Особливості розвитку вольової сфери у молодшому шкільному віці

Вчинки молодших школярів в основному спричиняються найближчими мотивами, загалом характерними для навчальної діяльності. Досвід показує, що переважна більшість учнів І-ІІ класів з особливою цікавістю сприймає все нове, чого вчать у школі. Звідси випливає один з мотивів дисциплінованої поведінки - прагнення дитини бути хорошим школярем, поводитися відповідно до „Правил для учнів”.

Дитина на початковому етапі навчання ще не усвідомлює себе членом колективу, не розуміє, що її поведінка має значення як для неї і вчителя, так і для всіх учнів у класі, що успіхи в навчанні й хороша поведінка кожного впливають на загальний успіх класу. Згодом діти починають розуміти потребу дисципліни не тільки для власних успіхів у навчанні, а й для блага всього колективу. У їхній поведінці виразно проступає прагнення, щоб у класі була добра дисципліна. Діти навіть роблять зауваження своїм товаришам. Таким чином, визначення учнями дисципліни як закону школи є ще одним мотивом позитивної поведінки. Наявність цього мотиву свідчить про вищий рівень мотивації дисциплінованої поведінки дітей молодших класів і є початком у формуванні почуття обов'язку, відповідальності перед колективом.

Додержання дисципліни у школі не є легкою справою для молодших школярів. Навіть у дисциплінованих дітей спостерігаються не тільки епізодичні порушення, а й постійні. Епізодичними порушеннями правил поведінки, що найпоширеніші серед учнів молодших класів, є пустощі, займання сторонніми справами, розваги, грубощі у відповідь на зауваження вчителя, небажання виконувати вимоги інших, відмова допомагати старшим тощо. Стійкіші недисципліновані вчинки виражені в нехтуванні правил поведінки, навмисному їх порушенні, в протидіях вимогам дорослих. Серед причин, що призводять до порушень дисципліни молодшими школярами можна назвати такі: не сформованість позитивних мотивів, незакріпленність навичок дисциплінованої поведінки, імпульсивність та невисокий рівень розвитку самоконтролю, недостатньо задоволена в позаурочний час спілкування з товаришами та прагнення найбільше виявити свою активність.

Отже, рівень вихованості дисциплінованої поведінки в учнів молодших класів можна встановлювати за основними її складовими: готовністю точно й своєчасно виконувати вимогу інших та правил для учнів, наявністю моральних мотивів поведінки (усвідомлення потреби дисципліни для всіх, додержання дисципліни як закону в школі), володінням учнями певними навичками дисциплінованості: зібраністю й стриманістю, умінням зіставляти затрачений час та зусилля з результатами роботи тощо. Одним з компонентів добре розвиненої дисциплінованості в учнів молодших класів є вияв власних зусиль, зацікавленості у додержані дисципліни в школі, що полягає в обдуманості поведінки, самоконтролі, вмінні оцінити її результат, вимогливості до себе та до інших.

Можна умовно визначити такі рівні розвитку дисциплінованості в учнів молодших класів:

Перший - наявність готовності сприймати вимоги інших. Цей рівень забезпечує дисципліновану поведінку при наявності вимог і контролю з боку інших;

Другий, вищий рівень розвитку дисциплінованості, характеризується зацікавленістю не тільки у власній дисципліні, й у добрій поведінці учнів цього класу, що вже є одним з проявів свідомої дисципліни;

Третій, найвищий рівень розвитку дисциплінованості, властивий тим учням, які володіють елементами самодисциплінування. Наявність цих елементів сприяє виявленню самостійності, сталості в поведінці незалежно від обставин.

З метою вивчення індивідуального рівня дисциплінованості кожного учня класу можна скористатися різними методами. Насамперед доцільно повсякденно спостерігати за поведінкою дітей. Ця робота має бути спеціально організованою, плановою. У план спостереження за поведінкою учнів можна включити такі моменти: як учень реагує на зауваження вчителя (одразу приступає до занять чи зволікає і продовжує пустувати), скільки дістає зауважень, як часто порушує дисципліну, на яких уроках це буває. Корисно звертати увагу на моменти, коли учень відволікається від занять, визначити періоди найбільшої уваги. Вчитель під час спостереження за поведінкою учня має помітити й зусилля, спрямовані на самодисциплінування.

Зміст і план такої діяльності вчителя, звичайно, змінюються у процесі проведення відповідної виховної роботи з учнями. Важливо зазначити, як застосовані заходи вплинули на його поведінку.

Про рівень дисциплінованості учнів можна судити з того, як вони виконують ті чи інші завдання. При цьому слід пам'ятати про доступність для виконання цих завдань. Завдання можуть бути розраховані як на тривалий час, так і одноразові. Тим учням можна запропонувати з'явитись в зазначений час у певне місце й виконати потрібну справу (наприклад, допомогти хворому). У результаті можна одразу виявити, чи вміє учень точно, якнайкраще, якісно і в зазначені строки виконати доручення, що є ознакою дисциплінованості. Такий своєрідний тест одразу покаже, кому з дітей властива ця якість, а хто ще не вміє виконувати вимоги інших, не виявляє ознак слухняності.

Учням ІІІ класу можна запропонувати завдання, виконання яких допоможе з'ясувати, як учень усвідомлює себе, як оцінює свої можливості щодо дисциплінованості. З цією метою доцільно використовувати так звані моральні жести, відповідаючи на які учні можуть показати знання правил, а також схему своєї поведінки в уявній ситуації. Наприклад: „Ти щось майструєш і якраз у той момент, коли ти захопився справою, прийшли товариші і запросили тебе піти з ними на прогулянку. Як ти вчиниш?”

Щоб діти краще усвідомлювали значення дисциплінованої поведінки для успіхів у навчанні й праці, можна скористатися й художніми творами.

З метою самоперевірки на дисциплінованість і формування цієї риси рекомендовано давати такі завдання:

- вставай без будильника в зазначений час;

- тримай свої речі та книги в порядку, щоб для кожної було певне місце;

- приготуй звечора все, що потрібно взяти з собою;

- завжди виходь заздалегідь;

- коли позичив щось у товариша, віддавай точно в обіцяний строк;

- ніколи не обіцяй того, що не можеш виконати.

Ці аналогічні завдання, а також різноманітні правила про те, як поводитися у громадських місцях, у гостях, за столом, під час бесіди тощо, діти можуть розігрувати ситуації.

Знаючи яка поведінка в того чи іншого учня, вчитель може прийомами заохочення, стимулювання, а іноді й обурення з приводу негативних вчинків, підтримувати загальну дисципліну у класі, здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня. Аналіз процесу формування дисциплінованої поведінки дає можливість учителеві зрозуміти, як дитина набуває здатності до організованості й умінь додержувати дисципліни, знайти саме ті заходи, які сприятимуть розвитку цієї якості в поведінці дітей.

Виховання дисциплінованої поведінки в учнів молодших класів здійснюється тим успішніше, чим краща дисципліна в класному колективі.

Порядок у класі викликає у дітей бажання підтримувати його, поводитися дисципліновано. Якщо ж учень особливо першокласник, не відчуває й не бачить порядку, він не розуміє, чого від нього вимагають, і не проймається повагою до правил поведінки.

Формування дисциплінованості поведінки в учнів молодших класів доцільно здійснювати поступово, складні вимоги членувати на окремі частини, бо засвоєння шкільних правил поведінки є новою, складною для них діяльністю. Це полегшує процес засвоєння правил поведінки, сприяє організації чіткої, відчутної для молодших школярів дисципліни й зумовлює відповідне ставлення до неї.

Практика свідчить, що коли вчитель у перший період навчання в школі ставить перед учнями багато словесних вимог, не спираючись на конкретні приклади поведінки та відповідні вправи, то дитина не усвідомлює їх повною мірою, вони не стають керівництвом до дії.

Необхідною умовою формування дисциплінованості є правильне оцінювання поведінки молодших школярів. Важливим фактором дисциплінованої поведінки є активізація власних зусиль, що виявляється насамперед в умінні аналізувати і контролювати свої дії. Самоаналіз потрібен для того, щоб учень знав, як він виконує шкільні правила, чи все робить так як слід, і досягається спостереження за своєю поведінкою.

Розуміння власних дій є необхідним для формування дисциплінованої поведінки.

РОЗДІЛ ІІ ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Дослідження наявності розуміння поняття волі й вольових якостей дітьми

Дослідження 3 клас ЗОШ №1 (семирічки) 23 учні.

Тема: Воля і молодші школярі.

Мета: З'ясувати, як молодші школярі розуміють поняття „Воля”. Кого вважають вольовою або безвольною людиною. Що потрібно, щоб виховувати й розвивати волю, на думку дітей.

Метод: Анкетування

Запитання анкети:

1. На вашу думку, що таке воля? Для чого вона людині?

2. Яку людину ви назвали б безвольною і чому?

3. Які поради для виховання і розвитку волі ви дали б вашим друзям?

4. Яку людину можна назвати вольовою?

Аналіз опитування:

На перше запитання 8 учнів дали таку відповідь.

1. Воля - це цілеспрямованість, витримка, сміливість, дисциплінованість (3 учні);

2. Воля - це поставити мету і долаючи перешкоди обов'язково її досягти (2 учні);

3. Воля - це уміння вчасно утриматись, відмовитись від хибних бажань (2 учні)

12 інших учнів дали відповідь таку:

4. Воля - це можливість діяти самостійно без нагляду дорослих; ні від кого і ні від чого не залежати; бути незалежним у матеріальному і фізичному (напевно в психологічному) плані (3 учні);

5. Воля, коли не примушують робити те, що тобі не подобається тощо (7 учнів);

6. Воля - це „звільнення від усіх обов'язків, вона потрібна щоб трішки відпочити від якогось напруження” (мова оригіналу) (1 учень);

7. Воля - це право голосу, коли я можу не боячись сказати те, що думаю (1 учень).

Тут розуміння волі як свободи слова (демократичні свободи), а не психологічної властивості особистості.

3 учні відповіли так:

8. Воля - це коли усе-уся дозволено (1 учень).

Два учні не відповіли взагалі на запитання.

Із відповідей видно, що частина третьокласників не розуміють, що воля - психологічна властивість особистості, яка передбачає цілеспрямовані дії на шляху до мети, подолання труднощів та перешкод.

Вони сприймають поняття волі, як незалежність, вседозволеність, свободу дій.

Інші ж взагалі не визначились.

На друге запитання відповіді 12 учнів були такі:

1. Безвольна людина - залежна від інших, немає власної думки, мети;

2. Людина, яку легко підштовхнути на хибних шлях, нецілеспрямована, в суспільстві займає „не посадові місця”;

3. Людина, яка легко піддається чужому впливу, не може досягнути відповідної мети;

4. Це людина, якою маніпулюють інші; не живе власним розумом, не приймає власні рішення, відмовляється від мети бо не здатна самостійно долати перешкоди.

Інші 8 учнів дали таку відповідь:

5. Безвольна людина не поважає старших, своїх товаришів (1 учень);

6. Людина, яка не має „ні морального ні духовного багажу. Для неї - вона всесвіт” (1 учень);

7. людина, яка нікого не слухає (1 учень);

8. Людина „замкнена у собі, не може відстояти свої права” (1 учень);

9. Людина безвідповідальна (1 учень).

Троє учнів на запитання не відповіли.

Поради, які дали учні на три запитання:

1. Поставивши мету, долати всі труднощі на шляху до її досягнення;

2. Бути наполегливим, стриманим, завжди закінчувати справу;

3. Загартовувати себе від шкідливого впливу інших, вміти вчасно „зупинитись”;

4. прислухатися до інших, а діяти на власний розсуд (14 учнів);

5. Якщо „дісталася воля - то не зловживати нею”;

6. Будьте справедливим, навіть якщо це важко;

7. Вміти відмовитися від своїх бажань на користь інших (6 учнів);

Відповіді учнів на четверте запитання:

1. Вольова людина цілеспрямована, смілива, мужня, витривала (2 учні);

2. Людина, яка завжди досягає мети, долаючи перешкоди (1 учень);

3. Вольова людина - незалежна (більшість учнів);

4. Вольова людина нікого не слухає і не підкоряється нікому (6 учнів);

5. Це людина, яка що хоче, те й робить (2 учні);

6. Вольова людина живе як їй подобається, не рахуючись з іншими (2 учні);

7. Вольову людину всі бояться (4 учні).

Підсумовуючи дослідження, слід відмітити часто суперечливі судження про волю і вольові якості особистості тому, що молодші школярі (третьокласники) ще слабо орієнтуються в моральних поняттях і часто не пов'язують їх із нормами поведінки. Саме тому частина учнів розуміють волю, як вседозволеність.

Молодший школяр ще не володіє великим досвідом тривалої боротьби за досягнення мети, подолання труднощів і перешкод. Третьокласник може опустити руки при невдачі, втратити віру в свої сили і можливості. Молодший школяр ще не вміє обдумувати свої рішення і наміри, приймає їх постійно й імпульсивно.

2.2 Анкета для виявлення вольових якостей у третьокласників

Анкета для учнів 3 класу ЗОШ №1 (семирічки) 23 учні.

Тема: Воля.

Мета: З'ясувати наявність вольових якостей у дітей.

1. Ти виконуєш домашнє завдання. Раптом прибіг друг і просить кинути все й бігти з ним гратися. Ти залишиш справу і підеш з ним?

Так Ні

2. Ти дуже любиш морозиво, але знаєш, що у матері обмаль грошей. Ти будеш лагідно випрошувати морозиво?

Так Ні

3. Тато доручив тобі нарвати трави для кролів, але ж друзі кличуть поганяти м'яча. Ти підеш з друзями?

Так Ні

4. Важко дається задача. Ти будеш робити багато спроб, щоб її вирішити чи попросиш товариша дати списати?

Так Ні

5. Мати посилає тебе до бабусі, але ти не зразу погоджуєшся, бо вже звечоріло, а ти боїшся темноти. Ти послухаєш і підеш до бабусі?

Так Ні

6. В тебе раптово заболів живіт. Ти почнеш голосно жалітися на біль, плакати, чи поки потерпиш?

Так Ні

7. Вчитель черговий по школі звертається до тебе з проханням підібрати сміття в коридорі, але ти не смітив. Отже, ти підбереш сміття?

Так Ні

8. Ти почав робити ранкову зарядку щодня. Але сьогодні тобі не хочеться вставати раніше і ти вирішив ще трішки поспати.

Так Ні

9. Урок математики. Твій друг по парті не слухає пояснення і відволікає тебе смішним випадком. Ти будеш весело проводити решту уроку з другом?

Так Ні

10. Ти зацікавився моделюванням, але остання модель у тебе на виходить. Отже, тобі набридло і ти кинеш цю справу?

Так Ні

Аналіз анкетування.

1 запитання - із 23 відповіли „так” - 5, „ні” - 18;

2 запитання - із 23 відповіли „так” - 8, „ні” - 15;

3 запитання - із 23 відповіли „так” - 7, „ні” - 16;

4 запитання - із 23 відповіли „так” - 4, „ні” - 18, 1 учень не визначився;

5 запитання - із 23 відповіли „так” - 13, „ні” - 8, 2 учні не визначились;

6 запитання - із 23 відповіли „так” - 16, „ні” - 7;

7 запитання - із 23 відповіли „так” - 19, „ні” - 4;

8 запитання - із 23 відповіли „так” - 11, „ні” - 12;

9 запитання - із 23 відповіли „так” - 5, „ні” - 17, 1 учень не визначився;

10 запитання - із 23 відповіли „так” - 18, „ні” - 5.

Результати свідчать про те, що було сказано вище: третьокласникам ще бракує витримки, цілеспрямованості, але вони мають поняття про дисциплінованість і це, зрозуміло, бо вчитель постійно на цьому наголошує дітям.

В дітей ще сильно панує страх. Вони бояться темноти і всього, що може їм зашкодити. Подолати страх не просто. Третьокласники ще дуже імпульсивні і їх рішення залежать від конкретних ситуацій.

Вчителю необхідно більше приділяти уваги формуванню вольових якостей школярів, покладаючись на їх власний життєвий досвід, а також в процесі навчання. Характеризуючи казкових героїв, літературних персонажів, використовувати операції аналізу й синтезу, порівняння й конкретизації.

Вчитель повинен використовувати життєві ситуації, учасниками яких бувають часто самі учні.

2.3 Оцінка розвитку вольових якостей у четвертокласників

Тема: Вольові якості.

Мета: Дати оцінку вольовим якостям дітей 4 класу ЗОШ №1 (22 учні)

Метод: Анкетування

Запитання анкети:

1. Чи робите ви вранці зарядку?

а) регулярно;

б) час від часу;

е) не роблю.

2. Чи відстоюєте свою думку перед товаришами та дорослими?

а) завжди;

б) іноді, але не завжди вдається;

в) не намагаюся відстояти.

3. Чи вмієте ви володіти своїми почуттями (долати розгубленість, страх та ін.)?

а) у будь-якій ситуації;

б) не завжди, залежно від ситуації;

в) не вмію.

4. На зборах ви висловлюєте свою думку, критикуєте недоліки?

а) завжди, коли є своя думка;

б) іноді висловлюю;

в) ніколи.

5. Чи буває таке, що невдалі спроби розв'язати завдання, зробити вправи та ін. мобілізують вас на досягнення поставленої мети?

а) завжди мобілізують;

б) іноді примушують;

в) практично ніколи.

6. Якою мірою сформовані у вас основні побутові навички: прибирання постелі, підтримання охайності в кімнаті, дотримання основних вимог до зовнішнього вигляду?

а) в основному сформовані досить стало: регулярно прибираю

постіль, підтримую порядок у кімнаті, охайність щодо одягу;

б) сформовані, але не досить стало;

в) не сформовані.

7. Чи здатні ви самі, без зовнішнього примусу, організувати свій час?

а) здатен;

б) роблю це не регулярно;

в) практично ніколи цього не роблю.

8. Чи можете ви без нагадувань сісти за домашні завдання?

а) практично завжди;

б) тільки іноді;

в) практично ніколи цього не роблю.

9. Чи здатні ви протягом кількох тижнів або навіть місяців займатися якоюсь справою?

а) здатний;

б) здатний лише зрідка;

в) не здатний.

10. Чи виявляється у вас інтерес до самовиховання?

а) досить чітко виявляється;

б) виявляється, але час від часу;

в) не виявляється.

11. Чи займаєтеся самовихованням?

а) регулярно намагаюся;

б) час від часу;

в) не займаюся.

12. Чи є у вас якась програма самовиховання?

а) є;

б) певної програми не має, але є деякі накреслення;

в) ніякої програми нема.

13. Чи властива вам звичка доводити свої справи до кінця?

а) так;

б) не всі справи доводжу до кінця;

в) дуже зрідка доводжу до кінця.

14. Чи плануєте ви свій вільний час (особливо на неділю, в канікули) чи дієте, як вдається?

а) найчастіше планую;

б) планую іноді;

в) практично ніколи не планую.

15. Чи вмієте ви стримувати свої почуття?

а) в основному вмію;

б) інколи не стримуюся;

в) як правило, не стримуюся.

16. Чи вмієте ви серйозно та відповідально виконувати завдання, яке самі вважаєте важливим?

а) як правило, вмію;

б) не завжди вмію;

в) не вмію.

17. Чи намагаєтеся ви визначити для себе серйозну життєву мету вибір професії, оволодіння важливими трудовими навичками?

а) так;

б) намагаюся, але тільки час від часу;

в) не намагаюся.

18. Якщо маєте якусь серйозну мету, чи робите щось для її здійснення?

а) роблю;

б) роблю дуже мало;

в) нічого не роблю.

Підрахуйте, скільки разів ваша відповідь дорівнювала варіантам а, б, в. Сума отриманих балів характеризує вираженість вольових рис характеру. При цьому а) - 2 бали; б) - 1 бал: в) - 0 балів.

Якщо набрано понад 30 балів, то рівень розвитку вольових якостей дуже високий; 25-30 - середній; 10-20 - низький; менше 10 - вольові якості не дістали розвитку.

Знання індивідуальних особливостей необхідне не тільки для того, щоб враховувати їх під час вибору професій, а й для вироблення рівноцінного їм індивідуального стилю діяльності.

Підсумовуючи дослідження, слід відмітити, що в 4 класі рівень розвитку вольових якостей такий:

- високий - 8 учнів;

- середній - 5 учнів;

- низький - 7 учнів;

- вольові якості не дістали розвитку - 2 учні.

Суперечливі судження вольових якостей проявляються тому, що молодші школярі ще слабо орієнтуються в моральних поняттях, їм бракує витримки, цілеспрямованості.

Молодші школярі не мають певного досвіду боротьби за досягнення мети, подолання труднощів і перешкод. Діти ще не вміють обдумувати свої рішення, вони часто залежать від конкретних ситуацій.

Вчитель постійно повинен приділяти увагу формуванню вольових якостей у молодших школярів, використовуючи життєві ситуації самих дітей.

2.4 Результати спостережень вольових якостей у хлопчиків і дівчаток 1 - 3 класів

Побудова сучасної системи освіти на засадах гуманно-особистісного підходу вимагає дослідження низки проблем, серед яких вагоме місце належить проблемі волі і її розвитку. У практиці педагогічної діяльності, вивчаючи волю, здебільшого розглядають підлітковий, ранній юнацький період, бо саме в них є актуальними вирішення проблеми самовдосконалення, самовиховання. Однак для розуміння природи вольових явищ, їх генезис, прогнозування у розвитку постає необхідність їх досліджень на більш ранніх стадіях розвитку, зокрема у молодшому шкільному віці. Потреба всебічного вивчення волі на цьому віковому етапі посилюється тим, що більшість психічних процесів та основних новоутворень цього періоду тісно пов'язані саме з вольовим розвитком особистості, насамперед вольовими якостями, які певною мірою проявляються у вольовому комплексі. Таких якостей у науковій літературі нараховується 14. Метою нашого дослідження було визначити загальні закономірності прояву вольових якостей у молодших школярів та дослідити їх генезис у 1 - 3 кл.

Отримали такі дані:

а) 1 клас є періодом переважної схожості вольових якостей у хлопчиків і дівчаток;

б) у 2 класі зростає інтенсивність їх (якостей) прояву, крім того, виразніше (порівняно з попереднім класом) простежується диференціація за статевою належністю;

в) у 3 класі у дітей обох статей більшість якостей вольового комплексу за динамікою проявів наближається до показників 1 класу Помітніші зрушення у розвитку вольових якостей наприкінці молодшого шкільного віку відбувається у дівчаток. Вважаємо зазначену тенденцію основною причиною наявності у дорослих стійкої ілюзії про відсутність суттєвих зрушень у вольовій сфері молодших школярів.

Хлопчики:

1. Проведений класифікаційний аналіз комплексу вольових якостей показав, що складові комплексу, знаходячись у тісному поєднанні, мають свою неординарність, специфіку в динаміці взаємозв'язку. Характерно, що форми класифікаційних моделей у 1 - 3 кл. подібні між собою, тільки відбувається перехід з рівня на рівень змістових компонентів, що підтверджує зроблений на основі кореляційного аналізу висновок про наявність стійкої ілюзії у дорослих про незначні зміни в розвитку волі у молодшому шкільному віці, а з другого боку, є показником динамічних зв'язків між вольовими якостями, показником того, як за зовнішньою формою незначних змін розгортаються тіньові значущі зрушення у становленні вольової сфери дитячої особистості.

2. Найбільш схожими в комплексі вольових якостей, такими, що важко піддаються виокремленню, є наполегливість і відповідальність (1 кл.), цілеспрямованість і самостійність (2 кл.), ініціативність і відповідальність (3 кл.). Типовою якістю, яка фактично „захована” в комплексі, постає відповідальність, яку лише в 3 кл. можна побачити через призму ініціативності.

3. Дисциплінованість, яка традиційно є предметом уваги педагогів, у 1 кл. пізнається через старанність, у 2 кл. -- через незалежність, а в 3 кл. різко виокремлюється на фоні ініціативності, відповідальності, наполегливості, старанності, цілеспрямованості, активності, для яких постає ієрархом. Таким чином, спостерігається перехід дисциплінованості на роль провідної якості лише у 3 кл. Ми бачимо складний процес вольового становлення, тому ця якість закономірно має суперечливу психологічну природу.

4. У кінці 3 кл. простежується значуща роль тріад „організованість - витримка - старанність” або „організованість - самостійність - незалежність” та дисциплінованість, тобто в будь-якому випадку організованість тут є тим елементом, який визначає наступне вольове становлення особистості.

5. Стабільне скупчення абсолютної кількості вольових якостей за найбільшими ступенями схожості свідчить про схожу зовнішню картину вольового становлення в учнів 1 - 3 кл., чим і зумовлена проблема вивчення особливостей волі, крім того, це доказ того, з якої причини вольові якості комплексу важко піддаються диференціації, причому найскладніше диференціювати тріаду „відповідальність - старанність - цілеспрямованість”, а найлегше - організованість та рішучість.

6. Автономними в розвитку:

у 1-класників є самостійність, організованість, витримка;

у 2-класників - наполегливість, рішучість, активність;

у 3-класників - організованість, рішучість, сміливість.

7. Розвиток волі у хлопчиків розгортається за трьома схожими лініями, напрямок яких визначається якостями-орієнтирами:

а) самостійність (1 кл.) - наполегливість (2 кл.) - організованість (3 кл.);

б) стриманість (1 кл.) - рішучість (2 кл.) - рішучість (3 кл.);

в) витримка (1 кл.) - активність (2 кл.) - сміливість (3 кл.).

Відповідно у кожному класі провідні ядра матимуть такий вигляд:

1 кл. - „самостійність - стриманість - витримка”,

2 кл. - „наполегливість - рішучість - активність”,

3 кл. - „організованість - рішучість - сміливість”.

8. Основні детермінанти вольового розвитку:

1 кл. - наполегливість, відповідальність;

2 кл. - цілеспрямованість, самостійність;

3 кл. - ініціативність, відповідальність.

Результати класифікаційного аналізу комплексу вольових якостей у дівчаток показують, що його складові, знаходячись у тісному взаємозв'язку, мають власну специфіку у побудові класифікаційних дерев, чого немає у хлопчиків. Насамперед, це відмінність класифікаційної моделі 3 кл. на фоні інших. З іншого боку, є подібність класифікаційних моделей 1 - 2 класів. Основні закономірності такі:

1. Найважче піддається виокремленню ініціативність. Знаходячись в основі комплексу, вона визначає перебіг його наступного розвитку, є його фундаментом. Ця якість періодично складає нові пари, що є свідченням її значимості.

2. Вольові якості комплексу скупчені за найбільшими рівнями схожості, що є доказом того, чому вольові якості важко піддаються диференціації, причому найскладніше диференціювати пари „цілеспрямованість - ініціативність” (1 кл.), „ініціативність - самостійність” (2 кл.), „ініціативність - старанність” (3 кл.).

3. Автономними у розвитку 1-класників є дисциплінованість, витримка, активність, у 2-класників - цілеспрямованість, наполегливість, стриманість, у 3-класників - незалежність, витримка, наполегливість .

4. Розвиток волі у дівчаток розгортається за трьома основними сюжетними лініями:

а) дисциплінованість (1 кл.) - цілеспрямованість (2 кл.) - незалежність (3 кл.);

б) витримка (1 кл.) - наполегливість (2 кл.) - витримка (3 кл.);

в) активність (1 кл.) - стриманість (2 кл.) - наполегливість (3 кл.).

Відповідно в кожному класі провідні тріади мають такий вигляд: 1 кл. - цілеспрямованість, ініціативність, 2 кл. - ініціативність, самостійність, 3 кл. - „незалежність - витримка - наполегливість”.

5. Основні детермінанти вольового розвитку: 1 кл. - цілеспрямованість, ініціативність, 2 кл. - ініціативність, самостійність, 3 кл. - ініціативність, старанність.

Таким чином, групування вольових якостей хлопчиків і дівчаток за рівнем схожості свідчить, що основна частина складових вольових комплексів у обох статей тісно взаємопов'язана і важко піддається диференціації, а, отже, вивченню. Наявні відмінності в процесі розвитку волі спричиняються принаймні двома чинниками:

1) у дівчаток взаємоперехід складових комплексу динамічний;

2) специфіка становлення обох комплексів полягає насамперед у функціонуванні тих якостей, які мають найменшу ступінь схожості з рештою складових (у дівчаток: наполегливість, витримка, у хлопчиків: організованість, рішучість) та найбільшу схожість (у дівчаток: ініціативність, самостійність, старанність; у хлопчиків: відповідальність, старанність, цілеспрямованість).

Головними блоками вольових якостей по класах є: у хлопчиків:

1 кл.: самостійність, організованість, витримка;

2 кл.: наполегливість, рішучість, сміливість, активність;

3 кл.: організованість, рішучість.

У дівчаток:

1 кл.: дисциплінованість, витримка, активність;

2 кл.: цілеспрямованість, наполегливість, стриманість;

3 кл.: незалежність, „ініціативність - старанність”, витримка, наполегливість.

Особливу увагу слід звернути на той факт, що провідними детермінантами, які визначають вольове становлення особистості протягом молодшого шкільного віку у дівчаток є ініціативність, у хлопчиків - відповідальність. Отже у дівчаток, насамперед, слід звертати увагу на формування спроможності застосовувати певні дії за власним почином. С. А. Пєтухов визначає такі види ініціативності: відтворююча - бажання діяти, не виходячи за межі досвіду оточуючих і творча, пов'язана з оригінальним власним задумом дитини. За ними існує така диференціація: тип А (діти спроможні лише до відтворюючої ініціативності); тип Б (діти з постійно діючою відтворюючою та епізодичною творчою ініціативністю); тип В (діти з постійно діючою творчою та відтворюючою ініціативністю). Прагнучи формувати у дівчаток молодшого шкільного віку третій тип (В) ініціативності, варто створювати для цього комплекс основних умов:

1) ставити дитину в ситуації, в яких розвивалося б уміння визначати перед собою нові задачі і втілювати їх у діяльність;

2) розвивати свідоме ставлення до власних вчинків, уміння аналізувати їх, з'ясовувати причини, які заважають досягненню мети;

3) формувати суспільно-ціннісну потребо-мотиваційну сферу, сприяти інтенсивності її прояву;

4) розвивати інтелект.

Що стосується формування відповідальності у хлопчиків, то вона повинна починатися з раннього віку і, насамперед, полягати у звільненні хлопчика від гіперопіки. А. П. Хрипкова зазначає, що за безвідповідальність хлопчика слід карати, можна демонструвати презирство, але не до дитини, а до її вчинку. Особливо дієвим є презирство, батька. Відповідальність слід виховувати у всьому. Тут не може бути частковості: або у всьому відповідальний, або у всьому безвідповідальний. М.В. Савчин, детально розробляючи питання відповідальності, підкреслює, що відповідальна дитина відрізняється від однолітків тим, що усвідомлює власні дії, може прийняти на себе провину за помилки, розуміє свій обов'язок у будь-яких ситуаціях, якісно виконує роботу. Для хлопчика основними умовами розвитку відповідальності слід вважати: вчасне якісне виконання доручень і відповідальність за власні вчинки, вміння аналізувати свою поведінку, формування інтересу до навчання. Як особлива умова - обов'язкове досягнення дитиною успіху у діяльності, вміння завжди доводити справу до кінця.

І останнє. Дані експериментального дослідження довели, що вольове становлення у дітей обох статей розгортається за трьома сюжетними лініями (про це йшлося вище), але слід, зауважити, що існують основні лінії: у дівчаток „від активності до стриманості та наполегливості”, у хлопчиків - „від витримки до активності та до сміливості”. Отже, у дівчаток 1 кл. слід особливу увагу звернути на формування активності, яка залежить від позитивних емоційних чинників, насамперед, від видів діяльності, які викликають позитивні емоції, розвитку пізнавальних мотивів, від заохочень до виконання роботи з обов'язковою позитивною оцінкою результатів (особливо на початкових стадіях), врахування днів тижня, часу доби, коли такі завдання пропонуються; обов'язкового врахування стану втоми, неврівноваженості, поганого настрою тощо. Стриманість, як вольова якість виявляється у здатності стримувати фізичні і психічні переживання, які заважають досягненню мети; у ній закріплюється гальмівна функція волі. Ця якість дозволяє контролювати дитині свою поведінку, утримуватися від дій, які є непотрібними або шкідливими, дозволяє зберігати здоровий глузд у критичних ситуаціях. Зовнішньою ознакою розвиненості якості слід вважати терплячість, витривалість, здатність переносити біль та не впадати у відчай від невдач. Отже, для дівчаток 2 кл. особливу увагу необхідно звернути на розвиток вмінь керувати моторикою, розвиток критичного мислення, формування мотивації досягнення успіху, розвиток адекватної самооцінки, що в сукупності і буде сприяти розвитку стриманості. У 3 кл. місце стриманості повинна заступати наполегливість, яка залежить від рівня розвитку інтересів та рівня досвіду дитини. Наполегливість у літературі здебільшого розглядається у таких видах діяльності (Д. Г. Ребізов):

1) значна широта і систематичність у навчанні та . трудовій діяльності (в основі - почуття обов'язку, усвідомлення значущості навчання);

2) систематичність у трудовій діяльності, відсутність у навчальній;

3) епізодичність у навчальній і трудовій діяльності.

Наполегливість, як якість, на формування якої у дівчаток 9 - 10 років необхідно звернути особливу увагу, сприяє розвитку здатності постійно утримувати у свідомості поставлену мету та будувати власну поведінку таким чином, щоб наблизити її реалізацію; вона розвиває вміння адекватно оцінювати умови діяльності і, в разі необхідності, тимчасово припиняти рух до поставленої цілі, щоб мати змогу мобілізувати психічні та фізичні сили для її досягнення.

Основними умовами розвитку якості є:

1) формування уміння не відволікатися на другорядні справи у процесі виконання основного завдання;

2) увага до випадків не доведення розпочатої справи до кінця;

3) формування готовності докласти зусилля або підкорити в разі необхідності свою поведінку майбутньому результату, іноді навіть всупереч діючим у даний момент бажанням;

4) виховання почуття обов'язку і відповідальності за доручену справу.

У групах хлопчиків початкових класів сюжетна лінія вольового розвитку починається з витримки, тобто уміння долати імпульсивність у поведінці, керувати почуттями, які заважають досягненню кінцевої мети у діяльності. Здатність до витримки значною мірою залежить від збалансованості процесів збудження і гальмування. А тому основний шлях виховання якості полягає у систематичному тренуванні гальмівного процесу. У цьому випадку ми зможемо спостерігати за такими зовнішніми проявами як: пригнічення дитиною зайвої моторної розв'язаності, імпульсивності, спроможність утримуватися від шкідливих звичок, здатність іти на певні жертви задля досягнення мети. Це стосується хлопчиків 1-го класу. У 2-му класі продовженню цієї лінії є активність, її прояви та умови формування аналогічні до попередньо наведеної інформації стосовно розвитку даної якості у дівчаток. І нарешті, у 3-му класі у хлопчиків особливу увагу слід звернути на сміливість. Звісно, важливо, щоб вона ґрунтувалася на адекватній оцінці своїх сил і можливостей. Якщо в даному віці вони переоцінюватимуться, то вчинки будуть безрозсудними, небезпечними, загрозливими для життя і здоров'я; якщо недооцінюватимуться, то хлопчик страждає від невпевненості в собі; виростає боязким, з підвищеним рівнем тривожності, нездатним до прийняття серйозних рішень. Прояви сміливості пов'язані з типологічними особливостями, зокрема: збудливі, неврівноважені типи більше схильні до невиправданого ризику, гальмівні - невпевнені в собі. Щодо умов, які б сприяли розвитку сміливості, то це насамперед: розвиток адекватної самооцінки дитини, розвиток мотивації на досягнення успіху; створення ситуацій, які б сприяли обов'язковому прояву готовності до переборення страху і невпевненості в собі; продумана система заохочень у ситуаціях, коли дитина змогла перебороти перешкоди, які заважають досягненню поставленої мети.

Підводячи підсумок щодо вище сказаного, хочемо зазначити, що формування вольових якостей дитини починається в сім'ї. І, перш за все, найпростішими умовами, які повинні забезпечити батьки, є:

а) створення виваженого, продуманого режиму дня дитини;

б) обов'язкове забезпечення рухової активності;

в) створення умов для доведення розпочатої справи до кінця;

г) надання дитині доцільної самостійності;

д) наявність у дитини обов'язків у сім'ї, які вона спочатку буде виконувати під контролем дорослих, а згодом -- під самоконтролем. Дотримання таких вимог до організації життєдіяльності дитини і цілеспрямоване формування ключових вольових якостей у конкретні вікові періоди сприятиме ефективності процесу вольового становлення особистості протягом молодшого шкільного віку.

ВИСНОВОК

Працюючи над темою курсової роботи, переглянувши і проаналізувавши велику кількість наукової літератури, я прийшла до багатьох важливих висновків, що дасть мені змогу правильно здійснювати індивідуальний підхід у справі навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку. Віднаходити засоби впливу на поведінку школярів для корекції негативних її проявів. Правильно застосовувати різні форми роботи по вихованню і формуванню особистості молодшого школяра.

Я переконалася, що є багато шляхів, методів та прийомів формування волі в дітей початкових класів. Однак часто батьки і педагоги допускаються багатьох помилок у виховному процесі, що призводить до формування негативних вольових якостей (негативізму, безініціативності, боягузтва, впертості, безпринципності, несамостійності та ін.).

Зрозуміло, що розвиток і вольових якостей тісно пов'язаний з діяльністю дитини, її відношенням до навчання, а також до суспільно-корисних справ.

Сімейне виховання є важливим фактором у формуванні вольових якостей молодшого школяра. Дитина легко піддається навіюванню, копіює поведінку дорослих, тому взірцем має бути людина з чистими помислами і гідною поведінкою.

Велику роль у формуванні волі дитини відіграє шкільний колектив. Молодші школярі здатні до глибоких колективних переживань, захоплення важливою діяльністю, в основі якої лежить служіння суспільству, гуманне ставлення до людей.

З другого боку не сформованість волі дітей і особистості в цілому призводить до деяких труднощів, пов'язаних з тим, що діти мало обдумують і недостатньо контролюють свої вчинки, не завжди вміють керуватися у своїй поведінці „Правилами для учнів”. Іноді першокласник не виконує правил поведінки тому, що забуває їх, бо вони ще не закріпилися ні в його свідомості, ні в досвіді поведінки, тому їх слід повторювати.

Дуже важливо, щоб дитина, знаючи правила поведінки, навчилася жити за цими правилами, щоб це стало її звичною поведінкою. Для цього потрібні постійні тренування у правильній поведінці, які здійснюються під контролем педагогів та батьків.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ВОЛІ

1. Краще не приймати рішення, ніж прийняти й не виконати його. Вже прийняте рішення потрібно обов'язково виконувати. Кожна маленька перемога зміцнює волю, а кожна маленька поразка - розслаблює.

2. Мета повинна бути суспільно корисною, привабливою, щоб вона сприяла мобілізації розумових, душевних та фізичних сил і виконана робота принесла потім радість і моральне задоволення.

3. Кожне поставлене завдання потрібно ретельно обдумувати не приймати важливих рішень:

- коли ви в стані сильного емоційного збудження, гніву і т.д.;

- коли ви не можете враховувати найбільш суттєві обставини, пов'язані з виконанням вашого рішення.

4. Прийняте рішення повинне відповідати вашим можливостям. Людина досягне мети тільки тоді, коли:

- здійснить вольове зусилля, необхідне для виконання рішення;

- матиме знання й уміння, необхідні для цього;

- в неї буде розвинута та чи інша вольова якість (витримка, цілеспрямованість, сміливість);

- вона матиме час необхідний для виконання рішення;

- матиме засоби для її досягнення.

5. Поставлена мета повинна бути абсолютно конкретною. Конкретність виражається:

- в точності вказаного строку для виконання рішення;

- в точному визначенні мінімального об'єму щоденної запланованої праці;

- в визначенні строку загальної тривалості роботи над чим-небудь;

- в точному визначенні бажаного результату;

- в вказані засобів для реалізації прийнятого рішення.

6. Головну мету слід розробити на ряд проміжних. Досягнення головної мети найбільш ефективно відбудеться шляхом поєднання ближньої, середньої та дальньої перспектив.

7. Досягнення поставлених цілей повинно допомагати в житті, а не робити з нас рабів поставлених рішень.

8. Не слід відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.

9. Слід пам'ятати, що виховання волі - це гартування тіла й душі, а не знущання над ними.

10. Не варто відкладати справу незавершеною, необхідно доводити розпочате до кінця.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. М., 1997

2. Анисимов С.Ф. Мораль и поведение М., 1985

3. Бех І.Д. Від волі до особистості. К., 1995

4. Бодалев А.А. Психология о личности. М., 1988

5. Бонсович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М., 1968

6. Вікова психологія (За ред. Г.С.Костюка). К., 1976

7. Возрастная и педагогическая психология. (Под ред. А.В.Петровского). М., 1979

8. Вікова та педагогічна психологія (За ред. О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін.). К., 2001

9. Кон И.С. Открытие «Я». М., 1978

10. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М., 1988

11. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К., 1989

12. Крутецький В.А. Психология. М., 1986

13. Крутецький В.А. Психология обучения и воспитания. М., 1976

14. Кумешка И.Ю. Возрастная психология. М., 1997

15. Котырло В.К. Развитие волевого поведения школьников. К., 1987

16. Петровский А.В. Быть личностью. М., 1990

17. Психология развивающейся личности (Под ред. А.В.Петровского). М., 1987

18. Ривес С.М. Воспитание воли учащихся в процессе обучения. М., 1968

19. Рувинский Л.И. Самовоспитание чувств, интеллекта, воли. М., 1983

20. Рувинский Л.И., Хохлов С.И. Как воспитать волю и характер. М., 1986

21. Семенов В.И. Воля и ее воспитание. М., 1976

22. Толстых Н.Н. Психология воспитания воли у младших школьников. М., 1979

23. Трофимов Ю.Л. Психологія. К., 2000

24. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М., 1981

25. Самота П.Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей. К., 1965

26. Якобсок С.Г. Психологические проблемы этического развития детей. М., 1984