УВАГА: якщо чиїсь конверти виявилися порожніми, відзначте це в своїй таблиці, але відразу покладіть у них зайві картинки, щоб не примушувати дітей переживати негативні емоції.

Потім усіх дітей запрошують у групу. Їм пропонують полічити, в кого скільки картинок. Той, хто набрав найбільше, стає переможцем.

Для дітей гра закінчена. Для вас - ще ні.

Попереду - обробка матеріалу.

Діти, що дістали 6 виборів і більше, стають «зірками».

Діти, що дістали від 3 до 5 виборів, це ті, кому

віддається перевага.

Діти, які не дістали виборів, - «ізольовані».

Діти, що дістали від 1 до 2 виборів - «ті, кого цураються».

Важливий показник благополуччя взаємин - взаємність виборів.

Чи знаходять діти відгук на прагнення до спілкування? Як допомогти їм знайти спільну мову? Щоб відповісти на ці запитання, побудуємо колові соціограми. Для цього спочатку накреслимо чотири кола одне в одному. Потім кожне коло поділимо навпіл вертикальною прямою.

Отже, взаємний вибір позначаємо прямою лінією; невзаємний - прямою лінією зі стрілочкою, що йде від того, хто обирав, до обраного; пунктиром - взаємну антипатію; пунктиром зі стрілочкою - антипатію без взаємності. У лівій півкулі розміщуватимуться всі дівчатка, у правій - хлопчики.

Центральне коло позначимо І і помістимо туди «зірок». Друге коло позначимо II і помістимо туди тих, кому «віддають перевагу», у третє коло, позначене III, помістимо тих, кого «цураються», а в четверте коло(IV) - «ізольованих».

Як ви гадаєте, чому та чи інша дитина виявилася в центрі або на-периферії? Що їй забезпечує таке становище в групі? Як впливає на самопочуття дитини перебування її серед тих, кому «віддають перевагу», або тих, кого «цураються»? Чи корисно постійно бути в ролі «зірки»? Чи немає загрози «зоряної хвороби»? Чи не пов'язане це з вашим ставленням до, дошкільника?

Перевірте себе і свого колегу, який працює в цій групі. Перед проведенням гри «В кого більше?» напишіть перед прізвищами дітей у списку прізвища тих, хто, на вашу думку, обере певну дитину. Зіставте свої передбачення з даними соціометрії. Чи не правда, такі прийоми дають можливість дізнатися чимало нового й корисного для себе про взаємини дітей?

Як допомогти дитині, якої майже всі відцуралися? Як підвищити її статус?

Спочатку поверніться до дослідження індивідуальних особливостей, темпераменту дошкільника. Можливо, причина в її імпульсивності, нестриманості або невпевненості в собі?

Потім поставте перед собою завдання протягом місяця постійно хвалити й підбадьорювати цю дитину в присутності інших дітей. Щодня нагадуйте собі про це завдання, адже об'єктивних причин для похвал може й не бути. Винаходьте ситуації, в яких ви зможете виявити своє позитивне ставлення до дошкільника. Вивчіть інтереси, схильності дитини, якої цураються. Допоможіть дітям узнати її саме з цього боку. Нарешті, складіть психологічний портрет цього дошкільника. Це допоможе вам в індивідуальній роботі.

Отже, взаємовідносини в учнівському колективі є своєрідним сплавом багатьох чинників. На характер цих взаємин впливають, зокрема такі як:

Соціальний - соціальне становище в суспільстві, в даному регіоні. Домінуючі риси соціальних взаємин, культурні та релігійні цінності, звичаї і традиції спілкування;

Педагогічний - традиції взаємин учнів даної школи, які іноді виникають стихійно поза педагогічним впливом або є наслідком педагогічного стимулювання;

Особистісний - індивідуальні якості, інтелектуальний рівень, духовний потенціал, інтереси й прагнення, попередній досвід взаємин індивідів. Які входять у дану групу, в сім'ї, навколишньому середовищі;

Психічний - прагнення кожного індивіда до самоствердження й самовираження в колективі відповідно до його вихованості й культури самовиявлення; міра задоволення кожного своїм становищем у колективі; вплив неформальних лідерів, їхня спрямованість, сила впливу на інших;

Фізіологічний (біологічний) - біологічно - статеві чинники, темп розвитку статевих інтересів.

Соціальний чинник є об'єктивним в умовах педагогічного процесу. І його не можна відмінити або замінити. Проте педагогічне завдання полягає в тому. Щоб навчити учнів аналізувати соціальний етап суспільства й формувати відповідні способи поведінки в певній ситуації.

Особистісний, психічний і фізіологічний чинники мають об'єктивне підґрунтя, але під впливом виховання можуть зазнавати значних змін.

Педагогічний чинник відіграє вирішальну роль у формуванні взаємин у колективі, бо він є професійним інструментом.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики - проблему формування учнівського колективу. У формуванні учнівського колективу важливе місце відводиться початковій школі. Знайомство класного керівника з дітьми, що переходить у систематичне глибоке вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою виховання дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

1. Під поняттях «учнівський колектив» розуміють групу людей, які об'єднані загальною соціально значимою метою, діяльністю, організацією цієї діяльності, має органи самоуправління, відрізняється морально-психологічною єдністю, поєднанням особистих і колективних інтересів, динамізмом життєдіяльності.

2. Основними ознаками колективу є:

а) суспільні цілі;

б) спільна діяльність по їх досягненню;

в) взаємна відповідальність;

г) органи самоуправління.

3. Метою формування колективу є виховання особистості, яка вчиться оцінювати себе, розвивати комунікативні здібності і здобуває практику соціальних стосунків.

4. Колектив як соціально діюча система виконує певні функції:

1) Організаторська: спрямована на об'єднання членів колективу з метою виконання певних завдань.

2) Виховна: спрямована на створення оптимальних умов для розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного виховання, забезпечує умови психічного й соціального розвитку особистості.

3) Стимулююча: сприяє формуванню морально-цінних стимулів діяльності особистості в усіх сферах; регулює поведінку членів колективу, впливає на формування певних якостей особистості - сили волі, гуманізму, працьовитості, совісності, чесності, цілеспрямованості, гідності та інші.

5. основними факторами розвитку дитячого колективу є:

1) залучення дітей до системи суспільних відносин;

2) формування моральної сутності особистості, її морально-естетичного ставлення до світу й самої себе;

3) забезпечення наступності і єдності дій педагогів в роботі з колективом;

4) володіння технікою створення перспективних ліній;

5) наявність традицій в життєдіяльності колективу.

6. Проблемами формування учнівського колективу є:

- слабке виявлення співчуття, турботи, співпереживання;

- відсутня культура спілкування;

- ігнорування прав і думок іншого;

- перевага вимогливості у взаєминах на ґрунті особистих, а не спільних інтересів;

- автономність самостійність і відчуженість від товаришів, колег;

- невміння й небажання знаходити спільні рішення;

- неможливість особистості самовиразитися в умовах постійних конфліктів, постійних несправедливих звинувачень;

- гостре суперництво.

7. Позитивними проявами організованості колективу є:

1) члени колективу завжди добре взаємодіють один з одним;

2) труднощі щодо погодження дій завжди долаються швидко;

3) члени колективу надають один одному допомогу в роботі;

4) у колективі справедливо ставляться до всіх членів, тут завжди підтримують слабких, виступають за їх захист;

5) у членів колективу виявляється почуття гордості за свій колектив.

8. Особливості розвитку колективу залежать від таких чинників як актив, органи самоврядування, лідера.

Таким чином, роль колективу, його вплив на особу кожного учня, навіть за умов демократичності підходу класного керівника, є закономірною і важливою. Виховання в колективі є обов'язковою умовою повноцінного розвитку, тому що саме в колективі особистість вчиться оцінювати саму себе, розвиває комунікативні здібності і здобуває практику соціальних стосунків. Досвід взаємин, що набувається, іноді стає на багато років моральним компасом, яким керується молода людина в майбутньому, та певною мірою основою її життєвого успіху.

Література

1. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Академія, 2002.

2. Гал узинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К.: Вища школа, 1995.

3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.

4. Іванов І.П. Виховання колективістів // Педагогічний пошук - К.: Рад. шк., 1989.

5. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К.: Вища школа, 1997.

6. Красовицький М., Бучківський Г.В.О. Сухомлинський про виховання особистості в колективі: цілісна концепція // Рідна школа. - 1999. - №2. - С. 13-17.

7. Красовицький С. Проблеми дитячого колективу в аспекті гуманізації школи // Рідна школа. - 1995. - №2-3.

8. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка. - К.: Знання - Прес, 2003.

9. Лозова В.І., Троць Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. - Харків, 1997.

10. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: В 7 т. - Т. 5. - К.: Рад. шк., 1954.

11. Макаренко А.С. Проблеми шкільного виховання // Вибрані твори: В 7 т. - Т. 5. - К.: Рад. шк., 1954.

12. Мельничук Т. Лідерство в групі, колективі як інструмент і мотив розвитку особистості, її само вираження // Рідна школа. - 2000. - №5. - С. 49-50.

13. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. - К., 1999.

14. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1986.

15. Погоріла І. Проблеми особистості і колективу в системі виховної роботи школи // Рідна школа. - 2002. - №6. - С. 35-36.

16. Сметанський М., Галузяк В. Проблема виховання особистості у колективі в теоретичній спадщині А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського // Рідна школа. - 2002. - №8-9. - С. 16-18.

17. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу // Вибрані твори: В 5 т. - Т. 1. - К.: Рад. шк., 1976.

18. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академія, 2000.

19. Ягупов В.В. Педагогіка. - К.: Либідь, 2003.

20. Бойко В.В., КовалевА.Г. Социально-психологический климат коллектива и личность. - М.: Мисль, 1983.

21. Караковский В А. Пути формирования ученического коллектива. - М.: Педагогика, 1978.

22. Новикова Л.И. Педагогика детского коллектива. - М.:Педагогика, 1978.

23. Подласый И.П. Педагогика. - М.: Владос, 1999.

24. Сухомлинський В.А. О воспитании. - М., 1973.

25. Сухомлинський В.А. Педагог - колектив - личность // Лит. газ. - 1970.

Размещено на Allbest.ru