Формування навички швидкого читання у молодших школярів

Такими є загальні вимоги до виразного читання, розуміння яких допоможе учням усвідомити поняття "виразне читання". Дотримуючись їх, вони зможуть прочитати чи продекламувати текст відповідно до авторського задуму, жанру твору і описуваних подій.

Одну з важливих вимог виразного інтонаційного читання становить уміння інтонувати прочитуване чи декламоване, Інтонування твору залежить від пауз і логічного наголосу. Поняття ці доступні розумінню дітей 6-10 років. На них слід спиратися, розвиваючи навички уміло інтонувати текст.

Перше, з чим стикаються школярі, оволодіваючи читанням, - це необхідність, образно кажучи, "читати" розділові знаки. Першокласники потребують роз'яснення того, що розділовий знак у кінці речення є вказівкою зупинитися, зробити паузу. Треба привчити учнів обов'язково дотримуватися цієї вимоги. Відомо, як окремі учні намагаються прочитати весь текст без передиху, без зупинок. Цей недолік найчастіше дає себе відчути при читанні віршів.

Крім того, що розділові знаки в кінці речень вказують на паузи, вони ще й допомагають зорієнтуватися, з якою метою вжите речення. Воно може становити повідомлення або запитання, передавати спонукання чи вираз емоцій, настрою.

Найпоширеніший спосіб навчити школярів розрізняти розповідну й питальну інтонації - читання твору за особами. У читанках такі завдання непоодинокі. При потребі вчитель може й сам запропонувати учням прочитати в особах. Так, у вірші Ф. Петрова "Гайдарчата" один учень читає строфу-запитання, інші по черзі або навіть хором відповідають.

Однак вироблення умінь інтонувати питання-відповідь - лише частина процесу здобуття навичок "читати" розділові знаки. Паралельно з цим, а також у всій наступній роботі над виразністю прочитуваного треба добиватися від "учнів уміння передавати емоції і настрої героя твору чи емоційний лад усього твору. У кожному творі відбита радість чи печаль, захоплення чи здивування. Це мають усвідомлювати учні. Читання художніх творів повинне викликати в учнів певні настрої, почуття. Відчувши їх, діти змушені будуть знайти відповідну інтонацію для відтворення голосом радості або горя, схвалення чи засудження.

Робота над відтворенням почуттів у зв'язку з "читанням" розділових знаків можлива і при читанні прозових творів. Діти, наприклад, читають казку Л. Захар'їна "Андрійкова пригода". У ній є ряд речень із знаком оклику І знаком питання. Але чи в усіх випадках вони вказують на чисті запитання або викликають потребу оклику? Для розгляду можна взяти речення: "Мучився Андрійко над літерами, мучився та й кинув з досадою ручку: - Навіщо тільки вигадали ці літери?" Як прочитати питальне речення Напевне, з досадою. А реченню: "Як це, навіщо нас вигадали?" слід надати відтінку обурення; фразі "Як цього не знати!" - докору; двом реченням: "Подумати тільки! А ще школяр!" - здивування і засудження.

Однак було б неправильно думати, що учні самі в змозі дійти розуміння того, як, з яким відтінком краще прочитати той чи інший текст. Без допомоги вчителя їм не впоратись. Але вона має полягати не в підказуванні того, як - весело чи печально, захоплено чи задумливо - підходить вимовляти текст. Її справжня ефективність у цілеспрямованому аналізі твору: його змісту, поведінки дійових осіб, розбору описаних подій і ситуацій. У ході роздумів над прочитаним учні самі приходять до висновку, в яку тональність забарвити читання. Не виключена можливість, коли вчитель підкаже характер вимови слів, фраз. Але і в цьому випадку він повинен не диктувати, а рекомендувати дітям свою пропозицію.

Паралельно з навчанням дітей "читати" розділові знаки здійснюється робота над умінням свідомо використовувати паузи як засіб виразності читання.

Уже говорилося про необхідність дотримуватися пауз у кінці речень. Зупинка після прочитаної фрази дає змогу набрати повітря: забезпечується нормальне дихання. Зупинившись на мить, читач користується нагодою підготуватися до інтонування наступного речення. Пауза, нарешті, потрібна для того, щоб слухачі осмислили сприйняте речення.

І все ж функції пауз не лише в цьому, і місце їх - не тільки в кінці речень. Вони можливі в середині речень, і роль їх дещо інша. їх застосовують для підкреслення найбільш значимого у даному реченні слова (чи кількох слів). Як це здійснити практично, для прикладу можна взяти першу строфу вірша П. Грабовського "До школи":

Ну, прокидайтесь, діти:

ранок - до книжки пора!

Сонечко вспіло залити

все посереду двора!

У першому рядку є дві коми, але вони не супроводжуються паузами, оскільки ні спонукання, ні звертання не відокремлюються у вимові паузами. При прочитуванні цього рядка йдеться про різну тональність і характер вимови слів. Спонукання "Ну" годилось би прочитати з підвищенням тону, а заклик "прокидайтесь" - вимовити протяжно-заклично. Слово ж "діти" передати з відтінком ласкавості. Отже, виходить, що при читанні цього рядка не слід зважати на коми. Паузами не виділяються також вставні слова і речення. Значить, розділові знаки в середині речень не завжди диктують використання пауз.

Навпаки, читець досить часто вдається до пауз у тих місцях тексту, де ніяких розділових знаків немає. Переконливу ілюстрацію цього становить третій рядок вірша: "Сонечко вспіло залити (пауза) все посереду двора!". Пауза перед словом "все" дає можливість виділити його як вагоме для виразу думки.

Система роботи над паузами має переконати учнів у тому, що розділові знаки не завжди сигналізують паузу. її використання диктується вагомістю слова чи групи слів у вираженні змісту фрази. Коли пауза вживається для виділення окремих слів, її прийнято називати логічною. Цей термін не обов'язковий для школярів. Але націлювати їх на підкреслення найважливіших слів конче потрібно, адже від цього залежить виразність прочитуваного.

Крім логічної використовується ще й так звана психологічна пауза (для учнів це пауза настрою, обставин, у яких відбувається дія). її місце там, де автор застосовує емоційний перехід від одного повідомлення до іншого. Такий перехід часто програмується розділовими знаками в середині речення.

Отже, роль паузи незаперечна у виділенні важливого слова і у відтворенні психологічної ситуації розповіді.

Акцентувати увагу слухача на смислово істотному слові можна не тільки застосуванням паузи, а й логічним наголосом, тобто виділенням слова дещо більшою силою видиху, або його протягуванням, чи зміною тону голосу. Читаючи вірш В. Сосюри "Любіть Україну", діти у перших же рядках виділяють слова, вагомі за змістом:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води...

Виділені слова - істотні для усвідомлення поетичного задуму. їх годиться виділити, бо на них падає логічний наголос. Цей термін, проте, не слід розуміти так, начебто виділені слова потрібно викрикувати, оскільки вони наголошені. Сутність проказування подібних слів полягає в тому, щоб зосередити на них увагу слухача. Це можна здійснити незначним посиленням чи підвищенням голосу, протягуванням, тобто уповільненою вимовою. Змістові наведеного уривка пасує така вимова виділених елементів тексту: у слові "Любіть" доцільно протягти наголошений склад, зворот "як сонце" проказати з розтягуванням складів, лексеми "вітер", "трави", "води" подати з незначним посиленням голосу.

У передачі окремих логічно важливих місць твору припустимо застосовувати шепіт. Так, у творі М. Коцюбинського "Маленький грішник" друга частина починається словами хворої матері Дмитрика: "Другого дня Ярина ледве звелась з постелі.

- Чогось я занедужала, Дмитрику, - обізвалась Ярина, - сили не маю...".

Їх краще прочитати шепотом: мати Дмитрика ледве жива. На завтра її вже не стане.

Щоб упевнити дітей у тому, що шепіт, як і голос, здатний озвучити написане, вчителеві можна застосувати прийом-гру: пошепки прочитати вірш так, але щоб його було чутно всьому класу.

Усе сказане ще раз переконує в тому, що виразне читання ґрунтується лише на усвідомленні змісту твору, подій і характерів, описаних у ньому. Виразність читання підказується також розділовими знаками і відповідним лексичним наповненням.

Викладені щойно вимоги інтонаційного оформлення стосуються читання творів будь-яких жанрів, у тому числі і віршів. Але як ритмізовані і заримовані одиниці тексту з своєрідною системою записування вірші мають і специфічні ознаки читані і й декламації. Ці ознаки школярам невідомі. Тому якщо дітям не пояснити, як слід озвучувати поетичний твір вони його читатимуть відповідно до своїх уявлень.

Оскільки строфа поділена на рядки, то ці рядки, за переконанням дітей, необхідно виділяти. Інакше не вийде вірш.

Саме тому учні при читанні поезій схильні "відрубувати" рядки. Тим часом цього не можна припускати.

Щоб зберегти своєрідність поетичного твору, робляться паузи в кінці рядка незалежно від того, закінчується в цьому місці чи не закінчується речення. Але, як правило, робляться незначні паузи. Вони надають прочитуваному специфічного колориту віршованої передачі думки. Якщо кінець рядка збігається із закінченням розповідного речення, то перед паузою, зрозуміло, голос знижується. Коли ж рядок завершується питальним знаком чи знаком оклику, то голос у цьому разі підвищується.

А як же бути з віршованим рядком, яким речення не закінчується, але в кінці якого, як сказано вище, рекомендується зробити незначну зупинку? Пауза тут потрібна. Але перед нею не можна припускати зниження голосу, оскільки ж речення не закінчується. Тому, хоч пауза й розчленовує речення на кілька частин, зміст й інтонаційний малюнок його не розриваються. Розглянути це можна на початковій строфі вірша М. Рильського "Квіти друзям":

Текст	Зауваження
В сизому тумані в сині димовій - яблука рум'яні, груші медові.	пауза, але голос не падає; пауза без зниження голосу; пауза, яка не свідчить про закінчення речення; пауза, якою завершується речення; перед нею йде спад вимови.

Щоправда, у навчанні дітей інтонувати кінець фрази учителя підстерігає неприємність іншого роду. У значної частини учнів спостерігається, як прийнято говорити, "ковтання" кінцевої частини слова: окремих звуків, складів і навіть знезвучення цілих слів. Воно помічається, коли завершується речення, а найчастіше - весь віршований твір, особливо при читанні його напам'ять. Щоб запобігти цьому, методика пропонує зосередити увагу на поясненні того, що виразність читання полягає в повноцінному прочитуванні чи декламації всього тексту від початку до кінця. Ясна річ, що крім застереження необхідний конкретний показ, як уникнути "ковтання" кінцевих слів.

Виразному проказуванню останнього слова сприяє пауза, яку можна вжити перед його вимовлянням:

Ось і ти часу не гай -

будь, як хлопчик / Помагай!

Корисно буде, якщо учні навчаться під кінець твору не знижувати голосу, а навпаки заключні слова проговорювати з наростанням завершальної інтонації. Показати це можна на рядках вірша С. Олійника "Наші мами":

Хай усі / запам'ятають: //

і листи, / і телеграми /

шліть туди, / де їх чекають,//

виглядають // ваші мами!

Слова "виглядають ваші мами!" доцільно прочитати з поступовим наростанням голосу. Останні слова рекомендується вимовляти за складами у розтяжку, наприклад:

Шліть туди, / де їх чекають, //

виглядають // ва-ші ма-ми!

Отже, можна й потрібно застосовувати різні прийоми проказування завершальних слів речень і цілого тексту. Важливо, щоб вимога "не ковтати" закінчення фраз була усвідомлена учнями. Роботу над дотриманням цієї вимоги не можна послаблювати протягом усього часу навчання.

Як у прочитуванні прозових творів, так і при читанні, а особливо при декламуванні віршів невиразність дається взнаки, коли перелічуються однорідні члени речення. Вражає одноманітність інтонації: однорідні члени речення промовляються скоромовкою. Тим часом для проказування повторюваних слів, переліку назв предметів і дій існує вимога, яка не повинна бути таємницею для школярів. Вона формулюється так: повторювані і перелічувані слова не вимовляються з однією і тією ж інтонацією. Залежно від тексту їх рекомендується прочитати (продекламувати) з наростаючим підвищуванням чи понижуванням тону, вимовити з різним темпом, з різною висотою голосу. У вірші І. Франка "Навесні" є кілька однорідних членів речення - означень, підметів, додатків:

Надійшла весна прекрасна,

многоцвітна, тепла, ясна,

ніби дівчинка в вінку,

ожили луги, діброви,

повно гомону, розмови

і пісень в чагарнику.

Підходить кілька варіантів їх читання: 1) вимовити з наростанням голосу; 2) проказати перші слова з деяким наростанням тону, а інші - за складами.

Різної тональності слід надавати вимові повторюваних фраз, з яких починається нова частина твору, як-от у вірші П. Воронька "Осінь". У ньому тричі звучить фраза "Ходить осінь по току". Відповідатиме задумові автора такий спосіб читання, при якому кожне повторення вимовлятиметься з більшою звучністю. Так буде досягнута кульмінація, переліки того, що дає осінь, щедра, золота.

Вдосконаленню навичок читання віршів і їх декламації має сприяти участь учнів у різних позакласних заходах ранках, святах. До цього по можливості слід залучати всіх учнів.

Щоб читати виразно, учні мають навчитися аналізувати твір, визначати емоційний настрій твору, героїв, автора; уявляти описані картини, розуміти їх зміст, мати про них свою думку тощо; користуватися інтонаційними засобами виразності.

На основі інтонаційних схем речень можна навчити дітей дотримуватися пауз.

,-"один".

; - : - "один, два".

. ! ? - "один, два, три".

Перед абзацом - "один, два, три, чотири".

Після заголовка - "один, два, три, чотири, п'ять".

З метою підготовки до виразного читання доцільно використовувати такі вправи:

Прочитай речення з різною інтонацією.

Прочитай речення з різною силою голосу.

Прочитай речення з різною швидкістю.

Перестав слова в реченні.

Зміни одне слово.

Прочитай, змінюючи логічні наголоси.

Визнач загальний настрій твору.

1.4 Формування швидкого й свідомого читання як засобу успішного навчання дитини в школі

Навичка читання - це основа, яка дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості, її формуванню приділяється максимальна увага на уроках читання. Під час роботи з художнім твором навичка читання включається до складнішої читацької діяльності, спрямована на сприйняття, усвідомлення, відтворення тексту.

Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба, як зазначив В. О. Сухомлинський, "зуміти торкнутися її струн" [48].

Духовне відродження українського народу неможливо уявити без живодайного впливу художньої літератури на формування національної свідомості, бо саме література є одним з активних чинників суспільного виховання - совісті, моралі, загальнолюдських цінностей, інтелігентності.

Результати досліджень засвідчили, що лише частина дітей (38 %) читають багато, вважають читання своїм улюбленим заняттям. Творами, що викликають особливу зацікавленість, залишаються казки (1-3 класи), оповідання (4 клас). Менше діти захоплюються поезією, низьким виявився інтерес до науково-пізнавальної літератури.

Тривогу викликає те, що значна частина дітей на запитання "Чим ти любиш займатися у вільний час?" відповіли: "Дивитися телевізор".

У частини школярів (28 %) відсутня елементарна бібліографічна грамотність. Так, за порадою вчителя вибирають книжки лише 33 % опитаних, за порадою бібліотекаря - 21 %.

Судження школярів про прочитаний твір часто виявляються стандартними, позбавленими почуття особистого ставлення. Звідси висновок: у таких учнів немає справжнього читацького інтересу, такого потягу до читання, який викликає співчуття, співпереживання, робить процес читання творчим.

На наше переконання, втрату зв'язків із книжкою в ранньому віці неможливо компенсувати в майбутньому. Маленький читач лише вступає в життя, у нього ще немає життєвого досвіду, і книга для нього є невичерпним джерелом відомостей, у ній він знаходить відповідь на свої незліченні "Чому?". Книжки, прочитані в дитинстві, часто запам'ятовуються на все життя, впливають на подальший розвиток, на світосприймання, виробляють певні норми поведінки.

Навчити по-справжньому добре читати непросто. Крім підручників і методик, необхідно забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням, основою якого є знання особливостей механізму читання, вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Найважливіше завдання початкової школи - навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою. Як зробити урок читання цікавим для кожного учня? Основними правилами при плануванні уроків читання є: логічне поєднання всіх видів роботи; неможливість виконання наступного завдання без опрацьованої попередньої вправи; чітка установка щодо роботи: Для чого? Як робити? Скільки часу витратити?

Кожен урок має формувати в учнів свідоме, правильне, виразне читання з відповідною для кожного віку швидкістю. Для цього учні мають чітко розуміти лексичне значення і бачити ціле слово, а згодом - словосполучення, смислову фразу, речення. Тому велике значення на уроці необхідно надавати словниковій роботі, яка органічно випливає із завдань упродовж уроку. Спрямовують ЇЇ на збагачення активного словника учнів, на розвиток словотворчих навичок, уміння бачити в тексті художні засоби та використовувати їх у своєму мовленні. У ході словникової роботи необхідно працювати над розвитком швидкості читання, розширенням кута зору читця, розвитком уваги, зорової пам'яті, удосконаленням артикуляційних навичок. Завдання на класифікацію, вилучення зайвого, визначення спільних і відмінних ознак під час цієї роботи вчать дитину логічно мислити. А вміння є невід'ємною умовою успішного подальшого навчання. Під час завдань словникової роботи можна запропонувати учням такі вправи:

Прочитайте слово. Як можна сказати по-іншому?

Серед словосполучень знайдіть і назвіть ті, які вжиті в переносному значенні. Поясніть свою думку.

Замініть вислови словами з тексту.

Читання з наростанням швидкості.

Читання таблиць-пірамід для розширення кута зору.

Читання з різною силою голосу.

Якщо готувати кожний урок творчо, то цей ряд завдань можна продовжити залежно від конкретного тексту, мети, яку ставить перед собою вчитель.

В. О. Сухомлинський радив учителям початкових класів: "Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати і думаючи читати" [48]. Щоб досягти такого рівня читання, треба учнів навчити аналізувати текст, тобто осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо-виражальні засоби мови, запам'ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури. Крім цього, аналіз має сприяти і вдосконаленню навичок читання. Тому основним прийомом роботи над художнім твором є багаторазове звертання до тексту, перечитування його кожного разу після одержання нового завдання. Вибіркове читання застосовується на всіх етапах уроку: і під час бесіди за змістом, і в ході складання характеристики дійових осіб, словесних малюнків, порівняння фактів на початку твору і в кінці, під час обговорення ілюстрацій, прислів'їв до тексту, підготовки переказу, озвучування кадрів складеного за змістом прочитаного діафільму. Така організація роботи над текстом вчить дітей свідомо сприймати прочитане, вдосконалює навички швидкого інтонаційного читання, розвиває мову учнів.

Аналіз художнього твору можливий після емоційного первинного сприйняття тексту. Спираючись на безпосереднє розуміння змісту, подальша робота має поглиблювати і коригувати думки дітей щодо прочитаного. Після першого читання, залежно від літературного твору, його жанру, теми, складності, які розкривають емоційний вплив твору на учнів, слід поставити такі запитання:

Які почуття виникли у вас під час слухання оповідання?

Що вас вразило? Чому?

Що найбільше сподобалось? Чому?

До яких дій, вчинків спонукає це оповідання?

Відомо, що аналіз твору потребує багаторазового перечитування. Як зацікавити дитину, щоб для неї це було захоплюючою справою? Для цього перед кожним читанням треба ставити нове завдання, причому таке, щоб, шукаючи відповідь на нього, дитина відкривала для себе щось нове, чого не помітила раніше. Краще підбирати такі запитання, на які, звертаючись до тексту, відповісти неможливо. Отже, кожному учневі текст необхідно прочитати насамперед осмислено. Даючи запитання, які вимагають роздумів, учитель створює мовну ситуацію, спонукає учня до висловлення. У процесі аналізу діти проходять довгий шлях пошуку, сперечаються, відстоюють свою точку зору, вчаться розуміти інших людей. Учні вчаться висловлювати своє ставлення до прочитаного, оцінювати вчинки дійових осіб, виявляти мотиви їхньої поведінки, зіставляти вчинки персонажів, вибирають правильний вихід з тієї чи іншої ситуації. Оцінюючи інших, діти вчаться оцінювати й себе, а отже, у них виробляється уміння жити серед людей, удосконалюються навички спілкування. Такі завдання формують моральну свідомість особистості. Наприклад:

зіставлення й порівняння вчинків дійових осіб;

складання характеристики дійової особи за допомогою опорних слів і без них;

знаходження слів, словосполучень для змалювання усного портрета, змалювання усного портрета;

складання порівняльної характеристики дійових осіб;

знаходження і читання речень, які передають хвилювання, тривожність, радість, злість;

читання найкрасивішого місця в оповіданні чи вірші (найсмішнішого, найнапруженішого моментів).

Обов'язково слід використовувати на уроках читання вправи на вироблення техніки читання. У букварний період навчання грамоти, оволодіння механізмом поскладового читання увага дітей фіксується на складовій та складо-буквенній структурі слова, яке прочитується. Внутрішній механізм читання являє собою складне явище з розгорнутою системою орієнтування зорового, мовленнєво-слухового, розумового характеру. Через зорові впізнавання букв, буквосполучень і окремих слів сигнали йдуть у ті частини мозку, де зберігаються знання про еталони-зразки букв, про їхні зв'язки із звуками, способи позначення відмінних ознак звукових варіантів різних фонем.

Зорові сигнали, які надійшли у мозок, дають поштовх і збуджують мовнорухові органи - язик, губи, гортань. Одночасно з мовноруховими збудженнями підключається тісно з ними пов'язане слухове сприймання, слух. Таким чином, при початковому читанні виникає своєрідне коло зв'язків - зорових, мовнорухових, слухових, які разом забезпечують розуміння, усвідомлення всього того, що здобуто під час активізації всіх трьох видів сприймання.

Принципово важливо з перших кроків формування початкової навички читання відпрацювати з учнями правильний набір зорово сприйнятих орієнтирів. Ними є такі графічні засоби писемного мовлення, як букви, що позначають на письмі голосні і приголосні, м'який знак, апостроф, відстань між словами, наголос, розділові знаки.

У післябукварний період діти закріплюють усі згадані навички поскладового читання й поступово переходять до читання цілими словами. Подальше удосконалення вміння читати досягається, по-перше, шляхом удосконалення техніки читання, більшої її автоматизації, а, по-друге, поглибленням уваги до змісту того, що читається.

Ще однією з головних причин недосконалості навчання читати є незнання вчителями індивідуальних і вікових особливостей шестирічних першокласників. Перехід від дошкільного дитинства, де домінує гра, і шкільного життя, де основне - навчання, повинен бути педагогічно продуманим.

Шестирічні першокласники мають низький рівень вольової регуляції, сприймання, пам'яті, уваги, тобі йдеться про несформованість навчальної діяльності. Все це пов'язано з їхніми віковими особливостями і свідчить про необхідність використання гри під час організації навчальної роботи. Відомий педагог Ш. О. Амонашвілі зазначив, що шестилітні діти хочуть йти до школи і хочуть вчитися. "Однак, - пише він, - чи не схильний я до тієї думки, що шестилітні діти, якщо вони прийшли до школи і якщо виявляють інтерес до пізнавальних завдань, вже забувають про все інше і з відповідальністю беруться за навчання? Яким я став би наївним педагогом, далеким від реального життя дітей! Вся складність моєї роботи з ними в тому й полягає, що за будь-якого рівня знань вони залишаються дітьми, для яких гра - зміст життя".

Гра - найприродніша і найпривабливіша діяльність дитини. Через те ігрові форми на уроці - це найоптимальніший шлях залучення дітей до навчання. Вона робить урок не тільки продуктивним і результативним, а й цікавим. Психологи стверджують, що шестилітні першокласники цілком здатні успішно оволодіти навичкою читання. Але діти шести років протягом року навчання грамоти оволодівають поскладовим плавним, а деякі побуквеним читанням. А за допомогою поданої нижче системи ігрових форм навчання читання першокласники на кінець року можуть оволодіти читанням цілими словами.

Захоплюючись грою із словесним матеріалом, діти не помічають, як у них формується ряд дуже важливих операцій, які лежать в основі читання. Оволодівши ними, вони непомітно для себе легко і швидко навчаються читати.

Оволодіння навичками читання шестилітніх першокласників здійснюється послідовно: у добукварний, букварний і післябукварний періоди. З метою реалізації завдань цих періодів пропонуємо зразки ігрових форм навчання читання.

Зачаровані звуки

Пропонуємо учням зобразити звуки і відгадати, що чи кого вони нагадують:

ж-ж-ж - летить жук;

з-з-з - заспівав комарик;

с-с-с - повзе вуж у траві;

ш-ш-ш - вітер шумить у лісі;

у-у-у - вітер виє і т. д.

Хто більше?

Пропонуємо дітям пригадати слова, в яких другий звук голосний (вода, цукор) або приголосний (стіл, олень).

Впіймай звук

Пропонуємо дітям плескати в долоньки, почувши в слові звук [ш]:

Шепче вітер: "Ша-ша-ша!

Шубку білочка знайшла!"

Шелестить трава похила:

"Шубку білочка купила!"

Шепчеш ти і вірю я:

"Шубка в білочки - своя".

Наступні вправи розвивають вміння артикулювати, вчать правильно дихати, запобігають регресіям (частому поверненню очей до вже прочитаного), формують уміння передбачати наступні літери, слова.

Знаходження за даним початком чи кінцем усього речення (або логічно закінченої частини).

Читання "вище норми" (читання опрацьованого тексту на швидкість).

Читання деформованих речень.

Читання незакінчених речень, їх доповнення і знаходження в тексті з метою перевірки, чи правильно закінчили.

Читання-гудіння (напівголосне) зі зміною темпу читання.

Читання наввипередки знайомого тексту.

Читання за обмежений час. Самоконтроль кількості прочитаного або взаємоперевірка.

Напівголосне читання сусідові.

Виробленню швидкості читання сприяють вправи на орієнтацію в тексті, а саме: знайти заданий уривок, опис, міркування, діалог, розмову і т. д., тобто вибіркове читання.

Вправи на миттєве сприйняття речення. Відтворення того, що запам'ятали.

Одночасно з аналізом змісту тексту йде робота над образним значенням слова, яка спрямована на вироблення уміння сприймати слово в контексті і вчить інтонувати його. Діти працюють і над виразністю читання, вчаться дотримуватись пауз між реченнями, інтонації кінця речень, пауз, підвищення і зниження тону голосу в середині речення, вчаться володіти силою голосу, користуватися логічним наголосом, емоційно забарвлювати своє читання відповідно до змісту того, що читає учень. Наприклад:

Читання з орієнтацією на розділові знаки.

Читання одного й того самого речення з різною інтонацією.

Інтонаційне читання скоромовок, речень із різними варіантами логічного наголосу в них.

Читання за особами.

Інсценування.

Читання за особами діалогу, випускаючи слова автора.

Знаходження і читання уривка, який можна прочитати презирливо, суворо, з проханням, з насмішкою, радісно, весело, сумно.

Читання пошепки, тихо, голосно.

* Складання плану тексту. Читання з логічним наголосом.

Творчість вчителя породжує творчість учня. Якщо на кожний урок намагатися підбирати такі види навчальної діяльності, які дають матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості, творчості, це зацікавить дітей, викликає позитивні емоції, сприятиме діяльності, пошуку, формуванню школяра як читача.

Пам'ятки

Заповіді читача для самостійної роботи з книжкою

Вибравши книжку для читання, згадай, чи знаєш ти інші твори цього автора.

Прочитай передмову, анотацію, розглянь ілюстрації та виріши, про який час розповість книга, про що вона.

"Товсту" книжку опановуй частинами.

Читаючи, звертай увагу, де і з ким відбуваються описані події. Спробуй уявити собі і конкретну обстановку, і героїв.

Виділяй усе незрозуміле, формулюй запитання і намагайся знайти на них відповідь самостійно: через ілюстрації або довідники.

Закриваючи книжку, ще раз подумай над її змістом у цілому, віднови в пам'яті головні події сюжету, образи персонажів і спробуй визначити, чим сподобалася тобі книжка, а чим - ні.

Пам'ятка 1

Взявши в руку книжку, прочитай:

а) заголовок;

б) прізвище автора (чи відомі тобі його книжки?);

в) де і коли видана книжка, для якого віку;

г) анотацію, зміст, передмову (якщо вони є).

Розглянь ілюстрації. Хто художник?

Поміркуй:

а) про що і про кого може йтися в книжці;

б) чи хотілося б тобі прочитати її.

Пам'ятка 2

Ти прочитав книжку. Після цього:

Познач слова, значення яких тобі невідоме.

Яка основна думка книжки (що хотів сказати автор)?

Чого вчить цей твір?

Склади план (для 3-го кл.).

Підготуй переказ.

Чи охоче ти читав книжку? Чому?

Назви дійових осіб (1-й кл.).

Що ти дізнався про героя прочитаного твору (2-й кл.)?

Чи хотілося б тобі прочитати інші твори цього автора або твори на подібні теми?

Пам'ятка 3

Вчись читати правильно

Стеж за словами на рядку, не переставляй їх.

Намагайся зрозуміти те, про що читаєш.

При читанні будь уважним до кожного слова.

Стеж за інтонацією.

Важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати його так, щоб дитина не розгубилась у книжковому морі, щоб до ЇЇ рук потрапляли найнеобхідніші твори, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям. Саме дорослі мають свідомо й цілеспрямовано виховувати в дитині читача, починаючи з сім'ї, дитячого садка, молодших класів.

Організацію позакласного читання в школі важливо почати з виявлення читацьких інтересів, початкових умінь та навичок користування книжкою.

Анкета для виявлення читацьких інтересів, умінь та навичок учнів 1 класу (проводиться в усній формі на початку вересня)

Чи вмієш і любиш ти читати?

Чи доводилось тобі самостійно прочитати книжку? Яку?

Чи читають тобі книжки вдома?

Що найбільше ти любиш слухати: оповідання, вірші, казки?

Де можна брати книжки для читання?

Що б тобі найбільше хотілося одержати в подарунок: іграшку, книжку, цукерки?

Анкета для виявлення сформованості читацьких інтересів, розвитку читацької самостійності в 3-4 класах (форма опитування - письмова)

Чи є в тебе улюблена книжка? Хто її автор, яка назва?

Яку книжку ти читаєш зараз? Назви автора, головних персонажів.

Чи пам'ятаєш тему наступного уроку позакласного читання? Назви її.

Про що ти найбільше любиш читати?

Чи є в тебе улюблені письменники? Назви їх.

Хто може тобі допомогти у виборі гарної книжки?

На що слід звернути увагу, добираючи потрібну книжку?

Чим можна скористатися в бібліотеці, добираючи необхідну книжку?

Отже, учителеві слід приступити до важливого етапу керівництва читанням - добору літератури для позакласного читання. Адже для того, щоб кожного разу дізнаватись про щось нове, щоб кожна прочитана книжка ставала новою сходинкою в пізнанні світу, випадкове читання не годиться. Тут потрібна продумана система, певний порядок.

Методика має достатньо різноманітних видів творчих робіт, які використовуються на уроках читання. Це ілюстрування (словесне, графічне, музичне); складання мовленнєвої партитури виразного читання (розстановка і дотримання під час читання наголосів, пауз інтонаційних, граматичних, логічних, змістових, психологічних), читання різним тоном: золотим (з пафосом), срібним (легко, ясно, прозоро), мідним (глухо, з використанням низьких звуків мовлення), оксамитовим (задушевно, правдиво, щиро, передаючи почуття суму, журби, радості, мрії); постановка живих картинок; продукування діалогів протилежного змісту; складання монологічного висловлювання за твором від імені головного героя або одного з них; складання опису з елементами міркування, або розповіді з елементами опису; робота з ілюстрованими прислів'ями; тлумачне читання; читання-перефразування; трансформативні вправи (складання за змістом вірша оповідання, на основі змісту оповідання - казки, за сюжетом казки - оповідання, за абзацом оповідання - прислів'я, приказки, за змістом байки - казки і т. ін.); складання плану, анотації; запис у зошитах нової для себе думки словами автора чи своїми; читання-драматизація як ефективний засіб підготовки до виразного читання; читання-інсценізація; робота над лексико-семантичними групами. Наприклад: які слова в тексті підкреслюють переживання людини? За допомогою яких слів автору вдалося показати бідне життя? тощо.

На уроках читання широкого вжитку набули перекази: детальні, стислі, вибіркові, з перебудовою тексту з творчим доповненням. Переказ твору допомагає дітям закріпити в пам'яті зміст прочитаного у всіх його деталях і засвоїти логіку зразка та його мови. Однак переказ - це не просто відтворення прочитаного. Необхідно на уроках читання ввести в переказ елемент творчості. Досвід показує, що переказ відбувається краще, якщо текст діти читають одразу ж, без попереднього його читання вчителем. Важливо й те, що навчати переказувати слід окремо - за прослуханим, за прочитаним мовчки (вголос), на основі побаченого і т. ін.

Результати багатьох досліджень показують, що в процесі досконалого читання усвідомлюється лише зміст прочитаного, а психофізіологічні операції, які передують тому, здійснюються ніби самі собою, неусвідомлено. Однак ці автоматизовані в процесі читання операції є складними і різнобічними. Технічна складність цього процесу яскраво виявляється вже під час аналізу руху очей читача. Рух очей досвідченого читача відбувається швидкими стрибками, від однієї точки фіксації (зупинки) до іншої.

Стимулююча роль динамічного читання у навчанні молодших школярів

Сучасною наукою та практикою встановлено величезне значення початкового періоду у навчанні школярів не тільки для успішного оволодіння ними у майбутньому знаннями основ наук, а й для формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості. Життя висуває на перший план педагогічні та психологічні проблеми розвитку людини як особистості, пробудження її творчих можливостей, творчих здібностей.

Перші дні дитини в школі. Маленькі першокласники приходять до нас із сяючими обличчями, на яких водночас відбиваються радість, здивування, тривожне очікування. Всі вони хочуть вчитися. Свою вчительку вони уявляють чарівницею, яка їх швидко всього навчить...

Але проходять тижні, і у дітей, в більшості випадків, починає зникати інтерес до навчання. Бо навчання - це велика праця, яка до того ж не завжди легка. А який саме предмет діти не дуже полюбляють? Читання. Чому? Та тому, що читання - дуже складний процес. Його неможливо визначити одночасно. Адже навчити дітей читати так, щоб при цьому вони не втратили інтерес до навчання, - одне з найважливіших завдань вчителя.

В. Сухомлинський писав, що "...читання - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе" [48].

У своїй роботі я хочу запропонувати різноманітні види вправ та завдань що сприяють розвиткові навичок правильного, виразного, свідомого читання. Вони викликають у дітей великий інтерес до власне процесу читання, адже дані вправи сприймаються, як гра.

Велике значення для відпрацювання правильного читання має постановка дихання.

Ми впровадили вправи на постановку правильного дихання вже з 1 класу. Наприклад:

- Уявіть собі, що вам треба: загасити свічку, здмухнути пір'їнку, надути кульку, спустити м'яч і т. ін.

Ще можна виконувати таку вправу:

вдих - указка вгору - затримка дихання;

видих - указка вниз.

На видих діти проговорюють, скільки можуть, склади (3-4 склади).

На постановку дихання та розвиток артикуляції можна запровадити також читання груп слів на одному диханні (на видих).

Ніж честьвізжук

Ніс чистовілжир

Нуль чудо вістьжар

Нам чорнийвовкжаль

Небо чесністьвнукжест

Діти з цікавістю та радістю сприймають фонетичні загадки:

- Як мукає корова?

Як дзижчить джміль?

Як співають комарики?

Як співають пісеньку без слів?

Як поганяють коня?

Як пищать пташенята?

Як гарчить собака?

Як шипить гусак?

Як виє вовк?

Як цокає годинник?

Дані вправи на постановку дихання я проводжу на початку уроку в усіх класах початкової школи. А їх різноманітність викликає у дітей інтерес.

Вже в першому класі у період навчання грамоти для розвитку навичок швидкочитання проводжу вправу на ідентифікацію букв. Вправа проводиться у вигляді гри "Впізнай букву". На картці дається тільки верхня частина букви. Таким чином учні краще запам'ятовують конфігурацію букв і не витрачають часу при читанні складів, слів, речень на їх впізнавання.

При роботі із скоромовкою даю такі завдання:

а) прочитати по складах разом;

б) пошепки, постукуючи олівцем;

в) хором цілими словами;

г) голосно;

ґ) протяжно (ніби співаєте);

д) у нормальному темпі; є) чітко артикулюючи; є) швидко (блискавкою);

ж) модулюючи голос (швидко - повільно).

За бажанням, діти промовляють скоромовку індивідуально.

Не можу обійти увагою чистомовки для фонетичної зарядки.

Ас-ас-ас - 8 Березня у нас,

Ки-ки-ки - всіх вітають малюки,

Ють-ють-ють - побажання гарні шлють,

Си-си-си - щастя, радості, краси,

Ого-ого-ого - здоров'я всім міцного.

Ик-ик-ик - на стіні висить рушник,

Ні-ні-ні - там узори чарівні,

Ри-ри-ри - різнобарвні кольори,

Им-им-им - я любуюся ним.

Ла-ла-ла - вже кульбаба відцвіла,

Ут-ут-ут - ось розкрився парашут,

Ець-ець-ець - подув сильний вітерець,

Уть-уть-уть - десь у землю упадуть,

Уть-уть-уть - і весною проростуть.

Ли-ли-ли - пісню дружно почали,

Ло-ло-ло - діло в нас на лад пішло,

Ем-ем-ем - радість людям ми несем,

Ли-ли-ли - дуже раді всі були.

Рі-рі-рі - прилетіли снігурі,

Уг-уг-уг - звеселіло все навкруг,

Ра-ра-ра - ми зустріли снігура,

Ки-ки-ки - всі дивились залюбки.

Би-би-би - на голуб'ятні голуби,

Ді-ді-ді - сиві, білі й руді,

Ись-ись-ись - полетіли вони ввись.

Ів-ів-ів - кличу я голубів,

На-на-на - насипаю їм зерна,

Ють-ють-ють - прилетять і поклюють,

Ні-ні-ні - щиро дякують мені.

Гу-гу-гу - росте кульбаба на лугу,

Іт-іт-іт - в неї гарний жовтий цвіт,

Лі-лі-лі - жовті квіточки малі,

Ни-ни-ни - всіх нас радують вони,

Ту-ту-ту - з них віночок я сплету,

Ок-ок-ок - гарний вийшов вінок!

Ла-ла-ла - верба в долині розцвіла,

Ей-ей-ей - вона радує людей,

Ят-ят-ят - бачив я там двох хлоп'ят,

Ни-ни-ни - із долини йшли вони,

Ет-ет-ет - несли котиків букет,

Ли-ли-ли - всі там вдячні були.

Лі-лі-лі - відлетіли журавлі,

Ли-ли-ли - дні осіннії прийшли,

Ло-ло-ло - вже все снігом замело,

Ни-ни-ни - будем ждати ми весни.

Готуючи дітей на уроці до активізації мовленнєвої діяльності, знов запроваджую роботу зі скоромовкою.

Бабин біб розцвів у дощ,

Буде бабі біб у борщ.

Летів горобець, сів на хлівець.

А як вийшов стрілець,

То втік горобець.

Сів шпак на шпаківню,

Заспівав шпак півню:

"Ти не вмієш так, як я,

Я не вмію так, як ти".

Принеси, синку, синьку,

Підсинить, мама, косинку,

Підсинить тобі сорочку -

Принеси ж, синку, синочку.

Взимку вітер вовком виє,

Всіх лякає сніговієм. -

Ти не вій, не вій, Вітриську,

До весни вже зовсім близько.

Бере Віра в руки рака,

Бере рака неборака.

Ви погляньте, подивіться -

Віра рака не боїться.

Варка варила вареники,

Василь взяв вареника,

Варка Василя варехою,

Василь Варку - вареником.

Горобець, горобеня

Галушок везуть горня.

Горобчиха - горошину,

Кличуть гуску на гостину.

Летів перепел перед перепелицею,

Перед перепелятами.

Біжить стежина поміж ожини,

І вже у Жені ожини жменя.

Залізне зубило залізо любило,

Зубило в залізо залізно залізло.

Семен сіно віз - не довіз.

Лишив сани - узяв віз.

Коза у лузі - лоза у тузі.

Бери лозу - жени козу.

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток коло квіток.

Карло у Клари украв корали,

А Клара у Карла украла кларнет.

Мала з села вела вола.

В село віл малу вів.

Щоб позбутися регресій (перечитування слів при читанні тексту), використовую вже з першого класу читання з лінійкою.

Спочатку, закриваючи верхній рядок, поступово переходимо на читання, закриваючи вершечки букв, половину букв. Запроваджую також картки-блискавки; 1 секунду показую слово, а потім діти вгадують слово.

Для кращого розвитку швидкочитання необхідно розвивати пам'ять, пильність, увагу. Це досягається такими вправами.

1. Таблиці Шульте

10	16	4	22	1
12	24	19	11	8
2	25	5	18	6
17	15	3	13	20
7	23	14	9	21

2	17	23	14	8
10	21	11	20	1
15	6	3	5	16
9	4	19	24	12
13	18	25	22	7

б	ї	г	ж	м
е	и	й	і	д
г	к	в	о	ф
р	л	т	п	н
с	є	з	а	у

в	л	г	р	і
є	к	ж	б	н
т	а	ф	и	д
ї	з	й	е	с
г	п	м	у	о

2. Гра "Знайди пеньок". Використовую таблиці:

Дублісденьнічка

Діблізденьнічка

Дубліспеньнічка

Зублісденьпічка

Дуже часто на уроках читання, починаючи з II півріччя другого класу, застосовую вправи на швидкочитання. Це читання з решіткою.

Роботу з решіткою проводжу на знайомому (домашньому) тексті тривалістю до 5 хвилин. Весь клас текст читає одночасно вголос. А ось ті вправи, про які мова йтиме далі, можна запропонувати вже з II півріччя 1 класу.

1. Вправа "Буксир"

Учитель читає текст, діти намагаються не відставати, читаючи впівголоса. Найшвидший темп читання вчителя розрахований на середнього учня.

2. Вправа "Оченята"

Діти читають текст вголос швидко хором. Звучить команда "Оченята!". Діти закривають очі, розслабляються. Через декілька секунд:

"Блискавка!". Учні відкривають очі і починають швидко читати далі (не стежачи пальчиком).

3. Повторне читання

Текст читається в нормальному темпі (2-3 абзаци). Діти стежать. Звучить команда: "Повторити!". Діти перечитують хором на великій швидкості.

4. Вправа "Хвиля" ("Злива - дощ")

Різний темп читання. Повільно-читання дуже важливої інформації тексту

5. Вправа "Кидок - засічка"

"Кидок" - читання тексту у швидкому темпі.

"Засічка" - діти піднімають голівки і проговорюють останнє слово, що побачили (не стежачи пальчиком).

6. Читання-естафета

Читання "ланцюжком" по рядах, в парах, хором.

7. Вправа "Кроки"

"Крок" - прочитання повного рядка тексту. Читання напівголосне.

8. Вправа "Диктор"

Це читання-переказ. Спочатку діти читають текст (2-3 абзаци), підкреслюючи олівцем опорні слова. Потім переказують його класу чи сусіду по парті, опускаючи очі в текст, як диктори телебачення.

9. Читання розрізаних текстів

Невід'ємною частиною розвитку динамічного читання є вправи на швидко думання. Їх я запроваджую вже з першого класу. А використовувати їх можна не тільки на уроках читання, а й на уроках граматики.

Читаю речення і пропоную учням повторити його в швидкому темпі. Наприклад:

Прийшла довгоочікувана зима.

Потім читаю два речення. Діти повинні їх швидко повторити. Наприклад:

Прийшла довгоочікувана зима. Випав білий сніжок.

Потім читаю 3 речення. Учні швидко їх повторюють:

Прийшла довгоочікувана зима. Випав білий сніжок. Діти зліпили бабу.

Дану вправу можна зв'язати з текстом підручника (вказати сторінку незнайомого тексту). Якщо дитина не може швидко повторити речення, вона має право подивитись в книжку. Основна умова - дотримання швидкого темпу.

10. "Скринька запитань"

а) Пишу на дошці речення: Вчора я прочитав цікаву книжку. Учні складають запитання до даного речення:

- Коли я прочитав цікаву книжку?

- Хто прочитав цікаву книжку?

Що я вчора прочитав?

Яку книжку я прочитав вчора?

Що я зробив вчора?

б) Робота з книжкою

Учні знаходять речення і складають запитання до нього. Головне - дотримання швидкості. Звичайно, швидкий темп доводиться поступово.

в) Складання запитань до тексту

Робота проводиться в парах. Текст знайомий.

І етап. Один учень ставить запитання до тексту другому. Другий учень рахує кількість запитань. Потім - навпаки.

II етап. Один учень ставить запитання до тексту, інший відповідає. І навпаки. І знову головне - дотримання швидкості.

11. Вправа "Казка"

Робота проводиться в парах. Діти згадують будь-яку казку. Перший починає переказувати за сигналом вчителя, далі другий продовжує переказ. Потім одразу ставляться запитання.

12. "Переказ"

Діти читають новий текст. В руках у дітей олівці. Деякі місця (за указкою вчителя) підкреслюються. По закінченні читання дається завдання: розповісти, що прочитали, обов'язково використовуючи підкреслені місця (опорні слова). Книжка відкрита, можна піддивлятися.

13. Гра "Утвори слово"

Даються будь-які два слова. Завдання: придумати ситуацію. Наприклад:

Коза, космос; ліс, злива; вечір, інопланетянин.

Досі у своїй роботі я більше акцентувала увагу на такому різновиді читання, як читання вголос. Звичайно, читання вголос має значні переваги. Воно сприяє виробленню навички літературної вимови, формує вміння правильно інтонувати речення. Однак відомо, що людина в житті більше користується читанням мовчки.

Безумовно, я однаковою мірою на уроках працюю над цими двома різновидами читання, бо, звичайно, нормальною швидкістю читання вголос слід вважати таку, що відповідає звичайній швидкості усного мовлення людини, а швидкість читання мовчки має бути вищою, ніж читання вголос. Спочатку "трохи вищою", потім - удвічі, а дехто може досягти й більшої швидкості. Для удосконалення читання мовчки використовую у своїй роботі з дітьми прийоми, методи та вправи, запропоновані вчителькою М. М. Батрачною з Полтавської області. Особливо успішно застосовую такі завдання, як пробігання дітьми очима по тексту або його частині, приклавши до вуст палець; також навчаю перекладати текст, тобто знаходити потрібну інформацію, не читаючи весь текст, а лише пробігаючи очима по ньому (наприклад, знайти і прочитати слова певної дійової особи).

2-3 хвилини напруженого пошуку зовсім не втомлюють учнів. Ще одна умова пошуку-переглядання є швидкість. Пропоную: знайти якомога швидше; знайти, випередивши товариша; доки я порахую до ..., ви мусите знайти вказане. Наприклад, даю такі завдання: знайти найдовше слово, найкоротше слово, слово, в якому найбільше голосних, приголосних, і т. д.

Розуміння прочитаного є основною характеристикою читання. Воно залежить від багатьох чинників: розуміння слова, речення, цілого тексту. Щоб розуміти текст, що читається, треба мати достатній лексичний запас, уміти швидко співвідносити графічну форму слова із звуковою.

Цікавим є питання про перевірку розуміння прочитаного тексту. Можна поставити питання, що стосується одного окремого слова, словосполучення, окремого речення. Часто на розуміння прочитаного тексту пропоную тексти.

Наприклад, у 3 класі при перевірці тексту К. Пасічної "Такий самий дриль" на етапі перевірки домашнього завдання пропоную тест "Так - ні".

Роман Михайлович приніс маленький ящик з інструментами. (Ні)

В ящик була вкладена книжка з надписом. (Ні)

Діти конструювали модель корабля. (Так)

Ігор загубив дриль. (Ні)

Діти зробили інший дриль. (Ні)

Сашко пофарбував новий дриль. (Ні)

Модель монітора сподобалась. (Так)

Юрко був радий подарунку тата. (Так)

Старий дриль викинули. (Ні)

Навичка читання, мабуть, найважливіша з усіх, якими мають оволодіти учні початкових класів. Без швидкого й свідомого читання неможливе успішне навчання дитини з усіх інших предметів. 53 % школярів, що швидко читають, вчаться добре і відмінно, а серед тих, хто читає повільно, таких не більше 4 %. На думку психологів на успішність впливає понад 200 факторів. Серед найважливіших перше місце посідає швидкість читання.

Дитина, яка не вміє швидко читати, зазнає великих труднощів, перевантаження під час виконання домашніх завдань. Внаслідок того, що читання книг за низької швидкості - читання - не задоволення, а виснажлива праця, дитина, яка погано читає, не відвідує бібліотеку, не читає газет та книжок.

Традиційно визначають швидкість прочитання дитиною буквених знаків за хвилину. Визначимо зміст цього поняття і доцільність його використання. З даних психологічних досліджень відомо, що продуктивність будь-якої діяльності визначається кількістю виконаної роботи за певний період часу. Виконана робота має бути задовільною за якістю і посильною для того, хто її виконує. Продуктивність читання визначається кількістю матеріалу, прочитаного за одиницю часу з високим рівнем розуміння прочитаного. Швидкість особливо тісно пов'язана з віком дітей, етапом їх навчання та індивідуально-типологічними особливостями. Існувала думка, що швидкість читання визначає швидкість розуміння тексту - кінцеву мету читання і основний його показник. Тоді й виник показник - вміти за хвилину читати певну кількість слів. Нині більшість психологів і педагогів дотримується думки, що розуміння прочитаного не залежить від швидкості читання. Швидкість читання сама по собі не має ніякої цінності. Вона має значення лише в співвідношенні з рівнем розуміння прочитаного матеріалу. І для тих, хто починає читати є оптимальна та швидкість читання, яка притаманна дитині при говорінні.

Головне, що дитина зрозуміла з прочитаного. Так що істина криється у вислові: "Не багато читай, а багато розумій". Отже дітей 6-річного віку слід перш за все налаштовувати на більш якісне сприймання тексту, більш глибоке оволодіння змістом прочитаного.

У дітей 6 року життя ми тільки формуємо готовність до оволодіння на наступних етапах систематичними навичками читання.

Варто звернути увагу і на психотравмуючу ситуацію для дітей під час перевірки швидкості читання. То чи варто заради цифр, які ні про що не говорять, ризикувати здоров'ям дітей? Чи варто принижувати дітей і батьків, вивішуючи результати перевірки для огляду. Отже, оптимальною є та швидкість читання, при якій дитина розуміє прочитане на достатньому рівні.

Крім того, проблема швидкості читання має, на думку В. Зайцева, ще кілька аспектів.

I. Аспект навчання: щоб виконати домашні завдання на один день, учень 8-го класу повинен прочитати у середньому 7-8 сторінок тексту підручника. За низької швидкості читання, щоб прочитати текст тільки раз, дитина має витратити приблизно 2 години. Але оскільки при повільному читанні зміст прочитаного залишається незрозумілим, то учень повинен читати текст як мінімум тричі. Крім того, йому треба виконати письмові завдання. Але той, хто повільно читає, як правило, й повільно пише. Отже, зрозуміло, що вчитися успішно і без перевантажень дитина зможе тільки тоді, коли навчиться швидко читати і писати.

II. Аспект розвитку. Розумова працездатність значною мірою залежить від таких чинників, як оперативна пам'ять і стійкість уваги, що удосконалюються в процесі читання. Тому учні, які швидко читають і, як правило, читають багато, мають розвинену оперативну пам'ять та стійку увагу.