Управління навчальним закладом як середовищем інтелектуального розвитку особистості

Водночас проблеми й обмеження цієї технології навчання, базованої на принципі конструктивізму в психології (відповідно до концепції інтелектуального розвитку Ж. Піаже), обумовлені характером діяльності учнів, який не регулюється, бо здійснюється через систему ігрових дій користувача зі змістом предметного середовища. Тому актуальною в розробленні цих технологій навчання залишається проблема перетворення ігрової мотивації.

Об'єднання шкіл і установ освіти в інформаційну мережу забезпечує розв'язання проблеми обміну оперативною інформацією між органами керування освітою й освітніми установами (накази, довідки, статистичні дані тощо).

Стрімкий розвиток новітніх технологій, перехід більшості галузей виробництва, науки і освіти в Україні на інноваційний шлях розвитку висуває однією з пріоритетних задачу підвищення рівня опанування інформаційних технологій студентами усіх спеціальностей і напрямків підготовки, набуття знань і навичок, які б сприяли зростанню їх професійного рівня у практичній діяльності. Проте в останні роки як в Україні, так і в усіх пострадянських державах, спостерігається негативна, на наш погляд, тенденція отримання вузькоспеціалізованої освіти, про що свідчать чинні навчальні плани і програми з окремих дисциплін. Ця тенденція обумовлена низкою причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, однією з яких є недостатній рівень загальної інформаційної культури студентів. Не секрет, що основним джерелом інформації при підготовці курсових і дипломних робіт багатьма студентами є мережа Internet, якість якої у багатьох випадках дуже сумнівна, що не сприяє творчій роботі та не відповідає вимогам сьогодення. В той же час інші джерела інформації лишаються поза увагою через непідготовленість студентів до користування ними, зокрема пошук місцезнаходження ґрунтовних наукових і навчальних матеріалів на паперових носіях через електронну мережу, здійснення патентного пошуку і т. ін. Ця проблематика розробляється як спеціалістами з інформаційних технологій, так і освітянами-практиками. Причиною цього є недостатність у розробленні теорії і узагальнення досвіду з інформаційної культури як серед студентства, так і суспільства в цілому.

Останнім часом навчальних закладах все частіше і частіше вимовляється і повторюється слово якість. У наукових колаах, в управлінських і методичних структурах формуються концепції якості освіти, визначаються підходи і показники, ставиться питання про критерії якості. В освітніх установах освоюється моніторинг навчаємості і навченості учнів як одна з технологій оцінки якості. З поняттям «якість освіти» сьогодні намагаються працювати всі: і вчені, і методисти, і практики. При цьому саме інтелектуальний розвиток учнів є базовою основою забезпечення такої якості, оскільки пізнавальна активність та самостійність учнів (а відтак, і достатня навченість) без нього неможлива.

Спроби модернізації педагогічної технології пов'язані з комп'ютеризацією освітньої сфери, яка обумовлює виникнення якісно нових технологій, вносить суттєві зміни в навчально-виховну діяльність, значно підвищує її результативність і дає змогу докорінним чином змінити підхід до навчання. Упровадження комп'ютерної техніки призводить до суттєвої зміни традиційних способів організації навчально-виховного процесу. Комп'ютер є засобом організації спільної діяльності вчителя й учнів, учнів між собою і забезпечує форми їх взаємодії.

Якість освіти буде підвищуватись, якщо в діяльність педагогів та керівників освітніх закладів активно впроваджувати нові інформаційні технології з використанням сучасної комп'ютерної техніки. Комп'ютер став незамінним приладом обробки і перетворення найрізноманітнішої інформації. Бурхливо розвиваються інформаційні комп'ютерні технології, отже сучасний викладач повинен вміти не тільки сам використовувати комп'ютер в повсякденному житті, а й показати роль комп'ютерної техніки та нових інформаційних технологій при вивченні спеціальних предметів. Отже, нашою метою є - проаналізувати ефективність використання нових інформаційних технологій для підвищення якості освіти у навчальних закладах в сучасних умовах.

Під інформаційною технологією в одних випадках розуміють спосіб і засоби збору, обробки і передачі інформації для отримання нових відомостей про об'єкт, що вивчається, в інших сукупність знань про способи і засоби роботи з інформаційними ресурсами. За визначенням академіка В.Н. Глушкова всі педагогічні технології є інформаційними, оскільки навчально-виховний процес не можливий без обміну інформацією між педагогом і студентом. Проте в сучасному розумінні інформаційна технологія навчання - це педагогічна технологія, що застосовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо і відеотехніку, комп'ютери, телекомунікаційні сіті) для роботи з інформацією. І значення інформатизації освіти полягає в створенні як для педагогів, так і для студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної та наукової інформації. Будь-які методики або педагогічні технології описують, як переробити і передати інформацію, щоб вона була найкращим чином засвоєна тими, що навчаються. Тобто будь-яка педагогічна технологія це - інформаційна технологія. Коли ж комп'ютери стали настільки широко використовуватися в освіті, що з'явилася необхідність говорити про інформаційні технології навчання, з'ясувалося, що вони давно фактично реалізуються в процесах навчання, і тоді з'явився термін «нова інформаційна технологія навчання» .

На думку Матроса Д.Ш., головне в НІТ - це комп'ютер з відповідним технічним і програмним забезпеченням, звідси і визначення: нові інформаційні технології навчання - процес підготовки і передачі інформації особі що навчається, засобом здійснення якого є комп'ютер. Такий підхід відображає, як було відзначено вище, первинне розуміння педагогічної технології, як застосування технічних засобів в навчанні. Суть сучасного підходу укладена в ідеї максимально можливої керованості роботи ВУЗу, перш за все його основної ланки - процесу навчання.

Таким чином, на чолі стає процес навчання зі своїми особливостями, а комп'ютер - це могутній інструмент, що дозволяє вирішувати нові, раніше не вирішені, дидактичні задачі. Як ми вже відзначали, в освіті «педагогічна технологія» і «інформаційна технологія» - це в певному значенні синоніми. Лернер А.Я. вважає, що саме впровадження НІТ зумовлює отримання необхідної управлінської інформації, яка має не усереднений, а індивідуально-особовий характер, дозволяє побачити просування кожного студента в процесі навчання. З впровадженням НІТ пов'язано більш широке розуміння управління навчання, усвідомлюване не тільки як управління закладом у цілому, але і управління процесом навчання кожного хто вчиться. При цьому суб'єктами управління виступають вже не тільки керівники закладів, але і викладач, і сам учень. Йдеться про кібернетичний підхід до управління навчанням, коли під управлінням розуміється така дія на об'єкт (процес), яке вибране з безлічі можливих дій з урахуванням поставленої мети, стану об'єкту (процесу) його характеристик і веде до поліпшення функціонування або розвитку даного об'єкту, тобто до наближення до мети.

Управляти якістю освіти з використанням НІТ неможливо, якщо в навчальному закладі немає достатньої кількості необхідної комп'ютерної техніки. Тому керівникам необхідно звернути особливу увагу на інформатизацію і комп'ютеризацію навчального закладу.

У концепції національної програми iнформатизацiї сутність iнформатизацiї системи освіти трактується як упорядкована сукупність взаємопов'язаних організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-методичних, науково-технічних, виробничих, управлінських процесів, спрямованих на задоволення освiтнiх iнформацiйних обчислювальних і телекомунiкацiйних потреб учасників навчально-виховного процесу, на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм i змісту навчально-виховного процесу шляхом впровадження комп'ютерних методів навчання й тестування.

Як зазначає Хриков Є.М., якщо узагальнити рiзнi точки зору на iнформатизацiю навчального закладу, то можна сказати, що бiльшiсть науковцiв звертає увагу на таку функцію, як підтримка управлiнських рiшень. Дiйсно, iнформацiйнi технології дозволяють пiдвищити ефективнiсть усiх складових процесу розробки та реалізацї управлiнського рiшення: отримання необхiдної iнформацiї, розробка управлiлського рiшення, доведення управлiнського рiшення до виконавцiв, контроль за виконанням управлiнського рiшення.

Однак, базовою для всiх iнших функцiй iнформатизацiї навчального закладу є функцiя отримання, фiксацiї, зберiгання та перетворення iнформацiї. Ця функцiя є ширшою за попередню у зв'язку з тим, що iнформацiя потрiбна не тiльки для прийняття управлiнських рiшень. Саме ця функцiя створює умови для реалiзацiї ще однiєї важливої функцiї iнформатизацiї навчального закладу - задоволення iнформацiйних потреб студентiв, працiвникiв, потенцiйних споживачiв освiтнiх послуг, працiвникiв iнших освiтнiх установ та структур управлiння освiтою. Хоча цi функції мiж собою тiсно пов'язанi, але кожна з них забезпечує реалiзацiю специфiчних завдань, пов'язаних з управлiнською та освiтньою діяльністю.

Л.М. Забродська розробила алгоритм технологiї впровадження iнформацiйної системи управлiння навчально-виховним процесом, кроками якого є:

* аналiз педагогiчної доцiльностi впровадження iнформацiйної технології управлiння;

* визначення мети функцiонування iнформацiйної системи управлiння навчально-виховним процесом;

* визначення складу функцiональних задач;

* розробка iнформацiйноiї та функцiональної моделi IСУНП;

* розробка iнформацiйних процесiв;

* визначення функцiональних систем, якi входять до складу iнформацiйноiї системи управлiння навчально-виховним процесом;

* експериментальна перевiрка iнформацiйної системи управлiння навчально-виховним процесом;

* аналiз результатiв впровадження, оцiнка ефективностi впровадження iнформацiйної технології управлiння;

* розробка методичних рекомендацiй керiвникам загальноосвiтнiх навчальних закладiв.

За Хриковим Є.М., який стверджує, що з наведеним переліком складових технології iнформатизації можна погодитися, але бiльшiсть iз цих кроків пов'язана з моделюванням системи управління iнформатизацiєю. Керiвнику навчального закладу для вирiшення зазначеної проблеми, крiм моделювання iнформацiйної мережi, необхiдно вирiшувати й iншi управлiнськi завдання. Іншим таким завданням є створення та розвиток матеріальної бази iнформатизації, що передбачає придбання або отримання комп'ютерiв, придбання або розробку комп'ютерних програм, створення корпоративної мережі, підключення до мережі Інтернет, обладнання вiдповiдних приміщень.

Паралельно з першими двома завданнями керівнику навчального закладу треба вирішувати третє завдання - розробку та впровадження органiзацiйноiї структури управління процесом iнформатизацiї. Це завдання передбачає, що будуть внесенi змiни в посадовi обов'язки працiвникiв навчального закладу, пов'язанi з iнформатизацiєю, буде призначений вiдповiдальний за цей процес, буде створений центр або вiддiл, лабораторiя, рада з проблем iнформатизацiї.

Четвертим управлінським завданням управління iнформатизацiєю є підготовка членів колективу до оптимального використання можливостей iнформацiйних технологій. Підготовка студентів здійснюється за допомогою навчального процесу, позааудиторної роботи, створення можливості використовувати комп'ютерну техніку в повсякденному житті.

Могільов А.В. відзначає, що проблемі інформаційного забезпечення керівників освіти до останнього часу не приділялося належної уваги. В значній мірі це пояснюється великою складністю формалізації процедур ухвалення управлінських рішень в цій сфері і їх інформаційного забезпечення. До того ж, чим вище рівень керівника, тим складніше задача системного забезпечення його управлінською інформацією: розширюється коло напрямів, які повинні бути охоплені інформаційним забезпеченням, ускладнюється задача її інтеграції, виникає необхідність в обліку особових особливостей її споживача і т.п. Від фахівців, які цю проблему вирішуватимуть, знадобиться знання не тільки володіння загальними основами теорії управління в застосуванні до освіти, психологічною стороною роботи керівника, але і сучасними інформаційними технологіями, особливо заснованими на комп'ютерних сітях і Інтернет.

Існує два канали інформаційного забезпечення керівників:

формалізований (по ньому циркулює регламентована формою, змістом і часом уявлення інформація, що має достатній ступінь достовірності) і стихійний (по ньому до керівників не керовано поступає величезна кількість самих різнохарактерних відомостей, далеко не завжди об'єктивно що відображають дійсне положення речей: це дзвінки по телефону, усний обіг або відповіді та ін.).

В практиці управління освітою поки превалює другий канал. Важливо, щоб забезпечення керівників у сфері утворення об'єктивної, достовірної, регламентованої формою і часу інформацією було максимальне повним, а відомості, що поступають по другому каналу, лише доповнювали інформацію формалізованого каналу.

Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається з оволодіння системою загальних і професійних знань, тобто опанування фахівцем „наукового дискурсу професії» або професійного мовлення - галузевої фразеології та термінології, що допоможе під час навчання у ПТНЗ, а також у подальшій професійній діяльності, яка вимагає застосування у виробничій сфері української науково-технічної мови. Для вільного володіння усною та писемною формами професійного спілкування студенти повинні мати чималий активний лексичний запас фахової термінології, бо мовленнєва специфіка такого стилю спілкування визначається насамперед великою кількістю термінів, що активно обслуговують сферу професійно-виробничої діяльності. Мовознавцями доведено, що спеціальні галузеві терміни становлять понад 60 % професійної лексики фахівця, решту займає загальнонаукова термінологія та загальновживані лексеми. Крім того, термінологічна лексика має велике значення для науково-виробничої комунікації, сприяючи її інтелектуалізації, полегшує процес засвоєння знань та реалізацію їх у майбутній фаховій діяльності, поглиблює знання учнів про ознаки виучуваних понять, є засобом розширення активного професійно зумовленого словникового запасу, підвищує культурний рівень майбутньої української інтелігенції.

Поки що українське професійне мовлення перебуває на етапі становлення, унормування. Йому властиві ознаки, що визначають рівень культури усного й писемного ділового мовлення: правильність, комунікативна досконалість, аргументованість, доцільність, стислість, точність. Специфіка професійного мовлення полягає в обслуговуванні сфери виробничих відносин, потреб спілкування між представниками однієї професії. Добре знання мови фаху підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації «. Кожна галузь науки має свої мовленнєві особливості, що виражаються в специфічній фаховій термінології, мовних кліше, професіоналізмах і утворюють мову фахової галузі.

Враховуючи, що значне зростання термінологічної лексики, притаманне більшості галузей науки і техніки (виникнення нових термінів, а також розширення значень уже існуючих термінів) потребує й швидких змін в термінологічній базі навчальних дисциплін, учні, майстри виробничого навчання сучасних ПТНЗ й викладачі спеціальних дисциплін мають орієнтуватися як на українські терміносистеми, так й на мають поширеності терміна в інших мовах та показник його вмотивованості, тобто відповідності внутрішньої форми його тлумаченню.

Вирішення проблеми вбачаємо у використанні в навчальному процесі нового виду забезпечення - інформаційно-технологічного, який є педагогічною системою, що включає дві самостійні і в той же час взаємозв'язані і взаємодоповнюючі одна одну складові - інформаційну і технологічну.

Першу з названих складових, що забезпечує змістовий аспект підготовки фахівця в професійному навчальному закладі, доцільно розглядати в контексті рішення завдання повного і адекватного надання учням, майстрам виробничого навчання і викладачам спецдисциплін навчальної та іншого роду інформації, яка сприяє досягненню поставлених дидактичних цілей.

Як інформаційну складову пропонується застосовувати дидактичний компонент інформаційного забезпечення навчальної дисципліни, що є дидактичною системою, в яку, з метою створення умов для педагогічно активної інформаційної взаємодії між викладачем і учнем інтегруються прикладні педагогічні програмні продукти, бази даних, графіка, ілюстративний матеріал, аудіо та відеокомпоненти, а також сукупність інших дидактичних засобів і методичних матеріалів, що забезпечують і підтримують навчальний процес.

Результатом проектування і конструювання такої технології навчання може слугувати професійно-орієнтований навчальний електронний словник.

Необхідно відзначити, що навчальні словники як самостійні відзначаються навчальною спрямованістю і використовуються як один із засобів навчання. Навчальний характер їх виявляється у складі словника, відборі, розміщенні, способах подачі інтерпретації інформації, мові викладу, обсязі, оформленні.

Навчальні словники виконують навчальну, довідкову і систематизуючу функції, а також їм притаманні інформативна та нормативна функції. Як свідчать дослідження, навчальна лексикографія розвивається в двох напрямах. З одного боку, створюються різноманітні аспектні навчальні словники, з другого - намітилася тенденція щодо створення комплексних комп'ютерних словників, які тяжіють до словників універсального типу, створених на основі мультимедійних технологій. Доцільність створення словників другого типу зумовлена роллю викладача в навчальному процесі, кінцева мета якого - навчити учнів опановувати системою певних професійних знань. Цей процес може істотним чином вплинути на розвиток учнів. В цьому випадку, з одного боку, має місце навчання „інформаційне і залучаюче», з іншого - процес не зводиться тільки до пошуку учнями інформації з певних галузей науки, техніки і культури, але і включає розвиток інтересів і здібностей до пізнання, мислення, спостережливості, розвитку уваги і уяви. Крім того, метою навчання із залученням в навчальний процес такого типу універсальних навчальних словників є формування у тих, що навчається, основ наукового світогляду, залучення їх до систематичного і самостійного придбання знань, до індивідуальної пізнавальної діяльності, до всебічного інтелектуального розвитку, який пов'язаний з емоційним розвитком і формуванням вольових якостей особистості. Робота зі словником стає побічно спрямованою освітою.

Електронний навчальний словник призначений допомагати підвищувати рівень навчання учнів сучасних ПТНЗ за рахунок надання їм більш широких можливостей роботи з навчальним матеріалом - термінологією за фахом підготовки, а також зменшує навантаження на викладача, який повинен не тільки підготувати лекцію, а й дібрати, відредагувати необхідний навчальний матеріал, який буде відповідати дидактичній і методичній складовим навчального процесу й індивідуальним особливостям конкретного контингенту учнів.

Здатність до творчості є однією з найбільш важливих умов для успішного самовираження особистості її всебічної самореалізації та адаптації в сучасному світі. Проте, як свідчить проведений аналіз, в сучасних освітніх інститутах (школах, професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ), інститутах питома вага часу, що відводиться на творчу діяльність тих, хто навчається, дуже мала. Так, частка часу на творчі ситуації (вирішення творчих завдань, навчальних проблем, дискусії та інше) в реальній педагогічній практиці складає: в школі - 0,5, в ПТНЗ - 0,2, а в інститутах - близько 5 відсотків.

Наявні недоліки навчально-виховного процесу закладів ПТО пов'язані з тією командно-адміністративною авторитарною системою, в якій людина була „гвинтиком», і як наслідок її - вади в самій системі освіти, які суттєво ускладнюють розвиток творчих здібностей учнів. Далі розглянемо їх.

Авторитарна педагогіка, яка характеризується деспотизмом, пригнобленням учня, передбаченням того, що без примусу неможливо залучити учнів до праці. Вона формує часто навчену безпорадність, конформізм, тому можна не дивуватися соціальній та інтелектуальній пасивності учнів.

Валовий підхід у підготовці фахівців - ігнорування особистості. А відомо, що масове, уніфіковане навчання не тільки не розвиває індивідуальні здібності людини (включаючи і творчі), але й гальмує їх розвиток, навіть блокує.

Пасивна педагогіка. Майже 99% часу в навчальному процесі становлять споглядальні процеси. Освітній інститут скоріше декларує, ніж сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Він виховує учнів, звичних до відсутності творчої напруги у навчальній діяльності, породжує своєрідне інтелектуальне утриманство.

Учень в освітній системі сприймається як об'єкт, від якого майже нічого не залежить. Все залежить тільки від діяльності викладача. Учень не суб'єкт, а «реактивний пристрій», який керується зовні. В цій системі не залишається місця та часу для розвиту різних форм самовиховання та творчості.

Певна невідповідність структури та змісту навчання реальній практичній діяльності фахівців. Перевантаження змісту навчання, ігнорування психолого-фізіологічними рекомендаціями стосовно засвоєння учнями навчального матеріалу. Тому й не дивно, що учні нерідко використовують такий „нелюдський алгоритм навчання»: зазубрив - склав - забув.

Школа монологу не дає змогу інтенсивно розвиватися учням, реалізувати звернену мову - каталізатор мислення, навчитися спілкуватися, самостійно вирішувати складні завдання, які нині виникають перед людиною.

Школа пам'яті, в якій існує стійка ілюзія, що кількість знань збільшує інтелект. В такій школі дуже мало часу витрачається на творчі операції. Тому й не дивно, що в ній існують такі визначення учня: „учень - це пам'ять учня», „учень - магнітофонна плівка» та інші.

Недостатня розробленість всебічної системи мотивації навчання. Воно й не дивно, тому що головний принцип авторитарної педагогіки: не мотивувати, а примусити учнів учитися.

Проведені соціологічні дослідження в навчальних закладах ПТО [62, с. 3-4] свідчать про незадовільнений стан щодо розвитку творчості учнів. У навчальному процесі не вистачає гуманістичної спрямованості, співробітництва. Більша половина опитуваних (53%) учнів бажає більше самостійності в навчальному процесі. На заняттях рідко виникають дискусії, відповіді 44% опитуваних свідчать про це. Ступінь проблемності занять задовольняє трохи більше половини учнів. 80% опитуваних учнів бажають уникнути невдачі, що характеризує їх тривожність, невпевненість, низьку самооцінку, пояснення своїх невдач зовнішніми причинами.

Отже, для інтелектуального розвитку учнів закладів професійної освіти (а він бачиться однією з основних цілей і водночас засобів у системі освіти) потрібно спеціальним чином організоване педагогічне середовище на певних педагогічних засадах. Теорією і практикою доведено, що до них належать: педагогіка співробітництва; педагогіка оптимізму і успіху; проблемне навчання; діалог як форма творчої діяльності; рефлексивна позиція викладачів і учнів у навчальному процесі; евристичні методи навчально-творчої діяльності; самостійна робота учнів.

Дотримання означених педагогічних засад у навчально-виховному процесі допоможуть викладачу більш ефективно та цілеспрямовано розвивати в учнів ПТНЗ інтелектуальні здібності.

2.3 Проект удосконалення інтелектуально-розвивального впливу на учнів у Полтавському професійному ліцеї транспорту

Ціннісний або аксіологічний підхід все частіше знаходить застосування в різноманітних дослідженнях, в тому числі і педагогічних. Якщо виходити із визначення педагогіки як сукупності теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості, то приходимо до висновку, що одне із головних завдань педагогіки - виховувати і навчати людину відповідно до потреб суспільства. Соціально-економічні трансформації, які відбувалися у 80 - 90-х років двадцятого сторіччя, привели до корінних змін в аксіологічній сфері людини. Деякі дослідники вказують на виникнення „культурного шоку», „ціннісного конфлікту», причини яких шукають у невідповідності елементів нової соціальної системи і традиційних цінностей суспільства, порушенні зв'язків між окремими ціннісними орієнтаціями. Вимоги сьогодення пов'язані із визнанням, що людина є найвищою цінністю суспільства і метою соціального розвитку, тому поступово відбувається перехід на нову парадигму освіти - в центрі якої стоїть людина в усій своїй унікальності, неповторності та своєрідності. Ідеї гуманізму стають основними в психолого-педагогічних дослідженнях саме завдяки застосуванню аксіологічного підходу.

Гуманістична спрямованість освіти базується на вихованні загальнолюдських цінностей, які є пріоритетними над національними, класовими, партійними, релігійними та іншими. Застосування аксіологічного підходу зумовлено тим, що кожному виду діяльності людини, в тому числі і педагогічному, притаманні свої оцінки, критерії і способи оцінювання. Це дає змогу вивчати різні явища і предмети з точки зору їх можливості задовольняти потреби людей та вирішувати завдання гуманізації суспільства. Саме ціннісний підхід зв'язує теоретичні та практичні сторони діяльності. Розвиток і становлення системи цінностей в нових суспільних умовах створили потужний поштовх для проникнення аксіології в різні сфери життєдіяльності. Зокрема, аксіологія стає основою нової філософії освіти і методологією сучасної педагогіки.

Сучасні тенденції розвитку і модернізації професійно-технічної освіти в Україні визначаються вимогами ринку до якості виробничої праці та входженням країни до європейського освітнього простору. Професійна освіта виступає основою соціально-економічного розвитку суспільства та науково-технічного прогресу, а також багатьох сфер життєдіяльності держави. В Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти вказується, що мета сучасної професійно-технічної освіти полягає, зокрема, у створенні належних умов для забезпечення країни якісним трудовим потенціалом шляхом задоволення потреб особистості, суспільства і держави в освітніх послугах, формуванні творчої, духовно багатої особистості з урахуванням її потреб, інтересів і здібностей. Ринок праці вимагає саме робітника з високим рівнем освіченості, вихованості та професійної кваліфікації. Тому зростають вимоги до формування ціннісних орієнтацій особистості майбутнього кваліфікованого працівника.

Ціннісні орієнтації як компонент належать і до свідомості (світоглядні структури свідомості), і до поведінки (мотиваційний компонент). Під ціннісними орієнтаціями розуміють вибірковість свідомості та поведінки, їх детермінованість уявленнями особистості про життєві цінності, інакше кажучи - направленість особистості на ті чи інші цінності. Тому ціннісна орієнтація - це поняття, яке дає можливість аналізувати включення індивіда в рух до соціально бажаної поведінки, використовується як спеціальна категорія теорії поведінки. В практичній діяльності ціннісні орієнтації можуть проявлятися в оцінках і діях, які людина обирає в процесі свого життя. Саме ціннісні орієнтації формуються в процесі становлення особистості. Вони пов'язані із поняттям "цінності", але не є тотожними. Цінність не існує без людини, а виникає при взаємодії оточуючого світу і людини. Людина оцінює предмети, явища, їх властивості, ідеї і визначає цінність того чи іншого об'єкта для себе. Цінність завжди об'єктивна і позитивна, тому що виникає в процесі соціального та історичного розвитку суспільства і людства; оцінка - суб'єктивна і може бути як позитивною так і негативною, тому що може або відповідати, або не відповідати цінності.

Цінність для особистості може проявлятися як значення. При цьому людина з врахуванням власних потреб та інтересів виконує оцінювання властивостей предмета або явища. Виявлення значення об'єкта дає змогу віднести його до певної системи цінностей. Тільки після цього, внаслідок збільшення зв'язків між об'єктом та суб'єктом, цінність набуває суб'єктивного, особистісного смислу і може стати ціннісною орієнтацією.

Формування ціннісних орієнтацій - досить складний і тривалий процес. Починається цей процес із пред'явлення цінності, усвідомлення учнем значення цінності. Цьому етапу сприяють емоції, які виступають необхідною умовою для виникнення особистісного смислу цінності. Потім відбувається прийняття або неприйняття цінності. Педагог сприяє розвитку численних зв'язків між об'єктом та учнем у процесі активної діяльності, а багаторазове використання цінності в безпосередніх поведінкових діях формує і закріплює певну ціннісну орієнтацію.

Без формування системи ціннісних орієнтацій в учнівської молоді неможливо вирішити ті завдання, які стоять перед професійно-технічною освітою відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, зокрема: формування національних і загальнолюдських цінностей, постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу, виховання людини сучасного демократичного світогляду, яка дотримується громадянських прав і свобод, стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя.

Ціннісний підхід до формування особистості майбутнього кваліфікованого робітника передбачає, що мета освіти буде, насамперед, полягати у досягненні результативності в загальному та професіональному розвитку особистості. Проте педагогічний колектив повинен добиватися того, аби самоцінністю для учня ставав інтелектуальний розвиток.

Наша дослідницька робота відбувалась на базі Полтавського професійного ліцею транспорту. Він є державним професійно-технічним навчальним закладом, який входить до системи освіти України.

Навчання учнів в ліцеї проводиться для підприємств та установ міста, області, інших регіонів з 16 професій:

· помічник машиніста тепловоза, електровоза, дизель-поїзда;

· провідник пасажирського вагона, касир квитковий, касир багажний, прийомоздавальник вантажу та багажу;

· слюсар з ремонту рухомого складу;

· оглядач-ремонтник вагонів;

· оператор комп'ютерного набору; оператор комп'ютерної верстки;

· електромонтер з ремонту та обслуговуванню електроустаткування;

· токар, оператор верстатів з програмним керуванням;

· електрогазозварник;

· секретар керівника; оператор комп'ютерного набору;

· слюсар з ремонту автомобілів;

· слюсар-ремонтник;

· слюсар-електрик.

За роки існування навчального закладу було випущено більше 12000 кваліфікованих робітників. На сьогоднішній день в ліцеї навчається 401 учень.

В ліцеї працюють: директор, три заступники директора, методист, 18 викладачів, 17 майстрів виробничого навчання, 2 лаборанти, бібліотекар, психолог, керівники гуртків та обслуговуючий персонал.

Матеріально-технічна та навчально-методична база ліцею відповідає переліку типових приміщень та обладнання для середніх професійно - технічних навчальних закладів. В контексті нашого дослідження можемо зазначити, що його матеріальна база є цілком сприятливою для функціонування інтелектуально-розвивального середовища:

· навчальні кабінети загальноосвітнього і професійно-технічного циклів;

· комп'ютерні класи;

· лабораторії;

· навчальні майстерні;

· актовий зал;

· спортивний зал;

· тренажерний зал;

· бібліотеку;

· їдальню.

Комплексно-методичне забезпечення, розроблене педагогами з кожного предмет,а включає в себе навчальні плани та програми, навчальну та методичну літературу, дидактичний та роздатковий матеріал, технічні засоби навчання. Вонно побудоване таким чином, щоб учні отримували не лише належну навчальну інформацію, а й були організовані як суб'єкти інтелектуальної діяльності.

Методичний кабінет, який створений в ліцеї, спрямовує свою діяльність на вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду.

В ліцеї щорічно проводяться олімпіади, обласні конкурси профмайстерності, обласний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.

Для навчання комп'ютерних технологій в ліцеї є кабінети, оснащені сучасною комп'ютерною технікою, виконано підключення до мережі «Internet».

Матеріально-технічна база навчальних кабінетів загальноосвітнього та профтехциклу дозволяє урізноманітнити типи уроків, 100 % виконати програми з лабораторних та практичних робіт, проводити цікаву позакласну роботу.

Наявність в ліцеї навчальних майстерень та лабораторій створює необхідні умови для фронтального навчання учнів, дозволяє раціонально чергувати теоретичні заняття з виробничим навчанням, забезпечує послідовність вивчення програмного матеріалу.

Особливістю виробничого навчання з деяких професій є те, що частина програмного матеріалу засвоюється учнями безпосередньо на виробництві.

Працюючи в майстернях і виробничих дільницях підприємств, учні набувають навичок раціональної організації робочого місця, ознайомлюються з механізмами та інструментами, технологічними лініями та установами, оволодівають трудовими прийомами з виконання операцій і комплексних робіт у технологічної послідовності, засвоюють виробничу культуру, техніку безпеки, виробничу і технологічну дисципліну.

Основні підприємства з якими ми співпрацюємо по підготовці робітничих кадрів: АТ «ТРЗ», Локомотивне депо Полтава, Вагонне депо Полтава, Полтавська вагонна дільниця. , з якими складаються угоди про співробітництво та шефську допомогу між ліцеєм та базовими підприємствами.

В ліцеї працюють різножанрові гуртки та колективи художньої самодіяльності: вокального співу, ансамбль естрадного танцю, фольклорний колектив, а також предметні гуртки, технічної творчості, в яких учні можуть проявити свої здібності, інтереси, вподобання.

В позаурочний час, вихідні та канікулярні дні працюють спортивні секції, проводяться змагання з настільного тенісу, волейболу, баскетболу, футболу.

Бібліотека - скарбниця інформації, де постійно діють книжкові виставки і тематичні полиці. В читальній залі проводяться перегляди літератури, презентації нових книг, усні журнали, зустрічі з письменниками, ветеранами війни і праці.

В ліцеї працює рада профілактики правопорушень, старост ліцею. На сумісних засіданнях ради профілактики правопорушень, старостату училища і батьківського комітету розглядаються питання успішності учнів, їх поведінка.

Складовою частиною виховної роботи є тісний контакт педагогічного колективу з батьками учнів. Працює батьківський комітет, проводяться батьківські збори, на яких розглядаються питання навчання та виховання учнів. Проте можемо стверджувати, що виховній системі ліцею бракує системи заходів, спрямованих на стимуляцію інтелектуального розвитку учнів. Як відгук на цю проблему, нами запропоновано створити в ліцеї інтелектуальний клуб.

В центрі уваги педагогів клубу - особистість, робота із здібними та обдарованими дітьми, які вирізняються насамперед високим інтелектом, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання та навчання. За даними психологів, яскрава обдарованість у більшості випадків виявляється не раніше, ніж у віці 13 - 14 років. Тому заклади освіти повинні скеровувати свою діяльність на перспективу: забезпечувати роботу учнів не лише у гуртках художнього та прикладного спрямування, де діти працюють над розвитком своїх практичних вмінь і навичок, а й на розвиток інтелектуальних, лідерських та організаторських здібностей і обдарувань.

Особистість людини формується під впливом умов життя і виховання. У різних дітей життєвий і виховний вплив надходить з різних джерел і падає в різний ґрунт, тому й має різні результати. Ми знаємо, що формування особистості успішно здійснюється в процесі практичної діяльності. Отже ця діяльність повинна бути так організована, щоб учень виступав її суб'єктом: чим активніша дитина в діяльності, тим більший вплив цієї діяльності на неї.

У підлітковому віці діти найбільше схильні до об'єднань за інтересами, до діяльності, яка має більш нерегламентований характер. Тому в такому віці для дітей більше підійде робота у клубному об'єднанні. Відвідування клубу не може бути обов'язковим. Проте клуб має свій актив, навколо якого гуртуються ті, хто проводять у клубі стільки часу, скільки можуть.

За тематичною спрямованістю інтелектуальний клуб „Ерудит» можна віднести до світоглядного клубу і частково культурологічного. Одним із завдань інтелектуального клубу є забезпечення практичної спрямованості змісту освіти, саморозвиток і самовизначення здібних та інтелектуально обдарованих дітей.

Метою є виявлення та розвиток інтелектуальної обдарованості, розширення світогляду та академічних знань учнів, формування світоглядних цінностей, навичок самоосвіти; розвиток організаторської та лідерської обдарованості у старших підлітків та молоді; виховання морально-вольових якостей; організація альтернативних форм проведення змістовного дозвілля.

План роботи клубу може мати такий вигляд (див. табл.. 2.1)

Таблиця 2.1. Приблизний план роботи інтелектуального клубу

І.	Вступне заняття
ІІ.	Пізнавальна активність - основа інтелектуального розвитку.
2.1.	Інтелектуальний клуб, як творче об'єднання.
2.2.	Розвиток вольових якостей.
2.3.	Інтелектуальна самоосвіта.
2.4.	Джерела інформації:
	· Робота з книгою (словники, енциклопедії, науково-популярна література).
	· Світова мережа Інтернет.
	· Засоби масової інформації.
ІІІ.	Інтелектуальні ігри.
3.1. а)	Структура інтелектуальної гри:
	індивідуальні ігри;
б)	командні ігри:
	· принципи гри в команді;
	· розподіл командних ролей.
3.2.	Запитання - основа інтелектуальних ігор:
	· Складання запитань.
	· Алгоритм пошуку відповідей.
3.3.	Традиційні інтелектуальні ігри:
	· Перший мільйон
	· Слабка ланка
	· Найрозумніший
	· LG-еврика
	· Брейн-ринг
	· Що? Де? Коли?
3.4.	Відпрацювання гри у різновікових групах:
	· Бліц-контроль.
	· Інтелектуальний тир.
	· Чотири поверхи.
	· Логічний ряд.
	· Перехват.
	· Гра-тест.
ІV.	Інтелектуальна творчість.
4.1.	Створення проектів.
4.2.	Творчий проект „Наша гра»:
	· Підготовка проекту „Наша гра» ( І - ІV етап).
	· Застосування проекту „Наша гра» (V етап).
	· Післядія.
V.	Відкриті інтелектуальні ігри.
VІ.	Підсумкове заняття

Аби надати роботі клубу більщ особистісно цінних для учнів цілей, нами був розроблений проект чемпіонату серед професійних ліцеїв Полтави з «Брейн-рингу». Проект проведення першого чемпіонату Професійних ліцеїв Полтави з «Брейн-рингу»

1. Вступ

Розвиток суспільства, науково-технічний прогрес, новий суспільно-політичний стан, - все це призвело до того, що багато з методик навчання застаріли. Потрібен якісно новий підхід до освіти. У навчальному закладі учень одержує обсяг знань, визначений рамками освітньої програми. Найпоширеніший метод навчання - метод «шаблонів». При цьому розвитку логічного та творчого мислення учнів приділяється дуже мало уваги, перевага надається практичній професіоналізації. Клуби інтелектуальних ігор дозволяють учням самостійно одержувати більш глибокі знання з окремих, цікавих для них, предметів, демонструвати їх в інтелектуальних змаганнях. Ігрові моделі «Що? Де? Коли?», «Брейн-рингу» та «Своєї гри» не є новими. І якщо до цього часу ці ігрові моделі використовувалися для відповіді на питання «Яка команда сильніша?», то в цьому проекті запропоновані навчальні пакети питань, що направлені на розвиток логічного та творчого мислення, а також на засвоєння нового матеріалу навчальних предметів.

2. Мета, основні завдання проекту

Основна мета - це реалізація права кожної людини мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально та психологічно захищеною. Такою ж важливою метою, яка поставлена при написанні посібника є розвиток творчих та інтелектуальних здібностей, логічного мислення та суспільної комунікативності у дітей та підлітків, естетичне виховання, підвищення рівня ерудиції.

Основним завданням проекту є:

- створення сприятливих умов для фізичного, психологічного, соціального і духовного розвитку учнів ліцею з особливою увагою до їхнього інтелектуального розвитку;

- реалізація наукових розробок, спрямованих на вирішення актуальних проблем навчання в закладі професійно-технічної освіти.

Розвиток суспільства, науково-технічний прогрес, новий суспільно-політичний стан, - все це призвело до того, що багато з методик навчання застаріли. Потрібен якісно новий підхід до освіти.

Досвідчені вихователі неодноразово згадували про набагато кращу засвоюваність інформації в процесі гри. Але ж зараз інтелектуальні ігри існують лише як форма позашкільної освіти. Слід поновлювати в позакласній роботв ігрові моделі „Що? Де? Коли?», „Брейн-рингу», як такі, що здатні підвищити інтелектуальний розвиток учнівського контингенту, залучити до процесу гри якомога більше учнів. Такою ж важливою метою проекту є розвиток творчих та інтелектуальних здібностей, логічного мислення та суспільної комунікативності у педагогічно занедбаних учнів, яких у професійних ліцеях чимало.

3. Новизна : створення системи роботи з розвитку логічного та творчого мислення у учнів професійної школи. На жаль, сучасна школа далеко не завжди здатна навчити мислити нестандартно, не по заданих схемах та алгоритмах, закласти основи творчого мислення, що сьогодні є вкрай необхідним.

4. Доступність

Проект може бути використаний при організації навчально-виховного процесу шкіл та установ позашкільної освіти не зважаючи на статус та місце розташування навчального закладу.

5. Очікувані результати від реалізації проекту:

- розширення соціальної бази інтелектуального руху (розвиток інтелектуального руху в системі освіти, залучення ширших верств населення через клуби, рекламна компанія, реорганізація системи пропаганди інтелектуальних ігор);

- подалання кризи безграмотності у підлітків;

- збільшення кількості осіб, що займаються інтелектуальними іграми;

- започаткування науково-методичного забезпечення системи інтелектуальних ігор;

- поява співтовариства педагогів, зацікавлених у поліпшенні викладання, обміні досвідом, методичними рекомендаціями тощо;

- підвищення активності учнів на уроках і в позаурочний час, їхньої зацікавленості у вивченні предмета, відповідно, підвищення якості викладання.

6. Опис гри «Брейн-ринг»

6.1. Правила гри. Команди (по 6 гравців в кожній) шляхом жеребкування розбиваються на пари (або групи). Одночасно грають дві команди. Максимальний час обговорення питання одна хвилина. Для відповіді на питання команда повинна першою натиснути на кнопку спеціальної кнопкової системи (нижче наводяться технічні характеристики такої системи). Якщо одна з граючих команд дає неправильну відповідь на питання, то у іншої команди є 20 секунд для відповіді.

Далі гра може йти по трьох системах:

- олімпійській;

- круговій;

- змішаній.

При олімпійській системі команди розбиваються на пари. Команда, що програла, вибуває з гри, а команда, що перемогла, продовжує грати. Нічия не допускається. При рівному рахунку після певного (заздалегідь обумовленого) числа питань (звичайно це 5, 7, 9, 11 питань: кількість питань збільшується від початкових боїв до фіналу) задаються додаткові питання, аж поки буде дана перша вірна відповідь. Гра триває доти, поки не залишаться дві команди, які розіграють між собою перше і друге місця. Окремо грається бій за третє місце.

Кругова система потребує розбиття команд на групи по чотири команди (можливі варіанти з числом команд в групі, рівним трьом і п'яти, якщо кількість заявлених на гру команд не ділиться на чотири). У групі кожна команда повинна зіграти по одному бою з рештою всіх команд групи. За перемогу в бою команда отримує 2 ігрових очка, за нічию - 1 і за поразку - 0. З групи в наступний тур виходять 2 команди. Команди, що вийшли в наступний тур, знову розбиваються на групи. Гра продовжується доти, поки не залишиться 4 команди, які розіграють між собою призові місця.

Змішана система використовує на відбіркових етапах кругову систему, а починаючи з ? фіналу - олімпійську.

Як і відома телегра «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг» - це командна гра. Але в «Брейн-ринзі» головне - це швидкість мислення. Ігрова модель учить швидко приймати рішення в екстремальних ситуаціях, коли часу на обговорення мало, вірно оцінювати свої сили і ступінь ризику. Стратегія гри, на відміну від «Що? Де? Коли?», ускладнюється тим, що відповідь на питання необхідно дати щонайшвидше. Можна ризикнути і відповісти на першій секунді, а можна продовжувати обговорювати питання, ризикуючи бути випередженими суперниками. Для успішної гри необхідна чітка структура команди, коли кожен знає свою роль. Важливим є розміщення команди за ігровим столом. Так, найбільш гучних гравців бажано садити подалі від капітана, оскільки їх все одно почують. Найбільш же тихих бажано, навпаки, садити поряд з капітаном.

У «Брейн-ринзі» особливо гостро виявляється необхідність прораховувати ступінь командної довіри. Часто за ігровим столом є декілька правдоподібних версій. Але чи потрібно ризикувати і затягувати час, вирішуючи, чия версія краща, даючи тим самим можливість обіграти себе команді суперників? Часто в таких випадках капітан вибирає версію того гравця, ступінь командної довіри якого вищий. Ступінь командної довіри - це відношення правильних версій до неправильних. Ступінь командної довіри прораховується постійно і постійно оновлюється.

Досвідчена команда, зазвичай, зводить обговорення команди до мінімуму. Зазвичай, якщо гравець на 70-80% упевнений в своїй версії, він, не озвучуючи її, підіймає догори великий палець. Це сигнал для «кнопківця», який означає, що потрібно «вигравати кнопку», тобто натискати першим. Команда вищого рівня в змозі обговорювати питання ще по ходу читання його ведучим.

Питання «Брейн-рингу» декілька простіші, ніж питання «Що? Де? Коли?». Вони не можуть бути довгими, тому що повинні сприйматися на слух відразу. Як правило, інтуїція відразу правильно підказує відповідь.

6.2. Пристрій кнопкової системи

Кнопкова система складається з 2-х блоків:

1. Блок індикації, на якому розміщений великий секундний індикатор, динамік і штепсельні розетки для підключення ламп індикації;

2. Пульт ведучого.

Зразки питань, які можна запропонувати, подаємо в додатку.

Без формування системи ціннісних орієнтацій в учнівської молоді неможливо вирішити ті завдання, які стоять перед професійно-технічною освітою відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, зокрема: формування національних і загальнолюдських цінностей, постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу, виховання людини сучасного демократичного світогляду, яка дотримується громадянських прав і свобод, стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя.

Ціннісний підхід до формування особистості майбутнього кваліфікованого робітника передбачає, що мета освіти буде, насамперед, полягати у досягненні результативності в загальному та професіональному розвитку особистості. Проте педагогічний колектив повинен добиватися того, аби самоцінністю для учня ставав інтелектуальний розвиток.

Як засіб систематизації і розширення такої роботи, нами запропоновано створення клубу «Ерудит», складена програма його діяльності, визначені перспективи.

Метою роботи клубу є виявлення та розвиток інтелектуальної обдарованості, розширення світогляду та академічних знань учнів, формування світоглядних цінностей, навичок самоосвіти; розвиток організаторської та лідерської обдарованості у старших підлітків та молоді; виховання морально-вольових якостей; організація альтернативних форм проведення змістовного дозвілля.

Висновки

У сучасному світі жодна країна не може бути не зацікавлена в інтелектуальному розвитку свого населення. Інтелектуальний потенціал, тобто здатність до розумової діяльності та до розвитку творчих нахилів особистості, досягнутий нею, безпосередньо зумовлює рівень матеріального та культурного життя в країні, дозволяє посісти значне місце серед інших країн, забезпечити високий рівень життя народу. У наш час саме від інтелектуального потенціалу залежать близькі та віддалені перспективи економічного, соціального та культурного розвитку країни, тоді як сам він залежить насамперед від рівня організації освіти.

Професійна освіта - сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.

Зміст професійної освіти забезпечує поглиблене вивчення наукових основ і технології обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь та навичок, виховання психологічних, моральних, естетичних якостей, необхідних фахівцеві конкретної галузі трудової діяльності.

На сьогодні проблеми системи професійно-технічної освіти зумовлені економічною й політичною нестабільністю в суспільстві, посиленням розриву між конституційними гарантіями здобуття доступної й безкоштовної професійно-технічної освіти та реальним державним забезпеченням цієї освіти; незбалансованістю потреб особистості в професійних освітніх послугах і суспільства в професійно-кваліфікаційній структурі підготовки робочих кадрів; недостатнім бюджетним фінансуванням, нерозробленістю основних напрямів розвитку системи професійно-технічної освіти.

Аналіз і узагальнення нагромадженого за останнє десятиліття досвіду створює методологічну основу для вироблення основних напрямів модернізації та розвитку професійно-технічної освіти. Визначення основних напрямів розвитку системи професійно-технічної освіти й механізмів їх реалізації має бути забезпечене нормативно-правовою базою, достатнім фінансуванням та спиратися на стратегічні прогнози.

Одним з важливих аспектів психічного розвитку людини в її юнацькому періоді є інтенсивне й інтелектуальне дозрівання, провідна роль в якому належить розвитку мислення.

Молоді люди 15 до 18 рр. здатні замислюватись над своїми власними думками, їх систематизувати, на цій основі доходити до більш загальних теорій.

Підвищення рівня мислительної діяльності учнів ПТНЗ, удосконалення її форм і прийомів виявлення в тому, що вони глибше розуміють природничі й соціально-історичні явища, оволодівають науковим їх поясненням, оцінкою соціальних факторів і подій, уміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватись у стрімкому потоці наукової і політичної інформації.

Універсальним засобом поліпшення інтелектуального розвитку учнів ПТНЗ бачимо систему інтелектуальних ігор, які передбачається застосовувати як у самому закладі, так і в міжліцейних турнірах.

Список використаних джерел

1.Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.) - К., 1994.

2.Закон України «Про освіту» - К., 1996

3.Айзенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд / Г.Ю. Айзенк // Вопр. Психологии, 1995. - № 1. - С. 111 - 131.

4.Актуальні питання формування інтересу у навчанні / За ред. Г.І. Щукіної. - М., 1984.

5.Варшавський І.А. Основи вікової періодизації // Вікова фізіологія. - Л., 1989.