Технологія розробки сучасних жіночих вечірніх зачісок з волосся середньої довжини

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історична та теоретична частина

1.1 Характеристика історичної епохи та моди 30-х років ХХ сторіччя. Обґрунтування вибору базової моделі зачіски

1.2 Характеристика сучасного і перспективного напрямків моди в жіночих вечірніх зачісок з волосся середньої довжини

1.3 Розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя

Розділ 2.Технологічна частина

2.1 Технологічна послідовність виготовлення постижного виробу

2.2 Визначення початкових даних для виконання розробленої зачіски. Розробка технологічної послідовності виконання зачіски

2.3 Обґрунтування вибору і характеристика парфюмерно-косметичних засобів, інструментів та обладнання необхідних для виконання зачіски

Підсумок

Література

Термінологічний словник

Вступ

Перукар - це професія, яка завжди була, є і буде актуальною, оскільки не підвласна ні часу, ні кризам. Вона необхідна завжди, у будь-якій країні, адже зачіска є важливою складовою привабливості людини.

Зараз в Україні йде процес розвитку перукарської індустрії: відкриваються нові салони, з'являються нові технології, сучасні препарати. Стрімким потоком вривається у наше життя таке поняття, як «приватний майстер». Перукар може виявити свій талант, авторські колекції зачісок, беручи участь в різноманітних професійних конкурсах і чемпіонатах.

На майстер -- класахвивчають технологію виконання чоловічих і жіночих стрижок - від класичних до ультрасучасних, моделювання і художнє оформлення вечірніх зачісок, використання сучасних технологій хімічних процесів у перукарському мистецтві.

З приходом професійної косметики на український ринок, відкриттям перших салонів, спочатку ми, ті, які не знали призначення «кондиціонерів», розгубилися у чисельності найрізноманітніших засобів для укладки «кожного сантиметру волосся»: шампуней з різними наповнювачами, бальзамів, масок, емульсій для кінчиків, плацентних сироваток...

Пройшло кілька років, і навряд можливо знайти жінку, яка купує лише шампунь. Ми зрозуміли, що можна і треба пишатися волоссям, яке ми «зробили самі», подарувавши їм живий вигляд і пишність.

Великий вплив на розвиток перукарського мистецтва в Україні виявляють провідні зарубіжні школи: Wella, Pivot Point, Langeras, L'oreal, Tony and Gay, Aldo Coppolo, Долорес.

Четвертого червня 2007 року у Києві відбулася презентація елітної Української Академії перукарської майстерності та декоративної косметики при КНУКіМ. Це новий престижний учбовий заклад з підготовки національної еліти для індустрії моди та fashion-бізнесу. Академія - єдиний в Україні навчальний заклад, що має ексклюзивне ліцензійне право міжнародної корпорації Pivot Point int. (Чикаго, США), на підготовку кадрів за методикою Pivot Point.

Інноваційні технології Pivot Point розроблені з урахуванням креативного досвіду модельєрів-перукарів, стилістів-візажистів, дизайнерів зачісок міжнародного класу. Багатий досвід кількох поколінь цих фахівців інтегрований в унікальну теоретичну, технічну й методичну систему. Студенти Pivot Point набувають розуміння теорії моделювання стрижки. Технологія Pivot Point - єдність логіки і практичності, функціональності і краси.

мода технологія розробка вечірня зачіска

1. Історична та теоретична частина

1.1 Характеристика історичної епохи та моди 30-х років ХХ сторіччя. Обгрунтування вибору базової моделі зачіски

Авангардизм (фр. avant-gardisme - перед і варта) - загальна назва художніх напрямків 20 століття, для яких характерні пошук нових, невідомих, часто штучних форм і засобів художнього відображення, чи недооцінка повне заперечення традицій і абсолютизація новаторства. Породжений духовною атмосферою 20 століття з його грандіозними катаклізмами, ілюструє не тільки протиріччя між різними системами і техніками композиції, але і боротьбу світоглядних позицій. Одні теоретики і практики авангардизму декларують створення елітарного мистецтва, далекого соціальним задачам, інші, навпаки, шукають принципово нові виразні засоби для передачі настроїв соціального протесту, революційного змісту. Виділився головним чином не в закінчених формах, а в тенденціях до витиснення традиційних тим, сюжетів і принципів композиції, гіпертрофії умовності, сильної (звуковий, колірний, пластичної й інший) експресивності. Характеризується також руйнуванням об'єктивно обумовлених границь між видами і жанрами (проникнення поезії і музики в прозу і "прозаїзація" поезії, перенесення принципів музичної композиції на літературу й образотворче мистецтво).

Суперечлива природа авангардизму позначилася в тяжінні одних його напрямків до формалізму (перемога словесної образності і символіки над змістом у поезії і прозі, акцентация колориту, композиційної структури і безсюжетність у живописі, атональность і какофонія в музиці), а інших, навпаки, - до заперечення эстетической суті мистецтва й утилітаризму (злиття мистецтва з виробництвом, побутом і політичною публіцистикою). У своїх крайніх формах стуляється з декадентством, модернізмом, абстрактним мистецтвом. Талановиті представники авангардизму поч. 20 століття (футуризму, імажинізму, конструктивізму й ін.), що послідовно дотримували прогресивного світогляду, змогли перебороти вузькі рамки цих напрямків і збагатили культуру новими художніми цінностями.

У межах епохи неоромантизму розвивається естетична і літературно-художня течія -- символізм. Визнаним лідером символізму був відомий французький поет кінця XIX ст. Малларме. Для символізму головним було непізнане в навколишньому світі й людській душі, яке можна було виразити лише туманними символами, подібних яким не існує в природі. Об'єкт зображення -- світ таємниць й мрій. У їхній творчості дивовижно поєднувалося реальне й таємниче, міфологічне й містичне [12. C.120].

Ірраціональні засади символізму особливо помітні в поезії, живописі, театральному мистецтві. Корифеєм символізму вважається видатний німецький композитор Р. Вагнер, який у своїх «музичних драмах» поєднав музику, поезію, живопис, архітектуру, танок і режисуру. Лідером німецьких символістів був відомий поет С. Георге. У Франції послідовником Малларме став поет П. Фор, який у 1890 р. заснував у Парижі Художній театр і в різноманітних виставах -- від п'єс-феєрій до літературних композицій -- втілював естетичні принципи символізму. В Росії цю течію представляли поети О. Блок, В. Брюсов, А. Бєлий, композитор А. Скрябін.

В Англії символісти групувалися навколо журналу «Жовта книга». Послідовним символістом в англійському мистецтві був видатний режисер Г. Крег, постановник відомої опери «Дідона і Еней». Близьким до символізму був і письменник О. Уальд.

Стиль модерн у мистецтві.

На межі століть склався новий стиль модерн -- новий, сучасний, який знайшов своє вираження в усіх видах мистецтва.

Стиль модерн прийшов на зміну занепадаючому в останній третині XIX ст. імпресіонізму -- течії в образотворче мистецтві, яка намагалася узагальнити, синтезувати сприйняття об'єкта через розкладання фарб на окремі елементи. Уже в творчості французького художника П. Сезана помітний відхід від імпресіоністського бачення природи і простору. Крім оживлення кольору і світла в зображенні, Сезан ніби розсуває простір, переносячи в нього глядача. Крім Сезана, до художників-постімпресіоністів належать також В. ван Гог, П. Гоген.

П. Гогена вважають лідером неопримітивістів, оскільки він у пошуках нового художнього синтезу, повернення людини до гармонійного злиття з природою вважав за необхідне доторкнутися до стародавніх архаїчних культур Сходу. В цьому синтезі Гоген відкидав непотрібні деталі, спрощував модель для більшої виразності. Спрощення включало деяку деформацію, порушення пропорцій, що визначалося художніми завданнями і повинно було розкрити внутрішній зміст зображеного, його сутність.

Постімпресіонізм започаткував нові художні течії, для як головним стала відмова від простого відтворення видимої поверхні реальних об'єктів і бажання проникнути в суть явищ, виразити внутрішній світ, характер людини. Нове мистецтво було названо авангардизмом. В ньому виділялися абстракціонізм і експресіонізм.

Різновидом абстракціонізму був кубізм. Засновниками його вважають іспанського художника П. Пікассо. який з 1900 року працював у Парижі, і французького художника Ж. Брака.

Кубісти відмовилися від властивих імпресіоністам форм передачі кольору й світла і намагалися створити нові форми багатовимірної перспективи, розкладаючи об'єкт на геометричні форми (кола, півкола, трикутники, куби). При цьої об'єкт зображувався з різних боків, навіть невидимих, що давало змогу зрозуміти його внутрішній зміст. Прикладом кубізму можуть бути картини П. Пікассо «Авіньйонські дівчата» «Скрипка», Ж. Брака -- «Будинок в Естаці».

Дещо виходив за межі кубізму французький художник Р. Делоне. На відміну від Пікассо і Брака, які головну увагу приділяли малюнку, композиції, що передбачала геометричну деформацію з незначним використанням кольору, Делоне підходив до створення геометричних зображень як колорист. За допомогою кольорових плям, розташованих у певному ритмі, він намагався посилити емоційний вплив своїх полотен. Найвідоміша його картина -- «Симультанні вікна» (1912).

Абстракціоністом був і відомий російський художник В. Кандинський, який майже все своє життя прожив на Заході й упродовж багатьох років перебував під впливом німецького експресіонізму -- течії в мистецтві початку XX ст., і повним завданням якої було вираження духовного світу художника [123. C.23-47].

На противагу кубістам, які прославляли сучасне місто, розвиток техніки, експресіоністи вбачали в сучасній їм урбанізоній цивілізації зло, що породжує бездуховність. Жах перед майбутніми природними і соціальними катастрофами -- головний лейтмотив експресіоністів, який знайшов своє вираження у поєднанні хаотичності й безпредметності. Для композицій, імпровізацій Кандинського характерним було нагромадження кольорових плям довільної конструкції, уламків кривих ліній, що підпорядковувалися якомусь нечіткому ритму. «Сама форма, -- писав Кандинський, -- навіть якщо вона цілком абстрактна й подібна до геометричної, має своє внутрішнє звучання, є духовною істотою...» Перша найвідоміша абстрактна картина Кандинського -- «Абстрактна акварель» (1910).

Найбільшої слави з-поміж художників-абстракціоністів зажив А. Матісс.

Для втілення свого задуму художник обирав яскраві, чисті кольори, поєднуючи їх у несподіваних сполуках, зображував предмети не у тих кольорах, в яких вони існують насправді, сміливо деформував людське тіло, використовував площинне зображення. В найвідоміших картинах «Танок» і «Музика» -- Матісс досяг ідеального вираження своїх творчих установок. Він створив ідеальну триєдину декоративну гармонію: головних основ (неба, землі і людини), трьох кольорів (голубого, зеленого й оранжевого), трьох станів (статики, динаміки та їх поєднання у танку). Представниками абстрактного живопису в Росії були К. Малевич, М. Шагал, М. Ларіонов, П. Філонов та ін. Так, найвідоміші картини Шагала («Я і село», «Над Вітебськоом») позначені ірреальним простором, примітивізацією форм і яскравими барвами. Темою жанрових картин Ларіонова були провінційні містечка, їх побут. Його форми, площинні й гротескні, ніби навмисно стилізовані під дитячий малюнок.

Стиль модерн набув свого розвитку не лише в живописі та скульптурі, а й у мистецтві меблів, тканин, предметів побуту, кераміки, вітражів, мозаїки тощо. Його можна впізнати всюди за витягнутими контурами і лініями, особливою колоритною гамою блідих, пастельних тонів тощо. Різномаїття форм у мистецтві початку ХХ ст. відображало складну духовну атмосферу в тогочасному європейському суспільстві.

Із встановленням в Росії більшовицького режиму виникають художні об'єднання “Буття” і “НОЖ”, які вели пошуки в жанрі пейзажу і натюрморту. Найвпливовішою мистецькою організацією була АХРР (Асоціація художників революційної Росії.) назви робіт: “Життя і побут робітників” (1922), “Життя і побут Червоної армії” (1923) тощо.

У 20-х роках на зміну кубізму, футуризму й експресіонізму приходить - сюрреалізм, який розглядав світ як нагромадження кошмарів. Визнаним лідером сюрреалізму є С. Далі. Відомі його картини “Палаюча жирафа” (1935), “Постійність пам'яті” (1931). П. Пікассо - композиція “Герніка” (1937).

Після великих потрясінь, які завдала Перша світова війна, життя повністю змінилося. Відбулися зміни і в моді, з'явилися нові тенденції, які намітилися ще під час війни. Ніколи ще не був настільки очевидним зв'язок образотворчого мистецтва з одягом, як у перші тридцять років XX століття; більшість провідних кутюр'є були покровителями і друзями художників.

В 30-х роках Ельза Ск'япареллі (італійка за походженням) досить ефективно синтезувала образотворче мистецтво і одяг.

Християн Берар створив для неї малюнок голови Медузи, який планувалося вишити блискавками на спині вечірньої накидки. У Кокто, Дріана і Верта вона замовила розробку дизайну тканини і фурнітури. Співпраця Ельзи із Сальвадором Далі і рухом сюрреалістів призвело до створення кишень у вигляді яскраво нафарбованих губ, капелюхів у формі туфель або курча. Жоден модельєр не використовував художників, навіть посередніх, так успішно. Застібка-блискавка була винайдена уже в 1919 році, але першим модельєром, який використав її у 30-х роках, була Ск'япареллі. Її звинувачували у тому, що вона за допомогою різних хитрощів привертала увагу публіки. Ельза чудово усвідомлювала їх цінність, але її творчі ідеї і відчуття кольору були настільки прекрасні (зворушливий «Шокуючий рожевий» колір, який Діана Вріленд з музею Метрополітен назвала «Рожевий інків», мав стати її символом), що вона залишається одним з найкращих модельєрів свого часу. Так само, як Шанель зображує 20-ті роки, Ск'япареллі репрезентує ескапістський настрій 30-х років.

Вишукані вбрання Ельзи Ск'япареллі кінця 1930-х з квадратними, широкими військовими плечами символізували роки Другої світової війни, коли військова форма була дуже популярною [2. C. 80].

На зміну ритму самбо, румби і танцю «Конго» прийшов джазовий «чарлстон», який передбачав деяку романтичну фантазію, фасад, за яким таївся світ злиденності, страждання і прихованої тривоги. Економічна криза 1921 року в Німеччині, яка призвела до надлишкового рівня інфляції, у 1933 році проклав шлях до влади Гітлера. Весь світ був шокований, коли у 1929 році в Америці відбувся економічний крах. У 1930 році в Британії масове безробіття призвело до голодних страйків і демонстрацій. Розквіт фашизму почався через страх Заходу перед комунізмом. Деякі політики, художники і письменники намагалися привернути увагу до актуальних проблем, але представники міжнародної фінансової еліти намагалися втекти від дійсності. Узимку вони їздили кататися на лижах у Сент-Морицю, літом відпочивали на Французькій Рів'ері, а «сезони» проводили в Парижі або Лондоні. Ті, хто не були багатими, шукали порятунку в кінотеатрах, де за кілька пенсів чи то центів можна було провести час у вигаданому світі разом із такими богинями екрана, як Гарбо, Дітріх, Джин Харлоу і Джоан Кроуфорд, одягнених у відверті сукні з иглибоким вирізом на спині. Це бажання втекти від дійсності, напевно, і спонукало моду 30-х років створити настальгічно-романтичні сукні «гаун», подібні до створених Норманом Хартнелом для королеви Єлизавети, які вона одягала у 1938 році під час офіційного візиту в Париж. У 1939 році, незважаючи на всю ностальгію та втечу від дійсності, більшість людей зрозуміла, що найближається війна.

Кутюр'є для розширення свого впливу і світового продажу рекламували свої моделі в модних журналах рівня «Вог» і «Харперз базар»; «Вог» почав видаватися у 1916 році в Англії, «Харперз базар» - у 1926 році, а репортажі та ілюстрації сучасних нововведень створювали видатні журналісти, фотографи та ілюстратори.

Чоловічі зачіски того періоду були короткими, із проділом посередині або збоку. У 1930-х волосся часто зачісували назад. Бороду зазвичай носили чоловіки похилого віку (після 1920-х років це було дуже популярно серед художників). Вуса також майже зникли. Однак, досить поширеними, на початку 1930-х років стали вузькі вусики «щіточкою», як у кінозірки Роналда Колмана і молодого Лоренса Олів'є.

Взагалі, чоловіки у період між війнами мали бути гладенько поголені, з коротким прилизаним волоссям, яке робили таким за допомогою помадки для волосся чи бріліантіну.

Зачіски хлопчиків того часу були схожі на чоловічі. До тих пір, доки не була прийнята мода на короткі жіночі зачіски, дівчата носили довге волосся, яке або вільно спадало, або було заплетене ззаду у коси бантами із тафти чи то муаровими стрічками. У 1920-ті роки банти стирчали наче метелики на коротко підстриженому волоссі; у 1930-ті - волосся прикрашали лише приколками. На початку XX століття з'явилася завивка «перманент». У 1920-ті роки волосся стригли коротко - під «фокстрот» ззаду і з м'якими хвилями спереду; у 1924 році почали закривати вуха, а у 1925 році модною стала стрижка «під хлопчика», яка була схожа на чоловічу.

Тріумфальна стрижка «ле гарсон» виникла в столиці світової моди - Парижі. Спочатку газети друкували такі драматичні повідомлення: «Його дружина зробила собі коротку стрижку і він застрелився». Незаважаючи на відчайдушний протест чоловіків, водоспади жіночого волосся падали до ніг холоднокровних перукарів усього світу, які щойно поповнили свій інструментарій новим винаходом - філірувальними ножицями із зубцями. Окрім стрижки «бубі-копор» на прямому волоссі, популярною була фрізура із дрібно завитого волосся. Хлопчакові стрижки були зручні ще й тому, що на них легко було натягувати модну тісно прилягаючу до голови пов'язку або капелюшок, який насовували так низько на чоло, що майже не було видно очей.

Епідемія коротких стрижок заразила мільйони жінок різних країн Європи, але не можна сказати, що вона остаточно відмінила довге волосся.

Жінки, котрі витримали натиск моди стрижок і зберегли довге волосся, дочекалися їх цілковитої реабілітації у 1930-ті роки, коли наново популярними стають коси, укладені різними способами: від вуха до вуха - «корзиночки», обвиті навколо голови - «корони» і «вінчики». Тріумфально повернулися білявки, а найвродливіша з них - Грета Гарбо зі своїм довгим

золотистим і хвилястим волоссям (зачіска називалася «пергамент») стала новим символом краси і жіночності.

Біляві локони чудово виглядали з екрана. Тому Голівуд продовжує робити акцент на білявок. Кумири 1930-х років -Грета Гарбо, Марлен Дітріх, Джин Харлоу, Франческа Гааль, Діна Дурбін, Прісцила Лейн, Бет Девіс. Остання, зігравши кілька непоказних ролей брюнеткою, перефарбувалася у білявку і зазнала успіху.

Мільйони жінок наполегливо полоскали волосся відваром ромашки і маніпулювали нагрітими над газом щипцями, щоб наблизитися до ідеальної зачіски «голівудська хвиля». У перукарнях, апарати для електрозавивки, за виглядом, нагадували катувальні інструменти інквізиції. Результатами цих тортур дуже часто виявлялася сумнівна краса хижих крутих завитків, які були схожі на клубки змій чи то мозкових звилин.

Стиль - це форма, народжена ідеологією даної епохи, виходячи з політичних поглядів, розвитку культур, економічного положення, відношення до навколишнього світу і краси. Зважаючи на це, можна упевнено стверджувати, що гламур і романтична фантазія, які наявні в даній історичний період, були ширмою, за якою ховався біль післявоєнних років, злиденне існування, невпевненість у завтрашньому дні.

Мода - недовгочасне панування у певному суспільному середовищі тих ч-л інших смаків, які проявляються у зовнішніх формах побуту, одязі, зачісках, які відповідають потребам людей, їх різноманітності і оновленню. Отже, у 1930-ті роки модними були короткі стрижки і зачіски з укладеними хвилями на маківці і завитками на потилиці; декілька кілечок - «напівчубок» іноді укладувалися на чолі. Ця мода виникла під впливом герцогині Йоркської в Англії.

У 1930-1940 роках великий вплив на зачіски мав Голівуд: більш довге волосся зачісувалося назад із локонами на потилиці майже до плечей - копіювали довге волосся кінодів, а приблизно з 1936 року модною стала стрижка «під пажа» -волосся зрізали до рівня підборіддя, а їх кінчики підкручували. Ностальгія була помітною у зачісці 1937-1938 років, коли волосся підбиралося вгору по боках і назад у локони на маківці голови, стиль, який іноді не зовсім точно називають едвардіанським; в умілих руках така зачіска може стати дуже привабливою, але часто велика кількість приколок і гребінців псувала лінію.

Всупереч їй, з Голівуду прийшла зачіска «пікабу» (гра у схованки) Вероніки Лейс, коли довге волосся вільно спадало на плечі, а один локон закривав око. На початку Другої світової війни ця зачіска призвела до великої кількості нещасних випадків серед молодих шанувальниць акторки, які працювали на фабриках. Тому її умовили знятися у ролі, яка показувала наскільки привабливою вона може бути із підібраним назад волоссям.

На початку XX століття почали носити рукавички з відворотами, вечірні рукавички із чорної або білої лайки або шовку, які були дуже довгими і мали близько 20 ґудзиків. Також це був короткий період повернення моди на парасольки, коли парасольки від сонця, оздоблені мереживом, гармоніювали з довгими сукнями для раутів.

У XX столітті маленькі дамські сумочки були річчю першої необхідності і модним аксексуаром. У кінці 1930-х вони стали більші за розміром і майже квадратної форми.

Чоловічі ювелірні прикраси були досить звичайними, тому їх майже зовсім не було помітно. Після війни замість майстерно зроблених кишенькових годинників з'явилися наручні. Більшість чоловіків носили звичайні перстні з печаткою, а зростання інтересу до куріння сигарет дало поштовх до виникнення гарних сріблястих і золотих портсигарів.

Дами носили перли або коштовні камені, декоровані золотом чи сріблом у комбінації з емалями у стилі ар нуво. Найкращим представником цього стилю був Тіффані з Нью-Йорка. У 1910-1914 роках, під впливом Пуаре і «Російського балету» з'явилися прикраси у східному стилі, а у 1920-х стали доступними штучні перла, фіантові намиста і біжутерія. Слідом за довгими низками штучних чи справжніх перлів, які звисали до талії і нижче, у 1930-х роках стали популярними подвійні низки перлів, які щільно обкручувалися навколо шиї. Ностальгічний настрій кінця 1930-х призвів до зацікавленості у вікторіанських ювелірних прикрасах.

У 1920-1930 роках почався дивовижний розвиток і поступове визнання жіночого макіяжу. Якщо не зважати на невелику кількість пудри і рум'ян, використання косметики у XX столітті асоціювалося із жінками сумнівної поведінки.

Дві відомі левиці косметичної індустрії: Елізабет Арден і Олена Рубінштейн пропонували не лише привабливі кольори рум'ян і губної помади, а також крема та лосьйони для догляду за шкірою і покращання її вигляду. З 1920 року, коли у моді був рот у формі лука Купідона, губна помада була найяскравішою і найнеобхіднішою деталлю макіяжу. Незабаром з'явився і лак для нігтів, а у середині 1930-х - накладні вії. З кінця 1920-х

років більшість європейських жінок користувалися косметикою також автоматично, як і одягалися [3. C. 45].

Обираючи базову зачіску для своєї дипломної роботи, я передивлялася старі голівудські кінофільми, захоплювалась вечірніми вбраннями і хутряними манто, блиском коштовностей і, звичайно, вишуканими зачісками того часу.

Сучасні модельєри і перукарі часто використовують у показах своїх колекцій make-up і зачіски у стилі 30-х, щоб підкреслити надзвичайну красу і холодність образу. Джон Гальяно, наприклад, створюючи вишукані вечірні сукні для своєї нової колекції, уявляв собі в них кінодів Голівуду Джин Харлоу, Луізу Брукс і Марлен Дітріх.

Елемент «холодна хвиля», який прийшов до нас із 1930-х років, дуже часто використовують для створення сучасної вечірньої, конкурсної, подіумної зачіски. Так як «холодна хвиля» стала класичним елементом, її виконання обов'язково вивчають студенти-перукарі. Отже, багато силуетів, рішень і елементів зачісок 30-х років XX століття - дуже актуальні і на сьогоднішній день.

Базова модель історичної зачіски складається з двох елементів, які я буду використовувати для створення сучасної зачіски.

Елемент І - це «холодна хвиля», цей спосіб завивки відомий як холодна укладка волосся хвилями.

Елемент II - це локони, завиті щипцями вертикально униз.

Необхідно зазначити, що «холодна хвиля» у базовій зачісці, здійснена у зоні тім'я і скроней. Навскісний проділ з лівого боку розділяє волосся на дві частини. Локони завиті у зоні потилиці. Саме ці елементи я буду використовувати для створення нової сучасної зачіски. Таким чином, намагатимусь довести, що вибрана мною базова модель характерна як для моди даної історичної епохи, так і дуже актуальна та необхідна на сьогоднішній день. Інакше кажучи, в котре підтвердимо, що «нове - це добре забуте старе».

1.2 Характеристика сучасного і перспективного напрямків моди в жіночих вечірніх зачісок з волосся середньої довжини

«Мода в мистецтві, архітектурі, меблях і одязі повинна розглядатися, перш за все, як вираження ідей, які поділяються більшістю людей у певний період, який часто пов'язаний з фундаментальними змінами у системі моральних або суспільних цінностей, які, таким чином, відображають характерні особливості цього періоду» (літ. 1, ст. 7).

На зовнішній вигляд сучасної модної людини значною мірою впливає костюм. Зачіска, щодо одягу, займає другорядне місце.

Вибір зачіски залежить від художнього образу, виявленню якого сприяє той чи інший костюм в цілому. Таким чином, зі зміною одягу видозмінюються і зачіски.

Доглянуте волосся відноситься до категорії обов'язкових складових завершеного образу, або, інакше кажучи, привабливої зовнішності. Ця деталь може або все зіпсувати, або навпаки, виправити ситуацію, звернувши на себе увагу своїм бездоганним виглядом.

Відомо, що люди, які знають, що їхнє волосся виглядає незадовільно, почуваються ніяково. Для того, щоб позбавитися відчуття невпевненості, достатньо лише вимити голову.

На початку XXI століття абсолютно зрозумілим стало те, що для жінок, які все більше залучаються до чоловічих справ, необхідний відповідний одяг і зачіска. Стиль «унісекс» упевнено заняв перше місце.

Найсучаснішими є жіночі трьохярусні стрижки з плавним або різким переходом у зоні потилиці. Зони скроней підстригаються з відтяжкою на обличчя і трохи піднімаються з кожною наступною прядкою. Виходить доволі м'яка і романтична «рвана зачіска з прядками різної довжини». Незвично виглядає і дуже короткий чубчик, який прикривається більш довгим.

Дуже важливо, щоб зачіска відповідала кольору волосся. Якщо ви зробили авангардну незвичну стрижку, то й фарбування має бути відповідним до стилю. Наприклад, фарбування по периметру голови: маківка - світло-мідна, середній периметр -трохи темніший. Виглядає так, наче колір плавно переходе від світлого до темного.

Про використання фарбуючих складників для зміни кольору волосся відомо ще з глибокої давнини.

З часом методи і способи фарбування волосся змінювалися і вдосконалювалися. Наприклад, у давні часи для фарбування волосся використовувалися лише фарбники природного походженння. Найпоширенішими були хна, басма, шкарлупа горіхів.

З розвитком хімічної промисловості основними речовинами, які використовувалися для фарбування волосся, стали продукти органічного синтезу: парафенілендіаміни, параамінофеноли та інші. Однак, незважаючи на те, що хімічні фарбники мають більше переваг ніж фарбники природного походження (за їх допомогою можна отримати майже будь-який колір), такі фарбники, як хна і басма, до цього часу широко використовуються.

Використання різноманітних хімічних перепаратів для фарбування волосся вимагають від майстра теоретичної підготовки і практичних навиків. Майстер-модельєр повинен знати всі види фарбників, які використовуються у перукарнях, технологію їх використання, а також, що дуже важливо, основу хімічних процесів при фарбуванні волосся.

Відтінок фарби необхідно підбирати не під настрій, нову сукню або останні нововведення моди, а відповідно до кольору очей і тону шкіри.

За допомогою фарбуючої піни можна змінювати колір волосся хоч кожен день. Результат фарбування волосся гарантований незалежно від початкового кольору -- брюнетка може легко перетворитися на вогняну левицю, а білявка отримати колір палаючого вогнища. Головне те, що подібний експеримент не вплине на стан волосся. По-перше, спеціальні пігменти огортають їх і не проникають усередину. По-друге, до складу муса не входить аміак, який має негативний вплив на структуру волосся [7. C. 60].

Фарби старого зразка за допомогою аміака, проникали усередину волосся і вступали в реакцію з меланіном, поступово вимиваючи його із волосяного стрижня. їхні сучасні аналоги не загрожують цілісності капілярних волокон, а, навпаки, ніби «огортають» волосся, надаючи йому блиск і шовковистість.

Особливо популярними стали фарби з низьким (6-9 %) вмістом перекису водню. В їх ній склад входять такі компоненти, як провітамін В5, екстракти лікувальних рослин і УФ-фільтри, які позитивно впливають на структуру волосся.

Найголовнішими виробниками фарб для волосся, як і багато років тому, залишаються Londa і Wella.

Техніки фарбування волосся дуже різноманітні. На сьогоднішній день найбільш популярними є мелірування, колорування, тонування і балояж.

Для укладки волосся використовують піни, гелі та лаки, а для кінцевого оформлення зачіски обов'язково - віск. Величезна кількість косметики для укладки дозволяє підібрати препарат, який підходить у конкретному випадку. Дуже популярні зараз природні укладки. Спочатку майстер використовує середню круглу щітку, потім нахиляє голову клієнтки униз і ще раз прочісує круглим гребінцем. Після цього бризкає лаком і через 3 секунди дозволяє різко відкинути голову назад. Розтерає віск у долонях і акцентує окремі прядки. Укладка готова!

Сучасні майстри чудово здійснюють звичайну хімічну завивку і освоюють нові технологічні способи виконання м'яких та біозавивок (менш шкідливі). Професійно виконана хімічна завивка вирізняється гарними, пружинними локонами з ніжними завитками і блискучим, здоровим волоссям. Dulcia Tonika AHA - хімічна завивка з концентрацією фруктових кислот AHA, які тримають завиток у тонусі та надають йому додаткову пружність. Полімер Jonen G забезпечує внутрішній захист волосини. Таким чином, отримуємо великий, пружний завиток. Прикоренева хімічна завивка надасть Вашій зачісці більшого об'єму.

М'яка хімічна завивка виконується з використанням Dulcia Vital DV2. Це живильна система, яка має захисну дію протеїна і полімера Jonen G.

У результаті м'якої хімічної завивки отримуємо ніжні, округлі, відкриті завитки, блискуче і бездоганне волосся.

М'яка хімічна завивка - ідеальне вирішення проблеми тонкого, стомленого волосся.

Зачіска не завжди може показати всю красу волосся саме через їх незадовільний стан. Якщо волосся слабке чи невиразне від природи, або з інших причин, їх можна прикрасити будь-якими декоративними аксесуарами. Прикрасами для волосся люди користувалися ще здавна. І невідомо, що з'явилося першим - сама зачіска, в повному її розумінні, або декоративні аксесуари, які прикрашають волосся.

В наш час доволі широко використовуються найрізноманітніші аксесуари, які доповнюють зачіску, допомагають створювати єдність образу з костюмом і макіяжем.

На українському ринку - великий вибір прикрас для волосся - від давно знайомих нам шпильок, невидимок, затисків до екстравагантних аксесуарів з використанням пір'я, стразів, а іноді навіть коштовного каміння.

Використання декоративної косметики допомагає завершити створений образ. Професія стиліста-візажиста включає в себе не лише перукарські послуги, а й макіяж, грим, боді-арт.

Великий вибір декоративної косметики на українському ринку дає можливість підібрати абсолютно індивідуальну продукцію, враховуючи вік, тип кольору, особливості шкіри.

На початку XXI століття види чоловічих стрижок суттєво змінилися. Замість суворих класичних форм з'явилися більш м'які лінії. Актуальними стали стильно пофарбовані рвані стрижки середньої довжини. Чоловіки з довгим волоссям часто надають перевагу різним видам плетіння: коси, джгутики, колоски, афро, дреди...

Дуже урізноманітнилися і сучасні форми дитячих зачісок. У хлопчиків - від класичних шкільних і спортивних стрижок до авангардних ерокезів з рельєфними смужками. Для дівчат, як і багато років тому, популярними залишається плетіння косичок, колосків, джгутиків.

Вивчення історії розвитку зачіски має для перукарів не лише пізнавальний інтерес, але й практичну цінність, адже деталі зачісок минулого успішно використовуються і в наш час [8. C. 200].

«Мода попередніх років не повертається у тому вигляді, в якому її бачили в період розквіту. Повертаючись, вона обов'язково зазнає тих змін, яких вимагає від неї сучасність. Інакше й бути не може. Адже потреби сучасності обумовлені технічними і технологічними можливостями певного періоду» (літ. З, стор. 241).

Таким чином, незаважаючи на постійні зміни в моді, її характерні особливості є результатом впливу сучасної науки і техніки, технічного прогресу.

Відкриваються великі можливості для удосконалення способів оброблення волосся, у зв'язку із нововведеннями в практику роботи перукарів нових препаратів, інструментів і пристосувань. Перукарське мистецтво за останні десятиліття зробило якісно новий стрибок уперед. Почали виходити регулярні видання журналів «Долорес», «Дзеркало моди»... За їх допомогою ми ді?наємося про новинки косметики для волосся, нові технології фарбування, технологічні прийоми виконання стрижок. Також в журналах друкуються репортажі з міжнародних конкурсів і чемпіонатів з перукарського мистецтва, фотосесії з авторських колекцій зачісок, інформація про тренінги і майстер-класи провідних шкіл.

Стиль сучасних стрижок і зачісок базується на моді 30-х років XX століття. Не маю на увазі, кажучи так, що повернулася мода того часу. Модна на сьогоднішній день зачіска нагадує зачіски 30-х років лише окремими деталями, а також короткою стрижкою.

Хвилі, локони... Ці модні тенденції 30-х років дійсно стали безсмертними хітами. По-новому переосмисленні, вони актуальні і зараз.

1.3 Розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя

Основою будь-якої зачіски є стрижка. Лише після здійснення останньої, виконується зачіска. Тому, приступаючи до стрижки, необхідно точно уявляти собі майбутню зачіску, її художнє оформлення і надання їй індивідуального характеру.

Тема мого дипломного проекту - «Розробка і виконання вечірньої зачіски з волосся середньої довжини». В основі зачіски - стрижка на волоссі середньої довжини - об'ємна, прогресивна, витягнутий силует. Заздалегідь можна зробити мілірування. Образ «білявки» був дуже популярним у 30-ті роки, тому зачіска матиме кращий вигляд на світлому волоссі.

Модель - молода струнка дівчина середнього зросту з овальною формою обличчя.

Правильні риси обличчя людини - явище досить рідкісне. Небагато і таких людей, які мають яскраво виявлені недоліки, як, наприклад, із різкою асиметрією тих чи інших частин обличчя. Але майже кожна людина має які-небудь маленькі недоліки. Якщо зачіска неправильно підібрана, вони можуть стати ще більш помітними. І навпаки, уміло підібрана і зі смаком виконана зачіска приховує недоліки і увиразнить привабливі риси обличчя.

Розроблена мною зачіска складається з класичних елементів, тому вона необхідна і актуальна на сьогоднішній день. На чубці, у зоні скроней, і частково тім'я виконується «холодна хвиля». З лівого боку - навскісний проділ, який робить зачіску трохи асиметричною, що відповідає вимогам сучасного дизайна. Елемент «холодна хвиля» виконується руками за допомогою гребінця з частими зубчиками, як це робили майстри багато років тому. Але замість бріліантіну використовую гель для волосся сильної фіксації. У зоні потилиці за допомогою плойки виконуємо накрутку. Чудові вертикальні локони надають зачісці легкості і романтичності.

Таким чином, нова зачіска відповідає вимогам сучасного дизайна, тобто включає в себе такі елементи, як класичний силует, локони, навскісний проділ. Величезну роль у будь-якій зачісці відіграє її силует і форма. Постійні зміни моди на зачіски і стрижки позначаються здебільшого на змінах силуета і форми. Це дозволяє підібрати модну зачіску майже до будь-якого типу обличчя, варіюючи деталями, з яких вона складається, зважаючи на індивідуальні особливості обличчя і фігури. Зачіска може бути з чубчиком чи без нього, симетричною або асиметричною, з відкритими чи закритими вухами і т.і., але її силует і форма повинні обов'язково відповідати лінії моди. Виходячи з цього, буду намагатися максимально наблизити нову розроблену зачіску до базової історичної, трохи скоротивши виконання «холодної хвилі» у зоні тім'я.

«Холодна хвиля» у новій зачісці виконуватиметься на чубці, у зоні скроней, і частково - тім'я, для того, щоб залишити більше місця для накрутки у зонах тім'я і потилиці. Це дасть можливість виконати один з варіантів перечису, підібравши волосся і приколовши його збоку декоративною приколкою. Стрічкою підібрати волосся в гору.

Моделювання зачіски - це творчий процес створення нових сучасних моделей зачісок. Цей процес складається з двох наступних етапів:

1)розробка проекту моделі з використанням художньої виразності на папері;

2)виконання проекту зачіски на волоссі. Основні принципи моделювання зачіски мають дві функції:

- ідейно-художня функція - зачіска створюється не лише для однієї людини; у різних своїх варіантах вона може використовуватися для різних груп населення;

- суспільно-практична функція - обумовлена її призначенням і використанням. Велику роль в цьому відіграє форма, стан волосся, декоративне оформлення, а також враховується практичність зачіски.

Таким чином, у процесі моделювання вечірньої зачіски необхідно використовувати такі деталі, які зроблять її більш вишуканою, елегантною і нарядною. Зачісці, яку я розробляю, локони надають легкість і природність, а «холодна хвиля» робить її вишуканою і нарядною. Має значення і колір волосся моделі, тому що легка, романтична зачіска більш ефектно виглядає на світлому волоссі. Для чорного волосся підходить більш строга зачіска.

«Художнє оформлення зачіски - заключний етап обробки волосся, за яким можна оцінювати роботу майстра в цілому. Клієнт оцінює закінчену роботу перукаря за загальним виглядом зачіски, не звертаючи уваги на виконання окремих операцій. Оформлення зачіски вимагає від перукаря не лише професійних навиків, але й гарного смаку і художнього чуття. Якщо майстер не зможе надати своїй роботі елемента творчості, знайти той неповторний штрих, який зробить зачіску гарною і оригінальною, усі його попередні зусилля виявляться марними» (літ. З, стор. 243).

Розробленна мною зачіска не важка, але гарна і сучасна. А класичні, вишукані лінії надають їй простоти і нарядності.

У процесі моделювання сучасних зачісок необхідно прагнути до виконання наступних завдань: зачіска має відповідати лінії моди, створювати єдиний ансамбль з костюмом, підходити певному типу обличчя, базуватися на природній кольоровій гамі волосся.

Заключний етап розробки зачіски - це створення сучасного образу. Для цього зробимо make-up у стіл 30-х років - тонкі, високі брови «ниточкою» підфарбуємо коричнево-сірим олівцем. По верхньому і нижньому краях повік проводимо чорним м'яким олівцем стрілку, трішки розширюючи її до зовнішнього боку ока. На рухоме і нижнє повіко наносимо тіні темно-синього кольору. Створюємо плавний перехід від темно-синього кольору до червоно-коралового. Під бров додаємо білий перламутр. За допомогою чорної туші підфарбовуємо вії. На вилиці наносимо розсипчасту пудру. Контур губ обводимо олівцем, надаючи їм злегка загострену форму. Губи фарбуємо червоною помадою, в центрі губ ставимо блик трохи прозорого блиску. На вилиці наносимо рум'яна і плавно розтушовуємо їх по краях.

Одягаємо модель у маленьку чорну сукню, на плечі накидуємо хутро чорнобурки. Туфлі чорного кольору - на невисокому підборі. Сережки, кольє і браслет - підкреслять гламурний образ 1930-х років.

2. Технічна частина

Один з основних принципів технічної естетики: механізми і речі, які оточують людину на виробництві та в побуті, повинні бути якнайкращі для неї і складати гармонічну цілісність.

Мета естетичної організації виробничого середовища -об'єднання усіх елементів, які оточують людину на виробництві (включаючи такі елементи, як архітектурно-будівельні, технологічне обладнання і т.і.), і фізичних умов середовища (повітряне середовище, температурний режим, освітлення, кольорові та акустичні умови і т.і.).

Величезне значення для нормальної виробничої діяльності людини має колір предметів, які його оточують. Колір має збуджуючу дію, він стомлює або знижує утому, піднімає тонус або діє пригнічуючи. Залежно від кольору оточуючих предметів і обстановки виникає відчуття тепла, холоду, спокою, простору, вологості тощо.

Отже, зважаючи на важливість кольорових рішень інтер'єрів перукарень, слід зазначити, що важливу роль відіграє фон, на якому знаходяться інструменти та інші перукарські засоби. Так, на темному фоні завжди важче розрізнювати і знаходити необхідні предмети. Тому, поверхня перукарських туалетних столиків і тумбочок має бути світлого кольору.

Державні санітарні правила і норми для перукарень різних типів:

- перукарні розташовуються в окремо побудованих будинках, у громадських і торгових центрах, вокзалах, банях:

- перукарні розташовуються на перших поверхах житлових будинків за умов наявності окремого входу і дотримання усіх норм;

- у перукарнях дозволяється бар, буфет (за згодою СЕС), а також вітрини з продажу парфюмерно-косметичних засобів.

Склад приміщень для перукарні:

- мінімальна загальна площа - 15 м2;

- висота - 3,3 м (у житлових будинках до 2,5 м);

- наявність гарячої і холодної води;

- туалет - 2 м2;

- жіночий зал - 8 м2;

- чоловічий зал - 6 м2;

- манікюр у робочому залі -6м;

- педікюр -1,8 м2;

- службове приміщення - 1 м2;

- кабінет завудуючого -9м;

приміщення для прання -2м.

Обов'язковим є проведення санітарної години 1 раз на тиждень, санітарного дня - 1 раз на місяць. Усі поверхні перукарні мають бути оброблені (миючимися). Для обробки приміщення використовувати хлоромін або дезактін [9. C. 79].

Усі інструменти піддавати дезінфекції (бациллол, аеродезін, сухе пальне).

У процесі оформлення інтер'єрів перукарень необхідно враховувати такий важливий фактор, як рівень і характер освітлення робочого місця і приміщення в цілому. Освітлення має бути природнім - 1600 люкс (КЄО-1,5). При манікюрі і педікюрі - додаткова лампа.

Обов'язковим для усіх працівників перукарень є регулярне проходження медоглядів (1 раз на 6 місяців). Мета -виявлення соматичних захворювань, попередження інфекційних і професійних хвороб.

У перукарнях зазвичай багато відвідувачів. Тому не можна допускати, щоб обслуговуючий персонал гучно розмовляв між собою. Це негативно впливає на відвідувачів і неминуче призводить до швидкого стомлення перукарів.

У процесі оформлення інтер'єрів перукарень поруч з гарниими облицювальними матеріалами доцільно використати зелені насадження. Озеленення салонів сприяє зниженню рівня гомону і створює сприятливі санітарно-гігєнічні умови. Листя рослин поглинають вуглекислоту із навколишнього середовища і виділяють кисень. Таким чином, озеленення крім декоративно-художнього значення також відіграє важливу роль в очищенні атмосфери приміщення від шкідливих домішок.

Велике значення для підвищення рівня ететики і культури в салонах-перукарнях має форма робочого одягу. Уніформа перш за все повинна бути зручною і гарною, а також відповідати вимогам гігієни.

Працівник салону - перукарні щодня спілкується з великою кількістю відвідувачів. Тому він має досконало володіти своєю професіональною майстерністю, бути уважним і ввічливим, витриманим і тактовним, мати охайний вигляд, вміти точно і вичерпно надати інформацію щодо професійних запитань.

2.1 Технологічна послідовність виготовлення постижного виробу

Постиж - це виріб із натурального або штучного волосся.

У XVIII столітті з щетини і волосся робили перуки. їх і тепер виготовляють у перукарнях, використовуючи довге волосся клієнтів. Йде воно також на шиньйони та постижі (прикраси у вигляді бантів, різнобарвних кісок і переплетень, капелюшків із натурального волосся).

Шиньйон - накладне волосся, яке прикріпляється на потилиці. Вперше шиньйони увійшли в моду у Франції в середині XIX століття.

Постижі мають гармонійно вписуватися в зачіску, проте, вони не повинні розділятися на окремі частини. Техніка виконання постижного виробу передбачає роботу з волоссям (натуральним або штучним) і клеєм БФ-6.

З початку 90-х років XX століття, коли постиж увійшов у моду, без нього не відбуваються жодні авторські покази зачісок, конкурси і чемпіонати. Уміння створювати і правильно використовувати постижі - це «родзинка» будь-якого майстра, який себе поважає. Перш ніж приступити до роботи з клеєм, волосся необхідно добре вичесати (краще на карді), прядки розсортувати за довжиною і структурою волосся, тобто кучеряве до кучерявого, довге до довгого, коротке до короткого. Отримані прядки за допомогою нитки необхідно закріпити біля головки волосся. Слід формувати не надто товсті прядки, щоб під час нанесення клею їх краще і легше було прочісувати.

Прядки необхідно знебарвити, якщо треба набути певного кольору для майбутнього виробу, а потім пофарбувати їх у яскраві фантазійні кольори.

Для надання форми, розміру, а також для вичісування знадобляться будь-які об'ємні предмети - різні за величиною і діаметром.

Необхідні також зубна щітка, гребінець «хвістик» з частими зубцями і клей БФ-6.

Наносимо трохи клею на форму, прикладаємо пасмо, зверху знов наносимо трішки клею і починаємо добре прочісувати, спочатку гребінцем «хвістик», потім зубною щіткою. Усі шари прядки мають бути добре проклеїні. Тому, якщо необхідно, треба додавати клей.

Особливу увагу слід звернути на вичісування. Це необхідно робити швидко, оскільки клей сохне. Тому всі шари нашої прядки мають бути прочісані до висихання, включаючи найнижчі. Після повного висихання вона має бути гладенькою з лицьового і зі зворотнього боку.

Прядки сохнуть досить довго - кілька годин. Потім охайно знімаються з форми і за допомогою ножиць формуються пелюстки, квіти і т.і.

Підготовлені прядки зшиваються послідовно - одна за одною, поступово утворюючи задуману прикрасу [3. C. 12].

Заключний етап - це декорування нашого постижного виробу. Можна використати стрази, блискітки, бусинки, різнобарвні лаки для волосся. Стрази і блискітки кріпляться до виробу за допомогою клею «момент» і зубочистки. Крапельку клею необхідно нанести на задумане місце на посажі і за допомогою зубочистки прикласти бусинку і т.і.

У процесі декорування треба «знати міру», щоб не перестаратися і не перетворити постижний виріб на оформлений без смаку.

Готовий виріб необхідно побризкати лаком для волосся сильної фіксації.

Постиж кріпиться в готову зачіску за допомогою однієї чи двох шпильок.

2.2 Визначення початкових даних для виконання розробленої зачіски Розробка технологічної послідовності виконання зачіски

При створенні зачіски необхідно визначити, якими операціями і в якій послідовності обробити волосся, щоб отримати гарний результат.

Модель - білявка. її волосся м'яке і еластичне, довжиною приблизно 20 см. Стрижка і фарбування були здійснені заздалегідь, щоб заощадити час і не переобтяжувати волосся. Стрижка - об'ємна, прогресивна. Мілірування здійснено «методом фольги».

Виконувати зачіску будемо способом накручування волосся на електрощипці у зоні потилиці і частково тім'я, а також методом виконання «холодної хвилі» на чубці і у зонах скроней.

Для цього нам знадобляться такі інструменти:

- фен;

- електрощипці (тонкі);

- гребінець із тонкою ручкою (хвістик);

- дерев'яний гребінець з рідкими зубцями;

- брашинг;

- невидимки;

- затиски. Матеріали:

- шампунь для освітленого і сухого волосся;

- живильний бальзам;

- піна середньої фіксації;

- гель сильної фіксації;

- лак для волосся легкої фіксації.

Для миття використовуємо шампунь для освітленого і сухого волосся, а також живильний бальзам тієї ж серії. Підсушивши волосся рушником, для кращого формування завитка, наносимо на зони потилиці і тім'я піну середньої фіксації. Підсушуємо волосся безпосереднім струменем повітря.

Відокремлюємо чубчик і зони скроней затисками. Решту волосся накручуємо за допомогою дрібних щипців. Накручування здійснюємо поступово - знизу вгору. Беремо пасмо шириною 1 сантиметр і, скрутивши його у жгут, накручуємо на полотно. Фіксуємо у вертикальному положенні, потім відпускаємо пасмо і отримуємо спіральки. Прядки у зоні тім'я не перегріваємо, а накручування не доводимо до коренів.

Розпушуємо спіральки пальцями. Створюємо на чубці і у зонах скроней «холодну хвилю». Цей спосіб завивки відомий як холодна укладка волосся хвилями. Еластичне і м'яке волосся з овальною або еліпсоподібною формою поперечного перетину добре піддається укладці холодним способом. Жорстке і пружне волосся укладувати холодним способом важче, а виконана на такому волоссі зачіска тримається значно менше часу.

Розглянемо технологічний процес створення хвилі, у даній зачісці з навіскісним проділом. Волосся ділимо проділом з лівого боку, потім наносимо моделюючий гель сильної фіксації і прочісуємо гребінцем "хвістик" з частими зубцями. Якщо проділ зліва, обробку починають справа, і навпаки. Особливу увагу слід приділити розташуванню виступаючих хвиль. Враховуючи, що боковий (навскісний) проділ ділить волосся голови на нерівні частини, кількість хвиль на ньому буде неоднаковою: зазвичай на більшій ділянці волосся на одну хвилю більше.

Визначивши необхідну кількість хвиль і порядок їх розташування на волоссі, приступаємо до укладки. Відступаємо праворуч від проділу на 3 сантиметри і затискаємо волосся великим і середнім пальцем лівої руки. Потім вводимо зубці гребінця у волосся біля середнього пальця і, рухаючи його ліворуч, надаємо волоссю необхідний напрямок від чола. Далі нахиляємо обушок гребінця до себе, а вказівним пальцем лівої руки притискаємо волосся біля утвореної лінії хвилі. Ретельно прочісуємо волосся, починаючи від вказівного пальця. Важливо, щоб нижні шари волосся були добре прочісані. Далі переміщуємо середній палець лівої руки на 3 сантиметри від отриманого крону і притискаємо ним волосся. Вводимо зубці гребінця у волосся біля середнього пальця і надаємо йому напрямок праворуч. При цьому слід пам'ятати, що при русі гребінця праворуч, доцільно розпочинати обробку ділянки волосся з правого боку.