Методика проведення уроку волейболу в 5-7 класах загальноосвітньої школи

3. Перша передача для нападаючого удару із зони 2 в зону 3 з ударом, відкидка в зону 2, де і виконується нападаючий удар.

4. Перша передача спрямована в зону 3 із зони 2 - відкидка за голову для завершення нападаючого удару.

5. Перша передача із зони 6 в зону 4 - гравець зони 4 виконує напалаючий удар.

6. Перша передача спрямована гравцеві в зону 3 із зони 1 - відкидка за голову для завершення атаки гравцем зони 4.

7. « Напад - Захист». Команда в ігровому розташуванні. Гравець зони 1 готовий виконати подачу. На другій стороні майданчика нападники, кожен з м'ячем в руках, стоять в зонах 4, 3 та 2, пасуючий - в зоні 2. Після подачі гравці виконують зміну місць на передній і задній лініях, перелаштовуються на захисні дії за раніше домовленим тактичним планом. Як тільки м'яч перелетів після подачі сітку, нападники виконують почергово нападаючі удари із зони 4, 3, 2. Після цього команда виконує зміну місць і все повторюється.

8. Виконання почергово вивчених прийомів гри і їх способів в різних позиціях.

9. Виконання прийомів в рамках тактичних дій. Основну увагу звертають на техніку, але зберігають і структуру тактичних дій. Всі дії раніше обумовлені.

10. Переключення у виконання прийомів нападу, захисту, нападу, захисту: передача - прийом, подача - прийом, нападаючий удар - блокування.

11. При зміні гравців передньої і задньої лінії гравець задньої лінії виходить вперед раніше. В момент подачі гравці передньої лінії відступають назад. Таким чином гравці задньої лінії знаходяться попереду. Такий варіант зміни місць потребує від всіх гравців особливої уважності, технічного прийому м'яча після подачі, тому що їх залишилося практично четверо.

Розглянемо техніку навчання подачі у волейболі на прикладі уроку фізкультури.

Мета: навчити основ техніки нижньої прямої подачі (дівчата) та верхньої прямої подачі (хлопці); вдосконалити техніку передачі волейбольного м'яча згори

двома руками; сприяти розвитку швидкісно-силових та силових якостей; виховувати дисциплінованість, упевненість у своїх силах, уміння працювати у колективі.

Місце проведення: спортивний зал.

Інвентар: волейбольна сітка, волейбольні м'ячі, гімнастичні мати, секундомір.

№№	Зміст уроку	Дозування	Організаційно-методичні вказівки
1	2	3	4
І. Підготовча частина (9 хв)
1	Шикування у шеренгу	0,5 хв
2	Повідомлення завдань уроку	0.5 хв
3	Повороти та крокування на місці	1 хв	Стежити за чіткістю виконання
4	Вправи у русі: *різновиди ходьби; *рівномірний біг; * біг приставними кроками правим та лівим плечем уперед; *біг схресними кроками; *спиною вперед	3 хв	Виконуються в обхід по залу Виконувати у високій стійці волейболіста
5	Комплекс сгрибкових вправ: *стрибки у кроці; *на одній нозі; *вистрибування вздовж волейбольної сітки; *із повного присіду («жабки»)	4хв 10-12 стрибків	Виконувати по діагоналі майданчика
6	Загальнорозвивальні вправи в русі: *В.п. - руки перед грудьми у замок, колові рухи кистями; *В.п. - руки в сторони, малі кола всередину та назовні; * В.п. - руки вгору, 2 кола вперед, 2 назад; * В.п. - руки за головою, повороти тулуба вліво-вправо		Виконуються під час поверненні у вихідне положення для виконання стрибкових вправ. Руки рівні. Тулуб рівний
II. Основна частина (33 хв)
1	Перешикування із колони по одному у колону по чотири. пояснення завдань у кожному відділенні	0.5 хв
2	Перехід для роботи по відділеннях / відділення - виконання нижньої прямої подачі (дівчата або верхньої прямої подачі (хлопці). Послідовність навчання: -прийняти вихідне положення для виконання подачі; -підкидання і ловіння м'яча у положенні подачі; -імітація подачі; -виконання подачі. // відділення - передачі м'яча у парах через сітку із переміщенням уздовж сітки. III відділення - передачі м'яча вгорі двома руками у парах (трійках). IVвідділення - колове тренування: 1 станція - піднімання тулуба в сід із положення лежачи на спині;	0,5 хв 8 хв 8 хв 8 хв 8 хв	За командою учителя, за направляючим учнем. Здійснюється під контролем учителя. Звернути увагу на помилки під час виконання Звернути увагу на помилки під час виконання Виконувати на відстані 4-5 м. 0,5 хв - виконання вправи, 1 хв - перехід і відпочинок. Контроль за роботою здійснює відповідальний учень або тимчасово звільнений від навантажень
	2 станція - піднімання тулуба із положення лежачи на животі; 3станція - присідання на двох ногах; 4станція - згинання рук в упорі лежачи від підлоги(хлопці), від лав (дівчата)
III. Заключна частина (3 хв)
1	Шикування у шеренгу	0,5 хв
2	Ходьба, вправи на відновлення дихання	1 хв	В обхід по залу
3	Підбиття підсумків уроку	0,5 хв	Відзначити кращих учнів з техніки виконання подачі та найкращу групу учнів
4	Домашнє завдання: *імітація подачі; *силові вправи, які виконувались на уроці	1 хв

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Організація досліджень

З метою вирішення вищепоставлених завдань було організовано проведення уроків фізичного виховання в 5-7 класах Річицької загальноосвітньої школи Зарічненського району Рівненської області. Уроки волейболу проводились у спортивному залі. Тривалість занять складала 40 хвилин.. Основну увагу було приділено раціональному використанню часу на виконання поставлених завдань.

Для якісного проведення уроків фізичної ми ретельно готуватись до кожного уроку. Підготовка до уроків починали ще заздалегідь, коли складали плани , виходячи з вимог програми і враховуючи наявну матеріальну базу й інвентар для використання на уроках, а також стан фізичної підготовленості і розвитку учнів. Потім, керуючись планом та програмою з фізичної культури, розпочинали складання плану або конспект уроку, в якому коротко і точно визначали педагогічні завдання, а також засоби та методи розв'язання їх. Розпочинаючи урок, учитель повинен добре знати не тільки його структуру, а й зміст програми, засоби й методи реалізації педагогічних завдань, а також враховувати стан здоров'я і фізичний розвиток дітей, їхні анатомо-фізіологічні, психологічні та індивідуальні особливості, рівень фізичної підготовленості. Крім того, враховували клімато-географічні і метеорологічні, санітарні і матеріально-технічні умови проведення уроків.

Виховання позитивних моральних та вольових рис характеру учнів - тривалий процес протягом усього періоду навчання учня і здійснюється всім педагогічним колективом. Важливо, щоб учитель, плануючи уроки, визначив основні завдання виховання, які випливають із змісту навчального матеріалу і вимог програми, та форми і методи реалізації їх.

Сформулювати ці завдання у плані уроку можна, на-приклад, таким чином: «Сприяти вихованню рішучості і сміливості під час виконання певних вправ і проведення рухливих ігор».

Готуючись до проведення уроку, повинен ми намагались передбачати заходи щодо запобігання травматизму учнів Перед початком уроку перевіряли форму учнів, спортивний одяг і взуття, які мають бути акуратно підігнані і відповідати існуючим нормам.

Основними причинами травм є порушення правил методики навчання і організації занять, відсутність дисципліни на уроці, недбала підготовка місця занять, несправний спортивний інвентар, погано організоване страхування і допомога. Саме тому значну увагу ми приділяли дисципліні на уроці, щоб учні чітко виконувати всі вимоги вчителя, пов'язані з методикою навчання і організацією класу. Порушення вказівок учителя, спроба виконати вправу поспіхом після команди або розпорядження про її закінчення, виконання вправ на непридатних і неперевірених приладах, без матів, без страхування й розминки, виконання складних вправ без достатнього засвоєння їх можуть призвести до травм.

Важливо правильно розмістити прилади в залі, ставлячи їх на достатній відстані від стін і один від одного. Не можна ставити прилади так, щоб вправи доводилося виконувати обличчям до сліпучого світла. Учні повинні добре бачити прилад і місце зіскоку. Мати треба укладати впритул, щоб між ними не було порожнього місця. Учителеві треба також знайомити, учнів з навичками сприятиме запобіганню нещасних випадків, а й допоможе зрозуміти основи техніки рухів, що вивчаються, і прискорити процес формування рухових навичок.

Навчання грі у волейбол умовно можна розділити на 3 етапи:

І етап - головна увага надається розвитку спеціальних якостей, необхідних для реалізації тактичних дій у грі - швидкості складних реакцій, швидкості окремих рухів та дій, орієнтування, швидкості переміщень, спостережливості, перемикання з одних дій на інші (основу тренування складають виконання завдань у відповідь на зорові та слухові сигнали).

ІІ етап - формування тактичних умінь у процесі навчання технічним прийомам (виконання вправ за завданням, за сигналом, на точність).

III етап - навчання індивідуальним тактичним діям за допомогою вправ з тактики (зміст вправ зводиться до того, щоб створювати умови, при яких гравці повинні вибирати дії в залежності від напрямку та траєкторії польоту м'яча, від дій нападаючих гравців або захисників тощо).

Ми застосовували різні способи організації діяльності учнів на уроках

· фронтальний (одночасне виконання учнями вправ);

· потоковий (виконання учнями вправи по черзі один за одним);

· змінний (учнів поділяють на зміни, які по черзі виконують вправи);

· груповий (передбачає розподіл учнів класу на групи, кожна з яких займається окремою вправою);

· індивідуальний (застосовується при виконанні учнями вправ на оцінку, при складанні навчальних нормативів);

· колове тренування (характеризується тим, що учні невеликими групами виконують певну кількість різних вправ послідовно, переходячи «по колу» від одного спеціально підготовленого місця для виконання певної вправи до іншого).

Всі урочні форми занять волейболом в школі можна класифікувати за їх спрямованістю i можливістю рішення педагогічних завдань на: навчальні, тренувальні, комплексні, контрольні.

Навчальні уроки переважно спрямовані на засвоєння техніки виконання вправ, виявлення помилок під час виконання вправ та їх усунення. Широко використовуються прийоми страхування, самострахування, взаємонавчання, активізація учнів, повідомлення теоретичних відомостей.

Тренувальні уроки проводяться з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Широко використовуються змагальний і ігровий методи.

Комплексні уроки передбачають матеріал з різних розділів програми. Обов'язковим є визначення стержневого матеріалу на певну серію уроків.

Контрольні уроки розв'язують завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, вони мають великий навчальний і тренувальний ефект.

В практиці роботи школи чисто навчальні, контрольні або тренувальні уроки зустрічаються досить рідко. В кожному занятті присутні елементи навчання, контролю i тренування.

Визначено, що логіка навчально-виховного процесу потребує:

1. Послідовного включення учнів у пізнавальну діяльність;

2. Постійного досягнення належного рівня фізичної працездатності;

3. Послідовного вирішення намічених на дане заняття освітніх, оздоровчих i виховних завдань;

4. Забезпечення відповідного післяробочого стану організму, що сприяє успішній діяльності учнів.

В підготовчій частині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фаза впрацьовування). Це досягається за допомогою загальнорозвиваючих вправ, ходьби, стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Для підвищення емоційного стану організму учнів і гарного настрою треба частіше застосовувати музичний супровід.

Зміст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом i характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Для цього в неї включають, окрім вище зазначених засобів, підвідні вправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Необхідність визначення послідовності вправ викликана явищем “післядії”, тобто позитивного впливу попередньо виконаних вправ на успіх наступних.

Тривалість підготовчої частини - від 7 до 12 хв.

При виконанні комплексу загальнорозвиваючих вправ у підготовчій частині уроку рекомендується зберігати наступний порядок:

- вправи типу потягування;

- вправи для рук i плечового поясу;

- вправи для нiг;

- вправи для тулуба;

- стрибки і дихальні вправи.

Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташування учнів - у розімкнутому і зімкнутому строю, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами і т. д. Якщо прилади розставлені до початку уроку чи встановлені стаціонарно, учні займають місця довільно, але так, щоби було зручно виконувати вправи, бачити вчителя і не заважати товаришам. В русі у цьому випадку використовують такі переміщення, як змійка, зигзаг, пересування по точках зали.

В основній частині уроку вирішуються завдання по:

· формуванню спеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок;

· вдосконаленню фізичних i психічних якостей;

· навчанню учнів самостійно займатись фізичними вправами;

· вихованню моральних і естетичних якостей;

· покращанню рівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом.

Таким чином, програмою будь-якого заняття волейболом повинно бути навчання руховим діям i розвиток фізичних якостей. Цікавий підбір вправ i правильне їх чергування багато в чому передбачають успіх уроку.

В цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від них прояву значних фізичних i вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку.

При підборі вправ для основної частини уроку слід враховувати явище негативного переносу.

В процесі навчання учнів гімнастичним вправам в основній частині уроку необхідно добитися:

1. Безпосереднього чіткого уявлення учнів про вправу.

2. Доступності вправ кожному учневі.

3. Підвищення якості виконання вправи в кожній наступній спробі.

4. Безпеки виконання вправ.

Заключна частина уроку характеризується поступовим зниженням функціональної активності організму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку - це вже само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні вправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на розслаблення м'язів, танцювальні композиції тощо.

Тривалість заключної частини уроку - 3-5 хв.

3.2 Методи досліджень

Розучуючи комплекси загальнорозвиваючих вправ, необхідно використовувати такі вправи, які би відповідали рівню фізичної підготовки учнів, викликали живий інтерес до їх виконання. При розучуванні, наприклад, положень рук, ніг, тулуба i рухів окремими частинами тіла можна використати назви тварин, старатись імітувати їх рухи. На наступних уроках (при закріпленні i вдосконаленні) вводити термінологічні поняття, що характеризують напрямок, спосіб виконання й iн.

Слід також пам'ятати, що багаторазове повторення однієї i тієї ж вправи втомлює дітей, але без цього неможливо сформувати руховий навик з усіма його компонентами (ритм, амплітуда, розподіл м'язових зусиль i ін.). Для успішного навчання учнів загальнорозвиваючі вправи повинні відрізнятися за структурою їх виконання, необхідно змінювати умови виконання, вихідне i кінцеве положення, напрямок рухів i дiй; вчити дітей складати нові варіанти вправ.

Велике значення для ефективного навчання учнів загальнорозвиваючим вправам має правильний вибір методів демонстрації i слова. Експериментально доведено, що найбільший ефект дає таке їх співставлення, при якому вчитель один раз називає i зразу ж показує вправу, а учні виконують її за ним; на другому етапі (закріплення i вдосконалення) учні виконують вправу тільки після її назви. Такий метод не тільки сприяє розвитку i вдосконаленню процесів регуляції рухових актів, але i підвищує розумову активність дітей, збагачує їх словниковий i безпосередньо термiнологічний запас, розвиває логічне мислення, формує вміння складати план рухової дії i діяти згідно цього плану.

На уроках волейболу з успіхом можна використовувати i такий прийом, як співставлення виконання вправ з голосним проговоренням - речитативом.

При проведенні підготовчої частини уроку потрібно добиватись точності i співставлення виконання всіх вправ, а досягається це шляхом правильного вибору способів інформування i проведення загальнорозвиваючих вправ, своєчасного виправлення помилок i ін. В арсеналі дій вчителя наступні способи інформування учнів про вправи:

1. Звичайний спосіб - вчитель називає й одночасно показує вправи повністю;

2. Розчленований спосіб - вчитель показує, називає вправу і її частини, пропонує учням виконувати рухи одночасно з показом.

3. Тільки розповідь - вчитель називає вправу i не показує її;

4. Тільки показ - вчитель показує вправу i не називає її.

Для забезпечення точності й узгодженості виконання вправ вчитель надає допомогу учням, використовуючи при цьому: уточнення, дзеркальний показ, підрахунок.

В залежності від завдань уроку проведення комплексів загальнорозвиваючих вправ можливе трьома способами:

- Роздільний спосіб - паузи, пов'язані з показом i поясненням між окремими вправами комплексу.

– Потоковий спосіб - виконання вправ комплексу без зупинки.

– Роздільно-потоковий спосіб - поєднання роздільного і потокового способів виконання вправ

Для успішного виконання цих вимог вчитель повинен знати i вміти користуватися різними способами інформування учнів про вправи, надавати їм допомогу, оцінити якість виконання вправ, своєчасно підмітити i виправити помилки, застосовувати необхідні заходи для забезпечення безпеки виконання вправ.

До найчастіше використовуваних методів інформування учнів про вправи відносяться: показ, пояснення, унаочнення.

Показ - використовується, як правило, на першому етапі навчання з метою надання учням початкової уяви про вправу.

Використовуючи метод показу, вчитель повинен знати деякі його особливості при навчанні школярів.

Показ повинен бути зразковий і багаторазовий, оскільки діти в більшості випадків не схильні відразу сприймати вправу i від одного показу їм важко осмислити її в цілому. Тому показувати необхідно в різних ракурсах, при необхідності міняти положення, темп виконання i, якщо можна, фіксувати окремі положення.

Показ повинен здійснюватися безпосередньо перед виконанням учнями вправи. Якщо між показом i виконанням допускається довга пауза, то увага дітей переключається на сторонні об'єкти. Показувати вправу може не тільки вчитель, але й учень, який виконує вправу найкраще. Такий прийом вселяє решті дітей впевненість в доступності вправи, активізує їх рухову діяльність i прискорює процес оволодіння руховими діями.

Пояснення. На всіх етапах навчання показ повинен супроводжуватись словесним поясненням. Необхідно говорити як i чому потрібно робити так, а не про те, що робити. При цьому слід пам'ятати, що у дітей шкільного віку малий не тільки об'єм рухових вмінь i навиків, але і словниковий запас. Тому пояснення, розповідь, вказівки i команди повинні бути лаконічні, доступні i зрозумілі.

Унаочнення - передбачає використання в процесі уроку навчальних карток, плакатів, схем, малюнків, кінограм, відео- та аудіоприладів, комп'ютерної техніки та ін.

Оригінальним і доцільним з методичної точки зору може бути використання в заключній частині уроку проходження всього класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяє відновленню ритму дихання після значних фізичних навантажень основної частини, а також формуванню в учнів веселого, життєрадісного настрою i підвищує бажання відвідувати уроки волейболу.

РОЗДІЛ ІV. ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ ВОЛЕЙБОЛУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Під змістом уроку фізичної культури в загальному i волейболу зокрема розуміють систему спеціально підібраних фізичних вправ у відповідності до вирішення поставлених завдань. Але детальний аналіз показав, що важливим у процесі досягнення позитивного результату є, з однієї сторони підготовленість та професійна компетентність вчителя, а з другої - діяльність самих учнiв. Обидвi сторони тісно взаємопов'язані i взаємообумовлені.

Діяльність учнів, наприклад, виражається в слуханні вчителя, спостереженні i виконанні показаного ним, осмисленні сприйнятого, самостійному пошуку раціональних способів виконання вправи, що вивчається, організації самоконтролю i самооцінки, колективному обговоренні питань, що виникли, з педагогом і товаришами, регулюванні емоційних проявів i багато в чому іншому.

Кожна конкретна дія окремого учня на уроці i класу в цілому викликається відповідною дією вчителя, що зводиться до визначення для окремих учнів i класу в цілому конкретних навчальних завдань і до створення сприятливих умов для їх виконання. Окрім цього, вчитель спостерігає за діяльністю учнів, оцінює i корегує їх дії, дозує навантаження, тобто управляє процесом навчання через налагодження взаємовідносин між дітьми i ним самим.

Спільно з загальними засадами фізичного виховання школярів вчителю фізичної культури необхідно знати i систематично вирішувати ті завдання, що стоять перед кожним розділом програми, - з урахуванням вікових особливостей учнів. Це дозволить йому більш ефективно здійснювати процес навчання конкретним руховим діям, не допускати шаблонів у проведенні уроків.

Урок фізичної культури з базовим матеріалом волейболу вирішує наступні завдання:

1. формування навичок самостійного заняття фізичними вправами, розвитку фізичних якостей, профілактики травматизму.

2. Навчитися правильно дихати і вміти узгоджувати рухи з диханням.

3. Формування знань щодо функціональної спрямованості фізичних вправ, проведення активного відпочинку.

4. Формування навиків i умінь самостійно використовувати засоби волейболу в позаурочний час.

5. Розвиток сили, швидкості, сприьтності.

6. Розвиток інтересу в учнів i вироблення звички до різних форм занять волейболом.

Вирішальним у підготовці і проведенні уроку є визначення взаємопов'язаної послідовності дій педагога й учня при розв'язанні конкретного педагогічного завдання, застосування способів виконання вправ, методів і методичних прийомів, що використовуються залежно від типу уроку.

Засоби уроків волейболу та їх призначення

В розділі “Волейбол” використовуються такі засоби:

- Стройові вправи - побудова шеренги, колони, кола; виконання стройових команд і прийомів, перебудова строю й елементи фігурного марширування.

Включення в уроки волейболу стройових вправ сприяє навчанню дітей організованості й узгодженості колективних дій, формуванню постави i т.д.

- Загальнорозвиваючі вправи без предметів включають в себе основні положення i рухи рук, ніг, тулуба, голови. До них відносяться: основна стійка, стійка ноги нарiзно; основнi положення прямих рук, положення зігнутих рук; положення ніг; нахили тулуба вперед, назад в сторону, повороти тулуба i голови направо i наліво; нахили голови вперед, назад, вліво, вправо; стрибки на обох i на одній нозі.

Загальнорозвиваючі вправи сприяють загальному фізичному розвитку школярів i мають велике загальноосвітнє значення .Вони незамінні при навчанні дітей правильному диханню i формуванню правильної постави. Можуть бути використані як профілактичні, так i коригуючі вправи.

- Загальнорозвиваючі вправи з предметами: з великими i малими м'ячами, гiмнастичною палицею, обручем, скакалкою, лавою. Вправи з предметами сприяють розвитку координації рухів, навчають правильно й економно розподіляти м'язову силу, розвивають рухливість в суглобах i ін.

- Акробатичні вправи: сприяють розвитку сили, швидкості, сміливості, рішучості, привчають орієнтуватись в просторі, покращують функції вестибулярного апарату. Вони є хорошим засобом для оволодіння більш складними вправами, а також допомагають швидше оволодіти навиками в багатьох видах спорту.

ВИСНОВКИ

Об'єктом дослідження даної роботи був урок волейболу в загальноосвітній школі, як основна форма організації навчально-виховного процесу . Урок волейболу є складовою частиною фізичного виховання. Фізичне виховання є головним напрямком впровадження фізичної культури.

Аналіз літературних джерел довів, що на різних етапах тренування волейболістів поряд з іншими якостями, техніко-тактична підготовка є однією з основних. Проводячи уроки волейболу в загальноосвітній школі вчителеві необхідно на це звертати особливу увагу. Враховуючи те що учні 5-7 класів тільки починають освоєння елементів гри у волейбол, перехід до вивчення та удосконалення більш складних прийомів та елементів гри необхідно робити після засвоєння простіших елементів.

Для ігрової діяльності у волейболі характерними є швидко змінюючі умови боротьби на майданчику, що знаходяться під невпинним контролем суперника, який в свою чергу намагається зруйнувати захист опонентів, а в нападі нав'язати свій план гри і здобути перемогу. Кожен волейболіст має враховувати розташування гравців на майданчику (своїх і команди суперника), місцезнаходження м'яча, передбачати дії партнерів і вгадувати задумки суперника, швидко реагувати на зміни ігрових ситуацій . В умовах шкільного уроку фізичної культури вчитель повинен звертати на це увагу самих учнів.

Важливу роль у волейболі має технічна підготовка спортсмена, яка включає комплекс прийомів, за допомогою яких ведеться гра. Техніка гри має такі елементи: вихідні положення, подачі, передачі, нападаючі удари і блокування.

Однією із сторін фізичного виховання є навчання. У фізичному вихованні навчання характеризується як організований процес передачі і засвоєння систем спеціальних знань і рухових дій, спрямованих на фізичне і психічне вдосконалення людини.

Результатом навчання у фізичному вихованні є фізична освіта. Вона полягає в придбанні спеціальних систематизованих знань, рухових умінь і навичок, а також способів самостійного пізнання закономірностей рухової діяльності та вмінь використовувати їх у повсякденному житті.

Головною формою організації занять з волейболу у школі є урок. Урок охоплює усі складові навчального процесу: методи і засоби, етапи засвоєння, їх послідовність та різноманітність поєднань. Урок фізичного виховання тривалістю 45 або 90 хвилин проводять у залі, на відкритих майданчиках чи футбольному полі. Учитель створює на уроці оптимальні умови для здійснення процесу фізичного розвитку. Заняття в спортивній секції школи також мають урочну форму.

Побудувати урок правильно і педагогічно грамотно - це, насамперед, раціонально використати відведений на нього час. Організація уроку повинна починатися ще до заняття і включати дотримання порядку в місцях переодягання, підготовку інвентарю, виконання черговими своїх обов'язків, тобто формування попередніх умов. Гарна підготовка до уроку забезпечує високий рівень його проведення, створює позитивний емоційний фон, сприяє інтенсивній і плідній роботі. Регулярні заняття волейболом привчають дітей до дисциплінованості впевненості в своїх силах, дають можливість самовиразитися , привчають до колективізму і дружби, взаємовиручки. Виховують як фізичні (силу, швидкість, витривалість, стрибучість тощо) так і психічні (впевненість, наполегливість, рішучість, здатність швидко приймати правильне рішення). Таким чином комплексне застосування всіх видів фузкультурно-оздоровчої роботи (урок волейболу, урок фізичної культури, різні секційні заняття з різних видів спорту) позитивно впливають на динаміку розумової працездатності дітей.

Таким чином, учитель на уроках фізичної культури має необмежені можливості впливу на становлення особистості учнів, виховуючи в них не лише специфічні для занять фізичними вправами якості, але й формуючи загальну культуру, інтелігентність, доброзичливість, милосердя, національні почуття та інші цінні людські якості.

Урок волейболу в загальноосвітній школі повною мірою реалізовує навчальні, виховні та розвивальні цілі курсу фізичного виховання.

Можна навести десятки вимог, яких треба дотримуватись у процесі підготовки і проведення уроків. Більшість з них була розглянута нами в ході характеристики уроку і його частин. Тому назвемо лише загальні вимоги або цілі їх групи, щоби створити уявлення про ті функції, які виконує урок у цілісній системі занять фізичними вправами.

1. Учитель повинен забезпечити високий оздоровчий та виховний ефект кожного уроку через зв'язок предмета з життям своїх учнів (сьогодні й у майбутньому). Тому для сучасного уроку характерне комплексне планування і вирішення завдань щодо формування знань і практичних навичок, виховання моральних якостей особи, розвитку інтелекту, волі, емоцій, фізичних здібностей учнів, їх оздоровлення.

2. Уроки фізичної культури повинні забезпечити безперервність (перманентність) процесу фізичного виховання.

3 Кожен урок повинен бути тісно пов'язаний Із попередніми І наступними, утворюючи систему уроків Вивчаючи новий матеріал, систематично повторюйте І закріплюйте раніше вивчене, готуйтесь до засвоєння наступного

4. Показовим для сучасного уроку є різноманітність діяльності учнів, засобів, методів і прийомів, що використовуються вчителем. Недопустимо будувати заняття за шаблоном, обраним назавжди, яким би ефективним він спочатку не був. Закони адаптації вимагають постійного оновлення засобів, методів, форм організації діяльності учнів, оскільки "старі" не викликають бажаних реакцій, а отже, і функціональних змін. При цьому використовувані на уроці засоби, методи і форми організації діяльності учнів повинні відповідати їх Індивідуальним можливостям

5 Обов'язковою умовою ефективності є досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом усього уроку

6 На кожному уроці треба забезпечити функціонування системи контролю та оцінки знань, умінь і навичок учнів. Вона повинна діяти в кожній його частині і використовуватись для оцінки ходу і підсумків навчання та розвитку фізичних здібностей

Підсумовуючи, зауважимо, що урок- це своєрідний засіб, який використовується нами для задоволення специфічних потреб учнів. Тому завжди борімось доступними нам способами з головними його вадами, які, на жаль, так часто трапляються в реальній практиці навчання - нудьгою і відсутністю віри учнів у свої сили.

Важливе значення мають умови проведення уроків (навчально-матеріальні, гігієнічні, естетичні та морально-психологічні).

Згадані вимоги випливають із принципів побудови процесу фізичного виховання і є обов'язковими для реалізації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Волейбол: учебник для высших учебных завидений физической культуры/ Беляев А.А., Беляев А.В., Железняк Ю.Д., Карполь Н.В. - М. «СпортАкадемПресс». 2002. -368 с.

2. О.О. Борисов. Основи теорії методики викладання волейболу і футболу/Борисов О.О.-К.: вид-во ПП «Люскар», 2004. -664 с.

3. А. Г. Айриянц. Волейбол / Айриянц А. Г. - М: ФиС, 1976. - 158 с.

4. В.А. Голомазов Волейбол в школе/ Голомазов В.А.,- М: 1976. -110 с.

5. Галіздра А. Волейбол. Правила змагань. - Рівне, 2001.

6. Спортивные игры: Совершенствование спортивного мастенства/Жележняк Ю.Д., Портнов Ю.Д., Савин В.П.. -: 2004. - 400 с.

7. Волейбол для начинающих/ Ахметов Э. К.. - Минск: Полымя, 1985. - 80с.

8. М. С.Бриль. Волейбол /Бриль М. С.. -М.: ФиС, 1981. - 136 с.

9. Вайцеховский С.М. Книга тренера. - М.: ФиС, 1971. - 194 с.

10. Волейбол. Справочник. - М.: ФиС, 1984. -124 с.

11. Волейбол в школе/ Голомазов В.А. Ковалев В.Д. Мельников А.Г.. - М.: ФиС, 1985.- 125 с.

12. А.Д. Демчишин. Волейбол - гра для всіх /Демчишин А.Д. . - К.: „Здоров'я", 1986. - 83 с.

13. Специальная физподготовка волейболистов /Демчишин А. Д., Мозола Р. С., Панишко Ю. М.. - М.: „Радянська школа". 1992. - 83 с.

14. А.Н. Ейнгорн .500 упражнений волейболиста /Ейнгорн А.Н.. - М.: ФиС, 1959.- 208 с.

15. Ю.Д. Железняк. К мастерству в волейболе/ Железняк Ю.Д.. - М : ФиС, 1983.- 224 с.

16. Ю.Д. Железняк. Волейбол в школе/ Железняк Ю.Д, Слупский Л.Н.. - М.: ФиС, 1989. - 76 с.

17. Подготовка юных волейболистов /Железняк Ю.Д., Клещев Ю.Н., Чехов О.С. - М: ФиС, 1967. - 102 с.

18. Методические рекомендации по моделированию учебно- тренировочного процесса юных волейболистов /Затворнецкий Ю.Г., Федюшин В.П., Хапко В.Е.. - М.: ФиС, 1978. - 68 с.

19. А.В. Ивойлов. Волейбол/ Ивойлов А.В.. - Минск: «Высшая школа», 1985. - 200 с.

20. Оптимизация тренировочного процесса волейболистов: методические рекомендации/ Касаткин А.Н., Максименко Г.Н., Короп М.Ю. -М.: ФиС 1984.-144 с.

21. Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н.. - М.: ФиС, 1983. - 94 с.

22. Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н., Айриянц А.Г.-М. : ФиС, 1983.- 270 с.

23. Клещев Ю,Н., Фурманов А.Г. «Юный волейболист», - М.:ФиС, 1979.

24. Ковалев В.Д. «Спортивные игры», - М.: «Просвещение», 1988.

25. А.Н. Лапутин. Обучение спортивным движениям /Лапутин А.Н.. - К.: „Здоров'я", 1986.-214 с.

26. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей.- Львів: Штабар, 1997.- 207 с.

27. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров'я, працездатність.- Львів, 1993.- 131 с.

28. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебн. для институтов физ. культуры - М.: ФиС, 1991.- 543 с.

29. Мейксон Г.Б., Шаулин Е.Б. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре.- М., 1986.

30. Новосельский В.Ф. Методика урока физической культуры в старших класах: Учебное пособие.- К.: Рад. школа, 1989.-128 с.

31. Определение физической подготовленности школьников /Под. ред. Б.В.Сермеева.- М.: Педагогика, 1973.- 104 с.

32. Петров В.А. Примерные обучающие программы // Физическая культура в школе.- 1983.- № 10.- С. 28-29.

33. Петров В.А. Примерные обучающие программы //Физическая культура в школе.- 1983.- № 10.- С. 28-29.

34. Рухливі і спортивні ігри в школі. - Київ, “Освіта”, 1992.- 98с.

35. Спортивна енциклопедія. - М., 2000. - 367с.

36. Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А. Обучение в спорте.- М.: ФиС, 1993.- С. 181.

37. М.П. Перельман. Специальная физподготовка волейболистов/ Перельман М.П.. - М.: ФиС, 1969.-134 с.

38. Н.Н. Пермяков. Направленность тренировочных действий в волейболе/ Пермяков Н.Н.. - М.: «Высшая школа», 1989. - 116 с.

39. М.П. Пименов. Волейбол. Специальные упражнения/ Пименов М.П.. - К.: 1993. -192 с.

40. В.Н. Платонов. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте /Платонов В.Н. - К.: Олимпийская литература, 1997. - 544 с.

41. В.М. Платонов Фізична підготовка спортсмена/ Булатова М.М. . - К.: Олімпійська література, 1995.- 342 с.

42. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.- Львів: ЛОНМІО, 1996.- 232 с.

43. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.- Тернопіль: Збруч, 2000.- 183 с.

44. Фидлер М. «Волейбол», - М.:ФиС, 1972.

45. Фурманов А.Г. «Начальное обучение волейболистов», - Мн., 1976.

46. Фурманов А.Г. «Волейбол», - М.:ФиС, 1983.

47. Фурманов А.Г. «Студенческий волейбол», - Мн.:Выш.школа, 1983.

48. Фурманов А.Г. «Играй в мини-волейбол», - М.: «Советский спорт»,

49. Здоров'я та фізична культура// №2, 2009, №36, 2006

50. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Фізична культура» 5-12 класи. - К., Перун, 2005

ДОДАТКИ

Нижня пряма подача

Тут удар по м'ячу наносять нижче осі плечового суглоба, коли гравець стоїть лицем (прямо) до сітки. Підкидує м'яч на висоту до 0,5 м вперед над головою. Замах виконують назад и трохи вверх в площині, перпендикулярною опорі. Удар виконують маховим рухом правої руки ззаду-вниз-вперед на рівні пояса и наносять по м'ячу знизу-ззаду. Після удару руку витягують в напрямку подачі і потім фіксують в такому положенні.

Нижня бокова подача. Удар по м'ячу наносять нижче осі плечового суглобу, стоячи боком до сітки. Існує два способи виконання цієї подачі. В звичайному варіанті замах роблять в напрямку вниз-назад в площині, наклонной в опоре приблизно під кутом 45. Праве плече при цьому відводять назад и опускають.

Верхня пряма подача. Удар по м ячу наносять вище осі плечового суглоба, стоячи лицем до сітки (прямо). М'яч підкидають майже над головою і трохи вперед на висоту до 1,5 м. Замах виконують вверх-назад, руку піднімают и отводять зігнутою в лікті за голову. Кут згинання в ліктьовому суглобі (плече - передпліччя) не повинен бути менше 90. одночасно с замахом прогинаються в грудному и поперековомк відділах, праве плече відводять назад.

Верхня бокова подача. Удар по м'ячу наносять вище осі плечового суглобу, стоячи боком до сітки. Підкидають м'яч на висоту до 1,5 м так, щоб він знаходився майхе над головою. Замах виконують вниз-назад, значно опускаючи праве плече и згинаючи праву ногу при перенесенні ваги тіла назад. В ударному русі правую махом виносять по дузі ззаду-вверх; при цьому праве плече піднімають вверх, залишаючи ліве в тому ж положенні.