Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова роботА

з дисципліни «Туристичне краєзнавство»

на тему «МЕМОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ ЯК ОБ'ЄКТ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ»



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. МЕМОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

1.1 Значення патріотичного виховання для формування особистості

1.2 Зарубіжний досвід використання меморіальних комплексів як об'єктів патріотичного виховання

Висновки за розділом 1

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕМОРІАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ

2.1 Характеристика меморіальних комплексів України як туристичного ресурсу

2.2 Умови використання меморіальних комплексів України

Висновок за розділом 2

РОЗДІЛ 3: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАТРІОТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА В РОЗРІЗІ ВИВЧЕННЯ МЕМОРАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ

3.1 Зарубіжний досвід вдосконалення системи розвитку патріотичного виховання через використання меморіальних комплексів

3.2 Пропозиції щодо туристичних маршрутів по меморіальним комплексам України з метою формування патріотичного виховання

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Проблема патріотичного виховання та громадянського становлення - сьогодні актуальне та дійсно важливе завдання держави, суспільства і освітніх установ нашої країни. У національній доктрині визначене соціальне замовлення держави на виховання працьовитої та високоморальної людини з активною життєвою та професійною позицією. Справжнього патріота своєї Батьківщини, що поважає права і свободи особистості, традиції і культури інших народів.

Характерною рисою духовного життя сучасної України є відсутність ідейної єдності у більшості населення країни. Різноманіття ідей, зовнішній вплив країн - є виразом демократії, а по суті - віддзеркаленням глибокої внутрішньої кризи. У цій ситуації є логічним звернення до патріотичній ідеї, що не раз рятували країну в найскладніші часи. Саме ця ідея завжди була тим фундаментом, на якому в усі часи консолідувалися всі верстви українського суспільства.

Питання патріотичного виховання розглядаються в чималій кількості посібників, методичних розробок педагогів-новаторів. У цьому напрямку працюють І.А. Пашковіч, Т.А. Касімова, Н.К. Беспятова, Т.С. Буторіна, Т.А. Орешкіна та інші. У своїх роботах автори відобразити проблеми, пов'язані з формуванням патріотизму у підростаючого покоління та у суспільства в цілому.

Практичний інтерес до теми на сучасному етапі обґрунтований необхідністю усвідомлення сутності патріотичного виховання, як ефективного механізму освітньої політики держави у відповідності зі змінами та вимогами, які пред'являє нова соціально-політична програма.

Таким чином, значимість вивчення системи патріотичного виховання полягає в тому, що в сучасному світі виховання громадянина країни розглядається як один з головних засобів національного відродження.

Отже, метою курсової роботи є дослідження туристичного потенціалу меморіальних комплексів України для їх використання в у виховній діяльності. Для цього було вирішено такі завдання я:

1. Визначити значення патріотичного виховання для формування особистості

2. Дослідити зарубіжний досвід використання меморіальних комплексів

3. Дати характеристику меморіальним комплексам України як об'єктам патріотичного виховання

4. Визначити умови використання меморіальних комплексів України

5. Дослідити зарубіжний досвід вдосконалення системи розвитку патріотичного виховання через використання меморіальних комплексів

6. Висунути пропозиції щодо туристичних маршрутів по меморіальним комплексам України з метою формування патріотичного виховання

Об'єктом роботи є процес виховання молоді, а предметом - меморіальні комплекси як інст. Умент впливу на виховання патріотизму.

В роботі було використано такі методи: аналізу літератури, вивчення і узагальнення вітчизняної та зарубіжної практики, аналізу нормативно-правової документації по темі курсової роботи, метод порівняння, метод узагальнення, класифікації та метод опитування

Курсова робота складається з трьох розділів.

Ключові слова: меморіальні комплекси, патріотизм, патріотичне виховання.

РОЗДІЛ I. МЕМОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

1.1 Значення патріотичного виховання для формування особистості

Виховання у розвитку особистості виступає важливим чинником поряд зі спадковістю і навколишнім середовищем. Воно забезпечує соціалізацію особистості, програмує параметри її розвитку з урахуванням багатогранності впливу різних факторів. Виховання - це спланований, довгостроковий процес спеціально організованого життя дітей в умовах навчання і виховання.

Існує декілька видів виховання: розумове, фізичне, трудове, політехнічне, естетичне, моральне або патріотичне.

Патріотичне виховання підростаючого покоління та громадян у цілому - запорука стабільного розвитку країни в майбутньому. Цей процес тривалий за часом, складний за змістом і достатньо розбалансований з погляду методичного здійснення. Формування патріотичних почуттів багато в чому залежить від розвитку емоційної сфери людей.

Зміни військово-політичної ситуації в світі вимагають налагодженої роботи всієї системи патріотичного виховання. У зв'язку з цим значно зросла роль освітніх установ, дитячих і молодіжних організацій, що сприяють морально-патріотичному становленню дітей та молоді, підготовці їх до самостійного життя.

Мета патріотичного виховання - розвиток в особистості високої соціальної активності, цивільної відповідальності, духовності, становлення особистості, що володіє позитивними цінностями і якостями, що здатні проявити себе в творчому процесі в інтересах Вітчизни.

Патріотизм як важливий елемент вітчизняної гуманітарної науки і культури має багату історію і глибокі традиції. Він завжди розглядався як втілення мужності, доблесті і героїзму. Це необхідна умова єдності, величі і могутності держави.

Сутність патріотизму у всі часи по-різному трактувалася філософами. У концепціях виховання Древньої Греції характерною рисою був розгляд людини тільки у відношенні його до держави, а не до самого себе. Громадяни дрібних самостійних рабовласницьких держав-полісів не могли мислити себе поза Батьківщиною, яка гарантувала їх існування, і тому вищою метою кожного громадянина і всієї держави вважалося благо поліса. Демокріт стверджував, що результатом виховання повинна бути моральна людина, помірна у всьому, та яка діє відповідно до громадським обов'язком [1, с. 239].

Незважаючи на давність походження, поняття «патріотизм» (від грец. Patriotes - співвітчизник, patris - Батьківщина, Вітчизна) досі не має чіткого сутнісного універсального визначення.

Сучасне розуміння патріотизму різноманітне та неоднозначне. Багато в чому воно пояснюється складною природою даного явища, багатим його змістом і розмаїттям форм прояву. Крім того, проблема патріотизму розглядається різними дослідниками в різних історичних, соціально-економічних і політичних умовах, залежно від особистої громадянської позиції, ставлення до своєї Вітчизни, від використання різних сфер знань та інше.

Так, наприклад, Володимир Даль тлумачить «патріотизм» як «любов до Вітчизни». Військовий енциклопедичний словник розглядає патріотизм як «відданість своїй Батьківщині, любов до Батьківщини, прагнення служити її інтересам, захищати від ворогів».

На сучасному етапі розвитку українського суспільства патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, модернізації економіки, формуванню в Україні єдиного громадянського об'єднання. Державно-патріотична ідея пронизує всю діяльність державних органів по створенню нового вигляду Збройних Сил, зміцненню обороноздатності країни. Тому розкриття сутності патріотизму, розробці його теоретичних основ надається винятково велике значення.

Термін «патріотизм» вживається не тільки в науково-дослідній літературі, а й у виступах, дискусіях, статтях, передвиборних програмах політиків і політичних партій, рухів, діячів культури, мистецтва та інших органах. Діапазон тлумачення терміну дуже великий: від ідеально-піднесеного до лайливо-принизливого.

На особистісному рівні патріотизм виступає як найважливіша, стійка характеристика людини, що виражається в його світогляді, моральних ідеалах, нормах поведінки.

На макрорівні патріотизм являє собою значиму частину суспільної свідомості, яка виявляється в колективних настроях, почуттях, оцінках, у відношенні до свого народу, його способу життя, історії, культурі, державі, системі основоположних цінностей.

Патріотизм проявляється у вчинках і в діяльності людини. Зароджуючись з любові до своєї малої батьківщини, патріотичні почуття, пройшовши через цілий ряд етапів на шляху до своєї зрілості, піднімаються до загальнодержавної патріотичної самосвідомості, усвідомленої любові до своєї Вітчизни.

Також, патріотичне виховання повинно орієнтуватися не тільки на любов до Батьківщини, але й віри у себе, у власні сили, в великі звершення наших батьків і дідів. Це любов до кожного громадянина нашої багатонаціональної України. Це велике почуття треба виховувати на перемогах, а не поразках, на створенні, а не на руйнівній силі.

Найважливішою складовою частиною виховного процесу є формування патріотизму та культури міжнаціональних відносин, які мають величезне значення в соціально-цивільному та духовному розвитку особистості людини. Тільки на основі національних святинь зміцнюється любов до Батьківщини, з'являється почуття відповідальності за її могутність, честь і незалежність, збереження матеріальних і духовних цінностей суспільства, розвивається гідність особистості. Наприклад, К.Д.Ушинський вважав, що патріотизм є не тільки важливим завданням виховання, але і могутнім педагогічним засобом: «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з її поганими природними, особистими, сімейними і родовими нахилами» [2].

Істинний патріотизм включає у себе повагу до інших народів і країн, до їх національних звичаїв і традицій і нерозривно пов'язаний з культурою міжнаціональних відносин. У цьому сенсі патріотизм і культура міжнаціональних відносин найтіснішим чином пов'язані між собою, виступають в органічній єдності і визначаються як «така моральна якість, яка включає в себе потребу щиро служити своїй батьківщині, проявляти до неї кохання і вірність, усвідомлювати і переживати її величі та слави, бути у духовному зв'язку з нею, прагнути берегти її честь і гідність, практичними справами зміцнювати могутність і незалежність »[3].



Рис. 1.1. Складові поняття патріотизму [4]

Справжній патріотизм включає формування та тривалий розвиток цілого комплексу позитивних якостей. Основою цього розвитку є духовно-моральний і соціокультурний компоненти. Патріотизм виступає як єдність духовності та соціальної активності особистості, яка усвідомлює свою неподільність, нерозривність з Вітчизною.

Природа, батьки, родичі, Батьківщина, народ - не випадково однокореневі слова. За визначенням А.Н. Вирщікова, це «своєрідне простір патріотизму, в основі якого лежать почуття Батьківщини, спорідненості, солідарності, любові, яка обумовлена на рівні інстинктів. Воно необхідне, бо ми не обираємо батьків, дітей, Батьківщину, місце свого народження» [5].

Патріотизм формується в процесі навчання, соціалізації та виховання кожної людини. Однак соціальний простір для розвитку патріотизму не обмежується шкільними стінами. Велику роль тут виконують сім'я та інші соціальні інститути суспільства, такі як: засоби масової інформації, громадські організації, установи культури та спорту, релігійні організації, заклади охорони здоров'я, правоохоронні органи, військові організації, установи соціального захисту населення, корпоративні об'єднання, кровноспоріднених, діаспорні зв'язку і відносини. Все це необхідно враховувати у процесі патріотичного виховання особистості.

Патріотичні почуття закладаються в процесі життя і буття людини, що знаходиться в рамках конкретного соціокультурного середовища. Люди з моменту народження інстинктивно, природно і непомітно звикають до навколишнього середовища, природи та культури своєї країни, до побуту свого народу. Тому базою формування патріотизму є глибинні почуття любові та прихильності до своєї культури, свого народу, своєї землі, що сприймаються в якості рідного, природного та звичного середовища проживання людини. Важливим елементом патріотичного виховання в формуванні особистості є вплив батьків та сім'я у цілому - збагачення дітей знаннями, розвиток їх мислення, а також почуттів, пов'язаних з любов'ю і відданістю батьківщині.

Перш за все потрібно формувати у дітей знання про рідний край і почуття прихильності до тих місць, де вони народилися і виросли і з якими в них пов'язані яскраві емоційні переживання. Дуже істотним методичним прийомом в даному випадку є звернення до творів відомих письменників і поетів, які в емоціонально-яскравій формі виражали це почуття.

Великий потенціал для розвитку інтелектуально-емоційного компонента патріотизму і культури міжнаціональних відносин містить рідна мова. При формуванні патріотичних почуттів велике місце повинна займати ознайомча робота з культурною спадщиною українського народу та його внеском у духовний розвиток суспільства.

Уявлення та почуття прихильності до рідних місць розширюються і поглиблюються в процесі пізнання природи рідного краю, її краси і неповторності. Вивчення рідного краю повинне займати важливе місце в сімейному вихованні. Для цього використовуються екскурсії та туристичні походи по рідному краю.

Ступінь зрілості моральної свідомості досягається тільки тоді, коли знання в області патріотизму та культури міжнаціональних відносин будуть емоційно пережиті і придбають форму глибоких особистих поглядів і переконань.

Важливу роль у формуванні патріотичного виховання відіграють меморіальні пам'ятники. Ці історичні об'єкти, в сучасному світі, відображають події минулих часів, зберігають досвід минулого та допомагають розвивати любов та повагу до своєї Батьківщини.

Історична пам'ять є важливою складовою ідентичності нації. Тому її стан суттєво впливає на консолідованість суспільства і державну безпеку країни.

Колективні уявлення про минуле формують чимало складових, однією з яких є зорові образи. Візуальний компонент історичної па м'яті включає: монументи, пам'ятні знаки, меморіальні комплекси, визначні архітектурні споруди, історичні заповідники та місцевості, музейні експозиції й окремі меморіальні речі, цвинтарі загалом чи певні поховання та інше. Вказані матеріальні об'єкти вважаються найбільш видовищною і наочною формою пам'яті індивіда та суспільства загалом. Саме проблема збереження, деконструкції або пристосування вже існуючих пам'яток до сучасних реалій, будівництво та встановлення нових монументів у сучасній Україні викликає відчутне соціальне напруження. Ігнорувати такий стан речей не припустимо, адже меморіальний простір не лише відображає історичне минуле, а й активно формує суспільні погляди громадян.



1.2 Зарубіжний досвід використання меморіальних комплексів як об'єктів патріотичного виховання

патріотичний виховання меморіальний комплекс

Отже, кожна країна має свою неповторну історію. Це передбачає наявність у неї великої кількості меморіальних об'єктів, які є центром зародження та удосконалення патріотичної свідомості.

Меморіальний комплекс - це територія c розміщеними на ній монументальними архітектурними спорудами: мавзолеями, Пантеонами, скульптурними групами, обелісками слави й пам'ятниками, присвяченими видатним подіям в історії країни і народу. Як правило, меморіальний комплекс являє собою парк зі строго регулярним плануванням, включенням великих партерів, широких алей [6].

Найбільша група монументів - це військові пам'ятники. Значення цих пам'ятників для розвитку патріотичного виховання дуже велике - головним чином завдяки їх змістовно-образній, та побутово-історичній різноманітності.

Розрізняють такі види пам'ятників:

статуї;

тріумфальні арки, обеліски, ростральні колони, тріумфальні колони;

абстрактні композиції;

пам'ятний знак, пам'ятна дошка;

технічні пам'ятники [6].

Спорудження військових пам'ятників -- міжнародне явище. Це справа не стільки державних, муніципальних або архітектурних органів, скільки переважно суспільне явище. І в Україні, і в ряді інших країн військові пам'ятники дуже часто зводилися на кошти, які були зібрані родичами та близькими загиблих або ж самими учасниками воєнних подій. У всьому світі, в кожній країні, існує безліч меморіальних комплексів, які служать об'єктом патріотичного виховання громадян (табл. 1.1).



Таблиця 1.1

Загальна характеристика відомих меморіальних військових комплексів

№ з/п	Назва	Розташування (країна, місто)	Рік заснування	Особливості
1	Австралійський військовий меморіал	Австралія, Канберра	1941	Присвячено усім військовослужбовцям та обслуговуючому персоналу Сил оборони Австралії
2	Радянський військовий меморіал	Німеччина, Панков	1947	Присвячений пам'яті воїнів Червоної Армії, полеглих під час штурму Берліна в квітні - травні 1945 року
3	Китайський меморіальний комплекс Хуанъягуань	Китай, ділянка Великої Китайської стіни	1950	Присвячений силі та величі китайського народу
4	Військовий меморіал у Фінляндії	Фінляндія	1949	Присвячений пам'яті загиблих у війнах 1939 - 1940 і 1941 - 1945 років.
5	Меморіал Корпусу морської піхоти	США, В передмісті Вашингтона	1988	Присвячений всім військовослужбовцям Корпусу морської піхоти США, загиблим у військових конфліктах при захисті демократичних цінностей в інтересах країни починаючи з 1775 р.
6	Невський меморіал «Журавлі»	Росія, Санкт-Петербург	1977 - 1980	Присвячений пам'яті полеглих героїв Великої Вітчизняної війни в Санкт-Петербурзі.
7	Імперський військовий музей	Великобританія, Лондон	1990	Присвячений збройним конфліктам, починаючи з XX століття, особливо тим, у яких брали участь Сполучене Королівство, Британська імперія і Співдружність.
8	Меморіал Лей Фена	Китай, Фушунь	2000	Присвячений революціонеру Китаю Лей Фену
9	Будинок Павлова (Будинок Солдатської Слави)	Росія, Волгоград		Присвячений подвигу групи радянських бійців у бою за Сталінград

Одним з найбільш значних таких меморіалів є Австралійський військовий меморіал - національний меморіал країни усім військовослужбовцям та обслуговуючому персоналу Сил оборони Австралії, який був відкритий в 1941 році. Меморіал включає в себе великий національний військовий музей. Природний парк Пам'яті, розташований позаду Військового меморіалу, є Канберрским вокзалом Дороги Пам'яті - системи парків, природних об'єктів і придорожніх зупинок між Сіднеєм і Канберрі в пам'ять про 24 ветеранів, що одержали Хрест Вікторії в ході Другої світової війни і війни у В'єтнамі. Саме тут, кожного року проводять урочисті прощання з усіма загиблими. Проводяться виставки, екскурсії, в яких за даними 2011 року, беруть участь більше п'ятисот чоловік, 63% з яких - молодь і школярі. Цей меморіал є важливим об'єктом патріотичного виховання австралійців [7].

Радянський військовий меморіал у Панкові (нім. Sowjetische Ehrenmal in der Schцnholzer Heide) _ меморіальний комплекс, присвячений пам'яті воїнів Червоної Армії, полеглих під час штурму Берліна в квітні - травні 1945 року. Знаходиться в парку Schцnholzer Heide в берлінському районі Панков. Це один з трьох радянських військових меморіалів у Берліні (разом з меморіалами в Трептов-парку і Тіргартені). У меморіалі поховано 13200 радянських воїнів, із загального числа 80 тис. полеглих при штурмі Берліна. Перед величним обеліском знаходиться статуя «Батьківщина-мати», до якої покладаються вінки під час церемоній. Цей меморіал є найголовнішим об'єктом патріотичного виховання не тільки громадян Німеччини, але і громадян Росії, України і Білорусії [8].

Китайський меморіальний комплекс Хуанъягуань (Huangyaguan) - один з найважливіших об'єктів створення патріотичної свідомості громадян Китаю. Ділянка Великої Китайської стіни - Хуан'ягуань _ перекладається як «жовта скеля». Цей перевал отримав свою назву за кольором навколишніх пагорбів і скель. Зараз цей пам'ятник є місцем для патріотичного виховання молоді та базою для лекцій з історії військової справи в місті Тяньцзінь (Tianjin) [9].

Військовий меморіал у Фінляндії - справжній приклад невмираючого патріотичного полум'я країни. Навколо дзвіниці церкви Лаппо в самому центрі міста розташовується система військових меморіалів - цілий зелений квартал присвячений пам'яті загиблих у війнах 1939 - 1940 і 1941 - 1945 років. На газонах розташовані персональні могили. Зараз, цей меморіальний комплекс є центром патріотичного виховання країни, де щорічно проводяться різноманітні тематичні вистави та екскурсії [10].

Меморіал Корпусу морської піхоти США (друга назва - Меморіал Іводзіми) _ один з найважливіших військових меморіалів Сполучених Штатів Америки. Розташований в передмісті Вашингтона в окрузі Арлінгтон, поблизу стін Арлінгтонського національного кладовища. Меморіал присвячений всім військовослужбовцям Корпусу морської піхоти США, загиблим у військових конфліктах при захисті демократичних цінностей в інтересах країни починаючи з 1775 р. Щороку меморіал відвідує величезна кількість туристів, а також громадян Америки. «Морські піхотинці» є головним об'єктом патріотичного виховання молоді країни і уособлюють мужність, геройство та силу людини [11].

Невський меморіал «Журавлі» _ меморіальний ансамбль пам'яті полеглих героїв Великої Вітчизняної війни в Санкт-Петербурзі. Він був споруджений у 1977 - 1980 рр. і встановлений на місці братських поховань (у 20 братських могилах спочивають понад 50 тис. осіб), де покояться останки захисників Ленінграда, жителів блокадного міста, а також видатні воєначальники і Герой Радянського Союзу Н.А. Смирнов. У меморіальний ансамбль братнього захоронення входять монументальна стела з журавлями, обеліск, надгробні плити і бронзова статуя дівчини з вінком. Напис на стелі з журавлями: «Пам'ять полеглих героїв, захисників життя, священна / Будь гідним її світлим подвигом свого життя». Журавлі стали одним з найголовніших символів втрат, які понесла планета в роки Другої світової війни. У вітчизняній культурі він зміцнився завдяки відомій народній пісні про війну «Журавлі». Слова з цієї пісні: "Мені здається часом, що солдати, з кривавих не прийшли полів, не в землю цю полягли колись, а перетворилися на білих журавлів». Ця пісня, ще з дитячих років, знайомі всім, хто говорить на російській мові [12].

Імперський військовий музей (англ. Imperial War Museum) _ лондонський музей. У його колекцію входить військова техніка, зброя, речі воєнних років, публічна бібліотека, фотографічний архів і художня колекція, присвячені збройних конфліктів, починаючи з XX століття, особливо тим, у яких брали участь Сполучене Королівство, Британська імперія і Співдружність. Зараз музей має в своєму розпорядженні велику колекцією військової техніки з часів Першої світової війни і до наших днів. Безліч тематичних експозицій присвячені історії військових конфліктів в різних країнах світу [13].

Меморіал Лей Фена у місті Фушунь - це монументальний об'єкт невмираючого образа молодого героя Китаю. Лей Фен - китайський сирота, вихованець Народно-визвольної армії Китаю, «герой, що не має імені», життєвий подвиг якого повністю полягав у безкорисливій допомозі старшим товаришам, селянам і старим людям. Ідеалізований образ Лей Фена, створений в епоху Культурної революції, до теперішнього часу продовжує використовуватися в патріотичному вихованні дітей та молоді КНР. Хоча зміни політичної та економічної обстановки, що відбулися з 1960-х років, вже не дозволяють безумовно вважати його прикладом для наслідування, але Ху Цзиньтао, у своєму виступі 5 березня 2010 року, закликав співгромадян і далі вчитися у Лей Фена силі духа та великих перетворень душі [14].

Будинок Павлова (Будинок Солдатської Слави) _ 4-поверховий житловий будинок, розташований на площі Леніна у Волгограді, в якому під час Сталінградської битви тримала оборону група радянських бійців. Обороною керував старший сержант Я.Ф. Павлов, що прийняв командування відділенням від пораненого на початку боїв старшого лейтенанта І.Ф. Афанасьєва , звідси і назва будинку.

Яків Павлов став символом мужності, стійкості та героїзму. Сьогодні, образ цієї великої людини використовується як приклад для молодого покоління у процесі патріотичного виховання [15].

Висновки за розділом 1

Патріотичне виховання - це невід'ємна частина життя кожної людини, яка є важливим чинником поряд зі спадковістю і навколишнім середовищем. Для патріотичного виховання обов'язковими є методичні розробки на базі освітніх установ, дитячих і молодіжних організацій, що сприяють морально-патріотичному становленню дітей та молоді, підготовці їх до самостійного життя; та наявність меморіальних комплексів, які формують усвідомлення особистості як громадянина своєї країни і створюють реалістичні картини минулого. Найбільша група монументів - це військові пам'ятники. Значення цих пам'ятників для розвитку патріотичного виховання дуже велике - головним чином завдяки їх змістовно-образній, та побутово-історичній різноманітності.

Розглядаючи зарубіжний досвід у цій сфері та вивчаючи відомі меморіали інших країн ми з упевненістю підтверджуємо свої висновки.



РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕМОРІАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ

2.1 Характеристика меморіальних комплексів України як туристичного ресурсу

Характерні риси меморіального простору України закладалися впродовж усього розвитку нації і продовжують формуватися під впливом сучасних політичних та соціально-економічних процесів. При цьому відчутно прискорилася динаміка змін разом із одночасним ускладненням процесу. Переформатування меморіального простору триває й донині. При цьому, спостерігаються досить складні процеси. Адже поруч із продовженням «націоналізації» відроджуються пам'ятки імперських часів і навіть здійснюються окремі спроби «ресовьєтізації». Така ситуація цілком відповідає загальним тенденціям соціокультурного розвитку країни. У результаті трансформаційних процесів історична пам'ять українського суспільства позбавилася ідеологічної опіки держави, наповнилася патріотичними теоріями, набула виразних культурних рис.

Політичне керівництво незалежної України розуміє важливість проведення цілеспрямованої політики формування історичної свідомості громадян. Рішення про демонтування чи встановлення монументальних пам'ятників здебільшого приймаються органами місцевого самоврядування і через те віддзеркалюють регіональні особливості суспільного життя. Жорстке втручання «з гори» у цей процес викликає супротив і відторгнення населення, але кожна пам'ятка має відповідати національним інтересам країни.

За роки незалежності на символічному просторі України відбулися помітні кількісні та якісні зміни. Головними ознаками даного процесу стали:

масове встановлення національно-державницьких монументів,

демонтаж певних категорій пам'ятників радянського періоду,

відчутна регіоналізація меморіального простору країни, так звана «війна пам'ятників»[16].

Серед новопосталих національно спрямованих пам'ятників, покликаних відродити історичну пам'ять суспільства та надати сучасності патріотичного подиху переважають теми Голодомору, політичних репресій, пам'ятники, присвячені видатним постатям національної історії.

На сьогодні в країні створюються й масштабні меморіальні комплекси, відроджуються штучно забуті місця пам'яті українського народу. Серед найбільш знакових варто назвати: Національний заповідник «Хортиця», Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», відновлені історичні пам'ятки заповідника «Гетьманська столиця» у Батурині, меморіал на місці бою під Крутами, Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», скульптурні та архітектурні споруди Майдана Незалежності у Києві, культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Загальна характеристика відомих меморіальних військових комплексів

№ з/п	Назва	Розташування (місто)	Рік заснування	Призначення
1	Національний заповідник «Хортиця»	Запоріжжя	1930	Збереження спадку хотинських козаків
2	Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»	Чигиринський район Черкаської області.	1989	Збереження спадку чигиринських козаків та гетьмана Б. Хмельницького
3	Заповідник «Гетьманська столиця»	Батурин	1993	Збереження спадку батуринських козаків
4	Меморіал на місці бою під Крутами	с. Пам'ятне	2003	Присвячений памяті усіх загиблих у бою під Крутами
5	Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»	Киев	2012	Присвячений жертвам репресій
6	Майдан Незалежності у Києві	Київ	1830	Присвячений памяті великої історії українського народу та незламності української держави

Незважаючи на цілком об'єктивну критику художнього рівня окремих споруд, такі «місця пам'яті» (за термінологією П'єра Нора) несуть важливе навантаження у справі національного самоствердження. Маркерами історичної пам'яті стають і менш гучні, проте важливі для територіальних громад місцевості боїв за національне визволення та меморіальні будинки. Водночас повинні залишатися незабутими і 28 тисяч братських могил воїнів Другої світової війни, полеглих на території України [17].

Нажаль, історико-культурні об'єкти практично не розглядаються як туристичні ресурси, більшість пам'яток не є частиною туристичних маршрутів, що призводить до недостатнього використання їх потенціалу. Все це суттєво впливає на вітчизняний туристичний бізнес.

В Україні під охороною знаходиться близько 70 тис. пам'ятників історії, у тому числі 12 тис. пам'ятників присвячених подіям Великої Вітчизняної Війни.

Пам'ятки історії та культури в Україні розміщені дуже нерівномірно. Однак кількісний показник цих пам'яток ще не дає уявлення про рівень їх пізнавальної цінності і привабливості та придатності для організацій пізнавальних рекреаційних занять або введення у відповідні туристичні маршрути.

Меморіальні пам'ятки входять до другої та третьої підгрупи, що відносяться до історико-культурних туристичних ресурсів. Ця специфічна складова об'єднує історико-культурні та інші об'єкти, пов'язані з певними історичними подіями, з життєвим циклом видатних людей, учасниками історичних подій. Наприклад, «Меморіальні пам'ятки, пов'язані з історичними подіями, національно-визвольною боротьбою, війнами, бойовими та культурними традиціями», охоплюють дуже широкий спектр історико-культурних об'єктів: від пам'ятних місць, оцінюють балом, до групи пам'яток (меморіальні музеї, парки, споруди , пам'ятні таблиці та ін.), які справляють враження на глядачів завдяки художньо-естетичним якостям чи оригінальністю зовнішніх форм і оцінюються найвищим балом в п'ятиступінчастою системі оцінок з точки зору пізнавальної значущості та розвиненості туристичного сервісу [18].

Сучасний стан меморіальних комплексів знаходиться в задовільному стані, і навіть деякі з них оцінюються у п'ять балів з п'яти («Хортиця», меморіал на місці бою під Крутами). Однак, існує велика кількість факторів, які знижують вірогідність успішного розвитку меморіалів як об'єктів туристичної привабливості. Це пов'язано з відсутністю розвиненої інфраструктури, низьким рівнем сервісу, відсутністю реклами та недостатньою зацікавленістю населення в захисті пам'яток історії.

З точки зору організації інфраструктурного забезпечення пізнавально-туристичного процесу, одне з ключових місць належить транспортній системі. Транспортні шляхи України повинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснювати перевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. Саме вони є першою ланкою туристичного потоку громадян України. Взаємодія двох галузей - транспорту і туризму - допоможе у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема розвитку туристичної привабливості місць, яких важко дістатися.

Двадцять п'ять відсотків меморіальних комплексів, на сьогоднішній день, знаходяться в незадовільному стані і зовні не привабливі. Це проблема низького сервісу обслуговування місць, які потенційно можуть представляти туристичну атракцію [19].

Політичні розбіжності, державні конфлікти, відмінність релігійних і політичних поглядів населення спричиняють активне руйнування пам'ятників. За оцінками фахівців основні причини втрати тих чи інших об'єктів історичної спадщини такі (рис. 2.1).

Недостатнє фінансування заходів з охорони об'єктів культурної спадщини протягом останніх десятиліть призвело ще до більшого погіршення стану пам'яток. В окремих регіонах України до 50% об'єктів культурної спадщини перебуває в незадовільному стані, а кожен десятий - в аварійному. Термінові протиаварійні та консерваційні роботи необхідно провести більш, ніж на 300 пам'ятках архітектури національного значення.

Рис.2.1.Структура причин втрат об'єктів історичної спадщини

Таким чином, відсутність належного захисту історично важливих об'єктів нашого народу, призводить до поступового знищення гідного виду меморіалів, що природно знижує їх привабливість. Зараз, ця проблема є актуальною і являє собою потужну перешкоду, яка не дає можливості вносити численні меморіальні комплекси в туристичні маршрути країни.

В наш час реклама, являючись постійним супутником людини відіграє істотну роль у житті людського суспільства. Велике значення реклами в областях економіки і суспільного життя, та можна відзначити так само її значну освітню та естетичну роль. Організація рекламної діяльності на підприємствах. які працюють у сфері туризму має дуже велике значення і залежить від безлічі факторів. Більшість підприємств сервісу організує рекламну діяльність власними силами. На великих підприємствах, зокрема у турфірмах, створюються власні відділи маркетингу і реклами, які займаються просуванням продукції і послуг підприємства.

В Україні культурно-історичний потенціал величезний, і, при правильній постановці маркетингової роботи, а також вдосконаленні та розвитку туристської інфраструктури, в тому числі формуванні об'єктів туристського показу на основі реставрації та розвитку історичних центрів, кількість туристів, що прибувають в місця знаходження меморіальних комплексів, може значно зрости. Це є підставою для більш чіткої спрямованості і більш агресивного маркетингу, включаючи в першу чергу цілеспрямовану рекламно-інформаційну діяльність. Тільки грамотно побудована маркетингова стратегія, зосереджена на ключових направляючих туристських ринках, дозволить зробити патріотичний туризм важливою складовою всієї туристської сфери країни. Але, нажаль, на сьогоднішній день досвід якісної роботи з рекламою невеликий, що стосується меморіальних комплексів - тут рівень рекламної діяльності практично не розвинений, що істотно знижує інформаційну усвідомленість населення і стає негативним фактором розвитку туристичної діяльності в місцях знаходження історичних пам'яток.

Таким чином, пам'ятники історії і культури - важливі об'єкти огляду на туристичних маршрутах, екскурсіях, подорожах. Їх можна вважати цінним джерелом інформації, чинником формування національної самосвідомості українського суспільства.

Однак, можна відзначити, що на жаль, пам'ятники України на сьогоднішній день не отримують належного захисту, рекламного піару, та розвитку у цілому з боку уповноважених державних органів та посадових осіб, що повинні створювати відповідний режим збереження та розвитку існуючої культурної спадщини країни. Значна частина меморіалів потребує серйозних реставраційних робіт або хоча б косметичного ремонту, який дозволить призупинити руйнівні процеси. Коштів, що виділяються на ремонт і реставрацію пам'яток архітектури з держбюджету, вкрай недостатньо.

Усі ці фактори мають негативний вплив на розвиток туристичної діяльності у місцях розташування історичних пам'ятників і меморіальних комплексів, роблячи їх зовні не привабливими для туристів.

2.2 Умови використання меморіальних комплексів України

Розробляючи основи нової культурної політики, та створюючи необхідні умови використання меморіальних комплексів, треба враховувати найгостріші невирішені проблеми у сфері культурної спадщини.

Серед них слід виділити дві основні проблеми:

1. Триваюче руйнування пам'яток історії та культури, що прийняло в останні роки катастрофічний характер, порушення і посилення господарської експлуатації багатьох історико-культурних територій;

2. Занепад духовної культури суспільства і деградація особистості, руйнування традиційних форм культури, народних її пластів, що особливо позначилося на національній культурі народу.

Перспективний підхід заснований на переході від охорони окремих пам'яток до збереження усієї історико-культурної спадщини, що охоплює самі об'єкти спадщини, середовище, в якому вони існують та людини, що є носієм історичної спадщини.

Таким чином, слід звернути увагу на розгляд програми соціальних і економічних процесів (традиційні особливості сільського розселення, господарська і соціокультурна сфери) не тільки як необхідного фону або умов охорони спадщини, але і як безпосередньої та істотної його частини.

В першу чергу, умовою використання меморіальних комплексів має стати привабливий зовнішній вигляд об'єктів історичної важливості. Крім реставраційних робіт важливим фактором є наявність належного захисту пам'ятників.

На час проголошення незалежності, Україна засвідчила приєднання до Гаазької конвенції (1954 р.) [24], Міжнародної Конвенції «Про охорону культурної і природної спадщини» (1972 р.) [20], а також підписала інші міжнародні акти і документи щодо охорони пам'яток культури та зобов'язалася привести своє законодавство у цій сфері до вимог Конвенції.

Здійснення заходів з охорони культурної спадщини в державі здійснюється як за рахунок коштів, передбачених на виконання ряду державних цільових програм, так і за рахунок цільових субвенцій та позабюджетних коштів, які залучаються при виконанні окремих регіональних проектів.

На тлі наявних проблем першочерговими завданнями в галузі охорони культурної спадщини визнані наступні:

1) створення чіткої структури органів охорони культурної спадщини, забезпечення їх розвиненою інфраструктурою науково-дослідних, проектних, реставраційних організацій, міцною матеріально-технічною базою;

2) створення єдиного правового поля у сфері охорони і використання об'єктів культурної спадщини;

3) розвиток міжнародного співробітництва у сфері охорони культурної спадщини, створення позитивного іміджу України.

Згідно з законом України «Про охорону культурної спадщини», стратегічними пріоритетами роботи Уряду в галузі охорони культурної спадщини повинні стати:

1) удосконалення державного обліку та контролю за збереженням і використанням об'єктів культурної спадщини;

2) сприяння залученню інвестицій та альтернативних джерел фінансування;

3) сприяння створенню розвиненої інфраструктури науково-дослідних, проектних, реставраційних, та інших організацій у цій сфері, і наладка зв'язків і співпраці з ними;

4) вдосконалення законодавчого забезпечення сфери охорони та використання об'єктів культурної спадщини;

5) створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для наукової, проектної та виробничої діяльності у сфері культурної спадщини;

6) сприяння залученню об'єктів культурної спадщини до світових і національних туристичних маршрутів.;

7) поглиблення і розвиток міжнародного співробітництва у сфері охорони культурної спадщини щодо прискорення занесення найвидатніших пам'яток культури до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини UNESCO.

Таким чином, згідно з законом України, сфера охорони культурної спадщини вирішує декілька існуючих проблем, таких як: недостача кваліфікованих кадрів, недостатня рекламна діяльність, низький рівень інфраструктури існуючих об'єктів і, власне захист історичних та культурних об'єктів країни.

Однак, не дивлячись на те, що закон на сьогоднішній день є чинним, багато його нюансів та особливостей залишаються в розробці і досі не набули повної сили.

Найголовнішими умовами використання меморіальних комплексів України є:

1. Охорона та реставрація існуючих історичних об'єктів.

2. Розвиток патріотичної та національної свідомості населення.

3. Складання повного списку культурної і природної спадщини та прийняття його на дієву державну охорону.

4. Розробка принципів оцінки та страхування пам'яток культури та природних об'єктів, що визначить їхню реальну вартість і дозволить забезпечити їх правовий та економічний захист.

5. Територіального виділення зони, що є туристично-привабливою для населення та в межах якої знаходиться історична пам'ятка чи меморіальний комплекс, тобто заповідний об'єкт.

6. Залучення комерційної діяльності задля незалежного самофінансування меморіальних об'єктів.

Висновок за розділом 2

Таким чином, сучасні характеристики меморіальних комплексів України складалися протягом усього існування нашої держави та продовжують формуватися й донині. Це відбувається під впливом багатьох факторів, але нажаль, існують і негативні причини, які значно гальмують розвиток туристичної діяльності на місцях розміщення меморіалів. Саме тому, в Україні існують умови використання усіх меморіальних комплексів, які жорстко регулюються законодавством.

На сьогодні в країні створюються й масштабні меморіальні комплекси, відроджуються штучно забуті місця пам'яті українського народу.



РОЗДІЛ 3: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАТРІОТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА В РОЗРІЗІ ВИВЧЕННЯ МЕМОРАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ

3.1 Зарубіжний досвід вдосконалення системи розвитку патріотичного виховання через використання меморіальних комплексів

Для більшості зарубіжних, здебільшого європейських країн, характерний комплексний підхід до збереження та відродження культурної та історичної спадщини народу. Їм притаманна наявність ефективного законодавства, що чітко регулює дану сферу. Діють базові закони про охорону культурної спадщини, прийняті і реалізовані більшість федеральних, регіональних та місцевих програм по збереженню спадщини та охорони пам'яток. Створені владні структури, наділені необхідними повноваженнями з метою контролю виконання законів у цій сфері.

У заходах і проектах по збереженню спадщини, які досить часто мають складну структуру фінансування, взаємодіють держава, регіональні та місцева влада, громадяни, спеціалізовані громадські організації та, навіть, представники приватного бізнесу.

За кордоном, політика зародження патріотичного духу та щирої любові до своєї країни - є невід'ємною частиною виховання дітей. Цей процес є поступовим, та здійснюється на усіх етапах розвитку людини. Тому у першу чергу стоїть питання розвитку громадської свідомості. У процес виховання залучені трудові колективи підприємств, навчальні заклади, бізнес-спільноти, населення за місцем проживання, відвідувачі з інших регіонів та, навіть, самі туристи. Це велика копітка робота, яка завжди вимагає контролю [21].

З точки зору ефективності використання культурної спадщини на Заході є підходи щодо залучення до цього молоді. Відомо, що молодь протягом дня зайнята (навчання, робота і т.п.), а ввечері вільна. Отже, об'єкти культурної спадщини працюють у вечірній і нічний час з додатковими привабливими заходами [22].

Таким чином, європейська спільнота ненав'язливо долучає молодь до духовних та культурних цінностей своєї країни, виховує національну та гордість.

У Франції та Німеччині, один день на тиждень або на місяць, на свята та канікули, відвідування історико-культурних пам'яток є безкоштовним абсолютно для всіх громадян країни. Що стосується учнів всіх рівнів освіти - для них ці екскурсії проводять постійно та безкоштовно. ВНЗ, технікуми, школи та інші освітні установи регулярно проводять уроки культури не в класах і аудиторіях, а в музеях та інших місцях історико-культурної та духовної спадщини, що звичайно більш ефективно в формування патріотичної свідомості дітей.

Для відновлення, реставрації, ремонту і будівництва численних об'єктів історико-культурної та духовної спадщини необхідні фахівці даного профілю. У вищих навчальних закладах, та у деяких архітектурних коледжах готують спеціалістів саме цього напрямку. Це дозволяє на високому якісному рівні виконувати реставраційні та ремонтні роботи. Крім того, майже у кожному місті створені спеціальні наглядові підрозділи з числа підготовлених фахівців, які контролюють процес реставрації усіх історичних об'єктів.

Ця налагоджена система дозволяє підтримувати стан меморіалів на високому рівні, що, звичайно, робить їх привабливими як для населення, так і для туристів.

Проте, закордоном також існують певні проблеми щодо охорони та використання меморіальних комплексів як об'єктів культурної спадщини.

В Англії існують, за повідомленням Д. О. Швідковского, серйозні проблеми зі збереженням історичних воєнних комплексів.

З великою увагою слід поставитися до опублікованих даних щодо приватизації одного з територіальних об'єктів культурної спадщини у Швеції, у віддаленому від Стокгольма невеликому місті Лінкепінг. Створений на його околиці в 1928 році музей під відкритим небом «Старе Лінкепінг» потрапив в кінці XX сторіччя в руки нового власника. Зрозуміло, йому були повідомлені правила користування історико-культурним об'єктом, в дотриманні яких він запевнив громадськість. Однак через дуже короткий термін власник порахував свої зобов'язання обтяжливими і взявся за істотні нововведення, відповідні його зміненим планам. Територіальній громаді, зацікавленою у збереженні пам'ятника, коштувало великої праці домогтися розірвання угоди.

Таким чином, система не може бути досконалою і навіть велика кількість соціальних проектів, які, безумовно, мають значний вплив, не завжди виключає проблемні моменти, що виникають в процесі розвитку системи. Однак, рівень розвитку системи патріотичного виховання, все ж таки, набагато вищий, ніж в Україні [23].

Щоб підтвердити це твердження, розглянемо так звану цивільно-релігійну політику США. Патріотичне виховання молоді починається в молодших школах і триває впродовж усього життя. «Віра в Америку» протягом всієї історії країни надбудовується над будь-якою іншою діяльністю і навіть відіграє більш важливу роль ніж релігія. Американські школярі замість «Отче наш ...» щоранку читають молитву такого змісту: «Я вірю в Сполучені Штати Америки як уряд народу, з народу і для народу; чия міцна сила похідна від згоди керованих…». Така «молитва» створює незламний фундамент національного і патріотичного виховання, який вміло підкріплюється численними пам'ятниками і меморіалами.

Історичні об'єкти США - це важлива складова виховного процесу, вони перебувають під державною опікою, для них створюються спеціальні законодавчі акти, удосконалюється інфраструктура, готуються кваліфіковані кадри з обслуговування історично важливих територій та об'єктів на них, так само створюється глобальна мережа рекламного піару меморіальних комплексів військових і революційних часів.

У Китаї прилучення до ідей патріотизму здійснюється за допомогою відвідування безкоштовних музеїв, число яких, в 2009 році склало 1400. Ця діяльність патронується державою і проводиться за сприяння Відділу пропаганди ЦК КПК, Міністерства фінансів, Міністерства культури і Держуправління з охорони культурної спадщини КНР.

У Німеччині, окрім військової, існує ще кілька видів служби Батьківщині, регульованих державою. Найбільш популярна така програма, як «соціальний добровільний рік». Дані програми передбачають участь випускників шкіл в соціальних заходах протягом року; при цьому за свою участь добровольці отримують заробітну плату. Після «соціального року» молодь також має деякі пільги при вступі до ВНЗ. Вважається, що участь у цих програмах допомагає молодим людям успішно соціалізуватися і, долучаючись до соціальних проблем суспільства, виробляти у себе почуття громадянської відповідальності й патріотизму.

У Казахстані, у шкільній програмі, присутнім є навчальний предмет «Граждановедение». Військово-патріотичне виховання проводиться через розвиток військово-прикладних видів спорту, тематичні зустрічі у військових частинах і з ветеранами війни, екскурсії по музеям бойової слави.

Ведеться робота щодо посилення патріотичної і гуманістичної спрямованості засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя. Мінімум 30% ефіру центральних та регіональних ЗМІ планується присвячувати патріотичній тематиці.

Державною програмою по патріотичному вихованню передбачається також вироблення єдиного алгоритму проведення державних свят. Для підвищення соціальної ефективності заходів пропонується удосконалити типові сценарії проведення державних свят: Дня Республіки, Дня незалежності, Дня Конституції, Дня єдності народів Казахстану та інших.

У Грузії патріотичне виховання молоді відбувається переважно в контексті військово-патріотичного. З метою підготовки резервістів була запущена програма «Патріот», яка передбачає двотижневі збори підлітків і молоді у військово-польових таборах, з проведенням на них занять з фізичної, початкової військової підготовки, національно-патріотичному вихованню.

В Узбекистані поштовхом для розвитку патріотичного виховання стала Директива Д-18, прийнята Міністерством Оборони республіки, яка передбачає створення нових і реанімацію раніше існуючих військово-патріотичних клубів при об'єднанні їх в середніх школах, ліцеях, сільській місцевості і вузах. Також почали функціонувати військово-спортивні оздоровчі табори. Найчастіше патріотичне виховання здійснюється волонтерськими групами добровольців. Яскравим прикладом стала діяльність «Об'єднання воїнів-ветеранів інтернаціоналістів Узбекистану». Які за допомогою власної ініціативи створили кадетські корпуси та військово-спортивні класи в школах з поглибленим вивченням військової справи. Ініціатива підтримана Урядом Узбекистану, курується державою в особі Міноборони, Комітету з охорони державних кордонів, Службою національної безпеки і Прокуратурою Узбекистану [24].

Таким чином, патріотичне виховання молоді може відбуватися кількома шляхами із залученням туристичної інфраструктури або окремих об'єктів, які добре себе зарекомендували. Для України можуть бути використано більшість з них (табл. 3.1)

Таблиця 3.1

Шляхи патріотичного виховання молоді в Україні

№ з/п	Метод	Впровадження	Ефективність методу
1.	Благодійності	Безкоштовне відвідування історико-культурних пам'яток	Впровадження патріотичного виховання за рахунок власної ініціативи кожного громадянина
2.	Співпраці	Проведення лекцій в музейних установах	Посилення патріотичного духу шляхом розгляду елементів історії на власні очі
3.	Інновацій	Створення нових військово-патріотичних клубів при об'єднанні їх в середніх школах, ліцеях, сільській місцевості і вузах	Об'єднання однодумців для більш ефективного виховання патріотизму
4.	Програми "Патріот"	Збори підлітків і молоді у військово-польових таборах, з проведенням на них занять з фізичної, початкової військової підготовки, національно патріотичному вихованню.

Подобные документы

• Історико-етнографічне районування України

  Становлення української етнографії як окремої наукової дисципліни. Загальне поняття про етнографію та етнографічне районування. Основоположні принципи історико-етнографічного поділу України та етапи формування історико-етнографічних регіонів держави.
  
  курсовая работа [25,0 K], добавлен 09.01.2014
  

• Населення Півдня України

  Особливості поняття етнос і народ. Історія формування та національний склад Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та АР Крим. Етнічні конфлікти на території Причорноморського району у сучасний час. Проблема консолідації українського суспільства.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 28.04.2014
  

• Історико-культурне надбання Європи

  Культурно-історична спадщина як ключовий елемент розвитку історичної свідомості, чинник формування європейської єдності та утвердження об’єднавчих цінностей. Регіональні особливості розміщення цих об’єктів в Європі, їх використання для розвитку туризму.
  
  курсовая работа [3,1 M], добавлен 13.11.2010
  

• Культура та національний менталітет України

  Менталітет як характер людського мислення, що реалізується на рівні свідомості, але базується на структурних елементах сфери підсвідомого. Сутність найбільш вагомих архетипів українського народу. Домінування емоцій та почуттів над інтелектом і волею.
  
  реферат [27,4 K], добавлен 28.04.2015
  

• Заходи покращення стану туристичних підприємств

  Ознайомлення з уманською картинною галереєю та краєзнавчим музеєм. Загальні відомості про дендрологічний парк "Софіївка". Позитивні та негативні сторони туристичних організацій Умані. Розробка заходів щодо покращення стану туристичних організацій.
  
  отчет по практике [5,4 M], добавлен 28.08.2014
  

• Визволення Проскурова

  Мобілізація сил трудящих на відсіч ворогові. Створення патріотичного підпілля та розгортання боротьби в тилу ворога в період Великої Вітчизняної війни. Створення проскурівського гетто Німеччиною. Визволення Проскурова від німецько-фашистських окупантів.
  
  реферат [1,5 M], добавлен 04.05.2014
  

• Проект території "Бузький Гард"

  Проект організації території національного природного парку "Бузький гард", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів. Природні умови та ресурси. Заходи для збереження біорізноманіття та ландшафтів.
  
  контрольная работа [105,5 K], добавлен 31.01.2013
  

• Теорія етносу

  Етнічне як духовна цінність. Теоретичний зміст етнічної свідомості, головні поняття етнічної ідеології, міжетнічні відносини, їхні наслідки. Усвідомлення етнічного як цінності: індивідуальні, суспільні, загальнолюдські. Етнічна самосвідомість особистості.
  
  курс лекций [79,6 K], добавлен 31.08.2009
  

• Традиційний український календар

  Поняття та зміст народного українського календаря, його вплив на життя та побут селян. Етапи формування такого календаря, його принципи та функціональні особливості. Зв'язок народного календаря з обрядовими діями. Значення поділу календаря на пори року.
  
  реферат [16,9 K], добавлен 17.04.2011
  

• Рибальський промисел на Півдні України

  Загальний стан риболовецького промислу Півдня України останньої чверті XVIII ст. Риболовство за часів Нової Січі. Особливості термінології рибальського промислу Півдня України останньої чверті XVIII ст. Козацька традиція у південноукраїнському рибальстві.
  
  курсовая работа [76,3 K], добавлен 07.02.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам