Розвиток мовлення у дітей

В.О. Сухомлинський твердив, що усвідомлення граматичних правил має бути поступовим. Учителі-словесники складають систему творчих і зорових диктантів, завдяки яким учні за роки навчання кілька разів повторюють найважливіші орфографічні правила. Підготовка вчителя до уроків має бути спрямована на перспективу. Він повинен бачити, над чим працюватимуть учні протягом року, як розподілити їхню працю, по-перше, в часі, по-друге, між класними і домашніми завданнями. З кожною повою вправою учні дедалі самостійніше використовують знання, набуті па попередніх уроках. Уважно вивчаючи роботу школярів, учитель-словесник дає індивідуальні завдання. Ніякі програми не в змозі передбачити, коли і які треба виконувати вправи, лише вчитель, знаючи сили, здатність кожного учня до розумової праці, може виробити їх систему.

В.О. Сухомлинський назавжди ввійшов у методику вивчення української мови як видатний її творець, новатор, який відкинув стару, споглядальну методику і створив методичну систему якісно нового рівня, що робить учителя-словесника справжнім майстром своєї справи, який вміє визначати перспективу вивчення рідної мови, твердо прогнозувати результати своєї праці. Його методична система відзначається особливою конструктивністю, творчим динамізмом і високою результативністю, неординарністю теоретичних і практичних підходів до розв'язання актуальних проблем вивчення української мови в школі.

2. З досвіду впровадження творчої спадщини В.О. Сухомлинського в практику сучасної школи

У процесі становлення сучасної національної школи на Україні особливої актуальності набувають численні положення із спадщини В.О. Сухомлинського. Великий інтерес у вчителів викликає його досвід у сфері розумового виховання учнів через спілкування з природою. Він обстоював гармонійне поєднання різних організаційних форм навчання, радив вчителям початкових класів не обмежуватися уроком, не протиставляти світові, затиснутому у чорну класну дошку, той, що пливе за вікном. «Можливо, - писав він, - все те, що приходить до розуму і серця дитини з книжок, з підручника, з уроку, саме й приходить лише тому, що поряд з книжкою - навколишній світ. Він доводив, що читання «Книги природи» під час екскурсій, подорожей, повинно бути не звичайним сприйманням картин і образів природи, а початком активного мислення, теоретичного пізнання світу, «уроком мислення». Адже мислення серед наочних образів природи - обов'язковий етап успішного розумового розвитку дитини. Основна мета уроків серед природи - навчити дітей думати. Досягти цього, вважав В.О. Сухомлинський, можна, тільки навчивши їх спостерігати, дивуватися, радіти пізнанню, перетворювати думку у слово, творити казку. Коли діти спостерігають за явищами природи, перед ними відкривається несподіване у навколишньому світі, його таємниці і краса. Вони дивуються раніше не поміченому. І тут починаються роздуми серед природи. Свій урок вчитель повинен побудувати так, щоб думка просилася у слово.

Працювати над розвитком зв'язного мовлення, мислення учнів вчитель починає з перших днів їх перебування у школі. Керуючись ідеями В.О. Сухомлинського про роль мовлення у розвитку особистості дитини, її почуттів, мислення, вчитель прагне розширити і збагатити досвід вихованців. І в цьому їй допомагають екскурсії в природу, уроки мислення серед природи. Василь Олександрович рекомендував вчити дітей думати, творити, фантазувати серед чудової краси природи, що є джерелом думки й слова, створювати на полі, в саду, на ставку свої власні казки, оповідання, вірші на основі спостережень.

Уміння бачити прекрасне навколо робить людину - і маленьку людину теж - добрішою, мудрішою, духовно багатою. Дійсно, любов до природи рідного краю, бажання зрозуміти її, бажання дізнатися про неї якомога більше - хіба не джерело для душевних сил, коріння духовності? Здійснюючи екскурсії в парк, до шкільного саду, в поле, ми подорожуємо і до джерел рідного слова. Під час екскурсій учні милуються красою квітів, осіннього листя, слухають пташиний спів. Під час таких екскурсій розвивається дитяча фантазія, але дітям ще бракує лексичного запасу, їх підводить невміння спостерігати. Тому вчитель звертає увагу учнів на деталі, допомагає перебороти шаблони у мовленні. Спочатку на запитання, яке листя на деревах восени, учні відповідають стандартно: жовте. Пропонує їм уважно подивитися навколо. Придивитися до дерев, кущів. Діти помічають, що серед барв осені є і коричневі, і вишневі, і золотисті, і багряні. Спостереження за природою і працею людей дають багатий матеріал для розширення, уточнення словникового запасу учнів, для розвитку мовлення. Зміни в природі: мороз і сніг, відлига, перші проталини, перші струмочки, льодохід, розпускання листя, приліт пташок, весняне цвітіння - кожний день приносить багато нового, кожний день пропонує учням свою тему для спостережень і розповідей. В цей час вчитель проводить роботу над синонімами, образними виразами, відпрацьовує словник «осінніх», «зимових», «весняних» слів. Ось, наприклад, «осінній» словник: сонце яскраве, усміхнене, привітне, ласкаве; листя зелене, золоте, барвисте, багряне; листя шелестить, шепоче, тріпоче, в'яне, сохне, спадає, жовтіє, кружляє. Так крок за кроком накопичується словниковий запас учнів.

Традиційними стали в сучасній школі осінні, зимові, весняні екскурсії до парку. Він розкинувся за школою. Спочатку діти просто граються, самостійно оглядають осінній парк. Потім вчитель звертає їхню увагу на загальний вигляд рослин, красу їх осіннього вбрання, на голубінь неба. Дає змогу учням кілька хвилин помилуватися парком, а потім проводить бесіду. Найперше пропонує порівняти, яким був парк влітку і як він змінився тепер. Ставить дітям ряд запитань: який тепер місяць? (вересень); яка це пора року? (осінь); яка стоїть погода надворі? (теплий ясний день); що ви можете сказати про сонце? (сонце світить яскраво, тільки гріє вже менше, ніж влітку); як можна назвати осінь? (осінь золота, прекрасна, барвиста, чудова); що сталося з деревами? (дерева стоять у золотому вбранні). Учні відзначають, що клени, берізки, тополі вже зовсім жовті. Листя каштана тільки по краях золотисте. А дикий виноград, осика ніби горять червоним полум'ям. Звертаю увагу дітей на те, чи є пташки у парку? Куди поділися комахи? Тут же, на екскурсії, діти запам'ятовують назви дерев, квітів, птахів, збирають букети листя для осіннього гербарію.

Потім вчитель дає учням завдання: вибрати красивий куточок парку, схожий на картину. Діти вдивляються в оточуючий пейзаж. Кожний вибирає «картину» до душі, відстоює переваги знайденого ним дерева, куща, груп дерев чи галявини. Пояснює, чим гарний цей пейзаж, що відрізняє його від інших. Після сперечань діти знаходять найбільш красиву «картину». Це куточок, де стоять сестри-берізки. Тут діти читають вірші, загадки, прислів'я про осінь. Колективно складаємо усну розповідь про побачене. Вчитель непомітно доповнює розповідь учнів, спрямовує увагу на найбільш важливі моменти в житті природи, намагається підтримати у дітей почуття радісного відкриття прекрасного навколо нас.

Після повернення з екскурсії підводить підсумок: «Ми з вами спостерігали за осіннім парком. Бачили усміхнене привітне сонечко, високе голубе небо, барвистий, святковий одяг парку. Почули вірші, оповідання про красу рідної природи. Нам близькою і зрозумілою стала любов письменників, поетів, художників до природи рідного краю. Давайте і ми з вами спробуємо якомога повніше, яскравіше описати все, що ми бачили, про що говорили». Колективно добираються вдалі вислови, епітети, порівняння; осінь - золота, щедра, барвиста, гарна; небо - синє, високе, холодне, сумне; дерева - задумані, позолочені, святково вбрані, барвисті; сонце - привітно усміхається.

На дошці вчитель записує учням план:

Погода.

Дерева і кущі.

Зміни у житті тварин.

Учні обмірковують зміст твору. Самостійно добирають заголовок, записують.

Осінній день

Теплого осіннього дня ми пішли до парку. Привітно посміхалося сонечко. Синіло небо. Під ногами шелестів барвистий килим листя. Дерева стояли у золотому вбранні. Клени, берізки зовсім пожовтіли. Листя каштанів тільки-тільки по краях золотисте. Дикий виноград став зовсім червоним.

Птахи збираються відлітати у теплі краї. Менше стало комах. Гарно у парку осіннього дня (Інна П., 3-й клас).

Дуже люблять діти екскурсію в пору золотого листя. Коли всі дерева золотом грають на сонці, а під ногами - барвистий килим листя. Побачені картини створюють у дітей піднесений, святковий настрій. Така краса не може не торкнутися струни кожної душі. З захопленням пишуть про це четвертокласники. Адже за попередні роки вони навчилися помічати найменші деталі. Збагатився і лексичний запас.

Парк восени

Ми входимо до парку. Він зустрічає нас різнобарвними кольорами. Ось кленова алея, а ось - тополина. На кожному листочку грають, відсвічуються золотом промінці сонця. Ось сестрички-берізки у своєму коштовному вбранні. Художниця-осінь до кожного листочка доторкнулася чарівним пензлем. Не забула про осику і дикий виноград. Вони ніби палають червоним полум'ям. Дихнув легенький вітерець. З дерева злетів золотий листочок і, як метелик, закружляв у повітрі.

Чудова, неповторна осінь у рідному краї! (Олена М., 4-й клас).

Для створення у дітей цілісного уявлення про природу зимову екскурсію вчитель проводить на тому ж самому місці. Учні помічають зміни, які відбулися з настанням зими. Звертає увагу на тишу зимового парку, іскристі сніжинки, сріблястий іній на гілках. На те, що вже все листя опало, дерева сплять. Земля - під сніговим покровом. Не чути співу пташок. Хіба що заскрекоче сорока та пролетить зграйка горобців.

На уроці української мови вчитель радить використати матеріали спостережень для написання твору-мініатюри «В зимовому парку». Пропонує під час роботи використати такі слова і словосполучення: яскраве сонце, пухнастий, сріблястий сніг, іскристий іній, ясне небо, прозоре, чисте повітря. Радить скористатися образними виразами з прочитаних творів про зиму. Вчить дітей чітко мислити, логічно викладати думки, правильно будувати речення. Ось зразок такого твору:

В зимовому парку

Заходиш до парку і не віриш своїм очам. Він стоїть, ніби у казці. Дрімають зачаровані дерева. Білокорі берізки вкрилися сріблястим інеєм. Сніг іскриться, грає, Переливається під промінням яскравого сонця. Чудова Картина вийшла у зими! (Леонід К., 4-й клас).

На основі спостережень під час екскурсій, прогулянок, вчитель практикує на уроках української мови тематичні мовні п'ятихвилинки. Учні складають усні розповіді «Перший сніг», «Птахи взимку», «Зимова фантазія», «А вже весна, а вже красна», «У нашому куточку краси».

Після довгої зими, як тільки починає припікати сонечко, вчителька з учнями йде за село зустрічати весну. Це дітям дуже подобається. Вони знаходять перші проталини, розглядають травичку, що пробилася крізь сніг. Раптом помічають пролісок. Діти дивляться на нього, як на диво. Це і справді диво! На світ з-під снігу дивилися блакитні оченята квітки.

– Яка смілива квітка!

– Яка мужня! - вирвалося у дітей.

– Пролісок, як розвідник, не боїться холоду. Перший з'являється, а за ним - інші квіти.

Так народилася у нас казка про сміливу квітку - пролісок.

Казка «Мужня квітка»

У темному гаю розквітла чарівна квітка весни - Пролісок. На дворі ще почувалася зима, а він мужньо дивився на світ блакитними оченятами. Сумно стало Проліскові самому. Він гукнув до квітів: «Гей, вставайте! Весна не за горами!» Почули голос Проліска сон-трава, мати-й-мачуха, ряст. Забуяли квіти й трави. А Пролісок непомітно зник, аж до наступної весни.

Хоч життя у Проліска коротке, та радує він усіх своїм раннім мужнім цвітом (Світлана Т., 4-й клас).

Дуже люблять діти походи, прогулянки, екскурсії до парку, шкільного саду, ближнього байраку навесні, коли явища природи швидко змінюються. Щодня - щось нове, захоплююче. Сонце пригріває сильніше, бо вище й вище піднімається над горизонтом. З'являються перші рослини, важливі події відбуваються в житті тварин. На очах у дітей розпускається листя на деревах. Все квітне.

Ось такі уроки любові до природи є джерелом мовленнєвої діяльності учнів, сприяють розвиткові у них спостережливості мислення. Вони тісно пов'язані з уроками ознайомлення з навколишнім світом, природознавством, читанням та рідною мовою, з уроками образотворчого мистецтва, трудового навчання.

Пізніше такі екскурсії в природу переросли в уроки мислення під відкритим небом. До таких уроків вчитель сучасної школи йде не один рік. І в цьому допомогають поради В.О. Сухомлинського. Пропонуємо розробки кількох уроків серед природи.

В гостях у Берізок

Урок мислення в 2-му класі (вік учнів - 7 років).

Мета: ознайомити дітей з природними процесами, що відбуваються навесні. Вчити спостерігати. Розвивати вміння висловлювати свої думки, будувати міркування. Виховувати любов до природи свого краю.

Місце проведення: парк біля школи.

Вступна бесіда з метою активізації знань дітей про весну.

- Діти, яка пора року зараз? (весна).

- А як називається перший місяць весни? (березень).

- Як ви гадаєте, чому він так називається? (Діти висувають припущення, що від слова «береза»).

- Саме так. Взимку береза «спить» дуже чутливо, а напровесні, як тільки пригріє сонечко, вона перша прокидається, відгукується на поклик і ласку весни, розкриває свої бруньки. Ось тому перший місяць весни
на Україні називається березень. Світанок року. Сьогодні ми помандруємо у гості до сестричок-берізок, що ростуть у парку. Подивимося, як вони прокинулися від зимового сну.

Спостереження за весняними змінами, що сталися у березні, проводимо в парку. Діти відразу знайшли ці стрункі деревця, що соромливо притулилися одне до одного в куточку парку.

- За якими ознаками ви змогли відрізнити ці дерева від інших? (Бо у берез білий стовбур).

- Придивіться уважно, чи стовбур повністю білий? (Не зовсім, на ньому є чорні плями).

- Проведіть по корі рукою. Яка вона? (Кора гладенька, не така, як у каштана, акації).

- Подивіться, яка ажурна крона у берізок, які тендітні гілочки. На що вони схожі? (На рученьки, опущені донизу).

- Якими словами ви б описали берізоньки? (Вони молоді, високі, стрункі, ніжні, тонкі, тендітні, білокорі).

Вчитель розповідає дітям, що в Україні найпоширеніші два види берези - бородавчаста й пухнаста. Наші берізки називаються бородавчастими. Оскільки кора молодих пагонів покрита дрібненькими бородавочками, що зберігаються протягом двох років. Попробуйте рукою молоді пагони і ви в цьому пересвідчитеся.

Тут же закріплюємо знання про органи рослин. Діти називають корінь, стовбур, гілки, листя, сережки.

- А чи звернули ви увагу на листочки берези? (Вони зовсім молоденькі, ще липнуть до рук, яскраво-зелені, невеличкі, по краях зубчики).

- А де ж цвіт у берези? (Сережки).

Так, сережки - це зібрані дрібні квіти берези. Під час цвітіння вони виділяють багато пилку, який розноситься вітром.

- Як ви думаєте, про що шепочуться молоді берізки? (Вони радіють весні і про це шепочуть одна одній. Вони радіють весняному сонечку, що лагідно пестить їх, вітерцю, що розчісує кіски. Вони радіють від того, що ми прийшли до них знову).

- Хто прилетів у гості до берез? (Бджоли). Бджоли, що прокинулися від зимового сну, також полюбляють відвідувати берези. Адже з їхніх бруньок бджоли беруть речовини для бджолиного клею - прополісу.

- Діти, що ми подаруємо берізкам на прощання? (Почитаємо вірші, поспіваємо пісень).

Один хлопчик розказує слова української народної пісні «Ой, хвалилася берізонька»:

Ой, хвалилася та берізонька:

На мені кора та біленька,

На мені листя та широке,

На мені гілля та високе,

Ой, як обізветься зелений дубок:

Ой, не хвалися та берізонька,

Не ти свою кору вибілила,

Не ти своє листя широчила,

Не ти своє гілля височила.

Вибілило кору та яснеє сонце,

Широчив листя буйний вітер,

Височив гілля та дрібний дощик.

Одна з дівчаток прочитала вірш Любові Забашти «Берізонька»:

Берізонько, берізонько, Прошу вас, із берези

Ти, мавко лісова, Ви соку не точіть,

Зелені твої кіски Ви краще їй сестричку

Вітрисько розвіва. Зелену посадіть.

Стоїш ти при дорозі Ви краще їй шпаківню

У травах і кущах Поставте на гілках,

І білі свої ноги Щоб прилетів до неї

Все миєш на дощах. Друг лісу, добрий птах.

- Від чого застерігає нас поетеса у цьому вірші? (Щоб не брали у берези соку).

Часто від надлишку вологи берези «плачуть». А сік брати у берези можна, коли її збираються зрубати. Не можна нівечити стовбури красунь ножем чи іншим гострим предметом, бо від невмілого збирання сік витікає і дерево гине. Якщо ж ви побачили рану на дереві, її треба замазати фарбою або глиною.

На уроці музики діти вивчили пісню «Берізонька» (музику написав А.Філіпенко). Співаємо її, ставши хороводом навколо берез.

- Діти, по дорозі до школи, вдома ви ще спостерігатимете за березами. Уявіть, що вони, як живі істоти, можуть говорити. Складіть казку про побачене.

На наступному уроці в класі складаємо казку про берізки. Роботу проводимо колективно, тому що другокласникам самостійно ще важко працювати. Ось зразок такої казки:

Сестрички-берізки

На невеликій галявині у парку жили-були білокорі сестрички-берізки. Такі молоденькі, стрункі, з тоненьким станом, схожі на дівчаток. Ніжно простягають одна до одної свої тендітні рученьки-гілочки, про щось шепочуть. Одягли чисті білі платтячка, як на свято. Прикрасили свій одяг зеленню. Не забули й сережки. Бджілки, що прилетіли до парку, замішувалися ними: «Звідки в нашому парку такі красуні?»

Вдома пропоную переказати цю казку батькам і скласти свою.

Як бачимо, такі уроки серед природи збуджують творчу уяву у дітей, розвивають спостережливість, емоційну чутливість, сприяють розвитку мислення дітей, а, отже, й розвитку мовлення.

Висновки

Отже, становлення В.О. Сухомлинського як науковця, педагога і методиста відбувалося протягом усього життя, у складних умовах тоталітарної системи. Він пройшов шлях від учителя української мови й літератури, директора середньої школи до видатного вченого, який створив експериментальну школу-лабораторію у Павлиші Кіровоградської області, показав, як треба навчати і виховувати, збагачуватися знаннями, набувати досвіду.

Отже, займаючись проблемою мовної освіти, учений виявив свою позицію щодо місця і значущості рідної мови в навчанні підростаючого покоління та у формуванні й становленні особистості. Рідній мові він надавав першорядного значення в системі шкільних предметів. Навчання мови вважав найважчою справою у педагогічній практиці.

Періодом найінтенсивнішого опанування рідної мови В.О. Сухомлинський вважав два-три останні дошкільні роки і два-три перші роки шкільного навчання, оскільки це, на його думку, особливий і найбурхливіший етап розумового розвитку дитини.

Уперше в методиці української мови В.О. Сухомлинський запровадив «уроки мислення» серед природи, яка є основним джерелом думки, школою розвитку розумових здібностей, а, отже й, розвитку мови дитини. Це були, за образним висловленням вченого, подорожі до першоджерел думки і рідного слова. Так з'явилася «Книга природи», в якій окремі факти, явища мають свої сторінки і назви. Спостерігаючи за життям природи, працею людей у школяра є можливість висловлювати думки про те, що бачить, досліджує, робить. Однією з цікавих форм роботи, яка сприяла мовному розвитку дітей, було складання творів (творів-мініатюр) про те, як вона бачить та відчуває навколишній світ.

Особливе місце у спадщині В.О. Сухомлинського відведено невичерпним можливостям казки у розвитку уяви, фантазії, образності мислення і мовлення дитини, для емоційного, розумового, морально-етичного та естетичного виховання молодого покоління.

Працюючи з дітьми над складанням казок, О. Сухомлинський учив їх добирати власні слова, доводив, що про весняне сонечко, бджолу, гілочку можна скласти безліч казок, і сюжет кожної буде різний. Основне педагог вбачав у тому, щоб, щоб учні вчилися самостійно створювати казки з метою збагачення власного словникового запасу, правильної побудови словосполучень і речень, логіки і краси послідовної розповіді.

Учений переконливо доводив, що школа невіддільна від національного ґрунту і повинна формувати й берегти національну культуру, органічно поєднувати й утверджувати загальнолюдські та національні цінності. І саме казка є духовним багатством народної культури, пробуджує почуття власної гідності, утверджує моральні поняття про добро і зло, справедливість і несправедливість, красу і ницість. Педагог справедливо розглядав казку як перше вогнище дитячої словесної творчості і радив використовувати цей жанр від дошкільного до підліткового віку.

Казки павлиських школярів - це одне з дидактичних відкриттів В.О. Сухомлинського унікальний експеримент не лише у вітчизняній, а й у світовій педагогічній теорії і практиці, який гідний на поцінування та наслідування.

Чільне місце у мовному розвитку дитини посідає слово вчителя: вчитель зобов'язаний володіти словом, універсальним інструментом думки і творчого мислення. Недоліком вчителя, вважав педагог, є нездатність вчителя відчувати поетичні грані слова, невміння розкрити перед учнями його естетичну красу. Учитель, який володіє високою мовною культурою, щиро любить рідну мову - вміє виховувати любов до неї у своїх учнів, сприяє їх моному розвитку.

Багато уваги В.О. Сухомлинський приділяв свідомому засвоєнню учнями правописних правил, поліпшенню їхньої грамотності. Педагог твердив, що усвідомлення граматичних правил має бути поступовим. Засвоєння граматики - тривалий процес застосування набутих знань. У вивченні її велике значення має домашня практична робота: читання, періодичне виконання вправ на те саме правило.

Нині педагогічні колективи, окремі вчителі творчо поєднують влас-ний досвід з досвідом В. Сухомлинського у мовному розвитку дітей, у навчанні рідної мови в школі. Сучасна українська лінгводидактика, опираючись на новітні досягнення мовознавства, педагогіки і психології та результати експериментальних досліджень, робить певний крок уперед в оновленні змісту та вдосконаленні форм і методів навчання. Цьому значною мірою сприяє вагома спадщина вітчизняного науковця.

Список використаної літератури

1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти т. - К.: Рад. шк., 1976. -1977.

2. Сухомлинський В.О. Джерело невмирущої криниці: З листів до словесника // Літ. Україна. - 1970. - 28 квіт. - С. 6 -7.

3. Сухомлинський В.О. Моральні заповіді дитинства і юності. - К.: Рад. шк., 1966. - 232 с.

4. Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. - 1968. - №12. - С. 1 - 10

5. Антонець М. Рідне слово в дидактичній спадщині В.О. Сухомлинського // Рідна школа. - 2004. - №9. - С. 3 - 9.

6. Боднар Л. Уроки мислення серед природи // Початкова школа. - 2005. - №9. - С. 12 -19.

7. Годлевська В.Г. Вчити мислити серед природи // Початкова школа. - 1993. - №10. - С. 33 - 35.

8. Мамчур Л.І. Принципи навчання рідної мови в методичній системі В.О. Сухомлинського // Педагогіка і психологія. - 1998. - №3. - С. 31 - 42.

9. Мамчур Л. І. Василь Сухомлинський про роботу над словом // Дивослово. - 1998. - №3. - С. 56-58.

10. Мамчур Л. І. Внесок В. Сухомлинського в теорію і практику навчання рідної мови // Дивослово. - 1998. - №9. - С. 63 - 64.

11. Проценко В. Колиска думки - казка: [В.О. Сухомлинський про казку] // Київ. - 1998. - №5-6. - С. 125 - 127.

12. Савельєва С.С., Ликов В.Н. Рідна мова: уроки доброти: [Пам'яті В. Сухомлинського] // Початкова школа. - 1993. - №10. - С. 29 - 31.

13. Станько О. Формування мовної культури та моральне виховання учнів на основі спадщини Василя Сухомлинського // Українська мова і література в школі. - 2003. - №3. - С. 61 - 62.

14. Стельмахович М.Г. Актуальні питання методики мови в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Українська мова і література в школі. - 1977. - №6. - С. 71 - 79.

15. Стельмахович М.Г. Видатний творець методики вивчення української мови // Українська мова і література в школі. - 1988. - №9. - С. 52 - 60.

16. Стельмахович М.Г.В.О. Сухомлинський про розвиток зв'язного мовлення учнів // Українська мова і література в школі. - 1985. - №7. - С. 46 - 55.

17. Стельмахович М.Г.В.О. Сухомлинський про словесну творчість учнів // Українська мова і література в школі. - 1979. - №3. - С. 38 - 46.

18. Ткаченко Г.В.О. Сухомлинський про розвиток словесної творчості молодших школярів // Школа першого ступеня: теорія і практика: Зб. наук. праць. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - Вип. 4. - С. 195 - 204.

19. Ткаченко Г.В.О. Сухомлинський про виховання любові до рідного слова // Українська мова і література в школі. - 1999. - №4. - С. 17 -19.

20. Трохименко В.О.В.О. Сухомлинський про роль казки у духовному збагаченні учнів // Початкова школа. - 1986. - №9. - С. 61 - 64.

Размещено на Allbest.ru