Фонд Кременчуцького машинобудівного технікуму міського архіву як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997)

Кременчуцький міський архів організовано в 1933 році. Приміщення, що відводилося для міського архіву, розташовувалося у будинку міського виконавчого комітету (вул. Леніна, 48), складалося з двох окремих кімнат, устаткованих стелажами. Міський архів обслуговував і місто, і організації сільського району. До нього надходили справи про діяльність підприємств, установ, організацій міста і району, створених за радянські часи.

Безжальна війна знищила культурне надбання нашого міста, документи також.

Актами засвідчено, що матеріали Кременчуцького державного історичного архіву були знищені, спалені німецькими військами у кількості 1703 фонди, 467636 одиниць зберігання при відступі за 4 дні до звільнення міста 25 вересня 1943 року.

Про матеріальні збитки, нанесені міському архіву під час проведення бойових дій німецькими військами, було укладено акт 17 серпня 1944 року, в якому відображено, що 25 вересня 1943 року документальні матеріали у кількості 17150 одиниць зберігання повністю знищені шляхом спалення німецькими солдатами. І тільки 50 фондів, 20000 одиниць зберігання Кременчуцького історичного архіву залишилися для наступних поколінь; вони були евакуйовані в м. Шадринськ Курганської області. Після звільнення Полтавщини повернені, але вже не до Кременчука, а до Державного архіву Полтавської області.

Після звільнення Кременчука від фашистських загарбників міський архів відновив свою діяльність. Він розташовувався за адресою вулиця Пушкіна, 49.

З лютого 1963 року організації та установи сільської місцевості відокремлені у зв'язку з утворенням Кременчуцького районного архіву.

З 1963 р. Кременчуцький міський архів переїхав у нове приміщення по вулиці Жовтневій, 27, де він знаходиться і зараз. Фонди архіву постійно поповнювалися документами з діяльності органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств, закладів освіти, охорони здоров'я, культури, підприємств торгівлі, громадського харчування, транспорту, зв'язку і т. п. Як на нашу думку, найбільш повними та цікавими фондами є:

1.Крюківський машинобудівний технікум управління кадрів і учбових закладів Міністерства важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР. (Ф. 69 з 1944 року);

2. Міський відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради депутатів трудящих. (Ф. 12 з 1943 року);

3. Кременчуцьке середнє професійно - технічне училище № 6 ім. М.С. Новохатька. (Ф. 237 з 1945 року);

4. Кременчуцька міська прокуратура. (Ф. 148 з 1948 року).

5. Дирекція будівництва нафтопереробного заводу. (Ф.Р-8985 з 1959року);

6. Кременчуцьке льотне училище. (Ф.Р-8781 з 1960 року);

7. Дирекція будівництва заводу литва і штамповок.(Ф.Р-8984 з 1962року);

8. Всесоюзний науково - дослідний і проектно - технологічний інститут вагонобудування. (Ф.Р-8976 з 1965 року);

9. Кременчуцький завод технічного вуглецю. (Ф.Р-8971 з 1966 року).

Вони і досі є актуальними, відображають значні успіхи Кременчука як в історії України, так і близького та далекого зарубіжжя.

Завідуючим міським архівом з 1947 по 1957 рік були: Марія Іванівна Скляр, Н.Є. Передерій. Артюхова Галина Іванівна працювала на цій посаді з 1957 по 1972 рік. Результатами роботи цих архівістів користуємося ми і нині.

З 1972 по 1995 рік беззмінним керівником архіву була Шаблій Людмила Миколаївна, вимогливий і принциповий працівник. За роки її роботи фонди зросли до 45117 одиниць зберігання, активно використовувалися дослідниками. Систематично велася робота в нижніх ланках -- в архівних підрозділах підприємств, установ та організацій міста. Питання ведення діловодства та архівної справи розглядалися на засіданнях виконкому міської ради.

У період незалежності ( з 1991 року) архіву, як і всій державі, довелося і організовувати нові фонди, бо з'явилися нові установи і підприємства, і долати проблеми, формувати відповідні умови зберігання документів, інформатизації архівної справи, а також відповідно до вимог часу формувати ще один архів у місті - Трудовий - (грудень 1996 рік) для зберігання і використання документів з особового складу ліквідованих підприємств, установ та організацій на території міста.

Цей архів нині дуже актуальний, у ньому налічується 705 фондів (26660 одиниць зберігання); за 2008 рік надано 5013 довідок, необхідних для забезпечення законних інтересів громадян.

Любові Іванівні Козловій, завідуючій міським архівом з 1995 по 2006 рік, всі ці питання довелося вирішувати з нечисленним складом архівістів, лише 2 працівники, бо госпрозрахункова група розпалася у 1995 році. Надія була на власні сили, підтримку міської влади, розуміння керівників та архівістів підприємств і установ міста.

Незмінно стабільно працювали справжні фахівці своєї справи і патріоти міста на вагонобудівному, автомобільному заводах, тютюновій фабриці, кондитерській фабриці, нафтопереробному заводі, заводі дорожніх машин, колісному заводі, льотному училищі, міських районних радах, педучилищі та ін.

Повернулася до архіву віддана своїй справі Шутко Віра Іванівна, яка продовжила роботу, що зберігатиметься віками, і Ятло Павло Іванович, ветеран архівної справи.

Віра Іванівна Шутко є взірцем для молодих архівістів. З 1970 року проводила науково-технічне опрацювання документів. Принципова, вимоглива, з глибокими знаннями (бо підвищувала кваліфікацію у Московському державному історико - архівному інституті), доброзичлива, спокійна і врівноважена, вона працювала на найскладніших ділянках роботи, тільки їй довіряли працювати з секретними документами. А для Павла Івановича Ятло потрібні були великі обсяги роботи і далекі відстані. Брав для роботи потужні підприємства, і не лякали його ніякі маршрути: чи то північний промисловий вузол Кременчука, чи підприємства Кременчуцького, Глобинського і Козельщинського районів.

Значний внесок у розвиток архівної справи внесли Тищенко Віра Іванівна, Ткаченко Людмила Анатоліївна, Руденко Ніна Михайлівна, Лівшиць Раїса Семенівна, Баля Тамара Степанівна, О.М. Бугаєць, Афанасьєва Ольга Олександрівна.

Любов Іванівна Козлова, Валентина Іванівна Добрунова, Наталія Миколаївна Перепельченко за роки своєї діяльності, крім зазначених раніше досягнень та Трудового архіву, укомплектували фонди особового походження, які дуже цінуються і архівістами, і науковцями. Це такі фонди як:

- „Євселевський Лев Ісаакович - доктор історичних наук, краєзнавець" (Ф. 240);

- „Твердохліб Микола Федорович - кандидат технічних наук" (Ф. 243);

- „Заслужені люди міста Кременчука" (Ф. 234);

- „Письменник Григорій Михайлович Терещенко" (Ф. 170) Створювалися ці фонди за допомогою та активною участю незмінного куратора Гудим Валентини Володимирівни, заступника директора Державного архіву Полтавської області.

Прийнятий у грудні 1993 року Верховною Радою Закон України „Про Національний архівний фонд та архівні установи" [8] з наступними змінами відіграв значну роль у законодавчому забезпеченні архівної справи, відкритості і доступності архівів, їх динамічного поповнення новими документами, більш широкого задоволення потреб громадян і держави в архівній інформації, а також у піднесенні суспільного престижу архівної справи та піднятті іміджу архівістів, наданні їм соціальних гарантій.

Відповідно до цього закону міський архів з 2002 року має офіційну назву Архівний відділ Кременчуцької міської ради( Рішення VІІ сесії міської ради ІV скликання від 05.11.2002 року), є структурним підрозділом виконкому міської ради.

Виконує делеговані державою повноваження: «зберігання документів Національного архівного фонду, що мають місцеве значення, і управління архівною справою та діловодством на відповідній території» згідно із ст. 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” [4].

Документи органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій, а також документи, що передані архівному відділу міської ради іншими юридичними і фізичними особами без збереження за собою права власності, є власністю територіальної громади міста Кременчука.

Змінилися і списки підприємств, установ та організацій, які передають документи до архіву, комплектують Національний архівний фонд.

Та незмінним залишається високий рівень відповідальності за створення, збереження і використання архівних документів.

Над створенням документів працює багато спеціалістів всього міста, зберігають їх, надають можливість використовувати ретроспективну інформацію, віддані своїй справі архівісти: спокійні і виважені, терплячі і таємничі, серйозні і відповідальні за кожне слово і діло:

Станом на 01.12.2008 всього у міському архіві 120 фондів, 50796 од. зб. документів управлінської діяльності та особового походження, в тому числі: управлінські документи - 86 фондів, кількість довідкового апарату - 172 описи, 49444 одиниць зберігання; документи особового походження - 5 фондів, кількість довідкового апарату - 26 описів, 1291 одиниця зберігання; фотодокументи - 61 одиниця зберігання, кількість довідкового апарату - 1 журнал; фотоальбоми - 13 одиниць зберігання, кількість довідкового апарату - 1 журнал [табл. 2].

Кількість видань у фондах науково - довідкової бібліотеки архіву:

- книг і брошур усього, в тому числі заінвентаризовано 178 одиниць зберігання;

- річних комплектів журналів - 43 комплекти, номерів журналів у тому числі заінвентаризовано - 340 одиниць;

- річних підшивок газет усього, в тому числі заінвентаризовано - 49 підшивок.

Активно використовуються фонди виконавчих комітетів міської і районних рад, управління головного архітектора, автомобільного заводу, фонду особового походження „Євселевський Лев Ісаакович -- доктор історичних наук, краєзнавець", „Твердохліб Микола Федорович -- кандидат технічних наук", колекція документів „Заслужені люди міста Кременчука".

Найбільше запитів в останні роки надходить від юридичних осіб про підтвердження майнових прав, виділення земельних ділянок під забудову, усиновлення (удочеріння), підтвердження трудового стажу.

Найцікавішою тематикою досліджень у 2008 році були: „КрАЗ: люди, завод, автомобілі"; „Наукова школа Л.Євселевського у контексті розвитку історичного краєзнавства на Полтавщині 2-ої половини XX століття".

Архівний відділ Кременчуцької міської ради є невід'ємною ланкою між минулим теперішнім і майбутнім.

Документи, які в ньому зберігаються, являються надбанням українського народу. З одного боку це невелика будівля, а з іншого - цілий світ історії нашого міста.

Працівники архіву знають, що виконують роботу, яка зберігатиметься постійно і наступні покоління за цими документами вивчатимуть історію, оцінюватимуть внесок у розвиток суспільства, культурне надбання народу.

1.4 Загальна характеристика фонду Крюківського машинобудівного технікуму

Помітне місце серед усіх документів архіву, його фондів, посідає фонд Крюківського машинобудівного технікуму № 69, заснований 1 січня 1964 року.

Цей фонд складається з справи фонду, картки фонду, наглядової справи, описів та справ постійного зберігання. Справа фонду( на кожний новостворений фонд заводиться така справа, яка зберігається у папці з клапанами у другій шафі), куди вносяться:

- акти приймання - передавання справ на постійне зберігання;

- акти перевіряння наявності та стану справ;

- довідки про перевіряння ( комплексні, контрольні, тематичні);

- аркуші перевіряння;

- акти про експертизу цінності документів;

- акти про каталогізацію фонду;

- акти про виявлення не облікових документів;

- акти про технічні помилки та інші акти.

Акти та інші документи, що фіксують зміну назви, категорію фонду, кількості, складу і стану його документів приєднуються до справи фонду, тільки з позначкою про внесення відповідних змін до облікових документів. Справи фондів, що увійшли до складу об'єднаного архівного фонду, приєднується до справи новоствореного об'єднаного фонду. Справи фондів розміщуються у порядку номерів фондів.

Картка фонду[табл.4]. В ній фіксується процес надходження документів:

1 січня 1964 року до архіву надійшли документи за 1944 - 1948 роки у кількості 30 одиниць зберігання і ці матеріали увійшли в п'ять описів.

24 травня 1965 року надійшли документи за 1949 - 1960 роки - 155 одиниць зберігання, які теж увійшли в п'ять описів.

14 червня 1967 року архів поповнився документами за 1961 - 1962 роки - 31 одиниця зберігання, які занесені до першого опису.

6 березня 1968 року до першого опису були внесені документи 1963 року в кількості 15 одиниць зберігання.

15 жовтня 1969 року до архіву потрапило 15 одиниць зберігання за 1964 рік, які можна знайти в першому описі.

19 квітня 1971 року архів прийняв документи технікуму за 1965 рік - 13 одиниць зберігання, перший опис.

25 травня 1972 року в перший і другий описи увійшли документи за 1963- 1969роки - 70 одиниць зберігання.

27 лютого 1975року 32 одиниці зберігання за 1968 - 1969 знаходяться в першому описі.

14 грудня 1979 року до архіву на постійне зберігання надійшли документи 1970 - 1973 років( перші три описи) - 91 одиниця зберігання.

9 лютого 1981року за 1974 - 1975 роки технікум віддав документи на постійне зберігання, які були внесені до трьох описів і склали 60 одиниць зберігання.

17 березня 1983 року архівний відділ поповнився документами 1976 - 1978 років у кількості 72 одиниці зберігання ( 1-3 описи).

25 лютого 1987року додалось 106 одиниць зберігання за 1979 - 1981 роки ( перші три описи).

27 березня 1989 року на постійне зберігання архів прийняв документи 1981- 1983 років - 105 одиниць зберігання ( 1- 3 описи).

16 листопада 1995 року надійшли документи за 1983- 1985 років - 70 одиниць зберігання ( 1-ий опис).

7 грудня 1995 року технікум надав документи за 1985 - 1989 роки на постійне зберігання у кількості 98 одиниць зберігання, які теж увійшли в перший опис.

1 грудня 1998 року надійшли документи за 1989 - 1997 роки( 1-ий опис) - 79 одиниць зберігання.

На нинішній момент всі п'ять описів було об'єднано в один опис, в який входять документи з основної діяльності 1944 - 1997 років ( другий і третій описи складають документи з діяльності громадських організацій).

Таку має структуру фонд № 69 “Крюківський машинобудівний технікум”, який нараховує 1032 одиниці зберігання за 1944 - 1997 роки [табл. 3].

Фонд № 69 - Крюківський машинобудівний технікум має три описи.

Опис №1 ( основний) справ постійного зберігання за 1944 - 1997 роки “ Крюківський машинобудівний технікум відділу учбових закладів міністерства транспортного машинобудування СРСР місто Крюків-на-Дніпрі Полтавської області” - три примірника, 837 одиниць зберігання.

Опис № 1( додатковий) справ постійного зберігання за 1969 - 1979 роки - три примірники, 23 одиниці зберігання.

Опис № 1 (основний) і опис № 1 (додатковий) сформовані із справ постійного зберігання з основної діяльності: накази керівних органів, накази директора з основної діяльності, в яких знайшли відображення основні питання діяльності:

- про визначення атестаційної комісії на навчальний рік;

- про підсумки навчального року;

- про закріплення тем дипломного проектування;

- про технологічну практику;

- про державну екзаменаційну комісію та інше.

У фонді відклалися протоколи засідань педагогічної ради, документи предметних (циклових) комісій, текстові і статистичні звіти про роботу технікуму за навчальний рік, затверджені штатні розклади, річні звіти про виконання кошторису видатків, плани навчально-методичної, політико-виховної роботи, річні бухгалтерські звіти, документи ліквідаційної комісії і т. п.

Документи з особового складу: накази директора з особового складу працівників; протоколи засідань державних кваліфікаційних комісій; тарифікаційні списки викладачів; плани персонального розподілу фахівців; протоколи засідань комісії з розподілення; відомості обліку успішності учнів вечірнього відділення; лицьові рахунки з заробітної плати; розрахункові відомості з заробітної плати; особові справи та картки звільнених працівників за період з 1944 по 1997 роки зберігалися у відомчому архіві технікуму, а в 1997 році передані на зберігання до відомчого архіву Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського.

У міському архіві зберігається лише для контролю опис № 1 з особового складу за 1989 - 1997 роки.

Опис № 2 справ постійного зберігання за 1963- 1983 роки “ Місцевий комітет профспілки працівників машинобудування Крюківського машинобудівного технікуму” - три примірники, 80 одиниць зберігання (дод. А).

Опис № 3 справ постійного зберігання за 1968- 1983 роки “Профспілковий комітет профспілки працівників машинобудування Крюківського машинобудівного технікуму” - три примірники, 92 одиниці зберігання (дод. Б).

До складу описів № 2 і № 3 входять протоколи засідань профспілкового комітету; місячні квартальні плани роботи комітету; кошториси прибутків і видатків; статистичні звіти; протоколи загальних профспілкових зборів; протоколи звітно-виборчих профспілкових зборів; документи профспілкового комітету учнів і т.н.

Формування справ проводилося згідно з номенклатурою справ. Склад документів кожної справи відповідає її назві. Документи в межах року систематизувалися за номінально-хронологічною ознакою.

Фізичний стан документів задовільний. Документи постійного зберігання по вересень 1997 року передані на зберігання в міський архів.

- Наглядова справа( зберігається у папці з клапанами у першій шафі):

- історична довідка, передмова та доповнення до історичної довідки - вкладається до описів справ;

- паспорт архівного підрозділу установи - фондоутворювача;

- інструкції з діловодства;

- положення про ЕК (Експертна комісія);

- положення про архівний підрозділ;

- копія наказу про створення ЕК (Експертна комісія);

- номенклатура справ за невпорядковані роки;

- витяги з рішень ЕПК (Експертно-перевірна комісія) Державного архіву області;

- передмови, описи впорядкованих справ, ще не прийнятих до архіву;

- відомості про користування документами фонду;

- листування з фондоутворювачами.

Найбільш повно у фонді № 69 “Крюківський машинобудівний технікум” представлені документи з основної діяльності навчального закладу із 1944 до 1997р. Вони дозволяють прослідкувати особливості адміністративно-господарської, науково-методичної, навчально-виховної діяльності технікуму як у межах кожного року, так і впродовж виділених нами періодів і підперіодів.

До основних справ, номенклатура яких залишається незмінною в 1944-1973 роках, відносяться річний кошторис витрат та текстовий звіт про роботу за відповідний рік (дод. В). У 1944 році обов'язковими були річні бухгалтерські звіти, їх змінюють статистичні звіти, до обов'язкових документів долучаються плани прийому учнів та випуску спеціалістів. І якщо бухгалтерські та статистичні звіти, кошторис витрат дають змогу прослідкувати кількісні зміни в розвитку навчального закладу (дод. Г): зростання заробітної плати викладачів та стипендій студентів, збільшення чи зменшення планів прийому учнів чи випуску спеціалістів, збільшення чи зменшення асигнувань на розвиток матеріально-технічної бази і т. п., то якісні зміни: вдосконалення навчально-методичної роботи, форми і методи виховної роботи, зв'язки технікуму з промисловими підприємствами міста, участь учнів та викладачів у громадсько-політичному житті країни, долі випускників розкривають саме текстові звіти, обсяги яких суттєво зростали (від 10 сторінок у 1944 році до 90 сторінок у 1973 році) [33, 15 арк.].

Текстові звіти не лише фіксують успіхи та прорахунки в діяльності Крюківського машинобудівного технікуму, але й змальовують, попри канцелярський стиль, живу картину відродження не тільки технікуму, а й міста загалом. Особливо ці риси притаманні менш заформалізованим документам 40-х років.

Отже, фонд № 69 “Крюківський машинобудівний технікум”, створений впродовж 45 років. Відображає більш ніж 50-річну історію цього навчального закладу: від 1944 року - часу відродження технікуму з руїн Великої Вітчизняної війни до 1997 року, коли технікум був підпорядкований як один із структурних підрозділів Кременчуцькому державному політехнічному інституту. Фонд № 69 складається з трьох основних та одного додаткового описів, що зберігаються в архівному відділі Кременчуцької міської ради та одного опису з особового складу, що знаходиться у відомчому архіві Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського.

Загалом у фонді представлено 1032 одиниці зберігання, в тому числі справи постійного зберігання з основної діяльності - 837 одиниць зберігання, (опис № 1 (основний) та опис № 1 (додатковий)) та справи постійного зберігання з діяльності громадських організацій - 172 одиниці (опис № 2 - 80 одиниць зберігання; опис № 3 - 92 одиниці зберігання).

1.5 Головні етапи розвитку Крюківського машинобудівного технікуму

Повна, послідовна, підтверджена документально історія Крюківського машинобудівного технікуму розпочинається з 1944 року. Більш ранні періоди прослідковуються лише фрагментарно з довідкових видань дореволюційного періоду та з мемуарних джерел довоєнної пори. І. Федотов - директор Крюківського машинобудівного технікуму в 1949 - 1975 роках стверджував, посилаючись на спогади довоєнних випускників, що попередником Крюківського машинобудівного технікуму був Кременчуцький єврейський електромеханічний технікум, котрий, у свою чергу, виник у1927 році на базі єврейської професійної школи, заснованої єврейською громадою Кременчука в 1902 р. Знаходився довоєнний технікум по вулиці Червоноармійській, 31 (до революції Преображенська, зараз Квартальна) [71, с.58] .

У 1930 р. в технікумі навчалося 119 учнів, працював 21 викладач [70, арк.3].

За твердженням Федотова, в 1935р. технікум перейменували на механічний, але перейменування, ймовірно відбулося раніше, оскільки в архіві Кременчуцького краєзнавчого музею під 1930 роком уже згадується механічний, а не єврейський електромеханічний технікум.

Технікум мав двоповерховий навчальний корпус, навчально-виробничі механічні, слюсарні і ливарні майстерні, спортивний зал, адміністративний корпус, бібліотеку, їдальню і два гуртожитки для студентів. У розпорядженні студентів були добре оснащені кабінети фізики, хімії, математики, соціальних наук, лабораторії металорізальних верстатів, зварювального і ливарного виробництва.

З 1937р. директором технікуму був Б.Я. Підвальський.

У передвоєнні роки технікум готував таких спеціалістів:

а) техніків - технологів обробки металів різанням;

б) техніків - технологів зварювального виробництва;

в) техніків - технологів ливарного виробництва.

Технікум був укомплектований висококваліфікованими викладачами і майстрами виробничого навчання. Навчальний процес проходив на рівні життєвих вимог. Добре була організована спортивно-масова і військово-допризовна підготовка. Працював гурток для стрілків, гурток вивчення мотоцикла і автомобіля, де готували водіїв мотоциклів і автомобілів. Добре працювали гуртки художньої самодіяльності: хоровий, танцювальний, драматичний, духових інструментів.

Навчально-виробничі майстерні працювали на госпрозрахункових засадах, виконуючи різні замовлення, а з 1940р. освоїли випуск верстатів для заточування свердел.

Останній довоєнний випуск спеціалістів технікум здійснив у червні 1941р., коли вже розпочалася Велика Вітчизняна війна. Випускники 1941р. були направлені на оборонні заводи країни. У зв'язку з обставинами, що склалися на початку війни, технікум не встигли евакуювати і вся його матеріально - технічна база, в тому числі і сам навчальний корпус, були зруйновані під час окупації Кременчука німецько-фашистськими загарбниками.

Ворог майже цілком знищив Кременчук, перетворивши прекрасне придніпровське місто Радянської України в купу розвалин.

У вересні 1943р. Кременчук був звільнений Радянською Армією. У неймовірно тяжких умовах почався відбудовчий період. Із усього довоєнного надбання технікуму залишилася лише напівзруйнована споруда гуртожитку, який перейшов на баланс Кременчуцького міськвиконкому. 25 лютого 1944р. на основі наказу №48 Управління навчальними закладами НКСМ СРСР (Народного комісаріату середнього машинобудування СРСР). Кременчуцьким міським комітетом КП України і міським виконавчим комітетом було прийнято рішення про поновлення Кременчуцького механічного технікуму.

Восени 1944 року Кременчуцький механічний технікум відновив свою діяльність з місцезнаходженням у місті Крюкові-на-Дніпрі Полтавської області і підпорядкуванням Комісаріату середнього машинобудування СРСР. У технікумі здійснювалась підготовка фахівців:

1.На механічному відділенні:

а) техніків - технологів з обробки металів різанням;

б) техніків - механіків з вагонобудування;

2. На технологічному відділенні:

а) техніків - технологів з ковальсько - штампового виробництва;

б) техніків - технологів зварювального виробництва.

На вечірньому відділенні - з наведених вище спеціальностей техніків відповідної кваліфікації.

Після реформування народних комісаріатів у відповідні міністерства Кременчуцький механічний технікум підпорядковувався з 1944 року Міністерству транспортного машинобудування СРСР, отримавши назву Крюківський машинобудівний технікум без зміни функцій і місцезнаходження .

У наступні роки технікум кілька разів змінював своє підпорядкування у зв'язку з реформуванням та переформуванням міністерств СРСР, пов'язаних з важким, середнім, транспортним машинобудуванням та енергетикою, але без зміни своїх функцій та місцезнаходження [табл. 6 ].

З 1953 по 1956рр.Крюківський машинобудівний технікум знаходився у віданні Міністерства транспортного і важкого машинобудування СРСР, в 1956 - 1958 - у підпорядкуванні Міністерства транспортного машинобудування СРСР.

З 1958 року по 1959 рік включно технікум знаходився у віданні відділу кадрів і навчальних закладів Ради народного господарства Харківського економічного адміністративного району, а з 1960 по 1962 рік включно у віданні відділу кадрів і навчальних закладів Ради народного господарства Полтавського економічного адміністративного району. З 1963 по 1965 рік технікум перебував у підпорядкуванні відділу кадрів і навчальних закладів Ради народного господарства Харківського економічного адміністративного району. 1966 року технікум підпорядковувався Міністерству енергетичного, важкого і транспортного машинобудування СРСР. На той час технікум мав виробничі майстерні з встановленним устаткуванням і верстатами для практичних робіт, лабораторію, бібліотеку, гуртожиток для студентів.

Щорічно при технікумі функціонували курси з підготовки до вступу до технікуму.

Технікум мав філії при Кременчуцькому автозаводі, Карлівському машинобудівному заводі, Дніпродзержинському вагонному заводі, які були передані, як самостійні технікуми у відання відповідних раднаргоспів.

Відповідно до ухвали Ради Міністрів Союзу РСР від 29 липня 1975 року №656 " Про організацію Міністерства важкого і транспортного машинобудування" і на підставі наказу Міністра важкого і транспортного машинобудування СРСР №41 від 12 серпня 1975 року "Про передачу об'єднань, підприємств й організацій у відання Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР", Крюківський машинобудівний технікум включений до складу Управління керівних кадрів і навчальних закладів Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР, де технікум перебував до 20 липня 1987 року.

Керуючись рішеннями ХХVІІ з'їзду КПРС щодо корінної перебудови управління економікою на основі подальшого підвищення рівня концентрації і розвитку спеціалізації виробництва та скорочення чисельності управлінського персоналу, як перший крок з поліпшення управління галузями машинобудування Ухвалою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР №796 від 16.07.87р., визнали необхідним утворити загальносоюзне Міністерство важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР на базі Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР і Міністерства енергетичного машинобудування СРСР.

У зв'язку з цим на підставі наказу Міністра важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР №1 від 21 липня 1987 року Крюківський машинобудівний технікум передається Міністерству важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР та підпорядковується безпосередньо його відділу Управління кадрів і соціального розвитку.

З метою найбільш ефективного використання виробничого і науково-технічного потенціалу об'єднань, підприємств і організацій машинобудування і подальшого вдосконалення управління галузями машинобудівного комплексу, Рада Міністрів СРСР прийняла Ухвалу №580 від 22.07.89р. "Про вдосконалення організаційних структур управління в галузях машинобудівного комплексу" і постановила передати у відання Міністерства важкого машинобудування СРСР - об'єднання, підприємства, організації Міністерства важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР.

У зв'язку з цим, на підставі наказу Міністра важкого машинобудування СРСР №4 від 07.08.89р. Крюківський машинобудівний технікум перейшов у безпосереднє підпорядкування цього міністерства, де й знаходився до розвалу СРСР.

Після проголошення незалежності України, згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91р. "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" і дорученням Кабінету Міністрів України від 20.01.91p. №18602/18, представники Міністерства важкого машинобудування СРСР передали Крюківський машинобудівний технікум станом на 01.10.91 року Міністерству освіти України з утриманням за рахунок республіканського бюджету.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.97 р. №896 та наказу міністра освіти України від 22.08.97р. №313 (справа №848 по опису постійного зберігання) в Кременчуці був створений Кременчуцький державний політехнічний інститут на базі ліквідованих: Кременчуцького філіалу Харківського державного політехнічного університету, Крюківського машинобудівного технікуму, Кременчуцького автомеханічного технікуму та Комсомольського політехнічного технікуму.

Крюківський машинобудівний технікум з 1997 року став структурним підрозділом Кременчуцького державного політехнічного інституту.

Власне, цим закінчується історія Крюківського машинобудівного технікуму, як самостійного навчального закладу системи середньої спеціальної освіти. Розпочинається новий етап його діяльності, але вже у межах Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського.

Виходячи з аналізу наявної інформації, в історії Крюківського машинобудівного технікуму можемо виділити кілька етапів: дореволюційний - 1902 - 1917, у межах якого функціонувала єврейська професійна школа; довоєнний - 1927 - 1941, впродовж якого виник Кременчуцький електромеханічний, згодом перейменований в Кременчуцький механічний технікум (на жаль, ні дореволюційний ні довоєнний періоди документально не прослідковуються, оскільки зникли не лише архіви технікуму, але й усе його майно та нерухомість; післявоєнний - 1944 - 1997рр., коли Крюківський машинобудівний технікум існував як самостійний середній професійний навчальний заклад, підпорядковуючись загальносоюзним міністерствам, пов'язаним з різними галузями машинобудування; з 1991 року технікум передається Міністерству освіти України; сучасний (з 1997р.), в якому Крюківський машинобудівний технікум увійшов до складу Кременчуцького державного політехнічного інституту (зараз Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського) як один з його структурних підрозділів [табл. 5 ].

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРЮКІВСЬКОГО МАШИНОБУДІВНОГО ТЕХНІКУМУ 1944- 1997 РОКІВ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ФОНДУ

2.1 Розвиток Крюківського машинобудівного технікуму 1944 - 1948рр. за документами фонду з основної діяльності

Найскладнішим періодом в історії технікуму були 1944-1947 роки, коли навчальний заклад, не маючи власної матеріально-технічної бази, змушений був орендувати площу і під гуртожиток, і під розгортання навчально-виробничих приміщень. А в місті, вщент спаленому, зруйнованому фашистами, зробити це було вкрай складно.

Після прийняття урядової постанови про відновлення діяльності Кременчуцького механічного технікуму міський виконавчий комітет і Кременчуцький міський комітет Комуністичної партії України розпочали пошук приміщення для технікуму, але в умовах розрухи Кременчука, це було майже нездійсненне завдання.

Лише в серпні 1944р. Кременчуцький міський виконавчий комітет надав приміщення для технікуму. Це був один поверх ремісничого училища №6, що розташоване в Крюкові (зараз вулиця Республіканська, 85), який технікум зайняв тимчасово за угодою з Управлінням Трудових резервів. Будівля була пошкоджена ворожими снарядами і бомбами. І її потрібно було довести до пуття до 1 вересня 1944р [34, 10 арк.].

Силами абітурієнтів і робітників технікуму були відремонтовані двері, вікна, підлога, виконана побілка, поставлені “буржуйки” для опалення класів зимою (надії на централізоване опалення не було). Вікна в класах закладали цеглою, залишаючи вузькі поперечні щілини для освітлення. Скло було дуже дефіцитним матеріалом. Крюківський вагонобудівний завод уже тоді став базовим підприємством технікуму і його ремонтно-будівельний цех надавав велику допомогу з ремонту приміщень технікуму. Для навчальних класів завод виготовив столи, табуретки і лави в невеликій кількості. Під майстерні приміщення не було, для лабораторій і кабінетів теж. Читальний зал і бібліотека знаходилися в одній кімнаті. Зали для креслення не було. Під господарські служби приміщення теж не було. Своєї території технікум також не мав.

Але ніякі труднощі і жертви, розруха і голод не змогли зупинити відновлення мирної праці на звільненій від ворога території.

Після оголошення про відкриття механічного технікуму до директора прийшли перші абітурієнти. Це були інваліди Вітчизняної війни і молодь, яка за станом здоров'я не підлягала призову до лав Радянської Армії.

Проводився набір учнів на три курси. На перший курс прийнято було - 192 чоловіка, на другий - 48 чоловік, на третій - 19 чоловік. План набору виконано на 120%. До технікуму зарахували 267 студентів.

Задзвонив перший післявоєнний шкільний дзвоник 9 жовтня 1944р. Для колективу викладачів, співробітників і студентів технікуму це була дуже радісна подія. Після всіх жахів фашистської окупації настало мирне навчання. І хоча ще йшли бої на фронтах Вітчизняної війни, і багато, дуже багато радянських дівчат і хлопців замість студентських ручок, сильно стискаючи зброю в своїх руках, гнали ворога і кували історичну перемогу, забезпечуючи мир на землі, радість близької перемоги уже відчувалася між студентськими партами майбутніх спеціалістів-техніків першого післявоєнного набору. Відбувся короткий радісний мітинг. Директор технікуму М.І. Озеран привітав колектив з початком першого навчального року. Виступили викладачі, співробітники, студенти. Почався навчальний рік, перший рік після 3-х років перерви.

Було створено 8 навчальних комісій. Навчання організовувалось у дві зміни.

Гостро відчувалася потреба у підручниках, зошитах та інших навчальних приладдях. Замість зошитів студенти використовували старі книжки, пишучи між рядками.

Електроенергія часто відключалась і для того, щоб мати аварійне освітлення, технікум дав заявку на завод на 2 літри гасу, але завод зміг виділити лише 1 літр.

Дуже швидко постало питання про опалення навчальних класів і кімнат гуртожитку, які розміщувалися на четвертому поверсі житлового будинку. Кременчуцький міський виконавчий комітет виділив технікуму ділянку в районі села Мала Кохнівка, на якій можна було корчувати пеньки на паливо. За наказом директора технікуму група студентів у кількості 50 чоловік на чолі із заступником директора з господарської частини Б.С. Савіним і викладачами поїхали на заготівлю дров. Дуже добре працювали студенти Стичинський, Пузир, Буряков. За 10 днів роботи було заготовлено 180 кубометрів дров. Складним було питання, як привести дрова до технікуму. І тут завод допоміг транспортом.

Не зважаючи на тяжкі умови навчання (замерзало чорнило в чорнильницях, бо опалення “буржуйками” давало більше диму, ніж тепла, нестача зошитів, підручників, наочності, довідників, паперу для креслення) заняття не зупинялися.

Новий набір був дуже слабким з причини великої перерви в навчанні (з 1941 по 1944 роки) внаслідок окупації. В кінці навчального року на першому курсі залишилося - 139 чоловік, на другому курсі - 32 учня, а на третьому - 11. Основний відсів учнів відбувся з причини неуспішності, відсутності гуртожитку і матеріальної забезпеченості. З метою скорочення відсіву були найняті квартири, організовані курси для відстаючих. Відсутність майстерень, лабораторій, кабінетів, залу для креслення і свого приміщення не могло не вплинути на підготовку учнів.

У першому півріччі стан дисципліни був задовільний, а до кінця навчального року - покращився. Якщо в першому півріччі були випадки групових пропусків лекцій, то у другому півріччі таких порушень не було. Мали місце випадки порушення внутрішнього розпорядку і найчастіше - не з'являлися на заняття або залишали їх. Запізнення і пропуски лекцій, особливо в морозні дні, залежали від дальності їх місця проживання, поганого взуття та одягу.

Найбільш грубим порушенням трудової дисципліни була втеча з занять всієї групи. З цією групою були проведені збори - ініціаторів директор покарав.

З метою покращення продовольчого забезпечення учнів і викладачів у першу ж весну технікум створив невелике підсобне господарство. Не маючи потрібного інвентаря вдалося засіяти 8 гектарів кукурудзою, соняшниками, картоплею. Відстань від технікуму до городу - 1,5 км. Із трьох гектарів кукурудзи, приблизно гектар пропав із-за неякісного насіння і частково від ховрахів. Інші культури дали добрий врожай, який використали для покращення харчування студентів і викладачів. Якість їжі добра. Їдальня обслуговувала і РУ № 6, що часто порушувало графік харчування і розклад, тому потрібно було мати їдальню, яка б обслуговувала тільки технікум.

З метою забезпечення студентів одягом, взуттям, предметами гігієни організовувалася видача промтоварів:

1. Мануфактури - на студентів - 133 метри;

2. Трикотажу - на студентів - 191 талон;

3. Парусинового взуття - 25;

4. Мила - 10 кілограм.

З взуттям і теплим одягом були настільки великі проблеми, що деякі студенти приходили босоніж на заняття.

Так як гуртожитку не було, постільні речі (простирадла, наволочки) роздавали студентам, які проживали на квартирах.

Не менш складною проблемою було укомплектування штату викладачів.

Першим директором технікуму став М.І. Озеран. На жаль, він мав слабке здоров'я і за власним бажанням звільнився з посади директора, але залишився в технікумі викладачем верстатів. Наказом по Головному управлінні навчальних закладів Народного комісаріату середнього машинобудування від 10 січня 1945р. директором призначено Т. Пахомова. 6 грудня 1944р. замісником директора технікуму з виховної роботи був призначений Н.М. Грабський.

У цей час створюється партійна організація з шести чоловік із викладачів та співробітників технікуму. Секретарем партійної організації обирається Н.М. Грабський. Під керівництвом парторганізації в технікумі створюється комсомольська організація.

Організація практики в першому навчальному році відбувалася дуже складно. Майстерень, інструментів, майстрів не було, тому повноцінну практику провести було неможливо. Навчально-виробничу практику з великими зусиллями організували в майстерні РУ № 6 за договором, використовуючи інструменти та інструкторів ремісничого училища. Так як не вистачало робочих місць і інструкторів, технікум організував навчально-виробничу практику по групам і в різний час: одна половина студентів навчалася у червні, друга - у серпні.

Умови роботи на практиці в цілому склалися задовільні. Інструменти для роботи частково використовувалися РУ-6, частково придбаний технікумом, а частину інструментів приносили з собою студенти.

Випуск спеціалістів у 1945 році не проводився. Результати першої екзаменаційної весняно-літньої сесії були такими:

- перший курс - 6 груп, 139 чоловік, не з`явилося на екзамен - 10 чоловік, 123 чоловіка встигають з навчанням - це 88%.

- другий курс - одна група, 32 чоловіка, два студенти на екзамен не прийшли, успішність - 78%

- третій курс - одна група, 11 студентів, один на екзамен не з`явився, успішність - 72%.

Кількість студентів, які отримали оцінки - 4, 5 - 19 чоловік на денному відділенні і 7 чоловік на вечірньому відділенні.

Тобто, загальна успішність склала близько 93%, а якість навчання (кількість студентів, які навчалися лише на 4-5) була значно нижчою: лише 14 %. Проте якщо порівняти кількість студентів, які склали першу весняно-літню сесію (182) до загальної кількості зарахованих на навчання (267), то показники будуть значно гірші: лише близько 70%, тобто 30% зарахованих до технікуму були відраховані з нього впродовж першого навчального року.

Новий 1945-1946 навчальний рік технікум зустрів у іншому приміщенні.

Крюківському вагонобудівному заводу були потрібні кваліфіковані кадри робітників, тому на порядку денному постало питання поновлення діяльності Крюківського ремісничого училища №6, приміщення якого вже рік експлуатував машинобудівний технікум. Наказом директора Крюківського вагонобудівного заводу 1945 року технікум звільнив приміщення РУ-6 і був переведений у праве крило клубу ім. Котлова, де під аудиторії обладнувалося 9 кімнат. На початку 1945 - 1946 навчального року контингент учнів поповнився демобілізованими воїнами, серед яких були кандидати в члени КПРС Ф.М. Авраменко, І.М. Осика, Ф.А. Татаруля, М.І. Тертичний та інші. Зростала партійна організація за рахунок демобілізованих воїнів із Радянської Армії. Наприкінці 1945 року і на початку 1946 року в колектив викладачів і співробітників технікуму влилося багато офіцерів і солдатів Радянської Армії, демобілізованих у запас після закінчення Великої Вітчизняної війни. Серед них були І.І. Человський, В.Г. Довбня, М.Г. Олексієнко, Я.Б. Фрейдін, Г.І. Лазурський, Н.В. Батирь, І.А. Федотов, Д.А. Шоменко. Вони стали центром формування педагогічного колективу в сорокові роки. Навчальні заняття проходили в приміщенні клубу ім. Котлова у дві зміни, підручників було дуже мало (всього 3500 книг, що складало 15% необхідного бібліотечного фонду). Ще менше було приладів і моделей - наочних посібників (всього 10% необхідного), схеми і плакати виготовлялися самими учнями і викладачами, навчальних майстерень не було, кабінетів і лабораторій - теж. Країна, що вставала з руїн гостро потребувала спеціалістів. Тож не зважаючи на матеріальну скруту, плани прийому до середніх спеціальних навчальних закладів зростали.

Контингент учнів на початку навчального (1946-47) складав 425 осіб. Технікум навчав 3 групи вагонобудівників-техніків, 3 групи техніків-технологів зварювального виробництва, 5 груп техніків-технологів з обробки металів різанням, 3 групи техніків-технологів штампувального виробництва і 2 групи вечірнього відділення. Загалом: 16 груп, в тому числі - 14 денного та 2 - вечірнього відділень.

Довго знаходитися в клубі ім. Котлова технікум не міг, тому дирекція технікуму і партійна організація ставлять питання про необхідність мати свій навчальний корпус, свої майстерні, бо неможливо по-справжньому готувати кадри машинобудівників, не маючи власної матеріальної бази.

Міські партійні і радянські керівні органи виділили для відбудови під приміщення технікуму коробку зруйнованого педінституту в Кременчуці по вул. Гоголя 9, але НКСМ (Народний комісаріат середнього машинобудування) відхилив це рішення у зв'язку з браком коштів.

Тоді було прийнято інше рішення. 4/ХІІ 1945 року постановою Крюківського райвиконкому технікум отримав двоповерхову будівлю з підвалом по вул. Карла Лібнехта №19 на старій Торговій площі, яка була збудована в 1904 році як торгівельне і складське приміщення (зараз І. Приходька, 33).

На місці цих руїн колективу технікуму потрібно було збудувати власний навчальний корпус, майстерні, господарські приміщення. Все це повинні були робити самі учні, співробітники, викладачі. Допомагав базовий вагонобудівний завод.

Відбудова приміщення відбувалася в два етапи: 1946 - 1948 і 1952 - 1954, впродовж яких не лише завершилася відбудова старого приміщення, але була здійснена добудова кількох нових кімнат.

Проект першої черги відбудовчих робіт складається проектним відділом управління капітального будівництва Крюківського вагонобудівного заводу (УКБ КВБЗ). Це ж управління виконувало відновлювальні роботи.

Дирекція, партійна організація і громадські організації технікуму (комсомольська і профспілкова) головну увагу зосередили на відбудові приміщення технікуму.

10 квітня 1946 року Міністерством транспортного машинобудування директором технікуму був призначений І.Л. Тарков.

Впродовж 1946-1947 року завдяки наполегливій роботі колективу і особливо завзятій господарській діяльності заступника директора з господарської частини Я.Б. Фрейдина було відбудовано частину приміщення, в якому обладнано 10 аудиторій. Опалення було пічним, тепловіддача низька, в класах взимку холодно. Однак це було власне приміщення, і це була велика перемога колективу технікуму [36, 85 арк.].

На цей час технікум вже мав 2 автомашини. Водієм став Б.С. Савін. На подвір'ї технікуму (на місці нинішнього навчально-виробничого корпусу) стояв двоповерховий цегляний сарай, який був пристосований під механічні і слюсарні майстерні. Завідував майстернями М.І. Озеран. Він багато зробив для створення парку металорізальних верстатів: домігся передачі технікуму великої кількості токарних та свердлувальних верстатів. І хоча серед них не було жодного сучасного, всі вони працювали на загальній трансмісії, проте початок формування парку верстатів було покладено. Технікум не мав свого гуртожитку і 81 учень проживали в приватних квартирах, і тільки з 1948 року технікум отримав два одноповерхових будинки в районі Крюківського стадіону( зараз вулиця Ростовська). У великих кімнатах проживало 18-20 учнів, воду носили за 1 кілометр, але це був уже свій гуртожиток і це була також перемога колективу над труднощами відбудовчого періоду.

У червні 1948 року І.Л. Таркова з посади директора наказом Міністерства транспортного машинобудування було знято.

Директором призначено Заговозкіна В.І., його заступником з навчальної роботи - І.А. Федотова. В цей період тривали роботи по відновленню навчального корпусу, Міністерство середнього машинобудування зобов'язало базовий Крюківський вагонобудівний завод завершити відновлення навчального корпусу технікуму. Всі ці роки тривав трудовий семестр учнів, які виконували підсобні роботи на будівництві.

В 1948 році І черга відбудованої споруди була здана в експлуатацію і технікум влаштовувався на 925м² корисної площі. Успішно йшло виконання навчальних планів, своєчасного випуску молодих спеціалістів:

- техніків-технологів холодної обробки металів;

- техніків-технологів зварювального виробництва;

- техніків-технологів вагонобудування.

Отже, впродовж першого найважчого повоєнного періоду свого розвитку (1944 - 1948) Крюківський машинобудівний технікум досяг значних успіхів. Розвиваючись спочатку на орендованих площах, і не маючи ні обладнання, ні навчально - виробничих майстерень, технікум зумів збільшити контингент учнів від 267 у 1944р. до 425 у 1947 році, здійснити перший повоєнний випуск (1947 - 1948 навчальний рік) у кількості 100 спеціалістів, заснувати два відділення: денне та вечірнє. І найголовніший здобуток: відбудова І черги власного навчального корпусу площею 925 кв.м.

2.2 Крюківський машинобудівний технікум у 1948 - 1973рр. за документами фонду з основної діяльності

Життя вимагало більш оперативних і активних дій від керівництва технікуму по створенню матеріальної бази. В 1949 році директором технікуму було призначено Федотова Івана Олександровича.

Нове керівництво технікуму приділяло належну увагу створенню і оснащенню навчальних лабораторій, кабінетів, навчального процесу сучасними наочними посібниками, удосконаленню навчального процесу, розвитку художньої самодіяльності, спортивно-масової роботи. В центрі уваги колективу технікуму було головне питання - розширення матеріальної бази - основи вдалого виконання завдань усіх напрямків діяльності середнього спеціального навчального закладу.

В технікумі вже був міцний педагогічний колектив. Він поповнився за рахунок молодих спеціалістів-випускників технічних вузів країни. Серед них: Ю.М.Богданов, А.І. Щербаков, Г.Л. Горева, І.Г. Шульга та інші. Викладацький колектив в 1950р. нараховував 25 штатних одиниць та 3 сумісників.

Це був згуртований колектив викладачів, вихователів, які пройшли через суворі роки Вітчизняної війни, мали життєвий досвід і тому здатних вирішувати відповідальне завдання навчання і виховання підростаючого покоління в комуністичному дусі.

Партійна організація технікуму налічувала 30-32 особи. Секретарями партійного бюро технікуму обирали вихователя М.Г. Олексієнко, заступника директора технікуму з господарської діяльності Я.Б. Фрейдіна.

Партійна організація технікуму виконувала відповідальне завдання Кременчуцького міськкому партії - вона була провідною парторганізацією у проведенні агітаційно-масової роботи серед населення північної частини міста Крюкова під час виборів.

Всі викладачі, працівники і кращі учні працювали агітаторами постійнодіючого агітаційного пункту, який розташовувався з 1953р. в актовому залі технікуму. Парторганізація разом із дирекцією технікуму повинні були вирішити на початку 50-х років три головні завдання: добудувати ліве крило навчального корпусу, збудувати триповерховий житловий будинок на 18 квартир для викладачів, обладнати майстерню для підготовки спеціалістів зварювального виробництва. У 1952 році проектним відділом УКБ КВБЗ складається проект відбудови решти будинку та добудови до нього нових приміщень (автор-інженер Шенкер). Будівництво навчального корпусу продовжувалось до 1954р., і весь цей час співробітники і студенти часто влаштовували вихідними днями суботники, готували місця для роботи кваліфікованим будівельникам. Це був посильний внесок кожного працівника закладу по відновленню зруйнованого війною народного господарства країни.

Злагоджено працювала комсомольська організація, яку очолював, в майбутньому заступник головного конструктора заводу шляхових машин заслужений раціоналізатор СРСР В.І. Рядненко і профспілка, очолювана Дворником.

На той час технікум мав 14 аудиторій, актовий зал на 250 місць, спортивний зал. Розширилися можливості для підготовки спортсменів із числа студентів. Очолював спортивний колектив Шульга Іван Григорович, у 50-і роки спортивні досягнення колективу були досить високими. Художня самодіяльність займала одне з провідних місць серед навчальних закладів Кременчука. Були віднайдені можливості закупити музичні інструменти, зокрема духовий оркестр і оркестр народних інструментів. Л.Б. Фрейдин зумів знайти цей дефіцитний музичний інвентар.