У хірургічній частині трактату Цельс зберіг для історії медицини великий досвід учених Олександрійської школи. У нього ми знаходимо перший опис операції катаракти, яку успішно робили вже лікарі Вавілонії за 2-2,5 тисячі років до н. е. Описуючи операцію ампутації, Цельс говорить про перев'язування судин лігатурами. Він дає детальний опис гриж. Класичний опис ознак запалення належить Цельсові: «Notae verae inflamationis sunt quattuor: rubor et tumor cum colore et dolore (Справжніх ознак запалення чотири: почервоніння, припухлість з жаром і болем)». Це збігається з описом їх індійським лікарем Сушрутою. У XIX ст. Р. Вірхов додав до цього переліку ще п'яту ознаку - порушення нормальної функції (functio laesa).

Як ми вже зазначали, багато істориків вважають Цельса не лікарем, а лише аматором медицини. Проте широка обізнаність його з тогочасною медициною, цінність практичних порад щодо застосування численних лікувальних засобів свідчать проти цього.

Гален називає Цельса філіатрос, - дилетантом. Проте твір Цельса в класичній медичній літературі вважається зразком точності (Гезер); у викладі відчувається незалежний, критичний розум, обережний у висновках. Опис окремих операцій подається з такими деталями, які може подати лише той, хто сам виконував такі операції.

Найвидатнішим лікарем-ученим імператорського Риму був Гален, грек за національністю, енциклопедист, праці якого користувалися безприкладним в історії медицини авторитетом у всіх наступних поколінь лікарів протягом 13 століть, аж до епохи Відродження.

Гален (Galenus, 131-210) народився в м. Пергамі (Мала Азія), був сином відомого архітектора Нікона, людини високоосвіченої не лише в своїй галузі. Діставши ґрунтовну загальну освіту, Гален вивчає медицину в Пергамі, багато подорожує і продовжує навчання в Смірні, Корінфі, Александрії. У своїй практичній діяльності користувався винятковою популярністю, був двірським медиком кількох імператорів.

За блискуче виконання обов'язків двірського лікаря імператор Марк Аврелій нагородив його золотою медаллю на золотому ланцюжку.

Гален розглядав медицину не як звичайне ремесло. Справжній лікар, вважав він, повинен бути освіченою людиною, філософом (Quod optimus medicus sit -quoque philosophus). Щоб опанувати медицину, потрібно довго і наполегливо вчитися. Учнів медичної школи методиста Фессала в Римі, які навчались основ медицини за 6 місяців, він називав «фессалівськими віслюками».

Гален зневажливо ставився до своїх колег, називав їх неуками, шахраями. «Між розбійниками і римськими лікарями не існує іншої різниці, як тільки та,' що перші в горах, а другі в Римі роблять свої ганебні вчинки»,- писав він про них. Взагалі, скромність не була йому властива. У своїх працях він багато говорить про свої блискучі діагнози і безпомилковість. «Займаючись медициною до старості, я до цього дня не мав приводу червоніти за призначене мною лікування і діагноз, - що, як я бачив, бувало з найславнозвіснішими лікарями».

Свої праці він порівнював з працями Гіппократа. «Гіппократ накреслив шляхи в медицині, а я виправив і удосконалив їх, як Цезар Траян удосконалив комунікаційні шляхи в римській державі».

На противагу Епікурові й Асклепіаду, які вважали, що організм людини, як і все в природі, є випадкове скупчення атомів, що утворилось без участі надприродних сил, Гален дивився на організм як на дивне творіння, побудоване з майстерністю, що перевершує всі людські можливості і є найкращим підтвердженням існування вищого розуму. Як і Аристотель, він вважав, що все в природі розумне, все має своє призначення.

Положення Аристотеля «природа все робить доцільно» було для Галена основним. З нього він виходив у своїй дослідницькій роботі. У трактаті «Про доцільність частин людського тіла», який складається з 17 великих розділів, досліджуючи функцію того чи іншого органа, того чи іншого життєвого процесу, він не ставив для себе питання, чому і як відбувається цей процес, а намагався лише з'ясувати, для чого він призначений вищим розумом.

Основу життя організму людини становить, на його думку, душа, яка є часткою всесвітньої душі - пневми. Ця пневма з повітрям надходить у легені, з них - у серце, звідки розноситься по тілу артеріями.

Стінки лівого серця товщі й важчі за стінки правого, за Галеном, для того, щоб утримати серце у вертикальному положенні і врівноважити незначну масу пневми, увібраної з повітря і розрідженої нею крові в лівому серці з більшою масою крові у правому. У стінках вен, на думку Галена, є пори, щоб кров могла проникати крізь них і живити тіло. Що ж до стінок артерій, то вони, навпаки, щільні, щоб краще утримувати легку пневму, що міститься в них.[Центром кровоносної системи Гален вважав не серце, а печінку: кров, що утворюється в печінці, розноситься через серце по тілу, живить його, причому тіло повністю вбирає всю кров, і вона не вертається назад, а в печінці утворюється наступна партія крові, яка вбиратиметься тілом. Ця схема була загальновизнаною доти, доки працею В. Гарвея не було доведено кровообіг (1628 p.).

Гален перший описав окістя, м'язи спини, участь в акті дихання шийних, міжреберних м'язів і діафрагми, відзначив пасивність самих легенів, описав голосовий апарат і залежність його функції від поворотної гілки блукаючого нерва. Провадячи дослід на тваринах, переважно на свинях і мавпах, Гален довів існування рухових і чутливих нервів. Перерізуючи спинний мозок по сегментах, він показав випадіння внаслідок цього різних функцій. Центром психічного життя, в своєму, звичайно, розумінні, він визнавав мозок і «Мозок міститься в черепі подібно до великого царя, під захистом фортеці, оточений усіма органами чуттів, як сторожею і почтом, і це змушує думати, що в цій частині вмістище душі». Він вважав, що основою мислення є лише те, що сприймається через чуття,- «nihil est in intelectu, quod non prius fuerit in sensu».

Гален розрізняв сім черепних нервів. Усі інші нерви він також пов'язував з мозком. На підставі своїх експериментів на тваринах він зміг з'ясувати, що стінки кишок, артерій, матки не однорідні, а складаються з кількох шарів, що в м'язах розгалужуються нepви.

У терапії Гален додержувався принципу: для підтримання здоров'я користуватися подібним до подібного, для лікування хворих - протилежним протилежному. Гален наводить багато різних лікувальних засобів і радить взагалі в лікарській практиці широко застосовувати їх: «Populus remedia cupit - народ любить ліки». Самих лише рослинних ліків він наводить 473, багато мінеральних, зокрема залізо, мідь, миш'як, сірку, олово. Гостро висловлюється проти призначення з лікувальною метою сечі, калу, менструальної крові, що в його часи і аж до XVIII ст. були в лікувальному вжитку. При виготовленні ліків з рослин Гален перший почав брати певні вагові і об'ємні відношення для настоїв, екстрактів, відварів. Ці ліки у фармакопеях досі називаються галеновими препаратами. При хірургічних операціях Гален рекомендує судини перев'язувати лігатурами з шовку або струнами, а в разі кровотеч із малих судин - перекручувати їх.

Гален був не лише сміливим експериментатором, а й сміливим, досвідченим хірургом. Яскраво свідчить про це його опис виконаної ним операції розтину середостіння. «Молода людина дістала удар під час гімнастичних вправ у грудину. Біль спочатку був незначний і лікування проводилось не адекватно. Через чотири місяці на місці удару розвинувся абсцес. Практикувались розрізи, поліпшення наставало швидко, але тривало недовго: новий абсцес утворювався ще до повного закриття рани. На консиліумі одноголосно було вирішено, що в процес втягнуто грудину, але ніхто не насмілився зважитися витнути уражену кістку, оскільки зліва було помітно пульсацію серця; всі боялись перфорації грудної клітки. Що ж до мене, то я сказав, що готовий виконати цю резекцію, хоч, безперечно, є велика небезпека перфорації, що зазначали всі лікарі, адже не можна точно сказати, наскільки процес поширився по внутрішній поверхні кістки. Я, проте, утримався дати запевнення щодо можливості повного одужання. Коли я детально оглянув місце ураження, мені здалося, що процес у кістці не поширюється за межі, які можна визначити із зовні, і я остаточно вирішив, що необхідне хірургічне втручання, оскільки в захворювання не втягнуті позаду грудини вени й артерії. Коли я витнув уражену кістку в частині, де безпосередньо бере початок верхівка перикарда, переді мною було оголене серце, оболонки його - некротизовані, і тому я був песимістом щодо долі оперованого юнака. Однак у короткий час настало повне одужання. Цього не було б, якби не знайшлось людини, що зважилась на резекцію кістки».

Висловлюючи цілком виправдане гордовите самозадоволення успіхом виняткової для тих часів операції, Гален закінчує свій опис справедливим зауваженням: «Отже, нічого такого не можна було б зробити, не знаючи досконало анатомії».

Можна лише дивуватися надзвичайно тонкому для того часу знанню Галеном анатомії, яке він виявив при лікуванні софіста Павзанія, що описано ним в «De locis affectis». Павзаній втратив чутливість на двох крайніх пальцях і в половині середнього пальця лівої кисті. До того як звернувся до Галена, він протягом 30 днів лікувався у різних лікарів, які застосовували «розсмоктувальні засоби на пальцях». Розпитавши хворого, Гален дізнався, що той перед захворюванням упав з воза на гострий камінь і забив спину. Перші дні був сильний біль, який з часом заспокоївся, пізніше з'явилось знечулення на пальцях. Гален поставив діагноз скірозного запалення на місці виходження нерва вище VII шийного хребця, призначив розсмоктувальну терапію не на пальці, а на місце удару; чутливість у пальцях відновилась. «Нижня порція нерва,- закінчує цей опис Гален,- іде до останніх пальців, розподіляючись у довколишній шкірі і на половині середнього пальця... Лікарі навіть не знають, що для нервів існують особливі корінці, які розподіляються в шкірі всієї руки і від яких залежить її чутливість, та інші, які дають початок гілкам, що надають руху м'язам». С. Ковнер, ґрунтовно розглядаючи анатомічні праці Галена, вважає, що Гален «хоч нерідко ідучи від тварин, робить висновки щодо людей, проте він безсумнівно робив розтини і людських трупів». Можливо, Гален відкрито не заявляв про такі свої розтини, оскільки в його часи це не тільки не схвалювалось, а й було небезпечно.

Гален був винятково талановитою і працездатною людиною. По собі він залишив 125 філософських і юридичних праць, 131 трактат на медичні теми. Він, безперечно, був найвидатнішим експериментатором-фізіологом античної доби, але його не можна назвати прозорливим тлумачем усього того, що він знаходив під час своїх численних вівісекцій і описав, його теологічні переконання, визнання в усіх проявах природи вищого розуму - божества забезпечили йому в наступні часи незаперечний авторитет перед церквою, хоч він і не був християнином. Якщо свого часу Гален дав багато нового для розвитку медицини, то пізніше церква і схоластична школа використовували його авторитет як гальмо для розвитку медичної науки.

Великих успіхів досягла в Римі хірургія. Найвидатнішим хірургом тих часів був Антілл, ім'я якого ми знаходимо у всіх підручниках оперативної хірургії аж до наших часів. Жив він у II-III ст. н. е.; про його праці ми знаємо лише з виписок у творах інших авторів. Антілл перший подав опис операції аневризми з перев'язуванням судини у приводній і відвідній частинах аневризматичного мішка з наступним його розрізом і тампонадою.

Він докладно описав пластичні операції пошкоджених повік, носа. Операцію катаракти він не зводив до зміщення кришталика у склисте тіло, як це робили з давніх часів його попередники, а усував змінений кришталик через розріз ока. Набір хірургічних інструментів римських хірургів був дуже багатий, виготовлялись вони з цільного куска металу, мали зручну конструкцію. Складність відомих у ті часи операцій з хорошими результатами дає підставу думати, що хірурги вже в ті часи особливу увагу приділяли чистоті своїх рук, інструментів, операційного поля. Успішності операцій сприяло те, що для промивання ран, можливо, й для миття рук та інструментів вони широко використовували гаряче червоне вино, яке має певні антисептичні властивості.

За часів імперії в Римі було створено міську лікарську організацію на чолі з archiater palantini; в його розпорядженні були районні лікарі archiater popularis. За імператора Севера (225- 235) утримання медичних шкіл для підготовки лікарів перейшло на державний кошт.

Навчання проводилось не лише теоретично, а й біля ліжка хворих і інколи великими групами. В одному з віршів відомого римського поета Марціала жартівливо розповідається про хворого, якого обстежували учні:

Нездужаєш, ти відповідаєш,А що з тобою?Сто учнів прийшло Вивчати мою хворобу,Сто рук, як лід холодні,Вивчали моє тіло,Гарячки не мав,А зараз маю чималу.

Подібні школи було створено у великих провінціях імперії.

У Римі та великих містах працею рабів було споруджено централізовані водопроводи, каналізації. Громадські бані в Римі (терми) могли обслуговувати разом багато сотень осіб. Гігантський акведук цього міста зберігся до наших часів.

Найдавніші законоположення римлян, які дійшли до наших днів (наприклад, «Закон дванадцяти таблиць»), містили постанови санітарного характеру - заборону поховань всередині міста, вказівки щодо благоустрою кладовищ, розпорядження користуватися для пиття гірською джерельною водою, а не водою з річки Тібр та ін. Спостереження за здійсненням цих заходів входило в обов'язки спеціальних чиновників - едилів (не лікарів). Були едили для спостереження за утриманням ринків, за будівництвом. Едилів іменували також кураторами, Так, були, наприклад, куратори водних джерел curatores aquarum.

За часів Римської імперії в медичній науці набагато розширились, порівняно з часами Гіппократа, знання про будову і функції організму; в зв'язку з удосконаленням діагностичних засобів виникла можливість виділити численні окремі захворювання. Цьому, як і збільшенню арсеналу лікувальних засобів, сприяло взаємне ознайомлення і збагачення медичними здобутками багатьох країн Заходу і Сходу, які об'єднував Рим. Виняткова заслуга в розвитку медицини і надалі належить грецьким лікарям, в руках яких фактично була медична справа в імперії. Освічені кола римлян мало уваги приділяли медицині, не дуже шанували медичну професію. Що ж до греків, то вони, як підкорений народ, позбавлений можливості брати активну участь у державних і громадських справах, охоче займались медициною, оскільки в часи імператорського Риму вчені-лікарі діставали право римських громадян, що давало певні привілеї.

У Римській імперії антична медицина досягла свого найвищого розвитку. Вона майже зовсім звільнилась від впливу жерців, окреслилась як окрема галузь знання, тісно пов'язана з усіма природничими науками. Прогресивні лікарі почали розуміти захворювання не як кару богів та вселення злих духів, а як наслідок матеріальних причин. У справі медичної допомоги, передусім в армії, почали застосовувати заходи державного характеру. Саму людину передові вчені почали розглядати не як творіння надприродної вищої сили, в яку бог вдунув безсмертну душу, а як витвір самої природи - землі, із смертним тілом і душею, яка є лише духовним проявом життя тіла і підпорядкована всім його змінам. Про це Лукрецій писав:

Ми бачимо, що розум одночасно з тілом народжується одночасно з ним росте і старіє з ним разом. Також піддається душа і турботам, і горю, і страху...А тому належить їй бути підвладній і смерті...Віджиле все витісняється новим,І речі відновлюються одні з одних неодмінно. Так виникає завжди постійно одне з іншого. У власність життя нікому не дається, а тільки на час.(«Про природу речей»)

Всупереч цим переконанням Лукреція і його послідовників, в наші часи, через 2 тисячі років, існує ще багато релігій, які підтримують у свідомості людей пережитки віри про існування в людині безсмертної душі і всяких надприродних сил, що є тяжким гальмом у русі людства вперед.

Висновок

Професійна медицина, ґрунтуючись на досягненнях народної медицини, збагачується новими уявленнями про причини захворювань та засобами лікування їх відповідно до загального прогресу і змін у світогляді тогочасного людства. Розвиток культури й медицини у перших великих рабовласницьких державах мав у кожній з них свою специфіку залежно від соціальних умов і географічних особливостей. У цей час з'являються перші писемні праці медичного змісту, які дають найкраще уявлення про досвід тогочасних лікарів.

Размещено на Allbest.ru