Статева система жінки

Клітор -- єдина частина тіла, що призначена тільки для задоволення статевої потреби. Жінки, що бажають пройти операцію зі змінення статі, повинні враховувати наслідки ймовірної втрати функціональності клітора.

Під розмірами клітора розуміють величину його голівки. Її розміри і зовнішній вигляд сильно варіюють. Довжина клітора зазвичай дорівнює 4-5 мм, проте, відмічені випадки, коли вона сягає 1 см, а при патологічному збільшенні клітора (кліторомегалії) розміри голівки можуть бути порівняні з розмірами чоловічого статевого члена. Діаметр голівки клітора може бути від 2 до 20 мм. Якщо під розмірами клітора розуміти величину всього його тіла з голівкою і ніжками, він виявляється значно більшим.

Клітор складається з трьох частин:

- верхньої -- голівки (glans clitoridis);

- середньої -- тіла (corpus clitoridis);

- нижньої -- двох ніжок циліндричної форми (crura clitoridis).

Також до частин клітора іноді відносять і присінку цибулини піхви (bulbi vestibuli) -- парні утворення між тілом клітора і сечівником. Клітор нагадує за будовою статевий член: він теж має підвісну зв'язку, а його печеристі тіла оточені щільною білковою оболонкою (tunica albuginea) і складаються з комірок, розділених трабекулами, складених зісполучної тканини і гладком'язових клітин. Тканина клітора складається з численних васкулярних проміжків зі здебільшоговаскулярним епітелієм.

Нещодавні дослідження показали, що тканини клітора поширюються у передню стінку піхви [17, 267 - 271].

Тіло клітора утворене двома печеристими тілами клітора (corpora cavernosa clitoridis), розділеними сполучнотканинною перегородкою і покритими ззовні щільною білковою оболонкою. Печеристі тіла складаються з еректильної тканини, здатної наповнюватися кров'ю під час статевого збудження і спричиняти тим самим ерекцію клітора. З'єднані у тілі клітора, печеристі тіла далі розходяться у боки та утворюють ніжки клітора, які лежать позаду від тіла. Ніжки оточені сіднично-печеристими м'язами (musculi ischiocavernosi), які під час статевого збудження затискують вени клітора, замикаючи кров у печеристих тілах. Між ніжками знаходяться сечівник і піхва, зсередини до них прилягають присінкові (кліторальні) цибулини. Дистальні ділянки обох ніжок кріпляться до окістя нижніх гілоклобкової кістки.

Голівка клітора є єдиною частиною цього органа, розташованою ззовні, являючи собою фіброваскулярний ковпачок на кінчику його тіла, який виступає крихітним горбком у передньому кутку статевих губ. На відміну від голівки чоловічого статевого члена, голівка клітора не має гладкої мускулатури, відрізняючись цим від його тіла і цибулин. Величина голівки клітора може бути різною, зазвичай вона розміром з горошину. У деяких жінок голівка може бути збільшена та сильно висуватися зі статевих губ (кліторомегалія). Голівка має понад 8 000 нервових закінчень. Голівку покриває шкіряна складка -- крайня плоть клітора. Оскільки більша частина кліторальних тканин схована глибоко у тілі, під клітором частіше за все розуміють саме його голівку.

Цибулини присінку або кліторальні цибулини (bulbi vestibuli) -- утворення, гомологічні за походженням і ідентичні за будовою непарному губчастому тілу статевого члена. Вони складаються з густого сплетіння судин, оточених сполучною тканиною і пучками гладком'язових клітин. Вони мають форму підкови зі потоншеною середньою частиною (між зовнішнім отвором сечівника і клітором) і розташовані по боках від піхвового отвору. Бічні частини цибулин злегка сплющені і знаходяться в основі великих статевих губ, прилягаючи своїми задніми кінцями до великих присінкових, або Бартолінових залоз (glandulae vestibulares majores). Ззовні цибулини покриті пучками цибулинно-губчастого м'язу.

Вважалося, що на відміну від губчастого тіла статевого члена, тісно зв'язаного з печеристими тілами і сечівником, цибулини присінку чітко відмежовані від клітора, зовнішнього отвору сечівника і присінку піхви. Проте, недавнє патолого-анатомічне дослідження показало, що у жінок дітородного віку цибулини присінку тісно зв'язані з нижньою частиною піхви, сечівником і печеристими тілами клітора. Окрім того, відзначено, що у дітородному віці об'єм еректильної тканини багато більший, ніж після менопаузи.

Крайня плоть клітора або каптур клітора (preputium clitoridis) -- утворена латеральними ніжками малих статевих губ, які огинають його. Над крайньою плоттю клітора знаходиться передня спайка губ. Крайня плоть зазвичай вільно ковзає по поверхні, не натираючи її, але у деяких жінок нерухомо прикріплена до клітора.

Вуздечка клітора (frenulum clitoridis) -- шкіряна складка, яка з'єднує передні кінці малих статевих губ з нижньою поверхнею клітора. Утворена медіальними ніжками малих статевих губ [7, С. 455 - 458].

Клітор дуже багатий на нервові закінчення і вельми чутливий до дотику, тиску і коливань температури. Вегетативну іннервацію він отримує з верхнього підчеревного (лат. plexus hypogastricus superior), а потім з нижнього підчеревного сплетіння (лат. plexus hypogastricus inferior).

Ці сплетіння утворенісимпатичними волокнами, що йдуть від сегментів Th1-L3 спинного мозку, а також парасимпатичними волокнами, що йдуть від сегментів S2-S4 (крижових). Гілки нижнього підчеревного і крижових нервових сплетінь утворюють матково-піхвове сплетіння, яке лежить у навколоматковій клітковині біля основи широкої зв'язки матки, по боках від надпіхвової частини шийки матки. Від цього сплетіння відходять нерви печеристих тіл клітора. У кліторі є безліч генітальних тілець (інкапсульованих закінчень нервових волокнин), а також дотикальних тілець (тілець Мейсснера), дотикальних менісків (дисків Меркеля), пластинчастих тілець (тілець Пачіні) і вільних нервових закінчень.

Чутливі нерви клітора ведуть зі своїх закінчень у шкірі, зливаються у дорсальний нерв клітора, а потім йдуть у складі статевого нерва до крижових відділів спинного мозку.

Клітор і цибулини присінку забезпечуються кров'ю з кінцевих гілок внутрішньої статевої артерії, які відходять після виходу артерії з пудендального каналу: дорсальної і глибокої артерій клітора і артерії цибулин присінку. Під час збудження печеристі тіла клітора наповнюються кров'ю. Венозна кров клітора відтікає парними дорсальними глибокими венами клітора до сечоміхурового венозного сплетіння і глибокою веною клітора до внутрішньої статевої вени. Вени цибулин присінку вливаються у внутрішню статеву вену і нижні прямокишкові вени.

Клітор розвивається у процесі ембріонального розвитку зі статевого горбка (tuberculum genitale) -- випинання між ніжками, яке наявне як у жіночих, так і у чоловічих ембріонів, починаючи з шостого тижня. З цієї ж структури розвиваються і печеристі тіла статевого члена. Його оточують урогенітальні складки, які у свою чергу, оточені лабіоскротальними складками. Під горбком розташований уретральний жолобок (сечостатевий синус). Розвиток жіночих зовнішніх статевих органів спричиняється присутністю естрогену та інших гормонів організму матері.

На 13-17-му тижні статевий горбок розвивається у майбутній клітор, урогенітальні складки перетворюються на малі статеві губи, а лабіоскротальні -- на великі статеві губи. Уретральний жолобок перетворюється на присінок піхви [9, С. 445 - 447].

ВИСНОВКИ

Статева система людини - це комплекс органів, за допомогою яких відбувається розмноження. Також вони визначають ознаки статі і виконують сексуальну функцію. На відміну від інших систем органів репродуктивна система починає функціонувати лише тоді, коли людський організм готовий брати участь в дітородінні. Це відбувається під час статевого дозрівання.

У тварин репродуктивна система представників різних статей одного виду нерідко сильно відрізняэться (на відміну від інших систем органів, які у представників різних статей відрізняються мало). Ці відмінності приводять до створення нових комбінацій генетичного матеріалу, що може призвести до більшої пристосованості потомства. Деякі речовини (гормони і феромони) також грають важливу роль в репродуктивній системі тварин.

У більшості хребетних тварин репродуктивна система має подібний план будови: статеві залози (гонади) -- вивідні протоки -- зовнішні статеві органи. Основні органи репродукційної системи людини включають геніталії (статевий член і піхву), а також внутрішні органи, в тому числі гонади, що виробляють статеві клітини (сім'яники і яєчники). Захворювання репродуктивної системи людини широко поширені, особливо хвороби, що передаються статевим шляхом.

Жіночу статеву систему поділяють на дві групи органів: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх статевих органів відносять: малі та великі статеві губи з розташованими на них залозами, клітор і вхід у піхву, до внутрішніх -- піхва, матка, маткові труби, яєчники. Піхва відкривається назовні через вульву, яка включає великі і малі статеві губи, в кліторі уретру, під час статевого акту ця область зволожується виділеннями з бартолінових залоз.

Репродуктивна система жінки складається з органів, розташованих переважно всередині тіла у тазовій області. Вона складається з трьох основних частин: піхви, в яку потрапляє сперма, матка, у якій розвивається зародок і яєчники, в яких відбувається дозрівання яйцеклітини. Жіночі груди теж відносяться до репродуктивної системи і відіграють важливу роль у постнатальному розвитку.

Отже, на біологічному рівні функціонування у людини є два головні завдання: вижити та відтворити собі подібних. Виживання пов'язане з такими валеологічними поняттями, як адаптаційний потенціал і рівень індивідуального фізичного здоров'я.

Друге завдання вирішується лише репродуктивно здоровими людьми. Репродуктивне здоров'я жінок можливо оцінити за наслідками функціонування їхньої репродуктивної системи, а саме за кількістю вагітностей і своєчасно народжених дітей.

Як свідчить наука, репродуктивна система відносно автономна, тому немає прямої кореляції між станом загального та репродуктивного здоров'я. Високий рівень загального здоров'я інколи супроводжується низькою плодовитістю і навіть відсутністю її, але може бути і навпаки. Поряд із цим існує загальний біологічний механізм, який поєднує ці два аспекти і спрямовує їх завдяки нейрогуморальній регуляції в одному напрямку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Афанасьєв Ю.І., Юріна Н.А., Котовський Е.Ф.; Гістологія: Підручник під ред. Афанасьєва Ю.І., Юріної Н.А. - 5-е вид., Перераб. і доп. - М.: «Медицина», 2002. - С. 98 - 104.

2. Беклемишев В. Н. Основы сравнительной анатомии беспозвоночных, 3 изд., т. 2, М., 1964. - С. 44 - 49.

3. Билич Г. Л., Крыжановский В.А. Биология. Полный курс. В 3 томах. -- М.: «ОНИКС 21 век», 2002. -- 864 с.

4. Вільям Г. Мастерc, Вірджинія Е. Джонсон, Роберт К. Колодний. Основи сексології (HUMAN SEXUALITY). Пер. з англ. - М.: Мир, 1998. - С. 124 - 129.

5. Гайворонский И. В. Нормальная анатомия человека. В 2 томах. -- СПб.: «СпецЛит», 2001. - С. 305 - 308.

6. Гилберт С. Биология развития. В 3 томах. - М.: «Мир», 1995. - С. 56 - 62.

7. Головацький А. С.,Черкасов В.Г. Анатомiя людини у трьох томах. / За ред. А.С. Головацького та Черкасова В.Г. - Вінниця: «Нова книга», 2006--2009. - С. 455 - 458.

8. Грищенко В.І. Акушерство: підручник / Кол. Авторів; з ред. акад. НАН України В.І.Грищенка. - К.: «Медицина», 2009. - 408 с.

9. Дюбенко А.А. Анатомія людини. В 2--х томах. / Дюбенко А.А., Коломійцев А.К., Чайковський Ю. Б.- К., 2004. - С. 245 - 247.

10. Запорожан В. М. Акушерство та гінекологія: У 4 т.: національний підручник / за ред. акад. НАМН України, проф. В.М. Запорожана. -- К.: ВСВ «Медицина», 2013. -- С. 177 - 182.

11. Клод В., Детье В., В Біологія. Біологічні процеси і закони В. Переклад з англ. Баєвським Н.М., Лашкевича Ю.І., Обручової Н.В., Видавництво «Світ», Москва, 1974. - С. 89 - 96.

12. Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. -- Львів. 2002. -- 240 с.

13. Назарова, І.Б. Фізіологічне акушерство: підручник /І.Б. Назарова, В.Б. Самойленко. -- К.: «Медицина», 2009. - С. 60 - 69.

14. Пикалюк В. С. Російсько--український тлумачний словник основних біологічних i медичних термінів. / За редакцією В.С.Пикалюка. - Сімферополь: «Видавничний відділ КДМУ», 2004. -328 с.

15. Пикалюк В. С., Османов А. Ю. Філо-, онтогенез органів і систем людини. - Сімферополь, 2011. - 312 с. - С. 185 - 191.

16. Привес М. Г. и др. Анатомия человека. - СПб. : «Гиппократ», 2001. - 704 с.

17. Сапин М.Р., Біліч Г.Л. Анатомія людини: підручник у 3 т. - М.: «ГЕОТАР-Медіа», 2008. - С. 267 - 271.

18. Собота Й. Атлас анатомії людини. У двох томах /Переробка та редакція В.Г. Черкасова, переклад з нім. мови О.І. Ковальчука. - К.: «Український медичний вісник», 2009. - С. 109 - 116.

19.Тейлор Д., Грин Н., Стаут У. Биология. В 3 томах Т. 2 -- М.: «Мир» 2004.--436 с. статевий жінка індивідуальний

20. Трещева Н. В. Законы живой природы. -- Симферополь: «Кит», 2000. -- 88 с. - С. 22 - 23.

Размещено на Allbest.ru