Організація управління матеріальними і товарними потоками

20

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

з дисципліни

Логістика

Зміст

Ринковий механізм.

Суть: рівновага між виробництвом і споживанням установлюється через дію закону попиту та пропозиції в умовах вільного ринку.

Труднощі впровадження ринкового механізму.

необхідне існування досконалого ринку, коли кожний учасник має можливість негайного й повного доступу до інформації про умови всіх укладених на ринку угод;

необхідне формування стандартних уявлень про даний товар;

необхідна наявність мотивів особистого інтересу, що виникає в учасників обміну;

ринкова свобода повинна ґрунтуватися на індивідуалізмі;

необхідне чітке впорядкування процедури банкрутства, тобто усунення з ринку неефективних виробників.

Ринковий механізм існує лише в умовах досконалої конкуренції й не допускає відхилень від її.

У рамках макрологістичних систем зв'язки встановлюються на базі товарно-грошових відносин. На мікроекономічному рівні основа взаємодії між різними підсистемами - безтоварна. Це відносини між окремими підрозділами фірми, об'єднання, або іншої господарської системи, які працюють на єдиний економічний результат.

Управління внутрівиробничими матеріальними потоками (мікрорівень) може здійснюватися за допомогою різних механізмів, з яких виділяються два основних: підштовхуюча системи та тягнуча система.

"Підштовхуюча система" - система організації виробництва, у якій предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою не замовляються. Матеріальний потік виштовхується одержувачу за командою із центральної системи управління виробництвом (рис.1).

20

"Підштовхуюча система" характерна для традиційних методів організації виробництва. Можливості її застосування зросли у зв'язку з комп'ютеризацією виробництва. Це дозволило оперативно узгоджувати і координувати дії всіх підрозділів підприємства. Проте параметри матеріального потоку оптимальні настільки, наскільки центральна система управління здатна врахувати всі фактори, що впливають на виробничу ситуацію.

Сучасні підштовхуючі систем - "Системи матеріального регулювання виробництва", "Системи МРВ". Вони дозволяють забезпечити поточне регулювання і контроль виробничих запасів, погоджувати і оперативно коректувати плани і дії різних служб підприємства - постачальницьких, виробничих, збутових.

"Тягнуча система", це система організації виробництва в якій предмети праці подаються на наступну технологічну операцію в міру необхідності. Центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, визначаючи завдання тільки кінцевій ланці виробничого ланцюжка (рис.2).

20

Прикладом сучасної тягнучої системи є система "Канбан". Система не вимагає тотальної комп'ютеризації виробництва, однак потребує високої дисципліни поставок і високої відповідальності персоналу. Система "Канбан" уперше розроблена й реалізована фірмою "Тойота" (Японія).

"Канбан" - прямокутна картка в пластиковому конверті куди заноситься дані про тип і кількість виробів. "Канбан" адресується працівникам попередньої виробничої ділянки.

Є два види карток: відбору й виробничого замовлення.

У картці відбору вказується кількість деталей, які повинне бути взяте на попередній ділянці обробки, а в картці виробничого замовлення - кількість деталей яка повинна бути виготовлена на попередній ділянці виробництва. Картки "канбан" циркулюють як усередині окремих підприємств "Тойоти", так і між корпорацією та компаніями, що співробітничають із нею.

Важливою умовою застосування системи "Канбан" є вирівнювання виробництва за продуктивністю (реалізація принципу пропорційності). Вона дозволяє: істотно знизити виробничі запаси; прискорити оборотність обігових коштів; поліпшити якість випускає продукции.

2. Організаційні форми потокового управління на макрорівні

Механізм раціонування.

Для організації управління потоковими процесами в умовах дії організаційно-економічного механізму раціонування необхідно створити розгалужену систему державних організаційних структур, які забезпечували б оптимальний товарообіг.

Наприклад, для виконання функцій постачання й збуту в СРСР було створено кілька самостійних систем матеріально-технічного постачання й збуту. Основними з них були наступні (за станом на 1985 р):

1. Загальнодержавна система Державного комітету СРСР з матеріально-технічного постачання (Держпостач СРСР).

У систему Держпостача СРСР входили: апарат Держпостача СРСР; Головні союзні управління з постачання й збуту окремих видів продукції (Союзголовмаш, Союзголовметал і т. ін) - усього 29 управлінь; Головні управління з комплектування споруджуємих та реконструюємих підприємств (Союзголовкомплекти, Союзголовмашкомплект і ін) - 12 управлінь і трестів; Державні комітети союзних республік з матеріально-технічного постачання (Держпостачі республік), підлеглі Держпостач СРСР і Раді міністрів союзних республік (в УРСР і КазРСР було створено ще по 9 територіальних управлінь; РСФСР не мала Держпостача республіки); Управління матеріально-технічного постачання у великих економічних районах РСФСР (31 територіальне управління) підлеглі Держпостачу СРСР; науково-дослідні й проектні організації в області матеріально-технічного постачання й збуту.

Ця система здійснювала приблизно 60% усього товарообігу засобів виробництва.

2. Союзно-республіканський державний комітет СРСР з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства (Держкомсільгосптехніка).

3. Органи матеріально-технічного постачання загальносоюзних і союзно-республіканських міністерств і відомств (Держпостачі і відділи постачання).

4. Органи матеріально-технічного постачання й збуту союзних республік (органи постачання й збуту підприємств і організацій місцевого підпорядкування й непромислових міністерств, а також органи постачання міністерств і відомств республіканського підпорядкування).

До недоліків такої системи організації управління товарними потоками можна віднести: складність побудови систем постачання; дублювання функцій, наявність великої кількості відомчих контор, баз, складів і т. ін.; нерівномірний розвиток мережі товароруху. В УРСР половина всіх організацій і магазинів оптової торгівлі була зосереджена в 9 обласних центрах (там, де перебували головні територіальні управління).

У СРСР механізм раціонування носив тотальний характер і охоплював всі сфери економічного життя країни. Слід відмітити, що механізми раціонування широко використовуються і в умовах ринкової економіки, однак він запроваджуються, при необхідності, лише для окремих товарних груп та на визначений термін.

Ринковий механізм.

У процесі організації товарообігу в країнах з розвиненими ринковими відносинами існує велике різноманітність фірм, організацій, підприємств та окремих осіб, що виконують посередницькі функції. Основними типами посередницьких підприємств і організацій є: дистриб'ютори, закупівельні центри, промислові й збутові агенти, комісіонери, товарні брокери й маклери, закупівельні контори, аукціони, товарні біржі, консигнатори, франчайзери, дилери, збутові організації промислових компаній і ін.

В умовах ринкової економіки економічно-самостійний, висококваліфікований і активний посередник - основний організатор і координатор господарських зв'язків між постачальниками й споживачами товарів.

Разом з тим, навіть в умовах переважно ринкових систем економічні функції уряду відіграють істотну роль (змішана економіка) - всі реально функціонуючі макроекономічні системи - змішані. У змішаній економіці уряд повністю інтегрований у кругообіг матеріальних і товарних потоків і коштів, які утворюють економічний організм - рис.3 (за Р. Макконелом та С.Л. Брю).

20

3. Організаційні форми потокового управління на мікрорівні

Види організаційних перетворень в структурі підприємства.

Перший різновид - формуються спеціальні функціональні ланки, у яких контролюється вся або більша частина планових, контрольних, розпорядчих функцій, що регламентують рух матеріального потоку (рис.4).

Другий - призначається спеціальний керівник або група координації.

Третій - створюються матричні структури з подвійним підпорядкуванням.

При використанні таких систем своєчасність забезпечення матеріалами підвищується до 95-97% проти 85-90%, рівень запасів готової продукції на складах скорочується на 10-12%, обсяг незавершеного виробництва на 20-3%, число порушень строків поставок знижується в середньому на 30-35%.

20

Рис.4 - Структура відділу управління матеріальним потоком [11]

4. Організація логістичного планування

Планування виробництва:

1) облік ресурсів у постачальників (зовнішніх і внутрішніх);

2) вибір пріоритетів по ресурсах;

3) визначення потреби в потужності;

4) складання програм випуску продукції;

5) поточне планування та контроль за виконанням замовлень на рівні цехів (дільниць);

6) оцінка результатів.

Планування збуту:

1) розробка загального плану збуту, при цьому встановлюється обсяг наявних ресурсів у зовнішніх і внутрішніх постачальників (оптимизуеться план реалізації);

2) розробка програми руху потоків виробів по всій розподільчій мережі;

3) оптимізація потреб у складських приміщеннях і транспорті;

4) календарне планування підготовки товарів до відвантаження і поставок споживачеві;

5) оцінка результатів.

Планування постачання.

Складання плану постачання під наявні замовлення з урахуванням обмежень з боку наявних запасів у виробництві і торговельній мережі (служба постачання не включає підрозділу "закупівлі").

План постачання підприємства являє собою сукупність планово - розрахункових документів, у яких обґрунтовується потреба в засобах виробництва і визначаються джерела її задоволення. Він складається із двох частин - розрахунку потреби в окремих видах матеріальних ресурсів і балансу матеріального забезпечення.

Плани постачання підприємств розробляються як у натуральному, так і у вартісному вираженні.

Плани в натуральних одиницях виміру визначають потребу підприємства в засобах виробництва, вони є основою для планування розвитку транспортно-складського господарства.

Плани у вартісному вираженні дозволяють погодити матеріально-технічне забезпечення з іншими планами й дозволяють планувати собівартість, прибуток, величину інвестицій і оборотних коштів.

Список літератури