Опис навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

академія факультет навчальний викладацький

Соціально-культурна сфера охоплює сукупність галузей підприємств, які виробляють і реалізують товари і послуги, необхідні для задоволення соціально-культурних потреб людини. Діяльність організацій цієї сфери має змістовий (соціокультурний) та економічний аспекти.

Змістовий (соціокультурний) аспект діяльності організацій соціокультурної сфери полягає у збереженні, виробництві, розповсюдженні, засвоєнні культурних цінностей, у процесі якого змінюються відносини між людьми. Цей аспект передбачає наявність в окремих груп населення та осіб конкретних культурних потреб і наявність у підприємств соціокультурної сфери можливостей для їх задоволення.

Організації соціокультурної сфери зосереджуються на наданні соціальних (освіта, наукове обслуговування, охорона здоров'я, санаторно-курортні та оздоровчі послуги, фізична культура і спорт, туризм) послуг, а також послуг у сфері культури (культура і мистецтво).

У сфері соціально-культурних послуг (охорона здоров'я, освіта) значну питому вагу мають безоплатні послуги, що певною мірою гальмує дію ринкових механізмів. Однак питання організації торгівлі соціально-культурними послугами набувають все більшої актуальності із загостренням конкуренції, збільшенням витрат, зниженням рівня рентабельності і прибутковості підприємств, погіршенням якості послуг.

Сутність і особливості надання наукових і науково-технічних послуг

З інтелектуалізацією (підвищення інтелектомісткості) виробництва невпинно зростає попит на наукові відкриття, наука стає безпосередньою продуктивною силою, джерелом формування економіки знань. Завдяки цьому вона набуває все більше ознак економічної категорії.

Наука високоорганізована, високоспеціалізована дослідницька діяльність щодо виробництва об'єктивних знань про природу, суспільство, мислення.

Науково-технічне обслуговування - суспільні відносини, що формуються в процесі науково-технічної діяльності з метою одержання нових знань, використання їх для створення і вдосконалення засобів, знарядь, предметів та умов праці, життя людини, духовного і культурного розвитку суспільства.

Залежно від методу дослідження послуги у сфері науки і науково-технічного обслуговування поділяють на такі види:

а) послуги у сфері фундаментальних наукових досліджень (завдяки їм пізнають сутність, природу речей, явищ, подій, відкривають нові процеси і закономірності). Фундаментальні науки спрямовані насамперед на внутрішні потреби й інтереси науки, на підтримку її функціонування як єдиного цілого, продукують узагальнені ідеї, що характеризують глибинні засади буття. У зв'язку з цим йдеться про «чисту» науку, теоретичний досвід, про пізнання заради пізнання;

б) послуги у сфері прикладних наукових досліджень, спрямованих на розв'язання певних проблем, які безпосередньо стосуються матеріальних інтересів суспільства. Прикладні науки зосереджені на практичних видах діяльності людини, виробництві. На цій підставі стверджують про практичну науку, яка має на меті зміну навколишньої дійсності.

Загалом науково-технічні послуги забезпечують взаємозв'язок між науково-дослідними, дослідно-конструкторськими розробками з виробництвом.

Науково-технічні відносини формуються і реалізуються між фізичними і юридичними особами у процесі створення, купівлі-продажу, обміну науково-технічної продукції.

Основними формами науково-технічних відносин є:

- обмін загальною науково-технічною інформацією, накопичення її у базах даних для спільного використання, обмін програмними продуктами; укладення і реалізація контрагентом контрактних угод щодо здійснення НДДКР з подальшим передаванням всієї інформації і права розпоряджатися їхніми результатами замовнику (право на оформлення патенту й ліцензії на виробництво);

- здійснення на основі прямих зв'язків коопераційних НДДКР щодо конкретного винаходу з подальшим спільним (іноді - відокремленим) володінням патентом і правом надання ліцензій;

- реалізація міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-технічних програм з розроблення актуальних проблем (телекомунікаційна технологія, біотехнологія та ін.) на основі спеціалізації та кооперації;

- реалізація державних (регіональних), міжнародних комплексних науково-технічних програм.

Усі форми співпраці щодо передавання-придбання науково-технічних послуг на комерційній основі оформляють угодами (контрактами), одна зі сторін якого (покупець) має відповідний виробничий потенціал або капітал, а інша (продавець) - право на використання конкретних розробок і необхідні знання у цій сфері.

Істотними умовами договору (контракту) на створення (передавання) науково-технічної продукції є:

1. Предмет договору (найменування науково-технічної продукції; науково-технічні, економічні та інші вимоги до неї, а також способи її застосування).

2. Термін виконання робіт (іноді зазначають терміни основних їхніх етапів на основі складання календарних планів).

3. Вартість робіт і порядок розрахунків.

4. Умови здавання, приймання та оцінювання науково-технічної продукції (передбачає перелік наукової, технічної та іншої документації, що підлягає оформленню і здаванню виконавцем замовнику).

5. Відповідальність сторін.

Завершення надання послуг виконавець і замовник фіксують актом здавання-приймання науково-технічної продукції, який супроводжують комплектом наукової, технічної та іншої документації, передбаченою технічним завданням та умовами договору; протоколом комісії про приймання дослідних взірців (партій) нової техніки, виготовленої відповідно до договору; копією протоколу науково-технічної ради виконавця з висновками щодо відповідності виконаної роботи технічному завданню або іншому документу.

Невід'ємним елементом реалізації послуг науково-технічного характеру є державна науково-технічна експертиза. Здійснюють її з метою забезпечення наукової обґрунтованості структури, змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, відповідних науково-технічних програм та проектів, прогнозування соціально-економічних, екологічних наслідків здійснення передбачуваної науково-технічної діяльності, аналізу ефективності використання науково-технічного потенціалу, а також рівня досліджень та їх результатів. У ній беруть участь представники державних і громадських організацій, установ, закладів, окремі фахівці, у т. ч. зарубіжні, яких залучають на основі контракту (договору). Кошти на експертизу передбачають в обсягах загальних витрат на фінансування науково-технічної діяльності

Типові підприємницькі структури у сфері надання наукових і науково-технічних послуг

Науково-технологічні центри. У світовій економічній практиці вони зарекомендували себе як потужні інноваційні структури, які перетворюють наукові ідеї на конкурентоспроможну, часто унікальну науково-технічну продукцію. Зазвичай, діють вони у найпотужніших індустріальних регіонах.

Науково-технологічний центр - форма інтеграції науки і виробництва (співробітництва наукових, навчальних закладів із промисловими фірмами), суть якої полягає у перетворенні наукових ідей на науково-технічну продукцію.

У своїй діяльності вони об'єднують довкола себе науковий потенціал, акумулюють, систематизують, аналізують інноваційні ідеї, розробляють актуальні для виробничої сфери науково-технічні проекти (попити, винаходи, ноу-хау), реалізуючи їх на ринку науково-технічних послуг.

Технопарки. Основою їх функціонування є взаємодія наукових, науково-дослідних центрів, конструкторських і виробничих підрозділів у реалізації наукових ідей, здійсненні науково-технічних розробок.

Технопарк - науково-інноваційні комплекси, метою функціонування яких є розроблення новітніх технологій, впровадження науково-технічних розробок, виробництво продукції у наукомістких галузях економіки.

В межах технопарків реалізується науково-виробничий цикл створення інновацій на основі найновіших знань і найпродуктивніших технологій.

Технополіси. Як центри новітніх технологій технополіси створюють переважно у відсталих регіонах із метою їх прискореного розвитку завдяки поєднанню потенціалів державної політики, науки, фінансово-кредитних установ, венчурного капіталу.

Технополіси - спеціально створені комплекси, які об'єднують науку, техніку, економіку, підприємництво, мистецтво управління, задля реалізації актуальних інноваційних проектів.

Бізнес-інкубатори. Ця організаційна форма сприяння створення і розвитку малих підприємств була започаткована у США у 60-ті роки XX ст., потім вона поширилася в Європі, а останнім часом утверджується і в Україні. Загалом бізнес-інкубатори надають новоствореним підприємствам необхідні технічну, юридичну допомогу, ділові послуги щодо оптимізації управління, доступу до технологій, інформації, фінансів.

Бізнес-інкубатор (лат. іпсиbо - висиджую) - організаційна структура, діяльність якої спрямована на створення сприятливих умов для заснування і розвитку малих підприємств через надання необхідних їм послуг і ресурсів.

Основними послугами бізнес-інкубаторів є надання в оренду приміщень, технічно-адміністративне, юридичне обслуговування, економічне, науково-технічне консультування, сприяння доступу до інформаційних, фінансових, технологічних та інших ресурсів, навчання кадрів. У своїй діяльності вони взаємодіють із місцевими органами влади, банками та іншими кредитними установами, об'єднаннями підприємців, науковими установами тощо.

Венчурні фірми (ризик-фірми). У своїй діяльності вони орієнтуються на практичне використання ще не апробованих технічних і технологічних новинок, що часто породжує відчутні економічні ризики.

Такі підприємства не повертають вкладені у них кошти і не сплачують на ці кошти відсотки. Інвестори отримують права на всі запатентовані й незапатентовані ними ноу-хау, засновницький прибуток. Більшість із таких фірм перебувають у різних формах економіко-правових відносин із великими компаніями і фінансовими групами.

Торгівля послугами у сфері науки і науково-технічного обслуговування за багатьма ознаками є ризикованою справою, що зумовлено неготовністю ринку одразу сприйняти нововведення; технічною або технологічною неопрацьованістю нового товару; неефективністю нововведення або нижчою його дохідністю, ніж планувалось при розробленні; невизначеністю обраної стратегії та ін.

Об'єкт дослідження - «харківська державна академія дизайну і мистецтв»

1. Історія академії

Харківська державна академія дизайну і мистецтв є одним із самих старих художніх навчальних закладів України.

У 1768 при Харківському колегіумі (попереднику Харківського університету) були відкриті так називані «прибавочні» класи, серед них - клас малювання. По суті, він став першою державною художньою школою в провінції, що почала працювати усього через 11 років після відкриття Санкт-петербургськой Академії мистецтв (1757) - єдиного у всій Російській імперії спеціального художнього навчального закладу.

На початку XІ століття естафета художньой освіти перейшла до Харківського університету, відкритому в 1805. Університет і його засновник В. Каразин зробили вагомий внесок у поширення художніх знань на Слобожанщині і всьому півдні Російської імперії.

У 1869 у Харкові відкрилася школа малювання М. Раєвській-Івановій як окремий навчальний заклад, що, з огляду на перетворення Харкова у великий промисловий центр, обрало художньо-промисловий напрямок. За 27 років діяльності в школі одержали художню освіту близько 900 учнів. Крім маси рядових фахівців, що присвятили себе прикладному мистецтву, тут училися майбутні відомі живописці й архітектори. Видатні українські пейзажисти С. Василькивський і М. Ткаченко, академік архітектури О. Бекетов, активні учасники виставок передвижників О. Виезжаев, К. Первухин. Початкову художню освіту в цій школі одержав П. Кончаловський.

З 1896 приватна школа М. Раєвській-Івановій була перетворена в міську художню школу, у якій викладали вихованці Академії М. Пестриков, М. Федоров, К. Пинеев.

У 1912 відбулася давно очікувана подія - відкриття в Харкові художнього училища, підлеглого Санкт-петербургськой Академії мистецтв. Директором училища призначили О. Любимова, рекомендованого на цю посаду його вчителем И. Рєпіним. О. Любимов сформував колектив педагогів художніх дисциплін з учнів И. Рєпіна і Д. Кардовиского: О. Титова, С. Прохорова, Г.Г орелова, О. Кокеля, М. Федорова.

У 1921 у Харкові був покладений початок вищій художній освіті. Директором Харківського художнього ВНЗ в 1922-1925 був скульптор Б. Коротко. у 1925-27 ректором інституту став відомий український пейзажист М. Бурачек, а в 1927-33 учень И. Рєпіна - А. Комашко, і до 1941 навчальним закладом керував мистецтвознавець И. Август. у 20-30-і роки в інституті працювали вчені - професора С. Таранушенко, Д. Гордєєв, Л. Леневич, відомі художники - А. Петрицький, Ф. Кричевський, Г. Бондаренко, М. Самокиш, В. Касиян, В. Мироненко, Б. Косарев, М. Дерегус, Б. Бланк, М. Фрадкин, Д. Овчаренко, Л. Крамаренко, М. Козик, пластичну анатомію викладав видатний учений академік В. Воробйов.

В роки Великої Вітчизняної війни інститут був евакуйований у м. Самарканд (1941).

З 1943 традиції Харківської художньої школи були продовжені народними художниками України В. Агибаловим, Г. Томенком, В. Сизиковим, О. Хмельницьким, А. Константинопольським, заслуженими діячами мистецтв України професорами Е. Егоровим, Л. Черновим, О. Мартинцем, В. Лозовим, Е. Жердзицьким, С. Солодовником, О. Вяткиним, И. Карасем, доцентами О. Кудрявцевою, И. Мельгуновою, П. Супониним, Е. Свитличним, В. Вихтинским, М. Шапошниковим, В. Воловиком, И. Стахановим. У 1943-1948 ректор ХГХИ - С. Бесєдін. У 1948-1972 ректор ХХПИ - М. Шапошников.



У 1963 Харківський державний художній інститут був реорганізований у Харківський художньо-промисловий інститут і перепрофільований на підготовку художників промислового профілю по двох спеціальностях. Зараз кількість специализаций збільшена до десяти.

У 1972-1985 інститутом керував професор Е. Егоров.

У 1985-1998 на чолі інституту стояв професор В. Торкатюк.

З 1989 при інституті відкрита аспірантура, з 2002 діє спеціалізована рада по захисту кандидатських дисертацій.

У 1992 при інституті відкритий художній ліцей із дворічним терміном навчання.

Почали працювати курси вступающих на посаду, факультет підвищення кваліфікації дизайнерів.

У серпні 2001 розпорядженням Кабінету Міністрів України за №364 р на базі ХУДПРОМА була створена Харківська державна академія дизайну і мистецтв ІV рівня акредитації.

З 1999 ректором академії є професор академік В. Даниленко.

На 3-х факультетах академії учаться майже 1450 студентів, у тому числі з 12 країн ближнього і далекого зарубіжжя.

Навчально-виховну, методичну, наукову і творчу роботу на 17 кафедрах академії здійснюють майже 200 педагогів. у їхньому числі 18 професорів і 57 доцентів. 14 мають почесні звання, 4 є членами Академії мистецтв України й Академії архітектури і будівництва України. Майже половина викладачів є членами Національного союзу художників і Союзу дизайнерів України.

Академія є єдиним на Україні вищим навчальним закладом, що готує кадри дизайнерів промислових виробів, фахівців у сфері графічного дизайну, проектування інтер'єрів, декоративних тканин, одягу, фахівців торгово-промислової реклами, фірмового стилю й упакування.

Його випускники плідно працюють на підприємствах і в установах багатьох галузей промисловості, у проектних організаціях, торгово-промислових фірмах і об'єднаннях, культурних і художніх організаціях, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

Також академія є визнаним центром художньої культури.

Вона готує висококваліфікованих фахівців, що працюють у різних сферах художньої творчості: станкового живопису, станковій графіці, книжковій графіці, плакаті, монументально-декоративному розписі і вітражі, архітектурно-декоративній пластиці і скульптурі, реставрації творів мистецтва.

2. Факультети

Факультет образотворчого мистетства:

кафедра живопису

кафедра графіки

кафедра скульптури

кафедра монументального живопису

кафедра теорії і історії мистецтв

кафедра рисунка

Факультет дизайну:

кафедра дизайну

кафедра графічного дизайну

кафедра мультимедійного дизайну

соціально-гуманітарні дисципліни

інженерно-технічні дисципліни

фізичне виховання

Факультет дизайну середовища:

кафедра дизайну інтер'єру

кафедра дизайну меблів

кафедра дизайну тканин і одягу

кафедра реставрації станкового і монументального живопису

українознавство

іноземні мови;

Факультет образотворчого мистецтва

Підготовка фахівців мистецьких спеціалізацій здійснюється на факультеті «Образотворче мистецтво». Факультет створений 2000 року і в своїй діяльності продовжує традиції художньої освіти, започатковані у 20-ті роки ХХ століття.

На той час виховання художників відбувалось у персональних майстернях: портретній, альфрейно-фресковій, театрально-декораційній, графічній, скульптурній тощо. Керівниками живописних майстерень були випускники провідних європейських закладів художньої освіти - С. Прохоров, М. Шаронов, О. Кокель, М. Федоров, М. Бурачек, О. Симонов, І. Севера, Л. Блох.

В основі їхнього методу виховання фахівців - глибоке вивчення натури та багатство її пластичних форм. Значний внесок у розвиток вищої художньої школи Харкова зробили відомі українські художники-новатори В. Єрмілов, І. Падалка, О. Маренков, які викладали в графічній майстерні, та керівник майстерні театрально-декораційного живопису - О. Хвостенко-Хвостов. Педагоги і студенти брали участь у багатьох виставках, що демонструвались в Україні, Росії та за кордоном.

У повоєнні часи активно розвивалася харківська графічна школа як школа офорта професорів Й. Дайца та В. Мироненка, школа літографії доцента Г. Бондаренка, школа деревориту доцентів Б. Бланка та М. Фрадкіна. у графічних майстернях із захо-пленням працювали не тільки студенти-графіки, а й вихованці живописного та театрально декораційного відділень. Під впливом творчої та педагогічної діяльності Й. Дайца та В. Мироненка студенти живописної майстерні О. Мартинець, І. Стаханов та Г. Галкін настільки прилучились до офорта, що після закінчення інституту стали професійними графіками.

Сьогодні факультет «Образотворче мистецтво» об'єднує 6 кафедр, серед яких кафедри рисунка, живопису, графіки, монументального живопису, скульптури та теорії і історії мистецтв. На факультеті навчається 270 студентів. Кафедрами факультету здійснюється підготовка студентів за спеціалізація ми «Графіка», «Станковий живопис», «Монументальний живопис», «Станкова і монументальна скульптура», «Мистецтвознавство».

Навчальний процес на факультеті забезпечують 76 штатних працівників професорсько-викладацького складу, з них: докторів наук - 1, професорів - 8, кандидатів наук - 11, доцентів - 13, народних художників України - 2, заслужених діячів мистецтв України - 11, заслужених працівників культури України - 1. Серед них доктор мистецтвознавства, зав. кафедри теорії і історії мистецтв, професор Л. Соколюк, народний художник України, керівник майстерні сюжетно-тематичної картини, професор В. Ковтун, народний художник України, зав. кафедри живопису, професор В. Ганоцький, заслуж. діяч мистецтв України, керівник майстерні жанрового портрету, професор В. Чаус, заслуж. діяч мистецтв України, професор О. Вяткін, заслуж. Діяч мистецтв України, професор Є. Жердзіцький, заслуж. діяч мистецтв України, професор В. Чурсіна, заслуж. Художник України, зав. кафедри скульптури, доцент С. Гурбанов, народний художник України К. Мамедов, заслуж. діяч мистецтв України доцент О. Рідний та інші.

Факультет дизайну

На початку 60-х років XX ст., коли в колишньому Радянському Союзі почали директивними методами створювати дизайнерські організації, у 1962 р. рішенням уряду СРСР Харківський художній інститут було реорганізовано на художньо-промисловий та відкрито на його базі дизайнерські спеціалізації на новому факультеті «Промислове мистецтво». Становлення дизайнерської спеціальності в інституті, який ще вчора вмів готувати лише художників станкового профілю, проходило складно, часом навіть драматично. У 1965 р. посаду проректора та завідувача кафедри художнього конструювання обійняв В. Білик - людина новаторського складу. у його нововведеннях проглядали контури методики підготовки дизайнера, які згодом стали нормою. Але тоді, наприкінці 60-х, він зіткнувся із тотальним непорозумінням його викладацької методи збоку вузівської «академічної» спільноти - почалося «діло групи Білика». в атмосфері жорсткого протистояння у 1969 р. відбувся вибух - В. Білика звинуватили у формалізмі та звільнили з роботи. Цей прецедент був закономірним. Він відбивав процес боротьби нового зі старим у вітчизняній художньо-промисловій школі того часу. в ті ж роки на кафедрі працював один з визначних представників українського та радянського художньо-проектного авангарду - В. Єрмілов. Його яскрава, але недовга діяльність в ХХПІ 1960-х відзначена пам'ятною дошкою. Спеціалізації в ті роки мали назву - «Художнє конструювання» і «Промислова графіка та упаковка».

Спеціалізація і кафедра «Художнє конструювання» створювалися в інституті з «нуля». Всі викладачі кафедри художнього конструювання того часу вийшли з архітекторів. Поступово педагогічний колектив кафедри змінювався: до нього ввійшли інженери, технологи, ергономісти та випускники ХХПІ. у 1975 р. кафедру було реорганізовано у дві кафедри: художнього конструювання та інженерно-технічних дисциплін.

Спеціалізацію «Промислова графіка та упаковка» було створено на базі спеціалізації «Станкова графіка» в ході тієї ж реорганізації 1963 р. Підготовку фахівців станкового профілю було тимчасово припинено, а сама кафедра графіки була реформована на кафедру «Промислової графіки та упаковки». Але у 1975 році спеціалізація «Графіка» частково відновилася як секція політичного плаката, а а з 1983 - разом з поверненням їй старої назви «Станкова графіка» - вона відновилася остаточно.

У квітні 1989 р. факультет «Промислове мистецтво» було перейменовано на факультет «Дизайн», який мав три спеціалізації: «Промисловий дизайн» (раніше - «Художнє конструювання»), «Графічний дизайн» (раніше - «Промислова графіка та упаковка»), «Графіка» (раніше - «Станкова графіка») з відповідними кафедрами.

В 2000 році на базі кафедри дизайну було відкрито секцію комп'ютерного дизайну з відповідною спеціалізацією, яка у 2005 р. стала самостійною кафедрою «Дизайн інтерактивних засобів візуальних комунікацій». Таким чином, з 2000 р., після численних реорганізацій, на існуючому факультеті «Дизайн» здійснюється підготовка бакалаврів, спеціалістів, магістрів за напрямом підготовки «Дизайн» за трьома спеціалізаціями: «Промисловий дизайн», «Графічний дизайн», «Дизайн інтерактивних засобів візуальних комунікацій».

За роки існування факультету його очолювали: професор С. Солодовник (1967), ст. викладач В. Ситніков (1975), доцент Є. Рагулін (1981), професор В. Лесняк (1986), доцент В. Єльков (1991), доцент Т. Костенко (з 2003), доцент О. Соболєв (з 2011), доцент Н. Сбітнєва (з 2014). До структури факультету входить 6 кафедр: три випускові кафедри - дизайну, графічного дизайну, дизайну інтерактивних засобів візуальних комунікацій; три забезпечуючі - інженерно-технічних дисциплін, соціально-гуманітарних дисциплін і кафедра фізичного виховання.

Кафедри факультету мають 13 навчальних лабораторій, методичний кабінет, інформаційний центр, з комп'ютерні лабораторії (на 34 робочих місця), які містять необхідне обладнання для навчального процесу відповідно до профілю підготовки фахівців; спортивний та тренажерний зали тощо. Навчальний процес на факультеті забезпечують 62 штатних працівників професорсько-викладацького складу, з них: докторів наук - 2, професорів - 8, кандидатів наук - 25, доцентів - 30, заслужених діячів мистецтв України - 5, заслужених майстрів спорту України - 1, член-кореспондентів Академії мистецтв України - 4, член-кореспондентів АПН України - 1.

На факультеті навчається близько 420 студентів денної форми навчання. За роки свого існування факультет «Дизайн» підготував близько 2000 фахівців, серед яких понад 58 магістрів.

Факультет дизайну середовища

В 1963 році, коли ХДХІ було реорганізовано на ХХПІ, інститут було переорієнтовано на підготовку фахівці в художньо-промислового профілю. Факультет, який сьогодні має назву «Дизайн середовища», спочатку називався «Оздоблення будівель», а з 1965 року - «Інтер'єр і обладнання». Першим завідувачем кафедри був доцент В. Константинов. Потім - доцент Ю. Старостенко. Зараз її очолює доцент А. Олексієнко.

Наказом №203 від 24.12.63 р. на факультеті були затверджені дві спеціалізації: оформлення міст, громадських та промислових споруд; оформлення виставок, урочистостей та спектаклів. Перший прийом на нову спеціальність було здійснено в 1963 році. на І курс були зараховані: А. Зубков, А. Крамаренко, Н. Бікулов, П. Тайбер, Г. Корень, В. Черенков, В. Опанасенко, Т. Черні. Студенти, яких було прийнято до ХДХІ в 1962 році, з 1963 - навчалися за навчальним планом нової спеціальності. З 1965 р. студенті в уже приймали на факультет «Інтер'єр і обладнання», а в лютому 1970 р. було обрано першого декана. Ним став доцент В. Сиром'ятников.

При підготовці спеціалісті в за спеціальністю «Інтер'єр і обладнання» постійно включалися завдання на розробку декоративних і тематичних розписів. Саме тому, згодом, було створено майстерню монументально-декоративного розпису і в 1970 році бу в перший випуск спеціалісті в цього профілю. Завідува в майстернею спочатку професор Є. Єгоров, потім професор О. Хмельницький. Нарешті у 1984 р. було відкрито кафедру монументально-декоративного розпису, завідувачем якої став доцент О. Пронін.

У зв'язку з тим, що в інституті були високопрофесійні викладацькі кадри в галузі образотворчого мистецтва, інститут доклада в багато зусиль до збереження цих традицій та відновлення спеціальностей станкового профілю, випуск яких було тимчасово припинено на початку 1960-х років. Так, з 1974 року в межах нового факультету відновили підготовку фахівці в за спеціалізацією «Архітектурно-декоративна пластика». Завідува в кафедрою «АДП» - доцент В. Воловик.

У 1988 році було відкрито спеціальності «Станковий живопис» та «Реставрація творі в мистецтва». Спочатку фахівці в спеціальності «РТМ» готували на кафедрі монументально-декоративного розпису, а потім - на кафедрі живопису. Пізніше було відкрито спеціалізовану кафедру «Реставрація станкового та монументального живопису». в 1993 р. при кафедрі ІО було відкрито спеціалізацію «Проектування художньо-декоративних тканин» (пізніше - «Художнє моделювання тканин»).

В 1998 р. відкрито спеціалізацію «Художнє моделювання одягу». Для підвищення фахового рівня цих напрямкі в у 2000 р. було створено кафедру «Художнє моделювання тканин та одягу», що об'єднала обидві спеціалізації. В той час кафедру очолила канд. мистецтвознавства С. Нікуленко, потім - доцент О. Омельченко, зараз її очолює професор Г. Тіщенко. У зв'язку з розвитком меблевого виробництва в Україні та зростанням попиту на дизайнері в цього профілю з 2000 року було відкрито спеціалізацію «Дизайн меблів». А 2004 р. було створено кафедру «Дизайн меблів». Цю кафедру очолила канд. арх., доцент Н. Трегуб. У тому ж 2000 році, у зв'язку зі створенням у ХДАДМ нового факультету «Образотворче мистецтво», три спеціалізації - «Станковий живопис», «Монументальний живопис» та «Станкова і монументальна скульптура», було переведено з факультету «Інтер'єр і обладнання» на новоутворений факультет «Дизайн середовища».

Кафедри факультету мають 6 навчальних лабораторій, які містять обладнання для відповідного навчального процесу, комп'ютерну лабораторію. На шести кафедрах факультету працює 55 викладачі в та 16 співробітників, з них: докторі в наук, професорі в - 3, кандидаті в наук, доценті в - 27, заслужений архітектор України - 1. на факультеті навчається 319 студенти в денного відділення. За роки свого існування факультет «Дизайн середовища» підготува в 1895 фахівця, серед яких 52 магістри.

3. Викладацький склад

На 17-ти кафедрах академії викладають майже 200 педагогів:

ь 18 професорів;

ь 57 доцентів;

ь 14 мають почесні звання;

ь 4 є членами Академії мистецтв України.

Структура академії

Структуру Академії визначено відповідно до Закону України «Про вищу освіту», «Положення про державний вищий заклад освіти» та головних завдань діяльності Академії. Структурні підрозділи утворюються рішенням Вченої ради Академії у порядку, визначеному Законом і цим Статутом.

Основними структурними підрозділами Академії є:

o 3 факультети;

o 18 кафедр;

o бібліотека (фонд якої відповідає вимогам стандартів освітньої діяльності);

o навчальні лабораторії;

o навчальні майстерні;

o науково-дослідний сектор;

o ухвалення фінансових плану і звіту факультету;

o центр заочної (дистанційної) форми навчання;

o інформаційний центр;

o навчально-методичний відділ;

o відділ аспірантури і докторантури;

o відділ міжнародних зв'язків;

o відділ технічних засобів навчання;

o відділ кадрів;

o планово-фінансовий відділ;

o бухгалтерська служба;

o юридична служба;

o адміністративно-господарська частина;

o канцелярія;

o гуртожиток;

o їдальня;

o навчальний театр;

o методичний фонд.

У своїй діяльності структурні підрозділи керуються чинним законодавством, цим Статутом та окремими Положеннями, затвердженими ректором Академії. Структурні підрозділи, у тому числі територіально відокремлені, можуть мати свою печатку із зазначенням назви Академії та підрозділу.

4. Управління

В Академії діють:

ь колегіальні органи управління:

Вчена рада Академії, Вчені ради факультетів, Наглядова рада; атестаційний колегіальний орган, що може утворюватися - акредитована Спеціалізована вчена рада;

ь робочі органи:

Методична і Наукова ради; органи громадського самоврядування; Конференція трудового колективу Академії.;

ь дорадчі (дорадчо-консультативні) органи:

Ректорат, Деканати, Приймальна комісія;

Вчена рада є колегіальним органом управління Академії й утворюється строком до 5 років, склад якої затверджується наказом ректора Академії протягом 5 робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу Вченої ради.

Вчена рада Академії:

ь визначає стратегію і перспективні напрями розвитку освітньої, наукової, науково-мистецької та інноваційної діяльності;

ь розробляє і подає Конференції трудового колективу Академії проект Статуту, а також рішення про внесення змін і доповнень до нього;

ь ухвалює фінансовий план і річний фінансовий звіт Академії;

ь визначає систему та затверджує процедури внутрішнього забезпечення якості вищої освіти;

ь ухвалює рішення про розміщення власних надходжень у територіальних органах центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або в банківських установах;

ь ухвалює за поданням ректора Академії рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію структурних підрозділів;

ь обирає за конкурсом таємним голосуванням на посади деканів, завідувачів кафедр, професорів, директора бібліотеки, керівників структурних підрозділів;

ь затверджує освітні програми та навчальні плани для кожного рівня вищої освіти та спеціальності;

ь ухвалює рішення з питань організації освітнього процесу, визначає строки навчання на відповідних рівнях;

ь затверджує зразок та порядок виготовлення власного документа про вищу освіту, положення про процедуру і підстави для його видачі випускникам, а також зразки, порядок виготовлення, процедуру і підстави для видачі випускникам спільних і подвійних дипломів;

ь ухвалює основні напрями проведення наукових досліджень, мистецької та інноваційної діяльності;

ь оцінює науково-педагогічну діяльність структурних підрозділів у тому числі проводить ректорський екзаменаційний перегляд загально-художніх академічних і професійно-орієнтованих дисциплін;

ь присвоює вчені звання професора, доцента і подає відповідні рішення на затвердження до атестаційної колегії центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки;

ь приймає остаточні рішення про визнання іноземних документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання під час прийняття на роботу наукових, науково-педагогічних та інших працівників, а також під час зарахування вступників на навчання;

ь має право вносити подання про відкликання ректора Академії з підстав, передбачених законодавством, статутом, контрактом, яке розглядається Конференцією трудового колективу Академії;

ь розглядає положення про факультети, центри, а також про інші навчальні та наукові підрозділи;

ь подає пропозиції ректору Академії щодо звільнення деканів факультетів;

ь подає пропозиції ректору Академії щодо призначення та звільнення з посади проректорів і ученого секретаря та головного бухгалтера;

ь присвоює почесні звання Академії видатним митцям, ученим і громадським діячам;

ь визначає напрями використання фондів науково-технічного і соціального розвитку та матеріального стимулювання;

ь розглядає питання землекористування;

ь представляє працівників Академії до нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань, відзначення державними та іншими преміями;

ь призначає іменні стипендії відмінникам навчання;

ь розглядає інші питання діяльності Академії відповідно до його статуту.

Рішення Вченої ради вводяться в дію наказом або розпорядженням ректора.

Вчену раду очолює її голова, який обирається таємним голосуванням з членів Вченої ради Академії, які мають науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, на строк діяльності Вченої ради.

До складу Вченої ради входять за посадами ректор, проректори, декани факультетів, учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівник органу самоврядування Академії (голова первинної профспілкової організації).

До складу Вченої ради входять виборні представники, які представляють науково-педагогічних, наукових та інших працівників Академії. Виборні представники науково-педагогічних, наукових та інших працівників Академії обираються таємним голосуванням Конференцією трудового колективу Академії за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють.

Виборні представники з числа осіб, які навчаються в Академії, обираються особами, що навчаються шляхом прямих таємних виборів. Виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників, обираються з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук за квотою: три (шість) представника від факультету.

Виборні представники (додатково кооптовані), які представляють науково-педагогічних та інших працівників Академії і які працюють у ній на постійній основі, обираються за квотами: від складу професорів, досвідченіших доцентів або осіб, які одержали звання «Народний», «Заслужений» та/або обрані член-кореспондентами, дійсними членами національних галузевих академій - шість представників, навчально-методичного відділу, відділу аспірантури і докторантури, відділу міжнародних зв'язків, відділу кадрів - по одному представнику, від інших відділів (служб, тощо) - за пропозицією ректора (при необхідності) - по одному представнику та виборні представники аспірантів, студентів, керівник органу студентського самоврядування (голова Студентської ради).

Квоти виборних представників від інших структурних підрозділів установлюються Вченою радою. Квоти виборних представників від різних категорій осіб, які навчаються в Академії - один представник від факультету зі складу осіб, що здобуває вищу освіту на першому (бакалаврcькому) та (або) другому (магістерському) рівнях та один представник від складу осіб, що здобуває вищу освіту на третьому (освітньо-науковому) рівні.

Вибори до складу Вченої ради починаються за 30 календарних днів до закінчення повноважень попереднього складу Вченої ради.

Науково-педагогічні працівники Академії мають становити не менше як 75 відсотків загальної чисельності складу Вченої ради, а виборні представники з числа осіб, які навчаються в Академії, Ї не менш як 10 відсотків загальної чисельності складу Вченої ради.

Виборні представники обираються загальними зборами трудового колективу Академії за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють. Виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, обираються вищим органом студентського самоврядування Академії.

Виборні представники мають становити не менше як 50 відсотків загальної чисельності складу Вченої ради.

Вчена рада факультету є колегіальним органом управління факультету.

До компетенції Вченої ради факультету належить:

ь визначення загальних напрямів наукової діяльності факультету;

ь обрання на посаду таємним голосуванням викладачів, старших викладачів, доцентів, декана;

ь внесення пропозицій до загальних зборів факультету про звільнення декана;

ь подання пропозиції ректору щодо призначення заступників декана факультету;

ь ухвалення навчальних програм та навчальних планів;

ь вирішення питань організації навчально-виховного процесу на факультеті;

ь ухвалення фінансових плану і звіту факультету;

ь заслуховування звітів завідувачів кафедр та рекомендація осіб на посади завідувачів кафедр, що входять до складу факультету;

ь розгляд питання про створення та розвиток навчально-виробничих баз фахової підготовки студентів;

ь розгляд питання про зміни у структурі факультету, створення, реорганізації та ліквідації кафедр факультету, надання пропозицій щодо структури наукових підрозділів;

ь рекомендація науково-дослідних робіт до включення у тематичний план НДДКР Академії;

ь рекомендація проектів науково-дослідних робіт для участі в конкурсах різних рівнів;

ь заслуховування підсумків науково-дослідних робіт факультету за рік;

ь розгляд інших питань, що не суперечать даному Статуту.

Рішення Вченої ради факультету вводяться в дію розпорядженням декана факультету. Рішення Вченої ради факультету може бути скасовано Вченою радою Академії.

Вчену раду факультету очолює її голова, який обирається таємним голосуванням з членів Вченої ради факультету, які мають науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, на строк діяльності Вченої ради.

До складу Вченої ради факультету входять за посадами декан, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників факультету і працюють у ньому на постійній основі, виборні представники з числа осіб, які навчаються в Академії, за квотами, що визначаються Вченою радою факультету. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити науково-педагогічні працівники факультету і не менш як 10 відсотків - виборні представники з числа осіб, які навчаються на факультеті.

Вибори до складу Вченої ради починаються за 30 календарних днів до закінчення повноважень попереднього складу Вченої ради. Виборні представники обираються Конференцією трудового колективу Академії за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють. Виборні представники з числа осіб, які навчаються на факультеті Академії, обираються особами, що навчаються на факультеті шляхом прямих таємних виборів.

Персональний склад Вченої ради факультету затверджується наказом ректора терміном на 5 років, протягом 5 робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу Вченої ради.

Засідання Вченої ради вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш 2/3 складу ради. Рішення Вченої ради факультету приймається в такому ж порядку, як і рішення Вченої ради Академії.

5. Конкурентоспроможне середовище в академії

Конкурентне середовище - це результат і умови взаємодії великої кількості суб'єктів ринку, що визначає відповідний рівень економічного суперництва і можливість впливу окремих економічних агентів на загально ринкову ситуацію. Важливим є те, що конкурентне середовище утворюється не лише і не стільки власне суб'єктами ринку, взаємодія яких викликає суперництво, але в першу чергу - відносинами між ними.

Навчально-виховну, методичну, наукову і творчу роботу на 17 кафедрах академії здійснюють майже 200 педагогів. у їхньому числі 18 професорів і 57 доцентів. 14 мають почесні звання, 4 є членами Академії мистецтв України й Академії архітектури і будівництва України. Майже половина викладачів є членами Національного союзу художників і Союзу дизайнерів України.

Академія є єдиним на Україні вищим навчальним закладом, що готує кадри дизайнерів промислових виробів, фахівців у сфері графічного дизайну, проектування інтер'єрів, декоративних тканин, одягу, фахівців торгово-промислової реклами, фірмового стилю й упакування.

Його випускники плідно працюють на підприємствах і в установах багатьох галузей промисловості, у проектних організаціях, торгово-промислових фірмах і об'єднаннях, культурних і художніх організаціях, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

6. Розрахунок економічних показників з огляду витрат

Приватний підприємець вирішив оцінити ефективність свого підприємства по виконанню послуг. Для своєї діяльності використовується праця найманих працівників офіс-менеджерів. Є така інформація.

Підприємство виготовляє два види послуг, з них рік Послуга №1 - 43000 шт. і Послуга №2 - 49000 шт. Продаж ціни 11,5 і 11,5 гривень за одиницю відповідно.

Технічне обладнання офісу, згідно з даними бухгалтерського обліку, після 6-ти років експлуатації повністю про амортизовано. Вартість придбаного становила 6400 грн., а розрахунковий термін служби 6 років.

Меблі для офісу були придбані в цьому році за 14000 грн. Для цілей фінансового обліку вона була про амортизована у звітному році за ставкою 30%, фактично вона може бути використана 6 років.

Офіс платить оренду 4000 в місяць, включаючи накладні витрати і займає площу 100 кв. м. З них офіс займає 55 кв. м а склад 45 кв. м.

Витрати на електрику становлять 180 грн в місяць, з них 100 грн за приміщення офісу та 80 грн приміщення складу.

Фонд заробітної плати помічників складає (з урахування податків) 6000 грн. в місць, накладні витрати і витрати на соціальне страхування складає 55%. Помічники виготовляють 10 Послуг №1 або 6 Послуга 2 за годину.

В цьому році приватні підприємець відхилив пропозицію свого колишнього партнера вести зовнішнє управляння роботою офісу та взяв ці обов'язки на себе. У минулому році їх колега і його команда отримували 140000 грн в рік, включаючи соціальні відрахування.

Запас матеріалів на складі становить в середньому 150000 грн., середній залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі становить 13000 грн.

Витрати матеріалів складають 2,5 на одиницю Послуги №1 і 3 на одиницю Послуги №2.

Приватний підприємець має кредит в банку на суму 75000 грн. під 7% річних. Ринкова норма проценту складає 8%. Решта зобов'язань фінансується за рахунок власних коштів.

1. Визначте фінансовий результат і складіть звіт про прибутки і збитки.

2. Оцінить виробничий результат і економічну ефективність.

3. Оцініть прибуток на одиницю продукції, н одиницю Послуги №1 і Послуги №2.

4. Оцінить правильність рішення про підвищення цін на Послугу №2, яке неодмінно викличе зменшення обсягу реалізації.

Розрахунок потрібно оформити наступним чином:

Фінансовий результат і складіть звіт про прибутки і збитки

Витрати	Доходи
Витрати матеріалів	254500	Виручка
Витрати на заробітну плату	72000	Послуга №1	494500
Амортизація	4200	Послуга №2	563500
Витрати на оренду	48000
Витрати на електрику	2160
Витрати на відсотки	5250
Прибуток	671890
	1058000		1058000

Витрати матеріалу: 2,5*43000+3*4900=254500

Заробітна плата: 6000*12 (міс)=72000

Амортизація: 14000*0,3=4200 (30%)

Оренда: 4000*12 (міс.)=48000

Електрика: 180*12 (міс.)=2160

Витрати за відсотками: 75000*0,07 (7%)=5250

Виручка: Послуга №1: 43000*11,5=494500

Виручка: Послуга №2: 49000*11,5=563500

Разом: 494500+563500=1058000

Прибуток: 1058000 - (254500 + 72000 + 4200 + 48000 + 2160 + 5250) = 105800 - 386110=671890

Виробничий результат і економічну ефективність

Витрати (грн)		Доходи(грн)
Витрати матеріалів	254500	Виручка
Витрати на заробітну плату	72000	Послуга №1	494500
Витрати на оренду	48000	Послуга №2	563500
Витрати на електрику	2160	Результат	524220
Амортизація
-технічне обладнання	1024
-меблі	2240
Калькул. винагорода підприємця	140000
Калькуляційні відсотки	13856
	533780		533780

Калькуляційна амортизація: обладнання: 6400*(1/6)=1024

(термін служби 6 років, у рік 1/6)

Калькуляційна амортизація: меблі =14000*(1/6)=2240

(термін служби 6 років, у рік 1/6)

Калькуляційні відсотки = ринкова процентна ставка *(виробничий капітал):

(1/2 вартості технічного обладнання +1/2вартості меблів + запаси+ +каса) *0,08 (8%)=>(3200+7000+150000+13000)*0,08=173200*0,08=13856

Всього: 254500+72000+48000+2160+1024+2240+140000+13856=533780

Результат: (494500+563500) - 533780=1058000-533780=524220

Прибуток на одиницю продукції, на одиницю Послуги №1 та Послуги №2

Витрати на Послуги	Послуга №1 - 43000 шт.	Послуга №2 - 49000 шт.
Матеріали	107500	147000
Прямі витрати на з/п	42762,2	29237,7
Непрямі вироб. витрати	470,3	321,6
Витрати виробництва	150732,5	176559,3
Управління та збут	34668,4	40608,6
Собівартість	185400,9	217167,9
Собівартість на одиницю Послуг	4,3	4,4
Виручка	494500	563500
Виручка на один.	11,5	11,5
Результат	309099,1	346332,1
Результат на один.	7,1	7,06

Матеріальні витрати:

- Послуга №1:43000*2,5=107500

- Послуга №2: 49000*3=147000

- Виробнича зарплата (прямі витрати):

- Послуга №1:43000*10=430000/60 (хв)=7166,6

- Послуга №2:49000*6=294000/60 (хв)=4900

- Разом: 7166,6+4900=12066,6

- Виробнича з/п:6000*12=72000

- Послуга №1: (72000*7166,6)/12066,6=42762,2

- Послуга №2: (72000*4900)/12066,6=29237,7

Витрати виробництва:

- Послуга №1: 107500+42762,2+470,3=150732,5

- Послуга №2: 147000+29237,7+321,6=176559,3

Собівартість:

- Послуга №1: 150732,5+34668,4=185400,9

- Послуга №2: 176559,3+40608,6=217167,9

Собівартість за одиницю послуги:

- Послуга №1: 185400,9/43000=4,3

- Послуга №2: 217167,9/49000=4,4

Виручка за одиницю:

- Послуга №1: 494500/43000=11,5

- Послуга №2:563500/49000=11,5

Результат:

- Послуга №1: 494500-185400,9=309099,1

- Послуга №2: 563500-217167,9=346332,1

Результат за одиницю:

- Послуга №1: 309099,1/43000=7,

- Послуга №2: 346332,1/49000=7,06

Непрямі виробничі витрати (місце виникнення «Офіс»)

Назва послуги	Розрахунковий показник	Результат
Електороенергія	100*12	1200
Орендна плата 55%	4000*0,55	2200
Кальк.амортизація(обладнання)		1024
Накладні витрати по з/п 50%	7200*0,55	3960
Калькуляційні відсотки 7%		8384
-обладнання	3200*0,07	224
-запаси	150000*0,07	10500
Калькуляційна винагорода підприємця 50%	140000*0,5	70000
Всього		80724
% від прямих витрат по з/п	80724/71999,9	1,1%=0,011
Непрямі витрати Послуг №1	42762,2*0,011	470,3
Непрямі витрати Послуг №2	29237,7*0,011	321,6

Калькуляційний відсоток 7%: 1200+2200+1024=8384

Всього: 224+10500+70000=80724

Сума непрямих витрат послуги №1 та №2: 42762,2+29237,7=71999,9

Витрати на управління і збут (місце виникнення «Склад»)

Назва послуги	Розрахунковий показник	Результат
Електроенергія	80*12	960
Орендна плата 45%	4000*0,45	1800
Накладні витрати по з/п
Кальк. амортизація(меблі)		2240
Калькуляційні відсотки 7%		1400
-меблі	7000*0,07	490
-каса	13000*0,07	910
Калькуляційна винагорода підприємця 50%	140000*0,5	70000
Всього		76400
% від непрямих витрат виробництва	76400/327291,8	0,23
Непрямі витрати Послуг №1	150732,5*0,23	34668,4
Непрямі витрати Послуг №2	176559,3*0,23	40608,6

Калькуляційний відсоток 7%: 490+90=1400

Всього: 960+1800+2240+1400+70000=76400

Сума непрямих витрат послуги №1 та №2:150732,5+176559,3=327291,8

Правильність рішень про підвищення ціни на Послуги №2, яке неодмінно викличе зменшення обсягу реалізації