Професійна діяльність у галузі паблік рілейшнз та її особливості в Україні

Не менш важливими є і задачі розширення PR-діяльності і номенклатури PR-послуг, надання PR статусу самостійної науки; введення обов'язкових навчальних курсів по зв'язках із громадськістю в плани підготовки по таких спеціальностях, як маркетинг, практична психологія, державне керування й ін.; правове забезпечення PR-діяльності; видання періодичної літератури в цій області (газет, журналів, і т.п.); PR-підтримка зв'язків із громадськістю (формування позитивного відношення населення до PR-діяльності, розробка стандарту якості послуг в області зв'язків із громадськістю; використання Інтернету для надання PR-послуг і формування іміджу як державних установ і політичних партій, так і соціально-культурних установ і комерційних організацій.

За останні роки інтерес до PR в Україні значно виріс. Якщо ще шість-сім років тому кількість людей, що називають себе PR-консультантами, обчислювалося десятками, то сьогодні багато українських структур обзавелися власними „піарістами” або користуються послугами спеціалізованих агентств”. [11., с.49]

Сьогодні PR- компанії і рекламні агентства пропонують, з одного боку, різні види ПР-послуг: взаємодію зі ЗМІ, державними і суспільними установами, створення і реалізацію програм корпоративного пізнання, розробку комунікативної політики компаній, розвиток корпоративних зв'язків, керування кризовими ситуаціями, організацію і проведення презентацій, виставок, пресс-конференцій, семінарів по просуванню товарів і послуг, реалізацію адресних програм, доставку корпоративних подарунків, розповсюдження інформації моніторинг преси, і тренінги. А з іншого боку реальні дії PR-кампаній зводяться в основному до створення і поширення прес-релізів, організації і проведення прес-конференцій, презентацій, а також до роботи з окремими журналістами. Якісного прориву на ринку PR не спостерігається - практично не чути великих PR-акцій, непомітно стрімкого підвищення репутації ні українських, ні закордонних компаній. Створюється враження, що кількісне зростання сектора не вплинуло на якість PR-послуг у країні [11, с.50].

Фахівці пояснюють це тим, що хоча на ринку України дуже багато компаній і приватних функціонерів, які говорять про те, що вони роблять PR, - професіоналів дуже мало - не більше п'яти. Мається на увазі дійсних PR-фахівців з авторитетних агентств, а не фірм, що займаються розміщенням платних статей і які називають це зв'язками з громадськістю. Найбільшим попитом у замовників користується така послуга, як взаємодія зі ЗМІ. І це логічно, оскільки такі засоби масової комунікації, як преса, радіо і телебачення є найпоширенішими і відкритими каналами інформування [11, с.49].

Але все це - проблеми росту вітчизняного PR, який є і буде розвиватися. Кількість PR-спеціалістів, працюючих відповідно до високих етичних і професійних стандартів міжнародної практики PR, буде швидко рости. У перспективах розвитку PR в Україні - велика спеціалізація і розширення переліку послуг, серед яких можуть бути не тільки організація прес-конференцій і великих акцій, але і лобіювання інтересів компанії, консультації по керуванню в кризових ситуаціях. Суспільна думка не тільки виділяє PR з інших видів діяльності, але і позитивно відноситься до нього, хоча поки що дуже часто зв'язки з громадськістю або просто ототожнюються з рекламою, або розглядаються лише в “чорному” світлі (на рівні стереотипів - якщо ПР, то обов'язково - “чорний”.

Фахівці агентства Light Promotion вважають, що з демократизацією суспільства і переходом до ринкової економіки ПР стануть серйозною професією і новою академічною дисципліною. Дослідження ринку показують, що останнім часом значно збільшилася кількість фахівців, що працюють у ПР (відділах компаній і PR агентствах, збільшується попит на ці послуги, набирає силу тенденція збільшення обсягів інвестицій у PR-програми на різних рівнях, а значить, керівники місцевих компаній-виробників продукції розуміють важливість PR. Усе частіше проблематика PR з'являється на сторінках газет і журналів. У 2002 р. почалося видання першого українського професійного журналу "ПРосвіта, ПРополітика, Пропозиція”.

PR-служби з'явилися в державних установах, комерційних структурах, політичних партіях. Тепер спеціалізовані заходи, здійснюються не тільки закордонними PR-агентствами, усе частіше за їхню підготовку і проведення беруться вітчизняні фахівці. Учені здійснюють наукові дослідження в цій області, уже захищені перші дисертації. Збільшується кількість бажаючих вивчати PR. У 1995 р. створена Українська асоціація PR, що прийнята до складу Європейської конфедерації PR (1996р.). У східному регіоні України створена регіональна асоціація PR. PR-послуги на Україні надають більше десятка PR-компаній і безліч рекламних агентств.

Звичайно, на Україні ще вистачає проблем, що стримують розвиток PR і негативно відбивають на репутації нової професії в суспільстві. Це й економічна і валютна нестабільність, і недосконалість законодавства, відсутність чіткої освітньої програми по підготовці професіоналів у галузі паблік рілейшнз і багато чого іншого. Для того, щоб вирішити виниклі проблеми, на потреби розвитку системи зв'язків з громадськістю мають звернути гідну увагу керівні політичні структури України. Але сьогоднішнє відношення до них державних структур нашої країни навряд чи сприяє інтенсивному розвиткові професійної діяльності у галузі зв'язків із громадськістю: вони хоча й обзавелися відповідними службами, покладають на них лише функції зв'язків зі ЗМІ, навантажують аналітичною роботою і активізуються лише під час виборів. А останнім часом став надто помітним розрив між сподіваннями народу на поліпшення свого становища та можливостями держави бути на рівні цих сподівань, особливо, якщо взяти до уваги перехідний стан українського суспільства, об'єктивні труднощі, які потрібно долати на цьому шляху.

Зрозуміло, зв'язки з громадськістю як соціальний і професійний інститут не можна вважати „панацею від усіх негараздів” нашого кризового суспільства. Причини незадовільного стану економіки, науки і культури незалежної України, розбудови її державності настільки глибокі, що одними методами паблік рілейшнз їх не розв'язати. Питання полягає в іншому: чи є можливість пом'якшити негативне ставлення, яке склалося з тих чи інших причин у певних груп громадськості до керівних державних та інших нових структур суспільства, до тих політичних інститутів, які розгорнули свою діяльність в країні? Світовий досвід функціонування системи паблік рілейшнз беззаперечно доводить, що певною мірою цього можна досягти.

Висновки

Отже, звязки з громадськістю поступово стають невід'ємною частиною нашого життя, все більше і більше на неї звертають увагу як окремі організації, так і органи державної влади, розуміючи що ця галузь має великі перспективи. Паблік рілейшнз мають великий вплив на наше суспільство, професійна діяльність стає все більш популярною, спеціалісти з ПР - одним із найбільш довірених осіб вищих посадових фігур, оскільки фахівець із зв'язків з громадськістю - це широко підготовлений професіонал в сфері інформаційної діяльності, який володіє ерудицією і знаннням певної галузі діяльності, і який вміє виділити найбільш перспективні питання і навести мости взаєморозуміння між суспільством і певною громадськістю або групою. Але ця нова професія вимагає і нових вмінь, навичок, якостей, зусиль та підготовки. Таким чином освоєння цього фаху, оволодіння наукою і мистецтвом зв'язків з громадськістю набувають особливої ваги.

Але, на жаль, ми ще не зовсім готові до виконання такого завдання. Певне коло людей, що так або інакше розпочали цікавитися та займатися питаннями паблік рілейшнз, залишається малочисельним, а головне, недостатньо кваліфікованим. В Україні, попри окремі намагання, практично відсутня продумана і забезпечена кваліфікованими фахівцями система фундаментальної підготовки кадрів з означеної спеціальності, яка б дала основу для професійної ПР-діяльності на Україні.

Рекомендації.

Отже, для подальшого розвитку науки і практики паблік рілейшнз в Україні необхідно:

1. Визнання паблік рілейшнз самостійною наукою.

2. Введення обов'язкового викладання зв'язків із громадськістю як дисципліни у вузах.

3. Створення асоціацій ПР, які б допомогали у становленні і розвитку національної галузі ПР, а також у підготовці та перепідготовці кадрів.

4. Розробка стандарту якості послуг українських ПР-агенств та розширення їх кола.

5. Видання газет, журналів з тематики ПР.

6. Формування позитивного відношення населення до PR-діяльності.

7. Використання Інтернету для надання PR-послуг і формування іміджу державних і комерційних установ та організацій.

8. Приділення більшої уваги з боку керівних політичних структур України до розвитку і функціонування ПР-структур, створення правового забезпечення PR-діяльності.

Використана література

1. PR: международная практика (под ред. Сэма Блека).- Москва, 1997.

2. Блэк Сэм. Введение в паблик рилейшнз. Ростов-на Дону, 1998.

3. Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое? Москва, 1990.

4. Тихомирова Є.Б. Звязи с общественностью в Украине: трудный путь становления. //Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология.- 2003, №3.

5. Катлип Скотт и др. Паблик рилейшнз. Теория и практика. 8-е издание. Москва, 2000.

6. Королько В.Г. Основи паблік рілейшнз. Київ, 1997.

7. Моніторинг провідних центральних і електроних друкованих засобів масової інформації щодо висвітлення і проведення передвиборчої кампанії кандидатів у Президенти України. //Нова політика 1999, №5.

8. Погребняк А. Новая профессия: финансовые паблик рилейшнз. //Персонал 1998, №5.

9. Слісаренко І. Стратегія паблік рілейшнз. //Політика і час 1997, №8.

10. Почепцов Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. Москва, 1999.

11. Михайлова М., Голубовский С. Украинские PRоблемы. //Советник 2000, №2.

12. Тихомирова.Є.Б. Зв'язки з громадськістю. Київ, 2001.

13. Ищенко Н. Паблик рилейшнз в Украине бывает пока только черням. //Киевские ведомости 13 мая 1998.

Размещено на Allbest.ru