Весілля в духовній культурі українського народу

Весілля - провідна форма духовної і традиційної культури. Весільна обрядовість українського народу в системі наукових досліджень. Передвесільні та післявесільні обряди і звичаї, як фактор духовного овячення нової сімї. Весільне дійство - духовна система.

Рубрика Краеведение и этнография
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 01.11.2010
Размер файла 89,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Першим і основним показником рівня і якості культури є не її зовнішні атрибути, а її духовна внутрішня глибина. Не запліднена духовно, культура перетворюється на сурогат, пустушку, підробку в маскульт, модерн поста і інші явища антикультури.

Розвиток духовної культури як цілісності -- суперечливий процес. Становлення світової культури в XX ст. супроводжувалося могутнім рухом росту національних культур. Саме наш час показав обмеженість європоцентристського погляду на культуру, коли техногенна європейська культура стала провідною, базисною стосовно всіх інших, регіональних і національних.

Сучасна культура, що поєднує людство, заснована на загальнолюдських цінностях, захисту прав особистості, гуманізмі, творчому розвитку особистості, поширенні наукового знання і передових технологій, взаємозбагаченні національних культур, екологічному відношенні до життя і навколишнього середовища. [2;с.230] як зазначає Березовський. Cаме це ми бачим по зміненню після весільних обрядів.

Післявесільні обряди повинні були зміцнити зв'язок між родинами молодих і полегшити призвичаєння молодої в чужому домі. Через день-два молодий кликав гостей на «пропій». За тиждень після весілля молоді йшли до батьків молодої на міни: батько молодої повинен віддати, що «мінив» (обіцяв) дати їй у віно під час сватання і заручин. З Нього приводу влаштовувалась гостина.

Останній післявесільний обряд -- калачини (Гуцульщина), честь, дякування (Львівщина), хлібини (Хмельниччина, Волинь) або розхідний борщ -- відбувався через місяць після весілля. Молодий купував калачі й напої, кликав весільних батьків та інших гостей, щоб запити своє ґаздівство. Цей останній акорд весілля відбувався зі співами і танцями.[39;28] за дослідами Несена.

Пережовіни (заговіни, пережовани). Невід`ємною частиною народного весілля на Підляшші були гостини молодої та молодого. Вони мали на меті закріпити створення нової сім`ї, а також зміцнення зв`язків між обома родинами.

У четвер родичі молодих та найближчі знайомі збиралися в молодого, натомість у суботу - у батьківській хаті молодої. До того часу молодиця не могла відвідати своїх батьків. Отож, від неділі це був перший ї візит до рідної хати, але вже не як член сім`ї, а як гість.

Пережовини завершували традиційне весілля українців. На жаль, народні традиції весілля у цій місцевості вже майже занепали, тож варто берегти усі відомості про них з надією на те, що прийде знов час Відродження.

Післявесільний цикл включає обряд «Калачини» (покалачини, хлібини, честь, дякування, розхідний борщ, свашини), спрямований на зміцнення зв'язку між сватами та полегшення періоду адаптації нареченої в чужому роду.

Колачини (покалачини, хлібини, честь, дякування, розхідний борщ, свашини) -- обряд післявесільного циклу, спрямований на зміцнення зв'язку між сватами та полегшення періоду адаптації нареченої в чужому роду. Відбувалися Колачини, як правило, через місяць після весілля у батьків молодої, куди приходили на гостину молоді з найближчими родичами та батьки молодого. За звичаєм, молоді дякували своїм батькам, даруючи їм по 12 колачів, батьки у свою чергу обдаровували молоде подружжя полотном та перемітками.

Серед українців Карпат був поширений обряд міни -- відвідування молодими батьків дружини. Під час гостини тесть віддавав зятю те, що обіцяв (мінив) йому, коли укладали шлюбну угоду.

Протягом перших місяців шлюбу влаштовували й інші обряди, покликані урізноманітнити спілкування молодих з родичами та свояками: сватини -- жіноча вечірка в домі молодої, куди запрошувалися свахи; гостина -- відвідування молодою своїх батьків; пропій -- пригощання молодим весільних батьків та гостей, щоб запити своє господарство.

Святкова реалія зі сталим структурним ядром має варіативні форми розгортання композиції, що створює враження поступового перетікання обрядового дійства із одного ансамблю в інший. Згадані ареали локалізуються відповідно у північно-східній, північній, південній та північно-західній частинах регіонах. Їх ареальну специфіку формують способи розгортання весільного дійства, порядок виготовлення, матеріал, кількість та зовнішній вигляд головних атрибутів, окремі учасники весільної процесії та їх функції.[6;с100]

Весільна обрядовість обстеженої території зберегла систему просторового розгортання дійства шляхом поступального здійснення етапних заходів, пов?язаних із ритуально визначеними місцями житлового простору, що володіли сакральними функціями. Таким чином, ми маємо справу з обрядовими актами, які можна вважати етнографічним субстратом давно втраченої міфологічної топіки1.

Відродити традиції весільної обрядовості -- це зробити важливий крок до повернення скарбниці української духовної культури, що має величезне виховне значення у розбудові нації.

ВИСНОВКИ

Дипломна робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної науки обрядознавства, проблему феномену весілля в духовній культурі українців. На основі вивчення та аналізу низки літературних джерел із зазначеної проблеми та спостережень за шкільної практикою, власного досвіду, ми прийшли до наступних висновків і узагальнень.

Українське весілля є етнокультурним феноменом духовної практики людини та складовою народної культури, яке зберігає системно пов`язані між собою всі три ціннісні джерела - доетнічні (архетипні), етнічні й національні, яскраво розкриваючи "Дух" нації.

У весільній обрядовості відбувається процес передачі етнокультурної інформації між поколіннями, що забезпечує спадкоємність самобутності етносу. У весільному обрядово-мистецькому комплексі міститься значний життєвий досвід українського народу, який передається художніми засобами.

Духовна культура - найважливіший вид культури, що включає інтелектуальну і естетичну діяльність людства, - безсумнівно, має пріоритетну значимість, тому що задоволення високих духовних запитів людства - місія набагато більш піднесена й істотна. Духовну культуру в цілому справедливо вважати домінантою структури культури. На доказ перелічимо деякі з найбільш істотних форм духовної культури: релігія, мистецтво, філософія, наука.

Через структуру весілля ми розкрили духовність весільної обрядовості тепер можна сказати що весілля наділене безллічу духовних компонентів які вміщаються починаючи від обрядів, традицій, чиннів до атрибутики які несуть в собі неабияке значення для добродуту створеної сімї та майбутнього покоління.

Історично саме українське весілля увібрало в своїй структурі та звичаєвій обрядовості пережитки як матріахального так і патріахального періоду розвитку, первіснообщинного ладу.Весільна обрядовість зберегла пережитки родового ладу. Весілля -- це суспільний акт, і до нього причетна вся родина, особливо при обряді «приносин»,печенні короваю, плетенні вінків, посаді, «перепої» тощо.

Весільні звичаї та обряди українського народу є цінною культурною спадщиною, важливим джерелом для вивчення життя і побуту трудящих мас. Весільна обрядовість і звичаєвість українців дають широке уявлення про моральні, етичні, естетичні погляди народу, різноманітні аспекти його життєдіяльності. Весільний обряд і на сучасному етані розвитку сучасного суспільства викопує важливі соціально-виховні функції.

Гуманістична сутність обряду одруження формує риси моральної чистоти і духовного багатства людини. Історично, звичайно, весільна обрядовість на Україні відзначається своїми локальними особливостями. Багатство і різноманітність в обрядовості пояснюються етнокультурними зв'язками і взаємовпливами окремих народів у процесі історичного розвитку.

Останнім часом відроджується традиційне весілля. Воно, як і колись, складається з трьох основних циклів: передвесільного, власне весілля і післявесільного, але значно скорочених і трансформованих. Таке весілля починається зі сватання, включає запросини, торочини та дівич-вечір, гостину, розподіл короваю, обдарування. Завершується весільна обрядовість колачинами. Кожен з цих обрядів має духовне підрутття.

Весільний ритуал характеризується не лише стійкістю традиції, але і динамічними процесами, обумовленими багатьма історичними чинниками. Сучасна цивілізація, на жаль, пов?язана з соціальними та екологічними катаклізмами, ідеологічними втручаннями, репресивними заходами, які призводять до руйнування духовних цінностей народу і традиційної культури. Подальше вивчення законів побутування обрядів як частини народної культури. дозволить проникнути у світогляд і духовну спадщину минулого і відкриє нові перспективи для культуротворчого процесу.

Список використаної літератури:

1. Алексєєв П.В., Панин А.А. Философия. Ученик. - М.: Проспект, 1999.

2. Березовський І.П. Вивчення традиційно-побутової культури народу - важливе завдання етнографічної науки //Народна творчість та етнографія. - 1986. - №6. - С.12.

3. Березовський І.П. Українська народна творчість (20-30 рр. XX ст.). / Березовський. - К.: Наукова думка, 1973. - 152 с.

4. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. - К.: Довіра, 2000. - 368 с.

5. Богатырев П.Г. Вопросы теории народного искусства. - М.: Искусство, 1971 - 544 с.

6. Борисенко В.К. Берегиня. Українські народні пісні. - К.: Мистецтво, 1991. - С.5-8.

7. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження. - К.: Вища школа, 1988. - 188 с.

8. Борисенко В.К. Сватання: про обрядові дії // Наука і суспільство. - 1991. - №3. - С.24-26.

9. Большая Советская Энциклопедия. 2-ое издание, том 18,стр 507-510.

10. Г.Горленко. Нариси з історії української етнографії. - К.: Либідь, 2008.

11. Винницький О. Церква і духовне буття / Духовні скарби українського народу в житті молоді. - Тернопіль: МП “Чумацький шлях”, 1994. - С.62-64

12. Весілля. - К.: Наукова думка, 1970.

13. Весілля: у 2 кн. / Упорядник М.Шубравська. - К.: Мистецтво, 1970.

14. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології / Ф.Вовк. - К.: Мистецтво, 1995. - С.219-223.

15. Вольтер. Философский словарь. - М.: Мысль, 2003.

16. Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис в 2 т. - К.: Обереги, 1992.

17. Гаврилюк Н. Сімейні обряди нашої доби // Людина і світ. - 1990. - №3. - С.11-13.

18. Галаганова С.Г. Традиция и современность. - М.: Знание, 1993.

19. Гатальська С.М. Філософія культури. - К.: Либідь, 2005.

20. Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. - К.: "Музична Україна", 1979. - 248 с.

21. Горленко В.Ф. Нариси з історії української етнографії //Народна творчість та етнографія. - 1972. - №3. - 73с.

22. Данилюк А. Поліщуки. Хрестоматія з народознавства. - Рівне.: Державне редакційне видавництво, 1993. - 120 с.

23. Духовное производство: социально-философский аспект духовной деятельности. -М.: Наука,1981. - 352 с.

24. Етнографія і фольклор рідного краю (Укл. Мартинюк І.В., Угляренко Л.С., Цимбалюк І.М.) - К.: ІЗМН, 1996. -142 с.

25. Жигульский К. Праздник и культура. - М.:Прогресс, 1985. - 186 с.

26. Зоц В.П. Обряди і формування науково-матеріалістичного світогляду / В.П.Зоц// Становлення і функції радянських свят і обрядів. - К.: Наукова думка, 1983. - 159 с

27. Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні - К.: Наукова думка, 1974. - 159 с.

28. Інформаційна електрона бібліотека «Вікіпедія»

29. Калиновський Г. Опис свадебных украинских простонародных обрядов // В кн.: Свадьба: В 2-х кн. - К.: Наукова думка, 1970. - Т.1. - C. 68 - 74.

30. Кубійович В. Волинь // Енциклопедія українознавства. - К.: Довіра, 1993. - Т.І. - С.303-310.

31. Курочкін О.В. До історії сватання на Україні // Народна творчість та етнографія. - 1971. - №4. - С.77-81.

32. Курочкін О.В. Традиційна громада і побут // Українознавство. - К.: Наукова думка, 1994. - С.180-193.

33. Курносов Ю.О. Духовне життя та Україні в 20-30 рр. / Ю.О.Курносов //Український історичний журнал. - 1990. - №1. - С.93-110.

34. Культура і побут населення України: навчальний посібник / Під ред. В.І.Наулка, Л.Ф.Артюх. В.Ф.Горленка. - К.: Либідь, 1991. - 232 с.

35. Культурологія : теорія та історія культури Навч.посіб. Видання 2-ге перероблене та доповнене /За ред. І. Тюрменко. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 368с.

36. Ковальчук О.В. Українське народознавство. - К.: Освіта, 1992. -176 с.

37. Комарова А.І. Культурне відродження в Україні. - Львів.: Астерикс, 1993.

38. Короткий енциклопедичний словник з культури. -- К.: Україна, 2003.

39. Кравченко В. Етнографічні та фольклорні матеріали: фонди ІМФЕ ім. М.Т.Рильського . - Ф.15-3. - №142. - С.69.

40. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: істор.-етнограф, нарис - К.: Наукова думка, 1966. - 198 с.

41. Лозинський И.І. Українське весілля - К.: Наукова думка, 1992. - 169 с.

42. Мазаев А.И. Праздник как социально-художественное явление. - М.: Наука, 1978.

43. Новійчук В.І. Побутові традиції та художня творчість // Мистецтво та етнос. - К.: ІЕФМ, 1991. - С.174-193.

44. Несен І. І. Весільний обряд: традиційна структура // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. Вип. 3. У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. - Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2003.

45. Несен І. І. Весільний ритуал Центрального Полісся: традиційна структура та реліктові форми. - К.: ІЕФМ, 2005.

46. Несен І. І. Культурні символи давнини: кінь у весільному ритуалі (на матеріалах Центрального Полісся) // Соціум, 2003. - № 3.

47. Несен І. І. Хліб у весільних обрядах українців (в контексті праці Хв. Вовка "Шлюбний ритуал та обряди на Україні") // Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків. - К.: Наукова думка, 2002.

48. Новикова Е.С., Кармин А.С. Культурология. - СПб.: Питер, 2004.

49. Пономарьов А.П. Мова наречених: про символіку заручин // Наука і суспільство. - 1988. - №10. - С.48.

50. Пономарьов А. Українська етнографія. - Київ: Либідь, 1994. - 317 с.

51. Потапенко О.І. Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. - К.: Український письменник, 1995.-291с.

52. Правдюк О.А. Загальнослов'янська основа українського весілля / О.А.Правдюк //Словянське літературознавство. Вип.4. - К.: Наукова думка, 1968. - С.12-14.

53. Воропай. Звичаї нашого народу. - К.: Обереги, 1991

54. Кравець. Сімейний побут та звичаї українського народу. - К.: Наукова думка, 1965.

55. Ошуркевич О. Використання фольклору самодіяльними колективами Волині // Народна творчість та етнографія. - 1968. - №4. - С.84-8з.

56. Общественньй семейньй быт и духовная культура населення Полесья // Под. ред. В.Бондарчика. - Минск.: Наука и техника, 1987. - 249 с.

57. Попов Б.В., Ігнатов В.О., Степико М.Т. Життя етносу: соціокультурні нариси: Навчальний посібник. - К.: Либідь., 1997. - 240 с.

58. Пролеев С.В. Духовность и бытие человека. - К.: Наукова думка, 1992. - 110с

59. Симичев Д.А. Культурология: учебное пособие для вузов. - М.: «Приор», 1998 - 352 с.

60. Сумцов Н.Ф. О свадебных обрядах // Киевская старина. - 1881. -Т.Х. - С.210.

61. Сумцов Н.Ф. Хлеб в обрядах и песнях // Киевская старина. -1886. - Т.Х. - С.139.

62. Суханов И.В. Обычаи, традиции и преемственность поколений. - М.: Прогресс, 1976.

63. Українське народознавство. (За ред. Павлюка С.П., Гориня Г.Й., Кирчіва Р.Ф.) - Львів.: Фенікс, 1994 - 608 с.

64. Хрестоматія з народознавства. Посібник для вчителів, студентів та учнів старших класів /Упорядник М. Немтро. - Рівне.: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1995.

65. Черніговець ТІ. Хліб у традиційному весіллі Волинського Полісся // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: Збірник наукових праць / В.Г.Виткалов, О.С.Кривоносов. - Рівне: РДІК, 1994. - С.212-216.

66. Черніговець ТІ. Весілля в системі художніх традицій Волинського Полісся (за матеріалами, записаними в К.-Каширському та Любешівському р-х) // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Наук, зап. РДІК. Вип.З. - Рівне.: Діва, 1998. - С.326-333.

67. Черніговець ТІ. Весілля в родинно-побутовій культурі Волинського Полісся (за матеріалами с.Видерта Камінь-Каширського району) // Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і Волинь. Матеріали IX наукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції (20-23 січня 1998 року). - С.244.

68. Чубинский П.П. Обряды: родины, крестины, свадьбы, похороны / Переизданное. - Спб.: ОИ “Наука”. - С. 45, 213.

69. Чернышов В.С. Традиции и обряды в системе формирования идеалов личности. - М.: Вища школа, 1986. - 143 с.

70. Шубравська М.М. Весільні пісні. - К.: Дніпро, 1988. - С.3-8; 52-58.

71. Шулунова Л.И. Переосмысление функций этнографической культуры в современных условиях //В кн. «Работа клуба по пропаганде и освоению традиционного народного творчества. - М.: МГИК, 1982.

72. Яранцева Н.А. Преемственность и взаимодействие культур в художественной жизни общества. - К.: Вища школа, 1990. - С.18, 30.

73. Яринко Л.О. Звичаї українського весілля. - Тернопіль.: Богдан, 2007.


Подобные документы

  • Етапи формування. Обрядовість зимового циклу. Весняні свята та обряди. Літні свята. Осінні звичаї та обряди. Трудові свята й обряди - органічна складова святково-обрядової культури українського народу.

    контрольная работа [17,9 K], добавлен 04.06.2003

  • Звичаї та обряди як органічна складова святково-обрядової культури українського народу. Свята, які належать до різних природних циклів: зимових, весняних, осінніх, літніх. Обрядовість зимового та весняного циклу. Літні та осінні звичаї та обряди.

    реферат [18,8 K], добавлен 28.11.2010

  • Вивчення традиційно-побутової культури народу. Відомості з етнографії українського народу. Походження, процес формування, характерні риси побуту, галузі традиційної матеріальної і духовної культури. Риси етнічної неповторності та національна свідомість.

    реферат [27,6 K], добавлен 22.01.2011

  • Поселення та житло, народний одяг, харчування, побут і звичаї, сім’я. Знання національної культури минулих століть є цікавим і з точки зору загальної ерудиції, і для розуміння феномену українського народу.

    реферат [14,7 K], добавлен 07.11.2003

  • Аналіз лексики, пов’язаної з акціональним планом східнослобожанського весілля. Святкування сватання неодруженими і одруженими учасниками весілля. Назви на позначення передшлюбних обрядів, які разом з обрядами шлюбного дня складають ритуал одруження.

    реферат [33,5 K], добавлен 20.09.2010

  • Територія розселення лемків. Сім’я та сімейний побут. Родильні звичаї та обряди. Весілля на Лемківщині. Народні знання, одяг, кухня, інтер'єр житла. Домашні промисли: обробка дерева, каменю, вовни, ткацтво, гончарство, виготовлення дерев'яного посуду.

    презентация [3,8 M], добавлен 19.11.2014

  • Історія та розвиток українського народного танцю. Український танець як складова частина народно–сценічної хореографії, її національний колорит. Історія розвитку українського костюму. Методика постановки хореографічної роботи, характеристика рухів.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 30.09.2014

  • Поселення та житло. Народний одяг, харчування. Побут і звичаї, сім’я. Феномен українського народу, що живе на перекресті шляхів в центрі Європи і впливає на політичні події на всьому континенті.

    реферат [15,6 K], добавлен 23.04.2002

  • Сімейна обрядовість. Поховальна обрядовість. Похорон. Похорон неодружених. Проща. Поминки. Найважливіші стадії розвитку родини в її життєвому циклі утворення сім'ї, народження дитини, її повноліття, сімейні ювілеї.

    реферат [257,0 K], добавлен 12.02.2003

  • Онтологічна характеристика світогляду українського народу на прикладі загадок, характеристика чинників (а також особливостей історичної епохи), що зумовили ті чи інші аспекти світогляду. Загальні відомості про загадки, як зразок народної усної творчості.

    контрольная работа [54,9 K], добавлен 05.04.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.