Серед найвідоміших - курси Навчального центра "Альянс франсез" (Alliance francaise), що пропонує серйозні програми на будь-який смак. Відділення центру, крім Парижа, діють у Руані, Ліоні, Тулузі, Діжоні, Ніцці, Монпельє, Вандомі та за кордоном.

ВИСНОВОК: Освітня система Франції довела свою ефективність. Так, представники багатьох країн їдуть учитися саме сюди. Багато урядів країн, що розвиваються, вибирають при створенні своїх національних освітніх систем як зразок французьку систему освіти та підготовки спеціалістів усіх секторів економіки.

Висновки

Отже, університети Франції не знаходяться на вершині освітньої піраміди. Лідерські позиції тут займають великі школи, що забезпечують підготовку спеціалістів для сфери бізнесу, державного управління та інженерії. Вони надають високий рівень освіти і до вступних іспитів до цих закладів допускають лише тих, хто успішно завершив перший освітній курс в університеті.

Структура вищої освіти, система викладання, заснована на абсолютному і нероздільному впливі кожного завідувача кафедри, абсолютне розмежування факультетів, повний відрив наукових досліджень від процесу навчання, мінімальне представництво серед студентів дітей трудящих - все це привело до кризи.

В кожному університеті викладається багато дисциплін, але є необхідність тісної координації навчально-дослідних об'єднань для розв'язання комплексних наукових задач і здійснення комплексної (міждисциплінарної) підготовки студентів. Традиційні факультети, зовсім відокремлені один від одного, такої можливості не надають. Згадаємо, що в США теж практикується міждисцип­лінарна підготовка студентів. Зрештою це пов'язано з більшим втіленням в наукову практику методології системного підходу, що передбачає комплексні міждисциплінарні дослідження.

Крім університетів, французька система вищої освіти включає великі школи і великі заклади вищої освіти. Створення цих шкіл у ХІХст. було пов'язане з необхідністю готувати кадри більш вузької спеціалізації, ніж університетські заклади. які до 1795р. були єдиним типом вищих навчальних закладні у Франції. В наш час переважна частина великих шкіл підпорядковується міністерству народної освіти. Серед великих шкіл можна виділити, зокрема, п'ять нормальних шкіл, які готують учителів для системи середньої освіти, школу хартій, школу мистецтв і ремесел, різні види інженерної школи.

Університети готують дипломованих спеціалістів більш широкого профілю, великі школи - більш вузького.

Роблячи висновок, великі заклади вищої освіти дослідницькими центрами і центрами по розповсюдженню наукових знань. Як правило, у них професори викладають лекції за вільними програмами, орієнтованими на їх власні наукові інтереси. Замість студентів ці школи відвідують слухачі, які отримують після навчання не офіційні дипломи, а лише посвідчення про те, що вони прослухали ті чи інші курси. Деякі великі заклади (наприклад, Французький коледж, Національний музей природничої історії (природи), обсерваторія фізики земної кулі та ін.) приваблюють досить відомих вчених, користуються великим науковим авторитетом, проте не є вищими навчальними закладами у звичайному розумінні. Отже, основна маса студентів навчається в університетах.

В умовах переходу до єдиного типу навчальних педагогічних закладів для шкіл всіх ступенів - дворічних інститутів підготовки вчителів на базі трирічної університетської освіти - у Франції йде активний процес оновлення змісту професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя початкової школи в контексті сучасних концепцій педагогічної освіти, нових підходів до навчальних планів і програм. Одними з перших ознак цього оновлення можна вважати введення в психолого-педагогічну підготовку всіх майбутніх вчителів (початкової і середньої школи) обов'язкового для вивчення курсу «Європейський вимір».

Список використаної літератури

1.Витвер И.А., Слука А.Е. Франция. М., 2003., - 411 с.

2.Витвер И.А., Слука А.Е., Черников Г.П. Современная Франция. М., 2003, - 306 с.

3.Егоров Г.Г. журнал для педагогів “Історія у школі” ст.” Система освіти у Франції” 2001р. - 104 с.

4.Журавлев В. Й. Педагогика в системе наук о человеке. - М., 1990. - 201 с.

5.Зязюн Л.П. журнал для педагогів “Початкова школа” ст. “Початкова школа Франції XXIст.”2002р. - 96 с.

6.История Франции, тт. 1-3. М., 2004., - 523 с.

7.Історія світової культури / За ред. Л.Т.Левчук. - Київ: “Либідь”, 2004., - 563 с.

8.Кенигсбергер Г. «Средневековая Европа». -- М.: Весь Мир, 2001. - 374 с.

9.Ле Гофф Ж. «Рождение Европы»-- СПб.: Alexandria, 2007. - 398 с.

10.Малькова З.А. Вульфсон Б.Л. Современная школа и педагогика в капиталистических странах. - М., 2003 г. - 255 с.

11.Мартонн Э. Физическая география Франции. М., 2001, - 563 с.

12.Никандров Н.Д.. Современная высшая школа капиталистических стран. - М., 2006 г. - 322 с.

13.Освіта Франції. Збірник статтей. - К., 1999. - 258 с.

14.Сергеева Н.Б. Впечатления о современной немецкой школе. -Журнал «Педагогика», 2003, № 2.

15.Сластенин В. А., Исаев И.Ф., Мищенко А. Й., Шиянов Е. Н. Педагогика.-- М., 2004. - 206 с.

16.Смирнов В.П. Новейшая история Франции. М., 2007., - 633 с.

17.Смірнов С.І. Освіта закордоном. - Харків, 2003. - 255 с.

18.Стельмахович М. Г. Народна педагогіка. -- К., 2005, - 306 с.

19.Шевченко А.І. журнал для педагогів “ Рідна школа” ст.” Освіта у Франції” 2001р. - 133 с.

20.Шевченко А.І. Освіта у Франції // Журнал для педагогів “Рідна школа”, 2001 р. - 75 с.

Размещено на Allbest.ru