Дослідження порушень репродуктивної функції населення Рівненської області у післяаварійний період (2000-2007 рр.)

Концентрації в крові довго живучих ізотопів надалі можуть утримуватися практично на одному рівні протягом тривалого часу внаслідок зворотного вимивання речовин, що відклалися.

Кінцевий ефект опромінення є результатом не тільки первинного ушкодження кліток, але і наступних процесів відновлення. Передбачається, що значна частина первинних ушкоджень у клітці виникає у виді так званих потенційних ушкоджень, що можуть реалізовуватися у випадку відсутності відбудовних процесів. Реалізації цих процесів сприяють процеси біосинтезу білків і нуклеїнових кислот. Поки реалізація потенційних ушкоджень не відбулася, клітка може в них «відновитися». Це, як передбачається, зв'язано з ферментативними реакціями й обумовлено енергетичним обміном. Вважається, що в основі цього явища лежить діяльність систем, що у звичайних умовах регулюють інтенсивність природного мутаційного процесу.

Мутагенний вплив іонізуючого випромінювання вперше установили російські вчені Р.А. Надсон і Р.С. Філіппов у 1925 році в досвідах на дріжджах. У 1927 році це відкриття було підтверджено Р. Меллєром на класичному генетичному об'єкті - дрозофілі.

Вплив негативних факторів навколишнього середовища - одна з основних причин захворюваності населення. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до екологічної напруженості у певних регіонах України. У деяких областях радіаційний фактор у поєднанні з соціально-гігієнічними проблемами, які існували раніше та виникли в результаті аварії, стали основним етіопатогенетичним чинником захворюваності населення.

У зв'язку з тим, що значну частину потерпілих внаслідок катастрофи на ЧАЕС у 1986 р. склали жінки репродуктивного віку, загроза ризику зниження їх фертильності може впливати на загальний рівень популяційного народонаселення України. Як відомо, в останні роки в Україні показники смертності перевищують показники народжуваності. Це спричинено різноманітними соціальними, медичними та іншими факторами виникає занепокоєння з приводу того, що у жінок репродуктивного віку, які бажають завагітніти, існує загроза виникнення стійких порушень репродуктивної функції, що в свою чергу може призвести до стрімкого від'ємного росту кількості населення України.

Розвиток ядерної енергетики, техногенні радіаційні аварії, випробування та застосування ядерної зброї наприкінці XX сторіччя спричинили зміни радіологічної ситуації на планеті. Вивчення впливу цих змін на здоров'я людської популяції є однією з нагальних проблем світової науки.

Одним із шляхів її вирішення є новий напрямок в медицині -- екологічна репродуктологія, яка вивчає вплив факторів навколишнього середовища на фертильний потенціал людини.

Унікальність Чорнобильської катастрофи полягає у великій колективній дозі радіації, сконцентрованій на значних контингентах населення та його критичних групах, постійній дії підвищених рівнів зовнішнього та внутрішнього опромінення, відсутності або неповному і несвоєчасному забезпеченні заходів радіаційного захисту та прийнятті контрзаходів. Сформувався своєрідний «чорнобильський синдром» аварії як комплекс підходів нетривіальної сприятливості реалій в даній ситуації.

Під час вибуху в довкілля потрапило близько 450 типів різних радіоактивних ізотопів. Перебуваючи в навколишньому середовищі, вони різними шляхами надходять до організму людини.

Загальний викид при аварії на Чорнобильській АЕС за даними сесії ООН (1993) склав 1-2 ЕБК (630 ПБк¹³¹ І, 35 ПБк¹³⁴Сs та 70 ПБк¹³⁷Сs). На початок 1993 р. забрудненими радіоактивними викидами в Україні вважаються 12 областей, 76 адміністративних районів, понад 2000 поселень. Цезієм-137 із щільністю 1 Кі/км² і більше забруднено близько 37 млн га земель. На забруднених територіях, що поділені на 4 зони, мешкає 2765,8 тис. населення. До початку 1993 р. загальне число потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні становило близько 3 млн осіб.

У населення, яке проживає на забрудненій території, основними шляхами надходження радіонуклідів в організм є органи травлення. Незалежно від шляхів надходження, радіонукліди тою чи іншою мірою всмоктуються та розподіляються по всьому організму, накопичуючись в різних його органах. Після інкорпорації радіоактивні речовини виводяться із організму з різною швидкістю.

Однак при постійному потраплянні до організму радіонуклідів, наприклад, у людей, які проживають на забруднених територіях, швидкість їх виведення знижується. Через постійну циркуляцію радіонуклідів в організмі всі органи та тканини підпадають під вплив внутрішнього опромінення.

Радіочутливість різних живих систем має дуже широкий діапазон. Те, що можна вважати малою дозою для рослин, може виявитися смертельною дозою для тварин, особливо ссавців, зокрема для людини. До сьогодні немає єдиної думки відносно гранично допустимих доз опромінення, які не спричинюють патологічних змін в організмі. Прийнято вважати, що дози, які в 5 --10 разів перевищують природний радіоактивний фон, є малими дозами. Для людини малі дози -- це А--5 рад (0,04-0,05 Гр) при одноразовому опроміненні.

За даними ООН (1993) малі, проміжні та великі дози та потужність дози у-випромінювання, нейтронів га а-часток (при одній і тій самій дозі) дають різний ефект не тільки за частотою, але й за дією на ядро клітини.

До низьких віднесені дози менше 0,2 Гр, до високих - більше 2-5 Гр; високою потужністю прийнято вважати величину більше 0,5 мГр/хв.

У радіобіології до великих відносять дози від 1 Гр (100 Рад) за умови одноразового опромінення. Якщо йдеться про довготривале опромінення, то малими називають такі дози, за яких наслідки опромінення дуже тяжко виявити або вони відсутні взагалі.

При вивченні проблеми впливу малих доз радіації на жіночий організм більшість авторів звертають увагу на такі аспекти: 1) небезпека розвитку раку, індукованого малими дозами радіації; 2) вплив малих доз на вагітних та плід; 3) вплив іонізувальної радіації на гінекологічну захворюваність та специфічні функції жіночого організму.

До 50-х років XX сторіччя існувала думка, що небезпека розвитку раку існує тільки у разі опромінення великими дозами. На сьогодні таке положення не є вірним: низькі дози опромінення можуть також спричинювати рак, хоча співвідношення «доза--ефект» за таких умов вимагає уточнення.

Малі дози дорівнюють 10 -- 15 сЗв та нижче, вплив яких не призводить до негативних детермінованих наслідків. Довго триває дискусія відносно існування порогу дії малих доз радіації, яка загострилась після Чорнобильської катастрофи. Однак, за даними Дж. Гофмана (1990), при аналізі епідеміологічного матеріалу (до 90 000 людей, які пережили атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі) виявлено, що поріг при канцерогенній дії випромінювання відсутній, а також встановлено, що канцерогенний ефект в перерахунку на 1 сЗв із зменшенням дози опромінення збільшується.

Численні дослідження вітчизняних та зарубіжних радіобіологів свідчать, що малі дози радіації діють не тільки пригнічуюче, але не виявляють руйнівної дії на живі системи і в багатьох випадках навіть стимулюють їх життєдіяльність -- їм властиве таке явище, як гормезис.

Після дії малих доз гормезис виявляється і в підвищенні середньої частоти онкологічних захворювань.

І Якщо підвищення рівня мутацій мікроорганізмів та рослин часто є корисним явищем, оскільки дозволяє створити нові цінні штами мікроорганізмів та сортів рослин, то для тварин та людини прискорення мутаційного процесу є небажаним, тому що більшість мутацій у цих організмів негативно впливає на їх життєдіяльність.

Багато авторів наголошують на синергічному впливі іонізувального та ультрафіолетового опромінювання, хімічних факторів, куріння, вживання кави. При дії малих доз радіації у поєднанні з наведеними факторами, які прийнято називати в онкології зміненим способом життя, синергізм при взаємодії мутагенних та рекомбіногенних ефектів, спричинених радіацією та цими факторами ризику, можливо, є однією з причин їх синергічної канцерогенної дії.

Особливе теоретичне та практичне значення в даний час має питання про вплив хронічної дії іонізувального випромінювання на організм.

Виявлено зростання загальної захворюваності дорослого населення України за останні роки на 45 % головним чином за рахунок інфекційного гепатиту, злоякісних новоутворень різної локалізації, захворювань лімфатичної та кровотворної систем, вегетосудинної дистонії, хвороб серцево-судинної системи, неврозів та неврозоподібних станів, захворювань сечостатевої системи. Більш значущі захворювання спостерігаються у населення контрольованих районів Житомирської, Чернігівської та Київської областей. У близько 2/3 хворих, які звертались в медичні заклади, було захворювання стресогенної природи.

Дані стосовно вивчення здоров'я населення України свідчать про те, Що з 1987 р. реєструється зростання поширеності та захворюваності за всіма класами хвороб. Так, у 1995 р. серед потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС дорослих та підлітків захворюваність за окремими класами хвороб значно перевищує показники серед усього дорослого населення України: за хворобами крові та кровотворних органів -- в 2,4 разу (30,5 на 10 тис, в Україні--12,6 на 10 тис), ендокринної системи -- в 1,7 разу (70,0 на 10 тис, в Україні -- 41,6), на 39,8% вища захворюваність органів травлення. У 1995 р. в 2,5 разу підвищилась захворюваність злоякісними новоутвореннями серед потерпілих дорослих та підлітків у порівнянні з 1987 р.

Статева система, яка забезпечує як генеративну, так і сексуальну функцію, дуже чутлива до радіаційної дії. Порушення сексуальної функції можуть бути обумовлені низкою чинників: довготривалим стресом, психоемоційними розладами, змінами гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної регуляції, місцевими порушеннями в статевих органах.

Дані про вплив іонізуючої радіації на стан репродуктивної системи та дію різних факторів опромінення при нещасних випадках на специфічні функції жінок дуже малочислені. Тому оцінка репродуктивної функції ґрунтується на дослідах, які проводили на тваринах.

Статеві залози людини та тварин почали вивчати в першу чергу після дії радіації. Ураження цих органів може призвести до змін самого організму і нащадків. При спостереженні за станом людей, які підпали під дію малих доз радіації, необхідно враховувати статеві відмінності в радіочутливості. Радіочутливість самок щурів перевищує таку самців на 40-50%, під впливом довготривалого опромінення статеві відмінності в радіочутливості зростають.

Порушення статевих циклів у самок приматів розвиваються відразу після або найближчим часом після опромінення. Яєчники є найбільш чутливими серед ендокринних залоз до впливу іонізувального випромінювання.

Значні труднощі виникають при екстраполяції на людину експериментальних даних, що оцінюють плодючість експериментальних тварин, які підпали під дію іонізувального випромінювання.

Вплив іонізувального випромінювання призводить до різних змін параметрів яйцеклітин, які знаходяться у фолікулах різного ступеня дозрівання: в примордіальних фолікулах вони майже не змінюються, а в більш зрілих їх величина поступово зменшується у міру збільшення термінів опромінення. Особливо значно таке зменшення виявляється у яйцеклітин, які знаходяться в багатошарових фолікулах.

У жінок іонізувальне випромінювання, впливаючи на овоцити, може спричинити тимчасову неплідність і затримку менструацій на 1-3 роки або призвести до стійкої неплідності. Виявлено, що частота порушень менструального циклу після атомного бомбардування Хіросіми прямо залежала від відстані до епіцентру вибуху.

У всіх жінок, які перебували в момент вибуху на відстані до 500м від епіцентру, відзначено порушення менструального циклу, на відстані 800-1500м -- у 80%, на відстані 2-2,5 км -- тільки у 60% жінок. Порушення менструального циклу виникли у 36% дівчат, які знаходились в момент вибуху в 5км від епіцентру. В. Митани (1964) описав кілька варіантів порушень менструального циклу після ядерного вибуху: стійка аменорея одразу після променевої дії, аменорея, яка розвинулася через 2-3 міс після вибуху, порушення менструального циклу за типом гіпоменструального синдрому.

Певним чином променева дія відображалась як на сезонності, так і на строках появи менархе.

У жінок, евакуйованих із м. Прип'ять, встановлена підвищена частота неплідності та не виношування вагітності. Неплідність у 41,7 % жінок обумовлена функціональними порушеннями гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. У перший рік після опромінення виявлена активація локального імунітету у жінок з неплідністю, в подальшому відзначалось його пригнічення.

Іонізувальне випромінювання належить до таких факторів навколишнього середовища, які суттєво впливають на перебіг вагітності, пологів та безпосередньо на ембріон.

Наслідки опромінення на організм вагітної та плід залежать від виду енергії опромінення, фізико-хімічних властивостей радіонуклідів, тривалості дії, особливостей розподілу та формування поглинутих доз в організмі, органах та системах плода. Важливе значення має термін вагітності, в який відбулося опромінення.

Аналіз даних Міністерства охорони здоров'я України, Брянського облздороввідділу. Поліської ЦРЛ та інших органів охорони здоров'я на місцях свідчить про збільшення в 1,5-2 рази кількості тяжких ускладнень вагітності -- пізніх гестозів, в 2,5-3 рази -- анемій, в 3 рази збільшилася кількість маткових кровотеч, в 2 рази -- передчасних пологів в районах Київської та Житомирської областей. Аналогічна ситуація спостерігається і в окремих районах Брянської області. Так, число самовільних переривань вагітності в Поліському районі збільшилося в 3 рази, а в Новозибківському -- в 2 рази. В Народицькому та Овруцькому районах Житомирської області в 1989 р. Кількість мертвонароджених збільшилася відповідно в 2 та 3 рази в порівнянні з 1985 р.

Аналіз частоти гінекологічної захворюваності в Брянській області виявив, що основним видом цієї патології стали запальні процеси геніталій, на другому місці -- фонові стани та доброякісні новоутворення, на третьому -- порушення менструальної функції Серед мешканок забруднених територій виявлено статистичне вірогідне підвищення частоти порушень менструальної функції, неплідності, девіації статевих органів.

Таким чином, показники репродуктивного здоров'я жінки можуть достатньо повно, адекватно та оперативно відображати стан навколишнього середовища.

Аналіз результатів багаточисленних досліджень свідчить, що порушення репродуктивної функції є результатом дії іонізувального випромінювання, але механізми таких порушень ще недостатньо вивчені. Саме цим обумовлена необхідність подальшого ретельного спостереження за жінками-ліквідаторами та жінками, які постійно проживають на забруднених територіях, з метою своєчасного здійснення необхідних заходів для зниження у них та в їхніх нащадків виваженості віддалених наслідків аварії на ЧАЕС.

2.2 Стан репродуктивної функції у чоловіків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Дія іонізуючої радіації на репродуктивну функцію чоловіка вивчено достатньо добре, так як статеві органи були в числі перших об'єктів, які були детально вивчені після променевого ураження. Механізм пошкоджуючої дії радіації на статеві залози багатогранні і від неопосередкованої взаємодії на аперматогенний епітелій до вторинного пошкодження при патології статевої системи. Як місцеве, так і загальне ураження різними дозами викликає порушення у сім'яних канальцях, нерідко смерть клітин сперматогенного епітелію, призводить до повної чи часткової стерилізації організму. Ступінь вираженості патологічних змін залежить від виду, дози й частоти опромінення. Репродуктивна система страждає як при внутрішньому так і при зовнішньому опроміненні. В наш час доведено, що іонізуюча радіація є причиною смерті клітин сперматогенного епітелію, з'являються атипічні мітози, хромосомні аберації, каріопкінез, каріолізис, поява багатоядерних структур.

Радіація різко порушує процеси клітинного ділення, ключовим моментом якого є біосинтез нуклеїнових кислот і білка. По ступеню активності синтезу виділено 2 критичних етапів розвитку радіаційних порушень сперматогенезу, пов'язаний із популяцією сперматогоній часткового типу та типу Б (1-й етап), а також пролептогенних сперматоцидів 1 порядку(2-й етап).

У меншому ступені вивчено дію іонізуючої радіації на копулятивну функцію чоловіка. Ці дані носять протирічний характер і основані на невеликій кількості нагляду. Тоді у пацієнтів, що лікуються з приводу передміхурової залози і що отримують радіаційну терапію вивчено стан ежекційної функції із застосуванням цілого комплексу об'єктивних та достовірних методів дослідження. Встановлено, що при дії радіації в дозі від 3000 до 4500 рад у багатьох чоловіків наступають сексуальні патології ерекції, що виникають внаслідок кавернозного кровопотоку.

Після аварії на ЧАЕС опромінення статевої функції, пов'язаних з радіоактивною дією продовжувалося. Було показано, що в ґенезі статевих мін у ліквідаторів наслідків чорнобильської аварії значну роль мають порушення кавернозного кровообігу, зміни нейроендокринної регуляції статевої функції із пошкодженням центрального і периферійного завитку вегетативної нервової системи, а також із дисбалансом гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі. Визначене значення має склад сексуальної дисгармонії подружньої пари. На протязі 1986-1996 років було проведено комплексне клінічне сексологічне дослідження чоловіків, опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Дози опромінення зафіксовані в офіційних документах знаходились в межах від 0,2 до 200сГр. При участі пацієнтів дозові загрузки не були вивчені. В залежності від величини дози іонізуючої радіації, всі досліджені, що страждають на сексуальні патологічні зміни були розділені на групи: І - доза до 5сГр, II - доза 5-25сГр, III - доза більше 25 сГр. В якості контролю досліджені 36 чоловіків-ліквідаторів (діапазон доз 0,6-91сГр), у яких сексуальної патології не було.

Вік хворих варіював від 22 до 65 років. У найбільш продуктивному віці (21-45 років) було 66 :пацієнтів. Довго тривалість сексуальних патологій становить від 2 місяців до 20 років, але найбільш часто період часу від першого прояву захворювання до звернення за медичною допомогою складав від 3 до 10 років (61: досліджених). На прогресуючий характер патології статевої системи складали 73: опромінених ліквідаторів. У них захворювання було хвиле образна течія із періодичними частковими покращеннями.

На момент дослідження сімейний статус опромінених чоловіків був таким: 80% досліджуваних були в шлюбі; розлучені - 11%; 8% - холості.

Комплекс досліджень пацієнтів, що були опромінені включав як загально клінічні, так і сексологічні методики.

У скаргах хворих на першому місці знаходились помірна або різко виражене послаблення адекватних ерекцій (у 82% досліджених).

Послаблення та зниження кількості спонтанних ерекцій відмічається у 66% чоловіків-ліквідаторів. На зниження лібідо скаржилися 41%, а на повну його відсутність - 5% опромінених хворих. Прискорення еяколяції непокоїло 58% пацієнтів, а стерта оргазмові чутливість - - 30%. При цьому звертало на себе увагу більш виражене ( у 1,5-2 рази) пригнічене лібідо, спонтанних ерекцій та оргазмової чутливості високими дозами радіації.

Принципи діагностики патології сексуальної системи у ліквідаторів:

1) необхідна оцінка всіх рівнів регуляції статевих функцій: міжособистіностного, психогенного, диенцефального, ендокринного, вегетативного, спинального, урогенітального, судинного;

2) обов'язковість дослідження подружньої пари із опроміненням, що складають сексуальну гармонію і форму, що виникає при сексуальній дисгармонії;

облік специфічного характеру сексуальної дисфункції у ліквідаторів -- зниження лібідо, оргазмових явищ, адекватних і спонтанних ерекцій;

використання об'єктивних методів оцінки, що складають копулятивний цикл із видаленням корінних пошкоджень;

облік соціальних, соціокультурних, особистостних факторів у виникненні і формуванні сексуальної дисгармонії подружньої сексуальної пари.

2.3 Особливості перебігу вагітності та пологів у жінок, які постійно мешкають на радіаційно забруднених територіях

Динамічні спостереження за перебігом вагітності та пологів більш як 20 тисяч жінок регіону аварії на ЧАЕС та регіонів сусідніх областей, де є найбільше радіаційне ураження показали значне зниження пологів (на 30-40%) в порівнянні з доаварійним періодом. Встановлено також, що у багатьох показниках стан здоров'я матерів та їх потомства, на превеликий жаль, після Чорнобиля не покращується. Так, в 2-3 рази зросла частота ускладнень вагітності - пізні гестози, загроза переривання вагітності, передчасні пологи, що може бути пов'язане із впливом різних факторів, у тому числі порушенням характеру харчування, умовами побуту, способу життя мешканців постраждалий районів, особливо тих населених пунктів, де вживання місцевих продуктів заборонено.

Звертає на себе увагу і різке збільшення частоти ускладнених пологів(з 18,6% до 62,0%). Особливу тривогу викликає стійка тенденція росту частоти маткових кровотеч, що було відмічено в деяких районах в перший рік після аварії. Це ускладнення поєднується з результатами досліджень концентрації гормонів фето-плацентарного комплексу, які дозволяють передбачити розвиток такого ускладнення.

Відмічається в останні роки і зріст загальної захворюваності вагітних жінок, зокрема відмічається значне збільшення числа жінок з нитроциркуляторними астеніями, які прогресують під час вагітності, а інколи набувають несприятливого перебігу з вегето-вісцеральними кризами. Серед хворих, які вперше розвинулись під час вагітності, найбільш питому вагу має залізодефіцитна анемія. Слід зазначити, що значне зростання анемії спостерігається у всіх контрольованих регіонах і навіть у відносно «чистих» областях України. Таке зростання зумовлене, очевидно, не тільки екологічними факторами, а й змінами в характері харчування, економічними умовами в країні. Оскільки наслідки надзвичайно високої частоти анемії у вагітних відбиваються на загальних показниках здоров'я матері та новонародженого, ця проблема заслуговує на особливу вагу.

На досить високому рівні зберігається проблема пієлонефриту, що свідчить про певну імунологічну недостатність вагітних, які мешкають в контрольованих районах.

Новонароджені діти від матерів, що постраждали від аварії, в 3 рази частіше мають різні відхилення в стані здоров'я, що може бути пов'язане з накопиченням радіонуклідів в плаценті і органах плода під час вагітності.

Встановлена певна залежність між рівнем накопичення радіонуклідів і масою тіла новонародженого, а також масою плаценти. Частота затримки розвитку плода в забруднених районах в 3 рази вища, ніж у загальній популяції. В структурі захворювань новонароджених перше місце займає асфіксія, її питома вага зросла в 2 рази, синдром дихальних порушень в 2,8 рази, що цілком пояснюється при наявності такси частоти акушерських ускладнень.

Гіпоксія плода реєструється також в 2-3 рази частіше (15,3% проти 6,7% у жінок «чистих» районів). Встановлено пряму залежність частоти гіпотрофілії плода, гіпоксичного синдрому і зоною забруднення по цезію.

Важливим критерієм в антенатальній діагностиці стану плода у вагітних, що зазнали впливу малих доз радіації, є визначення білкового гормону - хоріонічного соматомамотропіну. Рівень цього гормону в обстежених жінок змінюється майже у 80% випадків у першій половині вагітності його рівень нерідко в декілька разів перевищує норму, а в другій половині - достовірно зменшується. Таким чином білоксинтетична функція фето-плацентарного комплексу (ФПК) більш чутлива до дії радіаційного опромінення, ніж біосинтез стероїдних гормонів. Вивчення рівня хоріонічного сомамтомамотропіну у ФПК, що передують клінічній симптоматиці.

Для діагностики загрози переривання вагітності можна використовувати також динамічне спостереження за екскрецією хор іонічного гонадотропіну зниження в сечі до 2500-5000 МЕН після більш високих цифр ростуть несприятливим прогноз щодо розвитку гестаційного процесу.

Структурні особливості плацент та хоріону від жінок, які зазнали впливу малих доз радіації

У хоріоні І-П триместру вагітності від жінок, що зазнали впливу малих доз іонізуючого опромінення, синцітіотрофобласт був з вогнищевим відшаруванням віл строми. На поверхні термінальних ворсин відмічалось відкладання фібриноїду, зникнення сцинтіотрофобласту в цих місцях базальна мембрана нерівномірно потовщена. У ворсинах першого триместру вагітності у базальному шарі виявлено наявність базофільних включень, які розташовані або дифузно, або у вигляді накопичень. Виявлена велика кількість ІПТО та авоскулярізованнх ворсин, а також порушення кровообігу у фетальних судинах (повнокрів'я, тромбоз).

У хоріоні II триместру вагітності від жінок, що зазнали впливу малих доз іонізуючого опромінення базофільні включення у незначній кількості виявилися поряд з фетальними судинами в етролі ворсин. Строма деяких ворсин була з простоферацією фібробластів. Багато ворсин мало поодинокі судини.

Паралельно цим змінам у цитоплазмі сцинтію виявлено надмірне накопичення ліпідів та мієліноподібннх структур, що свідчить про порушення процесів перекисного окислення ліпідів.

У хоріоні І триместру вагітності в базальному шарі виявлені електроннощільні структури, які мали овальну форму, розташовувались або у вигляді ланцюжка, або накопичень. У другому триместрі вагітності ці структури розташовувалися поряд з фетальними судинами поодиноко, або у вигляді накопичень.

При макроскопічному дослідженні плаценти патологоанатому слід враховувати, крім особливостей маси та розмірів, наявність крововиливів на материнській поверхні плаценти, тому що цей макроскопічний показник найчастіше зустрічається у плацентах жінок, які зазнали впливу малих доз радіації. Також слід звернути увагу на наявність інфарктів, кальцифікатів, гемангіом, аномалій розвитку пупковими, плаценти, оболонок, пухлин плаценти.

При гістологічному дослідженні у більшості спостережень виявились гострі порушення кровообігу вогнищевого характеру у вигляді дрібних крововиливів на поверхні децидуальної оболонки й під нею, нерівномірне повнокрів'я фетальних судин, вогнищеві крововиливи у міжворсинковий простір. Поряд з цим спостерігались явища проліферації цитотрофообласту, молодих фібробластів у атеромі ворсин середнього калібру та термінальних.

Зменшувалася кількість судин фетального судинного русла, іноді вони були відсутні зовсім, або розташовані всередині ворсин.

В плацентах жінок, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, крім вогнищ ворсин ембріонального типу слід звернути увагу на атипову проліферацію синцитію з гіперхроматозом і еозинофілією цитоплазми. Також виявлено вогнища проліферації ендотелію капілярів, з пікнозом ядер ендотеліоцитів.

Оскільки відомо, що плацентарний бар'єр апроникливий для радіонуклідів, слід враховувати зміни хоріона та плаценти в динаміці.

Результати морфологічного та радіометричного дослідження слід занести „Сертифікат плаценти", який внесений у перелік захворювань, пов'язаних з аварією на ЧАЕС і діє в напрямку подальшого спостереження за розвитком і станом здоров'я дитини протягом її життя.

Особливості перебігу раннього неонатального періоду, принципи ведення новонароджених

Результати динамічних спостережень за станом здоров'я вагітних і новонароджених свідчать про те, що в ґенезі акушерських і перинатальних ускладнень мають місце порушення морфо-функціональних особливостей материнсько-плодового комплексу, значні зміни імунітету, гормональної функції фето-плацентарної системи, метаболічні розлади.

У жінок, які зазнали впливу тривалої дії низьких доз радіації, спостерігається, як правило, ціла низка гормональних змін, з якими можуть бути пов'язані такі ускладнення як загроза переривання вагітності, ускладнення вагітності та пологів, фето-плацентарна недостатність, гіпоксія плоду, гіпотрофія, передчасні пологи, слабкість родової діяльності, кровотечі. Своєчасна діагностика дозволить швидко призначити адекватне лікування і оцінити його ефективність.

Зростання захворюваності та розповсюдження патологічних станів на ранньому неонатальному періоді знаходиться в прямій залежності від стану здоров'я вагітних, як проживають на радіаційно забруднених територіях. Для прогнозу перебігу раннього неонатального періоду необхідно врахувати перинатальні фактори ризику.

У дітей народжених від жінок регіону аварії на ЧАЕС, частіше, ніж новонароджених „чистих" територій, спостерігаються порушення ранньої неонатальної адаптації у вигляді нестійкості або загальмованості фізіологічних рефлексів, зниження м'язового тонусу, більше виражена та поширена калькогаційна жовтяниця. Відмічаються зміни в показниках крові - імунологічної реактивності та нейроендокринної системи. Такі новонароджені складають групу ризику щодо виникнення інфекційних ускладнень -- алергічних захворювань та анемізації.

У зв'язку з цим обов'язковим є детальне обстеження новонароджених окулістом, невропатологом, ендокринологом, дослідження рівня гормону - щитоподібної залози (скренінг-тест), гемограми, функції печінки (білірубін, його фракції, лужна фосфатаза, трансеміназа). Враховуючи високий процес інфекційних ускладнень у неонатальному періоді необхідно проводити мікробіологічне обстеження.

Вагітні, які постійно знаходяться на радіаційно забруднених територія або евакуйовані із 30 км зони, відносяться до групи ризику перинатальної патології.

При наявності екстрагенітальних або акушерських ускладнень у таких жінок ризик перинатальної патології значно підвищується.

Основні групи новонароджених перинатальної захворюваності та смертності:

діти від жінок з екстрагенітальною патологією: цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, розлади серця, захворювання нирок та інше;

діти від жінок з акушерською патологією:

новонароджені, які перенесли тяжку антенатальну та інтеренатальну асфіксію;

новонароджені від жінок з ізоімунною несумісністю;

недоношені та незрілі діти;

діти від жінок з акушерською патологією, яка супроводжувалась хоріонічною плацентарною недостатністю, гіпоксією плоду (токсикози, не виношування, анемії, кровотечі);

новонароджені, матері яких підлягають дії токсичних препаратів (промислові яди, наркотики, алкоголь);

3. діти з уродженою чи спадковою патологією;

4. діти, інфіковані у перинатальному періоді (гострі та хронічні запальні процеси у матері).

Для підвищення ефективності лікувально-профілактичних заходів розроблена система поетапного інтенсивного спостереження і лікування з урахуванням ризику розвитку у новонароджених синдромів.

I етап - пологовий зал, де проводиться первинна реанімація і лікувально-профілактичні заходи з урахуванням ризику розвитку у новонароджених за шкалою Апгар.

II етап - відділення реанімації або палата інтенсивної терапії І акушерського стаціонару для проведення інтенсивного спостереження і лікування в період постнатальної адаптації.

III етап - спеціалізоване відділення новонароджених для відновлення порушених функцій і проведення реабілітаційних заходів.

З метою профілактики, своєчасної діагностики і адекватної терапії порушень функції життєво важливих систем у новонароджених необхідно проводити клінічно-лабораторний контроль з урахуванням ризику розвитку дезадаптаційних синдромів.

2.4 Висновки до розділу II

Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (1986) значні території України зазнали радіаційного забруднення, а населення - впливу іонізуючої радіації. Забруднення ґрунту, рослинності і продуктів харчування радіоактивними ізотопами створило умови для дії на мешканців даних регіонів малих доз радіації.

Розділ II дає змогу побачити та проаналізувати ситуацію, що виникла у після аварійний період.

У даному розділі розглядаємо стан репродуктивної функції чоловіків-ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, особливості перебігу вагітності та пологів у жінок, які постійно мешкають на радіаційнозабруднених територіях.

Розділ III. Вивчення динаміки рівня поширеності захворювань, викликаних радіаційним опроміненням серед населення Рівненської області впродовж 2000-2007рр.

Власні дослідження моєї роботи - це аналіз, коментування, порівняння статистичних даних роботи інформаційно-аналітичного центру медичної статистики РОДА. Статистичні дані відтворені у таблицях.

3.1 Рівень поширеності захворювань населення області за 2000-2007рр

Таблиці 3.1. та 10.1. додатку Рівень поширеності захворювань області за 2000-2007 дають змогу побачити рівень поширеності захворювань серед населення рівненської області (на 1000 жителів) відповідно через 18-19 років після катастрофи на ЧАЕС. Це у 2002-2003рр. та у 2005-2006 рр. Найбільшого поширення захворювань мають райони: Рівненський, Дубровицький, Сарненський, Березнівський, Рокитнівський, Володимерецький.

Згідно даних цих таблиць можна позначити зростання поширеності захворювань серед населення, у не з швидким опроміненням продуктами радіоактивного ураження, а із несвоєчасним лікуванням. Якщо не вилікувати на початкових стадіях, які в свою чергу в багатьох випадках є латентними (прихованими), то пізніше хвороба стає хронічною та важко виліковною. У свою чергу населення повинно самостійно без примусу проходити профогляди завдяки збереженню свого здоров'я своїх нащадків.

Пройшло чимало часу від катастрофи на ЧАЕС та почав проходити період напіврозпаду радіоактивних елементів стронцію і цезію. А також відомо, що радіоактивні речовини із кожним роком опускаються на 1 см у земній корі. Але ще з кожним роком завдяки радіологічній службі можна спостерігати якість продуктів на вміст радіоактивних речовин. Продукти, які ми споживаємо у нашому організмі не зникають безслідно. Вони дають знати про себе у вигляді різних порушень органів та систем. Відомо, що Са - це основа кісток, радіоактивним елементом якого є 90 Сг, при накопиченні радіоактивного Сг виникають порушення опорно-рухового апарату та кісткової системи в цілому. В свою чергу К, який при радіоактивному опроміненні є 137 CS накопичується у порожнистих органах та викликає ряд соматичних порушень організму.

Часто виникають онкологічні захворювання серед населення північних районів області. Радіоактивне забруднення та екологічна ситуація посідають важливе місце у здоров'ї нації. Це значною мірою впливає на стан здоров'я матері та дитини.

3.2 Материнська смертність (на 100 тис. народжених живими) в період з 1999 по 2003рр

Згідно таблиці 7.1 додатку можна проаналізувати материнську смертність (на 100 тис. народжених живими) в період з 1999 по 2003 рр.

1999 р. - 211,0 (Радивилівський р-н)

2000 р. - 104,1 (Рокитнівський р-н)

2001 р. - 135,1 (Лубенський р-н)

2002 р. - 214,6 (Острозький р-н)

2003 р. - 215,5 (Радивилівський р-н)

Згідно таблиці 6.1. додатку можна побачити оздоровлення потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС, від числа тих, що підлягали оздоровленню в 2003 р. - серед дорослих та дітей найбільше оздоровлення мали райони: Березнівський, Володимерецький, Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський, Сарненський, м. Кузнецовськ.

3.3 Поширеність захворювань серед дитячого населення 10-14 років включно за 2006-2007рр.) та онкологічна ситуація

Таблиця 12.1 додатку дає змогу побачити поширеність захворювань серед дитячого населення (на 10 тис. дитячого населення) 0-14 років включно за 2006-2007рр.

Новоутворення:

2006 р. 2007р.

Березнівський - (77,3) (81,6)

Володимерецький - (51,4) (69,5)

Рокитнівський - (60,0) (60,6)

Сарненський - (99,8) (104,9)

м. Рівне - (68,3) (78,4)

Хвороби сечостатевої системи

2006р. 2007р.

Березнівський р-н. - (306,1) (348,2)

Володимерецький р-н. - (388,7) (414,2)

Рокитнівський р-н. - (310,1) (308,8)

Сарненський р-н. - (467,4) (490,4)

м. Рівне - (877,6) (777,4)

Окремі стани перенатального періоду:

2006р. 2007р.

Березнівський р-н. - (306,8) (366,1)

Володимерецький р-н. - (149,9) (232,9)

Рокитнівський р-н. - (265,9) (237,2)

Сарненський р-н. - (218,5) (229,7)

м. Рівне - (365,3) (364,9)

Вроджені аномалії:

2006р. 2007р.

Березнівський р-н. - (170,0) (155,2)

Володимерецький р-н. - (364,6) (361,8)

Рокитнівський р-н. - (224,5) (222,2)

Сарненський р-н. - (286,2) (292,8)

м. Рівне - (392,2) (43,9)

Онкологічна ситуація також викликає неабияке занепокоєння (таблиця 14.1 додатку):

2004 р. 2006р. 2007р.

Березнівський р-н. -- 211,0 214,2 227,5

Володимирецький р-н. -- 165,6 208,4 157,1

Дубровицький р-н. - 279,5 255,9 261,5

Зарічненський р-н. - 250,0 200,5 246,2

Млинівський р-н. - 314,7 254,2 217,7

Сарненський р-н.-218,1 228,9 169,6

Таблиця 15.1 додатку дає змогу побачити об'єми диспанцеризації хворих, зареєстрованих в закладах охорони здоров'я Рівненської області (всі хвороби). Серед дітей, підлітків та дорослого населення області найбільшої диспансеризації є Березнівський, Радивилівський, Рокитнівський, Костопільський, Дубровицький, Зарічненський р-ни.

Пройшло чимало часу після аварії на ЧАЕС, але захворювання продовжують нагадувати про себе. Тому потрібно дбати про своє здоров'я та здоров'я своїх нащадків дотримуючись принципів захисту, проходити профогляди, займатись санаторно-курортним оздоровчим лікуванням та мати віру у краще майбутнє.

Практичне завдання даної роботи полягає в тому, що результати можуть бути доступні екологічним службам, медичним працівникам, викладачам шкіл, ВНЗ, та студентам, що здобувають відповідну професію.

3.4 Висновки до розділу III

Розділ III дає змогу побачити вивчення динаміки рівня поширеності захворювань, викликаних радіаційним опроміненням серед населення Рівненської області впродовж 2000-2007рр.

Розділ III - це аналіз, коментування та порівняння таблиць додатку. У цьому розділі розглядалась динаміка природного приросту населення в районах Рівненської області, рівень поширеності захворювань населення в період 2002-206рр., 2004-2007рр., оздоровлення населення Рівненської області внаслідок аварії на ЧАЕС за 2003р., материнська смертність, мертвонароджуваність та летальність новонародженість, основні показники по онкології за 2004-2007рр., об'єм диспансеризації за 2006р., доброякісні новоутворення молочної залози, яєчника, запальні захворювання шийки матки - ерозія та ектропіон шийки матки, вроджені аномалії, деформації і хромосомні порушення за 2006-2007рр.

Розділ IV. Основи безпеки населення на радіаційно забруднених територіях Рівненської області

4.1 Основні міжнародні стандарти радіаційної безпеки

Відповідно до вимог Основних міжнародних стандартів радіаційної безпеки Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) і норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) для дотримання основних принципів радіаційного захисту при використанні джерел іонізувального випромінювання (ДІВ), а саме: не перевищення встановлення дозових меж для персоналу категорії А; оптимізації радіаційного захисту, необхідно організовувати радіаційний контроль професійного опромінення, що включає як моніторинг робочих місць, так і індивідуальний дозиметричний контроль (ІДК) персоналу.

Моніторинг робочих місць дозволяє вивчити радіаційно гігієнічні умови підчас виконання персоналом окремих етапів технологічного циклу при різних видах робіт з ДІВ, виявити основні дозоформульовані операції, оцінити їх внесок до очікувального променевого навантаження персоналу і визначити шляхи його зниження.

Вимірювати реальні дози опромінення персоналу можна тільки за умови ІДК кожного працівника, що дозволяє врахувати особливості виконання ним певних операцій з ДІВ, а також визначити дози при виникненні непередбачуваних або аварійних ситуацій.

У зв'язку з цим організація і проведення індивідуального дозиметричного контролю с ключовим завданням усіх програм радіаційного контролю.

Дозиметричні центри мають інформаційні бази даних результатів індивідуального моніторингу, а при розгалуженій мережі цих служб - Національні дозові регістри для збирання, збереження та аналізу даних ІДК по всій країні.

Основними завданнями центрів ІДК с проведення поточного моніторингу індивідуальних доз, накопичення і збереження отриманої ц інформації* а також науково-аналітичне вивчення дозових навантажень персоналу: оцінка колективних та річних доз розподілів індивідуальних річних доз за окремими видами робіт із джерелами, окремими професійними групами, розробкою наукових обґрунтованих рекомендацій щодо зниження.

4.2 Основні принципи захисту

- використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами у закритому виді;

- герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

- заходи планувального характеру;

- застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних матеріалів;

- дотримання правил особистої гігієни; очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури, засобів індивідуального захисту; використання радіопротекторів (біологічний захист).

Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захисту та шкіри персоналу не повинно перевищувати припустимих рівнів, передбачених нормами радіаційної безпеки НРБУ - 97.

У випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг та взуття повинні пройти дезактивацію під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації їх слід захоронити як радіоактивні відходи.

Пропозиції людей, які проживають на забруднених територіях з радіоактивними речовинами:

1) вести здоровий спосіб життя:

а) проводити обробку харчових продуктів в умовах радіоактивного І забруднення;

б) проводити профілактику променевої хвороби та йо дефіциту («йод актив», Йодомарин і т.д.);

в) застосування вітамінів та полівітамінів;

г) застосування сорбентів при радіаційній небезпеці;

д) не вживати алкоголь, наркотичні препарати; не палити; є) займатися фізичною культурою;

2) дотримання правил особистої гігієни.

використовувати, та не ігнорувати принципи захисту, що застосовуються при роботі із джерелами радіоактивного випромінювання (мобільні телефони, комп'ютери і т.д.).

проходити медичні профогляди для запобігання виникнення хвороб, що можуть розвиватися під впливом радіоактивного опромінення.

Вітамінотерапія

Для профілактики лікування променевих пошкоджень ефективно використовують ряд вітамінів: А (ретинол), С (аскорбінова кислота), Е (токоферол), Р (біофлавоноїди, нікотинова кислота), В₁(тіамін), В₃ (рибофлавін), В₆ (піридоксин), В₉ (фолієва кислота), К (нафтохінони), які вживають в дозах, що перевищують фізіологічні потреби.

За даними численних досліджень, з одного боку, навіть при малих дозах іонізованого випромінювання збільшується потреба організму у вітамінах, з іншого -- під впливом багатьох вітамінів які мають певні властивості, організм легше переносить рівень радіації.

Механізм позитивного ефекту застосування аскорбінової кислоти (вітаміну С) при підвищеному радіаційному впливі багатогранний. Суттєве значення має тут не тільки поповнення цього вітаміну в тканинах опроміненого організму, але й нормалізація залежних від нього процесів синтезу калагену, що позитивно впливає на міцність кровоносних судин.

Поліпшення складу периферійної крові зумовлене участю аскорбінової кислоти разом з фолієвою кислотою в процесах кровотворення. Радіозахисну дію вітаміну С зумовлюють і його антиоксидантні властивості активізувати вільно радикальні форми кисню. Слід відзначити, що дія на організм цього вітаміну є стимулююча, позитивно впливає на імунну систему.

Вітаміну С особливо багато в шипшині, смородині, цитрусових зеленому горошку, кабачках, моркві, буряках, редисці, цвітній капусті, кропі. У зв'язку з тим, що при варінні овочів частина вітамінів, насамперед вітамін С, руйнується можна додатково з профілактичною метою вживати вітамін С з глюкозою.

Вітамін А або ретинол бере участь у процесах росту і оновлення тканин організму, має антиканцерогенні та раціопротенторні властивості.

Достатнє забезпечення організму каротином активізує лейкоцити крові, активізуючи таким чином захисні сили організму, запобігає виникненню простудних та інфекційних захворювань.

Вітамін А (ретинол) міститься в продуктах тваринного походження: печінці тварин, риб, жовткові яйця, сметані, вершковому маслі, незбираному молоці. Провітамін А (каротин) міститься в багатьох продуктах, що мають червоне, оранжеве, жовте та зелене забарвлення: морква, помідори, абрикоси, гарбузи, обліпиха, горобина, зелена цибуля, салат.

Вітамін Е (токоферол) є активним антиоксидантом. Радіозахисна дія цього вітаміну залежить від його дози і дози опромінення, а також від сполучення його з іншими вітамінами і антиоксидантами. Найбільш перспективним шляхом підвищення ефективності аліментарної профілактики радіаційних пошкоджень слід вважати збагачення раціону токоферолом, ретинолом і хлоридом метил-метионін сульфату.

Основним джерелом вітаміну Е, є неочищені рослинні масла - соєве, кукурудзяне, соняшникове, обліпихове, шипшини. У невеликих кількостях він є в харчових продуктах тваринного походження, фруктах та овочах.

Біофлавіноїди (вітамін Р) виявились одними з перших речовин, радіозахисні властивості, яких знайшли практичне застосування.

Сприятливий вплив біофлавіноїдів зумовлений в основному ЇХ здатністю захищати судинні стінки від радіаційного впливу, в першу чергу» стінки капілярів.

Біофлавіноїди проявляють більшу активність у сполученні з аскорбіновою кислотою, яка потенціює їх антигеморагічні властивості.

Велика кількість біофлавіноїдів міститься в чаї, перці, свіжих овочах та фруктах.

При недостатності вітаміну В9 (фолієвої кислоти) зменшується кількість гемоглобіну в крові, а при малій кількості вітаміну К₁ (вікасол) понижується нормальна коагуляція крові, що може стати причиною важких внутрішніх кровотеч.

Фолієва кислота у великих кількостях міститься у плодах вишень, ягодах малини і суницях садових, кавунах, дині, яблуках, картоплі, капусті, моркві, петрушці, буряках. Вітамін К накопичується в плодах чорної смородини, винограді, горобині, обліписі, шипшині, гарбузі, картоплі, зеленій цибулі. Ці вітаміни синтезуються бактеріями кишечника, але при використанні антибіотиків і при деяких хворобах синтез їх порушується.

Вітаміни групи В нормалізують функції нервової, серцево-судинної і травної систем, обмінні процеси і процеси росту.

Вітаміни групи В у великій кількості містяться у хлібному квасі та дріжджовому тісті.

Використовуючи вітаміни, слід пам'ятати, що аскорбінова кислота (вітамін С) і вітаміни групи В є водорозчинними вітамінами. А вітаміни А, Е, Д, К - жиророзчинні. Використання жирів при кулінарній обробці останніх поліпшують їх засвоєння.

Поряд з вітамінами організм людини для своєї нормальної життєдіяльності потребує ряд мікроелементів.

Зміцненню здоров'я дітей, які зазнали впливу підвищеної радіації, сприяє впровадження в практику вітамінізації полівітамінними препаратами „ундевіт", „декаливіт", іншими, які повинні регулярно отримувати всі дитячі організовані колективи.

Особливо ефективним протирадіаційним засобом є морська капуста.

Антиоксидантною, антистресорною і адаптогенною активністю володіють також складні речовини, виділені з рослин сімейства аралієвих, які ростуть головним чином на Далекому Сході. Це женьшень, емутерокок, китайський лимонник, заманиха, золотий корінь. До них близькі за своєю дією багато речовин виділених з представників морської флори і фауни, а також сік обліпихи.

Все це є цінними засобами з природної комори, які слід ощадливо і уміло використовувати в інтересах нашого здоров'я.

Застосування сорбентів

Одним з аспектів захисту організму в умовах радіоактивного забруднення є застосування сорбційної терапії. Цей вид лікування відноситься до так званих еферентних (засобів) методів терапії (від лат. «efero» - виносити). їх особливість полягає ось у чому: якщо більшість сучасних методів лікування зводиться до введення в організм лікарських препаратів, то еферентні методи спрямовані на виведення з організму токсичних речовин. Найчастіше з цією метою використовують препарати з вуглецю, в останній період - кремнієві і полімерні сорбенти.

Метод, при якому сорбент вживається через рот, називають ентеросорбцією (від гр. ентера - кишка). Прийняті всередину ентеросорбенти поглинають і виводять з організму токсичні речовини, які:

1) потрапили у шлунково-кишковий тракт ззовні;

2) дифундують у кишечник з крові;

виділяються в просвіт кишечника разом з травними соками;

утворюються в травному каналі.

Для ентеросорбції найчастіше використовують вуглецеві сорбенти марок СКН (сферичний; карбоніт насичений), які були розроблені в інституті загальної неорганічної хімії Академії наук України. Вони належать до групи полівалентних фізико-хімічних антиподів і здатні адсорбувати отрути і токсини з шлунково-кишкового тракту.

Для виділення з кишечника радіоактивного цезію в комплексі заходів добрий ефект дають фероцин або бентоніт (неорганічні ентеросорбенти), їх вживають всередину по 30-50г на добу.

У 1988 році державний фармакологічний комітет затвердив інструкцію до застосування фероцину для надання першої допомоги і подальшого лікування пацієнтів, в організм, яких потрапили радіонукліди цезію і рубідію.

Цей сорбент практично не токсичний, і не розкладається в шлунково-кишковому тракті, і не всмоктується в кров. Експериментальним шляхом було доведено, що використання фероцину як харчового додатку до їжі зменшує всмоктування цезію на 90-93%.

Сорбент К-2-9 забезпечував 100% захист від радіаційних уражень.

Сорбент марки СКН-ЗМ вибірково поглинає аніони йоду.

Навесні і восени, коли спостерігається сезонне зростання радіонуклідів на забруднених радіоізотопами територіях, рекомендують здійснювати профілактичні курси ентеросорбції для дітей.

Принципи лікувально-оздоровчих заходів при гінекологічних захворюваннях

Усі діти і підлітки, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, підлягають диспансерному нагляду гінекологом за місцем проживання або в спеціалізованих диспансерах з метою раннього виявлення порушень функції статевої системи, у зв'язку з тим, що діти і підлітки, відселені із забруднених територій відносяться до групи високого ризику по формуванню патологи репродуктивної системи.

Лікування хворих, які мають вульвовагініти та порушення менструальної функції, краще проводити в стаціонарах. Оскільки у дівчаток, які страждають гінекологічними захворюваннями, як правило, мас місце патологія інших органів і систем організму, профіль стаціонару залежить від характеру вираженості патології, як лікар визначає її основу. Це може бути неврологічне, психіатричне, гінекологічне чи одне із соматичних відділень. В зв'язку з чим, усі дівчатка, що звертаються до гінеколога з приводу патології статевої системи мусять бути проконсультованими, а при необхідності обстеженими іншими спеціалістами (гастроентерологом, неврологом, психологом, кардіологом та іншими спеціалістами).