Розглядаючи властивості оксиду вуглецю (II), необхідно відзначити його токсичну дію на живі організми. При цьому СО зв'язується з гемоглобіном крові, перетворюючи його в карбоксигемоглобін. У результаті гемоглобін втрачає здатність зв'язати і переносити кисень; настає кисневе голодування, і людина гине від задухи. Під час ВВВ фашисти використовували цю властивість СО для масового знищення радянських громадян в машинах - " душогубках ". При взаємодії СО з хлором отримують фосген COCl₂ - сильне ОВ задушливого дії.

При повторенні властивостей сполук азоту слід повідомити, що нітрат амонію служить для виробництва вибухових речовин - амонітів, до складу яких входять ще й інші вибухові нітросполуки, а також горючі добавки. Наприклад, до складу амонію входить трінітротолул і порошкоподібний Алюміній. Основна реакція, яка відбувається при вибуху:

3NH₄NO₃ + 2Аl = 3N₂ ^ + 6H₂O + Al₂O3 + Q

Висока теплота згорання Аl підвищує енергію вибуху. Нітрат Алюмінію в суміші з тринітротолуолом (толом) дає вибухову речовину аммотол. Більшість вибухових сумішей містять у своєму складі окислювач (нітрати Ме або амонію тощо) і пальне (дизельне паливо, алюміній, деревну муку).

Розглядаючи застосування нітратів, можна заслужити повідомлення учня про історію відкриття і застосування чорного, або димного пороху - вибухової суміші нітрату калію з сіркою і вугіллям. Реакція горіння димного пороху:

2KNO₃ + 3C + S = N₂ ^ + 3СО₂ + K₂S + Q

Два продукту реакції - гази, а сульфід калію - тверда речовина, що утворить після вибуху " дим ". Джерело кисню при згорянні пороху - нітрат калію. Якщо посудину, наприклад - запаяна з одного кінця труба, закритий рухомим тілом - ядром, воно під напором порохових газів викидається. У цьому виявляється метальна дія пороху. А якщо стінки посудини, в якому знаходиться порох, недостатньо міцні, то посудину руйнується під дією порохових газів на дрібні осколки, які розлітаються навколо з величезною кінетичної енергією. Це бризантне дію пороху.

Шість століть тривало панування чорного пороху у військовій справі. За такий тривалий термін його склад практично не змінився, змінювався лише спосіб виробництва. Тільки в середині минулого століття замість чорного пороху стали використовувати нові вибухові речовини з більшою руйнівною силою. Вони швидко витіснили чорний порох з військової техніки. Тепер він застосовується в якості вибухової речовини в гірничій справі, в піротехніці (ракети, феєрверки), а також як мисливський порох.

Хлор відіграє важливу роль в життєдіяльності організму. Хлориди крові і сечі беруть участь у забезпеченні кислотно-лужної рівноваги, у підтримці водно-сольового балансу організму, входять до складу соляної кислоти шлункового соку. Влітку з посиленням водно-сольового обміну і збільшенням потовиділення відрізняється підвищене виділення хлоридів з потім і зменшення його вмісту в крові та сечі. Добре відомо, що щоденна потреба в хлориді натрію у дітей та підлітків становить 8-10 м.

Фізіологічна роль фтору полягає в активній участі його в процесі розвитку зубів, у формуванні дент і зубної емалі. Істотне значення набуває фтор при процесах кісткоутворення, надає нормалізуючий вплив на фосфорно-кальцієвий обмін. При надмірному надходженні F в організм розвивається захворювання флюороз, а при недостатньому - зубний карієс.

Характеризуючи йод як важливий біомікроелемент, що володіє високою біологічною активністю і надходить в організм разом з харчовими продуктами, слід зазначити, що з ним, зокрема, пов'язується виникнення зобної хвороби. При недостатньому надходженні йоду з їжею виникають серйозні порушення функцій щитовидної залози і розвивається ендемічна зобна хвороба. Добова потреба організму в йоді становить 100-150 мкг, що можна забезпечити споживанням йодованої солі.

Слід розкрити і антибактеріальну дію йоду, застосування його в медичній практиці як знезаражувального кошти.

Висновки

Пізнавальна активність впливає на становлення особистості студента, на його ставлення до самого себе, до інших людей, до виробництва. Водночас пізнавальна активність є основою для формування у студентів готовності до особистого самовизначення в подальшій професійній діяльності. Сформована пізнавальна активність є найважливішою умовою успішності навчання студентів, що характеризує ставлення до змісту і процесу навчання, прагнення до ефективного оволодіння знаннями, вміннями, навичками, мобілізацію морально-вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальних цілей, формування умінь отримувати естетичну насолоду від їхніх досягнень.

Розвиток пізнавальної активності сприяє формуванню позитивного ставлення до теоретичного знання, до навчальної та професійної діяльності, засвоєння практичних умінь, формуванню професійно - особистісних якостей учнів, їхньої мотиваційної, когнітивної та організаційної готовності до професійної самоосвіти, створення основи для розвитку індивідуального стилю професійної діяльності, що сприяє забезпеченню професійної мобільності майбутнього фахівця.

Хімія має багато міжпредметних зв'язків із суміжними дисциплінами, особливо з природничими науками. Для того, щоб гармонійно і повноцінно розвивати студента, а також зацікавити його у матеріалі, слід використати ці між предметні зв'язки для підвищення пізнавальної активності.

Таким чином, при систематичному використанні міжпредметних зв'язків в учнів:

- Формується інтерес до предмета.

- Учні привчаються шукати зв'язок хімії з життям, що спонукає їх користуватися додатковими джерелами інформації.

- Підвищується рівень знань.

- Удосконалюються навички самоосвіти.

- Формується діалектико - матеріалістичний світогляд.

Була показана можливість використання міжпредметних зв'язків в процесі викладання загальної та неорганічної хімії для підвищення пізнавальної активності студентів-екологів 1 курсу.

Список літератури

1. Абдулина О.А. Формирование умений и навыков самостоятельной работы у студентов педвузов в процессе изучения педдисциплин: Сборник научных трудов МПГИ им. Ленина. М., 1980. 155 с.

2. Авдеев А.П. Влияние дифференцированного подхода к учащимся в процессе обучения на развитие у них стремления к самообразованию // Формирование у учащихся стремления к самообразованию. Волгоград: ВГПИ, 1976 г. С. 43-49.

3. Академик В. Большаков. Будущее экологии - разработка системы сохранения и управления жизнью на Земле // "Наука и жизнь"-2005г.-№12-с.28-29.

4. Астафьева, Людмила Сергеевна. Экологическая химия [Текст] : учебник для сред. проф. образования / Астафьева Л.С. - М. : Академия, 2006. - 223 с.

5. Ахметов Н.С. Общая и неорганическая химия.- М.: Высшая школа, 2005. - 679с.

6. Бабаджанян С.В., Монахов В.М. Межпредметные связи естественно-математических дисциплин на факультативных занятиях.-Сов.педагогика, 1970, № 10, с.36-43.

7. Бабанский Ю.К. Как оптимизировать процесс обучения. М., 1987.

8. Бабанский Ю.К. Личностный фактор оптимизации образования // Вопросы психологии. 1984. №1. С. 51-57.

9. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 192 с.

10. Биосфера. Мысли и наброски. Сборник научных работ В.И. Вернадского. - М.: Издательский Дом "Ноосфера", 2001.-244с.

11. Богдановский, Григорий Андреевич. Химическая экология [Текст] : Учеб. пособие по направлению "Экология и природопользование", спец. "Экология" / Богдановский Г.А. - М. : Изд-во МГУ, 1994. - 238 с.

12. Бокова Т.И., Кусакина Н.А., Юсупова Г.П. Основы экологической химии: Учебное пособие/Мин-во с/х РФ, НГАУ - Новосибирск, 2003

13. Бондаревский В.Б. Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию. М.: Просвещение, 1985. 144 с.

14. Бордовская Н.В., Даринская Л.А., Костромина С.Н. Современные образовательные технологии. М.: Кнорус, 2011.

15. Борисенко Н.Ф. Об основных межпредметных связях. Сов.педагогика, 1971, № II, с.24-32.

16. В.Н. Назаренко "Экологизация курса химии: от темы к теме", МГУ им. В.И. Ленина, "Химия в школе", № 3, 1994 г.

17. Вереснева Е.В. Современные технологии обучения химии. М., 2004.

18. Воробьев Г.В. Межпредметные связи в процессе обучения.

19. Газман О.С., Харитонова В.Е. В школу с игрой. М.: Просвещение, 1991;

20. Глинка Н.Л. Общая химия. - Л.: Химия, 1987. - 702 с.

21. Гузей Л.С., Кузнецов В.Н., Гузей А.С. Общая химия. - М.: Изд. МГУ, 1999. - 333 с.

22. Гусакова, Н.В. Химия окружающей среды [Текст] : учеб. пособие для вузов [по эколог. и химико-эколог. спец.] / Гусакова Н.В. - Ростов н/Д : Феникс, 2004. - 185 с.

23. Зайцев О.С. Методика обучения химии. М., 1999.

24. Исидоров, Валерий Алексеевич. Экологическая химия [Текст] : Учеб. пособие для вузов по спец. "Охрана окружающей среды и рациональное использование природных ресурсов" / Исидоров В.А. - СПб. : Химиздат, 2001. - 303 с.

25. Казаренков В.И. Основы педагогики: интеграция урочных и внеурочных занятий школьников: Учебное пособие. М.: Логос, 2003. 96 с.

26. Карапетьянц М.Х., Дракин С.И. Общая и неорганическая химия. - М.: Химия, 2006.- 632 с.

27. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике. Рига, 1998.

28. Ковалевский И. Организация самостоятельной работы студента // Высшее образование в России №1, 2000, с.114-115.

29. Колесецкая, Галина Ивановна. Экологическая химия в вопросах и ответах [Текст] : учеб. пособие для вузов по спец. - химия / Колесецкая Г.И., Лесовская М.И. - Красноярск: КГПУ, 2004. - 113 с.

30. Коттон Ф., Уилкинсон Дж. Основы неорганической химии. - М.: Мир, 1979. - 677 с.

31. Крестов Г.А. Теоретические основы неорганической химии. - М.: ВШ, 1982. - 295 с.

32. Кузнецова Н., Васильева П. Обучение химии. С.-Пб.: КАРО, 2003.

33. Кумачев, Анатолий Иванович. Глобальная экология и химия / А.И. Кумачев, Н.М. Кузьменок. - Минск: Университетское, 1991. - 182,[2] с. : ил.; 20 см. Библиогр.: с. 182-183 (25 назв.).

34. Леенсон И. Занимательная химия. М.: Росмэн,1999.

35. Максимова В.Н. Межпредметные связи в процессе обучения. - М.: "Просвещение", 1988.

36. Маркович Данило Ж. Социальная экология. - М.: изд-во РУДН, 1997.

37. Н.Ф. Реймере "Охрана природы и окружающей человека среды", Москва, "Просвещение", 1992 г.

38. Назаренко, В.М. Экологическая компонента в школьном курсе химии [Электронный ресурс] / В.М. Назаренко // Химия. - 2006. - № 23. - Режим доступа: http://him.lsеptеmbеr.ru/articlе.php/. - Загл. с экрана.

39. Некрасов Б.В. Основы общей химии. - М.: Химия, 1973.- т. 1,2.

40. Некрасов Б.В. Основы общей химии. В 3-х т. - М.: Химия, 1967. - 518 с. (т.1); 1968. - 399 с. (т.2); 1970. - 415 с. (т.3).

41. Неорганическая химия в 3-х томах. Под ред. Ю.Д. Третьякова. М., Академия, 2004

42. Никольский А.Б., Суворов А.В., Химия. 2001. СПб: Химиздат.

43. Орлов, Дмитрий Сергеевич. Экология и охрана биосферы при химическом загрязнении [Текст]: Учеб. пособие для химич., химико-технологич. и биологич. спец. и напр. вузов / Орлов Д.С., Садовникова Л.К., Лозановская И.Н. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Высш. шк., 2002. - 334 с.

44. П.Ф. Буцкус "Химия и охрана окружающей среды", "Химия в школе" № 6, 1985 г.

45. Радкевич В.А., Экология: Учебник. - 3-е изд., переработано и дополнено - Мн.: Высшая Школа, 1997.

46. Реми. Курс неорганической химии. - М.:Мир, 1966

47. Смолкин А.М. Активные методы обучения. М.: Просвещение, 1991.

48. Стась Н.Ф. Справочник по общей и неорганической химии. - 2000 - 2006. - 73 с.

49. Стась Н.Ф., Плакидкин А.А., Князева Е.М. Лабораторный практикум по общей и неорганической химии. - 2007.

50. Степин Б.Д., Цветков А.А. Неорганическая химия.- М.: Высшая школа, 2005.

51. Суворов А.В., Никольский А.Б. "Общая химия". Учебник для ВУЗов. СПб: "Химия", 1997, 624 с.

52. Суворов А.В., Никольский А.Б.. Вопросы и задачи по общей химии. 2002. СПб: Химиздат. 304 с.

53. Тарасова, Наталия Павловна. Химия окружающей среды: Атмосфера: учеб. пособие для вузов по напр. "Экология и природопользование" / Тарасова, Наталия Павловна, Кузнецов, Владимир Алексеевич. - М. : Академкнига, 2007. - 228 с. - Библиогр.: с. 228.

54. Угай Я.А. Общая и неорганическая химия. - М.: Высшая школа,2007.- 526 с.

55. Уткин, А.В. Ролевые игры как средство экологического образования будущих учителей [Текст] : авторсф. дне.... канд. псд. наук/ АВ. Уткин. --Москва: Ин-т развития личности РАО, 1996.-- 18 с.

56. Учителю химии о внеклассной работе / Сост. А.Х. Гусакова, А.А. Лазаренко. М.: Просвещение, 1998.

57. Хаускрофт К., Констебл Е. Современный курс общей химии (в 2х томах), М. Мир, 2002.

58. Химия. 10 класс: Настольная книга учителя / О.С. Габриелян, И.Г. Остроумов. - М.: Дрофа, 2004.

59. Чернобельская Г.М: Теория и методика обучения химии. М.: Дрофа, 2010.

60. Чибисова, Н.В. Экологическая химия [Текст] / Н.В. Чибисова. - Калининград: Калининградский государственный университет, 1998.-- 113 с.

61. Ширшина Н.В. Химия для гуманитариев. 10,11 классы: элективный курс- Волгоград: Учитель, 2007.

62. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе: Учебное пособие для студентов. М.: Просвещение, 1999г.

63. Щукина Г.И. Педагогическая проблемы формирования познавательного интереса учащихся. - М.: Педагогика, 1998. - 203с.

64. Экологическое образование и воспитание учащихся средствами предмета химии", Киров, 1990 г.

65. Энгельс Ф. Диалектика природы. - Маркс К., Энгельс Ф., соч. 2-е изд., т.20, с.343-626.

66. Яншин А.Д. Научные проблемы охраны природы и экологии. // Экология и жизнь - 1999 - №3.

Размещено на Allbest.ru