Проблемні аспекти формування навичок читання у молодших школярів

Вільне, швидке читання - читання без утруднень, досить швидке. При нормальній швидкості читання учень добре схоплює зміст, свідомо сприймає прочитане, легко встановлює логічні центри речення, що створює передумови для виразного і правильного читання.

Розвиток техніки читання досягається систематичними, щоденними вправами, читанням і роботою над текстом протягом всіх років навчання.

Регулювання темпу читання забезпечується такими прийомами:

постановка запитань перед читанням;

читання тексту ланцюжком;

вибіркове читання за завданням;

читання діалогів;

читання в особах, драматизація;

заучування віршів, прозових уривків і виразне читання їх вголос.

При формуванні навичок швидкого читання важливо пам'ятати, що швидкість читання має розвиватися відповідно до швидкості розуміння. Про це попереджував ще К.Д.Ушинський [91].

Свідомість читання - полягає в розумінні прочитаного, розкритті значення слів, змісту окремих речень і цілого тексту. Таким чином, формування свідомих навичок читання передбачає:

встановлення понятійних зв'язків слів у реченні і зв'язку простих речень, які входять у складне;

осмислення тексту в цілому.

Щоб виконати ці завдання, необхідно керувати дитячим читанням, спрямовувати учнів на вдумливе ставлення до читаного тексту. Тексти є джерелом розширення, збагачення і уточнення словника школярів, тому що містять не тільки лексичний матеріал, близький досвіду маленького читача, а й абстрактні поняття. Під час роботи з текстом виникає необхідність пояснювати ці слова: вияснити, чи ввійшли вони в словник школяра. Таким чином, пояснення змісту слів потрібне не тільки для розуміння того, що читають учні, а й для збагачення їх активного словника, розширення кола їх уявлень і понять.

У роботі з твором не слід захоплюватись словотлумаченням. Учителю часто хочеться дати дітям якомога більше знань з приводу прочитаного, а це захоплення, як виявляється, тільки шкодить учням, так як урок перетворюється в поширену бесіду і пояснення, а на читання і формування читацьких навичок не залишається часу.

Виразне читання - інтонаційно правильне читання, яке передає ідеї і почуття, закладені у творі. Виразне читання емоційно впливає на слухачів, передає правильне відношення до зображуваних у творі фактів, подій і явищ, а також думок і почуттів людей. Відомі методисти Н.П.Каноникін і Н.А.Щербакова [98] справедливо стверджують: "Вчити виразно читати - це значить вчити вдумливо і глибоко розуміти прочитане. Свідомість і виразність - якості читання, які пов'язані між собою. Якщо виразність читання допомагає усвідомленню прочитаного, то повна виразність визначається глибиною розуміння тексту". Саме таке читання є показником стійких, добре сформованих читацьких навичок школярів. Звідси, основним у роботі над виразністю читання є наступне:

свідоме розуміння учнями ідейного змісту твору;

наявність визначеного ставлення учня до того, що він читає;

читання твору з наміром вплинути на слухачів;

забезпечення формування навичок виразного читання тільки на основі роботи з текстом.

Виразне читання тісно взаємозв'язане з вибірковим читанням.

Вибіркове читання - такий вид самостійної роботи, який вимагає від учнів швидкої орієнтації в прочитаному. Завдяки вибірковому читанню, учні, для підтвердження окремих висновків чи доводів, відшукують у прочитаному творі відповідні уривки, фрази, слова і зачитують їх вголос.

Вибіркове читання благотворно діє на зміцнення навичок читання і відіграє велику роль при роботі над текстом, будучи важливим засобом навчання дітей аналізу прочитаного твору. Крім того, вибіркове читання необхідне для кращого засвоєння змісту і розуміння основної ідеї твору, його художніх особливостей і зображувальних засобів.

На основі вибіркового читання базується і така, важлива для виховання уваги до слова, робота над описом природи у творі, на який, почасти, учні не звертають уваги. Пропонується вибрати уривок, де, на їх думку, найбільш вдало описано красу природи, підготуватися до читання і пояснення, чому саме цей опис найбільш сподобався.

Вибіркове читання застосовують і при співставленні творів живопису з художніми літературними творами. У цьому випадку учні за завданням вчителя знаходять до картин і репродукцій відповідні уривки із віршів і прози. З вибірковим читанням зв'язана підготовка дітей до інсценування, читання по ролях.

Таким чином, вибіркове читання є вельми ефективним прийомом у формуванні навичок читання молодших школярів, так як спонукає їх самостійно удосконалювати навички і проникатись тонкощами техніки читання.

Постановка питань до прочитаного - один із необхідних видів самостійної роботи на уроках читання і засіб формування читацьких навичок. Цей вид занять вчить учнів логічно, обґрунтовано будувати і формулювати запитання, неодноразово звертатись при цьому до побіжного читання чи переглядання тексту твору. А вмінням переглядати текст володіють лише найздібніші діти. Причина такої ситуації не у винятковій складності завдання, а в недоліках навчання читання.

Часом учителі заперечують необхідність роботи - переглядання тексту, - вважаючи її занадто складною для молодших школярів. Але ж кожен з них пропонує дітям завдання, які передбачають наявність вказаного вміння. Наприклад, завдання типу "знайди і прочитай слова діда, баби..." Таке звичне і, здається, просте завдання. Та для його виконання вже треба вміти переглядати текст, бо на суцільне перечитування вчитель часу не дає. А читання в особах? Кожен учитель знає, що читання тексту в особах нечасто проходить без його втручання: доводиться підказувати, де чиї слова, виправляти та ін. Хоч такий текст читають не за першого ознайомлення, та всеодно дітям складно членувати його за вказаною ознакою. Одна з причин - несформованість уміння переглядати текст: пробігти його очима і вихопити лише "свої" слова. Більшість учнів просто фізично не вміє "стрибати" очима по сторінці у пошуку певної інформації, бо вміє читати лише все підряд.

Отже, вчити переглядати текст треба обов'язково, але починати слід із вправ (знайти дату, цифру, слово-курсив, слово в лапках, слово з великої літери, розділовий знак, умовний значок, найдовше слово в тексті, абзац, друге... п'яте слово у вказаному рядку), що не передбачають складного змістового аналізу, а формують навичку вихоплювати поглядом певні елементи тексту за їх зовнішніми ознаками.

Завдання на переглядання тексту добре підходять для роботи в парах: один учень придумує завдання, а другий виконує його. Обов'язковою умовою такої гри є обмеження часу. Складнішими є завдання на швидкість зорового сприймання: не лише знайти слова дійової особи, а й слова автора. Тобто протягом 1-3 секунд дітям треба зорієнтуватись на сторінці в цілому.

Не менш вагоме місце у формуванні читацьких навичок відводиться позакласному читанню, яке є складовою частиною читання і розвитку мовлення, як предмета початкової ланки. Це різновид читання, в якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Ведучою закономірністю позакласного читання є пряма залежність якості дитячого читання і відношення до нього дитини-читача.

Зрозуміло, що в умовах всеобучу основною формою такого навчання є урок, причому такий урок, де в якості навчального матеріалу виступають дитячі книги у всій різноманітності, доступній школі. Якщо уроки класного читання пов'язані з оволодінням навичками читання, то мета уроків позакласного читання дещо інша: діти використовують на цих уроках набуті навички читання. У процесі роботи з дитячими книгами в учнів, звичайно, удосконалюється і техніка читання, і здатність повноцінно сприймати текст у відповідності з їх жанрово-видовими особливостями. До самостійної діяльності з книгами молодші школярі приступають з першого навчального тижня. Але вчитель привчає дітей орієнтуватись при виборі книг на ті, які доступні віковому бар'єру кожного з них; опрацьовується послідовність дій з книгами і серед них.

Організовуючи навчальний процес слід пам'ятати, що звужувати рамки доступного дітям світу книг (орієнтувати на власні смаки, чи запропоновані для читання у посібниках), - груба педагогічна помилка.

У відповідності з своєю специфікою, уроки позакласного читання включають у себе наступний зміст:

знайомство учня з новими для них книгами;

читання літературних творів з книг;

засвоєння прийомів якісного удосконалення навичок читання;

самостійне орієнтування в колі доступного читання;

залежність об'єму читацьких знань, умінь і навичок від рівня читацької готовності школяра.

Так, у першому класі, під час уроків навчання грамоти, щотижня проводяться уроки, які називаються заняттями для роботи з дитячою книжкою (тривалість 20-25 хв). Для успішного проведення таких занять необхідна навчально-матеріальна база, яка б забезпечувала роботу вчителя і учнів. Можна використовувати книги з фонду шкільної бібліотеки, тим паче, що зараз вона значно поповнилась у зв'язку з переходом шкіл на 12-річний термін навчання. Як мінімум необхідно мати кілька десятків великоформатних книг для читання на підготовчому етапі; добірки комплектів книжок провідних дитячих письменників; набори книжок довідкового характеру.

В якості провідного методу при формуванні читацьких навичок і дитячої самостійності у виборі і читанні книг є метод читання - розгляду книг. За словами С.І.Поваріна, попереднє знайомство з книгою перед читанням дасть велике збереження часу і праці і, звичайно, кращі результати [66], оскільки сприйняття йде від загального до конкретного.

Головною передумовою навчання учнів-читачів є книжкове оточення в класі. З цією метою організовуються куточки читача. Оснащення їх повинно бути розраховане на вік і зріст молодших школярів. Дуже радіють діти на підготовчому етапі, коли оволодівають умінням читати книжки-"малюки". Навіть слабо підготовлена дитина не боїться брати її в руки, охоче читає. Саме на книгах такого формату потрібно привчати школяра переборювати труднощі техніки читання при переході від підготовчого до основного етапу.

Аналізуючи дитячі книжки з точки зору їх придатності в якості навчального матеріалу, необхідно строго розмежувати книги-брошурки ("тоненькі") і об'ємні, "товсті" книги. "Тонкі" книги (8-16 сторінок) необхідні для учнів 1-го і 2-го класів. Без них дитина не зможе впевнитись, що вона здатна прочитати книгу. А така впевненість потрібна кожному для успішного навчання. "Товсті" книги молодші школярі охоче беруть і читають, головним чином, на основному і заключному етапах навчання. Причому, спочатку це збірки віршів, оповідань, казок, пригодницькі та історичні повісті.

На основному і заключному етапах роботи урок позакласного читання заміщається головною формою навчання. Але тепер більша частина самостійної роботи здійснюється не на уроці, а в позаурочний час - вдома і в бібліотеці, причому самостійно, на основі власного читацького досвіду.

Піклуючись про якість навчання молодших школярів-читачів і формування в них читацьких навичок, вчитель не повинен забувати про сім'ю - середовище, яке істотно впливає на процес формування особистості. Пропагуючи батькам читання в сім'ї, їм можна дати такі рекомендації-пам'ятки:

1. Хороше читання - запорука успішного навчання дитини з усіх предметів.

2. Необхідно кожному з батьків знати основні вимоги швидкого, свідомого і виразного читання.

3. Знаючи рекомендаційний список, допоможіть дитині підібрати потрібну книгу.

Своя власна, хоч і невеличка, бібліотека дає дитині можливість обмінюватись книгами з друзями, що викликає інтерес до читання.

Тільки спільні зусилля школи і сім'ї дадуть можливість досягти успіху.

Батьки повинні бути дуже терпеливими у ставленні до дітей, вимагаючи, щоб вони читали ту чи іншу книжку уважно, не поспішаючи. Часто діти, прочитавши 5-6 сторінок, заглядають на останню, чим закінчилось. Інколи, при читанні, пропускають цілі абзаци. Батьки повинні за цим слідкувати.

На жаль, не всі батьки розуміють, що саме з сім'ї дитина черпає прагнення до духовності - спілкування з книжкою. За браком часу, або просто за небажанням, батьки втрачають інтерес до книги. За таких умов вчителям важко розраховувати на їх реальну допомогу у формуванні читацьких навичок молодших школярів.

Таким чином, особливості роботи над удосконаленням навичок читання на сучасному етапі полягають в широкому застосуванні:

передових методів і прийомів навчання дітей читанню;

нових технологій передового педагогічного досвіду;

закономірностей формування читацьких навичок, оволодіння механізмом і технікою їх освоєння;

взаємозв'язку читання і розвитку мовлення;

враховуючи психологію молодших школярів, потрібно добиватися активної свідомої участі кожного на уроці, домагаючись чіткого, зрозумілого, правильного читання;

застосовуючи щоденні систематичні вправи для удосконалення навичок читання, у кінцевому результаті домагатись швидкого, свідомого і виразного читання;

для кращого засвоєння змісту і розуміння ідеї твору, його художніх особливостей і зображувальних засобів у практиці повсякденної роботи впроваджувати переглядання тексту і вибіркове читання;

не менш важливе місце займає у формуванні читацьких навичок позакласне читання, головною ознакою якого є пряма залежність якості та ефективності дитячого читання і відношення до нього дитини-читача;

піклуючись про якість навчання школярів і формування в них читацьких навичок, вчитель не повинен забувати про сім'ю, завдяки спільним зусиллям яких можна досягти успіху.

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження ефективності проблемних аспектів читацьких навичок молодших школярів

2.1 Зміст та організація експериментального дослідження

Експериментальне дослідження проводилось протягом 2-х років на базі Романівської ЗОШ І-ІІ ступенів і Ласковецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Теребовлянського району Тернопільської області.

Дослідження складалось з трьох етапів: констатуючого, формуючого і контрольного.

Для порівняння результатів ефективності експериментальної роботи бралися відповідно паралельні класи: 1 клас Романівська СШ -експериментальний; 1 клас Ласковецька СШ - контрольний; 2 клас Ласковецької СШ - експериментальний; 2 клас Романівської СШ - контрольний. Всього в експериментальному дослідженні взяли участь 56 дітей.

Предметом нашого дослідження стали проблемні аспекти, що стосуються специфіки формування читацьких навичок молодших школярів.

На початку експерименту ми поставили за мету побудувати модель типу правильної читацької діяльності, щоб показати, яким чином можна запобігти у певній мірі відставанню і значному розриву в оволодінні навичками правильного, свідомого і швидкого читання дітей у кожному класі.

Проаналізувавши ряд досліджень в області аналітико-синтетичної діяльності індивіда в процесі читання і, порівнявши їх з даними безпосереднього спостереження за формуванням навички читання, ми прийшли до висновку, що під час читання в обробці інформації беруть участь:

o зоровий аналізатор;

o мовлення;

o слуховий аналізатор.

Від організації цих трьох процесів залежить швидкість опанування навичкою читання.

Мал. 1.

І II III

Сприймання тексту зором		Артикуляція (читане промовляється)		Слухається вимовлення вголос того, що читається

Умовні позначення:

І - зоровий аналіз;

II - мовлення;

III - слуховий аналізатор.

Зауважимо, що така багатоступінчата обробка інформації не обов'язкова, вона не забезпечує кращого засвоєння прочитаного. Безумовно, такі біологічні індивідуальні своєрідності, як швидкість реакцій, особливості темпераменту, якості зору до певної міри впливають на формування читацьких навичок. Проте все ж набута навичка читання піддається дальшому удосконаленню.

Швидкість читання залежить і від багатьох інших факторів:

1. Кута зору.

2. Кількості регресій.

3. Уважності.

4. Артикуляції.

5. Постановки дихання.

6. Інтересу до читання.

7. Шрифту.

8. Змісту тексту.

Мал. 2

Кут зору		Кількість регресій		Уважність		Аритикуляція
Швидкість читання
Постановка дихання		Інтерес до читання		Шрифт		Зміст тексту

Кожен з цих компонентів являє собою складні підсистеми спеціальних знань, умінь і навичок, але в даному випадку нас цікавили не самі підсистеми, скільки їх роль і взаємозв'язок з формуванням навички читання школяра.

Є ще методисти й учителі, які стверджують, що учням слід читати повільно, не поспішаючи, уважно. Дослідження ж дають підстави стверджувати, що за швидкого читання увага читача скеровується не на сам процес читання, а на сприймання змісту читаного тексту. При швидкому читанні враження від окремих слів і думок інтегруються поміж собою, тож краще сприймаються логічні зв'язки між ними (див. мал. 2).

За повільного читання учень іноді губить початок фрази, ще не дочитавши її до кінця. І щоб зрозуміти прочитане, йому доводиться повертатись до початку. Діти, що повільно читають, приречені, за словами В.Сухомлинського [85], на розумову обмеженість і зубріння.

Конкретні приклади розвитку дітей у Японії, США та інших цивілізованих країнах свідчать: якщо ми хочемо мати працівників з обсягом знань на рівні кращих світових стандартів, мусимо рішуче взятися за навчання дітей з тимчасовою затримкою розвитку.

Ефективне керівництво навчанням читання можливе за умови, що вчитель буде добре обізнаний з особливостями процесу читання, володіє методами і прийомами розвитку навички.

Читання є складною взаємодією між чуттєвим сприйманням тексту зором та умінням сприймати графічні символи, розуміти написане. Ці два аспекти процесу читання взаємопов'язані і взаємозалежні, тому навчання необхідно спрямовувати на удосконалення обох аспектів.

Як стверджують фахівці, в процесі читання око рухається не рівномірно, а стрибками. У цьому легко пересвідчитись, якщо поспостерігати за тим, хто читає. Очі зупиняються поглядом на певний час десь на рядку, потім перестрибують до іншої точки, зупиняються на ній, і знову ковзають далі.

Умовно це виглядає так:

Мал. 3.

У середньому читач шкільного віку робить на рядку до семи зупинок. Це встановлено і перевірено за допомогою спеціальних приладів. Швидкість руху очей практично не впливає на читання, а досконалість зорового сприймання проявляється в тому, скільки встигають побачити очі під час зорової зупинки. Очі вправного читця вміють ухопити більші відрізки тексту, і зробити це значно швидше, ніж очі читача з середньою чи слабкою технікою читання. Так, учень, який робить лише перші кроки в опануванні грамоти, напружено вдивляється в кожну букву. Його око пересувається повільно, зупиняючись на кожній букві слова, а вправний читач, на долю секунди торкнувшись оком якоїсь точки на сторінці, встигає побачити одразу кілька букв та знаків (5-10 і більше).

Саме до речі тут згадати про роль центрального та периферичного зору. Наше око бачить не тільки те, на що спрямований погляд, а й те, що знаходиться навколо. Саме периферичний зір містить неабиякі резерви для розширення поля читання. Вчити дитину бачити не тільки те, що в центрі, а якомога більше того, що навколо центрального пункту бачення -- одне з основних завдань вчителя, яке допомагає розв'язати проблему формування навички швидкого читання.

Порівняймо, хто з читачів стомлюється швидше:

Мал. 4.

І

ІІ

Слід додати до цієї схеми ще один промовистий доказ. Не мають рації ті вчителі, які вважають, що необхідно розширювати поле зору. Воно достатньо широке в кожного з нас, щоб мати широке (і дуже широке) поле читання. Справа полягає в тому, щоб навчити користуватися тим, що маємо. Причому кращих успіхів досягають, як завжди, ті, хто правильно вчиться, а не той, хто змушений переучуватися, долати усталені звички.

За твердженням американських вчених, вправи на розширення поля читання в 3-му класі дають кращий результат, ніж у 7-му. Вправи полягають у тому, щоб навчити дітей, не зводячи очей з певної точки, намагатись побачити те, що поруч неї (букви, цифри та ін.). Наприклад:

Мал. 5.

5 7 Д . МАМА СОН ЦЕ ВІК НО ДЕ НЬ 3 Е

У процесі роботи були виготовлені спеціальні картки, які опісля застосовували для проведення дидактичних ігор. Також запропонували учням скористатися підручником, визначити точку фіксації і бажаний обсяг поля читання. Для роботи в індивідуальному порядку корисно застосовувати картки-пірамідки:

Мал. 6

Перед учнями ставиться завдання: починаючи з верхніх точок, і не зводячи очей з них, намагатись побачити букви і цифри ліворуч та праворуч від точки. У верхній частині пірамідки завдання простіші, а нижня частина передбачає наявність широкого поля читання. Як показує дослідження, важливість цих вправ полягає в додержанні умови: не відводити очей з точки. У такому випадку вправи стають дуже корисними.

Другим видом вправ, які використовуються для поліпшення техніки читання, є вправи на розвиток швидкості зорового сприймання. Описані вище вправи на розширення поля читання не торкаються швидкості зорового сприймання. Проте ця проблема має місце в оволодінні навичками швидкого і правильного читання. Необхідно формувати в школярів уміння зчитувати слово, як ціле, миттєво впізнавати його за тими чи іншими ознаками. Учень, що швидко читає, за однаковий час розпізнає слова різної довжини, скажімо з чотирьох чи семи букв. Такі діти легко прочитують слова з кількома пропущеними буквами. Ця спроможність є однією з ознак правильно сформованої навички читання. Недарма ж так поширене у світі навчання грамоти методом цілих слів. У 20-ті роки були спроби застосувати його і в Україні, але він не прижився, проте ідея вчити дітей впізнавати слова одним поглядом є плідною. Саме про це образно сказав відомий фахівець з читання Норман Льюіс: "Якщо ви вправний читач, то друкована сторінка містить для вас не слова, а радше дію, колір, рух, пейзаж, ідеї, думки й почуття. Однак колісницею, на якій усе це мчить, є слова та комбінації слів. І чим звичнішими, знайомішими є слова, тим менше ви усвідомлюєте, що ви їх читаєте, що саме завдяки словам ви реагуєте на зміст речення, абзацу, сторінки".

Щоб діти змогли наблизитися до цього рівня, з одного боку, необхідно пропонувати їм для читання тексти, складність яких відповідала б їхнім можливостям. Щодо складності пропонованого тексту слід визнати, що в методиці української мови ця проблема залишається майже не дослідженою. Зокрема, не проаналізовано лексику навчальних книжок, художніх, науково-популярних творів для молодших школярів та для дітей інших вікових груп. Немає досліджень, які б аналізували словниковий запас дітей різного віку. А така інформація дала б можливість більш кваліфіковано керувати дитячим читанням. Психологи вважають, що найважливішим критерієм засвоєння слів при опрацюванні нового твору є адекватне їх вживання у відповідних ситуаціях. Таке розуміння проблеми лежить в основі широковідомих лексичних вправ-тестів. Умова і виконання - вміння читати.

На листку паперу в довільному порядку розміщені малюнки (аплікації), що зображують предмети, дібрані відповідно до певних ознак. Наприклад, засоби пересування, знаряддя праці, космічний корабель тощо. Окремо на цьому самому листочку написані слова - назви предметів у стовпчик (що зображені на малюнках). Завдання учневі: по можливості швидко прочитати слова, знайти відповіді до малюнків і вписати номер малюнка у порожній кружечок, що є біля кожного слова. Можливий і інший варіант: подивившись на малюнок, учень шукає його назву серед даних слів.

Якщо в новому тексті, що пропонується для опрацювання в класі, переважають слова - назви ознак, попередню вправу можна використати дещо з ускладненням: до малюнків додати не лише слова - назви відповідних {предметів, а й слова - назви ознак, які можна віднести до цих предметів. Наприклад:

І. Підручник. А. Акварельний.

Олівець. Б. Дерев'яний.

Циркуль. В. Металевий.

Гумка. Г. М'який.

Фарби. Д. Новий.

Зошит. Е. Тонкий.

Ручка. Ж. Кульковий.

Малюнки при цьому також нумеруються. Завдання учневі: роздивитись малюнки, прочитати слова, порівняти їх між собою і зафіксувати результат за допомогою умовних позначень. А саме: до номера малюнка слід додати номер слова - назви предмета і відповідну букву, що вказує на його ознаку. Наприклад, олівець на малюнку знаходиться під номером 7. Це означає, що слід позначити 7 - 2Б. Замість ознак у другому стовпчику можна вказати назви дій, обставин тощо.

3. Завдання типу "Знайди пару": дається два стовпчики слів, які певним чином співвідносяться між собою. Учневі треба прочитати, знайти пару слів, які необхідно з'єднати рискою.

Синонімічні пари:

Веселий		Вірний
Тихий		Радісний
Сердитий		Спокійний
Правильний		Злий

Антонімічні пари:

Повний		Радіти
Успіх		Брехня
Правда		Порожній
Сумувати		Невдача

4. Завдання "Знайти слово за його визначенням":

1) Квіти, зібрані в пучок:

а) вінок; б) букет; в) клумба.

2) Струнний музичний інструмент з корпусом, що нагадує цифру 8:

а) кобза; б) гітара; в) балалайка.

3) Літня прибудова до хати:

а) палісадник; б) сіни; в) веранда.

Подібні завдання легко дозувати за ступенем складності, якщо враховувати індивідуальні особливості школярів та потреби розвитку їхнього мовлення.

Лексичні завдання бажано використовувати постійно й різними способами (на уроках читання, мови, інших предметів). Та коли йдеться про потребу розвитку навички читання, слід частіше пропонувати подібні лексичні вправи для самостійної роботи, обмежуючи час для їх виконання. Оскільки учням майже нічого не треба писати (лише позначити обране слово), робота має виконуватись блискавично (п'ять, десять і більше завдань протягом 1 хв). Обмеження часу принципово важливе й необхідне. Це привчає дітей швидко сприймати зоровий образ слова, інтенсивно думати, розмірковувати над суттю завдання, а не читати механічно.

Зазначимо, що розробка й застосування різних дидактичних матеріалів для удосконалення техніки читання - актуальна проблема нашої методики. Здійснення цієї великої дослідницької роботи ще попереду. Однак на кожному уроці вчителеві доводиться спостерігати, як нелегко йде той чи інший учень до самостійного розуміння і усвідомлення прочитаного тексту, як формуються читацькі навички. Це свідчить про те, що діти не навчились ще самостійно слідкувати за думкою, яка зашифрована за допомогою графічних знаків. Тобто ще не навчилися читати у повному розумінні цього слова. Можливо, не всі учні добре розуміють, що найсуттєвішим під час читання є самостійне усвідомлення змісту прочитаного. Часто, після першого застосування тесту, дехто з дітей говорить: "Якби я знав, я би читав інакше". Тестові запитання спонукають дітей робити подібні висновки. Вони служать не тільки для перевірки якості читання, а й необхідні для підвищення ефективності навчання.

Відомо, що проблема запровадження тестів активно досліджується в багатьох країнах світу з початку XX століття і по цей час. У більшості з досліджень сформульовані вимоги до тестів, принципи їх побудови, правила застосування, способи обробки та витлумачення одержаних результатів, визначено стандарти для різних вікових груп. Застосування тестів вже зараз робить читання більш інтенсивним та плідним, незважаючи на те, що питання це ще далеко не вивчене науковцями, методистами, практиками-вчителями.

На констатуючому етапі експериментального дослідження ми намагалися виявити, чи обумовлена успішність учнів розвитком читацьких навичок молодших школярів до проведення експериментального дослідження і в якій мірі.

На основі зіставлення результатів успішності учнів двох класів обох шкіл на початок І семестру 2007-2008 навчального року та індивідуальної перевірки вміння читати невідомий текст пересвідчились, що серед школярів, які швидко читають (67%) вчаться на "добре" і "відмінно" - 40%, 27% - вчаться добре, а серед тих, хто читає повільно, таку успішність мають лише 4%. Дані подаємо в таблиці:

Таблиця 1

№ з/п	Навчаються Читають	„5”	"5" і ''4"	„4”	"4" і „3”	„3”
1.	Вище норми	4	3
2.	Вкладаються в норму		6	7	3
3.	Читають нижче норми			1	6
4.	Не вкладаються в норму					2
5.	У відсотковому відношенні	12, 5 %	29%	25,5 %	29%	4%

Традиційна методика ґрунтується на помилковій переконаності, що учень, який навчився свідомо, уважно, правильно читати, зможе автоматично, без спеціального тренування, навчитись продуктивно і швидко читати мовчки.

Але, як переконує досвід, це припущення ілюзорне. Лише частина учнів спонтанно, в результаті автотренування, опановує вміння вільно й швидко читати мовчки. У більшості ж дітей такого переходу немає, а закріплюється малоефективна техніка читання "про себе" з тихим проговорюванням (вокалізацією, субвокалізацією) читаних слів. Тому | правильним буде, не чекаючи його закріплення, навчати мовчазного читання вже у початкових класах.

З II семестру 2 класу вправи і тренування, спрямовані на розвиток техніки і навички читання мовчки, мають посідати значне місце на уроках. Кінцевою метою цієї роботи буде правильне, свідоме засвоєння учнями прочитаного мовчки доступного тексту з швидкістю, яка в 1,5-3 рази перевищує індивідуальну швидкість читання вголос. Така техніка сприятиме вихованню інтересу до самостійного читання і стане надійною основою для оволодіння динамічним читанням у старших класах. На формуючому етапі у цілеспрямованому навчанні молодших школярів мовчазного читання можна добитися успіху за участю таких факторів:

Доступна розумінню дітей мотивація настанови на мовчазне читання у значному обсязі.

Вироблення гігієнічних навичок (поза, розміщення книжки відносно очей тощо) і вміння концентрувати увагу в умовах зовнішніх перешкод.

Подолання активного проговорювання й пришіптування у процесі читання.

Розвиток уміння виділяти, швидко охоплювати поглядом і не губити під час читання формальну (графічну) й логічну (змістову) структуру тексту.

5. Підвищення рівня володіння мовою, розвиток мовної здогадки.

6. Удосконалення запам'ятовування, розуміння і засвоєння прочитаного.

7. Розширення діапазону індивідуальної швидкості читання завдяки систематичним вправам.

Безпосередня мета пропонованої методики -- допомогти школярам опанувати читання з виконанням і перевиконанням нормативів, передбачених МО України й відповідними інструкціями.

Неодмінною запорукою успіху у цій справі є постійне домашнє читання учнями цікавих книжок протягом 40 хвилин щоденно.

2.2 Вплив експериментальних досліджень на формування читацьких навичок молодших школярів

На контрольному етапі ми перевіряємо в чотирьох класах рівень сформованості читацьких навичок на кінець 1-го року навчання. Дані наших спостережень подаємо у вигляді діаграми.

Діаграма 1. Рівень сформованості читацьких навичок.

Як бачимо, в експериментальному класі показники значно вищі, ніж в контрольному. 98% оволоділи навичками читання, що відповідає програмовим вимогам; 53% читають словами і складами (в контрольному -62%), 45% читають словами, тоді як в контрольному лише 30%. Нарешті складами з прочитуванням букв читають в експериментальному класі 2% (у контрольному - 8%).

Результативність навчання учнів 2 класу свідчить про високий рівень оволодіння читанням. У діаграмі - дані спостережень за темпом читання у контрольному та експериментальному класах (вголос).

Діаграма 2. Спостереження за темпом читання

Позитивним є те, що швидко читаючи незнайомий текст, діти мало допускають помилок. Так, в експериментальному класі 65% читають без помилок, 20% допускає протягом хвилинного читання 1-2 помилки, 15% -З і більше. Тоді, як результати контрольного класу дещо нижчі (45% читають без помилок, 28% - допускають 1-2 помилки, 27% - 3 і більше).

94% другокласників (у контрольному - 85%) повністю розуміють прочитане - можуть стисло передати головне, назвати предмети і явища, дії, описані в тексті, розкрити значення маловідомих слів і висловів, ставлення до описаного. 6% учнів частково розуміє прочитане.

Непогані показники виразності читання: 87% дітей (у контрольному -79%) знає і гарно читає вірші, вивчені протягом року, дотримується правил виразності читання невідомого тексту (з відповідною інтонацією, у хорошому темпі, швидко реагує на розділові знаки).

Діаграма 3. Оволоділи читанням мовчки



Темп і спосіб читання не викликають особливої тривоги, проте усвідомленість самого процесу слід поглибити.

Як бачимо з діаграм, результати в учнів експериментального класу значно вищі, ніж у контрольному. На контрольному етапі процес оволодіння навичками читання, техніка і темп засвідчують якісну результативність.

Висновки

Формування читацьких навичок у молодшому шкільному віці - складний і багатогранний процес, який потребує спільних зусиль як вчителів, так і батьків, тобто всіх, хто бере участь у навчанні і вихованні дітей.

Книга - "володар дум", вихователь, вона сприяє формуванню громадянського і морального обличчя людини. Щоб цей засіб був дійовим, читання має стати необмінною потребою кожного молодшого школяра. Бо ж читання є і завжди буде основною формою засвоєння і нагромадження людством знань, набуття найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації. Але читання стане щоденною потребою лише тоді, коли вчитель виховає любов до нього. Адже учні, які погано читають, не відчувають потреби спілкуватися з книжкою, часто відстають з багатьох предметів. Це невміння й нелюбов до читання найчастіше започатковується у молодшому шкільному віці, коли не приділяється увага техніці читання. Тому одним з найважливіших завдань уроків читання у 1-4 класах є формування в учнів не тільки знань з програмових тем, умінь працювати над текстом, а й прищеплення навичок свідомого, правильного, швидкого й виразного читання, їх розвиток, закріплення і дальше удосконалення.

Для ефективного розвитку в учнів навички читання необхідно:

Чітко розмежовувати роботу з читання вголос та мовчки.

Розрізняти види роботи для удосконалення техніки читання та способи ведення мовних вправ до уроків читання.

Читання за підручником має бути цікавим та багатоаспектним видом роботи для учнів. Із зростанням читацького досвіду школяра зростає і його вправність у читанні. Важливе місце посідають на уроках читання диференційовані завдання.

Як показали дослідження, найсуттєвішим фактором впливу на успішність школяра є темп читання. Знання вчителем особливостей процесу читання та достатнє оволодіння ним методами та прийомами розвитку читацьких навичок забезпечує ефективне керівництво навчанням читати.

Спроможність учнів за допомогою різних вправ розширювати поле читання та розвивати швидкість зорового сприймання знімає проблеми в оволодінні навичками швидкого та усвідомленого читання. Миттєве розпізнавання слів також є фактором впливу на якість та техніку читання.

Широке застосування методик педагогів-новаторів (В.Н.Зайцева, І.Т.Федоренка і ін. [23, 92]) свідчить про актуальність проблеми у розвитку навички швидкочитання. У ході опанування цією навичкою учні не тільки підвищують рівень інтелекту, а й вчаться коректувати власний психо-фізичний стан. Завдяки цьому, діти вчаться легко, без напруження, значно скорочуючи свій час на підготовку до уроків і вивільняючи його для занять за інтересами.

Методичне оновлення уроків читання в поєднанні з високим професіоналізмом та творчим підходом до справи кожного вчителя є запорукою вирішення актуальних проблем дитячого читання, досягнення позитивних результатів в реалізації поставленої мети.

Контроль та перевірка сформованості навичок читання вголос та мовчки дає вчителю цікавий матеріал для аналізу та кращого планування навчальних завдань.

Застосування тестів під час перевірки усвідомлення змісту прочитаного робить читання більш інтенсивним та плідним.

10.Оволодіння навичками читання - це один із важливих аспектів багатогранної проблеми читання, врахування якого впливає на розв'язання і проблеми в цілому.

Розглянута проблема не вичерпує всіх питань, пов'язаних з проблемними аспектами формування читацьких навичок молодших школярів. Актуальними залишаються питання диференціації навчання читання в умовах класу з різним рівнем підготовки до школи та інші.

Список використаної літератури

Антипець В.П. Індивідуальна робота з відстаючими на уроках читання //Початкова школа. - 1988. - № 8. - С. 21.

Бадер В.І. Редагування як засіб розвитку мовлення //Початкова школа. -1991.-№8.-С. 12.

Беляева И.Н. Пути повышения интереса к учению. Труды II научной конференции. Т. II, кн. І.- Новосибирск, 1958. - 95 с.

Бестимець Т.Г. Виховання в дітей інтересу до самостійного читання //Бібліотека вчителя початкових класів. - 1998. - № 21-22. - С. 4-7.

Білецька Г.Д. Інтерес до книги //Початкова школа. - 1989. - № 10. - С.21-22.

Боданська О.Я. Навчальні дії як елемент навчальної діяльності учня. - К.: Радянська школа, 1978. - 50 с.

Бузина А.Н. Приобщение шестилеток к книгам и чтению //Начальная школа. - 1988. - № 7.- С. 18-20.

Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Навчання грамоти в підготовчих класах. - К.: Радянська школа, 1982. - 174 с.

Вашуленко М.С. та ін. Навчання в 1 класі. - К.: Радянська школа, 1991. -495 с.

Ващенко Н.І. Виховання в молодших школярів любові до читання //Початкова школа. - 1989. - № 2. - С. 11-16.

Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В.Петровского. М.:Педагогика, 1979. -325 с.

Габулова Р.М. Шляхи вдосконалення техніки читання //Початкова школа.-1982.-№ 11.-С. 37-42.

Гарбуз Т. Начерки з методики рідної мови: Посібник для вчителів шкіл І ступ, з українською викладовою мовою. - М.: Центр, видавництво народів СРСР, 1931. - 126 с.

Горецкий В.Г. Читаем сами. Пособие для учащихся. - М.: Педагогика, 1986.-86 с.

Ґудзик І.П. Два різновиди читання. - К.: Радянська школа, 1990.

Гуня Л.П. Наступність і перспективність у навчанні читати //Початкова школа .- 1994. -№3.-С. 17.

Джежелей О.В. Навчаємо слухати, говорити, читати //Початкова школа. - 1994. - № 6. - С. 17.

Дідух М.В. Ігрові прийоми навчання читати //Початкова школа. - 1991.-№ 1.-С. 10.

Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів у процесі навчання. - К.: Радянська школа, 1978. - 126 с.

Єгорова Л.Б. Лексичне коментування художнього тексту //Початкова школа.-1992.-№ 2.-С. 14.

Єфіменкова Л.М. Корекція усної і писемної мови учнів початкових класів. -М.: Просвещение, 1991.

Задесенець М.П. Вікові особливості розвитку та виховання дітей. - К.: Вища школа, 1978. - 295 с.

3айцев В.Н. Тріщини в початковому навчанні. - Правда. - 1986. - 14 серпня.

Калашникова Г.В. Как воспитывать в детей интерес к чтению? //Начальная школа.- 1988. - № 7. - С. 71-72.

Каліш В.А. Використання ономастичної лексики //Початкова школа. -1992.-№ 12.

Капська А.Й. Як навчити учнів виразно читати. - К.: Радянська школа, 1978.

Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів. - К.: Радянська школа, 1982.- 128 с.

Кодлюк Я.П., Одинцова Г.С. Розповіді про письменників. Посібник для вчителя початкових класів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.-128 с.

Копчук А.М. Виховання читацьких інтересів учнів. - К.: Знання, 1985.-46 с.

Коробко С.Л. Розвиток пізнавальних процесів у шестирічних першокласників. - К.: Радянська школа, 1990. - С. 25-39.

Коробко С.Л., Сосідко В.В. Особливості педагогічного спілкування у першому класі. - К.: Радянська школа, 1990. - С. 39-47.

Коротяєв Б.І. Методи навчально-пізнавальної діяльності учнів. -- К.: Радянська школа, 1972.

Крутецкий В.А. Интерес. Педагогическая энциклопедия. - М.: Просвещение, 1965.- Т. 2. - 283 с.

Крутецкий В.А. Психология. - М: Просвещение, 1980. - Т.2. - 352 с.

Кубасова О.В. Взгляды А.С.Макаренка на вопросы детского чтения //Начальная школа. - 1988. - № 9. - С. 14-16.

Кулютин Ю.Н. Звристические методы в структуре решений. - М.: Педагогика, 1970.

Купин В.В., Дж.Мильтон. Корабли мьісли: Сборник. Английские и французские писатели о книге и чтении, библиофилах. -- М., 1986. -- 250с.

Лебедев П.А. Думы павлышкова педагога: К 70-летию В.А.Сухомлинского // Начальная школа. - 1988. - № 9. - С. 18-19.

Лесохина Л.Н. О проблемности урока литературы //Литература в школе. - 1965. - № 6.

Линкова И.Я. Что может книга. - М.: Знание, 1972. - 132 с.

Логачевська С.П. Використання матеріалу підручників для диференційованих завдань // Початкова школа. -1990. - № 8. - С. 33.

Лозова В.І. Використання проблемних запитань і завдань для перевірки знань учнів. - К.: Радянська школа, 1978.

Львов М.Р. и др. Методика обучения русскому языку в начальных классах. -М.: Просвещение, 1987. -415 с.

Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - 357 с.

Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. - М.: Педагогика, 1972.

Матюшкин А.М. Теоретические вопросы проблемного обучения //Советская педагогика. - 1971. - № 7.

Махмутов М.И. Об индивидуализации обучения. - М.: Народное образование, 1975.

Махмутов М.И. Проблемное обучение. -М.: Педагогика, 1975.

Мельник В.М. Мистецтво швидкого та інтенсивного читання. - Ч. І. - К.: Знання, 1990.-С. 19-27.

Мильнікова О.М. Розвиток гуманістичних уявлень на уроках читання //Початкова школа. - 1996. - № 6. - С. 10.

Наумчук М.М., Гузар О.В. Методика та технологія уроків рідної мови в початкових класах. - Тернопіль, 1994. - 44 с.

Наумчук М.М., Наумчук 1.1. Книжечка-виручалочка: для уроків позакласного читання. З (2) клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.-88 с.

Наумчук М.М. Позакласне читання. 1 клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1995. - 64 с.

Наумчук М.М. Позакласне читання. 4 (3) клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1995. - 65 с.

Наумчук М.М. Уроки позакласного читання в 2 класі //Початкова школа. - 1991. - № 2. - С. 35-39.

Нечай Л.Д. Виховання в школярів інтересу до книги //Початкова школа. - 1987. - № 11. - С. 43-46.

Овчаренко І.Н. Читати, бачити, знати //Українська мова і література в школі.-1987.-№ 1.-С. 52-53.

Олійник В.Ф., Максименко С.Д. Емоційно-вольовий розвиток першокласників. - К.: Радянська школа, 1990. - С. 60-70.

Оморокова М.И. Преодоление трудностей (из опыта обучения чтению). - М.: Просвещение, 1986. - 446 с.

Ононь В. Основы проблемного обучения. -М.: Просвещение, 1968.

Онопрієнко О.В. Елементи літературного аналізу на уроках читання. //Початкова школа. - 1996. - № 12. - С. 13.

Пальченко І.Г. Про навчання дітей швидкочитання та каліграфічного письма //Початкова школа. - 1993. - № 4. - С. 15-18.

Пальченко 1.1. Про вдосконалення техніки читання (з досвіду застосування методичних рекомендацій професора І.Т.Федоренка) //Початкова школа. - 1986. - № 11. - С. 15.

Півнюк І.Д. Школа і бібліотека: шляхи взаємодії //УМІЛШ. -- 1988. -№12.-С. 12-19.

Підлужна Г.В. Позакласне читання як педагогічна проблема //Початкова школа. - 1998. - № 7. - С. 18-22.

Поварин С.И. Как читать книги. - М.: Книга, 1971. - 80 с.

Почапайло О.В. Дитяче читання //Початкова школа. - 1991. - № 2. - С.55-58.

Романовська 3.1. Читання і розвиток молодших школярів. - М.: Педагогіка, 1986.

Савченко О.Я. Підготовка учнів до сприймання нових художніх творів //Початкова школа. - 1984. - № 11. - С. 12.

Сарапулова Е.Г. Швидкочитання для першокласників //Початкова школа. - 1993. - № 4; 8. - С. 25; 17.

Светловская Н.Н. Внеклассное чтение в 1 классе. Пособие для учителя. -М.:Просвещение, 1981.-232 с.

Светловская Н.Н. Внеклассное чтение в 2 классе. Пособие для учителя.- М.: Просвещение, 1974. - 253 с.

Светловская Н.Н. Внеклассное чтение в 3 классе. Пособие для учителя. -М.: Просвещение, 1975.-215 с.

Светловская Н.Н. Еще раз о любви к книгам, к чтению и... к професии учителя //Начальная школа. - 1989. - № 7. - С. 13-19.

Светловская Н.Н. О чем надо помнить, обучая школьников чтению //Начальная школа. - 1988.- № 8. - С. 88-94.

Светловская Н.Н. Самостоятельное чтение младших школьников. - М.: Педагогика, 1980. - 156 с.

Скаткин М.Н. Совершенствование процеса обучения. - М., 1971.

Скаткин М.Н. Требования к современному уроку //Народное образование. - 1969. - № 7.

Скрипченко Н.Ф. Диференційоване навчання грамоти //Початкова школа.- 1993.-№ 12.-С.9.

Скрипченко Н.Ф. Навчання в 1 класі. - К.: Радянська школа, 1977. - 205 с.

Скрипченко Н.Ф., Наумчук М.М. Заняття з позакласного читання //Початкова школа. - 1987. - № 9. - С. 43-49.

Скрипченко Н.Ф. Шляхи вдосконалення класного і позакласного читання //Початкова школа. -1990. - № 5. - С. 36.

Стрелкова И.В. Дорога в Читай-город. -М.: Педагогика, 1971. -131с.

Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Радянська школа, 1978.-307 с.

Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К.: Радянська школа, 1974. -257 с.

Тименко В.П. Кожен урок нестандартний //Початкова школа. - 1991. - №1.-С. 19.

Ткачук Г.П. Організація навчання та орієнтовне планування занять з дитячою книгою //Початкова школа. - 1988. - № 7. - С. 35-37.

Ткачук Г.П. Основні вимоги до позакласного читання //Початкова школа. - 1986. - № 8. - С. 13-16.

Учимся любить книгу (пособие для работы с детьми) / Сост. Джежелей О.С., Светловская Н.Н. - М.: Просвещение, 1986. - С. 115.

Ушинский К.Д. Избранные педагогические произведения. - М: Педагогика, 1986. - Т.2. - 238 с.

Ушинський К.Д. Перша книжка після азбуки. - К., 1974. - Т. 2. -С. 42.

Федоренко І.Т. Система вправ для вдосконалення читання школярів //Початкова школа. - 1989. - № 11.

Фролова В.Д. Развитие интереса к чтению // Начальная школа. - 1989. - № 12.-С. 27-28.

Чепелева Н.В. Рівень осмислення тексту як показник розумового розвитку // Початкова школа. - 1994. - № 5.- С. 8.

Чуйко Г.А. та ін. Методика викладання української мови в початкових класах. -К.: Вища школа, 1975. - 186 с.

Шамова Т.И. Проблемность - стимул познавательной активности //Народное образование. -- 1976. - № 3.

Шевченко Н.Г. Развитие познавательного интереса //Начальная школа. -1988.-№ 4.-С. 73-78.

Щербакова Н.А., Канонихин Н.П. Методика преподавания русского языка в начальной школе. - М.: Учпедгиз, 1955. - 146 с.

Щукина Г.И. Познавательный интерес - актуальная проблема современной дидактики //Советская педагогика. - 1979. -№ 8.- С.43-53.

Юркевич В.С. Развитие начальных уровней познавательной потребности у школьников //Вопросы психологии. - 1980. - № 2. - С. 84-87.

Додатки

Щоб швидше формувалися навички читання мовчки і вголос, щоб учні краще розуміли зміст прочитаного, вчителю необхідно під час уроків читання не забувати один із законів засвоєння мови: усне мовлення передує письмовому.

Способи ведення мовних вправ для формування читацьких навичок слід практикувати з шестирічок, які тільки переступили поріг школи. Що ж необхідно для удосконалення техніки читання?

Поповнення словникового запасу школяра.

Розвиток артикуляційного апарату, що охоплює:

а) правильне дихання;

б) промовляння скоромовок;

в) промовляння фраз на великій швидкості. Наприклад, для цього використовується така вправа:

O Учитель промовляє речення. Школярі якомога швидше повторюють його. Він промовляє друге, а діти І і II - разом. Далі вчитель читає третє, а учні промовляють усі три разом і т.д. Вправа триває до 5-6 речень, звичайно нескладних.

Можна брати дитячі віршики:

_

Казку хочете страшну?! Казку хочете смішну?? Зараз я її почну: Жив на світі... сивий дід. На плиті варив обід. На кривий ослін сідав, Що зварив - усе з 'їдав.	Горщик мав і миску мив, На плиті обід варив. Що зварив - усе з "їдав... Ой і хитра казка ця, Бо не видно їй кінця. Доки дід на світі житиме, То усе обід варитиме. (Т.Коломієць).
ЇЖАКИ
Два веселі їжаки Накололи на голки Всі листки І сказали: - Ми кущі, Золоті у нас плащі На дощі.	Два веселі їжаки Накололи на голки Всі грибки І сказали: - Ми -- пеньки, Наросли на нас грибки, Як горбки.	Два веселі їжаки Позгортались у клубки Під голки І сказали: - Ми -- грудки... Ну, а може будяки... Ні, а може, - їжаки? Все таки.

III. Робота з картками.

O Вправа „Так чи ні”.

На картках у дітей записані речення типу: "У сосновому бору ми збирали моркву ", "На нашій яблуні виросло багато смачних шишок " і т.д. (Дітям необхідно дати відповіді і обґрунтувати їх).

IV. Біг по доріжці.

Речення і слова, запропоновані дітям необхідно прочитати у таких варіантах:

а) швидко й тихо;

б) повільно й тихо;

в) швидко й голосно;

г) з різною інтонацією.

V. Вправи на розширення поля зору:

O Читання слів-пірамідок:



УІ. Робота з текстом:

Скажи пропущене слово: У лісі ростуть ....

Знайди помилку: Сніг зеленого кольору

Читання "хвилею". (Класовод, а потім діти читають текст із чергуванням швидкості: повільно; швидше; прискорено; "блискавично" - як скоромовка)..

"Вовк і заєць". (Беруть участь 2 дітей. Перший починає читати текст, а другий вступає після закінчення 1-го речення, і намагається його наздогнати).

"Вибіркове читання " - за поданим початком або кінцем.

6) "Торбинка запитань" -- один з учнів ставить запитання, а всі відповідають, а потім навпаки - всі запитують, один - відповідає (по змісту опрацьованого тексту).

7) "Ялинка" - гра-вправа "Хто більше назве суміжних слів?" Наприклад: школа, учень, вчитель, урок... і т.д.; зима, сніг, мороз, іній... і т.д.

8)3орові диктанти: пропонуються тексти за методикою І.Т.Федоренка.

9) П'ятихвилинки: 5 хв. щоуроку -- вправи на динамічне читання за методикою І.Т.Федоренка.

10) Урізноманітнення видів роботи за А. С.Козирєвою:

· переказ у парі;

· читання ланцюжком;

· переказування прочитаного невербальним способом (мімікою s жестами);

· знаходження в тексті найдовшого (найкоротшого) слова; з розділовим знаком.

11) Тестування: вчитель ставить запитання до тексту, на які треба відповісти "так" -- "ні".

Після застосування такого виду вправ вихованці значно покращують техніку читання, піднімається показник успішності при вивченні інших предметів.

Система вправ за методикою І.Т.Федоренка:

Заняття починається 15-тисекундними замірюваннями швидкості читання школярів про себе і вголос. Діти самі підраховують кількість опанованих слів і результати записують у зошити. Вчитель пояснює, що при читанні скоромовки чітко вимовляються голосні довгих наголошених складів, а ненаголошені - вимовляються коротко. Допоміжний засіб - постукування ручкою чи олівцем у такт швидкочитання. Темп постукування має хоч трохи випереджати темп читання. Кожен школяр виконує це самотужки, але під контролем вчителя.