Маркетингові дослідження діяльності ТОВ "Енергопласт"

- коефіцієнт загальної ліквідності відповідає загальноприйнятій нормі (від 1 до 2 (іноді до 3)).Що свідчить про те, що в підприємства досить коштів для погашення його короткострокових зобов'язань у плині певного періоду;

- коефіцієнт термінової ліквідності також попадає в діапазон оптимальних значень (0,7 - 0,8);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності не дивлячись на те що загальна ліквідність і термінова ліквідність підприємства відповідають загальноприйнятим нормам, перебуває нижче норми (0,2-0,25). Це свідчить, що підприємство найближчим часом зможе погасити невелику частину короткострокової заборгованості;

- чистий оборотний капітал становить 93 тис. грн. Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стабільності підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але й має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому.

Аналізуючи показники доходу й прибутку підприємства за останні п'ять років видно, що в період з 2002 року по 2005 рік показники змінювалися не істотно, стійкої тенденції до зміни не спостерігається. Особливо приділимо увагу показникам в 2006 році, так, як прибуток підприємства знизився у два рази. Це пов'язано з тим, що підприємство здійснило перехід на нову, більш якісну сировину, у зв'язку з чим знадобилися додаткові витрати. Показники доходу й прибутку представлені в таблиці 2.4. і у вигляді діаграм (рис. 2.1. і 2.2.).

Таблиця 2.4. Показники доходу й прибутку ТОВ «енергопласт» (з 2002 р. по 2006 р.)

Рік	Дохід, тис. грн.	Прибуток, тис. грн.
2002	976,8	30,5
2003	988,6	35,6
2004	991,3	39,8
2005	993,5	33,1
2006	968,2	16,3

Рис. 2.1. Показники доходу ТОВ «Енергопласт»

Рис. 2.2. Показники прибутку ТОВ «Енергопласт»

ТОВ «Енергопласт» виготовляє металоконструкції для будинків і виконує електромонтажні роботи, але виробництво поліетиленових труб є основною діяльністю підприємства. Про це свідчять показники обсягів реалізації товарів і послуг (додаток 2.).

Обсяги реалізованої продукції за 2002-2006 рр. представлені на рис. 2.3.

2.1.2 Асортимент продукції та його опис

Труби напірні з первинного поліетилену. Призначені для прокладання підземних водопроводів питної води, артезіанських свердловин, систем меліорації, напірних каналізаційних колекторів, трубопроводів які транспортують повітря чи різноманітні агресивні середовища до яких поліетилен хімічно стійкий

Труби розраховані на тиск від 6 до 10 кгс/см² (0,6 - 1,0 МПа) і виготовляються з поліетилену низького тиску (високої щільності) згідно вимог ДСТУ 18599-83. Колір труб чорний з повздовжніми синіми смугами.

Рис. 2.3. Обсяг реалізованої продукції ТОВ «Енергопласт» (за 2002-2006 рр.)

Всі труби допущені Міністерством охорони здоров'я України для використання в господарчо-питному водопостачанні (видається паспорт та «Висновок державної санітарно епідеміологічної експертизи»).

Труби з технічного (вторинного) поліетилену

Призначені для обладнання підземних безнапірних трубопроводів, які транспортують воду з розчиненими в ній мінеральними та органічними речовинами, та інші рідини, до яких хімічно стійкий поліетилен. Окрім цього труби використовуються для будівництва безнапірних каналізаційних колекторів, а також для прокладання електротехнічних і зв'язкових мереж.

Труби виготовляються відрізками будь-якої довжини або звернутими в бухти. Повний асортимент продукції та ціни на неї подані у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Повний асортимент продукції та ціни на неї

Зовнішній діаметр, мм	Довжина в бухті, м	Труби з технічного ПЕ	Труби з первинного ПЕ
		Товщина стінки, мм	Ціна, грн. /м.	6 кгс/см2	10 кгс/см2
				Товщина стінки, мм	Ціна, грн. /м.	Товщина стінки, мм	Ціна, грн. /м.
20	до 500	2,1	1-20	-	-	2	2-20
25	до 500	2,4	1-50	2	2-60	2,3	2-66
32	до 500	2,4	1-90	2	3-20	3	3-89
40	до 400	3	3-10	2,3	4-75	3,7	6-00
50	до 300	4	4-85	2,9	7-25	4,6	9-10
63	до 250	4,5	6-95	3,6	10-90	5,8	14-51
75	до 200	5	7-70	4,3	16-20	6,9	20-54
90	до 100	5,6	8-80	5,1	22-20	8,2	29-39
110	8 м, бухта 50 м	6,5	15-90	6,3	34-40	10	43-59
125	10 м	-	-	7,1	39-55	11,4	58-98
140	10 м	-	-	8	49-53	12,8	73-85
160	10 м	-	-	9,1	64-93	14,6	96-25
180	10 м	-	-	10,2	81-55	16,4	122-15
200	10 м	-	-	11,4	100-98	18,2	149-80

Ціна на товар визначається за допомогою калькуляції (додаток 3.) розрахунку вартості ПЕ труб, сюди входить:

- вартість сировини - поліетилену;

- вартість електроенергії;

- вартість води;

- амортизація лінії по випуску ПЕ труб;

- заробітна плата;

- витрати на збут продукції;

- вартість банківського кредиту на придбання сировини;

- 20% на прибуток.

Поліетиленові труби для будівництва водопровідних і каналізаційних систем почали застосовувати з кінця 30-х - початку 40-х років у країнах Західної Європи. Потім ця технологія будівництва водопроводу й каналізації поширилася по усьому світі, витісняючи труби із традиційних матеріалів: стали, міді, асбоцемента, бетону. При цьому, необхідно відзначити, що у світі основу виробництва поліетиленових труб становлять труби із ПВХ, у той час як у Росії й Україні основна частка належить трубам з поліетилену. У Європі й США від 60% до 65% полімерних труб виготовляється з полівінілхлориду. В Україні полівінілхлорид займає не більше 10-12%. Настільки значно структура відрізняється тому, що виробництво поліетиленових труб в Україні стало активно розвиватися пізніше, ніж у західних країнах. А період інтенсивного розвитку виробництва збігся з розвитком виробництва ПЕ, що, на думку експертів, має більше можливостей у застосуванні.

На сьогоднішній день в усьому світі, особливо в розвинених країнах, у будівництві систем водопостачання, каналізації й опалення поліетиленові труби займають лідируюче положення. Протягом останніх декількох років у Росії й Україні спостерігається стабільний ріст обсягів виробництва.

Поліетиленові труби з поліетилену низького тиску не зношуються, не піддаються корозії, не бояться контакту з водою й агресивними середовищами, не вимагають катодного захисту й не мають потреби в обслуговуванні. Відповідно до останніх досліджень учених, строк їхньої служби може досягати 500 років, а деяких видів поліетилену - до 1000 років. У Японії - країні з високою сейсмічною активністю, за рішенням уряду всі сталеві труби підземної прокладки замінені на поліетиленові. Зроблено це було з метою безпеки. Осідання будинку, до якого підведений трубопровід, з більшою ймовірністю викличуть руйнування металевої труби, ніж поліетиленової, тому що труба здатна розтягуватися без втрати своїх якостей до 7%.

Основні переваги ПЕ труб у порівнянні з іншими видами труб:

- Довговічність;

- Поліетиленові труби не мають потреби в постійному обслуговуванні;

- Висока корозійна й хімічна стійкість. Виключено можливість утворення накипу на внутрішній поверхні;

- Низька теплопровідність;

- Більше низька ймовірність руйнування трубопроводу при замерзанні рідини;

- Невелика вага;

- Поліетиленові труби укладаються прямо в ґрунт без спеціального захисту й ізоляції;

- Низька ймовірність руйнування під впливом гідроударів;

- Надійність зварених швів з'єднань протягом усього строку експлуатації трубопроводів;

- Екологічність;

- Чистота води через відсутність іржі;

- Більш низькі трудозатрати при проведенні монтажних робіт;

- Висока технологічність (тому що вироблені поліетиленові труби значно довші металевих).

Аналіз порівняльних характеристик витрат при будівництві водоводів показує наступне: водоводи з ПЕ труб утроє дешевше, ніж металеві; поліетиленовим трубопроводам не потрібна ізоляція, спрощуються технології з'єднання труб і укладання в траншеї; час будівництва поліетиленових водоводів скорочується, у порівнянні зі сталевими, приблизно в 10 разів; поліетиленові труби в 2 - 4 рази легше сталевих, завдяки чому знижуються витрати на транспортування; невеликі їхні переміщення при монтажі не вимагають вантажопідйомних механізмів - це можна виконати й вручну; випускаються поліетиленові труби, на відміну від металевих, довгомірними відрізками, тому, наприклад, щоб з'єднати 800 метрів трубопроводу діаметром 110 мм, потрібно всього 3 стики (замість 60 - 80 стиків для сталевих труб).

Застосування швидкісного зварювання у стик підвищує продуктивність до 5 стиків у годину. Стикове зварювання поліетиленових труб не вимагає ніяких додаткових видаткових матеріалів, тому значно дешевше, простіше й займає менше часу, ніж при роботі з іншими матеріалами. До того ж, відпадає необхідність контролю якості стику ультразвуковим методом. Немаловажна перевага - зручність доставки.

Труби випускаються в бухтах, або в мірних відрізках, тому на автомобіль міститься в 2-4 рази більше поліетиленових труб, чим сталевих. І, нарешті, головне - гарантійний термін служби водовода з поліетиленових труб становить 50 років, а сталевого не більше 20 років. Гарантійний термін служби поліетиленових труб обумовлений лише тим, що поліетиленові труби почали експлуатуватися десь із 1950 року. Можна відзначити ще й екологічний аспект. Якщо для випуску металевих труб необхідно добувати руду, витрачати природні ресурси, то поліетилен є продуктом попутного виробництва при нафтопереробці.

2.1.3 Опис технологічного процесу виготовлення продукції

ПЕ труби виготовляються на трубних екструзійних лініях. Розплав полімеру видавлюється з фільєри екструдера у вигляді безперервної трубчастої заготівлі, що тягнучим устроєм простягається через насадку, що калібрує. за допомогою матриці й дорна труба калібруєтся по зовнішньому й внутрішньому діаметрах і частково прохолоджується. Потім труба надходить в охолоджувальну ванну, у якій вона остаточно охолоджується водою. Після оходження через пристрій, що маркірує, готова труба розрізаеться на шматки або намотується в бухту. Контроль за роботою лінії здійснює автоматична система, що одержує інформацію від 15-20 термопар, розташованих у різних зонах технологічного процесу, інформацію про два значення тиску розплаву до й після фільтра, три значення частоти обертання шнека й тягнучого устрою, про товщину стінки, діаметр труби, тиск масла в системі змащення. У такий спосіб система автоматично перенастроює себе під оптимальний режим роботи для забезпечення найвищої якості.

Технологічна схема виготовлення труб складається з восьми етапів:

- прийом, транспортування, розміщення й зберігання сировини;

- вхідний контроль;

- транспортування сировини зі складу до трубної лінії;

- завантаження екструзивних агрегатів;

- формування труби;

- контроль готової продукції;

- упакування, маркування, і зберігання готової продукції;

- переробка відходів.

Виготовлення поліетиленових труб підприємство ТОВ «Енергопласт» провадить на лінії для виробництва труб з ПЕ 80.

Розрахунковий обсяг виробництва - 400 т/рік.

Ціна даного обладнання - 230 тис. грн.

Споживана потужність - 108 Кв/година.

Займана площа - 38 м. кв.

2.1.4 Організаційна структура підприємства

Організаційна структура ТОВ «Енергопласт» - лінійно - функціональна (рис. 2.5.).

Рис. 2.5. Організаційна структура ТОВ «Енергопласт»

Загальна чисельність працівників ТОВ «Енергопласт» - 38 чоловік.

З них 5 чоловік працює в бухгалтерії, 7 - у комерційному відділі, у відділі головного механіка й комплектації виробництва 3 та 4 людини відповідно, на монтажній ділянці 5 чоловік, а на лінії по випуску ПЕ труб 3. Ще 14 чоловік виконують електромонтажні роботи.

Наявність сучасного високопродуктивного встаткування диктує тверді вимоги до кваліфікації робітників.

Бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом підприємства й підкоряється головному бухгалтерові. Основними завданнями бухгалтерії є наступні:

- організація обліку фінансово - господарської діяльності підприємства;

- здійснення контролю за збереженням власності, правильною витратою коштів і матеріальних цінностей.

Комерційний відділ є також самостійним структурним підрозділом підприємства й підкоряється безпосередньо заступникові директора по економічних питаннях. Головне завдання відділу - розширення, розвиток і зміцнення відносин із клієнтами.

Відділ комплектації й підготовки виробництва підкоряється заступникові головного інженера. Завданням цього відділу є підготовка виробництва до серійного випуску виробів. Всю повноту відповідальності за якість і своєчасність виконання покладених на відділ завдань і функцій несе начальник відділу.

Відділ головного механіка підкоряється головному інженерові. Завдання відділу:

- підтримка встаткування підприємства в справному робочому стані шляхом своєчасного якісного ремонтного й технічного обслуговування;

- підвищення економічності ремонтного обслуговування устаткування;

- удосконалювання роботи служби головного механіка.

Цех по випуску ПЕ труб підкоряється безпосередньо директорові фірми. Цех очолює майстер, що призначається й звільняється з посади директором. Майстер відповідає за виконання зазначених вимог якості. Обслуговування й експлуатацію лінії виконують навчені й атестовані машиністи экструдера. Лабораторний контроль сировини й готової продукції провадить лаборант, що призначається на посаду й звільняється директором фірми. Обслуговування й ремонт електричної частини лінії виконує атестований електротехнічний персонал фірми.

2.2 Маркетингові дослідження діяльності ТОВ «Енергопласт»

2.2.1 Аналіз ринку сировини

Ринок трубного поліетилену й поліетиленових труб протягом декількох років продовжує бути одним із швидкоростучих промислових ринків України. Це наслідок, по-перше, розвитку газотранспортного й водного господарства країни, по-друге, наявності гострої потреби в заміні зношених діючих комунікацій, і, по-третє, успішної конкуренції полімерних труб із трубами із традиційних матеріалів (сталевими, чавунними, бетонними, азбестоцементними).

Як і очікувалося, в 2006 р. частка ПЕ 63 знизилася до 1% (350 т). Європейські виробники відмовилися від цієї марки поліетилену вже давно, а в 2006 р. він повинен був бути знятий із виробництва й такими великими російськими підприємствами як «Казаньоргсинтез» і «Ставрополь-полімер». За прогнозами на 2007 р. ця марка поліетилену не повинна вже була фігурувати на ринку України. Однак, ситуація міняється у зв'язку з модернізацією виробництва ПЕНД на ВАТ «Казаньоргсинтез». Підприємство продовжує нарощувати потужності. В 2007 р. планується випустити до 80 000 т трубного поліетилену, за технологічними причинами весь цей обсяг не може доводитися на ПЕ 80, тому буде продовжене виробництво матеріалу 273-79, а значить деяка кількість ПЕ 63 (до 2 000 т) буде запропоновано українським виробникам-трубникам.

Поставки основної трубної марки ПЕ 80 в 2006 р. продовжували становити левову частку - 27 635 т (74%). Це на 4% менше в порівнянні з 2005 р., таке невелике зменшення обумовлене збільшенням на ринку частки ПЕ 100.

В 2007 р. частка ПЕ 80 буде залишатися з невеликим зниженням (68%, але при збільшенні обсягу - 30 000 т) (табл. 2.6., рис. 2.6.).

Таблиця 2.6.

Обсяги імпорту трубного ПЕ по класам
Клас ПЕ	2004	2005	2006	2007 (прогноз)
	тонн	%	тонн	%	тонн	%	тонн	%
ПЕ нат.	3 984	18	3 267	10	5 762	15	4 000	9
ПЕ 63	1 848	8	1 725	5	350	1	2 000	5
ПЕ 80	15 270	70	24 788	80	27 635	74	30 000	68
ПЕ 100	888	4	1 624	5	3 612	10	8 000	18
Усього	21 991	100	31 404	100	37 359	100	44 000	100

Рис. 2.6. Обсяги імпорту трубного ПЕ по класам

Прагнення провідних українських виробників працювати з більше якісною сировиною продовжує підвищувати позиції ПЕ 100. Трубна продукція з поліпшеними якостями (труби з ПЕ 100 мають підвищені зносостійкість, стабільність до швидкого поширення тріщин і довгострокову міцність) викликає все більший інтерес у будівельних і підрядних організацій. Так, у порівнянні з 2005 р., коли частка ПЕ 100 становила 5% ринку, в 2006 р. його споживання зросло до 10%. За прогнозами фахівців в 2007 р. воно можливо досягне 18%.

Особливо хочеться прокоментувати ситуацію з натуральним поліетиленом. Тенденція, що намітилася, по зниженню його споживання в 2005 р. (на 8% у порівнянні з 2004 р.), на жаль, зупинилася, і навпаки спостерігається ріст частки натурального поліетилену в загальному обсязі споживання сировини. В 2006 р. частка натурального поліетилену зросла до 15% від загального обсягу, що склало 5 762 т. В 2007 р. прогнозується незначне зниження споживання натурального поліетилену (4000 т - 9% від загального обсягу), пов'язане з виходом на ринок ПЕ 63. Такі цифри вже насторожують. Це говорить про те, що в деяких виробників культура виробництва поліетиленових труб перебуває на низькому рівні. Адже якість труб, виготовлених з такої сировини, не може відповідати пропонованим вимогам. Неякісна продукція ж підриває довіру в споживачів до всієї галузі в цілому.

Розглянемо географію ринку сировини. Походження ПЕ сировини, імпортованого в Україну, поділені регіонально: Європа, країни СНД і Азія. Проаналізуємо цей розподіл (табл. 2.7., рис. 2.7.).

Таблиця 2.7.

Обсяги імпорту ПЕ по регіонам
Регіон	2004	2005	2006	2007 (прогноз)
	тонн	%	тонн	%	тонн	%	тонн	%
Європа	12 947	59	12 138	39	16 559	45	24 000	54
СНД	8 800	40	15 969	51	14 731	39	10 000	23
Азія	244	1	3 297	10	6 069	16	10 000	23
Усього	21 991	100	31 404	100	37 359	100	44 000	100

Триває активне просування на ринку продукції Азіатського регіону. За три роки присутності в Україні її частка зросла із символічного 1% в 2004 р. до 16% в 2006 р. За прогнозами такий підйом буде тривати й в 2007 р. досягне 23%.

Частка поліетилену виробництва країн СНД в 2006 р. трохи знизилася:
після приросту в 2005 р. (51%) спостерігається помітне зниження (39%).
Це обумовлено тим, що основними фігурами цього регіонального сегмента є російські компанії «Лукойл-Нефтехим» і «Казаньоргсинтез».



Рис. 2.7. Обсяги імпорту ПЕ по регіонам

В 2006 р. у Росії спостерігався динамічний розвиток ЖКГ, що обумовив дефіцит на внутрішньому ринку споживання полімерів, тобто імпорт відповідно зменшився. Навіть нарощування виробничих потужностей ВАТ «Казаньоргсинтез» не змінить тенденцію зниження, що прогнозується й на 2007 р. (на 16% у порівнянні з 2006 р.).

Що стосується продукції Європейського регіону, то стабільно висока якість забезпечила їй в 2006 р. досить велику частку на ринку трубного поліетилену України - 44%. Усе більше українських виробників воліють використовувати у виробничому циклі якісну сировину. В 2007 р. частка європейських виробників зросте й складе - 54%.

Український ринок ТПЕ сьогодні практично структурований - 99% продажів доводиться на торговельні марки 8 найбільших виробників.
Основними операторами вітчизняного ринку трубного поліетилену є «Лукойл Нефтехим» (Росія), «TVK» (Угорщина), «KPIC» (Південна Корея), «Basell» (Німеччина), «Chemopetrol» (Чехія), «Казаньоргсинтез» (Росія), Шуртанский ГХК (Узбекистан) і «Petrochemia» (Сербія). На частку інших компаній доводиться 1%.

Проаналізуємо розміщення і прогнози на майбутнє серед найбільших гравців ринку поліетилену України (табл. 2.8).

Таблиця 2.8. Обсяги імпорту трубного ПЕ по виробниках

Компанія	2004	2005	2006	2007 (прогноз)
	тонни	%	тонни	%	тонни	%	тонни	%
Лукойл Нефтехим (Росія)	4 816	22	13 379	43	10 594	28	4 000	9
TVK (Угорщина)	7 796	35	6 955	22	10 014	27	14 000	32
KPIC (Південна Корея)	244	1	3 043	10	6 069	16	10 000	23
Basell (Німеччина)	0	0	0	0	2 719	7	5 000	11
Chemopetrol (Чехія)	1 429	6	2 937	9	2 749	7	3 000	7
КІС (Росія)	750	3	353	1	2 452	7	4 000	9
Шуртанский ГХК (Узбекистан)	3 234	15	2 097	7	1 685	5	2 000	5
Petrochemia (Сербія)	2 834	13	489	2	548	1	1 000	2
Інші	888	4	2 152	7	529	1	1 000	2
Усього	21 991	100	31 404	100	37 359	100	44 000	100

Перше місце, за підсумками 2006 р., поки належить російській компанії «Лукойл-Нефтехим». Однак, якщо в 2005 р. її частка становила 43%, те в 2006 р. - тільки 28%. Як вже говорилося, це викликано збільшенням внутрішньої потреби ЖКГ Росії в трубному поліетилені. Так само на зменшення частки цього поставщика вплинув перехід його основного партнера, Рубежанского трубного заводу, на поліетилен німецької фірми «Basell). Якщо дефіцит у ТПЕ в Росії буде тривати, то за прогнозами в 2007 р. частка «Лукойл-Нефтехим» на Україні зменшиться до 9%.

Прекрасно почуває себе на ринку угорська фірма «TVK».
Частка її продукції (всупереч попереднім прогнозам) продовжує підвищуватися: 2005 р. - 22%, 2006 р. - 27%. Керівництво фірми інформувало потенційних покупців, що виробництво ПЕ 80 буде інтенсифікована й частка сировини TVK в 2007 р. може зрости до 32%.

В 2006 р. на третю сходинку серед постачальників сировини впевнено здійнялася південно-корейська компанія «КРІС» - 16% від загальної кількості. В 2007 р. її частка може скласти 23%.

Особливо хочеться відзначити німецьку компанію «Basell», що спеціалізується на поставках ПЕ 100. За перший рік роботи на ринку України цієї компанії вдалося забезпечити собі 7% від загальної частки поставок сировини. Така ситуація підтверджує тенденцію успішного розвитку ринку ПЕ 100 в Україні. В 2007 р. прогнозна частка компанії складе 11%.

Чеська фірма «Chemopetrol» продовжує втримувати 7% і в 2007 р. ця цифра навряд чи збільшиться.

Серед російських постачальників трубного ПЕ позитивна динаміка спостерігається у ВАТ «Казаньоргсинтез»: 2005 р. - 1%, 2006 р. - 7%. У цей час «Казаньоргсинтез» припускає істотно збільшити випуск продукції за рахунок нарощування виробничих потужностей, тобто частка імпорту в Україну може відповідно збільшуватися (до 9% в 2007 р.).

Надходження в Україну продукції Шуртанского ГХК останні три роки мали чітку тенденцію до зниження: 2004 р. - 15%. 2005 р. - 7%, 2006 р. - 5%.
Однак слід зазначити, що зараз це зниження призупинилося й в 2007 р. очікується, що частка Шуртанского поліетилену буде триматися на рівні 5%, отже в абсолютному відношенні кількість поставок збільшиться.

Продовжує втрачати позиції сербська фірма «Petrochemia» - її частка становить 1-2%.

На частку інших постачальників сировини припадає всього 1%. Це такі фірми як бельгійська «Innovene», французький «Total Petrochemical», шведський «Borealis» і ін. В 2007 р. їхня частка навряд чи підніметься вище 2%.

Не всі перераховані вище фірми й компанії мають офіційні представництва в Україні, тому практичний кожний виробник ПЕ труб співробітничає із трейдерами трубного поліетилену. У цей час поставками поліетилену в Україні займаються близько 35 підприємств. Однак обсяги їхніх поставок дуже відрізняються: 96% доводиться на 25 фірм, і 4% - на частку інших. Найбільшим серед українських трейдерів продовжує залишатися «Українська полімерна група» (17%). Далі слід зазначити «Реал Шар» (12,68%), «Сервисоптторг», «Химексі» (3,23%), «Альфа-Донецьк» (3,18%). Інші підприємства поки не перебороли планку 3% (впритул до групи лідерів наблизився «Нефтехим» (2,92%)).

Слід зазначити, що такі великі підприємства як Рубежанский трубний завод і ЗАТ «Полівтор» закуповують ТПЕ для власних потреб через свої торгові доми. У порівнянні з 2005 р. поставки трубного ПЕ збільшилися на 5 745 т. (2005 р. - 31 403 т, 2006 р. - 37 148 т).

Історичний максимум пережили ціни на нафту й етилен, а поліетилен досяг, щонайменше, десятилітнього максимуму.

Причин небагато. в першій половині 2006 р. постійний ріст цін на нафту, імовірно, викликав у багатьох виробників і споживачів поліолефінів синдром «інфляційного очікування» близького й неминучого підвищення цін на всі енергоносії, і як слідство, на енергоємні олефіни й поліолефіни. По-друге, ріст споживання етилену індустрією пластмас значно випередив анонсоване збільшення світових потужностей по його виробництву.

Не останню роль у цьому зіграли антидемпінгові мита Євросоюзу на нафтохімічну продукцію з Китаю. Першої на них відреагувала Туреччина, традиційно орієнтована рівною мірою на Захід і на Схід. На тлі сезонного росту споживання трубного поліетилену в Туреччині, що не має власного виробництва, оголошення в 20-х числах серпня рішення Еврокомисії про те, що мито буде застосовуватися до товарів, що поступили після 30 вересня, викликало вибух цін на ПНД у Європі. По деяких видах ПЕ збільшення цін склало більше 200 доларів за тонну

Ціни на трубні марки поліетилену (ТПЕ) російського виробництва додержувалися світових тенденцій. Усього із січня по вересень 2006 року ціни збільшилися не менш чим на 25%, однак дефіциту уникнути не вдалося. Головна причина - зупинки на планові й позапланові ремонти російських виробників, які за 2006 р. недопоставили на ринок у цілому 20-25 тис. тонн ТПЕ. В IV кв., незважаючи на міжсезоння, значних змін цін не відбулося.

На жаль, незважаючи на вибуховий ріст цін у збіглому році й деякій стабілізації в IV кв., видимих причин для їхнього чутливого зниження, принаймні, у найближчі 4-6 місяців немає.

Імпортований трубний поліетилен застосовується вітчизняними підприємствами для виробництва напірних труб, використовуваних у газо- і водопостачанні («газ» і «вода» у табл. 2.9, рис. 2.8.), труб для безнапірної каналізації, для захисту кабелів зв'язку, а також труб-оболонок.

Таблиця 2.9. Розподіл по видах ПЕ труб

Призначення	2004	2005	2006	2007 (прогноз)
	тонн	%	тонн	%	тонн	%	тонн	%
Газ	12 369	55	17 062	54	20 994	53	21 300	46
Вода	6 718	30	10 604	34	14 395	37	19 900	44
Інші	3 286	15	3 884	12	3 906	10	4 500	10
Разом	22 373	100	31 550	100	39 295	100	45 700	100

З 2004 р. спостерігається незначний ріст споживання газових труб в Україні, це приводить до того, що їхня частка в загальному виробництві поліетиленових труб залишається практично незмінної (53% в 2006 р. у порівнянні з 55% в 2004 р.) і навіть знизиться в 2007 р. по наших прогнозах до 46%.

Таке положення обумовлене тим, що основна частина цієї продукції використається в об'єктах, кошти на будівництво яких виділяються з бюджету, а субвенції на газифікацію зменшуються. Споживання газових труб відчутне знизилося б уже в 2006 р., тому що реальне падіння споживання склало порядку 9%. Приріст же споживання створила програма газифікації в розмірі близько 410 млн. грн. (що еквівалентно виділенню субвенцій в 2006 р.), що проводилася торік по шести західним облгазам, кошти на яку виділив ДК Укртрансгаз.



Рис. 2.8. Розподіл по видах ПЕ труб

Обсяги вироблених в Україні водопровідних труб, навпроти, показують стійкий ріст, як в абсолютному, так і відносному вираженні (37% в 2006 р. у порівнянні з 30% в 2004 р.), і по прогнозах складуть 44% в 2007 р.

Ріст споживання водопровідних труб пояснюється великою зношеністю прокладених комунікацій ЖКГ, водопровідних труб, а також використанням останнім часом поліетиленових труб більших діаметрів при будівництві магістральних водогонів.

Для виробництва водопровідних труб, особливо більших діаметрів, переважніше як з технічної, так і з економічної сторони використати матеріал класу ПЕ 100, що сприяло збільшенню його частки в 2006 р. до 10%, а в 2007 р. по наших прогнозах - до 18%.

У гамі поліетиленових труб спостерігається також невеликий ріст споживання труб-оболонок для передізольованих труб, каналізаційних труб з поліетилену, а також труб для безнапірної каналізації (типу «спіро» і інших). Виробництво таких труб виросло з 3,3 тис. т в 2004 р. до 3,9 тис. т в 2006 р. і досягне по наших прогнозах 4,5 тис. т в 2007 р.

2.2.2 Аналіз ринку збуту

Будь - який ринок, з погляду маркетингу, складається з покупців, що відрізняються друг від друга своїми смаками, потребами, перевагами, мотиваціями, способами реагування на пропоновані товари й послуги. Однак завжди існують більш специфічні групи покупців (індивідів або організацій) усередині ринку з відносно однорідними вимогами до товару. Вони утворять окремі ринкові сегменти.

Сегментування ринку - це процес поділу споживачів на групи з урахуванням різних принципів і факторів сегментування.

Процес сегментації ринків є об'єктивним і неминучим. На відміну від його сегментування ринків означає суб'єктивну діяльність фахівців в області маркетингу по класифікації потенційних споживачів певних товарів і послуг відповідно до якісних особливостей їхніх потреб і попиту. Здійснюючи сегментування й керуючись при цьому певними науковими принципами, маркетологи виявляють існуючі сегменти й тих споживачів, які приблизно характеризуються однаковою реакцією на маркетингові дії фірми.

У процесі сегментування виявляються сегменти ринку. Сегмент - це група споживачів, що однаково реагують на товар. Сегмент ринку оцінюють рядом характеристик: число можливих споживачів, місткість ринку, можливі темпи росту ємності по роках, споживчі ціни, прибуток від продажів.

Споживчі ринки можна сегментувати за допомогою демографічних, географічних і поведінкових змінних, а промислові - демографічних, географічних і поведінкових змінних.

У нашому випадку вибираємо сегментування по географічній ознаці. Сегментування по географічній ознаці є найпростішим методом розробки цільового ринку. Воно припускає розбивку ринку (споживачів) на різні географічні одиниці, що вимагають спеціального маркетингового обслуговування: світового ринку - по країнах, групам країн і регіонам; внутрішнього ринку - по областях, регіонах, округах, містам з урахуванням щільності населення, розмірів населених пунктів, кліматичних умов проживання. Таке сегментування доцільно, якщо між різними регіонами виявляються істотні розходження в економічних, науково-технологічних і природно-кліматичних умовах, культурних цінностях народів, їх історичних або релігійних традиціях, етнічних особливостях. Як сегменти були обрані міста Полтавської області обласного значення, а саме: Полтава, Комсомольск, Лубни, Миргород, Кременчук. Виділені сегменти ринку збуту представлені в табл. 2.10

Таблиця 2.10. Географічна сегментація ринку збуту

Місто	Кількість підприємств
Полтава	34
Комсомольск	14
Лубни	12
Миргород	12
Кременчук	29

Наприкінці процесу сегментації вже вдалося ідентифікувати різні сегменти в рамках більшого споживчого або промислового ринків і відсіяти сегменти, які не представляють для неї інтересу. Тепер необхідно проранжувати і впорядкувати сегменти, що залишилися, відповідно до їх пріоритетності для даного підприємства. Добре розроблений маркетинговий план повинен містити пояснення системи, використовуваної для ранжирування сегментів, на які припускає орієнтуватися компанія, а також стратегії охоплення, що буде використатися для виходу на ці сегменти.

Це завдання можна вирішити, призначаючи оцінним критеріям вагові коефіцієнти, у результаті чого одержують якусь комплексну оцінку кожного сегмента. Маючи у своєму розпорядженні таку оцінку, можна робити висновки про те, які сегменти більше привабливі, і порівнювати різні сегменти (наприклад, по їхній потенційній прибутковості, передбачуваним темпам росту або ступеня конкурентного тиску). Сукупний показник привабливості дозволяє визначити оптимальну черговість виходу компанії на ті або інші сегменти: у розглянутому прикладі найвищий сукупний показник привабливості - у сегмента Полтава; тому підприємству необхідно буде виходити в першу чергу саме на нього (табл. 2.11.).

Таблиця 2.11. Ранжирування сегментів

Сегмент	Оцінка майбутніх обсягів продажу і прибутку	Оцінка власної конкурентної переваги	Оцінка наявності необхідних ресурсів	Оцінка погроз, що виходять від оточення підприємства	Сукупна оцінка
Полтава	5	5	5	4	19
Комсомольск	4	4	4	4	16
Лубни	5	4	4	3	16
Миргород	4	4	5	4	17
Кременчук	5	5	4	4	18

Система виставляння оцінок: 5 - надзвичайно привабливий; 4 - помірковано привабливий; 3 - середній; 2 - помірковано непривабливий;

1 - надзвичайно непривабливий.

Виходячи з такого ранжирування сегментів підприємство може визначити, на які з них їй варто виходити і яку стратегію охоплення використати.

Основною характеристикою сегмента є ємність - кількість виробів, які можуть бути продані за рік. Ємність необхідно розрахувати. Для забезпечення чіткості розрахунків місткості ринку доцільно ввести ряд понять:

- Повна потреба в товарі: загальна потреба всіх потенційних покупців;

- Річна потреба в товарі (загальна ємність): кількість виробів, які будуть потрібні в рік;

- Ємність конкурентів: річна місткість ринку, зайнята виробами - конкурентами;

- Вільна ємність: різниця між загальною ємністю і ємністю конкурентів;

- Ємність розглянутого товару (цільова ємність);

- Строк повторення покупки: середня періодичність повторення покупок товару даного виду;

- Коефіцієнт охоплення споживачів: частка населення (групи людей, підприємств), що буде здобувати товар.

Загальний порядок сегментування ринку можна представити в такий спосіб:

1. виявлення основних принципів і факторів сегментування для розглянутого виробу;

2. сегментування ринку: визначення складу груп споживачів, розподіл ринку на сегменти, опис профілю кожного сегмента, розрахунки повної потреби й загальної річної ємності сегментів і всього ринку;

3. оформлення результатів сегментування у вигляді таблиць, графіків, діаграм;

4. аналіз інформації про сегменти, вибір сегментів для подальшого аналізу;

5. виявлення конкурентів у кожному розглянутому сегменті: конкурента-виробу, їхньої характеристики, системи сервісу й продажів, реклама; місткість ринку, зайнята конкурентами;

6. оцінка конкурентноздатності виробу (з використанням показника рівня якості виробу);

7. позиціювання товару в обраних сегментах, визначення цільової ємності;

8. прогнозування споживчої ціни виробу.

Розрахунок місткості ринку виконують після визначення складу сегментів і починають із визначення повної потреби в товарі даного виду:

, (2.1.)

де - повна потреба в товарі сумарно для всіх розглянутих сегментів, шт.

- повна потреба l - го сегмента, шт.

L - кількість сегментів ринку.

Повна потреба сегмента розраховується з урахуванням конкретних особливостей товару й сегментів. Для багатьох видів товарів можна розрахувати по наступній формулі:

, (2.2.)

де - кількість підприємств в l - м сегменті;

- коефіцієнт охвату;

- комплектність покупки.

Для комплектуючих виробів при сегментуванні необхідно простежити весь ланцюжок споживачів до виробу - самостійного об'єкта експлуатації.

Повна потреба - це цифра умовна, розрахункова. Фактично в споживачів уже є виробу подібного призначення, покупки відбуваються не щороку, і навіть якщо розглядаються вироби нові й оригінальні, не всі потенційні покупці придбають їх в один рік.

При укрупнених розрахунках річної ємності можна врахувати середній строк повторення покупки подібних товарів:

, (2.3.)

де - загальна річна ємність l-го сегмента, шт. /рік;

- середній строк повторення покупки в l-м сегменті;

( =1);

- коефіцієнт резерву, приймаємо рівним 0,1.

Загальна місткість ринку в процесі аналізу буде розділена на ємність конкурентів (S_конк) і вільну (S_св). При визначенні цільової ємності розглянутого виробу (S_цел) вільну ємність можна враховувати відразу, а потім після аналізу конкурентноздатності виробу вирішити питання й про «витиснення» конкурентів.

У табл. 2.12. занесені розрахунки повної потреби й загальну річну ємність для нашого виробу. Таблиця являє собою двох факторну матрицю, у якій по рядках представлені міста-споживачі, а по стовпцях - групи споживачів у цих містах (великі й середні підприємства). Потреба і ємність розраховані по формулах (2.1.), (2.2.), (2.3.).

Отже, склад сегментів ринку і їхня загальна ємність визначені. Далі в кожному розглянутому сегменті необхідно виявити конкурентів. Конкуренти - це виробу того ж функціонального призначення, наявні в продажі, в експлуатації в споживачів, розроблювальні іншими фірмами й своєю фірмою.

Виконуємо аналіз ємності сегментів, зайнятий конкурентами; розраховуємо частку конкурентів у загальній місткості ринку. Ці дані будуть використані далі для позиціювання товару. Підсумкові відомості про місткості ринку представлені у зведеній табл. 2.13. Конкуренти зайняли в середньому 73% загальній місткості ринку. Вільну ми можемо відразу прогнозувати для продукції нашого підприємства, а після аналізу конкурентноздатності цільова ємність буде уточнена.

2.2.3 Аналіз конкурентноздатності ТОВ «Енергопласт»

Конкурентноздатність окремого товару (послуги) визначається як його перевага в порівнянні з якимось іншим товаром (аналогічним або товаром-замінником) при рішенні потенційним покупцем (замовником) своїх проблем.

Загалом, конкурентноздатність - це порівняльна перевага.

Аналіз конкурентноздатності ТОВ «енергопласт» зробимо задіявши наступні методи:

Таблиця 2.12.

Сегментування й розрахунок місткості ринку

Місто	Кіль-кість підприємств	ЖКГ	Будівництво	Разом, т.	Річна ємність S, т/г
		Кількість	Кохв	m1, т.	Sповн.1, т.	Кількість	Кохв	m2, т.	Sповн.2, т.
Полтава	34	21	0,7	25	367,5	13	0,7	25	227,5	595	654,5
Комсо-мольск	14	9	0,6	25	135	5	0,6	25	75	210	231
Лубни	12	8	0,6	25	120	4	0,6	25	60	180	198
Миргород	12	8	0,7	25	140	4	0,6	25	60	200	220
Кременчук	29	20	0,6	25	300	9	0,6	25	135	435	478,5

Таблиця 2.13. Зведені дані про місткість ринку

Місто	Місткість ринку
	Загальна, т. /рік	«РТЗ»	«Укрполімер»	«Водполімер»	«Ельпласт»	Разом конкурентів	Вільна
		%	т. /рік	%	т. /рік	%	т. /рік	%	т. /рік	%	т. /рік	%	т. /рік
Полтава	654,5	28%	183,26	16%	104,72	18%	117,81	14%	91,63	76%	497,42	24%	157,08
Комсомольск	231	29%	66,99	15%	34,65	17%	39,27	13%	30,03	74%	170,94	26%	60,06
Лубни	198	26%	51,48	16%	31,68	16%	31,68	10%	19,8	68%	134,64	32%	63,36
Миргород	220	28%	61,6	15%	33	18%	39,6	12%	26,4	73%	160,6	27%	59,4
Кременчук	478,5	27%	129,195	14%	66,9	19%	90,915	14%	70	74%	354,09	26%	124,41
Разом	1782		492,525		271,04		319,275		234,85		1317,7		464,31

- матриця BCG;

- кількісна оцінка конкурентноздатності.

- розрахунок узагальнених показників і рівня якості продукції;

Щоб розрахувати конкурентноздатність нашого виробу скористаємося методикою розрахунку узагальнених показників і рівня якості виробу.

Наш виріб необхідно зрівняти з виробами-конкурентами по основних характеристиках (показникам якості). Наш виріб - труба ПЕ діаметром 110 мм. Для цього ми будемо застосовувати методику комплексного аналізу показників якості з розрахунками узагальнених показників і рівня якості.

Як вироби - конкурентів приймаються наступні:

- труба ПЕ діаметром 110 мм ТОВ «Ельпласт - Львів»;

- труба ПЕ діаметром 110 мм ТОВ «РТЗ».

- труба ПЕ діаметром 110 мм ТОВ «Укрполимерконструкция»;

- труба ПЕ діаметром 110 мм концерн «Водполимер».

Розрахунки й аналіз конкурентноздатності за допомогою цієї методики виконаємо в такий спосіб:

1. Із всіх виробів - конкурентів вибираємо кращі варіанти, які користуються попитом на ринку.

2. Формуємо перелік основних показників якості, характерних для розглянутих виробів. Обрані показники заносимо у зведену таблицю.

3. Визначаємо абсолютні значення і-х показників j-х варіантів (P_ij) і заносимо у зведену таблицю.

4. Показникам якості привласнюємо коефіцієнти вагомості b_i, при цьому =1 і b_i>0, i=1, n - номера показників якості.

5. Показники якості розділяють на мінімізуючі й максимізовані й формують гіпотетичний (еталонний) варіант.

6. Розраховуємо для кожного j-го варіанта відносні значення i- х показників (К_ij) шляхом порівняння P_ij з P_i.гип. (з урахуванням умови: К_ij ?1):

(2.4.)

(2.5.)

7. Розрахуєм узагальнені показники якості (К^о_j) для всіх розглянутих варіантів; для цього відносні показники К_ij множать на b_i, а потім ці добутки підсумують:

(2.6.)

Всі розрахунки представлені в таблиці 2.14.

8. Розрахуем рівні якості нового виробу в порівнянні з виробами - конкурентами:

, (2.7.)

де - рівень j - го варіанта щодо іншого (базового);

- узагальнені показники порівнюваних варіантів

=1,30

=1,30

= 1,27

=1,32

Порівнюємо результати аналізу, робимо висновки про конкурентоздатність нашого виробу, про показники, що дають право на завоювання ринку.

Висновки про конкурентоздатність нового виробу робимо по його рівні якості й економічної ефективності щодо кращих виробів - конкурентів.

Завдяки тому, що рівень якості труби ПЕ діаметром 110 мм, що випускає ТОВ «Энергопласт» 1,3 - можна вважати що положення на ринку стійке.

Для визначення сьогодення й майбутнього положення бізнесу з погляду привабливості ринку й здатності товару конкурувати на ньому використаємо класичну портфельну модель аналізу стратегії, матрицею Бостонської консультативної групи (БКГ).

Отже, у таблиці надана характеристика портфеля пропозицій ТОВ «Енергопласт», а також обсяги реалізації продукції в грошових одиницях за чотири періоди, абсолютні частки ринку підприємства й найсильнішого конкурента по кожному елементові. По кожному елементові портфеля розраховуємо відносну частку ринку (ВДР) і частку (в%) кожного елемента портфеля в загальному обсязі реалізації підприємства по поточному періоді. Всі дані надані в табл. 2.15. та табл. 2.16.

Таблиця 2.15. Характеристика портфеля пропозицій підприємства

Елементи портфеля	Обсяг реалізації по періодах	Частка ринку в поточному періоді, %
	1	2	3	4	підприємства	конкурента
труба ПЕ 20 мм	89,4	91,3	92,8	93,5	31	24
труба ПЕ 32 мм	68,2	69,5	70,9	68,7	24	14
труба ПЕ 40 мм	40,5	43,6	44,5	45,2	15	16
труба ПЕ 75 мм	70,6	72,3	71,9	68,3	26	18
труба ПЕ 110 мм	62,4	65,1	68,2	63,8	19	10

Таблиця 2.16. Вихідні дані для побудови матриці БКГ

Показник	труба ПЕ 20 мм	труба ПЕ 32 мм	труба ПЕ 40 мм	труба ПЕ 75 мм	труба ПЕ 110 мм
Темпи росту	1,01	0,97	1,02	0,95	0,94
Відносна частка ринку	1,29	1,71	0,94	1,44	1,90
Частка продукції в загальному обсязі реалізації підприємства, %	27,5%	20,2%	13,3%	20,1%	18,8%

Маючи вихідні дані побудуємо матрицю БКГ (рис. 2.9.).

Рис. 2.9. Матриця БКГ

На основі аналізу матриці БКГ можна сформувати продуктову стратегію для підприємства. По окремих видах продукції можуть бути прийняті наступні стратегічні рішення:

- 1 вид продукції (ПЕ труба діаметром 20 мм) зайняв сегмент «Зірки».Тому необхідно збільшити обсяг реалізації, оберігати й зміцнювати за рахунок додаткових інвестицій.

- 2 вид продукції (ПЕ труба діаметром 32 мм) зайняв сегмент «Дійні корови». Необхідно підтримувати цей продукт.

- 3 вид продукції (ПЕ труба діаметром 40 мм) зайняв сегмент «Дикі кішки».Можливо необхідно провести додаткові дослідження й вирішити: забрати із продуктового портфеля продукт №3 або збільшити частку ринку.

- 4 і 5 види продукції (ПЕ труби діаметрами 75 і 110 мм) зайняли сегмент «Дійні корови». Тому необхідно підтримувати ці продукти.

Щоб зробити кількісну оцінку конкурентоздатності виділимо фактори конкурентоздатності, визначимо їхню значимість. Виділимо найбільш потенційних конкурентів, такими є наступні підприємства:

- ТОВ «Рубежанський трубний завод» («РТЗ» м. Рубіжне, Луганська обл.);

- ТОВ «Укрполімерконструкція» (м. Київ);

- концерн «Водполімер» (м. Бориспіль, Київська обл., НПФ «Водполімер», ТОВ «Укрпластпереработка»);

- ТОВ «Ельпласт-Львів» (м. Городок, Львівська обл.);

Обрані фактори конкурентоздатності:

- ціна;

- якість;

- асортимент;

- надійність;

- сервіс;

- реклама;

- імідж фірми.

Дані фактори були обрані тому, що саме вони мають найбільш вагомий влив на формування конкурентоспроможності будь - якого підприємства. Найбільш важливими з них є ціна та якість продукції. Проте й інші фактори, наприклад, надійність, сервіс, асортимент відіграють не менш важливу роль у формуванні оцінки конкурентоздатності.

Далі визначимо кількісну оцінку конкурентоздатності аналізованих підприємств - конкурентів.

Дані для оцінки конкурентоздатності представлені у вигляді таблиці 2.17.

Таблиця 2.17.. Оцінка конкурентоздатності ТОВ «Энергопласт»

Фактор конкуренто-здатності	Значимість параметра	Абсолютні значення	Значення з урахуванням коефіцієнта вагомості
		«РТЗ»	«Укрполімер»	«Водполімер»	«Ельпласт»	«Енергопласт»	«РТЗ»	«Укрполімер»	«Водполімер»	«Ельпласт»	«Енергопласт»
Ціна	0,15	4	4	4	4	4	0,6	0,6	0,6	0,6	0,6
Якість	0,2	4	4	4	4	5	0,8	0,8	0,8	0,8	1
Асортимент	0,1	5	4	5	4	4	0,5	0,4	0,5	0,4	0,4
Надійність	0,1	5	4	4	4	4	0,5	0,4	0,4	0,4	0,4
Сервіс	0,2	4	4	4	5	5	0,8	0,8	0,8	1	1
Реклама	0,1	5	3	4	5	4	0,5	0,3	0,4	0,5	0,4
Імідж фірми	0,15	5	4	4	5	4	0,75	0,6	0,6	0,75	0,6
Усього	1	-	-	-	-	-	4,45	3,9	4,1	4,45	4,4

Як видно з таблиці 2.17., показник конкурентноздатності ТОВ «Енергопласт» дорівнює 4,4, що свідчить про середню конкурентноздатність підприємства.

2.3 Заходи щодо просування підприємства в майбутньому

2.3.1 Організація служби маркетингу на ТОВ «Енергопласт»

Реформування комерційно - виробничої діяльності підприємств у нашій країні - це об'єктивна реальність, виклик часу, який варто прийняти з повним розумінням усього того комплексу проблем і питань, які можна вирішити за допомогою інструментарію маркетингу.

Так як на підприємстві немає служби маркетингу, а комерційний відділ фірми займається тільки збутом продукції, не досліджуючи вимог ринку, доцільно було б впровадити службу маркетингу. що й пропонується.

Виходячи із загальних цілей підприємства, метою відділу маркетингу є вироблення рекомендацій з формування й проведення виробничо-збутової політики підприємства, а також координація діяльності в цій області всіх підрозділів підприємства. Його рекомендації з ринкової орієнтації виробничо-господарської й збутової діяльності підприємства після затвердження керівництвом підприємства обов'язкові для відповідних служб, зайнятих зазначеними видами діяльності.

Рішення, що впливають на ринкову орієнтацію підприємства, всі підрозділи підприємства приймають на основі рекомендацій і за узгодженням з відділом маркетингу. Всі підрозділи підприємства зобов'язані надавати відділу маркетингу будь-яку інформацію про характер і результати своєї діяльності. У свою чергу відділ маркетингу зобов'язаний надавати всім іншим підрозділам підприємства інформацію, необхідну для ринкової орієнтації їхньої діяльності.

Відділ маркетингу не підмінює інші підрозділи, а орієнтує діяльність інших підрозділів на ринок і коректує їхню роботу із загальними для всього підприємства цілями ринкової діяльності.

Служба маркетингу буде створена з метою:

- максимальної адаптації виробництва до вимог ринку, підвищення ефективності функціонування підприємства;

- впливу на ринок і споживчий попит за допомогою всіх доступних коштів з метою формування його в необхідні для підприємства напрямках;

- розвитку й заохочення на підприємстві творчого підходу до рішення виниклих у результаті проведення маркетингових досліджень технічних і господарських проблем, і в першу чергу, по вдосконалюванню й підвищенню якості продукції й послуг;

- забезпечення цільового керування процесом виробництва;

- виробництво;

- реалізація;

- сервіс.

Поставлені перед службою цілі досягаються з вирішенням наступних завдань:

- комплексного вивчення ринку;

- виявлення потенційного попиту й незадоволених потреб ринку;

- планування товарних асортиментів і цін;

- розробки мір для найбільш повного задоволення існуючого попиту;

- розробки мір по вдосконалюванню керування й виробництва.

Функції служби маркетингу:

- дослідження факторів, що визначають структуру й динаміку споживчого попиту на продукцію підприємства, пропоновану до виробництва;

- орієнтація розроблювачів нової продукції на виконання вимог споживачів;

- аналіз конкурентноздатності продукції підприємства й виробів, ціни з аналогічними показниками конкуруючої продукції;

- виконання розрахунків і підготовка вихідних даних для складання розрахункової калькуляції виробів у стадії маркетингових досліджень;

- складання попередньої кошторисної калькуляції товарної продукції й проекти цін на продукцію, що, бере участь у техніко-економічному обґрунтуванні освоєння нових видів продукції, нової техніки, прогресивної технології, механізації й автоматизації виробничих процесів;

- участь у розробці заходів щодо зниження собівартості виробів, виявлення й ліквідація економічно необґрунтованих витрат;

- контроль впровадження заходів з позиції економічної ефективності нової техніки й технології, що впливають на ціну виробу;

- видача пропозицій по поліпшенню якісних характеристик продукції, конструкції й технології виробництва що випускає й нової продукції

- організація робіт з аналізу цінової політики зі сторонніми організаціями й фірмами, що є постачальниками покупних напівфабрикатів;

- оформлення й узгодження бізнес-планів, формування пропозицій по організації фінансування;

- оформлення й відправлення заявок, пошук інвесторів, підготовка й участь у ярмарках, у тому числі міжнародних інвестиційних проектів;

- розробка стратегії маркетингу з урахуванням потреб у даній продукції, місткості ринку, що міняється платоспроможного попиту, конкуренції;

- розробка стратегії реклами по кожному товарі й плану проведення рекламних заходів;

- забезпечення участі підприємства в центральних і регіональних виставках і ярмарках, підготовка необхідних документів і матеріалів;

- вивчення й використання передового досвіду реклами й стимулювання збуту;

- аналіз стану реалізації продукції підприємства, виявлення продукції, що не має достатнього збуту, визначення причин цього;

- підготовка пропозицій і рекомендацій до плану виробництва продукції підприємства по номенклатурі й кількості, виходячи з результатів маркетингових досліджень;

- підготовка матеріалів маркетингових досліджень для розробки бізнес-плану на знову освоювану продукцію;

- підготовка, узгодження й висновок погоджень про наміри, договорів на поставку продукції й інших видів договорів і протоколів, необхідних для підприємства;

2.3.2 Структура відділу маркетингу

Організаційна структура створюваної служби має такий вигляд (рис. 2.10.):

- начальник служби маркетингу;

- аналітик - дослідник;

- аналітик по просуванню товару й збуту.

Начальник відділу маркетингу:

- визначає загальні напрямки діяльності відділу в рамках загальних цілей і завдань, установлених «Положенням про відділ маркетингу підприємства», а також на основі вказівок директора підприємства й зам. директора по комерційних питаннях; несе всю повноту відповідальності за результати діяльності відділу;

- визначає структуру відділу, вносить необхідні зміни й доповнення відповідно до виникаючих завдань; вживає оперативних заходів по зміні структури відділу для рішення конкретних завдань;

- веде всі кадрові питання у відділі, має право приймати й звільняти співробітників відділу;

- визначає порядок оплати праці тимчасових працівників, заохочення за підсумками роботи, відповідає за підтримку дисципліни у відділі й т.і.;

- керує процесом вивчення ринку, визначає методи й способи вивчення ринку, прогнозування попиту, реалізації продукції;