Аналіз ефективності зовнішньої торгівлі підприємства (на прикладі ТОВ "Торезька меблева фабрика")

10

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретично-методичні засади оцінки ефективності зовнішньої торгівлі

1.1 Сутність зовнішньої торгівлі та основні форми її організації на підприємстві

1.2 Значення і методика проведення аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств

1.3 Методи оцінки ефективності зовнішньої торгівлі

2. Оцінка ефективності зовнішньої торгівлі ТОВ «Торезька меблева фабрика»

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності підприємства та організаційно-управлінська структура ТОВ «Торезька меблева фабрика»

2.2 Аналіз ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства

2.3 Розробка рекомендацій з формування відділу зовнішньої діяльності

3. Шляхи підвищення ефективності зовнішньої торгівлі підприємства

3.1 Акредитивна форма розрахунків як гарантія оплати зовнішньо-торговельних операцій

3.2 Дослідження чинників, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність підприємства

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

4.4 Промислова санітарія

4.5 Електробезпека

4.6 Пожежна безпека

4.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

Додатки

ВСТУП

Важливою стратегічною тенденцією є інтернаціоналізація національних економік і різних суб'єктів господарювання. Проголошення незалежності України породило докорінні зміни у взаєминах між нею та іншими зарубіжними країнами. Почала формуватися нова концепція, прогресивніші форми зовнішньоекономічних відносин.

Тепер виникли принципово інші можливості економічного розвитку і трансформації зв'язків між Україною та світовим співтовариством. Однією з характерних особливостей світового суспільного розвитку на сучасному етапі є все більша взаємозалежність різних країн і господарських територіальних утворень. Без залучення будь-якої країни до тісних світогосподарських зв'язків неможливий її ефективний і соціальне спрямований економічний розвиток.

Формування ринкової системи господарювання діалектичне зв'язано зі світовою економікою, процесами інтернаціоналізації господарської діяльності, здійснюваної на рівні інституціональних органів управління та окремих фірм з різними формами власності. У першому випадку зовнішньоекономічна діяльність спрямована на встановлення міжнародного (міждержавного) співробітництва, створення належного правового поля з метою стимулювання розвитку і підвищення ефективності економічних зв'язків, а у другому -- вона виявляється в укладенні та виконанні певних угод, договорів, контрактів. Усім підприємствам і організаціям надано право безпосередньо здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на основі самофінансування і валютної самоокупності.

Забезпечення гармонійного входження первинних комерційно-господарських ланок (фірм) у систему міждержавного поділу праці, кооперована взаємодія на зовнішньому ринку, перетворення зовнішньоекономічних відносин на органічний елемент відтворювальних процесів мають сприяти не лише зростанню ефективності міжнародних економічних відносин, а й інтенсифікації ринкової системи господарювання всередині країни.

Усе це вимагає більш гнучких і ефективних підприємницьких зв'язків між внутрішньою виробничо-економічною системою та її зовнішніми партнерами, що виступають на міжнародному ринку як суб'єкти економічних взаємовідносин, рівновага котрих зумовлюється попитом на товари (послуги) та їх пропонуванням.

Метою дослідження у рамках даної дипломної роботи є визначення теоретико-методичних засад оцінки ефективності зовнішньої торгівлі в прийнятті управлінських рішень та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності зовнішньоторговельних операцій ТОВ «Торезька меблева фабрика».

Об'єктом дослідження виступає зовнішньоторговельна діяльність ТОВ «Торезька меблева фабрика».

Предметом дослідження є аналіз та оцінка ефективності зовнішньоторговельних операцій.

У ході здійснення досліджень та виконання роботи були поставлені наступні завдання:

- показати економічну сутність зовнішньої торгівлі та форм її організації на підприємстві;

- визначити методи оцінки ефективності зовнішньої торгівлі;

- охарактеризувати організаційно-управлінську структуру ТОВ «Торезька меблева фабрика»;

- виконати аналіз ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

- обґрунтувати рекомендації з формування відділу зовнішньої діяльності на підприємстві.

1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність зовнішньої торгівлі та основні форми її організації на підприємстві

Зовнішня торгівля є основним напрямом господарської діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоторговельні операції складають 80 % усіх зовнішньоекономічних операцій. Тому можна сказати, що у зовнішній торгівлі і розкривається основний зміст господарської діяльності суб'єктів міжнародних економічних відносин. Конкретний зміст зовнішньої торгівлі проявляється у діяльності різних суб'єктів світового господарства.

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність.

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом науково-технічної революції, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля, що опосредує рух усіх міжстранових товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень Всесвітньої торговельної організації на кожні 10% росту світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.

Під терміном "зовнішня торгівля" розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на: торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Міжнародною торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу . Однак поняття "міжнародна торгівля" вживається й у більш вузькому значенні. Він позначає, наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п..

Світові ціни розрізняються в залежності від часу року, місця, умов реалізації товару, особливостей контракту. На практиці як світові ціни приймаються ціни великих, систематичних і стійких експортних або імпортних угод, що укладаються у визначених центрах світової торгівлі відомими фірмами - експортерами або імпортерами відповідних видів товарів. На багато сировинних товарів (зернові, каучук, бавовна й ін.) світові ціни встановлюються в процесі операцій на найбільших світових товарних біржах..

Перед дилемою вибору зовнішньоторговельної національної політики рано або пізно коштують усі держави. Протягом двох сторіч на цю тему ведуться жаркі дискусії.

В інтересах кожної країни спеціалізуватися на виробництві, у якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабість і для якого відносна вигода є найбільшою.

Національні виробничі розходження визначаються різної наделенностью факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. Ефект, що робиться зовнішньою торгівлею (зокрема , експортом) на динаміку росту національного доходу, на розмір зайнятості, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними кількісними залежностями і може бути обчислений і виражений у виді визначеного коефіцієнта - мультиплікатора (множника). Спочатку експортні замовлення безпосередньо збільшать випуск продукції, отже, і заробітну плату в галузях, що виконують це замовлення. А потім прийдуть у рух вторинні споживчі витрати.

Розвиток цивілізації викликає постійне залучення окремих держав у міжнародні господарські зв'язки, що веде до створення єдиної світової економіки. Усі країни світу розвиваються за загальними економічними законами, що обумовлює пріоритет економічного характеру міжнародних відносин.

Постійно ускладнюється структура потреб, рідкісність та віддаленість ресурсів вимагають усе більш ефективних засобів обміну не тільки між регіонами всередині окремої держави, а й між самими державами та світовими регіонами.

Економічний розвиток та приріст населення в різних регіонах світу відбуваються нерівномірно, що також викликає необхідність розширювати міжнародні обміни, які сприяють розвитку нових ринків (товарів, послуг, праці, інформації фінансових та ін.). імпорту сировини, технологічному й інформаційному обміну, науковим, науково-технічним, виробничим, культурним і іншим зовнішньоекономічним зв'язкам.

Механізмом реалізації світогосподарських зв'язків є світовий ринок як сфера усталених економічних відносин, що ґрунтуються на міжнародному розподілі праці. Господарські зв'язки на світовому ринку проявляються через форми міжнародних економічних відносин -- міжнародну торгівлю, міжнародну міграцію робочої сили, міжнародний рух капіталу, а також валютно-кредитні відносини (рис. 1.1).



Рисунок 1.1 - Форми міжнародних економічних відносин та їх складові

Форми міжнародних економічних відносин тісно пов'язані між собою, впливають одна на одну, створюючи додаткові стимули для взаємного розвитку. Так, торгівля створює умови для міжнародного інвестування, а міграція капіталу, в свою чергу, стимулює торговельні зв'язки та міграцію робочої сили. Однак основною і центральною ланкою світогосподарських зв'язків завжди була і є міжнародна торгівля. За оцінками Джефрі Сакса, міжнародна торгівля становить на сьогодні 80 % усіх міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівля як обмін товарами і послугами є не тільки зовнішньою ознакою існування світового ринку, а й матеріальною основою міжнародних економічних відносин, що забезпечує зростаючу інтеграцію світового господарства. Вона -- форма зв'язку між товаровиробниками і споживачами різних країн, який виникає на основі розвитку міжнародного поділу праці. Показники розвитку торгівлі між країнами демонструють їх взаємну економічну залежність. При цьому темпи зростання світового експорту виявилися більшими за зростання показників валового внутрішнього продукту в середньому по країнах світу.

В умовах докапіталістичних формацій, які базувалися на натуральному господарстві, існували лише деякі елементи міжнародного поділу праці, що були пов'язані в основному з особливостями природних умов в окремих країнах. Відповідно до міжнародної торгівлі залучалась невелика частина виробленої в країні продукції, а сам обмін здійснювався переважно між сусідніми землями і не завжди був усталеним. Поява розвинутих форм міжнародного поділу праці характерна для епохи промислового капіталізму. Крупна машинна індустрія стимулювала поглиблення диференціації виробництва, що, врешті-решт, зумовило його вихід за національні межі і стимулювало значне розширення міжнародної торгівлі. Спочатку в міжнародній торгівлі брали участь тільки найрозвинутіші країни і лише з розвитком товарного виробництва до неї почала залучатися дедалі більша кількість країн, що спричинило виникнення світового ринку. Фахівці відносять зародження світового ринку до XVI ст., коли капіталізм перебував на мануфактурній стадії розвитку. А вже на початку XIX ст. світовий ринок характеризувався досить розвинутими формами торговельно-економічних і фінансово-кредитних відносин країн.

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля (ЗТ) -- це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг.

У сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю, яка до того ж є складною соціально-економічною категорією. її можна розглядати з двох позицій -- операційної та державно - політичної (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі

З операційної точки зору міжнародна торгівля -- це процес безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб'єктами різних держав, державами та міжнародними організаціями. Тобто йдеться про рух товарів (у т. ч. послуг, ліцензій, ноу-хау, інжинірингу тощо), інструменти та механізми розширення товарообігу, вдосконалення структури експорту та імпорту, прогнозування та оцінку світових товарних ринків, планування можливостей експорту та потреб імпорту, організацію контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням, здійснення валютно-фінансових операцій тощо. При цьому предметом міжнародної торгівлі як сфери знань є організація виконання експортно-імпортної операції, а об'єктом, відповідно, будь-яка операція з експорту чи імпорту.

З державно-політичної точки зору міжнародну торгівлю можна розглядати як особливий тип суспільних відносин, які виникають У світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, що мають власні зовнішні і зовнішньоторговельні політики. Такі відносини регулюються спеціальними міжнародними регламентами: договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. Проте, оскільки суспільні відносини не можуть не залежати від зовнішньої і внутрішньої політики країн, то відносини обміну на світовому ринку значною мірою регулюються й актами та діями політичного характеру. Так, конгресмени США дуже часто використовують торговельні санкції для покарання інших країн у національних або політичних інтересах. Восени 1999 р. російські законодавці спробували запровадити санкції проти сусідньої країни -- Латвії. Зокрема, пропонувалась примусова заборона російському уряду, компаніям і фізичним особам експортувати будь-які товари у Республіку Латвію і імпортувати з неї, за винятком медикаментів та інших товарів, що можуть бути класифіковані як гуманітарна допомога. При цьому російські політики пояснювали своє рішення тим, що колишня радянська республіка виявляє надмірну дискримінацію щодо представників чисельної російськомовної громади, створюючи складнощі отримання громадянства Латвії.

За державно-політичного підходу до трактування сутності міжнародної торгівлі її предметом є організація торговельного обміну, виходячи з національних інтересів і глобальних тенденцій розвитку світового господарства в цілому, а об'єктом -- торговельний обмін як сукупність операцій з експорту та імпорту.

Якщо розглядати міжнародну торгівлю як сукупність актів купівлі-продажу товарів, то в цьому процесі можуть брати участь усі суб'єкти міжнародних економічних відносин (МЕВ) різних країн (фізичні та юридичні особи, держави, міжнародні організації). Метою обміну в будь-якому випадку буде задоволення економічних інтересів (при експорті -- отримання прибутку, завоювання частки ринку тощо, а при імпорті -- задоволення потреб у необхідних ресурсах і товарах), а інструментами досягнення мети -- положення та умови контрактів і угод.

За державно-політичного підходу держави можуть не брати безпосередньої участі в торгівлі, але, відстоюючи інтереси національних суб'єктів зовнішньоторговельної діяльності та державні .інтереси в цілому, впливати на зміст міжнародних угод та домовленостей, брати участь у розробці норм міжнародного торговельного права, формулювати власні, адаптивні до ситуації зовнішньоторговельні політики. В цьому процесі активну участь беруть і міжнародні організації торговельного спрямування, метою яких є гармонізація світової торгівлі на недискримінаційній основі. Таким чином, міжнародна торгівля як обмін товарами і послугами між виробниками та споживачами різних країн об'єктивно не має ніяких обмежень, але реальні обсяги, структура, регіональні напрями та динаміка експорту та імпорту залежать від політичної орієнтації країни, належності до військових блоків або інтеграційних угруповань, зовнішньоторговельної політики власної та приймаючої країни, відносин із відповідними міжнародними організаціями.

Операційний підхід певною мірою є проявом політики вільної торгівлі (фритредерства), а державно-політичний -- протекціонізму. В цілому ж історія розвитку міжнародної торгівлі є балансуванням держав між цими двома напрямами. Однозначний, безкомпромісний вибір політики фритредерства або протекціонізму у зовнішній торгівлі був характерним для минулих століть. У наш час ці два напрями взаємопов'язані і тісно переплітаються, хоча чітко простежується провідна роль принципу вільної торгівлі.

Ефективність організації зовнішньоекономічних зв'язків і механізму управління ними багато в чому визначається класифікацією зв'язків.

Під класифікацією зовнішньоекономічних зв'язків слід розуміти розподіл цих зв'язків па конкретні групи за певними ознаками для досягнення поставлених цілей. Класифікаційна система зовнішньоекономічних зв'язків складається з видів та форм зв'язків.

Вид зовнішньоекономічних зв'язків -- це сукупність зв'язків, об'єднана однією спільною ознакою, наприклад напрямком товарного потоку і структурною ознакою.

Класифікаційна ознака, пов'язана з напрямком товарного потоку, визначає рух товару (послуг, робіт) з однієї країни в іншу, тобто відображає вивезення товару з країни або ввезення його в цю країну. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на експортні, пов'язані з продажем і вивозом товару, та імпортні, пов'язані з купівлею та ввезенням товару.

Зовнішньоторговельна діяльність являє собою підприємницьку діяльність в царині міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності, у тому числі виключними правами на них (інтелектуальна власність). При цьому під товаром розуміють будь-яке рухоме майно (включаючи усі види енергії) і віднесені до нерухомого майна повітряні, морські судна, судна внутрішнього плавання та космічні об'єкти, що є предметом зовнішньоторговельної діяльності. Транспортні засоби, використовувані при договорі про міжнародне перевезення, товарами не вважаються.

У сучасних умовах демонополізації зовнішньоекономічної діяльності підприємство - основна ланка зовнішньоекономічного комплексу країни. Відповідно до чинного законодавства підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений у визначеному порядку для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Відповідно до чинного законодавства підприємство має право самостійно визначати форми, методи й обсяги роботи на зовнішньому ринку.

Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємства потрібна адекватна умовам його роботи структура управління. Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства визначається, насамперед, тими цілями і завданнями, які вона покликана вирішувати.

Найбільший досвід управління зовнішньоекономічною діяльністю накопичено у спеціалізованих зовнішньоторговельних організаціях (ЗТО).

Провідною структурною одиницею ЗТО є фірма, яка спеціалізується на торгівлі певними товарами за групою країн. Очолюють фірму директор і залежно від обсягу роботи -- кілька його заступників [37, c. 202].

Функціональні відділи і служби, що сприяють роботі спеціалізованих фірм і ЗТО, можна поділити на три групи:

1 Група відділів і служб, що здійснюють планування:

- планово-економічний відділ -- планування зовнішньоторговельної діяльності і контроль виконання плану, аналіз господарської діяльності ЗТО;

- валютно-фінансовий відділ -- валютне планування та контроль за банківськими валютними, кредитними та розрахунковими операціями, дотримання інтересів ЗТО при зовнішньоторговельних операціях;

- транспортний відділ -- планування та забезпечення перевезень експортних і імпортних вантажів;

- бухгалтерія ЗТО - облік і звітність, розрахунки з банками, постачальниками і сторонніми організаціями, розрахунок і виплата заробітної плати, аналіз (разом із плановим відділом) результатів фінансової діяльності по об'єднанню та рекомендації з її поліпшення.

2 Група відділів, що займаються безпосередньо маркетингом:

- відділ кон'юнктури та цін -- дослідження попиту, пропозиції, динаміки цін, структури ринків, систематизація кон'юнктурних матеріалів, координація роботи фірм із спільними іноземними агентами, методичне керівництво та контроль правильності розрахунків і застосування цін фірмами при підготовці і укладанні контрактів, інша робота з дослідження кон'юнктури ринків;

- відділ реклами та виставок займається рекламною діяльністю ЗТО, організує участь спеціалізованих фірм у міжнародних виставках і ярмарках;

- інженерно-технічний відділ -- вивчення чинних на світовому ринку технічних вимог до товарів та інформування про них безпосередніх виробників товарів, аналіз технічного рівня та якості продукції, її конкурентоздатності, що відповідають висновкам та рекомендаціям спеціалізованих фірм з цих питань;

- відділ спільних підприємств -- координація, планування та контроль діяльності спільних підприємств, створених за участю іноземного капіталу на території України, і змішаних товариств, які створені за участю об'єднання за кордоном, створення нових змішаних товариств за кордоном та їх ліквідація;

- відділ технічного обслуговування та запчастин -- організація гарантійного та післягарантійного технічного обслуговування експортованих об'єднанням товарів у закордонних країнах, забезпечення технічних центрів та закордонних агентів об'єднання необхідними запасними частинами, ремонтним устаткуванням та транспортом.

3 Група відділів, що забезпечують прийняття і виконання управлінських рішень:

- відділ розвитку -- удосконалювання організаційної структури об'єднання;

- відділ АСУ (ОЦ) -- автоматизація розрахунків, впровадження економіко-математичних методів та ЕОМ у практику роботи об'єднання і фірм, створення разом з іншими відділами та фірмами баз даних і ведення їх;

- відділ кадрів -- питання добору і розміщення кадрів, ведення особистих справ працівників;

- відділ закордонних відряджень -- оформлення відряджень за кордон;

- канцелярія -- реєстрація і контроль організаційно-розпорядницької документації і листування;

- адміністративно-господарський відділ -- постачання необхідними для роботи об'єднання матеріалами й устаткуванням, відповідальність за експлуатацію будівлі, інша господарська робота;

- юридичний відділ -- допомога у складанні умов контрактів та угод, консультація фірм із питань претензій і рекламацій, розбіжностей, захист інтересів ЗТО в судах і арбітражах, правове забезпечення діяльності ЗТО;

- протокольний відділ -- виконує доручення керівництва ЗТО та фірм з організації прийомів представників іноземних фірм, що прибули з діловими цілями.

Іноді юридичний та протокольний відділи, а також бухгалтерія і відділ кадрів підпорядковуються безпосередньо директору ЗТО, виконуючи в цілому ті ж функції.

Створення такої розгалуженої структури управління ЗЕД характерне для підприємств (організацій) незалежно від їхньої організаційно-правової форми, якщо їхня діяльність цілком зосереджена на зовнішніх ринках. Однак кількість таких підприємств, природно, є меншою, ніж кількість підприємств, що займаються виробництвом. На промислових підприємствах, що активно беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоторговельний апарат існує в основному у двох формах: як частина внутрівиробничої структури у вигляді зовнішньоекономічного відділу і як відносно самостійний підрозділ у вигляді зовнішньоторговельної фірми [5, c. 350].

На різних підприємствах залежно від специфіки та масштабів діяльності в організації зовнішньоекономічних зв'язків беруть участь різні відділи і служби, але, як правило, основні функції в цій сфері акумулює відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ):

1Науково-технічне співробітництво та зовнішні зв'язки.

Передбачає проведення необхідних заходів щодо науково-технічного співробітництва з іншими фірмами та вивчення і впровадження передового досвіду, розробку планів співробітництва, організацію переговорів, збирання і нагромадження інформації з міжнародного досвіду, добір фахівців для відрядження за кордон, планування і контроль за експортним виробництвом, а також статистичну звітність.

2Протокол:

— організація протокольних заходів, пов'язаних із прийомом делегацій;

— проведення консультацій з іноземними фахівцями тощо;

— оформлення документів для всіх фахівців, що прибувають на підприємство з питань розширення ринку збуту продукції й обміну досвідом;

— забезпечення перекладачами іноземних фахівців, делегацій, а також переговорів;

— переклад каталогів, проспектів, іншої технічної документації.

3Аналітичні дослідження, складання прогнозі/ збуту та розробка політики ціноутворення:

— аналіз характеристик продукції, що випускається, з погляду вимог ринку;

— вивчення й аналіз ринку збуту продукції;

— розробка, складання прогнозу збуту;

— визначення можливого асортименту товарів для продажу на ринку і розробка проекту планованого обороту підприємства та нових форм обслуговування;

— створення банку даних для маркетингового ситуаційного аналізу;

— вивчення факторів, що впливають на швидкість упровадження товару па ринку, і вибір найбільш оптимального підходу до ціноутворення при реалізації продукції підприємства;

— аналіз стану цін на ринку.

4. Вивчення рекламної діяльності:

розробка заходів щодо стимулювання попиту продукції підприємства;

проведення аналізу заходів щодо реклами продукції.

5. Розробка планів і робота з укладання договорів на реалізацію продукції:

— укладання і продовження договорів, оформлення контрактів;

— робота з біржами, брокерами, дилерами й агентами по збуту;

— пошук споживачів на основі виданих прогнозів збуту;

— ведення картотеки з обліку споживачів;

— переговори з потенційними споживачами;

— ведення збуту за регіонами;

— робота із сервіс-центрами, забезпечення їх запасними частинами.

Регулювання зовнішньоторговельних операцій здійснюється з боку держави та самого підприємства.

Усі зовнішньоторговельні операції підприємств регулюються на основі двох принципів:

— протекціонізму - політики захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом збільшення кількості обмежень в торгівлі,

— лібералізації - політики, що спрямована на відкритість внутрішнього ринку для іноземний конкурентів шляхом зменшення кількості обмежень у торгівлі.

Україна зобов'язана здійснювати захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України.

З вище вказаного робимо висновок, що, зовнішньоекономічна діяльність підприємства - одна зі сфер його господарської діяльності, пов'язана з виходом на зовнішні ринки і функціонування на цих ринках. Будь-які підприємства та їх об'єднання незалежно від форми власності повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому випадку вини зможуть брати реальну участь у міжнародних економічних процесах.

Міжнародна торгівля -- історично перша форма міжнародних економічних зв'язків, що являє собою обмін товарами і послугами між державно оформленими національними господарствами, тобто між державами.

1.2 Значення і методика проведення аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Згідно з Законом України "Про підприємства в Україні", займатися зовнішньоекономічною діяльністю можуть підприємства усіх форм власності, самостійно вибираючи напрями, мету і партнерів для співпраці. Відповідно до встановленого порядку, зовнішньоекономічні зв'язки здійснюються на підставі господарських договорів про спеціалізацію і кооперування у виробництві, науково-технічне співробітництво, торгівлю, на основі протоколів про встановлення прямих виробничих і науково-технічних зв'язків за погодженням з МЗЕЗ України.

Долучившись до зовнішньоекономічної діяльності, підприємства стають одним із специфічних об'єктів економічного аналізу. Економічний аналіз дає змогу вивчати три групи проблем: по-перше, стан і розвиток світового господарства та економіки будь-якої країни; по-друге, економіко-правове середовище зовнішньоекономічної діяльності, конкурентну сферу; по-третє, провести сегментацію світового ринку, визначити пріоритетні напрями активізації на ринку.

Можна виділити три основні етапи економічного аналізу зовнішньоекономічної діяльності. Перший етап -- це обгрунтування доцільності і переваг укладання договору, контракту, протоколу щодо зовнішньоекономічного співробітництва. Для цього виділяють цілі та пріоритети, обґрунтовують різноманітні варіанти співробітництва, оцінюють ресурсні можливості, стратегію і тактику співробітництва. Другий етап здійснюється в ході реалізації угод міжнародного співробітництва, він передбачає спостереження за раціональним використанням ресурсів, усунення небажаних відхилень від розроблених завдань, регулювання процесів, співробітництва залежно від зміни умов. Як правило, тут переважають методи оперативного аналізу і постійного контролю. Третій етап передбачає аналітичну оцінку виконання угод щодо зовнішньоекономічної діяльності, досягнутих виробничо-фінансових результатів, втрачених можливостей і упущеної вигоди. При цьому уточнюється стратегія зовнішньоекономічної діяльності, проводиться пошук нових форм міжнародного співробітництва та його економіко-правових гарантій.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності розглядається в системі комплексного економічного аналізу діяльності підприємств загалом, а сфера зовнішньоекономічного співробітництва досліджується за моделями тематичного аналізу. Зокрема, виділяються такі напрями тематичного аналізу, як комерційний, валютний, фінансовий, транспортний, розрахунків та ін. Тематичний аналіз застосовується при вивченні особливо актуальних питань, наприклад ефективності реалізації різних товарів на певному ринку чи одного товару на різних ринках. Аналіз оперує різними економічними показниками. Кількісні показники відображають обсяги зовнішньоекономічних операцій -- вартість експорту чи імпорту товарів за окремими торговими угодами, товарними групами, країнами; обсяг виконаних робіт і послуг тощо. Якісні показники характеризують раціональність використання коштів, зайнятих у експортно-імпортних операціях, фінансові результати діяльності, швидкість обігу засобів у зовнішньоторговельних операціях, ефективність цих операцій, віддачу оборотних засобів при експорті та імпорті товарів, забезпеченість банківських кредитів.

Результати зовнішньоекономічної діяльності залежать від внутрішніх і зовнішніх факторів. Виділяють особливість впливу таких зовнішніх факторів, як стан економічного і політичного середовища в країнах, стан міждержавних угод і співробітництва тощо. Внутрішні фактори пов'язані з виробництвом конкурентоспроможної продукції, популярністю фірм на світовому ринку, рекламним забезпеченням.

Аналіз у зовнішньоекономічній діяльності спрямований на вивчення мотивацій і наслідків виробничо-комерційних фінансових змін, їх впливу на стан економіки підприємств загалом.

Основними завданнями аналізу є:

а) оцінка ступеня та якості виконання зобов'язань з експортних, імпортних і реекспортних операцій та характеристика досягнутих кількісних і вартісних рівнів експорту, реекспорту та імпорту товарів та послуг;

б) оцінка раціональності використання коштів при здійсненні зовнішньоекономічних зв'язків;

в) характеристика фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності і резервів поліпшення фінансового стану по зовнішніх зв'язках.

Основними джерелами даних для аналізу зовнішньоекономічної діяльності є бухгалтерська і статистична звітність, митні декларації, звіти про міждержавний експорт та імпорт, міждержавні біржові довідники. Загальну модель аналізу зовнішньоекономічної діяльності показано на рис.1.3.

Рисунок 1.3 - Модель аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств

При аналізі експортно-імпортних операцій і виконання за ними договірних зобов'язань проводять оцінку вартості, фізичного обсягу, строків та якості поставок, визначають вплив факторів на названі показники і вимірюють їх вплив; з'ясовують причини і винуватців порушення договірної дисципліни. Інформацію для аналізу можна отримати з даних оперативного обліку і звітності фірми.

Як правило, виділяють вплив двох основних груп факторів: зміни фізичного обсягу поставок і зміни цін . Для аналізу використовують аналітичну таблицю відповідної форми (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Аналіз виконання зобов'язань за експортно-імпортними операціями

Товарна Група	Одиниця Виміру тис. шт.	Прийнято забов'зань	Виконано забов'язань	Відхилення суми
		К-ть одиниць	Ціна за одиницю	Сума тис. грн.	К-ть. одиниць	Ціна за одиницю	Сума тис. грн.
		ЕКСПОРТ
Разом
		ЕКСПОРТ
Разом

За допомогою способу різниці абсолютних величин легко визначити вплив зміни обсягу поставок з імпорту та експорту і зміни цін.

При постійній зміні кон'юнктури ринку фактор цін може бути вирішальним. Як відомо, рівень цін залежить від співвідношення попиту і пропозиції товарів на ринку, зміни курсів валют, підвищення конкурентоспроможності товарів. Експортні ціни залежать, крім того, від уміння використати кон'юнктуру ринку, а саме, від правильності вибору ринку, часу виступу на ринку, оптимального на даний момент розміру запропонованої товарної партії та найбільш вигідних умов поставки і реалізації товару.

Аналіз виконання зобов'язань з експортно-імпортних операцій передбачає оцінку окремих контрактів, звертаючи особливу увагу на невиконані або прострочені. Ступінь виконання зобов'язань за контрактами визначається за формулою (1.1)

(1.1)

де Кпі -- сума невиконаних (прострочених) контрактів за рік, тис.грн; Куі -- сума, на яку за рік укладено контрактів, тис. грн.

Важливе місце в аналізі посідає оцінка якості продукції (робіт), передбаченої експортно-імпортними угодами. Якість товарів (виконаних робіт) повинна відповідати умовам замовлення, оскільки це один з показників авторитету фірми. Якість оцінюють за кількістю рекламацій та втратами від них.

Параметри якості товарів тісно пов'язані з рівнем конкурентоспроможності фірми та вироблюваної нею продукції.

Особливу увагу в аналізі експортно-імпортних операцій приділяють поставкам на умовах комерційного кредиту. Така форма поставок дуже поширена у зовнішньоекономічній діяльності. Її зміст полягає у тому, що продаж товарів здійснюється з відтермінуванням платежу на кілька років, тобто на умовах комерційного кредиту. Кредит надається різного розміру і на різний термін. Процент, який сплачують за кредит, залежить, як правило, від процентної ставки на грошовому ринку країни-продавця, а також від розмірів комісійного збору банку за гарантію кредиту. При аналізі операцій, які здійснюють на умовах комерційного кредиту, треба встановити значення для підприємства фірмових кредитів, визначити вартість кредитів, обсяг і динаміку заборгованості підприємства за комерційними кредитами і середні терміни їх погашення.

Вартість кредиту (Цк) визначається за формулою (1.2.)

(1.2.)

де Кі -- сума кредиту, тис. грн; Ті -- термін погашення і-го

кредиту, років; рі -- річна процентна ставка і-го кредиту, од.

Середній термін погашення кредиту (Т) визначається за формулою (1.3.)

(1.3)

де Кі --частина і-го кредиту, яка погашається за один рік, тис. грн.

Наприклад, товар вартістю 1000 тис. грн куплено на умовах: 20 % вартості товару сплачується відразу після його поставки; 80 % -- в кредит на 4 роки з погашенням щороку рівної частки (табл.1.2).

Таблиця 1.2 - Аналіз поставок товарів з імпорту на умовах комерційного кредиту

Частина кредиту (К)	Строк погашення (Ті)	Обсяг кредитування (Кі * Ті)
200 200 200 200	Через 1 рік Через 2 роки Через 3 роки Через 4 роки	200 400 600 800
800		2000

Завершальним етапом є аналіз динаміки зовнішньоекономічних операцій. Оборот експортно-імпортних операцій подається в динаміці років у зіставних цінах, що дає змогу встановити динаміку змін, випередження чи сповільнення за окремими товарними групами і зміну структури зовнішньоекономічних операцій.

Виконання зобов'язань з експорту та імпорту товарів і послуг пов'язане з витрачанням коштів для оплати рахунків постачальників експортних та імпортних товарів і оплати накладних видатків з експорту та імпорту. Ці кошти об'єднання і фірми отримують переважно у формі кредитів банку. Вони повинні використовуватися раціонально та ефективно. Тому в процесі аналізу раціональності використання коштів необхідно:

по-перше, вивчити обіг коштів в операціях зовнішньоекономічних зв'язків. В ході такого вивчення з'ясовують можливість прискорення обіговості коштів;

по-друге, дослідити склад і структуру накладних витрат, для чого встановити доцільність здійснених витрат і резерви їх скорочення;

по-третє, визначити рівень ефективності зовнішньоекономічних операцій, що пов'язане з виявленням факторів, які спричиняють зміни показників ефективності і пошуку більш вигідних зовнішньоекономічних операцій.

Обіг зовнішньоекономічних операцій є одним з основних показників, який в аналізі оцінюється за кругообігом коштів, вкладених в товари, і кругообігом коштів у розрахунках. Для вивчення обігу розраховують швидкість обігу коштів, яка вказує на тривалість обігу за експортно-імпортними операціями

(1.4.)

де То -- середня тривалість одного оберту, днів;

СЗ --- середній залишок товарів з експорту чи імпорту, грн;

Д -- кількість днів у звітному періоді;

С -- собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) на зовнішньоекономічному ринку за звітний період, грн.

Для аналізу обіговості за експортними чи імпортними операціями використовують табл. 1.3.

Таблиця 1.3 - Аналіз обіговості коштів у експортних операціях

Показник	Базовий період (квартал)	Звітний період (квартал)	Відхилення
	Ддля всього обігу	Уу товарах	Уу розрахунках	Ддля всього обігу	У у товарах	Уу розрахунках	ддля всього обігу	у у товарах	Уу розрахунках
Середній залишок Коштів, тис. грн Середня тривалість одного оберту, днів Собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), тис. грн

Тривалість обігу коштів у товарах залежить від умов і місця реалізації, способу та організації перевезень товару, організації документообігу, структури товарних запасів. На тривалість обігу коштів у розрахунках впливає порядок розрахунків і платежів.

Аналіз накладних витрат з експортно-імпортних операцій передбачає оцінку доцільності та обгрунтованості витрат на перевезення товарів, їх зберігання і реалізацію з урахуванням курсів валют.

Завершальним етапом аналізу є оцінка вигоди для підприємства експортно-імпортних операцій. Показником ефективності реалізації експортних товарів є процентне вираження відношення виручки-нетто в іноземній валюті за реалізований товар, перерахованої за офіційним курсом країни-експортера, до собівартості в грошовій оцінці країни-експортера. Тобто ефективність експорту оцінюється за виручкою на 1 грн витрат. Ефективність імпорту розраховується за формулою

(1.5.)

де Еім -- відносний показник ефективності імпорту товарів (робіт, послуг), %; Цв -- внутрішня ціна товару (робіт, послуг), грн; Цім -- імпортна фактурна ціна товару (робіт, послуг), грн.

Фінансовим результатом експортно-імпортних операцій є прибуток, який визначається як різниця між комісійним збором, розрахованим за реалізованими експортними та імпортними товарами і витратами обігу. До витрат обігу відносять: накладні витрати за зовнішньоекономічними операціями; проценти, сплачені за кредити банку; кошторисні витрати на утримання апарату управління і товарно-операційні витрати. На прибуток впливають також: штрафи, пені, неустойки, отримані та сплачені за експортними, імпортними і транспортними операціями; нестача товарів понад норму збитку; диспач і демередж, що відносяться на підприємство, списані безнадійні борги; різниця курсів валют тощо.

1.3 Методи оцінки ефективності зовнішньої торгівлі

При експорті товарів підприємство продає товари за кордон з метою одержання прибутку. У цьому випадку підприємство несе такі витрати:

— собівартість експортованого товару,

— транспортні витрати,

— організаційні витрати.

Під собівартістю експортного товару розуміють витрати на виробництво товару підприємством. Транспортні витрати містять у собі витрати на транспортування товару, що несе підприємство-експортер. Ці витрати залежать від ціни контракту (СІР, FОВ і т.д.). При експорті прийнято використовувати ціну FОВ товару.

Організаційні витрати -- це витрати підприємства на укладання контракту, сплату мита і зборів під час перевезення товару через митний кордон і т.д.

Таким чином, експортні витрати дорівнюють сумі собівартості товару, транспортних витрат та організаційних витрат.

Експортний доход підприємства від експорту товарів -- це валютний виторг, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства. У більшості випадків експортний доход має бути представлений у гривневому еквіваленті. Перерахунок у гривні може здійснюватися або за курсом Національного байку України на день одержання валютного виторгу або на день укладання контракту (це залежить від умов контракту), або за курсом продажу іноземної валюти на центральних біржах України.

Для того, щоб експорт товару був ефективний, необхідно, щоб експортний доход перевищував експортні витрати. Однак ця умова не є достатньою. Експорт товару доцільний, якщо експортний прибуток перевищує внутрішній прибуток підприємства від продажу товару усередині країни.

Експортний прибуток дорівнює експортному доходу за винятком експортних витрат, а внутрішній прибуток -- внутрішньому доходу за винятком собівартості товару. При цьому внутрішній дохід -- це гривневий виторг від продажу товару, призначеного на експорт, в Україні.

Якщо підприємство збирається надалі здійснювати операції з іноземною валютою, наприклад операції імпорту або інвестування, то для нього дуже важливим є питання про те, чи є сенс продавати валюту, отриману при експорті, і використовувати отримані гривневі кошти для вкладення їх у банк під відсотки, пуску їх в обіг, інвестування і т.д. Альтернативою продажу валюти може слугувати розміщення валюти на валютному рахунку у банку.

При операціях імпорту товарів підприємство прагне вигідно закупити товари за кордоном з метою їхнього подальшого використання у своїй країні. У зв'язку з цим призначення товарів має велике значення.

Підприємство може закупити товари для їхнього подальшого продажу на території України. Такі товари ми класифікуємо як товари споживання. Підприємство може також придбати товари для їхнього використання у власному виробничому циклі (устаткування, сировина тощо). Такі товари ми класифікуємо як товари виробництва.

У випадку імпорту товарів споживання підприємство несе такі витрати:

— вартість товару,

— транспортні витрати,

— організаційні витрати.

Вартість товару -- це контрактна ціна імпортованого товару. Транспортні й організаційні витрати є аналогічними до експортних, транспортних та організаційних витрат.

Імпортні витрати дорівнюють сумі вартості товару, транспортних і організаційних витрат.

Імпортний дохід -- це гривневий виторг за імпортований товар.

Як і у випадку з експортом товару, імпорт товару вигідний, якщо імпортний доход перевищує імпортні витрати. Однак ця умова також не є достатньою. Необхідно з'ясувати, чи вигідна закупівля товарів за кордоном або ж їх вигідніше закупити усередині країни. Якщо імпортний прибуток перевищує внутрішній прибуток, то імпортувати товари вигідно. Імпортний прибуток являє собою різницю імпортного доходу й імпортних витрат. Внутрішній прибуток, відповідно, -- різниця внутрішнього доходу і внутрішньої вартості товару. Оскільки припускається, що ціни на імпортний і вітчизняний аналогічний товар є однаковими, імпортний дохід дорівнює внутрішньому доходу, а внутрішня вартість -- це оптова ціна на цей товар усередині країни.

При імпорті товарів виробництва ситуація ускладнюється. У такому випадку необхідно враховувати дохід, який одержало підприємство від використання імпортованого товару, а також витрати, пов'язані з використанням цього товару. Таким чином, дохід від товару виробництва дорівнює гривневому виторгу від продажу товарів, зроблених з використанням товарів виробництва (без витрат на реалізацію). Витрати на товар виробництва -- це сума вартості сировини й енергії, витрати на обслуговування і робоча сила. У випадку, якщо товар є не устаткуванням, а сировиною чи запчастинами, необхідно як витрати і доходи від товару виробництва взяти частки, що припадають на нього, від загальних витрат і доходу від виробництва товарів з використанням імпортованого товару виробництва. [24, c. 303]

Доход від товару виробництва додається до імпортного доходу, а витрати на товар виробництва -- до імпортних витрат. Подальші розрахунки аналогічні до розрахунків при імпорті товару споживання.

Як у випадку експорту, так і у випадку імпорту витрати на збереження товару, його подальший розподіл по території країни, реалізацію тощо не враховуються. При необхідності вони можуть бути враховані в експортних витратах та імпортних витратах відповідно. При цьому ці ж витрати необхідно врахувати і у внутрішніх витратах, тобто в собівартості товару при експорті та його внутрішній вартості при імпорті.

На підставі цих теоретичних положень розроблено коефіцієнти ефективності експорту й імпорту товарів, наведені нижче.

Коефіцієнти ефективності експорту товару:

Експорт товару ефективний, якщо експортний дохід перевищує експортні витрати. Це відбиває базовий коефіцієнт ефективності експорту:

Е^б_е = Ве / (Ст + Тв + Ов) (1.6)

Де: Е^б_е -- базовий коефіцієнт ефективності експорту;

Ве -- виторг від експорту;

Ст -- собівартість товару;

Тв -- транспортні витрати;

Ов -- організаційні витрати.

Якщо Е^б_е >1, експорт ефективний.

Чим вищий цей коефіцієнт, тим вища ефективність експорту. Як уже зазначалося вище, для визначення ефективності експорту розрахунку лише базового коефіцієнту ефективності експорту недостатньо. Необхідно з'ясувати, чи є експорт товару більш вигідною операцією, ніж продаж цього товару всередині країни. Для цього використовують альтернативний коефіцієнт ефективності експорту:

Е^а_е = (Ве - Ст - Тв - Ов) / (вв - Ст) (1.7)

Де: Е^а_в -- альтернативний коефіцієнт ефективності експорту;

Ве -- внутрішній виторг (виторг від продажу товару усередині країни);

Якщо Е^а_е >1 експорт є ефективним.

Таким чином, для визначення ефективності експорту необхідно розрахувати коефіцієнти Е^б_е та Е^а_е. При цьому слід пам'ятати, що усі виторги і витрати мають бути представлені в гривневому еквіваленті. У випадку, якщо обидва вони більші за одиницю, експорт товару є ефективним.

Якщо Е^б_е <1, а Е^а_е >1, то в цьому випадку експорт є неефективним, тому що експортні витрати перевищують експортний доход.

Якщо Е^б_е >1, Е^а_е <1, то й у цьому випадку експорт також є неефективним, тому що прибуток від продажу товару усередині країни буде вищим, ніж від його експорту. У разі, якщо обидва ці коефіцієнти менші за одиницю, то експорт товару неефективний по вищенаведених причинах.

Коефіцієнти ефективності імпорту товару:

Як уже зазначалося вище, при розгляді ефективності імпорту важливе значення має призначення імпортованого товару. На початку розглянемо коефіцієнти ефективності імпорту товарів споживання.

Для того, щоб імпорт товару споживання був вигідний, необхідно, щоб імпортний дохід перевищував імпортні витрати. Це відбиває базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання:

Е^б_ітс = Ві / (Віт + Тв + Ов) (1.8)

де: Е^б_ітс -- базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання;

Ві -- внутрішній виторг від продажу імпортованого товару;

Віт -- вартість імпортованого товару;

Тв-- транспортні витрати;

Ов -- організаційні витрати.

Якщо Е^б_ітс >1, імпорт товару ефективний.

Як і у випадку з експортом товару для визначення ефективності імпорту необхідно також розрахувати альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання:

Е^а_ітс = (Ві - Віт - Тв - Ов) / (Вв - В^а_в) (1.9)

де: Е^а_ітс -- альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання;

В^а_в -- вартість вітчизняного товару, аналогічного імпортному.

Якщо Е^а_ітс >1, імпорт товару є ефективним.

Методика визначення ефективності імпорту товару споживання є аналогічною методиці визначення ефективності експорту.

Тепер перейдемо до розгляду ефективності імпорту товарів виробництва.

При імпорті товарів виробництва необхідно враховувати вартість їхнього обслуговування та використання у виробництві підприємства, що імпортує ці товари.

Базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів виробництва буде виглядати так:

Е^б_ітв = Втв / (Віт + Тв + Ов + Ввтв) (1.10)

де: Е^б_ітв - базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів виробництва;

Втв -- виторг від використання товару виробництва;

Ввтв -- витрати на використання товару виробництва.

Якщо Е^б_ітв >1, імпорт товару є ефективним.

Необхідно також розрахувати альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту товарів виробництва:

(1.11)

де: Е^а_ітв - альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту товарів виробництва.

Якщо Е^а_ітв >1, імпорт товару є ефективним.

Методика аналізу ефективності імпорту товарів виробництва є аналогічною до методики аналізу ефективності імпорту товарів споживання.

Методологія аналізу (МА) зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) передбачає пізнання реальних об'єктивних процесів її розвитку та наукове обґрунтування перспектив їх еволюції.

Методологія -- це сукупність інструментів, методів наукового пізнання економічних явищ і процесів.

Наука, наукові знання -- це ті, які дають можливість об'єктивно відобразити або узагальнити, виявити найбільш суттєві сторони розвитку економічних явищ природи, суспільства.

Мета МА ЗЕД полягає в пізнанні реальних процесів, законів, закономірностей, категорій, особливостей та тенденцій розвитку зовнішньоекономічних відносин.

Основні методи аналізу ЗЕД (методологічні інструменти аналізу ):