Обґрунтування розширення торгівельної мережі по реалізації будівельних матеріалів на базі магазину "Хата ламінату" м. Кременчук

ДИПЛОМНА РОБОТА

Обґрунтування розширення торгівельної мережі по реалізації будівельних матеріалів на базі магазину «Хата ламінату»

м. Кременчук

Дніпропетровськ

2009

73

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФРАНЧАЙЗИНГОВОЇ СХЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

1.1 Организаційноекономічні методи впровадження франчайзингових систем

1.2 Сучасний стан розвитку франчайзингу в світовій економіці

1.3 Особливості регулювання франчайзингу в розвинутих країнах світу та в Україні

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ФРАНЧАЙЗІНГОВОГО ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА „ХАТА ЛАМІНАТУ” В М.КРЕМЕНЧУК

2.1 Характеристика особливостей бізнесу мережі франчайзингових магазинів „Хата ламінату” в Україні та типового франчайзингового торгівельного підприємства „Хата Ламінату” в м.Кременчук

2.2 Характеристика внутрішнього середовища діяльності франчайзингового торгівельного підприємства „Хата Ламінату” в м.Кременчук

2.3 Характеристика зовнішнього середовища діяльності франчайзингового торгівельного підприємства „Хата Ламінату” в м.Кременчук

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ РОЗШИРЕННЯ ТОРГІВЕЛЬНОЇ МЕРЕЖІ ПІДПРИЄМСТВА „ХАТА ЛАМІНАТУ” ПО РЕАЛІЗАІЇ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ НАПОЛЬНОГО ПОКРИТТЯ НА БАЗІ СТВОРЕННЯ „ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНУ ДИЗАЙНОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПРОДАЖ” В М.КРЕМЕНЧУК

3.1 Аналіз стану та перспективності бізнесу на ринку „Інтернет-магазинів” в Україні

3.2 Бізнес-ідея розробки мультимедійного проекту „Інтернет магазин” з сервісом “Дизайн інтер'єрів” в торгівельному підприємстві „Хата ламінату” та розробка фінансового кошторису проекту

3.3 Аналіз інвестиційної привабливості та фінансової ефективності впровадження мультимедійного проекту “Інтернетмагазин дизайнового моделювання та продаж” в торгівельному підприємстві „Хата ламінату” м. Кременчук

3.4 Аналіз можливих ризиків при обранні інвестиційної пропозиції для торгівельного підприємства „Хата ламінату” в м.Кременчук

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

АНОТАЦІЯ

ВСТУП

Франчайзинг явище об'єктивне, котре склалося історично й міцно закріпилося в розвинених країнах під впливом об'єктивних потреб економічного розвитку.

Відповідно до Керівництва по франчайзингу Всесвітньої організації інтелектуальної власності, франчайзинг являє собою форму відносин між незалежними компаніями й/або фізичними особами, у рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє розробленою системою ведення бізнесу, відомою торговельною маркою, фірмовим стилем, ноухау, торгівельними й/або виробничими секретами, знаннями, досвідом, репутацією й іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) використовувати цю систему на застережених умовах.

Фактично, франчайзинг це спосіб організації бізнесу, при якому компаніявласник (франчайзер) передає незалежному бізнесменові або компанії (франчайзі) право на продаж товарів і послуг цієї компанії в обмін на зобов'язання франчайзі продавати ці товари або послуги:

з дотриманням певних якісних характеристик;

із застосуванням обумовлених технологій;

за розробленою схемою;

у чітко встановленому місці;

під певним товарним знаком.

Умови взаємин сторін можуть бути різними, і всі вони обумовлені договором франчайзингу, що паралельно є "керівництвом до дії" франчайзі. Ця схема є вигідною для обох сторін. Так, для франчайзі вона відкриває нові кордони, дає можливість почати нову справу, успішно випробувану досі франчайзором. Франчайзі одержує право використовувати "розкручений" товарний знак, можливість одержати всі переваги від широкої рекламної діяльності франчайзера, технології ведення бізнеса, а також доступ до кредитних ресурсів, оскільки франчайзер може виступити гарантом по кредитах.

Актуальність теми дипломного дослідження полягає в тому, що в Україні розвиток малого підприємництва зазнає певних труднощів, які обумовлені не тільки існуючим законодавством, що не створює сприятливих умов для розвитку малого бізнесу, але й тим, що контингент, зайнятий у цій сфері, як правило, не має необхідних економічних і юридичних знань, без яких неможливе проведення серйозних маркетингових досліджень, прийняття обґрунтованих рішень із проблем, зв'язаним зі збутом товарів і послуг, а також виробленням ефективної стратегії й тактики для ведення конкурентної боротьби з великими компаніями.

При таких обставинах малі підприємства усе більше прагнуть перетворитися з конкурентів у партнерів великих підприємств, забезпечуючи собі тим самим більш сприятливі умови не тільки для входження у відповідний сектор ринку, але й для виживання в ньому. У сучасних умовах великий і малий бізнес не можуть існувати ізольовано, тому що вони взаємодіють один з одними, а об'єктивні причини ведуть до інтеграції цих двох секторів економіки.

Одним із сучасних видів партнерського бізнесу є система франчайзингу, у якій велика фірма створює свою власну внутрішню інфраструктуру, що охоплює всю палітру «бізнесфункцій», пов'язану з передачею нематеріального активу (фінансові, юридичні, рекламні, зв'язки із громадськістю, контроль якості надаваних товарів і послуг і т.д.). Дані форми контрактних відносин дають можливість забезпечити партнерам підтримку в конкурентній боротьбі, створенні нового бізнесу, виході на нові географічні й продуктові ринки.

Проблеми економічної сутності франчайзингу, взаємодії на його основі між великим і малим бізнесом аналізуються як у закордонній, так і у вітчизняній економічній літературі.

Питання історії, сутнісних характеристик франчайзингу розглядалися в роботах закордонних дослідників Л. Мейтланда, М. Мендельсона, Н. Сирополиса, Б. Смита, Дж. Стенфорда й ін.

Дослідженню питань організаційноправового механізму формування системи франчайзингу присвячені роботи Е. Н. Васильєвої, Д. Н. Землякова, Г.Б.Кочеткова, А. З. Майлера, М.О. Макашева, О. В. Новосельцева, І. В. Рикової, С. А. Сосни, А. В. Цирата, І. П. Янушкевича й ін.

Однак, незважаючи на високий ступінь розробки теорії й практики системи франчайзингу, недостатньо пророблені питання сутності розглянутої системи в процесі контролю попиту великого бізнесу до використання можливостей малого бізнесу. Також відсутній єдиний понятійний апарат, що характеризує цю систему.

Мета й завдання дослідження дипломної роботи складається в дослідженні сутності франчайзингу як процесу взаємодії підприємств великого й малого бізнесу в сфері торгівлі. Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

проаналізувати еволюцію й визначити сутнісні характеристики системи франчайзингу;

розглянути інституціональні особливості й виділити переваги й недоліки системи франчайзингу;

провести аналіз системи франчайзингу в розвинених країнах;

дослідити особливості розвитку системи франчайзингових відносин в Україні на базі системи франчайзингових підприємств торгової марки „Хата ламінату”.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є система франчайзингових малих підприємств - торгових магазинів „Хата ламінату” в Україні та конкретно в м.Кременчуку як процес взаємодії великого й малого бізнесу. Предметом дослідження є оцінка ефективності діяльності франчайзингових підприємств в сучасній економіці.

Теоретичною й методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і закордонних вчених по теоретичних і практичних питаннях сутнісних характеристик франчайзингу, контрактних відносин великого й малого бізнесу. У процесі аналізу використовувався метод порівняльного й системного аналізу, узагальнення, емпіричного дослідження й ін.

Інформаційна база дослідження. У даній дипломній роботі використовувалися закони України, Російської Федерації, бази даних інформаційноаналітичного центрів «Росбізнесконсалтинг», Української й Російської асоціації франчайзингу, були використані також статистичні дані й аналітичні матеріали інтернетсайтів, присвячені даній проблемі, а також звітні фінансові матеріали по діяльності одного з магазинів „Хата ламінату” в м.Кременчуку.

До найбільш важливих результатів, що характеризують наукову новизну дослідження, ставляться наступні положення:

1. На основі комплексного дослідження еволюції контрактних відносин великого й малого бізнесу франчайзинг визначений як особлива форма організації «бізнессередовища», що дозволяє фірмілідеру підтримувати й створювати свої пануючі позиції на ринку, надаючи малим фірмам певний набір послуг, спрямованих на підтримку своїх лідируючих позицій на ринку конкретного продукту.

2. Обґрунтовано, що в умовах сучасних глобальних трансформаційних процесів, пов'язаних зі зменшенням частки традиційного виробництва й ростом сфери послуг, перспективи розвитку системи франчайзингу визначаються двоїстими процесами спеціалізації й диверсифікованості бізнесу, організованого на принципах інтеграції виробництва й збуту продукції.

Практична значимість роботи визначається тим, що:

отримані результати дозволяють більш повно досліджувати франчайзингові системи як процес взаємодії великих і малих підприємств у сучасній економіці;

в дипломному проекті обгрунтований напрямок диверсифікаційного об'єднання мережі магазинів «Хата ламінату» на базі створення власного центру « Інтернетмагазин дизайнового моделювання та продаж» як обґрунтоване рішення проблем розвитку франчайзингової мережі магазинів торгової марки «Хата ламінату» в Україні.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФРАНЧАЙЗИНГОВОЇ СХЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

1.1 Организаційноекономічні методи впровадження франчайзингових систем

Одним із ключових понять у системі франчайзингових відносин є франшиза (франчайзинговий пакет). Під ним розуміється повна бізнессистема, включаючи допомогу з ведення робіт, програмне забезпечення, документацію й інші матеріали, що франчайзер передає франчайзі. Наявність франшизи дозволяє останньому працювати досить ефективно, навіть при відсутності попереднього досвіду й знань у відповідній сфері бізнесу [27].

Обов'язки сторін у франчайзингу [28]:

1. Франчайзі здійснює свою діяльність під товарним знаком франчайзера, використовуючи його репутацію й імідж, а тому більшість кінцевих споживачів ідентифікує його по своєму фірмовому стилю й особливостям роботи із франчайзером.

Саме тому для успішного ведення бізнесу й недопущення негативного впливу на загальний імідж і ринкову репутацію франчайзингової мережі франчайзер забезпечує франчайзі різними формами підтримки й регулює певні аспекти його діяльності. При цьому не порушується економічна і юридична самостійність франчайзі. У цілому, у франчайзинговій угоді обмовляються обов'язки як франчайзера, так і франчайзі:

2. Обов'язки франчайзера:

передача прав на використання торговельної марки;

розробка єдиної документації й передача пакетів документів, включаючи опис ноухау, технологій ведення бізнесу, виробничих стандартів і секретів;

забезпечення постійної підтримки на етапі відкриття бізнесу (пошук місця розташування, здійснення маркетингових досліджень, покупка й оренда земельних ділянок, будівництво й оренда будинків, оснащення приміщень, розробка концепції й архітектурного рішення, консультація по оформленню франшизного підприємства, проведення рекламних акцій, допомога в підборі персоналу і його навчанні й т.і.);

забезпечення постійної підтримки. Франчайзер повинен забезпечувати постійну підтримку кожному франчайзі, включаючи підвищення кваліфікації, підтримку в керуванні, проведення рекламної політики й надання оперативних послуг з вимоги франчайзера;

висновок і підтримка ексклюзивних договорів про поставки. Франчайзер, як правило, має можливість вести переговори з найбільшими постачальниками сировини й устаткування на більш вигідних умовах. Отримані в такий спосіб знижки дозволяють франчайзі значно зменшити свої витрати;

проведення регулярного контролю якості роботи франчайзі.

3. Обов'язки франчайзі:

виплата первісного й регулярного внесків;

дотримання стандартів і технологій франчайзера;

придбання або оренда устаткування, що відповідає стандартам ведення бізнесу франчайзера;

забезпечення відповідності якості вироблених на підставі угоди товарів, виконуваних робіт або послуг рівню якості, надаваного безпосередньо самим франчайзером або стандартам якості, певним їм;

надання клієнтам всіх додаткових послуг, на які вони могли б розраховувати із боку безпосередньо франчайзера;

інформування клієнтів найбільш очевидним способом про використання фірмового найменування й товарного знака або інших способів індивідуалізації компаніїфранчайзера в рамках франчайзингової угоди;

нерозголошення секретів виробництва франчайзера й іншої отриманої від нього інформації конфіденційного характеру;

надання субфранчайзингу, якщо це передбачається по франчайзинговій угоді;

виконання розроблених франчайзером програм розвитку бізнесу.

4. Ціна франчайзингу. Загальна ціна франшизи включає наступні види платежів:

початкова плата (паушальний внесок) за одержання ліцензії на використання торговельної марки й інших об'єктів інтелектуальної власності франчайзера. Становить 510% від сукупної вартості створення одного франшизного підприємства;

періодичні (як правило, щомісячні або щотижневі) відрахування (роялті, сервісна плата) у відсотках від валового доходу (прибутку, обороту) або в абсолютному грошовому виразі за використання товарного знака, ноухау, технологій, а також за надавану франчайзером технічну й інформаційну підтримку, навчання й консалтинг;

плата за рекламу платежі в загальний рекламний фонд франшизної системи (окремий рядок бюджету франчайзі або елемент платежів роялті);

додаткові платежі за послуги франчайзера, не передбачені франчайзинговою угодою.

По даним Міжнародної асоціації франчайзингу, початкова плата для більшості франчайзерів перебуває в діапазоні від $20000 до $28000. Періодичні ж платежі франчайзі в середньому варіюються від 3% до 6% від обсягу продажів [31].

Експерти рекомендують акцентувати увагу на величині сукупних витрат, необхідних для відкриття франшизного підприємства. Для більшості франчайзингових мереж світу цей показник перебуває в діапазоні від $20 000 до $1 000 000, залежно від типу франшизи, сфери бізнесу, прав на нерухомість і земельну ділянку (оренда або придбання у власність). У середньому обсяг інвестицій, необхідний для створення одного франшизного підприємства, включаючи вартість нерухомості, становить біля $320 000.

5. Види франчайзингу. Характер відносин між франчайзером і франчайзі в значній мірі залежить від виду франчайзингової угоди.

Залежно від рівня екслюзивності надаваних прав франшиза ділиться на виняткову (ексклюзивне право франчайзі використовувати франшизу на певній території) або невиняткову, що припускає можливість конкуренції на певній території декількох франчайзі однієї й тої ж мережі й безпосереднього франчайзера.

Як правило, великі міжнародні франчайзери використовують вспливаючу схему розвитку франчайзингової мережі в тій або іншій країні: на першому етапі створюється власне представництво, що протягом декількох років, поряд з вивченням ринку, здійснює основну діяльність із використанням стандартних підходів, тим самим апробуючи його в нових умовах і, якщо це необхідно, адаптуючи. Якщо в результаті робиться висновок про відповідність бізнеспідходу компанії умовам ринку й про готовність місцевих компаній працювати по франшизі, представництво починає здійснювати пошук і відбір франчайзі, повною мірою забезпечуючи підтримку й контроль їх діяльності без залучення головного офісу.

Залежно від утримування франшизи (франчайзингового пакету) виділяються такі види франчайзингу [39]:

виробничий;

товарний;

сервісний;

франчайзинг бізнесуформату.

1. Виробничий франчайзинг.

Виробничий франчайзинг припускає передачу франчайзером запатентованих технологій і сировини для виробництва певного продукта. Найчастіше при цьому франчайзер провадить і поставляють франчайзі певні інгредієнти, технологія виробництва яких не розголошується.

Найбільшою мірою цей вид франчайзингу представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Практично всі підприємства, що здійснюють розлив і упакування продукції таких відомих компаній, як Coca Cola, Pepsico і інші, здійснюють свою діяльність у рамках виробничого франчайзингу. При цьому франчайзер продає франчайзі необхідні для виробництва концентрати. Франчайзі потім розподіляє готову продукцію серед місцевих дилерів.

Виробничий франчайзинг має багато загальних рис із ліцензійною угодою. Однак франчайзі на відміну від ліцензіата у взаємовідносинами зі споживачами, працюючи під фірмовим найменуванням або товарним знаком франчайзера, асоціюється з ним і є представником його товарів (послуг).

У рамках виробничого франчайзингу предметом угоди є продаж на пільгових умовах спеціального устаткування для виробництва певної продукції. При цьому франчайзинговий пакет, як правило, містить у собі: вимоги до виробничих і складських приміщень, посібник з організації виробництва й інструкції з керування виробничим персоналом, право використання захищених патентами технологій і торговельної марки.

2. Франчайзинг товару.

Франчайзинг товару, або товарний франчайзинг, не має стандартизованого визначення, тому наведемо варіанти з декількох джерел:

а) Товарний франчайзінг являє собою продаж товарів, вироблених франчайзором під зареєстрованим товарним знаком. Франчайзі, як правило, здійснює їх післяпродажне обслуговування [26].

б) Товарний франчайзинг, який іноді називають "франчайзинг продукту (торгового імені)" [28]. Це франчайзинг у сфері торгівлі та продажу готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером звичайно є виробник, що продає готовий продукт чи напівфабрикат дилеруфранчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним для взаємин партнерів -- франчайзера і франчайзідилера.

Цей вид діяльності передбачає придбання в провідної компанії права на продаж товарів під її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі купує у франчайзера товари і перепродує їх від імені франчайзера. В окремих випадках провідна компанія бере участь в оплаті гарантійних послуг, відшкодуванні витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

Типовою сферою застосування цієї форми контрактних відносин є продаж і обслуговування вантажних і легкових автомобілів, роздрібний продаж нафтопродуктів, безалкогольних напоїв. В наш час франчайзинг у форматі "продукт і торгова марка" становить близько 30 % від усіх франчайзингових угод.

в) При товарному франчайзингу франчайзі на пільгових умовах одержує від франчайзера товари для їхньої подальшої реалізації [68]. При цьому франчайзером, як правило, виступає великий виробник, що надає франчайзі право на продаж і сервісне обслуговування під торговельною маркою франчайзера товарів, виготовлювачем яких може бути як сам франчайзер, так і інші компанії. Як правило, франчайзер поставляє франчайзі визначений товар у рамках застережених асортиментів для продажу за застереженою технологією. На відміну від дилерських договорів, у рамках угод про торговий франчайзинг детально прописуються вимоги до технології продажів і умови використання товарного знака. Крім того, франчайзер, як правило, забезпечує франчайзі фінансовою (у випадку придбання або будівництва об'єктів нерухомості), рекламною, консультаційною й інформаційною підтримкою, надаючи також послуги навчання й стажування персоналу. Такий підхід дає гарантію виробникам у тім, що їхні товари потраплять до споживачів точно в такому виді, у якому вони були створені. При цьому ім'я й торгова марка компанії одержували широке поширення й приносили всі вигоди споживачам.

У цілому, на думку експертів, товарний франчайзинг у більш вигідний франчайзеру, оскільки забезпечує просування його товарного знака й розширення мережі збуту при мінімальних капітальних і поточних витратах. Найчастіше товарний франчайзинг використовується в продажі бензину, автомобілей, велосипедів, алкогольних і безалкогольних напоїв і інших товарів у роздробі [76].

На думку експертів, найбільше поширення в Україні одержав товарний франчайзинг. При цьому основними мотивами, що спонукують компанії-франчайзери використовувати механізм франчайзингу, є розширення присутності на ринку, підвищення популярності торговельної марки, збільшення обсягу продажів, зростання контролю над діяльністю каналів дистрибьюції й забезпечення ефективного зворотного зв'язку. На основі товарного франчайзингу працюють дилерські мережі фірмових бензоколонок («ТНК», «Лукойл», «Альянс»), торгівлі косметикою ( «AVON») й фірмовим одягом.

На сьогоднішній день, по оцінках експертів, найпоширенішим різновидом товарного франчайзингу в Україні є джоббінг [86]. Даний вид франчайзингу являє собою схему співробітництва незалежних компаній - постачальників нафтопродуктів і власника АЗС. При цьому АЗС функціонують під торговельною маркою постачальника й продають тільки його нафтопродукти, постачальник же, зі своєї сторони, гарантує стабільність поставок, високу якість нафтопродуктів, надання цінових знижок і підвищення професійного рівня керівників АЗС за рахунок стажувань у західних компаніях. Франчайзинг у торгівлі нафтопродуктами здійснюється на основі укладання договору (строком, як правило, більше 1 року), що передбачає строге дотримання франчайзі всіх корпоративних правил торгівлі, включаючи «зовнішній вигляд» АЗС, рівень обслуговування персоналу, якість пального. При цьому в більшості випадків формування роздрібних цін франчайзі здійснює самостійно, однак його цінова політика не повинна вступати в протиріччя з концепцією компаніїфранчайзера [87].

3. Сервісний франчайзинг.

У рамках сервісного франчайзингу франчайзер, крім передачі обладнання й надання права на продаж послуг, здійснює передачу технологій продажів, обслуговування клієнтів, а також контролює всі аспекти їхнього застосування. У цілому, сервісний франчайзинг являє собою синтез двох описаних вище видів франчайзингу в сфері послуг. Сутність його складається в тім, що франчайзі надається право на здійснення певного виду діяльності під торговельною маркою франчайзера.

Знайома всім франчайзингова система McDonalds поряд з товарним знаком і технологією готування бутербродів має свої стандарти внутрішнього й зовнішнього дизайну приміщень, фірмового стилю у всіх елементах організації готування блюд і обслуговування клієнтів.

4. Франчайзинг бізнесуформату.

Найбільше ж перспективним на сьогоднішній день видом франчайзингу є франчайзинг бізнесуформату. Тут франчайзер, крім прав на використовування товарного знака, передає франчайзі відпрацьовану модель організації й ведення бізнесу. Франчайзинг бізнесформату припускає складання франчайзером великого пакета супутній оренді торговельної марки документів так званого brandbook, що включає в себе детальні технології ведення бізнесу й правила, аж до параметрів роботи з нерухомістю (місце розташування, інтенсивність людських потоків, діапазон орендних ставок й так далі), оформлення інтер'єра приміщень, освітлення, розташування меблів, зовнішнього вигляду співробітників, специфіки роботи з кредиторами по поставкам, рекламної політики й т.д. У результаті, франчайзі повністю ідентифікується із франчайзером і фактично стає частиною його загальної корпоративної системи. У багатьох випадках, як це, наприклад, відбувається в мережах фастфуд McDonald's, франшизні підприємства обслуговуються централізованими поставками продуктів, додержуються єдиного підходу в частині технологічного процесу, асортиментів, стилю обслуговування й так далі. Виключення у вигляді незначних відхилень від стандарту допускаються дуже рідко. Приміром, незважаючи на те, що в усьому світі в ресторанах мережі McDonald's напої, які містять алкоголь, не входять в асортименти продукції, у Німеччині й Чехії в меню включене пиво, оскільки воно є невід'ємною частиною національної культури.

Франчайзер при такому франчайзингу може бути підприємством, яке видобуває сировину, виробником, оптовим або роздрібним торговцем, підприємством сфери послуг, а може бути тільки власником прав, які за договором передаються франчайзі на певних умовах. Франчайзинг може бути визначений як спосіб доставки продукції або послуг споживачеві, спосіб розвитку бізнесу й завоювання ринку на основі кооперації матеріальних і фінансових коштів і зусиль різних підприємств. Франчайзинг може розглядатися також і як угода, при якій виробник або єдиний розповсюджувач продукту або послуги, захищених торговельною маркою, дає ексклюзивні права на поширення на даній території своєї продукцій або послуг незалежним підприємцям (роздрібним торговцям) в обмін на одержання від них платежів (роялті) за умови дотримання технологій виробничих і обслуговуючих операцій.

Приміром, у США, по оцінках експертів, на сьогоднішній день франчайзинг бізнесуформату становить близько 75% від загальної кількості франчайзингових угод.

У процесі своєї еволюції франчайзинг пройшов через два основних етапи [46]:

1. Етап традиційного франчайзингу характеризується використанням франчайзингу в наступних галузях економіки: в області продажу автомобілів («Дженерал Моторс»), в області розливу й продажу прохолодних напоїв («КокаКола»), в області реалізації нафтопродуктів («Ексон», «Мобіл», «Шелл»). На цьому етапі франчайзі користувався лише торговельною маркою франчайзера для перепродажу товарів, куплених їм у франчайзера.

73

1889 р. 1899 р. 1930е рр. 1950е рр. 1970е рр. по наст. Час

Традиційний франчайзинг Сучасний франчайзинг

Рис.1.1. Еволюція системи франчайзингу [46]

2. Етап сучасного франчайзингу. На цьому щаблі еволюції договірні відносини по системі «бізнесформат» одержали поширення практично у всіх сферах економіки (Рис.1.1).

У літературі існує безліч визначень франчайзингу, але відзначимо, що у вітчизняній літературі ще немає науково обгрунтованих термінів, що характеризують дану систему. На основі комплексного аналізу західної й вітчизняної літератури, а також нормативних актів, найбільш повно відповідає наступне визначення: франчайзинг це особлива форма організації «бізнессередовища», що дозволяє фірмілідерові підтримувати й створювати свої пануючі позиції на ринку товарів і послуг.

Велика фірма забезпечує малого партнера механізмом моніторингу «бізнессередовища», спрямованим на підтримку своїх лідируючих позицій на ринку конкретного продукту (проведення первісного курсу навчання, при проведенні якого франчайзер передає франчайзі своє «ноухау» шляхом навчання персоналу застосовуваним їм самим методам керування й організації процесу роботи; проведення маркетингових досліджень на території діяльності франчайзі; надання консультаційної допомоги в підборі приміщення, доставці необхідного устаткування й підготовці його до роботи), в обмін на інформацію про якісні зміни структури попиту на ринку товарів і послуг.

Пануюча фірма здатна організувати ефективне керування, що забезпечує повний контроль над інтегрованою галузевою структурою в чинність того, що їй підвладно використання складних управлінських підходів, як над власністю, так і над поводженням фанчайзингових підрозділів. За допомогою організованого менеджменту здійснює досить повний контроль і при відсутності його юридичного оформлення над власністю фірм, що ввійшли у франчайзингову систему. У результаті одна компанія встановлює контроль над поводженням іншої, юридично незалежною фірмою.

Відповідно до визначення Міжнародної Асоціації Франчайзингу, “франчайзинг це система перманентних відносин, установлюваних між франчайзором і франчайзі, у результаті яких знання, імідж, успіх, методи виробництва й маркетинг передаються франчайзі в обмін на взаємне задоволення інтересів” [68].

Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв'язки. Це пов'язане з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У міжнародних масштабах переміщаються не тільки товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал і робоча сила. Охопленою сферою є не тільки сфера обігу, а й сфера виробництва. Для нормальної підтримки й розвитку національного виробництва стає необхідним взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці й обміні. Підсилюється інтернаціоналізація виробництва й усього господарського життя, яка стала основою формування світового господарства.

Франчайзинг створює оптимальні умови для побудови мережі без залучення кредитних ресурсів мережний бізнес створюється за рахунок франчайзі.

Найбільш привабливим партнером у цьому випадку є суб'єкт, що веде власний бізнес, або готовий його почати. Простий найм регіональних представників не вирішує подібне завдання найманий співробітник навряд чи почне уболівати душею за загальною справою. Тоді як франчайзі, що вступив у франчайзингову мережу, є інвестором у рамках вкладених їм коштів і виступає на локальному ринку партнером, що у міру своїх здатностей працює разом із франчайзором, вирішуючи однакові проблеми, прагнучи до однієї з ним мети.

Розглянемо еволюцію й просторовий розвиток технологій франчайзинга, як яскравого приклада реалізації принципів інтернаціоналізації й інтенсифікації бізнесівтехнологій.

Із середини п'ятидесятих років франчайзинг у корені змінив темпи розвитку сотень і тисяч фірм спочатку в США, а потім і більш ніж в 100 країнах світу. Деякі великі фірми франчайзери мають по тисячі й більше партнерів франчайзі, забезпечуючи широке регіональне поширення своїх марочних товарів і послуг. В Україні успіхи по поширенню цієї самої надійної й перспективної форми розвитку малого й середнього бізнесу поки дуже скромні. І це одна із причин того, що малий і середній бізнес в Україні розвиваються повільно.

Можна різними способами одержати дозвіл, щоб стати франчайзі, найпоширенішими способами є [72]:

1. Прямий франчайзинг. Франчайзер продає франшизу прямо місцевому підприємцеві (франчайзі). Це найкращий спосіб, щоб забезпечити гарний взаємозв'язок між франчайзером і франчайзі. У випадку з міжнародним франчайзингом, де географічна відстань між франчайзером і франчайзі велика, недоліком такого методу може бути відсутність підтримки на місцевому рівні й менше уваги до місцевих особливостей. Багато дрібних франчайзерів не прибігають до такої форми франчайзингу, тому що йде багато часу й зусиль на підтримку регіональних франчайзі. Великі франчайзери використовують таку систему з метою дослідження ринку й умов ведення бізнесу в даній країні. Уявіть собі, як сильно ви ризикуєте, коли плануючи створити систему з 50 франшиз та виявляєте, після розвитку 5 франшиз, що існують місцеві культурні розходження, які роблять ваш бізнес невигідним. Замість цього, франчайзер продає одну франшизу й стежить за її розвитком. Якщо все йде добре, то франчайзер може почати продавати більшу кількість франшиз у цій країні.

2. Майстерфраншиза. Відносини по майстерфраншизі виникають, коли міжнародний франчайзер продає виключні права на розвиток всієї системи на території всієї країни одному франчайзі. Такий тип франчайзі називається власник майстерліцензії. Таким чином, франчайзі стає франчайзером у даній країні, продаючи й пропонуючи франшизи іншим підприємцям і збираючи з них сервісну плату (роялті). Це часто відбувається, коли існує очевидний попит на франшизу. У такому випадку франчайзер не турбується про те, буде його бізнес розвиватися успішно чи ні. Замість цього франчайзер шукає добре забезпеченого місцевого підприємця, що володіє організацією, яка дозволить йому впровадити систему франчайзера успішно працюючою концепцією на території всієї країни.

Формування правовідносин договору про франчайзинг в Україні повинне формуватися в порівнянні зі світовим досвідом і перспективами розвитку в Україні.

У сучасному розумінні франчайзингова система співробітництва являє собою специфічну варіацію вертикальної інтеграції великих і маленьких фірм через оригінальну систему контрактівліцензій (франшиз). Вони дають можливість франчайзі, тобто невеликій фірмі, займатися специфічною підприємницькою діяльністю, початою іншою стороною франчайзером, переважно великою (головною) фірмою.

Отже, характерними рисами франчайзингу є [72]:

1. Право власності однієї організації (франчайзера) на торговельну марку, фірмову послугу, ідею, технологічний процес, патент або спеціалізоване оснащення, а також репутацію, ділові зв'язки й ноухау, тобто інформацію, недоступну франчайзі або іншій третій особі.

2. Продаж франчайзером іншій особі/підприємству (франчайзі) ліцензії (франшизи), яка дозволяє використовувати її торговельну марку, фірмову послугу, ідею, процес, патент або оснащення, а також імідж і ноухау, тобто інформацію, недоступну франчайзі або іншій третій особі.

3. Включення в договір про продаж ліцензії (франшизи) права франчайзера на регулювання й контроль.

4. Оплата франчайзі різноманітних форм компенсації в обмін на придбані права, а також інші послуги, які надаються франчайзером.

Таким чином, залежно від того, на якій стадії виробництва товар переходить від франчайзера до франчайзі, виділяють товарний, виробничий і діловий франчайзинг, які історично змінювали один одного.

В українському праві відсутні законодавчі положення відносно цього виду економічної діяльності. Було б доречно ввести такий розподіл не тільки в теорії права, але й у практичному правовому регулюванні. І діловий, і виробничий, і товарний франчайзинги мають свої особливості, якими не слід зневажати. Існує також класифікація франчайзингу залежно від взаємовідносин франчайзера й франчайзи. Зокрема, розрізняють класичну модель і такі її модифікації, такі як регіональний франчайзинг, субфранчайзинг і франчайзинг, що розвивається.

Незважаючи на широке застосування франчайзингу в усьому світі, тільки 14 країн мають специальні законодавчі акти, які стосуються франчайзингу. До числа таких країн відносяться США, Канада, Мексика, Бразилія, Іспанія, Франція, Австралія, Китай, Малайзія, Індонезія, Північна Корея, Білорусія, Росія, Румунія. Аналіз законодавства цих країн дозволяє поділити їх на дві великі групи [74]:

1. Країни, у яких законодавець шляхом прийняття спеціальних актів впливає на формування волевиявлення сторін під час підписання договору, тобто законодавчо регулюються переддоговірні відносини франчайзера й франчайзі,

2. Країни, у яких законодавчо регулюються правовідносини сторін в основному на стадії виконання й припинення франчайзингового договору. До другої групи країн належать Білорусія, Росія й Румунія.

Основні правила побудови франчайзинговой мережі [72]:

Створення якісного, конкурентоспроможного й диференційованого продукту.

Створення моделі утворення доходу, який забезпечує прийнятний рівень прибутковості для франчайзера й для франчайзі.

Створення стійкої репутації товарного знака або торговельної марки.

Забезпечення захисту бізнесформату, товарного знака або торговельної марки.

Відпрацьовування бізнеспроцесів і забезпечення їхньої максимальної простоти, легкості в освоєнні й введенні в експлуатацію.

Документування бізнесформату, включаючи бізнеспроцеси, вимоги до роздрібного підприємства й до потенційних франчайзі.

Оцінка кількості потенційних франчайзі.

Розробка бізнесплану й бюджету франчайзингової мережі.

Розробка механізму пошуку й відбору франчайзі.

Розробка франчайзингових угод. Визначення розміру початкового внеску й регулярних відрахувань від франчайзі.

Розробка систем навчання, супроводу запуску й технічної підтримки.

Розробка системи розвитку франчайзингової мережі.

Розробка системи керування франчайзинговою мережею й інформаційними системами.

Забезпечення механізму кредитування франчайзі банками (при фондоємності бізнесуформату).

Відбір франчайзі, заключення угод, запуск нових підприємств.

Керування відносинами із франчайзі. Підтримка бізнесу франчайзі й контроль дотримання бізнесуформату.

Розвиток бізнесуформату.

Типові розділи франчайзингової угоди, єдині для всієї мережі [76]:

Визначення інтелектуальної власності франчайзера: торговельний знак, ноухау, спеціальні деталі виробничого процесу, торговельні й виробничі секрети й інша конфіденційна інформація.

Виплати: первинний внесок, регулярно оцінюваний сервісний внесок за використання товарного знака, виплати в рекламний фонд, внески за додаткові послуги. Строки й умови оплати.

Передача ділової й технічної інформації через систему навчання й підтримки.

Документація всіх правил і положень, єдиних для всієї франчайзингової системи.

Методи контролю якості, дотримання стандартів і оцінки роботи франчайзі.

Постійна підтримка: підвищення кваліфікації, підтримка в управлінні й оперативні послуги за вимогами.

Підтримка централізованих поставок і сприяння в одержанні знижок.

Конкурсні умови для тих франчайзі, які хочуть володіти більше, ніж однією франшизою.

Надання захищеної території для франчайзі.

Умови продовження й розірвання угоди.

Зобов'язання франчайзі по первинній покупці устаткування, меблів, інвентарю й вивіски.

Обмеження на використання франчайзі торговельної марки.

Проходження франчайзі курсів навчання виробничим стандартам.

Проходження франчайзі курсів навчання розвитку бізнесмережі.

1.2 Сучасний стан розвитку франчайзингу в світовій економіці

Сьогодні світовий ринок франчайзингу зростає й вважається одним із самих перспективних. Ця форма успішно використовується в 80 країнах, де франчайзингові фірми створюють близько 13% валового національного продукту. Багато фахівців вважають, що найближчим часом половина роздрібних продажів буде здійснюватися роздрібними торговельними підприємствами в рамках системи франчайзингу [81].

Точну цифру існуючих франчайзингових компаній назвати не можна. Існують лише приблизні дані, що на сьогоднішній день у світі нараховується більше 16 500 франчайзерів і більше 165 500 франчайзі [81]. Сьогодні франчайзинг використовується приблизно в 75 сферах бізнесу від фастфудів і ресторанів до операцій з нерухомістю і юридичними послугами.

По даним FRANDATA Corporation, сферами економіки, у яких франчайзинг одержав сьогодні найбільше поширення є: підприємства фастфуд близько 20% загальносвітової кількості франчайзі, роздрібна торгівля (у тому числі продуктами харчування) 15%, сфера послуг (у тому числі спортивних і туристичних) близько 12%, автомобільні перевезення й обслуговування 8%, будівництво 7%.[83].

Визнаними лідерами франчайзингу й експортерами франшизного бізнесу по усьому світі є США, Канада, Корея, Японія, Австралія, лідери Європи Німеччина, Франція й Великобританія [83].

США є світовим лідером у розвитку системи франчайзингу [81]. В 1998 році в Америці налічувалося близько 1 200 франчайзерів; в 2002 році діяло вже приблизно 1 500 франчайзерів і 350 000 франчайзі; на сьогодні нараховується близько 2 400 франчайзерів і 767 000 франчайзі.

Приведемо статистичні дані по категоріях франчайзингових компаній США: 81,1% франчайзингових підприємств США відносяться до франчайзингу бізнесуформату; 18,9% франчайзингових підприємств США відносяться до франчайзингу товару.

У підприємствах першого типу задіяно 79,5% службовців, другого 20,5% службовців від загального числа в сфері франчайзингу [81]. У цей час, за деякими оцінками, у США до 56% франшизних систем зосереджено в першій десятці галузей, у яких франчайзинг найбільш результативний.

Найбільш активними франчайзинговими системами в Америці можна назвати America Center (послуги), Athlete's Foot (спортивне устаткування), Avis (прокат автомобілів), Baskin Robbins (морозиво), Burger King (швидке харчування), Century (нерухомість), Chem Dry (послуги), City Looks (перукарні), Comfort Inn (готелі), Domino's Pizza (доставка піци), ERA (нерухомість), Future Kids (дитяча освіта), Haagen Dazs (морозиво), Holiday Inn (готелі), Levi's Store (одяг), Mail Boxes (поштові послуги), McDonald's (швидке харчування), Midas (автомобільний сервіс), New Horizons (комп'ютерне навчання), Petland (їжа для тварин), Pizza Hut (швидке харчування), Quality Hotel (готелі), Rainbow Intl. (послуги) [83].

Річний обсяг продажів у рамках системи франчайзингу в США перевищує $1,5 трильйона, при цьому близько 40% підприємств роздрібної торгівлі є франчайзинговими (прогноз на 2010 рік 50%). Франчайзинг у сфері роздрібної торгівлі забезпечує приблизно 15% ВВП США. Приблизно 60% ВНП країни виробляється підприємствами малого й середнього бізнесу, більш 50% з яких працює по системі франчайзингу. По даним адміністрації малого бізнесу США, за останні п'ять років у країні більше 85% малих підприємств по тимі або інших причинах припинили своє існування. За той же період тільки 14% підприємствфранчайзі були закриті. Таким чином, у середньому з восьми створених франшизних підприємств протягом перших п'яти років тільки одне припиняє своє існування [83].

В 1990 році у дванадцяти країнах Європи було зареєстровано 1 600 франчайзингових систем і 85 000 франчайзі. Згідно статистичним даним, у березні 1997 року, на Європейському салоні франчайзингу й торгівлі в Парижу, у Європі діяли більш ніж 3 500 франчайзингових систем і 134 000 франчайзі, які наймали приблизно 1 000 000 працівників. Товарообіг становив $70 мільярдів на рік [81].

По кількості франчайзерів і франчайзі Німеччина займає одну з передових позицій у сфері розвитку франчайзингу серед європейських країн. В 1998 році в цій країні діяло 530 франчайзерів і 22 000 франчайзі. У сьогоднішній час працює 950 франчайзерів і 49 000 франчайзі [87]. Найбільш високе зростання франчайзингу спостерігається в сфері швидкого харчування, а так само в сферах обслуговування, ательє, автосервісах і автосалонах, індустрії розваг, сфері освіти, чищення одягу, туризму й готельного бізнесу. Товарообіг у сфері франчайзингу Німеччини 22,4 мільярди євро на рік [87].

Франція також є одним з лідерів по розвитку франчайзингу серед європейських країн. В 1998 році там діяло близько 470 франчайзерів і 25 800 франчайзі. На сьогоднішній день у Франції існує більш ніж 720 франчайзерів і 33 300 франчайзі [83].

Ринок франчайзингу у Франції розвивається стабільно й динамічно. По даним Федерації Франчайзингу найбільші обороти по франчайзингу сьогодні спостерігаються у Франції в сфері нерухомості. Друге місце належить обслуговуванню приватних осіб (наприклад, заняттю з дітьми після школи) і підприємств (підтримка малих і середніх фірм, а також керування бухгалтерським обліком, персоналом, секретарській справі). Значна частка у франчайзингу належить продуктам харчування й готовому одягу (у кожного сектора по 5 000 пунктів продажів) [83].

Великобританія також займає передові позиції в сфері розвитку франчайзингу серед європейських країн. В 1998 році в Британії існувало 568 франчайзерів і 29 100 франчайзі [81], на сьогодні нараховується 670 франчайзерів.

У Великобританії підгалузь швидкого харчування набагато випереджає інші по ступені використання франчайзингових схем і в багатьох аспектах віддзеркалює ситуацію у всій франчайзинговій сфері країни. Тут найбільш високий рівень поширення цього бізнесформату з'явився серед тематичних ресторанів і ресторанів національної кухні. Щорічний дохід у сфері франчайзингу становить більше 10 мільярдів фунтів стерлінгів [81].

Франчайзинг відіграє важливу роль в Італії. По показниках розвитку ця країна перебуває недалеко від таких визнаних європейських лідерів, як Німеччина, Франція й Великобританія [90]. В 1998 році в Італії було 436 франчайзерів і 21 400 франчайзі [90]. На цей момент існують уже близько 655 франчайзерів і 44 426 франчайзі.

В Італії, по даним Італійської Асоціації Франчайзингу, франчайзинг зосереджений переважно в сфері електроніки (телебачення, DVD) 20% ринку, продуктів харчування 15%, туризмі. Найменш франчайзинг розвинений у сфері мороженого й товарів, призначених для зниження ваги. Усього ж італійський франчайзинг працює більше 20 років (з 1970 року) і нараховує 760 брендів, при чому мережа франчайзі нараховує 48 500 підприємств продажів, а оборот 20 мільярдів євро. У франчайзинговій системі працює 175 000 осіб. Таким чином, в Італії вплив франчайзингу на економіку є значним, тому до підприємців, що працюють у цій галузі, охоче прислухаються й уряд, і політики, і регіональна влада [90]. Кожний новий франчайзі одержує від Італійської Асоціації Франчайзингу 50 000 євро, з яких 50% грант, 50% кредит під маленький відсоток.

Франчайзинг в Іспанії переживає останнім часом бурхливе зростання, як наслідок підприємницької ініціативи франчайзерів і франчайзі, які змогли за допомогою консалтингових фірм перетворити систему роздрібної торгівлі й сфери обслуговування. Усе більше витісняються традиційні маленькі крамнички, на зміну їм приходять фірми, що входять у добре організовану й структуровану франчайзингову мережу [91]. Більше восьми років існує Іспанська Асоціація Франчайзингу. В 1998 році в Іспанії налічувалося приблизно 288 франчайзерів і 13 200 франчайзі. На сьгодні діє вже 646 франчайзерів і 27 000 франчайзі. Річний оборот у рамках франчайзингу 3,5 мільярдів євро, у секторі зайнято 82 000 осіб. Підраховано, що в Іспанії кількість традиційних торговельних підприємств, що закрилися в перші два роки існування в шість разів більше, ніж франчайзингових [91].

В 1998 році у Швеції налічувалося 230 франчайзерів і 9 200 франчайзі. На сьогоднішній день там функціонують більш ніж 350 франчайзерів і 15 000 франчайзі.

В 1998 році в Австрії діяло 210 франчайзерів і 3 000 франчайзі. У цей час у цій країні існує більш ніж 320 франчайзерів і 4 500 франчайзі [81].

Абсолютним лідером у сфері франчайзингу в Центральній і ПівденноСхідній Європі є Угорщина. В 1998 році в Угорщині налічувалося близько 220 франчайзерів і 5 000 франчайзі [74]. У цей час існує вже приблизно 250 франчайзерів і 20 000 франчайзі. У цьому секторі працюють 45 000 осіб, а обсяг продажів досягає 2,6 мільярди євро, що становить 5% від загального обсягу роздрібних продажів. Більшість суб'єктів франчайзингу працює в сфері швидкого харчування, значна кількість у таких, як швейна промисловість, фотопослуги, копіювання, бензозаправки, готелі, поштові послуги, авто послуги, нерухомість, туризм, послуги оренди й так далі.

Франчайзинг у Польщі усе ще залишається маловідомою галуззю бізнесу, хоча вперше він виник тут ще перед Другою Світовою Війною [74]. На сьогоднішній день у Польщі працює близько 170 франчайзингових систем: 105 вітчизняних і 65 іноземних. Річний оборот у сфері франчайзингу складає 3,5% ВНП [74].

В 1998 році в Чехії діяло лише 40 франчайзингових систем і 800 франчайзі. На сьогоднішній день існує вже 79 франчайзингових систем. Харчова й швейні промисловості в цій країні є найбільше привабливі для франчайзингу. Через високі доходи й відносно швидку окупність інвестиційних видатків, найбільш кращими для франчайзингу є зони, де населення має високу купівельну спроможність.

У Румунії франчайзинг розвивається повільно, головним чином через більше строгі вимоги до потенційних партнерів (великий початковий капітал). Незважаючи на це, такі компанії як CocaCola, Pepsi Cola, Pizza Hut, Kentucky Fried Chicken, McDonald's, Shell, AGIP зуміли знайти румунських франчайзі й розширити свій бізнес на цьому ринку [74].

У Росії франчайзинг укоренився на початку 90х років, насамперед, дякуючи іноземним компаніям. Якщо в той час на російському ринку існували тільки закордонні бренди, то в цей час російські бренди поступово починають превалювати. По даним Російської Асоціації Франчайзингу, вітчизняні франчайзери повинні зайняти 70% ринку. На сьогодні у країні діє 150 франчайзингових систем і всього 2 500 франчайзі [82]. Більше половини систем можна віднести до невеликого (по класифікації журналу Economist до таким ставляться системи з менш чим 30 підприємств франчайзі). 28% франшиз належать великим підприємствам, які нараховують більше 100 операторів. У цілому існує тенденція до укрупнення франчайзингових систем [82].

У Кореї франчайзинг розвивається досить активно. У цей час там діє 1300 франчайзерів і 100 000 франчайзі .

В 1998 році в Японії налічувалося близько 900 франчайзерів. Сьогодні в даній країні існує вже 1 100 франчайзерів і 200 000 підприємствфранчайзі.

Франчайзинг з'явився в Китаї на початку 90х років як нове знаряддя бізнесу. У Китаї кількість таких систем у порівнянні з 2000 роком виросла більш ніж у п'ять разів і досягла до кінця 2004 року 2 100. По цьому показнику Китай вийшов на друге місце у світі після США. Число франчайзі в 2004 році становило 120 000. Франчайзинговий сектор забезпечував роботою 2 400 000 чоловік, а загальні інвестиції перевищували $7,5 мільярдів.

У цей час у Бразилії діє 1 000 франчайзерів [83].

На сьогоднішній день в Австралії 64 400 франчайзі, на одного франчайзі доводиться 321 людина . Важливо відзначити, що в цій країні понад 90% торгівлі на підприємствах швидкого обслуговування здійснюється в умовах франшизи.

У Марокко в цей час налічується близько 303 працюючих франчайзингових бренда, що на 24% більше, у порівнянні з 240 франшизами, зареєстрованими в 2004 році. Збільшилася також і кількість мастерфранчайзерів: з 97 до 110 [83].

Якщо в усьому світі франчайзинг уже давно став невід'ємним атрибутом економіки, то в Україні він тільки починає знаходити своїх прихильників. Активно розвивається внутрішній франчайзинг, що представляє собою достатньо специфічний сплав закордонних франчайзингових технологій і вітчизняних підходів до ведення бізнесу. Більшість закордонних компаній усе ще воліє забезпечувати присутність на українському ринку власноруч, вкладаючи значні кошти в нове будівництво й здобуваючи функціонуючі об'єкти (як правило, торговельної нерухомості), або виступаючи орендарем відповідних приміщень. Однак в останні роки міжнародні компанії починають виявляти значну цікавість до співробітництва з українськими партнерами на основі франчайзингу, при якому більша частина капітальних витрат здійснюється місцевою стороною. Вітчизняні бізнесмени зі своєї сторони також приходять до усвідомлення всіх переваг використання відомої торговельної марки й відпрацьованої технології ведення бізнесу міжнародних компаній.

У цілому, франчайзинг, як складова економіки України, перебуває на початковому етапі розвитку. По даним Асоціації Франчайзингу України, у нашій країні на сьогоднішній день функціонує більше 100 франчайзингових мереж. Основними напрямками франчайзингу тут є фастфуди й АЗС. Хоча успішні приклади використання франчайзингу в Україні залишаються досить рідкими, в останні кілька років їхня кількість постійно збільшується [86].