Гра як засіб підвищення ефективності навчального процесу

- а якщо ти запізнився на урок;

- як ви будете прощатися.

Тема. Національний одяг.

Мета. Узальнити і систематизувати знання учнів про національний одях українців.

Обладнання: малюнки із зображенням одягу - народного та сучасного.

Ігровий задум. Хтось переплутав місцями одяг, який носили українці раніше, і той, що носять зараз.

Правила гри: учнів подцлено на дві команди, перша шукає національний український одяг, друга - сучасний одяг. Перемагає та команда, яка жодного разу не припуститься помилки і не переплутає свій одяг.

З метою вивчення досліджуваного питання нами проаналізовано підручники для початкової школи щодо наявності ігор на уроках (див.таблицю 1).

Таблиця 1

Результати аналізу піручників щодо наявності ігор на уроках

№ п/п	Автор та назва посібника	Загальна кількість уроків	Кількість уроків, на яких використовуються ігри
1.	Шост Н.Б. Уроки математики.2 клас	137	98
2.	Корчевська О., Козак М., Гап'юк Г. Уроки математики в 4 класі.	118	27
3.	Заброцька С.Г. Уроки читання. 2 клас.	101	63
4.	Заброцька С.Г. Уроки читання. 4 клас.	120	75
5.	Майхрук М.І., Митохір Н.Б., Янусь С.В. Я і Україна. Навколишній світ. 2 клас.	35	19
6.	Будна Н.О., Заброцька С.Г., Майхрук М.І. Я і Україна. Уроки з курсу „Я і природа”	34	17

Результати аналізу показали, що в сучасних підручниках для початкової школи частково відображено питання використання ігор на уроках. Тільки на 40 - 55 % уроках наведено ігри та ігрові ситуації, які можна використати на уроці під час вивчення певної теми.

Таким чином, аналіз передового педагогічного досвіду роботи вчителів початкових класів, навчально-методичної літератури для вчителів показав, що проблема використання ігор у навчально-виховному процесі знайшла в основному належне відображення. Проте у масовому педагогічному досвіді ця проблема не знайшла належного розв'язання.

1.5 Врахування психологічних особливостей учнів початкових класів в процесі організації ігрової діяльності

Різноманітність ігор у дитячому середовищі, складний і багатогранний вплив гри на розвиток та виховання дитини зумовили неоднозначність розуміння вченими сутності цього феномена.

Значення наукового жослідження дитячих ігор для педагогіки якнайточніше передає висловлювання К.Д.Ушинського, у якому ігри розглядаються як могутній виховний засіб, вироблений самим людством. У грі відображена істинна потреба людської натури. „Велику послугу справі виховання здійснив би той педагог, який би в подробицях дослідив якомога більше дитячих ігор і, випробувавши їх на практиці, проаналізував їх вплив на дитячі натури”, - пише великий педагог.

Основний принцип теорії ігор полягає в тому, що будь-яке спілкування корисне і вигідне людям. Фізичний контакт сприятливо впливає не тільки на фізичний та емоційний розвиток, але й на біохімію мозку. „Погладжування” - не тільки фізичний, але й будь-який акт, що припускає визнання присутності іншої людини. Обмін „погладжуванням” можна розглядати як соціальну одиницю спілкування.

Інтерес до гри як першої діяльності дитини виявили ще в 30-ті роки ХХ ст. відомі вітчизняні психологи Л.С.Виготський і Д.Б. Ельконін.

Як Д.Б. Ельконін відзначає у своїй книзі „Психологія гри”, слова „гра”, „грати”, наприклад, у російській мові багатозначні. Слово „гра” вживається в значенні розваги, у переносному значенні - „гра з вогнем”, „гра на нервах”, чогось незвичайного - „гра природи”, „гра долі” і на „гра на музичному інструменті” тощо.

Виникаючи на межі раннього дитинства та дошкільного віку, рольова гра інтенсивно розвивається та досягає в другій половині дошкільного віку свого найвищого рівня. Вивчення розвитку рольової гри цікаве в подвійному сенсі: по-перше, за такого дослідження глибше розкривається сутність гри; по-друге, розкриття взаємозв'язку окремих структурних компонентів гри в їх розвитку може стати у нагоді педагогічному керівникові у формуванні цієї найважливішої діяльності дитини.

За спостереженнями І.А.Сікорського, складність, і різноманітність ігор, цікавість, яку виявляють до них діти, ростуть і збільшуються в міру розумового розвитку дитини. Паралельно з цим в організації ігор більше і більше виявляються фантазія і творчість особистості. Взагалі можна сказати, що ігри задовольняють невблаганну розумову потребу, яка спонукає дитину до невсипної діяльності. Отже, гра змінюється протягом онтогенетичного розвитку особистості разом із зміною її потреб.

Одним із істотних завдань під час дослідження рольової гри є з'ясування питань про психологічні передумови, що стали підгрунтям узяття на себе дитиною ролі, та розвиток змісту ролі, яку виконує дитина в грі. Не менш важливим є з'ясування зміни ставлення дитини до виконання ролі у грі. Гра - це така діяльність, у якій відтворюються соціальні відносини між людьми поза умовами утилітарної діяльності.

Змістом розгорнутої, розвиненої рольової гри є не предмет як такий і його використання чи зміна людиною, а відносини між людьми, які здійснються саме через дії з предметами.

Центральним питанням теорії гри в концепції Д.Б.Ельконіна, яку вчений розробляв на матеріалі сюжетно-рольових ігор, є її історичне походження і соціально детермінований зміст. Учений довів, що ігрова діяльність в її рольовій формі „соціальна за своєю природою, за своїм походженням, тобто виникає із умов життя дитини у суспільстві”. Її виникнення в історії людства пов'язане із зміною соціальної ситуації розвитку дитини - системи тих відносин, у які вступає дитина у суспільстві. На відміну від Л.С.Виготського, який вказував на онтогенетичне значення соціальної ситуації, Д.Б.Ельконін розглядає соціальну ситуацію філогенетично. На ранніх стадіях історичного розвитку людської цивілізації, коли людина забезпечувала своє існування за рахунок використання примітивних знарядь праці, діти рано залучалися до праці дорослих, і гри не було. В епоху первіснообщинного ладу процесуальна сторона праці і знаряддя, необхідні для її здійснення, ускладнилися, що зумовило необхідність попередньої підготовки дитини до участі у суспільно необхідній діяльності. Саме на цій стадії розвитку людства виникла гра як спосіб підготовки дитини до майбутньої трудової діяльності: іграшка була видозміненим знаряддям праці, а діяльність дитини з нею - вправою-наслідуванням трудової діяльності дорослих людей з цим знаряддям. Гра та ігрова діяльність стояли у прямому відношенні до діяльності майбутнього дорослого члена суспільства.

Грою називають і психотехнічний прийом, за допомогою якого за короткий час можна налаштувати дітей на роботу в групі, структуровану дію за правилами, більш складну рольову дію та багато чого іншого. Таким чином, можемо констатувати, що є багато ігор і між ними існують значні розбіжності.

У більшості випадків ігровий прийом у роботі психолога або вчителя виконує допоміжну функцію надійного і перевіреного засобу для реалізації діяльності психолога або вчителя, іноді гра стає для них основною діяльністю: спершу, на етапі продумування та розробки, діяльністю, яка створює її ведучого, а потім - одночасно діяльністю і ведучого, і учасників (ведучий гри завжди одночасно є її учасником, бо грає „свою гру”).

Чому багато хто з людей, незважаючи на вік, так любить ігри? Насамперед, мабуть, тому, що гра - це цілісний стан душі. Добре продумана гра з цікавим сюжетом зачіпає цілий психологічний шар і захоплює людину цілковито. У грі людина може прожити гармонійне життя в іншій подобі, ілюзії, ситуації, досягти єдності думок, почуттів і руху, внаслідок чого настає катарсис - очищення душі, або інсайт - творче осяяння.

Докладно досліджуючи гру, Л.С. Виготський помітив закономірне явище - ігровою діяльністю створюються умови для внутрішнього, психологічного зростання дитини: „У грі дитина завжди вище свого середнього віку, вище своєї звичайної повсякденної поведінки; вона начебто на голову вища за себе. Гра в конденсованому вигляді містить в собі ... усі тенденції розвитку; в грі дитина ніби намагається зробити стрибок над рівнем своєї звичайної поведінки”. Отже, гра визначає кардинальні зміни не лише психічних процесів, а й особистості в цілому.

З поняттями ігрової діяльності та спілкування вчені пов'язують важливе для розуміння розвитку дитини на межі дошкільного та молодшого шкільного віку наукове поняття зміни провідних видів діяльності. Це питання вивчалося О.М. Леонтьєвим, Д.Б. Ельоніним, Ю.З. Гільбухом, А.І. Гебосом, О.В.Запорожцем, М.І. Лісіною, Л.Н. Мітієвою та ін. У розробці основних положень дидактики початкової школи на нього спирається О.Я. Савченко.

На межі двох вікових періодів - дошкільного та молодшого шкільного віку - актуалізується проблема забезпечення педагогічних умов для гармонійного і безболісного переходу дитини від гри до нової провідної діяльності - учіння. Ігрова діяльність є тим чинником, який сприяє розв'язанню зазначеної проблеми. Це обгрунтування має психологічні підстави: у грі проявляються і через неї формуються якості, необхідні для учіння в школі, що зумовлюють готовність до навчання.

Учені - Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв та інші пов'язують сутність змін провідних видів діяльності дитини зі зміною типу структурного зв'язку між зовнішньою (практично) та внутрішньою (розумовою) сторонами діяльності.

Процес оволодіння науковими знаннями як новою формою пізнавальної діяльності тривалий. Ігрова діяльність, як провідна, поступово та повільно поступається процесові навчання. Це пояснює місце та значення гри для розвитку дитини в молодшому шкільному віці, а саме: опора на гру є необхідною умовою переходу дитини від зовнішньої (практичної) до внутрішньої (розумової) діяльності. Саме це забезпечує успішність навчальної діяльності школяра у 1 класі.

Крім того, гра - унікальний фантастичний простір, що осягає величезний творчий потенціал: можна будувати свої відносини з іншими, своє майбутнє в безпечній атмосфері чи ситуації, можна сказати собі: „Я граю роль” - і дозволити бути самим собою. У грі ми більше схожі на себе, ніж у житті, гарна гра - це психологічний експеримент, який проводить сам із собою кожен учасник. Результати цього експерименту не завжди передбачувані, більше того - вони майже завжди несподівані, а іноді й болісні, тому, якщо учасник не спроможний прийняти й осмислити новий досвід, гра пропонує йому безпечний відхід, захист: „то був не ти, а нав'язана тобі роль”.

Розглядаючи роль гри в психічному розвитку дитини молодшого шкільного віку, Л.С. Виготський зазначав, що з переходом до школи гра не тільки не зникає, а навпаки, пронизує всю діяльність учня. „У шкільному віці, - говорив він, - гра не вмирає, а проникає у ставлення до дійсності. А вона має своє внутрішнє продовження у шкільному навчанні і праці”.

Це відбувається у зв'язку з тим, що з початком шкільного навчання провідною діяльність стає учіння, але потреба в грі зберігається. За таких умов гра має залишитися і одним з важливих методів навчально-виховного процесу.

Гра надає широкі можливості для розвитку й самопізнання, якщо учень готовий до цього. Гра дозволяє осмислити і зрозуміти своє внутрішнє „я”, побудувати нові моделі поведінки з оточуючими, навчитися інакше ставитися як до себе, так і до оточуючих близьких людей, до світу навколо себе. Гра розвиває важливі соціальні навички та вміння, здатність до емпатії та до кооперації, вміння вирішувати конфліктні ситуації через співробітництво, вчить бачити ситуацію очима інших та дозволяє одержати досвід, цінний для власного майбутнього життя її учасників.

Предметну діяльність вважають первісною у психічному розвитку дитини раннього віку. Д.Б.Ельконін відзначав розвивальне значення орієнтованих і функціональних дій (використання предметів за призначенням), водночас не вбачаючи гри в предметних діях та підкреслюючи, що „в онтогенезі хронологічно першою формою є рольова гра”.

У школі ігри дітей урізноманітнюються. Достатній запас знань молодших школярів дозволяє педагогові формувати в дітях більш складні вміння в різних видах ігор: сюжетно-рольових, дидактичних, рухливих. Діти починають розрізняти характерні риси кожного виду гри й використовувати у своїй діяльності відповідні ігрові заходи та засоби.

Грі належить велика роль у житті та розвитку дітей молодшого шкільного віку: в ігровій діяльності формуються багато позитивних якостей дитини, інтерес і готовність до майбутнього навчання, розвиваються її пізнавальні здібності.

Гра - самостійна діяльність, у якій діти вперше починають спілкуватися з однолітками: їх з'єднують спільна мета, спільні зусилля для її досягнення, спільні інтереси та переживання. Педагоги активно використовують гру як прийом, що дозволяє їм вирішувати педагогічні, насамперед навчальні, завдання: для підвищення інтересу дітей до ходу уроку та їхньої активності, для переключення уваги або відпочинку застосовуються різні активні методи, до яких відносяться й ігрові прийоми. Але при цьому кожен педагог добре розуміє, що гра для нього - це тільки засіб вирішення навчального завдання, яскрава „обгортка” навчального матеріалу, тому він ретельно відбирає ігри, які не виведуть дітей з-під його контролю, не захоплять їх настільки, щоб вони психологічно переключилися з уроку на ігрову взаємодію. Зрозуміло, що справжній педагог віддасть перевагу добре відомим ігровим формам і побудує урок із застосуванням ігрових елементів. Таких уроків в арсеналі сучасного вчителя багато, що можна тільки вітати. Однак існує й інша можливість застосування гри в навчальному процесі, наприклад, під час проведення виховної години для вирішення різних проблем класного колективу. У цьому випадку доречними будуть ігри, які сприяють:

· зміцненню колективу;

· розвитку соціально-комунікативних навичок;

· адаптації учнів у колективі;

· коригуванню девіантної поведінки;

· розвитку толерантності тощо.

У такому разі весь простір уроку займає ігровий сюжет з його ігровими правилами й ігровою логікою розвитку подій. А всі знання, вміння та навички, які вчитель хотів би передати учням на цьому уроці, виступають як ігрові засоби.

Для певної категорії дітей (та деяких дорослих) бажання грати приховує потребу в сильному та цілісному емоційному переживанні, яке особливо характерне для молодших школярів. Зазвичай, для цього віку такий стан речей є нормальним: ігри надають їм можливість емоційно реагувати на різні хвилювання і труднощі, які виникають на рівні стосунків з оточуючими, навчитися контролювати й регулювати свій внутрішній світ. Однак іноді в деяких дітей таке ставлення до гри зберігається надовго - і не лише в дитинстві.

Учень включається в гру цілком: усім інтелектуальним, особистісним, емоційним потенціалом, життєвим досвідом і творчими ресурсами. Гра обумовлює певні правила поведінки учасників, межі дозволеного, тимчасові обмеження конкретного ігрового простору. Гра є „експериментальним майданчиком” особистості, дозволяє почувати себе вільним від будь-яких обмежень (стереотипів, шаблонів мислення і звичних варіантів розв'язання проблеми).

Гра як психологічний метод у школі може бути використана як мінімум для вирішення трьох послідовних завдань:

1. Навчити дітей жити в ігровому просторі, цілком занурюватися в ігровий світ та ігрові відносини;

2. Навчити бути вільним в ігровому просторі, усвідомлювати власні цінності та налагоджувати стосунки з оточуючими;

3. Навчити осмислювати ігровий досвід, використовувати гру як інструмент самопізнання та життєвих експериментів.

Послідовник Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконін додав до характетистики віку посилання на провідну діяльність, усередині якої здійснюється розвиток дитячої психіки.

У кожному віці виділяють свою провідну діяльність:

· у дитинстві - безпосереднє емоційне спілкування;

· у ранньому віці - предметну діяльність;

· у дошкільному віці - гру;

· у молодшому шкільному віці - навчання;

· у підлітковому віці - спілкування;

· у юнацькому віці - професійне навчання.

Д.Б.Ельконін додає ще дві ознаки провідної діяльності, у яких викладено залежність провідної діяльності від зовнішнього світу (світу людського та предметного):

1. Провідною діяльністю найбільш повно представлені типові для цього періоду розвитку відносини дитини з дорослими;

2. Провідна діяльність пов'язує дитину з тими елементами навколишньої дійсності, які в цей період були джерелом її психічного розвитку.

Таким чином, провідна діяльність обумовлює головні зміни в розвитку психічних процесів особистісних особливостей дитини на конкретній віковій стадії.

За допомогою дидактичних ігор діти вчаться порівнювати та групувати предмети як за зовнішніми ознаками, так і за їхнім призаченням вирішувати завдання.

Отже, ігри рекомендовано включати як додаткові розвивальні вправи під час уроку: фізкультхвилинки, хвилинки релаксації тощо. Вони сприяють розвитку психічних процесів дитини, розвивають зосередженість, увагу, наполегливість, пізнавальні здібності, пам'ять та інтелект. У свою чергу, добре розвинені психічні процеси сприятимуть розвитку пізнавальної зацікавленості й мобілізації.

Ігрова діяльність має такі специфічні ознаки як непродуктивний характер, наявність уявної ситуації, комунікативність, емоційність. Необхідними елементами уявної ситуації є роль з внутрішньо закладеними в ній правилами ігрової дії. Наявність ролей у грі зумовлює рольове спілкування дітей. Гра є творчою діяльністю, способом вільного застосування дитиною здобутих знань, їх осмислення та розуміння.

До оволодіння навчально-пізнавальною діяльністю гра визначається як провідна діяльність дитини, тобто така, у контексті якої ефективніше, ніж в інших видах дитячої діяльності, розвиваються всі психічні процеси, відбува.ться перехід з одного ступеня розвитку на інший. На межі дошкільного та молодшого шкільгого віку відбувається зміна провідних видів діяльності - гра заміщується навчанням як новим, продуктивнішим в онтогенетичному розвитку дитини видом діяльності. Це відбувається не миттєво після вступу дитини до школи, а поступово, протягом значного проміжку часу.

Наявність ігорової діяльності в навчально-виховному процесі початкової школи є необхідною для навчання.

Розділ 2. Технологія використання гри у початковій школі

2.1 Методика організації та проведення ігрової діяльності в початкових класах

Слід визначити, що в початкових ланках освіти розвиткові емоційної сфери приділяється більше уваги, ніж у старших класах. Однак з точки зору гармонійності у розвитку дітей теж існують певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості.

Саме такі тренінги викликають та закріплюють вищі емоційні стани та почуття людини, допомагають формувати у дітей духовний, гуманістичні та екологічні цінності, які нам так потрібні. Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дитячого садка, а назви їх підказує саме життя, наприклад: „Врятуй ріки від забруднення”, „Заспокій іншого”, „Подивись радісно”.

„Що посієш, те й пожнеш” - заповідає стародавня мудрість, отже, які якості матимуть сьогодні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам.

Ось вдалий приклад використання гри для формування взаємин у дитячому колективі, вміння спілкуватися в групі, в парі.

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це стосується і 2 класу - періоду, коли учні вже звикли до тривалої напруженої діяльності, але вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності другокласників.

Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно запропонувати рухливу гру. Складність використання гри у навчанні пов'язана з її особливостями (двопланова поведінка, відсутність персональної відповідальності кожного за результати дій, спрощене уявлення про реальність), що потребує від учня зусиль для входження у гру. Потрібно, щоб учні були зорієнтовані на результаті гри.

Гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їх розуму.

Види емоційного стимулювання:

1. Ігрове завдання можна давати як відпочинок.

2. Воно дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь (гра-імпровізація).

3. Ігрове завдання вводиться з прив'язкою до конкретної ситуації, конкретного учня, але сам перехід до нього раптовий.

4. Вчитель постійно підбадьорює учнів.

5. У рольових завданнях педагог використовує „престижні” ролі.

6. Переможців ігор-змагань вітає увесь клас.

7. Переможці не забуваються, їх можна залучити як експертів в інших іграх або при виникненні суперечки.

Якщо учні стомилися, пропозиція взяти участь у грі може викликати у них негативну реакцію. Тому, на цьому етапі потрібно зацікавити (стимулювати) учнів до ігрової діяльності.

Види інтелектуального стимулювання:

1. Перехід від традиційних форм у грі повинен бути вмотивованим з точки зору мети навчання або циклу занять. Іноді учні самі починають гру. Важливо підіграти їм, спрямувати гру у потрібне русло.

2. Пізнавальна діяльність учнів найбільш ефективно відбувається в умовах проблемних ситуацій. Етап створення проблемної ситуації потребує від педагога великої майстерності. Гра завжди проблемна.

3. Інтелектуальну діяльність учнів можна стимулювати з допомогою запитань типу: „А як би ви вчинили у такій ситуації?”. Ефективно впливають і такі прийоми, як таємничість тону, інші способи інтонаційного впливу.

На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторенні учні люблять працювати динамічними парами. Попередньо вчитель готує картки з 2-3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок.

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор - формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам'ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

Ш вибір теми гри;

Ш визначення мети й завдань гри;

Ш підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка наочнення, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

§ ігри мають відповідати навчальній програмі;

§ ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

§ відповідність гри віковим особливостям учнів;

§ різноманітність ігор;

§ залучення до ігор учнів усього класу.

Під час проведення дидактичних ігор в учителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві впоратися з класом учнів під час гри?

У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

При використанні гри можуть виникати і певні труднощі. Розглянемо найважливіші з них:

· Учні не вступають у гру або вступають у неї формально. Це буває на початковому етапі роботи з комунікативними іграми і тоді, коли ігровий етап навчальної роботи не підготовлений вчителем.

· Гра затягується, бо учасники не можуть знайти вірного рішення. Вчитель вводить додаткові обставини, що допомагає учням досягти мети, підказує відповідь.

· Гра затягується, бо учасники відволікаються в діях на інші завдання - вчитель повторно формулює завдання.

· Гра затягується, бо учні не можуть налагодити взаємодії - вчитель уточнює їм ролі.

· Гра закінчується швидко, бо учасники йдуть до мети найкоротшим шляхом - учитель створює додаткові умови, які примушують учнів більш активно використовувати знання.

· Гра переходить у конфліктну ситуацію. Вчитель знімає конфлікт, ліквідуючи предмет суперечки, вводить у гру нових учасників.

· Учні не включаються у гру, а лише стимулюють ігрову діяльність. Вчитель ще раз формує мету учасників або змінює їх, іноді зупиняє гру, знову формулює і мотивує установку і підкріплює спільну позитивну емоційність.

Для успішного здійснення початкового етапу спілкування у грі необхідно оволодіти рядом комунікативних умінь, серед яких вміння встановлювати і підтримувати зворотний зв'язок у спілкуванні, що створює враження постійної творчості.

Вчителю треба вчитися методиці проведення ігор, організації цієї діяльності. Не можна розразовувати на стихійний інтерес до гри.

Перше завдання, що стоїть перед учителем, - збудити смак до гри, бажання грати. Друге - спямувати гру у потрібний напрямок, наблизити її до конкретної мети навчання.

У кожному окремому випадку доцільність включення тих чи інших ігор у навчальний процес, місце їх у програмі курсу, що вивчається, і час проведення мотивується спеціальним дослідженням.

Готуючись до заняття, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків.

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

Дидактичні ігри можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і таких, для повнішого і глибшого їх осмислення засвоєння, формування умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.

Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання. Розвивальні ігри добираються відповідно до програми.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри - зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий - слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює ояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту викликає втому і байдужість учнів.

Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки.

Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо.

Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному житті. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.

Загадка - це досить поширений жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення і мову дитини, її спостережливість. Кожна загадка містить нестандартне завдання, яке викликає жвавий інтерес. За допомогою загадок можна створювати проблемні ситуації на уроках української та інших мов, математики, предметів природничого циклу, а також проводити інтегровані уроки. Крім народних загадок, можна використати немало авторських загадок, що відображають явища природи, предмети побуту, техніки та ін. За допомогою загадок можна проводити нестандартні уроки у формі КВК, заочних мандрівок у світ цікавого.

Гра будується таким чином, щоб у ній брали участь усі, вона надає кожній дитині можливість випробувати свої сили в змаганні на кмітливість, пережити ситуацію поразки або успіху. Клас ділиться на команди, які, наприклад, „мандрують” до „країни чудес”. Вони потрапляють в гості до Весни, Літа, Осені, Зими, розгадують загадки, а також відповідають на запитання, пов'язані з сезонними змінами в природі. Причому, треба не тільки відгадати, а й пояснити, чому так чи інакше думає дитина, її іноді правильна відповідь може бути випадковою.

На уроці робота над текстом загадок поєднується з певною інформацією про природні явища, життя рослинного чи тваринного світу, що взагалі дуже цікавить дітей. Діти одержують домашні завдання: виготовити відгадки в малюнках, аплікації або вироби пластиліну.

І ще одною, з можливих цікавих пізнавальних ігор, являється казка. Казки використовують з метою розвитку уяви. Наприклад: Гра "Продовж казку". Дітям пропонується нібито незавершена казка, до якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість закінчити казку по-своєму, тобто має ситуацію вибору. Це зацікавлює та розвиває творче мислення і уяву.

В.О. Сухомлинський радив педагогам якомога більше використовувати казку в роботі з молодшими школярами. В праці "Методика виховання колективу" (розділ „Творчість в колективі. Роль казки в колективному житті дітей”) він рекомендував використовувати казку для словотворчості дітей. В.О. Сухомлинський писав, що кожна дитина по-своєму талановита, має схильність до творчості. Але це бажання творити треба постійно стимулювати, відшукуючи методи, прийоми та форми роботи, які й сприяли розвитку пізнавальної активності дітей цього віку.

Процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою лише тоді, коли є радість.

Де брати навчальний час, який можна використати для ігор?

Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мікролекцій на уроці, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.

Як оцінювати результати ігор? Якщо після гри, вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків, їх може бути дві: перша - якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга - методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня. Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників.

Проте існують і обмеження для проведення ігор:

§ Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають

тему.

§ Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання.

§ Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони неможуть дати позитивного ефекту.

Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлених людяних взаємин. Більшість вчителів використовує гру як засіб цілеутворення педагогічної діяльності та інтерпретації її в особистості дії учня. Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини.

Від уроку до уроку повинні змінюватися сюжети, ігрові ситуації. Поступово цікава гра, творча композиція слів переростають у справжню навчально-пізнавальну працю.

2.2 Методика експериментального дослідження

На основі аналізу матеріалів констатуального експерименту розроблена методика формувального експерименту. Експериментальна робота проводилася на базі навчально-виховного комплексу „Школа-садок” “Софія” м.Львова. Було охоплено учнів 2-А класу і 2 класу Сихівської гімназії м.Львова.

Експериментальний і контрольний класи визначено за рівнем навчальних досягнень учнів.

У експериментальному класі навчання проводилося за методикою запропонованою нами. Дослідженя велося на матеріалі предметів математики і української мови (2 класи), зокрема при вивченні таких тем:

- з математики „Нумерація чисел 21-100”;

- з української мови „Слово”.

На етапі формувального експерименту, який проводився на уроках математики та української мови, нами використовувалися різні способи ігрової діяльності.

Покажемо в розрізі вивчення окремих тем з мови та математики використання різних способів ігрової діяльності (творчі ігри, завдання, роботи, списування із розв'язанням прикладів, списування із завданням, розгадуваня ребусів).

Таблиця 2

Нумерація чисел 21-100. Математика. 2 клас.

№ п/п	Тема уроку	Способи ігрової діяльності
1.	Утворення та назви чисел від 21 до 39. Лічба в межах 39. Розв'язування скла-дених задач.	Гра „Телефон”. За сигналом учителя учні з перших парт повертаються до учнів, які сидять позаду них, і називають їм число (20 - для 1-го варіанту; 30 - для другого). Ті, в свою чергу, називають наступне число до даного і т.д. Виграє той ряд, який швидше і правильно заршить лічбу.
2.	Утворення і назви чисел від 85 до 100. Складання виразів на дві дії.	Гра „Знайди пару”. Учитель прикріплює на дошці картки - пари прикладів з однаковими результатами. Учні знаходять і з'єднують стрілками ці пари прикладів. 11 - 3 13 - 9 4 + 8 14 - 5 18 - 9 15 - 7 11 - 7 6 + 6
3.	Знаки „більше”, „менше”. Порівняння виразів і чисел із застосуванням знаків „більше” і „менше”. Сантиметр.Дециметр. Вимірювання метром.	Творча робота. Порівняй приклад і число. Назви найбільшу суму та найменшу різницю двох чисел (>,< чи =). 9 + 4 12 8 + 5 13 11 - 7 3 12 - 6 7
4.	Закріплення випадків додавання і віднвмання, пов'язання із нумерацією чисел. Прямий кут. Задачі на знаходження третього додаванка.	Гра „Хто швидше „допливе” до берега? 20 -1 +5 -2 -4 +8 -3 21 -1 -9 +3 -7 +6 -2
5.	Додавання і віднімання чисел другого розряду (круглих десятків). Розв'язування простих і складених задач.	Розгадування ребусів. И А О Б К Р С Л У Т В Н 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 20 + 2 -01 = 7 + 3 + 8 = 1 +9 + 7 = 15 + 1 - 6 = 20 - 10 + 4 = (Нулик).
6.	Додавання і віднімання чисел другого розряду (круглих десятків). Розв'язання простих і складених задач.	Творча робота. Гра „Лабіринт”. - Діти, Нулик пропонує вам погратися. Хто швидще добереться до числа 100? Сума чисел, записаних біля воріт, через які проходить шлях, має дорівнювати числу, записаному всередині кола. 10 40 50 100 70 30 Відповідь: 1) 30 + 70 =100 2) 40 +10 +50 =100 Учні, які знайшли шлях, піднімають сигнальні картки.
7.	Розв'язування прикладів і задач на додавання і віднімання круглих десятків. Задачі на знаходження третього доданка.	Розв'язування прикладів із завданням. Гра „Хмаринки”. - Щоб нашій подорожі не перешкоджав дощик, зберемо краплинки і складемо приклади. СУМА РІЗНИЦЯ 40 50 90 80 100 30 20 20 50 10 60 70

Таблиця 3

Слово. Українська мова. 2 клас.

№ п/п	Тема уроку	Способи ігрової діяльності
1.	Слова, які відповідають на питання хто? що?	Списування із завданням. Завдання Незнайка. - У лісовій школі Незнайкові дали завдання скласти речення із розсипаних слів. Він склав і просить вас перевірити, чи правильно він виконав завдання. (Виставляються картки зі словами.) у сонечко небі сяє - Це речення? (Ні.) - Чому ці слова не складають речення? (Не виражена думка, слова не пов'язані між собою.) - Про що говориться у реченні? (Про сонечко.) - Що говориться про сонечко? (Сяє.) - Назвіть головні слова у реченні. (Сонечко сяє.) - Які ще речення можна скласти з цих слів? (У небі сяє сонечко. Сяє у небі сонечко). - Запишіть це речення у свої зошити.
2.	Слова, що означають назви предметів.	Гра „Метаграми”. а) На неї птах сідає, вона його гойдає, а Г на Б змінить - звірятком стане вмить. (Гілка - білка.) б) З В його у полі, в лісі, Юний друже, стережися. З Ш він зовсім не страшний, З нього що завгодно ший. (Вовк - шовк.) - На які питання відповідабть слова-відгадки? - Що означають ці слова? (Назви предметів.)
3.	Закріплення знань про вживання великої букви при написанні імен, по батькові та прізвищ.	Творче завдання. Гра „Відгадай слово”. С 3 Ж (СТРИЖ) МІ 100 (МІСТО) 40 а (СОРОКА) 7 ` Я (СІМ'Я) - Склади з одним із цих слів речення.
4.	Слова, близькі за значенням. Опис тварин.	Творча гра „Впізнай тваринку”. - Подумайте, про яких тварин так говорять. Сірий, косий, вухатий, боягузливий - це... (зайчик). Руденька, прудка, оченята як намистини - це... (білочка). Маленька, сіренька, хвостик як шило - це... (мишка). Високий, прудкий, має гарну гриву - це... (кінь). -Подумайте, а що ви можете ще розказати про цих тваринок?
5.	Велика буква у кличках тварин.	Гра „Впіймай велику букву”. Знахідка Володя йшов стежиною і побачив зайчика. Хлопчик упіймав його і поніс додому. У Володі була собака Бровко і котик Мурчик. Вони подружилися із зайчиком Вуханчиком.
6.	Закріплення знань про вживання великої букви при написанні імен, по батькові, прізвищ)	Творча гра. - Доберіть загальну назву до кожної групи слів. Андрій, Софія, Олександр, Богдан - ... (імена людей). Євгенович, Павлівна, Васильович, Юріївна -... (по батькові). Зірка, Лайка, Дружок, Рекс -... (клики тварин). Головко, Возна, Максименко, Олійник -... (прізвища). - Складіть і запишіть речення з одним словом третього рядка.
7.	Велика буква у назвах міст, сіл, вулиць, річок.	Гра „Знайди зайве слово”. А)Донецьк, Дніпро, Львів, Київ, Одеса. Б) Дунай, Десна, Полтава, Дністер, Рось. В) Пушок, Сірко, Рекс, Дружок, Чернівці. Г) Микола, Оксана, Леонід, Петренко, Софія.
8.	Вправи на вживання великої букви у назвах міст, сіл, вулиць, річок.	Творче завдання „Збери слово”. За ка Чер по нів ріж Ка жя си (Запоріжжя, Черкаси, Канів). - Що означають ці слова? - На берегах якої річки розташовані ці міста? (Дніпро)

Отже, до кожної теми уроку, з будь-якого предмету, можна підібрати гру, яка б покрщувала сприймання дітьми навчального матеріалу, та сприяла зміцненню знань учнів.

2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження

У процесі експериментального дослідження проводилися контрольні заміри рівнів навчальних досягнень учнів.

Для визначення впливу експериментальної методики навчання на якість знань, умінь і навичок учням других класів були запропоновані такі завдання з математики по темі „Нумерація чисел 21-100”.

Мета. Перевірити, як учні засвоїли знання нумерації чисел першої сотні; обчислювальні навички, вміння розв'язувати задачі, знаходити числові значення буквених виразів.

1. Математичний диктант (для обох варіантів).

а) Записати цифрами числа:

двадцять три, сімдесят один, сорок чотири, дев'яносто, сто, шістдесят п'ять;

б) записати наступне число до числа 29;

в) записати число, яке містить 7 дес.6 од.;

г) записати всі числа другого десятка.

Варіант 1

2. Обчислити.

67 - 1 59 + 1 20 + 30 +20

40 + 1 8 +60 60 - (30 +10)

92 - 2 34 - 30 80 - (40 +20)

3. Задача. У трьох коробках 60 олівців. У першій коробці 10 олівців, а в другій - 20. Скільки олівців у третій коробці?

4. Знайти різницю 50 - а, якщо а = 30.

Варіант 2

2. Обчислити.

69 +1 50 + 1 40 + 20 + 30

90 - 1 66 - 6 80 - (50 +10)

40 +7 23 - 20 60 - (10 + 40)

3. Задача. У трьох бідонах 40 л молока. У першому бідоні 10 л, в другому - 20 л. Скільки літрів молока у третьому бідоні?

4. Знайти суму 40 + а, якщо а = 20.

Результати виконання даної контрольної роботи представлені у таблиці 4.

Таблиця 4

Результати виконаної контрольної роботи по темі: „Нумерація чисел 21-100”

Класи	Рівні навчальних досягнень учні
	Високий	Достатній	Середній	Початковий
Експериментальні класи	7	59	20	4
Контрольні класи	8	43	41	8

Дані таблиці свідчать про те, що учнів експериментальних класів мають міцніші знання, ніж учні контрольних класів. 17% і 59% учнів експериментальних класів виконали завдання на високому і достатньому рівнях, що 9% і 16% більше, ніж у контрольних класів.

З української мови по темі „Слово” для контрольного зрізу було запропоновано такі завдання:

Мета. Перевірити знання учнів про текст, речення, їх види; закріпипити знання учнів про слова. Удосконалювати навички встановлення зв'язку слів у реченні; розвивати вміння аналізувати, узагальнювати; виховувати любов до тварин, до природи.

В - 1

1. Запишіть два слова-привітання.

2. Прослухайте текст. Визначте його тип (розповідь, опис, міркування).

Росла на грядці капуста. Була вона велика, кругла, біла. Сто одежинок мала на собі. Листочки у неї соковиті, солодкі.

3. Прослухайте речення. Перебудуйте його так, щоб утворилося спонукальне речення. Запишіть його.

Хлопчик врятував пташеня.

4. Прослухайте речення. Випишіть з нього головні слова.

Земля вкрилася пухнастим снігом.

В - 2

1. Запишіть два слова-прощання.

2. Прослухайте текст. Визначте його тип (розповідь, опис, міркування).

Холодно взимку зайчику.

Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Сніг проти місяця виблискує.

Сердитий вітер з яру повіває.

Сів зайчик під кущем, простяг лапки до місяця, просить:

- Місяцю любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще сонечка чекати.

За В.Сухомлинським

3. Прослухайте речення. Перебудуйте його так, щоб утворилося спонукальне речення. Запишіть його.

Діти повісили на деревах годівнички..

4. Прослухайте речення. Випишіть з нього головні слова.

Андійко прочитав цікаву книжку.

Результати виконання даної контрольної роботи представлені на діаграмі 1.

Діаграма 1

Як видно з діаграми, краще справилися із завданням учні експериментального класу, ніж контрольного. На високий рівень в експериментальному класі виконали завдання 22% учнів, що на 11% більше, ніж у контрольному. Кількість учнів, що виконали завдання на достатній рівень, в експериментальному класі становить 62%, а у контрольному - 49%. У контрольному класі 33% учнів виконали завдання на середній рівень і 7% на початковий, а в експериментальному - відповідно 15%, а на початковому рівні - жоден учень.

Таким чином, результати експериментального дослідження пітвердили правильність сформульованої нами гіпотези нашого дослідження.

Висновки

Розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням - із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки.

Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального "Я". Важливим стає таке завдання для вчичелів початкових класів та вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання так і в позаурочний час.

У процесі констатувального експерименту нами проаналізовано навчальні посібники для вчителів початкових класів з метою визначення використання ігор для підвищення ефективності навчального процесу. Ми з'ясували, що у посібниках недостатньо звернуто увагу на способи ігрової навчальної діяльності учнів. Також проаналізовано передовий педагогічний досвід вчителів початкових класів з даної проблеми, проведено анкетне опитування вчителів та аналіз відвіданих уроків. Результати аналізу дають можливість константувати, що вчителі час від часу використовують окремі ігри (дидактичні, сюжетно-рольові). Проте широкого вибору ігор ми не спостерігали.

Аналіз передового педагогічного досвіду роботи вчителів початкових класів, навчально-методичної літератури для вчителів показав, що проблема використання ігор з метою підвищення ефективності навчального процесу у початковій школі знайшла в основному належне відображення. Але в масовому педагогічному досвіді ця проблема не знайшла належного розв'язання.

У процесі ігрової діяльності молодших школярів необхідно враховувати такі психологічні особливості, як увага, мислення, пам'ять, сприймання, уява. Ці особливості сприятимуть підвищенню навчальних досягнень молодших школярів.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури нами виділено такі способи ігрової діяльності молодших школярів, як дидактична гра, творчі ігри, творчі завдання, творча робота, списування із розв'язуванням різних завдань, розгадування ребусів.

Врахування наведених способів сприятиме підвищенню ефективності навчального процесу, підтримуватиме активний стан школярів на всіх етапах навчального пізнання.

На основі аналізу матеріалів констатувального експерименту розроблена методика формувального експерименту, який проводився на уроках математики та української мови. Нами використовувалися різні способи ігрової діяльності молодших школярів.

У процесі експериментального дослідження проводилися контрольні заміри рівнів навчальних досягнень учнів. Результати виконаної крнтрольної роботи з математики свідчать про те, що учні експериментальних класів мають кращі знання, ніж учні контрольних класів, а результати контрольної роботи з української мови також показали, що успішніше справилися з завданням учні експериментального класу.

Отже, результати експериментального дослідження підтвердили правильність сформульованої нами гіпотези дослідження.

Список використаних джерел

1. Адруховець Л. Ігрова педагогіка // Завуч.. - 2004. - № 1 (187). - С.6-16.

2. Артемова Л. Вчись граючись. - Тернопіль, 1995. - 118 с.

3. Букатов В. Коли гра на користь // Дитячий садок. - 1999. - Ч.17, трав. - С.6.

4. Ватаманюк Г. Інтелектуальна гра як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності старших дошкільників та молодших школярів // Початкова школа. - 2008.- № 6. - С.40-43.

5. Ващенко Г. Роль ігрової діяльності у навчанні // Ващенко Г. Загальні методи навчання. - К., 1997. - С.366-380.

6. Виготський Л.С. Проблеми дитячої психології. - Сакт-Петербург: Союз, 1997. - 224 с.

7. Виховання естетичної чуйності до природи у процесі гри // Початкова школа. - 1996. - № 4. - С.53-54.

8. Воробйова С. Дидактичні ігри в процесі навчання // Рідна школа. - 2002.- №5.- С. 46-49.

9. Галкін С. Організація ігрової діяльності на уроці // Завуч. - 2004. - № 30 (216). - С.9; - 2005. - № 2 (224). - С.17-20.

10. Гриб Д.М. Гра у навчанні шестиліток // Початкова школа. - 1985. - № 2. - С. 54-56.

11. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1998. - 376 с.

12. Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. - 2002. - № 6. - С. 18.

13. Данько Н. Гра в процесі викладання курсу „Світ мистецтва” // Початкова школа. - 2008. - № 2. - С.25-27.

14. 99 методичних знахідок // Завуч. - 2004. - № 33 (219). - вкладка. - С.1-11.

15. Дидактична гра (Форми навчання у школі): Книга для вчителя / За ред. Ю.І.Мальованого. - К., 1992. - С.89-104.

16. Дидактичні ігри // Початкова школа. - 1997. - № 9. - С. 49-50.

17. Дон О. Дидактичні ігри в навчально-виховному процесі // Шкільний світ. - 2001. - № 35 (115). - С.2.

18. Дон О. Про дидактичні ігри // Завуч. - 2001. - № 23-24 (101-102). - С.31-35.

19. Ельконін Д.Б. Психологія гри. - М., „Педагогіка”, 1978. - 304 с.

20. Ельконін Д.Б. Психологічні питання дошкільної гри // Вікова і педагогічна психологія. - М., 1992. - С.63-78.

21. Єсирєва Л.А. Навчатися граючись // Початкова школа. - 1988. - №.10. - С.45-47.

22. Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні // Рідна школа. - 2000. - № 4. - С. 63-64.

23. Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі ігрової діяльності // Рідна школа.. - 2000. - № 3. - С. 37-39.

24. Заброцька С.Т. Уроки читання. 2 клас. Посібник для вчителя. - Тернопіль: Навч.Книга-Богдан, 2005. - 288 с.

25. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2008. - 112 с.

26. Зірка О. Розвиток інтелектуально-пізнававльної сфери школярів через гру: Корекційно-розвивальна програма // Початкова освіта. - 2007. - № 7 (391). - Вкладка у газету.

27. Зевако В,. Непийвода С. Цікаві завдання на уроках читання. Посібник для вчителя. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 128 с.

28. Ігрові проблемні ситуації // Початкова школа - 1996. - №7. - С. 27-28.

29. Ігри та ігрові вправи з дітьми шестирічного віку / За ред.С.Г.Коваленко - К.: Рад.школа, 1987. - 144 с.

30. Калінченко І. Значення дидактичних ігор для розвитку пізнавального інтересу // Початкова освіта. - 1999. - № 17. - С.5.

31. Карабаєва І., Ладивіз С. Уява народжується в грі // Дошкільне виховання. - 2007. - № 10. - С.4-8.

32. Качеровська Т. Теоритичні основи застосування ігрового проектування у вітчизняній педагогіці. Історичний аспект // Вища школа. - 2005. - № 2. - С.58-63.

33. Кобевка А. Використання ігор на уроках в 1 класі з метою забезпечення наступності між дошкіллям та початковою ланкою освіти // Початкова школа. - 2006. - № 7. - С.1-4.

34. Коберник О., Коберник Т. Активізація навчально-пізнавальної діяльносгі школярів // Рідна школа.. - 1999. - № 1. - С. 55-80.

35. Коменський Я.А. Велика дидактика // Зібрання педагогічних творів.- М., 1982. - 200 с.

36. Копилов С. Навіщо шестирічним потрібна гра? // Дошкільне виховання. - 2006. - № 9. - С.12-14.

37. Котирло В. Психологія гри // Дошкільне виховання. - 1968. - № 8. - С.3-8.