Кінофотофонодокумент в контексті документознавства

– Колекції фонозаписів в Україні (Київ): Центральний державний кінофотофоноархів; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАНУ.

У 1930 p., після закриття в Ленінграді єврейських установ, у Київ було передано велику збірку фономатеріалів з Єврейського історико-етнографічного музею, її основний розділ - це матеріали фольклорних експедицій Єврейського історико-етнографічного товариства 1911-1914 pp.

У лютому 1930 р. в архів Інституту єврейської пролетарської культури було передано ще 29 фоноциліндрів з приватної колекції, сформованої за матеріалами етнографічної експедиції 1912 p.

Дружні стосунки та обмін досвідом між НБУ ім. В. І. Вернадського та Національною бібліотекою Польщі (Бібліотека Народова - далі БН) сприяють збагаченню обох книгозбірень. Так, фонди НБУ поповнилися переданими бібліотекою Музичної академії ім.Ф.Шопена, Музичним товариством його імені, Спілкою композиторів Польщі документами музичної полоніки, а також подарованими видавництвом «Pro Musika Camerata» різними виданнями (близько 70 од.), зразками бібліографічних описів (БО) та бланків.

Музичні бібліотеки Польщі зацікавлені в обміні виданнями та мікрофільмами, а передані нам фонди Спілки композиторів України дають змогу здійснювати його. Проведено попередній обмін інформацією з цих питань з п. Піглою (БН), Софією Ольжевською (Музична академія), п. Заморським (Ягеллонська бібліотека).

Безперечно, унікальні фонди Ягеллонської бібліотеки потребують ґрунтовного обстеження і дослідження, оскільки там є матеріали з історії та культури України. У відділі рукописів, наприклад, зберігаються автографи Мазепи на охоронних грамотах 1699 і 1705 p., автограф поеми Ю. Словацького «Мазепа». Рукописний фонд музичного відділу - 4 тис. од. зб.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі ми звернулися до розгляду історії дослідження кінофотофонодокументів українськими науковцями. Значний внесок у розроблення теоретичних та практичних аспектів становлення, розвитку та функціонування аудіовізуальних документів у документно-соціальних комунікаціях зробили документознавці, архівісти, джерелознавці й історики, розроблена ними джерельна база слугує основою для подальшого перспективного вивчення кінофотофонодокументів як документних джерел інформації. Вагомий внесок у дослідження зробили Кушнаренко Н. М., Болтянський Г. М., Донде О. М., Греков Б. Д., Бернштейн С.І., Маркітан Л. П. Окремі публікації присвятили цьому питанню В. В. Бездрабко та Г. М. Швецова-Водка.

З'ясували, що кінофотофонодокумент - документ, що містить зображальну і (або) звукову інформацію, яку фіксують і відтворюють відповідними технічними засобами. У порівнянні із іншими документними джерелами інформації аудіовізуальні документи мають низку переваг, серед яких комплексна дія на різні аналізатори людини, що знижує вірогідність втрати інформації, неминучої при одноканальному сприйнятті; вони забезпечують адекватну фіксацію і тиражування образної і звукової інформації, тобто вербально-текстовими документами й емоційну основу, ефект присутності при сприйнятті інформації.

Для визначення різновидів кінофотофонодокументів розглянули їх класифікацію. Так, за каналом сприйняття інформації, зафіксованої в документі, кінофотофонодокументи ділять на три види: візуальні; аудіальні; аудіовізуальні. За способом документування також ділять на три види: кінодокументи, фотодокументи й фонодокументи. Кінофотофонодокументи різні за матеріальною конструкцією, оскільки можуть випускатися на бабіні, касеті, дискеті, стрічці, кадрі, компакт-диску.

На сьогоднішній день кінофотофонодокументи відіграють величезну роль і сучасне суспільство не мислить свого існування без звукозапису, кінематографа й телебачення, як масових комунікативних засобів спілкування, політична, соціальна, культурна та історична цінність яких незаперечна.

Важливе місце серед документних джерел інформації посідають кінофільми, діафільми, діапозитиви, грамплатівки, магнітні фонограми, які в сукупності називають кінофотофонодокументами. З метою комплексного вивчення кінофотофонодокументознавсва розглянули загальну характеристику різновидів аудіовізуальних документів: кіно-, фото-, фотодокументів.

Кінодокумент - образотворчий документ, зміст якого передано фотографічним способом у вигляді комплексу послідовно розташованих на кіноплівці зображень, що відображають предмети, явища, події у русі. Кінодокументи відображають події, факти в динаміці, виникають у момент конкретної події. Матеріалом для кінодокументів слугує кіноплівка, створена на спеціальній основі. Основними видами кінодокументів є діа-, кіно-, відеофільм.

Фотодокумент - образотворчий документ, створений фотографічним способом. Фотодокументи наочні, точні, завдяки чому вони знайшли широке застосування в багатьох галузях діяльності людини: в науці, мистецтві, техніці. Фотодокументи виготовляються на папері, склі та інших матеріалах зі спеціальним покриттям, що темніє під впливом світлових променів. Комплекс фотодокументів становлять фотографії та діапозитиви.

Під фонодокументом розуміється документ, що містить звукову інформацію, зафіксовану будь-якою системою звукозапису. Запис звуку виробляється на спеціальному матеріалі: валіку фонографа, платівці, кіноплівці, фотопапері, магнітній стрічці, диску, лазерному диску тощо. Сфера поширення дуже розгалужена. До фонодокументів відносять грамплатівки та фонограми.

З метою визначення найбільш функціонально оптимального виду кінодокументів здійснили порівняльний аналіз переваг та недоліків окремих їх різновидів, а саме: діафільмів, кінофільмів та відеофільмів.

Так, головною перевагою діафільмів є те, що швидкість показу залежить від того, хто демонструє, а кожен кадр може вивчатися так довго, як потрібно, що неможливо при використанні кінодокументів динамічної проекції. Діафільми прості в обігу і зберіганні, можуть демонструватися на нескладному обладнанні й не вимагають для демонстрації спеціальних умов.

Одночасно позитивною й негативною рисою діафільмів є суворо заданий порядок кадрів, який, з однієї сторони, допомагає користувачу уловити логіку розвитку теми, але, з іншого боку, не дає можливості змінити порядок показу окремих кадрів. За необхідності з діафільмів можна зробити слайди.

Інформаційні можливості кінофільмів набагато ширші й багатші, оскільки сприймане на екрані впливає на глядача не тільки як інформація про явища, предмети, але і як їх безпосереднє адекватне відображення. Це дозволяє спрямовувати увагу користувача на головну й суттєву, впливаючи на емоційну й пізнавальну сторони сприйняття.

Відеофільм перевершує кінофільм за такими параметрами, як простота виготовлення й показу, вартість виготовлення й устаткування для виготовлення й демонстрації, тривалість створення. Відеофільм знімається невеликою і легкою відеокамерою, запис зображення і звуку йде одночасно. Велика доступність обладнання для показу відеофільм зумовила практику переписування кінофільму на відеоплівку. Недоліком відеофільмів є обмеженість аудиторії для його показу: при проектуванні на великий кіноекран чіткість знижується. Крім того, частий показ відеофільму призводить до спотворення зображення.

Таким чином, можемо визначити, що безумовного лідера серед кінодокументів не має, оскільки як діафільми, кінофільми так і відеофільми мають низку позитивних і негативних рис, тому необхідно констатувати, що діафільми, кінофільми й відеофільми рівноправні у функціонуванні в середовищі соціальної документної комунікації.

СПИСОК ВИКОРИСТОНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бездрабко В.В. З історії вивчення кінофотофонодокументів в України/ В. В. Бездрабко. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vpnu/Ist/2009_15/Statti%2015/097 106.pdf.

2. Відбір на постійне зберігання аудіовізуальних документів: Методичні рекомендації / Держкомархів України; УНДІАСД; ЦДКФФА ім. Г.С. Пшеничного; Укл.: К.Т. Селіверстова, А.М. Шелест, О.Г. Саприкіна та ін.; редкол.: Н.О. Топішко, Т. О. Ємельянова, Г. І. Божук; рец.: держархіви Вінницької, Волинської, Житомирської, Запорізької, Хмельницької обл. та м. Севастополя. - К., 2010. - 64 с.

3. Гребнева Я. Э. Роль аудиовизуальных документов в социальных коммуникациях - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://conf.sfu-kras.ru/sites/mn2011/thesis/s12/s12_02.pdf.

4. ДСТУ 2732: 2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять». - К. : Держспоживстандарт України, 2005. - 32 с.

5. ДСТУ 2937-94 «Кінофотоматеріали. Терміни та визначення». - К.: Держстандарт України, 1995. - 72 с.

6. ДСТУ 4419: 2005 «Документи аудіовізуальні. Терміни та визначення понять». - К.: Держспоживстандарт України, 2006. - 14 с.

7. Комова М. В. Документознавство / М. В. Комова. - Л.: Тріада плюс, 2007. - 294 с.

8. Кінофотофонодокумент. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://softacademy.lnpu.edu.ua/Programs/Dokumentoznavstvo/23.html.

9. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: учебник. - 6-е изд., стер. / Н. Н. Кушнаренко. - К.: Знання, 2005. - 459 с.

10. Малюк О. Ю. Документознавство: навч. посіб. / О. Ю. Малюк Н. М. Лєсовець, Г. Ю. Єсаулова. - Луганськ, 2008. - 360 с.

11. Макітан Л. П. Інформаційний потенціал кінофотовідеодокументів як історичного джерела / Л. П. Макітан // Український історичний журнал. - 2002. - № 5. - С. 34 - 49.

12. Одинцова Л. В. Основы информационной культуры / Л. В. Одинцова, Е. К. Повесьма, Ю. Е. Полищук. - Владивосток, 2004. - 80 с.

13. Палеха Ю. І. Загальне документознавство: навч. посіб. для студ. вищ. навч. зак. / Ю. І. Палеха, Н. О. Леміш. - К. : Ліра-К, 2008. - 393 с.

14. Палеха Ю. І. Управлінське документування: Навчальний посібник: у 2 ч. Ч.1 Ведення загальної документації (зі зразками сучасних ділових паперів). - 3-тє видання допов. - К.: Видавництво Європейський університет, 2003.

15. Илизаров Б.C. Роль документальных памятников в общественном развитии: Теорет. вопр. использования архив. документов: Учеб. пособие / МГИАИ. - М., 1987.

16. Кулешов С. Г. Документальні джерела наукової інформації. - К: УкрІНТЕІ, 1995.

17. Подгорная Н. И. Аудиовизуальные документы: требования к хранению / Н. И. Подгорная. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.rba.ru/or/comitet/06/8/8.pdf.

18. Полонська О. Б. Центральний державний архів кінофото-фонодокументів УРСР: [Нові надходження до архіву] // Архіви України. - 1973. - № 3. - С. 69.

19. Пономарева О. Б. Документоведение: учеб. пособие / О. Б. Пономарева. - Белгород : Кооперативное образование, 2004. - 158 с.

20. Пшеничний Г. С. Кінофотофонодокументи на службі радянського народу // З історії архівного будівництва на Україні: Зб. статей, присвяч. 40-річчю радянського архівного будівництва. - Х., 1958. - С. 70-77.

21. Топішко Н.О. Архів кінофотодокументів України // Енциклопедія сучасної України. - К., 2001. - Т.1:А. - С.701-702.

22. Українська і зарубіжна культура. Навчальний посібник / Під заг. ред. Заблоцької К.В. - Донецьк: "Східний видавничий дім", 2001.

23. Фризер Х. Фотографическая регистрация информации.- Москва., 1978.

24. Швецова-Водка Г.М. Значення поняття "документ" у документаційно-інформаційних науках // Культура України: історія і сучасність: Респ. наук.-теорет. конф., 26-28 жовт. 1992 р.: Тези доп. / ХДІК. - Х., 1992.

25. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посіб. для студ. ін.-тів культури. - К.: Кн. палата України, 1998.

ДОДАТОК

Додаток А

Рис. 1 - Приклад фільмоскопу й діафільму

Додаток Б

Рис. 2 - Кіноплівка

Додаток В

Рис. 3 - Камера-обскура

Размещено на Allbest.ru