Логопедія, її предмет і задачі

§ запальні, травматичні поразки головного мозку (ускладнення після мінінго-енцефаліту, краснухи, травм);

§ крововиливу в мозок внаслідок важких і швидких пологів;

§ обмінні порушення в період внутрішньоутробного розвитку плода, під час родового акту, а також у період раннього розвитку дитини у віці від одного місяця до одного року;

§ можливо при перенесенні дітьми складні захворювання дихальної системи, важкого рахіту, порушення сну й харчування в ранні місяці життя.

Розрізняють дві форми алалії: моторну й сенсорну. Моторна алалія пов'язана з порушенням діяльності мовнорухового аналізатора, а сенсорна Ї з порушенням мовнослухового аналізатора.

1. Моторна алалія. Моторна алалія Ї результат органічного порушення центрального характеру. Таке нездорове неврологічне тло в сполученні із грубим відставанням у мовному розвитку приводить до зниження мовної активності, виникненню мовного негативізму (небажання говорити), поступовому відставанню в психічному й інтелектуальному розвитку.

У таких дітей недостатні навички самостійного побутового само обслуго-вування: вони погано одягаються, не вміють защібати ґудзики, шнурувати черевики, зав'язувати бант і т.д. Порушена й загальна моторика: діти ніяково рухаються, частіше звичайного спотикаються й падають, не можуть пострибати на одній нозі, пройти по колоді, ритмічно рухатися під музику й т.п. Відстає розвиток моторики артикуляційного апарата. Дитина утрудняє відтворення певних артикуляційних ру-хів (підняти язик верх і удержати в такому положенні, облизати верхню губу, похлопати язиком й т.д.), а також перемикання.

Для дітей з алалією характерно недостатній розвиток психічних функцій, як увага й пам'ять. У них підвищена стомлюваність і низька працездатність.

Характерною ознакою моторної алалії є перевага розладів експресивного мов-лення (вираження, висловлення), різке зниження можливостей самостійних зв'язних висловлень. У дітей відзначаються утруднення в оволодінні активним словниковим запасом, граматичним порядком мови, звуковимовлення і тридцятимільйонною структурою слова.

Мова дітей-алаліків для неспеціаліста при короткочасному спілкуванні зде-більшого незрозуміла. Аморфні утворення типу «тя бах»; «дека мо» (чашка впала; дівчинка миє) можуть бути тямущі тільки в безпосередній ситуації, при підкріпленні мови відповідними жестами й мімікою.

Моторна алалія ділиться на три рівні:

1-й рівень. Дитина не може виразити дії, події, бажання не пов'язані з на-очної щохвилинної ситуацією й у такий спосіб виявляється поза мовним спілкуванням.

2-й рівень мовного розвитку дає дитині можливість виразити свої окремі спостереження, судження в більше доступній для навколишній формі. Наприклад: «Сік. Ипята. Сябака бизит гоки. Матики таюта изя, сянька, канька» Ї Сніг. Хлопці. Собака біжить із гірки. Хлопчики качаються на лижах, санках, ковзанах.

3-й рівень містить у собі більше розгорнуті висловлення. Однак при їхньому аналізі чітко виділяються помилки в лексико-грама-тичному й фонетичному оформленні. Наприклад: «Быя в бабути Ані. Моя тота Нада, вона ботея, деевне, зивот. Катоски сеяи, кятные ягоди.» ? Була в бабусі Ані. Моя тітка Надя, вона боліла в селі. Живіт. Картоплі сіяли. Червоні ягоди.

При моторній алалії розуміння зверненої до дитини мови відносно збережено. Діти адекватно реагують на словесні звертання дорослих, виконують прості про-хання й доручення.

Для дітей-алаліків є важкими завдання, що передбачають розуміння:

§ форм однини й множини дієслів і іменників («Покажи, про кого говорять пливе й про кого Ї пливуть»; «Дай мені гриб, а собі візьми гриби»);

§ форм дієслів чоловічого й жіночого роду минулого часу («Покажи, де Сашко пофарбував літак, і де Сашко пофарбувала літак»);

§ окремих лексичних значень («Покажи, хто йде по вулиці й хто переходить вулицю»);

§ просторового розташування предметів («Поклади ручку на книжку, поклади ручку в книжку»);

§ установлення причинно-наслідкових зв'язків.

Помилки у виконанні подібних завдань пояснюються тим, що діти переважно орієнтуються на лексичне значення слів, що становлять інструкцію, і не враховують граматичних і морфологічних елементів (закінчень, приводів, приставок та ін.), що уточнюють зміст.

Порушення значеннєвої сторони мови в дітей з моторною алалією вимагають тривалої й систематичної корекції. Поза спеціальним навчанням цей дефект не переборюється. Вихователь зобов'язаний направляти дітей з моторною алалією на консультацію до логопеда для наступного пристрою в спеціальний дитячий садок.

2. Сенсорна алалія. При сенсорній алалії головним у структурі дефекту Ї порушення сприйняття й розуміння мови при повноцінному фізичному слуху. Сен-сорна алалія обумовлена поразкою скроневих областей головного мозку лівої пів-кулі (центр Вернике).

Діти або зовсім не розуміють зверненої до них мови, або розуміють її вкрай обмежено. При цьому вони адекватно реагують на звукові сигнали, можуть розріз-няти після невеликого тренування різні по характері шуми (стукіт, скрегіт, свист идр.). Разом з тим діти зазнають більших труднощів у визначенні напрямку звуку.

У дітей із сенсорною алалією відзначається явище эхолалії Ї автоматичне повторення чужих слів. Найчастіше замість відповіді на питання дитина повторює саме питання, неправильно виконують прохання.

Провідним дефектом для цієї рідко, що зустрічається категорії, дітей є пору-шення фонематичного слуху (сприйняття фонем рідної мови), що проявляється в різному ступені.

Недостатність фонематичного слуху може проявлятися в тому, що діти не роз-різняють слова, близькі по звучанню, але різні за змістом (бочка Ї дочка; мишка Ї миска; рак Ї лак), не вловлюють різницю в граматичних формах.

Незважаючи на те що в практиці випадки сенсорної алалії зустрічаються вкрай рідко, ці діти вимагають до себе пильної уваги, тому що тільки у відповідних умовах і при тривалій корекції можлива часткова компенсація даного дефекту й підготовка дитини до навчання в спеціальній школі для дітей з порушеннями мови.

9. Порушення письма й читання

Поряд з патологією усного мовлення існує й порушення письмового мовлення. Це порушення письма й читання.

Оскільки письмо і читання тісним образом взаємозалежні, порушення письма, як правило, супроводжуються порушеннями читання. Щоб контролювати своє письмо, дитина повинна читати написане, і, навпаки, при читанні вона користується написаним нею або іншим текстом.

У цей час установлено, що порушення письма й читання в дітей найчастіше виникають у результаті загального недорозвинення всіх компонентів мовлення: фонетико-фонематичного й лексико-граматичного.

Це пояснюється тим, що діти недостатньо розрізняють на слух фонеми, близькі по артикуляційних або акустичних ознаках. Крім того, володіючи вкрай обмеженим словниковим запасом, дитина не розуміє значень деяких навіть най прос-тіших слів і тому спотворює їх, пропускає, заміняє, змішує. Недостатня сфор-мованість граматичного порядку мовлення приведе до пропусків, замін або пере-кручувань речень, до помилок у керуванні і узгодженні й ін.

Порушення писемної мови можна поділити на дві групи залежно від того, який вид її порушено Ї продуктивний (порушення самого акту письма) або рецептивний (розлади читання).

9.1 Дислексія

Дислексія (від грец. dis Ї префікс, який означає розлад, і lego Ї читаю) Ї порушення читання, пов'язане з ураженням або недорозвиненням деяких ділянок кори головного мозку. Виявляється в утрудненні при розпізнаванні букв, при злитті їх у склади і складів у слова, що призводить до уповільненого, часто відгаду вального характеру читання, до неправильного відтворення звукової форми слова, неправильного розуміння навіть найпростішого тексту. Тяжкий ступінь цього порушення являє собою алексію Ї повну нездатність до оволодіння читанням.

9.2 Дисграфія

Дисграфія (від грец. dis Ї префікс, який означає розлад, і grapho Ї пишу) Ї часткові специфічні розлади процесу письма. Проявляються в нестійких оптико-просторових образах букв, у перекрученнях звуко-складового наповнення слова і структури речення. В основі дисграфії у дітей лежить недорозвиненість усної мови (крім оптичної форми), зокрема неповноцінність фонематичного слуху, і недоліки вимовлення, які перешкоджають оволодінню фонетичним (звуковим) складом слова. Найскладніший ступінь цього порушення Ї аграфія Ї являє собою повну нездатність до оволодіння навичками письма.

Висновок

У психічному розвитку дитини мовлення має велике значення, виконуючи три головні функції: комунікативну, узагальнюючу й регулюючу.

Відхилення в розвитку мовлення відбиваються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони утрудняють спілкування з навколишніми, нерідко перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу. Під впливом мовленевого дефекту часто виникає ряд вторинних відхилень, які утворюють картину аномального розвитку дитини в цілому. Вторинні прояви мовленевої недостатності переборюються педагогічними засобами, і ефективність їхнього усунення прямим образом пов'язана з раннім виявленням структури дефекту.

Подолання й попередження мовленевих порушень сприяють гармонійному розгортанню творчих сил особистості, відстороняють перешкоди для реалізації її суспільної спрямованості, придбання знань. Тому логопедія, будучи областю де-фекттології, в той час беруть участь у рішенні загально педагогічних завдань.

Спеціальне навчання в логопедії тісно пов'язане з корекційно-виховним впливом, напрямок і зміст якого визначаються залежністю мовленевих порушень від особливостей інших сторін психічної діяльності дитини.

Логопедія має тісні міждисциплінарні зв'язки з іншими науками, насамперед із психологією, педагогікою, лінгвістикою, психолінгвістикою, мовознавством, фізі-ологією мовлення, різними областями медицини.

Комплексний підхід до вивчення й подолання мовленевих порушень при-пускає знання теоретичних досягнень кожної з вищезгаданих галузей науки, коор-диновану розробку практичних заходів.

Корекція мовленевих дефектів у дітей здійснюється методами навчання й виховання. Велике значення має вміле використання загально-дидактичних прин-ципів, розроблених у загальній і дошкільній педагогіці.

У логопедії розроблені різні форми впливу: виховання, навчання, корекція, компенсація, адаптація, реабілітація. У дошкільній логопедії переважно вико рис-товуються виховання, навчання й корекція.

Отже, величезне значення для здійснення повноцінного логопедичного впливу має рівень педагогічної кваліфікації вихователя й логопеда. Працюючи зі складними контингентом дітей, педагог повинен мати професійні знання в області логопедії й дефектології, добре знати психологічні особливості дітей, проявляти терпіння й любов до дітей, постійно відчувати громадянську відповідальність за успіх їхнього навчання, виховання й підготовки до життя й роботи.

Використана література

1. Основы логопедии: учебное пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «Педагогика и психология (дошк.)» / Т. Б. Филичева, Н. А. Чевелева, Г. В. Чиркина. Ї М.: Просвещение, 1989. Ї 223 с.: ил.

2. В. М. Синьов, Г. М. Коберник Основи дефектології: Навчальний посібник для вузів. Ї К.: Вища школа, 1994. Ї 143 с.

3. Буянов М. И. Беседы о детской психиатрии: Книжка для учителей и родителей. Ї 2-е изд. Ї М.: Просвещение, 1992. Ї 255 с.: ил.