Основні принципи формування зовнішньої торгівлі в Україні на сучасному етапі

ІІІ рівень: реалізація конкурентних переваг, втілених у високих технологіях як існуючих, так і майбутніх. Україна має такі розробки, і за певних умов вони можуть виконувати роль експортного товару. Але, як уже підкреслювалося, для цього потрібно створити відповідні умови не тільки на внутрішньому, але і на зовнішньому рівні. Говориться, з одного боку, про державну підтримку таких розробок за рахунок державних субсидій, а з іншого, про підтримку їхньої високої конкурентоздатності на міжнародному ринку через систему міждержавних угод, домовленостей і стратегічних союзів, через відстоювання ринкових ніш, припустимий рівень протекціонізму і т.д.

Згадані три рівні (моделі, стратегії) інтеграції у світовий економічний простір не можуть розглядатися ізольовано. Ефективне включення у світовий поділ праці припускає прорив по всих трьох напрямках. Але стратегічним пріоритетом є використання конкурентних переваг вищого порядку, втілених в унікальні технологічні і наукові розробки. Одне з основних завдань перших двох рівнів, що самі по собі є важливими інструментами інтеграції, складається в ресурсному підтримуванні процесу цього входження через конкурентні переваги третього рівня.

Безумовно, реалізація механізму інтеграції у світову економіку неможлива без динамічних ринкових перетворень у державі.

Основними причинами, що не дозволяють відповідні умови для підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції є практична відсутність конкуренції на внутрішньому ринку, його незначний обсяг і патологічна невибагливість споживачів. Виробництва (фірми й інші) не можуть робити конкурентоздатну продукцію для зовнішніх ринків, якщо вона низької якості на внутрішньому. Інакше кажучи, конкуренція на зовнішньому ринку є її продовженням на внутрішньому. Країни, що сьогодні є лідерами на світовому ринку, в історичній ретроспективі завжди відштовхувалися від внутрішнього попиту, їхня експансія йшла через його задоволення.

У визначеній мірі в нас також спостерігається наповнення внутрішнього ринку, але через різке падіння внутрішнього споживання і інвестиційних процесів. Тим часом відсутнє основне: вітчизняні товаровиробники змушені виходити на світовий ринок без, так сказати, школи конкурентної боротьби. З врахуванням цього, їх довгострокове перебування на зовнішньоекономічній арені є дуже проблематичним. Основне завдання, що повинне виконувати держава стосовно своїх товаровиробників, до народу, до майбутнього країни, скоріше створити конкурентне середовище. Але потрібно ще раз підкреслити: без дійсної конкуренції на внутрішньому ринку не варто думати про ефективний вихід на міжнародну арену.[9, с. 9]

3.2 Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі

Україна належить до країн із високою експортною квотою у валовому внутрішньому продукті (ВВП). В середньому кожний третій український продукт або послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв'язків, що відіграють помітну роль у національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання, на створення конкурентного ринкового середовища і на весь системний трансформаційний процес.

Стратегічна мета полягає в реалізації у світовій економіці порівняльних і конкурентних переваг України, що об'єктивно існують у різних галузях її господарства і можуть знайти практичне втілення в діяльності українських підприємств і фірм на міжнародній арені.

Важливого значення набуває також необхідність враховувати різну фактороінтенсивність українських товарів і послуг порівняно з закордонними, цінові та інші відмінності, що формують конкурентні переваги національних економік у міжнародній торгівлі.

Зовнішньоторговельний обіг товарів та послуг у 2000 р. становив 33,4 млрд. дол. США, збільшившись порівняно з 1999 р. на 18,5 %. Експорт зріс на 18,8 %, імпорт -- на 18,2 %, їх обсяги становили відповідно 18,1 та 15,3 млрд. дол. США.

Додатне сальдо зовнішньоторговельного балансу, як це показано в (дод. А), становило майже 3 млрд. дол. (у 1992 р. -- 2,2 млрд. дол.). У додатках Б, В, та Г. наведено дані, що характеризують динаміку розвитку зовнішньої торгівлі та її структуру.

Покращання показників зовнішньої торгівлі у 2000 р. пов'язане, у першу чергу, зі збільшенням обсягів торгівлі з основним торговельним партнером - Російською Федерацією, обсяги торгівлі товарами та послугами з якою у відношенні до 1999 р. зросли на 11,7 %, у тому числі експорту - на 21,9 %.

За даними Держкомстату України, в І півріччі 2001 р. обсяг експортних поставок в Росію становив 27,2 % від загального об'єму експорту, в Італію -- 5,2 %, Туреччину -- 4,4 %, Німеччину -- 4,3 %, Китай -3,6 %, США - 3,2 %, Польщу -3,1 %.

Найбільші імпортні надходження виконувались з РФ -- 38 %, Туркменістану -- 10,8 %, Німеччини -- 8,2 %, Казахстану -- 4,6 %, Білорусі - 3,1 %, США - 2,9 %, Італії - 2,6 %.

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами в І півріччі 2001 р. становив 15 426,2 млн дол. США та збільшився порівняно з І півріччям 2000 р. на 14,4 %, в тому числі експорт, який становив 8009,8 млн дол. (збільшився на 21,7 %), імпорт -- 7416,4 млн дол. (збільшився на 7,4 %). Позитивне сальдо становило 593,4 млн дол. (за І півріччя 2000 р. негативне сальдо становило 320,9 млн дол.). Коефіцієнт покриття імпорту становив 1,08 (за І півріччя 2000 р. -- 0,95).

В загальному обсязі експорту товарів за І півріччя 2001 р., порівняно з І півріччям 2000 р., збільшилась частка виробів з чорних металів з 3,5 % до 4,9 %, молока та молочних продуктів -- з 0,6 % до 1,8 %, механічних машин та обладнання -- з 5,3 до 8,2 %, інструментів -- з 0,1 % до 1,4 %, масляних насінь та плодів -- з 1,1 % до 1,5 %. Разом з тим, зменшилась частка чорних металів -- з 37,5 % до 31,4 %, продуктів неорганічної хімії -- з 4,7% до 3,8%.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка механічних машин та обладнання з 9,2% до 10,9%, фармацевтичних продуктів, включаючи медикаменти -- з 1,4 % до 2,1 %, чорних металів -- з 1,4 % до 2 %, засобів наземного транспорту, крім залізничного -- з 3 % до 3,4 %, паперу та картону -- з 2 % до 2,6 %. Зменшилась частка мінерального палива, нафти та продуктів її переробки -- з 45,4 % до 40,2 %, руди, шлаків та золи -- з 3,1 % до 2 %.

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами в І півріччі 2001 року, за інформацією Держкомстату України, становив 2262,8 млн дол. США та збільшився порівняно з І півріччям 2000 р. на 0,4 %, в тому числі експорт -- 1704,5 млн дол. (скоротився на 0,7 %), імпорт -- 558,3 млн дол. (збільшився на 3,9 %); позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило 1146,2 млн дол. та зменшилось на 2,9 %.

Україна здійснювала зовнішньоторговельні угоди послугами зі 175 країнам й-партнерами. Найбільшу частку в загальному обсязі українського експорту займали транспортні послуги (84,6 %), імпорту -- державні послуги (45,4 %), послуги транспорту (17,8 %), ділові, професійні та технічні послуги (12 %) та послуги зв'язку (8,9 %).

Порівняно з І півріччям 2000 р. експорт послуг скоротився на 12,9 млн дол. через зменшення обсягів ділових, професійних і технічних послуг

- на 18,7 млн дол. (на 17,8 %) та будівничих послуг -- на 8,0 млн дол. (на 44,9 %). Одночасно зросли на 7,1 млн дол. (на 32,5 %) послуги турфірм, на 2,2 млн дол. (на 23,2 %) -- фінансові послуги, на 1,6 млн дол.

- транспортні послуги (0,1 %), зокрема повітряного транспорту на 13,9 млн дол. (на 14,3 %), залізничного транспорту на 16,7 млн дол. (на 11,6 %), річкового транспорту та допоміжних транспортних послуг на 20,8 млн дол. (на 25,2 %).

Майже дві третини експорту послуг (1056,7 млн дол.) припадає на країни СНД, у тому числі 96,5 % -- на РФ. Обсяги послуг, наданих країнам СНД, в І півріччі 2001 р. зменшились на 2,7 млн дол. (на 0,3 %), в тому числі Туркменістану -- на 7,6 млн дол. (81,3 %), Азербайджану -- на 1,8 млн дол. (на 51,3 %). Одночасно зросли обсяги наданих послуг Російській Федерації -- на 6,1 млн дол. (на 0,6 %), Казахстану -- на 1,3 млн дол. (на 58,7 %).

Висновки

Важливим фактором розвитку національної економіки є зовнішньоекономічні зв'язки.

Опора на власні сили? Це - політика, при якій держава прагне не допускати перевищення імпорту над експортом, жорстко контролюючи рух товарів чи послуг капіталів через свій кордон.

Кожна країна повинна жити і розвиватися, спираючись на свої засоби але все-таки жодна країна не може досягти яких небудь серйозних результатів в економічному і соціальному розвитку, якщо вона не буде прибігати до використання вигод міжнародного обміну.

Вигода від зовнішньої торгівлі й у тому, що вона дозволяє порівняти економічні умови країн як би підстьобуючи їхній розвиток.

Розвита зовнішня торгівля загострює конкуренцію між товаровиробниками, змушуючи їх закривати неконкурентні і шукати прибуткові виробництва, поліпшувати організацію праці і т.п..

В ідеалі ринок повинний сам визначати які продукти будуть експортуватися і які імпортуватися.

Збільшення експорту в порівнянні з імпортом завдяки дії мультиплікатора буде мати для країни експансіоністський ефект.

Міжнародний банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський Загальний ринок - усе це найбільш важливі фактори, що зіграють позитивну роль у розвитку міжнародної торгівлі.

Список використаної літератури

1. Бабанін О. Деякі проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України // Зовнішня торгівля. - 2000. - №1.

2. Байда Н. Ризики зовнішньоторговельної діяльності // Фінанси України. -2002. -№ 11.- с. 44-48

3. Гончарук А. На шляху до світової організації торгівлі // Урядовий кур'єр. -1999. - 1 жовтня. - с.4.

4. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

5. Коваленко В., Маєвський В. Стан та перспективи розвитку торгово-економічних відносин України та Грецької республіки // Зовнішня торгівля. - 1999. - №3-4. - с. 132-136.

6. Круглик С. Обмін, далекий від реальних можливостей: Україна-Франція: сучасний стан та перспективи співробітництва // Політика і Час. -2004.- №7/8. -с.25-29.

7. Кульпінський С. Зовнішні чинники впливу на експорт в Україну // Вісник націольного банку України. - 2002. - №5. - с.59-63

8. Майорова І.М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності України за 1999-2001рр. // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №10. - с. 83-86

9. МакаришеваТ. Україна на шляху до світової організації торгівлі // Інтелектуальна власність. - 2002. - №4. - с.9-11

10. Михайлов В.С. Формування статистики зовнішньо-економічної діяльності в України // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №6. -с.132-136

11. Мунін Г., Паров Д. Україна і Республіка Болгарія: Потенціал і розвиток торгово-економічних відносин // Економіст. - №8. -- с.49-51

12. Новицький В, Геоекономічні пріоритети України в контексті сучасного світогосподарського порядку // Економічний часопис ХХ ст. - 2004. - №6. -с.13-19

13. Паталаха Є., Лебідь М. Українсько-Казахське співробітництво: сировинна база плюс технологічний потенціал // Вісник Нац. А. Н. України. - 2000. - №2. - с.22-25

14. Станіславська С. Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності: практика застосування // У Бізнес. - 2002. - 8 квітня (№14). - с.41-45

15. Ткачов І., Дзись Н, Проблеми Української зовнішньої торгівлі на межі тисячоліть // Зовнішня торгівля. - 1999. - № 3-4 - с.148-153

16. Шуляк П.С. Українсько-Російські економічні відносини на сучасному етапі розвитку // Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - №6. - с.13-19