм. Вимірювання проводять в напрямку ниток основи і піткання. Обраховують середньоарифметичне значення відстані між мітками до мокрої обробки (L0) та після неї (L1), окремо в напрямку ниток основи і піткання. Зміну розмірів л після мокрої обробки в напрямку основи ло і піткання лп,%, обчислюють за формулою:

л=(L1 - L0/L0)·100, (2.8)

де L1 - відстань між мітками після обробки, мм;

L0 - відстань між мітками до обробки, мм [20].

Коефіцієнт незминання. Незминання - здатність тканин пручатися утворенню зморшок і складок або відновлювати первісну форму після перегину і стискання - є характеристикою, зворотною зминанню. Вироби з тканин, що не мнуться тривалий час зберігають красу і елегантність. Для зниження зминання тканин застосовують різноманітні суміші волокон і спеціальні обробки.

Відбір проб. З полотна тканини вирізають квадрат розміром 150х 150 мм. З кожного квадрата вирізають 5 елементарних проб Т-подібної форми в поздовжньому і поперечному напрямку так, щоб кожна наступна елементарна проба не була продовженням першої. Посередині кожної елементарної проби вказують поздовжнє направлення полотна. Розміри елементарної проби повинні відповідати розмірам, вказаним на рис.2.6.

Рис.2.6. Розміри елементарної проби

Апаратура. Для проведення дослідження використовують прилад СМТ (рис 2.7). Прилад призначений для визначення незминання текстильних полотен товщиною до 2 мм.

Рис.2.7. Схема приладу СМТ: 1 - корпус; 2 - кнопки для підйому ланок попереднього навантаження; 3 - опори; 4- гвинт для переміщення вимірювального пристрою; 5- вимірювальний пристрій; 6- направляючі типу "Хвіст ластівки"; 7- важелі; 8- поворотна лапка попереднього навантаження; 9 - контур Т-подібний; 10 - пластини для притискання; 11- поворотний барабан; 12- ручка з фіксатором; 13- рукоятка навантаження; 14- вилка.

Проведення досліду. Перед початком випробування рукоятка навантаження повинна знаходитись в положенні розвантаження, а лапки попереднього навантаження підняті вверх, для чого поворотний барабан переводять ручкою з фіксатором в положення І (положення заправки елементарних проб). Підготовлені до випробування елементарні проби розташовують на барабані лицевою стороною вниз під прижимні пластини, які піднімають з допомогою важелів. Елементарні проби закріплюють так, щоб їх краї співпадали з Т-подібним контуром на пластині поворотного барабану.

З допомогою вилки перегинають робочі частини елементарних проб і опускають лапки попереднього навантаження. Лапки здійснюють попереднє навантаження і утримують елементарні проби в складеному стані. При цьому кут згину елементарної проби становить 1800, а площа петлі елементарної проби, що знаходиться під лапкою, буде рівна 1,5 смІ.

Після того як всі десять проб будуть заправлені, барабан переводять в положення ІІ (положення навантаження), для цього ручку з фіксатором повертають на 900 проти часової стрілки. Після цього плавним поворотом рукоятку навантаження переводять в положення "навантаження". До елементарних проб, складених в петлю, підводять основне навантаження протягом 15 хв. при цьому тиск на 1 смІ елементарної проби повинен становити 98,1 кПа.

Через 15 хв. після дії навантаження рукоятку переводять в положення "розвантаження" і з допомогою ручки повертають барабан на 1800 за часовою стрілкою в положення ІІІ (положення заміру кута відновлення).

Почергово натискаючи на кнопки, піднімають лапки попереднього навантаження вверх, внаслідок чого елементарні проби звільняють від попереднього навантаження. Одночасно вмикають секундомір. Через 5 хв. після зняття навантаження проводять замір кута відновлення, для чого поворотом гвинта вимірювальний пристрій підводять до ребра згину так, щоб перехрестя на диску співпало зі згином елементарної проби. Поворотом гвинта суміщають стрілку показника з ребром згину елементарної проби.

Проводять замір плоского кута, на який відійде вільний кінець елементарної проби. Цей кут і називається кутом відновлення і вимірюється в градусах. Якщо кут, утворений вільним кінцем елементарної проби, буде мати два значення (верхній край елементарної проби відійде на більший чи менший кут в порівнянні з нижнім), то за результат вимірювання приймають середнє арифметичне вимірювань цих кутів.

Незминання кожної проби текстильного полотна в поздовжньому і поперечному напрямках (Х) у відсотках обраховують за формулою:

Х = аср/гЧ100, (2.9)

де аср - середнє арифметичне результатів вимірювання кутів відновлення для кожного напрямку полотна, градус, рівне У а 1/n,

а 1 - окремий результат вимірювання кута відновлення, градус;

n - число дослідів;

г - кут повного згину елементарної проби, рівний 1800.

Розрахунки проводять з точністю до десятих і округлюють до цілих чисел. За кінцевий результат вимірювання приймають незминання текстильного полотна чи штучного виробу по одному з напрямків, який має найменше абсолютне значення показника незминання, у відсотках [19].

2.4 Методи статистичної обробки даних експериментів

Експериментальні значення в подальшому обробляли методами математичної статистики, зокрема, визначали квадратичні відхилення, встановлювали залежність між вихідними факторами та одержаними показниками якості, розраховували коефіцієнт кореляції.

Величина відхилень в ту чи іншу сторону кожного індивідуального значення y від середньої характеризує варіацію, чи розбіжність, показника. Для її розрахунку в статистиці прийняті середньо-квадратичне відхилення , для обчислення якого усі відхилення (уі - у), чи зводять у квадрат (для нівелювання знака) і з отриманих квадратів знаходять середню величину, яка називається середнім квадратом відхилення, чи дисперсією. Потім з дисперсії визначають квадратний корінь і отримують середньоквадратичне відхилення:

(2.10)

Абсолютне значення середньоквадратичного відхилення ще не дає уявлення про ступінь варіації (мінливості) показника. Для характеристики ступеня варіації користуються коефіцієнтом варіації , що являє собою відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної, виражене у відсотках:

(2.11)

Коефіцієнт варіації характеризує ступінь розбіжності показників, тобто як сильно конкретні показники відхиляються від своєї середньої величини. Чим менше коефіцієнт варіації, тим рівномірніші показники текстилю.

Залежно від однорідності сировини, стандартності використовуваних матеріалів, ретельності виконання і контролю технологічних процесів коефіцієнт варіації того чи іншого показника для текстилю може мати різні значення: < 5 означає дуже високу рівномірність і однорідність напівфабрикату чи готової продукції за досліджуваним показником; = 5...10 означає рівномірність; = 10... 15 - нерівномірність; >15 - сильну розбіжність.

Якщо які-небудь два показники х і у зв'язані між собою функціональною залежністю, то кожному значенню x буде відповідати строго визначене значення у, наприклад кожному діаметру відповідає визначена довжина окружності. У техніці й технології найчастіше зустрічається не функціональна, а кореляційна залежність, тобто кожному середньому значенню х відповідає якесь середнє значення у. Наприклад, є кореляційна залежність між масою і площею тканини.

Якщо між показниками х і у існує визначений взаємозв'язок, то зі зміною (збільшенням чи зменшенням) одного з них другий має тенденцію змінюватися в ту ж сторону і добуток їх відхилень txty буде величиною позитивною. Для оцінки ступеня залежності одного показника від іншого користуються коефіцієнтом кореляції, який виражають рівнянням

(2.12)

де txty - відхилення окремих показників відповідно ряду х і ряду у від їх середньої величини.

Коефіцієнт кореляції може змінюватися від 0 до 1. Якщо r = 0, то між показниками х і у, що зіставляються, ніякої залежності немає; при r < 0,3 залежність дуже слабка; при r = 0,3...0,5 залежність помірна; при = 0,5...0,7 - помітна; при r = 0,7.. .0,9 - висока і при r >0,9 - дуже тісна.

Коефіцієнт кореляції значною мірою залежить від числа проведених визначень показників х і у. чим воно більше, тим достовірніше коефіцієнт кореляції і тим точніше він відбиває об'єктивні закономірності. Середню похибку коефіцієнта кореляції обчислюють за формулою:

(2.13)

де r - коефіцієнт кореляції;

п - число визначень (чи дослідів), на основі яких він обчислений.

Розділ 3. Дослідно-експериментальна частина

3.1 Варіанти обробки текстильного матеріалу покривною композицією

Експериментально визначали, співвідношення покривної композиції, її витрати та температуру обробки на гідрофобний ефект. План-матрицю експерименту представлено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Матриця планування інтервалів та рівні змінювання факторів

№ п/п

Співвідношення дисперсія-лакрил,%

Витрати дисперсії, %

Температура обробки, °С

1

1:1

15

40

75

100

2

1:1

20

40

75

100

3

1:1

25

40

75

100

4

1:1,5

15

40

75

100

5

1:1,5

20

40

75

100

6

1:1,5

25

40

75

100

7

1:2

15

40

75

100

8

1:2

20

40

75

100

9

1:2

25

40

75

100

10

1:2,5

15

40

75

100

11

1:2.5

20

40

75

100

12

1:2,5

25

40

75

100

Попередні дослідження показали, що плівки одержані з композиції рівної кількості дисперсії та лакрилу не забезпечують рівномірність покриття.

Використання температури ванни 100°С та вище призводить до випаровування окремих складових плівки, що в подальшому негативно відобразиться на якості покриття. Витрати композиції 25% та вище призводить до значного утяжиління тканини, також надалі слід очікувати погіршення гігієнічних властивостей покриття, зокрема, паропроникності та повітропроникності. Таким чином, були обрані наступні технологічні параметри:

Співвідношення акрилової дисперсії: лакрилу: 1:1,5; 1:2; 1:2,5

Витрати препарату:15-20% від маси тканини;

Температура ванни: 40-75°С.

Для подальших досліджень було обрано наступні варіанти обробки (таблиця 3.2.)

Таблиці 3.2 Варіанти обробки

№ п/п

Співвідношення дисперсія-лакрил,%

Витрати композиції, %

Температура обробки, °С

1

1:1,5

15

40-75

2

1:1,5

20

40-75

3

1:2

15

40-75

4

1:2

20

40-75

5

1:2,5

15

40-75

6

1:2.5

20

40-75

Для визначення оптимальної температури процесу досліджували сорбцію препарату за різних температур. Результати досліджень представлені на рисунку 3.1.

Рис.3.1.Кінетика сорбції акрилової композиції за різних температур: - 40°С; 50°С; 60°С

Як свідчать результати, за температури 400С сорбція композиції з ванни найнижча; у випадку температури 600С максимальне значення сорбції досягається занадто швидко - за 1 годину, що може призвести до нерівномірності розподілу акрилату, і як свідчать результати після висушення матуріалу, низької адгезії плівки до основи. Отже, оптимальною температурою процесу визначено 45-550С.

3.2 Визначення впливу покривної обробки поверхні на гідрофобний ефект текстильного матеріалу

Якість обраних зразків оцінювалась за показниками: водопоглинання, водотривкості та водовідштовхування. Одержані результати представлені у таблиці 3.2.

Зіставлення кількості нанесеного препарату з ефектом гідрофобності дозволяє зробити висновок, що збільшення кількості фіксованого поліакрилату сприяє підвищенню гідрофобного ефекту. Із підвищенням температури, поверхня та пори волокнистого матеріалу звільняються від домішок, знижується внутрішнє напруження, що викликає нерівномірність властивостей, забезпечує краще проникнення реагентів всередину волокон, підвищує адгезію.

Таблиця 3.2 Результати обробки тканини

Показники

Варіант обробки

1

2

3

4

5

6

Капілярність через 30 і 60 хв.

140/170

180/210

140/160

100/130

40/80

60/100

Водопоглинання, %

42

45

46

53

50

52

Водовідштовхування, у.о.

75

75

70

70

55

60

Водотривкість, мм.вод.ст.

280

280

280

260

180

250

Використання різноманітних методів оцінки гідрофобності тканини (водопоглинання, водовідштовхування, водотривкість) не дозволяють однозначно відповісти на запитання, який же ступінь підготовки повинен бути при наданні тканині високих гідрофобних властивостей. Одержані нами результати показують, що для досягнення гостованого ефекту, оцінюваного показником водовідштовхування необхідно зупиниться на варіантах обробки 1 і 2. Однак, згідно технічних умов на тканину нейтрон[ ], гідрофобний ефект оцінюється показником водотривкості, який найкращий для варіантів 1,2,3.

Для одержання інформації про об'єкт дослідження проводили повний факторний експеримент типу 2,3 з восьми дослідів. Матриця планування, інтервали та рівні змінюваних факторів, а також результати експерименту наведені у таблиці 3.3.

Обробка результатів експерименту здійснили за допомогою програмного забезпечення надбудови "Excel", що дозволило розрахувати коефіцієнти рівняння регресії - залежність водотривкості тканини від концентрації дисперсії, ступеня насичення тканини гідрофобізатором та температури обробки.

Таблиця 3.3 Вихідні значення для статистичної обробки

N. п/п

Матриця планування

Робоча матриця

Результати експерименту, водотривкість, мм.вод.ст.

Х0

Х1

Х2

Х3

С дисперсії розчину, г/л

Сорбція препарату на тканині, % до м.тк.

Т, °С

1

+

+

-

-

40

6,66

45

290

2

+

-

-

-

40

6,25

45

280

3

+

+

+

-

36

5.12

45

280

4

+

-

+

-

36

5,7

45

268

5

+

+

-

+

28

4,65

50

260

6

+

-

-

+

28

4,15

50

260

7

+

+

+

+

23

4,12

50

200

8

+

-

+

+

23

4,67

50

250

Після виключення незначущих коефіцієнтів рівняння регресії має вигляд:

Y=341,25+41,9x1+3,75x2-5x1x3 (3.1)

Для аналізу рівняння регресії перевірялась адекватність результатів дослідження та значимість коефіцієнтів регресії за критерієм Фішера та коефіцієнта детермінації. Одержанні результати (додаток 1) вказують про те, що рівняння адекватне даним експерименту та враховує більшу частину вихідних параметрів.

Аналіз рівняння 3.1 дозволяє зробити висновок, що підвищенню водотривкості сприяє збільшення концентрації гідрофобізатора та підвищення сорбції препарату, однак ступінь їх впливу різний. Так, підвищення концентрації гідрофобізатора (х 1) набагато ефективніше, ніж сорбція препарату(х 2). Температура(х 3) має значний вплив лише на межі та поза межею визначеного інтервалу змінювання факторів.

3.3 Визначення фізико-механічний показників текстилю після гідрофобізації

Важливо, щоб гідрофобна обробка не сприяла зниженню інших фізичних та гігієнічних властивостей текстильного матеріалу, не погіршувала його експлуатаційних характеристик. В роботі досліджували зниження міцності нейтрону, визначали такі фізичні показники як повітропроникність, жорсткість, а також характеризували зминання тканини.

Аналіз даних, що характеризують зміну розривного навантаження тканини після різних стадій підготовки свідчать про те, що зниження розривного навантаження не спостерігалось, навпаки. У тканинах з водовідштовхувальною обробкою міцність збільшується.

Таблиця 3.4 Зміна розривного навантаження

N,п/п

Розривне навантаження, Н

Основа

Уток

Контрольний зразок, без обробки

453

508

1

465

680

2

480

686

3

475

654

4

481

679

5

464

649

6

479

658

Результати таблиці 3.5 свідчать, що гігієнічні властивості - паропроникність та жорсткість, після обробки тканин не погіршуються. Це можна пояснити тим, що полімери пронизані системами субмікроскопічних пор і капілярів, також мають пустоти і тріщини, які не лише визначають сорбційну та адгезивну здатність, а й підвищують проникність до основи.

Таблиця 3.5 Фізичні та гігієнічні характеристики текстильних матеріалів.

N,п/п

Жорсткість, сН

Повітряпроникність, смі/смІ

Ступінь усадки,%

Стирання, 103 вигинів

Контрольний зразок, без обробки

25

1130

4

70

1

30

1016

3

75

2

32

1010

2,8

79

3

28

1150

3

84

4

28

1140

2,5

79

5

27

1120

2,8

85

6

26

1130

3,2

80

Одночасно в незначній мірі підвищується міцність тканини: підвищується стійкість до багатократного вигину, знижується усадка при кип'ятінні тканини.

Рис.3.2. Залежність коефіцієнту незминання тканини від кількості прання: ---- зразок оброблений гідрофобізатором №2; -- контрольний зразок без обробки

В процесі експлуатації виробів їх перуть. Одержані данні характеризують вплив прання на ефект зминання тканини. Результати вказують, що обробка тканин мало впливає на зміну показника зминання. Порівняння проводили для контрольного зразка без обробки та для зразка №2 з найбільшою витратою композиції.

Висновки

1. В результаті проведеної роботи досліджено вплив покривної обробки тканини з штучного волокна нейтрон дисперсіями акрилових полімерів на гідрофобний ефект та її фізико-механічні показники. Встановлено, що для досягнення високого водовідштовхувального ефекту необхідно проведення замочування в полімерній композиції впродовж 2 годин при температурі 45-55°С з подальшим висушуванням матеріалу протягом 2-3 годин.

2. Одержані результати показують, що для досягнення гостованого ефекту, оцінюваного показниками водовідштовхування і водотривкості, витрати лакрилу мають становити 15-20%.

3. Тканини після водовідштовхувальної обробки мають вищі фізико - механічні показники. При відсутності зниження розривного навантаження, підвищується міцність тканини: збільшується стійкість до багатократного вигину, знижується усадка при кип'ятінні. Гігієнічні властивості - паропроникність та жорсткість, після обробки тканин не погіршуються.

4. Результати вказують, що гідрофобна обробка сприяє зниженню зминання, хоча і в незначній мірі (1-2%) при визначенні коефіцієнта незминання після нормованого третього прання.

Список використаної літератури

1. Азгальдов Г.Г. Теория и практика оценки качества товаров / Азгальдов Г.Г. - М.: Экономика, 1982. - 256 с.

2. Браславский В.А. Капиллярные процессы в текстильных материалах. - М.: Легпромбытиздат, 1987. - 112 с.

3. Бузов Б.А. Материаловедение швейного производства: учеб. [для высш. учеб. заведений легкой промсти] /Бузов Б.А., Модестова Т.А., Алыменкова Н.Д. - М.: Легкая индустрия, 1978. - 480 с.

4. Бузов Б.А., Модестова Т.А., Алыменкова Н.Д. Материаловедение швейного производства: 4-е изд.,перераб. и доп. - М.: Легпромиздат, 1986, - 424 с.

5. Галик І. С. Екологічна безпека та біостійкість текстильних матеріалів: монографія / Галик І. С., Концевич О.Б.,Семак Б.Д. - Львів: вид-во Львів. комерц. акад., 2006. - 232 с.

6. Галык И.С. Оптимизация ассортимента и качество текстильных материалов / [Галык, Д.И. Козьмич,Б.Д. Семак и др.] - К.: Тэхника, 1991. - 174 с.

7. Глубіш П.А. Перспектива розвитку сировинно-енергетичної бази для виробництва текстильних матеріалів / П.А. Глубіш // Вісник КНУТД. - 2005. - № 1. - С. 72-76.

8. Глубіш П.А. Хімічна технологія текстильних матеріалів. (Завершальне оброблення) :[навчальний посібник] / П. Глубіш - К. : Арістей, 2006. - 304с.

9. Диффузия и сорбция в процессах крашения и печатания /Кричевский Г.Е. - М.: Легкая индустрия. 1981, 207 с.

10. Износостойкость и формоустойчивость одежных тканей с малосминаемой и малоусадочной отделкой /Семак Б.Д. - М.: Легкая индустрия, 1979. - 152 с.

11. Кирюхин С.М. Качество тканей / C.М. Кирюхин, Ю.В. Додонкин. - М.: Легпромбытиздат, 1986. - 160 с.

12. Козьмич Д. І. Товарознавство текстильних, швейних і трикотажних товарів / [Д. І. Козьмич, Л.В. Поліщук,Л, М.М. Діанич та ін.]. - К.: Вища шк., 1992. - 408 с.

13. Материалы текстильные и изделия из них. Метод определения воздухопроницаемости: ГОСТ 12088-77. - М.: ИПК Издательство стандартов, 2003. - 11с.

14. Материалы текстильные. Климатические условия для кондиционирования и испытания проб и методы их определения: ГОСТ 10681-75. - М.: ИПК Издательство стандартов, 1997. - 30с.

15. Материалы текстильные. Полотна. Методы определения жесткости при изгибе: ГОСТ 10550-93. - Минск: Издательство стандартов, 1995. - 9с.

16. Материалы текстильные. Ткани и штучные изделия. Методы определения разрывных характеристик при растяжении: ГОСТ 3813-72 . - М.: ИПК Издательство стандартов, 1992. - 20с.

17. Несминаемая и малоусадочная отделка тканей /Эфрос Р.Л., Куликова Г.И. Текстильная промышленность, 1976. №1, с. 68-70

18. Новая технология малосминаемой отделки текстильных материалов /Шубина Е.В., Никифоров А.Л., Мельников Б.Н. Известия вузов. Технология текстильной промышленности, 2003. №1, с. 72-76.

19. Полотна текстильные. Метод определения несминаемости: ГОСТ 19204-73. - М.: Издательство стандартов, 1985. - 9с.

20. Полотна текстильные. Методы определения изменения размеров после мокрых обработок или химической чистки. Общие положення ГОСТ 30157.0-95: Минск: Издательство стандартов, 2002. - 8с.

21. Придание свойств несминаемости хлопчатобумажным тканям в сухом и мокром состоянии /Широкова М.К., Виноградова Г.М, Зверевская К.И. Известия вузов. Технология текстильной промышленности, 1976. №4, с. 77-81.

22. Пугачевський Г.Ф. Товарознавство непродовольчих товарів. Ч. І. Текстильне товарознавство: підруч.[для студ. товарозн. спеціальн. вищ. закл. освіти] / Г.Ф. Пугачевський, Б.Д. Семак. - К:. НМЦ "Укоопосвіта", 1999. - 596 с.

23. Склянников В.П. Потребительские свойства текстильных товаров / Склянников В.П. - М.: Экономика,1982. - 160 с.

24. Склянников В.П. Строение и качество тканей / Склянников В.П. - М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1984.- 176 с.

25. Советский энциклопедический словарь /Прохоров А.М. и др. - М.: Советская энциклопедия, 1984. - 1600 с.

26. Соловьев А.Н. Оценка и прогнозирование показателей качества тканей / А.Н. Соловьев, C.М. Кирюхин.-М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1984. - 215 с.

27. Теория и практика подготовки текстильных материалов /Кричевский Г.Е., Никитков В.А. - М.: Легпромбытиздат, 1989. - 208 с.

28. Ткани и штучные изделия текстильные. Правила приемки и метод отбора проб: ГОСТ 20566-75: М.: Издательство стандартов, 2002. - 8с

29. Ткани льняные и полульняные для спецодежды. Метод определения стойкости к истиранию по плоскости: ГОСТ 15967-70: М.: Издательство стандартов, 1989. - 8с.

30. Ткани плащевые и курточные из синтетических нитей. Общие технические условия: ГОСТ 28486-90: М.: Издательство стандартов, 1998. - 8с.

31. Ткани текстильные. Методы определения гигроскопических и водоотталкивающих свойств. ГОСТ 3816-81: М.: Издательство стандартов, 1997. - 14с.

32. Физико-химические основы отделочного производства текстильной промышленности /Беленький Л.И.- М.: Легпромбытиздат, 1979. -312 с.

33. Химическая технология текстильных материалов /Кричевский Г.Е., Корчагин М.В., Сепахов А.В. - М.: Легпромбытиздат, 1985. - 640 с.

34. Химическая технология текстильных материалов /Феликс В. - М.: Легкая индустрия, 1965. - 487 с.

35. Чайковская А.Е. Комплексная оценка качества текстильных материалов / [Чайковская, Л.В. Полищук,И.С. Галык и др.] - К.: Тэхника, 1989. - 254 с.

36. Шкурка шлифовальная тканевая водостойкая. Технические условия ГОСТ 13344-79

37. Энциклопедия полимеров. Т 2, Т 3 /Кабанов В.А. и др. - М.: Советская энциклопедия, 1974.

38. Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення: ДСТУ 2925-94.- К.: Держстандарт України, 1995.

39. http://www.perchatkі.com.ua

40. http://www.xіmіcat.com

41. http://www.vsegost.com

Додаток А. Значення функції А від відносного прогину f0

f0

А

f0

А

f0

А

f0

А

0,01

0,02

0,03

0,04

0,05

0,06

0,07

0,08

0,09

0,10

0,11

0,12

0,13

0,14

0,15

0,16

0,17

0,18

0,19

0,20

0,21

0,22

0,23

0,24

0,25

0,08

0,16

0,24

0,32

0,40

0,48

0,56

0,64

0,72

0,80

0,88

0,96

1,04

1,12

1,21

1,29

1,38

1,47

1,56

1,66

1,75

1,84

1,94

2,03

2,13

0,26

0,27

0,28

0,29

0,30

0,31

0,32

0,33

0,34

0,35

0,36

0,37

0,38

0,39

0,40

0,41

0,42

0,43

0,44

0,45

0,46

0,47

0,48

0,49

0,50

2,22

2,32

2,41

2,51

2,60

2,70

2,80

2,90

3,00

3,10

3,21

3,31

3,48

3,54

3,66

3,79

3,92

4,06

4,19

4,34

4,49

4,64

4,79

4,95

5,11

0,51

0,52

0,53

0,54

0,55

0,56

0,57

0,58

0,59

0,60

0,61

0,62

0,63

0,64

0,65

0,66

0,67

0,68

0,69

0,70

0,71

0,72

0,73

0,74

0,75

5,28

5,44

5,52

5,79

5,97

6,15

6,34

6,54

6,74

6,96

7,18

7,42

7,66

7,95

8,24

8,56

8,90

9,27

9,66

10,08

10,54

11,08

11,55

12,10

12,70

0,76

0,77

0,78

0,79

0,80

0,81

0,82

0,83

0,84

0,85

0,86

0,87

0,88

0,89

0,90

0,91

0,92

0,93

0,94

0,95

0,96

0,97

0,98

0,99

13,34

14,04

14,79

15,63

16,57

17,85

18.92

20,43

22,26

24,53

27,33

30,92

35,43

41,17

48,46

57,70

69,40

84,14

102,16

125,81

154,60

190,24

234,14

288,00

Додаток Б. Розрахунок коефіцієнтів рівняння регресії

ВЫВОД ИТОГОВ

Регрессионная статистика

Y1=A+BX1+CX2+DX1X2

Множественный R

0,960210286

R-квадрат

0,922003794

Нормированный R-квадрат

0,87520607

Стандартная ошибка

0,673295202

Наблюдения

9

Дисперсионный анализ

df

SS

MS

F

Значимость F

Регрессия

3

26,79416786

8,931389286

19,70189409

0,003363175

Остаток

5

2,266632143

0,453326429

Итого

8

29,0608

Регрессионная статистика

Y2=A+BX1+CX2+DX1X2

Множественный R

0,919051918

R-квадрат

0,844656428

Нормированный R-квадрат

0,751450284

Стандартная ошибка

0,90632693

Наблюдения

9

Дисперсионный анализ

df

SS

MS

F

Значимость F

Регрессия

3

22,33194637

7,443982124

9,062239858

0,018266267

Остаток

5

4,107142517

0,821428503

Итого

8

26,43908889

Размещено на Allbest.ru

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены