Кредитування та його роль в розвитку підприємництва

Не зупиняючись детально на сутності поняття „підприємець” зазначимо лише, що один з видатних вчених, Йозеф А. Шумпетер стверджував, що функція підприємця полягає в реалізації нововведень, котрі відіграють головну роль у забезпеченні економічного розвитку. Тому підприємець розглядається ним як активний елемент економічної системи, а його всебічній підтримці приділяється багато уваги з боку державних органів управління. У неокласичній теорії П.Самуельсона підприємець розглядається як прониклива людина, з оригінальним мисленням і сміливістю. Він є практиком, що забезпечує реалізацію нових процесів та втілення на практиці нових ідей. Метою діяльності підприємця є отримання прибутку та забезпечення рентабельності підприємства. Ключова роль підприємця у стимулюванні розвитку економічної системи підтримується представниками неоліберального напряму, де основним механізмом, що забезпечує збалансоване функціонування економічної системи, взято ефективну ринкову систему, орієнтовану на отримання прибутку і підвищення ефективності використання ресурсів. Загалом, у неолібералізмі конкуренція розглядається як виключно важлива процедура, що забезпечує виникнення інновацій та формування інформаційних сигналів, необхідних для прийняття виважених економічних рішень щодо розміщення ресурсів. І основним суб'єктом конкурентної боротьби визначено підприємця, який, намагаючись досягти власних інтересів щодо отримання прибутку, тим самим сприяє найкращому задоволенню потреб споживачів, а відтак - реалізації суспільних інтересів та максимізації суспільного добробуту. Як зазначається в національній доповіді „Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні”, провідником стрибка економічної еволюції цивілізації стало й залишається донині в Україні підприємництво, яке є головним провідником процесу еволюції та ствердження й розвитку ринкових відносин. Розвиток вітчизняного підприємництва має своє історичне коріння. Так, ще у XVIII ст. лише на Лівобережжі України проводилося близько 400 ярмарків та понад 700 місцевих базарів. Великі ярмарки, що тривали тижнями і, безумовно, впливали на ціни європейського ринку, відбувалися у Києві, Ніжині, Ромнах, Переяславі, Полтаві та інших містах. Прізвища українських підприємців - Терещенків, Симиренків, Яхненків були відомі не лише в Україні, а й за її межами. На сучасному етапі розвиток підприємництва також має стати для України одним із провідних засобів подолання економічної депресії та відновлення зростання на засадах модернізації економіки. Через поняття “підприємництво” розкривається і сутність поняття “підприємницька діяльність”. У різних літературних джерелах ці поняття використовуються як синоніми. Так, З. С. Варналій стверджує, що підприємництво -- це ініціативна, самостійна, інноваційна, систематична діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик і під особисту майнову відповідальність з метою отримання підприємницького доходу. І далі: „підприємництво як економічна категорія -- це певний тип господарювання, в якому головним суб'єктом є підприємець, який раціонально комбінує (об'єднує) фактори виробництва, на інноваційній основі та на власний ризик організовує й управляє виробництвом з метою отримання підприємницького доходу”. Таким чином, поняття „підприємництво” та „підприємницька діяльність ” використовуються для взаємовизначення. Натомість В. Дзюблюк формулює сутність саме “підприємницької діяльності” як сукупність дій суб'єктів господарювання, спрямованих на створення матеріальних цінностей і надання послуг з метою отримання прибутку, результатом чого є неперервність розширеного відтворення. Близькість визначень дозволяє стверджувати,що ці два поняття надзвичайно близькі і можуть надалі використовуватися як синоніми. Проте, з нашої точки зору, у визначенні підприємницької діяльності слід акцентувати увагу на таких її сутнісних характеристиках як ризикованість та інноваційність, оскільки в сучасних умовах становлення інформаційного суспільства саме спроможність ініціювати інновації та швидко адаптуватися до нових тенденцій, адекватно оцінювати ризики та їх мінімізувати є ключовою властивістю, що лежить в основі конкурентоспроможності суб'єктів економічної діяльності загалом та підприємницької діяльності зокрема. Саме з цих причин суб'єкти підприємницької діяльності особливо гостро потребують додаткових фінансових ресурсів для прийняття підвищених ризиків та з метою створення інновацій, впровадження інвестиційних проектів та реалізації нових виробничих ідей. Об'єктивна потреба у зовнішньому фінансуванні для забезпечення неперервності відтворювальних процесів пов'язана із товарним характером виробництва та особливостями руху капіталу підприємств. Існує суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів. Умовно стадії руху капіталу та розподіл фінансових ресурсів підприємств можна зобрази ти у вигляді схеми

Рис. 7. Схема обороту капіталу підприємства та отриманих грошових коштів

Джерело: Складено за Дзюблюк О.В., Малахова О.Л. Банки і підприємства: кредитні аспекти взаємодії в умовах ринкової трансформації економіки: Монографія.-- Тернопіль.: Вектор, 2008. -324 с.

Різна інтенсивність потреби у кредитних ресурсах обумовлюється особливістю обігу двох складових промислового капіталу - оборотного та основного. Тому банківський кредит потрібен підприємству для поповнення потреби в обігових коштах та відновлення основного капіталу підприємств. І у процесі кредитування підприємств насамперед мають ураховуватися індивідуальні особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Рух оборотного капіталу характеризується нерівномірністю і коротким терміном обігу, що, водночас залежить від індивідуального характеру кругообороту фондів на окремому підприємстві, а саме: сезонності; призначення кінцевої продукції та сировини; рівня цін, тривалості робочого періоду; співвідношення між часом виробництва та часом обігу продукції тощо. Відповідно важливим джерелом поповнення оборотного капіталу підприємств можуть бути короткострокові позички банків. Натомість для формування основного капіталу, що має тривалий термін обігу, підприємство потребує довгострокових кредитних вкладень, тому що сума нагромадженої амортизації може виявитися недостатньою для оновлення основного капіталу або придбання нового обладнання. Таким чином, особливості індивідуального кругообороту коштів підприємств, що мають своєю причиною специфіку виробничої діяльності у різних галузях, проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту промислового капіталу вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Чергування зростання додаткових потреб у коштах і утворення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві створюють економічну основу формування кредитно-депозитних відносин - підприємство вкладає кошти на депозит, а потім отримує фінансування у формі кредиту на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час. З цих причин можливість безперешкодно залучати банківські кредити є важливим чинником забезпечення безперебійного руху оборотних коштів та інвестицій у основний капітал з метою забезпечення процесу розширеного відтворення на підприємстві у ті періоди, коли грошові кошти від реалізації продукції і надання послуг ще не надійшли або нагромаджених на амортизаційних рахунках коштів недостатньо. З цього випливає велике макроекономічне значення банківського кредитування суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: - забезпечується безперебійний кругооборот капіталу на підприємстві і процес розширеного відтворення; - зростає раціональність розміщення фінансових ресурсів та ефективність їх використання, - підвищується ефективність використання фінансово-економічного потенціалу банку у процесі досягнення встановлених цілей та активізується процес капіталізації доданої вартості; стимулюється інноваційність, що передбачає постійне удосконалення технологічних, управлінських процесів в банку та підвищення конкурентоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності.

Загалом підприємство має вибір - використовувати власні чи запозичені кошти. З одного боку, використання переважно власних коштів дозволяє підприємству зберігати самостійність та послаблює рівень боргового навантаження у складні кризові періоди. Разом з тим, це звужує його фінансові можливості прискорення темпів економічного розвитку. За дослідженнями російських фахівців Порівняння переваг і недоліків власних та позичених джерел фінансування ресурсів наведено в таблиці 1.

Порівняльна характеристика фінансування підприємства за рахунок власних та позичених ресурсів

Джерело: складено за Фінансова діяльність суб'єктів господарювання // Терещенко О.О. Навч. посіб-ник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 554 с.

Отже залучення коштів із зовнішніх джерел, зокрема, банківське кредитування суб'єктів підприємницької діяльності має як свої переваги, так і недоліки. Можливі ризики і недоліки використання кредитних ресурсів для суб'єктів підприємницької діяльності пов'язані з можливістю завищених процентів та посилення боргового навантаження на підприємство. Зі свого боку низка специфічних особливостей підприємницької діяльності формує основу для її ефективного фінансування, зокрема у формі банківського кредитування, а саме: 1) підприємницька діяльність спрямована на отримання прибутку, що формує економічну основу для обслуговування і повернення банківського кредиту; 2) підприємницька діяльність спрямована на виробництво конкурентноздатної продукції та послуг;

3) наявна економічна самостійність підприємця, що забезпечує : вільний вибір видів діяльності і залучення до цієї діяльності на добровільних засадах майна та коштів юридичних осіб і громадян; встановлення цін відповідно до законодавства; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. У цілому операції банківського кредитування суб'єктів підприємницької діяльності є вигідними як для банку, так і для підприємця. Для банку - це можливість отримання стабільних процентних доходів в майбутньому, забезпечення прибутковості його діяльності, диверсифікація кредитного портфелю, що підвищує стабільність фінансового становища. Для суб'єктів підприємницької діяльності банківське кредитування відкриває нові можливості щодо розвитку нових видів економічної діяльності, впровадження інвестицій та інновацій, збільшення обсягів продажу, оптимізації фінансових потоків за рахунок економії власних оборотних коштів, можливість віднесення процентів на собівартість продукції та мобільність кредиту. З цих причин можливість отримання кредитних ресурсів у різних формах та різними методами є одним з основних чинників реалізації економічного потенціалу суб'єктів підприємницької діяльності в Україні. У цьому плані особливо гостро стоїть питання розвитку кредитування малого та середнього підприємництва, яке не вимагає значних вкладень для становлення і розвитку, проте на окремих етапах розвитку не здатне функціонувати без позикових коштів. Для максимально повного задоволення потреб підприємців у кредитах та зниження ризиків їх надання для банків увага має бути приділена пошуку таких форм і методів банківського кредитування, які враховують специфіку підприємницької діяльності та проблеми вітчизняної банківської системи на поточному етапі розвитку України і забезпечують реалізацію переваг цього напряму кредитування. Тим часом, в останні роки в Україні основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності підприємств були власні кошти (на рівні 60% від загального обсягу, тоді як частка банківських кредитів як джерела капіталовкладень коливалася на рівні 12-16%, див. Таб 2) при цьому у 2010- 2016 роках частка прибуткових підприємств не перевищувала 60 %. З рис. 2 видно, що основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності є власні кошти підприємств, другим за значимістю - кошти банків та кошти населення, бюджетне фінансування зберігається на вкрай низькому рівні - в межах 4-5% у структурі залучених джерел фінансування.

Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за 2010-2016 роки1

(млн.грн)

Джерело: Державна служба статистики // http://www.ukrstat.gov.ua/

Таким чином власних коштів у суб'єктів підприємницької діяльності очевидно було замало для активного фінансування інвестиційного процесу. Відповідно темпи приросту інвестицій в основний капітал суттєво впали. При цьому рис. 3. демонструє, що найбільшими темпами зростали інвестиції, профінансовані за рахунок банківських кредитів, їх темпи приросту майже в 3 рази перевищували загальні темпи приросту інвестицій. Проте темпи приросту інвестицій за рахунок власних коштів підприємств стало відставали від темпів зростання інвестицій, що засвідчує поступове вичерпання цього джерела фінансування.

На основі статистичних даних нами була обчислена залежність темпів приросту інвестицій в основний капітал від темпів приросту обсягу фінансування з бюджету (Х1), власних коштів підприємств (Х2) та банківських кредитів (Х3) (всі дані взято у логарифмічній формі), формула (1.1). За допомогою методу найменших квадратів (використовувались квартальні дані протягом 2002--2012 рр.) та дотримання необхідних статистичних процедур було одержано таку регресивну залежність (R 2 = 0,701, F = 9,745 за Fкр= 2,96): I=0,65-0.007X1-0,049 X2+ 0,44X3(1.1) де I -- темп приросту інвестицій в основний капітал; Х1 -- темпи приросту обсягу фінансування з бюджету (у логарифмічній формі; Х2 --власних коштів підприємств, Х3 -- банківських кредитів. Аналіз отриманої регресивної залежності дозволив зробити такі висновки. За існування певної інерційної тенденції до зростання, про що свідчить позитивний знак незалежного коефіцієнта, найвпливовішим фактором приросту інвестицій в основний капітал було зростання банківського кредитування -- за його збільшення на 1 % приріст обсягу капіталовкладень складав 0,44 %, збільшення бюджетного фінансування на 1 % веде до зниження інвестицій на 0,007%, найвірогідніше, через ефект витіснення приватних інвестицій, а приріст фінансування за рахунок власних коштів підприємств - до падіння інвестицій на 0,049%. Певною мірою такий результат пов'язаний з негативною залежністю, що простежується у період кризи, коли темпи падіння фінансування суттєво перевищували темпи скорочення інвестицій. Таким чином, за відносно невеликої частки банківських кредитів в структурі джерел фінансування капіталовкладень, саме банківське кредитування має найбільший вплив на зростання обсягу капіталовкладень. Для виправлення вищезазначеної ситуації НБУ замається поглибленим вивченням попиту на кредити з боку суб'єктів підприємницької діяльності та розробки відповідних заходів грошово-кредитної політики та банківського регулювання НБУ щокварталу видає „Ділові очікування підприємств України (аналітичний звіт за результатами опитування підприємств, проведеного у ІIІ кварталі 2013 року працівниками територіальних управлінь Національного банку України)”. Аналітичний звіт містить узагальнену інформацію про оцінку керівниками підприємств України поточної та майбутньої ділової активності підприємств, інфляційних та курсових очікувань, змін економічної ситуації в країні. Так напередодні кризи у 1 кварталі 2008 р. потреби підприємств у позикових коштах другий квартал поспіль зростали, а частка респондентів, які мали намір брати банківські кредити коливалася на рівні 60 %, зокрема тих, хто планує брати наступний кредит в гривнях - на рівні 76,6%. Загалом очікування респондентів щодо зростання потреби у позикових коштах у наступні 12 місяців зросли до 34,1% та склались найвищими за час проведення опитувань. При цьому основними стримуючими факторами отримання кредиту називалися такі, як [15]: -високий рівень відсоткових ставок; -надмірні вимоги до застави; -складність процедури оформлення документів. Під час кризи темпи і обсяги кредитування реального сектору економіки суттєво впали і наприкінці 2012 року частка респондентів, які планували брати банківські кредити, знизилася до рівня 25-30%. Серед них збільшилась і залишилася найбільш суттєвою частка тих, що планують брати кредити в гривнях (80,9%). Суттєво знизилася частка респондентів, які скаржаться на проблеми зі своєчасним та повним проведенням операцій із коштами, розміщеними на банківських рахунках до 2,9% порівняно з 4,1% у попередньому кварталі. Очікування щодо зростання потреби в запозиченнях за оцінками респондентів, були найбільшими у середніх за розмірами підприємств (баланс відповідей - 29,1%), а також підприємств, які здійснюють лише експортні операції (баланс відповідей - 35%). Щодо умов отримання банківського кредиту у ІІІ кварталі 2013 року респонденти дещо підвищили оцінки жорсткості умов надання кредитів (баланс відповідей становив 28,9% порівняно з 22,7% у попередньому кварталі). За розміром, напрямом діяльності пом'якшення умов отримання кредиту відзначили підприємства, які не займаються зовнішньоекономічною діяльністю, малі за розміром підприємства. Для порівняння наведемо оцінки російських фахівців [16]. За результатами їх дослідження саме у після кризовий період малі та середні підприємства відчувають гостру потребу у кредитних коштах. Адже малий бізнес дуже чутливий до зміни економічної кон'юнктури, насамперед, появи нових ринкових ніш. Тому у період кризи більшість компаній „заморозили“ свої інвестиційні проекти, а на розвиток бізнесу залучалося лише 20 % усіх банківських позик (за результатами опитування російських фахівців). Більшість компаній з капіталом до 500 млн руб. гостро потребували термінових кредитів на поповнення оборотних коштів. Про це заявили 55 % респондентів. Майже 25 % фінансових директорів шукали гроші для покриття короткострокових касових розривів, використовуючи для цього овердрафти. Так ж ситуація складалася і в сегменті великих компаній. Частка інвестиційних кредитів склала 24%, а на фінансування оборотних коштів - 52%. При цьому лише 36 % підприємств вдалося отримати фінансування. Серед проблем, що вказали малі підприємства - жорсткі вимоги до фінансових показників компанії, скорочення термінів кредитування - 20 %, збільшення термінів розгляду заявок на кредит - 18%, зниження лімітів по кредитах - 17%. Таким чином, на поточному етапі розвитку майже третина вітчизняних підприємств (так само і в Росії - 36%) планує брати кредити, що є досить незначною кількістю порівняно із розвиненими країнами. Це обумовлено тим, що сучасні конкурентні позиції підприємців на кредитному ринку України можна охарактеризувати як несприятливі через специфіку організації діяльності підприємців та її зависокі ризики. У зв'язку з цим виникає суперечність між наявністю гострою потребою у позичках за обмежених можливостей банків їх задовольнити. Це типова проблема (суперечність) для менш розвинених економічних країн, подолання якої потребує реалізації політики державної підтримки і формування ефективних форм і методів кредитування підприємницької діяльності на основі детального вивчення її специфіки. До особливостей підприємницької діяльності в Україні, які суттєво відрізняють її від підприємництва більшості країн із розвинутими ринковими відносинами, слід віднести: -низький рівень технічного оснащення при значному інноваційному потенціалі; -низький управлінський рівень, брак знань, досвіду та культури ринкових відносин; -прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працюють на умовах франчайзингу, субпідряду тощо); -поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності, неможливість у більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку; -відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва; -відсутність повної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм; -слабкість державної фінансово-кредитної підтримки; -недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців. В. Козюк додає до цих особливостей такі як: -прагнення до максимальної самостійності у той час як значна кількість зарубіжних підприємств працюють за умов франчайзинга, субпідряду тощо; -неможливість в більшості випадків орієнтуватися на одну продуктивну модель розвитку. Усі ці особливості, з одного боку, посилюють потребу суб'єктів підприємницької діяльності у додаткових джерелах фінансування, а з іншого боку, формують перешкоди на шляху до його доступу. У доповідях „Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні” за різні роки до труднощів розвитку підприємництва в Україні віднесено такі як: -проблеми з реєстрацією і недосконалість системи ліцензування; -бюрократичні дії органів державної виконавчої влади і занадто велика кількість контролюючих органів, які дублюють функції; -слабка підготовленість населення до підприємницької діяльності; -відсутність розвиненої інфраструктури матеріально-технічного постачання і консалтингових послуг; -зростання трансакційних витрат, пов'язаних з просуванням продукції до кінцевого споживача; -знецінення основного та оборотного капіталу, зниження платоспроможного попиту; несприятливий інвестиційний клімат, стрімкий ріст цін на фактори виробництва; висока вартість кредитних ресурсів. Слід зазначити також, що ринкове середовище, в якому діють вітчизняні суб'єкти господарювання, суттєво відрізняється від економічно розвинутих країн. В умовах трансформації ринкових відносин в Україні на розвиток підприємництва мають суттєвий вплив макроекономічні чинники, до числа яких слід віднести наступні: -обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на зовнішньому ринку; -вкрай незначна інвестиційна активність, труднощі переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, -утруднення доступу до кредитних ресурсів, більша частка яких забезпечувала операційну діяльність, а відтак - швидкий негативний вплив на господарські обороти; -„шокові” удари девальвацій гривні та підвищення собівартості продукції, значна частка складових якої, навіть не маючи імпортного походження, має ціну, номіновану в іноземній валюті; -різке зростання невизначеності навіть найближчої перспективи, пов'язане з непрогнозованістю як кризових проявів, так і антикризової політики держави. Під впливом цих зовнішніх та внутрішніх факторів формується суперечність між об'єктивно високою соціально-економічною значущістю функцій підприємців, насамперед, представників малого і середнього бізнесу, і його низькою плато- і кредитоспроможністю. Слід акцентувати увагу, що дана суперечність іманентно властива малому бізнесу взагалі, проте в умовах перехідної економіки суттєво загострюється.

Висновки

Підсумовуючи, можна дійти висновку, що банківське кредитування підприємницької діяльності є потужним джерелом фінансування підприємницької діяльності, що забезпечує процеси розширеного відтворення в суспільстві за рахунок активізації інвестиційно-інноваційної діяльності. Тому активізація банківського кредитування реального сектора економіки є важливим завданням економічної політики, вирішення якого матиме суттєвий соціально-економічний ефект для розвитку України. Проте низка специфічних особливостей розвитку підприємництва в Україні, зокрема малого і середнього бізнесу, складні внутрішні і зовнішні економічні умови його діяльності підвищують ризики банківського кредитування підприємницької діяльності. Внаслідок виникає розрив між потребою підприємців у кредитах та спроможністю банківської системи її задовольнити. За цих умов реалізація економічної ролі банківського кредитування як рушійної сили розширеного відтворення утруднюється. Подолати цю проблему можливо за рахунок вдосконалення форм і методів банківського кредитування у напрямі узгодження інтересів банків і підприємців, що створить основу для активізації банківського кредитування.

Провівши дослідження, можна зробити наступні висновки. Вагомою перевагою кредитів як джерела грошових коштів є можливість реалізації за їх допомогою інвестиційно-інноваційної моделі розвитку підприємств в довгостроковій перспективі. В залежності від ступеня ефективності використання кредитних ресурсів можливі два сценарії розвитку господарської діяльності підприємств: по-перше, на основі інтенсивного або екстенсивного розвитку здійснювати відтворення майнового потенціалу; по-друге, при неефективному та нераціональному використанні залучених коштів - подальше поглиблення кризового стану суб'єктів господарювання. При формуванні майнового потенціалу кредитні ресурси можуть використовуватися за різними напрямками: розширення величини елементів майнового потенціалу; підвищення їх якісного рівня (інтенсивний розвиток); диверсифікацію майнового потенціалу для організації виробництва нових об'єктів діяльності. У ході проведеного дослідження було виявлено, що протягом 2007-2010 рр. спостерігалися значні темпи приросту власного капіталу підприємства, тоді як у 2011 р. скорочення становило 4,4 %. В той же час брак обігових коштів підприємстваа компенсували за рахунок нарощення обсягів кредиторської заборгованості. У структурі капіталу підприємства харчової промисловості частка позикового капіталу з 2007 р. по 2011 р. зросла з 61 % до 83,1 %, здебільшого за рахунок нарощення обсягів кредитів банку, кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, інших поточних зобов' язань. Така структура капіталу свідчить про зниження ефективності функціонування підприємства, що ускладнюється браком обігових коштів. Розраховані показники кредитоспроможності, реко¬мендовані НБУ, у 2007-2011 рр. були значно нижчими від нормативних значень. Зокрема низькими є показ¬ники ліквідності, показники рентабельності були від'ємними. Коефіцієнт незалежності вияв¬ляє значне перевищення позикового капіталу над власним. З іншого боку, приріст обсягу банківських кредитів у 2011 рр. свідчить про те, що банки при ухваленні рішення про кредитування підприємства керуються скоріш якісними, ніж кількісними показниками. Для підприємства харчової промисловості якісними показниками, які позитивно впливають на кредитоспроможність, є короткий операційний цикл, стабільний попит на продукцію. Оскільки досліджуване підприємство характеризується низькими показниками фінансової стійкості та високим коефіцієнтом заборгованості, боргове фінансування капітальних інвестицій повинне забезпечувати максимальну їх ефективність з метою покращення показників операційної діяльності. Це, в свою чергу, позитивно вплине на фінансовий стан підприємства. Капітальні інвестиції повинні бути спрямовані на досягнення стабільної прибуткової діяльності підприємства задля забезпечення можливості погашення довгострокового кредиту. Всі ці умови, на нашу думку, виконуються лише при інноваційному характері капітальних інвестицій. Проаналізувавши стан й основні тенденції грошово-кредитного ринку, а також останні публікації вчених-економістів з даної проблематики, виділені основні чинники монетарного походження, що стримують інноваційні процеси в Україні: - висока вартість фінансових ресурсів, яка тісно пов'язана з великими ризиками української економіки та низьким рівнем розвитку інструментів їхнього страхування; - недостатня кількість «довгих» грошей в економіці; - відсутність адекватних механізмів прискореного формування національних заощаджень та їхнього використання для підтримки інноваційних процесів; - повільне формування ефективної системи банківського обслуговування інвестиційного процесу, зокрема відсутність кредитної підтримки розвитку науково-технічного співробітництва з підприємствами інших країн; недосконалі та невідпрацьовані механізми довготермінового інвестиційного кредитування: відсутність необхідних технологій і досвіду ефективного проектного фінансування та вузький перелік способів нарахування відсотків за довготерміновими кредитами, питання кредитування новостворених підприємств, які ще не мають позитивної ділової репутації; - недостатній рівень монетизації економіки. Також до цих чинників варто віднести нестабільну політичну ситуацію в країні, недосконалість законодавства та високий рівень корупції, що впливає на всі сфери життя країни, в т. ч. і на монетарну сферу, знижуючи дієвість, а часом зовсім нівелюючи дію грошово-кредитних інструментів.

Література

1. Хейфец Б. А. Глобальные дисбалансы и реформа мировой валютно- финансовой системы / Б. А. Хейфец // Деньги и кредит. - 2012. - № 7. - С.48-56.

2. Subbarao D . Financial regulation for growth, equity and stability in the post-crisis world. - First CAFRAL-BIS international conference on «Financial sector regulation for growth, equity and stability in the post-crisis world». Mumbai, 15 November, 2011. - BIS Papers No 62, January 2012. - P. 1-8.

3. The transmission channels between the financial and real sectors: a critical survey of the literature // Basel Committee on Banking Supervision. - Working Paper No. 18. - February 2011. - 65 рр.

4. Alves, I (2005): “Sectoral fragility: factors and dynamics”, Investigating the relationship between the financial and real economy, BIS Paper, no 22, Basel, pp 450-80.

5. De Bondt, G J (1998): “Credit channels in Europe: bank-level panel data analyses”, De Nederlandsche Bank Research Memorandum WO&E, no 567.

6. Azariadis, C and B Smith (1998): “Financial intermediation and regime switching in business cycles”, American Economic Review, vol 88, no 3, pp 516-36.

7. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития. - М.: Прогресс, 1982. - 455 c.

8. Самуельсон П. Економіка: Підручник. -Львів: Світ. -1993. - 496 с.

9. Мизес Людвиг фон. Бюрократия. Запланированный хаос. Антикапиталистическая ментальность: Пер. с англ. - М.:Дело, 1993. - 240

10. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, О.В.Кужель, Е. Лібанова та ін. - К., Держкомпідприємництво, 2008. - 226 с.

11. Механізми розвитку підприємництва в умовах посткризового відновлення економіки України : аналіт. доп. / Д. С. Покришка, Я. А. Жаліло, Д. В. Ляпін, Я. В. Белінська [та ін.]. - К. : НІСД, 2010. - 72 с.

12. Основи підприємництва [Текст] : навчальний посібник / З.С. Варналій. - К. : Знання-Прес, 2002. - 239 с.

13. Дзюблюк О.В., Малахова О.Л. Банки і підприємства: кредитні аспекти взаємодії в умовах ринкової трансформації економіки: Монографія.-- Тернопіль.: Вектор, 2008. -324 с.

14. Стаття 5. ЗАКОН УКРАЇНИ Про підприємництво» Верховна Рада УРСР; Закон від 07.02.1991 № 698-XII Редакція від 21.07.2012, електронний ресурс режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/698-12

15. Ділові очікування підприємств України І квартал 2008 року // http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=85166

16. Кашкин В., Кузнецов Д. Финансы: стратегия и тактика [Електронний ресурс] / В. Кашкин, Д.Кузнецов // Институт проблем предпринимательства. - 2010. - № 4(93): Режим оступу : http://www.ippnou.ru/article.php?idarticle=008392

17. Результаты пилотного исследования «Финансовое состояние и ожидания сектора малого и среднего предпринимательства» . - 30 марта 2012 // Аналитический центр МСП банка [ Електронний ресурс ]. - Режим доступу : www.mspbank.ru 18. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. - 126 c/

18 Інструкція, зат. НБУ: “Про безготівкові розрахунки в господарському обігу” - 2004. - №7

19 Малахова О. Л.Кредитне забезпечення підприємницької діяльності//Фінанси України. - 2005. №6. - с.113

20 Карташян О.В. Роль кредиту в розвитку підприємницьких стректур//Регіональна економіка. - 2006. №1. - с.165

21 Мочерний С. В.Основи підприємницької діяльності//Фінанси України. - 2007.№7. - с.75

22 Жуков Є.Ф.Обгрунтування доцільності кредитування підприємств банківськими установами//Економіка України. - 2007.№2. - с.9

Размещено на Allbest.ru