Усім досліджуваним аптекам в першу чергу необхідно розширювати асортимент пропонованих товарів. В аптеках «Панацея» і «Конекс», крім цього, в першочерговому коригуванні потребують фактори «культура обслуговування» і «кваліфікація персоналу».

Зокрема, для поліпшення культури обслуговування відвідувачів рекомендується проводити психологічні тренінги для працівників аптек, спрямовані на корекцію ставлення до роботи, якості обслуговування споживачів та поведінки в конфліктних ситуаціях. А для підвищення кваліфікації персоналу можливе проведення тематичних циклів для фармацевтичних працівників за різними напрямками, участь у професійних конференціях, «круглих столах» та ін.

Після внесення змін до відповідних параметри роботи аптечних організацій проводиться повторний аналіз споживчої задоволеності і визначається ефективність коригувальних заходів (Е) як різниця між початковим значенням КПУ₀ і досягнутим в результаті коригування КПУ₁:

E = (КПУ₁- КПУ₀) / КПУ₀.

Якщо Е > 0, то проведені заходи щодо корегування можна визнати ефективними.

Таким чином, вивчені нами фактори споживчої задоволеності якістю надання фармацевтичної допомоги при ефективному управлінні ними створюють споживчу лояльність - вищий ступінь прихильності споживача даної аптечної організації.

Методика, використовувана в цьому дослідженні, може застосовуватися будь-якими аптечними організаціями для порівняльної оцінки ступеня споживчої задоволеності якістю надання фармацевтичної допомоги серед аптечних організацій-конкурентів, а також серед різних груп споживачів.

2.3 Визначення залежності задоволеності відвідувачів і особливостями темпераменту провізора

Залучення покупця в аптеку і оптимальна організація роботи з ним в стінах аптечного підприємства являє собою самостійний розділ аптечного мерчандайзингу. При цьому необхідно враховувати, що в аптеку люди рідко приходять просто так; як правило, вони мають намір що-небудь купити або, як мінімум, порівняти ціну, дізнатися про наявність конкретного препарату або отримати кваліфіковану консультацію.

У цьому зв'язку керівнику аптеки необхідно вирішити кілька завдань:

по-перше, зробити свою аптеку досить помітною і привабливою для потенційного покупця (щоб людина, ще не вирішивши зробити покупку у якійсь конкретній аптеці, вирішив зайти саме в неї);.

по-друге, організувати роботу торгового залу таким чином, щоб можна було швидко і повною мірою проінформувати покупця про асортимент, пропонованих послугах і рівень обслуговування.

Крім того, будь-яка аптека має бути зацікавлена не тільки в задоволенні конкретного запиту цього випадкового відвідувача, але і в тому, щоб він з часом став її постійним клієнтом. При цьому слід пам'ятати золоте правило торгівлі: «Потрібно півроку, щоб здобути постійного клієнта, і досить п'яти хвилин, щоб його назавжди втратити».

Отже, розглянемо кілька загальних моментів. Згідно з узагальненими даними ряду соціологічних досліджень, у відвідувача аптеки може бути кілька видів мотивацій для здійснення покупки. Умовно їх можна віднести до двох груп: розумні й емоційні.

До «розумних», зокрема, відносяться такі типи мотивації, як вчинення вдалої покупки (економія грошей, придбання товару за нижчою ціною при високому рівні якості, придбання «спеціальної пропозиції» і т.д.); покупка товару, що має безпосередню користь для здоров'я, гарантовано високої якості і безпечного (тобто покупець йде саме в аптеку, а не купляє препарат з лотка, з рук і т.д.); прояв обережності (можливість отримання професійної консультації у працівника аптеки) та ін.

«Емоційні» типи мотивації можуть включати задоволене марнославство або гордість (купівля «модного», дорогого препарату), задоволеність високим рівнем обслуговування, прагнення отримати уважне ставлення від персоналу. З іншого боку, деякі емоційні аспекти можуть і ускладнити покупку: наприклад, небажання клієнта привселюдно оголошувати, які саме ліки йому потрібно. (Ці моменти, зокрема, потрібно враховувати при плануванні торгової площі, розміщенні окремих категорій товару на вітринах).

Дуже важливо створити у покупця стійке враження про високу кваліфікацію персоналу - провізорів і фармацевтів. Для цього як мінімум працівник «першого столу» повинен мати повну інформацію про наявність в аптеці тих чи інших препаратів, бути в змозі запропонувати аналог і вміти професійно і вичерпно відповісти на будь-яке питання відвідувача. В значній мірі на успіх роботи аптеки впливає місце її розташування - район (житловий, промисловий, змішаний), сезон року, наявність поруч ЛПУ та інших аптек.

З метою оптимізації роботи аптеки та підвищення її конкурентоспроможності робота, як правило, ведеться в декількох напрямках. Наприклад, формування асортименту (аптека повинна завжди мати те, що користується попитом); особливості розміщення товару (він повинен знаходитися саме там, де може привернути до себе увагу покупця); управління товарними запасами; гнучка цінова політика і рівень обслуговування (надання додаткових послуг або всім, або окремим категоріям покупців).

Потенційний клієнт починає оцінювати аптеку вже з зовнішнього боку, або, іншими словами, з вулиці. Тому, щоб визначити привабливість вашої аптеки для клієнта, необхідно поставити себе на його місце. Зокрема, зрозуміти, чи помітна вона здалеку, чи зручно до неї підійти, чи є можливість зупинитися і розглянути вітрини. Зовнішній вигляд аптеки повинен не тільки бути строго індивідуальним, а й асоціюватися з акуратністю, стабільністю.

Зовнішні (робочі) вітрини також повинні активно задіятися з метою створення власного іміджу аптечного підприємства. Завдання вітрини - не тільки показати, що тут знаходиться саме аптека, а й продемонструвати, що в даній аптеці можуть бути задоволені будь-які запити покупця. Якщо вітрин декілька, бажано визначити тематичну спрямованість кожної з них. Так, вітрина може бути інформативною, тобто на ній розміщуються текстові матеріали, плакати товарів спорідненої групи (наприклад, присвячений лікуванню одного захворювання); присвячені продукції однієї фірми (наприклад, товари по догляду за дітьми); навчальні, на яких товар супроводжується докладною інформацією про нього. До речі, психологи встановили, що оптимальний термін дії так званої стендової реклами - не більше двох місяців, тому бажано оновлювати вітрини не рідше ніж через цей термін. Крім того, необхідно враховувати і таку психологічну особливість: вітрина, що повністю приховує те, що відбувається всередині аптеки, сприймається негативно. Тому бажано, щоб максимальна висота рекламних матеріалів не перевищувала 140-150 см від підлоги (землі).

Отже, покупець зупинив свій вибір на аптеці і зайшов у неї. Було б абсолютно помилково вважати, що з цього моменту вплинути на його поведінку вже не можна. Справа в тому, що сама система планування торгового залу, оформлення вітрин і т.п. може або сприяти, або, навпаки, ускладнювати здійснення клієнтом покупки. У разі вдалого вирішення цього завдання у людини підсвідомо закріплюється позитивне ставлення до даної аптеці: «Тут все зручно розташоване», «Відразу можна зрозуміти, який товар є і якого немає», «Не потрібно чекати черги, щоб отримати консультацію фармацевта» і т. д. Хоча, безумовно, це не є єдиним критерієм на користь здійснення покупки.

Сьогодні практично всі вітчизняні аптеки можна розділити на дві категорії, з точки зору обладнання торгового залу: традиційні з виділенням відділів повного обслуговування і так звані аптечні супермаркети з самообслуговуванням. Незважаючи на зовнішні відмінності, в обох випадках можна виділити загальні принципи поведінки середньостатистичного покупця і враховувати їх у роботі.

Слід брати до уваги, що, перебуваючи в торговому залі, покупець одночасно здійснює розумові та фізичні дії. Він читає інформацію про препарати, розглядає їх, порівнює ціни, одночасно пересуваючись по приміщенню. Тому, розраховуючи розташування прилавків і порядок викладення товару, необхідно спочатку поспостерігати за найбільш характерним «маршрутом» відвідувачів. (Як правило, люди рухаються або за, або проти годинникової стрілки). У залах самообслуговування найбільше зосередження людей - до 80 % - спостерігається на вході і виході (тобто біля кас). Саме там слід розміщувати рекламу препаратів, текстові повідомлення, інформацію про додаткові послуги, які надає аптека.

Приблизно 40-60 % відвідувачів зазвичай знаходяться в середній частині приміщення і до 20 % - в найдальшої (від входу) частини. Таким чином, товар в аптеці необхідно розташовувати так, щоб по дорозі до найбільш ходовий продукції відвідувач мав би можливість побачити весь асортимент, а якщо йому необхідно купити препарати різних груп, то для цього не довелося б кілька разів обходити аптеку.

Є свої особливості і в оформленні вітрин всередині самої аптеки. Розставляючи препарати або ВМП у вітрині, необхідно враховувати, що розглядають їх люди, як правило, так, як читають, тобто зліва направо і зверху вниз. Дослідники встановили, де повинна розташовуватися основна «зона покупки» - приблизно на висоті 100 - 150 см. Всі розміщене вище або нижче вислизає від уваги. Отже, товар на вітрині потрібно розкладати так, щоб максимально полегшити його огляд покупцем і пошук останнім необхідного препарату. Найбільш поширені способи розташування товару: «горизонтальний» (в тому числі у вигляді піраміди - від упаковки більшого розміру до найменшої); «Блоковий» - розташування по кілька однакових упаковок блоками, на яких мимоволі фіксується погляд і, нарешті, «вертикальний», для якого характерна чітка вертикальна лінія однакових за розміром упаковок (вихід за «габарити» лінії не повинен допускатися).

При будь-якій схемі розміщення товару слід неухильно дотримуватися правила: «сильні» (популярні, ходові) препарати починають і завершують ряд. Якщо асортимент аптеки досить широкий, то послідовність товарів в одній групі повинна бути наступною: прибутковий (висока ціна при невеликому попиті), вигідний (помірна ціна при стабільно високому попиті), ходової (невисока ціна і постійний попит). Якщо в асортименті присутні новинки або малознайомі споживачеві препарати, то їх бажано розміщувати поряд з лідерами продажів - в цьому випадку вони як би потрапляють в «ауру» останніх і привертають до себе увагу.

Також важливий асортимент. Давно відомо, що зі збільшенням можливості вибору ймовірність покупки зростає в геометричній прогресії. Так, якщо на вітрині присутні два варіанти препарату, то ймовірність покупки одного з них зростає на 15%, якщо три-чотири - то вже на 60%, і так далі. Це слід враховувати при формуванні асортименту, не забуваючи при цьому і про різні типи мотивації, про які було сказано вище. (Приміром, деякі покупці можуть купувати більш дорогий і «престижний» препарат тільки для того, що продемонструвати свою здатність це зробити).

Нарешті, кілька слів про розміщення в торговому приміщенні рекламі. Слід віддавати собі звіт в тому, що рекламні плакати, постери і т.п. - це не прикраса для стін, а засіб просування конкретної продукції та досягнення економічного ефекту. Тому політика розміщення такого роду матеріалів повинна бути ретельно продумана. Не повинно бути реклами - «баласту» (товарів, що не користуються попитом). Рекламу слід розташовувати або поряд з рекламованим препаратом, або по ходу руху до нього. При цьому треба пам'ятати, що в торговому залі може виставлятися тільки реклама ОТС-засобів. І, безумовно, рекламований товар зобов'язаний бути в наявності, інакше весь сенс реклами пропадає...

Як показує практика, виконання цих досить нескладних рекомендацій дозволяє збільшити обсяг продажів в аптеці і підняти її прибутковість.

2.4 Виявлення пріоритетних якостей фармацевтичного працівника з точки зору відвідувачів аптеки

Проведене анкетування дозволило оцінити значення і взаємозв'язок низки критеріїв, якими керуються працівники аптечних закладів при роботі з покупцем. Це, в свою чергу, дозволило піддати експертному аналізу основні положення, які формують думку провізора першого столу про препарати, які він рекомендує споживачеві. На запитання «Що впливає на те, який саме препарат ви рекомендуєте покупцеві?» було запропоновано оцінити за 10-бальною шкалою 15 факторів, далі - Ф1-Ф15.

Ф1 - потенційна платоспроможність покупця

Ф2 - ціна препарату

Ф3 - популярність, популярність препарату

Ф4 - популярність виробника препарату

Ф5 - пряма реклама та рекламні акції, спрямовані на споживача

Ф6 - інформація, отримана з «звичайних» мас-медіа (ТБ, газет, радіо та ін.)

Ф7 - думка колег, співробітників, адміністрації

Ф8 - програми стимулювання продавців - акції, що проводяться компаніями-виробниками

Ф9 - ваша власна думка, власний досвід, зворотній зв'язок з постійним покупцем

Ф10 - інформація, отримана від представників фармацевтичних компаній

Ф11 - інформація, отримана на семінарах, конференціях, курсах

Ф12 - інформація із спеціалізованих видань

Ф13 - призначення та рекомендація лікаря, наявність рекомендацією лікаря

Ф14 - прохання (знання, впевненість) покупця

Ф15 - зручність і різноманітність лікарських форм

Так як отримані дані вимірюються в дискретних (не існує проміжних значень) шкалах вимірювання, статистична обробка та аналіз даних проводився із застосуванням рангових (непараметрических) критеріїв оцінки.

Так як при експертному аналізі використовується суб'єктивна оцінка отриманих даних, то значимість факторів трактується як вага факторів, що впливають на думку фармацевта/провізора першого столу. Цей показник допоможе визначити першорядні ядра (шари), що формують думку працівника першого столу.

Найбільша кількість працівників аптечної мережі, а саме фармацевтів/провізорів першого столу, у своєму виборі керуються компетентною думкою лікаря, яке є основоположним у рекомендації певного ЛЗ, а також власним досвідом і думкою щодо рекомендацій покупцеві того чи іншого препарату.

Популярність і популярність ЛЗ, інформація, опублікована в спеціалізованих виданнях, зручність і різноманітність лікарських форм займає другу сходинку вагомості показників у формуванні думки працівника першого столу.

Найбільша група показників, що включає потенційну платоспроможність покупця (ціна препарату), прохання (знання, впевненість) покупця і різні інформаційні важелі впливу на формування думки аптечного працівника (інформація, отримана безпосередньо від представників фармацевтичних компаній; інформація, отримана на семінарах, конференціях, курсах; наявність прямої реклами, спрямованої на споживача, займає третє за вагою та значущістю місце.

Популярність виробника препарату має проміжне значення між третьою і останньою ранговими групами.

Інформація, отримана з «звичайних» мас-медіа (ТБ, газет, радіо і т. П.); думка співробітників, колег і адміністрації; програми стимулювання продавців, що проводяться компаніями-виробниками, займають четверте місце в ранзі вагомості та значущості для працівників першого столу.

В експертній оцінці визначення критеріїв, які формують думку фармацевта/провізора щодо препаратів, які він рекомендує споживачеві, використовувався метод логіко-смислового моделювання проблем. Процедура виявлення факторів включає формування каталогу факторів (кореляційна матриця) і подальшу структуризацію у вигляді побудови графа (формальних відображень структури проблем). Шукане упорядкування проблем трактується як послідовність ієрархічних (першочергових) рівнів, які наочно відображаються у вигляді графа. Граф проблем являє собою чіткий і логічно обгрунтований опис послідовності взаємозв'язку всієї сукупності проблем з урахуванням значущих кореляційних зв'язків та діалектичного закону причинно-наслідкових взаємин. Ставлячи за мету визначити найбільш міцні кореляційні зв'язки і виключити вплив можливої помилки, при аналізі враховували взаємозв'язок при значеннях r > 0,25.

Послідовно (від менш вагомого до більш вагомому рівню) були виділені комплекси факторів, логічно взаємопов'язані лініями. Цифрами була позначений кореляційний зв'язок між цими факторами. Пунктирною лінією показаний опосередкований зв'язок між факторами. Суцільною лінією - найбільш значущий (визначальний) взаємозв'язок. Ф1-Ф15 - досліджувані фактори, що впливають на думку працівника першого столу. На побудованому графі було видно, що утворилися 3 основні групи, з яких найбільш важливою є третя, що складається з міцно пов'язаних факторів. Ця група утворює основне (ієрархічне) ядро, яке впливає на формування думки фармацевта / провізора першого столу. До уваги брали той факт, що для будь-якої пари взаємопов'язаних факторів проблема, розв'язувана раніше, повинна бути причиною (або однією з причин) проблеми, яка вирішується пізніше (причинно-наслідковий зв'язок).

Тісний кореляційний зв'язок (r = 0,5) між потенційною платоспроможністю покупця (Ф1) і ціною препарату (Ф2) не вимагає окремого пояснення. Опосередкований вплив популярності препарату (Ф3), зручності і різноманітності лікарських форм (Ф15) всього лише визначають вибір того чи іншого ЛЗ споживачем.

Цілком логічно припустити, що пряма реклама та рекламні акції, спрямовані на споживача (Ф5), сприяють впізнаваємості імені препарату і як наслідок - популярності виробника даного препарату (Ф4). Фактори Ф5-Ф8 тісно і послідовно корелюють між собою і визначають вагомість такого чинника, як популярність, популярність препарату. Цікаво, що думка колег, співробітників та адміністрації аптеки (Ф7) потрапляє в дану групу показників. Це можна пояснити тим, що працівник першого столу, на відміну від лікаря, не контролює процес лікування і не оцінює його ефективність при спілкуванні зі споживачем, а результати ефективності того чи іншого ЛЗ часто не завжди обговорюють колегіально.

Самим значущим є кореляційний взаємозв'язок, яка формує ієрархічне ядро і визначає думку працівника першого столу при рекомендаціях споживачеві певного препарату (3-я група). Якщо проаналізувати дану ієрархічну групу факторів (власний досвід і знання, зворотній зв'язок з постійними покупцями - Ф9, в рівній мірі підкріплені інформацією, отриманою на семінарах, курсах, конференціях (Ф11), інформацією зі спеціалізованих видань (Ф12) та інформацією, отриманою від представників фармацевтичних компаній (Ф10)), то стає ясно, що він становить конгломерат, який впливає на те, який саме препарат фармацевт / провізор першого столу рекомендує покупцеві.

Це підтверджується опосередкованим впливом Ф13 (призначення або рекомендація лікаря) на Ф9 (власний досвід), а також бажанням працівника аптеки дізнатися думку фахівця за допомогою спеціалізованих видань (взаємозв'язок Ф13 з Ф11, Ф13 з Ф12, де r > 0,25). Враховуючи найзначніший вага Ф9 і Ф13, можна з повною впевненістю стверджувати, що фармацевт/провізор в аптеці відчуває таку ж потребу в кваліфікованій подачі інформації, яку отримує і лікар. Працівник першого столу, керуючись власною думкою, даними, опублікованими в спеціалізованих виданнях, призначеннями та рекомендаціями лікаря та інформацією представників фармацевтичних компаній, в меншій мірі сприймає інформаційно-рекламний вплив ЗМІ або акцій, спрямованих на споживача.

У плануванні маркетингової стратегії кожна фармацевтична компанія самостійно визначає шляхи впливу на думку фахівців, від яких залежить продаж ЛЗ. В експертному аналізі запропонованої вибірки були досліджені найбільш жорстко прив'язані (кореляційний зв'язок r_і 0,25) фактори, що формують думку провізора/фармацевта першого столу. Це дослідження може не лише допомогти фармацевтичним компаніям визначити способи і методи взаємодії з працівниками аптек, а й надасть фармацевту/провізору критерії корисності промоційної активності виробників. Три виділених основних канали інформації (рекламні акції, що проводяться фармацевтичними компаніями; фактори, що характеризують платоспроможність і популярність препарату; інформація зі спеціалізованих джерел, що формує думку фармацевта / провізора), необхідної аптечному працівникові в його роботі, допоможуть кожному окремому виробнику обрати свій шлях організації маркетингової стратегії і визначити рівень подачі інформації, необхідної для плідної та ефективної роботи аптеки. Як і в якому вигляді використовувати важелі впливу - це питання окремого дослідження. Ясно, що провізор/фармацевт першого столу є професіоналом і фахівцем своєї справи і потребує не менше компетентному професійному підході та інформації.

З одного боку, працівник аптеки - це людина зі спеціальною фармацевтичною освітою і, як правило, з практичним досвідом роботи в аптечній структурі. З іншого боку, він - працівник торгівлі.

Це цікавий взаємозв'язок явно простежується при аналізі таких факторів, що впливають на рекомендацію аптечного працівника, як пряма реклама, спрямована на споживача (Ф5), і популярність, популярність препарату (Ф3), які насправді не є основоположними у формуванні думки працівника першого столу, а швидше за все, тільки враховуються ним з метою більш успішного продажу того чи іншого ЛЗ. Фармацевт/провізор першого столу в своїй роботі орієнтується в першу чергу на думку лікаря, наявність його рекомендації (Ф13) і на інформацію спеціалізованих видань (Ф12). Ця позиція гідна поваги, хоча б тому що характеризує аптечного працівника як фахівця, який власну думку і досвід (Ф9) формує на підставі не голослівне тверджень про переваги того чи іншого препарату, а на підставі підтверджених джерел інформації.

Це тим більше ясно з урахуванням незначного впливу на формування у фармацевта лояльності до продукції, програм стимулювання продавців (Ф8), що проводяться компаніями-виробниками (Ф8), і гострого бажання, навіть необхідності, в отриманні потрібних для роботи даних за допомогою семінарів, конференцій та курсів (Ф11). Іншими словами, думки і бажання фармацевта/провізора першого столу виглядають приблизно так: «Шановні представники фармацевтичних компаній. Ми вас дуже поважаємо і завжди раді вас бачити. Але найчастіше замість питання «Як продається чудовий препарат нашої компанії?» Хотілося б почути, чому ж він краще аналогічних препаратів інших підприємств, а найголовніше, наскільки успішно він застосовується на практиці і яка думка про це ЛЗ у лікарів. Без чіткого уявлення про дію препарату, його позитивних особливостях і можливих побічних діях я (працівник аптеки) не можу брати на себе відповідальність при рекомендації покупцю конкретного ЛЗ і, можливо, буду продавати його тільки до тих пір, поки ви даруєте мені фірмові ручки з логотипом вашої компанії. Я хочу на рівних з лікарями брати участь у симпозіумах і конференціях, обмінюватися своїм досвідом з фахівцями суміжних спеціальностей і отримувати цікаву мені компетентну, підтверджену фактами, професійну інформацію ».

Висновки

На сучасному етапі розвитку фармацевтичний менеджменту набуває чіткі обриси проблема деструктивного взаємодії організації та її працівників. Негативний вплив персоналу відображається в порушенні інструкцій, розголошенні секретів фірми, розкрадання і т.п. З іншого боку, працюючи на підприємствах, люди часто є втягнутими в різного роду конфлікти, результатом яких виступають стреси, психічні і навіть фізичні захворювання. Як не допустити виникнення і розвиток дисфункціональних конфліктів в організації, як зберегти здоровий мікроклімат в колективі? Цю та інші проблеми і покликане вирішувати новий напрямок у - деонтологія.

Саме по собі поняття «деонтологія» не є новим. Його ще в 1834 році вперше ввів англійський філософ Ієремія Бентам у праці «Деонтологія». Деонтологія по-Бентаму, це вчення про професійні обов'язки. У сучасних словниках деонтологія визначається як «розділ етики, який вивчає проблеми обов'язкового, сферу обов'язкового, всі форми моральних вимог і їх співвідношення». Не слід плутати деонтологію менеджменту з етикою бізнесу, на відміну від етики, деонтологія не нормативною наука. Її «нормативність» складається у виробництві менеджером для себе своїх особистих норм. Істотна різниця є і у дії деонтологічних норм, вони діють швидше від норм управлінської етики та культури. Адже мова йде про думки, дія яких не має аналогів.

Досить дослідженою сьогодні в Україні є медична деонтологія. І це не випадково, адже найбільш цінним для людини є її життя і здоров'я, яке залежить від лікарів та виконання ними професійних обов'язків. Менеджери мають справу з аналогічними цінностями, у їхніх руках - доля організації, колективу підлеглих. Однак деонтологія менеджменту знаходиться ще в початковій, дискусійній стадії. Розвиток її головним чином обумовлено гуманізацією суспільства, великою увагою до людського фактору, процесами інтеграції та глобалізації.

Рівень якості медичного обслуговування визначається багатьма факторами: станом матеріально-технічної бази охорони здоров'я, рішенням наукових, організаційних та кадрових питань. Підвищенню якості медичної роботи в широкому плані служить і медична деонтологія.

Медична деонтологія найтіснішим чином пов'язана з лікарською етикою - вченням про мораль, норми моральної поведінки і громадський обов'язок лікаря. Високе почуття відповідальності перед людиною і суспільством, постійне вдосконалення медичних знань і лікарського майстерності, уважне і дбайливе ставлення до хворого, збереження лікарської таємниці - ось ті якості, якими повинен володіти лікар. І в цьому він клянеться, даючи клятву Гіппократа.

Медична деонтологія охоплює найрізноманітніші аспекти діяльності лікаря - відносини з хворим і його родичами, з колегами, середнім та молодшим медичним персоналом; це питання наукової організації праці, раціональних методів дослідження і лікування. Перелічені питання є загальними для всіх клінічних дисциплін, однак кожна з них має специфічні, тільки їй притаманні деонтологічні особливості.

Список використаної літератури

1. Биоэтика: принципы, правила, проблемы. Под ред. Б.Г.Юдина.- М.,2005.

2. Введение в биоэтику. Ред. Юдин Б.Г.- М.,2005.

3. Врачебные ассоциации, медицинская этика и общемедицинские проблемы: Сб.официальных материалов М., 2007.

4. Врачи, пациенты, общество. Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных органиизаций.- Киев, 2007.

5. Силуянова И.В. Этика врачевания.- М.,2000.

6. Этико-правовые аспекты проекта "Геном человека". Международные документы и аналитические материалы под ред. Б.Г.Юдина.- М.,1994.

7. Биомедицинская этика. Под ред. В.И.Покровского.- М.,2006.

8. Биоэтика: проблемы и перспективы. Под ред. Огурцова А.П..- М.,1992.

9. Гуссейнов А.А. Введение в этику.- М.,2007.

10. Деонтология в медицине. Под ред. Б.В.Петровского. В 2 тт. М.,1988.

11. Иванюшкин А.Я. Профессиональная этика в медицине.- М.,1990.

12. Силуянова И.В. Человек и болезнь М., 2002

13. Малеина М.Н. Человек и медицина в современном праве.- М.,2007.

14. Медицинская этика и деонтология.- М.1983.

15. Основы биоэтики. Под ред. А.Н.Орлова.- Красноярск,2006.

16. Фролов И.Т., Юдин Б.Г. Этика: проблемы и дискуссии.- М.,1986.

17. Чикин С.Я. Современные проблемы биомедицинской этики.- М.,2007.

18. Шрейдер Ю.А. Этика. Введение в предмет.- М.,2005.

19. Этико-психологические проблемы медицины. М.,1978.

20. Андрианова, Г., Соболева, С. Анализ тенденций формирования регионального фарм. рынка/ Г. Андрианова, С. Соболева // Фармация. - 1999, №5 С.39-41

21. Антониу, Т. Фармацевтическая отрасль в меняющимся мире /Т. Антониу // Ремедиум. - 2000. - №12. - С.22-23

22. Арзамасцев, А.П., Битерякова, А.М. Основные направления развития высшего фармацевтического образования/ А.П. Арзамасцев, А.М. Битерякова // Фармация. - 2002. - №1. - С.33-36

23. Береговых, В., Касьянова О., Лопатин. П. Влияние информации о ценообразовании на стоимость лекарственных средств / В. Береговых, О. Касьянова, П. Лопатин // Фармация. - 2002. - №2. - С.19-20

24. Виханский, О.С. Стратегическое управление. / Виханский О.С. - М.: Гардарина - 2000, 528 с.

25. Завидова, С. Регулирование лекарственного рынка: какой должна быть его основа? / С. Завидова //Фарматека. - 2001. - №11. - С.11-13

26. Козлова, З. Правильная структура правильной компании / З. Козлова // Ремедиум. - 2001. - №9. - С.38-39

Размещено на Allbest.ru