Діти, хто пам'ятає, про яку казкову істоту ми слухали музику на минулому уроці? Правильно, про Бабу-Ягу. Це добра істота чи зла? Правильно, зла. А пам'ятаєте, хто написав п'єсу "Баба-Яга"? Так, російський композитор Петро Ілліч Чайковський.

Зараз ми ще раз послухаємо твір "Баба-Яга" П. Чайковського, а потім п'єсу "Кобольд" Е. Ґріґа і спробуємо порівняти їх. Головне, що нам треба почути: чи схожий Кобольд на Бабу-Ягу, він також злий чи, може, не дуже? Отже, уважно слухаємо.

У бесіді вчитель допомагає дітям визначити, що Кобольд - не злий, але дуже шкодливий, і додає, що за легендою - це дух, який живе в хаті. У музиці немає різких акордів, як у п'єсі "Баба-Яга". Швидкі звуки, що наче бігають угору і вниз, змальовують маленького пустуна, котрий то плигає, то ховається від людей. Він може й нашкодити (що-небудь кинути на підлогу або розсипати), але робить це незлобиво. А злого чарівника в північних країнах звуть тролем. Про нього ми ще почуємо.

Можливий інший варіант ознайомлення з цими п'єсами: запропонувати учням послухати обидва твори, раніше їм незнайомі. Але спочатку згадати, яка за характером Баба-Яга, і розповісти про Кобольда. Потім запропонувати визначити, в якому порядку прозвучали ці п'єси. В основі зазначеного варіанта - проблемний метод. Можливо, що в процесі бесіди про музику в класі виникне дискусія, і хтось із дітей скаже, що музика зображує злого Кобольда. Причиною неточних визначень може бути невеликий словниковий запас молодших школярів. Бажано пояснити їм: якщо музика звучить у нижньому регістрі, це ще не означає, що вона зображує когось злого. Адже музика ця не голосна і не різка. Вона незвичайна, таємнича, але злості в ній немає.

На наступному уроці можна продовжити ознайомлювати дітей з творчістю Е. Ґріґа:

Діти, серед казкових істот у норвезького народу є й ельфи, їм Ґріґ також присвятив музику. Послухаємо п'єсу про ельфів, і ви потім спробуйте пояснити, які це істоти: великі чи маленькі, добрі чи злі, і як нам про це розповідає музика.

Звучить "Танець ельфів" Е. Ґріґа.

Це маленькі істоти. Вони добрі.

Вони грають або тихо розмовляють між собою.

А як ви про це дізналися?

Музика тиха, ніжна.

Правильно, ельфи - це маленькі люди з легкими, прозорими крильцями. Вони не ходять, а літають, тому й музика тиха, ніжна, легка. Ельфи дуже добрі, вони прагнуть допомогти людині, що потрапила в біду. Уночі ельфи світяться, як маленькі ліхтарики. І коли необережний мандрівник заблукає в горах, вони виведуть його до житла.

А тепер ще раз уважно послухайте твір і скажіть, чи була музика протягом звучання п'єси однохарактерною або трохи іншою?

"Танець ельфів" звучить повторно.

Музика в середині була зовсім іншою.

Схожою на ту, що звучала спочатку?

Ні, не схожою.

Чому в середині п'єси музика змінилася? Може, з ельфами щось трапилося?

Вони нібито когось злякалися.

Як підказує нам музика, вони злякалися якогось великого і страхітливого звіра. А може, вони згадали: адже троль їх попереджав, що не треба допомагати людям. Як ви гадаєте, послухали ельфи троля?

Ні, не послухали, тому що вони добрі.

Правильно, діти, не послухали. А як це чути в музиці?

Музика знову стала красивою.

Так, музика знову стала легкою і граціозною, якою була на початку п'єси. Ельфи задоволені, що роблять людям добро. А як же вони висловлюють свою радість? Що вони роблять? Тільки літають, або. Послухайте уважно, музика нам підкаже (учитель грає початкові фрази п'єси).

Вони танцюють!

Правильно, танцюють. Ґріг так і назвав цей твір - "Танець ельфів".

Таку бесіду можна провести в третій чверті першого класу під час вивчення теми "Про що розповідає музика?"

Слухаючи музику, діти поступово починають розуміти, що вона розгортається в часі, постійно змінюючись. Саме ця особливість музики - часова її природа - властива й літературним жанрам, зокрема казці, вона дає змогу відтворити "події", що відбуваються в музиці.

Імпровізація казки під враженням музики

Цікавим і корисним видом художньої діяльності є імпровізація казки під враженням прослуханої музики (якщо треба, то з допомогою вчителя).

У принципі будь-який музичний твір може бути основою для створення казки. Але є програмні фортепіанні п'єси, в яких відбито саме казкову тематику. їхні назви розрізняють за ступенем конкретності. У них можуть бути знайомі дітям образи ("Жаба-стрибунка" Л. Лапутіна, "Зозуля" Л. Вербовського, "Мрія ведмежати" А. Рекашюса, "Чаклун" Г. Свири-дова); передані певні настрої ("Весела казка" і "Сумна казка" Д. Шостаковича, "Страхітлива казка" К. Хачатуряна); своєрідні підказки ("Колискова казочка" С. Майкапара, "У лісі" А. Штогаренка, п'єса з такою назвою є і в Ю. Некрасова), "У дрімучому лісі" Р. Лєдєньова, "Хід" К. Хачатуряна, "На узліссі"

І. Берковича, "Лісова картинка" А. Караманова, "Хатинка на курячих ніжках" Р. Лєдєньова.

Назви п'єс можуть бути узагальненими, такими, що не містять підказки ("Казочка" М. Дремлюги; п'єси з такою назвою є й у Д. Кабалевського, О. Гнесіної, С. Прокоф'єва; "Маленька казка" О. Гречанінова).

Найлегше імпровізувати казку, в назві якої є конкретний образ. Елементи проблемності полягають у тому, щоб з'ясувати, який настрій у жаби - радісний чи тривожний, сумна зозулька чи весела, злий чаклун чи добрий. Як відомо, позамузичні асоціації виникають у молодших школярів завжди, незалежно від бажання вчителя. Його завдання - спрямувати їх у потрібне річище, привчивши уважно слухати музику.

У цьому процесі слід ураховувати рівень музичного й інтелектуального розвитку учнів. В одних класах процес складання казки відбувається швидко і легко, в інших - учитель підказує сюжет: про що, наприклад, може мріяти ведмежа? Діти висловлюють різні варіанти, з яких обирають найкращий (виходячи з характеру музики).

Важче для молодших школярів імпровізувати казку, якщо в назві не зазначено конкретного образу. З допомогою вчителя його неважко буде уявити. Проте не слід вважати, що під час слухання музики треба завжди складати якийсь сюжет. Словесна імпровізація - це метод музичного й загальноестетичного розвитку "учнів; його головна мета - допомогти їм повноцінніше сприймати музику. З розвитком школярів складанню конкретного сюжету можна приділяти менше уваги, привчаючи їх сприймати здебільшого почуття й настрої, передані в музиці.

Ось як імпровізували в першому класі казку на основі фортепіанної п'єси І. Арсєєва "Червона Шапочка та Сірий Вовк" (тема уроку "Про що розповідає музика?").

Діти, сьогодні на уроці нас чекає зустріч з добре знайомими нам казковими героями. Сподіваюсь, усі пам'ятають казку про Червону Шапочку. А тепер - завдання. Уважно прослухайте музику і спробуйте скласти маленьку історію про Червону Шапочку. Але пам 'ятайте, що ваша казка має бути такою, як підказала вам музика.

Завдання дітям сподобалося, більшість із них уважно слухала музичний твір. Проте відразу після прослухування ніхто з учнів не виявив бажання розповісти свою казку. Довелося провести невелику бесіду про цю п'єсу, допомагаючи дітям "навідними" запитаннями.

Діти, у цій п'єсі музика була весь час однаковою, чи, може, її характер змінювався?

Музика була різною.

Якою ж була музика спочатку і як вона потім змінилася?

Спочатку музика була веселою, спокійною, а потім стала сумною і страхітливою.

Так і закінчилася п'єса - на грубих і страхітливих звуках?

Ні, потім вона знову стала веселою, як спочатку.

Діти, а до якого персонажу з казки підходить весела, легка, грайлива музика, що звучить спочатку?

До Червоної Шапочки.

А коли музика починає звучати тривожно, загрозливо й навіть страхітливо, кого вона нам нагадує?

Сірого Вовка.

Правильно! А тепер ще раз уважно прослухаймо музику, і ви спробуйте розповісти придумані вами казки.

Цього разу сприймання дітей було осмисленим, і окремі з них виявили бажання розповісти свою казку. Наводимо оригінальні усні імпровізації:

Червона Шапочка йшла лісом і збирала квіти, ягоди. Раптом вона побачила за кущем щось сіре й дуже злякалася. Вона подумала, що це вовк, але помилилася, - це був старий пеньок. Червона Шапочка заспокоїлась і продовжувала гуляти, збираючи квіти та ягоди.

Червона Шапочка йшла до бабусі й несла пиріжки. Раптом назустріч їй - Сірий Вовк. Вона спочатку злякалася, але потім пригостила його пиріжком і спокійно пішла до бабусі.

Червона Шапочка співала й танцювала на галявині. Навколо зібралося багато звірів. Вовка розбудив шум, і він розсердився. А коли побачив, як танцює Червона Шапочка, йому сподобалось, і він перестав злитися, а почав дивитися і слухати.

Більшість дітей, як правило, із задоволенням виконує такі завдання. Створення казки під враженням музики сприяє пробудженню дитячої фантазії, активізації музичного сприймання.

2.4 Казкові сюжети під час вивчення музичної грамоти