Фонд Кременчуцького машинобудівного технікуму міського архіву як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997)

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Фонд Кременчуцького машинобудівного технікуму міського архіву як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Архівне управління Кременчуцької міської ради як одне з головних джерел вивчення історії Крюківського машинобудівного технікуму

1.1Законодавчі акти, що регламентують діяльність архівів

1.2Законодавчі акти, що регламентують діяльність архівного управління Кременчуцької міської ради та його структура

1.3 Коротка історична довідка про архів

1.4 Загальна характеристика фонду Крюківського машинобудівного технікуму

1.5 Головні етапи розвитку Крюківського машинобудівного технікуму 45

РОЗДІЛ 2. Особливості розвитку Крюківського машинобудівного технікуму 1944 - 1997 років за матеріалами фонду

2.1 Розвиток Крюківського машинобудівного технікуму в 1944 - 1948рр. за документами фонду з основної діяльності

2.2 Крюківський машинобудівний технікум у 1948 - 1973рр. за документами фонду з основної діяльності

2.3 Особливості розвитку Крюківського машинобудівного технікуму 1973 - 1997рр. за документами фонду з основної діяльності

2.4 Документи з діяльності громадських організацій

РОЗДІЛ 3. Охорона праці в архівному відділі Кременчуцької міської ради

3.1 Аналіз умов праці в архівному відділі Кременчуцької міської ради

3.2 Забезпечення електробезпеки в архівному відділі Кременчуцької міської ради

3.3 Розрахунок штучного освітлення в архівному відділі Кременчуцької міської ради

3.4 Організація пожежної безпеки в архівному відділі Кременчуцької міської ради

РОЗДІЛ 4. Напрямки підвищення ефективності діяльності архівного відділу Кременчуцької міської ради

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

архівний фонд документ машинобудівний технікум

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВР - Вісник Верховної ради

КПРС - Комуністична партія Радянського Союзу

РУ- 6 - Ремісниче училище № 6

УКБ КВБЗ - Управління капітального будівництва Крюківського вагонобудуванням

РРФСР - Російська Радянська Федеративна Соціалістична республіка

Од. зб. - Одиниці зберігання

ЛКСМУ - Ленінська Комуністична спілка молоді України

НКСМ - Народний комісаріат середнього машинобудування

Раднаргоспи - Радянські народні господарства

ЕК - Експертна комісія

ЕПК - Експертно - перевірна комісія

МК - місцевий комітет

ПК - Профспілковий комітет

ЕОМ - електронно - обчислювальна машина.

НАФ - Національний архівний фонд

КП України -Комуністична партія України

ВСТУП

Тема нашої роботи знаходиться на перетині щонайменше трьох наукових дисциплін: архівознавства, галузевої історії та краєзнавства. Відповідно актуальність дослідження можна розглядати в кількох аспектах.

По - перше, лібералізація економіки, ідеологічний плюралізм, пов'язані з проголошенням Акту незалежності України та розбудовою незалежної Української держави викликали глибинні зміни соціально - політичного та економічного життя країни. В пошуках відповіді на питання про причини сучасних проблем і негараздів, суспільна думка все частіше звертається до історичної пам'яті, історичного досвіду минулих поколінь. Проте стрімке падіння політичної культури та моральної складової в усіх видах діяльності українців, у тому числі й наукової, породжує в широких колах української громадськості зневіру в об'єктивності та неупередженості не лише оцінки сучасного стану нашого суспільства та перспектив на майбутнє, але і висновків щодо історичного минулого.

В історичних дослідженнях сьогодні зміщується акцент з посилання на авторитети, якими б визначними вони не були, на прискіпливе вивчення першоджерел. А відтак вперше за всю новітню історію України проявляється досить широка громадська зацікавленість архівною справою, документом як носієм історичної правди, станом місць зберігання документів, тобто національними архівами, та можливістю, за потреби, отримання вчасної і якісної необхідної інформації.

Підвищують інтерес до архівної справи справді неймовірні можливості сучасних інформаційних технологій, завдяки яким з'явилася можливість, наприклад, дізнатися про долю сотень тисяч радянських воїнів, котрі зникли безвісти на полях боїв Великої Вітчизняної війни та в фашистських концтаборах. Завіса невідомості, котра не давала спокою рідним та близьким зниклих захисників Вітчизни впродовж майже 70 років, піднімається за кілька хвилин завдяки простому натисканню на клавіші комп'ютера.

Можливості сучасних інформаційних технологій у поєднанні з багатством архівних фондів України по - справжньому невичерпні. Це і зумовлює ставлення до архівного документа сьогодні як до головного джерела наукових досліджень у гуманітарній сфері.

По - друге, перефразуючи відоме прислів'я “прекрасне поряд”, можна сказати “істина поряд”, маючи на увазі, що не лише центральні архіви зберігають до часу справжню, а не фальсифіковану історію, але й архіви місцеві, обласні, міські, районні, фонди яких поки що навіть не розпочали досліджувати по - справжньому. Саме місцеві архіви, як на нашу думку, зможуть суттєво посприяти в розвитку регіонального краєзнавства, піднести його на новий, більш високий рівень.

На жаль, однією з найболючіших проблем кременчуцького краєзнавства є майже повна втрата місцевих архівів - історичного, міського, відомчих, приватних, родинних у роки Великої Вітчизняної війни. Саме це одна з головних причин існування великих “білих плям” у місцевій історії, насамперед, дожовтневого та довоєнного періодів. Серед них історія освіти в Кременчуці. На сьогодні, не зважаючи на значне збільшення публікацій з історії рідного міста впродовж останніх двадцяти років, освітянська історія все ще перебуває поза межами кременчуцького краєзнавства. Відсутні публікації з історії дожовтневої освіти Кременчука, лише одна робота [14, 30с.] присвячена історії довоєнної освіти Крюкова, довоєнна школа Кременчука - суцільна “біла пляма”, повоєнна історія освіти в Кременчуці представлена лише монографіями: “Кременчуцький державний політехнічний інститут” [16, 281с], “Кременчуцький медичний коледж” та “45 років у небі над Кременчуком” [26, 186с.] з історії Кременчуцького льотного колледжу.

Науково - теоретичною базою дослідження з питань архівознавства та діловодства є теоретичні та практичні розробки вітчизняних вчених, таких як: Л.О. Драгомиров, К.Є. Новохатський [11], Ю.І. Палеха, Н.О. Леміш [19], Н. Ю. Рогожин [22], А.А. Соляник [23], М.В. Стенюков [24], К.А. Теренович [25].

Обділений увагою істориків - краєзнавців виявився і найбільш популярний серед кременчуцької молоді повоєнних часів - Крюківський машинобудівний технікум, 65-річчя з часу відновлення якого після знищення на початку Великої Вітчизняної війни, виповнюється в 2009 році. Можливо, на заваді вивчення та написання власної історії працівникам Крюківського машинобудівного технікуму стала структурна перебудова навчального закладу і перепідпорядкування його Кременчуцькому державному політехнічному інституту (зараз Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського). Університет, у свою чергу, наступного року має намір відсвяткувати перше десятиріччя з часу свого заснування. Таким чином, Крюківський машинобудівний технікум виявився на перетині двох ювілейних дат, що є додатковим приводом до осмислення його непростої історії. Ювілейні дати завжди спонукають до погляду в минуле, аби досвід успіхів і невдач став запорукою і пересторогою на шляху в майбутнє.

По - третє, система освіти в Україні зараз мовби завмерла в очікуванні подальших реформ. Впродовж усіх років незалежності освітянська громада активно обговорювала принципи та напрямки, шляхи та методи майбутнього реформування української школи. І якщо в 90-х роках найгучнішими були голоси, які стверджували необхідність створення нової української школи на засадах національної, народної педагогіки, то після підписання Болонської декларації головним напрямом розвитку системи освіти в Україні стає її уніфікація до загальноєвропейських стандартів. У зв'язку з цим постало питання про подальшу долю технікумів - однієї з ланок середньої спеціальної освіти, як вона склалася за радянських часів. Закладів, подібних технікумам в європейській структурі освіти не існує. Отже, технікуми чекають реформування. Якими будуть шляхи реформування поки що не відомо. Висловлюється думка про те, що найкращі з них за рівнем підготовки фахівців та матеріально - технічної бази можуть бути перетворені на структурні підрозділи вищої школи (що, власне, і відбулося з Крюківським машинобудівним технікумом у 1997 році), а решта будуть реформовані в професійно - технічні училища, котрі стануть готувати кваліфіковані робітничі кадри для вітчизняної промисловості. Та перш ніж розпочинати широкомасштабні реформи вітчизняної середньої спеціальної освіти, вищої школи, освіти загалом, доцільно, як на нашу думку, проаналізувати успіхи і здобутки, помилки і невдачі попереднього історичного періоду української освіти, аби переймаючи все краще з світового освітянського досвіду, не ігнорувати і не відкидати свого власного. Дослідження з історії технікумів мають доповнити і збагатити галузеву історію освіти нашої держави, котра на сьогодні вивчена далеко неповно.

Виходячи з міркувань, викладених вище, темою дипломної роботи було обрано “Фонд Крюківського машинобудівного технікуму архівного відділу Кременчуцької міської ради як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997рр.)”.

Об'єктом дослідження є джерелознавча база історії Крюківського машинобудівного технікуму (1944-1997рр.).

Предмет дослідження - фонд № 69 архівного відділу Кременчуцької міської ради “Крюківський машинобудівний технікум”.

На жаль, окреме дослідження, присвячене Крюківському машинобудівному технікуму, відсутнє як на рівні архівознавства, так і в краєзнавчій літературі. З історії архівного будівництва в Кременчуці існує, власне, тільки одна публікація директора міського архіву “Про розвиток архівної справи в м. Кременчуці (1933 - 2008 роки)” Л.І.Козлової.

Кременчуцьке краєзнавство відгукнулося на існування технікуму кількома короткими рядками. Зокрема, у путівнику по місту за 1985р. вміщена коротка оглядова стаття про Крюківський машинобудівний технікум [15,с. 76], в монографії “Кременчуцький державний політехнічний інститут” [16, 281с.] знаходимо фото навчального корпусу технікуму та згадку про факультет молодших спеціалістів (таку назву мав технікум у складі Кременчуцького державного політехнічного інституту наприкінці 90-х років минулого століття) в рекламному аркуші. Ще одна згадка про попередника Крюківського машинобудівного технікуму - Кременчуцький єврейський електромеханічний технікум, вміщена в книзі “Улицами старого Кременчуга” [17, с.89-90]. В “Нарисі історії Кременчука” [18, с.168] Крюківський машинобудівний технікум вказується як база, на якій було засновано Кременчуцький автомеханічний технікум. До речі, назва останнього вказана невірно “автомобільний” замість “автомеханічний”.

У зв'язку з вкрай обмеженими літературними джерелами, головним джерелом дослідження стали архівні матеріали. Це, найперше, фонд № 69, детальний огляд якого склав зміст даної роботи. А також відомчий архів технікуму з особових справ, який зараз зберігається в університеті.

Отже, як бачимо, і історія архівного фонду № 69, і історія Крюківського машинобудівного технікуму на рівні окремих досліджень ніким не опрацьовувалися. Тож ми ставимо собі за мету: вивчення архівного фонду № 69 як головного джерела дослідження історії Крюківського машинобудівного технікуму.

Виходячи з поставленої мети, головними завданнями вважаємо:

1) дослідження історії архівного відділу Кременчуцької міської ради та законодавчих актів, що регламентують його діяльність;

1) вивчення особливостей формування архівного фонду № 69;

2) виділення головних етапів розвитку Крюківського машинобудівного технікуму за 1944 - 1997рр.;

3) на основі документів фонду № 69 проаналізувати головні напрями основної діяльності Крюківського машинобудівного технікуму (розвиток матеріально - технічної бази, науково - методичної, навчально - виховної);

4) на основі документів фонду № 69 прослідкувати особливості діяльності громадських організацій технікуму - студентської профспілки та профспілки працівників технікуму;

5) дослідження умов роботи та збереженості матеріалів у архівному відділі (електробезпека та пожежна безпека);

6) за допомогою працівників архіву виявити недоліки та прорахунки в роботі архіву та розробити рекомендації щодо їх усунення та подолання на основі новітніх досягнень сучасних інформаційних технологій.

Розкриттю сформульованих завдань та досягненню поставленої мети підпорядкована структура диплому. Вона включає вступ, 4 розділи, кожен з яких закінчується короткими підсумками, та загальних висновків.

У вступі дається повна характеристика структури дипломної роботи: актуальність, мета, об'єкт, предмет, методи дослідження, завдання, новизна, наукове та практичне значення і складається із п'яти сторінок.

В основній частині згідно з завданнями, які ми поставили перед собою, були опрацьовані матеріали, написано 4 розділи, 115 сторінок.

У висновках підведено підсумок всієї роботи, яка була проведена: об'єкт і предмет дослідження проаналізований і вивчений, поставлені завдання виконані, результати досліджень зроблені, новизна, наукове та практичне значення визначені.

Основний зміст доповнює перелік документальних та літературних джерел, що нараховує 71 позицію, альбом ілюстрацій та додатки.

Наукова новизна роботи - вперше здійснюється спроба наукового дослідження фонду № 69 “Крюківський машинобудівний технікум”, визначаються особливості розвитку цього навчального закладу, виділяються історичні етапи його розвитку за матеріалами архівного фонду.

Наукове та практичне значення - результати дослідження архівного фонду можна використати як основу для написання монографії з історії Крюківського машинобудівного технікуму в лекційній і в пропагандистській роботі, як допоміжний матеріал для створення експозиції музею історії КДПУ імені Михайла Остроградського.

РОЗДІЛ 1. АРХІВНЕ УПРАВЛІННЯ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЯК ОДНЕ З ГОЛОВНИХ ДЖЕРЕЛ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ КРЮКІВСЬКОГО МАШИНОБУДІВНОГО ТЕХНІКУМУ

1.1 Законодавчі акти, що регламентують діяльність архівів

Архівна установа - це спеціалізований заклад чи структурний підрозділ, що забезпечує збирання, зберігання архівних документів та організацію використання їхньої інформації або здійснює управління, науково - дослідну та інформаційну діяльність в галузі архівної справи. Архівні установи у своїй діяльності керуються Конституцією, Законами України, постановами Верховної ради України, указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, розпорядженнями голів місцевих державних адміністрацій та голів міських рад.

Відповідно до ст. 54 Конституції України держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України з світовим співтовариством. Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Головним нормативно - правовим актом, що регулює діяльність архівних установ та відділів є Закон України “Про Національний архівний фонд та архівні установи”, який був прийнятий Верховною Радою України 24 грудня 1993 року [8].

Закон України "Про Національний архівний фонд та архівні у станови" визначає поняття НАФ як однієї із загальнонаціональних цінностей, фіксує його як об'єкт права, закладає єдині основи системи архівних установ, регулює суспільні відносини, пов'язані з формуванням, обліком, зберіганням і використанням НАФ, та інші основні питання архівної справи.

Цей Закон регулює відносини, пов'язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, унікального документу, особистого архівного документу, архівної справи, діловодства, архівної установи, архіву, архівного підрозділу, архівного відділу, державної архівної установи, приватного архівного зібрання, таємного архіву, користувача архівними документами, довідкового апарату, номенклатури справ, архівної довідки.

Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про Національний архівний фонд та архівні установи” НАФ - це сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації.

НАФ є складовою частиною вітчизняної й світової історико - культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, багатоаспектним масивом документів державних органів, підприємств, установ і організацій всіх форм власності, окремих громадян та громадських об'єднань, що зберігаються в архівосховищах України та приватних колекціях, а також документів вітчизняної історико - культурної спадщини, які перебувають за кордоном, та документів іноземного походження, що стосуються історії України, незалежно від часу їхнього створення, техніки і засобів відтворення. НАФ включає три основні групи документів, які становлять власність України:

а) документальні комплекси, що утворилися в різні історичні періоди на теренах сучасної України у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, установ, підприємств усіх форм власності, окремих осіб, що зберігаються на території України, відображають історію духовного і матеріального життя її народу та інших народів, мають наукову історико - культурну цінність, визнані такими відповідною експертизою і зареєстровані у порядку, передбаченому законом;

б) документи українського походження, що утворилися за межами України як результат діяльності української політичної та трудової еміграції, українських військових, культурно - освітніх та наукових установ, громадських об'єднань та окремих осіб і передані у власність України чи її громадян у порядку реституції, на підставі дарування, в інший спосіб, або зберігаються за межами України і відповідно до міжнародних угод підлягають повернення в Україну ( в оригіналах або копіях);

в) документи іноземного (неукраїнського) походження, що утворилися на теренах інших держав і, за різних обставин опинившись на території України, стали невід'ємною частиною історико - культурної спадщини її народу.

Національний архівний фонд України перебуває під охороною держави. Документи Національного архівного фонду є культурними цінностями, що не підлягають знищенню або безповоротному вивезенню за межі України і повинні постійно зберігатися на її території.

Документи Національного архівного фонду України можуть перебувати як у державній, так і у недержавній (колективній або приватній) власності. Право власності на документи Національного архівного фонду охороняється законом.

Державі належать архівні документи, що нагромадилися за час діяльності:

- органів державної влади та управління, державних та націоналізованих підприємств, установ і організацій, що діяли на території України, а також органів і формувань, що претендували у різні часи на державну владу;

- органів державної влади, банків, віднесених до державної власності, державних підприємств, установ і організацій, що діють на території України;

- державних підприємств, установ і організацій України, що діють за її межами;

- підприємств, установ і організацій змішаних форм власності, якщо в їх статутному капіталі переважає частка державної власності;

- установ релігійних конфесій до часу відокремлення церкви від держави;

- органів, підприємств, установ і організацій колишніх Компартії України і ЛКСМУ, інших політичних організацій, що ліквідовані або розпустилися;

- інших громадських організацій та об'єднань громадян до часу їх реєстрації відповідно до законодавства України про об'єднання громадян;

- ліквідованих недержавних підприємств, установ і організацій у разі відсутності правонаступників;

- юридичних і фізичних осіб, що надійшли на законних підставах у власність держави, у тому числі з-за кордону.

Територіальним громадам належать архівні документи, що нагромадилися за час діяльності органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ і організацій, а також інші архівні документи недержавної форми власності, одержані (придбані) на законних підставах у власність громади.

Документи Національного архівного фонду, що належать державі, підлягають постійному зберіганню в центральних і галузевих державних архівах, державному архіві в Автономній Республіці Крим, державних архівах областей, міст Києва і Севастополя, архівних підрозділах державних наукових установ (Національної та галузевих академій наук), музеїв і бібліотек.

Документи Національного архівного фонду, що належать територіальним громадам міст, підлягають зберіганню в архівних відділах міських рад. Інші територіальні громади належні їм документи Національного архівного фонду за угодами передають на постійне зберігання до державних архівів, у зоні комплектування яких вони перебувають.

Документи Національного архівного фонду, що належать державі і нагромадилися за час діяльності підприємств, установ і організацій, які перебувають у зоні комплектування архівних відділів міських рад, за угодами між зазначеними міськими радами і відповідними державними архівами можуть тимчасово зберігатися в архівних відділах міських рад.

Документи Національного архівного фонду, що належать територіальним громадам, за угодами між відповідними органами місцевого самоврядування і державними архівами передаються на постійне зберігання до державних архівів.

Документи Національного архівного фонду, що нагромадилися за час діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, тимчасово зберігаються в їх архівних підрозділах. Після закінчення визначених Держкомархівом України строків зберігання цих документів у зазначених архівних підрозділах органи, підприємства, установи і організації передають їх в упорядкованому стані, з належним довідковим апаратом і страховими копіями особливо цінних та унікальних документів на зберігання відповідно до державних архівів чи архівних відділів міських рад, у зоні комплектування яких вони перебувають.

Документи Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, не можуть бути об'єктом приватизації, купівлі - продажу або інших угод, пов'язаних з передаванням права власності, і надаються лише в тимчасове користування. Право власності на зазначені документи може бути передано лише згідно з міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, і законами України.

У разі ліквідації або реорганізації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ і організацій або зміни форми власності державних і комунальних підприємств, установ і організацій архівні документи, що нагромадилися за час їх діяльності, після проведення їх науково - технічного опрацювання передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) в упорядкованому стані правонаступникам зі збереженням власності держави, територіальної громади на зазначені документи. У випадках відсутності правонаступників або закінчення строків тимчасового зберігання, документи Національного архівного фонду передаються до відповідних державних архівів чи архівних відділів міських рад. Національний архівний фонд формується також із документів, що перебувають у власності:

- об'єднань громадян (професійних спілок, політичних партій і рухів, благодійних, екологічних, культурно-просвітницьких та інших об'єднань, спілок, фондів тощо) з часу їх реєстрації відповідно до законодавства України про об'єднання громадян;

- релігійних об'єднань і організацій з часу відокремлення церкви від держави;

- недержавних підприємств, установ і організацій (акціонерних товариств, корпорацій тощо) промисловості, сільського господарства, торгівлі, інших галузей економіки, науки, культури, соціальної сфери, засобів масової інформації;

- фізичних осіб.

Власники документів сприяють державним архівним установам у вирішенні питань проведення експертизи цінності цих документів та державної реєстрації у разі внесення їх до Національного архівного фонду.

Власники документів Національного архівного фонду забезпечують їх збереженість, подають до відповідних державних архівів відомості для здійснення державного обліку цих документів, забезпечують виявлення унікальних документів та подання їх анотованих переліків до зазначених державних архівів, також надають державним архівам можливість створювати і зберігати страхові копії зазначених унікальних документів. Передавання права власності на документи Національного архівного фонду, що не належать державі, територіальним громадам, а також зміна місцезнаходження, умов їх зберігання та користування ними здійснюються лише після попереднього письмового повідомлення державної архівної установи, яка здійснила державну реєстрацію цих документів.

Документи Національного архівного фонду, що перебувають у недержавній власності, можуть передаватися до державних архівних установ на постійне зберігання з передаванням права власності або на депоноване зберігання. Підставою для таких передавань є відповідні угоди між власниками документів чи уповноваженими ними особами і державними архівними установами або свідоцтва про право архівних установ на успадкування документів за заповітом.

У разі ліквідації недержавних підприємств, установ, організацій або смерті власника, за відсутності законних правонаступників чи спадкоємців, документи Національного архівного фонду, а також документи, що не мають власника або власник яких невідомий, надходять у власність держави, територіальної громади в установленому порядку.

Національні інтереси в архівній справі визначаються збалансованими інтересами особи, суспільства, держави і спрямовані на забезпечення повноти і цілісності Національного архівного фонду, його документальних комплексів та архівної інформації.

Інтереси особи у сфері архівної справи - це її право на законне володіння, розпорядження і користування архівними документами, на одержання і використання архівної інформації, що належить державі, територіальним громадам, на захист конфіденційної інформації про особу, що міститься в архівних документах.

Інтереси суспільства щодо архівної справи полягають у забезпеченні верховного права власності суспільства на Національний архівний фонд, створенні та підтриманні умов використання архівної інформації для самопізнання і самовдосконалення суспільства.

Серед власних інтересів держави у цій сфері є збереження архівних документів передусім державного походження як одного з найважливіших елементів державності, використання архівної інформації для забезпечення ефективного функціонування державних структур, чітке регулювання використання архівної інформації, що містить державну таємницю.

Забезпечення національних інтересів, пов'язаних з формуванням, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, полягає в забезпеченні розвитку архівної справи і захисту її від чинників, що створюють можливості несанкціонованого розповсюдження, крадіжки, втрати, псування, знищення, приховування, перекручення, підроблення, блокування архівних документів і архівної інформації, виснаження архівно-інформаційних ресурсів, зачіпання інтересів вітчизняних користувачів та інших загроз і небезпек.

Для забезпечення безпеки архівної справи має здійснюватися:

- прогнозування, виявлення й оцінка внутрішніх та зовнішніх загроз і небезпек;

- створення нормативної бази, розроблення і здійснення комплексу заходів щодо випередження, нейтралізації чи ліквідації зазначених загроз і небезпек;

- координація дій органів державної влади, архівних та інших установ щодо захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства, держави у цій галузі.

Державний архів є установою, що забезпечує формування Національного архівного фонду, облік і зберігання його документів та використання їх інформації.

Відповідно до призначення і мети діяльності архів за дорученням держави і в межах, визначених законодавством, здійснює певні повноваження держави щодо володіння, користування і розпорядження частиною НАФ, що належить державі і зберігається у зазначеному архіві згідно з його профілем і рангом. Архів може зберігати також документи НАФ, що не належать державі, і за дорученням їх власників здійснювати певні повноваження щодо володіння, користування і розпорядження цими документами.

Архів зберігає документи НАФ постійно. Частина місцевих архівних установ залежно від їх рангу зберігають документи протягом строків, визначених органом виконавчої влади вищого рівня, з наступним передаванням зазначених документів до відповідного державного архіву на постійне зберігання. У разі зміни форми власності на документи такі передавання оформлюються угодами.

Архів зберігає документи НАФ в особливому режимі, що забезпечує їх збереженість і збереженість інформації, що міститься в них, цілісність упорядкованих документальних комплексів (архівних фондів, архівних колекцій, архівних зібрань тощо), доступність їх для користувачів. Для цього архів веде комплектування, здійснює заходи щодо забезпечення збереженості документів, створює і вдосконалює довідковий апарат, забезпечує умови для користування документами, задовольняє інформаційні запити органів державної влади, інших юридичних осіб, забезпечує реалізацію конституційних прав фізичних осіб щодо одержання архівної інформації, з власної ініціативи здійснює використання архівної інформації в державних та суспільних інтересах, а також регулює доступ до документів, що спеціально охороняються законодавством.

Крім того, вище зазначений нормативно - правовий акт дає визначення НАФу та порядок його формування, визначає право власності на документи НАФу, облік та зберігання НАФу, порядок використання НАФу, систему архівних установ, фінансове, матеріально - технічне і кадрове забезпечення архівних установ, міжнародне співробітництво в архівній справі, відповідальність за порушення законодавства “Про національний архівний фонд та архівні установи”.

Архіви у своїй діяльності керуються також Основами законодавства України про культуру, законами про інформацію, про державну таємницю, про авторське право та суміжні права, про обов'язковий примірник документів, іншими законами, а також указами Президента України, що регулюють відповідні питання функціонування архівів.

Діяльність державних архівів та інших місцевих архівних установ регулюється також підзаконними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Державного комітету архівів України, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, виданими в межах їх компетенції та згідно із законодавством.

Нормативно - правові акти органів виконавчої влади і місцевого самоврядування визначають правовий статус відповідних архівів та їх працівників, регулюють порядок діяльності зазначених архівів як суб'єктів права, їх взаємовідносини з іншими юридичними і фізичними особами, питання реалізації загальних нормативних та методичних принципів організації архівної справи стосовно конкретних умов діяльності відповідних архівів.

1.2 Законодавчі акти, що регламентують діяльність архівного управління Кременчуцької міської ради та його структура

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” в нашій державі функціонує досить струнка система архівних установ.

Провідне місце в ній займають центральні державні архіви, що комплектують, зберігають і забезпечують користування документами тієї частини НАФ, яка становить державну власність та найвищу історичну цінність. Державні архіви класифікують на центральні та місцеві (обласні, міські, районні). Залежно від характеру зберігання документів їх поділяють:

а) архіви для постійного зберігання документів (центральні та місцеві);

б) архіви для тимчасового зберігання документів (тобто ті, що після закінчення встановленого терміну зберігання документів передають їх у профільні архіви чи знищують згідно встановлених правил).

За своїм рангом архівне управління Кременчуцької міської ради належить до міського рівня системи архівних установ. Цей ранг визначається рівнем органу, який утворив архів.

Діяльність архівного відділу Кременчуцької міської ради регулюється Конституцією України, указами Президента України та Кабінету Міністрів України, Законами України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” [8], “Про місцеве самоврядування” [4], “Про інформацію” [7], “Про звернення громадян”, “Про пожежну безпеку”, Державною програмою розвитку архівної справи на 2006 - 2010 роки, Основними правилами роботи державних архівів України, Положенням про умови зберігання архівних документів, Порядком введення державного обліку документів НАФу України, Порядком доступу до приміщень і на територію державних архівних установ, Положенням про порядок зупинення діяльності архівних установ, що не забезпечують збереженість документів НАФ або порушують вимоги щодо їх державної реєстрації, Порядком надання державними архівними установами допомоги юридичним і фізичним особам, які є власниками документів НАФ, у поліпшенні умов зберігання, реставрації, консервації, створенні страхового фонду і фонду користування документами; Типовим положенням про архівний підрозділ органу державної влади, органу місцевого самоврядування, державного і коммунального підприємства, установи та організації; Положенням про Центральну експертно - перевірну комісію Державного комітету архівів України, Правилами пожежної безпеки для державних архівних установ України, Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, Правилами охорони праці під час експлуатації електронно - обчислювальної техніки, крім того діяльність архівного відділу регулюється рішеннями Полтавської обласної ради, обласної державної адміністрації, Кременчуцької міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та рішеннями колегії, методичними рекомендаціями Державного комітету архівів України, Державного архіву Полтавської області, Положенням про архівний відділ Кременчуцької міської ради, Положенням про госпрозрахункову групу при архівному відділі Кременчуцької міської ради, що утримується за рахунок спеціальних коштів, які надходять від установ, організацій і підприємств за виконану роботу з науково - технічного опрацювання документів; посадовими інструкціями.

Відповідно до Положення основними завданнями відділу є:

- реалізація державної політики у сфері архівної справи і діловодства в межах своєї компетенції, здійснення управління архівною справою і діловодством на території міста:

- забезпечення дотримання законодавства України про Національний архівний фонд та архівні установи;

- забезпечення поповнення Національного архівного фонду документами, що мають місцеве значення, їх державної реєстрації, обліку, зберігання та використання їх інформації.

Відділ відповідно до покладених на нього завдань: складає і за погодженням подає міській раді пропозиції щодо роботи трудового архіву, з державним архівом області подає на затвердження міському голові плани розвитку архівної справи в місті та забезпечує їх виконання; забезпечує облік, зберігання і охорону документів; надає консультативно-методичну допомогу в організації його діяльності; інформує міську раду, державний архів області про факти втрати, знищення, пошкодження архівних документів, інші порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи; веде зведений облік архівних документів; подає належні відомості про них державному архіву області; організовує надання на договірних засадах послуг підприємствам, установам та організаціям, що перебувають у зоні комплектування відділу, з науково-технічного опрацювання документів та використання їх інформації, розроблення методичних посібників з архівної справи і діловодства, підвищення кваліфікації працівників архівних підрозділів та служб діловодства підприємств, установ та організацій; створює і вдосконалює довідковий апарат до документів Національного архівного фонду, що зберігається у відділі; інформує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації про склад і зміст документів, що зберігаються у відділі, надає документи Національного архівного фонду для користування фізичним та юридичним особам: видає підприємствам, установам і організаціям архівні довідки, копії та витяги з документів, що зберігаються у відділі, а громадянам - довідки соціально-правового характеру, а також іншим шляхом задовольняє запити юридичних і фізичних осіб щодо використання архівної інформації. Вивчає, узагальнює і поширює досвід роботи архівних установ: 3 працівники (державні службовці): начальник, головний спеціаліст, спеціаліст І категорії. Прибиральниця працює на 0,5 ставки за трудовою угодою. Чисельність працівників госпрозрахункової групи не змінилась: архівіст І категорії, архівіст II, архівіст [27].

В архівному відділі Кременчуцької міської ради працюють три спеціалісти: начальник архіву, головний спеціаліст, спеціаліст 1 категорії, а також госпрозрахункова група у складі трьох працівників.

Начальник архівного відділу здійснює загальне керівництво архівним відділом і контроль за роботою архівних підрозділів організацій, підприємств, установ міста; здійснює загальне керівництво архівним відділом і контроль за роботою архівних підрозділів організацій, підприємств, установ міста; забезпечує облік, зберігання і охорону документів Національного архівного фонду, що нагромадилися за час діяльності існуючих і тих, що діяли раніше на сучасній території міста, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; організовує і проводить роботу з експертизи цінності документів, створенню та удосконаленню науково-довідкового апарату, обліку фондів; очолює роботу з використання матеріалів архіву; контролює стан документальної частини діловодства архівних підрозділів організацій, підприємств, установ та закладів міста; організовує і проводить наради, консультації та семінари для працівників архівних підрозділів установ, організацій і їх діловодних частин з питань діловодства та архівознавства; складає списки підприємств, організацій, установ, закладів, які передають свої документи на архівне зберігання; розробляє річні плани розвитку архівної справи в місті Кременчуці; організовує своєчасне комплектування архівного відділу документами, які підлягають надходженню на зберігання до відділу; проводить комплектування архівного відділу документами особового походження та громадських організацій; перевіряє правильність експертизи цінності документів і відбору документів для зберігання в установах, організаціях, підприємствах міста, бере участь у роботі їх експертних комісій; організовує надання допомоги підприємствам, організаціям, установам на договірних засадах у виконанні робіт з впорядкування документів, розробки нормативно-методичних рекомендацій, які регламентують діловодство і роботу архівних підрозділів підприємств, установ, організацій; веде зведений облік архівних документів, що зберігають органи місцевого самоврядування, комунальні підприємства, установи і організації - джерела комплектування відділу та документів Національного архівного фонду, що належать громадянам, подає належні відомості про них Державному архіву Полтавської області; інформує виконавчий комітет міської ради про стан архівної справи в місті, виносить на розгляд міської ради і її виконавчого комітету проекти рішень і розпоряджень з питань, що входять у сферу діяльності архівного відділу; здійснює контроль за виконанням рішень міської ради, рішень і розпоряджень виконавчого комітету, а також органів вищого рівня з питань, що стосуються діяльності архівного відділу; інформує виконавчий комітет міської ради про факти загублення, пошкодження, незаконного знищення документів в установах, організаціях, підприємствах міста для притягнення до відповідальності в установленому законом порядку осіб, винних у цьому; організовує створення і вдосконалення довідкового апарату до документів Національного архівного фонду, що зберігаються у відділі; вивчає, узагальнює і поширює досвід роботи архівних установ; займається поточним та перспективним плануванням роботи архівного відділу і госпрозрахункової групи, складає статистичну звітність [28].

Головний спеціаліст виконує обов'язки начальника відділу та виконує роботу спеціаліста І категорії на час їх відсутності [31].

Він організовує розробку схем фондування та розміщення фондів в архівосховищах;надає практичну і методичну допомогу в роботі госпрозрахункової групи з науково-технічної обробки документів; видає підприємствам, установам і організаціям, громадянам архівні довідки, копії та витяги з документів, що зберігаються в архіві, друкує їх; готує відповіді на запити юридичних і фізичних осіб щодо використання архівної інформації, друкує їх; веде журнали реєстрації вхідних і вихідних документів, контролює строки виконання; здійснює контроль за дотриманням в сховищах температурно-вологісного режиму, надає пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи; здійснює каталогізацію документів справ визначених фондів, здійснює формування карток закаталогізованих справ за роками і фондами; готує матеріали для виставок та експозицій; готує інформацію для ЗМІ, бере участь у нарадах, семінарах, науково-практичних конференціях та інших заходах; працює з дослідниками, надає їм документи для роботи, відповідає за роботу читального залу; впроваджує сучасні інформаційні технології. З усіма відвідувачами, з усіма запитами уже більше 10 років успішно справляється головний спеціаліст відділу Н.М. Перепельченко.

Спеціаліст І категорії надає необхідні відомості для складання звітів про стан і обсяг документів Національного архівного фонду, що зберігаються в архівних підрозділах підприємств, організацій, установ, і бере участь в їх складанні; розробляє плани комплектування архівного відділу документами і забезпечує їх виконання; надає методичну і практичну допомогу підприємствам, організаціям, установам з питань складання номенклатур справ, інструкцій з діловодства, роботи архівних підрозділів та експертних комісій; бере участь у семінарах, нарадах для працівників, відповідальних за діловодство і архів, з питань організації зберігання документів, діловодства; проводить перевіряння наявності справ, експертизу цінності документів, за результатами складає акти; проводить науково-технічне опрацювання документів міської ради; здійснює каталогізацію документів справ визначених фондів, здійснює формування карток закаталогізованих справ за роками і фондами; готує матеріали для виставок та експозицій; готує інформацію для ЗМІ, бере участь у нарадах, семінарах, науково-практичних конференціях та інших заходах [30].

Облік документів, перевірку наявності та стану документів архіву веде спеціаліст I категорії Олена Володимирівна Базавлук.

Важливу і складну ділянку роботи -- науково - технічне опрацювання документів на договірних засадах виконує госпрозрахункова група у складі З архівістів: Н.М. Волошина - архівіст І категорії, Ж.О. Винокур - архівіст II категорії, І.О. Раскачанська - архівіст.

Їм потрібно так багато знати, щоб якісно і в строк виконати замовлення. І вони з честю справляються, постійно вдосконалюють свої вміння і знання. За 2008 рік виконали 37 замовлень на суму 75051- 31 грн.

Відповідно до Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" та Порядку утворення та діяльності комісій з проведення експертизи цінності документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року N 1004, державний орган, орган місцевого самоврядування, державне та комунальне підприємство, установа та організація (далі - юридична особа) утворює експертну комісію (далі - ЕК) для організації і проведення попередньої експертизи цінності документів, що утворилися в процесі її діяльності, та подання результатів експертизи цінності документів на розгляд експертно-перевірної комісії (далі - ЕПК) державної архівної установи (ЕК архівного відділу райдержадміністрації, міської ради), у зоні комплектування якої вона перебуває [29]. ЕК є постійно діючим дорадчим органом. Рішення ЕК затверджуються керівником юридичної особи, після чого стають обов'язковими для виконання структурними підрозділами. У своїй діяльності ЕК керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативними актами, наказами Державного комітету архівів України (далі - Держкомархів) та положенням, затвердженим ва підставі цього Типового положення. До складу ЕК, який затверджується керівником юридичної особи, входять керівники служби діловодства та архівного підрозділу юридичної особи, працівники структурних підрозділів, а також представники ЕПК (ЕК) державного архіву (архівного відділу райдержадміністрації, міської ради), у зоні комплектування якої вона перебуває.

Головою ЕК призначається, як правило, заступник керівника юридичної особи, а секретарем - керівник її архівного підрозділу, або особа, відповідальна за архів. Секретар ЕК за рішенням голови забезпечує скликання засідань комісії, складає протоколи, доводить до відома структурних підрозділів юридичної особи та окремих осіб рішення комісії, здійснює облік і звітність про проведену роботу, веде документацію ЕК і забезпечує її збереженість. ЕК працює відповідно до річного плану, який затверджує керівник юридичної особи, і звітує перед ним про проведену роботу. Завданням ЕК юридичної особи є організація та проведення експертизи цінності документів, що утворилися в діловодстві юридичної особи. ЕК юридичної особи приймає рішення про схвалення та подання до ЕПК (ЕК архівного відділу райдержадміністрації, міської ради) проектів таких документів:

- описи справ постійного зберігання, внесені до Національного архівного фонду (далі - НАФ);

- описи справ з особового складу;

- номенклатури справ;

- інструкції діловодства;

- положення про служби діловодства, архівні підрозділи та ЕК;

- анотовані переліки унікальних документів НАФ;

- акти про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ;

- акти про вилучення документів з НАФ.

1.3 Коротка історична довідка про архів

Основою радянського архівного будівництва став декрет “Про реорганізацію і централізацію архівної справи в РРФСР”, підписаний В.І.Леніним 1 червня 1918 року, відповідно до якого документи відомчих архівів, державних установ та архіви приватних осіб оголошувалися державною власністю. Заборонялося знищення документів і для їх збереження створювалися державні архіви.

Проведення цього декрету в життя на Полтавщині, як і по всій Україні, гальмувала військова інтервенція і громадянська війна.

У 1922 році на базі ліквідованої губернської архівної комісії та архівної секції Полтавського губернського комітету з охорони пам'яток мистецтв та старовини було створено Полтавське губернське архівне управління, якому надавалося право, з дозволу Харківського Центрального архівного управління, створювати повітові архівні управління. У період з 30 липня 1920 року по 30 листопада 1922 року існувала Кременчуцька губернія і, відповідно, була створена Кременчуцька губернська архівна комісія.

Повітові архівні управління не були створені, бо уже в 1923 році розпочинаються нові адміністративно - територіальні реформи (завершені в 1925 році), відповідно до яких ліквідуються губернські установи. Вся територія Української республіки поділяється на 41 округ, серед яких були Полтавський та Кременчуцький. У 1925 році замість Полтавського губернського архівного управління створюється Полтавське окружне архівне управління І категорії.

У місті Кременчуці у 1925 році створюється окружне архівне управління ІІІ категорії, у штаті якого було 2 працівники.

У 1930 році ліквідовано округи, а окружні архівні управління реорганізовано у міські архівні управління.

Згідно з циркуляром Центрального архівного управління від 23 лютого 1932 року міське архівне управління в Кременчуці реорганізовано в державний історичний архів, з 1932 року по 1941 рік - Кременчуцький державний історичний архів. У 1941 році Кременчуцький історичний архів перетворюється у філію Державного архіву Полтавської області.

Будинок Кременчуцького державного історичного архіву був двоповерховий, складався з 13 кімнат ( колишня хоральна синагога - вулиця Преображенська, пізніше Червоноармійська, зараз Квартальна). Приміщення цілодобово знаходилося під охороною.

У Кременчуцькому державному історичному архіві на початок війни на зберіганні були документи з 1648 по 1940 рік, загальна кількість фондів - 1753, одиниць зберігання -- 487636, а також книжковий фонд бібліотеки закритого типу кількістю 15000 екземплярів книг.

Дореволюційних фондів було 145, з яких 100 фондів - „Церкви", решта 45- фонди різних дореволюційних установ, підприємств міста, серед них фонди: Кременчуцької повітової управи, Кременчуцької міської Думи, Кременчуцького жандармського управління, Революційного комітету та ін.

Газетний фонд складався із 36 комплектів місцевих газет - 6848 примірників.

Штатних працівників Кременчуцького державного історичного архіву станом на 01.06.1939 року було 16 чоловік. Висококваліфікованих спеціалістів у штаті бракувало. Працівники архіву, в тому числі й наукові співробітники, були з початковою освітою, і тільки практична їх робота і досвід в архівній справі, самопідготовка приводила до виконання поставлених завдань.

Безгосподарності та зловживань не було помічено, всі директиви вищестоячих органів втілювалися в життя. Оклад директора складав 500 крб., старших архівних технічних працівників 250 - 300 крб., технічних працівників 150 - 175 крб. У різні роки сумлінно працювали, зберігаючи культурну спадщину кременчужан, архівісти М.М. Могилевський, В.П. Павленкова, Є.С. Турчина, О.П. Намінас, Степанченко, Шатохіна (в архіві залишилися лише такі дані про них).

Відповідно до циркуляру Центрального архівного управління від 23 лютого 1932 року в місті Кременчуці архівосховище міської ради ( паралельно з діяльністю Кременчуцького історичного архіву), перетворилося в міський архів, на який покладалося архівне будівництво в місті. У штатному розкладі виділялася одиниця завідуючого архівом, окрім того рекомендувалося виділити одиницю для технічної роботи.