Сертифікація продукції машинобудування

У разі наявності на підприємстві аттестованного в установленому порядку виробництва оцінка його стану за рішенням комісії може не проводитися.

Аналіз фактичного матеріалу здійснюється з метою встановлення відповідності або невідповідності елементів системи управління якістю підприємства-заявника вимогам стандарту, а також здатності виробництва забезпечувати стабільний випуск продукції необхідного рівня якості. Аналіз проводиться відповідно до програми і контрольних питань по перевірці і оцінці системи управління якістю.

Результати наглядів повинні розглядатися головним експертом разом з уповноваженим представником виробника. Всі нагляди, за наслідками яких виявлені невідповідності, повинні підтверджуватися виробником.

На основі результатів аналізу фактичного матеріалу готують попередні висновки про відповідність або невідповідність:

? СУЯ в цілому - вимогам нормативних документів на систему?

? виробництва - вимогам стабільного забезпечення необхідного рівня якості продукції?

Після обстеження комісія повинна провести заключну нараду з керівництвом підприємства і особами, відповідальними за об'єкти перевірки. Основна мета заключної наради - надати керівництву підприємства зауваження, складені за результатами перевірки і оцінки, а також зробити попередні висновки щодо можливості (або неможливості) видачі сертифікату відповідності системи управління якістю підприємства вимогам нормативних документів.

Проведення наради оформляється протоколом, який підписують всі члени комісії. Форма протоколу приведена в додатку Д ДСТУ 3419. З протоколом знайомиться керівництво підприємства, візує його і погоджує з комісією термін підготовки звіту про перевірку. Звіт про перевірку готує комісія під керівництвом головного аудитора. При цьому кожний аудитор подає звіт про стан тих елементів системи управління якістю підприємства, які він перевіряв. Звіт підписують всі члени комісії. Головний аудитор затверджує звіт і несе відповідальність за його достовірність і повноту.

Звіт повинен містити:

? загальні свідоцтва про підприємство-заявника (назва, адреса, банківські реквізити, реєстраційний номер атестата акредитації органа)?

? перелік основних документів, на відповідність яким здійснювалась перевірка?

? відомості про програму перевірки?

? результати попередньої оцінки та висновки по ній?

? характеристика фактичного стану об'єктів перевірки?

? зауваження відносно відповідностей?

? висновки комісії про відповідність або невідповідність СУЯ вимогам нормативних документів?

? вказівки про конфіденційність інформації, використаної в звіті?

? висновки про можливість або неможливість видачі сертифіката?

? відомості про організації то особах, яким надається звіт?

? відомості про експертів, про підстави для проведення перевірки, мета, задачі та масштаби перевірки?

Термін підготовки звіту - протягом місяця після заключної наради.

Орган по сертифікації передає заявнику два екземпляри звіту. Заявник сам вирішує, кому відіслати звіт.

В результаті перевірки і оцінки системи управління якістю можливі такі основні висновки:

- система повністю відповідає нормативним документам на СУЯ в такому випадку орган по сертифікації оформлює сертифікат встановленого зразку, реєструє його в Реєстрі Системи, видає підприємству-замовнику та відправляє копію органу по сертифікації продукції. Форма сертифіката відповідності приведена в додатку Е ДСТУ 3419. Реєстрація сертифікатів відповідності здійснюється згідно вимогам ДСТУ 3415;

- система в цілому відповідає нормативним документам на СУЯ, але виявлені деякі незначні невідповідності відносно окремих елементів системи, які можуть бути усунені достатньо швидко (в строк до шісти місяців), в такому випадку якщо підприємство в строк, встановлений органом по сертифікації, усуне зауваження та звернеться з повторною заявою на сертифікацію, робота по сертифікації може здійснюватися за повною або скороченою схемою;

- система має серйозні невідповідності, які можна усунути тільки в результаті доопрацювання в ході достатньо тривалого часу, в такому випадку оцінка СУЯ підприємства здійснюється повторно в об'ємі всіх робіт та етапів, встановлених цім розділом в за повною схемою.

Термін дії сертифікату визначає орган по сертифікації, але він не може перевищувати п'ять років.

Термін дії сертифікату не продовжується. Для отримання сертифікату на новий термін підприємство не пізніше, ніж за три місяці до закінчення терміну його дії посилає до органу по сертифікації систем управління якістю заявку за формою додатку А ДСТУ 3419.

Порядок повторної перевірки і оцінки системи управління якістю визначає орган по сертифікації у кожному конкретному випадку з урахуванням результатів технічного нагляду за сертифікованою системою управління якістю.

2.2.3 Технічний нагляд за сертифікованими системами управління якістю.

Технічний нагляд за сертифікованими системами управління якістю підприємств протягом всього терміну дії сертифікату здійснює орган по сертифікації.

За пропозицією органу по сертифікації до технічного нагляду на основі відповідних угод повинні притягуватися державні центри стандартизації, метрології і сертифікації.

Об'єм, порядок і періодичність нагляду встановлюються органом по сертифікації під час проведення сертифікації системи управління якістю.

За наслідками технічного нагляду орган по сертифікації може припинити або відмінити дію сертифікату у випадках:

? виявлення невідповідності СУЯ вимогам стандартів?

? наявність обґрунтованих претензій споживачів даної продукції?

? виявлення невірного використання сертифіката?

? виявлення порушень правил або процедур, встановлених органом по сертифікації?

3 ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ПРОДУКЦІЇ І МЕТОДІВ

3.1 Технічні вимоги

3.1.1 Елеватори повинні відповідати вимогам цих технічних умов й комплектам конструкторської документації ЕТА 50-00.000 та ЕТА 60-00.000.

Основні параметри і розміри елеваторів повинні відповідати знеченням у таблиці 3.1

Таблиця 3.1 - Основні параметри і розміри.

Найменування параметра	Типоконструкції елеваторів
	ЕТА 50	ЕТА 60
Умовний діаметр труб, на які розрахован даний елеватор, мм	60, 73, 89	60, 73, 89
Номінальна робоча вантажопідйомність Рн, т, не менше	50	60
Діаметр розточки захоплювача, мм, не більше	61, 68, 76, 81, 91, 98	61, 68, 76, 81, 91, 98
Габаритні розміри елеватора, мм, не більше (довжина, ширина, висота)	285, 228, 575	285, 240, 580
Маса, кг, не більше	35	39

Відповідальні вузли і деталі елеваторів, а саме корпус, захощповач и серга, повинні виготовлятися із легованих конструкційних сталей за ГОСТ 4543 марок 40Х, 35ХМА, 35ХН, 40ХН,30ХМА.

Якість заготовок, які використовуються для виготовлення деталей елеваторів, повинні відповідати ГОСТ 8479 на поковки із легованої конструкційної сталі. Для корпуса й серги елеваторів поковки повинні відповідати групі IV та категорії міцності КП 50.

Всі ковані заготовки з вмістом вуглецю більше 0,3% повинні зазнавати відпалювання або нормалізації незалежно від виду кінцевої термічної обробки.

Верхні опірні площини корпуса елеватора і челюстів захвата після механічної обробки повинні зазнати поверхневе загартування на твердість НRC- 40 за ГОСТ 9013 (ИСО 6508).

Однотипні складальні одиниці та деталі елеваторів повинні бути взаємозамінними.

Загальні вимоги до зварювальних швів згідно ГОСТ 5264, ГОСТ 14771. У швах зварювальних з'єднань не припустимі пропали, непровари, місцеві напливи.

Верхня й нижня опірні поверхні елеваторів повинні бути паралельними поміж собою та перпендикулярні осі розточки під трубу. Граничне відхилення від паралельності, виміряне в крайніх точках опірних площин елеваторів - не більше 0,5 мм. Граничне відхилення від перпендикулярності - не більше 0,6 мм на довжині 100 мм. Гранич:не від хилення від перпендикулярності осі отвору серги та її осі симетрії - не більше 0,5 мм.

Елеватори повинні витримувати випробувальне навантаження Рв, яке перевищує на 25% їх номінальну вантажопідйомність за таблицею 3.1.

Поверхні деталей елеваторів повинні мати лакофарбове покриття, окрім деталей, виконаних із корозійностійких матеріалів. Лакофарбові покриття повинні виконуватися по IV класу ГОСТ 10144, або емаллю ПФ 115 "червона" ГОСТ 6465 та мати міцне зчеплення з металом.

Складання всіх рухомих частин елеваторів повинно забезпечувати переміщеня без заїдань та перекосів, легке розкривання та закривання на трубі відповідного діаметру.

3.1.2 Показники надійності за ГОСТ 27.003:

Безвідмовне напрацювання, год, не менше 500

Термін служіння елеваторів, років, не менше : 1.5

Критеріями відмов є:

- припинення виконання виробом заданих функцій, зниження якості Функціонування за межі допустимого рівня;

- зовнішні виявлення, які свідчать про наявність непрацездатного стану (тріщини від утомленості, вихід елеваторів).

3.1.3 Маркування

Маркування елеваторів повинно відповідати вимогам креслень та цих ТУ. На зачищених поверхнях корпусу і захоплювача, або на табличці за ГОСТ 12971, що кріпиться на корпусі, ударним способом наноситься маркування за ГОСТ 26828, яке повинне містити наступну інформацію:

- товарний знак або назва підприємства-виробника;

- найменування і умовне позначення виробу ;

- заводський номер виробу;

- номінальна робоча вантажопідйомність;

- дата випуску (місяць і рік);

- позначення цих ТУ.

Допускаються інші способи виготовлення маркування, які задовольняють вимогам нормативних документів і замовника.

Транспортне маркування наносять на один з боків кожної одониці пакування за трафаретом емаллю за ГОСТ 9640 відповідно до вимог ГОСТ 14192. На не упакований у транспортну тару вантаж маркування наноситься на фанерні або металеві ярлики, які міцно прикріплюються до вантажу.

3.1.4 Пакування

Пакування елеваторів здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 23170, цих ТУ та КД. Пакування елеваторів повинне забезпечувати збереження виробу під час транспортування і зберігання.

Перед пакуванням металеві поверхні складальних одиниць та деталей повинні бути законсервовані відповідно до вимог ГОСТ 9.014. Група виробу - П-l, варіант тимчасового - захисту ВЗ-1, категорія упаковки - КУ-0 згідно з ГОСТ 23170.

Гарантійний термін зберігання до переконсервації - 12 місяців з дня відвантаження елеваторів. Консервацію допускається не проводити, якщо між днем виготовлення та днем запуску в експлуатацію пройшло не більше ніж 7 днів. Допускається, за узгодженням зі споживачем, консервацію елеваторів не виконувати.

Допускається пакування елеваторів здійснювати в индивщуальну тару споживача, яка забезпечує збереження під час транспортування і зберігання продукції.

3.1.5 Комплектність

Елеватори поставляються споживачу комплектно. До складу комплекту входить:

- елеватор ЕТА 60 або ЕТА в зібраному вигляді, шт.

- змінний захоплювач, шт.

- документ про якість, шт.

- паспорт, суміщений з інструкцією з експлуатації, шт.

- упаковка, шт.

3.2 Правила приймання

Приймання елеваторів проводить служба технічного контролю підприємства-виробника згідно вимогам ГОСТ 15.309, цих ТУ і комплекту. Якщо умовами контрактів (договорів) між замовником (споживачем) та виробником визначено, що приймання продукції повинен здійснювати незалежний від останнього орган приймання (представництво замовника або споживача), то випробування та приймання проводять зазначені представництва в присутності служба технічного контролю силами та засобами виробника, Всі особливості та форму участи сторін в проведенні приймання продукції визначають в договорах (контрактах).

Для контролювання відповідності елеваторів вимогам цих ТУ встановлюють наступні категорії випробувань:

- приймально-здавальні;

- періодичні.

3.2.1 Приймально - здавальні випробування.

Приймально-здавальні випробування проводять з метою контролю якості елеваторів на відповідність вимогам, що установлені в даних ТУ та визначення можливості приймання. Випробування проводить служба технічного контролю підприємства-виробника.

Приймально-здавальні випробування проходить кожен елеватор.

При приймально-здавальних випробуваннях перевіряють:

- загальний вигляд;

- відповідність елеватора з діаметром труб;

- габаритні розміри;

- маркування, пакування;

- комплектність елеваторів;

- якість лакофарбового покриття;

- максимальну робочу вантажопідйомність;

- якість зварних швів;

- розміри діаметру розточки захоплювача;

- граничні відхилення паралельності та перпендикулярності;

- якість складання;

- конструкцію елеваторів щодо вимог безпеки.

В разі одержання незадовільних результатів елеватори (з вказанням дефектів, які були виявлені) повертають для з'ясування причин виникнення дефектів, проведення заходів щодо їх усунення та визначення можливості виправлення браку.

Одиниці продукції після усунення дефектів повторно подають на приймально-здавальні випробування з документом, який посвідчує прийняті заходи. Повторні випробування проводять в повному обсязі приймально-здавальних випробувань.

Для остаточно забракованої продукції виконують аналіз причин забракування, на підставі якого виробник, якщо це не протирічить умовам договору (контракту), приймає рішення про подальше використання установок.

3.2.2 Періодичні випробування

Періодичні випробування проводять з метою періодичного контролю якості елеваторів, стабільності технологічного процесу їх виготовлення в період між попередніми та черговими випробуваннями. Періодичні випробування організує і проводить підприємство-виробник.

Періодичні випробування повинрі проходити елеватори, що пройшли приймально-здавальні випробування.

Періодичні випробування допускається проводити на підприємстві-споживачі з :забезпеченням необхідних умов для їх проведення.

Періодичні випробування проходять три елеватори будь якої типоконструкції не менше одного разу в два роки.

Результати випробувань розповсюджуються на всі елеватори інших типоконструкцій.

При одержання негативних результатів випробувань. приймання і відвантаження раніше виготовлених елеваторів припиняють. Виробник проводить аналіз дефектної продукції і встановлює причину негативних результатів випробувань. На основі аналізу виробник розробляє і впроваджує необхідні заходи щодо підвищення якості продукції.

Повторні випробування проводять на подвоєній кількості доопрацьованих або знов виготовлених елеваторів в повному обсязі періодичних випробувань. На момент проведення повторних випробувань повинна бути надана інформація, що підтверджує усунення дефектів, які були виявлені під час періодичних випробувань, та впровадження заходів щодо їх попередження.

В разі позитивних результатів повторних періодичних випробувань поновлюють приймання та відвантаження продукції.

При негативних результатах повторних випробувань виробник разом з замовником (споживачем) приймає рішення про припинення відвантаження елеваторів та про заходи щодо відвантаженої (реалізованої) продукції. Одночасно виробник вирішує питання щодо необхідності виконання додаткових робіт з освоєння виробництва установок з проведенням, за необхідності, кваліфікаційних випробувані. Рішення про використання установок, на яких проводилися періодичні випробування приймають виробник зі споживачем на взаємовигідних умовах на підставі договору (контракту).

3.2.3 Випробування на надійність

Перші випробування на надійність проводять у термін проведення перших періодичних випробувань. Надалі періодичність проведення випробувань - не менше ніж один раз на 4 роки.

Випробування на надійність проводять на трьох елеваторах будь якої типоконструкції. Випробуванням повинна піддаватися продукція, що пройшла приймально-здавальні випробування.

3.2.4 Кваліфікаційні випробування

Кваліфікаційні випробування проводять відповідно до вимог ГОСТ 15001 з метою перевірки відпрацювання технологічного процесу, оцінки готовності виробництва до серійного випуску елеваторів і перевірки відповідності їх вимогам цих ТУ.

Кваліфікаційні випробування організує і проводить підприємство- виробник. Комплектування вибірки для проведення кваліфікaційних випробувань проводять за правилами, встановленими для проведення періодичних випробувань. Вибірку комплектує комісія з приймання установочної серії.

При негативних результатах випробувань комісія аналізує дефектні елеватори і встановлює причини негативних результатів.

Якщо проведений аналіз покаже, що результати випробувань пов'язані з якістю елеваторів, то проводять необхідні заходи з усунення та попередження виявлених дефектів в процесі виробництва та приведення якості елеваторів у відповідність до вимог даних ТУ. Після впровадження цих заходів проводять повторні кваліфікаційні випробування .при

Якщо аналіз дефектів покаже, що негативні результати випробувань не пов'язані з технікою і технологією виготовлення елеваторів, то проводять нові випробування. За резуль татами нових випробувань приймають рішення щодо готовності виробництва до випуску елеваторів.

Випробування на відповідність вимогам цих ТУ припускається проводити під час вхідного контролю на підприємстві-споживачеві.

Під час поставлення продукції на виробництво згідно з ГОСТ 15.001 допускається поєднувати окремі етапи, а також змінювати їх послідовність та доповнювати іншими роботами.

Кваліфікаційні випробування носять статус періодичних до отримання результатів чергових періодичних випробувань

3.2.5 Типові випробування

Типові випробування елеваторів проводять після внесення змін в конструкцію, матеріали або технологію виготовлення для оцінки ефективності внесення змін.

Обсяг типових випробувань визначається характером внесених змін. Випробування повинні зазнавати елеватори, що пройшли приймально-здавальні випробування.

3.2.6 Сертифікаційні випробування

Для цілей сертифікації продукції проводять сертифікаційні випробування у порядку згідно з ДСТУ 3413.

3.3 Методи випробування

Випробування проводять з метою перевірки відповідності елеваторів вимогам, встановленим в даних ТУ.

Випробування проходять дослідні зразки, зразки із установочної серії, а також зразки серійного виробництва,

Умови випробувань повинні відповідати нормальним кліматичним умовам випробувань згідно ГОСТ 15150, якщо інші не обумовлені в методах випробувань:

- навколишня температура - плюс (25 ± 10);

- відносна вологість повітря .- (45-80)%;

- атмосферний тиск (84,0-106,7) кПа ((630-800) мм.рт.ст.).

Перевірку наявності конструкторської документації на елеватори проводять візуально, шляхом порівняння загального вигляду елеваторів з комплектом креслень.

Перевірку габаритних розмірів проводять вимірюваннями рулеткою вимірювальною металевою згідно з ДСТУ 4179.

Перевірка взаємозамінності здійснюється шляхом заміни однотипних складальних одиниць в кількості не менше трьох штук однотипних найменувань.

Якість зварних швів перевіряють зовнішнім оглядом згідно конструкторської документації та контролюють на стадії виготовлення складальних одиниць елеваторів.

Контроль якості заготовок із поковок перевіряється операційним контролем на відповідність вимогам конструкторської та нормативної документації в процесі їх виготовлення згідно вимог ГОСТ 8479.

Перевірка якості лакофарбового покриття проводиться візуально шляхом порівнювання з взірцем.

Масу елеваторів перевіряють зважуванням на вагах РП-lШ13М ГОСТ 29329. Припускається масу елеваторів визначати шляхом складання мас їх складових частин, зважування котрих здійснюється в процесі їх виготовлення (складання).

Контроль застосованих матеріалів проводять за паспортами та сертифікатами на матеріали при вхідному контролі.

Перевірку відповідності елеватора діаметру труб проводять методом опробування.

Випробування на випробувальне навантаження Рв проводять на спеціальному стенді, навантажуючи елеватори:

- ЕТА 50 навантаженням Рв = 1,25РНІ = 1,25х50 = 62,5 т;

- ЕТА 60 навантаженням РВІ = 1,25РН1 = 1,25х60 = 75,0 т.

Після зняття навантаження перевіряється :

- відсутність тріщин, надривів - за допомогою лупи з 10-кратним збільшенням;

- відсутність залишкових деформацій елеватора - замірами розмірів згідно вимогам цих ТУ;

- вільне переміщення деталей в усіх з' єднаннях згідно вимогам цих ТУ.

Діаметр розточки захоплювача вимірюється за допомогою штангенциркуля ШЦЦ-1-125-0.1 за ГОСТ 166 (ИСО 8599).

Перевірку комплектності проводять шляхом порівняння з документацією.

Маркування перевіряють візуально на відповідність вимогам цих ТУ та КД

Пакування перевіряють зовнішнім оглядом на відповідність вимогам конструкторської документації.

Контроль граничних відхилень паралельності та перпендикулярності визначають індикатором ИЧ02 кл.l ГОСТ 577 зі штативом Ш-11М-8 ГОСТ 10197.

Перевірку твердості корпуса елеватора і челюстів захвата проводять за ГОСТ 9012 та ГОСТ 9013-59 (ИСО 6508-86).

Перевірку виконання вимог з якості складання та контролю конструкції елеваторів щодо вимог безпеки проводять візуально з п'ятикратною перевіркою всіх рухомих частин. Не дозволяється заклинювання або гальмування рухомих частин, сторонні шуми.

Випробування на надійність елеваторів виконують виходячи з досвіду і роботи обладнання аналогічного призначення та уточнюють на основі статистичних даних, отриманих при підконтрольній експлуатації елеваторів, що випускаються згідно з вимогами ГОСТ 27.410.Елеватори проходять дефектоскопію ультразвуковим та магнітопорошковим методами.

4 Статистична обробка результатів прямих багатократних вимірювань при сертифікаційних випробуваннях елеваторів

В цьому розділі проводиться обробка результатів прямих багатократних вимірювань з незалежними рівно точними спостереженнями діаметру росточки захвата елеватора.

Задані результати серії (групи, ряду) спостережень фізичної величини L постійного розміру (діаметру). Позначимо їх D_i, , де - число спостережень в серії. Результати спостережень вважаються незалежними (за умовами експерименту). У загальному випадку вони можуть містити систематичну і випадкову похибку, що становлять погрішності вимірювань.

Дано Р=0,95; n=20; = ±1.42

Зведемо результати спостережень в таблицю 4.1:

Таблиця 4.1 - Результати експерименту.

Номер експерименту, і	Результати експерименту, Di., мм
1	2
1	91,67
2	91,69
3	91,76
4	91,62
5	91,73
6	91,79
7	91,70
8	91,79
9	91,71
10	91,64
11	91,73
12	91,67
13	91,73
14	91,73
15	91,68
16	91,64
17	91,71
18	91,71
19	91,80
20	91,68

Аналізуємо серію результатів спостережень на наявність промахів. Якщо вони є, то їх виключаємо з подальшої обробки. В нашому випадку промахи відсутні.

Перевіримо відповідність експериментального закону розподілу результатів спостережень D_i нормальному. Для цього використовують різні критерії згоди, серед яких найбільш широке застосування знаходить складений критерій.

Складений критерій включає два незалежні критерії, їх позначають І і ІІ. Перший з цих критеріїв (критерій I) забезпечує перевірку відповідності розподілу експериментальних даних нормальному закону поблизу центру розподілу, а другий критерій (критерій II) - на краях розподілу. Якщо при перевірці не задовольняється хоч би один з цих критеріїв, то гіпотеза про нормальність розподілу результатів спостережень відкидається.

Для перевірки гіпотези про нормальність розподілу початкової серії результатів спостережень по критерію I обчислюють параметр який визначається співвідношенням.

, (4.1)

де - середнє арифметичне результатів спостережень , визначається за формулою;

(4.2)

-зміщена оцінка СКВ результатів спостережень D_і.

(4.3)

Розрахуємо середнє арифметичне відповідно до співвідношення (4.2), і отримаємо =91.709 мм.

Для полегшення подальших розрахунків зведемо і в таблицю 4.2.

Таблиця 4.2.

і	, мм	, мм2
1	0,039	0,001521
2	0,019	0,000361
3	0,051	0,002601
4	0,089	0,007921
5	0,021	0,000441
6	0,081	0,006561
7	0,009	0,000081
8	0,081	0,006561
9	0,001	0,000001
10	0,069	0,004761
11	0,021	0,000441
12	0,039	0,001521
13	0,021	0,000441
14	0,021	0,000441
15	0,029	0,000841
16	0,069	0,004761
17	0,001	0,000001
18	0,001	0,000001
19	0,091	0,008281
20	0,029	0,000841

=0 мм

=0,782 мм

=0,0484 мм².

Розрахуємо зміщену оцінку СКВ відповідно до співвідношення (4.3):

0,04918 мм.

Розрахуємо параметр d відповідно до співвідношення (4.1):

0,79498.

Результати спостережень D_i вважаються за розподілені по нормальному закону, якщо виконується умова.

d (4.4)

де - квантилі розподілу параметра d, які знаходимо по таблиці П.1 (додаток 1) значень ? - процентних точок розподілу параметра d, за заданим обсягом вибірки n і прийнятому для критерію I рівню значущості ?₁.

Приймемо ?₁ і ?₂ так, щоб виконалася умова ???₁+?₂, де ?=1-Р=1-0,95=0,05. Візьмемо ?₁=0,10 і ?₂=0,02.

При n=20 і ?₁=0,10 виконаємо квадратичну інтерполяцію, знайдемо за допомогою формули.

Y=Y₁+ (4.5)

де Y - шукане значення параметра для X=n=20;

Y₁ - значение параметра відповідне X₁=n₁=16;

Y₂ - значение параметра відповідне X₂=n₂=21.

Для зручного обчислення зведемо дані П.1 додатка у таблицю 4.3

Таблиця 4.3

n
16	0,8884
20	Y
20	0,8768

Для знаходження проведемо інтерполяцію по формулі (4.5).

Y==0,87912.

Отже =0,87912.

Для зручного обчислення зведемо дані П.1 додатка у таблицю 4.4

Таблиця 4.4

n
16	0,7236
20	Y
20	0,7304

Для знаходження проведемо інтерполяцію по формулі (4.5).

Y==0,72904.

Отже =0,72904.

Перевіримо умову (4.4):

0,72904<0,79498<0,87912.

Оскільки воно виконується, переходиться до критерію II.

Відповідно до критерію II результати спостережень D_i належать нормальному закону розподілу, якщо не більш за m різниць перевершили значення :

де - незміщена оцінка СКВ результатів спостережень L_i обчислюється за формулою;

(4.6)

- верхня квантиль розподілу інтегральної функції нормованого нормального розподілу, відповідна довірчій вірогідності Р₂.

мм.

Значення m і Р₂ знаходимо по числу спостережень n і рівню значущості ?₂ для критерію II по таблиці П.2 (додаток 1). Потім обчислюємо за формулою:

= (4.7)

Для n=20 і ?₂=0,02, маємо m=1 і Р₂=0,99.

==.

По таблиці П.3 (додатки 2) інтегральної функції нормованого розподілу знаходимо , відповідне обчисленому значенню функції .

Для ==0,995 виконаємо квадратичну інтерполяцію, знайдемо за допомогою формули.

Z=Z₁+, (4.8)

де Z - шукане значення для функції ==0,995;

Z₁ - значение відповідне функції ==0,9949;

Z₂ - значение відповідне функції ==0,9952.

Для зручного обчислення зведемо дані в таблицю 4.5

Таблиця 4.5.

2,81	0,9949
Z	0,9950
2,82	0,9952

Інтерполюємо по формулі (4.8):

Z=2,81+=2,8133.

Отже =2,8133.

=·2,8133=0,14196 мм.

Значення жодного разу не перевершили значення =0,14196 мм, отже, розподіл результатів спостережень задовольняє і критерію II.

Висновок: експериментальний закон розподілу відповідає нормальному закону.

Проведемо перевірку грубих похибок результатів спостережень або, по-іншому, оцінку анормальності окремих результатів спостережень. Для цього:

а) складемо впорядкований ряд результатів спостережень, розташуємо початкові елементи в порядку зростання і виконаємо їх пере нумерацію, як показано в таблиці 4.6:

Таблиця 4.6

Номер експерименту, i	Результат експерименту, Di, мм
1	2
1	91,62
2	91,64
3	91,64
4	91,67
5	91,67
6	91,68
7	91,68
8	91,69
9	91,70
10	91,71
11	91,71
12	91,71
13	91,73
14	91,73
15	91,73
16	91,73
17	91,76
18	91,79
19	91,79
20	91,80

б) для крайніх членів (результатів спостережень) впорядкованого ряду D₁ і D₂₀, які найбільш віддалені від центру розподілу (визначуваного як середнє арифметичне цього ряду) і тому з найбільшою вірогідністю можуть містити грубі похибки, знайдемо модулі різниць ,, і для більшого обчислимо параметр t, який визначається співвідношенням.

t= (4.9)

де - найбільше значення при ;

= мм;

= мм;

t=.

в) по таблиці П.4 (додаток 3) значень параметра t_Т, входом якої є число елементів вибірки n і задана довірча ймовірність Р (або рівень значущості ?), знайдемо теоретичне або граничне значення параметра t_Т і порівняємо його з обчисленим фактичним значенням параметра t.

Отже для n=20, Р=0,95 (?=1-Р=1-0,95=0,05) маємо t_Т=2,623.

Критерієм анормальності результату спостережень L_i є умова tt_Т. Оскільки не виконується ця умова 1,8032,623, то елемент вибірки не виключається з розгляду.

Обчислимо незміщену оцінку СКВ результату вимірювання відповідно до виразу.

(4.10)

=0,01128 мм.

Визначимо довірчі межі випадкової складової похибки вимірювань з багатократними спостереженнями залежно від числа спостережень n у вибірці.

Межі довірчого інтервалу обчислюють за формулою.

=±t_s (4.11)

де ts - коефіцієнт Стьюдента, який визначається на підставі розподілу Стьюдента (таблиця П.5, додаток 4) по заданій довірчій ймовірності Р або рівню значущості ? і числу ступенів свободи k_s=n-1.

Отже для k_s=20-1=19 і Р=0,95 маємо t_s=2,093.

=±2,093·0,01128=0,02362 мм.

Визначимо довірчі межі сумарної не виключеної систематичної складової похибки результату вимірювань з багаторазовими спостереженнями обчислюється за формулою.

, (4.12)

=±1,42·0,01128=±0,01602 мм.

Визначимо довірчі межі сумарної (повною) погрішності вимірювань з багатократними спостереженнями.

Обчислення основане на співвідношенні між СКО випадкової складової і довірчими межами невиключеної систематичної складової похибки вимірювань з багатократними спостереженнями.

=1,42.

При 0,8??8 довірчі межі сумарної похибки вимірювань з багатократними спостереженнями визначаються по формулі.

Результат вимірювань з багатократними спостереженнями записується у вигляді:

(4.14);

D=(91,71±0,04) мм, при Р=0,95.

5 ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Загальні питання охорони праці

5.1.1 Сучасне виробництво характеризується наявністю різноманітних енергетичних систем з небезпечними для оточуючого середовища та людини чинниками, складними технологічними системами із значною кількістю рухомих і ріжучих елементів, високими рівнями загазованості та пилу тощо. Навіть звичайна праця у бухгалтерії або у науковому відділі вже стає небезпечною для здоров'я працівника, тому що при цьому використовуються персональні обчислювальні машини (ПЕОМ), факси, ксерокси та інші прилади, без яких сучасна професійна діяльність неможлива, але всі вони мають високо небезпечні для людини фактори, які у відповідних умовах впливають негативно.

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на охорону здоров'я й працездатності людини в процесі праці [1].

Охорона праці повинна здійснюватися на глибокій науковій основі, що становлять наступні умови: впровадження нової безпечної техніки, прогресивні методи організації праці й технології виробництва, комплексна механізація, застосування захисних засобів і пристосувань, що забезпечують зниження травматизму.

В умовах суцільної електрифікації особливого значення набуває проблема електробезпечності.

У даному розділі розглянуті питання охорони праці, щодо забезпечення безпечних умов під час науково-дослідницької роботи.

Для персоналу, який працює з електрообладнанням, найважливішим питанням охорони праці є електробезпека, яка являє собою систему організаційних і технічних засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного впливу.

Приміщення лабораторії відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом, оскільки відсутні висока вологість і температура, немає хімічно-активного середовища [2].

Однак варто дотримуватись вимог електробезпечності при експлуатації приладів, світильників, компютерів. В приміщенні знаходяться 1 комп'ютера, один принтер фірми Epson, один кондиціонер LG, які живляться від напруги 220 В.

Проводка в приміщенні схована, що зводить ризик одержання електротравми до мінімуму. Також використовується загальний контур заземлення всього будинку. Опір заземлення складає 3,4 Ом. Даний показник допустимий за нормативами. У приміщенні є 5 розеток напругою 220 В, які розташовані на відстані 0,7 м від підлоги.

Експлуатаційними заходами електробезпечності є дотримання правил техніки безпеки при роботі з високою напругою і наступних запобіжних заходів:

1 не підключати і не відключати рознімання кабелів при включеній напрузі мережі;

2 ремонтні роботи проводяться тільки при виключеному живленні мережі.

5.1.2 Науково-дослідницька робота відбувається в лабораторії, геометричні розміри якої рівні: ширина 5,0 м, висота 3,0 м, довжина 5,0м. На одне працюючого по нормативах доводиться 6 м² площі й 20 м³ обсягу [3].

Приміщення знаходиться на другому поверсі 2-х поверхового цегляного будинку. Будинок, у якому знаходиться приміщення, відноситься до II ступеня по вогнестійкості [4].

За характером навколишнього середовища приміщення відноситься до класу нормальних. До нормального відносять сухі приміщення, у яких відсутні ознаки, властиві приміщенням спекотним, пильним середовищем [5].

За способом захисту від поразки електричним струмом обслуговуючого персоналу приймаємо перший клас захисту, тому що прилад має робочу ізоляцію й елементи заземлення. По пожежо-вибуховій небезпеці приміщення лабораторії характеризується наступними показниками:

а) категорія В - пожежонебезпечне, тому що характеризується наявністю твердих і спаленних речовин і матеріалів [6].

б) клас П-II, П-IIа, тому що приміщення містить тверді або волокнисті речовини [5].

в) дослідження проводилися в приміщенні, виконаному переважно з залізобетону, які ставляться до неспалених матеріалів, по ступені вогнестійкості ставляться до II ступеня [6].

Джерела використовуваної електроенергії:

1. комп'ютер - 660 Вт;

2. лампи - 320 Вт.

В приміщенні частота струму - 50 Гц, рід використовуваного струму - змінний, напруга - 220 В, режим нейтралі - глухо заземлення 6 кВ.

Під час науково - дослідницької роботи використовуємо такі прилади, як: комп'ютер, принтер, сканер.

5.1.3 Аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, наявних під час науково - дослідницької роботи, наведені в таблиці 5.1

Таблиця 1.1 - Небезпечні й шкідливі фактори у виробничому приміщенні

Найменування фактора	Джерело небезпеки	Характер дії на організм людини	Нормована величина та її значення	Нормативні документи
Шум	Вентилятор	Фізіологічна дія, шумова хвороба	Рівень звукового тиску, LА, дБА; Lp, дБ LА = 60 дБА	ГОСТ 12.1.003-83* [7]
Висока напруга, 220 В	Блок живлення	Термічна, електролітична, механічна,	Змінний постійний Ih, мА 1. Пороговий.	ГОСТ 12.1.038-82* [8]
		біологічна дія	відчутній, 0,6 - 1,6 мА 5 - 7 мА 2.Пороговий невідпускаюч 10 - 15 мА 50 - 80 мА 3. Фібріляційний 100 мА 300 мА
Недолік природного освітлення.	Неправильне розташування вікон	Стомлення зорового аналізатора.	Коефіцієнт природної освітленості (КПО), %	ДВН В.2.5-28-2006 СНиП II-4-79 [9, 10]
Недолік штучного освітлення.	Неправильне планування штучної системи освітлення	Стомлення зорового аналізатора.	Мінімальна освітленість, Еmin	СНиП II-4-79 [10]
Коефіцієнт пульсації газорозрядних ламп	Неповна расфазіровка світильників	Стомлення зорового аналізатора	КП, %	СНиП II-4-79 [10]
Вібрація	Вентиляційна система	Вібраційна хвороба, дія на центральну нервову систему	Віброприскорення, м/с2; віброшвидкість, м/с або їх рівні LА, LV, дБ; LV = 75 дБ	ГОСТ 12.1.012-90 [11]

5.2 Промислова санітарія

Метеорологічні умови обрані відповідно до вимог ГОСТ 12.1.05-88 [12], ДСН 3.3.6.042-99 [13] з урахуванням категорії робіт з енерговитрат при виконанні відповідних технологічних операцій та період року.

Робота дослідника ставиться до категорії 1-а легка фізична, тому що не вимагає фізичних навантажень, тому, вибираємо оптимальні норми температури, відносній вологості й швидкості руху повітря. Ці норми представлені в таблиці 5.2

Для підтримки параметрів на необхідному рівні застосовуються кондиціонування, вентиляція (у теплу пору року) і центральне опалення в холодну пору року згідно СНиП 2.04.05-92 [14].

Таблиця 5.2 - Оптимальні норми параметрів мікроклімату робочого місця

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Рухливість повітря, м/с
Холодний	Легка 1а	22 - 24	40 - 60	0,1
Теплий	Легка 1а	23 - 25	40 - 60	0,1

У лабораторії, де проводиться під час науково-дослідницької роботи передбачена природна й штучна (загально-обмінна, припливно-витяжна) вентиляціі.

Характер опалення - центральне, водяне й відповідає вимогам санітарних норм.

5.3 Виробниче освітлення

Характеристика зорової роботи з урахуванням найменшого об'єкта розрізнення в цьому випадку є дуже малої точності, тому що об'єктом розрізнення є розмір літер на моніторі комп'ютера [10].

Раціональне освітлення є одним з найважливіших факторів у боротьбі з виробничим травматизмом. Правильна організація освітлення створює сприятливі умови праці, підвищує працездатність.

Всі виробничі приміщення з постійним знаходженням у них людей, відповідно до санітарних норм і правилами, мають природне освітлення. У нашому випадку використається бічне оконне освітлення.

Природне освітлення виражається через коефіцієнт природної освітленності. Розряд зорових робіт - III. Для міста Харкова (IV-й пояс світлового клімату) нормоване значення КПО визначається по формулі 5.1:

e^IV=e^IIImc, (5.1)

де e^III - нормативний коефіцієнт природної освітленості, для четвертого пояса світлового клімату становить 2 % (для міст України);

m - коефіцієнт світлового клімату, становить 0,9;

с - коефіцієнт сонячності клімату, становить 1,0.

Таким чином, значення КПО для природного освітлення (IV пояс):

У лабораторії застосовується комбіноване освітлення, як штучне джерело світла рекомендується використати люмінесцентні лампи типу ЛБ40-4 тип світильника ЛСП 012?40. Для освітлення лабораторії передбачені стельові світильники із двома лампами.

Так як науково-дослідницька робота проходить під час експлуатації обладнення, треба забезпечити міри електробезпечності за допомогою:

- занулення;

- захисне відключення;

- ізоляційні засоби (гумові коврики);

- конструктивний захист від дотику людини до струмоведучих частин електроустановок (кожухи, блокування, сигналізація) і т.д.

5.4. Пожежна безпека

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому із установленою ймовірністю виключається можливість виникнення й розвитку пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей і людей.

Відповідно ГОСТ 12.1.004-91 [15] пожежна безпека в лабораторії забезпечується системами протипожежного захисту, запобігання пожежі й організаційно-технічних заходів.

Захід системи протипожежного захисту:

1) наявність засобів повідомлення про пожежу (електрична пожежна сигналізація, телефонний зв'язок і т.п);

2) застосування засобів пожежогасіння (зовнішній водопровід, внутрішній водопровід);

3) первинні засоби пожежегасіння:

– вуглекислотні вогнегасники ВВК - 2А, 1 шт.;

– повітрянно-пінні вогнегасники ППВ -10, 1 шт.;

– ящик з піском;

– волок.

Під час науково - дослідницької роботи не супроводжується забрудненням навколишнього середовища.

З усього вище зазначеного можна зробити висновок, що правильна організація робочого місця створює сприятливі умови праці і підвищує працездатність.

Перелік Джерел інформації

1. Закон України «Про охорону пращ», листопад 2002 р.

2. ПУЭ-87. - Москва:Енергоатоміздат, 1987.

3. НПАОП 0.00-1.31-99. Правила охрони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин. -Діє 01.01.00.

4. ДБНВ.1.1 -7-2002 Пожежна безпека об'ектів будівництва. - Діє з 01.01.03.

5. Долин П. А. Справочник по технике безопасности. - Энергоатомиздат, 1984-824с.

6. НАПБ Б 07.005 - 86. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности. - Действует с 01.01.87.

7. ГОСТ 12.1.003-83*, ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ. 01.07.1989.

8. ГОСТ 12.1.038 - 82*. ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжения прикосновения и токов. - Введен 01.01.88.

9. ДВН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будівель та споруд. Природне і штучне освітлення. - К.: МашбудУкр.

10. СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М: Стройиздат, 1980. - 110 с.

11. ГОСТ 12.1.012. - 90 Вибрационная безопасность. Общие требования.

12. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. -Введ. 01.01.89.

13. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих примщень. - К., 2000

14. СНиП 2.04.05-92 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха - М.: Стройиздат, 1992 г.

15. ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введ. 01. 07. 92.

6 Техніко-економічне обґрунтовування сертифікації продукції машинобудування

6.1 Мета і призначення

Метою даної роботи є розробка системи сертифікації продукції машинобудування.

У результаті проведення НДР були розглянуті основні принципи та порядок проведення сертифікації продукції машинобудування.

Сертифікація, як форма підтвердження відповідності, проведеної незалежною стороною, одержала широке визнання суспільства, ставши дієвим механізмом захисту прав споживачів і невід'ємною частиною системи технічного регулювання.

На цей час сертифікація охопила майже всі галузі народного господарства України і є одним з інститутів регулювання взаємовідносин між споживачами, розробниками і продавцями в умовах ринку.

Всі види робіт по сертифікації і підтвердженню відповідності базуються на високій компетенції фахівців, що реалізують їх процедури і розробляють нормативно-методичні документи.

Результати НДР можуть бути застосовані в організаціях, що займаються виробництвом та сертифікацією продукції машинобудування та на інших підприємствах Україні та закордоном.

6.2 Розрахунок собівартості і ціни виробу

Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Це один з основних економічних показників підприємства, і це обумовлює необхідність однозначного визначення методики його розрахунку не залежно від того, де використовуватиметься показник виробничої собівартості. В якості такої методики виступають «Методичні вказівки по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості», затвердженій наказом №7 Держкомітету промислової політики України від 02.02.2002г.

Мета планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат необхідних в планованому періоді для виробництва кожного виду і всієї промислової продукції підприємства, відповідної вимогам по її якості.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Витрати, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) групуються за наступними економічними елементами:

- матеріальні витрати

- витрати на оплату праці

- відрахування на соціальні заходи

- амортизація

- інші операційні витрати

Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції - одні витрати показуються по їх видах (елементам), інші - по комплексних статтях (включаючи декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутній в декількох статтях калькуляції.

6.2.1. До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються витрати:

На сировину і матеріали у виробничій діяльності підприємства. При виготовленні продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей і сприяння у виробничому процесі.

Розрахунок ведеться за формулою (6.1):

(6.1)

де H_pi - норма витрати і-го матеріалу на одиницю продукції;

Y_i- ціна одиниці і-го матеріалу;

m- кількість видів матеріалу.

Розрахунки приведені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1. - Розрахунок вартості сировини і матеріалів

Матеріали	Кількість, шт.	Вартість одиниці в гривнах	Призначення
CD диски	2	2,20	Зберігання початкових даних і одержаних результатів.
Папір	500(л)	24,0	Документування результатів.
Фарба	1 бут.	18,0	Друк документації.
Всього		44,2

6.2.2. Витрати на оплату праці до складу елемента включається: заробітна платня по окладах і тарифах, надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів в розмірах, передбаченим чинним законодавством; премії і заохочення матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплату відпусток і іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці персоналу, зайнятого безпосередньо на виконанні конкретної теми (науковці, науково-технічний, науково-допоміжний персонал і виробничі робітники). Розрахунок витрат на основну заробітну платню по темі приведеної в таблиці. 6.2.

Таблиця 6.2 - Розрахунок витрат на основну заробітну платню.

Посада	Оклад, грн./мес.	Кількість місяців	Пайова участь %	Сума, грн.
Керівник теми	1800	3	20	1080
Інженер	1000	3	100	3000
Разом 4080

6.2.3 Додаткова заробітна платня

Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів в розмірах передбачених чинним законодавством; премії і заохочення робітникам, керівникам, фахівцям і іншим службовцям за виробничі результати; і інші витрати на оплату праці, і розраховується за формулою (6.2). Додаткову заробітну платню приймаємо в розмірі 10% від З_осн.

З_доп=З_осн0,1 (6.2)

З_доп=40800,1=408 грн.

1.2.4 До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються:

- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування - 32% от (З_доп+З_осн), яке розраховується за формулою (6.3);

З_пенс=(З_доп+З_осн)0,32 (6.3)

З_пенс=(4080+408)0,32=1436,16 грн.

- відрахування на обов'язкове соціальне страхування - 2,5% от (З_доп+З_осн), яке розраховується за формулою (6.4);

З_{соц.стр}=(З_доп+З_осн)0,025 (6.4)

З_{соц.стр}=(4080+408)0,025=112,2 грн.

- відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування на фонд зайнотості - 2,5% от (З_доп+З_осн), яке розраховується за формулою (6.5);

З_фзп=(З_доп+З_осн)0,025 (6.5)

З_фзп=(4080+408)0,025=112,2 грн.

- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства - 1% от (З_доп+З_осн), яке розраховується за формулою (6.6).

З_{инд.стр}=(З_доп+З_осн)0,01 (6.6)

З_{инд.стр}=(4080+408)0,01=44,88 грн.

6.2.5 Амортизаційні відрахування.

Амортизаційні відрахування складають 25 % від вартості спеціального устаткування, і розраховується за формулою (6.7):

(6.7)

грн.

грн.

 грн.

де - ціна спеціального устаткування;

- кількість місяців роботи.

В таблиці 6.3 описане устаткування, кількість місяців роботи та їх вартість.

Таблиця 6.3 - устаткування.

Устаткування	Кількість місяців роботи	Сума, грн
ЕОМ	3	3000
Принтер	1	200
Сканер	1	250
Разом	5	3450

6.2.6 Витрати на машинний час розраховуються за формулою (6.8):

(6.8)

(грн.)

де - кількість днів в місяці;

- кількість годин роботи на ПК;

- вартість Машино-годин, грн.

6.2.7 Накладні витрати.

Допоміжні витрати по управлінню підприємством, амортизаційні відрахування по діючих нормах, витрати на охорону праці, опалювання, освітлення, послуги сторонніх організацій, які розраховуються за формулою (6.9). Накладні витрати розраховуються як 25% - 30 %.

(6.9)

З_накл=40800,25=1020

За наслідками проведених розрахунків складаємо калькуляцію собівартості, яка приведена в таблиці 6.4.

Таблиця 6.4 - Калькуляція.

Найменування статті калькуляції	Сума, грн..
1. Сировина і матеріали	44,20
2. Основна заробітна платня	4080
3. Додаткова заробітна платня	408
4. Відрахування на соціальні заходи6: - відрахування на обов'язкове пенсійне страхування; - відрахування на обов'язкове соціальне страхування; - відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на фундацію зайнятості; - відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства.	1436,16 112,2 112,2 44,88
5. Амортизаційні відрахування: - комп'ютер; - принтер; - сканер.	187,5 4,16 5,12
6. Витрати на машинний час	567
7. Накладні витрати	1020
8. Кошторисна варта	8021,51
9. Прибуток (40)	3208,61
10. Ціна продажу	11230,12

6.3 Економічна ефективність НДР

Специфічною особливістю проведення економічної ефективності НДР є її прогнозний характер, а також наявність невизначеності в області вживання і об'ємах використовування результатів НДР, в рівні витрат на виробництво, в оцінці впливу характеристик приладів на характеристики складніших систем.

Визначення економічної ефективності НДР базується на загальних методах розрахунку порівняльної економічної ефективності нової техніки, представлених в методичних вказівках по техніко-економічному обґрунтовуванню дипломних проектів.

Кількісно визначення економічної НДР можливе, якщо є база для порівняння, відома область і об'єм промислового використовування результатів НДР. Проте специфіка розрахунку економічної ефективності НДР полягає в тому, що результати НДР самостійного значення не мають, а дають економічний ефект в народному господарстві тільки будучи опосередкованими через довгий ланцюжок стадій технічного прогресу. Тому економічна ефективність НДР оцінюється по пайовій участі від економічної ефективності нової техніки в цілому згідно ГОСТ 20779-81 по формулі (6.10):

(6.10)

де - частина річного ефекту, що приходиться на i-у організацію або етап;

Э - загальний річний економічний ефект від створення і упровадження нової техніки або нового методу робіт;

k?i - коефіцієнт пайової участі i-ї організації або i-го етапу робіт.

Коефіцієнт пайової участі розраховується за формулою (6.11).

 (6.11)

де С_зi - витрати на заробітну платню i-ї організації або i-гo етапу робіт;

k_зi - коефіцієнт значущості i-гo етапу; m-число організацій або етапів.

В діючих методичних положеннях про порядок освіти, розподіли і використовування фондів економічного стимулювання технічного прогресу рекомендується відносити на організації, що виконують науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, від 30 до 50 % економічного ефекту, на технологічні роботи - від 20 до 30 %; на освоєння організації виробництва нової техніки - від 25 до 40 % економічного ефекту.

Економічну ефективність деяких пошукових і прикладних НДР розрахувати не вдається. У такому разі приводять якісний опис соціально-економічної ефективності НДР по методиці.