Особливості змін біохімічних показників ферокінетики, системи ПОЛ-АОЗ та маркерів ендогенної інтоксикації у хворих на хронічні захворювання кишечнику

Робота по визначенню кількості SH- та -S-S- груп у білковому розчині еритроцитів проводилася за протоколом, що подано у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Протокол процедури визначення концентрації вільних жирних кислот.

Реактиви	Контроль	Експериментальний зразок
визначення кількості SH-
розчин білку, мл	________	1,6
Фізіологічний розчин, мл	1,6	________
трис-фосфатний буфер рН=8,1, мл	________	0,08
реактив Елмана 2ммоль/л, мл	0,4	0,4
вміст пробірок перемішати та через 2 хвилини почати вимірювання ОD при л=412нм ( у кюветах l = 5 мм ) у режимі через кожні 5 хвилин доки значення ОD досягне сталого значення.
визначення наявності -S-S-
0,1 н NaOH, мл (для доведення рН=10,5)	0,48	0,48
0,1 н НСl, мл (для доведення рН=8,1)	0,90	0,90
вміст пробірок перемішати та виміряти ОD при л=412нм ( у кюветах l = 5 мм )

Загальний вміст тиольних груп (вільні SН-групи + SН-групи, що утворилися з -S-S- зв'язків) розраховували за формулою:

,

де СМ - концентрація тиольних груп, моль/л

?OD - приріст оптичної густини за час, достатній для завершення реакції,

- коефіцієнт молярної екстинкції ТНФА ( =11400),

f - фактор розведення.

Вміст дисульфідних зв'язків розраховуємо за формулою:

СМ (-S-S-)

де СМ (-S-S-)- концентрація дисульфідних груп, моль/л

СМ (ТНФА)1 - концентрація тионітрофенильного аніону, моль/л за рН=10,5

СМ (ТНФА)2 - концентрація тионітрофенильного аніону, моль/л за рН=8,1

Величину тиол/дисульфідного коефіцієнту розраховували за формулою:

де - тиол/дисульфідний коефіцієнт.

Принцип методу. Полягає в одночасному відновленні нітратів у нітрити в присутності VCl3 і реакції діазотування утворившимся нітритом сульфаніламіду, з подальшим розвитком рожевого забарвлення, інтенсивність якого визначається спектрофотометрично.

Реактиви:

0,05% водний розчин N-нафтілетилендіаміна (І частина реактиву Грісса).

1% розчин сульфаніламіду в 30% оцтовій кислоті (ІІ частина реактиву Грісса).

1N розчин соляної кислоти.

Ванадій хлорид (ІІІ).

96% етиловий спирт.

Хід визначення:

Сироватку крові депротеінізують 96% етиловим спиртом в співвідношенні сироватки до спирту 1:2 і центрифугують при 2500 об/хв. протягом 20 хв. Для приготування розчину ванадію хлориду (ІІІ) 400мг ванадію хлориду (ІІІ) розчиняли в 50 мл 1N соляної кислоти з подальшим фільтруванням через паперовий фільтр. Після депротоінізації сироватки до супернатанту додають розчин ванадію хлориду (ІІІ) і реактив Грісса у співвідношенні 1:1:1. Суміш інкубують 30 хв. при 37 °С. Для приготування холостої проби замість І частини реактиву Грісса додають таку ж кількість ІІ частини реактиву Грісса. Оптичну щільність дослідної проби проти холостої вимірюють Спектрофотометрично при 540 нм, товщина кювети 5 мм. Вміст метаболітів азоту розраховується за калібрувальною кривою.

Побудова калібрувальної кривої:

Для побудови калібрувального графіку необхідно приготувати стандартний розчин 1М водного розчину нітриту натрію. Перед використанням стандартний розчин розводять в 1000 разів і готують серію розведень. Лінійность кривої зберігається в діапазоні концентрацій нітрит-іону від 5 до 320 мкМ. До кожної проби стандартного розчину додають по 1 мл реактиву Грісса; до кожної холостої проби додають по 1 мл ІІ частини реактиву Грісса. Оптичну щільність дослідної проби проти холостої вимірюють Спектрофотометрично при 540 нм, товщина кювети 5 мм. За цифрами екстинції стандартних розчинів будують калібрувальний графік.

Методи статистичної обробки результатів

Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програми Excel, використовуючи t-критерій Ст'юдента. Вірогідними вважали результати, якщо р < 0,05 [Лакин Г.Ф. 1990].

Розрахунок похибки вимірювання проводили за формулою:

, (2.1)

де n - число випробувань.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Зміни показників ферокінетики, які приймають участь у еритропоезі хворих на хронічні запальні захворювання кишечнику з анемією

В ході дослідження було встановлено зміни показників ферокінетики у хворих на хронічні запальні зазварювання кишечнику до яких відносяться: НВК наведено в таблиці (3.1. 3.2.)ХК табл.(3.3,3.4)

Таблиця 3.1 - Показники ферокінетики хворих на НВК

Показник, од. виміру	Контроль (n=20)	НВК (n=15)	НВКa (n=76)
	M ± m	M ± m	M ± m
Fe, мкмоль/л:
чоловіки	19,00 ± 1,67	17,61 ± 3,43	8,04 ± 0,87**,°
жінки	15,51 ± 1,39	15,06 ± 1,76	9,16 ± 0,95**,°
НТ Fe, %:
чоловіки	35,00 ± 5,00	27,00 ± 5,21	12,68 ± 1,64**,°
жінки	32,50 ± 5,83	26,55 ± 2,83	16,09 ± 2,08*,°
ЗЗЗС, мкмоль/л	74,35 ± 3,25	60,22 ± 2,56**	63,75 ± 2,07*
НЗЗС, мкмоль/л	55,11 ± 5,83	42,27 ± 3,14	55,05 ± 2,22°°

Примітки:

1. * - р<0,01; ** - р<0,001 - вірогідність змін у порівнянні з групою контролю;

2. ° - р<0,01; °° - р<0,001 - вірогідність змін у порівнянні з групою без анемії.

Як видно з наведених даних, в порівнянні з хворими без анемічного синдрому у хворих на НВКа вміст сироваткового заліза був зниженим у чоловіків на 54,3 % (р<0,01), у жінок на 39,2 % (р<0,01), що супроводжувалось зменшеною насиченістю трансферину залізом у 2,1 рази у чоловіків (р<0,01) і у 1,7 рази у жінок (р<0,01). Що стосується ЗЗЗС, то недостатність її спостерігалася як у хворих без анемії на 19,0 % (р<0,01), так і з анемічним синдромом на 14,3 % (р<0,01), що свідчить про вплив запального процесу на метаболізм заліза у цих хворих.

З підвищенням ступеня анемії спостерігалась тенденція до поступового зниження рівня сироваткового заліза, особливо у жінок (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 - Особливості ферокінетики в залежності від ступеня анемії у хворих на НВКа

Показник, од. Виміру	Контроль (n=20)	НВКа (n=76)	Ступінь анемії у хворих на НВК
			І (n=46)	ІІ (n=21)	ІІІ (n=9)
	М±m
Fe, мкмоль/л
Чоловіки	19,00±1,67	8,65±0,8***	7,82±0,87***	6,9±0,61***	11,24±5,92
Жінки	15,51±1,39	7,87±1,36***	8,84±0,91***	8,3±1,98***	6,49±1,21***
	НТ Fe, %
Чоловіки	35,00±5,00	15,11±4,46**	12,21±1,56***	11,55±1,57***	21,46±10,26
Жінки	32,50±5,83	14,37±3,00**	15,49±1,53**	16,57±5,08*	11,05±2,41***
ЗЗЗС, мкмоль/л	74,35±3,25	62,31±2,44**	61,97±2,25**	64,79±2,9*	61,25±5,79*
НЗЗС, мкмоль/л	55,11±5,83	54,16±2,50	53,52±2,27	56,27±3,4	53,12±6,48

Примітки:

1. *- р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 - вірогідність змін показників у порівнянні з групою контролю;

Незважаючи на те, що серед жінок кількість хворих з залізодефіцитом зростала по мірі підвищення ступеня анемії, залізодефіцит був притаманний практично 100,0 % чоловіків з анемією, незалежно від її ступеня. Важливо, що у 1/3 чоловіків та 16,7 % жінок групи порівняння (без анемії) виявлено прихований залізодефіцит. Недостатність ЗЗЗС та резервної ємності трансферину спостерігалися лише при ІІІ ступені анемії.

Результати дослідження показників ферокінетики у хворих на ХК представлені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Показники ферокінетики хворих на ХК

Показник, од. Виміру	Контроль (n=20)	ХК (n=11)	ХКа (n=23)
	М±m
Fe, мкмоль/л
Чоловіки	19,0±1,67	20,23±2,52	7,99±1,62*** °°
жінки	15,51±1,39	22,82±1,89**	6,96±0,50*** °°
НТ Fe, %
Чоловіки	35,00±5,00	35,15±4,91	15,11±5,02** °
жінки	32,50±5,83	40,13±5,97	15,02±1,06** °°
ЗЗЗС, мкмоль/л	74,35±3,25	58,44±2,64***	60,32±3,26*
НЗЗС, мкмоль/л	55,11±5,83	37,05±2,3,29*	55,92±3,32°°

Примітки:

1. *- р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 - вірогідність змін показників у порівнянні з групою контролю;

2. °-- р<0,01; °° - р<0,001 - вірогідність змін показників у порівнянні з групою без анемії.

З наведених даних видно, що у хворих на ХКа вміст сироваткового заліза був зниженим у чоловіків на 60,5 %, у жінок на 69,5 % (р<0,001) в порівнянні з хворими без анемічного синдрому, що супроводжувалось зменшенням ступеня насиченості ним трансферину у 2,3 рази у чоловіків і у 2,7 рази у жінок (р<0,01). Такі зміни призводять до зниження транспорту заліза в кістковий мозок і, як наслідок, до патологічних змін еритропоезу, анемічного стану хворих. Недостатність ЗЗЗС спостерігалася як у хворих без анемії на 21,3 % (р<0,05), що свідчить про прихований залізодефіцит, який може бути предиктором розвитку анемії, так і з анемічним синдромом на 19,0 % (р<0,05), що є наслідком порушення метаболізму заліза у цих хворих. При цьому НЗЗС у хворих на ХКа була вище в 1,5 рази, ніж при ХК без анемії.

Подібно до змін у групі НВКа, у хворих на ХКа, із підвищенням ступеня анемії спостерігалась тенденція до поступового зниження рівня сироваткового заліза (табл. 3.4). При ХКа недостатність ЗЗЗС та резервної ємності трансферину спостерігалися при І та ІІ ступені анемії і лише у чоловіків.

Таблиця 3.4 - Особливості ферокінетики в залежності від ступеня анемії у хворих на ХКа

Показник, од. Виміру	Контроль (n=20)	ХКа (n=23)	Ступінь анемії у хворих на ХК
			І (n=20)	ІІ (n=2)	ІІІ (n=1)
	М±m
Fe, мкмоль/л
Чоловіки	19,00±1,67	7,99±1,62***	9,06±1,9***	6,92±1,34***	-
Жінки	15,51±1,39	6,96±0,50***	7,93±0,62***	-	6,00±0,00
	НТ Fe, %
Чоловіки	35,00±5,00	15,11±5,02**	16,92±4,15**	13,3±5,89*	-
Жінки	32,50±5,83	15,12±1,06**	13,01±1,12**	-	17,24±0,00
ЗЗЗС, мкмоль/л	74,35±3,25	63,32±3,26*	59,8±2,81***	59,2±16,16	34,80±0,00
НЗЗС, мкмоль/л	55,11±5,83	55,92±3,32	51,25±2,81	52,28±17,5	28,80±0,00

Примітка. 1. *- р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 - вірогідність змін між показниками у порівнянні з групою контролю;

Така картина змін ферокінетичних показників, а саме нормальні або знижені показники Fe, НТ Fe, ЗЗЗС та НЗЗС, характерна для АХЗ, проте не виключає розвиток ЗДА та В12-(фолієво)-дефіцитної анемії у пацієнтів з ХКа.

3.2 Рівень оксидативного стресу та ендотоксикозу у хворих на хронічні запальні захворювання кишечнику з анемією

Стан показників окиснювального гомеостазу у хворих наХЗЗК НВК наведено в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5. Показники системи ПОЛ-АОЗ у хворих на НВК

Показник, од. виміру	Характеристика стану	Контроль (n=20)	НВК (n=15)	НВКа (n=75)
		М±m	М±m	%	М±m	%
МДА, нмоль/л 1,64-2,42	зниження	2,03±0,13	1,62±0,00	6,67	1,43±0,03**	37,33
	норма		2,07±0,08	33,33	2,00±0,04	46,67
	підвищення		3,23±0,23***	60,00	3,26±0,29**	16,00
АОА, % 35,5-58,1	зниження	43,7±1,8	26,46±2,08***	54,14	23,83±0,90***	60,00
	норма		46,96±3,80	42,86	45,43±1,06	40,00
	підвищення		-	-	-	-
ЦП, мг/л 281,7-334,5	зниження	308,1±8,79	157,5±0,00	7,14	220,77±17,01***	17,33
	норма		325,21±3,86	21,43	312,98±3,25	17,34
	підвищення		437,33±24,02**	71,43	428,91±8,91**	65,33
СОД, у.о. 24,54-36,06	зниження	32,75±1,06	13,60±2,74***	35,71	14,43±1,91***	5,56
	норма		28,53±2,34	28,57	30,52±1,04	18,06
	підвищення		54,90±6,78**	35,72	56,71±1,98***	76,38
К, мкМ/мин*мгНb 1001,70-1297,50	зниження	1149±49,3	903,90±29,81	46,67	867,92±19,11	25,33
	норма		1146,24±43,72	46,67	1162,42±14,91	41,33
	підвищення		1333,30±0,00	6,66	1548,80±43,59	33,34

Примітки:

1. ** - р<0,01; *** - р<0,001 - вірогідність змін між показниками у порівнянні з групою контролю;

Як свідчать представлені дані, вміст вторинного продукту ПОЛ - МДА у хворих на НВК при наявності анемічного синдрому мав певні особливості: якщо за відсутністю анемії більше ніж у половини хворих він був підвищеним у 1,6 рази (р<0,001), то при НВКа майже у половини пацієнтів надлишкової продукції МДА не виявлено, а у 37,33 % хворих, концентрація його знижувалась в 1,4 рази (р<0,001) (табл.3.6). Це можна розглядати як виснаження оксидантного статусу при значному та довготривалому посиленні процесів ПОЛ на фоні хронічного перебігу хвороби, особливо у пацієнтів з ІІІ ступенем анемії (табл.2.6).

Таблиця 3.6. Особливості показників окислювального гомеостазу у хворих на НВКа з різним ступенем анемії

Показник, од. Виміру	Контроль (n=20)	НВКа (n=75)	Ступінь анемії у хворих на НВК
			І (n=45)	ІІ (n=21)	ІІІ (n=9)
	М±m
МДА, нмоль/л 1,64-2,42	2,03±0,13	2,02±0,11	2,01±0,10	1,99±0,23	1,61±0,07**°
АОА, % 35,5-58,1	43,7±1,8	32,34±1,82***	31,92±1,82***	34,63±2,75**	30,17±3,86**
ЦП, мг/л 281,7-334,5	308,1±8,79	381,29±14,26***	373,14±15,6***	382,21±20,2***	348,64±31,08
СОД, у.о. 24,54-36,06	32,75±1,06	47,66±2,38***	49,69±2,67***	49,94±5,23***	48,72±3,9***
К, мкМ/мин*мгНb 1001,70-1297,50	1149,6±49,3	1253,7±47,89	1185,26±46,27	1324,03±63,90*	1122,67±65,8

Примітки:

1. *- р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 - вірогідність змін між показниками у порівнянні з групою контролю;

2. ° - р<0,01- вірогідність змін між показниками у порівнянні з групою без анемії.

Причому кількість хворих із зниженим рівнем МДА зростала зі ступенем анемічного синдрому (рис. 2.1).

Рис. 3.1. Динаміка зниження МДА у хворих на НВКа з урахуванням ступеня анемії

Це підтверджується зниженням сумарного потенціалу АОС більше, ніж у половини хворих на НВК, в 1,6 рази (р<0,001) та НВКа в 1,4 рази (р<0,001) та відсутністю у жодного пацієнта зростання АОА (табл. 3.5-3.6).

Аналіз стану антиоксидантних ферментів проводився з урахуванням їх ензиматичної активності відносно еритропоезу.

Активність ЦП була в 1,4 рази підвищеною більше ніж у половини хворих на НВК як при наявності анемії (р<0,001), так і за її відсутністю (р<0,001), (табл. 3.5-3.6). Поряд з цим майже у чверті хворих на НВКа активність цього ферменту була зниженою на 13,0 % (р<0,001), що частіше спостерігалося при ІІІ ступені анемії, для якого гіперактивність ЦП не була характерною (табл. 3.6). Враховуючи активність ЦП, що реалізується через стимуляцію еритропоезу посиленням проліферації та диференціювання еритроїдних елементів у кістковому мозку, даний факт може свідчити про поступове виснаження резерву цього ферменту в умовах гіпоксії.

Зміни активності ферменту внутрішньоклітинної ланки системи АОЗ - СОД у хворих на НВК мали різноспрямований характер. Якщо при НВК без анемічного синдрому в спектрі змін майже однаково часто спостерігались зниження активності СОД у 2,4 рази (р<0,001), то НВКа супроводжувався переважно гіперактивністю цього ферменту в 1,7 рази (р<0,001), (табл. 3.5), рівень якої суттєво не залежав від ступеня анемії (табл. 3.6).

Відомо, що СОД, яка у великій кількості експресується в еритроцитах людини і в нормі приймає участь у захисті тканин від токсичної дії реактивних форм кисню, пригнічує клітинний цикл бурст-утворюючої еритроїдної одиниці, тобто є інгібітором еритропоезу. Існує припущення, що у фізіологічних умовах ефект СОД, яка пригнічує еритропоез, врівноважується стимуляторами останнього. Порушення даної рівноваги у бік збільшення концентрації СОД може сприяти розвитку анемії.

Активність К була змінена більше, ніж у половини хворих на НВК, однак при відсутності анемічного синдрому у спектрі змін переважала її недостатність на 21,4 % (р<0,001), тоді як при НВКа рівень її активності зростав на 26,5 % (р<0,001) (табл. 3.6). Таке зростання слід вважати компенсаторним, оскільки воно зберігалося лише при І та ІІ ступенях анемії, а з прогресуванням недостатності заліза активність К знижувалась (табл. 3.7).

Одержані дані свідчать про фазні зміни ферментативної ланки АОС, які обумовлюють вираженість анемічного синдрому у хворих на НВК.

Таблиця 3.7 - Показники системи ПОЛ-АОЗ у хворих на ХК

Показник, од. виміру	Характеристика стану	Контроль (n=20)	ХК	Хка
		М±m	М±m	%	М±m	%
МДА, нмоль/л 1,64-2,42	зниження	2,03±0,13	1,44±0,00	9,10	1,53±0,05	12,50
	норма		2,05±0,10	45,45	2,00±0,06	66,67
	підвищення		3,37±0,31*	45,45	2,83±0,22	20,83
АОА, % 35,5-58,1	зниження	43,7±1,8	26,60±2,78*	60,00	27,63±1,42*	66,67
	норма		44,71±2,11	40,00	45,28±2,49	33,33
	підвищення		-	-	-	-
ЦП, мг/л 281,7-334,5	зниження	308,1±8,79	223,57±9,19	20,00	257,24±2,64	8,33
	норма		-	-	308,00±7,78	12,50
	підвищення		416,72±20,76	80,00	478,68±16,05*	66,67
СОД, у.о. 24,54-36,06	зниження	32,75±1,06	14,60±3,82	44,44	15,13±2,91	17,39
	норма		29,74±1,95	55,56	31,03±1,75	17,39
	підвищення		-	-	54,08±4,33*	65,22
К, мкМ/мин*мгНb 1001,70-1297,50	зниження	1149,6±49,	901,87±21,43	63,64	899,61±59,10*	25,00
	норма		1126,37±43,68	27,27	1130,03±17,25	62,50
	підвищення		1300,00±0,00	9,09	1484,57±97,39	12,50

Примітки:

1. *- р<0,05;- вірогідність змін між показниками хворих у порівнянні з групою контролю;

Як видно з представлених даних, якщо вміст МДА у 62,5 % хворих на ХК без анемії був підвищеним у 1,7 рази (р<0,001), то при ХКа він був значно меньше, але підвищеним в порівнянні з нормою.

При цьому тенденція до більш виражених змін спостерігалась при ІІІ ступені анемії, де вміст МДА був знижений у 1,3 рази в порівнянні з ХК без анемії (табл. 3.8.).

Таблиця 3.8. - Характеристика показники системи ПОЛ-АОЗ у хворих на ХК

Показник, од. Виміру	Контроль (n=20)	ХКа (n=24)	Ступінь анемії у хворих на ХК
			І (n=21)	ІІ (n=2)	ІІІ (n=1)
	М±m
МДА, нмоль/л 1,64-2,42	2,03±0,13	2,13±0,14	2,14±0,11	2,11±0,04	1,53±0,00
АОА, % 35,5-58,1	43,7±1,8	33,17±2,81**	32,94±2,36***	40,47±4,98	31,58±0,00
ЦП, мг/л 281,7-334,5	308,1±8,79	432,04±25,00***	421,13±25,45***	365,32±68,69	403,38±0,00
СОД, у.о. 24,54-36,06	32,75±1,06	42,62±5,01	44,14±4,97*	37,10±6,90	38,9±0,00
К, мкМ/мин*мгНb 1001,70-1297,50	1149,6±49,3	1136,64±50,89	1099,36±49,5	1188,95±29,8	1133,3±0,00

Примітки:1. *- р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 - вірогідність змін між показниками хворих у порівнянні з групою контролю;

Загальна АОА була зниженою у половини хворих обох груп, як з анемією, та і без, з тенденцією до виснаження АОЗ по мірі зростання ступеня анемії. Відсутність хворих зі збільшенням АОА підтверджувала недостатню потужність АОС у цих пацієнтів.

Рівень ЦП був підвищений у більшості хворих на ХК та ХКа у 1,4 та 1,3 рази, відповідно, в порівнянні з контролем (р<0,001).

ЦП оцінюється як головний циркулюючий фермент АОЗ плазми. Підвищення його активності при запальних процесах трактується як інтерлейкін-6-залежний прояв “гострофазової” відповіді .

Зміни активності СОД у хворих на ХК мали різноспрямований характер. При ХКа активність СОД була підвищена у 62,22 % 1,3 рази порівняно з контролем, тоді як у хворих без анемії активації ферменту не спостерігалось (табл. 3.11.). Висока активність СОД при ХКа не залежала від ступеня анемічного синдрому.

Отже, отримані дані свідчать про дисбаланс в системі ПОЛ-АОЗ при ХК, вираженість якого зростає у хворих з анемічним синдромом.

У порушеннях фізико-хімічних властивостей мембран еритроцитів значну роль відіграють МСМ, які не тільки є маркерами ендотоксикозу, а й впливають і на процеси синтезу гемоглобіну.

Визначення МСМ у хворих на ХЗЗК без анемії показало їх зростання на 46,3 % (р<0,05) при НВК та на 29,0 % - при ХК (табл.3.9.).

Наявність анемічного синдрому посилювала ендотоксикоз, що підтверджується зростанням рівня МСМ при НВКа на 21,3 %, при ХКа - на 40,0 % (р<0,001) в порівнянні з хворими без анемії.

Причому зростання тяжкості анемії при НВК супроводжувалось посиленням ендотоксикозу: рівень МСМ при ІІ ступені анемії зроств на 9,6 % в порівнянні з І ступенем (р<0,05), а при 3ступені - на 12,6 % (р<0,05) (табл. 3.10).

Таблиця 3.9. - Характеристика показників ендотоксикозу у обстежених хворих

Показник, од. Виміру	Контроль (n=20)	НВК (n=15)	НВКа (n=76)	ХК (n=11)	ХКа (n=23)
	М±m
МСМ, мг/л 312,50-550,00	445,6±18,2	679,17±81,38**	862,81±76,71***	638,75±55,73**	1049,18±54,56***°°
МСМ210, у.о 0,076-0,37	0,22±0,05	0,37±0,03*	0,45±0,04***	0,34±0,03*	0,46±0,02***°

Примітки:

1. *- р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 - статистично значуща відмінність між показниками хворих та осіб контрольної групи

2. ° - р<0,01; °° - р<0,001 - вірогідність змін між показниками хворих у порівнянні з групою без анемії.

Таблиця 3.10 - Особливості показників ендотоксикозу у хворих на НВК з різним ступенем анемії

Показник, од. виміру	Контроль (n=20)	НВКа (n=76)	Ступінь анемії у хворих на НВК
			І (n=46)	ІІ (n=21)	ІІІ (n=9)
	М±m
МСМ, мг/л	445,6±18,2	679,17±81,38**	852,21±36,35***	910,13±58,86***	920,83±53,36***°
МСМ210, у.о	0,22±0,05	0,37±0,03*	0,44±0,02***	0,47±0,03***	0,47±0,02***°

Примітки:

1. *- р<0,05; ** - р<0,01 *** - р<0,001 - статистично значуща відмінність між показниками хворих та осіб контрольної групи;

2. °- р<0,05- статистично значуща відмінність між показниками хворих з анемічним синдромом та без нього.

Аналогічна закономірність мала місце і у хворих на ХКа: якщо у хворих з І ступенем анемії вміст МСМ був у 1,6 рази вищим, ніж при ХК без анемії (р<0,001), то при ІІ-ІІІ ступенях він зростав в 1,5 рази (р<0,001), (табл.2.11).

Таблиця 3.11 - Особливості показників ендотоксикозу у хворих на ХК з різним ступенем анемії

Показник, од. Виміру	Контроль (n=20)	ХКа (n=23)	Ступінь анемії у хворих на ХК
			І (n=20)	ІІ (n=2)	ІІІ (n=1)
	М±m
МСМ, мг/л 312,50-550,00	445,6±18,2	638,75±55,73**	1006,42±43,56***	1068,75±18,75***	750±0,00
МСМ210, у.о 0,076-0,37	0,22±0,05	0,34±0,03*	0,47±0,02***	0,48±0,05***	0,43±0,00

Примітки: 1. *- р<0,05; ** - р<0,01 *** - р<0,001 - статистично значуща відмінність між показниками хворих та осіб контрольної групи;

Серед МСМ важлива роль у метаболізмі еритроциту належить амінокислоті гістидин, максимум поглинання світла яким припадає на довжину хвилі, що складає 210 нм, тобто вміст МСМ210 вказує на кількість вивільненого або невикористаного гістидину у крові.

Визначення концентрації МСМ210 дозволило встановити, що кількість вивільненого гістидину підвищується в 1,6 рази при НВК (р<0,05) та в 1,5 рази - при ХК (р<0,001), (табл. 2.12). При наявності анемії цей показник зростав вдвічі як у хворих на НВК (р<0,001), так і ХК (р<0,001). Слід підкреслити, що з посиленням тяжкості анемії кількість хворих з високим рівнем МСМ210 збільшується (рис. 2.2). Отже вміст МСМ210 дозволяє характеризувати ступінь анемічного синдрому, обумовленого порушенням метаболізму гістидину.

Рис. 3.2 - Динаміка частоти зростання МСМ210 (%) у хворих на ХЗЗК з урахуванням ступеня анемії

Високий рівень ендотоксемії (вірогідне підвищення МСМ у 92,6 % при НВК та 100,0 % при ХК) на фоні дисбалансу в системі ПОЛ-АОЗ підтримував замкнуте порочне коло «запалення - анемія - гіпоксія - запалення» та сприяв хронічному перебігу захворювання.

Розділ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Аналіз робочого місця

Експериментальна частина дипломної роботи проходила в лабораторії дитячої міської клінічної лікарні № 3 ім. професора М.Ф. Руднева, у віділенні реанімації новонароджених.

Приміщення лабораторії має прямокутну форму, площею 32 м2 , має два вікна загальною площею 16 м2, що виходять в південному напрямку. Лабораторія вміщує 6 столів, 6 стільців, шафа з реактивами, шафа з лабораторним посудом, 1 холодильник, раковина, лабораторне обладнання та посуд: мікроскоп, фотокалориметр, дистилятор, центрифуги, пробірки, колби, піпетки, циліндри, памфлети, дозатори. Загалом в лабораторії знаходиться 5 робочих місць.

У процессі виконання роботи я піддавалася впливу потенційно-небезпечних факторів, а саме: електричному струму, мікроклімату, освітленню, пожежній безпеці та шуму.

Мікроклімат

Мікроклімат виробничих приміщень - це умови внутрішнього середовища у виробничому приміщенні, що впливають на тепловий обмін працюючих з середовищем шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи і діють на людину в процесі праці на його робочому місці, у робочій зоні. Параметри мікроклімату: 1) температура повітря Т, °С; 2) відносна вологість, %; 3) швидкість руху повітря V, м/с; 4) інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення; 5) температура поверхонь устаткування.

Значні коливання параметрів мікроклімату можуть призвести до порушення терморегуляції організму (здатності утримувати постійну температуру), загальної слабкості та інших негативних проявів. За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичні умови поділяють на оптимальні та допустимі. Нормування параметрів мікроклімату здійснюють відповідно до вимог «Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень» (ДСН 3.3.6.042-99).

Оптимальні - найбільш сприятливі, комфортні - це такі параметри мікроклімату, які в разі тривалого, систематичного впливу на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруження і порушення системи терморегуляції. Такі умови створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують умови для високого рівня працездатності.

Допустимі - це такі параметри мікроклімату, які у разі тривалого, систематичного впливу на людину можуть викликали зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах біологічної адаптації. При цьому не виникають ушкодження або порушення стану здоров'я, але можуть спостерігатися відчуття дискомфорту та зниження працездатності.

Існують оптимальні умови мікроклімату для постійних робочих місць

Таблиця 4.1.

Оптимальні величини параметрів мікроклімату в робочій зоні

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Теплий період року	Легка 1-а	23-25	40-60	0,1
	Легка І-б	22-24	40-60	0,2

Я працювала над експериментальною частиною диплому в теплий період року, виконувала роботу, згідно за категорією I-б. У лабораторії були дотримані усі оптимальні параметри мікроклімату, а саме: температура повітря +22 °С, відносна вологість 50%, швидкість руху повітря 0,2 м/c.

Вентиляція виробничих приміщень

Одним із ефективних засобів нормалізації повітря в приміщенні є вентиляція. Вентиляція - це повітрообмін, за допомогою якого забруднене шкідливими речовинами або перегріте повітря виводиться з приміщення, а замість нього вводиться свіже зовнішнє або очищене повітря. Функція вентиляції - забезпечення чистоти повітря та заданих мікрокліматичних умов.

За способом переміщення повітря розрізняють системи природної, штучної (механічної) та змішаної вентиляції. За напрямом руху повітря системи розподіляються на припливну (повітря подається у приміщення), витяжну (забруднене повітря видаляється з приміщення) та припливно-витяжну.

Залежно від місця дії вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою (шкідливі речовини надходять у повітря робочої зони від технологічного устаткування на декількох робочих місцях), локалізованою (шкідливі речовини надходять у повітря робочої зони від технологічного устаткування на робочих місцях, розташованих одне біля одного) та комбінованою.

Вентиляція не повинна спричиняти перегрівання або охолодження робатників.

У виробничих приміщеннях необхідно передбачати природну вентиляцію, а якщо в цьому є необхідність, то і механічну. При цьому необхідно враховувати, що природна вентиляція дешевше в процесі експлуатації, але вона менш ефективна, тому не дозволяє «обробити» надходить у приміщення повітря.

, Па.

На рівні витяжних вікон різниця тисків обумовлює рух повітря з приміщення в атмосферу.

, Па.

Загальнообмінну вентиляцію влаштовують у випадках, коли шкідливі виділення утворюються у всьому об'ємі приміщення. Загальнообмінна вентиляція буває природною і механічною. При природній вентиляції повітрообмін відбувається під дією теплового або вітрового напору без повітроводів і вентиляторів, а також без попередньої обробки вхідного в приміщення повітря (тобто без очищення, охолодження, підігріву повітря і т.п.). На рівні осі нижніх припливних вікон виникає різниця тисків, обумовлених різною щільністю зовнішнього та внутрішнього стовпів повітря, через яку повітря надходить у приміщення.

Лабораторія, у якій виконувалася експериментальна частина дипломної роботи, відноситься до типу змішаної вентиляції, за напрямом руху повітря є припливно-витяжною, залежно від місця дії є комбінованою.

Шум

Шум - один із найпоширеніших виробничих шкідливих факторів. У разі його тривалого впливу не тільки знижується гострота слуху, але й погіршується робота центральної нервової і серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, органів дихання, виникають запаморочення та функціональні зміни нервової системи, втома, ослаблення пам'яті та уваги. Шум може стати причиною виробничого травматизму та зниження продуктивності праці.

Шумом називають звук, що порушує тишу, постійно заважає слуховому сприйняттю і може спричинити шкоду для здоров'я.

Захист від шуму повинен досягатися шляхом створення шумобезпечної техніки (ГОСТ 12.1.003-83, ДСН 3.3.6.037-99), застосування методів і засобів колективного захисту (ГОСТ 12.1.029-80), індивідуального захисту, застосування архітектурно-планувальних методів. Відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 ГДР шуму в експериментальній лабораторії складає 73Дб. У таблиці 3 представлені норми шуму в разі виконання розумової праці.

Таблиця 4.2.

Гранично допустимі норми шуму

Характер роботи	Середньо геометрична частота в октавній смузі, Гц	ДБА
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Вимірювальні та аналітичні роботи в лабораторії	93	79	70	63	58	55	52	50	49	60

У лабораторії, де виконувалася експериментальна частина роботи, рівень шуму складав 46-53дБ(А).

Пожежна безбека

Пожежа - неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей.

Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою залежно від характеристик речовин, які використовують чи отримують під час виробництва та їх кількості, поділяють на 5 категорій: А, Б, В, Г та Д.

Категорія А (пожежовибухонебезпечні приміщення) - виробництва, пов'язані з використанням паливних газів та легкозаймистих рідин із температурою спалаху to,, до 28 °С у кількостях, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, у разі спалахування яких розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа, а також речовини й матеріали, здатні вибухати та горіти у разі взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним, в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б (пожежовибухонебезпечні приміщення) - виробництва, пов'язані з використанням горючого пилу або волокон легкозаймистих рідин із температурою спалаху tc > 28 °С з тією ж межею надлишкового тиску, що й у категорії А.

Категорія В (пожежонебезпечні) - виробництва, де використовують рідини, що горять та важко горять, пил і тверді матеріали й речовини, здатні горіти тільки у разі взаємодії з водою, киснем повітря або між собою за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не належать до категорій А та Б.

Категорія Г - виробництва, пов'язані з обробкою негорючих речовин та матеріалів у гарячому, розжареному або розплавленому стані, спалимих рідин, твердих речовин, які спалюють або утилізують як паливо.

Категорія Д - виробництва, пов'язані з обробкою негорючих речовин у холодному стані.

Лабораторія, у якій виконувалася експериментальна частина дипломної роботи, відноситься до категорії Д, за наявності горючих матеріалів площею менше 10 кв.м, питома пожежна навантага складала менше 180 МДж/м2.

Освітлення

Організація освітлення робочих місць має велике значення. Недостатнє чи нераціональне освітлення призводить до стомлення очей, розладу центральної нервової системи, зниження розумової та фізичної працездатності, а в ряді випадків може бути причиною травматизму (близько 5% травм приходиться виникають внаслідок нераціонального чи недостатнього освітлення).

Виробниче освітлення може бути: природним, штучним та суміщеним. Державних будівельних норм (ДБН) В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення» у приміщеннях із постійним перебуванням людей повинно бути передбачене природне освітлення. Основною нормованою величиною природного освітлення є КПО, (є) - коефіцієнт природної освітленості. Одиниця виміру освітленості - люкс (лк) - освітленість поверхні площею 5 = 1 м2 за умов світлового потоку Ф = 1 лм, який падає на неї.

Згідно ДБН В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення» для роботи в біохімічній лабораторії норми освітлення повинні бути 100-300лк при штучному освітленні, а при природному - 0,5-1,0% (бокове освітлення). Щоб забезпечити оптимальне освітлення стабілізують напругу живлення, жорстко кріплять світильники, застосовують спеціальні пристрої для включення світильників.

Таблиця 4.3.

Нормативні значення мінімально допустимих рівнів освітленості

Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об'єкта розрізнення, мм	Розряд зорової роботи	Тривалість зорової роботи,%	Штучне освітлення	Природне освітлення
				Освітлення робочої поверхні, лк	Кп, %	КПО, % при бічному
Дуже високої точності	0,15- 0,3	ІІ	70	500/400	10	1,5 1,2
Високої точності	0,3-0,5	ІІІ	70	300/200	15-20	1,0 0,7
Середньої точності	більше 0,5	ІV	70	150/100	20	0,5 0.5

У лабораторії, в якій здійснювалася експериментальна частина дипломної роботи, було природне та штучне освітлення. Природне освітлення було обумовлене прямими сонячними променями через вікна.

Електробезпека

Електроустановками називають сукупність машин, ліній, допоміжного обладнання, призначених для виробництва, перетворення, трансформації, передачі, розподілу електроенергії та перетворення її на інші види енергії. Недотримання вимог електробезпеки під час роботи на електроустановках, як правило, призводить до електротравм.

Електротравма - це порушення цілісності організму в разі дії на нього електричного струму або електричної дуги.

Відповідно до «Правил улаштування електроустановок» (ПУЕ) приміщення за небезпекою електротравм поділяють на три категорії:

без підвищеної небезпеки;

із підвищеною небезпекою;

особливо небезпечні.

Відповідно до ГОСТ 12.1.038-82 установлені норми гранично допустимих напруги дотику та струму залежно від тривалості впливу, умов виконання робіт і режиму роботи електричних мереж. У таблиці 4 наведені ці рівні під час проходження струму від однієї руки до другої та від руки до ніг у разі нормального режиму роботи електроустановки для мережі до 1000 В із будь-яким режимом нейтралі і вище 1000 В з ізольованою нейтраллю.

Таблиця 4.4.

Норми струму та напруги дотику

Вид току	Нормоване значення	Граничнодопустимі рівні за тривалості пилу, г.
		0,1	0,5	0,7	1,0	Понад 1,0
Перемінний з частотою 50 Гц	Струм, мА	500	100	70	50	6
	Напруга дотику, В	500	100	70	50	36

Під час виконання експериментальної частини дипломної роботи, я працювала у лабораторії, що відноситься до першої категорії приміщень по електронебезпеці, тому що у ній не були наявні умови, що створюють підвищену небезпеку: відсутність струмопровідної підлоги, температура повітря протягом доби (25-28°С).

ВИСНОВКИ

1. Особливу значущість у верифікації гіпохромної анемії при ХЗЗК, поряд з еритроцитарними індексами, набуває виснаження загальних резервів заліза у 42,0 % хворих, при недостатності феритину, яке має місце у 2 рази частіше при НВКа, ніж при ХКа (46,3 % проти 26,7 %), і вказує на перевагу ЗДА у цих хворих. Наявність нормального та підвищеного феритину як при НВКа, так і при ХКа поряд із зниженням ЗЗЗС у 53,7 % хворих на НВКа та 71,4 % - на ХКа, свідчить про комбінацію у них ЗДА з АХЗ.

2. У формуванні метаболічної складової порушення еритропоезу суттєву роль відіграють поступове виснаження резерву ЦП та залізовмісної каталази у хворих на НВКа, а також порушення тіолового обміну, яке проявляється зростанням відновлених тіолів у еритроцитах і відображує напругу у тіол-дисульфідній ланці, сприяючи розвитку адаптаційного дисбалансу у системі еритропоезу, який посилюєтьсяся зі зростанням ступеня анемії.

3. Анемічний синдром при ХЗЗК супроводжується недостатністю кисень-залежних процесів в еритроцитарній ланці, на що вказує зниження рівня кінцевих стабільних метаболітів оксиду азоту NOx (р<0,01).

4. Високий рівень ендотоксемії, за підвищенням МСМ у 92,6 % при НВКа та 100,0 % при ХКа, на фоні дисбалансу в системі ПОЛ-АОЗ підтримує замкнуте порочне коло «запалення - анемія - гіпоксія - запалення» та сприяє хронічному перебігу захворювання. Серед МСМ доведена значущість гістидину, що визначає ступінь ендогенної інтоксикації при розвитку анемічного синдрому.

5. Лікування сприяло корекції виявлених порушень в системі ферокінетики у хворих всіх груп. Відбувалося зниження явища ендотоксикозу у хворих з анемією хронічного захворювання та зі змішаним типом анемії, спостерігалася активація АОС у хворих на хронічні запальні захворювання кишечнику з залізодефіцитною анемією, що проявлялося в підвищенні вмісту АОА, (р<0,05) та тенденції до підвищення активності ферментів антиоксидантного захисту СОД.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Дорофеев А.Э. Клинико-эндоскопическая характеристика больных неспецифическим язвенным колитом, проживающих в Донецком промышленном регионе/ А.Э. Дорофеев// Гастроентерологія. - 2006. - № 37. - С. 14-24.

Міщук В. Г. Ефективність різних схем терапії при неспецифічному виразковому коліті / В. Г. Міщук, Т. І. Маковецька, Е.Й. Лапковський // Сучасна гастроентерологія. - 2008. - № 2. - С. 11-13.

Пасієшвілі Л.М. Хронічний коліт як чинник розвитку та прогресування вторинного остеопорозу у хворих з остеохондрозом хребта / Л.М. Пасієшвілі, А.Б. Андруша // Сучасна гастроентерологія. - № 2. - 2008. - С. 30-33.

Лекціїї по патологічній анатомії. Захворювання кишечника http://ukrmedserv.com/content/view/7955/327/lang,ru/.

Носова І.А. Труднощі діагностики та обґрунтування принципів базисного лікування хворих на неспецифічні запальні хвороби кишечнику / І.А. Носова // Сучасна гастроентерологія. - 2008. - № 2. -- С. 51-55.

Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимической лабораторной диагностике в 2-х т. т.2 / В.С. Камышников //Минск: Беларусь. 2000. 465 с.

Gasche C. Iron, anaemia, and inflammatory bowel diseases/ C.Gasche, M.C.E.Lomer, I.Cavill et. al.// Gut. - 2004. - Vol.53, № 8. - P. 1190-1197.

Сергиенко Е.И. Значение определения провоспалительных цитокинов для діагностики и оценки активности неспецифического язвенного колита/ Е.И. Сергиенко // Сучасна гастроентерологія. - 2004. - № 4 (18). - С. 59-63.

Півторак К.В. Патогенетичні механізми розвитку анемічного синдрому при неспецифічному виразковому коліті та хворобі Крона (огляд літератури)/ К.В. Півторак // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2008. - № 12 (2). - С. 481-485.

Гунько И.Н. Роль процессов свободнорадильного окисления в развитии эндотелиальной дисфункции и гемореологических нарушений у больных с острым коронарным синдромом / И.Н. Гунько // - Український мед. часопис. - 2002 - № 5. - С.138-141.

Ващенко В.И. Церулоплазмин: от метаболита до лекарственного средства/ В.И. Ващенко, Т.Н. Ващенко// Психофармакол. биол. наркол. -- 2006. -- Т. 6, № 3. -- С. 1254-1269.

Гончарова Л.Л. Тиолдисульфидная система в клинической практике/ Л.Л. Гончарова // Terra Medica. - 2002. - №3.

Нагоев Б.С. Состояние тиол-дисульфидного звена антиоксидантной системы у больных герпес-вирусными инфекциями/ Б.С. Нагоев, З.А. Камбачокова// Эпидемиол. и инфекц. болезни. - 2011. - № 1. - С. 38 - 40.

Степовая Е.А. Участие тиолдисульфидной системы в регуляции окислительной модификации белков в нейтрофилах при окислительном стрессе / Е.А. Степовая, Т.В. Жаворонок, Г.В. Петина, Н.В. Рязанцева, В.В. Иванов, Ф.Ф. Тетенев, Т.С. Агеева, В.В. Новицкий // Бюллетень СО РАМН. - 2010. - т. 30. - №5. - С. 64-69.

Калинкина Н.В. Особенности метаболизма оксида азота под влиянием различных кумулятивных доз антрациклиновых препаратов / Н.В. Калинкина // Донецкий надиональный медицинский университет. Автореферат. - 2010. - 6 с.

Костогрыз В.Б. Особенности метаболизма оксида азота у пациентов с хронической сердечной недостаточностью ишемической этиологии с имплантированным электрокариостимулятором: возможности медикаментозной коррекции блокаторами бета-адренорецепторов/ В.Б. Костогрыз, Т.В. Туровская// Укр.мед.час.опис. - 2010. - № 5 (79). - С. 81-84.

Моисеева М.О. Роль оксида азота и его метаболитов в регуляции сосудистого тонуса при гипертонической болезни / О.М. Моисеева, Л.А. Александрова, И.В. Емельянов, Е.А. Лясникова, Н.К. Меркулова, Т.Г. Иванова, А.А. Жлоба // Артериальная гипертензия. - 2003. - т.9. - №6. - С. 17-23.

Аксенова В.М. Диагностическая ценность определения уровня веществ средней молекулярной массы в плазме новорожденных детей, перенесших внутриутробную гипоксию /В.М. Аксенова, А.В.Старкова//Перм. мед. журнал. - 1998. - Т. 15. - № 1. - С. 25-28.

Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимической лабораторной диагностике: В 2 т. - Т. 1. - 2-е изд. - Мн.: Беларусь, 2002. - С. 344-351.

Матвеев С.Б. Оценка эндогенной интоксикации по показателям среднемолекулярных пептидов при неотложных состояниях / С.Б. Матвеев, Н.В. Федорова, М.А. Годков // Клин. лаб. диагностика. - 2009. - № 5. - С. 16 - 18.

Кишкун А.А. Клиническая лабораторная диагностика: учебное пособие. - М.: ГЭОТАР-Медия. - 2010. - С.137-139.

Тюкавкина Н.А., Бауков Ю.И. Биоорганическая химия: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина. - 1991. - С. 287.

Звягинцева Т.Д. Неспецифический язвенный колит: современное состояние проблемы./Т.Д. Звягинцева, Гриднева С.В.// Здоров'я України - 2006. - № 21/1. - С.3-4.

Серов В.Н. Железодефицитные состояния у беременных./ В.Н. Серов, В.А. Бурлев, Е.Н. Коноводова, М.Б. Охапкин, М.В. Хитров, И.Н. Ильяшенко, В.О. Лопухин // Российский клинический олпыт для акушеров-гинекологов. - 2005.

Станіславчук М.А. Характеристика анемічного синдрому при неспецифічному виразковому коліті/ М.А. Станіславчук, К.В. Півторак// Буковинський медичний вісник. - 2008. - т.12. - № 3. - С. 47-51.

Сирота Т.В. Новый подход в исследовании процесса аутоокисления адреналина и использование его для измерения активности супероксиддисмутазы/ Т.В. Сирота //Вопросы медицинской химии. 1999. т. 45. №3. С. 263-272.

Біохімічні та біофізичні методи оцінки порушень окислювального гомеостазу в осіб, що зазнали радіоційного впливу внаслідок аварії на ЧАЕС: Метод.рекомендації / Під ред. М.М.Овсяннікова, С.М.Альохіна, О.В.Дробінської та ін. К., 1999. 6 с.

Спектор Е. Б. Определение общей антиокислительной активности плазмы крови и ликвора/ Е. Б. Спектор, А.А. Ананенко, Л.И. Политова //Лаб. дело. - 1984 - № 1. - C. 26-28.

Николайчук В.В. Способ определения «средних молекул» / В.В. Николайчук, В.М. Моин, В.В. Кирковский // Лабор. дело. - 1991. - №10. - С. 13-16.

Современные методы в биохимии/ под. ред.. В.Н. Ореховича. - М.: Медицина. - 1977. - С. 223-231.

Метельская В.А. Скрининг-метод определения уровня метаболитов оксида азота в сыворотке крови./ В.А. Метельская, Н.Г. Гуманова// Лабораторная диагностика. - 2005. - № 6. - С. 15-18.

Ільченко Ф. Н. Особливості патогенезу і профілактики ендогенної інтоксикації як чинника риску біліарного сепсису у хворих з ускладненою жовчнокам'яною хворобою /Ільченко Ф. Н., Сербул М. М., Гордієнко А. І //Сучаснi медичнi технології. - 2010. - № 1.

Бойко Т.И. Анемія та хронічні запальні захворювання кишечника// Новости медицины и фармации.Гастроэнтерология (407) 2012 (тематический номер) / В помощь практикующему врачу.- 2012. - № 407. - С. 49-53.

Меньшикова Е.Б., Зенков Н.К., Реутов В.П. Оксид азота и NO-синтазы в организме млекопитающих при различных физиологичесих состояниях // Биохимия - 2000 - т. 65, вып.4 - С. 485 - 503.

Грищенко В.А., Тимчук В.А., Литвиненко О.М. Діагностика порушень коагуляційних процесів при медикаментозному гепатиті та їх корекція //Лаб. диагностика. - 2010, №3(53). - С. 20-23.

Дрогемецкая Н.В., Заболотная И.Б., Ижа А.Н. Эффективность применения препарата нейровитан в комплексном лечении больных с заболеваниями органов пищеварения // Новости медицины и фармации ( гастроэнтерол.). - 2008. - № 239. - С. 2 - 4.

Виговська Я. І. Анемія хронічних хвороб: патогенез, діагностика, лікування (лекція) // Укр. Мед. Часопис. - 2012, № 6 (92). - С. 76-79.

Видиборець С.В. Гепсидин - як центральний регулятор метаболізму заліза / С.В. Видиборець, А.В. Сергієнко, Ю.Ю. Попович // Укр. журнал гематол. та трансфузіол. - 2011. - № 2. - С. 5-9.

Гусєва С. А., Гончаров Я. П., Курищук К. В. та ін. Рекомбінантний еритропоетин: застосування в клінічній практиці. - К.: Логос, 2007 - 131 с.

Залізодефіцитні стани: посібник для лікарів / за ред. С.А. Гусєвої та ін. - К.: Логос, 2005. - 76 с.

Колочева Т. И. Ферритин в лабораторной диагностике различных заболеваний человека / Т. И. Колочева, С. С. Решетников. // Новости "Вектор-Бест". 2007. N1(43). Режим доступа к журн.:

http://www.vector-best.ru/nvb/n43/st43_4.htm.

Левина А. А. Гепсидин как регулятор гомеостаза железа / А.А. Левина, Т.В. Казюкова, Н.В. Цветаева и др. // Педиатрия. - 2008. - Т. 87, № 1. - С. 67- 74.

Свінціцький А. С., Гусєва С. А., Скрипниченко С. В та ін. Діагностика та лікування захворювань системи крові Посібник для студентів та лікарів-інтернів. - К. : Медкнига, 2010. - 148 с.

Brasse-Lagnel C, Rarim Z., Letteron P. et al. Intestinal DMT1 cotransporter is down regulated by hepcidin via proteasome internalization and degradation // Gastroenterol. - 2011. - Vol. 140 (4). - P. 1261-1271.

Chiang W. C., Tsai T. J., Chen Y. M. et al. Serum soluble transferrin receptor reflects erythropoiesis but not iron availability in erythropoietin-treated chronic hemodialysis patients // Clin. Nephrol. 2002. - Vol. 58. - P. 363-369.

Dallalio G., Fleury T., Means R. T. Serum hepcidin in clinical specimens // Br. J. Haematol. - 2003. - Vol. 122. - P:996 - 1000.

Ganz T: Hepcidin, a key regulator of iron metabolism and mediator of anemia of inflammation / T. Ganz // Blood. - .2003. - Vol. 102. - P. 783- 788.

Gasche C., Lomer M. C., Cavill I. et al. Iron, anaemia, and inflammatory bowel diseases / // Gut. - 2004. - V. 53, N 8. - P. 1190-1197.

Gomollon F., Gisbert J. Anemia and inflammatory bowel diseases // World J. Gastroenterol. - 2009. - Vol. 15 (37). - P. 4659-4665.

Malope B. I., MacPhail A. P., Alberts M. et al. The ratio of serum transferring receptor and serum ferritin in the diagnosis of iron status / A. P. // Br. J. Haematol. - 2001 - Vol.115. - P. 84-89.

Milman N. Anemia - still a major health problem in many parts of the world! // Ann. Hematol. - 2011. - Vol. 90. - P. 369-377

Nemeth E., Ganz T. The role of hepcidin in iron metabolism // Acta Hematol. - 2009. - Vol 122 (2-3). - P. 78 - 86.

Skikne B. S. Serum transferring receptor // Am. J. Hematol. - 2008. - Vol. 83 (11). - P. 872 - 875.

Stin J. Diagnosis and management of iron deficiency anemia in patients with IBD / J. Stin, F. Hartmann, A.U. Dignas // Nature Revue Gastroent. Hepatol. - 2010. - V. 7, N 11. - P. 599-610.

Tarng D. C., Huang T. P: Determinants of circulating soluble transferrin receptor level in chronic haemodialysis patients / Nephrol. Dial. Transplant. - 2002. - Vol. 17. - P. 1063- 1069.

Vecchi C., Montosi G., Zhang K et al. ER stress controls iron metabolism through induction of hepcidin // Science. - 2009. - Vol. 325. - P. 877-880.

Wish J. B. Assessing Iron Status: Beyond Serum Ferritin and Tanserrin Saturation // Clin. J. of the American Cociety of Nephrology. - 2006.- Vol. 1, Suppl. 1. - S4-S8.

World Health Organization. Assessing the iron status of populations. Geneva, WHO 2007. - Режим доступа к журн.:

http://www.who.int/entity/nutrition/

World Health Organization. Worldwide prevalence of anaemia 1993- 2005. WHO Global Database on Anaemia. Geneva, WHO 2008.

Размещено на Allbest.ru