Для Василя Олександровича це не було чимось ганебним. Виховання культури потреб - дуже важлива проблема всебічного розвитку особистості. Задача полягає не тільки в тім, щоб виховати різнобічні матеріальні і духовні потреби. Значно складніше домогтися гармонійного розвитку матеріальних і духовних потреб, і особливо того, щоб у житті людини була діяльність, спрямована на становлення і задоволення потреб вищого порядку - потреб духовних. Багаторічна педагогічна діяльність приводить В.О.Сухомлинского до оптимістичного переконання, що матеріальні запити далеко не завжди ставляться молоддю на перший план.

Таким чином, В.О.Сухомлинский, не заперечуючи важливості матеріальних потреб, пріоритет віддавав потребам якісно іншого порядку, розуміючи, що не хлібом єдиним жива людина. Перша з таких потреб - потреба пізнання. Життя людини було б похмурої й обмежений, якби в нього не було незгасної спраги пізнання, бажання сьогодні знати більше, ніж знав учора. У самій глибині людської істоти є невикорінна потреба почувати себе відкривачем, дослідником природи і самого себе. У ранньому віці ця потреба особливо сильна. В.О.Сухомлинский бачив важливу виховну задачу в тім, щоб постійно підтримувати, збільшувати бажання дітей бути відкривачами, реалізуючи і розвиваючи цей природний початок спеціальними прийомами і методами. Ці прийоми і методи повинні надихати людини, робити думку більш допитливої, розкріпачувати внутрішні сили. Відчування сили знань, що піднімає людини, - дуже сильний стимул інтересу до знання. "Ще Аристотель, - писав Сухомлинский, - відзначав, що мислення починається з подиву, тобто спонуканням до пізнання може бути саме пізнання як відкриття невідомого, результат - "природним продуктом життєдіяльності". [21].

Спрямованість особистості людини, його устремлінь залежить багато в чому від навколишньої дійсності, духовності суспільства, характеру, цілей і засобів виховання й утворення. В.О.Сухомлинский добре це розумів. І він не обмежувався аналізом тільки матеріальних потреб і потреб пізнання. Вищою потребою людини він вважав "потребу людини в людині як носії духовних цінностей; виникнення, розвиток цієї потреби на основі духовної спільності людей, їхнього прагнення володінню духовними цінностями". Тому головна задача народного вчителя, на думку Сухомлинского, зробити так, щоб найважливішою необхідністю кожного вихованця була його потреба в іншій людині.

Матеріальні потреби, потреба в пізнанні, і, нарешті, потреба в іншій людині, у спілкуванні з іншими людьми - така ієрархія потреб. Яка добре просліджується в роботах В.О.Сухомлинского в міру розвитку його філолофсько-педагогічних поглядів. Головний зміст виховання для Сухомлинского в тім, щоб взаємне людське спілкування і духовне збагачення були джерелами повноти і багатогранності.

В узвишші потреб бачив Сухомлинский шлях до рішення багатьох проблем, у тому числі і тих, що так гостро сьогодні. Культурна людина терпима до до людей інших національностей, до інакомислення, не агресивна. І тому чим богаче і повніше задовольняються матеріальні потреби, тим тонше повинна бути людська натура, тим гостріше вона повинна сприймати світ, щиросердечний стан інших людей. Без такого витонченого сприйняття навряд чи досяжна головна мета виховання і розвитку - людське щастя.

2.2 Ідея народності виховання за Ушинським

Однією з найважливіших соціальних і педагогічних проблем Ушинський вважав ідею народності виховання, яку він трактував досить широко. Термін "народність" він розумів, як історію того чи, іншого народу, його ісгорианий розвиток, географічні й природні умови/в яких живе народ, економічні, соціальні, культурні, національні та інші особливості народів Спільною особливістю всіх народів Ушинський вважав виховання людей У статті "Про народність у суспільному вихованні" він дав високу оцінку всім народам Росії, народність вважав основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу.

Народність виховання в Ушинського не має нічого спільного з поняттям народності як прояву великоросійського шовінізму, патріархальності й релігійності; у нього це важливий засіб всебічного вивчення історії своєї батьківщини, засіб патріотичного виховання підростаючого покоління.

У виховуванні патріотичних почуттів дітей і молоді велике значення, на думку Ушинського, мають традиції з історії боротьби російського народу проти його зовнішніх ворогів у період Вітчизняної війни 1812 року, Кримської війни 1853--1856 рр. та ін. Але треба, зауважував він, щоб ці традиції послідовно використовувалися в процесі виховання і повсякденному житті, а не тоді тільки, коли батьківщині загрожує небезпека.

Ідея народності виховання в Ушинського свідчить про його боротьбу за розвиток російської національної педагогіки і школи, а також про критичне використання позитивного досвіду зарубіжної педагогіки. Розвиток освіти і виховання на основі народності повинен сприяти підготовці патріотів Росії, які б сумлінно виконували свої громадські обов'язки і поважали інші народи.

Народ, на його думку, є джерелом усіх багатств матеріальної і духовної культури, а тому треба вивчати історію, географію, економіку, мову, літературу, мистецтво та інші науки. Народна творчість (поезія, пісні, музика, образотворче мистецтво та ін.)-- джерело культури народу. Однією з ознак народності є і мова, найкращий виразник духовної культури кожного народу. У своїй статті "Рідне слово" Ушинський у барвистих і хвилюючих тонах писав про значення рідної мови: "Мова народу -- кращий, що ніколи не в'яне і вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; в ній втілюється творчою силою народного духу в думку, в картину і звук, небо вітчизни, Її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори, долини, її ліси й ріки, її бурі і грози -- весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рідної природи, який лунає так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, в устах народних поетів. Проте в світлих, прозорих глибинах народної мови відбивається не тільки природа рідної країни, але й уся історія духовного життя народу. Покоління народу проходять одне за одним, але результати життя кожного покоління залишаються в мові -- в спадщину потомкам. У скарбницю рідного слова складає одне покоління за другим плоди глибоких сердечних рухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і пережитої радості,-- одним словом, весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєвість народу, але є якраз саме це життя. Коли зникає. народна мова,-- народу нема більше".

Висока оцінка Ушинським рідної, зокрема російської, мови і його боротьба за створення шкіл, де б навчання проводилося рідною мовою народів Росії, мала не тільки велике педагогічо-методичне значення, але й політичне. Його виступи в цьому питанні були використані прогресивними силами Росії для боротьби проти русифікаторської політики царського уряду щодо народів, які жили на окраїнах Росії.

2.3 Використання спадщини В. О. Сухомлинського в системі сучасного родинного виховання

Книга В. Сухомлинського "Батьківська педагогіка" не дає готових рецептів для батьків, але кожний наведений у ній приклад, вислів, розповідь чи епізод учать пас, як треба виховувати справжню людину - борця за квітучу Україну, як обережно треба підходити до душі дитини, щоб провести її через дитинство до справжнього людського щастя. Хай поради видатного педагога залишаться в нашій пам'яті навічно: без батьківської мудрості нема виховуючої сили сім'ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей;

сімейні стосунки, побудовані на громадянському обов'язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері самі стають величезною виховуючою силою. У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості.

Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квітки, і плоди. Сім'я - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави.

На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість. "Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти", - говорить українська народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - невмолима. перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна вберегти. як від вогню. І це залежить не тільки від батьків твоїх, а й від дітей.

Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоєю поганою поведінкою, Найбільше вражає серце батька й матері синівська невдячність, байдужість сина, дочки до того, як відбивається на здоров'ї батьків їхня праця, поведінка... Бережіть здоров'я батьків.

До кінця днів своїх людина мусить залишатися сином... навіть тоді, коли вже немає серед живих його матері і батька... Будь здатним посиновньому ставитися до людей, які є твоїми батьками й матерями. Вмій відчувати найтонші душевні рухи матері й батька.

На мій погляд, жоден педагог світу не сказав так мудро і переконливо про сімейне виховання, про роль батька і матері у ньому, як Василь Олександрович Сухомлинський. Велику справу зробила б Українська держава для виховання майбутніх поколінь, якби "Батьківська педагогіка" В. О. Сухомлинського стала надбанням кожної української сім'ї.

Сучасні вчені теж займаються питаннями сімейного виховання. принципи національного виховання юних поколінь дають можливість надати процесу роботи з батьками наукового штибу, виявляють свою роль у спрямуванні всієї навчально-освітньої і виховної системи на засвоєння дітьми національної духовної культури, активізації на цій основі організації педагогічної просвіти батьків.

Ідеал родинного щастя в українській народній педагогіці яскраво висловив великий наш поет І. Котляревський:

Де згода в сімействі,

Де мир і тишина

щасливі там люди,

Вдумаймося в оце велике й багатогранне поняття -- згода в сімействі. У чому вона полягає? "У глибокому благородстві, красі людських взаємовідносин", - писав В.О. Сухомлинський. "Ще в ранньому дитинстві людина повинна пройти велику школу тонких, сердечних, людяних взаємовідносин. Ці відносини -- найголовніше моральне багатство сім'ї".

"На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи", -- відзначав великий педагог.

У процесі родинного виховання потрібна правильна і цілеспрямована організація впливу на дитину, спрямована великим педагогічним знанням. А тому В.О.Сухомлинський не тільки проповідував потребу педагогічної освіти батьків, а й практично її здійснював.

А щоб по-справжньому організувати виховання в родині, треба максимально використовувати кращі здобутки народної педагогіки.

"Справжньою школою виховання щедрості, душевності і чуйності є сім'я: ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності", -- писав В.Сухомлинський.

А справжнє виховання приходить з належним оволодінням батьками сучасних педагогічних знань, вивчення власних родоводів, традицій своєї родини.

З метою підвищення ефективності занять в школі слід використовувати бесіди і відкриті уроки, куди запрошуються батьки, бабусі, дідусі. Інші члени родини. "Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім'ю".

В.Сухомлинський був переконаний, що успіху у вихованні поколінь можна досягнути тільки спільними зусиллями сім'ї і школи.

На уроках тихого читання, де присутні батьки і діти, необхідно звертати увагу на особливості поетичного мовлення, на багатозначність слова сім'я. Сім'я -- це "сім я", і фантазувати з дітьми на тему семи, цих своєрідних "родин" у природі: семи барв веселки, семи днів у тижні, семи нот у музиці і т.д., складаю з дітьми міні-твори, казочки, оповідання.

Все на світі народжується з маленького зерняти, з насінини. І наша сім'я народжується з малого сім'ячка. Це -- любов моїх тата і мами. Вони кажуть, що я для них найдорожчий, бо найменший, а мені дорогі всі сім "я" в нашій родині --дідусь та бабуся, тато, мама, мій братик і сестричка.

Семеро добрих людей, що люблять одне одного, разом дружно трудяться. А ще пам'ятають, що всі ми одного роду. Бо на одній землі народилися, одним рідним словом освятилися.

Розмову про сім'ю, родину, родинні традиції, любов і повагу між її членами не завершую на уроках, а продовжую на родинних зустрічах і святах.

Родинне свято -- подія в класі. Це підсумок великої роботи усіх членів родини: батьків, матерів, бабусь і дідусів, дітей і вчителя. Якщо ми хочемо, щоб наші діти виростали справжніми людьми, вміли відчувати найтонші душевні рухи рідних людей, їх потрібно виховувати ще змалку, "З перших днів перебування дитини в школі ми пробуджуємо в неї добрі почуття -- сердечність, чуйність до внутрішнього світу іншої людини. Чим менша дитина, тим легше пробудити в неї добрі почуття", -- писав В.О. Сухомлинський.

Особливо вагомий вклад у виховання дітей вносять представники старшого покоління -- бабуся і дідусь. У душах онуків вони на все життя залишають помітний слід. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки!

"Найближчою людиною в роки ранньої юності, -- згадував В.О. Сухомлинський, -- була для мене бабуся Марія -- чудова людина, якій я зобов'язаний усім, що увійшло в мою душу гарного, чесного, мудрого".

На святі "Літа на зиму повернули" бабусі й дідусі діляться з онуками своїми секретами кулінарії, народної медицини, розповідають їм легенди, бувальщини, бабусі-поетеси пишуть для них вірші. А діти, у свою чергу, дарують їм пісні, танці, ніжні й теплі слова.

Згадали і тих дідусів і бабусь, які пішли у вічність. Вшанували їх пам'ять хвилиною мовчання. "Треба утверджувати в дитячих серцях не тільки життєрадісні почуття, а й почуття печалі. Навчити радіти і насолоджуватися щастям -- справа неважка. Набагато складніше виховати чуйність до горя, печалі. А без цієї чуйності не може дорожити людина й щастям", -- писав В.О. Сухомлинський.

Багато оповідань, переказів присвятив педагог цим мудрим порадникам -- бабусям і дідусям.

Активна допомога старших членів сім'ї-- бабусь і дідусів аж ніяк не дає підстави батькам самоусуватися від своїх прямих обов'язків як вихователів. У батька і матері місія особлива. У сім'ї ж, де між батьками панують згода, доброзичливість, поступливість, взаємна допомога, турбота і співчуття, діти постійно відчувають тепло домашнього вогнища, вони пишаються своїми батьками і загалом почуваються щасливими.

Батьки для дітей -- найближчі й найдорожчі в усьому світі люди. Вони для них перші і найголовніші взірці чуйності й турботливості.

Сухомлинський вважав напрочуд важливим завданням сім'ї і школи формування у вихованців моральної готовності до батьківства і материнства.

"Адже через два десятиріччя наш малюк приведе до школи свого сина і буде разом з нами міркувати про те, як його краще виховати", -- писав він.

Могутня духовна сила виховання закладена в тому, що діти вчаться дивитися на світ очима батька, вчаться у батька поважати, шанувати матір, бабусю, жінку. Людину. Хіба можуть діти залишитися байдужими до мам, коли на святі "Мій тато" вони разом з батьками співають пісні, дарують квіти, довідуються, що в результаті великого кохання мами і тата народилися вони -- доньки і сини.

"Слово! Яка у ньому велика сила. Як добитися того, щоб слово виховувало?" -- запитував В.Сухомлинський. Лише одне добре слово може творити чудеса.

Отже, виховна позаурочна робота повинна будуватися на ідеях видатних педагогів.

Висновки

Вирішення назрілих проблем на зламі тисячоліть потребує виховання в людини інтелектуально-особистісних якостей, які б сприяли розвитку в неї високого рівня професіоналізму. Сучасні соціально-економічні перетворення в українській державі, духовне відродження нації потребують активізації процесу розвитку особистості. Провідна місія при цьому покладена на систему освіти. Підготовка вчителя здійснюється відповідно до поглядів відомих педагогів, таких як Сухомлинський В.О., Ушинський К.Д. ідеї якого знаходять впровадження і в сучасній системі освіти, навчання, виховання і підготовки педагогів.

Основною проблемою підготовки вчителя до роботи в початковій школі є аналіз того, як саме відбувається процес самовдосконалення як формується професійна спрямованість. Серед факторів саморуху до вершин майстерності виділяють суб'єктивні (мотиви, спрямованість здібності, професійні дії й уміння) об'єктивні (середовище, яке сприяє продуктивності); суб'єктивно-об'єктивні (пов'язані з іншими людьми) Пріоритетна роль при цьому відводиться суб'єктивним факторам, зокрема вмінню вибрати власний шлях і власні вершини, до яких треба прагнути.

Ідея Василя Сухомлинського не ставити оцінки в початковій школі, щоб не відбивати бажання у дитини вчитися, вже сьогодні в нас втілена в систему роботи початкової школи. Сьогодні в багатьох школах з'явилися уроки мислення, уроки на природі, створено дитячі садочки і школи, які працюють за системою Василя Сухомлинського. Зараз нам здається неймовірним, що Сухомлинського звинувачували в тому, що він відстоював "буржуазні" концепції любові до кожної дитини.

Ушинський К.Д. відстоював право кожного народу мати свою національну школу, використання національного виховання дитини, навчання рідною мовою. Виховна система К.Ушинського базується на мудрості народної педагогіки. Значення К.Д.Ушинського в розвитку педагогічної думки колосальне. Він став основоположником, творцем глибокої, стрункої педагогічної системи. Педагогічні ідеї великого педагога нині успішно втілюються під час розбудови самостійної України, у відродженні та розвитку національної школи, освіти, української системи виховання, українського педагогіки.

Погляди Василя Сухомлинського й сьогодні щодо цінності особистості, значення моралі, духовності, формування культури почуттів, значення сім'ї та родинного виховання, культивування почуттів високої любові між юнаком та дівчиною, патріотизму і громадянськості залишаються актуальними й привертають до його творчості тих, хто хоче, щоб молоде покоління українців жило в нормальному, громадянському, демократичному суспільстві.

В основі родинної педагогіки видатного педагога В.О. Сухомлинського чітко вирізняються ідеали, суттю своєю вкорінені в глибини життя народу, його свідомості, праці й творчої діяльності. На цих засадах і має відроджуватись українська сім'я та виховання підростаючих поколінь. Такий підхід забезпечить повноцінний розвиток суспільства і людини в ньому.

Література

1. Андреева Е.К. От экологического воспитания к пониманию ноосферы (к изучению педагогического наследия В.А. Сухомлинского // Советская педагогика. - 1988. -№ 9. - с. 23 - 28.

2. Безлюдна Н. Розвиток мислення у спадщині В. Сухомлинського // Початкова школа. - 1998. -№ 4. - с. 54-57

3. Борисовский А.М. В.А. Сухомлинский: книга для учащихся. - М.: Просвещение, 1985. - 279 с.

4. В. Деркач Примножуючи спадщину Павлиського Добротворця. // Початкова школа--Київ: №9, 2000

5. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. -- Дрогобич: Коло, 2003. -- 528 с.

6. Гусак М. Питання трудового виховання в педагогічній системі К.Д. Ушинського // Педагог-демократ К.Д. Ушинський. -- Львів: Вид-во Львівського університету, 1959, - С.70-74.

7. Данилова Г.С. Акмеологічний підхід в становленні та професійному розвитку методиста системи післядипломної освіти // Рідна школа. -- 2002. --№12. -- С.38 -- 40.

8. Данилова Г.С. Методичні служби України: проблеми управління, професійна підготовка. -- К.: ІЗМН, 1997. -- 256 с.

9. Демченко І. В.О. Сухомлинський про творчий розвиток молодших школярів // Рідна школа. - 2002. -№ 12. - с.18 - 22.

10. Калмиков Г. Педагогіку В.О. Сухомлинського в життя // Рідна школа. - 2002. - № 7. - с.19-25

11. Л. Калкіна. Щира розмова// Все для вчителя - Київ: № 25, вересень, 2003

12. Луцюк А.М. Проблема педагогічної майстерності вчителя у творчій спадщині В.О. Сухомлинського - К., 1996. - 134 с.

13. Мамчур Л. Твори-мініатюри та казки у методичній спадщині В.О. Сухомлинського// Початкова школа. - 1998. -№ 6. - с. 11 - 14.

14. Мітюров Б. К.Д. Ушинський про вимоги до вчителя // Педагог-демократ К.Д. Ушинський. -- Львів: Вид-во Львівського університету, 1959. - С.54-59.

15. Невмержецкий А.А. Проблема мировоззренческой направленности учебного процесса в педагогическом наследии В.А. Сухомлинского. - К., 1987. - 230 с.

16. Новгородська Ю. В.О. Сухомлинський про роль учителя у формуванні творчої особистості // Рідна школа. - 1999. - № 7-8. - с.75-76

17. Паламарчук В.Ф. Уроки мислення у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського і в сучасній школі // В.О. Сухомлинський і сучасність. - Чернігів, 1996. - вип. 2. - с. 89-98

18. Пелех П.М. Темперамент і характер // Психологічна спадщина К.Д. Ушинського / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1963. - С.163-175.

19. Психологія: Підручник /За ред. Ю.Л.Трофімова. -- К.: Либідь, 1999. -- 556 с.

20. Родчанин Е. Г., Зязюн И. А. Морально-етичні погляди В.О. Сухомлинського. - К., 1980. - 335 с.

21. Розенберг А.Я. Системний підхід у педагогіці В.О. Сухомлинського // Педагогіка і психологія. - 1998. -№ 3. - с. 5-13

22. Савка В.В. Матеріали для вчителя по вихованню дітей в позаурочний час на основі творів В.О. Сухомлинського//Все для вчителя - Київ: № 3, січень, 2003, с.21

23. Савлук А.К. З досвіду впровадження спадщини В.О. Сухомлинського в практику // Початкова школа. - 1995. -№ 9. - с. 15-17

24. Савченко О.Я. Внесок В.О. Сухомлинського в теорію розвиваючого навчання // Європейська педагогіка і В.О. Сухомлинський як сучасний педагог-гуманіст. - К., 1993. - с.23-27

25. Савченко О.Я. Товариство послідовників ідей В. Сухомлинського // Початкова школа. - 1998. -№ 6. - с. 71-77

26. Савченко О.Я. Цілі освіти у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // В.О. Сухомлинський і сучасність. - Чернігів, 1996. - вип. 2. - с. 32-35

27. Скрипник М.І. Уроки мислення В. Сухомлинського // Педагогіка і психологія. - 1996. -№ 3. - с. 71-77

28. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям - К., 1978

29. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка - К., 1978. - 581 с.

30. Сухомлинський В.О. Казки школи під голубим небом. - К., 1991

31. Терехова М, До питання про виховне значення традицій у педагогічній спадщині К.Д. Ушинського // Педагог-демократ К.Д. Ушинський. - Львів: Вид-во Львівського університету, 1959. -- С.75-82.

32. Ткачук Л. В.О. Сухомлинський про складові успіху в навчанні. // Початкова освіта. - 2001. -№ 19. - с. 2-6.

33. Ушинський К.А. Твори в шести томах. -Т.4-й. - К.: Рад. школа, 1952. - 520 с.

34. Ушинський К.Д. Твори в шести томах. -- Т.5-Й. - К.: Рад. школа, 1954. - 430 с.

35. Ушинський К.Д. Твори в шести томах. -- Т.6-й. - К.: Рад. школа, 1955. - 616 с.