Нетрадиційні уроки з предмету "Я у світі" для дітей з тяжкими порушеннями мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти нетрадиційних уроків з предмету Я у світі у спеціальній початковій школі для дітей з ТПМ.

1.1.Нетрадиційний урок.

1.2 Нетрадиційні уроки - як форма підвищення пізнавального інтересу

1.3. Особливості предмету Я у світі.

1.4 Вплив нетрадиційних уроків з предмету « Я у світі» на дітей з ТПМ

Розділ 2. Експериментальне дослідження нетрадиційних уроків з предмету Я у світі у спеціальній початковій школі для дітей з ТПМ

2.1. Завдання та методика дослідження

2.2 Опис проведення нетрадиційного уроку-екскурсії з предмету Я у світі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Міняється час, змінюються діти і водночас навчальне середовище, сучасних дітей зараз називають «кліковими», тому що вони ростуть і розвиваються у час широкого використання комп'ютерних технологій.

Як і чим зацікавити учнів молодшого шкільного віку, щоб предмет був для них цікавим, потрібним, таким, коли на урок хочеться йти, а з уроку - ні. Напевно, найважливіше - створювати такі ситуації на уроці, щоб учні були постійно в пошуку і знаходили відповіді на різні питання. Найкраще для цього підходять уроки предмету «Я у світі».

Цей курс за навчальним планом реалізується в 3-4 класах і охоплює такі теми: «Людина»; «Людина серед людей»; Людина в суспільстві»; «Людина у світі», що сприяє поетапному усвідомленню учнями єдності компонентів «Я - сім'я - школа - рідний край - Україна - світ»; розкриває взаємодію у сім'ї, колективі, суспільстві; передбачає активне спілкування дітей із природним оточенням, набуття досвіду особистісного ставлення до системи цінностей демократичного суспільства. [4].

Для того, щоб навчання було успішним на перший план виходить особистісно-орієнтована взаємодія вчителя і учня. Творчий небайдужий вчитель постійно знаходиться у пошуку нових засобів, форм і методів навчання і виховання. За вимогами часу з'являються нові, нетрадиційні підходи до організації процесу навчання.

Нетрадиційний підхід до навчання або виховання означає введення і використання педагогічних інновацій. [7].

Нетрадиційні технології швидко увійшли як дидактичний засіб чи система, маючи при цьому втілення у навчальні предмети. На перший план навчання виходять завдання допомогти кожному учневі вдосконалювати свої індивідуальні здібності з урахуванням того досвіду пізнання, якого він уже набув. Вчитель має побачити, розкрити і розвинути індивідуальні пізнавальні можливості кожного учня, визначити педагогічні умови, необхідні для їх реалізації.

Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій, до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання.

Ці технології та методи навчання спрямовують учнів на краще розуміння навчального матеріалу, а також бажання учнів поліпшити свої досягнення.

Викладання матеріалу на основі нетрадиційних технологій сприяє розв'язанню таких актуальних проблем у навчанні, як:

- активізація аналітичного мислення учнів;

- розвиток дослідницьких навичок;

- розширення світогляду учнів;

- використання інформаційних технологій під час розв'язування найскладніших життєвих завдань.

Ідея втілення нетрадиційних технологій в навчання передбачає досягнення мети високоякісної освіти, спроможної забезпечити кожній людині умови для самостійного досягнення тієї чи іншої цілі, творчого самоутвердження у різних соціальних сферах.

Для практичного втілення цієї ідеї я використовую наступні основні нетрадиційні технології:

- проблемне навчання;

- технологію розвитку "критичного мислення ";

- інформаційно-комунікаційні технології;

- проектні та дослідницькі методи в навчанні;

- технологію інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (В. Ф. Шаталов) .

А так само елементи інших нетрадиційних технологій:

- технологію використання в навчанні ігрових методів: рольових, ділових і інших видів навчальних ігор;

- навчання у співпраці (командна і групова робота);

- інтерактивні методи.

Впровадження та використання нетрадиційних технологій дає можливість встановити в своїй роботі різні форми взаємодії «учитель-учень», що дає можливість вчителеві спрогнозувати позитивне ставлення учнів до уроку.

Мета нашої роботи дослідити особливості нестандартних уроків,як особливої форми організації навчально-пізнавальної діяльності.

Мета передбачає виконання наступних завдань:

1. Розглянути можливості нестандартних уроків у початковій школі з предмету Я у світі для дітей з ТПМ.

2. Вказати деякі методичні аспекти їх проведення.

3. З'ясувати актуальність проведення нестандартних уроків в початковій школі для дітей з ТПМ.

Об'єктом роботи є нестандартний урок у початковій школі з предмету Я у свіді для дітей з ТПМ.

Предмет -вплив нестандартних уроків на навчально-виховну діяльність молодшого школяра з ТПМ.

Розділ 1. Теоретичні аспекти нетрадиційних уроків з предмету Я у світі у спеціальній початковій школі для дітей з ТПМ

1.1 Нетрадиційний урок

Нетрадиційний урок як своєрідне педагогічне явище бурхливо розвивається, постійно набуваючи нових рис. Ще з часів Я. А. Коменського урок є основною формою навчання в школі. Простежуючи історію його розвитку, можна побачити, що нестандартні заняття виникали під час кардинальних змін у суспільстві. Так, у школі 20-х років з'явилося чимало різновидів навчальних занять, нетрадиційних порівняно з практикою навчання минулого: “урок-суд”, “урок-ярмарок”, “урок-диспут”, “урок у полі”, екскурсія на виробництво та ін. Реформи 60-х років, пов'язані з політичною “відлигою” в суспільстві, дали життя рухові липецьких педагогів за оновлення уроку. Вчителі почали використовувати так звані «коментовані уроки», «цілісні уроки» та ін. Так само і наш час породжує нові форми занять.

Цікавішим для теорії і практики навчання є власне нестандартні уроки у сучасному їх розумінні. Як зазначає О. Я. Савченко, суть їх полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес в учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку і вихованню. Класифікація цих уроків ще не склалась, але “бібліотека” її вже досить різноманітна. До нестандартних відносяться інтегровані, міжпредметні, театралізовані, сугестопедичні, уроки з різновіковим складом учнів, уроки творчості, уроки-ігри, уроки-конкурси, уроки-екскурсії тощо.

Чіткого визначення нестандартного уроку й досі немає. Одні автори вважають нестандартним уроком той, який не вкладається (повністю або частково) в рамки виробленого й сформульованого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів, традиційних видів роботи [15]. Інші вважають, що це поєднання гри і навчання [14]. Мета нестандартних уроків - не вироблення окремих умінь, навичок, а можливо повне врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня, що є досить важливим в процесі навчання дітей з вадами мовлення. Структура уроків нових типів також відмінна від традиційної. Наприклад, такий компонент, як мотивація, пронизує все заняття. Перевірка домашнього завдання може відбуватися протягом уроку чи не мати місця зовсім, замінюючись іншими прийомами. Сприймання нових знань, їх засвоєння, осмислення, узагальнення і застосування - присутні і на нестандартних уроках, але в незвичних формах.

Для початкової школи нестандартними є такі уроки: уроки-діалоги, уроки-ігри, подорожі, казки, КВК, вікторини, конференції, аукціони, вистави. Проте для спеціальної школи для дітей з вадами мовлення не всі типи нестандартних уроків посильні.

Погляди педагогів на нестандартні уроки досить полярні: одні бачать в них прогрес педагогічної думки, вірний крок у напрямку демократизації школи, а інші, навпаки, вважають такі уроки небезпечним порушенням педагогічних принципів.

Під час роботи над вищезазначеною проблемою ми ознайомились з поглядами та думками про урок таких педагогів-новаторів: С. Н. Лисенкової, В. О. Сухомлинського, Ш. А. Амонашвіллі, Є. Н. Ільіна, І. П. Волкової.

Вони звертали увагу не лише на навчання, а й на виховання особистості, звертались до принципів гуманізму, демократизму, індивідуального підходу. Уроки педагогів-новаторів О. Я. Савченко, Л. К. Лухтай та інші в більшості нестандартні. Вони спеціально присвятили свої дослідження саме нестандартним урокам. За допомогою журналу “Початкова школа” були розроблені власне нестандартні уроки.

Чи може сучасний урок української мови бути цікавим для учнів спеціальної школи і дарувати їм радість? Чи може він розкривати потенціал особистості, сприяти кращому засвоєнню найбільш складного для дитини з тяжкими мовленнєвими порушеннями предмету, поставити школяра в ситуацію вибору і прийняття ним самостійного рішення? Так, але тільки за умови, якщо процес навчання перевести на інноваційну основу і змінити сам підхід до здобуття знань із мови.

Серед методичних засобів розвивального навчання є проблемні та творчі мовні й мовленнєві завдання, узагальнюючі таблиці та схеми, ситуативні ігри та ін. Нові форми проведення уроків є своєрідною модифікацією традиційних їх типів. В основу проведення уроку мають бути покладені неординарний підхід, незвичайний ракурс, самостійний вибір, цікавий текст, ігрова ситуація.

Нестандартні ситуації - один із дійових засобів через певну проблемність вийти на справжній інтерес до вивчення української мови. При цьому вчитель може йти двома шляхами: перший - це організація нестандартних форм уроку (уроки-дослідження, уроки-вистави, уроки в формі дидактичної гри), а другий - створення нестандартності через використання самого навчального матеріалу. Вчитель, що організовує свідомо нестандартну ситуацію на уроці, є господарем становища, а тому може успішно розв'язувати будь-які завдання. Щоб зацікавити, треба здивувати, адже мислення дитини, як зазначав В. О. Сухомлинський, починається із здивування, звідси й вимога створення “емоційної комфортності”. Оці маленькі дива і можуть творитися на уроках мови; завдяки їм формуємо у дитячій свідомості потребу знати більше, потребу праці, пошуку, формуємо адекватну самооцінку мовленнєвої вади, корегуємо її.

Отже, якість уроку не можна забезпечити лише методичною його досконалістю, добрим обладнанням тощо. Для того щоб урок став справді успішним, він повинен бути цікавим для дітей, підвищувати їхню активну пізнавальну діяльність, стати ланцюжком у безперервній діяльності учнів. Саме така система уроків не лише дозволить школярам отримати великий обсяг інформації, а також створить атмосферу інтересу до предмету, який вивчається, та до навчання взагалі.

Аналізуючи підсумки проведення експериментального навчання з учнями на уроках Я у світі , можна зробити один загальний висновок про те, що нестандартний урок - це вірний, безпомилковий шлях до оновлення спеціальної школи для дітей з тяжкими вадами мовлення. Проведений нами аналіз роботи в спеціальній школі для дітей з ТПМ підтвердив ефективність проведення саме нестандартних уроків.

1.2 Нетрадиційні уроки - як форма підвищення пізнавального інтересу

З середини 70-х рр.. у Вітчизняній школі знайшлася небезпечна тенденція зменшення інтересу школярів до занять. Відчуження учнів від пізнавальної праці педагоги намагалися зупинити різними способами. На загострення проблеми масова практика відреагувала так званими нестандартними уроками, які мають головною метою порушення і утримання інтересу учнів до навчального предмета.

Нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття,яке має нетрадиційну (не встановлену) структуру. [3, c. 41]

Розвиток дитини на уроках відбувається по-різному. Все залежить від того, що саме розуміється під розвитком.

Якщо мати на увазі, що розвиток - це нарощування знань, умінь і навичок виробляти певні дії (складати, аналізувати, узагальнювати і розвивати пам'ять, уяву і т.д.) - такий розвиток забезпечується саме традиційними уроками. Воно може йти швидко чи повільно.

Якщо віддаєте перевагу швидкому способу - тоді необхідно звернутися до нетрадиційної організації уроку.

Нетрадиційні уроки в початковій школі, як і раніше займають значне місце. Це пов'язано з віковими особливостями молодших школярів, ігровою основою даних уроків, оригінальністю їх проведення.

При проведенні відкритих уроків дана форма є завжди виграшною, тому що в ній представлені не тільки ігрові моменти, оригінальна подача матеріалу, зайнятість учнів не тільки при підготовці уроків, але і в проведенні самих уроків через різні форми колективної і групової роботи.

Завдання, які отримують діти на нетрадиційних уроках, допомагають їм жити в атмосфері творчого пошуку. [18, c. 27]

Завдання можуть бути найрізноманітніші. Наприклад, з російської мови:

- Заповнити анкету (текст);

- Відповісти на листи читачів;

- Підготувати підпис до фотографій;

- Створити рекламу газети;

- Скласти розповідь за опорними словами;

- Придумати приклад по аналогії і т.д. [21, c. 17]

Нетрадиційними можуть бути і організаційний момент, і хід уроку, і фізминутки. Це залежить від професіоналізму та творчого таланту вчителя.

Можна використовувати для цього сучасну педагогічну літературу, де рекомендуються можливі теми нетрадиційних уроків з різних предметів, а також передбачаються безліч готових уроків. Наприклад, у книзі С. В. Кульневич і Т. П. Лакоцетіной «Нетрадиційні уроки в початковій школі» використані матеріали з досвіду робочих вчителів: Аус В. Д. ст. 618 «Санкт-Петербург», м. Ростов-на-Дону; ст.67, Козуренко М. В., Іванової Т. Б., Потій Т. В., ст.69, Аветісянц С. М., Куземкіной Л. В., Корсунської Н. П., м. Кіровоград. сш.34., Комбарова Л. Я., гімназія, м. Великі звуки, Чумясловой Т. П., сш.42, м. Курськ.

Ознаки нетрадиційного уроку

- Несе елементи нового, змінюються зовнішні рамки, місця проведення.

- Використовується позапрограмний матеріал, організовується колективна діяльність у поєднанні з індивідуальною.

- Залучаються для організації уроку люди різних професій.

- Організація і виконання творчих завдань.

- Обов'язковий самоаналіз в період підготовки до уроку, на уроці і після його проведення.

- Обов'язково створюється тимчасова ініціативна група з учнів для підготовки уроку.

- Обов'язкове планування уроку заздалегідь.

- Чітко визначати дидактичні завдання.

- Творчість учнів має бути спрямована на їх розвиток. [20, c. 86]

Кожен педагог має право обирати ті педагогічні технології, які комфортні для нього і відповідають індивідуальним особливостям учнів:

а) авторські (людина, група людей)

б) авторизовані (Шаталов, Пастухов)

в) новаторські (дослідники, експериментатори)

г) традиційні (роби як я)

д) використовувати нетрадиційні уроки.

Аналіз педагогічної літератури дозволив виділити декілька десятків типів нестандартних уроків. Їх назви дають деякі уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять. [8, c. 103].

Педагоги постійно шукають способи пожвавлення уроку, намагаються урізноманітнити форми пояснення і зворотного зв'язку.

Зрозуміло, ніхто не вимагає скасування традиційного уроку, як основної форми навчання і виховання дітей. Мова йде про використання в різних видах навчальної діяльності нестандартних, оригінальних прийомів, активізують всіх учнів, підвищують інтерес до занять і разом з тим забезпечують швидкість запам'ятовування, розуміння і засвоєння навчального матеріалу з урахуванням, звичайно, віку і здібностей школярів. [7, c. 45].

Потрібно сказати, що хоча це авторські уроки, що відображають оригінальність мислення та творчі здібності окремих талановитих вчителів, їх форми, методи, прийоми можуть успішно застосовувати і викладачі інших шкільних дисциплін. Копіювати не можна, використовувати досвід можна і корисно.

До таких уроків треба ретельно готуватися: давати попередні завдання, пояснювати побудова уроку, роль і завдання кожного учня; готувати наочні посібники, карти, дидактичний матеріал. [22, c. 18]

1.3 Особливості предмету Я у світі

предмет «Я у світі», реалізує галузь «Суспільствознавсва» Державного стандарту початкової загальної освіти. Метою предмета є особистісний розвиток учня, формування його соціальної і життєвої компетентностей на основі поетапного засвоєння соціального досвіду, який охоплює загальнолюдські, загальнокультурні і національні цінності, соціальні норми, громадянську активність, практику прийнятої в суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій, різних точок зору. Тому, вчитель повинен задовольнити потребу молодшого школяра в спілкуванні з дорослими і ровесниками, прищепити учню людські чесноти та якості особистості, притаманні громадянину демократичного суспільства.

Урок «Я у світі» необхідно будувати так, щоб на ньому учні мали можливість розмірковувати, досліджувати, аналізувати різні життєві ситуації, пропонувати різні шляхи розв'язання проблемних питань, робити висновки. Вчитель повинен допомогти учням отримати досвід толерантної поведінки, співпереживання, співпраці, зрозуміти значення життя як найвищої цінності. Для реалізації зазначених положень необхідно, застосовуючи практичні методи навчання, театралізацію тощо, залучати учнів до активної пізнавальної діяльності, дискусій, роботи над проектами.

«Світ, що оточує дитину, - це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму»[2, с 8].

В.О. Сухомлинський

Готуючись до уроків Я у світі, я замислююсь над тим, як пробудити в наших дітях особливе відчуття навколишнього світу, що наближує людину до природи, допомагає осягнути всесвіт у собі та зрозуміти своє місце в ньому. Чи досить для цього лише знань, що отримують школярі під час вивчення цього предмету? Мабуть, ні. Адже всім зрозуміло, що знання про природу ще не визначають ставлення до неї. Тут потрібно задіяти тонкі механізми впливу на мотиваційну сферу дитини з метою екологізації її особистості. Діти повинні зрозуміти, що світ природи існує не тільки як об'єкт наукового вивчення та практичної діяльності людини, але й як об'єкт безкорисливого милування, джерело естетичних емоцій та почуттів.

Сьогодні настав час пошуку більш точних психологічних впливів на духовний світ дитини. Мені допомогла спадщина великого педагога, письменника В. О. Сухомлинського. Переглянувши його модель навчання «Школу під голубим небом» основне завдання якої передбачалося у тому, щоб цінності природи стали духовною потребою школярів. Великий педагог прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання. Щоб змусити дитину мислити, стверджував Василь Олександрович, «вмійте примусити її дивуватися» [1, с.211]. Проводячи свої уроки мислення, він прагнув, щоб «слово народжувалося в спілкуванні дитини з природою»[1, с.211]. Діти милуються степом, вслухаються в спів жайворонка, але кожен із них бачить навколишній світ по-своєму, адже «краса природи - це могутнє джерело енергії думки»[1, с. 211].

Цей досвід переконливо доводить можливість ефективного педагогічного впливу на естетичне сприймання дітьми навколишнього світу і водночас, застерігає від верхоглядства.

Для прикладу нетрадиційного уроку з предмету Я у світі є урок на тему «Милування природою»

Милування природою - досить складний процес. Це не просто спостереження за її об'єктами та явищами або фіксація змін у навколишньому середовищі та їх пояснення з точки зору причинно-наслідкових зв'язків. Милуватися красою - це значить зробити її предметом особливої уваги, духовно з'єднатися з нею. Милування обов'язково передбачає момент оцінки. Та найважливіше те, що в цій оцінці домінують естетичні параметри.

Технологія проведення уроків милування значно відрізняється від звичайного шкільного уроку або екскурсії і вимагають від учителя високої педагогічної культури, адже під час такого уроку діти отримують не стільки номінативну, скільки емоційно-чуттєву та художньо-образну інформацію про природу, що забезпечує належний рівень осмислення естетичної значущої навколишнього. Але слід пам'ятати, що перенасичення виховного процесу такими уроками може перетворити їх у щоденні «чергові» вправляння. Внаслідок цього дитячі оцінки неминуче втратять свіжість, природність і будуть приречені на зумисну пишномовність, що призведе врешті-решт до фальші, нудьги та байдужості. Отже, уроки милування бажано проводити не більше одного разу на місяць. Тривалість таких уроків повинна враховувати вікові можливості дитячого сприймання (1-2 класи 15-20 хвилин, 3-4 класи 20-30 хвилин). Не можна перетворювати милування в певний обов'язок. Слід організовувати цей процес якомога тонше - непомітно пов'язати, наприклад, зі своєрідним станом природи, як-от: листопад, перший сніг, ожеледиця, відлига, іній, льодохід, перші струмочки, повінь, веселка та інші.

Нестандартність таких уроків вимагає від учителя ретельної підготовки. Першочерговим завданням повинно стати попереднє осмислення педагогом естетичного потенціалу природи, споглядання якої планується. Потрібно своєчасно знайти відповіді на такі питання: що саме в природі певного сезону є носієм естетичної інформації? Що зумовлює естетичну виразність і своєрідність конкретної пори року? Який комплекс чуттєвих ознак можна вважати «естетичним змістом», скажімо, осені чи весни? Завжди можна відокремити певну естетичну домінанту переважання конкретних чуттєвих ознак (світло і колір, форма, симетрія, пропорція, ритм, звук, запах та інші), що надають особливої виразності тому чи іншому стану природи. Для осіннього пейзажу це може бути розмаїтість кольорів. Узимку царює форма. Весні притаманні особливий динамізм та багатство звукових характеристик. Такий аналіз ґрунтуватиметься на об'єктивних властивостях природи і водночас певною мірою на суб'єктивності індивідуального сприймання природної краси.

До організації та проведення уроків милування можна висунути ряд вимог, зокрема:

1. Головним стратегічним напрямом такого уроку має стати постійне звернення не тільки до інтелектуальної, скільки до емоційно-чуттєвої сфери дитини.

2. Процес милування, його якість та інтенсивність значною мірою залежить від культури сенсорного сприймання. Потрібно вчасно турбуватися про активізацію чуттєвих аналізаторів школярів, забезпечуючи належну гостроту кольорового зору, слуху, тонку диференціацію запахів, дотикових та смакових відчуттів.

3. Емоційне сприймання природи не вичерпується її сенсорним пізнанням. Слід, підносити дитяче сприймання на належний емоційно-образний рівень та організовувати оцінну діяльність учнів. У цьому значно допоможуть експресивність учительського слова, виразність пантомімічних реакцій, а також удалий добір та доречне застосування художніх активі заторів - пейзажної лірики, загадок, казок, пісень.

4. Налагоджуючи безпосередній контакт із природою, необхідно зважати на те, що школярі за своїми віковими особливостями ще не спроможні споглядати її у повному значенні цього слова. Дитина насамперед відчуває у русі, в конкретних діях. Отже, потрібно забезпечити необхідний діапазон видів діяльності та достатній рівень рухливості школярів у природі, пропонуючи їм різноманітні завдання оцінного та творчого характеру (музичні та пластичні імпровізації, словотворчість, робота з природнім матеріалом), а також цікаві форми емоційно-естетичного пізнання навколишнього світу (ігри, змагання, конкурси, трудові справи).

Спробую розказати про етапи підготовки вчителя до уроків милування на прикладі декількох варіантів моделювання естетичного сприймання осінньої природи. Уроки милування в 1 класі.

По-перше, необхідно осмислити «естетичний зміст» цієї своєрідної пори року, адже осінь відзначається неабиякою красою і виразністю. Провідною естетичною ознакою осінньої пори можна вважати її пишнобарвність. Відбувається справжній карнавал кольорів у природі. Осінь гордо виблискує розмаїттям барв. Це надає їй урочистого здивування. Природа святкує зрілість, і це вражає розкішністю та пишністю. Осінь наче всміхається на прощання й охоче дарує свою красу, своє багатство. Дещо сумно лунає музика листопаду. Осінь сповнена неквапливих граціозних рухів, журливих звуків. Усе готується до сну. Природа поринає у спокій, наче серпанок. Замріяна осінь іде по землі, уособлюючи стиглість, родючість, щедрість у найбільш повнокровних їхніх проявах.

По-друге, на основі попереднього аналізу потрібно розробити детальний «ланцюжок» питань оцінного характеру, творчих завдань, а також дібрати допоміжний художній матеріал.

Карнавал осінніх барв

Загадка для початку:

Без пензлика, без олівця

Розфарбувала деревця.

- Помилуйтеся краєвидом - осінь-красуня, наче талановита художниця, розмалювала кущі, дерева, квіти; назвіть «фарби» осінньої палітри.

- Який осінній колір подобається вам найбільше? Чому?

- Які кольори надають осені святкового, урочистого звучання?

- Чому осінь часто називають золотою? Який з осінніх кольорів нагадує золото?

Допоміжний художній матеріал.

Жовтень

Подивись: на видноколі

Мов змінилися ліси.

Хто це їх у жовтий колір

Ось край річки - жовті клени

І берізки золоті.

Ялинки лише зелені

Залишились в самотію

Золотим своїм вбранням:

- Це якийсь маляр, напевно,

Догодити хоче нам.

А маляр цей - місяць Жовтень:

У відерцях чарівних

Жовту фарбу перебовтав

І розбризкує по них.

Н. Забіла

- А тепер пошукайте «золото» осені та вкажіть жовто-зелені, руді, мідні, жовтогарячі, бронзові, коричневі листочки.

- Давайте разом складемо казочку «Як осінь золото розсипала».

- Знайдіть у навколишній природі якнайбільше відтінків червоного кольору - покажіть багряні, пурпурові, лілові, вишневі, фіолетово-червоні, бордові листочки.

- Подивіться, як горять червоні кольори в осінньому золоті. Що нагадує вам ця картина?

Допоміжний художній матеріал.

Жовтогарячим

Червоним вогнем

Дерева палають

Під буйним дощем.

Пожежа в діброві

Аж неба сягла.

А дощик не відав:

То ж осінь прийшла!...

С. Жупанин

- Давайте позмагаємося: хто більше нарахує відтінків жовтого або червоного кольорів у навколишній природі?

- А тепер проведемо конкурс на кращу гірлянду з осіннього листя. Умова: листочки потрібно сколоти так, щоби було видно поступовий перехід від зеленого до жовтого або від жовтого до червоного кольорів.

- Придивіться уважно до барв осіннього лісу (парку) і знайдіть острівці яскравих кольорів на тлі золотистого листя. Що, крім осіннього листя, вражає своєю яскравістю?

- Знайдіть серед осіннього пейзажу квіти, що «горять», наче вогники.

(Можливі «знахідки»: чорнобривці, канни, сальвії, красолі, нагідки,майорці та інші).

- Помилуйтеся чорнобривцями - ці квіточки дуже люблять в Україні: їх майже завжди можна зустріти біля наших будинків. Що нагадують вам кущики жовтогарячих з темною оторочкою квіти?

(Можливі порівняння: крапельки розплавленого сонця; жовті очі з чорними брівками; яскраві ліхтарики та інші).

- Придивіться до інших квітів - справжній осінній бал! Які з квіточок нагадують вам зірки, кулі, парасольки?

(Можливі порівняння:айстра - зірка, жоржина - парасолька, хризантема - куля)

- Обережно торкніться пелюсток осінніх квітів: чому чорнобривці називають оксамитовими, айстри - тремтливими, хризантеми - холодними?

- Уважно погляньте на осінні дерева і кущі: які ягоди яскраво пломеніють серед осіннього пейзажу?

(Можливі відповіді: горобина, шипшина, журавлина, калина та інші).

Допоміжний художній матеріал

Калинонька

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте -

Розцвітає, як вогні…

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько і мені!

М. Познанська

- Придивіться до калини - який гарний кущ! Доберіть слова-характеристики, які влучно передавали б своєрідну красу калини.

(Можливі характеристики: вродлива, прегарна, яскрава, пишна, рясна, щедра, багата, розкішна, велична, горда).

- Помилуйтеся червоною калиною, що немов багаття, горить серед лісу. Споконвіку наші земляки поетизували цю рослину, оспівували її в піснях, пов1язуючи червону калину з образом рідної української землі.

Давайте разом пригадаємо народні пісні, де б згадувалася калина (наприклад: «Ой на горі калина», «Калино-малино , чого в лузі стоїш?», «ПО ТОЙ БІК ГОРА», «Чи я в лузі не калина була?»).

Як ви думаєте, чим саме приваблювала калина народних поетів? Чому її часто називають символом України?

- Давайте проведемо конкурс «Іскру кинула осінь» на кращий осінній букет. Для цього беремо рослинний матеріал (гілочки, коріння, листя, плоди) і складаємо букети. Отже, осінь - найбарвистіша пора року. Як ви вважаєте, чому її можна назвати «карнавалом кольорів»? Спробуйте дібрати слова-характеристики, що влучно передають розмаїтість осінніх фарб. Продовжіть ряд: барвиста, пістрява, різнокольорова, пишнобарвна…

(Можливі варіанти: строката, пістрява, яскрава, ошатна, чепурна, урочиста, святкова).

Естетичні почуття - це емоційні ставлення людини до прекрасного в природі, в житті і в мистецтві. Але для того, щоб уроки на природі запам'яталися дітям, щоб вони розвивали їх здібності і виховували в них прекрасні почуття, повинні бути і грамотні викладачі, які тонко відчувають красу, що знають не з чуток світ рослин і світ тварин, що володіють спеціальними методиками.

Діти перебуваючи на природі не тільки виховуються естетично та розвивають загальні здібності. Природа знімає стреси, викликає приплив сил, підйом настрою. Діти, котрі бувають часто на природі, відрізняються від тих, хто позбавлений з нею живого зв'язку - вони менше хворіють, не залишаються байдужими до живопису, до її описами в літературі. Ігри на природі і різні ситуації вибору стимулюють розумову діяльність малюків, активізують ранній розвиток.

Тож залишмо будинки, дріб'язкову метушню, порожні турботи і вирушаймо в подорож на природу разом з дітьми, і ви побачите яким щастям запалахкотять їх оченята, коли вони побачать мурашок, що несуть очеретину, здивуєтеся, з якою легкістю запам'ятовують малята імена трав і дерев, квітів і звірів, птахів і чисел, які казки про них самі придумують, якою радістю наповнюються їхні серця.

1.4 Вплив нетрадиційних уроків з предмету « Я у світі» на дітей з ТПМ

Нетрадиційні уроки « Я у світі» мають високу ефективність у роботі з дітьми з ТПМ.

Тому ,що нетрадиційні методи дають змогу набагато легше засвоїти навчальний матеріал. Уроки проводяться у цікавій,часто ігровій формі,що мають за мету зацікавити учня.

Учні з ТПМ на нетрадиційних уроках почувають себе впевненіше, розкутіше,набагато краще можуть реалізувати свої можливості на уроці.

у нетрадиційному уроці ми маємо концентрацію вольових, інтелектуальних, емоційних зусиль учнів, як під час уроку, так і при його проведенні. У зв'язку з цим можна виділити значну пізнавально-організаційну і творчу активність учнів.

Суть нестандартних уроків, на думку О.Антипової, В.Паламарчук, Д.Рум'ян-цевої, полягає у структуруванні змісту і форм, що викликає насамперед інтерес учнів, концентрацію їх вольових, інтелектуальних, емоційних зусиль [1, с.65-69].

Мета нетрадиційних уроків - формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їх пізнавальної діяльності; якості засвоєння сприйнятого матеріалу; створення творчої атмосфери в колективі учнів; виявлення здібностей учні та їх особливості: формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою літературою, таблицями міжпредметних зв'язків, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається; ефективна реалізація розвивально-виховної функції навчання.

Я вважаю, що сучасний учитель повинен удосконалювати свою професійну майстерність, розуміти нові моделі навчальної програми, опановувати нові підходи до навчання та викладання.

«В центрі уваги сучасної початкової школи - учень з його обдарованістю, здібностями, потенційними можливостями» [5, с.8]. Учитель планує кожен урок виходячи із формування ключових компетентностей: вміння вчитися, інформаційно-комунікатвної, загальнокультурної, здоров'язбережувальної, громадянської, соціальної.

В учнів 3 класу розвиваються навчально-організаційні вміння і навички:

додержуватись вимог до самостійної роботи;

орієнтуватись у тривалості часу;

знати методичний апарат підручника;

співпрацювати у парі, групі, колективі.

Важливою формою роботи з молодшими школярами з ТПМ є заняття з елементами тренінгу. Їх можна проводити у формі ігор, вікторин, КВК, евристичних бесід, тренінгів, роботи творчих майстерень. «Головна мета вчителя - сприяти створенню ситуації успіху, розвитку творчих здібностей, креативного мислення, ініціативи, розкриттю внутрішнього світу дитини» [2, с.43]. Основні способи засвоєння знань: словесні, дослідницькі, творчі

Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Нетрадиційних уроків з предмету Я у світі у спеціальній початковій школі для дітей з ТПМ

2.1 Завдання та методика дослідження

Із метою експериментального дослідження нетрадиційних уроків з предмету ,, Я у світі ” у спеціальній початковій школі для дітей з ТПМ, ми використовували нетрадиційний урок-екскурсію на тему: спостереження за осінніми змінами в живій і неживій природі .Та традиційний урок на таку ж тему. Порівняння цих уроків дало змогу накопичити значний фактичний матеріал та визначити особливості та ефективність нетрадиційного уроку з предмету ,,Я у світі” .

Дане дослідження проводилося у Мізоцькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ступеня для дітей з важкими порушеннями мови

Експериментальна вибірка становила 15 дітей 3-А класу та 15 дітей 3-Б класу, з ТПМ (8 - 9 років).

З цілей й завдань дослідження, ми підібрали нетрадиційний урок-екскурсію і традиційний урок з предмету ,,Я у світі” для діагностики сприймання та засвоєння дітьми поданого матеріалу.

У даній роботі використовувся нетрадиційний урок-екскурсія з предмету ,,Я у світі”,на тему: спостереження за осінніми змінами в живій і неживій природі.

Урок-екскурсія.

Навчальна екскурсія - це форма організації навчання в умовах природного ландшафту, виробництва, вивчення учнями різних об'єктів та явищ дійсності. Характерною ознакою екскурсії є те, що вивчення об'єктів пов'язано із пересуванням учнів. Екскурсії виступають початком роботи з природознавства в початковій школі, оскільки вони викликають у школярів зацікавленість до вивчення природи, бажання проводити спостереження.

Природнича екскурсія - це одна з форм організації навчального процесу, яка потребує застосування активних методів навчання. Екскурсія має тісний логічний зв'язок з попередніми та наступними уроками, але проводиться в іншій зовнішній та емоційній особливості, ніж звичайний урок, а саме: серед природи, на виробництві.

Екскурсії мають велике навчально-виховне значення. Без проведення відповідних екскурсій вивчення природничого матеріалу набуває хаотичного характеру. К.Д.Ушинський підкреслював, що чудовий краєвид має такий великий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога, що день, проведений дитиною серед гаїв і полів, вартий багатьох тижнів, проведених на навчальній лаві.

Екскурсії цінні тим, що на відміну від уроків у класі учні можуть сприймати природу безпосередньо різними органами чуттів. Діти бачать об'єкти в природному середовищі, спостерігають взаємозв'язок рослин і грунту, тварин і рослин. Це дає можливість сформувати уявлення про природу як єдине ціле, в якому всі елементи перебувають у тісному взаємозв'язку, утворюючи природний ланцюг.

Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички і вміння - орієнтування в просторі, визначення швидкості і напрямку течії ріки, видів грунтів, рослин, комах, птахів, формують уявлення про їх життя, живлення, значення та ін.

Уроки-екскурсії є обов'язковим компонентом програм природничого циклу. До нової програми Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України курсу «Я у світі 1-4 класи» включено ряд екскурсій, проведення яких є обов'язковим. Однак відомо, що вчителі часто зазнають труднощів в організації екскурсій і тому всіляко уникають їх проведення.

Способи й методи організації екскурсій, їхній зміст створюють умови для всебічного розвитку дитини. В екскурсіях може здійснюватися інтеграція таких навчальних предметів як природознавство, читання, образотворче мистецтво, музика.

Екскурсія, яка проводиться за програмою з предмету я у світі, є одним із видів уроку. На уроці-екскурсії процес навчання реалізується не в умовах класного приміщення, а в природу під час безпосереднього спілкування учнів з об'єктами і явищами природи.

Уроки-екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії, її доцільності, на якій зосереджується їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого. У відносно невимушених обставинах школярі вчаться спілкуватись між собою під час виконання спільних завдань, поводитися один із одним та з навколишнім світом.

Основним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за об'єктами і явищами природи та очевидними взаємозв'язками і залежностями між ними.

У курсі природознавства проводяться такі види уроків-екскурсій:

Урок-екскурсія

вступний поточний підсумковий

багатотемний однотемний багатотемний

Ефективність уроку-екскурсії залежить від підготовки його вчителем.

Підготовка до екскурсій складається з кількох етапів: розробка вчителем річного календарного плану, де намічаються екскурсії з кожної теми з урахуванням конкретних місцевих умов; визначення навчально-виховної мети кожної екскурсії; вибір місця екскурсії і попереднє ознайомлення з ним, визначення об'єктів для вивчення; підготовка дитячого колективу - ознайомлення з метою і завданням екскурсії, виділення учнівських ланок і розподіл завдань та обов'язків, ознайомлення з правилами поведінки на екскурсії; підбір екскурсійного спостереження та інвентаря, розподіл його між ланками, призначення відповідальних; визначення маршруту і зупинок екскурсії, позапрограмних об'єктів, які можуть викликати інтерес у дітей і до розповіді про які треба завчасно підготуватись.

Потім учителю треба скласти розгорнутий план екскурсії за такою схемою: дата, клас; тема; мета; маршрут; обладнання; проведення екскурсії; опрацювання матеріалів екскурсії. Дуже важливо наперед сформулювати запитання на які діти повинні будуть відповідати під час екскурсії.

Вчитель повинен продумати, які навчальні ігри і який активний відпочинок буде організований з учнями під час екскурсії, визначити основні питання бесіди з ними після екскурсії.

На місці екскурсії в короткій бесіді вчитель повинен нагадати мету і уточнити завдання, які учні виконуватимуть. У разі потреби показати виконання тієї або іншої роботи. Учні під керівництвом учителя виконують свої завдання. Потім учитель заслуховує повідомлення про наслідки роботи окремих ланок і оглядає зібрані зразки. Під час екскурсії учні повинні добре розглянути об'єкти вивчення, зробити відповідні записи і малюнки. Учитель повинен дати вичерпні відповіді на запитання, докладно розповісти про об'єкт, що вивчається, пояснює причини виникнення тих або інших природних явищ.

Під час екскурсії в природу в дітей виникає багато запитань, вони цікавляться багатьма предметами і явищами природи, які безпосередньо не стосується теми екскурсії. У таких випадках треба давати правильні й зрозумілі учням пояснення, всіляко заохочувати до спостережень і задовольняти їхню допитливість. В учнів розвиватиметься інтерес до природи.

Учні знайомляться під час екскурсії з об'єктами, явищами і процесами, які проходять безпосередньо в природі і взаємопов'язані. Тільки в природі учні можуть конкретно бачити зв'язок між предметами і явищами.

На екскурсіях учні вчаться слідкувати за предметами і явищами неживої природи, аналізувати, порівнювати їх, робити висновки.

Так, на прикладі ялинки і сосни вчителеві треба познайомити учнів з хвойними деревами. Учні повинні з допомогою вчителя встановити, що стовбур цих дерев прямий, у ялини темно-коричневого кольору, у сосни - жовто-червоного, а листя схожі на голки, але у ялини вони короткі і розміщені на гілках по одній, а у сосни - попарно, шишки у сосни заокруглені, короткі, а в ялини - довгі.

Спілкування з природою визиває у дітей старання не тільки глибше пізнати, але й охороняти, збагачувати її, виховувати естетичні почуття і смаки.

Під час екскурсій дитячий організм закаляється, укріплюється фізично. Екскурсії є важливим предметом виховання у дітей таких цінних моральних якостей, як почуття патріотизму, почуття дружби, відповідальності, дисциплінованості, чесності, правдивості, культури поведінки.

Велике значення для успіху проведення екскурсії є інтерес дітей і настрій.

Успіх екскурсії залежить від організованості і дисципліни учнів. Тому у вступній бесіді вчитель пояснює, як діти повинні поводити себе на вулиці, в лісі, в полі, біля річки і т.д., як їм треба одягнутись в залежності від погоди і часу уроку.

Екскурсія не може бути просто повторенням пройденого матеріалу, вона повинна дати дітям щось нове, закріпити і розширити їх знання про навколишній світ.

Навчальне і виховне значення екскурсії у значній мірі залежить від того, як проведено її узагальнення. Після закінчення екскурсії проводиться підсумкова бесіда. Діти обмінюються враженнями, розказують свої думки, розв'язують з допомогою вчителя питання, які виникли під час екскурсії. Вчитель уточнює, доповнює відповіді учнів. Бесіда повинна бути короткою, інакше вона послаблює емоційне бачення від самої екскурсії. Обговорюють не лише проблеми з теми екскурсії, але й загальні питання, пов'язані із звичайними спостереженнями природи (погода, тварини, птахи, рослини, явища природи, які бачили діти).

Отже, екскурсії з предмету Я у світі широко використовуються у початковій школі, оскільки вони надають молодшим школярам самостійність у спостереженні об'єктів природи, стимулюють їхню розмову і творчу пізнавальну діяльність при виконанні навчальних завдань. До того ж екскурсії мають не менше значення й для розвитку естетичних почуттів учнів, оскільки екскурсії привертають їхню увагу до краси рідної природи, до багатства фарб, звуків, краси форм та ароматів. Цілеспрямоване проведення екскурсій з предмету Я у світі сприяє формуванню екологічних уявлень та культури молодших школярів і почуття особистої відповідальності за стан природи і підростаючого покоління.

нетрадиційний урок порушення мовлення

2.2 Опис проведення нетрадиційного уроку-екскурсії з предмету Я у світі

Аналіз літератури свідчить про те, що дослідження впливу нетрадиційного та звичайного уроку на дітей з ТПМ має певні складнощі.

Деякі діти не завжди бувають відвертими, відповіді деяких учнів є значною мірою суб'єктивними, тому що усвідомлення власної думки є дуже важким. Але і суб'єктивні відповіді заслуговують на серйозну увагу, оскільки в них відображений характер усвідомлення учнем себе.

Метою нашого дослідження було порівняння двох уроків,нетрадиційного зі звичайним та виявлення впливу на дітей з ТПМ.

Дослідженням охоплено лише змістовний бік навчальних мотивів. При цьому ми виходили із теоретичних положень О.Антипової, В.Паламарчук, Д.Рум'янцевої, Р. Ф. Сергєєвої що вивчили вплив та суть нетрадиційних уроків на дітей з ТПМ.

Дане дослідження проводилося у Мізоцькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ступеня для дітей з важкими порушеннями мови

Експериментальна вибірка становила 15 дітей 3-А класу та 15 дітей 3-Б класу, з ТПМ (8 - 9 років).

Першим етапом нашого дослідження являється нетрадиційний урок-екскурсія

на тему: спостереження за осінніми змінами в живій і неживій природі.

Мета: у ході спостережень виявити характерні ознаки в живій і неживій природі восени; встановлювати причинно - наслідкові зв'язки; вчити самостійно здобувати знання, висловлювати припущення; спонукати дітей до дослідницької , природоохоронної роботи, ведення спостережень; розвивати критичність; виховувати інтерес до пізнання природи.

Додаткові матеріали: загадки, прислів'я, приказки, вірші про осінь.

Місце проведення: ліс.

Підготовка вчителя. Визначення місця екскурсії, підбір цікавого матеріалу.

Підготовка учнів. Ведення спостережень за змінами в живій і неживій природі.

Санітарно - гігієнічні вимоги. Одягнутися відповідно до погодних умов.

Інструктаж із техніки безпеки:

1. Шикуємось парами.

2. Ідемо колоною, не вибігаючи на проїжджу частину дороги.

3. Переходимо дорогу по пішохідному переходу.

4. Під час екскурсії потрібно триматися разом.

Хід екскурсії

І. Підготовка учнів до екскурсії.

1. Загадка. П.Воронько

Жовте листячко летить

Під ногами шелестить.

Сонце вже не припікає,

Коли, діти, це буває? (Восени)

2. Декламування віршів про осінь.

3. Завдання для учнів.

Поспостерігати за ознаками осені, змінами у живій та неживій природі. Зібрати природний матеріал для уроків трудового навчання.

Правила поведінки ( на природі)

Гра «Так чи ні»

Під час екскурсії до лісу я:

- буду зривати з дерев і кущів листя;

- ламатиму гілки;

- зрізатиму гриби ножем;

- годуватиму птахів;

- голосно кричатиму;

- фотографуватиму ліс;

- берегтиму гнізда, мурашники, лісові джерела та водойми.

ІІ. Проведення екскурсії

1. Бесіда про осінні зміни в природі.

- Яка погода сьогодні? Які характерні ознаки ви помітили протягом місяця? Як називають ліс у нашій місцевості? Чому? Які рослини там ростуть?

Маю плаття зелененьке,

Гнучкі, ніжні віти,

Білу кору, стан тоненький…

Як я звуся діти? (Береза)

Сини в шапках

А батько ні. (Дуб, жолуді)

У вінку зеленолистім

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)

І маленькі і старенькі

Улітку, взимку, навесні

Усюди вдягнені гарненько

У зеленій сукні всі (Ялинки, сосни)

На дереві народився в кожусі,

Кожух розірвався,

Я на землю впав. (Каштан)

Я на сонце дуже схожа, -

Золотиста, ніжна, гожа.

Я щоранку розцвітаю,

Промінцями всіх вітаю.

Відгадати вам не важко,

Що за квітка я? (Ромашка)

Стала на поляні,

В жовтім сарафані.

Підросте - всміхнеться,

Для вітрів вбереться

В платтячко біленьке

Пишне та легеньке (Кульбаба)

- Що змінилося в житті тварин (комах, птахів, звірів)? Що спричинило такі зміни у житті тварин і рослин?

Я веселий звірок

Плиг з ялинки на дубок! (Білка)

Я страшненький боягуз,

Всіх на світі я боюсь. (Заєць)

Хоч не шию я нитками,

Та голок маю доволі. (Їжак)

День і ніч я стукаю,

Всі дерева слухаю. (Дятел)

Біла латка, чорна латка

По дереву скаче. (Сорока)

Чорне тіло,

Чорний вус,

Ніби справжній сажотрус. (Жук)

- Які зміни відбулися в неживій природі?

Рукавом махнув -

Дерево зігнув. (Вітер)

Коли нема - чекають,

Коли прийду - тікають. (Дощ)

Ревнув віл на сто гір,

На тисячу городів. (Грім)

Вдень у небі гуляє,

А ввечері на землю сідає (Сонце)

Біг зайчик попід лісок

Сипав з гори пісок. (Місяць і зорі)

2. Зупинка природолюбів.

Діти спостерігають:

- за Сонцем: як воно світить, скільки тепла посилає на землю;

- за тривалістю дня;

- за температурою повітря;

- за вітром;

- за станом неба;

- за рослинами;

- за тваринами

- Що змінилось в живій та неживій природі?

3. Гра «Птахи, звірі, комахи» (жук, дятел, лось, горобець, ведмідь, хрущ, мураха).

Діти почувши назви птахів, розмахують руками, немов крилами. Назви звірів - тупанням ніг, назви комах - гудуть.

4. Вправа «Вилучи зайве ».

Дуб, береза, калина, клен, каштан.

5. Вправа «Назви одним словом».

Качка, лебідь, гуска, лелека, журавель.

6. Робота в групах.

- Об'єднайтесь в групи. Дайте групам назви: «Дослідники», «Спостерігачі», «Народознавці».

Завдання

Група 1 «Дослідники»

Шукають зміни в неживій природі

(Сонце світить, але менше гріє; дні ще теплі, небо частіше вкривають темні хмари;засріблилось в повітрі тонке павутиння)

Група 2 «Спостерігачі»

Знаходять об'єкти для спостереження в живій природі

(Впали на землю жовті листочки з берези, клена, каштана, багряні - з горобини, червоніють кетяги горобини, калини; готуються до зими комахи, птахи та інші тварини)

Група 3 «Народознавці»

Восени багач, навесні прохач.

Восени і горобець багатий.

Осінь іде, а за собою дощ веде.

Не чекай від осені сонця.

Осінь всьому рахунок веде.

7. Гра «Впізнай дерево»

(Учитель демонструє учням листочок, а діти повинні підбігти до того дерева, з якого він зірваний, і назвати це дерево.)

8. Руханка «Піжмурки»

Григорій Чубай

Лісова лічилка

Раз і два,

Раз і два,

В нас лічилка - лісова!

В лісі - дерево дуплисте,

А в дуплі - живе сова,

Що жовтаві очі має.

Спить - удень,

Вночі - літає

Добрий сну,

Сові приснись!

Я - ховаюсь!

Ти - жмурись!

9. Завдання екологічного змісту.

(Запобігання негативним наслідкам діяльності інших людей у природі і в разі необхідності вживати щодо цього певних заходів)

Оля і Ліда, маленькі дівчатка, пішли в ліс. Після виснажливої дороги сіли на травичку відпочити і пообідати. Витягли з торбинки хліб, масло, яйця. Закінчуючи обідати, раптом почули неподалік спів соловейка. Зачаровані чудовою піснею, Оля й Ліда сіли, боячись поворухнутися. Аж ось соловейко перестав співати.

Оля зібрала залишки їжі та шматки паперу й кинула під кущ. Ліда ж загорнула в газету яєчну шкарлупу та хлібні крихти і поклала пакет у торбинку. «Навіщо ти береш із собою сміття? - запитала Оля. - Кинь під кущ. Ми ж у лісі. Ніхто не побачить.»

(за В.О. Сухомлинським)

- Хто з дівчаток, на вашу думку, повівся правильно?

- Що б ви відповіли Олі?

- Чого вчить оповідання?

- Доберіть йому назву.

Висновок.

- Діти, головне під час екскурсії - спостерігати, слухати, намагаючись зрозуміти те, що відбувається навколо нас. Це можливо явище тоді, коли своєю присутністю лиш не порушуємо звичного стану природи. Поведінка не може бути без турботливою, необхідно знати закони природи.

10. Народні ігри «Коники», «Грушки».

11. Ситуативні завдання (задачі морального вибору).

- Що ти робитимеш коли на твоїх очах ламають гілки дерев, рубають їх для багаття?

- Як ти вчиниш зустрівши дорослих,

- Що виривають з корінням лікарські рослини?

- Як ввічливо пояснити дорослим, що в лісі не можна вмикати магнітофон.

12. Гра «Куди підемо, що знайдемо?»

(зібрати природний матеріал для уроків трудового навчання)

- Придивіться, пошукайте і знайдіть цікаві за формою та кольором листочки, гілочки, які б ви могли використати для виготовлення виробів на уроках трудового навчання.

ІІІ. Підсумок екскурсії.

- Чому природа робить людей добрішими?

- Що в природі викликає у вас радість?

1. У кінці екскурсії групи обговорюють результати досліджень, спостережень, узагальнюють матеріал, підводять підсумки проведеної роботи.

2. Завдання для перевірки засвоєного матеріалу.

1. Дятел перелітний птах чи зимуючий?

2. Яке дерево осінню зелене?

3. Часто іде дощ,дні стали коротші і холодні,для якої пори року це характерно?

4. Чи відлітають птахи у вирій літом?

Оцінювання результатів:

Оцінки виставляються в балах

0-балів,нема відповіді.

1-бал, відповідь є,але з допомогою вчителя.

2-бали,відповідь самостійна.

3-бали,відповідь з доповненням.

Результати додаються,визначається загальна кількість балів.