Конкурентоспроможність підприємства

- об'єктивно оцінювати існуюче положення організації;

- визначати концепцію підвищення конкурентоспроможності;

- доводити необхідність змін;

- наочно представляти та пояснювати очікувані результати вдосконалення діяльності.

Програмою підвищення конкурентоспроможності прийнято вважати особливим чином організований комплекс робіт, спрямований на вирішення завдання підвищення конкурентоспроможності продукції та/або підприємства, виконання котрого обмежено в часі, а також пов'язано зі споживанням конкретних фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. Діяльність як об'єкт управління розглядається у вигляді програми тоді, коли:

- вона об'єктивно має комплексний характер та для її ефективної реалізації важливе значення має аналіз внутрішньої структури всього комплексу робіт (операцій, процедур і т.д.);

- досягнення цілей діяльності (і, зокрема, основної - підвищення конкурентоспроможності фірми чи продукції) пов'язане з послідовно-паралельним виконанням усіх елементів цієї діяльності;

- особливе значення в процесі виконання комплексу робіт мають обмеження за часом, фінансовими, матеріальними та трудовими ресурсами;

- тривалість та вартість діяльності прямо залежить від організації виконання усього комплексу робіт.

Програми підвищення конкурентоспроможності, характеризуються:

- цільовою спрямованістю та складністю мети;

- багатозначністю та невизначеністю середовища;

- складною організаційною структурою (залученням великої кількості виконавців і організація їх кооперації);

- складною динамікою функціонування та великими термінами розробки;

- суттєвими ризиками успішного виконання.

Управління програмою підвищення конкурентоспроможності - це мистецтво координації людських і матеріальних ресурсів протягом розробки та реалізації програми підвищення конкурентоспроможності для досягнення визначених в програмі результатів щодо складу та об'єму робіт, вартості, часу, якості, цільового рівня конкурентоспроможності та рівня задоволення учасників програми. Успішне виконання програми (проекту) підвищення конкурентоспроможності оцінюється за сукупністю встановлених на етапі розробки критеріїв: строки завершення програми, вартість та бюджет програми, якість виконання робіт і специфікації вимог до результатів, ступінь задоволення замовників.

В основу управління розробкою та реалізацією програми підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Вінницького комбінату хлібопродуктів №2» покладаються наступні принципи:

- сполучення єдиноначальності керівника та колегіальних повноважень представників груп для спільного прийняття рішень;

- наділення керівників повноваженнями та відповідальністю при прийнятті рішень;

- організація єдиного керування на всіх стадіях розробки та реалізації програми;

- дотримання термінів та збалансованості ресурсів, що використовуються;

- комплексне врахування інтересів усіх залучених і зацікавлених сторін, і в першу чергу, - учасників програми.

Серед основних засобів підвищення конкурентоспроможності досліджуваного підприємства можна виділити:

- промисловий інжиніринг: комп'ютеризація та автоматизація процесів на підприємстві, забезпечення гнучкості виробничого процесу;

- організаційний розвиток;

- економічні засоби: управління запасами, фінансами.

Одним з ефективних засобів підвищення конкурентоспроможності є застосування ПК, яке дозволяє скоротити час в десятки разів, особливо при дослідженнях, проектуванні, розробці документації, модельних випробуваннях, а фактор випередження у часі є одним з найважливіших у конкурентній боротьбі. Автоматизація бізнес-процесів, застосування гнучких виробничих систем окрім підвищення продуктивності та конкурентоспроможності сприяє й розв'язанню соціальних проблем (вивільнення людини від одноманітної фізичної праці і перетворення її у творчого учасника виробничого процесу). До основних організаційних форм підвищення конкурентоспроможності відносяться:

- гуртки підвищення якості та продуктивності;

- групи по підвищенню якості та продуктивності;

- комплексні бригади по підвищенню якості та продуктивності;

- фірми підвищення продуктивності.

Гурток якості - група співробітників, що функціонує безпосередньо на робочих місцях, основною задачею якої є пошук, вивчення та вирішення практичних задач, а також постійне навчання (члени гуртка за участю майстра читають та обговорюють фахову літературу, переймають досвід, застосовуючи його при вирішенні практичних проблем). При формуванні гуртків застосовуються принципи добровільності участі та безперервності діяльності; кількість учасників становить від 3 до 12 чоловік. Впровадження гуртків покращує моральний клімат в організації, забезпечує творчий підхід працівників до розв'язання операційних проблем.

Групи по підвищенню продуктивності, якості та конкурентоспроможності виникли на основі гуртків якості. Даний підхід полягає в спільних діях співробітників для виконання конкретної задачі. Існують такі типи груп:

- групи вдосконалення діяльності структурних підрозділів організації;

- групи вдосконалення процесів;

- програмно-цільові групи.

В табл. 3.1 наведені характеристики груп, однаковою метою функціонування яких є пошук шляхів вирішення проблем.

Таблиця 3.1. Характеристики найбільш поширених групових форм підвищення конкурентоспроможності

Характеристики	Групові форми підвищення конкурентоспроможності
	Гуртки якості	Групи по вдосконаленню діяльності підрозділів	Групи по вдосконаленню процесів	Програмно-цільові групи
Членство	робітники підрозділів	робітники підрозділів	відібрані робітники суміжних підрозділів	робітники відібрані на основі досвіду роботи
Участь	добровільна	обов'язкова	обов'язкова	обов'язкова
Директивний вплив керівництва	мінімальний	середній	середній	сильний
Вибір проблем	груповий	груповий	груповий	здійснюється керівництвом
Терміновість вирішення проблем	мала	середня	середня	висока
Сфера діяльності	в рамках підрозділу	в рамках підрозділу	між підрозділами	між підрозділами
Знаходження рішення	членами групи	членами групи	членами групи	членами групи
Порядок роботи	короткі засідання	короткі засідання	короткі засідання	тривалі засідан ня, відсутність інших завдань
Сприяння в роботі з боку організатора	бажане	як один з варіантів	ніякого	ніякого
Впровадження результатів	членами групи	членами групи	членами групи	іншими особами

Основними сферами підвищення конкурентоспроможності досліджуваного підприємства виступають:

- управління інноваціями та технологіями;

- процес виробництва;

- використання інформації;

- управління людськими ресурсами;

- управління змінами тощо.

У сфері технологій вагомі резерви підвищення конкурентоспроможності охоплюють: виключення дублювання в дослідженнях з метою уникнення зайвих витрат, усталене фінансування державного замовлення на дослідження та реалізацію національних цільових програм, спільні роботи з зарубіжними інвесторами та фірмами. Запровадження інновацій сприяє досягненню ринкових конкурентних переваг завдяки випередженню конкурентів у часі.

Перспективними напрямками підвищення конкурентоспроможності у виробництві є: вдосконалення використання обладнання, матеріалів та енергії, а також організації процесу виробництва, покращення якості та своєчасності отримання інформації усіма ланками виробничого процесу.

Активізація людського фактору у підвищенні конкурентоспроможності супроводжується зміною системи організаційних цінностей і правил поведінки загалом і покращенням ставлення до виконуваної роботи окремих працівників зокрема. Кадри є вкрай важливим капіталом підприємства, а їх навчання як короткотерміновий систематичний процес, спрямований на вдосконалення умінь та навичок і призначений для вирішення завдань конкурентоспроможності, сприяє у тому числі зниженню соціальної напруженості, покращенню внутрішньоорганізаційного клімату.

До основних способів підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» можна віднести:

- ґрунтовне вивчення запитів споживачів і аналіз конкурентів;

- обґрунтована рекламна політика;

- створення нової продукції;

- покращення якісних характеристик продукції;

- модернізація обладнання;

- всебічне зниження витрат.

Підвищення конкурентоспроможності являє собою процес змін, які потрібно мотивувати, стимулювати і генерувати. Ці зміни створюють позитивні установки й організаційну культуру, які сприяють, в свою чергу, як виживанню організації в агресивному зовнішньому середовищі, так і досягненню лідируючих позицій на ринку. Іноді виникають ситуації, при яких зміни повинні бути внесені ззовні, незважаючи на протидію або небажання частини працівників організації. Керівники програми в цих випадках повинні без вагань використовувати свою виконавчу владу, щоб розпочати введення змін.

На підприємстві, яке збирається впроваджувати програму підвищення конкурентоспроможності, доцільно створити команду людей, діяльність яких буде спрямовано на розробку і впровадження цієї програми (міжфункціональна команда). Вони мають бути звільнені від усіх або більшості своїх звичайних обов'язків, а також мати нестандартне, творче мислення. Менеджери вищої ланки, чия влада і повноваження можуть бути важелем у підтримці команди, теж включаються до команди, яка займається впровадженням змін.

Висновки та пропозиції

Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства. Але успіх підприємства буде залежати ще і від державної політики. Основним завданням держави має бути створення такого економічного, політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б стримували виробництво перспективних та конкурентоспроможних товари. В першу, чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності, створення ефективної експортно-імпортної та валютно-фінансової стратегії, політики таможні, та інших, які б враховували національні інтереси всієї держави та її виробників.

У той же час, існують визначені шляхи підвищення конкурентоздатності і основний з них це підвищення якості продукту, що виробляється та послуги, що надається. Якість, в поєднанні зі зниження всіх видів витрат і укріплення економічної стабільності підприємства є основою, на якій і тримається конкурентоспроможність підприємства.

Політика ТОВ «Вінницького комбінату хлібопродуктів №2» у сфері якості та безпеки продукції підприємства спрямована на:

- досягнення рівня світових стандартів якості та безпеки продукції, шляхом прийняття збалансованих рішень та оперативного їх впровадження;

- використання новітніх безпечних технологій;

- забезпечення максимального задоволення вимог замовників у сфері якості продукції;

- мінімізацію ризику можливого негативного впливу продукції на здоров'я споживачів;

- особисту участь вищого керівництва і керівників всіх рівнів у розвитку та вдосконаленні результативності інтегрованої системи менеджменту якості і системи безпеки харчових продуктів;

- залучення персоналу підприємства для досягнення стратегічних і повсякденних завдань і цілей, шляхом використання мотивацій;

- організацію навчання та підвищення кваліфікації працівників;

- проведення систематичного технологічного моніторингу якості та безпеки продукції.

На основі проведених розрахунків і зробленого аналізі, можна запропонувати такі напрями підвищення конкурентоспроможності досліджуваного підприємства:

1. Підтримка та зміцнення репутації підприємства як надійного постачальника продукції найвищої якості.

2. Впровадження прогресивних організаційно - технічних заходів для підвищення ефективності виробництва і забезпечення якості та безпеки продукції.

3. Запровадження нової зручнішої і яскравішої упаковки, яка б одразу звертала на себе увагу.

4. Проведення періодичних рекламних акцій для привернення уваги покупців до продукції.

Отже, підвищення конкурентоспроможності являє собою процес змін, які потрібно мотивувати, стимулювати і генерувати. Ці зміни створюють позитивні установки й організаційну культуру, які сприяють, в свою чергу, як виживанню організації в агресивному зовнішньому середовищі, так і досягненню лідируючих позицій на ринку. Іноді виникають ситуації, при яких зміни повинні бути внесені ззовні, незважаючи на протидію або небажання частини працівників організації.

Список використаних джерел

1.Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 11.01.2001, ВВР, 2001, N 12.

2.Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України//ГК.- 1996.- №30;

3.Господарський кодекс України: Офіційний текст. - К.: Кондор, 2004

4.Закон України "Про підтвердження відповідності" від 2001, ВВР, N 32, с. 169

5.Должанський І.С., Загородна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства. - К.: Центр навч. літератури, 2006. - 384с.

6.Балабанова Л.В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємства. Навч. посібник. - К.: Професіонал, 2006. - 448с.

7.Фатхутдінов Р.А., Осовська Г.О. Управління конкурентоспроможністю організації: підручник. - К.: Кондор, 2009. - 470с.

8.Коробов М.Л. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Знання, 2002. - 294с.

9.Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: Навч. посібник. - Львів: Новий світ-200, 2004 - 344с.

10.С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко., Д.О. Барабась О.С. Дуброва, А.В. Вакуленко Управління конкурентоспроможністю підприємства. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2006. - 527 с.

11.Вакуленко А.В. Управління якістю: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2004. - 167 с.

12.Кобиляцький Л.С. Управління конкурентоспроможністю: Навчальний посібник. - К.: Зовнішня торгівля, 2008. - 304с.

13.Котельников Д.І., Задорожна С.М. Управління конкурентоспроможністю. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий Дім “Слово”, 2009. - 168с.

14.Куденко Н.В. Маркетингові стратегії фірми: Монографія. - К.: КНЕУ, 2002. - 245 с.

15.Піддубний І.О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник / За ред. проф. І.О.Піддубного. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2008. - 264с.

16.Портер М. Конкурентное преимущество: Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость / Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 715 с.

17.Портер М.Е. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. - К.: Основи, 2008.-390с.

18.Шаповал М.І. Менеджмент якості: підручник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2009. - 475 с.

19.Минько Э.В., Кричевский М.Л. Качество и конкурентоспособность. - СПб.: Питер, 2008. - 268 с.

20.Організаційний розвиток підприємства: Навч. посібник / В.І.Тоцький, В.В.Лаврененко. - К.: КНЕУ, 2005. - 247 с.

21.Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Підручник. - К.: КНЕУ, 2008. - 246 с.

22.Портер М. Конкурентное преимущество: Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость / Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. - 715 с.

23.Мочерний C.В., Устенко О.А. Основи підприємницької діяльності: Посібник. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2009. -- 280 с.

24.Іванілов О.С. Економіка підприємства. К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

25.Удалов Т.Г. Конкурентне право: Навч. посіб. - К.: Школа, 2008. - 496с.

26.Прокопенко І. Ф., Ганин В. І. Методика і методологія економічного аналізу. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 430 с.

27.Серединська В.М., Загородна О.М., Федорович Р.В. Економічний аналіз. Тернопіль: Видавництво Астон, 2010. - 624 с.

28.Голубнича Г.П., Панасенко Л. І. Економічний аналіз. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. - 309 с.

29.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного - Вид 3-тє - К.: КНЕУ, 2009. - 428 с.

30.Кузьмін О.Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства : підручник / О.Є. Кузьмін, Н.І. Горбаль. - Львів :

"Компакт-ЛВ", 2007. - 304 с.

31.Довбуш Р.А., Зозуля А.Л. Управління конкурентоспроможністю підприємств: Підручник. - Х.: Основа, 2008. - 367с.

32.Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник / Київ. нац. екон. ун-т. -- 2-е вид., перероб. і допов.. -- К., 2006. -- 699 с.

33.Пасічник В. Г. Конкурентоспроможність фірми : навч. посіб.-- К. : Центр навч. літератури, 2005. -- 112 с.

34.Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства : монографія / за заг. ред. Ю.Б. Іванова, О.М. Тищенка. - Харків : Вид-во ІНЖЕК, 2006. - 384 с.

35.Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз. - Житомир: Рута, 2008. - 680с.

36.Любенко, Н. М. Фінанси підприємств : навч. посібник / Н. М. Любенко. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 264 с

37.Економіка та підприємництво : Практикум. Навч. посібник / С. Я. Салига, В. О. Желябін, О. В. Бойко та ін. - К : Професіонал, 2007. - 752 с.

38.Коломієць І. Підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств в системі факторів інтернаціоналізації / І. Коломієць // Конкуренція. -- 2007. -- № 3. с. 19.

39.Гончарук Ю.О. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок управління конкурентоспроможністю// Актуальні проблеми економіки - 2008 №2. с.15

40.Реген В. Управление конкурентоспособностью компании на основе самоорганизации // Экономика и управление. - 2007 №1. с.10

41.Спіріна М. Стратегія управління конкурентоспроможністю підприємства//Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №8. с.176-182

42.Пабат А. Стратегічний державний менеджмент конкурентоспроможності технологій нетрадиційної енергетики: світовий досвід//Економіст. - 2006. - №5. с.54-57

43.Кондрацацька Л.П. Методологія побудови системи управління конкурентоспроможністю підприємства на ринку робочої сили//Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №12. с.169-180

44.Воронкова А. Концепція управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства//Економіст. - 2007. - №8. с.14-16

45.Царенко О.В. Генезис концепцій і методів управління конкурентоспроможністю підприємства//Економіка & держава. - 2007. - №8. с.53-56

46.Войчак А.В. Камишніков Р.В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація// Маркетинг в Україні. - 2005. - №2. - с.50-53.

47.Позняк С.В. Конкурентні переваги і конкурентноспроможність // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №1. - С. 50-53.

48.Мельник А.О. Конкурентне середовище та його класифікація // Вісник Академії економічних наук Украины. - 2003. - №2. - С. 146- 150.

49.ДСТУ ISO 9001-2001. Системи управління якістю. Вимоги. -- К.: Держстандарт України, 2001. - 25 c.

50.ДСТУ ISO 9004-2001. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності. - К.: Держстандарт України, 2001. - 60 c.

Размещено на Allbest.ru