• Зміст
• Вступ
• Розділ 1. Науково-теоретичні засади стандартизації та сертифікації продукції
• 1.1 Поняття стандартизації продукції
• 1.2 Органи стандартизації в Україні
• 1.3 Категорії нормативних документів з стандартизації продукції
• 1.4 Порядок розроблення, затвердження та впровадження стандартів
• 1.5 Міжнародні стандарти ІСО
• 1.6 Поняття сертифікації продукції
• 1.7 Держане регулювання сертифікації продукції
• 1.8 Державна система сертифікації УкрСЕПРО
• Розділ 2. Використання системи сертифікації та стандартизації якості продукції на прикладі ЗАТ «Оболонь»
• 2.1 Загальні відомості про підприємство
• 2.2 Реалізація заходів з стандартизації та сертифікації продукції на підприємстві
• Висновки

сертифікація стандартизація продукція нормативний

Вступ

Актуальність теми

В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, успіх окремих підприємств та галузей залежить від того, на скільки їх продукція відповідає стандартам якості. Тому проблема забезпечення і підвищення якості продукції є суттєвою для всіх країн та підприємств. Від її вирішення в значній залежить успіх та ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці та техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива в рамках стандартизації, що є організаційно-технічною основою систем якості.

Іншим механізмом гарантії якості стала сертифікація продукції, яка переросла в норму торгових відносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку сертифікації в її проведенні був зацікавлений головним чином виробник(з метою підвищення конкурентноздатності своїх товарів) і споживач(з метою одержання гарантій відповідності певних характеристик виробів), то зараз до вирішення задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники, споживачі та науково-технічні організації, уряди більшості країн і навіть міжурядові організації.

Досвід та практика показують, що стандартизація та сертифікація продукції є невід'ємною складовою суспільного виробництва та одночасно створюють ефективний механізм управління якістю та номенклатурою продукції.

На даний момент в світі помітно посилились вимоги споживачів до якості продукції. Посилення даних вимог супроводжується усвідомленою необхідністю постійного підвищення якості без чого неможливе досягнення і підтримання ефективної економічної діяльності.

Цілком очевидно, що для підтримання належного рівня конкурентоспроможності країни на міжнародній арені слід проводити цілеспрямовану політику створення державних систем стандартизації та сертифікації продукції. Ці системи покликані сприяти утворенню правових основ, форм та методів роботи зі стандартизації та сертифікації, направлених для здійснення безпеки продукції для життя та здоров'я населення, охорону навколишнього середовища.

Тому метою даного дослідження є визначення поняття, особливостей регулювання стандартизації та сертифікації продукції, та принципи їх реалізації на практиці.

Виходячи з поставленої мети, в даному дослідженні поставлені наступні завдання:

· дослідити поняття та теоретичні засади здійснення стандартизації та сертифікації продукції;

· визначити механізм регулювання стандартизації та сертифікації продукції;

· проаналізувати окремі риси здійснення заходів з стандартизації та сертифікації продукції на конкретному підприємстві.

При написанні даної роботи було використано такі методи дослідження: пошуковий, описовий та порівняльний аналіз.

Об'єктом дослідження є проведення заходів з стандартизації та сертифікації продукції на щодо конкретного економічного субґєкта.

Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження з питань стандартизації та сертифікації продукції.

Розділ 1. Науково-теоретичні засади стандартизації та сертифікації продукції

1.1 Поняття стандартизації продукції

Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити дійовий комплексний механізм управління якістю Продукції та суворо дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів.

Розрізняють стандартизацію фактичну і стандартизацію офіційну. Фактична стандартизація виникла в далеку давнину. Писемність, система числення, грошові одиниці, одиниці міри і ваги, літочислення, громадські і карні кодекси, кодекси законів про працю, взагалі всі закони і моральні норми, правила співжиття і багато іншого - все це прояви фактичної стандартизації. Вона розвивалася поступово, її успіхи сприяли культурному, науково-технічному і економічному прогресу на всіх рівнях цивілізації, причому для стандартизації вища мета ніколи не була дуже високою.

Характерна особливість стандартизації полягає в тому, що сфера її ді, галузі застосування і рівень її розвитку практично необмежені. Нема сфери діяльності людини, де не була б потрібна стандартизація. Вона зачіпає інтереси людей всіх професій і віку.

Офіційна стандартизація завжди завершується випуском стандартів, еталонів або інших нормативно-технічних документів, що мають цілком визначену форму, систему індексації, порядок затвердження і характеристики, ступінь зобовґязаності та термін дії.

Стандартизація є своєрідним відображенням обґєктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який навґязується технічному прогресу ззовні, а впливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якісь продукції на даному рівні розвитку науки і техніки. З роками зґявляються нові методи виробництв матеріали, що призводить до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

У більш загальному вигляді можна зазначити, що під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції

стандартизація охоплює:

установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

формування єдиної системи показників якості продукції, методі н її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Слід зазначити, що в сучасних умовах господарювання розширення виробництва, покращення якості продукції та поліпшення життєвого рівня населення тісно повґязані з широким використанням стандартизації.

1.2 Органи стандартизації в Україні

Говорячи про органи стандартизації в Україні, слід розрізняти органи державної служби стандартизації та органи галузевої служби стандартизації.

До органів державної служби стандартизації відносять :

Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації(Держстандарт України), який був створений Постановою Кабінету Міністрів України № 293 від 23.09.1991 року. Він є національним органом стандартизації, створює державну систему стандартизації в країні керує всіма роботами зі стандартизації.

Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики. (УкрНДІССІ), на який покладена розробка науково-технічних та економічних основ стандартизації, стандартів на єдині методи випробування продукції. Він виконує експертизу стандартів перед їх затвердженням, проводить порівняльний аналіз рівня стандартизації в Україні, надає інформацію з стандартизації зацікавленим особам.

Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації(УкрЦСМ). На нього покладено здійснення всієї централізованої інформації організацій про чинні стандарти. Технічні умови та іншу нормативну документацію, а також забезпечення їх цією документацією.

Український навчально-науковий центр зі стандартизації, метрології та якості продукції виконує підготовку кадрів і підвищення їх рівня кваліфікації.

Технічні комітети зі стандартизації створюються за рішенням Держстандарту України для організації та забезпечення розробки, розгляду, експертизи, погодження і підготовки до затвердження державних стандартів України.

Територіальні центри стандартизації, метрології, сертифікації контролюють впровадження і додержання стандартів і технічних умов.

До органів галузевої служб стандартизації слід внести:

Службу стандартизації міністерства або відомства, яка здійснює керівництво і координацію діяльності з питань стандартизації в галузях народного господарства. Для цього при міністерстві чи відомстві організовується відділ стандартизації, на який покладено організацію і планування робіт по створенню проектів державних і галузевих стандартів для проектування і виготовлення продукції, а також організацію найважливіших наукових досліджень з стандартизації для забезпечення випуску продукції високої якості.

Служба стандартизації на підприємстві. Головним її завданням є науково-технічне та організаційно-методичне керівництво роботами з стандартизації, а також безпосередня участь в проведенні цих робіт. Керівник служби стандартизації несе відповідальність нарівні з керівником підприємства за дотримання стандартів і технічних умов в технічній документації, що розробляється підприємством, за якість і техніко-економічне обґрунтування розроблених підприємством стандартів і технічних умов, за відповідність їх показників сучасному рівню техніки, за своєчасний перегляд стандартів і технічних умов з метою приведення їх у відповідність зі зростаючими вимогами народного господарства.

Головні(базові) організації зі стандартизації здійснюють проведення науково-дослідних робіт і розробку нормативних документів з стандартизації, як правило, галузевого рівня.

1.3 Категорії нормативних документів з стандартизації продукції

Існує ціла низка нормативних документів з стандартизації, що забезпечують правові засади її реалізації.

Нормативні документи з стандартизації продукції розподіляються за такими категоріями

Державні стандарти України (ДСТУ)

Галузеві стандарти України(ГСТУ)

Стандарти науково-технічних та інженерних товаристві спілок України(СТТУ)

Технічні умови України(ТУУ)

Стандарти підприємств(СТП)

Державні стандарти України містять обовґязкові вимоги:

Вимоги, що стосуються безпечності продукції для життя, здоровґя і майна громадян, її сумісності і взаємозамінності, охорони навколишнього природного середовища і вимоги до методів випробувань цих показників

Метрологічні норми, правила, положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань

Положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації або застосування продукції.

Обовґязкові вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню на всій території країни.

Державні стандарти затверджує Держстандарт України, а стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - Мінбудархітектури України.

Галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товаристві спілок України розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних та прикладних досліджень, одержання в окремих галузях знань професійних інтересів.

Технічні умови - нормативний документ, який розробляється для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти( або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів).

Стандарти підприємства розробляють на продукцію, яку виробляють і застосовують лише на конкретному підприємстві.

1.4 Порядок розроблення, затвердження та впровадження стандартів

В умовах сучасної багатогалузевої промисловості розроблення стандартів є складною науково-технічною роботою, що потребує.

значного часу та коштів.' Тому під час розроблення стандартів слід дотримуватися основних вимог:

Стандарти необхідно розробляти тільки за потребою. В першу чергу повинні розроблятися стандарти, які забезпечують безпеку життя населення, охорону навколишнього середовища, сумісність та взаємозамінність продукції.

Потрібно взаємне прагнення всіх зацікавлених сторін, які розробляють, виготовляють та споживають продукцію, до досягнення згоди щодо управління якістю продукції, її сумісністю та взаємозамінністю.

Керуватися вимогами споживачів, для чого представники органів торгівлі та спілка споживачів повинні брати участь у розробленні проектів стандартів, готувати пропозиції щодо розробки, перегляду та зміни стандартів.

Використовувати сучасні методи стандартизації.

Встановлювати такі вимоги до основних властивостей об'єкта стандартизації, які можна об'єктивно перевірити.

Потрібно виключати одночасне розроблення стандартів на ідентичні об'єкти стандартизації.

Стандарти повинні бути викладені чітко для забезпечення однозначності розуміння їх вимог.

Стандарти розроблюють відповідно до плану державної стандартизації з урахуванням норм чинного законодавства України, вимог ДСС України та документів міжнародних і регіональних організацій зі стандартизації.

Розроблення державних стандартів України здійснюють технічні комітети зі стандартизації (ТК), міністерства (відомства), головні (базові) організації зі стандартизації або організації, що мають у відповідній галузі необхідний науково-технічний потенціал.

Протягом року різні підприємства, організації та науково-дослідні інститути розробляють велику кількість стандартів різноманітних категорій та видів, що ускладнює організацію та контроль робіт в цій області. Для досягнення організаційно-методичної єдності при розробленні стандартів, забезпечення координації та контролю робіт за розробленням стандартів, підготовки до їх впровадження ДСС передбачає визначені правила та порядок. Правила ДСС не залежать від об'єкта стандартизації, вони є загальними і наведені у ДСТУ 1.2. Запроваджені наступні стадії виконання робіт:

Організація розроблення стандарту.

Розроблення в першій редакції проекту стандарту.

Розроблення в остаточній редакції проекту стандарту.

Затвердження та державна реєстрація стандарту.

Видання стандарту.

Згідно з затвердженим планом стандартизації керівник організації, яка повинна розробляти проект стандарту, призначає відповідальних виконавців та визначає термін виконання окремих етапів роботи. Розробляється технічне завдання на розробку стандарту. З цією метою здійснюється збір, вивчення та аналіз матеріалів щодо об'єкта стандартизації з урахуванням досягнень вітчизняного та закордонного досвіду, виконуються патентні дослідження.

У технічному завданні, що розробляється, зазначають мету та завдання стандарту; перелік вимог, які будуть встановлені у стандарті; об'єм та етапи роботи і строки їх виконання. Технічне завдання на розробку стандарту затверджує голова технічного комітету або керівник організації-розробника після погодження з Держстандартом України (Мінбудархітектурою України) та зацікавлененими міністерствами (відомствами). Якщо стандарт розробляє технічний комітет, то для виконання робіт ним визначається відповідний підкомітет, формується робоча група або залучається найбільш компетентна в цій галузі стандартизації організація (підприємство).

Технічний комітет або організація-розробник готує проект стандарту згідно з договором і технічні завдання на розробку стандарту. Для підготовки проекту стандарту здійснюють науково-дослідні, проектно-конструкторські роботи, випробування тощо. На основі науково-дослідних робіт вибирають оптимальні варіанти об'єкта (показники, норми, критерії, вимоги, правила), які стандарт повинен встановлювати. На стадії розробки проект стандарту перевіряють на патентну чистоту. Патентно-чистими називають стандарти, що не підпадають під дію патентів, які існують у країнах світу.

Одночасно з розробкою проекту стандарту складається пояснювальна записка, проводяться техніко-економічні розрахунки та розробляється план організаційно-технічних заходів щодо впровадження стандарту. Підготовлений проект стандарту та пояснювальну записку розсилають на відгук організаціям відповідно до переліку, з якими повинен бути погоджений проект стандарту.

Організації, що одержали проект стандарту, складають на нього відгук і надсилають його на адресу технічного комітету або організації-розробника не пізніше, ніж через місяць від дня одержання проекту стандарту.

Технічний комітет або організація-розробник опрацьовує одержані відгуки і складає зведення усіх відгуків. На підставі зауважень і пропозицій, які містяться у зведених відгуках, здійснюється доопрацювання проекту стандарту, робляться обгрунтовані висновки щодо кожного зауваження та пропозиції. За наявністю суттєвих розбіжностей відносно проекту стандарту технічний комітет або організація-розробник організують їх всебічний розгляд та усунення.

На основі проведеної роботи складається остаточна редакція стандарту. Технічний комітет або науково-технічна рада організації - розробника розглядає проект стандарту в остаточній редакції і приймає рішення про надання його на затвердження. Прийняте рішення оформлюється протоколом, в якому зазначено результати голосування кожного члена технічного комітету або науково-технічна рада організації-розробника.

Технічний комітет, відповідне міністерство (відомство) або організація-розробник подає на затвердження до Держстандарту України (Мінбудар-хітектури України) остаточну редакцію проекту стандарту українською та російською мовами. Держстандарт України (Мінбуд-архітектури України) здійснює державну експертизу остаточної редакції стандарту. До експертизи проекту стандарту залучаються науково-дослідні інститути Держстандарту України (Мінбудархі-тектури України), відомі вчені та фахівці. Порядок проведення експертизи здійснюється згідно з КНД 50-049-95.

Після проведення експертизи Держстандарт України розглядає стандарт і приймає рішення про затвердження або повернення остаточної редакції стандарту на доопрацювання. Під час затвердження стандарту визначають дату надання стандарту чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.

Державна реєстрація стандарту, яку виконує Держстандарт України, впроваджується з метою виключення дублювання стандартів і забезпечення централізованої інформації стосовно них у країні. Порядок реєстрації державних стандартів здійснюється за ДСТУ 1.2, галузевих стандартів - за ДСТУ 1.6.

При реєстрації стандартам надається позначення, яке складається з індексу (ДСТУ, ТУ, ГСТУ, СТП, СТТУ), реєстраційного номера та року затвердження чи перегляду стандарту (дві останні цифри року, які відокремлені тире). У позначенні державного стандарту України, що входить до комплексу стандартів міжгалузевих систем, в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою визначають комплекс стандартів. Позначення стандартів здійснюється згідно з ДСТУ 1.5. Усі зареєстровані стандарти заносяться до класифікатора єдиного фонду стандартів країни.

1.5 Міжнародні стандарти ІСО

В умовах посилення конкурентної боротьби підприємство вимушене все більше звертати увагу на проблеми якості. Споживачі продукції, що випускається, стають вимогливішими і чекають високого рівеня якості по низьким цінам. Їм необхідне підтвердження і гарантія того, що якість дотримана. Таким видом гарантії стає сертифікат, підтверджуючий наявність на підприємстві упровадженої системи якості. Національні стандарти в області систем якості вперше були встановлені у Великобританії в 1983 р. Метою кампанії, що проводиться, було введення на фірмах систем якості і створення методик сертифікації таких систем. За Великобританією послідували і інші країни Європи. Проте справжній бум по впровадженню систем якості в роботу підприємств відбувся після видання в 1987 р. Міжнародною організацією по стандартизації ( ІСО; The International Organisation for Standardization, ISO) групи стандартів ІСО 9000 по управлінню якістю і забезпеченню якості. Стандарти ІСО носять рекомендаційний характер, проте документи серії ІСО 9000 більш ніж в 90 країнах прийняті як національні стандарти. У Росії як Гости затверджені в даний час стандарти ІСО 9001, 9002, 9003 і 10011. У ІСО 9000 встановлюються єдині міжнародні стандарти на систему управління якістю в будь-якій виробничій або сервісній компанії. Стандарт застосовується саме до системи якості у вигляді задокументованої послідовності дій з реалізації виробничого процесу. Він містить вимоги до побудови такої системи, яка б забезпечувала довготривалу підтримку і підвищення якості. Комплекс міжнародних стандартів ІСО 9000 містить наступні елементи:

* ІСО 9000-87 - загальне керівництво якості і стандарти по забезпеченню якості. Стандарт дає тлумачення ключових договірних і недоговірних умов контрактних постачань і розкриває основні принципи реалізації політики в області якості. Визначаються правила застосування моделей систем якості, що описані в стандартах ІСО 9001-9003;

* ІСО 9001-87 - модель системи якості для забезпечення якості при проектуванні або розробці, виробництві, монтажі і обслуговуванні. У стандарті встановлюються вимоги відносно системи якості, якщо контракт укладений між двома сторонами вимагає продемонструвати здатність постачальника розробляти і поставляти продукцію;

* ІСО 9002-87 - модель системи якості для забезпечення якості при виробництві і монтажі. У стандарті обмовляються вимоги за якістю, якщо контракт заключений між двома сторонами вимагає демонстрації можливостей контролю технологічних процесів, що є визначальний для приймання кінцевого продукту;

* ІСО 9003-87 - модель системи якості для забезпечення якості при остаточному контролі і випробуваннях. Стандарт встановлює вимоги за якістю, якщо контракт заключений між двома сторонами вимагає демонстрації здатності здійснювати контроль і остаточні випробування, необхідні для приймання кінцевого продукту;

* ІСО 9004-87 - загальне керівництво і елементи системи якості. У стандарті розглядаються елементи системи якості. Дається керівництво по загальних принципах розробки і впровадження системи якості в умовах, не пов`язаних з контрактом.

Стандарти не передбачають ділення по галузях, проте з 1993 р. в стандартах відбиваються наступні основні категорії продукції: технічні засоби (9004-1) програмне забезпечення (9000-3), послуги (9004-2), технології (9004-3).

До інших найважливіших стандартів відносяться:

* ІСО 8402-86 - в стандарті розкриваються терміни і визначення в області якості;

* ІСО 10011-92 - керівні вказівки по перевірці систем якості;

* ІСО 10012-92 - система підтвердження метрологічної придатності вимірювального устаткування, управління процесом вимірювання;

* ІСО 10013-94 - керівні вказівки для розробки керівництва за якістю. Кінцевим висновком роботи із створення системи якості є комплект документації, що складається з документів трьох рівнів. Головним документом системи якості є керівництво за якістю, що включає зміст політики в області якості, межі застосовності, а також опис організаційної структури підприємства з вказівкою відповідальності і повноважень. У керівництві за якістю знаходять віддзеркалення всі передбачені стандартами ІСО 9000 елементів системи якості. Основними користувачами керівництва за якістю є вищий менеджмент і клієнти підприємства. Другий ступінь в ієрархії документів системи якості займають методичні інструкції, в яких встановлюється, які обов`язки і ким, в якій послідовності виконуватимуться для реалізації елементів системи якості. Методичні інструкції складаються для всіх служб і підрозділів підприємства. Докладний же опис виконання окремих видів діяльності по виробництву, збірці, монтажу, контролю і іншим процесам міститься в робочих інструкціях, вказівках по контролю, довідниках, які складають третій рівень в ієрархії документації і призначені для використання рядовими співробітниками підприємства. Документація системи якості повинна відповідати наступним вимогам: однакова структура для всіх документів, загальні колонтитули, нумерація.

Згідно стандартам ІСО 9000 в системі якості підприємства своє віддзеркалення повинні знайти 20 елементів. Це мінімальний набір елементів системи якості, який підприємству необхідно виконати для доказу своєї здатності проводити якісний товар.

Елемент 1. Відповідальність керівництва. Мета - розробка політики в області якості: побудова системи якості, організаційна структура підприємства, розподіл відповідальності і повноважень в системі якості, створення групи із забезпечення якості і призначення уповноваженого за якістю, забезпечення нагляду за діяльністю по забезпеченню якостю з боку вищого керівництва.

Елемент 2. Система якості. Мета - створення на підприємстві системи якості, що ефективно діє: структура управління якістю, документація в системі управління якістю, розподіл відповідальності, робочі групи за якістю.

Елемент 3. Періодичний аналіз контрактів. Мета - координація аналізу контрактів усередині підприємства і із замовником: розподіл відповідальності за контроль контрактів, контроль контракту на здійснимість, узгодження умов постачання, контроль графіка виконання постачання.

Елемент 4. Управління проектуванням. Мета - забезпечення якості дослідно-конструкторських розробок: організація робочих груп для проектування продукції, навчання персоналу сучасним методам проектування і конструювання.

Елемент 5. Управління документацією. Мета - своєчасне надання необхідній інформації в системі якості: документообіг підприємства, порядок внесення змін в документацію, архівація даних.

Елемент 6. Закупівлі продукції. Мета - забезпечення якості постачань субпостачальників: оцінка субпідрядників, перевірка купленої продукції.

Елемент 7. Продукція, що поставляється споживачем. Мета - перевірка, зберігання, вміст в справності даного виду продукції: внесок замовника у виробництво кінцевої продукції, запобігання псуванню продукції, що поставляється замовником.

Елемент 8. Ідентифікація продукції. Мета - позначення виробу і можливість прослідкувати за виробом в процесі виробництва: впровадження маркіровки і інших способів забезпечення ідентифікації, облік на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Елемент 9. Управління процесами. Мета - забезпечення якості на етапах виробництва, монтажу і технічного обслуговування: виробниче планування, товарно-матеріальний облік.

Елемент 10. Контроль і випробування. Мета - підтвердження виконання заданих вимог до продукції: вхідний контроль продукції, що поступає, контроль і випробування в процесі виробництва, вихідний контроль кінцевої продукції.

Елемент 11. Контрольне, вимірювальне і випробувальне устаткування. Мета - забезпечення придатності засобів вимірювань і випробувань: плани калібрування засобів вимірювань, реєстрація даних про калібрування засобів вимірювань.

Елемент 12. Статус контролю і випробувань. Мета - умови завершення контролю: акти приймання-бракування, розділення і відповідна маркірування продукції після проходження контролю.

Елемент 13. Дії з невідповідною продукцією. Мета - виключення з подальшого використання бракованих одиниць: виявлення і маркування бракованої продукції, роздільне зберігання придатної продукції і браку.

Елемент 14. Дії, що коректують. Мета - пошук і усунення причин дефектів: робота з рекламаціями клієнтів, усунення причин появи дефектів, внесення змін до методик і інструкцій

Елемент 15. Навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання, упаковка і постачання. Мета - дії із запобігання пошкодженням і зниження якості в ході логістичних операцій: безпечне зберігання, упаковка відповідно до належних вимог, збереження цілісності продукції в процесі транспортування.

Елемент 16. Управління реєстрацією даних про якість. Мета - збереження інформації по забезпеченню якості для її аналізу і надання доказів якості споживачеві: зберігання даних за якістю.

Елемент 17. Внутрішні перевірки якості. Мета - визначення ефективності системи якості і шляхів її поліпшення: план проведення внутрішніх перевірок, звіти за наслідками перевірок, що коректують заходи за наслідками перевірок.

Елемент 18. Підготовка кадрів. Мета - оволодіння всіма працівниками підприємства навиками по забезпеченню якості роботи: опис обов`язків, вимоги до кваліфікації, потреба в підвищенні кваліфікації, план підвищення кваліфікації.

Елемент 19. Технічне обслуговування. Мета - проведення технічного обслуговування при введенні в експлуатацію: гарантійне і післягарантійне обслуговування, післяпродажне обслуговування.

Елемент 20. Статистичні методи. Мета - впровадження відповідних статистичних методів контролю: визначення адекватних статистичних методів для перевірки процесу.

Стандарти ІСО 9000 можуть бути застосовані на будь-якій фірмі, що функціонує в будь-якій галузі і в будь-якій країні світу. Різним буде лише наповнення елементів системи якості.

1.6 Поняття сертифікації продукції

Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі стає сертифікація продукції. Кожен вид товарів, який те чи інше підприємство хоче продати вигідно на світовому ринку, мусить бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує його високий рівень якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про стандартизацію й сертифікацію" (зі змінами й доповненнями, внесеними Законом України від 11 червня 1997 року N 333/97-ВР) сертифікація продукції в Україні розділяється на обов'язкову й добровільну.

Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на це органами по сертифікації - підприємствами, установами й організаціями з метою:

попередження реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я й майна громадян і навколишнього природного середовища;

сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві й міжнародній торгівлі.

Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів виробляється строго в державній системі сертифікації. Обов'язкова сертифікація у всіх випадках повинна включати перевірку й випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний нагляд за сертифікованою продукцією.

Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні вироблятися акредитованими іспитовими лабораторіями (центрами) методами, певними відповідними нормативними документами, а при відсутності цих документів - методами, що визначаються органами сертифікації або органом, що виконує його функції.

При проведенні сертифікації й у випадку позитивного рішення органа по сертифікації заявникові видається сертифікат на право маркірувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри й технічні вимоги до знака відповідності визначаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушені правила його використання.

Виготовлювачі, постачальники, виконавці, продавці продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації й реалізованої на території України, зобов'язані:

провести у встановлений термін і встановлений порядок сертифікацію продукції;

забезпечити виготовлення продукції відповідно до вимог нормативного документа, на відповідність якому вона сертифікована;

реалізовувати продукцію тільки при наявності сертифіката відповідності;

припиняти або припиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено, що вона не відповідає вимогам нормативного документа, на відповідність якому вона сертифікована, або якщо термін дії сертифіката закінчився, або дія сертифіката припинена або припинено рішенням органа по сертифікації.

Продукція, що ввозиться й реалізується на території України, повинна відповідати обов'язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, і підтверджуватися сертифікатом або свідченням про визнання іноземного сертифіката. Згаданий сертифікат повинен бути виданий або визнаний Державним комітетом України по стандартизації, метрології й сертифікації або уповноваженим (акредитованим) їм органом.

Добровільна сертифікація може проводитися на відповідність продукції вимогам, не віднесеним актами законодавства й нормативних документів до обов'язкових умов, з ініціативи виготовлювача, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян на договірних умовах між заявником і органом по сертифікації.

1.7 Держане регулювання сертифікації продукції

Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої практики - національний орган України з сертифікації.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» на Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої практики покладено створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації.

Держстандарт України:

визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;

затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, з зазначенням нормативних документів, на відповідність яких проводиться сертифікація;

здійснює контроль за додержанням правил сертифікації та за сертифікованою продукцією і інформує заявлені організації та громадкість з результатами сертифікації.

Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої практики та призначені ним органи з сертифікації законодавчо вповноважені виконувати роботи з обов'язкової сертифікації.

1.8 Державна система сертифікації УкрСЕПРО

В Україні діє державна система сертифікації продукції УкрСЕПРО, роботи в якій визначають 149 органи з сертифікації продукції (робіт, послуг) та 811 випробувальні лабораторії (центри).

Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої практики подає послуги з сертифікації в Системі УкрСЕПРО:

· проводить акредитацію органів їз сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), веде їх Реєстр;

· готує і атестує аудиторів, веде їх Реєстр;

· виконує реєстрацію сертифікатів відповідності (свідоцтв про визнання), веде їх Реєстр;

· веде Реєстр сертифікатів підприємств, отримавших сертифікат на систему якості;

· веде Реєстр атестатів виробництва, виданих підприємствам;

· забезпечує створення організаційно - методичної бази сертифікації та випробувань;

· організує розробку правил сертифікації однорідної продукції (робіт, послуг)

Законодавчу базу державної системи сертифікації складають:

· Декрет Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 11.06.97р. № 333/97 - ВР;

· Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 11.06.97 р. № 333/97-ВР;

· Закон України «Про захист прав споживачів » від 12.05.91 р. №1024-XII - ВВР;

· Відповідно до Указу Президента України від 22.01.2000 року № 89/2000 «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємства » та доручення Кабінетом Міністрів України від 26.01.2000 року розроблені: Проект Закону України «Про підтвердження відповідності », «Про акредитацію органів з оцінки відповідності ».

Організаційну основу системи сертифікації УкрСЕПРО становлять державні стандарти України:

· ДСТУ 3410-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення;

· ДСТУ 3411-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх акредитації;

· ДСТУ 3412-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації;

· ДСТУ 3413-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції;

· ДСТУ 3414-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок проведення;

· ДСТУ 3415-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи;

· ДСТУ 3416-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації;

· ДСТУ 3417-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується;

· ДСТУ 3418-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до аудиторів та порядок їх атестації;

· ДСТУ 3419-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення;

· ДСТУ 3420-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації систем якості та порядок їх акредитації;

· ДСТУ 3498-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис;

· ДСТУ 3957-2000. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок обстеження виробництва під час проведення сертифікації продукції.

Сертифікація продукції в Системі УкрСЕПРО проводиться відповідно до затверджених правил сертифікації однорідних видів продукції :

· Правила обов'язкової сертифікації тютюнових виробів, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 13 вересня 1996 р. № 378 (зареєстровані в Мінюсті України 3 жовтня 1996 р. за № 569/1594);

· Правила обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 13 вересня 1996 р. № 379 (зареєстровані в Мінюсті України 4 жовтня 1996 р. за № 570/1595);

· Правила обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 16 січня 1997 р. № 19 (зареєстровані в Мінюсті України 26 лютого 1997 р. за № 52/1856);

· Правила обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 25 січня 2002 року №48 (зареєстровані в Мінюсті України 11 лютого 2002 року за № 126/6414);;

· Правила обов'язкової сертифікації машин сільськогосподарських для рослинництва, тваринництва, птахівництва і кормовиробництва, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 17 січня 1997 року № 24 (зареєстровані в Мінюсті України 6 лютого 1997 року за № 24/1828);

· Правила обов'язкової сертифікації кранової продукції, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 24 січня 1997 року №37 (зареєстровані в Мінюсті України 4 квітня 1997 року за № 110/1914);

· Правила обов'язкової сертифікації продукції обладнання металообробного та деревообробного, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 7 квітня 1997 року № 186 (зареєстровані в Мінюсті України 22 вересня 1997 року за № 415/2219);

· Правила обов'язкової сертифікації технічних засобів охоронної та охоронно-пожежної сигналізації, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 10 квітня 1997 року № 191 (зареєстровані в Мінюсті України 8 серпня 1997 року за № 298/2102);

· Правила обов'язкової сертифікації будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 12 квітня 1997 року № 192 (зареєстровані в Мінюсті України 18 червня 1997 року за № 222/2026);

· Правила обов'язкової сертифікації засобів обчислювальної техніки, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 25 червня 1997 року №366 та зареєстровані Міністерством юстиції (державний реєстр №295/2099 від 07.08.97);

· Правила обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 27 червня 1997 року № 374 (зареєстровані в Мінюсті України 16 вересня 1997 року за № 407/2211)

Сертифікація продукції іноземного виробництва здійснюється згідно з Порядком проведення робіт з сертифікації продукції іноземного виробництва, що виготовляється серійно, затверджених наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 18.08.98 № 633 та зареєстрованих Міністерством юстиції ( реєстр від 14.10.98 за № 657/3097).

При сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО застосовуються схеми (моделі) сертифікації(Додаток 1).

Розділ 2 Використання системи сертифікації та стандартизації якості продукції на прикладі ЗАТ «Оболонь»

2.1 Загальні відомості про підприємство

ЗАТ «Оболонь» створене в процесi приватизацiї державного майна Київського виробничого об'єднання по випуску пива, безалкогольних напоїв та мiнеральних вод «Оболонь» шляхом викупу цього майна трудовим колективом Київського орендного пiдприємства «Оболонь» та створення на базi цього майна Закритого акцiонерного товариства «Оболонь» (протокол № 1 конференцiї засновникiв ЗАТ «Оболонь» вiд 25 березня 1993 року).

Згiдно Довiдки Державного комiтету статистики України №1399/05 вiд 02.02.2005 р. ЗАТ «Оболонь» здiйснює такi види дiяльностi за КВЕД:

· 15.96.0 Виробництво пива;

· 15.91.0 Виробництво дистильованих алкогольних напоїв;

· 15.98.0 Виробництво мiнеральних вод та прохолодних напоїв;

· 51.34.0 Оптова торгiвля напоями;

· 52.25.0 Роздрiбна торгiвля напоями;

· 63.40.0 Дiяльнiсть транспортних агентств.

2.2 Реалізація заходів з стандартизації та сертифікації продукції на підприємстві

Компанія «Оболонь» першою серед підприємств харчової промисловості сертифікувала чотири системи управління одразу.

Під час аудиту, який здійснювали представники німецької фірми «DEKRA-ITS», компанія «Оболонь» підтвердила відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001:2001 (Системи управління якістю), ДСТУ ISO 22 000:2007 (Системи управління безпечністю харчових продуктів), ДСТУ ISO 14 001:2006 (Системи екологічного керування), ДСТУ-П OHSAS 18 001:2006 (Системи управління безпекою та гігієною праці).

Впровадження цих систем управління підтверджує той факт, що «Оболонь» піклується про споживачів, суспільство, стан навколишнього середовища та власний персонал. Завдяки виконанню всіх вимог споживач може бути впевненим в якості і безпечності продукції компанії.

Міжнародна сертифікація компанії «Оболонь» за чотирма системами управління є перепусткою на ринки збуту країн-членів СОТ. Тепер ми можемо говорити про інтегровану систему управління, яка забезпечує відповідальність компанії перед персоналом, споживачами, суспільством та державою в цілому.

Обов'язковим є виконання вимог стандарту ISO 22000, інакше продукція просто забороняється для продажу. Крім того, частка «Оболоні» в пивному експорті України за січень 2008 року становить 80 %, а без відповідної сертифікації компанія не змогла б експортувати такі об'єми продукції за кордон.

Цими системами є:

· Система управління якістю (ДСТУ ISO 9001:2001) - система взаємопов'язаних, орієнтованих на задоволення споживачів процесів, які постійно поліпшуються завдяки лідерству керівництва і залучення персоналу, діючих на підставі фактів, а також взаємовигідних стосунків з постачальниками.

· Система управління безпечністю харчових продуктів (ДСТУ ISO 22 000:2007) - попереджувальна система для забезпечення безпечності харчових продуктів (постійний аналіз небезпечних чинників та перевірка критичних контрольних точок на всіх етапах виробництва).

· Система екологічного керування (ДСТУ ISO 14 001:2006) - розробка та запровадження екологічної політики компанії, керування її екологічними аспектами.

Система управління безпекою та гігієною праці (ДСТУ-П OHSAS 18 001:2006) - дає можливість організації управляти ризиками в області безпеки і гігієни праці і покращувати свої показники в цій області.

Висновки

Сучасні фахівці промисловості та всього народного господарства мають бути спроможними розв'язати нові завдання, які поставлені перед промисловістю з урахуванням нових умов господарювання, сучасних технологій, новітніх досягнень науки, техніки та вимог стандартів, що гарантують якість продукції на рівні кращих світових зразків.

Сучасне виробництво продукції має враховувати, як реальний стан сучасного рівня виробництва в державі, так і вимоги стандартів розвинених країн, що основані на нових технологіях і врахуванні жорсткості конкуренції на ринку товарів та широкій інтеграції праці у світі.

Стандартизація та сертифікація продукції мають посісти онде з головних місць у економічній діяльності держави так як вони здатні безпосередньо впливати на рівень її економічного розвитку та сприяти інтеграції на міжнародній арені.

Размещено на Allbest.ru